У лютому 2023 року в прокат вийшла їх кінолента «О чём говорят мужчины. Простые удовольствия», яка вже зібрала 251 млн рублів. З цих коштів фінансується подальша окупація України.

Про це редакція 368.media  дізналася, проаналізувавши публічні реєстри країни-окупанта.

Мовчазна підтримка окупантів

Разом з початком повномаштабної війни Барац та Хаїт обмежилися короткими повідомленнями про те, що вони за мир та злагоду. Більш ці події вони ніяк не коментували. Але позицію акторів з Одеси дуже влучно передають їх заяви у ранішніх інтерв’ю.

У 2016 році в спілкуванні з журналістом російського порталу meduza Хаїт зробив ряд важливих заяв щодо України та росії. Наприклад, він заявив, що в країні-окупанті кращий рівень життя, а в Україні — громадянська війна.

Журналіст: Украинцы сейчас обижаются на слова, что это с Россией одна страна…

Хаїт: Очень по-разному. В той же Одессе пять лет назад о таком и разговора не было. Когда начался Крым, я думаю, было 70 на 30 в пользу того, чтобы в Россию вернуться. Общество каким-то образом расслоилось….. Если сравнивать, что происходит в Украине и в России, так лучше пусть будет то, что в России. Притом что чисто эмоционально мне нравится больше, как в Украине, но по факту, по уровню жизни, конечно, лучше в России.

Щодо Бараца, то його у 2018 році інтерв’ю телеканалу «Дождь» було не менш приголомшливим.  Актор тоді заявляв, що не може говорити про Україну, бо хоче й надалі їздити до родичів в Одесу.

Барац: Я был абсолютно за «Майдан», но, как оказалось, умные люди учитывали все вводные и всё, что, значит, происходит и в нашей стране, и как наша страна к этому отнесется, и внутри Украины, и что там, значит, в итоге произойдет. В итоге произошло разное, как ты понимаешь, и сейчас я выхожу на скользкий лед. Про Россию, как ни странно, я могу говорить сейчас больше, чем про Украину, потому что просто я боюсь сейчас вот произносить какие-то слова, потому что мне хочется ездить в Одессу.

Українців та росіян Барац тоді вважав абсолютними браттями та сестрами.  Він, як і Хаїт, в бесідах із журналістами називає росії своєю країною.  З цього робимо висновок, що обидва актори мають подвійне громадянство. Це дозволяє їм в’їжджати в Україну по вітчизняним документам.

Бізнес по-російськи

Актори Леонід Барац та Ростислав Хаїт зареєстровані як індивідуальні підприємці у реєстрі федеральної податкової служби рф. Там вказується, що одесити мають громадянство країни-агресора.

З 1998 року «Квартет И» знаходиться у Москві в ДК ім. Зуєва. Хаїт та Барац разом з іншими членами трупи проводять концерти та виступи. Одесити є співзасновниками наступних російських компаній:

ООО «Киностудия Стрела»
ООО «Кинокомпания Стрела» (ліквідована 9 січня 2023)
ООО «Театр Квартет И»
Наприклад, згідно з  даними податкової служби, у 2021 році «Квартет И» сплатив 9,35 млн рублів у бюджет країни-окупанта, а кіностудія — ще 2,75 млн рублів. У тому ж році вони виконували державний підряд від «Авиакомпания России», що входить до структури Аєрофлоту. Нагадаємо, що війна проти України фінансується саме з коштів платників податків.

Родинні зв’язки

У Леоніда Бараца від російської акторки Ганни Касаткіної є двоє доньок: Ліза та Єва. Перша більшість частину часу проводить в Ізраїлі та підтримує збройну боротьбу України. Має навіть розділ сторіс в Інстаграм з назвою «Па-russia». Щодо Єви, то остання навіть не коментує військовий конфлікт.  Натомість їздить по росії та Європі, насолоджуючись життям.

Батько Бараца Григорій наразі є директором скандального ГО «Всесвітній клуб одеситів», котрий підтримував грошима письменників та поетів, що вихваляли агресію рф проти України. Мова йшла про так звану премію Бабеля. На підставі розслідувань одеських ЗМІ міська рада припинила співробітництво з громадською організацією у липні минулого року.

Щодо батька Хаїта Валерія, то він зайняв більш обережну позицію — на словах не підтримує вторгнення та критикує владу рф.

Редакція звертається до СБУ з проханням перевірити діяльність одеських акторів у росії з фінансування збройної агресії проти України, а також можливий бізнес родин Бараца та Хаїта на території нашої Батьківщини. На підставі даних СБУ, Рада національної безпеки та оборони може включити діячів культури у санкційні списки та заборонити їм в’їзд до України.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Одеські актори Леонід Барац та Ростислав Хаїт продовжують вести бізнес в Росії появились сначала на Антикорупційна правда.

Першим було розслідування діяльності ELDORADO . Цього разу у нашому меню горілчаний бізнес родини Черняків: розповідаємо як справи у брендів Мороша, Шустов, Хортиця, демонструємо схеми власності та бізнес-відносини російських та українських юридичних осіб групи компаній Global Spirits з початку війни до квітня 2022 року.

У березні український Forbes опублікував новину: холдинг Global Spirits, якому належать бренди Хортиця, Мороша, Шустов, відкликав ліцензію на виробництво та продаж горілки в Росії. Сама компанія не постачає туди продукцію з 2014 року, додали в компанії.

Команді Molfar вдалося встановити, що родина Черняків справді продовжувала отримувати прибуток від бізнесу в Росії після 2014 року. А вже після лютого 2022 року, схоже, провела лише номінальні зміни у структурі свого російського бізнесу.

Євген Черняк та AMG-77 Investment Ltd

Важливим елементом історії є кіпрська компанія AMG-77 Investment Ltd. Саме через неї Євген Черняк — бізнесмен, учасник TOP 100 Forbes, автор каналу Big Money на YouTube, бізнес-спікер №1 у СНД — володів заснованою у нульових українською компанією Global Spirits. Покупцям компанія відома своїми алкогольними брендами – Мороша, Хортиця, Первак та іншими. Здобувши успіх на локальному ринку, Global Spirits вийшла на нові, серед них російський. Так було засновано Global Spirits Russia. Нею Євген Черняк також володів через кіпрську AMG-77 Investment Ltd.

За час свого існування AMG-77 Investment Ltd двічі змінила кінцевого бенефіціара:

1. 2007-го замість Євгена Черняка власником компанії став його син Олександр Черняк молодший, на той момент 16-річний.
2. У 2015 році, через рік після анексії Криму і початку війни в Україні, місце Олександра Черняка молодшого отримав його дідусь, батько Євгена — Олександр Черняк старший.

Євген Черняк та Global Spirits Ukrainian

Кіпрська AMG-77 Investment Ltd володіла окрім Global Spirits Russia ще двома кіпрськими компаніями – Oxford AMG-77 Ltd та MSD Marketing System Distribution Ltd. Назви російської та кіпрських компаній нам важливі, оскільки саме під їх контролем перебували компанії, що ліцензували випуск горілчаних виробів Черняка у Росії. Таких компаній чотири.

• ТОВ «Родник и К» є частиною Global Spirits russia (у 2022 змінила назву на Традиції успіху), володіє ТМ Шустов і Мороша.
• ТОВ «Торговий дім «Мегаполіс» – дистриб’юторська компанія, що є частиною Global Spirits Russia/Традиції успіху.
• ТОВ «Русский север» – юрособа заводу у Вологді, до квітня 2022 року власники – Oxford AMG-77 Ltd (99%) та Торговий Дім « Мегаполіс » (1%).
• АТ “Феодосійський завод коньяків і вин” – схоже входить до активів Global Spirits в Росії.

Всі ці компанії відповідали за виробництво та дистрибуцію алкогольних напоїв Global Spirits у Росії та після 2014 року. Більше того, українська та російська гілки бізнесу продовжували співпрацю і після 2014 року.

Так виглядала схема власності до квітня 2022 року

Як і казав Черняк, з 2014 року припинилося постачання горілки. А решта продовжила йти в РФ: за даними порталу 52wmb компанії постачали комплектуючі — пляшки, етикетки, пробки. Крім того, імпорт йшов і з Росії в Україну.

З України до РФ

• У 2015 році ТОВ « Українська Дистрибуційна Компанія » (до грудня 2020 року у власності Global Spirits) постачає ДЖЕРЕЛО і К безбарвні скляні пляшки Хортиця Стандарт.
• У 2017 році ТОВ «Українська дистрибуційна компанія» постачає «російську північ» безбарвні скляні пляшки Первак.

З Росії до України

ТОВ «Глобал Спірітс Груп» – відомо про 29 постачання з Росії, серед яких:

• 1 постачання від ТОВ « Джи Еф Рус » (російський постачальник імпортних харчових продуктів) у грудні 2021;
• 1 постачання у 2020 році від ТОВ “ТД Мегаполіс” By Order Of Global Spirits Amg Europe Ltd (Мегаполіс входить до російських активів GS);
• 3 поставки ( 1 , 2 , 3 ) від ТОВ « Окіл Сато » (російський виробник етикеток) у 2021;
• 24 поставки від « Виробниче Унітарне Підприємство Алкопак » (російський виробник упаковки для алкоголю), останнє у січні 2022 року.
• ТОВ «Глобал Спірітс Європа» (ДСЄ) отримувало від російського « Виробниче Унітарне Підприємство Алкопак » (російський виробник упаковки для алкоголю) 10 постачань пробок з логотипами до лютого 2021 року.

Важливо підкреслити, що до 24 лютого 2022 саме кіпрської компанії AMG-77 Investment Ltd через ряд інших компаній належав весь алкогольний бізнес, ліцензований Global Spirits для російського ринку. А контроль за AMG-77 Investment Ltd мав родину Черняка.

Як і в Україні, у Росії бренд Хортиця та інші — мали сильні позиції та постійно входили до списків найсильніших із продажу. Компанія багато продавала і платила податки.

OSINT-спільнота Molfar нарахувала щонайменше $14 млн податків до бюджету Росії, сплачених підконтрольними AMG-77 Investment Ltd компаніями протягом останніх восьми років.

Податки, сплачені компаніями з 2014 по 2021 роки, згідно з ФНП та Ростатом та середньорічним курсом рубля до $

Не зневажав вести бізнес із Росії і батько Черняка, який також має завод із виробництва кабелю, «героїчну історію релокації» якого нещодавно описував Forbes.

Лише за два місяці 2022-го Запорізький завод кольорових металів, яким володіє та керує Олександр Черняк старший, поставив кабельну продукцію в Росії тричі ( 1 , 2 , 3 ) на суму $275 тисяч (за даними порталу 52wmb). Останнє постачання відбулося 24 лютого 2022 року.

Євген Черняк та його російський бізнес. Що змінилося після 24 лютого 2022 року

Компанія Global Spirits у перший день повномасштабного вторгнення відкликала ліцензію на виробництво та продаж продукції на території країни-агресора. Molfar послідував, що відбувалося далі.

Вже багато разів вищезгадана кіпрська компанія AMG-77 Investment Ltd перестає бути власником російських юридичних осіб у травні 2022 року. Новим власником усіх підконтрольних раніше «кіпріотів» російських компаній стає чоловік на ім’я Олександр Беспалов.

Інформацію про угоди не вдалося знайти ні українським, ні російським журналістам. Питання важливе: Хортиця була лідером із продажу на російському ринку. Чому завод-виробник та компанія-ліцензіат змінили власника, не демонструючи угоду? Зв’язатися з Беспаловим не вдалося, але для нього весь бізнес AMG-77 Investment Ltd не чужий.

Так виглядає схема власності на момент публікації цього дослідження

Беспалов був головою правління АТ «Феодосійський завод коньяків та вин» ще 2020 року. У той же час він, ймовірно, працював у ТОВ «Торговий Дім Мегаполіс» . Іншими словами, ймовірно, Беспалов був менеджером кількох компаній, що належали кіпрській компанії, яка вже належала родині Черняків.

Практика американських та європейських компаній показує формат відчуження російського бізнесу на користь його менеджменту як один із способів залишити ринок. Сам Євген Черняк про це так не говорить, оскільки ніколи не визнавав, що має бізнес у Росії. Більш того, матеріали, що публікувалися на цю тему, піддавалися жорстокій цензурі та вилучалися з пошуку Google.

Саме до цієї публікації журналісти не знаходили його приналежність до кіпрської AMG-77 Investment Ltd, а отже, не вдавалося простежити і зв’язок із Oxford AMG-77 Ltd та MSD Marketing System Distribution Ltd, які контролювалися через згадану компанію. Отже, і до всього російського бізнесу.

Тому й угоди, схоже, ніякої немає: у нас просто пул компаній, які продають бренд номер один на ринку, платять кілька мільйонів доларів податку щорічно і мають понад три тисячі співробітників і змінюють власника. А Global Spirits russia змінює назву на зрозумілішу російському істеблішменту — Традиції успіху. Тихо і без зайвого галасу. Примітно, що Беспалов наголошує на своїй сторінці VK навчання в академії ФСБ та наявність громадянства Росії.

Що з брендами Хортиця, Шустов, Мороша у Росії зараз?

Всім українським брендам спробували знайти нову назву, яка не надто відрізнялася б від попередніх. Відповідно до реєстру, ТМ « Шустов’ » та «Мороша лісова» зареєстровані на «Джерельце та К» у вересні 2022 та січні 2023.

А що там славна козацька Хортиця? Нам вдалося отримати доступ до фотографій із «новим» брендом Хорта. Такі пляшки можна знайти, наприклад, у російських магазинах Ашан. Зазначений виробник – ТОВ “Русский север”. ТМ «Хорта» з ідентичним написом не знайшли, єдина відома ТМ «Хорта» зареєстрована у 1992 році на запорізьке КП «Хорта» та не діє з 2001. Отже, далі буде?

Чому Черняка та російський бізнес досі пов’язують?

Серед усіх доказів, які, на нашу думку, прямо чи опосередковано вказують на номінальність угоди між AMG-77 Investment Ltd та Олександром Беспаловим, команда Molfar знайшла ще один.

У червні 2022 року, лише через місяць після «горілчаної угоди року», юрособа, яка може належати до української групи Global Spirits, реєструє ТМ «Шустов» на території Росії, а отже, компанія схоже продовжує бути присутньою на ринку Росії.

Юридична особа, яка зареєструвала ТМ «Шустов» у Росії називається GSH Trademarks Limited , компанія також володіє правами на ТМ «Хортиця» в Україні. У 2007 році власником GSH Trademarks Limited була кіпрська Oxford Amg-77 Limited, станом на лютий 2023 – Global Spirits Amg Europe Ltd. При цьому Global Spirits Amg Europe Ltd з 2021 року володіє реєстрантом Signa Consulting Trust Reg, у 2020-му володів Євген Черняк. Більш того, Global Spirits Amg Europe Ltd володіє українським ТОВ «Глобал спірітс груп».

Навіщо це робити?

Допустимо, щоб не втратити ринок. Знову ж таки, це типова практика для багатьох європейських компаній, що залишають російський бізнес місцевому менеджменту з правом викупу бізнесу протягом 5, 10 і навіть 50 років. Назва брендів змінювалася не сильно, форма пляшок, схоже, збереглася. Можемо припустити, що команда Черняка планує повернутись на великий алкогольний ринок Росії і тому не хоче втрачати з ним зв’язок. Як і заробітки.

А боротися є за що: за різними оцінками тільки на продажі Хортиця в Росії компанія могла заробляти понад $8 млн. щорічно.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Великі гроші не пахнуть, або як Євген Черняк (не) виходив із російського ринку появились сначала на Антикорупційна правда.

Такі шокуючі факти 20 лютого оприлюднили журналісти “Бігус.інфо”. Розслідувачі встановили: терорист Андрій Анофрієв, який, імовірно, викрадав і вбивав українців, упродовж понад восьми років не лише уникає покарання, але й обіймає посади у стратегічно важливій для України вагонобудівній галузі. Новину про це передрукували провідні українські ЗМІ, пише ОРД.

У коментарях до публікацій люди не приховують спантеличення: як таке може відбуватися у воюючій країні та кого у цьому звинувачувати – неефективну СБУ, продажну судову систему, корумповану владу?

Водночас, практично всі ЗМІ, які написали про кейс Андрія Анофрієва, включно з “Бігус.інфо”, випустили з поля зору кілька важливих деталей. Вони дають змогу відповісти на головне питання: хто і за які заслуги безпосередньо покриває колишнього терориста?

Для початку нагадаємо фабулу: 2 квітня 2021 року Служба безпеки України повідомила про затримання колишнього терориста “ЛНР” у результаті спецоперації у Дніпропетровській області. Чоловікові вручили підозру за статтею 258-3 Кримінального кодексу України (створення терористичної організації). Згодом джерела видання “Цензор.НЕТ” в СБУ розкрили ім’я затриманого – ним виявився Андрій Анофрієв – керівник акціонерного товариства “Дніпровагонрембуд”.

За версією слідства, Анофрієв з травня по червень 2014 року перебував у складі російського бандформування “Всевелике Військо Донське”. Організовував та ніс службу на блокпостах фейкової “ЛНР” між Слов’яносербськом і Трьохізбенкою Луганської області – перевіряв документи, затримував людей з метою отримання викупу, проводив незаконні обшуки в автівках. Крім того, за даними СБУ, підозрюваний був причетний до вбивства працівника спецслужби, а також – до підриву мосту через Сіверський Донець. Джерела “Бігус.інфо” стверджують, що український захисник, у вбивстві якого міг брати участь бойовик – це майор СБУ Тимур Гетьманський. Тоді, у 2021 році, Офіс генерального прокурора повідомляв, що Анофрієв переїхав на підконтрольну Україні територію через конфлікт із ватажками “ЛНР”.

1 квітня 2021-го Шевченківський районний суд Києва обрав йому запобіжний захід – нічний домашній арешт із носінням електронного браслета. Таке рішення підтвердила і апеляційна інстанція. Дивовижно, що для підозрюваного у створенні терористичної організації суд обрав настільки м’яке обмеження. Вражає і те, що правоохоронці “звернули увагу” на екстерориста лише на сьомий рік війни. Весь цей час фігурант обіймав керівні посади на українських промислових підприємствах.

З відкритих джерел про Андрія Анофрієва відомо, що він народився у 1982 році в Луганську, пізніше мешкав у місті Попасна Луганської області. У 2011 – 2012 роках обіймав керівні посади на “Дизельному заводі” у Кривому Розі. На момент початку російського вторгнення на Донбас на початку 2014-го вже був директором із вагонобудування ПАТ “НВЦ “Трансмаш” у Луганську. Восени 2014 року з тимчасово окупованої території переїхав до смт. Панютиного на Харківщині, де одразу дістав посаду керівника державного підприємства “Укрспецвагон”, яке входить у структуру “Укрзалізниці”. У 2015-му балотувався до Харківської облради від партії “Наш край”. При цьому продовжував регулярно відвідувати окуповану Луганщину, – з’ясували журналісти “Бігус.інфо”. Зокрема, їздив туди у 2017-му, фотографувався з бойовиками “ЛНР” Сергієм Макарічевим і Денисом Москаленком (останній – так званий “комендант” окупованого Слов’яносербського району Луганської області), а ті постили фото у своїх соцмережах.

Такий бекґраунд не завадив Анофрієву у 2019 році обійняти посаду генерального директора “Дніпровагонрембуду” (Дніпровського вагоноремонтного заводу) – одного з провідних підприємств у вагонобудівній галузі України. Як дізналися журналісти, заводом ексбойовик керує і досі. Вже під час повномасштабної війни з Росією Анофрієв від імені підприємства підписував контракти з українськими державними компаніями “Український науково-дослідний інститут вагонобудування” та “Східний гірничо-збагачувальний комбінат”.

А що ж там із кримінальною справою, про яку звітували правоохоронці? Виявилося, що СБУ завершила слідство та довела провадження до суду. Розглядати справу Анофрієва мав Марківський районний суд Луганської області, який опинився під окупацією в лютому 2022 року. Таким чином, матеріали провадження нині недоступні для української юстиції, а отже – злочинець може залишатися безкарним і на посаді.

Ситуація виглядає просто таки сюрреалістично: поки українські захисники ризикують життям на фронті, захоплюючи у полон російських окупантів задля поповнення “обмінного фонду”, бойовик псевдореспубліки вільно почуває себе на підконтрольній Україні території та керує заводом, що отримує “жирні” замовлення від державних підприємств. Питання в цій історії закономірно виникають і до СБУ, і до прокуратури, і до судів, і до керівництва “Укрзалізниці”. Проте є ще одна дійова особа, яка залишається у тіні, – власник підприємства “Дніпровагонрембуд”, який і призначив та тримає екстерориста на посаді. Це – українсько-грецький мільярдер, олігарх Леонід Юрушев.

Ім’я Юрушева із незрозумілих причин не назвали ані у розслідуванні “Бігус.інфо”, ані у публікаціях інших ЗМІ щодо кейсу Анофрієва. Хоч саме бізнесмен є бенефіціарним власником АТ “Дніпровагонрембуд”, він довіряє екс-бойовику менеджерську посаду на своєму підприємстві. Леонід Юрушев відомий, передусім, як власник “люксових” готелів у центрі Києва, а також – як тесть колишнього шоумена, а згодом – народного депутата та голови Черкаської ОДА Олександра Скічка. Крім елітної нерухомості та згаданого Дніпровського вагоноремонтного заводу, у власності Юрушева – деревообробні гіганти “Українська лісопильна холдингова компанія” та “Коростенський завод МДФ”. Інші активи – у сферах торгівлі морепродуктами (“Скандинавія”) та д’юті-фрі (“БФ Груп”). Свою бізнес-імперію Юрушев будував, починаючи з 2000-х, постійно знаходячи зв’язки у найвищих владних кабінетах. Зокрема, уродженець Донецька входив до оточення колишнього президента-втікача Віктора Януковича.

Знайомство Юрушева з Анофрієвим мало б відбутися у 2011-му, коли останній працював менеджером на “Дизельному заводі”, що тоді належав олігархові. Надалі їхні шляхи розійшлись, проте наприкінці 2014-го колишній підлеглий (і на той час вже колишній терорист) знову знадобився Леонідові Юрушеву. Адже “Укрспецвагон”, який очолив Анофрієв восени 2014-го, був важливою ланкою у корупційних схемах, вигоду з яких отримував мільярдер. Державне підприємство було замовником напіввагонів для “Укрзалізниці” у компанії Юрушева. Вагони діставалися державі за ціною вчетверо дорожчою ринкової, – з’ясували у своєму розслідуванні журналісти “Слідство.інфо”, інше машинобудівне підприємство з бізнес-імперії Юрушева продавало їх державі через фірму-прокладку ТОВ “Прем’єр-лізинг”, яка належала сім’ї Януковича. За підрахунками журналістів, таким нехитрим способом “розпиляли” 5 мільярдів бюджетних гривень. “Золоті вагони” продовжили замовляти у олігарха і після перемоги Революції гідності. “Укрзалізницею” тоді керував Максим Бланк – ще один колишній менеджер структур Юрушева. Немає сумніву, що саме Леонід Юрушев “пролобіював” у свого колишнього підлеглого призначення Анофрієва на посаду керівника держкомпанії “Укрспецвагон”.

Вже у 2019-му у нагороду за “ефективне” розкрадання державних коштів екстерорист отримав від мільярдера посаду гендиректора “Дніпровагонрембуду”. Схоже, що минуле Анофрієва у лавах “ЛНР” є для Юрушева гарантією його лояльності, адже колишній колаборант тепер постійно потребує “даху” від переслідувань правоохоронних органів.

Чи задіює Юрушев свої політичні зв’язки для того, щоб покривати Анофрієва? Цього ми напевно не знаємо. Проте точно знаємо, що саме завдяки сприянню олігарха колишній російський бойовик нині очолює завод у Дніпрі – стратегічно важливому тиловому місті, яке забезпечує стійкість фронту на півдні та сході України.

Цікаво, що це не єдиний випадок, коли правоохоронці підозрювали підлеглих Леоніда Юрушева у співпраці з окупантами. Так, згадане АТ “Дніпровагонрембуд” фігурувало у справі СБУ про фінансування “ЛДНР”. За даними слідства, з травня по вересень 2014 року підприємство олігарха через підставні фірми перераховувало кошти на тимчасово окуповану територію. Згідно з судовим реєстром, кримінальне провадження розпочали 24 жовтня 2014 року, а вже 18 січня 2017 року була винесена постанова про його закриття.

Як бачимо, Андрій Анофрієв – це лише один зі “скелетів” у шафі колишнього соратника Януковича, який, попри те, що українське керівництво змінилось, продовжує отримувати привілеї для свого бізнесу від представників влади. А зараз, в умовах війни, Юрушев, схоже, задумав найбільш масштабну зі своїх афер – привласнити частину національного багатства України – український ліс. Про нову махінацію Юрушева розкажемо у другій частині розслідування.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Юрушев Леонід: “Таємний” покровитель терориста “ЛНР” появились сначала на Антикорупційна правда.

ТОВ «Діатом» як структура для афер

ТОВ «Діатом» входить до групи компаній Петра Багрія, відомого своїми корупційними схемами стосовно державних закупівель лікарських засобів. Компанія, зокрема, постачає нарковмісну продукцію виробництва фірми «Калцекс», онкологічні препарати, інші лікарські засоби медичним закладам по всій Україні. Наприклад, протягом 2020-2021 років продукція, що постачається компанією з орбіти Петра Багрія, мала лише 30-40%  залишку терміну дії. При цьому, такі препарати коштували у 2-4 рази більше, ніж ліки від виробників із Німеччини та США.

2021 року компанія «Діатом» отримала від Міністерства фінансів України статус імпортера вакцин проти COVID-19 виробництва Pfizer та Astra Zeneca. Хоча фірма не є представником цих компаній в Україні та виконує роль «прокладки» для корупційної схеми, що включає додаткову націнку на зазначені вакцини. Це впливає на кінцеву вартість препаратів та призводить до збільшення витрат бюджетних коштів на придбання вакцин.

Петро Багрий — давній посередник у скандальних угодах

Постачання компаніями Петра Багрія сумнівних медпрепаратів, які потім ідуть на лікування тяжкохворих пацієнтів, нерідко втягують у скандали і ті організації, котрі ці ліки закуповують. Через таку угоду, наприклад, восени 2021 року у Департаменті охорони здоров’я Київської міської держадміністрації пройшли обшуки. Правоохоронці запідозрили чиновників у розкраданні 6 млн грн під час закупівлі ліків для онкохворих.

Як повідомляли у прокуратурі Києва, у листопаді 2020 року керівник Департаменту Валентина Гінзбург після проведення тендеру підписала угоду з фірмою «Діатом» на постачання медпрепаратів для лікування онкологічних захворювань.

При цьому чиновники, вступивши у змову зі скандальним постачальником, закупили ліки низької якості за штучно завищеними цінами. Внаслідок операції розтрата коштів із міського бюджету Києва склала понад 6 млн гривень. «Посередником» у закупках виступив скандально відомий керівник Асоціації виробників ліків України Петро Багрій. Обшуки відбулися як у приміщеннях Департаменту охорони здоров’я КМДА, так і в офісах фірми-постачальника.

Наркотична афера Петра Багрія, з якої стирчать російські «вуха»

Фірма «Калцекс» — дочірня компанія концерну «АС Гріндекс», що спеціалізується на виробництві наркотичних анальгетиків. Тобто, препаратів, котрі дають знеболювальний ефект і при цьому містять у складі наркотичні речовини. «АС Гріндекс», у свою чергу, є балтійським концерном, що вже багато років фігурує у господарських та цивільних судових справах на території України. Крім того, концерн є учасником відкритих кримінальних проваджень щодо постачання наркотичних лікарських засобів на територію України на підставі підроблених або недійсних реєстраційних посвідчень.

Як до початку військової агресії Російської Федерації проти України, так і нині «АС Гріндекс» здійснює реалізацію лікарських засобів власного виробництва на території країни-загарбника. Як зазначено на офіційному сайті фірми www.grindeks.lv, продукти компанії реалізуються у 103 країнах світу, зокрема у Росії. України у переліку немає.

У 2020 році на території РФ «Гріндекс» реалізував продукції на суму 2,7 млрд рублів, а минулого року — на 3,08 млрд рублів. За нинішнім курсом у Росії, це 35 та 40 млн доларів відповідно. Згідно із державним реєстром лікарських засобів РФ, на території країни-агресора діють реєстраційні посвідчення на 38 лікарських засобів виробництва «АС Гріндекс».

При цьому продукція компанії широко представлена в аптеках та медичних закладах Росії. Якщо зайти на будь-який сайт аптечної мережі РФ (Все+Аптеки, Планета Здоровья, Apteki.su тощо), всюди дотепер реалізується продукція «АС Гріндекс», а саме:

Бромгексин-Гриндекс 4мг/5мл 100мл сироп;

Апилак Гриндекс 10мг 50 шт. таблетки подъязычные;

Бромгексин-Гриндекс 4мг 50 шт. таблетки для детей;

Милдронат 250мг 20 шт. капсулы;

Милдронат 500мг 30 шт. капсулы.

Також немає жодної офіційної заяви компанії щодо війни в Україні та відмови торгувати з РФ.

Чому Петро Багрій виходить «сухим з води»?

У березні 2022 року, коли російські окупанти вже чинили військові злочини на території України, «АС Гріндекс» (а саме його сателіт — АТ «Калцекс») здійснив державну перереєстрацію лікарських засобів на території України. Проте без проведення необхідної процедури реєстрації та без залучення Державного експертного центру (ДЕЦ) України, в обхід усіх законних процедур. Концерн провів реєстраційну процедуру, але не надав до ДЕЦ необхідного пакету документів, оскільки папери були вилучені правоохоронними органами під час слідчих дій у межах відкритого кримінального провадження щодо підробки реєстраційних свідоцтв компанією «АС Гріндекс». Адже під час процедури були використані старі реєстраційні посвідчення з вичерпаним ще в 2021 році строком дії.

Таким чином, за законом не можливо було продовжити старі реєстраційні посвідчення (пройшло 8 місяців із дати закінчення), а треба було проходити процедуру нової реєстрації, із новим пакетом документів через Державний експертний центр лікарських засобів України. Але «АС Гріндекс» (та сателіт АО «Калцекс»), використавши зв’язки у владних кабінетах України, в березні 2022 року зареєстрували вищевказані препарати із порушенням законів України.

Лікарські засоби, згадані вище, були вироблені компанією АО «Калцекс» ще в березні 2021 року та умисно зберігалися на складах до цього часу. Це наводить на роздуми про незаконність процедури перереєстрації в 2022 році, прикриваючись «військовим часом».

Для отримання дозволу на виробництво наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, зареєстрованих як лікарські засоби, або для альтернативної виробничої дільниці лікарських засобів виробник повинен звернутися до держорганів, які мають видати йому відповідні дозволи та внести зміни у реєстраційні документи. Але принаймні декілька українських виробників після 24 лютого цього року звернулися до держави із заявами про надання відповідних ліцензій та дозволів на початок виробництва.

Водночас, незважаючи на невідкладні потреби країни у лікарських засобах, посадові особи контролюючих органів здійснюють необґрунтоване затягування щодо оформлення ліцензій на право здійснення господарської діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Це, у свою чергу, свідчить про корупційні зв’язки та пріоритетне ставлення до окремих іноземних виробників наркотичних лікарських засобів. Бо «АС Гріндекс» уже отримав від МОЗ необхідні ліцензії та дозволи та постачає зазначені ліки на Україну, хоча вони вироблені за межами країни та значно дорожчі за вітчизняні.

Державні гроші йдуть до кишені афериста, а потім фінансують Росію

За вісім місяців 2022 року компанія «Діатом» поставила в медичні заклади України наркотичних препаратів виробництва АО «Калцекс» на суму більше 33 млн гривень. При цьому з прибутків, отриманих на вітчизняному фармацевтичному ринку, концерн «Гріндекс», до складу якого входить фірма, сплачує значні суми податків у російський бюджет. А ці гроші потім ідуть на виробництво боєприпасів для обстрілів українських земель.

В Україні ж від оборудок за участю ТОВ «Діатом» надприбутки отримує президент АВЛУ Петро Багрій. Якого не зупиняє ні війна, ні жодні інші фактори. Але що зупиняє українських правоохоронців від того, аби щільно зайнятися ділком?!

У зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, згідно з Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 введено правовий режим воєнного стану на території України. Петро Багрій незважаючи на вищевказане активно працює з російськими фармацевтичними виробниками.

Так, компанія «Діатом» тісно співпрацює з російською компанією Р-Фарм, яка є найбільшою серед російських виробників ліків та належить мільярдеру Олексію Репіку (№57 у рейтингу Forbes, статки $2,6 млрд). Заснована ним у 2001 році компанія отримала за 2021 рік 120,5 млрд рублів виручки та майже 18 млрд рублів прибутку.

«Діатом» завозить до України препарат Дельтиба, протитуберкульозний засіб з діючою речовиною деламанид.

Виробляється препарат компанією Р-ФАРМ за контрактним виробництвом сторонніми компаніями.

З’явився препарат Дельтиба на українському ринку в 2019 році. Реєстраційне посвідчення діє до січня 2024 року.

Препарат госпітальний (нема продаж на роздрібному ринку). В прайс-листах основних дистрибьюторів відсутній (БАДМ, Оптима).

Середня вартість однієї упаковки Дельтиба табл 50мг №48 складає 3500 грн.

Таким чином ми бачимо, що Багрій випливе при любій владі. В нього вистачає цинізму заробляти на хворих людях та підтримувати стосунки з країною агресором.

Питання до влади залишається актуальним, чому такі люди продовжують розкрадати державні кошти, та безкарно творити злочини?

“Антикоррупционная правда”

Сообщение Багрій Петро Іванович: фармацевтичний мафіозі та російський агент прокручує «чорні» схеми навіть під час війни появились сначала на Антикорупційна правда.