Об этом сообщает Международное детективное бюро Absolution.

Петренко якобы поставил собственного родственника на ТСЦ МВД №3241 – Аркадия Криницкого.

Офицер Петренко работал в Барышевке, но благодаря генералу полицию Андрею Небитову начал скорый карьерный рост. В мае 2023 года стал заместителем председателя областной полиции.

Олег Петренко замкнул на себе схему заработков в ТСЦ №3241 (Барышевка) и ТСЦ №3248 (Переяслав) из-за своих людей в Броварском и Бориспольском управлениях полиции. Расценки на права составляют, по данным детективного бюро, теория – 800 долларов, практика – 600 долларов.

Полковник Олег Петренко до назначения в областной «главк» занимал должность главы Обуховского управления полиции.

В 1993 году поступил в Киевское училище милиции. Работал в подразделениях уголовного розыска области. С 2011 по 2014 возглавлял райотдел милиции Барышевского района, в 2015 – Згуровскую милицию, затем – Переяслав-Хмельницкую полицию, Ирпенский, Броварской и Обуховские отделы полиции.

Петренко собирался выйти на пенсию по собственному желанию и выслуге лет, впрочем, полномасштабное вторжение россии в Украину 24 февраля 2022 г. застало Олега Петренко в должности главы Обуховского управления полиции Киевщины.

Новоиспеченный заместитель Андрея Небитова Петренко давно знаком и находится с ним в хороших отношениях.

В Киевской области активно циркулирует информация о том, что он дружит с семьей Ярем из Переяславщины – Александром и Виталием. Александр Ярема – руководитель и основатель ПП «Земля Переяславщины» и ПП «Евро-нива». Виталий Ярема – генерал-лейтенант милиции, экснардеп от «Батькивщины», который с 27 февраля – 19 июня 2014 года был первым вице-премьер-министром Украины в правительстве Арсения Яценюка, а затем Генеральный прокурор.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Заместитель главы полиции Киевской области Олег Петренко может быть причастен к собранию взяток в Сервисных центрах МВД появились сначала на Антикоррупционная правда.

Игорь Гринкевич – известный львовский бизнесмен. Вот только его бизнес никак не касается ни продуктов питания, ни пошива одежды. За последние 10 лет разветвленная сеть фирм семьи Гринкевича занималась исключительно строительством и ремонтами. Как он смог стать одним из крупнейших поставщиков Минобороны, вопрос разве что к уже бывшему Министру обороны Алексею Резникову, который и яйца по 17 гривен готов был брать.

Основными фирмами Гринкевича, которые с начала 2023 года выиграли более трех десятков тендеров от Минобороны, ООО «Трейд лайнс ритейл», ООО «Строительная компания Ситиград» и ООО «Строительный Альянс Монтажпроект». Даже сами названия этих компаний должны были натолкнуть Минобороны на мысль, что они точно не занимаются продовольствием и одеждой. Тем не менее, эти фирмы должны были поставить Министерству обороны одежды более чем на 1,5 млрд грн. Когда стало понятно, что фирмы срывают сроки по обеспечению военных, следствие выяснило, что к исполнению заказов были привлечены подконтрольные бизнесмену предприятия, не имевшие никаких мощностей для изготовления и хранения соответствующих товаров.

Фирмы Гринкевича полностью сорвали шесть контрактов, по семь поставили только часть товара, а по восьми – поставки происходили с опозданием до полугода. Представляете, если для солдат нужна летняя одежда и она приходит зимой, то насколько это влияет на мотивацию и общую обороноспособность.

По предварительным подсчетам, схемы Гринкевича привели к ущербу бюджету Украины на сумму 1,2 млрд грн.

Игорь Гринкевич был задержан при попытке подкупить одного из руководителей Главного управления Государственного бюро расследований. Он предлагал ему 500 000 долларов за содействие в возвращении имущества, изъятого у компаний в ходе расследования уголовного производства, а также в решении вопроса о закрытии этого дела.

Интересно, что к этому кейсу Минобороны уже имело неприятное дело с фирмами Гринкевича и даже суждено с ними по поводу невыполнения договоров. Так, например, Министерство обороны Украины обратилось в суд с иском о взыскании с ООО «Строительный Альянс Монтажпроект» 80 миллионов гривен, из которых 79,7 – это средства, которые министерство оплатило авансом за выполнение работ, и 328 тысяч – штрафные санкции. Согласно контракту №362/7/21/200 от 5 ноября 2021 года «Строительный Альянс Монтажпроект» должен провести реконструкцию охранного периметра технической территории №3 воинской части в селе Новоовницкое, Житомирской области. Работы не были выполнены в срок и насколько видны из судебного реестра, не завершены по сей день.

То есть накануне полномасштабного вторжения фирма «Строительный Альянс Монтажпроект» не провела своевременно ремонт работы на одной из воинских частей, чем фактически могла помочь врагу.

Согласно данным открытых реестров, основателем ООО «Строительный Альянс Монтажпроект» является Гринкевич Роман Игоревич – сын задержанного львовского бизнесмена. Он также является основателем благотворительного фонда Hope.ua, который за свою волонтерскую деятельность даже получал награду Президента Украины.

Гринкевич-старший «светится» в таких предприятиях, как «Львовский строительный холдинг», «Визин Рич», «Мегабудмакс» и некоторых других. Все из этих компаний в определенный период времени получали заказы от государства, но так или иначе попадали под суд из-за невыполненных работ или из-за присвоения средств.

В частности, в 2019 году суд наложил арест на имущество компании Визин Рич по делу о растрате средств на ремонтах для электростанций, подчиненных Укрэнерго. В ходе обысков был допрошен формальный владелец «Львовского строительного холдинга» Владимир Вдовяк. Он отметил, что на самом деле не находится в курсе дела фирмы. Более того, при обыске в офисе «Визин Рич», который хоть и зарегистрирован в Житомирской области, но находится во Львове, были найдены 22 печати компаний, имеющих отношение к семье Гринкевичей. Здесь и упомянутый выше «Строительный Альянс Монтажпроект», и «Львовский строительный Холдинг», и «Мегастроймакс», и «Будгарант Плюс», и «Вест Билдинг Групп» и т.д. Желающие могут проверить в реестрах, что все эти компании зарегистрированы либо на самого Игоря Гринкевича, либо на его семью.

Кстати, этот же Вдовьяк был в свое время осужден за хищение бюджетных средств и подделку документов на реконструкцию туристической базы во Львове. Дело тянулось с 2015 года и «Львовский строительный Холдинг», который, как уже понятно, на самом деле принадлежит Гринкевичам, тогда обещал построить базу за 8,1 млн грн. Так и не сделав этого, контракт с фирмой был расторгнут в 2018 году. Сам Вдовяк был освобожден от наказания по этому делу в 2021 году. По сроку давности.

Компании, которыми руководит жена Гринкевича Светлана – тоже неоднократно попадали в скандалы. Большинство из них касается Житомирской области. В частности, фирма «Ви.Ай.Пи. Строительная компания», печать которой обнаружили при обысках в офисе «Визин Рич», три года не могла положить тротуарную плитку в Житомире, выиграв тендер на 30 млн гривен. Сама же Визин Рич выиграла тендер на реконструкцию магистрата в Житомире, который является памятником архитектуры и требует одобрения со стороны Министерства культуры. Конечно, подрядчиков фирмы Гринкевич никоим образом не интересовал статус объекта. Интересовало только 20 млн гривен, которые были уплачены Житомирским городским советом авансом.

Сын Игоря Гринкевича – Роман, известный не только скандалом с контрактами Минобороны. Не менее интересна у него личная жизнь. Его невеста Соня Морозюк позиционирует себя как художница и художник. Недавно в Киеве проходило ее мероприятие под названием «Мазня». Но после истории с тендерами для оборонного ведомства Институт проблем современного искусства НАМ Украины приостановил выставочный проект «в связи с большим количеством противоречивых реакций, вышедших за пределы искусствоведческой дискуссии».

Сейчас страница Морозюк в Instagram открыта только для друзей. Но до скандала все желающие могли увидеть, какую лакшеру жизнь вела художница вместе с женихом Романом Гринкевичем. Здесь и Луи Витон, и автомобиль в подарок, и другие атрибуты богатой жизни.

Предыдущая девушка Романа Гринкевича – не менее известная личность. Речь идет о Кристине Тишкуне, которая сопровождала заместителя министра образования Игоря Гарбарука во время визита во Львов в сверхоткровенном платье.

Любит роскошь и дочь Игоря Гринкевича – Ольга. Она жена полузащитника футбольного клуба «Шахтер» Марианна Шведа. В августе 2023 года Ольга шокировала подписчиков своей поездкой в ​​вип-вагоне поезда «Укрзализныци», которым обычно пользуются приезжающие в Киев иностранные делегации.

Несмотря на закрытую сейчас страницу в Instagram, поиск по тэгам показывает еще больше роскоши от Ольги Гринкевич – здесь и двухметровые розы, и Porshe в подарок, и отдых на одном из самых дорогих островов мира – Сардиния.

Словом, если в начале статьи вы могли удивиться сумме взятки в 500 000 долларов, которую Гринкевич предлагал ДБРовциям «за решелово», то после прочитанного далее вы должны были понять, что эта сумма – пыль, сравнивая с количеством «нагретой» за счет бюджета и расходами на лакшере жизни.

В конце прошлого года Печерский суд Киева избрал для Игоря Гринкевича меру пресечения в виде содержания под стражей с возможностью выйти под залог в 430 млн. грн. После всего выясненного можно даже не сомневаться, что эти миллионы семья Гринкевича найдет без проблем.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Как семья львовского бизнесмена Игоря Гринкевича годами «разбувала» государство на тендерах: новые факты появились сначала на Антикоррупционная правда.

Тем временем, судя по многочисленным интервью причастных и непричастных к этим обыскам деятелей (особенно это касается «слуг»), внимание общественности акцентируют на схемах по блокировке налоговых накладных и личности Оксаны Датий, чье желание заработать миллион долларов и купить шубу выглядит и гадко, и смешно одновременно.

Между тем блокировка налоговых накладных была далеко не единственной причиной обысков и далеко не единственным источником той огромной кучи наличности у фигурантов дела. Потому что дело касается еще и поборов с производителей алкоголя и табака. А еще – тут замешаны (ну кто бы мог подумать на четвертом году монопольной власти «новых лиц»!) ключевые члены ОПЗЖ, разгонять фракцию которой так упорно не желает нынешняя власть.

Есть информация, что этим занимались нардеп от экс-ОПЗЖ Игорь Абрамович и бывший и.о. начальника департамента по защите экономики Нацполиции Сергей Вязмикин. В эту схему якобы привлекли также и.о. председателя ГНС Украины Татьяну Кириенко.

Сергея Вязмикина называют «смотрящим за табаком и спиртом». А исполнителем, который выдумывал причины для поборов, является директор Департамента контроля за подакцизными товарами ГНС Александр Ярмоленко.

Ярмоленко является креатурой Данила Гетманцева, который создает в недрах ГНС команду должностных лиц, которые, по официальным заверениям, будут заниматься «наполнением бюджета». Но на самом деле направление деятельности этой команды – альтернативное «налогообложение» бизнеса, работающего в сфере подакцизных товаров. Речь, в первую очередь, идет о торговле алкоголем и табачной продукцией. По сути, эта команда получила от власти в лице Гетманцева своеобразную франшизу на сбор дани в этом сегменте бизнеса. Их задача – организовать схему по сбору взяток и дани от СПД, торгующих алкоголем и табаком.

На должность директора Департамента контроля за подакцизными товарами Государственной налоговой службы Украины подполковник полиции Александр Ярмоленко, работавший ранее в Департаменте защиты экономики НПУ, назначен по прямому указанию Данила Гетманцева. Именно он является одним из ключевых исполнителей в схемах, направленных на систематическое получение неправомерной выгоды от производителей табачной и спиртовой продукции – сигаретных фабрик и заводов по изготовлению спирта и алкогольной продукции.

Результат такого кадрового подхода налицо – бюджет недополучает миллиарды гривен от реализации алкоголя и табака, а разница оседает в карманах руководства Департамента контроля за подакцизными товарами, организаторов схемы и их куратора. А государство в это же время униженно просит деньги у Запада на выплату пенсий и зарплат.

В связи с вышеизложенным обратите внимание на то, как комментирует обыски в столичной налоговой Гетманцев – он всеми силами избегает темы табака и алкоголя, упорно акцентируя внимание на блокировке налоговых накладных.

Но это не все – Гетманцев в свою «альтернативную» команду привлек Сергея Вязмикина, работавшего в свое время в печально известном Департаменте защиты экономики Национальной полиции Украины. Это тот самый человек, который осенью прошлого года был замечен на Лазурном берегу, в компании с народным депутатом от ОПЗЖ Игорем Абрамовичем, выдающемся бойце так называемого «батальона Монако»:

Друзья (на фото Вязмикин справа) не просто прогуливаются по улочкам Кап-Ферра, а живут на одной вилле. Интересно – как у простого полицейского полковника хватает денег на аренду виллы на втором по дороговизне курорте в мире? Пусть и вскладчину с Абрамовичем?

Смотрящий за табаком и спиртом Сергей Вязмикин покинул Украину 19.04.2022 в 00:05 в качестве пассажира. Он на Mercedes-Benz E220 D (КА0101МХ) пересек границу Украины через таможенный пост Краковец. Также известно, что во второй раз Вязмикин засветился на выезде из Украины уже 28.07.2022 в 14:04, тоже как пассажир на этом же Mercedes-Benz E220 D, но только уже в пограничном пункте Грушев.

Всплыл он на Лазурном побережье Франции, в компании нардепа от ОПЗЖ Игоря Абрамовича. Как все эти деятели пересекли границу Украины, не стоит даже спрашивать. Потому что одно дело – «заробитчанин», за которым откормленные амбалы в полицейской форме и с автоматами бегают с повесткой, а другое – смотрящий за табаком, не говоря уже о его шефе от ОПЗЖ.

Из всего этого следует однозначный и весьма печальный для Украины вывод – все время от начала полномасштабной войны, не говоря уже о предыдущих трех годах правления нынешней власти, на налоговые органы (и не только) имели прямое и непосредственное влияния представители пророссийской ОПЗЖ. И сохраняют его до сих пор.

Причем это не уровень начальника налоговой инспекции какого-нибудь зачухаловского района – это уровень государства. О том, что это значит для экономики страны и для каждого из нас, можно получить отдаленное представление, внимательно перечитав список того, что нашли у обычного винтика в этой схеме – жадной и глупой Оксаны Датий.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Следы миллиардных схем в налоговой ведут к экс-нардепу ОПЗЖ Игорю Абрамовичу и полицейскому начальнику Сергею Вязмикину появились сначала на Антикоррупционная правда.

На перший погляд, нічого особливого в повідомленні каналу не було – там розмістили переважно лише імена, під якими Живущак записаний у телефонах різних людей. Але навіть вивчення цих записів дає їжу для цікавих роздумів.

«Богдан Контрабанда», «Богдан Янтар», «Куркуль», «Богдан Посольство» та «Трафік 10 тис»… Цікаво, правда?

Такий злив для самого Живущака явно став неприємним сюрпризом – він оперативно постарався зачистити максимум інформації про свою персону, яку негайно поширили електронні ЗМІ. Але все видалити не вдалося, та й така спроба зачистки викликала хвилю цікавості.

Про Богдана Живущака відомо мало, але й цього достатньо, щоб поставити запитання – а куди дивляться наші правоохоронні органи, яких в Україні розвелося вже з десяток. Всі ці НАБУ, ДБР, СБУ, НПУ, внутрішні безпеки, зовнішні безпеки, контррозвідки та інша шобла, яка здатна лише ловити бабусь, які торгують цигарками поштучно?

Втім, питання риторичне. Тому спробуємо підсунути під ніс цим всім «правоохоронцям» ту інформацію, яку ми отримали з відкритих джерел. Може, після цього їм не вдасться зробити вигляд, що нічого не відбувається і не відмахнутися звичним «не на годині» та демонстрацією протоколів про сотні оштрафованих бабусь.

Богдан Михайлович Живущак – співробітник Управління боротьби з контрабандою Львівської митниці. Бореться сам із собою, звичайно. З ким ще йому боротися? Не з колишньою же дружиною, яка теж працює в митних органах на митному посту «Тиса». Хто в кого навчився корупції – питання, але колишня дружина Живущака Ірина Лазарович також має неформальне ім’я – «Айкос». Не тому, що прихильна до цього способу гробити своє здоров’я, а тому, що кришувала контрабандний трафік айкосів свого часу.

Ще про Богдана Живущака відомо, що він працює під керівництвом старшого зміни Олега Будза на посаді «Шегині» і є у цій зміні касиром. Касиром того, що митники пускають «мимо каси», тобто хабарів. Він, до речі, у списку контактів, який злили у мережу, так і записано: «Будз-Живущак», «контакт Будза», «Богдан від Михайловича».

Що означає запис «Бурштин» – і так зрозуміло: це означає, що Живущак причетний до каналу вивезення з України нелегально видобутого бурштину. «Давидів 9 соток» зрозуміти важче, але, очевидно, йдеться про землю в Давидові і, швидше за все, це ще одна корупційна ниточка, яка веде до місцевих органів влади, які знають земельні питання.

Втім, виходить, що журналісти роблять за поліцію її роботу, досліджуючи зв’язки Живущака. Хоча в поліції про ці зв’язки відомо все – адже кришують діяльність «Боді 10 тисяч» співробітники Управління стратегічних розслідувань Нацполіції Львівської області. Скільки коштує ця «стратегія» Живущаку – невідомо, але, мабуть, усе влаштовує.

Сам же митник живе бідно та їздить на маминій машині. Класика, правда? Майже як ДАІшник із російського комедійного серіалу. Ось ще одна смішна деталь:

Це за «бариги» Богдан Михайлович Живущак не зміг пройти люстраційну перевірку і вважав за краще тихо звільнитися з митних органів. Цікаво, хто допоміг йому відновитись? І розвинути таку бурхливу діяльність, що його ім’я записано у сотень людей у телефонах із такими цікавими подробицями?

Чи не тому під соусом війни керівництво країни закрило доступ до декларацій, щоб ті дурні, які віддають останнє на армію, не бачили, як насправді живуть навіть митники? Чи знову «не на часі»? А коли буде «на часі»? Коли живущаків та їм подібних будзів розстрілюватимуть волонтери, які везуть армії дрони, каски, штани та капці, і натикаються на митниці на Живущака з компанією? Чи коли вздовж кордону запалають палаци рядових митних інспекторів, а їхні начальники висітимуть на ліхтарних стовпах? Ви цього хочете, вам це дуже потрібно у воюючій країні?

Коли працюватиме вся ця шобла правоохоронців, яких у нашій країні розвелося, як собак нерізаних і вони лише жеруть державний ресурс? Запитання без відповіді. Але все ж таки цікаво – хто підписав наказ про відновлення в митних органах Богдана Михайловича Живущака, які він з ганьбою залишив у 2014 році?

«Антикорупційна правда»

Сообщение Живущак Богдан Михайлович: Що відомо про корупціонера з Львівської митниці появились сначала на Антикоррупционная правда.

На жаль, це прислів’я і під час повномасштабної війни з Росією лише вкотре підтверджує свою актуальність. Гроші та перспектива наживи дуже часто перетягують представників правоохоронної галузі та депутатського корпусу на темний бік. Що ж говорити про тих, хто й до війни не дуже дружив із Законом?

Отже, все спочатку, про те, як одеською Держпродспоживслужбою будувалася корупційна гілка на ринках підконтрольній їй Одеській області.

Фахівці Держпродспоживслужби знаходяться на всіх ринках Одеси, міст та районних центрів області для здійснення контролю за якістю та безпекою харчових продуктів.

Донедавна такі фахівці підпорядковувалися безпосередньо так званій «Лікарні ветеринарної медицини» та «районним лабораторіям ветеринарної медицини», які є структурним підрозділом Держпродспоживслужби.

У вересні 2022 року Начальник управління Безпеки харчових продуктів та Ветеринарії Одеської області Гіска Володимир отримав вказівки від керівника головного управління Одеської області Петросянц Марини та її заступника, Литошка Святослава, про необхідність змусити підприємців платити данину та всіх поставити на лічильник. Ставити на лічильник це улюблена фраза Літошка, мабуть, із 90-х так і не вдалося забути.

Але Гіска відмовився від такої привабливої пропозиції, але при цьому він не звернувся до вищого керівництва або до компетентних органів, що надалі стало його ж помилкою.

У результаті Гіска нібито не пройшов щорічне оцінювання у безпосереднього керівника Петросянц Марини, але звільняти його за це не поспішали, бо дуже не переконливо це виглядало. Гіска, який працює близько 30 років у ветеринарно-санітарному контролі, і не пройшов оцінювання у Петросянц, яка працює трохи більше півроку у Держпродспоживслужбі.

Далі, щодня (якщо був на роботі), Литошко влаштовував терор Гіске, щоб він писав заяву на звільнення.

При цьому Літошко не соромлячись, погрожував, що якщо Гіска не напише заяви за власним бажанням, то з ним розправиться Міністерство Внутрішніх Справ, офіс Генерального Прокурора (пізніше будуть вказані всі прізвища високопосадовців, на які посилався Литошко). Крім того, до процесу розправи над ним підключаться народні депутати Гайду Олександр Васильович, Леонов Олексій Олександрович і навіть Офіс Президента.

Надалі, через тиск і загрози, Володимир Гіска написав заяву на звільнення за власним бажанням.

Паралельно з цим, у жовтні 2022 року Головним управлінням Держпродспоживслужби Одеської області було запущено процес переходу/перепідпорядкування лабораторій ветеринарно-санітарної експертизи на ринках до структури Одеської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби.

Директора цієї лабораторії, Онищенка Сергія Сергійовича, якому підпорядкували контроль за всіма ринками області, до Одеської регіональної державної лабораторії привіз із міста Дніпро і презентував колективу особисто Литошко з Петросянц.

Онищенко Сергій сформував кадрову політику таким чином, що ті співробітники, хто виконує вказівки щодо вибивання грошей із торговців на ринках, отримують частку та злачні місця. Тих же, хто відмовляється брати участь у схемі, звільняли по скороченню та реорганізації.

Ставки поборів на ринках стартують від 200 грн. до 1000 грн. (м’ясо, сири та інша дорога продукція) за один день торгівлі з кожного торговця. Якщо підприємець відмовляється платити данину, то нові, чи лояльні новому керівництву фахівці відбирають зразки продукції, відправляють на експертизу до лабораторії, до свого нового директора Онищенка Сергія Сергійовича, де гарантовано знайдуть різноманітних збудників хвороб та бактерії у продукції. Після цього підприємцю як мінімум забороняють реалізацію цього товару, і надалі так відбувається щодня. Згодом, підприємець іде, і на його місце приходить інший, тільки зговірливіший.

Ця корупційна схема приносить мільйони гривень щомісяця, але вона не може існувати без заступництва київського керівництва, а також високопоставлених правоохоронців та народних депутатів.

«Антикорупційна правда»

Сообщение Розкрита схема вибивання грошей Одеською Держпродспоживслужбою на Привозі та на інших ринках області появились сначала на Антикоррупционная правда.

Серед них — молоде дарування Владислав Криклій. Який, змінивши крісло директора ТОВ «Кіно-театр» на крісло радника міністра внутрішніх справ у 2014 році, зумів не просто втриматися при всій владі, а 2019 року пересісти з крісла депутата від «Слуги народу» (номер 12 у списку) у крісло міністра інфраструктури країни

Щоправда, у 2021 році після грандіозного скандалу з так званим «тіньовим офісом» міністерства інфраструктури Криклію довелося знову піти на вільні хліби. Втім, з коридорів влади він не загубився — невідомо, на яку посаду тепер мітить Владислав Артурович, але його неодноразово помічали в Офісі президента України.

Повертаючись до початку його стрімкої кар’єри, не можна залишити без уваги ТОВ «Кіно-театр», яке він очолював. Цинічний гумор ситуації полягає в тому, що у владу Криклій потрапив за п’ять років до того, як «слугами» було оголошено масовий заклик тамадів та весільних фотографів на державні посади. Може, саме у директорстві у фірмі з таким милим серцю нинішньої влади назвою і криється секрет успіху Криклія у 2019-му.

Щоправда, з кіно ТОВ «Кіно-теарт» не має нічого спільного — його основним видом діяльності є «оренда та управління власною чи орендованою нерухомістю». А володіють цим ТОВ Криклій Артур Станіславович та Бойко Олег Анатолійович:

І особливими фінансовими успіхами ТОВ «Кіно-театр» похвалитися не може — фірма є платником єдиного податку третьої групи. Грубо кажучи, так чинять дрібні торговці на ринку.

Це до того, що мільйонів, які декларує Владислав Криклій, він заробити на ТОВ «Кіно-театр» ніяк не міг. І його батько, який володіє половиною фірми, допомогти синові теж нічим не міг.

Ще під час роботи заступником начальника департаменту ДАІ у 2016 році виявилося, що Криклій не просто купив квартиру в центрі Києва площею 120 метрів (ОСББ «Фундукліївський»), а примудрився «придбати» це житло за ціною 6 500 гривень за метр, в той час час як ринкова вартість становила 50 тисяч гривень (2000 доларів) за метр.

У травні 2020 року Криклій, на посаді міністра інфраструктури, став фігурантом чергового скандалу. У своїй декларації він не вказав громадянську дружину Тетяну Декало, на яку, за даними ЗМІ, зареєстровані дорога нерухомість вартістю приблизно 355 тисяч доларів США та елітний автомобіль Mercedes GLC.

У декларації Криклій зазначив, що не одружений, однак у соцмережі Facebook зазначав, що одружений. Сама ж Тетяна Декало тоді підтвердила, що має стосунки із Криклієм, принаймні вже 10 років. Таким чином, він мав вказати дружину та її майно у своїй декларації.

Останню декларацію Криклій подав у 2021 році, вона відображає його майновий стан за 2020 рік. На той момент він мав уже згадувану квартиру в Києві площею 119,6 метрів, яку купив у серпні 2015 року за 768 782 гривні. До неї додалося паркомісце, але ні його ціна, ні площа вказані не були.

Криклій володів автомобілем Smart City Coupe 2018 випуску за 460 600 грн, а також мав право на безоплатне користування Toyota Highlander 2019 р.в., вартість якого оцінена в 981 200 грн. Цей автомобіль належав іноземному громадянину Руфату Шукюрову, який займається ресторанним бізнесом. Можливо, це чоловік сестри Владислава Криклія.

Серед приємних дрібниць — годинник Franck Muller Casablanca № 19642852 Сasablanca і Breitling Chronographe A23322. Ціну їх чиновник не вказав, але приклад:

Заробив при цьому Владислав Криклій не так багато — 362 506 гривень зарплати, 46 984 гривні відсотків від «ПриваБанку» та 48 100 гривень від «Універсал Банку».

Також екс-чиновник мав вклади у «ПриватБанку» — 1 575 005 гривень та в «Універсал Банку» — 1 528 800 гривень.

Готівкою Криклій зберігав 225 000 доларів, 3 000 євро та 210 000 гривень. Де це все взяла людина, яка з 2014 року працює на державній службі — питання риторичне.

Завершуючи тему з ТОВ «Кіно-театр», слід зазначити, що фірма з мінімальним оборотом та незрозумілими джерелами доходу примудрилася потрапити у списки санкцій, пов’язані з війною Росії проти України:

До того ж, має вкрай скандальну репутацію в медіа. Звичайно, син за батька не відповідає, але все ж таки — навіщо тоді РНБО вносить фірми вищих керівників країни до цих санкційних списків, якщо співпраця з країною агресором ніяк не впливає на призначення фігурантів цих списків на посади?

Ще один із скандалів пов’язаний із заступником міністра інфраструктури Олександрою Клітіною, яка обіймала посаду. Скандал спалахнув після оприлюднення записів розмови членів парламентської фракції «Слуга народу», зокрема Юрія Корявченкова. Серед іншого на записах говорилося, що Клітіна потрапила на посаду завдяки впливовому коханцю.

Згодом пранкер Джокер оприлюднив листування з Клітіною, де чиновниця заявила, що Криклій «бере на роботу корупціонерів» та «щось каламутить із тендерами на „Укрзалізниці“».

Цим скандальчиком не скінчилося. На початку березня 2021 року на Facebook-сторінці Тетяни Декало з’явився наступний запис:

Особисте життя міністра — справа спірна, але те, що він щільно сидить на кокаїні — твердження вкрай тривожне. Пізніше запис зник, а його появу пояснили «зломом сторінки».

Але це, швидше, стосується морального вигляду колишнього міністра. Набагато важливіше те, що Криклій неодноразово потрапляв у корупційні скандали.

У середині травня 2020 року Державне бюро розслідувань відкрило кримінальне провадження проти міністра інфраструктури Владислава Криклія. Виробництво було відкрито на підставі запиту народного депутата фракції «Слуга народу» Олександра Куницького. За даними нардепа, керівництво Мінінфраструктури ухвалило низку постанов, за якими сертифікація газоустаткування для автомобілів «заводилася» на шість фірм, а ціна такої сертифікації з 800 гривень зростала до 3 000 гривень.

Однак справа, як і слід було припускати, закінчилася нічим.

Крім того, за даними руху «Чесно», Криклій — колишній співвласник компанії, до якої свого часу виникли питання Державної фіскальної служби. Йдеться про ТОВ «Вебікс», яке підозрювали у тому, що воно діяло як конвертаційний центр.

Як зазначається, 28 липня 2015 року столичні фіскали відкрили кримінальне провадження № 32015110130000019 за фактом фіктивного підприємництва та сприяння ухилянню від сплати податків в особливо великих розмірах.

Криклій вийшов зі складу засновників компанії лише у липні 2016 року. Відкрите кримінальне провадження стосується періоду, коли він впливав на діяльність компанії як її співвласник. Однак Владислав Криклій заявив, що «справами фірми не цікавився». На тому претензії до нього закінчилися.

Втім, то це вже історія. З посади міністра Криклія «пішли» соратники з президентської фракції у 2021 році. А причиною став той самий «тіньовий офіс» Мінінфраструктури, який створив Криклій, і який приносив міністрові додаткові доходи, що дозволяють купувати елітні годинники, дорогі іномарки та проводити відпустки в Аммані.

Саме в цьому тіньовому офісі насправді вирішувалися всі важливі питання діяльності міністерства. Відомо, що він замикав на собі «вирішення питань» з авіакомпаніями, зокрема, в період пандемії саме через його функціонерів потрібно було отримувати «дозволи» на відновлення польотів, екстрені рейси або чартерні перевезення.

Крім того, і це точно встановлено СБУ, у «тіньовому офісі» було створено структуру, яка займалася поборами з моряків та підміняла собою таку саму структуру міністерства: «Фактично державний реєстр знаходився у володінні сторонніх приватних осіб. Це дозволяло зловмисникам незаконно оформляти дозвільні документи для моряків. Орієнтовний розмір неправомірної вигоди, яку злочинці отримували щорічно, сягав понад 150 млн доларів США. У цій схемі було об’єднано роботу мережі агентів-посередників, які за винагороду „допомагали“ морякам проходити регулярне підтвердження своєї кваліфікації, та несанкціоноване втручання до державного реєстру. Якщо моряки намагалися самостійно пройти тестування через особистий кабінет, йому створювали штучні перешкоди. Наприклад, затягували терміни видачі сертифікатів чи спотворювали результати тестів». З кожного моряка тут збивали від 3 до 8 тисяч доларів.

Ще один напрямок — клінінгові компанії, які обслуговують територію та будівлі вокзалів, а також напрямок оренди магазинів, кіосків та інших торгових площ. Наприклад, клінінгові компанії формують ціну на неофіційному рівні та їхній прибуток обчислюється сотнями мільйонів гривень на рік. Всі ці нечувані гроші текли в тіньовий офіс Криклія.

За даними нардепа Дубинського, саме Владислав Криклій був ініціатором та куратором побудови численних корупційних схем у міністерстві інфраструктури.

За короткий час він встиг підім’яти під себе всі підконтрольні Мінінфраструктурі напрямки, привівши до держструктур «справжніх професіоналів» державної корупції.

Втім, як говорилося, Криклія таки «зжерли». Хто конкретно стояв за «зливом» інформації про «тіньовий офіс» — достеменно невідомо. Але те, що інформацію він черпав від когось із найближчих співробітників Криклія у цьому «офісі» — безперечно. Тому що вона була настільки глибокою, що Владислав Криклій, ознайомившись із документами, що лежать у президента, швидко написав заяву про відставку. Ймовірно, умовою угоди було те, що жодних наслідків щодо неї не буде.

Судячи з подальшого розвитку подій, так і сталося.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Криклій Владислав: молоде дарування корупційних схематозів знову рветься до влади? появились сначала на Антикоррупционная правда.