Тем не менее, для широкой общественности тема масштабной лесной реформы, которую в разгар войны активно внедряет украинское правительство, остается «терра инкогнита». Так же малоизвестна фигура человека, который, вероятно, стоит по грандиозной коррупционной схеме, – миллиардер Леонид Юрушев, владелец элитных гостиниц в Киеве и тесть шоумена и бывшего нардепа от партии Зеленского — Александра Скичка, пишет ОРД.

Борьба с олигархами во время войны: власть взяла паузу

Деолигархизация в Украине поставлена на паузу. 24 февраля, в годовщину начала полномасштабного вторжения РФ, Кабинет министров Дениса Шмыгаля принял распоряжение, которым перенесло время введения Реестра олигархов – с апреля на неопределенный срок – три месяца после обнародования заключения Венецианской комиссии. Представители власти объяснили этот шаг желанием удовлетворить западных партнеров, требующих искоренить связи между крупным бизнесом и политикой. В то же время, один из провластных спикеров – нардеп от “Слуги народа” и представитель президента в Верховной Раде Федор Вениславский 1 марта в комментарии “Общественному радио” заявил, что сейчас вопрос деолигархизации якобы потерял “актуальность и остроту” на фоне широкомасштабной войны. «Вся страна, в том числе и представители олигархии, стоит совместно против российской агрессии», – отметил Вениславский. Но добавил, что на данном этапе не считает олигархат угрозой национальной безопасности Украины.

Действительно, за прошлый год целый ряд богатейших украинцев потерял большую часть активов, закономерно снизилось и их политическое влияние (по крайней мере, так это выглядит на поверхности) из-за концентрации власти в руках Верховного главнокомандующего во время военного положения. Отдельные олигархи отчитываются о миллионных и даже миллиардных пожертвованиях в поддержку Вооруженных сил и людей, пострадавших от боевых действий. Однако означает ли это, что явление олигархата больше не угрожает будущему нашего государства?

Существует известная пословица: «Кому война, а кому родная мать». Большинству украинцев вторжение РФ принесло горе и материальный ущерб. Это касается и многих бизнесменов и даже олигархов. Однако всегда там, где кто теряет, кто другой находит для себя новые возможности. Так же и сейчас отдельные представители крупного бизнеса, имеющие доступ к кабинетам власти, создают новые схемы для собственного обогащения, которые, в связи с тем, что внимание общества приковано к фронту, становятся еще более дерзкими и масштабными. Один из таких – непубличный Леонид Юрушев.

Лесная реформа от Кабмина: сначала монополизация, потом приватизация?

7 сентября в прошлом году Кабинет министров Украины дал старт масштабной реформе лесного хозяйства, приняв постановление №1003. На фоне громких известий с фронта эта новость тогда не попала в поле зрения ведущих СМИ.

Суть реформы лучше описывает одно слово – “оптимизация”. Именно этот термин чаще всего используют представители правительства, мотивируя необходимость введения изменений. «Лесная реформа» от Кабмина предусматривает объединение всех 158 государственных лесхозов в одно государственное предприятие «Леса Украины». Создание этого предприятия-гиганта завершилось месяц назад – 20 января. Также вместо 24 межрегиональных управлений лесного и охотничьего хозяйства образуют 9 региональных офисов.

Казалось бы: что изменится от того, что государство перекроит структуру управления своим лесным хозяйством? На самом деле меняется многое. Прежде всего, ГП «Леса Украины» фактически становится монополистом в отрасли, что означает конец конкурентного рынка древесины, который, хотя и не без труда, и заработал в последние годы после введения торгов на лицензированных биржах. Конкурентный рынок – это рыночные цены и равный доступ к сырью для крупных, средних и малых предприятий деревообрабатывающей отрасли. В то время как монополизация – это идеальное поле для «серых схем», которыми будет пользоваться, в первую очередь, крупный бизнес.

Еще более угрожающим выглядит то, что создание государственного монополиста может быть только промежуточным этапом, а следующим шагом будет приватизация ГП «Леса Украины», а значит — всех украинских государственных лесов. Об этой угрозе прямо говорят все лесоводы, мнения которых опросило профильное издание «Экополитика». О создании предпосылок для масштабной приватизации национального богатства говорится и в обращении народных депутатов к президенту, премьер-министру, министру защиты окружающей среды и главе Гослесагентства от 1 июля 2022 года. Обращение подписало более 100 избранников, среди которых и представители провластной «Слуги народа». Они прямо говорят: в случае реализации реформы «наиболее ценные леса Карпат и Полесья могут оказаться в частных руках».

В правительстве успокаивают: приватизировать леса государственной собственности пока нельзя, и это прямо прописано в постановлении №1003. Однако никто не может дать гарантии, что завтра государственное предприятие «Леса Украины» не трансформируется в публичное акционерное общество, акции которого приобретут «свои люди». По крайней мере, о существовании такого плана присвоения природных ресурсов заявлял в феврале прошлого года народный депутат, бывший слуга народа Александр Дубинский. Дубинский – фигура одиозная, однако описанная им схема не выглядит фантастически: «Покупатели акций государственной акционерной корпорации с условным названием Укрлес смогут получить, например, право аренды лесов на 50 лет и пользование земельными участками, на которых они находятся. Это право на заготовку, право на побочные продукты лесных хозяйств и продажу. Это грибы, мед, ягоды. Лесхозы производят много всего”.

Настораживает, что все изменения в сфере лесного хозяйства правительство проводит без публичного обсуждения, не показывая никому ни стратегии, ни плана реформы. Так, 13 декабря прошлого года Государственное агентство лесных ресурсов обнародовало законопроект «Об особенностях управления объектами государственной собственности в лесной отрасли…», предусматривающий ликвидацию не только государственных, но и коммунальных (бывших колхозных) лесных хозяйств, о чем раньше речь вообще не шла. Коммунальные лесхозы, которые находятся в управлении территориальных общин, правительство теперь также хочет присоединить к монополисту «Леса Украины». Такая инициатива столкнулась с решительным сопротивлением в регионах, где бюджеты общин в значительной степени формируются за счет поступлений от коммунальных лесхозов. Житомирский, Черниговский, Винницкий областные советы обратились к правительству и парламенту с требованием не допустить принятия скандального законопроекта, который, по мнению депутатов, противоречит Конституции Украины, нивелирует реформы местного самоуправления и децентрализации.

Олигарх с «семейными связями» с властью

Возникает логичный вопрос: кому это выгодно? Точнее, какая заинтересованная сила настолько влиятельна, чтобы решать судьбу национального богатства Украины в то время, когда на фронте украинские защитники отдают жизнь за каждый квадратный метр родной земли? Причем эта сила пока достигает своего, несмотря на протесты общин, которые, похоже, со временем будут только нарастать.

Имя человека, якобы стоящего по масштабной схеме присвоения украинских лесов, в один голос называют как лесоводы, так и журналисты-расследователи, а также отдельные народные депутаты. Это – миллиардер Леонид Юрушев – владелец одного из крупнейших в Украине лесоперерабатывающих комплексов «Украинской холдинговой лесопильной компании» и «Коростенского завода МДФ».

Юрушев, пожалуй, самый непубличный среди украинских олигархов. При том, что в большой бизнес он пришел еще в 90-х, входя, согласно сообщениям СМИ, в так называемую «енакиевскую группу» и будучи соратником донецкого криминального авторитета Ахатя Брагина («Алика Грека»). За все это время Юрушев не дал ни одного комментария или интервью печати. Зато создал крупную бизнес-империю, которая включает, кроме деревообрабатывающих предприятий, также гостиницы класса «люкс» в столице («Fairmont», «InterContinental Kyiv», «Riviera», «Alfavito»), машиностроительные заводы, девелоперскую компанию «Ярославов Вал» ”. Среди бывших активов олигарха – банк «Форум», Кременчугский сталелитейный завод, бизнес-центр «Леонардо».

В деревообрабатывающий бизнес Леонид Юрушев вошел в 2010 году, запустив первый в Украине завод по производству древесноволокнистых плит – «Коростенский завод МДФ». В настоящее время это крупнейшее предприятие такого профиля в стране. Место для размещения завода было выбрано неслучайно – Житомирщина богата хвойными лесами. Хотя по стандартам при производстве МДФ должны использоваться отходы древесины, на деле предприятие Юрушева вырубает гектары леса, о чем неоднократно заявляли экоактивисты, в частности Всеукраинская экологическая лига. Вообще экологию миллиардер никогда не беспокоился: в 2012 году работу его завода в Коростене временно приостанавливала Госэкоинспекция из-за массовой гибели рыбы в реке Уж, вызванной сбросами отходов.

По данным местных СМИ , в Коростене бизнесмен наладил взаимовыгодные отношения с местными чиновниками. В 2011-м компания Юрушева согласилась стать владелицей созданного под эгидой городского совета технопарка «Коростенский индустриальный парк». После этого предприниматель получил полное содействие от местных органов власти. В 2015-м, также в Коростене, Леонид Юрушев основал «Украинскую холдинговую лесопильную компанию». Сейчас это самый большой в Украине лесопильный комплекс, который ежегодно может перерабатывать 600 тысяч кубометров древесины. В общей сложности предприятия миллиардера способны потреблять до трех миллионов кубометров – это примерно 20% от всей заготовки леса в украинских государственных лесхозах. Интересно, что создание УХЛК совпало с другой реформой лесной отрасли в Украине – в апреле 2015-го в Украине ввели мораторий на экспорт необработанной древесины, а уже в мае Верховная Рада освободила от уплаты НДС импорт деревообрабатывающего оборудования. Обе законодательные новации оказали очень положительное влияние на рентабельность бизнеса Юрушева.

Арсений Яценюк

Вообще, миллиардеру всегда удавалось плодотворно сотрудничать с властями, заводя своих людей на должности в государственных органах. Во времена Януковича Юрушева называли приближенным к семье президента, его компании получали преференции и выгодные заказы от государства. После победы Революции достоинства ничего не изменилось, благодаря связям олигарха с тогдашним премьером Арсением Яценюком (Юрушева называли одним из основных спонсоров политика и его партии «Фронт перемен»). Впоследствии миллиардер нашел общий язык и с преемником Яценюка Владимиром Гройсманом. А уже с нынешней властью у Леонида Юрушева по-настоящему родственные связи: его зять, муж дочери Елизаветы Александр Скичко был народным депутатом от провластной «Слуги народа», позже занимал должность председателя Черкасской ОГА.

Александр Скичко с женой Елезаветой

Борьба за лес: как взять под свой контроль целую отрасль

Идея приватизации украинского леса возникла не сегодня и не вчера. Еще при премьерстве «компаньона» Леонида Юрушева Арсения Яценюка озвучивалась инициатива по передаче части лесного фонда в концессию. Уже в 2017 году Кабмин преемника Яценюка Владимира Гройсмана утвердил программу передачи лесхозов в частные руки. СМИ тогда также говорили об интересе Юрушева, имеющего целью создать вертикально интегрированный холдинг, объединяющий не только лесопильню, деревообработку и логистику, но и имеющую свою сырьевую базу. В 2017 году против таких планов выступила Европейская бизнес-ассоциация и отраслевые объединения деревообработчиков, поэтому программа не получила своей реализации. Сейчас ЕБА заняла сторону «реформаторов» — 2 августа 2022-го исполнительный директор Европейской бизнес-ассоциации Анна Деревянко выступила с заявлением в поддержку создания единого ГП «Леса Украины».

В следующем, 2018 году, Верховная Рада приняла закон о внесении изменений в Налоговый кодекс, усиливший налоговое давление на лесхозы. По данным политолога Петра Олещука, лоббистами закона были олигархи Леонид Юрушев и Юрий Косюк. Их цель – довести государственные лесхозы до банкротства для дальнейшей дешевой приватизации.

Юрий Косюк

Следующая попытка дать старт «реформе» состоялась в позапрошлом году. В августе 2021 года секретарь Совета национальной безопасности и обороны Алексей Данилов анонсировал заседание СНБО по лесному хозяйству, на котором должны, в частности, рассмотреть вопрос создания «промышленного леса» – фактически речь идет о реанимации идеи передачи лесхозов в концессию. Анонсированное заседание так и не состоялось. Заинтересованным в инициативе Данилова тогда также называли Юрушева. Следует отметить, что и у самого секретаря СНБО есть интересы в лесной отрасли – его жена владеет долей в ЧАО “Киевский деревообрабатывающий комбинат”.

В 2021 году профильное издание «Открытый лес» сообщало, что предприятия олигарха Юрушева испытывают нехватку сырья из-за роста оптовых цен на лес-кругляк в 1,5 — 3 раза. В частности, мощности компании-гиганта «УХЛК», по данным издания, были загружены не более чем на треть. Благодаря политическим связям миллиардер, как утверждал «Открытый лес», выкручивал руки лесхозам, заставляя поставлять лучшее сырье по минимальной цене. Однако это не решало проблему. Также 17 августа 2021-го предприниматели Житомирщины обращались к главе области Виталию Бунечке с требованием прекратить предоставлять преференции монополисту.

Преференции деревообрабатывающей компании Юрушева получают уже не первый год. Так, 15 сентября 2020 года «Коростенский завод МДФ» посетил премьер-министр Денис Шмигаль. Уже через месяц после этой экскурсии правительство ввело так называемые «редукционы» для продажи древесины. В отличие от аукционов, на редукционах стоимость лота с каждым шагом снижается, а не растет. По данным издания «Наши деньги», именно фирмы Юрушева лидировали по объемам закупок на редукционах. Так, только на торгах 31 января — 2 февраля 2021 они приобрели 155 тысяч кубометров древесины — это сопоставимо с годовым объемом заготовки леса в такой области как Кировоградская.

Лесная отрасль украинской промышленности уже давно играет по правилам, которые лоббирует олигарх Юрушев. Люди, аффилированные с монополистом, занимают высокие посты в профильных государственных органах. Так, Андрей Заблоцкий возглавлял Государственное агентство по лесным ресурсам с декабря 2019 по июль 2020 года. Сейчас он представляет юридические интересы «Украинской лесопильной холдинговой компании» миллиардера. Заместителем Заблоцкого был Сергей Власенко, которого в СМИ также называют «человеком» олигарха. Власенко был кандидатом на должность главы скандального ГП «Леса Украины», однако занял другой важный пост — заместителя министра защиты окружающей среды и природных ресурсов.

Бывший работник структур Юрушева, более 5 лет возглавлявший его инвестиционную компанию «Astrum Capital», Руслан Магомедов, в 2020 году стал внештатным советником руководителя Офиса президента Андрея Ермака, а в феврале 2021-го был назначен главой Национальной комиссии по ценным бумагам и фондовому рынку. . Эту должность до сих пор занимает. Нацкомиссия, возглавляемая Магомедом, среди прочего, выдает лицензии биржам, на которых продают древесину. Добавим, что неофициально куратором лесной отрасли Украины называют заместителя главы ОП Ростислава Шурму – бывшего менеджера группы Метинвест Рината Ахметова.

Андрей Ермак

Что мы имеем в итоге? Контроль над значительной частью национального богатства Украины хочет получить олигарх, организатор серых схем при любом правительстве и любом президенте, бывший соратник Януковича. Многие годы он получал преференции для своего бизнеса, при чем всегда оставался в тени, действовал непублично руками «своих людей» в нужных кабинетах. Это происходит в то время, когда западные партнеры Украины ждут от нас реальной деолигархизации, завершение которой является одним из условий вступления в ЕС. При этом власти делают вид, что этот вопрос «не актуален». Проторил ли Юрушев дорожку к главе офиса действующего президента, Андрею Ермаку, вопрос пока без ответа. Ситуация в лесной отрасли наглядно демонстрирует нам, что борьба с олигархическими влияниями – это борьба за то, чтобы Украина и ее ресурсы и дальше принадлежали украинскому народу, а не мародерам, привыкшим заботиться только о собственном обогащении.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Одиозный олигарх Леонид Юрушев хочет взять под контроль национальное богатство Украины появились сначала на Антикоррупционная правда.

Компан – директор «ЙЕ Енергії», найбільшого постачальника газу для населення, а  разом з тим і найбільшого «фінансового тягаря» для країни. Наше джерело повідомило,  що Компан «під шумок» націоналізації планує пролізти до «Нафтогазу» та стати куратором державних облгазів. Ми вирішили пильніше придивитися до «успішного топменеджера», (саме так себе в нещодавньому інтерв’ю рекомендує Компан) та виявили чимало цікавого.

Від звичайного слюсаря в облгазі  до директора найбільшого постачальника газу в Україні «ЙЕ Енергія». Схоже на «американську мрію». Насправді ж усе простіше — типовий український «сімейний підряд». Щоб приховати родинні зв’язки та багатомільйонні статки, після одруження посадовець взяв прізвище дружини. Його справжнє – Френкель.

Батько і дядько посадовця – «газовики-старожили». Дядько — ФРЕНКЕЛЬ ЮРІЙ ДАВИДОВИЧ з 2012 по 2014 рік був Головою правління ПАТ «Дніпрогаз». Батько — ФРЕНКЕЛЬ ІГОР ДАВИДОВИЧ працював на ключових посадах в ПАТ «Житомиргаз» та «Сумигаз». Факт у тому, що місця роботи Компана збігаються з його родичами. Справжній кар’єрний ривок Компан здійснив у 2014 році, якраз під час каденції дядька, очолив «РГК-трейдинг», котра згодом була перейменована в «ЙЕ Енергія».

Окрім основної діяльності, Компан ще й «успішний» підприємець, щоправда, свої активи громадськості не демонструє. На родину записані цегельні заводи, турагентства, енергетичні компанії, трастовий фонд, агентство з нерухомості, мережі АГЗС (Автомобільних газозаправних станцій) та автосалони.

Більшість активів були придбані якраз після призначення директором «ЙЕ Енергія» (тодішня назва «РГК-трейдинг»). Офіційно усі бізнеси збиткові. З відкритих реєстрів відомо: на компанії оформлені десятки земельних ділянок, елітна нерухомість та дороговартісні автомобілі.

Та ось, чого не знайти у відкритих джерелах — це російське громадянство Компана та елітну нерухомість в центрі Москви за понад 16 мільйонів доларів. Звісно, щоб приховати сліди, нерухомість придбана не напряму, а через інвестиційний фонд PPF Real Estate Holding.

Торік «газовик» обзавівся двома поверхами бізнес-центру преміум-класу «Метрополіс». Звідки гроші — пан Компан коментувати відмовляється. Зрозуміло, або Фірташ, або держава не дораховується у своїх кишенях. А може обоє? Ми розмотали цей корупційний клубок, який, імовірно, зацікавить як правоохоронні органи, так і, безпосередньо, партнерів Компана.

Корупція в газовій сфері України — явище звичне. Відточена роками схема працює за простим принципом: купують в держави «дешевий» газ, начебто, для населення та продають промисловості за ринковими цінами, маніпулюючи з об’ємами газу. Різниця іноді сягала до п’яти гривень на кубометрі, а це мільйони доларів у неконтрольованій готівці.

Торік, через так званий «газ подвійного призначення», на всю країну прогримів гучний енергоскандал. «Нафтогаз» на чолі з Андрієм Коболєвим мав продавати газ постачальникам за пільговою ціною собі в мінус. Збитки — компенсувала держава. Ціна  та обсяги для кожного постачальника встановлювалися індивідуально. Найбільш привабливі умови отримала компанії «ЙЕ Енергія» — 7,42 тис. грн за тис куб м. Решта купували від 7,9 тис. грн до 8,8 тис. грн.

Тобто, Компан «чудом» отримав  мегавигідний контракт на постачання 6 мільярдів кубометрів газу населенню. Нерівні умови – це лише «квіточки». Заборони на продаж газу «наліво» угода не передбачала. Цим і скористалися. Лише за перший місяць «ЙЕ Енергія» продала промисловості 20 % пільгового газу.

Після широко розголосу «лавочку» прикрили. Тоді ж в Нафтогазі провели службове розслідування і встановили, що вміння Компана «домовлятися», могло обійтися державі у 110 мільярдів гривень! Керівництво «Нафтогазу» змінили, призначили головувати Юрія Вітренка. Він збиткову угоду анулював та запропонував своє бачення: усім постачальникам рівні умови — 7, 42 тис. грн за тисячу кубометрів. Окрім очевидних плюсів, така система містить і низку мінусів – застерігав Вітренко.

Перестороги збулися. Любителю «брудних» схем вдалося обійти нововведення та далі «трясти» казну.  В окремі місяці «ЙЕ Енергія» купувала підозріло багато пільгового газу. Про це свідчать старі контракти, які анулював Вітренко. Якщо раніше у жовтні «ЙЕ Енергія» планувала купити 350 мільйонів кубометрів газу, то після підписання нової угоди апетити  компанії різко зросли. Аж на 140 млн куб м, начебто, через аномально низькі температури.

Як відреагувала держава? Ніяк. Бо перевірити скільки газу реально населення спожило в той чи інший період фактично неможливо. Система настільки закрита, що дані державі надає сам газзбут, у даному випадку «ЙЕ Енергія». До того ж поза компанією ніхто точно не знає, кому насправді пішов газ. Тож державі залишається вірити лише на слово. Куди ж поділися майже 140 млн куб м — можна лише здогадуватися. Чималі майнові статки родини Компана натякають, що виручка потрапила у «потрібні» руки.

Можливо, це лише збіг обставин, а, можливо, кимось ретельно продуманий план. Але, що точно факт, прізвище Компан аж занадто часто фігурує в багатомільярдних газових оборудках.

До нашої редакції потрапили судові документи по «газовій справі»,  яку розслідує СБУ. І знову «ЙЕ Енергія», і знову збитки. На цей раз у понад 2,3 мільярда гривень. У період з 2016 по 2019 рік «ЙЕ Енергія» вела бізнес з угорськими та австрійськими «дочками» російського «Газпрому». Облгази перевели мільярди гривень «ЙЕ Енергія» (тодішня назва «РГК-трейдинг»)  на закупівлю газу для потреб ВТВ (Виробничо-технологічних витрат). Передплату отримали і на цьому все. Гроші  розчинилися у повітрі, а точніше залишилися на рахунках тих самих дочірніх компаній «Газпрому».

Своєю чергою, обурені облгази, не отримавши блакитне паливо, висунули претензії на компенсації державному «Укртрансгазу».

Здавалося б, «ЙЕ Енергія» — комерційна структура, хоче працювати в мінус – нехай, їх право. Але є одне «але». Збитки — у «ЙЕ Енергія», а платять звичайні українці. І так по колу.

Побоюючись тарифного колапсу, держава йде на поводу у «газовиків» та щоразу списує їм борги, левова частка яких – наслідок фіктивних контрактів, маніпуляцій з об’ємами газу та розкрадання коштів. Щодо останнього, «ЙЕ Енергія» у цьому справжній «взірець». Компанія обслуговується у банку-банкроту «Альянс», за допомогою якого роками успішно кошти розкрадаються та відмиваються — пише європейське видання Luxembourg Herald. Потім відбувається те, що бачимо – борги списуються. Так у 2021 році Верховна рада пробачила 55 мільярдів гривень РГК та «ЙЕ Енергія», які працюють у зв’язці. Це вже друге списання за 10 років. Та схоже, що не останнє. За інформацією нашого джерела всередині «ЙЕ Енергія», обидві компанії знову залізли у боргову яму. Так плідно попрацювали, що усього за рік пішли в мінус на майже 20 мільярдів гривень.

В чиїх інтересах діє Компан? Зрозуміло, що явно не в національних. То, можливо, відстоює позицію головного акціонера – олігарха Фірташа? І теж промах.

Про це свідчить наступне. Наше джерело всередині «ЙЕ Енергія» розповіло, що Компан, в обхід інтересам головного акціонера, у 2017 році протягнув приватного трейдера «Енерджі Трейд Груп» на ринок природного газу. Відтоді лобіює прямого конкурента. Причина «лояльності» банальна — гроші отримані шляхом «відкатів». 300 гривень від продажу тисячі кубів газу. На перший погляд, небагато. Та якщо порахувати в масштабах країни, то загальні суми відкатів можуть рівнятися сотням тисяч доларів на місяць.

З цього виникають два логічних питання: чи дійсно Фірташ в курсі справ свого бізнесу та чому його топменеджмент діє так нахабно, не боячись отримати по руках від керівництва? Наш співрозмовник пояснив — насправді ж причини дві.

Після поразки у Земельному суду Відня у кримінальних справах у березні цього року, олігарх знаходиться за крок від екстрадиції до США. Тож, схоже, що бізнесмен зараз опікується більше питанням своєї свободи, аніж справами на Батьківщині. Це і розв’язує руки недобросовісному топменеджменту, який «під шумок» розтягує по кишенях майно олігарха, доки він за кордоном.

Інша причина — це наближення націоналізації газового бізнесу олігарха. Якщо попервах це здавалося чимось неможливим, то зараз голова «Нафтогазу» Вітренко вже відкрито заявляє – облгази перейдуть в управління держкомпанії. В той час, як олігарх втрачає свій вплив, топменеджмент втрачати доходи не збирається. Потрапити в правління «Нафтогазу» тепер чи не єдина ціль «газовиків-старожил». Хоча ані вакансій, ані відкритого конкурсу поки що офіційно немає, з охочих вже вишикувалася черга. Одним із фаворитів серед кандидатів, за словами нашого співрозмовника, є той самий любитель порожніх обіцянок Артем Компан. Він правдами і неправдами намагається залишитися у мегаприбутковій сфері: охоче ділиться з Банковою усіма таємницями та компроматами на інших кандидатів та свого керівника Фірташа.

Якщо ж план не спрацює, не вдасться Компану залишитися біля керма, наш інсайдер повідомив, — вдадуться до газового шантажу держави шляхом судової тяганини. Армія юристів з РГК та «Йе Енергія» вже працюють над позовом до суду, щоб оскаржити арешт облгазів або принаймні затягнути процес. При бажанні, можливість така є: сервери облгазів з усім програмним забезпеченням обліку і балансів газу, фінансів, ІТ безпекою, тобто, те, без чого не може функціонувати газотранспортна система, знаходяться під контролем нікого іншого, як РГК та «ЙЕ Енергія». Фактично, доки Компан та команда не «благословлять» націоналізації, одержавлення облгазів можливе лише на паперах. На це і розрахунок. А поки намагаються усіляко набити кишені, вимагаючи у населення та бізнесу негайно погасити борги погрожуючи судами. І це в умовах війни!

Тепер хід за державою: піти на поводу у «газовиків» і допустити реванш, або ж нарешті покласти край багаторічному газовому свавіллю і зупинити «викачку» грошей з населення.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Як директор «ЙЕ Енергія» Артем Компан роками заганяв країну у «штучні» газові борги, а тепер намагається пролізти у «Нафтогаз» появились сначала на Антикоррупционная правда.

Історія зростання підприємства почалась у 2006 році. Тоді Володимир Мисик – власник фермерського господарства і хлібозаводу на Харківщині — став депутатом Харківської облради від «Партії регіонів», а в 2012 і нардепом увійшовши до так званої «сім’ї Януковича».

У «золоті часи» Партії регіонів Мисик встиг розбудувати свій хлібний бізнес. У Києві, де раніше продавалась продукція низки київських хлібокомбінатів, чий бізнес задушили, тепер активно почали продаватись хліби від «Кулиничі».

Як писало тоді «Радіо Свобода» кіоски торгової марки встановлювали без будь-яких дозволів, а працівників офіційно не працевлаштовували.

Покровительство бізнесу приписують втікачу Миколі Азарову, який навіть відкривав один із заводів. Адже вважають цей бізнес спільний з сином Азарова – Олексієм.

У 2013 підприємство отримало цікавий меморандум між корпорацією «Кулиничі», роздрібними мережами, центральними та місцевими органами влади. У меморандумі «Кулиничі» пообіцяли стримувати ціни на соціальні сорти хліба натомість Аграрний фонд постачає компанію дешевим борошном, а магазини беруть на реалізацію насамперед їх продукцію. Що по суті є порушенням конкурентних умов.

Так за кілька років із харківського бізнесмена він перетворився на доларового мільйонера всеукраїнського масштабу і крім Харківської його заводи з’явились у Київській і Полтавській областях. Продукція масово  почала з’являться у Вінницькому, Житомирському, Черкаському та Кіровоградському регіонах.

За підтримку так званої «сім’ї» і подарунки були відповідні. Так саме Мисику приписували подарований Януковичу 2-кілограмовий золотий батон, знайдений в Межигір’ї.

З початком Революції гідності він лишився вірний партії.

У січні 2014 він ще голосує за «диктаторські закони» Януковича, а вже в лютому тікає з партії і приєднується до групи «Економічний розвиток». В 2014 він знову проходить до парламенту вже як самовисуванець і приєднується до групи «Відродження». А у 2018 потрапляє у ТОП-5 латифундистів парламенту і водночас у лідери серед прогульників сесій Верховної ради.

У 2014 продукцію «Кулиничі» закликали бойкотувати активісти, як бізнес замішаний на крові активістів Майдану.

До останнього скликання парламенту Мисик не пройшов, але це не значить що немає свого лобі. Зокрема депутатка Ольга Коваль від «Слуги народу», її батько у свій час активно сприяв будівництву заводів підприємства на Київщині. Бізнес, який сьогодні приносить копійку Азаровим і спонсорує війну росії проти України, росте.

Тож, покладатись доводиться лише на відповідальність споживача, який може свідомо обирати, кого підтримувати гривнею і не боятись, що його гроші йдуть в кишеню Азарових.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Хліб від ексрегіонала Володимира Мисика: куди йдуть гроші? появились сначала на Антикоррупционная правда.