Вони продовжують грабувати країну, поки країна щосили обороняється від ворога. Вони — це державні службовці всіх рівнів. І чим вища посада, і чим більший бюджет їм доступний, тим більше крадуть. Це історія про братів Сергія та Олександра Гончаренко, що керували та продовжуть керувати у фронтовій Донецькій області. За роки їх служби на державу їхні батьки — пенсіонери Ніна та Василь Гончаренки збагатились активами на майже 2 мільйони доларів, а їхні дружини ведуть розкішний образ життя.
Донецька ОВА віддала більше 400 млн грн невідомій фірмі «Полі»
В середині 2023 року невідомій приватній компанії ПП «Полі», зареєстрованій на той момент у місті Дніпро, несказано пощастило — вона отримала одразу 5 підрядів від Донецької обласної військової адміністрації на загальну суму 414 млн грн. Шалені кошти для фірми, останній дохід якої був ще у 2020 році і становив всього 132 тисячі гривень. В 2021 та 2022 роках фірма взагалі простоювала. Хоча ні, у 2021 році ПП «Полі» виграла два тендери у Кіностудії імені Довженка в Києві на… ремонт та діагностику пральних машин на загальну суму у 6 тисяч 420 гривень.
І от протягом трьох місяців — з червня по вересень 2023 року — ця фірма виграє одразу 5 тендерів підряд у Департамента житлово-комунального господарства Донецької обласної військової адміністрації на виконання робіт з відновлення теплопостачання та водозабезпечення у містах Мирноград, Святогірськ та Селидове, що сьогодні знаходиться в оточенні російської армії. Дивним чином жодних конкурентів у ПП «Полі» в цих торгах не було, тож вона з легкістю отримала ці багатомільйонні підряди без жодних зауважень з боку замовника. Бо, як мінімум, жодного досвіду у виконанні подібних робіт це приватне підприємство не мало. Свою фінансову звітність ПП «Полі» також не надало, тож по ідеї та згідно тендерної документації, Донецька ОВА повинна була відхилити її пропозиції. Але в порушення закону вона не зробила цього. І далі буде зрозуміло, чому.
Тож, 414 млн грн та серйозна справа відновлення постачання тепла та води у прифронтових містах були довірені донецькими чиновниками невідомій фірмі. Два останніх тендера було завершено 5 вересня 2023 року — акурат у день, коли президент підписав указ про звільнення голови Донецької ОВА Павла Кириленка з займаної посади.
Звісно, що фірма без грошей і досвіду роботи у відновленні водо- та теплопостачання, одразу ж почала, скажімо так, «лажати». По першому тендеру від 14 червня 2023 року ПП «Полі» мало з майже 25 млн грн виконати розтампонування чотирьох свердловин у місті Селидове до 20 липня 2023 року. Однак в день Х замість працюючих свердловин Селидівська міська рада на своїй сторінці у Facebook відзвітувала про те, що «проблеми з водою у місті продовжуються», а свердловини все ще «знаходяться в стадії розтампонування».
Це при тому, що у порушення умов договору, Донецька ОВА частково наперед сплатила підряднику гроші за виконання робіт, хоча в договорі чітко вказано — 100% вартості сплачується замовником протягом 5 днів після підписання акту виконаних робіт. Зрозуміло, у невідомої фірми ж своїх оборотних коштів немає. Короче кажучи, на обличчя явний «договорняк», в рамках якого чиновники Донецької ОВА пішли на перевищення своїх повноважень. Як результат, гроші «пішли», а води у Селидове як не було, так і немає.
Підемо далі. 5 вересня 2023 року Донецька ОВА уклала з ПП «Полі» два договори на придбання та підключення модульних очисних споруд на 70,88 млн грн та придбання та підключення модульної насосної станції до існуючих свердловин, мереж живлення та водопровідних мереж за 33 млн грн. Підрядник мав поставити комплект модульної очисної споруди, а також насосну станцію з шістьма свердловинними насосами до 22 грудня 2023 року. Але ПП «Полі» не впоралась, тому Донецька ОВА замість штрафних санкцій чи взагалі розірвання договору за його невиконання люб’язно погодилась перенести строки виконання робіт аж до 30 квітня 2024 року.
Теж саме — зі встановленням твердопаливних котелень у Селидовому на 200 млн грн. Зиму мешканці міста зустріли без тепла, бо ПП «Полі» не встигло виконати роботи восени, як було обумовлено. Терміни посунули спочатку до 25 грудня 2023 року, але і до того часу підрядник не впорався, бо станом на січень 2024 року, коли наступник Павла Кириленка на посаді голови Донецької ОДА Вадим Філашкін відвідував Селидово, то не всі котельні ще були запущені. Це при тому, що ціни на них були значно завищені: вартість котельні потужністю 6 Мвт за угодою з ПП «Полі» становила 37,6 млн грн за штуку, хоча, до прикладу, у липні 2024 року «Харківські теплові мережі» купили дві котельні на 6 Мвт і на 8 Мвт всього за 48,7 млн грн.
Загалом, за даними системи Prozorro, по 4 з 5 контрактів ПП «Полі» не впоралось у домовлені строки і зірвало їх. Але Донецька ОВА у всіх випадках погоджувала переноси строків додатковими угодами.
Як фірма «Полі» зникла з грошима, не виконавши роботи
І якби ж в результаті навіть з перенесеними строками роботи були виконані. 11 вересня 2024 року Державна аудиторська служба України відзвітувала про те, що через рік після виграшу тендеру на відновлення водопостачання у Селидовому ПП «Полі» так досі і не провела пусконалагоджувальні заходи для забезпечення правильного функціонування всіх вузлів споруд та не підключила їх до зовнішніх інженерних мереж. Тож водогін досі не працює. Але 100 млн грн Донецька ОВА фірмі вже виплатила. За цей час російські окупаційні війська підійшли впритул до міста, та тепер взагалі вірогідно, що ці гроші були випущені «на вітер».
І що цікаво. Як повідомляється, аудитори намагалися провести зустрічну звірку документів у ПП «Полі», але… «за зазначеною юридичною адресою приватне підприємство знайти не вдалося», тож аудитслужба передала результати своєї перевірки правоохоронним органам.
А де ж поділася фірма, що засвоює сотні мільйонів гривень з бюджету? Згідно даних державних реєстрів, ПП «Полі» з лютого 2000 року по червень 2023 року було зареєстроване в Києві. На адресу в Дніпрі у провулку Добровольців, 15, кімната 3 фірму перереєстрували акурат за два тижні перед тим, як вона отримала підряди від Донецької ОВА. В той же день було змінено і вид діяльності компанії з «неспеціалізованої оптової торгівлі» на «будівництво житлових і нежитлових будівель». Ну, не йти ж на тендер зі складних інженерних робіт з видом діяльності торгівля. Тоді ж, 7 червня 2023 року, в реєстрі були змінені засновник та директор фірми — ним став Пантюков Сергій Павлович.
І от 29 лютого 2024 року, коли вже було зрозуміло, що підприємство не виконує своїх зобов’язань за договорами, воно перереєструвалось на нову адресу у Києві — вул. Бориспільська, 9. Ця адреса є адресою масової реєстрації юросіб, за нею зареєстровано ще понад 1000 інших компаній. Тобто це така собі «реєстраційна яма», коли мати юридичну адресу треба, але аби знайти за нею тебе було неможливо. Тоді ж у фірми знову змінився вид діяльності — тепер ПП «Полі» займається не будівництвом, а вантажним автомобільним транспортом. Ну і, як ви вже здогадались, засновником та директором фірми вже є не Сергій Пантюков, а тепер це — Юлдашев Бахтійор Рузійович.
Виглядає все дуже «стрьомно»: як наче «засвоїли» більше 400 млн грн і одразу всі «кінці в воду». Тепер шукай і того Сергія Пантюкова, що підписував всі угоди з Департаментом житлово-комунального господарства Донецької ОВА, і саму фірму за новою фіктивною юридичною адресою.
До речі, 42-річний Сергій Пантюков, що побув керівником ПП «Полі» суто під час «засвоєнння» тендерів Донецької ОВА, згідно відкритих даних, є майстром спорту з водного поло та учасником команди з водного поло від Харківського політехнічного інституту, де працював, а, можливо, і досі працює тренером. В телефонних книгах абонентів, згідно додатку GetContact, він підписаний як «Сергей Тренер Басейн», «Серега Водне Поло» та «Сергей спортсмен Ммк». Займається людина професійно спортом, а потім раз — і вже розтампонуванням свердловин та будівництвом котелень.
Що виглядає ще більш погано, так це те, що новий власник та директор ПП «Полі» Юлдашев Бахтійор Рузійович є громадянином Узбекистану, зареєстрованим в місті Ташкент. І за даними реєстрів, цей громадянин Узбекистану з початку 2024 року став власником понад 100 компаній, зареєстрованих у різних містах України та з різними непов’язаними сферами діяльності.
Що ж виходить? Що все це виглядає як зазделегідь спланована операція, скоріш за все, чиновників Донецької обласної державної адміністрації під керівництвом Павла Кириленка, направлена на відмивання більше 400 млн грн з бюджету. Бо закриті очі на відсутність досвіду роботи та оборотних коштів ПП «Полі», а також повне сприяння у постійному перенесенні термінів виконання робіт всупереч інтересам громад міст Селидове, Мирноград та Святогірськ, вказує саме на це.
Як Сергій Гончаренко втік на Закарпаття і катається там на нових автівках
І знаєте що показово? Підписував всі угоди з ПП «Полі» начальник Департаменту ЖКГ Донецької ОВА Сергій Гончаренко. В той же час, коли ПП «Полі» почало перереєстровувати свою юрадресу, вид діяльності та керівника, явно з метою сховатись від правоохоронців та аудиторів, Сергій Гончаренко навесні 2024 року також звільнився зі своєї посади і поїхав якнайдалі від Донеччини — аж у Закарпаття. І як демонструють факти, що будуть наведені нижче, готувався до цієї «втечі» він зазделегідь.
52-річний Сергій Гончаренко останні десять років працює державним службовцем. З 2015 по 2019 рік він працював у Департаменті екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації, після — став директором Департаменту ЖКГ, звідки звільнився у березні 2024 року.
Особливо якихось цікавих нюансів в його деклараціях немає — пару квартир, пару земельних ділянок, автомобіль TOYOTA C-HR HYBRID 2018 року випуску, записаний на дружину Юлію Гончаренко, яка з 2018 по 2021 рік займалась посередньої підприємницькою діяльністю по наданню в оренду й експлуатацію нерухомого майна, за рахунок якої, згідно декларацій чоловіка, за 4 роки всього заробила майже 102 тисячі доларів США.
Але явно ситуація змінилась навесні 2024 року, коли Сергій Гончаренко після провальних тендерів з ПП «Полі» буквально «втік» з Краматорська до Ужгорода. За даними BlackBox OSINT, з травня 2024 року Гончаренко живе у скоріш за все орендованій квартирі площею 63 квадратні метри в елітному ужгородському ЖК «Модерн» на вулиці Лінтура 7. В червні 2024 року він придбав авто Toyota Camry 2022 року випуску, вартість якої сьогодні сягає від 35 700 до 42 200 доларів США.
Окрім того, 19 травня, вже перебуваючи в Ужгороді, колишній керівник Департаменту ЖКГ Донецької ОВА був оштрафований поліцією за перевищення швидкості. Тоді він перебував за кермом новенького автомобіля Mercedes-Benz GLE 300D Coupe 2024 року випуску, що коштує від 133 тисяч доларів США. Але зареєстроване дане авто не на нього, а не 28-річну Куколь Віру Вікторівну. Поверхневий аналіз вказує, що Віра Куколь є рідною сестрою дружини Сергія Гончаренка Юлії. Відомо, що вона навчалась в КНУ імені Шевченка, не має свого бізнесу, та, судячи з її соціальних мереж, живе у Києві. Тим часом чоловік її сестри їздить начебто на її авто в Ужгороді, що наштовхує на думку, що насправді новенький Mercedes був придбаний саме Сергієм Гончаренко, а просто оформлений на сестру дружини, аби приховати свої витрати.
В кінці травня дружина Сергія Гончаренко зареєструвала в Ужгороді ФОП в ЖК «Модерн» за адресою вул. Лінтура, 7, кв. 125. Через три місяці і сам Гончаренко зареєстрував свій ФОП з видом діяльності надання інформаційних послуг. Адресою його суб’єкта підприємницької діяльності стала інша адреса в Ужгороді: вул. Минайська, 16, офіс 209. Що цікаво, за цією адресою знаходиться ТОВ «Офіс Центр 2», яке належить батькам Сергія Гончаренка. Пенсіонери Ніна та Василь Гончаренко купили цю компанію у травні 2023 року, що говорить про плани переїзду Сергія Гончаренка на Закарпаття ще за рік до того, як він це зробив.
Дане підприємство з 2020 по 2022 рік не подавало жодних фінансових звітів — вірогідно, не мало прибутків. У 2023 році чистий прибуток компанії склав лише 10 300 грн. Але. За даними Реєстру речових прав на нерухоме майно, у власності компанії є одразу 3 земельні ділянки та 6 нежитлових приміщень, два з яких знаходяться в будівлі за адресою реєстрації — одне площею 394 квадратні метри на другому та третбому поверсі будівлі, друге — це приміщення ресторану Pub House на першому поверсі площею 320 квадратних метрів. Це – майже центр міста, середня вартість схожих приміщень в цьому районі Ужгорода коштує близько 1 тисячі доларів за квадратний метр. Тобто загальна вартість приміщення може сягати 714 тисяч доларів США.
Ще чотири приміщення, що є власністю підприємства, розташовані на вулиці Собранецька, 150 загальною площею 187,8 квадратів. Ціна квадратного метру в цьому районі Ужгорода становить в середньому 1400 доларів, тож вартість цих чотирьох приміщень може сягати ще 263 тисяч доларів.
Таким чином ще за рік до того, як Сергій Гончаренко втік з Краматорська після скандальних тендерів, його батьки-пенсіонери знайшли десь майже мільйон доларів, аби придбати компанію з нерухомістю у майже 1000 квадратних метрів у центрі міста.
Сам же Гончаренко, звільнившись з Донецької ОВА, подав декларацію, згідно якої у нього та у його дружини було на той момент лише 65 тисяч доларів заощаджень. Цього явно було замало для купівлі двох нових автівок вартістю близько 170 тисяч доларів. Звідки ж гроші? Чи не з тендерів?
Як дружина мера Краматорська Крістіна Гончаренко живе «на широку ногу» у Парижі
А може від рідного брата, що також — не остання людина на Донеччині. Олександр Гончаренко вже чотири роки займає посаду міського голови Краматорська і голови Краматорської міської військової адміністрації. Олександр Гончаренко із зарплатою в 111 тисяч грн на місяць разом з його непрацюючою дружиною Христиною також встигли нажити чимало майна.
Житловий будинок 281 квадратний метр в місті Краматорськ, ще один будинок 112 метрів у селі Діброва, 3 земельні ділянки у селі Діброва, 7 земельних ділянок в селі Ясногірка Донецької області загальною площею більше 200 гектарів в оренді у Краматорської міськради, а також приміщення магазину 98 квадратів у Краматорську і квартира 90 квадратних метрів в одному з найдорожчих в Києві ЖК «Бульвар Фонтанів», куплена за 5 млн 766 тисяч 331 гривні в перший рік мерства — у 2020-ому.
У 2022 році Христина Гончаренко з 20-річною донькою Євгенією переїхали жити у Париж. Судячи зі світлин в її соціальних мережах, вона веде розкішний образ життя — купує дорогий брендовий одяг, взуття та аксесуари, якими Христина хизується на своїй сторінці в Instagram, відвідує дорогі ресторани та вечірки, подорожує Європою, зупиняючись у найдорожчих готелях.
В червні 2023 року мера Краматорська Олександра Гончаренко засікли у Ніцці, коли він мав бути у офіційному відрядженні у Словаччинні. Тоді Гончаренко спочатку заперечував цю поїздку, а потім визнав, що дійсно літав у Францію провідати доньку, яка навчається у місті Ніцца. Враховуючи, що в деклараціях Олександра Гончаренко за багато останніх років не було відображено якихось заробітків його дружини, свій дороговартісний образ життя в столиці Франції вона, виходить, веде за його рахунок. Як і за його рахунок його донька навчається у Ніцці. Враховуючи лише ціни на оренду житла у Франції, і не кажучи вже вартості навчання у французських вишах, навряд чи офіційних 3 тисяч доларів, які заробляє мер Краматорська в місяць, вистачає на всі ці витрати.
Як батьки мера Краматорська Ніна та Василь Гончаренки стали доларовими мільйонерами
Але це все — ще «квіточки» порівняно з тим, скільки майна записано на батьків Сергія та Олександра Гончаренко. На матір Ніну Гончаренко записано 53 об’єкти нерухомості, на батька Василя Гончаренко — ще 38.
За даними з Реєстру речових прав на нерухоме майно, Ніна Гончаренко є власницею одразу 40 земельних ділянок загальною площею 242 гектари, 36 з яких розташовані у Донецькій області — у містах Краматорськ та Новогродівка, а також в селі Олександрівка. Всіма цими ділянками жінка збагатилась у період з 2018 по 2021 роки, коли ОлександрГончаренко вже був спочатку депутатом Краматорської міськради, а потім — міським головою. Середня вартість цих земельних ділянок сягає близько 500 доларів США за гектар, тобто загалом земля Ніни Гончаренко вартує близько 121 000 доларів.
Далі. На матір братів Гончаренко записано одразу 6 будинків та 5 квартир. Серед них — квартира площею 70 квадратних метрів в ЖК бізнес-класу «Панорама на Печерську» у Києві, придбана у 2022 році, вже під час повномасштабного вторгнення рф в Україну. Наразі вартість схожої по квадратурі квартири в цьому ЖК з ремонтом — 240 000 доларів США. Окрім того, Ніна Гончаренко володіє великим нежитловим приміщенням площею у 471 квадратний метр у місті Краматорськ. В 2017 році середня ціна за квадратний метр комерційного приміщення в Краматорську була приблизно 500 доларів США за квадратний метр. Тобто вартість обʼєкта могла складати близько 235 тисяч доларів США.
Не менш цікавий майновий здобуток батька братів Гончаренків. Василь Гончаренко близько 20 років працював головним санітарним лікарем Краматорська. В березні 2020 року він став виконувачем обов’язків директора Донецького обласного лабораторного центру МОЗ України, що став по суті відновленою санепідемслужбою. 28 жовтня 2020 року він звільнився. Тобто людина також, як і його сини переважну частину свого життя провів на державній службі з відповідною зарплатою і… доступом до бюджетів та впливу. Його офіційний дохід, згідно декларації за 2019 рік, складався з зарплати у 63 тисячі гривень на місяць та пенсії — 8 тисяч гривень на місяць.
Але при цьому 74-річний Василь Гончаренко на сьогодні володіє п’ятьма будинками, два з яких знаходяться у курортному селі Щурове біля Слов’янська — один площею 378,3 квадратні метри, другий — 112 квадратів. Також у власності батька братів Гончаренків 2 квартири, одна з яких площею 67,1 квадратний метр розташована у Львові на вулиці Янева Володимира, 25 в ЖК «Америка», яку він придбав приблизно за 133 тисячі доларів у 2023 році.
Також на Василя Гончаренко записано 9 земельних ділянок загальною площею у майже 11 гектарів у селі Надія Донецької області. Їх середня вартість — близько 5450 доларів США, придбана ця земля була у 2021 році.
Ще 16 земельних ділянок Василь Гончаренко придбав зовсім нещодавно — у 2024 році. Це майже 26,5 гектарів землі у Закарпатській області в селі Антоловці. Враховуючи середню вартість цих земельних ділянок на рівні 1100 доларів за гектар, витратив на цю покупку він не менше 29 тисяч доларів.
З 2016 року батько мера Краматорська володіє великим нежитловим приміщенням у 450 квадратів в центрі Краматорська, покупка якого на той момент йому мала обійтись приблизно в 178 000 доларів. Ще одне нежитлове приміщення площею 114 квадратних метрів також в Краматорську він купив у 2021 році, вартість якого за нашими підрахунками могла становити приблизно 68 тисяч доларів.
Загалом, починаючи з 2016 року батьки Сергія та Олександра Гончаренків набули у власність активів щонайменше на 1 млн 830 тисяч 780 доларів США. Шалені гроші як для українських пенсіонерів, що в десятки разів перевищують їх прибутки.
Якщо скласти докупи офіційні доходи родин Сергія та Олександра Гончаренків та їхні витрати разом з витратами їхніх батьків, то виходить така картина. З 2015 року по березень 2024 року Сергій Гончаренко разом з дружиною Юлією офіційно заробили 336 тисяч 720 доларів США. Офіційні доходи родини Олександра Гончаренко з 2016 по 2023 рік становили 705 тисяч доларів США.
Без урахування побутових витрат, купівлю брендового одягу, гаджетів та витрат на подорожі, на набуття дороговартісних активів у вигляді будинків, квартир, авто та земельних ділянок брати Гончаренко, їхні дружини та батьки за цей же період часу витратили 2 млн 284 тисячі 455 доларів США, тобто на 1 млн 242 тисячі 735 доларів більше. Звідки взялись ці «ліві» неофіційні доходи на більше мільйон доларів? Враховуючи приклад з тендерами ПП «Полі» висновок напрошується сам по собі.
«Краматорський кролик». Як Олександр Гончаренко та його дружина Христина легалізували 6 млн грн
Можливо, хтось з родини веде успішний бізнес, скажете ви? Припустимо. Христина Гончаренко, дружина мера Краматорська, зі своєю подругою Катериною Голденштейн з 2018 по 2022 роки дійсно намагались вести свій бізнес по пошиттю жіночих рукавичок. Проект мав назву Tender and Dangerous. Продаж виробів вони здійснювали через сторінку в Instagram, і, судячи з усього, якогось успіху проект не досяг, аби говорити, що він міг стати джерелом надприбутків родини Гончаренків. У 2022 році Крістіна Гончаренко з донькою переїхали у Париж, а проект з виробництва рукавичок, судячи з оновлень на його сторінці в Instagram, був припинений.
Сам мер Краматорська Олександр Гончаренко є засновником фермерського господарства «Ясногорівське», директором якого є його мама Ніна Гончаренко. Але статутний капітал підприємства становить всього 1000 грн, а жодної фінансової звітності по ньому немає, що свідчить про відсутність його діяльності та прибутків.
До 2021 року Олександр також разом зі своєю дружиною Христиною був засновником ТОВ «Краматорський Кролик», що за зареєстрованим видом діяльності займається розведенням тварин. Керівниками підприємства були батько Христини Гончаренко Віктор Нікітін та її брат Даніїл Нікітін. Але і це підприємство, згідно даних фінансової звітності, з 2019 року не приносило жодних прибутків. Більше того, воно мало немалі борги перед постачальниками, які ті стягували з «Краматорського Кролика» через суди.
В березні 2021 року Гончаренки продали цю збиткову фірму такому собі Петрову Руслану Анатолійовичу, зареєстрованому в окупованому Криму. В декларації Гончаренко вказав, що отримав від відчуження цінних паперів компанії від Петрова 6 млн грн, тобто 220 тисяч доларів. Непогана ціна як для підприємства без прибутків і з боргами, що наштовхує на висновок, що дана угода купівля-продажу з підставною особою з окупованого Криму могла бути фіктивною з метою легалізації Гончаренком неофіційних доходів.
Подібною легалізацією грошей займався і брат мера Краматорська Сергій Гончаренко. Отриману в подарунок від матері квартиру 123 квадратні метри в Краматорську у 2022 році він перепродав своїй дружині за 580 тисяч гривень. Дуже зручно для пояснення джерела прибутків у 16 500 доларів США.
Тобто знайти підтвердження тому, що не відображені в деклараціях надприбутки родини Гончаренків мають хоч якесь зрозуміле легальне джерело, не вдається. Що наводить на висновок — багаторічна робота Сергія Гончаренка в Донецькій облдержадміністрації та Олександра Гончаренка на посаді міського голови Краматорська дозволила їм збагатитись на десятки мільйонів гривень, що перетворились на купу будинків, квартир та сотні гектарів землі, записаних на їхніх батьків. І, судячи з усього, історія зі «злитими» 400 мільйонами гривень з бюджету підставному ПП «Полі» — лише одна з багатьох.
Як громадянин Узбекистану Бахтійор Юлдашев став власником десятків фірм, що засвоїли сотні мільйонів з бюджету
Як ми вже вказували, новим власником та директором ПП «Полі» після того, як воно «переїхало» з Дніпра і стало приховуватись від аудиторів, став громадянин Узбекистану Бахтійор Юлдашев. І як ми вже зазначали, окрім ПП «Полі» навесні 2024 року він став власником та керівником ще з сотні інших фірм. Ми проаналізували більшість з них, і от що виявили.
Деякі з фірм, що тепер, як і ПП «Полі», записані на Юлдашева, так само як і ПП «Полі» напередодні ставали отримувачами великих багатомільйонних державних підрядів. Наприклад, ТОВ «АМК» у 2023 році виграла два великих тендери — один на капітальний ремонт комунального дитячого садка в смт. Чупахівка Сумської області на суму 25 558 231 грн, а другий — на будівництво водогону в цьому ж смт. Чупахівка на суму 95 476 097 грн. За даними «Наших грошей», на будівництві водогону ТОВ «АМК» завищила ціни вдвічі. В 2019 році ця компанія була фігурантом кримінального провадження за фактом маніпулювання податковою звітністю на загальну суму 5,6 млн грн ПДВ, чим ухилялась від сплати податків в особливо великих розмірах.
ТОВ «Менго Трейд» у 2023 році виграла у неконкурентних торгах державних тендерів на суму 59,5 млн грн у Департамента з питань самоорганізації населення Дніпровської міськради на капітальні ремонти ліфтового обладнання. Після засвоєння цих грошей компанія змінила свою назву з ТОВ «Спеціалізоване підприємство «Ліфтмонтаж Дніпро» на «Менго Трейд», а також змінила свій вид діяльності з будівельно-монтажних робіт на виробництво сиру та масла. Разом з цим власником і директором фірми став Бухтійор Юлдашев.
ТОВ «Макс Детрі Таб» у 2023 році отримала від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області 22 млн 217 тисяч 171 гривню за капітальний ремонт будівлі та приміщень, вигравши тендер також без жодного конкурента. Але як і в попредніх приклада, тоді фірма мала іншу назву — ТОВ «Паритет БЦ». Після «відпрацювання» багатомільйонного підряду у фірми змінилась назва, адреса реєстрації і… засновник. Ним став Бухтійор Юлдашев.
Або ТОВ «Ценпром». В 2023 році воно мало назву ТОВ «КІТ 2023», коли воно виграло в знову ж таки неконкурентних торгах тендер на суму майже 3 млн грн на поставку консерви та заморожених продуктів харчування військовій частині Т0400. Навесні 2024 року фірма була перереєстрована з адреси у Дніпрі на адресу масової реєстрації фірм у Києві на вулиці Діловій, 5, її вид діяльності змінився з неспеціалізованої оптової торгівлі та оптову торгівлю паливом, а її засновником та директором став, вгадайте хто? Правильно, Бухтійор Юлдашев.
І це — лише частина з тих фірм, у яких прослідковується одна й та сама історія: отримали багатомільйонні підряди у державних установ, засвоїли гроші, а потім різко в один і той самий час — навесні 2024 року — змінили свої назви, адреси реєстрації, види діяльності і у всіх власником стала одна й та сама людина — громадянин Узбекистану Бухтійор Юлдашев. Все це пахне дуже погано і вказує на те, що в країні діє певна група осіб, що під час війни провертає в різних містах та з різними державними установами схему отримання багатомільйонних державних підрядів на фіктивні підставні фірми з явною метою відмивання бюджетних грошей. І масштаби цієї схеми, судячи з усього, можуть сягати мільярдів гривень, що опиняються у руках фіктивних фірм, які потім ніде не знайдеш.
Чи може це відбуватись без участі державних службовців? На прикладі Донецької ОВА та ПП «Полі» можна сміливо стверджувати, що це відбувалось за активного сприяння Сергія Гончаренка як замовника послуг та підписанта угод, та його керівника Павла Кириленка, як голови Донецької ОВА на той момент, що відповідав за використання бюджетних коштів прифронтової області.
Тож, стає вже й не так дивно, звідки в родини братів Гончаренків стільки квартир, будинків та земель. Дивно лише, що досі вся ця історія залишається поза увагою антикорупційних правоохоронних органів.
