Восени 2015 р. головне слідче управління МВС України порушило дві кримінальні справи за підозрою у несплаті податків за рахунок заниження прибутку та махінацій із тендерними закупівлями.

Під кримінальним переслідуванням опинилися посадові особи VS Energy і «Київобленерго», що належить їй на той момент. У столичному офісі компанії у Києві пройшли обшуки.

Як писало видання Dетектив-Info, під час обшуку в офісі «ВС Енерджі Інтернейшнл Україна» працівники бухгалтерії за вказівкою керівництва перенесли в індивідуальні банківські сейфи документи, які цікавлять силовиків. Хитрість у тому, що і відділення «Першого інвестиційного банку» Гінера, і офіс «енергетиків з Євросоюзу», і безліч інших підприємств, пов’язаних з «Лужниками» (у тому числі компанія, що управляє мережею готелів), прописані за тією самою адресою — адресою віджатого у Скоробогатова готелю «Русь» — вул. Госпітальне 4.

Було встановлено, що ПІБ банк підконтрольний посадовим особам ТОВ «ВС Енерджі Інтернейшнл Україна» і використовується для проведення незаконних фінансово-господарських операцій. Менеджери розкрадали бюджетні кошти, підробляючи документи та завищуючи витрати, нібито понесені при забезпеченні діяльності обленерго.

І трохи про інші активи.

О. Бабаков володіє квартирою в центрі Парижа та невеликим палацом та 11 га землі недалеко від Версаля. Їх А. Навальний виявив у 2013 році і назвав Бабакова «попелюшком» — за те, що той прикидається бідняком.

Як випливає із розслідування Scanner project, Бабаков видав дочку за одного зі своїх європейських менеджерів, щоб уникнути санкцій, накладених на нього у 2014 році. Маючи нагоду відзначити подію в будь-якому готелі світу, він обрав московський готель з назвою «Україна».

Воєводін і Гінер також володіють будинками та готелями на території Франції, і ця нерухомість записана на їх французькі компанії. У ОЗУ є бізнес у Словаччині та Франції.

4. Хто кришував «Лужники» 20 років, і може заступатися за ОЗУ зараз

Завдяки кому і чому такі важливі активи опинилися в руках нашого, як тепер зрозуміло, екзистенційного ворога?

Насправді російська мафія ніколи не йшла з України. З моменту здобуття незалежності Москва успішно досягала своєї мети при потуранні чи пособництві радянсько-українських КДБшників і СБУшників – усяких там деркачів, марчуків і смішно. «Солнцевські» (група боса босів російської мафії С. Могилевича) та «лужниківські» ділили кормові бази в Україні між собою на правах господарів.

Метою було входження України до митного союзу та єдиного економічного простору з рф на тих же правах, які сьогодні має Білорусь, яка втратила самостійність.

І енергетичні активи скуповувалися у рамках довгострокової стратегії поглинання України.

Так і з’явилися в Україні «українські» олігархи через поребрик — Григоришин та Новинський. І «іноземні інвестори» на зразок Бабакова з Гінером. Економічна експансія насамперед стосувалася газотранспортної та енергетичної галузей. І в агресора все йшло чудово аж до Революції Гідності.

У різний час журналісти стверджували, що сприяли «Лужніковській» ОЗУ Леонід Кучма та голова його адміністрації Віктор Медведчук, а також відомий І. Бакай. І за всіх президентів України справи у цієї братви йшли добре.

СІМ’Я ВІКТОРА ЮЩЕНКА.

Експрезидент, чиї «руки нічого не крали», потоваришував із цією ОЗУ через брата.

2001 р. росіяни купили акції «Першого інвестиційного банку» у Петра Ющенка, після чого той став кумом молодшого партнера та менеджера братви М. Спектора.

«Стандартна для них схема заходу до країни. За тією ж схемою діяли й у Латвії, коли хотіли купити банк KRAJBANKA, але не вийшло. Хоча Бабаков разом із латиськими «фунтами» (які прикривають його до обленерго) погрожував людині пістолетом. Сам мер про це давав інтерв’ю», — каже М. Скоробогатов.

Він вважає, що тоді основним покровителем ОЗУ був П. Ющенко: «Під час захоплення «Русі» навіть внутрішні війська на його прохання задіяли».

Говорить, приклали руку зам. Генпрокурора В. Кудрявцев (надалі — ексчлен Вищої ради юстиції), С. Ківалов (другий голова ВРЮ, ексголова ЦВК, екснардеп-регіонал) та його донька Тетяна. Зі співробітників міліції, як вважає Скоробогатов, були задіяні безпосередньо В. Ярема (ексначальник управління боротьби з організованою злочинністю ГУМВС України в м. Києві., ексначальник Головного управління МВС України в м. Києві, екснардеп та екс Генпрокурор) та О. Даниленко (ексзаступник начальника Головного управління МВС України в Києві та колишній заступник. Генпрокурора).

А за Президента Януковича взагалі вся структура працювала на «Лужніковських». Усе вирішувалося автоматично, лише на рівні М. Воєводіна та його контактів із Юрієм Іванющенко.

У господарському суді забезпечували супровід люди Януковича Татьков та Ємельянов. Саме за Януковича я виїхав з України. Тому що 2009 року був замах на мене, а 2012-го, після захоплення «Славутича», мені сказали, що я сяду — довелося відлітати в чому був», — продовжує Скоргобогатов.

Паралельно банда «Лужники» успішно реалізовувала в Україні свої політичні проекти.

Ви лише уявіть цей контраст: зараз Бабаков просуває до рф неофашистів. А тоді був у команді українських помаранчевих! Одіозний ворог України Дмитро Рогозін, якого нещодавно вигнали з «Роскосмосу», який мітить на посаду головного путінського гауляйтера в Херсонській та Запорізькій областях – це давній політичний соратник та приятель Бабакова. А так само — соратник Ющенка на Майдані 2004 року.

Ось реклама партії «Родина», заснованої Бабаковим: «Очистимо Москву від сміття» — з Рогозіним:

Ось зігуючий Рогозін у Москві:

А ось він же 2004-го на Майдані в Києві поруч із Ющенком:

https://youtu.be/hrfB6zVG1Sg

Цікаво, що тоді й у банді стався розкол: ще живий заступник голови «Російського клубу» в Україні Курочкін поставив на виборах 2004 року на одіозну Наталю Вітренко.

МИХАЙЛО СПЕКТОР. Той самий кум брата експрезидента Ющенка, якого називають молодшим партнером «лужниківців» та кризовим менеджером. 2004-го в колонці для пропагандистської «Комсомолки» під заголовком «Український Король помаранчеве літо за росію!» Спектор рекламував команду Віктора Ющенка як орієнтовану на Москву і підписувався як представник кандидата в президенти України.

У 2013р. в «Економічній правді» М. Спектора називали «представником однієї з найбільш непублічних ФПГ – лужниківців, і єдиним громадянином України серед співвласників».

Він пропагував вступ України до Митного союзу з рф і до вересня 2015 року керував холдингом VS Energy. Сидів поруч із Ющенком та Януковичем на офіційних заходах як світський лев. При цьому в ЗМІ його називали представником московського ОЗУ.

Взагалі до 24 лютого 2022 р. представляти російську мафію в Україні не вважалося соромом.

До 2015 року Спектор входив до наглядової ради «Нікопольського заводу феросплавів» як представник росіян.

А останнім часом просував залізорудний бізнес компанії Black Iron, яка… вже домовилася з Міністерством оборони України про викуп у держави ділянки, що використовується у навчальних цілях, під комбінат у Кривому Розі.

Така активність Спектора не залишилася непоміченою «Миротворцем».

КИРИЛО КУЛІКОВ. Ми якось писали, що одним із перших призначень «помаранчевого» міністра МВС Ю. Луценка у 2005-му стала поява нікому не відомої «шістки Бабакова» на посаді керівника Національного бюро Інтерполу. До речі — за генпрокурорства Луценка було закрито порушене у 2015 р. кримінальне провадження за фактом розкрадання бюджетних коштів «лужниківськими» обленерго.

На тлі інших К. Куликов, звичайно, виглядає дрібною сошкою, але все-таки заслуговує на увагу через свою антиукраїнську активність. Цей колишній «член помаранчевої команди» та однопартієць Луценка після того, як ОПЗЖ увійшла до ВР у 2019 р., сплив на медведчуківських смітниках, а потім і на смітнику Мураєва телеканал «Наш» — як один із рупорів Кремля. Захищав радянські пам’ятники, розповідав про зовнішнє управління, таврував «англосаксів», обурювався «переслідуванням російської культури» і твердив, що бути українцем соромно.

Варто поглянути на публікації Кулікова у Фейсбуці, щоб зрозуміти – чому ФСБ доповідала путіну, що Київ впаде за 2 дні, а українці не можуть дочекатися російської армії та ненавидять свою владу. Як мінімум, на підтримку Кулікова окупанти могли розраховувати.

ВАЛЕРІЙ ТАРАСЮК. Це член Національної комісії, яка здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг. А з 4 листопада 2019 року по 22 лютого 2022 р. він навіть очолював НКРЕКП.

Але як пан Тарасюк опинився на відео захоплення готелю «Русь» 24.11.2006? А ось так — засвітився як юрист VS Energy:

Напевно, в ОП почали здогадуватися, що залишати на такій посаді колишнього працівника «лужниківської» братви некомільфо, оскільки змістили його за 2 дні до вторгнення. Однак як член комісії він, як і раніше, встановлює тарифи для колишніх шефів.

Раніше Тарасюк був членом наглядової ради готелю «Прем’єр-палас» і брав участь у захопленні інших готелів. А восени 2020-го конкуренти виявили, що його брат має бізнес в енергетиці.

Ось як про цього братка та його роль у «Лужниках» розповідається у матеріалі за 2009 рік:

«Перший інвестиційний банк» та ТОВ «ЛД-Перспектива» належать до так званої «лужниківської» групи. Директором ЛД-Перспектива є Артем Володимирович Тарасюк — брат віце-президента VS Energy Валерія Тарасюка». Далі у матеріалі розповідається про шахрайство VS Energy та корупцію посадових осіб НБУ, які видали москвичам кредит. Наголошувалося, що «Перший інвестиційний банк» раніше належав Ющенку. «Що пояснює легкість, з якою Нацбанк пішов на явно сумнівну угоду».

Саме на ТОВ «ЛД-Перспектива» О. Тарасюка було оформлено віджату «Русь». А В. Тарасюк і зараз може догодити колишнім роботодавцям. Обленерго – монополісти, які олігархам дісталися мало не задарма, але, незважаючи на значні доходи (оборот VS Energy у 2015 р. оцінювали у 6,1 млрд грн.), на модернізацію власники не витрачалися.

Натомість вони знайшли спосіб стягнути з нашої з вами кишені додаткові кошти на ремонт.

У 2017 році завили, що знос мереж становить 70% і за допомогою НКРЕКП протягли RAB-тариф. Приблизно той же фокус із тарифами провертали і в 2015 р.

Борис Баум. Куратор Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей, донедавна радник заступник. голови ОП К. Тимошенко та локомотив легалізації грального бізнесу в Україні. Колишній топ-менеджер VS Energy та громадянин Латвії, який отримав громадянство України у 2020 році.

Неймовірну історію своєї появи в команді Президента Баум сам розповів в інтерв’ю. Уявіть це щастя: навесні 2019, у розпал виборів, відбувається зустріч зі «слугою народу» Д. Арахамією на дитячому дні народження, а 2 серпня Баума вже кличуть на зустріч із В. Зеленським та пропонують «доопрацювати закон про гральний бізнес»! А далі – ковидний рік та робота мрії: фонду Баума довірили розпоряджатися грошима олігархів, якими скинулися на боротьбу з пандемією. При цьому сам Баум не пожертвував жодної копійки, ще й зарплату директора фонду отримав.

А далі — під його заступництвом російському букмекеру 1хBet було видано ліцензію на роботу казино, якраз у той час, коли росіяни звіряли в Бучі.

Команда InformNapalm з’ясувала, що контора 1xBet не лише працює в рф, а й підтримує Z-«операцію». Розслідування відстежило роль вищезгаданого М. Спектора, і виявилося, що він теж пов’язаний з азартними іграми — був партнером Pari Match.

Баум — колишній голова наглядової ради банку «ПІБ», колишній голова наглядової ради «Нікопольського заводу феросплавів», колишній топ-менеджер російського телеканалу RTVI, який контролює російська корпорація «Ростех», і, як кажуть, рекомендував його особисто Гінер — сусід гендиректора «Ростеха» » Чемезова.

За словами потерпілого Скоробогатова, як і Тарасюк, Баум брав участь у рейдерському захопленні «Русі» як представник «нового власника». На офшор Баума зареєстрували «Метроград» та «Метрополіс». А в Латвії цей пан звинувачувався в махінаціях з метою ухиляння від податків.

На сьогодні Нацполіція розслідує приховування доходів, отриманих від гральної діяльності, а «Миротворець» підозрює Баума у ​​легалізації грошей та фінансуванні російської агресії.

ІГОР КОЛОМИЙСЬКИЙ. Група перебуває у тісних дружніх та партнерських відносинах з Коломойським — вони компаньйони і на «Нікопольському заводі феросплавів», і на заводі «Дніпроспецсталь».

Крім того, разом із «Лужниками» прямо зараз Коломойський віджимає Полтавський ГЗК.

Не тільки «Лужніковські», а й Медведчук має тісні бізнес-зв’язки у медіа, енергетиці та металургії з Коломойським. І так стає зрозумілою є позиція цього олігарха, висловлена ​​близько 2 років тому в The New York Times. Воювати з росією нас змушує Америка, у цій війні Україні не перемогти, і краще обміняти суверенітет на хабар у сто мільярдів доларів від товариша путіна – такі тези викотив тоді Коломойський.

Росіяни скористалися ворожнею Коломойського з Пінчуком і увійшли до їхнього спільного бізнесу із завданням простежити, щоб партнери не кинули один одного. «І так потихеньку до ґудзичка припав піджачок», – коментує поява третього партнера по «Нікопольському заводу феросплавів» наше джерело. Як стало відомо з «Панамських документів» на компанію Tribecca, що належить Бабакову, феросплави відправлялися пароплавними нормами.

Значна частина експертів вважає, що ОЗУ «Лужники» співпрацює з Офісом Президента України через Коломойського. Чи знає про це наш Верховний головнокомандувач, який так палко бореться за перемогу України над російськими варварами? Може, це застереження?

Факти свідчать, що вплив «лужниківських» продовжує зростати.

• У квітні 2021 р. Окружний адмінсуд Києва скасував заборону на в’їзд на територію України громадянинові рф, Словенії та Ізраїлю Михайлу Воєводіну, якого ФБР, спецслужби інших держав сприймають як одного з найпотужніших слов’янських «злодіїв у законі». Наказ не включати Воєводіна-«Лужнецького» до списку санкцій РНБО у травні 2021 був відданий на найвищому рівні – писали про це у ЗМІ.
• Львівський апеляційний суд рішенням від 12 вересня 2022 року скасував арешт майна готелів «Дністер» (Львів) та «Либідь» (Київ), відмовивши у клопотанні прокуратури. Підставою стала відсутність доказів зв’язку готелів із російськими громадянами та компаніями. У ухвалі суду наголошується, що спроба накладення арешту підкріплювалася інформацією з інтернет-видань, а орган досудового розслідування не надав доказів. Власником готелів є міжнародна група компаній Financiere, яка на думку суду не має відношення до «Лужників». Акціонерами Financiere, додамо, є ті самі номінали з Латвії та дружина «Міші Лужнецького» Наталія Селіванова, а Financiere – це просто нова назва Premier Hotels & Resorts.
• 20 вересня 2022 р. «Лужніковські» виграли багаторічну судову суперечку з Ferrexpo Костянтина Жеваго, повернувши собі 40,19% акцій Полтавського гірничо-збагачувального комбінату, які 20 років тому продали Жеваго. І журналісти «Еспресо» вважають, що захоплювати Полтавський ГЗК російським олігархам допомагає Коломойський. Суддя виявилася дружиною адвоката Віктора Барсука, який працює в офісі Коломойського.

Жеваго сам не в білому одязі — він перебуває в міжнародному розшуку і не хоче повертатися до України, тим самим відкриваючи конкурентам вікно можливостей. Але колектив гірничорудної компанії стурбований незаконністю судового рішення. Видання «Форбс Україна» також вважає, що за процесом віджиму активів у Жеваго стоять не лише «Лужники» (з якими у Жеваго в минулому була суперечка щодо контролю над «Одесаобленерго»), а й Коломойський.

«Я впевнений, що Ігор Валерійович має прямий зв’язок з Кремлем, завдяки цьому угрупованню, – коментує М. Скоробогатов. — Наша держава заохочувала експансію рф і була зацікавлена ​​у російських рейдерах упродовж 16 років. Бо вони несли гроші, а я не ніс. Їх називали «договороспроможними». Змінювалися президенти, а я чув від силовиків те саме: у тебе нічого не вкрали. Я так це розумію: досі є акціонери країни (один із яких Коломойський) і є обслуговуючий персонал. Судова система, парламент та силовики – це обслуга акціонерів. І ці «акціонери» вирують Україну. Ми для них їжа!».

АНДРІЙ КОСТІН. Є версія, що ковпак-невидимку лужниківським забезпечують зв’язки з новим Генпрокурором. Таке припущення висловлювалося у соцмережах. Наприклад, тут.

У ОП саме його бачили новим головою Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Костін – екснародний депутат від «Слуги народу», претендував на посаду голови САП, але вибув із конкурсу.

Причина: кандидатура не відповідала критеріям доброчесності, проти одноголосно проголосували міжнародні експерти.

Повний тезка одесита Костіна вважається членом правління БО «Фонд «Наше майбутнє», фундатором якого є ще один колишній менеджер «лужниківських» і теж одесит — Юрій Печерський. За даними одеських журналістів, ця людина командувала «Одесаобленерго», допомагала «віджимати» готель «Юність», а паралельно намагалася отримати для «Лужніков» ще й Одеську ТЕЦ.

А ще такий штрих до портрета: цієї весни Костін виявився членом переговорної групи в Стамбулі. Звичайно, все це може виявитися збігом, але брав участь у мирних переговорах між агресором та жертвою та згаданим вище Романом Абрамовичем. Гаманець путіна, друг Гінера та один із співучасників присвоєння наших обленерго.

Писали, що Абрамович допоміг повернути з полону «азовців», і навіть Президент України просив президента США утриматися від введення санкцій проти Абрамовича, оскільки той може виявитися корисним посередником.

За кого грає голова ГПУ? Якою буде його позиція щодо конфіскації активів росіян? Покаже час. А поки що Костін звертається до американських конгресменів, вимагаючи дій із заморожування та арешту активів російських олігархів, не помічаючи колоди в оці.

Чи стане індикатором і доля кримінальних справ, які все ще перебувають у ДБР, і мають відношення до московської банди. За словами Скоробогатова, кримінальні справи щодо відібрання у нього готелів пожвавилося після повномасштабного вторгнення.

«Є такий впливовий суддя Самсін, який працював у ВККС, а зараз працює у «ВС Енерджі» – консультантом із юридичних питань. Люди брешуть, що бухгалтерія нібито видала йому 500 тисяч, і ці кошти перекочували до Львова (мається на увазі Богдан Львів – нещодавно звільнений голова Вищого господарського суду України.

Журналісти «Схем» виявили у нього російське громадянство та таємну квартиру у Москві). За Генпрокурора Р. Рябошапки прокуратура передала справу до Печерського РВВС. Саме в той момент, коли слідчий ГУВС виходив на винесення підозри щодо захоплення «Русі» та «Метрограду». Два роки ця справа провалялася у слідчого, котрий займається крадіжками телефонів. І якби не жах, який розпочався 24 лютого, там би й померло. Але знайшлися небайдужі силовики, які почали збирати інформацію про росіян. «Моє» УД забрали з Печерського РВВС, і, наскільки я знаю, сам Р. Говда (перший заступник Генпрокурора) скасував ухвалу про закриття. Що буде далі – побачимо».

5. Що буде далі?

Не секрет, що після анексії Криму Бабаков і компанія безкоштовно електрифікували блокпост російських окупантів, тоді як блокпост українців, розташований навпроти, використовував генератори. Це промовиста відповідь на запитання – на чиєму боці було, є і буде угруповання, яке володіє «Херсонобленерго».

Якось російський опозиціонер А. Навальний опублікував стенограму засідання, під час якого Гінер говорив, що 85% його бізнесу перебуває в Україні та працює на інтереси російської федерації. І це також яскравий показник.

А на сайті «ОРД» ще у 2017 році попереджали:

«На думку наших експертів, головний інтерес Кремля в Херсонській області полягає у воді та електриці для анексованого Криму. Незважаючи на енергетичну блокаду, українську електроенергію постачає до Криму член Ради Федерації Федеральних зборів рф Олександр Бабаков, який володіє «Херсонобленерго». Такою є ще одна парадоксальна і неафішована сторінка цієї дивної війни: у 2014 році запутинець Бабаков був включений до списку санкцій Євросоюзу через дії рф у Криму. Але в самій Україні поки що ніщо особливо не заважає олігархам путіна володіти другою за потужністю енергетичною компанією. Разом із ще одним російським мільярдером Євгеном Гінер Бабаков легко може влаштувати енергетичний «амаргедець». І наприкінці квітня 2017 року у агресора з’явився новий привід для злості: Крим остаточно набув незалежності від дніпровської води».

Як прогнозували, так і сталося: повномасштабне вторгнення почалося з Херсонщини – з її електрики та води для Криму.

Але висновків знову не було. Неодноразові «наїзди» СБУ та поліції на менеджмент «Херсонобленерго» та інших «облів» (про що ми теж розповідали у своїх публікаціях) – не мали успіху. За виведення коштів з України, за несплату податків та створення передумов для масових відключень споживачів від електропостачання ніхто з представників VS Energy не був покараний.

Навпаки: від депутатів та міністрів усі роки війни лунали заяви про те, що «латвійські інвестори з VS Energy» бездоганні.

Позбавити «Лужніковців» активів необхідно насамперед через кримінальність, яка супроводжувала набуття ними права власності. Друга причина, через яку саме вони заслуговують на першочергову конфіскацію – контроль над об’єктами енергетичної інфраструктури, тоді як у найближчих планах терористів – влаштувати нам «холодомор» і техногенні катастрофи.

Нарешті, настав час усвідомити, що рф – бандитська держава, в якій лояльність до пахану путіну – наріжний камінь. Весь великий бізнес у країні влаштований за принципом злодійського общака, а вся організована злочинність підконтрольна Луб’янці. Російські олігархи – це члени мафіозного клану, які спонсорують геноцид українців. І тому весь бізнес росіян в Україні має бути вилучений у рахунок компенсації заподіяної війною шкоди.

Здавалося б, усім зрозуміло, що нещадність до ворога, розрив усіх зв’язків з агресором – запорука виживання нашої нації… Ще 12 травня 2022 р. Верховна Рада ухвалила закон про конфіскацію… Було заявлено про плани конфіскувати 9000 об’єктів… Президент Володимир Зеленський оголосив курс на демонтаж російського впливу, обіцяючи націоналізацію російських активів.

На думку активістів «Центру протидії корупції», найпростіший спосіб цього демонтажу має виглядати так:

1. Внести росіян до списку санкцій РНБО України;
2. Конфіскувати активи через позов Мін’юсту до Вищого антикорупційного суду.

Але щось заважає керівництву України діяти рішуче та безкомпромісно: «санкційний меч» торкнувся лише одного товстосума — 1 вересня ВАКС задовольнив позов Мін’юсту про стягнення у доход держави активів росіянина Володимира Євтушенкова.

Що ж до «Лужніков»: чим більше поринаєш у деталі, тим більше дивуєшся, як глибоко пустила коріння ця ОЗУ. Починаєш розуміти, що в окупанта були причини розраховувати на хліб-сіль та легку прогулянку в ослабленій корупцією та кумівством Україні.

путіну «не пощастило», що російська корупція виявилася значно серйознішою, перетворивши «другу армію світу» на потерть. Ще більше підірвали розрахунки загарбника воля та дух українського народу — їх неможливо було зламати. Але все має ціну, і наша ціна надто висока. За помилки влади Україна платить кров’ю своїх захисників.

 «Антикорупційна правда»

Сообщение Банда «Лужники» та її українські зв’язки. Частина друга появились сначала на Антикоррупционная правда.

1.«Лужниковская» братва и дерибан украинской энергетики

Не имея возможности справиться с нами на поле боя, и по сути проиграв конвенциональную войну, враг перешел к открытому террору. После атаки 10 октября кремлевский маньяк признал военное преступление: «По предложению Минобороны и по плану Генштаба по объектам энергетики Украины был нанесен массированный удар».

Тот удар был не первым. 17го сентября РФ обстреляла Славянскую ТЭС, 27го оставила без электричества Харьков. Чуть раньше крылатыми ракетами россияне «выключили» свет в 4 регионах, затем была атака на Южно-украинскую АЭС. А 18 октября Президент Украины подытожил: врагу удалось уничтожить 30% электростанций.

«Превратим Украину в Сирию 2015! Генерал мороз поставит х***ов на колени!», — призывают не только шариковы вроде царева, но и лидеры страны-террориста. Представители антицивилизации больше не маскируются. И для достижения цели кремлю не обязательно тратить ракеты. У него есть придворные, которым в 90-е «перепали» объекты жизненно важной инфраструктуры в Украине. Им публично пеняют на родных московских болотах: «Остановите работу ваших предприятий, надо парализовать украинскую энергетику».

Вот об этих придворных путина мы сегодня и поговорим.

Но сначала давайте посмотрим — от кого зависят свет и тепло в наших домах.

Государство контролирует около 20% рынка распределения электроэнергии. Остальные 80% раздерибанили «ни разу не пророссийские»: Ахметов, Бойко, Левочкин, Суркисы, Медведчук, Григоришин, Коломойский, и… Московская ОПГ «Лужники».

Ахметов – лидер: у него контрольные пакеты 5 облэнерго, плюс доли в Кировоградоблэнерго и Хмельницкоблэнерго. От него зависит, будут ли с электроэнергией ближайшей зимой более пяти миллионов потребителей, и в том числе на Киевщине.

Вторую позицию занимает государство – за ним облэнерго в Черкассах, Николаеве, Хмельницке, Харькове, Запорожье, Тернополе, плюс доли в Сумахоблэнерго и Одессаоблэнерго.

Главные герои данного материала имеют третью по размеру долю в энергетике и называются «ВС Энерджи Интернейшнл Украина». Эта группа имеет контрольные пакеты 5 облэнерго: Херсоноблэнерго, Черновцы-, Житомир-, Ровно-, Кировоградоблэнерго, плюс доля в 16% в Николаевоблэнерго.

Далее в списке тех, кто раздерибанил отрасль — Коломойский, Боголюбов и Григоришин, они совместно контролируют Полтаваоблэнерго, Чернигов-, Сумы-. Григоришин – это российский олигарх, который стал украинцем при Порошенко, и он так же владеет Луганскоблэнерго и Винницаоблэнерго, имеет доли в облэнерго Черкасс и Волыни. Одиозный клан Суркисов-Медведчуков контролирует Львовоблэнерго и Прикарпатьеоблэнерго, а еще имеет 36% в Запорожьеоблэнерго. Новинский имеет четверть в Харьковоблэнерго. У Юлии Левочкиной 100% Закарпатьеоблэнерго. Юрий Бойко контролирует Волыньоблэнерго. Ему же принадлежит крупнейшая харьковская ТЭЦ-5, которая весной останавливала производство электрической и тепловой энергии из-за высокой цены на газ. Летом мэр Харькова И. Терехов требовал немедленной национализации теплоцентрали, объясняя, что владелец (который принадлежит к запрещенной «ОПЗЖ») не выполняет обязательств…

Что же касается «ВС Энерджи Интернейшнл Украина», она зарегистрирована в нашей стране лишь в сентябре 2019 года и представляет собой общество с ограниченной ответственностью. Причем основным видом деятельности ООО является «Консультирование по вопросам коммерческой деятельности и управления»: https://youcontrol.com.ua/ru/catalog/company_details/43203663/

А учредителем «ВС Энерджи Интернейшнл Украина»является почти одноименная «ВС Энерджи Интернейшнл Н.В.», зарегистрированная в Нидерландах. На сайте компании говорится, что ее бенефициарами являются граждане Евросоюза, которые жертвуют на украинскую армию миллионы и посылают русский военный корабль по всем известному курсу: https://vsenergy.com.ua/zagalna-informacija/

Но «ВС Энерджи Интернейшнл Украина» — это лишь одна из 44 компаний финансово-промышленной группы VS Energy, которую в десятках журналистских расследований отождествляют с преступной организацией «Лужники».

Того же мнения придерживаются и детективы Государственного бюро расследований, которые после полномасштабного вторжения разворошили старые дела «лужниковских».

По версии следствия, группа россиян, завладела в Украине активами критической инфраструктуры путем махинаций. И россияне эти – амбассадоры путинского режима: Александр Бабаков, Евгений Гинер, Михаил Воеводин. Все трое находятся в базе путинских преступников, которую ведет «Форум Свободной России»:

https://www.spisok-putina.org/personas/babakov/

Расследование ведется по 5-ти статьям УК, среди которых и мошенничество (с помощью которого украинские облэнерго оказались у россиян), и посягательство на территориальную целостность Украины, и действия, нацеленные на изменение конституционного строя.

Прокурор пытался наложить арест на пакеты акций пяти облэнерго, признав их вещдоками. Но украинские суды дважды отказали.

Мотивировка решения апелляционного суда выглядит так, словно бы с 24 февраля ничего не поменялось (тогда как поменялось все: и риски для государства, и законодательство): https://reyestr.court.gov.ua/Review/104412706

Суды сослались на то обстоятельство, что номинальными собственниками являются латвийские и немецкие менеджеры. Мол, следствие не доказало связи «лужниковцев» с номиналами.

Номинальными владельцами «ВС Энерджи Интернейшнл Украина» являются граждане Латвии: Виллис Дамбинс, Валтс Вигантс, Артурс Альтбергс. Двое из них фигурируют в архивах Panama Papers как доверенные лица Бабакова, его дочери Ольги и г-на Гинера. В 1995 г. Дамбинс и Вигантс были арестованы по обвинению в служебном подлоге в связи с их работой в рижском Lainbanka, через который Минобороны России переводило пенсии своим военным.

Есть в числе бенефициаров и двое граждан Германии — это менеджер группировки Олег Сизерман и «половина» одного из лидеров ОПГ. Долю Гинера в облэнерго фиксирует его жена Марина Ярославская.

Прокуратура настаивала, что «корпоративное влияние владельцев ключевого пакета акций может использоваться для финансирования военной агрессии и подрыва обороноспособности, отключения объектов военной инфраструктуры от электроснабжения». Но судьи остались глухи.

Забавно, что интересы «лужниковцев» защитили те же представители Киевского апелляционного суда Росик, Ященко и Рыбак, которые отпустили предательницу Аллу Душкину. Киевская педагогиня метила в министры оккупационного правительства и передавала врагам координаты ВСУ, но была отпущена под залог и убежала. Хотя 14 апреля приняли норму, которая разрешает брать подозреваемых в госизмене под стражу без залога.

2. Что такое ОПГ «Лужники». Немного истории

Бабаков, Воеводин и Гинер начинали свой бизнес в 1993 году на вещевом рынке в Лужниках (Москва) вместе с покойным Максимом Курочкиным. Суть деятельности типична для тех времен: трясти владельцев ларьков, собирать дань, давать «крышу». В 1996м с разрешения мэра Москвы на рынке появилась т.н. «моментальная лотерея» (игра в наперстки), и другие способы «развода азартных лохов». Так было положено начало игорного бизнеса, который «лужниковцы» развивают до сих пор.

Но в начале нулевых эта группа неожиданно занялась энергетикой и заполучила украинские облэнерго, скрыв свое российское происхождение. Тогда лужниковскую братву называли словацкой, так как в схеме засветилась словацкая компания «Восточно-Словацкие электростанции». Управлял процессом приватизации некто Александр Гарез, в официальной биографии которого говорится: «В середине 2000-х в интересах клиентов принимал участие в структурировании сделок по приватизации энергокомпаний (VS Energy) на территории Украины, в этот же период входил в совет директоров футбольного клуба ЦСКА».

Мусьё начинал карьеру в посольстве Франции в Москве, позиционирует себя как «члена Московской и Парижской коллегий адвокатов и французского инвестора». И руководит британской компанией Garratt Investments Limited, на которую записана ныне арестованная вилла А. Бабакова. Как говорят, является смотрящим (приказчиком и казначеем) близкого к Путину Романа Абрамовича, чье имя связывают с отмыванием денежных средств с использованием оффшоров. А еще Гарез владеет в Киеве сетью кафе-пекарен «Волконский», главная из которых расположена в отеле «Премьер-палас»…

Можно предположить, что в Украину «лужниковцы» заходили не самостоятельно, а от имени и по поручению Кремля. Реального же покупателя акций утаили, чем грубо нарушили условия конкурса. Позже из прессы стало известно, что словацкая фирма выступила ширмой, заработав каких-то 20 тыс. долл. на посредничестве.

К 2014му в активе «Лужников» были уже 9 облэнерго, включая Киевоблэнерго, Одессаоблэнерго, Закарпатьеоблэнерго и Севастопольэнерго – а это означало контроль почти над половиной украинской энергораспределительной системы. Несколько облэнерго были проданы позже. В том числе Ахметову, с которым «лужниковцы» поделили Крым. Причем, считается, что после аннексии Крыма компания «Крымэнерго» (с 1999 года принадлежащая Ахметову) была «отжата» т.н. «новыми «властями». А энергетическая компания «Севастопольэнерго», которая входит в группу VS Energy, просто перерегистрировалась, как и «Севастопольская генерирующая компания».

Пройдемся по персоналиям.

М. ВОЕВОДИН (https://sanctions.nazk.gov.ua/ru/sanction-person/23424/) — представляет силовое крыло финансово-промышленной группы. Так сказать, «обеспечивает понятийное решение вопросов». В расследовании «Радио Свобода» говорится, что он разыскивается Интерполом: https://www.radiosvoboda.org/a/skhemy-luzhnykivska-hrupa-nerukhomist-frantsiya/31848001.html

Воеводин, как утверждают коллеги, имеет статус «вора в законе» и кличку «Миша Лужнецкий». Он причастен к отмыванию преступных доходов в странах ЕС, и кроме российского, имеет гражданство Израиля, Словении, Словакии, а может и других стран.

В 2019м Воеводин получил запрет на въезд в Украину на 3 года. Поводом стала поступившая из Генерального секретариата Интерпола информация о «зеленом» извещении Национального центрального бюро Интерпола от 31.05.2019 № C355/62019. Об этом сообщает адвокат, который прямо сейчас представляет интересы СМИ в суде: https://www.facebook.com/klimetin/posts/5796410930370621

Дело в том, что Михаил Воеводин имеет наглость судиться с украинскими журналистами, доказывая, что он и не «вор», и не «Миша», и не «Лужнецкий». И – надо же! — судья Печерского райсуда г. Киева Татьяна Ильева пошла на встречу, а потом и ее коллеги из Киевского апелляционного поддержали «не Мишу». В данный момент это гражданское дело находится на пересмотре, а у Ильевой обнаружились неизвестно откуда взявшиеся элитный автопарк и богатое поместье. В ГБР же снова проверяют Михаила Воеводина на предмет создания преступной организации (проверяют, увы, с 2015 года).

Источники «ОРД» считают Воеводина лицом особо приближенным с ФСБ.

Е. ГИНЕР (https://sanctions.nazk.gov.ua/ru/sanction-person/18079/) олицетворяет бизнесовое крыло «Лужников». Он – президент и владелец футбольного клуба ЦСКА (спортивное общество Минобороны РФ), имеет давние дружеские отношения с Р. Абрамовичем, гендиректором «Ростеха» С. Чемезовым и экс-главой администрации путина С. Ивановым.

Гинер является партнером госкорпорации «Ростех», которая производит вооружение. Вместе с Бабаковым он занимался утилизацией старых ядерных подводных лодок и переработкой ядерного топлива.

Гинер уроженец Харькова, и дважды до своего переезда в Москву, в 86м и в 90м, был судим в Украине за хищения государственной собственности.

Российские журналисты задавались вопросом – откуда у бизнесмена Гинера, который не входит в список самых богатых россиян, огромные деньжища на строительство стадиона и содержание убыточного футбольного клуба. И легального объяснения не нашли…

Гинер так же имеет в Украине личный банк, но на этом пункте остановимся ниже.

А. БАБАКОВ (https://sanctions.nazk.gov.ua/ru/sanction-person/579/) — обеспечивает полезность власти и отвечает за политическое представительство. Он — заместитель председателя Госдумы РФ, Z-патриот и крымнашист. Требовал казни для пленных комбатантов из Британии, переживших пытки и приговоренных к смерти, но попавших, к счастью, на обмен: https://t.me/news_forfree/12358

Бабаков находится в санкционном списке США и ЕС с 2014 года, а в Украине санкции против него были введены в 2018 году, однако не имели никаких последствий.

В 2020 году Александр Бабаков был избран первым замом председателя партии неонациста Захара Прилепина «За правду». Он же является и основным ее спонсором. А еще — создателем неонацистской партии «Родина», хотя сейчас примкнул к «единороссам».

Z-патриоты, которых сам же Бабаков и содержит, неоднократно обвиняли его в том, что он сидит на двух стульях: «спонсирует киевский режим» и одновременно клеймит Зеленского и «его западных кураторов».

В апреле 2022 года Минюст США обвинил Бабакова в сговоре с целью оказания влияния на американскую политику в интересах РФ. Утверждается, что московский деятель в 2012-2017 г. контактировал с членами Конгресса и руководил сетью дезинформации, пытаясь ослабить партнерство США с европейскими союзниками.

В иностранных СМИ Бабакова обвиняют в связях с трансграничной организованной преступностью, финансировании терроризма в Украине и спонсировании пророссийских партий в Евросоюзе. После того как в 2014 г. россияне сбили «Боинг», который летел из Амстердама рейсом МН17, общественность обращала внимание на возможную причастность к трагедии Бабакова и нидерландской «ВС Энерджи Интернейшнл Н.В.», которую связывали непосредственно с ним.

Он возглавлял комиссию Госдумы по оборонно-промышленному комплексу. С 2007 по 2011 год ему принадлежал оффшор AED International Limited, который обслуживали все те же номиналы латыши, владеющие (по бумажкам) украинскими облэнерго.

Часто пишут, что Бабаков голосовал за аннексию Крыма в 2014 году и почти никогда – о его роли в подготовке оккупации Украины. Это ведь Бабаков основал «Русский клуб» в Украине, презентация которого состоялась 31 августа 2004 года в 5-звездочном отеле «Премьер-палас» (принадлежащем все тому же ОПГ «Лужники»). На открытии присутствовали В. Медведчук, В. Янукович и тогдашний глава АП РФ Дмитрий Медведев. И до 2014 года этот антиукраинский клуб действовал в Украине открыто.

С 2012 года Бабаков выполняет личное поручение путина, являясь «спецпредставителем президента РФ по взаимодействию с соотечественниками», а фактически — куратором ячеек за рубежом. Его обвиняли в подкупе зам.министра энергетики Болгарии и финансировании Марин ле Пен с ее (слегка нацистской) партией «Национальный фронт». Именно Бабаков был посредником при получении кредита мадам ле Пен, и лоббировал «Северный поток-2». Через банк основного подрядчика «СП» выделялся кредит (https://ukrainian.voanews.com/a/rosijski-hroshi-u-frantsiji/4719950.html).

«Русские клубы» есть повсюду, где РФ разбросала агентурные сети. И Бабаков поддерживает их через фонд «Русский мир», который финансируется из бюджета РФ: https://russkiymir.ru/publications/88070/ В результате прямо сейчас в странах ЕС проходят антиправительственные акции с триколорами: https://russkiymir.ru/publications/306136/

Москва координирует марши сторонников путина, выдавая их участников за «коренных европейцев», недовольных политикой ЕС. Но все мероприятия организовывают выходцы из РФ/СССР, которых кураторы рассматривают, как ресурс «мягкой силы». Задание бабаковских соотечественников – бороться с санкциями и «русофобией», раздувать недовольство ухудшением социально-экономической ситуации (вызванным как раз преступной войной) и поддерживать распространение «русского мира до Лиссабона».

3.Преступления и активы «лужниковцев»

Пока западные, украинские и даже российские журналисты разыскивают по всему миру собственность кремлевских кошельков, которую можно было бы конфисковать в счет погашения причиненного Украине ущерба… В самой Украине «Киевстар» по прежнему принадлежит спонсору войны М. Фридману (он вспомнил о своих львовских корнях и пытался купить украинское гражданство), а путинский друг детства Аркадий Ротенберг зарабатывает на одном из самых дорогих киевских ТРЦ «Ocean Plaza».

«Лужниковцам» же в Украине, кроме облэнерго, принадлежат: целая сеть отелей, торговые центры и крупные промышленные предприятия. По данным росСМИ некоторое время назад «лужниковцы» контролировали одесский Привоз и харьковский рынок Барабашово. Эта же группа владеет «Первым инвестиционным банком». А еще ей принадлежат казино, которые работали и тогда, когда это было под запретом (базировались в отелях).

С именем Максима Курочкина связаны самые темные моменты истории успеха «Лужников» в нашей стране. Свой жизненный путь этот московский бандит закончил тоже в Киеве — весной 2007 г. был убит выстрелом снайпера с расстояния больше ста метров. Это случилось в тот момент, когда жертва на минуту появилась во внутреннем дворе Святошинского райсуда. Преступление не было раскрыто, и до сих пор можно услышать, что заказчиком был днепровский клан, с которым Курочкин делил рынок «Озерка». Но сам Курочкин перед смертью утверждал, что его жизни угрожает М. Воеводин, который является главарем ОПГ.

Логичной выглядит версия раздела имущества между партнерами. Выяснение отношений началось после того как Курочкина в 2004 г. вывели из набсовета крымского отеля «Ореанда». Якобы Курочкин ответил покушением на сына Гинера в 2005 году, после чего и на самого Курочкина покушались неоднократно. «УП» писала тогда, что Курочкин был смотрящим за украинскими облэнерго, а также помогал Григорию Суркису устранить менеджмент Константина Григоришина из «Полтаваоблэнерго»: https://www.pravda.com.ua/rus/articles/2007/03/27/4415420/

История о том, как «лужниковцы» заполучили украинские отели – сплошной криминал. История овладения бриллиантом отельных активов – «Премьер-паласом» тоже связана с Курочкиным. Отель был захвачен после гибели его директора, который не хотел расставаться со своими 25% в гостинице «Украина» (так тогда назывался «Премьер-палас»). Директор был отравлен, а его доля перекочевала к россиянам.

«Сегодня Premier содержит 16 гостиниц в 12 туристических направлениях Украины и первый европейский отель в венгерском городе Мишкольц» — говорится на сайте сети. И, разумеется, так же громко заявляется на этом сайте о поддержке ВСУ.

В отельной коллекции «Лужников»: «Стар» (Мукачево), «Днестр» (Львов), «Лондонская» (Одесса), Cosmopolit (Харьков), а также «Ореанда» в ныне оккупированной Ялте.

«Русь», «Лыбидь» и «Славутич» (в Киеве), «Premier Compass Hotel Odessa» (бывшая «Юность») в Одессе – это собственность, «отжатая» у киевлянина Мстислава Скоробогатова. Он так же утверждает, что «лужниковцы» отняли у него ТРЦ «Метроград» и «Метрополис». Об этом много лет назад рассказывали центральные телеканалы: https://www.youtube.com/watch?v=A0Rq64wgzLs

«Первую гостиницу «Русь», «Метрополис» и «Метроград» они захватили в ноябре 2006 года, — поделился с «ОРД» Мстислав Скоробогатов. — Воспользовавшись бумагами моего партнера, с которым мы были 50 на 50, и запугав моего директора. Происходило это при полной поддержке милиции, прокуратуры и суда. Ты идешь в суд, а там тебя встречает Сергей Кивалов, и дальше вся игра в одни ворота. В 2007 г. мои отели, находящиеся под судом, рейдеры заложили в российском «Внешэкономбанке» и получили кредит, на который они купили у зятя Кучмы Пинчука акции «Днепроспецстали» – стратегического завода, который делает броню».

Подумайте — какой нормальный банк возьмет в залог спорные объекты? Но так поступала российская власть, чья цель — экономическая экспансия Украины – оправдывала все риски.

На сегодня контроль над «Электрометаллургическим заводом «Днепроспецсталь» (который является для Запорожья градообразующим) принадлежит VS Energy вместе с ФПГ «Приват» И. Коломойского. Но после начала вторжения в 2014 г. там появилась доля еще и семьи кремлевского вассала в Украине В. Медведчука, который стал бенефициаром 17% акций – о чем писала «Радио Свобода»: https://www.radiosvoboda.org/a/schemes/30664541.html

«В 2008 году они захватили мою гостиницу «Юность» в Одессе. При полной поддержке своего же предприятия «Одессаоблэнерго». Просто отключили свет в гостинице, подожгли генератор и физически здание захватили. В 2012 году отняли гостиницу «Славутич», в 2016ом – «Лыбидь». При отъеме «Славутича» их прикрывало Дарницкое РОВД. Была стрельба — человека ранили в голову. Он выжил, но в голове пластина. Махровый бандитизм есть, а наказанных нет», — вспоминает М. Скоробогатов.

«Лужники» — мощнейшая и разветвленная организация, использующая сеть оффшоров и «зиц-председателей», и проследить участие каждого не просто. В то же время долю Воеводина фиксирует его гражданская жена Наталья Селиванова, имеющая французское и словакское гражданство – она является бенефициаром «Днепроспецстали», имеет акции других заводов, и на нее же записана часть отелей: https://sanctions.nazk.gov.ua/ru/sanction-person/24192/

С именем А. Бабакова украинские журналисты связывают ЧАО «Украинская инновационно-финансовая компания» (https://youcontrol.com.ua/ru/catalog/company_details/25198262/). Но есть и одноименное ООО, существующее с 1996 года и скрывающее бенефициаров в оффшорах: (https://youcontrol.com.ua/contractor/?id=7804336)

В 2018 г. выяснилось, что еще в 90-е местная власть в Волынской области щедро отвалила Бабакову кусок государственной границы. Представителям «Лужников» были переданы в аренду на 50 лет 11 га. земли в районе пункта пропуска Ягодин (на границе с Польшей): https://www.youtube.com/watch?v=TsWQK5H-upg

А вот Евгений Леннорович Гинер, зарегистрированный в г. Москва на ул. Кооперативной, лично владеет в Украине «Первым инвстиционным банком» (https://youcontrol.com.ua/ru/catalog/company_details/26410155/), так что остается удивляться, почему этот банк не был национализирован еще весной, когда парламент принял соответствующие решения.

Вместо этого мы с вами, дорогие читатели, еще и финансово подогреваем этот банк. Поддерживаем Гинера из своего кармана путем рефинансирования НБУ в разгар ракетных атак! Это все равно как если бы Америка, от которой наше руководство требует признания России террористом, через Федеральную резервную систему выдавала ссуды партнеру Усамы бен Ладена.

А у нас и не такое возможно. Благодаря аттракциону невиданной щедрости Кирилла Шевченко, недавно ушедшего в отставку с поста главы Нацбанка Украины (одновременно с выдвинутым подозрением в разворовывании бюджетных средств): https://bank.gov.ua/ua/markets/loans-over-30-days?fbclid=IwAR3iuRKE6OdrDDD_RWJeqpQTMdBtpq4Z4OlT7lJy-KQQ6elC3ISFyUKqN8M

Нужно ли говорить, что данный банк активно используется в слаженной преступной деятельности группировки? Нужно.

(продолжение следует)

«Антикорупционная правда»

Сообщение ОПГ «Лужники» и ее украинские связи. Полное досье. Часть 1 появились сначала на Антикоррупционная правда.

Журналісти протягом кількох годин фіксували автомобілі з українською реєстрацією на одному з найжвавіших відрізків однієї з доріг французького Сен-Жан-Кап-Ферра. Усього їх було близько 30, а за кермом перебували виключно чоловіки.

Дім Віталія Хомутинніка

Зокрема, журналісти розшукали будинок Віталія Хомутинніка, колишнього нардепа п’яти скликань Верховної Ради, який займає 21-е місце у списку найзаможніших громадян України.

Його будинок розташований край мису, на другій лінії від берега. У минулому розслідуванні журналісти показали люксові автомобілі Bentley Continental та Lamborghini Urus загальною вартістю близько 600 тисяч доларів, які належать бізнесменові.

Журналісти також показували брата Хомутинніка Юрія, який приїжджав до колишнього парламентаря.

Колишній депутат помітив увагу до себе журналістів й за кілька днів його вже було не видно на Кап-Ферра. Через деякий час яхта «Апостроф», що належить Хомутинніку, почала дрейфувати між грецькими островами.

Виїхати з України Хомутиннік зміг напередодні масштабного вторгнення РФ. Бізнесмен володіє компанією UNB, яка, за інформацією на її сайті, є лідером у галузі нафтогазодобування в Україні. Також вона продає електроенергію.

Минулого року приватний літак Хомутинніка потрапив під санкції РНБО через зв’язки з компанією-оператором літака з РФ. Попри це він зміг продати цей борт. Наразі літак використовується переважно у США.

На виїзді з Кап-Ферра було помічено Mercedes-Benz Geländewagen, зареєстрований на дружину представника нині забороненої в Україні партії ОПЗЖ, а зараз депутатської групи «Відновлення України» Вадима Столара.

На автомобілі забирали дітей депутатів Столара та Ігоря Абрамовича, які навчаються у Монако.

Будівництво Ріната Ахметова

За даними журналістів, які посилаються на джерела у ділових колах, бізнесмен Павло Фукс має віллу на Кап-Ферра, яка носить ім’я його дочки Анастасії. Володіє віллою, за даними французької влади, компанія Ріната Ахметова.

У 2016 році Ахметов купив її у Фукса за 55 млн євро.

За даними «УП», з початку масштабного вторгнення Рінат Ахметов не виїжджав з України.

За даними журналістів, житло українських бізнесменів і депутатів часто зазнає крадіжок, але постраждалі не завжди звертаються до поліції, оскільки в такому разі їм довелося б пояснювати походження коштів.

Останнім часом чисельність українських громадян у Монако значно зросла. Зокрема, було помічено Олександра Давтяна, президента ТОВ «Інвестиційна група ДАД».

Владислав Гельзін, колишній депутат Донецької облради від Партії регіонів та президент ФК «Олімпік». За даними журналістів, Гельзіну належить тютюнова фабрика, хоча сам ексдепутат каже, що заробляє на сільському господарстві.

Мерседеси ФК «Динамо» Київ

Також журналісти помітили Maybach GLS 2021 вартістю близько 250 тисяч доларів. Автомобіль зареєстрований на футбольний клуб «Динамо» Київ, а користується ним дочка президента «Динамо» Григорія Суркіса Світлана.

Є і Мерседес «Гелендваген», який також зареєстрований на футбольний клуб.

Крім того, до об’єктива журналістів також потрапив пасинок покійного мера Харкова Геннадія Кернеса Родіон Гайсинський.

Також вдалося знайти житло, зареєстроване на компанію колишньої дружини нардепа та соратника Ігоря Коломойського Ігоря Палиці. Будинок ідентифікували завдяки фото, які публікувала, у тому числі під час російського вторгнення, дочка бізнесмена.

Сам же власник був тут на початку серпня.

Поруч із будинком Палиці знаходиться будинок соратника колишнього президента України Петра Порошенка Олександра Третьякова. Його вілла також зареєстрована на дружину.

Як стверджують журналісти, раніше на дверях будинку значилися ім’я родини політика. Однак зараз надпис прибрали.

У Каннах також було помічено яхту політика Валерія Хорошковського, чий приватний автомобіль один раз прилітав до аеропорту Ніцци.

Крім того, на VIP-курорті у Франції журналісти помітили чоловіка, схожого на колишнього прокурора часів Януковича Ігоря Проценка, який керував Одеською та Житомирською прокуратурою. Нині він працює адвокатом.

Водночас вдалося знайти чоловіка, схожого на банкіра Ростислава Матяша. 2021 року він увійшов до правління російського «Альфа-банку» в Україні.

«Антикорупційна правда»

Сообщение «Батальйон Монако-2»: Друга частина про елітних українських біженців на Лазурному узбережжі появились сначала на Антикоррупционная правда.

Установлено, земельный участок 8000000000:85:036:003 с целевым назначением «для реконструкции, эксплуатации и обслуживания базы отдыха», на основании договора аренды от 9 ноября 2007, который продлен договором от 14 декабря 2018 года, передан в пользование компании ООО «Будпромальянс».

Следствие отмечает, на земельном участке рекреационного назначения компания «Будпромальянс» в сотрудничестве с Rise And Development занимается строительство клубного городка «Пуща Residence» из 25 коттеджей и 19 таунхаусов.

В ответ на запрос прокурора, департамент государственной архитектурно-строительной инспекции в городе Киеве предоставил список разрешительной документации «Будпромальянс», согласно которому компании предоставлено разрешение на реконструкцию базы отдыха семейного типа и благоустройство сквера по улице Сельской.

Таким образом, компания злоупотребляя доверием инвесторов осуществляет продажу коттеджей и таунхаусов, которые строят на земельном участке с целевым назначением рекреационная территория.

Оболонский райсуд Киева передал в управление АРМА земельный участок площадью 4 га и 14 объектов незавершенного строительства на которые наложен арест. Речь идет об участке по адресу ул. Квитки Цисык, 64, где строится клубный городок, состоящий из 25 коттеджей и 19 таунхаусов.

«Будпромальянс» зарегистрировали в Киеве в июне 2004 года. Руководителем компании является Владимир Поспелов. Основателями  указаны ООО «Константа Бизнес-Центр», а также Алексей Андрощук, Леся Коноба (оба — жители Киева) и Марина Пасечник (с. Петропавловская Борщаговка Бучанского района). Конечными бенефициарами «Будпромальянса» указана упомянутая выше Марина Пасечник и житель Сум Сергей Ревенко.

Алексей Андрощук в начале 2000-х годов был председателем правления ОАО «Запорожьеоблэнерго». Также по состоянию на 2020 он был заместителем председателя правления этой структуры (на данный момент — ПАО «Запорожьеоблэнерго»). В 2021 году он подал декларацию о доходах за 2020 год как директор Департамента технической политики ООО «Укрэнергоконсалтинг», которую связывают ряд СМИ с окружением известных бизнесменов и политиков, братьев Игоря и Григория Суркисов. В декларации также отмечено, что Алексей Андрощук по состоянию на 2020 год работал по совместительству в ЧАО «Львовоблэнерго». С чем была связана необходимость подачи декларации о доходах Андрощука, в открытых источниках не уточняется.

В свою очередь, Сергей Ревенко работал или работает врачом дерматологом и венерологом в родных Сумах — по крайней мере, в открытых источниках до сих пор есть его досье медработника. Девелопер Rise and Development имеет в своем портфолио только 6 проектов – как построенных, так и тех, которые находятся в работе. Компании этой группы строят исключительно коттеджи и таунхаусы только в пределах Киева.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение На рекреационных землях Киева незаконно строят коттеджный городок появились сначала на Антикоррупционная правда.

Война «смоет» олигархов?

Олигархи отреагировали на российское вторжение по-разному. Самый богатый украинец Ринат Ахметов жестко осудил агрессию, назвав Владимира Путина военным преступником. Другие представители олигархата (братья Суркисы, Вадим Рабинович, Сергей Левочкин и Александр Ярославский) покинули Украину, рискуя утратить былое влияние.

Игорь Коломойский, хоть и оставшись в стране, ушел из публичного пространства. Кум российского президента Виктор Медведчук, который до санкций СНБО был «полноценным» олигархом, сидит в изоляторе СБУ, ожидая приговора суда.

Влияние «олигархического цеха» в силу объективных причин ослабло, из чего представители команды президента Владимира Зеленского сделали далеко идущие выводы. Глава президентской партии «Слуга народа» Елена Шуляк высказала мнение, что к завершению войны в Украине олигархат как явление может исчезнуть.

«Я напомню, что закон об олигархах был первым и самым сложным шагом к изменению существующей экономической и политической основы страны. После реестра, который должен был заработать в мае, последовали бы и другие шаги. Включая изменения антимонопольного законодательства и подходов к финмониторингу», – заявила народный депутат в интервью «Зеркалу недели».

Елена Шуляк не смогла ответить, как «антиолигархический закон» будет работать в условиях боевых действий и какой в нем сейчас смысл, но она уверен, что к концу войны в стране естественным путем может вообще не остаться олигархов. Причем без всяких «раскулачиваний».

«Я уверена, что нам удастся выстроить абсолютно цивилизованную систему координат для сосуществования государства и крупного бизнеса. Однако если быть совсем честными, то у нас и сейчас есть антимонопольное законодательство и институции в этой сфере. Где, к сожалению, всегда присутствовали если не ставленники олигархов, то люди, через которых они защищали свой интерес и влияли на государственные и политические процессы», – отметила Елена Шуляк.

Определенная логика в мыслях главы «Слуги народа» имеется. Рашисты методично разрушают промышленные объекты и инфраструктуру, уничтожая не только украинскую экономику, но и материальную базу тех же олигархов.

С другой стороны, как настаивают политические наблюдатели, война сама по себе не может отделить крупный бизнес от политики и госуправления.

«Наивно полагать, что олигархическая система исчезнет на фоне боевых действий. Персоны, ставшие олигархами на волне 90-х годов, обрели такой статус, в том числе, потому что оказались умнее, решительнее и смелее остальных. Они сполна воспользовались возможностями, открывшимися после краха СССР. Ничто не мешает этим же персонам воспользоваться возможностями уже послевоенной Украины. Тем более сейчас, когда основным игроком в экономике становится государство. В условиях, условно говоря, «казенного капитализма» новыми олигархами могут оказаться персоны, обогатившиеся на госзаказах», — говорит политический аналитик Александр Кочетков.

Вывихи «антиолигархической политики»

Найти «управу» (в своем понимании) на олигархов пытались все президенты, кроме двух: Леонида Кравчука и Леонида Кучмы. При первом главе государства олигархов еще не было, а «красные директора» не имели такого политического веса.

При Леониде Кучме олигархат и возник. Причем на то были и объективные причины. В условиях становления рыночной экономики власти приняли решение отдать стратегические отрасли в руки нескольких персон. Пять-десять крупных бизнесменов проще контролировать, нежели сотню и больше. С другой стороны, новым хозяевам самим пришлось ломать голову над тем, кто будет производить и куда сбывать продукцию в условиях отсутствия советских министерств-распорядителей и всесильного Госплана.

Государство в лице Администрации президента ушло из активной экономики, но осталось в роли надсмотрщика и относительно нейтрального арбитра. Второй срок Леонида Кучмы – завершающий период формирования «классического» украинского олигархата.

Виктор Ющенко на волне первого Майдана обещал отделить крупный бизнес от политики, уменьшив влияния мафиозных структуру на экономику (известный лозунг «Бандитам – тюрьмы»). В итоге его «любі друзі» (к их числу относили и Петра Порошенко) из миллионеров стали миллиардерами.

Именно при Викторе Ющенко и укрепилась порочная система, при которой олигархи, используя медиа и демократические процедуры, заводят своих людей во власть, создают или получают контроль над монополиями и садятся на потоки.

«У нас любого крупного бизнесмена называют «олигархом», что не совсем правильно. Ведь дело не только в финансовом состоянии. В наших реалиях, олигархи – это люди, располагающие одновременно высоким статусом в бизнесе, существенными активами, медийные активы (прежде всего, телевидение) и имеющие политическое влияние: собственную партию или политический инструмент», — говорил глава Центра прикладных политических исследований «Пента» Владимир Фесенко.

Виктор Янукович «боролся» с олигархатом, пытаясь заставить всех работать на свою «Семью». Все закончилось Евромайданом и российской агрессией, продолжающейся до сих пор.

Слово «деолигархизация» громко произнес пятый президент Порошенко, но все свелось лишь к «раскулачиванию» его противника Игоря Коломойского. Вопрос – как Петр Порошенко, сам будучи олигархом, реально мог ликвидировать клановую систему – абсолютно риторический.

«Бороться с отдельными олигархами бессмысленно, нужно воздействовать на систему, их породившую. На уровне села «олигархом» может быть даже хозяин продуктового ларька. Просто только ему одному разрешили поставить такой ларек, так как он — кум главы сельсовета. Надеюсь, что сейчас, когда перед нами замаячила перспектива вступления в ЕС, власти вместо «войны» с олигархами предложит им модель отношений, выгодную для всех – систему прозрачных правил игры. Бизнес должен получить возможность богатеть вместе со страной, а не благодаря близости к власти. Сейчас такой шанс появился», — говорит старший экономист аналитического центра CASE Украина Владимир Дубровский.

Финал олигархического консенсуса

Наиболее активно против политического влияния крупного бизнеса выступил действующий глава государства Владимир Зеленский. С подачи Банковой был принят так называемый «антиолигархический закон», содержащий массу политических противоречий и юридических коллизий. Нежелание тогдашнего спикера Дмитрия Разумкова принимать проект в таком виде и не дожидаясь выводов Венецианской комиссии, в итоге стоило ему кресла главы парламента.

«Деолигархизация» от Владимира Зеленского быстро начала давать сбой. В итоге Офис президента обвинили в том, что его руками Игорь Коломойский расправляется с конкурирующими олигархами (прежде всего, с Петром Порошенко, Виктором Медведчуком и Ринатом Ахметовым), в то время как лояльные к власти олигархи «второго дивизиона» систематически получают разные «плюшки».

Политические и экономические эксперты настаивали, что для реальной «деолигархизации» Баковой следовало бы начать с модернизации антимонопольного законодательства, дабы у отдельных кланов не было преимуществ перед другими. Сейчас из слов Елены Шуляк следует, что вопрос корректировки антимонопольной политики оставили «на потом», что лишний раз заставляет усомниться в искренности «слуг».

Пока украинский олигархат после каждого политического катаклизма выходил еще более организованным и окрепшим. Неужели масштабная война с РФ никак не отразилась на кланово-олигархической системе?

«Мы наблюдаем не крах олигархической модели, а завершение олигархического консенсуса и статус-кво в отношениях крупного бизнеса и власти. «Промышленные» олигархи оказались в ситуации, когда их индустриальные объекты уничтожаются или уже уничтожены. Вторая группа олигархов, бизнес-модели которых не базируются на промышленности, заинтересованы в «переучреждении» Украины, дабы избавиться от старого «хвоста» в виде судебных исков, колоссальны долгов и предприятий-банкротов», — отметил финансовый и экономический аналитик Алексей Кущ.

Как только ситуация с войной более-менее стабилизируется, Офису президента придется вновь стать арбитром между конкурирующими кланами. И тут возможны два варианта: либо власть и бизнес договариваются о четких правилах взаимодействий ради восстановления страны или продолжается старая игра в «своих» и «чужих», которая уже стоила Украине существенных политических и экономических потерь.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Война смоет всех: когда вымрут олигархи в Украине появились сначала на Антикоррупционная правда.

1990 год: «Дело о греческих трансферах»

Медведчук появился в Динамо в те годы, когда клуб становился «хозрасчетным» — в сущности частным. Он быстро нашел себя в футболе, оказался в числе самых доверенных динамовских юридических советников и, говорят, был активным действующим лицом и в процессе подготовки смены руководства клуба, и в самых главных трансферах. Кто говорит? Сухие цитаты СМИ. Поднимаем подшивки и ворошим футбольное прошлое.

Итак, в августе 1993-го газета «Голос Украины» выпустила «специфический» номер. Посередине его на двух полосах было интервью с «юристом» Виктором Медведчуком, из которого выходило, что этот человек — гений. А на последней, 16-й, полосе было небольшое интервью с бывший футболистом Днепра и Динамо Геннадием Литовченко, в котором он, в частности, сказал такое:

«Неприємності почалися тоді, коли впливати на життя «Динамо» стали особи з дуже приблизним уявленням про футбол. Жаль, що свого часу з Києва поїхав Валерій Лобановський: переконаний, він не допустив би такого. Існують документи з помилками, оформлені свого часу юристами. До речі, відомий адвокат Віктор Медведчук, який працював у клубі, мав безпосередній стосунок до укладання наших із Протасовим контрактів щодо трансферу в «Олімпіакос». Багатьом відомо, скільки з нас «випили крові» через недосконалість отих документів. І Безверхого пошили в дурні».

О чем идет речь? Это резонансный трансфер двух ведущих игроков Динамо и сборной СССР — полузащитника Литовченко и нападающего Протасова. Особо на слуху был переход супер-форварда. Читаем «Спортивну газету» за август 2010-го:

«…А почалась оця славна історія, котра закінчується так безславно, з історичної угоди, коли гранд еллінського футболу з Пірея купив двох радянських зірок — Олега Протасова та Юрія Савичева.

Все йшло чудово доти, поки московське «Торпедо» не звернулося до УЄФА із запитом: де ж гроші, що повинні були надійти від продажу гравця? Адже, за умовами контракту із Савичевим, «Олімпіакос» зобов’язався до 31 грудня 1990 року перерахувати автозаводцям перші 300 тисяч доларів, одначе цього досі не сталось.

УЄФА запитала Федерацію футболу Греції. Та, своєю чергою, — президента «Олімпіакоса». У відповідь Саляреліс відмовився показати копію трудової угоди Савичева.

Відтак закрутилася справа, що привела керманича пірейців на лаву підсудних. Опісля перевірки документів клубу з’ясувалася неймовірна річ: існують два контракти на перехід Савичева й два — на трансфер Протасова!

Редакція має копії всіх чотирьох паперів, їх надали колеги — грецькі журналісти.

Спочатку про Олега Протасова. Обидва документи на його перехід підписано в Піреї 15 липня 1990-го керманичем «Олімпіакоса» А. Салярелісом і президентом «Динамо» (Київ) В. Безверхим. За одним із них, Протасов проданий на 5 (п’ять) років за 8 (вісім) мільйонів доларів, за іншим — на 3 (три) роки за 3 (три) мільйони 200 (двісті) тисяч доларів.

Юрій Савичев був оцінений дешевше. За одними паперами, 5 (п’ять) років його перебування в Піреї коштують 2 (два) мільйони 400 (чотириста) тисяч доларів, за іншими — 900 (дев’ятсот) тисяч. Із грецького боку трудові угоди підписано віце-президентом «Олімпіакоса» Е. Салярелісом, а з торпедівського — директором В. Корнеєвим.

Які папери справжні, які — фіктивні, не встановлено. Тому й звернулася ФФ Греції в нашу Федерацію з проханням роз’яснити стан справ. Відповіді з нетерпінням чекатимуть усі!..»

1993 год: «Июльский переворот» в Динамо

Если коротко: в июле 1993-го законный президент ФК Динамо Киев Виктор Безверхий был отстранен, а новым собственником стал Григорий Суркис. Юридическим подспорьем этого стала деятельность Виктора Медведчука: при Безверхом он, повторимся, был главным юристом клуба, а при Суркисе вошел в Наблюдательный совет Динамо.

Читаем «Спортивну газету» от 21.07.1993:

«Вчора у Федерації футболу України відбувся брифінг для журналістів українських видань. Приводом до його проведення стала ситуація, що склалась у футбольному клубі «Динамо» (Київ). Одразу ж назвемо організаторів цього зібрання: заступник голови Київської міської Ради ФСТ «Динамо» Олександр Бандурко, начальник футбольної команди «Динамо» (Київ) Йожеф Сабо, генеральний директор фірми «Динамо-Атлантик» Григорій Суркіс, очільник комерційно-консультативного центру «Славутич» Богдан Губський.

Брифінг відкрив керманич ФФУ Віктор Банников, який повідомив присутнім про надзвичайні збори динамівської команди, на котрих одностайно було ухвалено рішення про усунення з посади президента клубу Віктора Безверхого. З протоколом, який підписали 28 осіб (серед них усі, без винятку, гравці, навіть Олександр Призетко, котрий буквально днями переїхав із Харкова до столиці), тут же ознайомили журналістів…

Вислухавши одну сторону, ми, зрозуміло, не могли не звернутись і до іншої. Отже, слово президентові ФК «Динамо» (Київ) Віктору Безверхому: «Все почалося з анонімки на адресу одного з керівників держави. Й досі не знаю змісту того «щирого» листа, котрий послужив підставою для широкомасштабної перевірки діяльності клубу компетентними органами. Виправдовуватися не збираюсь, а викладу факти: справді, колектив опинився в скрутному становищі, але за останні три роки ми придбали за валюту понад 30 квартир для гравців і тренерів, у яких така зарплата, що гріх скаржитися. Лише цьогоріч команда побувала на тренувальних зборах у Німеччині, Франції, Ізраїлі, Словаччині».

В целом эта катавасия продолжалась несколько недель, и уже в августе 1993 года Григорий Суркис воспринимался всеми как новый собственник клуба, а все усилия Виктора Безверхого доказать незаконность подобного развития событий не имели успеха просто потому, что юридически все было «подготовлено» к смене власти.

В той же «Спортивной газете», но уже за сентябрь, читаем:

«Свого часу столичний ФК доручив згаданому СП укласти зі всесвітньо відомою компанією «Телеспорт» контракт на право показу матчів єврокубків за участі киян. Доручення було виконане, під угодою, укладеною 13 серпня 1991-го у Швейцарії, три підписи: У. Кестерса (від «Телеспорту»), Г. Суркіса (від «Динамо-Атлантик») та В. Медведчука (від ФК «Динамо»). Участі В. Безверхого, попри бажання тих, хто називає саме президента ватажком зграї розкрадачів, у проекті немає».

1996 год: «Дело Сергея Скаченко»

Футболист, принадлежавший Динамо, перешел в клуб Анян Читас из Южной Кореи. В результате разгорелся огромный скандал — был момент, когда ФИФА планировала наложить санкции на оба ФК.

Суть ситуации состояла в том, что украинский и корейский клубы назвали одну сумму трансфера, а в реальности она была другой.

Что сказать? Неуплата налогов — «святое дело» для большого футбольного бизнеса!

Очень подробно эту ситуацию описал в своей книге «Деньги, футбол, еще раз деньги» журналист Владимир Абрамов. ФК Динамо Киев даже подавал на него в суд, но проиграл дело.

1998 год: заход в политику

Весной того года у нас состоялись очередные парламентские выборы. Самую агрессивную и дорогую кампанию вела «Социал-демократическая партия Украины (объединённая)», лидером которой был именно Медведчук.

«СДПУ(о)» таки прошла в Верховную Раду, но переступила проходной барьер еле-еле.

Таким образом будущий кум «владимирапутина» вошел в большую политику.

Всю основу предвыборной кампании выстроили из команды Динамо Киев: игроки агитировали за псевдопартию, успехи в еврокубках подавались на телевидении в картинке с Суркисом и Медведчуком, а главный ролик «СДПУ(о)» состоял в том, что звучала песня «Команда молодости нашей…», на фоне которой появлялись фейсы пятерки лидеров.

2007 год: «Не так!»

Последний раз футбольную тематику в политическом плане Медведчук использовал в 2007-м: на внеочередных парламентских выборах баллотировался блок «НеТак!», в составе которого был Олег Блохин — тогда тренер национальной сборной, который в соответствующем видеоролике произнес знаменитую фразу о том, что он «фартовый».

В итоге: 1,01% голосов, пролет мимо Верховной Рады и всеукраинский позор.

А что сейчас? Это мы услышим, наверное, по итогам специальных пресс-конференций СБУ и руководства страны. Виктор Медведчук стремился к общенародной, всегосударственной славе. Вот его желание сбылось — вся страна репостит и ретвитит легендарные уже фото «бравого солдата Швейка Медведчука».

 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

 

Публикация от Володимир Зеленський (@zelenskiy_official)

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Медведчук в футболе: менял президента в «Динамо», организовывал мутные трансферы, втянул Блохина в политику появились сначала на Антикоррупционная правда.

Журналисты немецкого издания провели расследование и обнаружили, что Суркис через офшор под названием «Динамо» выводит значительные средства, которые могли бы остаться в Украине.

«Игорь Суркис, через офшор «Динамо» на Кипре, как самый крупный акционер, контролирует клуб, имея 63% акций. Структура этой офшорной компании играет очень большую роль, так как под ее контролем находятся все финансовые потоки, включая контракты с игроками и тренерами.

Причины подобного союза выглядят абсурдными. Оказывается, для того чтобы оставаться конкурентоспособным на европейской арене надо уходить от налогов в своей стране Украине».

Немецкое издание, ссылаясь на источник 2010 года – Football Leaks, продолжает в материале «Криминал в Киеве» о том, что отмывать деньги УЕФА, которые предназначались Федерации футбола Украины (ФФУ), помогала компания Newport Management Limited, которая занимается офшорными выводами капитала за рубеж:

«380 миллионов евро пошли не на развитие украинского футбола, а оказались в офшоре на Карибских островах.

Компания Newport Management Ltd, как оказалось, могла использовать эти средства не только в интересах ФФУ и украинских клубов, но, прежде всего, в интересах киевского «Динамо».

Одновременно было установлено, что эта оффшорная компания тайно контролируется владельцем Динамо Игорем Суркисом».

Kicker резюмирует, что все выведенные средства используются для трансферов новых игроков в Динамо, а также выплаты заработной платы имеющимся футболистам. Всеми средствами на Кипре владеет компания Dynamo Kiev (Cyprus) Ltd, которую возглавляет Андреас Софоклеус, подписывавший контракты с Динамо от имени Newport Management Ltd.

Украинский источник KomandaOnline пишет, что по итогам 2020 года у Динамо накопилось долгов на 520 миллионов гривен.

Fanday

Сообщение «Миллионы евро пошли не на развитие украинского футбола»: СМИ Германии обвинили Игоря Суркиса в уклонении от уплаты налогов появились сначала на Антикоррупционная правда.