35-хвилинний сюжет розповідає про публічних (і не дуже) заможних українців, які під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну, переїхали жити у тиху сонячну місцину, замість того, що підтримувати державу у ці непрості часи. Одним із непримітних учасників відео став Сергій Вязмікін, якого журналісти застали на пробіжці разом із опальним уже колишнім народним депутатом України Ігорем Абрамовичем, обраним у складі забороненої партії «ОПЗЖ». Для тих, хто знає специфіку незаконної діяльності Абрамовича, не секрет, що може об’єднувати екснардепа та колишнього заступника керівника Департаменту захисту економіки Національної поліції України Сергія Вязмікіна. Вони вдвох і ще декілька десятків людей не без відома голови податкового комітету ВРУ Данила Гетманцева – є «смотрящіми» за податковою.

Профіль діяльності дуету правоохоронця та нардепа досить широкий. Грубо кажучи, Вязмікін і Абрамович можуть як створити проблеми для бізнесу, так їх і вирішити. В основному ці проблеми створюються спеціально штучно, а потім уже вирішуються за кошти. Безумовно, значна частина бізнесу, яким невідомо звідки фіскали нараховують штрафи, йде в суд і там успішно оскаржують приписи, винесені ДПС. Однак це лише перша частина плану по вимаганню коштів із бізнеса, говорять джерела «АНТИКОРу» з підприємницького середовища.

«У нас була проблема: фіскали в один момент ухвалили податкове повідомлення-рішення на суму у сотні мільйонів гривень. Це був просто шок, адже у всіх наших підприємств не було такого прибутку і за 10 років. Для того, щоб погасити такий борг, який абсолютно невідомо звідки вигаданий, нам потрібно було би не те, що зняти всі кошти з рахунків, а й продати абсолютно весь бізнес. Одразу скористувалися правовими методами – звернулися до суду, у суді призупинили рішення податкової, а далі його скасували, але на наступний день ДПС ухвалює нове повідомлення-рішення, відповідно до якого, ми знову стаємо винні ідентичну суму. Ми знову йдемо у суд, і цей процес може тривати безкінечно. Однак, тут же ключове у тому, що робота бізнесу блокується: ми не можемо відвантажувати товар, адже маємо «стоп» по всім податковим накладним», – пояснює редакції представник однієї з великих компаній на ринку.

«Звісно, доводиться шукати рішення. Загалом цих рішень є два: як кажуть люди, якщо ви зможете потрапити до Гетманцева та пояснити йому, що бізнес працює прозоро, а всі претензії від податкової – є здирництвом, це може вплинути на процес. Якщо ж бізнес дійсно десь ухилився від сплати податків, десь були «скрутки», які зараз є, напевно, у більшості великих компаній, шлях інший: налагодження контакту з Вязмікіним або Абрамовичем. Ці люди точно зможуть «вирішити питання» буквально одним дзвінком, але і тут є свої нюанси: вартість таких «послуг» становить щонайменше 100 тисяч доларів, і потім щомісячно підприємство сплачує їм певну домовлену суму, щоб уникнути нових проблем», – розповідає джерело «АНТИКОРу».

Те, що Вязмікін і Абрамович є «тіньовими кураторами» податкової системи нашої держави, здається, взагалі не секрет. Вони є недосяжними для правоохоронців не лише через відстань, а ще й через своє походження й людей, які допустили їх до схем.

Однак вони заробляють не лише на схематозі та здирництві. Вязмікін, кар’єра якого у правоохоронних органах закінчилася у 2019 році, раптово став солідним бізнесменом. Наразі офіційно він очолює лише одну компанію – акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Фарт капітал». Статутний капітал корпорації складає 800 мільйонів гривень, а її засновники – родичі колишнього шефа Вязмікіна Ігоря Купранця та сестра дружини експоліцейського. Ця компанія у свою чергу виступає засновником у декількох інших. До холдингу, який контролюється наближеними до Вязмікіна людьми є безліч запитань. Про це ми розповідали у нашому попередньому матеріалі.

Однак, як виявилося, АТ «ЗНВКІФ «Фарт капітал» – є лише вершиною айсберга у заплутаному клубку бізнесів Сергія Вязмікіна. Додамо лише одне: імовірно, діяльність «Фарт капіталу» фіктивна, цей висновок можна зробити з цього:

Фінансова звітність компанії надзвичайно «дивна». Згідно зі звітністю «Фарт капітал», у 2022 році акціонерне товариство отримало дохід у розмірі 11 млн грн, при цьому збитки корпорації складали 86 мільйонів. У 2023 році при невідомому доході, прибуток компанії склав майже 84 млн грн.
Юридична адреса компанії не відповідає її реальному місце знаходженню. Журналісти побували за адресою, яка вказана в реєстрах, і не знайшли жодного підтвердження діяльності там величезного фонду «Фарт капітал».
Офіс компанії Вязмікіна, згідно з офіційними даними, знаходиться поруч із станцією метро Нивки у столиці у відносно новому житловому будинку. Ми поспілкувалися із місцевими мешканцями, і нас запевнили, що ніколи не чули про діяльність інвестиційного фонду.
Будинок, в якому зареєстрована компанія Сергія Вязмікіна АТ «ЗНВКІФ «Фарт капітал»

Ми згодні з тим, що це не є злочином, однак питання, як компанія без офісу та без співробітників (згідно зі звітністю) могла отримати понад 2 млн доларів США прибутку, при тому, що у минулому році вони отримали збиток у понад 2 млн доларів США. У цьому і проявляються можливості Вязмікіна: на компанії з орбіти наближених до нього людей податкова не звертає уваги, бо знає, що «не можна». Але це лише початок.

Через ряд компаній, пов’язаних із оточенням колишнього поліцейського, можна знайти ще одне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Маркус макс», до якого варто пригледітися. Окрім назви, яка фактично ідентична з «Фарт капітал», у них співпадають адреса реєстрації (вул. Митрополита Василя Липківсього, 14 у Києві) (раніше за цією адресою було зареєстроване товариство, яке очолює Вязмікін), а також очільник – колишній керівник Департаменту захисту економіки НПУ Ігор Купранець. Основним же акціонером фонду – є батько Ігоря Купранця Михайло, який є кінцевим бенефіціарним власником «Маркус макс».

Адреса розташування компанії – є адресою масової реєстрації інших підприємств, які входять до орбіти Вязмікіна-Купранця.

Ситуація з цим підприємством є дзеркальною до «Фарт капітал» – невідомий дохід, відсутність працівників, збитки у 2022 році та прибуток у 2023 році. Таке враження, що ці цифри просто беруться з голови.

Фінансова звітність «Маркус макс». Дані: Opendatabot

АТ «ЗНВКІФ «Маркус макс» – є засновником десятків інших компаній, серед яких можна виокремити декілька. Однак одна з компаній виявилася з особливо цікавою історією. Мова йде про товариство з обмеженою відповідальністю «Елітбудгруп».

Схематичне зображення заснованих АТ «ЗНВКІФ «Маркус макс» компаній

«Елітбудгруп» у 2017 році було забудовником бізнес-центру «Iceberg» за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 14. Саме у цій будівлі зареєстрована значна кількість компаній людей, пов’язаних із Вязмікіним.

Бізнес-центр «Iceberg»

Будівництво бізнес-центру на вулиці Василя Липківського супроводжувалося не лише скандалами, а ще й кримінальними провадженнями. Як нам вдалося встановити, проти посадових осіб компанії з орбіти Купраця-Вязмікіна було розпочате кримінальне провадження за ст. 356 КК України (самоуправство). Матеріали про правопорушення внесені до ЄРДР під № №12017100090009199.

Як встановило слідство, «Елітбудгруп» придбала старе нежитлове приміщення та отримала дозвіл на його реконструкцію. Однак замість передбачених законодавством і дозволом дій, підприємство зруйнувало придбані приміщення, та на їхньому місці почало будувати новий бізнес-центр. Кримінальне провадження, розпочате за даним фактом, пішло «у нікуди»

Витяг із кримінального провадження щодо самоуправства ТОВ «Елітбудгруп»

Як це не дивно, однак кримінальне провадження залишилося без руху: ніхто не поніс ніякого покарання, а бізнес-центр удалося узаконити. Тепер він належить компаніям В’язмікіна та Купранця. Але і навіть це не найбільш цікаве у діяльності «Елітбудгруп». Компанія, як ви вже здогадалися, має тотожну фінансову звітність із іншими підприємствами колишніх поліцейських: 2022 рік – збитки, 2023 рік – прибутки. Як пояснити таку «вдачу» у минулому році – ми не знаємо, але схоже, що працює ще одна схема Вязмікіна, також пов’язана з Державною податковою службою.

Як нам вдалося встановити, протягом останніх 2 років «Елітбудгруп», яка через «десяті руки» належить батькові Ігоря Купранця Михайлу, 16 разів зверталася до фіскалів із листами про відшкодування податку на додану вартість (ПДВ). Кожен із цих листів був погоджений, як наслідок, компанії Купранця-Вязмікіна з бюджету повертали мільйони гривень. Тільки за що – поки не зовсім зрозуміло, адже, якщо вірити тій же фінансовій звітності компанії, активної підприємницької діяльності вони не вели.

Цей матеріал – свідчення про масив шахрайських і вплив на податкові органи, які вчиняються колишнім поліцейським Сергієм Вязмікіним. Незважаючи на те, що за нашими даними, упродовж повномасштабної війни до України він не повертався, на батьківщині у нього справи йдуть прекрасно. З одного боку, він має «законний» бізнес, який невідомо звідки приносить йому (ймовірно, декларативно) десятки мільйонів гривень прибутку, а з іншого боку, схематоз забезпечує мільйони доларів «у конверті». Тільки ось чомусь колишні колеги Вязмікіна – правоохоронці у притул не бачать схем, які організовує ексзаступник керівника Департаменту захисту економіки НПУ та його поплічники.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Незаконне будівництво і податкові «скрутки»: як експоліцейський Сергій Вязмікін заробляє в Україні мільйони, живучи в Монако появились сначала на Антикорупційна правда.

Марина Барсук до 2021 року носила прізвище Дідиченко, й її можна назвати однією з найвідоміших суддів України. На рівні не меншому, ніж, скажімо, сумнозвісний голова Окружного адміністративного суду Києва Павло Вовк. Зіркою вона стала завдяки своїй згідливості та вмінню ухвалювати рішення на користь того, хто більше платить. Зараз жінка працює в Північному апеляційному господарському суді, хоча її кар‘єра могла і повинна була скінчитись ще у 2015 році.

У той час журналісти знайшли аудіозаписи, на яких народний депутат Сергій Алєксєєв обговорює зі своєю помічницею суми в тисячі доларів для судді Дідиченко за винесення правильного рішення у справі відносно «Укрсоцбанку». Рішення врешті-решт було ухвалено саме таке, яке було вигідне для нардепа, а суддя, попри скандал, не отримала жодного покарання.

Тандем судді Дідиченко та депутата Алєксєєва продовжився у 2016 році, коли останній хотів прибрати до рук будівлю «Хімнафтомашпроєкту» на бульварі Лесі Українки в Києві. Йшлося про приміщення загальною площею 6 049 кв. м, яке належало підприємству за іпотечним договором. Судовий спір розглядала колегія з рідного для Марини Дідиченко Північного апеляційного господарського суду.

За неймовірним збігом обставин у 2019-2020 роках батько Марини Дідиченко – Анатолій Яковенко, який тривалий час працював в Генеральній прокуратурі України, був помічником того самого народного депутата Сергія Алєксєєва – на платній основі.

Але не тільки роботою з нардепом Алексєєвим відома суддя Марина Дідиченко. Куди більшої слави їй приніс суд у справі щодо права власності на Полтавський ГЗК з боку корпорації олігарха Костянтина Жеваго. Тривалий час чотири офшорні компанії, які пов’язували з Ігорем Коломойським та Павлом Фуксом, намагались відсудити ГЗК у Жеваго, й у 2021 році суддя Дідиченко винесла рішення не на користь власника яхти із неприємною літерою Z на палубі.

Комізм ситуації полягає у тому, що в 2021 році Марина Дідиченко вийшла заміж за адвоката Віктора Барсука, який багато років працював в юридичній фірмі FCLEX, що обслуговувала Жеваго. Виходить, що дружина й чоловік начебто стояли по різні боки від олігарха. Принаймні напочатку подружнього життя.

Ще більшого драматизму ситуації додає те, що до Дідиченко Віктор Барсук був одружений з народною депутаткою від партії «Батьківщина» Анжелікою Лабунською. Вона понад 20 років співпрацює з власником корпорації Ferrexpo Костянтином Жеваго. Він же тривалий час був головним спонсором партії Юлії Тимошенко.

Чи посприяло розлучення Віктора Барсука та Анжеліки Лабунської його ненависті до Жеваго – сказати важко. Тим не менш нова дружина адвоката – суддя Марина Дідиченко, яка взяла його прізвище, займається розглядом справ, які точно не йдуть на користь олігарху. Зокрема, у 2021 році підсанкційний бізнесмен Павло Фукс через компанію ФК «Інвестохіллс Веста» став скуповувати борги різних підприємств. Одним з них виявився відомий виробник шин «Росава», чиї потужності розташовані в Білій Церкві Київської області. «Росава» належала Костянтину Жеваго, й саме суддя Марина тепер вже Барсук була в числі суддівської колегії, яка розглядала справу Фукса проти Жеваго.

За збігом обставин Павло Фукс у 2021 році був в числі гостей на весіллі судді Марини Барсук та адвоката Віктора Барсука. Як «алаверди» згодом подружжя було запрошене на ювілей Фукса в стилі венеційського карнавалу в Конча-Заспі.

Адвокат Віктор Барсук відомий не менше за свою дружину-суддю. В часи президентства Петра Порошенка він входив у юридичний пул, який обслуговував народного депутата Олександра Грановського. Нардеп навіть користувався автівками, які належали близьким до Барсука особам. Грановський тоді нажив слави «смотрящого» за прокуратурою, тож очевидно, що Віктор Барсук був вхожий до прокурорських кабінетів.

Депутат Олександр Грановський та адвокат Віктор Барсук

Нагадаємо, батько судді Марини на той час Дідиченко – Анатолій Яковенко – багато років працював в Генеральній прокуратурі. Остання його посада у 2019 році – заступник начальника Департаменту – начальник управління нагляду за додержанням законів у місцях попереднього ув’язнення. Ймовірно, що саме прокурорські коридори могли звести разом Марину Дідиченко і Віктора Барсука.

Анатолій Яковенко непогано «напрацювався» в Генпрокуратурі, адже за час роботи розжився двома будинками в елітному Обухівському районі та чотирма квартирами в Києві. Зараз він займається розведенням риби й орендує велике водосховище в Кіровоградській області. Його дружина і, відповідно, мати судді Марини Барсук – Антоніна Яковенко тривалий час володіла рибним магазином «Дон маре» на столичному Харківському масиві. Також вона керує компанією «Щедрий дачник» і водночас є директоркою приватного закладу освіти «Матусина школа» на Оболоні в Києві.

В декларації Марини Барсук, окрім квартир, гаражів та численних авторських прав на ім’я чоловіка Віктора Барсука, можна побачити новенький будинок, загальною площею 222 квадратних метри.

Цей будинок разом із земельною ділянкою був придбаний у листопаді 2023 року, на другий рік повномасштабного вторгнення Росії на територію України.

Котеджне містечко «Коник», де проживає суддя Марина Барсук

Марина Барсук має двох дітей від попередніх стосунків. Молодший з них – Вадим Дідиченко проживає у Лондоні.

У соцмережі LinkedIN син судді вказує, що отримував освіту в лондонському Albemarle Independent College.

Вартість навчання на рік в цьому коледжі становить 27 000 фунтів. Хлопець навчався за програмою А-level та обрав для себе три основні предмети – економіка, математика та географія.

У 2023 році син судді Марина Барсук Вадим Дідиченко нетривалий час працював менеджером у компанії Alpha Capital Education, а цього року встиг потрудитись в юридичні фірмі Equity, партнером у якій був чоловік судді, адвокат Віктор Барсук.

Не зайвим буде згадати, що саме у Лондоні зараз проживає підсанкційний російсько-український олігарх Павло Фукс, з яким водять дружбу Барсуки.

Судячи з декларації Марини Барсук, родина оплачує проживання сина в Лондоні не з останніх коштів. Адже тільки готівки у судді майже пів мільйона гривень та 45 тисяч доларів.

Адвокатська робота, судячи з вказаних сум, є напрочуд прибутковою. Особливо, якщо згадати, з якими клієнтами працює Віктор Барсук. За даними ЗМІ, щонайменше з 2021 року він працює в офісі бізнесмена Ігоря Коломойського.

Доповнив статки родини у 2023 році свекор судді Микола Барсук. Він подарував подружжю певну річ чи майно, вартістю 20 млн гривень.

У 2023 році інформаційне поле розірвала шокуюча новина про рекордний хабар, на якому зловили голову Верховного Суду Всеволода Князєва. За даними НАБУ і САП, Князєв разом із іншими суддями отримали 1,8 млн доларів від Костянтина Жеваго за ухвалення рішення на його користь. Йдеться якраз про ту справу по Полтавському ГЗК, яку свого часу розглядала суддя Марина тоді ще Дідиченко.

Історія зв’язків суддівсько-адвокатської родини Барсуків – це яскравий приклад того, якою судова система бути не повинна. Важко собі уявити, щоб десь, наприклад, у Лондоні суддя запрошувала на своє весілля бізнесмена, справи якого веде в суді. Також складно зрозуміти, як український адвокат та колишній чоловік народної депутатки міг заробити понад 1 млн доларів, не маючи жодного бізнесу, а виключно за рахунок адвокатської практики.

У лютому 2022 року, напередодні повномасштабного вторгнення рф в Україну, суддя Марина Барсук звернулась до Вищої ради правосуддя з заявою про тиск та втручання в її діяльність. Суддю обурили численні публікації про її зв’язки з олігархами та яскравий спосіб життя. Марина Барсук жалілась, що в матеріалах ЗМІ її називають «кишеньковою суддею» та «подружкою олігархів». На її думку, твердження «судді, пов’язані з олігархом» та «… у них (суддів) є певний зв’язок з певними особами, зацікавленими в результаті розгляду справи…» необґрунтовані та не містять посилання на докази, на підставі яких можна було б дійти таких висновків.

Доказів цьому насправді більш, ніж достатньо – присутність олігархів Павла Фукса та Ігоря Коломойського на суддівсько-адвокатському весіллі. Розгляд справ, в яких вони ж є зацікавленими особами. Зрештою, робота чоловіка на одного з цих олігархів. Чи можна з таким багажем розраховувати на те, що Марина Барсук як суддя не матиме конфлікту інтересів і ухвалюватиме рішення незаангажовано? З великою долею вірогідності – ні. Чи можна пов’язати зростання статків родини Барсуків з тими, з ким вони водять дружбу і в чиїх інтересах працюють? Ймовірно – так.

І ця ситуація має насторожити не тільки Вищу раду правосуддя, але й правоохоронні органи, які суддю Князева зловили на хабарі, але чомусь заплющують очі на багаторічну співпрацю родини Барсуків із бізнесменами та олігархами.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Барсук Марина Анатоліївна: скандальна суддя на мільйон доларів появились сначала на Антикорупційна правда.

Причина в тому, що «куратори» Датій мають дуже сильний вплив на все, що відбувається зараз у Податковій. Це колишні поліцейські Сергій Вязмікін та Ігор Купранець і їхній компаньйон із забороненої «Опозиційної платформи – За життя» Ігор Абрамович, пише problematic.

Прізвища Вязмікіна та Абрамовича на слуху через розслідування «Батальйон Монако», адже цю парочку помітили на Сен-Жан-Кап Ферра. Журналісти з’ясували, що колишній в.о. начальника департаменту захисту економіки Національної поліції та ексдепутат від ОПЗЖ мешкають на спільній віллі.

Через це розслідування ДБР навіть відкрило справу щодо законності перетину кордону всіх учасників «батальйону Монако». Проте за рік жодних новин із цього приводу так і не чутно.

А от розмови про те, за рахунок чого Вязмікін та Абрамович можуть собі дозволити відпочинок в Монако, якраз були. Одразу після затримання та обшуків у любительки елітки з Київської податкової, у Верховній Раді відбулось засідання Тимчасової слідчої комісії щодо корупції в ДПС.

На ньому окремо заслухали журналіста Юрія Бутусова, який мовою цифр пояснив, на яких незаконних схемах найбільше наживаються податківці. За його словами, основа – це блокування податкових накладних, що повністю унеможливлює роботу підприємств. Розблокувати їх можна тільки за рахунок хабара.

Причому блокування відбувається мало не для половини всіх зареєстрованих компаній, які проходять перевірку.

Інша тема крутиться у департаменті акцизів, який за останній час розправив свої крила як Атлант. Саме в цьому контексті Бутусов і називає прізвища Вязмікіна, Абрамовича та колишнього начальника Департаменту захисту економіки Національної поліції України Ігоря Купранця.

Останній оскандалився ще у часи керівництва МВС Арсеном Аваковим. Йому приписували і незаконне збагачення, і причетність до фірм, які вигравали підряди на охорону портів, і постійне доїння бізнесу. Департамент захисту економіки в Поліції – це щось на кшталт скандального «відділу К» в СБУ.

По суті обидві ці установи повинні боротися з корупцією та захищати бізнес, а насправді можна тільки пригадати, як СБУшник Демчин записував свої квартири, машини та статки, зароблені за рахунок «роботи з бізнесом», на громадянську дружину.

Купранець працював в структурах МВС з кінця 90-х і вважається «ідейним засновником Департаменту захисту економіки», як пафосно повідомляє його сторінка у Вікіпедії. Однак, пропрацювавши в міністерстві до 2019 року він запам’ятався хіба що незадекларованими автівками, подарованою квартирою та незаконним бізнесом дружини у Чорнобильській зоні.

За даними ЗМІ, Купранець за часи роботи в МВС встиг зблизитися з Сергієм Вязмікіним, у якого був начальником. У «Департаменті кошмарення бізнесу», як його жартівливо називають, вони встигли напрацювати непогану базу підприємств, з яких продовжують «кормитися». Водночас, з 2019 року до їхнього угрупування приєднався ще один член – вже колишній депутат від проросійської ОПЗЖ Ігор Абрамович. Він же був членом Податкового комітету Верховної Ради, куди його люб’язно запросив голова цього комітету та особистий товариш Данило Гетманцев.

Приблизно в цей час тріо переключилось на роботу з акцизними товарами. За даними аналітиків та представників парламенту, сірий ринок тютюнових виробів минулого року досяг свого піку та почав складати більше 20%. Про те, що відбувається з нелегальним алкоголем, годі й говорити. Якщо Ігоря Абрамовича більше пов’язують із сигаретами, то Сергія Вязмікіна з алкоголем через його тестя Олександра Сітака.

Дружина Вязмікіна Оксана походить із заможної родини аграріїв Житомирщини. Вона очолює ТОВ «Перша українська аграрна компанія», на яку записаний Mercedes, яким колишній поліцейський пересувається по Монако. А от її батько керує «Бердичівською солодовою компанією», яка є великим виробником солоду.

Чи потрібно говорити про те, що в агрокомпаніях родини Сітак-Вязмікіних ніколи не виникає проблем із Податковою, тоді як інші бізнесмени-аграрії таких привілеїв не мають. І це не зважаючи на те, що родина родом з російської Федерації, а паспорт із двоголовим орлом у дружини Вязмікіна міг бути аж до 2016 року. Принаймні про її російське громадянство говориться в судовому рішенні, яке стосувалось порушень правил дорожнього руху.

Аби не випадати з податкової теми після скандального звільнення згаданої напочатку Оксани Датій, у Вязмікіна, Абрамовича та Купранця є й інші свої люди в системі. Зокрема, судячи з декларації, що була подана в січні 2024 року, мама Сергія Вязмікіна – Тетяна Никифорівна, працює заступником начальника відділу ДПС Голосіївського району міста Києва. До цього вона обіймала посаду Головного державного інспектора ДПС Києва.

У Абрамовича теж є свій перевірений кадр у Податковій Києва. Це заступниця звільненої Датій – Інна Якушко. В структурах ДПС жінка працює давно, і встигла навіть потрудитись на гаманець керівника Міністерства доходів і зборів, яке за часів Януковича очолював сумнозвісний Олександр Клименко. Документальний зв’язок Абрамовича та Якушко відслідкувати не вдалось, але ця інформація активно обговорюється в дотичних до податкової тематики Телеграм-каналах.

Колишній народний депутат Ігор Мосійчук ще минулого року писав про те, що за схемами в Податковій стоять Вязмікін, Купранець та Абрамович. І покриває її нібито голова Податкового комітету Верховної Ради Данило Гетманцев. Після того, як Абрамович склав мандат депутата українського парламенту Гетманцев навіть подякував тому за роботу, не дивлячись на його приналежність до забороненої «Опозиційної платформи – За життя».

З дружбою із ворогами у Гетманцева прослідковується певна тенденція. Річ у тому, що він три скликання поспіль був помічником «регіонала» Володимира Сівковича, підозрюваного нині в державній зраді. Сівковичу закидають не тільки персональне кураторство під час розгону мітингу Революції гідності, але й активну співпрацю з ФСБ росії ще з 90-х років. Українське слідство задокументувало зустріч Сівковича з секретарем РНБО росії ніколаєм патрушевим у жовтні 2013 року для координації дій щодо придушення ймовірних мітингів на підтримку європейської інтеграції України. Що подібній особі міг радити нинішній «Слуга народу» Данило Гетманцев, навіть важко уявити.

Згадує прізвища Вязмікіна, Купранця та Абрамовича в контексті можливих схем по акцизним товарам й інший член Податкового комітету, депутат від «Слуги народу» Мар’ян Заблоцький. Зокрема, ще в грудні 2022 року він розповідав:

«На мою думку, існують фабрики, на роботу яких Податкова звертає недостатньо уваги. Я не раз чув прізвища Купранець і Вязмікін, які згадувалися в репортажі про батальйон «Монако»… Я не можу надати жодних доказів, але можу сказати, що на податковому комітеті деякі депутати питали про це в голови комітету».

Всі ці активні обговорення серед вищих чиновників, чутки у Телеграм-каналах, шалені статки колишніх поліцейських Вязьмікіна та Купранця і їхнього товариша з проросійської партії Абрамовича не можуть не мати під собою підґрунтя. Усі нібито щось і знають, але якось із великою обережністю говорять про сірі схеми в Податковій. І чим далі правоохоронці спускатимуть на гальмах справу любительки писати листи бажання Оксани Датій, і тим паче розслідування по «батальйону Монако» – тим більше ці обговорення стануть сприйматися несерйозно. І що найгірше в цій ситуації, що це продовжить збагачення людей, які можуть мати зв’язок із країною-агресоркою.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Сергій Вязьмікін, Ігор Абрамович, Ігор Купранець мутять податкові схеми з Лазурового узбережжя появились сначала на Антикорупційна правда.

Нещодавно провела комплекс слідчих дій і зокрема обшуків в АТ «Київметробуд» та КП «Київський метрополітен». Як повідомляє екснардеп Ігор Мосійчук, слідством вилучено великий масив технічної та фінансової документації яку тепер необхідно вивчити, систематизувати, провести експертизи. Слідство обіцяє бути технічно складним і відповідно не наскільки швидким як хотілось би суспільству.

АТ «Київметробуд» в жовтні 2018 року стало переможцем тендеру на будівництво станцій метро на житловий масив «Виноградар» на 5,9 млрд гривень. Роботи повинні були зробити до грудня 2021 року.  На той час акціонери  генерального підрядника перебували між собою в корпоративному конфлікті, що вже вказувало на те, що роботи не будуть виконані, оскільки конфлікт між акціонерами аж ніяк не сприяє ефективному управлінню такого роду компаніями.

Станом на момент проведення тендеру одним із кінцевим бенефіціаром був Дмитро Давтян, який очолював департамент транспорту КМДА і відповідно лобіював власні інтереси під час проведення тендеру. До речі, контрольний пакет акцій він здобув внаслідок рейдерського захоплення акцій вже екснардепа та власника «Укрбуду» Максима Микитася. Останній купив акції в березні 2018 року у героя України В. Петранка який ще з радянських часів був керівником «Київметробуду» і фактично всі станції метро, які були побудовані за часів Незалежності України, побудовані саме ним.

Фактично «Київметробуд»отримав та повністю витратив 4 млрд гривень, з них 533 млн гривень з казначейського рахунку в жовтні 2022 року! Але законодавством передбачено, що генпідрядник може отримати аванс в 30% від суми контракту. Реально виконано робіт на 10-12%, хоча грошових коштів фактично отримано на 50% від вартості проекта. Побудовано частину захисної конструкції «стіна в грунті», велася щитова проходка правого перегінного тунелю в напрямку станції «Мостицька» до ст. м. «Сирець». Актами виконаних робіт закрито лише 48 млн з 4 млрд гривень.

У грудні 2018 року «Київметробуд» (Давтян) отримав від КП «Київський метрополітен» майже 2,6 млрд гривень. При цьому, вказані грошові кошти були скеровані не на будівництво, а покладені «Київметробудом» на депозит в банку, внаслідок чого відбулось нецільове використання грошових коштів. У зв’язку з цим, СБУ було порушено відповідне кримінальне провадження, а прокурор Києва звернувся до суду із позовом про стягнення з АТ «Київметробуду» на користь держави 140 млн гривень безпідставно отриманих відсотків за депозитом. Не зважаючи на те, що протягом 2019 року роботи не велися, 27 грудня 2019 року  КП «Київський метрополітен» видає «Київметробуду» черговий аванс в розмірі 1,4 млрд гривень і загальна сума триманих авансів склала 4 млрд гривень.

“В першій половині 2020 року Давтян уступає акції, в тому числі і Петренківські акції, що були викрадені у МИКИТАСЯ громадянам Хомутинніку та Фуксу.  Станом на вересень 2022 Хомутинніком та Фуксом було виконано робіт на суму максимум 1,2 млрд гривень. Між тим, акти виконаних робіт були на той час складені та підписані на суму лише 40 млн гривень (1% від отриманих коштів). Щодо інших робіт на суму трошки більше 1 млрд гривень станом на вересень 2022 складені не були, а отже не були і перевірена якість проведених робіт. Але, не зважаючи на це, КП «Київський метрополітен» в жовтні 2022 невідомо чому перераховує на рахунок «Київметробуд» ще 533 млн гривень, які зникають, як зникли з України Хомутиннік та Фукс”, – повідомив Ігор Мосійчук.

Виговський займається не організацією будівництва, а направленням всіх вигідних робіт, які забезпечені фінансуванням, на підконтрольні Брагінському через свого родича компанії ТОВ «КБ «Теплоенергоавтоматика  та ТОВ «Енергодарбудмеханізація». Ці фірми не мали ніколи ніякого відношення до будівництва метро, однак за останні чотири роки зайняли монопольне становище.  За даними екснардепа, гроші можуть бути привласнені:

– заступником голови КМДА з питань транспорту Дмитром Давтяном;
– екснардепом від ОПЗЖ Ігорем Абрамовичем;
– олігархом Павлом Фуксом;
– олігархом Віталієм Хомутинніком.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Хомутиннік, Давтян, Абрамович та інші: Хто понесе відповідальність за корупцію і аварію у київському метро? появились сначала на Антикорупційна правда.

Напевно, багато хто з вас чув прізвище Гетманцев? І, напевно, не в хорошому контексті. Серед українських бізнесменів нардепа від «Слуги Народу» Гетманцева нібито називають «вбивця бізнесу», бо нібито саме завдяки його «ініціативам» український бізнес не може нормально працювати. Саме Гетманцев був ініціатором ідеї обкласти бізнес додатковими податками та повернути усі перевірки для бізнесу. Говорячи простими словами, добити бізнес остаточно. І ось тут виникає резонне питання: на кого працює людина, яка нищить українську економіку під час війни?

Чому Гетманцева «терплять», та ще й дають йому очолити профільний податковий комітет у ВР та нібито призначити «своїх» людей до податкової? Імовірно, все просто, Гетманцев — нібито справжній геній у створенні незаконних схем. Він нібито знає, як створити схеми на мільйони гривень і куди правильно «занести». Наприклад, за допомогою своїх людей, правильно розставлених на держпосадах, він нібито повністю взяв під контроль ринок підакцизних товарів в Україні.

Кажуть, що нібито Гетманцев заручився підтримкою своїх покровителів, які втекли з України під час війни Ігоря Абрамовича та Сергія Вязьмікіна. Абрамович – народний депутат від забороненої проросійської партії ОПЗЖ. Вязьмікін – колишній в.о. начальник департаменту захисту економіки Нацполіції. Саме їхні журналісти УП зняли під час пробіжки у Ніцці, на блакитному узбережжі Франції. За даними ЗМІ, схему нібито організували Абрамович та колишній заступник начальника НПУ за міністра МВС Авакова Ігор Купранец. Вязьмікін – нібито його довірена особа. До схеми Гетманцева нібито залучив своїх людей — в.о. голови ДФС України Тетяну Кирієнко та Євгена Сокура — в.о. заступника голови ДФС. Схема, з чуток, дуже проста. Привід для поборів із підприємств нібито оформляє департамент контролю за підакцизними товарами, виписуючи виробникам порушення на папері. Ті, хто не погодився платити, нібито прикривають виробництво. Під загрозою закриття з підприємств нібито збирають «кеш» — простіше кажучи, «обилечивают». Нібито саме для цього, на посаду начальника департаменту призначають Олександра Ярмоленка, а першим заступником до нього Івана Левкіна — нібито кардинала сірих тіньових схем.

Щоправда, після гучних корупційних скандалів їх нібито довелося «сховати» — Ярмоленко, здається, утік у Монако, а Левкіна нібито «сховали» у Львові, давши посаду начальника управління податкового аудиту ГУ ДФС у Львівській області. Звідки він нібито продовжує контролювати всі тіньові схеми з підакцизними товарами в країні.

Контролює тіньові побори нібито Олександра Шевченка (президент львівської асоціації футболу). Контроль за роботою Шевченка в регіоні нібито здійснює добре відомий і за межами області Ігор Кривецький — з чуток, кримінальний елемент на прізвисько «Пупс». Шевченко нібито відповідає за збір із «горілчаників» та «спиртовиків», а його колега — із «тютюнників». Цей колега нібито має тісні зв’язки у правоохоронних органах. Згідно з розслідуванням УП, саме на його машині їхав через кордон у відпустку до Іспанії заступник генерального прокурора України Олексій Симоненко. Високопоставлені силовики та топ-чиновники нібито часто безкоштовно зупиняються в готелі цього Шевченка.

Щоб зрозуміти масштаби передбачуваної схеми, нібито створеної цією групою, слід знати, що щомісячний обсяг хабарів податківцям та силовикам лише у спиртовій галузі становить 4 млн. доларів. Тіньовий прибуток виробників спирту нібито становить 940 млн грн на місяць. А легальні виробники горілки нібито використовують тіньовий спирт для виготовлення неоподатковуваної продукції на 1,5 млрд грн на місяць. Масштаби передбачуваної нелегальної схеми вражають. Ділкам нібито вдалося взяти під контроль та регулярно «обилечивать» майже півтора десятки спиртзаводів. За даними ЗМІ це: Сторонибабський, Струтинський, Раваруський, Гуральня Браніцьких, Зірненський, Бучацький, Мишковичський, Лужанський, Нітробос, Бершадський, Караванський, Артемівський, Шпанівський спиртзаводи. Так само нібито справно платять «данину» та лікеро-горілчані заводи.

Схема, нібито організована чиновниками, депутатами та податківцями Гетманцева, які втекли в Монако, чудово працює і приносить мільярди гривень щомісяця. Тільки цей дохід нібито йде повз бюджет України. А тим часом українці віддають останнє для фронту та ЗСУ. Перемогти зовнішнього ворога — важливо, але начебто не сталося так, що після перемоги Україну розвалить внутрішній ворог.

Сообщение Гетманцев та його тіньові «схеми»: ЗМІ дізналися багато цікавого появились сначала на Антикорупційна правда.