рус   укр

Соцсети

Медведчук в футболе: менял президента в «Динамо», организовывал мутные трансферы, втянул Блохина в политику

Виктор Медведчук. Григорий Суркис

Его таки поймали! Виктор Медведчук, агент КГБ-ФСБ, «юрист», который содействовал тюремному сроку Василя Стуса, украинский политик из самым большим антирейтингом… — теперь он без лоска, без наглости в глазах. Теперь он в руках правосудия. FanDay.net вспоминает, чем этот «человек» запомнился в футбольном плане.

1990 год: «Дело о греческих трансферах»

Медведчук появился в Динамо в те годы, когда клуб становился «хозрасчетным» — в сущности частным. Он быстро нашел себя в футболе, оказался в числе самых доверенных динамовских юридических советников и, говорят, был активным действующим лицом и в процессе подготовки смены руководства клуба, и в самых главных трансферах. Кто говорит? Сухие цитаты СМИ. Поднимаем подшивки и ворошим футбольное прошлое.

Итак, в августе 1993-го газета «Голос Украины» выпустила «специфический» номер. Посередине его на двух полосах было интервью с «юристом» Виктором Медведчуком, из которого выходило, что этот человек — гений. А на последней, 16-й, полосе было небольшое интервью с бывший футболистом Днепра и Динамо Геннадием Литовченко, в котором он, в частности, сказал такое:

«Неприємності почалися тоді, коли впливати на життя «Динамо» стали особи з дуже приблизним уявленням про футбол. Жаль, що свого часу з Києва поїхав Валерій Лобановський: переконаний, він не допустив би такого. Існують документи з помилками, оформлені свого часу юристами. До речі, відомий адвокат Віктор Медведчук, який працював у клубі, мав безпосередній стосунок до укладання наших із Протасовим контрактів щодо трансферу в «Олімпіакос». Багатьом відомо, скільки з нас «випили крові» через недосконалість отих документів. І Безверхого пошили в дурні».

О чем идет речь? Это резонансный трансфер двух ведущих игроков Динамо и сборной СССР — полузащитника Литовченко и нападающего Протасова. Особо на слуху был переход супер-форварда. Читаем «Спортивну газету» за август 2010-го:

«…А почалась оця славна історія, котра закінчується так безславно, з історичної угоди, коли гранд еллінського футболу з Пірея купив двох радянських зірок — Олега Протасова та Юрія Савичева.

Все йшло чудово доти, поки московське «Торпедо» не звернулося до УЄФА із запитом: де ж гроші, що повинні були надійти від продажу гравця? Адже, за умовами контракту із Савичевим, «Олімпіакос» зобов’язався до 31 грудня 1990 року перерахувати автозаводцям перші 300 тисяч доларів, одначе цього досі не сталось.

УЄФА запитала Федерацію футболу Греції. Та, своєю чергою, — президента «Олімпіакоса». У відповідь Саляреліс відмовився показати копію трудової угоди Савичева.

Відтак закрутилася справа, що привела керманича пірейців на лаву підсудних. Опісля перевірки документів клубу з’ясувалася неймовірна річ: існують два контракти на перехід Савичева й два — на трансфер Протасова!

Редакція має копії всіх чотирьох паперів, їх надали колеги — грецькі журналісти.

Спочатку про Олега Протасова. Обидва документи на його перехід підписано в Піреї 15 липня 1990-го керманичем «Олімпіакоса» А. Салярелісом і президентом «Динамо» (Київ) В. Безверхим. За одним із них, Протасов проданий на 5 (п’ять) років за 8 (вісім) мільйонів доларів, за іншим — на 3 (три) роки за 3 (три) мільйони 200 (двісті) тисяч доларів.

Юрій Савичев був оцінений дешевше. За одними паперами, 5 (п’ять) років його перебування в Піреї коштують 2 (два) мільйони 400 (чотириста) тисяч доларів, за іншими — 900 (дев’ятсот) тисяч. Із грецького боку трудові угоди підписано віце-президентом «Олімпіакоса» Е. Салярелісом, а з торпедівського — директором В. Корнеєвим.

Які папери справжні, які — фіктивні, не встановлено. Тому й звернулася ФФ Греції в нашу Федерацію з проханням роз’яснити стан справ. Відповіді з нетерпінням чекатимуть усі!..»

1993 год: «Июльский переворот» в Динамо

Если коротко: в июле 1993-го законный президент ФК Динамо Киев Виктор Безверхий был отстранен, а новым собственником стал Григорий Суркис. Юридическим подспорьем этого стала деятельность Виктора Медведчука: при Безверхом он, повторимся, был главным юристом клуба, а при Суркисе вошел в Наблюдательный совет Динамо.

Читаем «Спортивну газету» от 21.07.1993:

«Вчора у Федерації футболу України відбувся брифінг для журналістів українських видань. Приводом до його проведення стала ситуація, що склалась у футбольному клубі «Динамо» (Київ). Одразу ж назвемо організаторів цього зібрання: заступник голови Київської міської Ради ФСТ «Динамо» Олександр Бандурко, начальник футбольної команди «Динамо» (Київ) Йожеф Сабо, генеральний директор фірми «Динамо-Атлантик» Григорій Суркіс, очільник комерційно-консультативного центру «Славутич» Богдан Губський.

Брифінг відкрив керманич ФФУ Віктор Банников, який повідомив присутнім про надзвичайні збори динамівської команди, на котрих одностайно було ухвалено рішення про усунення з посади президента клубу Віктора Безверхого. З протоколом, який підписали 28 осіб (серед них усі, без винятку, гравці, навіть Олександр Призетко, котрий буквально днями переїхав із Харкова до столиці), тут же ознайомили журналістів…

Вислухавши одну сторону, ми, зрозуміло, не могли не звернутись і до іншої. Отже, слово президентові ФК «Динамо» (Київ) Віктору Безверхому: «Все почалося з анонімки на адресу одного з керівників держави. Й досі не знаю змісту того «щирого» листа, котрий послужив підставою для широкомасштабної перевірки діяльності клубу компетентними органами. Виправдовуватися не збираюсь, а викладу факти: справді, колектив опинився в скрутному становищі, але за останні три роки ми придбали за валюту понад 30 квартир для гравців і тренерів, у яких така зарплата, що гріх скаржитися. Лише цьогоріч команда побувала на тренувальних зборах у Німеччині, Франції, Ізраїлі, Словаччині».

В целом эта катавасия продолжалась несколько недель, и уже в августе 1993 года Григорий Суркис воспринимался всеми как новый собственник клуба, а все усилия Виктора Безверхого доказать незаконность подобного развития событий не имели успеха просто потому, что юридически все было «подготовлено» к смене власти.

В той же «Спортивной газете», но уже за сентябрь, читаем:

«Свого часу столичний ФК доручив згаданому СП укласти зі всесвітньо відомою компанією «Телеспорт» контракт на право показу матчів єврокубків за участі киян. Доручення було виконане, під угодою, укладеною 13 серпня 1991-го у Швейцарії, три підписи: У. Кестерса (від «Телеспорту»), Г. Суркіса (від «Динамо-Атлантик») та В. Медведчука (від ФК «Динамо»). Участі В. Безверхого, попри бажання тих, хто називає саме президента ватажком зграї розкрадачів, у проекті немає».

1996 год: «Дело Сергея Скаченко»

Футболист, принадлежавший Динамо, перешел в клуб Анян Читас из Южной Кореи. В результате разгорелся огромный скандал — был момент, когда ФИФА планировала наложить санкции на оба ФК.

Суть ситуации состояла в том, что украинский и корейский клубы назвали одну сумму трансфера, а в реальности она была другой.

Что сказать? Неуплата налогов — «святое дело» для большого футбольного бизнеса!

Очень подробно эту ситуацию описал в своей книге «Деньги, футбол, еще раз деньги» журналист Владимир Абрамов. ФК Динамо Киев даже подавал на него в суд, но проиграл дело.

1998 год: заход в политику

Весной того года у нас состоялись очередные парламентские выборы. Самую агрессивную и дорогую кампанию вела «Социал-демократическая партия Украины (объединённая)», лидером которой был именно Медведчук.

«СДПУ(о)» таки прошла в Верховную Раду, но переступила проходной барьер еле-еле.

Таким образом будущий кум «владимирапутина» вошел в большую политику.

Всю основу предвыборной кампании выстроили из команды Динамо Киев: игроки агитировали за псевдопартию, успехи в еврокубках подавались на телевидении в картинке с Суркисом и Медведчуком, а главный ролик «СДПУ(о)» состоял в том, что звучала песня «Команда молодости нашей…», на фоне которой появлялись фейсы пятерки лидеров.

2007 год: «Не так!»

Последний раз футбольную тематику в политическом плане Медведчук использовал в 2007-м: на внеочередных парламентских выборах баллотировался блок «НеТак!», в составе которого был Олег Блохин — тогда тренер национальной сборной, который в соответствующем видеоролике произнес знаменитую фразу о том, что он «фартовый».

В итоге: 1,01% голосов, пролет мимо Верховной Рады и всеукраинский позор.

А что сейчас? Это мы услышим, наверное, по итогам специальных пресс-конференций СБУ и руководства страны. Виктор Медведчук стремился к общенародной, всегосударственной славе. Вот его желание сбылось — вся страна репостит и ретвитит легендарные уже фото «бравого солдата Швейка Медведчука».

 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

 

Публикация от Володимир Зеленський (@zelenskiy_official)

«Антикоррупционная правда»