За даними слідства, підозрювані заволоділи державними коштами виділеними на відновлення енергетичної інфраструктури регіону, яка була пошкоджена через ворожі обстріли взимку минулого року.

НЕК «Укренерго», з метою ліквідації наслідків ракетних обстрілів, уклало договір з підрядною організацією для здійснення будівельно-монтажних відновлювальних робіт електричного обладнання. За договором необхідно було виконати роботи з демонтажу та переміщення двох автотрансформаторів для заміни пошкоджених та їх підключення.

В якості субпідрядної організації для залізничних перевезень підрядник залучив раніше знайомого директора логістичної компанії, з яким мав договір транспортного експедирування.

Підозрювані, достеменно знаючи, що автотрансформатори вже перевезено територією Одеської області, внесли до актів виконаних робіт недостовірні відомості щодо вартості їх транспортування та послуг з міжнародних перевезень, які фактично не виконувались.

“Антикорупційна правда”

Сообщение На Одещині бізнесмени привласнили кошти, виділені на відновлення енергетичної інфраструктури появились сначала на Антикорупційна правда.

Публікуємо матеріал видання Forbes про те, як Фуксу вдалося розбагатіти та які “сліди” він залишав після себе у місцях, де працював.

У РФ та Казахстані Фукса підозрюють у великих розкраданнях

Ще влітку 2015 року кіпрська компанія BEM Global Corp. перевела $1 млн на рахунок колишнього віце-мера Москви Йосипа Орджонікідзе як винагороду за деякі консультації. Власником BEM Global Corp. був Роман Фукс, брат Павла Фукса. Останній у другій половині 2000-х починав будувати в “Москва-Сіті” відразу два хмарочоси – “Євразію” та “Імперію”. Саме Орджонікідзе був одним із ініціаторів та ідеологів будівництва ділового центру. Він пішов у відставку у 2007 році, але продовжив курирувати “Москва-Сіті” як радник мера Юрія Лужкова аж до зміни московського уряду у 2010 році.

Співробітники Barclays оцінили транзакцію як підозрілу та надіслали звіт про неї у FinCEN (Мережа боротьби з фінансовими злочинами) – підрозділ американського Мінфіну, який займається аналізом фінансових операцій, протидією фінансуванню тероризму та відмиванню грошей. Інформація про виплати Орджонікідзе разом із даними про тисячі інших підозрілих транзакцій опинилася у розпорядженні видання BuzzFeed та Міжнародного консорціуму журналістів-розслідувачів (ICIJ) у результаті найбільшого витоку з FinCEN. Журналісти опублікували їх 20 вересня.

Наприкінці 2000-х Павло Фукс вважався одним із найвпливовіших московських девелоперів. Портфель його компанії MosCity Group складав близько 7 млн кв. м. Але через проблеми з боргами Фукс до середини 2010-х був змушений продати російські активи та повернутися до України. Сьогодні претензії до Фукса мають російські та казахстанські силовики. У Росії його звинувачують у розкраданні грошей пайовиків при будівництві двох житлових комплексів, у Казахстані підозрюють у розкраданні у “БТА-Банку” – разом із екс-власником банку Мухтаром Аблязовим Фукс починав будувати вежу “Євразія”.

Спекулянт

Свої перші гроші випускник Харківського національного університету будівництва та архітектури Павло Фукс одержав на початку 1990-х на спекуляціях. Більше десяти років тому у розмові з кореспондентом Forbes він згадував, що однією з перших його комерційних операцій був продаж сигарет Winston. Разом із партнерами Фукс купив партію цигарок за $200 000, і поки постачання дійшло до Харкова, через інфляцію її вартість зросла майже втричі.

1992 року 20-річний Фукс влаштувався радником гендиректора компанії “Торговий дім “Інтрада”. Ця компанія постачала в Україну оргтехніку та комп’ютери. Посада була формальна.

В 1994 Фукс перебрався до Москви і заснував власну компанію “Союз інвест”, яка в тому числі торгувала спиртом і горілкою. Він брав участь у бартерних угодах між структурами “Газпрому” та білоруського “Белтрансгазу”.

Контрагентом Фукса був російський виробник ядерного палива концерн “ТВЕЛ”, підприємства якого не завжди могли розплатитися з постачальниками. Фукс постачав їм нафтопродукти чи вугілля у кредит. Якось підприємства “ТВЕЛ” не змогли вчасно заплатити Фуксу, і він приїхав домовлятися до головного офісу холдингу. Там посилалися на великий борг, який “ТВЕЛ” не повертає оператор українських АЕС “Енергоатом”. “Я прийшов у головний офіс, а вони кажуть: “Нам не платять хохли”, – згадував Фукс. – Я кажу: “Це мої земляки”. У результаті я у них купив $60 або $62 млн боргів “Енергоатому” перед “ТВЕЛ” Після цього Фукс на кілька місяців переїхав до Києва і зміг домогтися того, щоб з ним розплатилися найбільші боржники “Енергоатому”.Для цього довелося зустрітися з Юлією Тимошенко, яка у грудні 1999 року обійняла посаду віце-прем’єра України.

Фукс вимагав у Тимошенко передати йому борги найбільших промислових підприємств України і навіть вдався до шантажу. Якраз у цей час Запорізька АЕС мала міняти відпрацьоване ядерне паливо на свіже – для цього “ТВЕЛ” направила в Україну спецвагон із тепловиділяючими елементами. Фукс нібито досяг, щоб вагон зупинили на кордоні. “У результаті я отримав можливість зібрати гроші з промислових споживачів електроенергії”, – стверджував Фукс. Тоді ж він познайомився з бізнесменом Ігорем Коломойським, чиї підприємства вимагали у Фукса знижку в 10%. Фукс поступився, а між бізнесменами почалася дружба.

“Йди, сфоткайся з ними з усіма!”, – вигукував Дональд Трамп, вказуючи на зірок американського істеблішменту, що оточували його. Так, за словами Фукса, колишній президент США зустрів його на одній із вечірок у своїй резиденції Мар-а-Лаго у Флориді наприкінці 2000-х. З Трампом бізнесмен познайомився у 2005 році і спалахнув ідеєю побудувати в Москві Trump Tower. Майбутній президент США, за словами Фукса, зажадав $20 млн за франшизу, Фукс визнав цю ціну завищеною. Втім, бізнесменові тоді було чим зайнятися – він уже мав два проекти в “Москва-Сіті”.

За словами Фукса, дорогу до девелопменту йому відкрив засновник “Інгеокому” Михайло Рудяк. Бізнесмени познайомилися у 1998 році і довгий час “просто спілкувалися”. 2003-го Фукс запропонував Рудяку об’єднати зусилля. На той момент у Фукса вже був скромний досвід у девелопменті – він збудував два котеджні селища на Рубльовці. Партнери створили на паритетних засадах компанію “Інгеоком-Інвест”, якій Рудяк передав два майданчики – проекти будівництва бізнес-центру на Павелецькій та Болотній площах. Ще одним партнером Фукса був бізнесмен Олександр Тер-Аванесов, який у 2006 році став сенатором від Костромської області. Разом із Тер-Аванесовим Фукс інвестував у будівництво торгового центру “Калузький”, вони також були співвласниками компанії “Техінвест”, яка у 2002 році стала забудовником однієї з ділянок на території майбутнього “Москва-Сіті”.

Боржник

Не всі колишні контрагенти Фукса погоджуються, що він розплатився з боргами. 2014 року “БТА Банк” викупив казахстанський бізнесмен Кенес Ракішев. У 2018 році Високий суд Лондона зобов’язав MosCityGroup виплатити одній із структур “БТА Банку” $55 млн. Як утворився цей борг?

Домовившись у 2009 році викупити частку “БТА Банку” в проекті “Євразії” за $50 млн, компанія Фукса виплатила лише $20 млн, а потім відмовилася переказувати другий транш. Цим претензії не обмежуються. Як писав “Комерсант”, казахські правоохоронці вважають Фукса відповідальним за виведення разом з Аблязовим грошей із “БТА Банку” та направили запит до України з проханням сприяти у допиті бізнесмена.

Проблеми Фукса є і через інші московські проекти. Восени 2019 року Таганський суд Москви заочно заарештував бізнесмена – на той момент він уже залишив Росію і жив в Україні. За версією слідчих, Фукс вивів із Росії половину з 14 млрд рублів, залучених на будівництво ЖК Sky House, що перетворився в результаті на довгобуд. На початку 2020 року на одному із судових засідань адвокат Фукса Сергій Шенкнехт відкидав звинувачення на адресу свого клієнта.

Як писало видання, Фукс разом із партнером Бекболатом Бекеновим залучили від клієнтів $100 млн, але вклали в проект лише $15 млн, а більшу частину грошей нібито вивели в офшори на Кіпрі та Британських Віргінських островах. Сам Фукс у 2017 році відмовився від російського громадянства.

Чим Фукс займається в Україні

2020 року український Forbes помістив Павла Фукса на 50 місце в рейтингу найбагатших бізнесменів країни з оцінкою статків у $155 млн. Українські ЗМІ називають його збирачем нафтогазових активів, які раніше контролювали люди з оточення колишнього президента України Віктора Януковича.

Наприклад, у 2017 році він нібито отримав контроль над компанією “Голден Деррік” (у тому ж році була перейменована на East Europe Petroleum LLC), яка до 2014 року отримала ліцензії на розробку двох десятків родовищ нафти та газу. До цього контроль над компанією приписували колишньому міністру енергетики Едуарду Ставицькому та колишньому міністру аграрної політики та продовольства Миколі Присяжнюку.

В інтерв’ю “Економічній правді” Фукс заперечував купівлю “Голден Деррік”, але говорив, що веде переговори щодо купівлі частини її ліцензій. Ще одна компанія, з якою пов’язують Фукса – “Укрнафтобуріння”, основним акціонером якої виступає Коломойський. Свій пакет у 21% акцій цієї компанії Фукс нібито придбав у людей із оточення Януковича. Сам бізнесмен говорив, що працює з “Укрнафтобурінням”. Ще один його актив – харківська ТЕЦ-2 “Есхар”.

Фукс визнає, що інвестує у стресові активи. У 2017 році він купив у Зовнішекономбанку компанію “Укррослізинг”, перед якою Київський метрополітен мав борг на 1,78 млрд гривень за поставлені у 2011-2013 роках 100 вагонів. Але незабаром продав цю компанію через “токсичність”. Ще однією угодою між Фуксом та ВЕБом могла бути купівля української “дочки” останнього – “Промінвестбанку”. Але угода не відбулася, а у вересні 2018 року Київський суд заарештував акції банку як компенсацію за активи, отримані Росією після анексії Криму.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Підсанкційний олігарх Павло Фукс прийнявся чистити інтернет від своїх російських слідів, які ведуть до ФСБ появились сначала на Антикорупційна правда.

Йдеться в цьому випадку про бізнесмена, банкіра і готельєра Вячеслава Юткіна. Якого не просто не чіпають у нашій країні, а шанобливо називають інвестором. І дають змогу розвивати бізнес. Порівняйте ці два фото. На першому – дані із державних реєстрів станом на квітень 2021 року:

А це дані з тих же реєстрів станом на жовтень 2022 року:

Непогане зростання – у російського агента, який ніколи не приховував, що пов’язаний з російськими спецслужбами, фігуранта всіх мислимих та немислимих списків санкцій, бізнес-активи зросли майже наполовину. На тлі стрімкої стагнації української економіки та банкрутства тисяч підприємств.

Ніхто не замислювався – звідки у Юткіна гроші на таке зростання бізнесу, адже він аж ніяк не качає нафту та не видобуває алмази? До того ж, якщо судити про ту радість, з якою українська влада повідомляє про чергові санкції, під які потрапляють представники російського бізнесу, Юткін уже давно мав стояти на Майдані з шапкою в руках. Адже майже всі бізнеси, в яких бере участь Юткін, перебувають у списках санкцій вітчизняного РНБО та міжнародних партнерів України:

Як свідчать дані ресурсу YouControl, Юткін В’ячеслав Михайлович є або був засновником у наступних компаніях: “НРБ-КЛУБ”, АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО “ЗАКРИТТІВ НЕДИВЕРСИФІКОВАНЬ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦЬ ” ЛТД”, “МОРСЬКИЙ”, “ЛЕМБЕРГ-ПЛАЗА СЕРВІС”, “ЕКСПЛУАТАЦІЙНО-ЖИТЛОВА КОМПАНІЯ”, “ІНТЕРБАУ ЮНІОН”, “ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНА СПІЛКА “НРБ”, УКРАЇНСЬКО-ШВЕЙЦАРСЬКЕ СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО У ФОРМІ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “РІС-УКРАЇНА “, “КАПІТАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ”, “СТОЛИЧНА БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ”, “НРБ ХОТЕЛЗ ТА ІВЕНТ МЕНЕДЖМЕНТ”, “ЛЕМБЕРГ-ПЛАЗА”, “ПАРК-ГОТЕЛЬ “КИЇВ”, ” АПАРТ-ГОТЕЛЬ “ТАВРИЧЕСЬКИЙ”, “МАРІЯ”, “ОХОТСПОРТПРОМ”, “СІГМА ЕСТЕЙТ”.

Список просто вражаючий. Причому 12 із них з’явилися у 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення.

Основний ресурс Юткіна – готельний бізнес. Причому значна частина цих готелів (і тих, що діють, і які будуються) чомусь зосереджена у бандерівському Львові. Який для Юткіна має бути ворожим за визначенням. А Юткін, відповідно, має бути персоною нон-грата в цьому оплоті українського духу.

Але немає. Мер Львова Садової чомусь дуже вподобає вихідцю з КДБ СРСР, який будував та розвивав свій бізнес на російські гроші під чуйним керівництвом друзів та кураторів із ФСБ Росії.

Ось що говорив із цього приводу сам В’ячеслав Юткін в одному з інтерв’ю , яке раніше роздавав досить щедро: «Зателефонували колеги з Москви і запропонували піти в бізнес. Мені на той час до пенсії залишався один рік, і я довго не міг наважитися. Тоді з Москви приїхав чоловік і сказав: «Давай ми порахуємо, скільки тобі залишилося до пенсії і порахуємо термін твого життя до ста років, а потім усю цю суму виплатимо тобі як допомога при виході на нову роботу». Це була шокуюча на той час пропозиція. Йшов 1995 рік, і я навіть уявити такого не міг. Я запитав: «Але ж я не банкір?», на що мені відповіли: «Але ж ти розвідник, а це більше ніж банкір». Ось так це сталося».

Причому до 2014 року Юткін не просто не приховував свого КДБшно-ФСБшного походження, а намагався наголосити на наявності зв’язків на Луб’янці. Мабуть, у системі координат України це було для нього дуже важливо.

І справді – спробував трохи прищемити відвертого посібника окупанта лише п’ятий президент України. Під час його перебування були навіть якісь кримінальні справи щодо його підприємств. Вдалося навіть відшукати постанову суду про вилучення документів з «Парк-готелю «Київ», що належить йому, у 2018 році, проведену в рамках кримінальної справи № 32018100080000005:

Але після зміни влади справа загубилася десь у надрах найсправедливішої судової системи.

До речі, у зв’язку з цим прямо просить процитувати себе голова Верховного Суду Всеволод Князєв: «Громадянство РФ ще не свідчить, що людина – зрадник чи колаборант. Але це створює відповідні потенційні небезпеки». Заявив він це, звичайно, не через Юткін. А у зв’язку з тим, що у підлеглого йому судді Львова знайшли російський паспорт та квартиру у Москві.

Звичайно, Юткін – не суддя та квартири у Москві йому мати ніхто не забороняє. Але слова про «потенційні небезпеки» стосуються його повною мірою. Втім, судячи з того, що ніхто Юткіним не цікавиться, для нього жодних небезпек немає.

Повертаючись до Львова (міста, а не судді), його мера Садового та Юткіна, то у львів’ян уже давно викликає подив дивна «дружба» патріотичного (ну, так само має бути?) мера та готельєра з вухами, що стирчать ФСБш. Факт тісних стосунків із лідером «Самопомочі» підтверджує й те, що під час минулих виборів штаб цієї політичної сили розміщувався у готелі Юткіна BANKHOTEL. Причому цей факт аж ніяк не ховався, а сам Садовий відомий тим, що любить ходити до цього готелю обідати під час своєї законної перерви.

Гарний готель, правда? Добре, мабуть, у ньому пообідати, відвернувшись від праць праведних, про думки про львів’ян. І явно недорого, раз на скромну мерську зарплату там можна регулярно обідати.

Ще одна компанія, співзасновником якої з часткою понад 85% у статутному капіталі є Юткін – ТОВ «Лемберг-Плаза Сервіс» – є замовником реконструкції нежитлової будівлі з флігелем під житловий будинок у Львові за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 157. Звідки взялися гроші, сам В’ячеслав Юткін особливо не поширюється, але, наприклад, щодо BANKHOTEL він заявив, що 60% суми у 20 мільйонів доларів, які були витрачені на його реконструкцію та відкриття, належать йому особисто. А решта 40% – це кредити «Таскомбанку» та російського банку «ВТБ». Очолює його, до речі, член вищої ради партії «Єдина Росія» Андрій Костін, який перебуває під санкціями США.

Якщо ми торкнулися готелів і російського капіталу в них, то не можемо обійти своєю увагою і Крим. Який, як заявив один популярний російський ліберал, «не бутерброд». Мабуть, з ним згодний і В’ячеслав Юткін, бо ще в 2014 році перереєстрував належні йому кримські активи за російським законодавством і веде там бізнес за законами окупанта. Він володіє готелем «Морська» разом із генералом служби зовнішньої розвідки Росії Олександром Лебедєвим та апарт-готелем «Таврійський». Також Юткін контролює готель “Слава” в Алушті.

Але якщо вже в нашій скромній розповіді випливло прізвище одного з кураторів Юткіна – Олександра Лебедєва, не можемо не згадати ще одну історію. У серпні 2022 року Держінспекція архітектури та містобудування ввела в експлуатацію київський довгобуд – житловий комплекс на вулиці Будівельників, 30 у Дніпровському районі столиці. Сама собою історія будівництва цього довгобуду скандальна – експерт з містобудування Георгій Могильний підкреслив , що аферист-забудовник заманював інвесторів у будівництво, проти якого спочатку протестували місцеві жителі. До того ж генпідрядником тут виступала держкомпанія, яка підкорялася Верховній Раді: «ДП зі сфери управління ВР допомагало аферистам залучати людей до проблемного будівництва, а депутат ВР [Олена Шуляк] тепер розповідає, як місцева влада не вирішувала проблему постраждалих».

Однак нас ця історія цікавить із дещо іншої точки зору. Справа в тому, що забудовником виступало ТОВ «Півдня-Груп». За даними порталу YouControl , співзасновником «Південь-Груп» є компанії «Мост-Інвест» та ТОВ «Готельний комплекс «Глорія». З готельним комплексом «Глорія» пов’язаний В’ячеслав Юткін, а через нього – згаданий Олександр Лебедєв.

Не вдаватимемося в конспірологію, але навіть поверхнева прикидка ланцюжка жахає (не забуватимемо, що в нас уже восьмий місяць йде повномасштабна війна з Росією) – Юткін, його куратор від ФСБ Лебедєв, забудовник, який веде будівництво від імені Верховної Ради. А лобіює це будівництво представниця президентської партії “Слуга народу” Олена Шуляк.

Чи вірний цей логічний ланцюжок – не знаємо. Але те, що вона лякає, – однозначно. Це, звичайно, можна назвати конспірологією та вигадкою. Але як пояснити той факт, що за час війни бізнес Юткіна в Україні приріс дванадцятьма компаніями? І той факт, що єдина кримінальна справа проти нього розвалена? І те, що людина, яка не приховує російського походження свого капіталу та зв’язків із вищими чинами ФСБ, процвітає в Україні за нинішніх умов? Відповіді ми не маємо. Хоча він здається цілком очевидним.

“Антикоррупционная правда”

Сообщение Юткін Вячеслав Михайлович: бізнес поплічника окупантів процвітає під час війни появились сначала на Антикорупційна правда.