Наприкінці літа уряд створив Міжвідомчу робочу групу з питань санкцій. Новий орган має прискорити накладення санкцій на військових злочинців та російських олігархів, а також пришвидшити арешт мільярдних статків росіян, пише «Економічна правда».
З одного боку, поява такої робочої групи свідчить про бажання влади якомога швидше притягнути до відповідальності спонсорів війни та ключових соратників Путіна, а з іншого – незрозуміло, чому цього досі не сталося.
Близько місяця назад в президента пройшла одна з багатьох нарад щодо санкцій, на якій були присутні керівники Офісу президента, Кабінету міністрів та деяких правоохоронних органів.
За словами співрозмовників ЕП, Володимир Зеленський на тій зустрічі був не в доброму гуморі і не приховував обурення. Причина такого настрою була якраз у санкційних питаннях. Мовляв, поки західний світ накладає санкції на російських олігархів та військових злочинців, Україна генерує білий шум та відмовки.
З російської версії рейтингу Forbrs «Топ-200 найбагатших» під санкціями в Україні 21 особа. У списках міжнародних партнерів їх удвічі більше. Більш того, після 24 лютого Україна «санкціонувала» лише одного російського олігарха.
На згаданій зустрічі президент озвучив чіткий меседж, що в України є політична воля для покарання «хороших росіян» і це слід робити, зазначає джерело. І певні результати вже є.
За даними джерел ЕП, НАЗК, голова якого входить у згадану робочу групу, запропонувало план, який передбачає оголошення всіх пакетів санкцій до до січня 2023 року. Перші в списках – російські олігархи.
Незабаром РНБО може ухвалити перші рішення. У них можуть бути прізвища власників Альфа-банку, найбагатшої людини Росії Володимира Лісіна та інших російських олігархів.
Хто під прицілом
У липні радник президента Олег Устенко відправив у найбільші світові банки гнівні листи іззвинуваченням у потуранні агресії Росії проти України. Радник Зеленського звинуватив JPMorgan, HSBC, Citigroup та Crédit Agricole у тому, що ті «затягують війну, фінансуючи компанії, які постачають російську нафту».
Він підкреслив, що Україна заблокує участь цих банків у повоєнній відбудові країни. «На мій погляд, вони скоюють військові злочини, бо таким чином допомагають режиму Путіна і підтримують режим», – наголосив Устенко.
19 вересня в Конгресі США відбулися публічні слухання, на яких генеральний директор JP Morgan Джеймі Даймон та генеральна директорка Citigroup Джейн Фрейзер ухилялися від прямих відповідей і не змогли вичерпно пояснити конгресменам, чи розірвали вони бізнес-зв’язки з Росією.
Історія з листом радника Зеленського тоді набула великого розголосу. Вказані банки нібито стали повільно згортати бізнес з росіянами, а світові лідери почали запроваджувати обмеження щодо торгівлі російськими енергоносіями.
Натомість українська влада не поспішала. Один з популярних закидів до Банкової – кейс власників «Альфа груп». Мовляв, США заборонили будь-які відносини з банком Михайла Фрідмана, і він з партнерами під міжнародними санкціями , а в Україні Альфа-банк працює навіть під час вторгнення.
Як стало відомо ЕП від одного із співрозмовників ОП, 19 вересня в Зеленського відбулася окрема нарада, присвячена виключно російським акціонерам Альфа-банку. Чим вона закінчилася, стане зрозуміло незабаром. Інший співрозмовник, з РНБО, підтвердив ЕП, що «готуються документи» щодо запровадження санкцій проти них.
Фрідману є що втрачати. Російський олігарх з львівським корінням володіє в Україні активами, які до війни оцінювалися мільярдами доларів.
Усі акціонери володіють «Альфа-банком» через материнський холдинг – люксембурзьку ABH Holdings S.A. Наразі Андрій Косогов – найбільший акціонер «Альфа-Банку Україна» із часткою 40,96%. У Фрідмана – 32,86%, у Авена – 12,4%. Ще 9,9% володіє італійська UniCredit.
До нападу Росії на Україну структура власності українського Альфа-Банку була інакшою. Найбільшим акціонером станом на 1 січня 2022-го був Фрідман (ті ж 32,86%), другим і третім за величиною виступали Герман Хан та Олексій Кузьмичов – 20,97% та 16,32% відповідно. 14 березня НБУ оновив структуру власності банку: акції Хана та Кузьмичова перейшли до Косогова. Інші акціонери зберегли свої частки.
Видання Wall Street Journal, посилаючись на голову наглядової ради українського Альфа-банку Романа Шпека, нагадало, що банк пропонував українській владі переказати в український банк 1 млрд дол особистих коштів Фрідмана. Як писала ЕП, ця пропозиція звучала у владних кабінетах ще навесні.
«Цю суму ми розглядаємо достатньою як для підтримки наявного балансу банку, так і для інвестицій у нові проєкти. 1 мільярд у капітал банку дозволить прокредитувати економіку на 8 мільярдів доларів», – зазначив Шпек.
За його словами, ідеться про фінансування проєктів, пов’язаних з інфраструктурою, логістикою, охороною здоров’я, продовольчою та енергетичною безпекою. При цьому Шпек наголосив, що акціонери «жодною мірою не розглядають цей крок як умову зняття з них персональних санкцій.
«Розмови про «купівлю індульгенції» не мають жодних підстав», – запевнив топменеджер. Він зазначив, що для залучення мільярда в Україну необхідно мати дозволи та згоду акціонерів, Нацбанку та регуляторних органів Європейського Союзу. «Саме цим ми зараз і займаємося», – пояснив Шпек.
Мільярд доларів – значна сума для докаптіалізації в українських умовах. Востаннє такі масштабні вливання у фінансову установу в Україні робили під час націоналізації Приватбанку.
Чи потребує Альфа-банк докапіталізації?
Загалом банківська система перебуває не в найкращих умовах. За прогнозами НБУ, через війну банки можуть втратити 20% кредитного портфеля. Експерти такі розрахунки називають оптимістичними й очікують втрат на рівні 30-35%.
За сценарію Нацбанку і виходячи з розміру капіталу Альфа-банку та його кредитного портфеля, необхідна сума докапіталізації не повинна перевищувати 8 млрд грн, вважає асоційований експерт «CASE-Україна» Євген Дубогриз, який у 2015-2019 роках займався стрес-тестуванням банків в НБУ.
«Навіть якщо Альфа-банк втратить 40% портфеля і все забезпечення, потреба становитиме 18-19 млрд грн. Це за найгіршого сценарію, коли кредити і застави знецінюються повністю, а таке трапляється дуже рідко», – зазначає він.
У самому банку говорять про більшу «подушку». «Банку можуть знадобитися 500-600 мільйонів доларів протягом наступного року для підтримки стабільно високих нормативів адекватності капіталу. Усе залежить від розвитку ситуації на фронті, стану економіки, доходів українців, активів клієнтів», – вважає Шпек.
Українським банкам, імовірно, з часом знадобиться докапіталізація, але економічної потреби вливати в Альфа-банк мільярд доларів та, відповідно, знімати з цих коштів санкції наразі немає. Для російського олігарха це має сенс, бо в західних установах у нього значно більше грошей.
Довідка. Фрідман та Авен прагнули пустити коріння на Заході. У 2013 році вони заснували в Лондоні фонд прямих інвестицій LetterOne. До їх європейської бізнес-імперії входять британська роздрібна мережа Holland & Barrett, німецька енергетична група Wintershall Dea та іспанські супермаркети Dia.
Напередодні у Верховній Раді навіть зареєстрували законопроєкт, який «регулює процес виведення системно важливого банку з ринку в умовах воєнного стану».
Можна припустити, що це підготовка до введення санкцій проти російських власників Альфа-банку, який належить до системно важливих. Проте один з високопосадовців НБУ запевняє, що цей документ готувався давно.
Як торгуються російські олігархи
Хоча представники українського банку наголошують, що не розраховують на індульгенції, десятки росіян воліють профінансувати Україну для виходу з-під санкцій і збереження частини статків, про що писали WSJ та Financial Times.
WSJ також цитує заступника голови Офісу президента Ростислава Шурму. Він заявив, що уряд у Києві розгляне пропозицію Фрідмана лише як частину ширшої структури, яка може включати фонд для допомоги Україні. «Це має бути загальний підхід до всіх підсанкційних росіян», – сказав Шурма.
У коментарі FT він наголосив, що Україна не використовує санкції як інструмент торгу і розгляне таку угоду щодо зняття санкцій лише після закінчення війни.
У червні голова НАЗК Олександр Новіков запевнив, що санкції з боку України будуть накладені на всіх російських олігархів. «Якщо вони публічно не засудять війну, Путіна та не визнають територіальну цілісність України включно з Кримом і Донбасом, вони втратять усе майно в Євросоюзі», – наголосив він.
Новіков також говорив про можливість створення процедури виходу з-під санкцій шляхом передавання коштів чи активів у «фонд покаяння».
В інтерв’ю Forbes керівник фракції «Слуга народу» Давид Арахамія визнав, що ця ідея обговорювалася, але не в Україні, а на рівні міжнародних партнерів.
«Можливо, це працюватиме щодо бізнесменів, які мають громадянство РФ, але весь бізнес у них в інших країнах. Від санкцій страждає не російський бюджет, а, наприклад, британський. Якщо такий бізнесмен віддасть на відновлення України певну суму, то я ставлюся до цього толерантно. Якщо бізнесмени платять податки в Росії і фінансують війну в Україні, я проти», – зазначив він.
На Заході російські олігархи також запускають лобістські кампанії для зняття санкцій. «Київстар» заплатив 240 тис дол вашингтонським лобістам з компанії Yorktown Solutions, щоб привернути увагу влади США та громадськості до чутливості діяльності свого клієнта як одного з провідних операторів України.
На початку вересня видання Politico повідомило про бажання проросійської Угорщини виключити з-під європейських санкцій партнера Фрідмана з «Альфи» Петра Авена, наближеного до Путіна Алішера Усманова та одного з найбільших металургійних магнатів Росії Віктора Рашнікова.
Чехія, яка головує в Раді ЄС, домовилася з угорцями про перенесення розгляду питання щодо цих осіб на два місяці. Якби Україна підготувала звинувачення і наклала санкції на росіян, то ЄС мав би більше аргументів, аби присоромити угорського лідера Віктора Орбана і продовжити блокування російських грошей.
Україна відстає від світу в накладанні санкцій на путінських олігархів. Утім, якщо Київ таки запровадить санкції проти олігархів та членів їх сімей, то питання про створення «фондів покаяння» може відійти на другий план. Прощати росіян – це погана історія для окопів, а саме в них зараз куються настрої українців.
Чому Офіс президента тримає санкції «в столі»
На відміну від західних партнерів, від яких Зеленський уже в другий день великої війни вимагав більшого для зупинки війни, Київ не поспішав накладати санкції на росіян. Не лише на олігархів, а й на кремлівських топпосадовців.
Україна оголосила санкції проти Путіна, Лаврова і Шойгу 9 червня, а сотні загарбників меншого рангу були покарані аж 7 вересня. Як з’ясувала ЕП, чимало санкційних списків тривалий час лежали в Офісі президента.
Довідка. Президент, Кабмін, СБУ, Верховна Рада і Нацбанк можуть пропонувати претендентів на внесення в санкційні списки. РНБО розглядає ці пропозиції та ухвалює остаточні рішення. Документи відправляють в Офіс президента, після чого глава держави вводить санкції своїм указом.
З лютого по серпень 2022 року РНБО проголосувала за низку санкційних списків, але президент їх не затвердив. Вони затрималися в заступника голови ОП, юриста Андрія Смирнова, який не передав їх на підпис Зеленському.
У розпорядженні ЕП є документи, які свідчать, що таких заблокованих рішень було мінімум десять. Співрозмовник, дотичний до санкційної політики, стверджує, що загальне їх число сягає 20. Ще 70 проєктів РНБО відправила на розгляд в Офіс президента, але не отримала назад на голосування.
Не всі списки стосувалися російської еліти. Серед імен були, наприклад, політики із Сербії, Чорногорії, Киргизії, Чехії, а також гравці російського КВК. Серед компаній – білоруська промисловість та російські видавництва.
Були там і російські депутати та сенатори, які роками легалізують путінські рішення, силовики і члени тамтешньої Ради нацбезпеки, які погоджували розв’язання війни проти України, російські оборонні підприємства.
2 червня РНБО проголосувала за санкції проти директорів ФСБ Олександра Бортнікова і Служби зовнішньої розвідки Сергія Наришкіна, голів Ради федерації Валентини Матвієнко та Держдуми В’ячеслава Володіна, генпрокурора Ігоря Краснова, начальника генштабу Валерія Герасимова, директора Нацгвардії Віктора Золотова і ще сотні кремлівських посіпак.
Однак у санкційних списках ці люди з’явилися лише через три місяці. Смирнов підтвердив ЕП, що низку рішень не передали на підпис президенту, бо в документах було чимало помилок, які унеможливлювали втілення санкцій.
«Були помилки в анкетних даних і транслітерації, неточності в установочних даних щодо юридичних і фізичних осіб, пропущені слова і речення. Робиться це умисно чи ні, доведеться ще розбиратися, але ми маємо давати на підпис ідеальний з юридичної точки зору документ», – запевнив Смирнов.
Заступник Єрмака пригадує, що за оновленим законом «Про санкції» можна не лише блокувати, а й конфіскувати активи ворогів. Таке рішення ухвалює Вищий антикорупційний суд. Оскільки новий закон набув чинності в травні, за всі запроваджені до цього санкції довелось би переголосувати.
Третій аргумент юриста – відсутність фільтра, який би перевіряв папери і підтверджував, що санкції обґрунтовані. Ідеться про державний орган, а він, Міжвідомча робоча група з питань санкцій, з’явився лише 30 серпня.
У новостворену комісію Офіс президента переслав рішення, що не дочекалися підпису глави держави. Перелічені вище прізвища кремлівських посіпак вдруге винесли на розгляд РНБО. Після цього вони нарешті потрапили під санкції.
