Здавалося б, транспортна система столиці мала б бути притулком для фахівців, які розуміють, як модернізувати рухомий склад і врятувати підприємство від банкрутства. Та замість професіоналів ми бачимо знайомі обличчя — політичних ділків, які роками кочують із посад на посаду, змінюючи лише вивіски.

Білий — саме з таких. Учора він захищав “радикальні ідеї”, сьогодні керує комунальним монстром, де щороку прокручуються сотні мільйонів гривень. Його поява в “Київпастрансі” — не випадковість, а результат тісних зв’язків із оточенням бізнесмена і політика Сергія Рибалки, знаного у кулуарах як “майстер фінансових схем”.

Декларації Білого скромні — офіційно він не мільйонер. Але на дорозі його видає Infiniti, який навряд чи купується на депутатську зарплату. І поки він “реформує” транспорт, люди у його близькому колі продовжують ділити контракти, земельні ділянки та доступ до тендерів.

У кулуарах Київради подейкують: призначення Білого — не стільки про транспорт, скільки про фінансові потоки. “Київпастранс” — ласий шматок: закупівлі, ремонт, паливо, реклама, навіть дрібні касові схеми. І тепер частина цих процесів може опинитися під контролем людей, далеких від транспорту, але близьких до політики і грошей.

Збіг? Навряд.

Бо у системі, де чиновники з політичним минулим розставляються на ключові фінансові пости, збігів не буває. Є лише домовленості, обіцянки і відсотки.

І поки кияни знову чекають нових вагонів — хтось дуже тихо “ремонтує” схеми, які, здається, давно ніхто не гальмує.

“Антикорупційна правда”

Сообщение “Київпастранс” у тіні: як колишній радикал Сергій Білий знову опинився біля великого корита появились сначала на Антикорупційна правда.

За даними слідства, лише у 2023–2024 роках на «реконструкцію ліфтів» було укладено договорів майже на 815 мільйонів гривень. У кишені фігурантів осіло щонайменше понад 100 мільйонів.

Хто у грі?

• КП «Київбудреконструкція» на чолі з добре відомим правоохоронцям Анатолієм Сульдіним, який уже фігурує у схожій справі.

• Чотири «улюблені» підрядники: «Майстерліфт», «Юніт-Л», «Елевейтор Сервіс» і «МП “Промкомплекс”».

• Їхні постійні постачальники – «Завод Євроформат» та «Укрліфтсервіс».

Усі вони чудово «знаходили одне одного» у схемі: тендерні умови виписувались під конкретні компанії, конкуренцію відсікали, а далі починалося класичне – завищені ціни, перекидання коштів через десятки фірм-прокладок, готівка й відкат.

Приклади? Будь ласка. На проспекті Володимира Івасюка, 18-Б, ліфт для 630 кг «оформили» за 1,57 млн грн, хоча реальна ринкова ціна – 1,1 млн грн. Та сама історія з іншими адресами: переплати сотні тисяч з кожного ліфта.

Політичний слід
За підрядниками стоять зовсім не випадкові прізвища:

• «Елевейтор Сервіс» належить родині Яніцьких, де Василь – депутат Рівненської облради від «ЄС» з мільйонними статками.

• «Майстерліфт» та «Євроформат» пов’язані через бізнесмена Ігоря Ткаченка.

• За всім цим стоїть директор Сульдін, який роками виводив бюджетні кошти й уже не раз світився у кримінальних провадженнях.

КМДА – мовчить
«Київбудреконструкція» підпорядковується Департаменту ЖКІ КМДА. Очільник департаменту Дмитро Науменко сам підсудний за розтрати, а заступник голови КМДА Петро Пантелеєв нібито «контролює» цей напрямок. Контролює так, що десятки мільйонів просто випаровуються.

Сьогодні маємо чергове кримінальне провадження (ч. 4 ст. 191 ККУ – розкрадання у воєнний час). Але якщо врахувати, що подібні справи щодо тих самих людей тягнуться ще з 2019 року, постає питання: скільки ще ліфтів «золотого зразка» треба встановити, щоб хтось реально сів за ґрати?

“Антикорупційна правда”

Сообщение Анатолій Сульдін, Ігор Ткаченко та інші: Як столична ліфтова мафія вкрала понад 100 мільйонів з бюджету Києва появились сначала на Антикорупційна правда.

Що ж такого приховує декларація Пишного?

Разом із дружиною Людмилою вони активно вкладають у валютні облігації — зокрема в доларові. Випадковість? Навряд. Адже дружина головного банкіра країни, як виявилось, причетна до будівельного бізнесу, який, увага, веде діяльність у США. А ще — донька Світлана, яка вже давно живе за океаном, до недавнього часу була співвласницею фірми в самому серці багатства — Беверлі-Гіллз. Саме там, де ціна на житло стартує від мільйонів. Збігів тут явно забагато.

Дружина Пишного володіє одразу кількома компаніями — «Брайтшоу», «Планета РС Київ» та «Планета РС Бородянка». Дві останні — частина однієї мережі, до якої входить і родина Романа Романова, ексглави «Укроборонпрому». Ці компанії, незважаючи на війну, виграють мільйонні тендери на бетонні блоки, плити, конструкції для укриттів. І що характерно — вже під розслідуванням: правоохоронці запідозрили завищення цін. У 2024-му — тендерів на понад 28 млн грн, у 2025-му вже 7,6 млн. У час, коли держава рахує кожну копійку — ці фірми заробляють мільйони на обороні.

А тим часом сам Романов відкриває завод у США на $15 мільйонів — із колишніми працівниками з Херсона. Гроші — частково кредитні, але частину вкладали самі інвестори. Імовірно, серед них — і дружина Пишного, яка володіє часткою в «Планеті РС Бородянка».

А тепер повернімося до Світлани Пишної — доньки голови НБУ. Вона — не просто мешканка Америки. З 2021 по 2024 рік була співзасновницею BARVI LLC у Беверлі-Гіллз. Будинок, де була зареєстрована компанія, продавався за $3,3 млн. І саме цей будинок фігурує на Instagram-фото Світлани — те саме вікно, ті самі двері. Дівчина, здається, жила або й досі живе у самісінькому серці каліфорнійської розкоші.

Бізнес-партнеркою Світлани була не менш «зіркова» особа — модель Олександра Супруненко, донька колишнього нардепа. Її родина добре знайома з Пишними: ще в 2016 році молодші доньки обох сімей брали участь у конкурсах краси.

Дарія Пишна тепер мешкає в Лондоні та займається мистецтвом. А от старша Світлана у квітні 2025 року стала повноправною власницею майже 900 квадратних метрів розкішного маєтку біля Київського моря — у селі Лебедівка, у містечку Riviera Village. Цей об’єкт в декларації Пишного ще значиться як «незавершений», але за даними реєстру — вже давно завершений.

До речі, сама Світлана — співзасновниця компанії, що управляє котеджним містечком. І серед її партнерів — зовсім не випадкові обличчя: адвокат Ахметова Юрій Воропаєв, «газові» екси — Бойко, Бакулін, інвестбанкір Фіала. А поруч ще один скандал: затриманий Ігор Мазепа, який фігурує в справі про захоплення земель ГЕС. І знову ж таки — ті самі локації, ті самі бізнес-зв’язки.

У декларації Пишного з’являється ще одне підприємство — «Фіднова», куди Людмила Пишна влила 14,3 млн грн. Компанія пов’язана з Ігорем Ліскою — бізнесменом із Луганщини, товаришем Яценюка, з яким Пишний давно пов’язаний. У політичному та фінансовому клубку — одні знайомі обличчя.

І як вишенька на торті — благодійна організація «Відчуй», де серед засновників — сам Пишний, Ольга Кудіненко та… голова Офісу Президента Андрій Єрмак. Подейкують, що вони куми — Пишний заперечує.

Та все це складається в одну дуже промовисту картину: розкішний спосіб життя, політичні й бізнесові зв’язки на найвищому рівні, участь у тендерах, американський бізнес, нерухомість у Лондоні та Беверлі-Гіллз, і при цьому — скромна декларація, як у пересічного держслужбовця.

Україна — справді країна можливостей. Особливо для тих, хто у правильному колі знайомств. Тут і декларацію можна «відшліфувати», і бізнес — вивести за океан, і маєток — звести там, де простим людям заїзд заборонено.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Американські мрії родини головного банкіра України Андрія Пишного: розкіш у Беверлі-Гіллз, багатомільйонні зв’язки з оборонкою, маєток під Києвом і бізнес-ниточки до Ахметова появились сначала на Антикорупційна правда.

Поліція та прокурори займаються справою щодо присвоєння бюджетних грошей в особливо великих розмірах. За інформацією правоохоронців, правочин проводили через фірми Владислава Володського.

У цій зухвалій схемі залучені люди з Міноборони – махінації з тендерами тривали щонайменше рік. Так довго “заробляти”, а просто кажучи, красти на харчуванні військових, фігурантам справи вдавалося не просто так, вважають розслідувачі. Діяли геть нахабно, з єдиною метою – урвати якомога більше.

Наприклад, військовій частині А1329 продали товарів у сумі 38 689 981.44 грн. Це чотири контракти, серед яких 600 000 пакетів перлової каші з яловичиною на суму понад 25 мільйонів. Це 2022 рік, коли вся країна фінансує фронт. Таким чином, ціна однієї порції становила 42,9 гривень, на той час на будь-якому маркетплейсі не складно знайти оптові від 50 порцій дешевше.

Таку зухвалість легко пояснити – у фігурантів справи щодо розкрадання бюджетних грошей був серйозний “дах”. Журналісти-розслідувачі з’ясували – за ділками, які обманюють державу, стоїть якийсь Сергій Чепурний. Мільйонні відкати на одній перловці для солдатів відбувались протягом місяців.

Завдяки Чепурному проводити такі афери почала фірма, яка взагалі нічого не виробляє, а працює там лише п’ять осіб.

Сергій Чепурний, за попередніми даними, не фігурує в жодній кримінальній справі, пов’язаній із такими зловживаннями. Воно й не дивно – саме його зв’язки з Офісом Президента і дозволили таким, як Владислав Володський з його численними фірмами красти у військових. Під прикриттям влади ця схема успішно функціонувала. Користувалися тим, що закупівлі товарів на той час здійснювалися за закритою системою.

Хоча справа й набула розголосу, ним уже займається Головне слідче управління Нацполіції, Сергій Чепурний досі залишається осторонь скандалу. Його роль, як посередника у передачі наживи, або “даху” у налагодженні схеми, посередництва та гаранта безкарності для виконавців чомусь не розглядається слідством. Хоча головні фігуранти – власник трьох фірм, які задіяні в угодах, Владислав Володський та його батько зовсім не приховують своїх зв’язків із Червоним. За інформацією джерел у правоохоронних органах, аферисти досі намагаються прикриватися ім’ям Сергія Чепурного та його зв’язками в Офісі Президента. Вони впевнені – розкрадання грошей, які держава виділяла на харчування військових ЗСУ, зійде їм із рук. Адже діяли під “якісною” ширмою та прикриттям від Сергія Чепурного.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Сергій Чепурний та Владислав Володський. Хто кришує ділків, котрі наживаються на схемах закупівлі продуктів для ЗСУ? появились сначала на Антикорупційна правда.

Микола Греченюк у 2010 році став депутатом Підвиноградівської сільської ради, що після адміністративно-територіальної реформи входить у Виноградівську міську територіальну громаду. Населення села – близько 4000 осіб. На момент виборів Греченюк зазначав, що є приватним підприємцем. У 2009 році він зареєстрував ФОП з основними видами діяльності – вантажний автомобільний транспорт та спеціалізовані будівельні роботи.

1

ФОП настільки успішний, що з 2016-го по січень цього року виграв майже 370 бюджетних тендерів. Більшість з них відбувалась без жодної конкуренції та на договірній основі.

Наприклад, у січні 2024 року ФОП Греченюка виграв тендер на послуги з прибирання снігу на території Виноградівської ОТГ на 400 тис.  гривень. Він був єдиним учасником. Термін надання послуг з січня по грудень цього року. Але ж напевно, що сніг прибирати Греченюку потрібно буде щонайбільше 3-4 місяці за рік.Подібний тендер, але вже на 600 тис. гривень, ФОП Греченюка вигравав і у 2023 році. Тоді він теж був єдиним учасником.Але найбільш дороговартісний тендер Греченюку пощастило виграти восени 2018 року. Він стосувався капітального ремонту трохи менше ніж 2 км дороги в селищі міського типу Вилок, що розташоване впритул до кордону з Угорщиною. Його вартість сягала 746 тисяч гривень.

Село Підвиноградів, в якому живе Микола Греченюк, досить добре відоме у вузьких колах. Воно розташоване в 11 кілометрах від угорського кордону і в 12-ти від румунського. У 2018 році журналісти «Української правди» зняли сюжет про те, як тут живе найбагатше ромське поселення Закарпаття. «Ковані ворота з позолотою, вежі, арочні вікна, мармурові колони та сходи – цю пафосну частину Підвиноградова часто порівнюють із київською Конча-Заспою чи підмосковною Рубльовкою», — говориться у репортажі.

У 2015 році, коли Греченюк був депутатом сільської ради від Партії регіонів, його рідні та наближені особи отримали в Підвиноградові щонайменше чотири земельні ділянки. Таким чином вони реалізували своє право на безкоштовне отримання землі, гарантоване кожному українцю Конституцією.

Так, за рішенням сільської ради ділянки отримали Греченюк Беатриса Миколаївна (дочка), Греченюк Михайло Васильович (брат), Крайнер Михайло Михайлович (за даними ЗМІ, водій Греченюка), Крайнер Маріанна Олександрівна (дружина водія Греченюка). Суди з приводу виділення цих земельних  ділянок тривали аж до 2021 року. Але своє право на землю зазначені особи таки відстояли.

Сам Микола Греченюк має в Підвиноградові чотири земельні ділянки та будинок. Його дочка Беатриса загалом три ділянки та власний маєток. Микола Греченюк також є засновником ТОВ «Лігаспецбуд», якому теж щастить із тендерами. Так, за даними «Прозоро» ця фірма була учасником щонайменше 124 конкурсів і загалом виграла підрядів на суму близько 370 млн гривень

Чоловіком Беатриси є не менш відома особистість. Андрій Петьовка – син народного депутата Василя Петьовки, який є двоюрідним братом іншого нардепа Івана Балоги. Андрій Петьовка має автобізнес, а також він невдало балотувався в Мукачевому від партії «Рідне Закарпаття». У червні 2022 року, у розпал війни Росії проти України, нардеп Василь Петьовка попросив керівництво Закарпатської обласної військової адміністрації для сина перепустку на виїзд за кордон терміном на три місяці. Звісно, можливість виїзду була підкріплена тим, що Андрій Петьовка нібито є волонтером від Благодійного фонду «Наша паляниця».

У списку тих, для кого Василь Петьовка просив дозвіл, також можна побачити і його свата – Миколу Греченюка. Із приводу замовлення цих перепусток на виїзд за кордон Національне агентство з питань запобігання корупції склало на Петьовку адмінпротокол. Але після запевнень, що і син, і сват повернулись в Україну із волонтерською допомогою, НАЗК більше не мало до нього претензій.

У липні 2022 року, коли діяли зазначені вище перепустки, Беатриса Греченюк народила дочку, тож можна припустили, що в цей час батько і чоловік просили дозвіл на виїзд за кордон не для волонтерства, а для придбання подарунків на родинне свято.

Але в найбільш розкішну подорож, судячи з Instagram, Беатриса Греченюк відправилась у вересні 2023 року. Жінка з дочкою, а можливо, і чоловіком, відпочивали в Італії. І не просто десь в готелі, а в справжньому палаці.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Донька сільського ексдепутата з Закарпаття Миколи Греченюка веде розкішний стиль життя завдяки державним тендерам появились сначала на Антикорупційна правда.

Сьогодні свою увагу зупинимо на державній установі, замовнику тендерних закупівель з відбудови Київщини – Департаменті регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації та його посадових осіб, які координують процес «чесної та прозорої» відбудови.

Чому тендерні закупівлі, на які витрачає обласний бюджет мільярди гривень ідуть в кишеню підставним компаніям, а прості люди знову зимують без даху над головою? Які нові схеми видумують чиновники, аби відмивати кошти на відбудові Київщини? І скільки коштує відкат підрядника, аби отримати золоту жилку на «прозорих» тендерах відбудови Київщини? Читайте далі.

Аби розібратися у ситуації, що насправді криється за гучними гаслами «прозора відбудова» Київщини і розкрити підтверджені факти, ми відібрали всі закупівлі, де замовником є Департамент регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації та у назві згадувалися відбудова, відновлення, реконструкція та фраза «постраждали внаслідок російської агресії». На сайті Prozorro за період великої відбудови доступна інформація про 800 укладених договорів зальною сумою на більш ніж 7 млрд грн. Проаналізувавши частину тендерів, ми виявили кричущі факти, які прямо вказують на корупційні схеми (до речі, про корупцію). Фактично у всіх тендерах бере участь одна або ж дві компанії. Чому на такі великі тендери подаються так мало учасників? Відповідь нижче в матеріалі.

За наявною у нас інформацією сірим кардиналом в організації тендерів у Київській обласній військовій адміністрації  є  радник голови КОВА  – Олександр Васильович Онищенко. Посадовець, маючи широкі повноваження, створив відпрацьовану роками схему з відмивання коштів на процесі відбудови Київщини. Як повідомляють наші джерела в КОВА, Онищенко відкрито пропонує «ручним» компаніям брати участь у тендерах, під яких і прописуються вимоги у тендерній документації. Ціна питання – 15% відкату від суми оголошеної вартості закупівлі в кишеню Олександра Онищенка.

Самі ж підрядники нарікають, що вже більше двох місяців технічний нагляд блокує їм підписання актів виконаних робіт, відправляючи всіх до Онищенка, аби закрити фінансові питання. Також представники бізнесу скаржаться, що куратор відбудови Київщини Олександр Онищенко відкрито їм погрожує розправою правоохоронних органів, якщо ті братимуть участь у тендерах без погодження з КОВА. Очевидно, саме Онищенко взяв під контроль тендерний комітет Департаменту регіонального розвитку КОДА та пропускає тільки афілійованих підрядників. З опублікованих світлих пресслужбою КОВА можна побачити, що Олександр Онищенко, як радник голови Руслана Кравченка, бере безпосередню участь в робочих нарадах, що стосуються відбудови, а також здійснює виїзні перевірки на об’єкти будівництва області. Тим самим саме Онищенко від імені Київської ОВА координує корумповану систему відбудови Київської області. Нагадаємо, що фінансування відбудови постраждалого від російської агресії житла надходить від європейських донорів. Проте корупційні схеми на Київщині та жага збагачення досягли таких масштабів, що чиновники не усвідомлюють відповідальності, яка на них чекає.

Що не так із тендерами від Департаменту регіонального розвитку КОВА?

Ми проаналізували декілька тендерів, оголошених Департаментом регіонального розвитку КОВА і компанії, які брали в них участь. До прикладу, закупівля на “Капітальний ремонт з відновленням несучих конструкцій житлового будинку № 367А по вул. Центральна у смт Бородянка пошкоджених внаслідок агресивних дій російської федерації проти України” оголосили у липні 2023. Очікувана вартість – 52 млн 210 тис грн. На тендер подались три компанії – ТОВ “НІДКОМ” з пропозицією 47 млн 802 тис грн,  ТОВ “СТРОЙІНВЕСТ” з пропозицією 48 млн 320 тис грн та ТОВ “КОМПАНІЯ ВЕГА КМ” з пропозицією 49 млн 457 тис грн.

Перемогла компанія з сумнівною репутацією “СТРОЙІНВЕСТ”. Підприємство зареєстроване в Дніпрі із 2014 року та має кримінальний шлейф. За останні роки товариство виграло тендерів на понад 4 мільярда гривень. Переважно це закупівлі Дніпровської ОДА. Власником компанії є Лазарь Наталія, а саме ТОВ «Стройінвест» пов’язують у відкритих джерелах з Геннадієм Корбаном.

Влітку минулого року Дніпровська прокуратура повідомляла  про кримінальне провадження щодо заволодіння коштів під час ремонту спорткомплексу. Йшлося про ремонт СК у Дніпрі по вулиці Універсальній за 149 мільйонів гривень. Цей об’єкт ТОВ «Стройінвест» мали завершити ще у 2018 році, проте у 2019, коли фірма отримала аванс, виявилося, що роботи фактично не виконані. Станом на 2020-й повідомлялося, що компанія отримала 148 мільйонів, але роботу так і не закінчила. Також фірма фігурує в кримінальній справі щодо ухилення від сплати податків.

Таких «чорних» тендерів Департаментом регіонального розвтку проведено безліч, які неозброєним оком кидають на себе тінь. До прикладу, тендер “Капітальний ремонт житлового будинку за адресою: Київська обл., Бучанський район, сел. Гостомель, пров. Мальовничий 5” оголошували вже чотири рази, починаючи з вересня 2023 року. Після проведення торгів кожен раз тендер скасовували, навіть при наявності учасників. В тендері, який оголосили ще 18 вересня, взяла участь одна компанія ДЕРЖАВНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “УКРБУД”. Однак замовник відхилив пропозицію. З тендерної документації бачимо, що жителі будинку оскаржували рішення замовника, очікуючи, що до зими їх будинок таки почнуть відбудовувати. Вони надіслали навіть скаргу в Держаудитслужбу.

Однак в КОДА тендер скасували і через 10 днів оголосили заново, а потім ще тричі заново. Очевидно, що замовник не зміг домовитися із жодною компанією про відкат, а відтак просто скасовує закупівлю. Тож жителі будинку знову зимують без даху над головою.

У своє виправдання Департамент регіонального розвитку завжди має шаблонну офіційну відповідь – «скасувати закупівлю через невідповідність умовам технічної специфікації та іншим вимогам щодо предмета закупівлі тендерної документації». Однак, як показує практика не всіх учасників тендерний комітет Департаменту дискваліфікує через невідповідності у документації. Так, наприклад, у закупівлі на «Нове будівництво захисної споруди цивільного захисту на території Іванківського ліцею по вул. Центральна, 2 в с. Іванків Бориспільського району Київської області» взяв участь всього один учасник – ТОВ «ІНТЕГРАЛ БУД-СТАНДАРТ». І не дивно, адже вимоги до тендерних пропозицій містять ряд дискримінаційних вимог, які виконати учаснику «зі сторони» за короткий період подачі тендерних пропозицій практично неможливо. 36 спеціальностей за напрямком охорони праці, 7 видів дозвільних документів на виконання робіт, які насправді не пересікаються із предметом закупівлі, 5 сертифікатів ДСТУ ISO, які також не передбачені технічним завданням. Тож єдиною на всю Україну, хто зміг виконати ці прискіпливі умови стала ТОВ «ІНТЕГРАЛ БУД-СТАНДАРТ», з ким і було підписано договір на виконання робіт. Однак, аналізуючи тендерну пропозицію переможця, бачимо, що їх документація має ряд невідповідностей, зокрема, в частині кошторису.

Саме ж ТОВ «ІНТЕГРАЛ БУД-СТАНДАРТ» за даними з відкритих реєстрів має кримінальну та фіктивну репутацію. Так, згідно з ухвалою Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/46574/18-к Управлінням освіти Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації у вересні 2017 року проведено процедуру закупівлі за предметом «Реконструкція стадіонів та спортивних майданчиків» (2 лоти) бюджетом 87,798 млн. грн. (Лот № 1 – загальноосвітній навчальний заклад № 62 та Лот № 2 – загальноосвітній навчальний заклад № 111). Учасниками закупівель по обох лотах були ТОВ “НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО “АКВАСЕРВІС” (переможець по Лоту 2) та ТОВ “БК “БУДІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ” (переможець по Лоту 1), які мають ознаки фіктивності.

Згідно інформації Департаменту захисту економіки Нацполу, державні кошти, отримані ТОВ “НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО “АКВАСЕРВІС” та ТОВ “БК “БУДІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ” по вищевказаним закупівлям, перераховувалися на рахунок підприємства з ознаками фіктивності ТОВ «ІНТЕГРАЛ БУД-СТАНДАРТ». Останнє частину коштів, отриманих за часткове виконання робіт, безпосередньо або через рахунки пов’язаних фірм з метою заволодіння ними та переведення в готівку перерахувало на рахунки інших підприємств з ознаками фіктивності. Крім цього, органом досудового розслідування встановлено, що підприємством генпідрядної та субпідрядних  ТОВ «ІНТЕГРАЛ БУД-СТАНДАРТ» не виконано роботи, передбачені договором генерального підряду тендерної закупівлі. Справа тягнеться і донині. Не зважаючи на те, що ТОВ «ІНТЕГРАЛ БУД-СТАНДАРТ» тягне за собою кримінальну історію на тендерних закупівлях, нині Департамент регіонального розвитку КОВА активно просуває цю фірму як активного учасника відбудови Київщини і укладає з нею ряд договорів.

Ще цікавіша ситуація відбулась із тендерною закупівлею на капітальний ремонт Макарівського закладу дошкільної освіти «Пролісок» Макарівської селищної ради з облаштуванням укриття та благоустроєм прибудинкової території. Замовником закупівлі виступив теж Департамент регіонального розвитку КОДА. Тендер оголошувався двічі. Вперше торги відбулися в жовтні 2023 року. Участь взяли дві компанії: ТОВ «АЕС-ГРУПП» та ТОВ «ЄВРОЕЛІТБУД». За результатами аукціону з нижчою ціновою пропозицією на кваліфікацію було відправлено ТОВ «АЕС-ГРУПП». Однак замовник в особі Департаменту регіонального розвитку КОВА дискваліфікував учасника, посилаючись на невідповідності у технічному завданні. Аналізуючи цю закупівлю на майданчику «Prozorro», нам стало відомо, що «АЕС-ГРУПП» не погодився із таким рішенням замовника і подав скаргу в Антимонопольний комітет України, вигравши цю скаргу за всіма пунктами.

Що цікаво, пояснення тендерного комітету замовника трактують дискваліфікацію тим, що нібито показники об’ємів матеріалів ТОВ «АЕС-ГРУПП» не відповідають техзавданню на 0,001 копійку.

Скріншот пояснень замовника

Однак, в пункті 3.20 Тендерної документації є поняття «округлення цифр». Такі округлення згідно документації, які не можуть призвести до зміни вартості, вважаються допустимими і законними. Задоволення скарги в Антимонопольному комітеті цю тезу підтверджують, оскільки зобов’язали замовника скасувати своє рішення про дискваліфікацію ТОВ «АЕС-ГРУПП» і повернути його на повторну кваліфікацію. Проте, очевидно, що Департамент КОВА в особі його куратора Олександра Онищенка настільки не відчуває закону під ногами, що знову дискваліфікував цю компанію з торгів і визнав переможцем ТОВ «ЄВРОЕЛІТБУД», яка є афілійованим учасником від того ж самого Олександра Онищенка.

Із платформи «Prozorro» видно, що, не погодившись із таким рішенням, ТОВ «АЕС-ГРУПП» подав до Антимонопольного комітету скаргу повторно із власними зауваженнями на тендерну документацію ТОВ «ЄВРОЕЛІТБУД».

Аналізуючи текст скарги, видно, скаржник наполягає на достовірності своїх показників і стверджує, що у пропозиції ТОВ «ЄВРОЕЛІТБУД» присутні більш грубі порушення тендерної документації, зокрема в розрахунках, кваліфікації і об’ємах робіт, які сягають помилок в тисячних одиницях. Але чомусь замовник на це не зважив, визнавши «ЄВРОЕЛІТБУД» переможцем. Ці факти підтверджують відомості на відкритому майданчику «Prozorro».

Зважаючи на таку невигідну ситуацію і усвідомлюючи ймовірність повторного програшу в Антимонопольному комітеті,  Департамент регіонального розвитку оголосив тендер заново, що м’яко кажучи, виглядає досить дивно і протиправно.

Вочевидь, коли Департаменту КОВА попадаються юридично підковані та готові боротися за свої права учасники закупівель і замовник не знаходить виходу як «віддати» тендер своїм кишеньковим фірмам, то просто «ламає» закупівлю, оголошуючи заново з більш жорсткими вимогами під своїх людей.

Проаналізувавши десятки тендерних закупівель від КОВА, стає абсолютно очевидним – прозора відбудова Київщини – це мильний фейк, на якому чиновники заробляють колосальні суми відмитих коштів, залишаючи простих людей без даху над головою. А сам Олександр Онищенко настільки впевнено тримає корупційний важіль в Київській обласній військовій адміністрації, що не боїться а ні вищого політичного керівництва, а ні правоохоронних органів. Адже сам він ставленик голови адміністрації Руслана Кравченка, а той, як ми знаємо, колишній прокурор, тож має безмежний вплив в прокуратурі, аби покривати свого сірого кардинала. Тож Онищенко почуваючи себе досить захищено, дуже нахабно веде перемовини із учасниками торгів, бере відкати за кожен домовлений тендер 15% з авансовим платежем прямо в приміщенні сервісного центру «Готово» біля КОВА. А що? Система працює, далеко ходити не треба.

Але як же все це можливо, якщо в країні вже два роки йде кровопролитна війна? Виявляється, наші чиновники та політики-бізнесмени практично одразу навчилися на цьому заробляти. Схоже, що і сам недавно призначений голова КОВА Руслан Кравченко настільки швидко увібрав риси типового чиновника, що гроші на крові вже йому не пахнуть. Слідкуємо далі за розвитком подій.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Прозорість та підзвітність голови КОВА Руслана Кравченка має свою ціну – 15% появились сначала на Антикорупційна правда.

Ігор Гринкевич – відомий львівський бізнесмен. От тільки його бізнес жодним чином не стосується ані продуктів харчування, ані пошиття одягу. За останні 10 років розгалужена сітка фірм родини Гринкевича займалась виключно будівництвом та ремонтами. Яким чином він зміг стати одним з найбільших постачальників Міноборони, питання хіба що до вже колишнього Міністра оборони Олексія Резнікова, який і яйця по 17 гривень готовий був брати.

Основними фірмами Гринкевича, які з початку 2023 року виграли більше трьох десятків тендерів від Міноборони, є ТОВ «Трейд лайнс рітейл», ТОВ «Будівельна компанія Сітіград» та ТОВ «Будівельний Альянс Монтажпроект». Навіть самі назви цих компаній повинні були наштовхнути Міноборони на думку, що вони точно не займаються харчами та одягом. Тим не менш, ці фірми повинні були поставити Міністерству оборони одягу на понад 1,5 млрд грн. Коли стало зрозуміло, що фірми зривають строки по забезпеченню військових, слідство з’ясувало, що до виконання замовлень були залучені підконтрольні бізнесмену підприємства, які не мали жодних потужностей для виготовлення та зберігання відповідних товарів.

Фірми Гринкевича повністю зірвали шість контрактів, по семи поставили тільки частину товару, а по восьми – поставки відбувались із запізненням до півроку. Уявляєте, якщо для солдатів потрібен літній одяг і він приходить взимку, то наскільки це впливає на мотивацію та загальну обороноздатність.

За попередніми підрахунками, схеми Гринкевича призвели до збитків бюджету Україну на суму 1,2 млрд грн.

Ігоря Гринкевича затримали при намаганні підкупити одного з керівників Головного управління Державного бюро розслідувань. Він пропонував йому 500 000 доларів за сприяння у поверненні майна, вилученого у компаній в ході розслідування кримінального провадження, а також у вирішенні питання щодо закриття цієї справи.

Цікаво, що до цього кейсу Міноборони вже мало неприємну справу з фірмами Гринкевича і навіть судилось з ними щодо невиконання договорів. Так, наприклад, Міністерство оборони України звернулося до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Будівельний Альянс Монтажпроект» 80 мільйонів гривень, з яких 79,7 – це кошти, які міністерство оплатило авансом за виконання робіт, і 328 тисяч – штрафні санкції. Згідно з контрактом №362/7/21/200 від 5 листопада 2021 року «Будівельний Альянс Монтажпроект» повинен бути провести реконструкцію охоронного периметру технічної території №3 військової частини в селі Новоівницьке, Житомирської області. Роботи не були виконані в строк і наскільки видно з судового реєстру, не завершені до сьогодні.

Тобто напередодні повномасштабного вторгнення фірма «Будівельний Альянс Монтажпроект» не провела вчасно ремонті роботи на одній з військових частин, чим фактично могла посприяти ворогу.

Згідно з даними відкритих реєстрів, засновником ТОВ «Будівельний Альянс Монтажпроект» є Гринкевич Роман Ігорович – син затриманого львівського бізнесмена. Він також є засновником благодійного фонду Hope.ua, який за свою волонтерську діяльність навіть отримував нагороду він Президента України.

Гринкевич-старший «світиться» у таких підприємствах, як «Львівський будівельний холдинг», «Візин Річ», «Мегабудмакс» та деяких інших. Всі з цих компаній в певний період часу отримували замовлення від держави, але так чи інакше потрапляли під суд через невиконані роботи або ж через привласнення коштів.

Зокрема, у 2019 році суд наклав арешт на майно компанії «Візин Річ» у справі про розтрату коштів на ремонтах для електростанцій, підпорядкованих «Укренерго». В ході обшуків був допитаний формальний власник «Львівського будівельного холдингу» Володимир Вдов’як. Він зауважив, що насправді не перебуває в курсі справ фірми. Більше того, при обшуку в офісі «Візин Річ», яка хоч і зареєстрована в Житомирській області, але розташовується у Львові, були знайдені 22 печатки компаній, які мають відношення до родини Гринкевичів. Тут і згаданий вище «Будівельний Альянс Монтажпроект», і «Львівський будівельний Холдинг», і «Мегабудмакс», і «Будгарант Плюс», і «Вест Білдінг Груп» тощо. Бажаючі можуть перевірити в реєстрах, що всі ці компанії зареєстровані або ж на самого Ігоря Гринкевича, або ж на його родину.

До речі, цей же Вдов’як був свого часу засуджений за розкрадання бюджетних коштів та підробку документів на реконструкції туристичної бази у Львові. Справа тягнулась з 2015 року і «Львівський будівельний Холдинг», який як вже зрозуміло насправді належить Гринкевичам, тоді обіцяв побудувати базу за 8,1 млн грн. Так і не зробивши цього, контракт з фірмою був розірваний у 2018 році. Самого Вдов’яка було звільнено від покарання по цій справі у 2021 році. За строком давності.

Компанії, якими керує дружина Гринкевича Світлана – також неодноразово потрапляли у скандали. Більшість з них стосується Житомирської області. Зокрема, фірма «Ві.Ай.Пі. Будівельна компанія», печатку якої знайшли при обшуках в офісі «Візин Річ», три роки не могла покласти тротуарну плитку в Житомирі, вигравши тендер на 30 млн гривень. Сама ж «Візин Річ» виграла тендер на реконструкцію магістрату в Житомирі, який є пам’яткою архітектури і потребує схвалення з боку Міністерства культури. Звісно, підрядників фірми Гринкевичів жодним чином не цікавив статус об’єкта. Цікавило тільки 20 млн гривень, які були сплачені Житомирською міською радою авансом.

Син Ігоря Гринкевича – Роман, відомий не тільки скандалом з контрактами для Міноборони. Не менш цікаве в нього особисте життя. Його наречена – Соня Морозюк позиціонує себе як художниця та митець. Нещодавно в Києві проходив її захід під назвою «Мазня». Але після історії з тендерами для оборонного відомства Інститут проблем сучасного мистецтва НАМ України призупинив виставковий проект «у зв’язку зі значною кількістю суперечливих реакцій, що вийшли поза межі мистецтвознавчої дискусії».

Зараз сторінка Морозюк в Instagram відкрита тільки для друзів. Але до скандалу всі охочі могли побачити, яке лакшері життя вела мисткиня разом із нареченим Романом Гринкевичем. Тут і Луї Вітон, і автівка в подарунок, й інші атрибути багатого життя.

Попередня дівчина Романа Гринкевича – не менш відома особистість. Мова йде про Христину Тишкун, яка супроводжувала заступника міністра освіти Ігоря Гарбарука під час візиту до Львова у надвідвертій сукні.

Полюбляє розкіш і донька Ігоря Гринкевича – Ольга. Вона є дружиною півзахисника футбольного клубу «Шахтар» Мар’яна Шведа. В серпні 2023 року Ольга шокувала підписників своєю поїздкою у віп-вагоні потягу «Укрзалізниці», яким зазвичай користуються іноземні делегації, що приїжджають до Києва.

Попри закриту зараз сторінку в Instagram, пошук за тегами показує ще більше розкоші від Ольги Гринкевич – тут і двохметрові троянди, і Porshe в подарунок, і відпочинок на одному з найдорожчих островів світу – Сардинія.

Словом, якщо на початку статті ви могли здивуватися сумі хабаря у 500 000 доларів, який Гринкевич пропонував ДБРівціям «за рєшалово», то після прочитаного далі ви повинні були зрозуміти, що ця сума – пил, порівнюючи з кількістю «нагрітого» за рахунок бюджету і витратами на лакшері життя.

Наприкінці минулого року Печерський суд Києва обрав для Ігоря Гринкевича запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю вийти під заставу у 430 млн. грн. Після всього з’ясованого можна навіть не сумніватися, що ці мільйони родина Гринкевича знайде без проблем.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Як родина львівського бізнесмена Ігоря Гринкевича роками «роззувала» державу на тендерах: нові факти появились сначала на Антикорупційна правда.

Денис Комарницький – колишній депутат від Блоку Леоніда Черновецького. Найбільш відомий за схемою розкрадання бюджетних коштів на будівництві багатостраждального Подільсько-Воскресенського мосту у Києві. Через підконтрольну компанію «Еко-Буд-Трейд» лише на цьому проекті, за даними журналістів-розслідувачів, могло бути присвоєно 6 млрд. гривень.

У 2020-2021 роках Комарницький вплинув на столичну політику. Народний депутат Гео Лерос безпосередньо пов’язував його з іншим нардепом – Миколою Тищенком та нинішнім головою Офісу Президента Андрієм Єрмаком. Більше того, з’являлися аудіо записи, де людина зі схожим на Дениса Комарницького голосом розповідала про прокручені схеми на підряді Подільсько-Воскресенського мосту. У чорній бухгалтерії, яку вдалося знайти ЗМІ, було добре видно, що у темі переплелися інтереси команди Комарницького з одного боку, а з іншого – столичної влади, деяких представників «Слуг народу» та забудовника Вадима Столара із нині забороненої медведчуківської «Опозиційної платформи – За життя”.

В офісах Дениса Комарницького проводилися показові обшуки, і на нього починали кримінальні справи. Але, схоже, їх досить глибоко поховано в судах. Адже на 2022 рік Комарницький почувається у повній безпеці та розповідає, що зараз займається виключно волонтерством.

Втім, навіть якщо він і волонтерить, то нагрівати державу також не забуває. Проект журналістських розслідувань «Бігус.інфо» у листопаді 2023 року з’ясував, що фірма, на яку може вплинути Денис Комарницький, виграла тендер на відновлення ЖК «Ірпенські липки», пошкодженого внаслідок російського вторгнення. Йдеться про компанію «Навітехсервіс», зареєстровану у Харкові.

Ця фірма запропонувала відбудувати «Ірпінські липки» за 605 млн. гривень, тоді як конкурент готовий був це зробити майже на 180 млн. дешевше. На рішення, щоб віддати ірпінський поспіль фірмі “Навітехсервіс”, нібито вплинуло те, що друга компанія-учасник не вказала інфляційних ризиків у своїй заявці. Але журналістів у цьому контексті зацікавили прізвища.

Керівником ТОВ «Навітехсервіс» є Марина Ткаченко, яка у вільний від будівельних справ час має івент-агентство з влаштування свят та корпоративів. Сестрою Марини є жінка на ім’я Поліна з дуже знайомим для киян прізвищем Пліс. Вона – дружина сина колишнього заступника голови КМДА Геннадія Пліса. Наразі Пліс є членом Рахункової палати України, а раніше очолював Аудиторську службу України, яка у свою чергу стежить за чесністю проведення державних тендерів.

За інформацією ЗМІ, Геннадій Пліс дуже хоче стати головою Рахункової палати України та допомагає йому в цьому ніхто інший, як Денис Комарницький.

Цікаво, що майбутнє відновлення ЖК «Ірпенські липки» не єдиний тендер, пов’язаний із ліквідацією наслідків російської агресії на Київщині, який виграв «Навітехсервіс». Влітку 2023 року фірма виграла конкурси на демонтаж двох аварійно небезпечних об’єктів багатоквартирних житлових будинків у Бородянці Київської області. Загальна сума робіт з обох об’єктів – 10 млн 400 тис гривень. «Навітехсервіс» була єдиною компанією, яка брала участь у конкурсі. Тож з’ясувати, чи можуть такі роботи гіпотетично коштувати дешевше – важко.

Марина Ткаченко, яка має родинні зв’язки із сім’єю колишнього заступника голови КМДА Геннадія Пліса, призвела журналістів до ще одного цікавого збігу. Її мати Інна Воблова є керівником підприємства “Недашківське-земля”, одним із засновників якого є тесть Дениса Комарницького Юрій Булгаков.

Ще один цікавий факт, що Марина Ткаченко очолила “Навітехсервіс” за місяць до повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Раніше ця компанія належала до сфери впливу харківського забудовника Олега Гуревича (див. анкету «Навітехсервіс» вище – Ред.), наближеного до колишнього голови Харківської ОДА, «регіонала» зі стажем Михайла Добкіна. Простіше кажучи, Денис Комарницький напередодні Великої війни або просто купив цю компанію у проросійських діячів, або залишається з ними.

Не на користь патріотичної позиції Комарницького відіграє ще один нюанс. У листопаді 2023 року громадська організація «Нон-стоп» подала до суду скаргу на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. У ній ГО розкриває суть справи: Денисом Комарницьким, який впливає на одного із засновників ТОВ «Еко-Буд-Трейд», перебуваючи у змові з мером Києва та керівництвом КМДА, було розроблено злочинну схему з метою розтрати та присвоєння бюджетних коштів при виконанні договорів . У схемі задіяно відразу кілька компаній, у тому числі й «Украналіт», прямим засновником якої є Комарницький. «Складання угод з підконтрольними підприємствами за завищеними цінами, незаконним нарахуванням ПДВ та видаткової частини відбувається виведення коштів, з метою ухилення від сплати податків та подальшої легалізації виведених бюджетних коштів через низку підконтрольних підприємств шляхом оформлення всіх доходів, активів та майна на дружину одного з учасників схеми …. Також здійснюється виведення коштів через офшорні фірми, які надалі виводяться та фінансується діяльність країни агресора РФ», – повідомляє ГО «Нон-стоп».

Тобто Дениса Комарницького звинувачують у роботі на агресора, яка якось іде у розріз із його заявою про те, що з початку війни він активно займається волонтерством та допомагає українській армії.

За офіційними даними, за період з 24 лютого 2022 року по літо 2023-го на Київщині пошкоджено 24 324 житлові будинки, з них 1704 – багатоповерхові. Тільки в Ірпені, що постраждав від дій російських військових більш ніж на 50%, зруйновано або пошкоджено 3200 будівель, 2613 приватних садиб, а 634 багатоповерхівки зазнали руйнувань. На відновлення Ірпеня виділяється безліч міжнародної допомоги, у тому числі фондів United24 та UNICEF. Як сюди могла “затесатися” фірма, на яку може вплинути Денис Комарницький, важко навіть уявити. Але чомусь виникає думка, що це пов’язано не так з бажанням допомогти Київщині, як “нагрітися” на підрядах, поки вся увага зосереджена на більш іменитих донорах з відновлення України.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Майстер-клас від Дениса Комарницького: як одночасно працювати на агресора та вигравати тендери на відновлення Київської області появились сначала на Антикорупційна правда.

У країні перемігшого паноптикум здивувати чимось важко, але начальнику Дніпропетровської обласної військової адміністрації Володимиру Орлову це вдалося. Ось його розпорядження від 20 квітня цього року за номером 139/0/527-23 «Про виїзд за межі України водіїв»:

«Надати дозвіл на виїзд за межі України водіям, які здійснюють перевезення … гуманітарного вантажу, згідно з додатком».

У чому тут паноптикум і що спричинило істеричний сміх? У самому розпорядженні нічого. Але ось той самий «Додаток», в якому вказані прізвища водіїв:

Ну як? Чи не пройняло? Возитиме вантажі від Благодійної організації «Пісні, народжені в АТО», буде Юрій Голик.

Хто не зрозумів – у водії подався куратор «Великого будівництва», на забудовах якого вкрадено сотні мільярдів (і це не перебільшення) гривень. На тих самих дорогах, про які президент заявляв незадовго до лютого минулого року – «якщо ми фінансуватимемо армію, у нас не буде за що будувати дороги».

Звичайно, тут зрозуміло останньому ідіоту, що Юрій Голик у жодні водії не подався.

Просто йому потрібна легальна причина перетнути кордон України. От і потрапило його прізвище до списків Дніпропетровської ОВА від БО «Пісні народжені в АТО». Щоб на цій підставі видати дозвіл на перетин кордону та внести прізвище Голика до системи «Путь». До речі, за даними ДПСУ, майже 10 000 водіїв, чиї прізвища було внесено до цієї системи, так і не повернулися до України.

Чи поповнить Юрій Голик їхні лави – невідомо. Але те, що йому таким чином дали дозвіл на виїзд з України, викликає ту саму істерику. Тому що треба знати, хто такий Голик, щоб розуміти, який він водій.

Після скандалу, спричиненого цим розпорядженням в.о. військової адміністрації Дніпропетровської області Володимира Орлова, звичайно, будуть жалюгідні пояснення і навіть буде показано розгорнуте зведення про «волонтерську допомогу» від Голика. Можливо, покажуть навіть Юрія Голика з бубном, який співатиме патріотичні пісні. Але все це – маячня сивій кобили.

Бо Юрій Голик – запеклий корупціонер, який почав заробляти на будівництві ще за часів, коли працював у Дніпропетровській ОДА разом із її головою Валентином Резніченком.

Але це справа давня, до речі, що відбувалася ще за Порошенка. А ось після зміни влади здавалося, що і Голик, і Резніченко сядуть. Але немає. Новій «чесній» владі були потрібні таланти і того, і іншого. Тому що наспіло «Велике будівництво», яке миттєво перетворилося на «Велике крадівництво». І очолив цю президентську програму Юрій Голик.

Нинішній баяніст-водій та благодійник. Щоправда, тоді його участь у проєкті звучала дещо дивно – «координатор». Що саме означало це слово і в чому мала полягати «координація» – неясно. Але «координував» розпил бюджету Юрій Голик дуже грамотно.

Тут треба нагадати трохи цифр. 2020 року на «Великій будові» виділили 121,8 мільярда гривень. Причому 35 мільярдів вирішили взяти із так званого «ковідного фонду».

З цих грошей 85 мільярдів було призначено Укравтодору.

На адресу Укравтодору одразу пролунали звинувачення, що компанія за активної участі Голика сформувала картель із підрядників, які отримали найвигідніші замовлення. Лідерами вартості виграних закупівель є товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь», «Техно-буд-центр», «Онур Конструкціон Інтернешнл», «Ростдорбуд», «Альтком» та «ПБС» – вони отримали 72% замовлень.

Скандал спалахнув після того, як колишній міністр фінансів Ігор Уманський заявив, що цей картель монополізував будівництво доріг, а тендерні пропозиції переписані так, що інші бажаючі просто не можуть виграти тендер. За його словами, компанії картелю самі дороги не будують, а перепродують підряди субпідрядникам, заробляючи на цьому 30-40% фінансування. У результаті виходило, що на цій схемі лише учасниками картелю «спиляно» близько 35 мільярдів гривень.

Після гучної заяви Уманського почали з’являтися і прізвища «кураторів» схем злодійства: голови Укравтодору Олександра Кубракова, заступника голови офісу президента Кирила Тимошенка, голови Мінрегіону Олексія Чернишова та координатора програми Юрія Голика.

Висловлювалися також підозри, що до цього причетні Андрій Єрмак та його радник Михайло Подоляк.

Знайомі всі обличчя варто помітити. На цьому історія просто колосального злодійства не закінчилася, бо прийшов 2021 рік, у якому на дороги було виділено ще більше грошей – 130 мільярдів. Це, нагадаємо, був саме той самий рік, у якому наші військові, західні розвідки і просто осудні громадяни криком кричали: не закривайте військові розробки, не закривайте ракетну програму, не скорочуйте фінансування армії! Але гроші були потрібні саме на будівництві доріг. Якими незабаром пішли російські танки. Координував всю цю вакханалію той самий Юрій Голик.

Засвітилося прізвище Голик і 2022 року. І теж на розпилюванні грошей «Великого будівництва». Як писали «Наші гроші», лише у травні-липні 2022 року дві будівельні фірми з Дніпра – «Будінвест інжиніринг» та «Автомагістраль 2016», що постачає перші будматеріали, отримали сукупно більше одного мільярда двохсот мільйонів гривень на «зміст доріг Дніпропетровської області».

А за цими фірмами, оформленими на номінали, стоять відомі брати Дубинські, які перебувають у розшуку США. Володимир та Леонід Дубинські (не плутати з нардепом Олександром Дубинським) – це відомі Дніпропетровські підприємці, які після будівельної афери в Сакременто змушені повернутися на Батьківщину.

І саме вони стоять за «Будінвест інжиніринг», оформлених на фітнес-тренерку та тренера з волейболу. Але річ у тому, що «Будінвест інжиніринг», започаткована у 2015 році, максимум своїх замовлень від держави отримувала саме в ті моменти, коли ці замовлення міг забезпечувати Голик.

2021 року від бюджету «Великого будівництва» фірмі вдалося відхопити теж вельми немаленький куш – «Будінвест інжиніринг» отримало від держави майже сімнадцять мільярдів гривень. Що цікаво – за підрахунками «Наших грошей», «будматеріали дорогою в Будінвест інжиніринг» подорожчали в середньому на 100% від початкової ціни виробників. На ці будматеріали припало 65% усіх виплат «Будінвест інжиніринг».

Скільки грошей було вкрадено в такий спосіб – підрахувати неважко. І для цього нам абсолютно не потрібний калькулятор. Тому що віцепрем’єр Олег Уруський (вже, звичайно, колишній) заявляв із граничною відвертістю: на об’єктах «Великого будівництва» крадуть рівно половину грошей.

Скільки з цієї половини дісталося Юрію Голику – невідомо. Бо хоча він і є координатором цього розпіареного президентського «БАМу», але й інші теж хочуть їсти. Але питання про те, скільки вкрав Голик на крові наших солдатів – і це аж ніяк не метафора, згадайте, що на дороги йшли гроші, забрані в армії, – не наша компетенція. Це компетенція НАБУ. Яке чомусь рапортує про впіймання якихось нікому невідомих голів сільрад, які поцупили на роботі пачку паперу, а ось те, як розкрадаються мільярди, не помічає.

Питання і до всіх інших «правоохоронців» – а чи не хочете поцікавитися, скількох ще «благодійників» відправила Дніпропетровська військова адміністрація за кордон під виглядом «баяністів-водіїв широкого профілю»? І що вони там роблять? Воюють у батальйонах Монако, Відень, Куршевель та Дубай? Чи не до них їде Юрій Голик, щоб влитися у стрункі лави ідейних бійців за грошові знаки?

“Антикорупційна правда”

Сообщение Координатор та розпилювач мільярдів «Великого крадівництва» Юрій Голик став баяністом, щоб втекти з країни появились сначала на Антикорупційна правда.

Суть схеми полягала в тому, що «при реалізації інтервенційних ангіографічних систем ТОВ «Інмед України» необґрунтовано завищило націнку на цей товар, чим завдало державі збитків на суму понад 6 млн гривень». Ну і так далі – прокуратура погрожувала карами, було відкрито кримінальну справу. Але реалісти цинічно прогнозували, що як тільки вщухне шум у пресі, справа буде закрита – вони чудово знали, хто такий Костянтин Гаєвський та його вміння працювати з усією владою.

До того ж нардеп Деркач, що втік нині, відкрито заявив, що «Гаєвський знаходиться під надійним “дахом” одного з оперативних підрозділів СБУ і тісно співпрацює з так званими “дивлячими”, кураторами в медичній сфері. Одним із таких є Домбровський Олександр Рудольфович, який є куратором у медичній сфері від СБУ та лобіює інтереси Гаєвського».

Деркач, звичайно, агент ФСБ, але тільки цей факт не скасовує того, що його слова ніхто не спростував. До того ж – а кому, як не агенту ФСБ знати, що діялося в СБУ, яку саме ФСБ щільно контролювало (і контролює) протягом багатьох років? Тож не варто відмахуватися від слів Деркача лише на тій підставі, що він ворог та зрадник.

Не спростовано його заяву у тому, що «Гаєвський К.С. створив низку фірм за кордоном, у Словаччині, на які отримав ексклюзивне право продажу обладнання Toshibа та продовжив його постачати в Україну через свої українські компанії. Продаж медичної техніки здійснювався за тендерними процедурами, за явно завищеними цінами. Проте замість нових апаратів Toshibа фірми Гаєвського К.С. постачали в українські лікарні застарілі, вже вживані, і часто не придатні до експлуатації запчастини».

Правдою є і слова Деркача про те, що «компанії Гаєвського фігурують у численних кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань у різних регіонах України, пов’язаних із продажем медичної техніки за тендерними процедурами МОЗ та обласними департаментами охорони здоров’я».

Ті, хто заявляв, що справа розвалиться, як у воду дивилися – ледь затих шум, а Україна поринула у захоплююче шоу під назвою вибори, справу проти Гаєвського тихо закрили. І він цілком собі мирно продовжив працювати з новою владою на тій же ниві – постачанні обладнання, яке було у використанні, в лікарні України під виглядом нового.

Зараз міні-імперія Костянтина Гаєвського виглядає так:

Всі ці фірми пов’язані з медичною сферою і всі знаходяться під санкціями. І це лише те, що офіційно оформлено на Гаєвського. Крім цих підприємств, існує ще ціла низка фірм, оформлених на підставних осіб.

Все це аж ніяк не заважають пану Гаєвському так само пиляти бюджет України, як він його пиляв за Порошенка та Януковича, на чий період припадає розквіт його діяльності. Саме завдяки тісній дружбі та партнерству з Раїсою Богатирьовою Костянтин Гаєвський і заклав основу своєї навколомедичної імперії, яку не зміг посунути ні Порошенка, ні тим більше Зеленський. Якщо за першого ще хоча б спостерігалися спроби щось зробити з поставками відвертого медичного секонд-хенду під виглядом нового, то за другого про Гаєвського зовсім забули.

Але нас у цьому випадку цікавить саме період становлення Костянтина Гаєвського, який дуже вдало осідлав свого часу тему поставок обладнання у сферу медицини і зумів підім’яти під себе ринок постачань від японської фірми Toshibа. Справа в тому, що в розпорядження редакції потрапив величезний (без перебільшення) масив документів, що розповідає про фірми та прокладки Гаєвського, які беруть участь у різних схемах постачання.

Ці документи були б набагато кориснішими для слідства, якби воно велося. Але якщо ці документи злиті нам, то обережно натякнемо – дах Гаєвського, про який, зокрема, згадував і Деркач, «не тече», а навпаки, останнім часом працює все краще. Тому й «злив» цих документів у наші руки – остання відчайдушна спроба небагатьох порядних правоохоронців, що ще залишилися, хоч якось вплинути на ситуацію.

Становлення

Першу цеглу в фундамент успіху Гаєвського в тему постачання медобладнання заклав якийсь Кузьма Нямясенко (нині покійний) на початку нульових. Це – виходець із медичних кіл ще СРСР, він мав величезні зв’язки у цій сфері. Саме він налагоджував зв’язки однієї з перших фірм Гаєвського – ПрАТ «УМТ», яке згодом Гаєвський переоформив на громадянина Словаччини Андрія Рехака.

Після від’їзду Гаєвського до Австрії 2012 року саме Нямясенко став Головою представництва Тошиба в Україні.

Тендери та співробітництво з донецькими

Після приходу до влади Януковича Гаєвський взяв керівником продажів Ігоря Катаєва, який був особисто знайомий із представниками «донецьких», серед яких називають сімейний клан Фісталей, тодішню голову Комітету ВР з питань охорони здоров’я Тетяну Бахтєєву та міністра Раїсу Богатирьову.

Саме тоді був стрибок в обсягах поставок структур Гаєвського для бюджетних медустанов України. Причому, як відомо, більшість грошей тоді йшло до Донецького регіону, і саме Катаєв забезпечував виграш тендерів на медобладнання.

Згодом замість компанії «УМТ» було створено її фактичний клон – ТОВ «УМТ+» під керівництвом якогось В’ячеслава Приходька, який є чистим «фунтом».

Насправді компанією керував Дмитро Степанович Лаврентій:

Він був правою рукою Гаєвського в Україні десь до 2016-2017 року, коли виліз назовні той факт, що Лаврентій робив свій бізнес за спиною Гаєвського. За словами людей, які його знають, це – дуже хитра і підла людина, яка багатьох кинула на гроші. Зараз співпрацює з General Electric, яка теж працює у сфері медицини.

Toshiba

Однією з основних тем Костянтина Гаєвського стала японська фірма Toshiba. Гаєвський зумів очолити її представництво в Україні.

Представництво видає авторизаційні листи всім дилерам, координує навчання за кордоном інженерів, моніторить відпускні ціни на медобладнання тощо. Знаходиться за адресою квартири, яка належить тещі Костянтина Гаєвського.

Як голова представництва та власник «Укрмедтехніки» (УМТ), Гаєвський замикав на собі все ціноутворення всього медобладнання Toshiba в Україні. Вся сертифікація медобладнання проходила через представництво та єдиного дистриб’ютора в Україні – «Укрмедтехніку» Гаєвського.

Ввезти в Україну “по-білому” обладнання фірми Toshiba було неможливо, інакше як через УМТ. Фактично, всі інші продавці були дилерами УМТ, які якщо й могли ввезти обладнання, то тільки після отримання сертифікатів про реєстрацію від УМТ.

Україною справа не обмежилася – на фото чоловік сестри Гаєвського, Джозеф Кавано, голова представництва Toshiba у Грузії:

Співпраця з Toshiba дала змогу освоїти ще один вид бізнесу – діагностику. Для цього було створено мережу медичних центрів «МДЦ-Експерт», якою Гаєвський нині володіє через словацьке ТОВ «Ді Ес Ем Холдинг»:

Суть бізнесу полягає в тому, що Гаєвський міг привозити з країн Євросоюзу медичні трейлери, в яких розміщувалося діагностичне обладнання. Ці трейлери встановлювалися біля районних чи міських лікарень, а пацієнтів направляли туди на обстеження лікарі цих лікарень. В умовах, коли в лікарні є ще радянське обладнання, а ще частіше взагалі ніякого, від клієнтів відбою не було. Маючи зв’язки з «Тошибою», все це обладнання купувалося набагато дешевше ніж офіційно нове. Трейлер окупався за два-три роки.

Таким чином, за кілька років була розкручена ціла мережа медичних центрів «МДЦ Експерт», а потім і «Томо-клініки», яка згодом присіла на бюджетні гроші.

Спочатку «МДЦ» володів сам Гаєвський, потім фірму було переоформлено на австрійський «Целанор ГмБХ», яка є сімейною справою Гаєвського в Австрії та оформлена на Інесу Гаєвську.

Нині Костянтин Гаєвський має громадянство Словаччини та посвідку на проживання в Австрії. У Словаччині, як згадувалося, його ключовим партнером є Андрій Рехак, на якого оформлено кілька фірм Гаєвського.

В Україні остання згадка про Костянтина Гаєвського та його медичний бізнес датується січнем цього року. Йдеться про передачу його представниками двох автомобілів та деякої кількості обладнання для потреб ЗСУ. Про якісь неприємності із законом згадок знайти не вдалося.

P.S. Це лише мала частина з того масиву документів, які потрапили в наше розпорядження. Є також назви фірм Гаєвського, оформлених на підставних людей, та бухгалтерські документи, що підтверджують усе те, що про нього говорив Деркач та писали ЗМІ.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Гаєвський Костянтин Станіславович: Як схематозник будував свої «медичні присоски» і чому щодо нього закрито кримінальні справи? появились сначала на Антикорупційна правда.