Коли слухаеш виступи великих українських посадовців, згадуються слова Шурика з фільму Гайдая – «коли ви кажете, складається враження, що ви марите». Це жорстоко, але, на жаль, правда – влада України вимагає від усього світу відмовлятися від усього, що пов’язано з росією, але водночас нічого не робить у цьому відношенні сама.
Приклад – Максим Валерійович Поляков. Той самий, який завдяки масі рекламних матеріалів відомий у нашій країні як «український та американський підприємець у сфері космічних технологій та IT, економіст, громадський діяч, інвестор».
Засновник аерокосмічної компанії Firefly Aerospace, IT-компаній EOS DATA Analytics, HitDynamics, Maxymiser, Murka LLC, Cupid Plc, Renatus Media. Ідейний натхненник некомерційної громадської організації «Асоціація Ноосфери», інжинірингової школи Ноосфери (Україна). Власник венчурного фонду «Noosphere Ventures Partners LP».
У той же час Поляков завзято чистить весь негатив про свою персону, яка регулярно з’являється в Інтернеті. Причому він зосередився чомусь саме на українському сегменті Мережі, активно відстежуючи всі матеріали, які спростовують його версію про те, що «Поляков – геній освоєння космосу та підприємництва».
Певною мірою інформація про причетність Полякова до освоєння космосу відповідає істині, він справді співпрацював з НАСА та брав участь як у розробці супутників, так і ракет. Проте все не зовсім так, як підносить громадськості сам Максим (або, як він сам вважає за краще рекомендуватися, Мах) Поляков.
Справа в тому, що вся його діяльність на цій ниві супроводжувалася гучними скандалами, які призвели до того, що в грудні 2021 року уряд США вимагав від Макса Полякова продати свою частку в ракетній компанії Firefly Aerospace Inc. з міркувань національної безпеки. 24 лютого 2022 р. було оголошено, що Поляков та його компанія «Ноосфера» продають свою частку у Firefly компанії AE Industrial Partners.
За цим сухим рядком криється гігантська робота слідчих органів США, які досліджували все життя «бізнесмена та філантропа» з України Максима Полякова і дійшли однозначного висновку – співпраця з ним йде у розріз із вимогами національної безпеки. Цього висновку слідчі дійшли, виявивши величезний російський шлейф у житті та бізнесах Полякова.
А тепер повернемося до початку матеріалу і поставимо запитання – а що робить Україна? На тлі постійних непомірних вимог щодо США щодо Росії? А нічого. При тому, що факти зв’язків Максима Валерійовича Полякова з російським бізнесом та російськими спецслужбами публікувалися в українських виданнях неодноразово. Проте реакція влади нашої країни схожа на реакцію черепашки, яка намагається вдавати, що нічого не відбувається.
Справа в тому, що серед бізнесу Полякова є мережа онлайн-казино «Вулкан», яка незаконно функціонує в країнах екс-СРСР, незважаючи на заборону гемблінгу та блокування доменів. Паралельно з «Вулканами» Поляков почав розвивати інший бренд — компанію Murka, яка розробляє так звані «соціальні казино». По суті, це самі слоти, адаптовані під IOs і Android, без можливості робити ставки реальними грошима. При цьому компанія виконувала важливу роль для самого Полякова – привчала людей до онлайн-казино і вже через деякий час завдяки агресивній рекламі змушувала перейти від Murka до справжніх азартних ігор на «Вулканах».
Крім самого факту незаконності такого бізнесу, в даному контексті важливіше інше – всі ці казино найактивніше працюють у Росії – через величезну кількість ринку.
Але саме у зв’язку з діяльністю онлайн-казино в Росії спливло ім’я російського олігарха Костянтина Малофєєва, який контролював «Ростелеком» та допомагав «вулканам» Полякова оминути гемблінгові заборони. Про цю сторінку своєї біографії Поляков мовчить найбільш завзято, що, своєю чергою, викликає не менш завзятий інтерес.
Невідомо, що саме «нарили» щодо цього американці, але ні для кого не є секретом, хто такий Костянтин Малофєєв і як працює бізнес у Росії. І хтось контролює весь незаконний ігровий бізнес цієї країни. Тому висновок щодо того, з ким співпрацює Поляков у Росії, на жаль, дещо однозначний. Точніше сказати не «співпрацює», а кому підкоряється.
Крім того, для гемблінгу потрібна ціла мережа «ботів», послугами яких не проти скористатися і спецслужби. Принцип роботи як з метою незаконного збагачення, і з метою пропаганди тут абсолютно однаковий і залежить лише від цього, хто ставить завдання виконавцю.
Є в біографії Полякова і більш «невинні» факти, які, проте, аж ніяк не прикрашають його і вже принаймні вступають у явну суперечність із тією картинкою, яку Поляков малює про себе. У різний час Поляков працював над проектами різного спрямування, від гемблінгових, фінансових та аналітичних до проектів у сфері онлайн-торгівлі.
Медіа часто позиціонують саме Полякова як недобросовісний партнер для тих, з ким він розвивав бізнес. Європейські видання звинувачували Максима Полякова в ініціюванні скандалу у пресі, через який постраждав бізнес його екс-партнера Білла Доббі. Адже внаслідок обвалу вартості акцій британської дейтингової компанії Cupid plc, яку Доббі заснував разом із Поляковим, саме останній викупив весь бізнес за заниженою ціною.
The Huffington Post також звертав увагу своїх читачів на судове провадження на Британських Віргінських островах у справі компанії Полякова Phoenix Holdings ltd, в якому Макс Поляков фігурує серед відповідачів. Він свідомо ввів в оману нових акціонерів компанії – Рустама Гільфанова та Сергія Токарєва – щодо розміру їх частки в компанії, а також загальної кількості акціонерів, типу та кількості акцій, що випускаються.
Інсайдери повідомляли, що на помсту за притягнення до суду Поляков ініціював обшуки СБУ (на яких умовах, цікаво, він сторгувався з цією службою?) у київському офісі компанії Гільфанова та Токарєва Lucky Labs. Редакції багатьох ЗМІ, які писали про Полякова, стали отримувати загрози, а сайти почали зазнавати інформаційних і ДДОС атак.
Ну а вже про те, що перші свої гроші Поляков заробив на порнографії та мережі підроблених сайтів знайомств, не писав лише лінивий. Українське видання «Голос» публікувало розслідування запорізького журналіста Сергія Сидорова про те, що на базі українських компаній, пов’язаних із Networks Полякова, функціонувала мережа порно-студій, де дівчата надавали сексуальні послуги іноземцям в онлайн-чатах. Самі чати також обслуговувалися компаніями, які стосуються Полякова. Ще 2015-го року один із офісів його компаній став фігурантом кримінального провадження, пов’язаного з поширенням порнографії, про що свідчать виписки з українського судового реєстру. Але згодом справу зам’яли. І тут теж цікаво знати – хто допоміг і на яких саме умовах? Чи не ті самі люди з СБУ, які потім «торбили» конкурентів Полякова?
У 2020 році скандали навколо імені Полякова перестали бути внутрішнім українським продуктом і вийшли на міжнародний рівень – журнал Snopes опублікував власне розслідування з назвою «Дикі меми і місячні сни: інтимний зв’язок оманливих сайтів знайомств з Firefly Aerospace», в якому на основі дослідження величезного масиву інформації дійшов того ж висновку, що й українські розслідувачі: два засновники та члени правління Firefly Aerospace – Максим Поляков та Марк Ватт (Mark Watt) – беруть участь в управлінні мережею фіктивних сайтів знайомств з такими назвами, як BuddyGays, MyLustyWish, WantMatures , SpicyDesires та AffairDating.
Власне, незважаючи на зусилля Максима Полякова, за бажання можна знайти масу матеріалів, що розповідають про його справжній життєвий шлях – вичищено далеко не все. До того ж, мабуть, зрозумівши, що видалити весь негатив про себе не вдасться, Поляков вирішив діяти інакше – він зайнявся самопіаром. Ні для кого не секрет, що за невеликі гроші будь-який сайт в Україні розмістить практично будь-який матеріал. Так і вчинив Поляков, намагаючись рекламними матеріалами «забити» видачу пошукових систем – тепер на запит «Макс Поляков» спочатку видаються посилання саме на рекламні матеріали, що вихваляють його персону.
Для більшості користувачів цього достатньо. Але для того, хто має хоча б елементарне уявлення про те, як працює система пошуку, всі ці хитрощі не є перешкодою – досить виявити трохи завзятості і ми відкриваємо для себе справжню картину життя «американського стартапера та українського космічного генія».
Проте річ не в цьому. А щодо Максима Полякова спецслужб України. Про дивацтва із закриттям кримінальних справ щодо його порностудій та наїздів спецслужб на конкурентів ми вже згадували.
Але це було раніше. А ось тепер на рівні найвищої влади Україна вимагає від усіх розірвати зв’язки з Росією. Часто ці вимоги цілком справедливі. Але справедливе й подив Заходу, який іде на жертви заради нашої країни, який бачить, що Україна, вимагаючи від нього санкцій, сама не тільки нічого не робить у цьому відношенні, а навпаки – продовжує співпрацювати з російською агентурою.
Хтось сумнівається, що бізнес Максима Полякова в Росії, ще й досі процвітає, прикритий на рівні спецлужб цієї країни? Чи його там не чіпають «по недогляду» чи «за гарні очі»? Отже, висновок і тут трішки однозначний і дуже сумний – з такою політикою наша країна дуже скоро ризикує опинитися сама в цій війні. Тому що рано чи пізно на нас просто плюнуть.
