Під час розгляду запобіжного заходу Герман Галущенко спокійно заявив, що сама по собі підозра не є чимось критичним. У цих словах є певна логіка. Українська практика показує, що навіть резонансні корупційні справи можуть роками залишатися у судах без остаточного вироку, пише ЕП.

Чому підозра не означає швидкого покарання

Український досвід доводить, що масштабні корупційні справи часто розглядаються роками. Показовим є приклад колишнього голови Державної фіскальної служби Романа Насірова, якого обвинувачували у незаконному наданні розстрочок податкових платежів компаніям, пов’язаним із так званою «газовою схемою».

Збитки держави у цій справі оцінювалися майже у 3 мільярди гривень. Проте за майже десять років справа так і не завершилася остаточним рішенням. Якщо апеляційний розгляд не буде завершений найближчим часом, існує ризик, що обвинувачений взагалі уникне відповідальності через сплив процесуальних строків.

Чому корупційні активи залишаються у власників

Поки судові процеси тривають роками, фігуранти справ продовжують користуватися своїми активами. Саме ці кошти дозволяють їм фінансувати дорогих адвокатів, оплачувати судові витрати та підтримувати звичний рівень життя.

Такі активи часто включають нерухомість, дорогі автомобілі, рахунки за кордоном та інші фінансові інструменти. Вони забезпечують можливість вести розкішний спосіб життя, навчати дітей у престижних навчальних закладах за кордоном і водночас затягувати судові процеси.

За останні два десятиліття Україна фактично здійснила лише один великий випадок повернення корупційних активів із-за кордону. Саме тому підозра або навіть арешт не гарантують реального повернення коштів державі.

Що відомо про гроші у справі «Мідас»

За інформацією НАБУ, всі фінансові операції у межах схеми фіксувалися у так званій «чорній бухгалтерії» під назвою «Комплекс». У період з 2021 по 2025 роки через неї пройшло понад 112 мільйонів доларів.

За версією слідства, на користь Германа Галущенка було легалізовано понад 12,9 мільйона доларів через криптовалюту, готівку та рахунки у швейцарських банках. Олексій Чернишов, за даними слідства, отримав понад 1,2 мільйона доларів та близько 100 тисяч євро готівкою.

Це лише частина загального обсягу коштів. За оцінками слідства, ці суми становлять менше ніж 15 відсотків від усіх грошей, які могли пройти через схему.

Серед інших фігурантів справи називають бізнесменів Тимура Міндіча, Олександра Цукермана та Ігоря Фурсенка. Частина їхнього майна вже перебуває під арештом. Зокрема, арешт накладено на кілька квартир у Києві та Дніпрі, а під час обшуків вилучено понад мільйон доларів і євро готівкою.

Чому повернути гроші з офшорів дуже складно

Значна частина коштів у справі «Мідас» була виведена за кордон через офшорні структури. Для цього використовувалися компанії та фонди, зареєстровані в юрисдикціях із низьким рівнем прозорості.

Серед таких юрисдикцій називають Маршаллові Острови, острів Ангілья та Сент-Кітс і Невіс. У цих країнах корпоративна інформація часто є закритою, що суттєво ускладнює встановлення реальних власників активів.

У деяких випадках власниками компаній формально виступали родичі фігурантів справи, що дозволяло додатково ускладнювати процедури повернення коштів.

Роль США та Швейцарії

Частина коштів могла проходити через доларові розрахунки, що означає можливий зв’язок із фінансовою системою США. Американські правоохоронні органи мають потужні механізми боротьби з відмиванням грошей і можуть розслідувати такі справи навіть за межами своєї юрисдикції.

Водночас важливу роль може відіграти і Швейцарія, де частина коштів, за даними слідства, зберігалася на банківських рахунках. Швейцарія вважається одним із світових лідерів у сфері повернення незаконних активів.

Станом на 2026 рік ця країна повернула різним державам понад 2 мільярди доларів корупційних коштів.

Чому активи не можуть конфіскувати одразу

Українське законодавство фактично не дозволяє конфіскувати активи до винесення остаточного вироку у кримінальній справі. Через це майно фігурантів часто залишається лише під арештом протягом багатьох років.

Існує механізм цивільної конфіскації необґрунтованих активів, але він поширюється лише на обмежене коло посадовців. Багато учасників справи «Мідас» формально не підпадають під ці правила.

Що може змінити ситуацію

У багатьох країнах Європи та у США вже застосовується механізм конфіскації активів без остаточного вироку суду. Це дозволяє запобігти ситуації, коли гроші зникають ще до завершення судових процесів.

В Україні подібні механізми частково існують, наприклад санкційна конфіскація активів через Вищий антикорупційний суд. Проте вона застосовується переважно до осіб, пов’язаних із підтримкою агресії проти України.

У випадку справи «Мідас» цей механізм поки що не працює.

Справа «Мідас» як тест для держави

Сьогодні справа «Мідас» стала тестом для української антикорупційної системи. Йдеться не лише про оголошення підозр чи затримання окремих фігурантів.

Головне питання полягає в тому, чи зможе держава повернути сотні мільйонів доларів, які могли бути виведені через складні міжнародні фінансові схеми.

Якщо цього не станеться, справа ризикує перетворитися на ще одну довгу судову історію без реального фінансового результату для держави.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Справа «Мідас» Чернишова і Галущенка: чи зможе Україна повернути понад 112 мільйонів доларів появились сначала на Антикорупційна правда.

Яскравий приклад — історія «Укрнафтобуріння». Формально компанію контролює ланцюжок офшорів JKX Ukraine B.V., Deripon Commercial Ltd, Ares Systems Ltd, Ariana Business Limited. Фактично ж важелі впливу зосереджені в руках Віталія Хомутинніка — без жодної згадки його імені в реєстрах. Схема перевірена роками: іноземний інвестор на папері, український бенефіціар у тіні.

Менеджмент компанії — лише декорація. Стратегічні рішення ухвалюються поза офісами та нарадами, а підприємство працює не як надрокористувач у публічних інтересах, а як закритий комерційний проєкт.

Цю модель підтримує мовчазна лояльність державних структур. Міністерство енергетики, Держгеонадра, регулятори — всі обмежуються формальними перевірками. За каденції Германа Галущенка не було зроблено жодної реальної спроби з’ясувати, хто саме контролює видобуток і як сплачуються рентні платежі. Держава дивиться — і не бачить.

Контроль над «Укрнафтобурінням» дає можливість маніпулювати цифрами. Реальний видобуток системно більший за задекларований. Рента та податки — занижені. Для цього використовується мережа пов’язаних структур — «Сіріус-1», «Сахалінське», East Europe Petroleum. Формально — різні компанії. Фактично — один центр впливу.

Рента перетворилася не на обов’язок, а на предмет домовленостей. Гроші, які мали б іти на армію, соціальні програми та бюджет, осідають у приватних кишенях. Навіть війна не зруйнувала схему — вона пережила все.

Те, що відбувається, — не збій системи. Це і є система.

І поки держава вдає, що контролює надра, стратегічні ресурси спокійно працюють на приватне збагачення.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Офшорна шахівниця Хомутинніка: як приватні руки керують державним газом появились сначала на Антикорупційна правда.

За даними слідства, “Енергоатом” опинився під контролем організованої групи, яка вимагала у підрядників “відкати” — від 10 до 15% від суми контрактів. Брудні гроші відмивали через офіс у центрі Києва, що належав родині екснардепа Андрія Деркача — людини з давніми зв’язками у проросійських колах.

Після публічного розголосу президент Володимир Зеленський заявив, що очищення “Енергоатому” від корупції — питання державної безпеки. Невдовзі Кабінет Міністрів на чолі з Юлією Свириденко розпустив наглядову раду НАЕК “Енергоатом”, а згодом було оголошено про відсторонення міністра енергетики Германа Галущенка.

Фігуранти скандалу

Серед осіб, яких слідство вважає причетними до схеми:

• бізнесмен і співзасновник “Кварталу-95” Тимур Міндіч (“Карлсон”);

• ексрадник міністра енергетики Ігор Миронюк (“Рокет”);

• виконавчий директор з безпеки “Енергоатому” Дмитро Басов (“Тенор”);

• учасники “бек-офісу” легалізації коштів — Олександр Цукерман (“Шугармен”), Ігор Фурсенко (“Рьошик”), Леся Устименко та Людмила Зоріна.

Слідство вказує, що Міндіч і Цукерман створили злочинну організацію, яка системно вимагала “відкати” й відмивала кошти через фіктивні компанії.

Особливу роль, за даними прокурорів, відігравав міністр енергетики Герман Галущенко — під кодовим ім’ям “Сігізмунд”. Саме він, за даними детективів, допомагав координувати зв’язки між міністерством та “Енергоатомом”.

11 листопада НАБУ оприлюднило нові докази: офіс, через який відмивали кошти, відвідував колишній віце-прем’єр Олексій Чернишов (“Че Гевара”).

Ім’я Міндіча, відомого бізнесмена та співвласника студії “Квартал 95”, уже давно фігурує у розслідуваннях щодо впливу великих грошей на державну енергетику. У медіа його неодноразово пов’язували з олігархом Ігорем Коломойським і представниками президентського оточення.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Корупційний ланцюг “Енергоатому”: хто стоїть за мільйонними “відкатами” появились сначала на Антикорупційна правда.

Ні для кого не є секретом, що енергетика – це сфера, у якій «схеми» процвітали за всіх часів, час від часу просто змінюючи кураторів. І саме тому питання проходження опалювального сезону чи наявність світла у осенях українців – питання далеко не першої важливості для кураторів цих «схем».

Нинішнім же їх очільником є Ростислав Шурма – заступник голови Офісу президента. Це підтверджує низка авторитетних українських видань та журналістів – розслідувачів.

Просто коротко нагадаємо шлях становлення Шурми.

Син ексдепутата від «Партії Регіонів» та «Опозиційного блоку» навчався у “Києво-Могилянській академії” та у Київському економічному університеті ім.Гетьмана. У 2011-2012 рр. навчався у Московській школі управління “Сколково”.

З 2006 по 2019 роках працював у структурах групи “Метінвест” на різних керівних позиціях, у томі числі з 2012 очолював “Запоріжсталь”.

Паралельно з роботою на структури Ахметова, Шурма брав участь у регіональній політиці від “Партії регіонів” та “Опозиційного блоку”:

– У 2010 році обрався депутатом Донецької обласної ради від “Партії регіонів”.

– У 2015 році був призначений керівником Запорізької регіональної парторганізації “Опозиційного Блоку”.

– У 2019 році балотувався до Верховної Ради від партії “Опозиційного блоку”.

Після перемоги Володимира Зеленського на виборах президента України та призначення керівником його офісу Андрія Єрмака, Шурма став позаштатним радником ОП.

У 2021 році його призначили членом наглядової ради “Укроборонпрому”, а згодом заступником керівника Офісу президента.

Тобто усього лише кілька років тому його прізвище стояло у передвиборчому списку до ВРУ поруч із Євгеном Мураєвим, якого СБУ зараз підозрює у держзраді, та мером Одеси Геннадієм Трухановим, до якого у детективів НАБУ є безліч питань.

Нині ж Шурма є заступником голови Офісу президента. І заразом координує роботу більше десяти керівників державних підприємств та регуляторів, які за обсягами грошових потоків та впливом на економіку України перевершують можливості найбагатшого українця.

Цікаво, що, за даними ЗМІ, СБУ, перевіряючи потенційних кандидатів на цю посаду, видала щодо нього абсолютно невтішну характеристику. Так, за даними силовиків, Шурма є “колишнім тіньовим мером Запоріжжя”. Також СБУ згадує три провадження, де він значився фігурантом досудового розслідування щодо можливого підкупу виборців та потенційних розтрат бюджетних коштів службовими особами Запорізької міськради. Тобто з найрізноманітнішими «схемами» у різних сферах Шурма був знайомий давно.

Однак початок війни знівелював його «цікаве» минуле, тож Шурма впритул наблизився до вищого керівництва держави. І зараз офіційно курує економічну політику держави. Однак за даними журналістів-розслідувачів, крім цього заступник голови ОПУ повністю координує енергетичну галузь країни. Робить він це через міністра енергетики Германа Галущенка.

При чому не сам, а за допомогою голови фракції «Слуга народу» Давида Арахамії та його давнього партнера нардепа Максима Єфімова. Саме вони, за даними ЗМІ, давно і щільно контролюють вугільну сферу України.

Шурма через Галущенка контролює і керівників державної генеруючої компанії “Центренерго”, раніше це був Володимир Єгоров, а зараз – Андрій Чуркін. Щодо Єгорова, то цікавим те, що до свого призначення у грудні 2022 року во голови правління компанії, Єгоров очолював трейдингову кампанію “ДЕ Трейдінг” Максима Єфімова.Того самого нардепа, який є партнером Арахаімї по дерибану вугільної галузі. І саме через «схеми» Шурми та його карманних керівників, «Центренерго» не готове до зими – підконтрольні підприємству ТЕС зупинені, на них навіть не проводився ремонт, після російских обстрілів, в компанії немає вугілля на зиму, тож українців чекає на блекаут.

Тож по факту у сухому залишку маємо наступну ситуацію: поки керівництво держави з усіх сил намагається зробити все, щоб Україна перемогла у війні з Росією, прямо під їх носом народжуються і активно розвиваються нові корупційні боси, які повністю підім’яли під себе енергетичну і вугільну галузі країни. І замість спільної роботи задля перемоги та відновлення нашої країни, мільярди гривень йдуть на рахунки найближчого оточення президента. І чому правоохоронні органи, у тому числі. НАБУ, ДБР, БЕБ та інші, попри численні публікації у ЗМІ про кричущі факти корупції не реагують – питання відкрите.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Енергетична система в блекауті вже восени. Через Шурму та Галущенко українців чекає холодна зима, навіть без обстрілів рашистів появились сначала на Антикорупційна правда.

Про кого йде мова

Мова йде про голову парламентської фракції “Слуга народа” Давида Арахамію та його бізнес-партнера, нардепа Максима Єфімова – власника дата-центру “Парковий”, де збираються “слуги” на партійні з’їзди, кількох вугільних шахт і ПАТ “Донбасенерго” – одного з найбільших в Україні виробника електроенергії до війни. Єфімов в парламенті є головою депутатської групи «Відновлення України», яка об’єднує колишніх нардепів ОПЗЖ та «Слуги народу». Група голосує разом з більшістю, забезпечуючи “слугам” голоси для прийняття необхідних законопроектів. У вугільному тандемі Арахамія відповідає за політику і прямий доступ до президента, а Єфімов – за операційну діяльність.

Перерозподіл сфер впливу у вугільній галузі розпочався ще до війни. У 2020 році президент Володимир Зеленський заявив про те, що термін “смотрящі за шахтами” повинен зникнути разом із самими “смотрящими”. І доручив провести повний аудит усіх українських шахт. Представники “Слуги народу”, сприйняли це доручення як можливість поставити своїх “смотрящих” не тільки за шахтами, але й за галуззю в цілому. Допоміг їм у цьому спочатку колишній міністр енергетики Олексій Оржель, а потім і нинішній – Герман Галущенко.

Його роботою незадоволені ані у Офісі президента, ані у Кабміні. А учасники ринку вже давно називають Галущенка одним з найбільш некомпетентних міністрів. Чому ж його досі не звільнили, хоча це питання неодноразово спливало, як до війни, так і під час неї? Все просто. Галущенко не заважає Арахамії та іншим учасникам “вугільної команди” отримувати надприбутки на різних схемах, як от продаючи державне вугілля приватним підприємствам, поки ТЕС зимою ледь виживали.

“Розставляй і володарюй”

 Голова фракції “Слуга народу” намагався “увійти” у вугільну галузь ще з 2019 року. Однак вдалося йому це зробити лише через рік, після оголошеного Зеленським масштабного аудиту всієї галузі. Арахамія разом з бізнес-партнером Єфімовим, через тодішнього голову Міненерго Олексія Оржеля, спочатку добилися створення ДП “Укрвугілля”  – державної “прокладки” для торгівлі вугіллям між державними шахтами і державним “Центренерго”. А далі нові куратори вугільної галузі почали призначати “своїх” людей на посади керівників ключових підприємств і шахт. Схема руху грошей у вугільній сфері тепер працює наступним чином: «Центренерго» платить за вугілля ДП «Укрвугілля», а ця “прокладка” потім розраховується з держшахтами.

На даний момент під контролем Арахамії-Єфімова знаходиться вся вертикаль, починаючи від державних шахт до кінцевого споживача вугілля ДП «Центренерго».

До прикладу, ДП “Центренерго” керує Володимир Єгоров, який до призначення працював заступником комерційного директора ПАТ “Донбасенерго” та директором ТОВ “ДЕ Трейдінг” що належать нардепу Єфімову.

А ДП “Укрвугілля” очолює Олександр Хейло. Він також пов’язаний з Арахамією-Єфімовим через низку проектів, у тому числі, через шахту ДП «Селідоввугілля».

Її директором є Сергій Кобиляцький, що за часів екс-президента Віктора Януковича керував ТОВ «Шахта 1-3 «Новогродівська». Пізніше саме ця ТОВ перейшла у власність Єфімова.

Сімейний підряд

Про Олександра Хейла потрібно поговорити окремо. Адже він, разом з сім’єю, ще можуть повчити Арахамію, як потрібно робити махінації з державним розмахом.

Хейло також є  власником ТОВ “Селидівський машинобудівний завод” який виготовляє ролики для конвеєрів та ремонтує гірничо-шахтне обладнання. Тож після свого призначення керівником ДП “Укрвугілля”, він, за даними учасників ринку, почав вимагати у директорів шахт купувати обладнання саме у свого підприємства або у низці афілійованих фірм. Звичайно, за завищеними цінами.

Це можна побачити, до прикладу, на тій ж шахті “Селідоввугілля”, де, за дуже цікавим збігом, сестра Хейла Марія Хейло очолює тендерний комітет.

Одна з останніх гучних історій – купівля шахтою підшипників вдвічі дорожче, ніж, до прикладу, такі ж закупівлі “Волиньвугіллям”.

А підшипник NKI 50/35 виробництва шведської SKF “селидівці” купили за 19 800 гривень. Для порівняння: «Добропіллявугілля» замовило їх у 5,5 рази дешевше – по 3 387 гривень.

Те ж стосується і інших закупівель. До прикладу, ланцюг  СП-202В  “селідівці” придбали у фірми “Інтеко 2000” за ціною 96 230 грн за 1 м, що 2 рази вище, ніж на сусідніх шахтах.

Нижче – результати тендеру “селідівців” на придбання рудничної стійки хвойних порід д.10-19см L=2-4 м. Ціна за 1м3 складає 4 тисячі грн. А сусідні підприємства проводили такі ж закупівлі за ціною 3 400 грн.

Тобто, в цілому сімейна схема виглядає наступним чином: брат керує ДП “Укрвугілля”, яке закуповує вугілля на шахті, де у вищому керівництві є його сестра. А сестра, як керівник тендерного комітету шахти, закуповує обладнання для шахти за держкошти у афілійованих з братом підприємств за цінами, які в окремих випадках, завищені у 5 – 10 разів.

Робота з окупантами

 Сім’я Хейло, крім віртуозних корупційних оборудок відзначилась ще й роботою з окупантами. Так, у Марії Хейло є два підприємства, які зареєстровані та вільно працюють на непідконтрольних Україні територіях. Це ТОВ “Гарант-Груп” у Донецьку, та ТОВ “Пром Буд Ресурс” у Покровську.

За “дивним” збігом обставин, у цьому ж місті було розташоване ще одне цікаве підприємство – “Техномайн Інвест”, яке неодноразово продавало продукцію низці шахт, у тому числі, й ДП «Селідоввугілля».

Цікаво, що буквально кілька днів тому у дані про реєстрацію підприємства були внесені зміни, і воно “чарівним чином” опинилося у Запоріжжі.

До чого тут окупанти і “Техномайн Інвест”?

Справа в тому, що за даними ЗМІ, саме ця фірма стала “прокладкою” для чергової афери сім’ї Хейла – купівлі вживаного прохідницького комбайну КП-35/33 для ДП «Добропіллявугілля».

“Добропільці” на тендері купили новий комбайн за 45 млн грн. Однак після його обстеження виявилось, що комбайн не тільки не новий, але й має історію, що тягнеться з Росії.

Обладнання насправді належало російським підприємцям, які, для його продажу, привезли комбайн в “ДНР”. Все це відбувалось через структури скандального депутата від “Партії Регіонів” Віталія Борта –  одного з організаторів сепаратистського референдуму в Донецьку у 2014 році. Пізніше, за сприяння того ж Борта, комбайн переправили на підконтрольну територію України, де його поставили на облік на заводі Гірничого машинобудування та сервісу (ЗГМС). Його директором є Юрій Ртіщев. За даними ЗМІ, він заплатив за комбайн понад 600 тисяч доларів (близько 22 млн грн).

Після того, як “Добропіллявугілля” оголосило тендер на купівлю такого комбайну, Ртіщев, через «Техномайн Інвест», продає його державному підприємству за 45 мільйонів гривень. Тобто, удвічі дорожче, ніж купив.

І це лише один такий випадок, який став відомим широкому загалу. А скільки ще відбувалось і продовжує відбуватись таких оборудок на державних шахтах за мовчазною згодою Олександра Хейла – питання відкрите.

Наївно вважати, що про ці оборудки нічого не знають і шефи Хейла – тандем Арахамія-Єфімов. Просто вони мовчки дають Хелу “пиляти” державні кошти в одному секторі, поки самі отримують надприбутки в іншому – вугільному. І допомагають одне одному прикривати оборудки.

Чи займеться коли-небудь питанням тотальної безкарності і кричущих випадків корупції у вугільній сфері НАБУ – невідомо. Адже і Арахамія, і Єфімов у короткий час зробили все можливе для того, щоб знову зав’язати юридичний “гордіїв вузол” у цьому, неймовірно смачному для корупціонерів, секторі.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Війна і важкий опалювальний сезон допомогли “слугам” остаточно прибрати до рук вугільну галузь країни появились сначала на Антикорупційна правда.

«Сенниченко викачав за сприяння Офісу президента з бюджету 500 мн грн, це збиток держави, це гроші, які осіли на рахунках представників Офісу президента України. Виплив цікавий факт, колишній заступник Сенниченка Сергій Ігнатовський дав покази щодо того, що у цьому схематозі брали участь співвласник студії «Квартал-95» Тімур Міндич і найголовніший комунікатор з олігархами, бізнес-партнер Зеленського і його перший помічник Сергій Шефір. Головними комунікаторами між ОП і Сенниченком якраз і були Міндич і Шефір», – цитує Лероса англійське видання Talk Finance.

Він цитує фрагменти розслідування видання «Цензор.НЕТ», яке отримало копії свідчень колишнього заступника голови ФДМУ Сергія Ігнатовського. Там він розкриває деталі схем, за допомогою яких грабували ОПЗ та ОГХК.

«За вказівкою ОП було відмінено конкурс на поставку давальницької сировини на ОПЗ. Після відміни конкурсу, приблизно через місяць, Сенниченко сказав, що ми правильно зробили, що відмінили конкурс, що в Офісі президента нами задоволені, що тепер ТОВ “АГТ” буде нам приносити гроші за це. Це були сотні тисяч доларів США», – розповів Лерос.

Він зазначає, що Сенниченко сам зізнався, що політичну «кришу» йому забезпечували Міндич та Шефір. Також активним комунікатором ОП був Андрій Гмирін, нині – «смотрящий» за податковою.

У свідченнях Ігнатовського вказано, що Сенниченко сказав, що «потрібно співпрацювати з Гмиріним та виконувати якусь політичну волю Офісу президента України, що вони будуть давати якихсь кандидатів на керівні посади в державні компанії». Так, керівником ОПЗ був призначений спущений з ОП Микола Синиця.

Андрій Гмирін, за даними Лероса, допомагає Єрмаку і Татарову контролювати економічний блок, зокрема, він сприяв проведенню підставного конкурсу на обрання голови БЕБ.

Тімур Міндич, як пише «Цензор.НЕТ», має свої інтереси в «Центренерго» та «Енергоатомі» через Германа Галущенка та Петра Котіна.

Дмитро Сенниченко виїхав до Іспанії і будує там новий бізнес. Україна поки не вимагає його екстрадиції.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Гео Лерос: Виведені Сенниченком 500 млн грн осіли на рахунках керівництва Офісу президента появились сначала на Антикорупційна правда.