Господарський суд Києва скасував угоди, за якими спеціальний дозвіл на видобуток граніту на Пинязевицькому родовищі був перепроданий від Малинського каменедробильного заводу спочатку одній компанії, а згодом — структурі, пов’язаній із броварським бізнесменом Сергієм Шапраном. Формально дозвіл повернули підприємству з групи «Юнігран» підсанкційного Ігоря Наумця, але сама історія передачі активів оголила значно глибшу проблему — фактичну втрату державою контролю над арештованим майном.

Ще у 2022 році правоохоронці заявляли, що структури «Юніграну» підозрюються в незаконному видобутку надр і можливому фінансуванні російської агресії. Активи були арештовані, а проти Наумця запровадили санкції. Здавалося б, механізм працює. Але вже за два роки журналісти встановили, що ключові підприємства групи опинилися під контролем інших бізнес-структур.

За даними розслідувань, передача активів стала можливою після рішень судів, які зняли арешти, та дивної пасивності сторони обвинувачення, що не довела оскарження до кінця. Додатковим фактором стала відсутність реального покарання за обхід санкцій — юридична прогалина, яка фактично дозволяє змінювати власників, не змінюючи суті контролю над активами.

Сам Наумець заявляв, що розраховував лише на часткову передачу бізнесу в обмін на «вирішення проблем», але зрештою втратив контроль повністю. Шапран, навпаки, наполягає, що всі угоди були законними. І саме ця формальна «законність» сьогодні є головною проблемою: схеми можуть виглядати бездоганно на папері, але по суті означати виведення стратегічних ресурсів з-під контролю держави.

Після резонансу в медіа правоохоронці відкрили нові кримінальні провадження, а самому Шапрану обрали запобіжний захід і оголосили підозри, зокрема у незаконному відшкодуванні ПДВ. Наумця оголосили в розшук. Проте велика кількість підозр ще не означає вироків, а тим більше — повернення активів державі.

Ключове питання залишається без відповіді: чому процедура націоналізації активів так і не доведена до кінця? Позов про конфіскацію досі не поданий, а підприємства, які мали б працювати на економіку країни, залишаються джерелом прибутку для приватних структур.

Ця історія створює небезпечний сигнал для всього бізнесу: санкції в Україні можуть існувати формально, але не працювати на практиці. А якщо активи можна переоформити, поки триває слідство, то будь-які обмеження перетворюються лише на тимчасову незручність, а не на реальний інструмент державної політики.

“Антикорупційна правда”

Сообщение «Юнігран» між санкціями і схемами: як арештовані надра Ігоря Наумця опинилися у бізнесмена Сергія Шапрана появились сначала на Антикорупційна правда.

4-поверховий готель на одеському пляжі будує фірма «Прим-отель». Раніше на цьому місці було кафе. За документами – це не нове будівництво, а реконструкція. А самі роботи мали бути завершеними ще у 2021 році. Власниця фірми – Наталя Гладка. Вона – мама київського судді Сергія Вовка. Принаймні, її прізвище, як матері, він зазначав у офіційному суддівському досьє. І їй же дарував у 2014 році майно в Одесі.

Вовк – скандально відомий суддя. В Печерський районний суд він потрапив у 2006 році, і вже наступного року прийняв рішення щодо передачі землі в центральній частині Одеси фізичним особам, через незаконність якого порушили кримінальне провадження.

Також Вовк розблоковував рахунки колишнього міністра аграрної політики та продовольства Миколи Присяжнюка, якого на той момент підозрювали у заволодінні 540 млн грн Аграрного фонду.

Саме Вовк головував у колегії суддів, які засудили ексміністра внутрішніх справ Юрія Луценка до 4 років в’язниці, зокрема, за святкування Дня міліції. Після чого Європейський суд з прав людини зобов’язав Україну виплачувати Луценку компенсацію.

У 2020 році саме Вовк своїм рішенням зобов’язав Офіс генпрокурора забрати справу заступника голови Офісу президента у НАБУ. Олега Татарова підозрювали у причетності до хабаря за фальсифікацію експертизи в епізоді про заволодіння коштами Національної гвардії. Сама справа стосувалася екснардепа Максима Микитася, тож відповідно вона була підслідна саме НАБУ. І справа Татарова – не єдина, яку за рішенням Вовка було забрано у НАБУ і передано до інших органів.

“Я ніякої господарської діяльності не веду, будь-якої протиправної діяльності я не веду. І якщо є питання з приводу моєї діяльності, звертайтесь, будь ласка, до спікера суду”, – заявив Вовк.

А з приводу будівництва в Одесі порадив звертатися до матері.

Наталя Гладка чомусь заявила, що Сергій Вовк не її син. А також дала зрозуміти, що будівельні роботи на одеському пляжі триватимуть.

“Антикорупційна правда”

Сообщение В Одесі родичка скандального судді Сергія Вовка будує готель на пляжі появились сначала на Антикорупційна правда.