Коли приходить війна, економіка країни повністю переходить на «воєнні рейки». Тим часом деякі гравці ринку бачать у війні нагоду знехтувати загальновизнаними заборонами та обмеженнями.
Тютюнова індустрія ігнорує Закон про внесення змін до деяких законів України щодо охорони здоров’я населення від шкідливого впливу тютюну №1978-ІХ, що набрав чинності частково ще в січні цього року, тобто в мирний час, та Закон про рекламу (№ 270/96-ВР). Законами передбачена заборона всієї реклами тютюнових виробів. В подальшому на бізнес очікує заборона реклами електронних сигарет, тютюнових виробів для нагрівання, заборона куріння будь-яких тютюнових виробів у кафе, барах, ресторанах та інших громадських місцях та запровадження нових медичних попереджень на пачках тютюнових виробів за стандартами Євросоюзу. Також Закон встановлює заборону спонсорства тютюнових виробів. Режим воєнного часу цих заборон аж ніяк не скасовує.
Тютюнова індустрія рапортує, як забезпечує українських бійців на передовій безкоштовними сигаретами, розраховуючи вочевидь, що це забезпечить індульгенцію на порушення законів.
Користатися війною — це, в принципі, не нова практика для цієї індустрії. З часів Другої світової війни тютюнові компанії вдало втілюють механізми популяризації тютюнової продукції. В ті часи навіть встановлювався режим «припинення вогню» задля продажу тютюну серед бійців. Військові є однією з важливих цільових аудиторій для тютюнової індустрії, тож вона розробила низку методик залучення якомога більшої кількості військових до лав курців.
Ось п’ять головних стратегій, які використовують тютюнові компанії в час війни.
Безкоштовні сигарети. Під час військових операцій в Саудівській Аравії популярними стали «пакунки турботи», в яких була їжа, продукти догляду та сигарети. Покупки надсилала компанія «Філіп Морріс», нібито підтримуючи військових у тяжку хвилину. RJ Reynolds, аби не відставати від конкурентів, спонукала складати так звані «листи бажань», де військові часто згадували сигарети як потрібний їм продукт.
Акції. «Філіп Морріс» співпрацювала з United Services Organization та іншими компаніями, щоб надіслати пакети Oasis, куди входила їжа від Kraft (тоді дочірня компанія «Філіп Морріс»), а також «кепки та гральні карти Marlboro для гоночних команд». Такі аксесуари вважались акційними пропозиціями та нагадували військовим про тютюнових гігантів.
Спонсорство новин. Популярним був проект створення фронтових журналів та газет для військових. Обкладинки таких журналів мали камуфляжний колір. У журналів був лише один спонсор — компанія RJ Reynolds. Також обкладинка містила рекламу сигарет Camel, що асоціювалась із мирним часом та домом.
Голосові картки. Щоб привернути увагу до бренду Marlboro, «Філіп Морріс» запустила кампанію voice card. Сім’ї військових могли записати десятисекундне голосове повідомлення, яке розміщувалось на чіпі, інтегрованому в картці Marlboro. Ця картка також створювала позитивну асоціацію з тютюновою компанією, нагадуючи про дім.
Привітання вдома. Після демобілізації військові повертаються додому. Тут їх запрошують на фестивалі та інші акції, де популяризуються сигарети.
З появою електронних сигарет та приладів для нагрівання, а також із поширенням інтернету тютюновим компаніям іноді достатньо зробити окремий сайт, де вони обіцяють переваги тим військовим, хто обиратиме електронні сигарети. JUUL стверджує, що їхній продукт «пропонує військовослужбовцям і службам швидкого реагування інструменти для успіху в переключенні». Отже, вони обіцяють, що реакція військових покращиться, що не може бути правдою, бо електронні сигарети як і тютюнові вироби навпаки — гальмують реакцію людини.
Дослідження свідчать, що самі військові частини часто заохочують, хоча й не прямо, військових до куріння. Серед опитаних військових основним фактором привабливості куріння в військових частинах є перерви на куріння та соціальна значущість (вище керівництво є курцями). Як курці, так і некурці часто вважали, що перекур є одним із основних способів заохочення персоналу до вживання тютюну.
Яка небезпека очікує на тих військових, хто вирішив перманентно курити? Негативний вплив сигарет на здоров’я та зниження продуктивності не раз був зафіксований серед ветеранів і військових. Візьміть безоплатні поставки пачок сигарет у військові частини, поєднайте з практикою масового куріння та отримаєте післявоєнний тютюновий бум. За даними досліджень, кількість військових курців більша за кількість курців серед цивільних незалежно від конкретної країни. Така динаміка була зафіксована в США, Ізраїлі, Норвегії, Канаді та Великобританії.
Опитування 1314 американських військових у віці 17—28 років показало, що більше третини з них (36%) курять, а серед курців 79% викурюють пачку на день. Військові курці були змушені відвідувати лазарет у півтора рази частіше за тих, хто не курив. Інакше кажучи, куріння шкодить здоров’ю військових так само, як і здоров’ю цивільних. Військові, які курять, мають гірші фізичні показники та частіше хворіють на респіраторні хвороби.
Хто відповість за те, що серед українців побільшає курців? Зрозуміло, хто винен, проте на санкції за порушення норм законодавства нам ще прийдеться чекати. Тютюнові гіганти вчергове доказали, що практика заохочення людей до лав курців на війні, навіть за умови порушення законів, є прийнятною. Звичку, яку нав’язала тютюнова індустрія, військові забирають з собою у мирне життя. Звільнитися від цієї звички їм буде нелегко.
Ми можемо запобігти поширенню куріння серед українців, посиливши законодавчі обмеження у сфері контролю за тютюном та запровадивши жорсткіші санкції за недотримання законодавства.
Важливим залишається виконання норм закону 1978-ІХ, які є наслідком імплементації важливих євроінтеграційних положень Директиви 2014/40. Виконання закону стане запорукою регулювання ринку систем нагрівання тютюну та електронних сигарет. Тютюновим компаніям варто пам’ятати, що закон — один для всіх.
