Хто такий Ілля Павлюк

Ілля Павлюк — бізнесмен із Чернівецької області, якого у медіа тривалий час називають «королем контрабанди» західного регіону. Свою бізнес-діяльність він розвивав у сферах транспорту, сільського господарства та нерухомості.

У 2007–2011 роках Павлюк працював помічником народного депутата Ігоря Калєтніка, який згодом очолював митницю. Саме з цим періодом пов’язують формування його впливу у митній сфері.

Політичний вплив без мандата

Попри відсутність депутатського статусу, Павлюка пов’язують із неформальною групою народних депутатів у Верховній Раді, яку в медіа називають «групою Павлюка».

За різними оцінками, до неї можуть входити від 30 до 40 представників фракції «Слуга народу». Формальним представником цієї групи називають його племінника — народного депутата Максима Павлюка.

Сам Ілля Павлюк, за даними журналістів, міг відігравати роль організатора регіональних штабів під час виборчої кампанії Володимира Зеленського у 2019 році.

Закритий стиль і гучні історії

Павлюк веде непублічний спосіб життя, однак окремі деталі його біографії неодноразово потрапляли у ЗМІ.

Зокрема, журналісти повідомляли про можливі проблеми з алкоголем, які, за словами джерел, могли впливати навіть на політичні процеси.

Також у минулому згадувався інцидент із викраденням бізнесмена у Києві, коли за його звільнення вимагали викуп.

«Бек-офіс» і кулуарні зустрічі

Журналісти фіксували так званий «бек-офіс» Павлюка поблизу Офісу президента, де відбувалися зустрічі з народними депутатами перед важливими голосуваннями.

Також повідомлялося про контакти бізнесмена з особами, пов’язаними з проросійськими політичними колами.

Окремо згадуються зустрічі у готелях, які, за даними журналістів, можуть мати зв’язок із російським бізнесом.

Родина і політика

До політичних процесів залучена і родина Павлюка.

Його племінник Максим Павлюк є народним депутатом та обіймає посаду заступника голови парламентського комітету з правоохоронної діяльності.

Брат бізнесмена також був пов’язаний із політикою та балотувався від різних партій, зокрема тих, що мали проросійську риторику.

Бізнес і кримінальні провадження

Окремі компанії, пов’язані з Павлюком або його родиною, фігурували у кримінальних провадженнях.

Серед них підприємства у сфері сільського господарства, які підозрювалися у незаконному використанні державних земель.

Також згадується бізнес, пов’язаний із готельним комплексом, який отримував ліцензію на організацію азартних ігор і, за даними слідства, міг використовуватися з порушеннями.

Розкішне життя і скандальні події

У 2020 році Павлюк організував для своєї доньки розкішне весілля у Стамбулі, бюджет якого оцінювали у мільйони доларів.

Серед гостей були представники політичних та бізнесових кіл, а також відомі виконавці.

Згодом стало відомо про розлучення пари, однак ця інформація вже не отримала широкого розголосу.

Нерухомість і активи

За даними відкритих реєстрів, Ілля Павлюк та його родина володіють значною кількістю нерухомості.

Серед активів — будинки у Чернівцях, земельні ділянки, а також маєток у Київській області.

Члени родини також володіють нерухомістю у передмісті Києва та іншими активами, включаючи автомобілі та бізнеси.

Висновок

Ілля Павлюк залишається однією з найбільш закритих фігур української політики та бізнесу.

Водночас численні журналістські розслідування свідчать про його значний вплив на політичні процеси, зв’язки у владних колах та участь у бізнес-проектах, які неодноразово ставали предметом уваги правоохоронних органів.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Ілля Павлюк, маєтки і нардепи: що відомо про тіньовий вплив чернівецького бізнесмена появились сначала на Антикорупційна правда.

Мільярдний ринок азарту під час війни

Гральний бізнес в Україні залишається одним із найприбутковіших сегментів економіки. За даними аналітики YouControl, ще у 2023 році оборот онлайн-казино перевищив 55,6 млрд грн. І це лише частина реального ринку, адже значний обсяг операцій проходить через криптовалюти, іноземні платіжні системи та так звані дзеркальні сайти.

Попри масштабні обороти, значна частина цих коштів не потрапляє до державного бюджету. У країні, яка веде повномасштабну війну та потребує значних фінансових ресурсів, це викликає дедалі більше запитань.

Як легалізація азартного бізнесу створила нові лазівки

Гральний ринок в Україні офіційно легалізували у 2020 році. Проте вже у 2022 році галузь отримала можливість працювати за спрощеною системою оподаткування — зі ставкою лише 2% доходу.

За даними дослідження Forbes Ukraine, цією схемою скористалися щонайменше вісім великих компаній, серед яких і скандально відома Parimatch. Якщо до переходу на спрощену систему вони сплачували в середньому близько 200 тисяч гривень податків щодня, то після переходу ця сума зменшилася приблизно до 23 тисяч гривень.

Паралельно частина операторів використовувала схему так званого «міскодингу». У такому випадку платежі онлайн-казино проводилися за кодом комп’ютерних ігор, що дозволяло приховувати реальні обороти.

Кейс Parimatch: мільярди обороту та санкції

Одним із найгучніших прикладів став кейс Parimatch. У березні 2023 року президент України Володимир Зеленський підписав указ про санкції проти структур компанії строком на 50 років.

Причиною стали підозри у продовженні діяльності компанії на території Росії та Білорусі після початку повномасштабного вторгнення.

За оцінками Forbes Ukraine, у межах схем із «міскодингом» компанія могла приховувати до 10 млрд грн обороту щомісяця. Загальний податковий борг, який фігурував у розслідуванні, оцінювався приблизно у 23 млрд грн.

Проте у серпні 2024 року Бюро економічної безпеки повідомило, що компанія добровільно відшкодувала до бюджету 1,07 млрд грн несплачених податків. Таким чином різниця між початковими претензіями та фактичним відшкодуванням склала понад 22 млрд грн.

Новий регулятор PlayCity та старі проблеми

Після критики діяльності Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей (КРАІЛ) влада вирішила створити нову структуру.

У березні 2025 року запрацювало державне агентство PlayCity, яке координує Міністерство цифрової трансформації. Його основним завданням оголосили боротьбу з нелегальним ринком та цифровізацію ліцензування.

З серпня 2025 року в системі запрацював інструмент моніторингу нелегальних сайтів. За кілька місяців роботи було заблоковано понад 1180 онлайн-казино.

Втім, ефективність цієї системи обмежена. Рішення про блокування приймає Національна комісія з регулювання електронних комунікацій, після чого провайдери мають до трьох днів для закриття доступу. За цей час нелегальні оператори встигають запускати нові дзеркальні сайти.

Половина ринку досі в тіні

За результатами досліджень компаній Kantar, Gradus та Factum, проведених у 2025 році, нелегальний сегмент становить від 39% до 53% усього грального ринку.

У грошовому вимірі це від 37,7 до 66,5 млрд грн на рік.

Служба безпеки України у матеріалах парламентської комісії оцінювала загальний обсяг грального ринку приблизно у 180 млрд грн на рік. При цьому до бюджету потрапляє лише близько 1% цієї суми.

Російський слід у тіньових казино

За оцінками Асоціації українських операторів грального бізнесу, близько 90% нелегальних онлайн-казино можуть мати зв’язки з російськими структурами.

У такому разі проблема полягає не лише у втраті податкових надходжень. Частина коштів українських гравців потенційно може опинятися у структурах, пов’язаних із державою-агресором.

Угоди зі слідством та м’які вироки

Окрему увагу експерти звертають на використання угод про визнання винуватості відповідно до статті 469 Кримінального процесуального кодексу.

Цей механізм дозволяє завершувати кримінальні справи без повноцінного судового процесу. Проте в ряді випадків суми компенсацій значно менші за заявлені збитки.

Так, у деяких справах при заявлених збитках у десятки мільйонів гривень до бюджету надходили лише сотні тисяч.

Бюджет як головний індикатор

Експерти вважають, що для реального очищення ринку необхідні системні зміни.

Серед ключових пропозицій називають аудит усіх кримінальних проваджень щодо грального бізнесу, перегляд практики угод зі слідством та реальну конфіскацію активів.

На їхню думку, країна не може дозволити собі втрачати мільярди гривень податкових надходжень у той час, коли волонтери змушені збирати кошти на потреби армії.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Parimatch, PlayCity і тіньовий ринок: як казино з російським слідом виводять мільярди з України появились сначала на Антикорупційна правда.

За даними слідства, “Енергоатом” опинився під контролем організованої групи, яка вимагала у підрядників “відкати” — від 10 до 15% від суми контрактів. Брудні гроші відмивали через офіс у центрі Києва, що належав родині екснардепа Андрія Деркача — людини з давніми зв’язками у проросійських колах.

Після публічного розголосу президент Володимир Зеленський заявив, що очищення “Енергоатому” від корупції — питання державної безпеки. Невдовзі Кабінет Міністрів на чолі з Юлією Свириденко розпустив наглядову раду НАЕК “Енергоатом”, а згодом було оголошено про відсторонення міністра енергетики Германа Галущенка.

Фігуранти скандалу

Серед осіб, яких слідство вважає причетними до схеми:

• бізнесмен і співзасновник “Кварталу-95” Тимур Міндіч (“Карлсон”);

• ексрадник міністра енергетики Ігор Миронюк (“Рокет”);

• виконавчий директор з безпеки “Енергоатому” Дмитро Басов (“Тенор”);

• учасники “бек-офісу” легалізації коштів — Олександр Цукерман (“Шугармен”), Ігор Фурсенко (“Рьошик”), Леся Устименко та Людмила Зоріна.

Слідство вказує, що Міндіч і Цукерман створили злочинну організацію, яка системно вимагала “відкати” й відмивала кошти через фіктивні компанії.

Особливу роль, за даними прокурорів, відігравав міністр енергетики Герман Галущенко — під кодовим ім’ям “Сігізмунд”. Саме він, за даними детективів, допомагав координувати зв’язки між міністерством та “Енергоатомом”.

11 листопада НАБУ оприлюднило нові докази: офіс, через який відмивали кошти, відвідував колишній віце-прем’єр Олексій Чернишов (“Че Гевара”).

Ім’я Міндіча, відомого бізнесмена та співвласника студії “Квартал 95”, уже давно фігурує у розслідуваннях щодо впливу великих грошей на державну енергетику. У медіа його неодноразово пов’язували з олігархом Ігорем Коломойським і представниками президентського оточення.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Корупційний ланцюг “Енергоатому”: хто стоїть за мільйонними “відкатами” появились сначала на Антикорупційна правда.

«У тилу не може бути фронту для корупції», – українські військові вимагають зупинити російську спецоперацію в енергетиці.

Поки українські воїни на фронті щодня ризикують життям, стримуючи натиск ворога в окопах, у тилу — за державні кошти — реалізуються схеми, які загрожують не лише безпеці бюджету, а й національній обороні. Українські військові, ветерани та громадські активісти звертаються до керівництва держави з вимогою зупинити проникнення російського капіталу та агентури на стратегічні об’єкти енергетичної інфраструктури України.

У центрі скандалу — компанія ПрАТ «Метробуд», яка виконує роботи на Дністровській гідроакумулювальній електростанції — одному з ключових енергооб’єктів України. Як стало відомо, одним із бенефіціарів компанії є громадянин РФ Сергій Кияшко, що, за наявною інформацією, має зв’язки з ФСБ Росії. Через офшорну структуру ТА Industries він володіє 15% акцій «Метробуду».

Інший фігурант — громадянин РФ Єлізаров, родич Максима Микитася, який, за інформацією джерел, займається переведенням державних коштів у готівку для подальшого фінансування підривної діяльності проти України.

Формальним очільником цієї схеми називають Максима Микитася — фігуранта щонайменше п’яти кримінальних проваджень, пов’язаного з корупційними схемами у будівництві, підрядними роботами та держфінансуванням. При цьому він є спонсором підсанкційного Ігоря Мосійчука, який поширює проросійські меседжі під виглядом «патріотичних» блогів.

Найбільше занепокоєння викликає те, що ця група осіб отримує фінансування через державний консорціум «Укргідроенерго». Ймовірно, директорка підприємства Валентина Зіміна не проінформована про пов’язаність підрядника з громадянами РФ — тож ініціатори звернення готові передати усі наявні докази.

У своєму публічному зверненні військові закликають:

• Голову СБУ Василя Малюка — негайно зупинити проникнення російських агентів на стратегічні енергооб’єкти.
• Президента України Володимира Зеленського — дати принципову оцінку ситуації.
• Керівника Офісу Президента Андрія Єрмака — виявити осіб у владних структурах, які, ймовірно, «кришують» цю схему.

«У тилу не може бути фронту для корупції. Інакше наші герої гинуть марно», — підкреслюють ініціатори звернення.

Справу має бути невідкладно перевірено. У час війни — будь-яка співпраця з громадянами РФ у сфері критичної інфраструктури є загрозою національній безпеці.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Росіянин Сергій Кияшко і горе-бізнесмен Максим Микитась організували схему фінансування російських найманців через український бюджет появились сначала на Антикорупційна правда.

Ще одне завдання – регулювати діяльність бізнесу олігархів. Наприклад, тут розглядають справи імперій Ріната Ахметова, агробарона Юрія Косюка, сигаретного магната Бориса Кауфмана.

Нині цей орган очолює Павло Кириленко. Таку посаду йому запропонував обійняти особисто Володимир Зеленський. Він же привів його і на попереднє місце – очільника Донецької області.

Саме в цей період часу – коли Кириленко очолював Донецьку обласну адміністрацію і впритул до його переведення у Київ на посаду голови Антимонопольного комітету у 2023 році – родина посадовця обростає майном. Як на заході Україні, так і в столиці та області.

Апартаменти, земельні ділянки, будинок, офіси, автівки та паркомісця. Загальна ринкова вартість численного майна родини керівника Антимонопольного комітету – понад 70 мільйонів гривень.

Родичі Кириленка, як з’ясували «Схеми», не мали бізнесу і за останні чверть століття не отримували достатніх офіційних доходів, щоб все це придбати. При чому, частиною цього майна користується сам держпосадовець, але не вказує це в своїй декларації, пише “Радіо свобода”.

Будинок під Києвом

У квітні 2020-го року – на момент, коли Кириленко був очільником Донецької облдержадміністрації – його тесть Олександр Матієнко став власником земельної ділянки у чверть гектара у котеджному містечку на півночі Київщини. Разом з двоповерховим будинком. Також на території неподалік – гостьовий будинок та великий гараж.

Будинок та земля під ним обійшлися тестю Кириленка у 4 мільйони гривень – це офіційно, відповідно до договорів купівлі-продажу, який «Схеми» отримали у своє розпорядження.

На профільному сайті з продажу нерухомості журналістам вдалося знайти архівне оголошення про продаж цього самого будинку, який і придбав тесть Кириленка.

На фото внутрішнього простору будівлі на момент продажу можна побачити камін, баню, сходи з вітражними вікнами. А ще – терасу, гостьовий будинок. Оголошена вартість – 430 тисяч доларів. На той час в українській валюті це – понад 10 мільйонів гривень. Тобто різниця вартості в оголошенні та договорах – понад 6 мільйонів.

У січні 2021-го року матір Кириленка опублікувала на своїй сторінці в «Одноклассниках» декілька світлин із цього будинку. На них можна побачити різні деталі з фото в оголошенні, наприклад, такі ж гардини.

Показала вона світлину і самого Кириленка – разом із донькою на тлі ялинки у тому самому будинку.

Через рік після придбання будинку та ділянки – у квітні 2021-го – тесть Кириленка купує нову нерухомість – в цьому ж котеджному містечку.

Це земельна ділянка площею 25 соток. Нині на ній можна розгледіти фундамент майбутньої будівлі.

Офіційно ця земля обійшлася у 1,8 млн гривень. З огляду на архівні оголошення про продаж земельних ділянок у цьому районі, ця ціна може відповідати реальній вартості.

Сумарно на папері вся ця нерухомість на Київщині коштувала тестю тоді ще очільника Донеччини майже 6 мільйонів гривень, а якщо звіритися із реальними цінами з оголошень – то вдвічі більше.

Апартаменти в Ужгороді

10 серпня 2022 року. Розпал повномасштабного вторгнення. Очільник Донецької військово-цивільної адміністрації Павло Кириленко інформує – на території області вводиться особливий режим в’їзду та виїзду транспорту.

У цей же день в майновому стані родини Кириленка відбуваються зміни. Його тесть стає власником нерухомості в Ужгороді. Це – не чуже для Кириленка місто. Саме там він пропрацював два роки – як військовий прокурор Ужгородського гарнізону, перед приходом в Донецьку адміністрацію.

Придбане тестем Кириленка майно – у житловому комплексі бізнес-класу Residents Park, на набережній. Звідси до центру – 3 хвилини на авто.

Всередині – лобі та рецепція із італійського мармуру. Цей комплекс називають найпреміальнішим із усіх ЖК у місті.

Згідно з документами, які «Схеми» отримали у своє розпорядження, у серпні 2022 року Олександр Матієнко купив майнові права на дві квартири у цьому ЖК. Одна площею 90 квадратів, інша, трохи менша – майже 74.

Їхня вартість по договору – 800 тисяч і 640 тисяч гривень відповідно. Але якщо орієнтуватись на ціни на ринку, їхня вартість на момент купівлі майнових прав була вищою: 7 мільйонів гривень – це більші апартаменти, і близько 6 мільйонів – менші.

На другий рік повномасштабної війни, у сім’ї Кириленка стає ще більше квартир в ужгородському ЖК Residents Park.

У квітні 2023-го тесть Кириленка купує тут майнові права на квартиру площею 77 квадратних метрів. На папері – за 670 тисяч гривень. Відповідно до даних з профільного сайту, що спеціалізується на нерухомості, ринкова вартість цих апартаментів – майже 6 мільйонів гривень.

В цьому ЖК «Схеми» знайшли майно не тільки тестя, але й тещі Кириленка Наталії Матієнко.

У тому ж таки квітні 2023-го вона також купує майнові права на квартиру площею 78 квадратів нібито за 670 тисяч гривень. Ринкова вартість таких апартаментів, на той момент, – майже 6 мільйонів гривень.

Якщо порахувати за ринковими цінами загальну вартість всієї ужгородської нерухомості родини на момент придбання, то виходить сума у майже 25 мільйонів гривень.

Але чому така велика різниця між вартістю майнових прав на квартири та їхньою ринковою ціною?

«Якщо є значна різниця між ціною майнових прав і ціною квартири, це, можна сказати, є маркером схеми оптимізації оподаткування», – вважає незалежний експерт та консультант з нерухомості Євгеній Полунов.

Тобто, фактично родичі Кириленка могли заплатити за цю нерухомість у рази більше, аніж це було вказано в договорі.

Якщо до ужгородських квартир додати ринкову вартість ще чотирьох паркомісць у тому ж ЖК Residents Park, які тесть і теща Кириленка купили у період з 2022- по 2023 рік, то загалом вийде сума у понад 27 мільйонів гривень.

Будинок та земельні ділянки у мальовничому котеджному містечку на півночі Київщини, квартири та паркомісця в преміум ЖК в Ужгороді, де раніше працював Кириленко. Як з’ясували «Схеми», цим географія майна родини головного антимонополіста України не обмежується.

Квартири в Києві

Київ. Лютий 2024 року. Пізно ввечері з території Антимонопольного комітету виїжджає чорний Land Cruiser. Згодом заїжджає у двір одного з будинків.

Через 2 дні журналісти знову побачили той самий Land Cruiser, який виїжджав з території Антимонопольного комітету.

Вже біля будинку – з машини вийшов пасажир авта і попрямував до під’їзду. Хто це був – вдалося переконатись наступного дня. Коли до позашляховика з будинку вийшов голова Антимонопольного комітету Павло Кириленко.

Він поклав речі в багажне відділення, сів в авто – і воно рушило у бік центру.

Цього дня відбулося засідання Антимонопольного комітету. «Схеми» знайшли звіт із цього заходу, де головував Павло Кириленко.

Будучи очільником Донецької облдержадміністрації, Кириленко в одному з інтерв’ю у 2020 році розповідав, що його сім’я мешкає в Києві. Під час інтерв’ю було продемонстровано фото, зроблене в тому ж районі столиці, що і будинок, куди після роботи приїжджав Кириленко.

«Схеми» вирахували квартиру у будинку, в якій, вочевидь, мешкає родина. Виходить, вони проживали там не лише у 2020-му, але й досі.

Цю нерухомість Кириленко жодного разу не вказував у своїх деклараціях. Місцем проживання весь час він вказував квартиру у Києві іншої квадратури та іншого власника.

Житло, в якому родина по факту мешкає – це 4-кімнатна квартира у майже 200 квадратів, власницею яких є Альбіна Віннікова.

Згідно з договором купівлі-продажу, вона придбала це майно у січні 2020 року – тобто, коли Кириленко вже очолював Донеччину. За 265 тисяч доларів, що на той час еквівалентно майже 6 мільйонам гривень.

77-річна Альбіна Віннікова – це рідна бабуся дружини посадовця. Вона теж з Горлівки.

Своїм фактичним місцем проживання в офіційних документах Віннікова вказує київську адресу – таку саму як Наталія Матієнко, її донька і, відповідно, теща Кириленка. Журналісти не розкривають адресу з міркувань безпеки.

І саме Віннікова подарувала доньці – тобто матері дружини Кириленка коштовну нерухомість у столиці – у ЖК бізнес-класу Obolon Plaza.

Це – новий житловий комплекс з дизайнерським лобі, власною дитячою та спортивною залами та парковою терасою на одному з поверхів – з майданчиком для дітей та зонами відпочинку.

А ще – танцювальна студія, розташована в приміщенні, яким і володіє в ЖК теща посадовця. Яке вона, у свою чергу, отримала у подарунок від Альбіни Віннікової.

Віннікова оформила права на цю комерційну нерухомість у травні 2023-го року і рівно в той же день подарувала її доньці – Наталії Матієнко. Відповідно до договору купівлі-продажу, офісне приміщення площею 188 квадратних метрів, яке згодом стало студією, обійшлося Вінніковій у майже 12 мільйонів гривень. Гроші за нього вона сплатила ще у жовтні 2021 року.

Але це не вся нерухомість, яку має родина посадовця у ЖК Obolon Plaza.

Теща Кириленка Наталія Матієнко оформила тут у березні 2023 року право власності на дві квартири. Обидві – на одному поверсі. Кожна з них має площу у майже 90 квадратів. Їхня сукупна вартість, за даними договорів, які є в розпорядженні «Схем», 9,5 мільйонів гривень. Ці кошти були внесені за попередніми договорами, укладеними у 2021 році.

В Obolon Plaza володіє майном і тесть Кириленка Олександр Матієнко, а саме – двома паркомісцями. Вартість одного такого паркомісця станом на початок продажів становила від 40 тисяч доларів і вище.

Сам Матієнко володіє автівкою Volkswagen Tiguan 2020 року випуску. Її вартість на момент придбання – від 1 мільйона 200 тисяч гривень. Тобто вартістю приблизно як одне паркомісце в Obolon Plaza.

Журналісти звернули увагу, що в декларації Кириленка за 2022 рік в розділі про транспорт – прочерк. В такому разі посадовець та його дружина мали би їздити на громадському транспорті або ж таксі.

Але це не так.

На фото з системи фіксації штрафів МВС можна побачити жінку, схожу на дружину Кириленка Аллу, за кермом BMW X3 2020 року. Відповідно до даних сервісу, водійка перевищила швидкість у травні та червні 2022 року.

Алла Кириленко продовжила їздити на цьому автомобілі і в наступному році – про що свідчить ухвала Вишгородського райсуду, де йдеться про ДТП з цим BMW у лютому 2023-го.

На фото за січень 2024-го – дружина Кириленка за кермом тієї ж BMW. Кому вона належить?

Нею володіє Наталія Матієнко – вже згадана теща Кириленка. Вона придбала її з салону у грудні 2020 року. Вартість на момент купівлі – від 1 мільйона 200 тисяч гривень.

У підсумку родина очільника Антимонопольного комітету володіє:

• будинком та двома земельними ділянками в мальовничому селищі на півночі Києва;
• чотирма квартирами та паркомісцями в ЖК преміум-класу в Ужгороді;
• двома апартаментами, комерційною нерухомістю та паркомісцями в ЖК бізнес-класу у Києві;
• ще однією квартирою у столиці, де по факту мешкає родина;
• двома автомобілями.

Вартість усього цього майна, яке «Схеми» відшукали у сім’ї Кириленка, понад 70 мільйонів гривень – це якщо рахувати за ринковими цінами.

Підприємлива бабуся

«Схеми» вирушили до Антимонопольного комітету України, щоб розпитати Кириленка про походження коштів на купівлю його родичами численного майна, в тому числі у розпал «великої» війни.

– Родичі моєї дружини, родом з Донецької області, займалися підприємницькою діяльністю. Вони лишили своє майно на території Донецької області. Але були певні активи, в тому числі, і у вигляді акцій, сертифікатів підприємства «Стирол», який ще працював, коли вони там працювали. Вони реалізовували в подальшому, – розповів Кириленко.

– Тобто вони були акціонерами «Стиролу»? – запитав журналіст «Схем».

– Не акціонерами. Ці акції і сертифікати в 1990-ті роки всім працівникам роздавали. І потім вони реалізовувалися в залежності від їхньої ціни.

«Стирол» – це завод, що спеціалізується на виробництві мінеральних добрив і який знаходиться у Горлівці, окупованій російською армією з 2014-го року. У 1990-х співвласниками «Стиролу» – на той момент акціонерного товариства – були працівники підприємства. А пізніше, в 2010-му – його придбав олігарх Дмитро Фірташ.

Продовжуючи розповідь про продаж акцій заводу, Кириленко в інтерв’ю назвав ім’я найбільш підприємливої родички.

– Альбіна Віннікова – це прабабуся моїх дітей, вона працювала і акції реалізовувала, – сказав Кириленко.

– Реалізація цих акцій була в 1990-ті? – уточнив журналіст.

– Так, в 1990-ті роки. Реалізація була в валютних коштах. Не в карбованцях, не в купонах.

Саме 77-річна бабуся дружини Кириленка володіє квартирою у 200 квадратів у Києві – де по факту проживає родина посадовця. І саме вона подарувала своїй доньці – тобто тещі Кириленка – офісне приміщення у столичному ЖК, в якому тепер танцювальна студія.

– З приводу цих акцій, можливо, це якось документально зафіксовано? – запитав журналіст Кириленка.

– Я колись ставив це питання дружині, розуміючи, що воно може виникнути. Колись навіть жартував, мовляв, бачиш, я одружуюсь – у тебе така бабця. Але мене це ніколи не цікавило. Дружина казала: «Паш, ну як тоді реалізовувалися… Коли чоловік бабусі був ще живий, керівництво підприємства казало, наприклад, завтра чи через місяць ці акції будуть коштувати стільки-то, і вона їх реалізовувала, на той час це були великі кошти».

Про які саме «великі кошти» йдеться?

– В 1997 році ці акції, які були в нас, ми їх просто продали. Раніше їх продавали по 25 копійок за акцію. Ми дуже успішно їх продали – і в 1997 році ми за них отримали майже 40 тисяч доларів, – розповіла теща Кириленка Наталія Матієнко.

– Тобто, було 40 тисяч доларів і ще якісь певні заощадження? – уточнив журналіст «Схем».

– У мене чоловік працював. Але ось ці гроші в нас постійно «працювали». Ніколи не лежали, так би мовити, без діла.

– Як вам вдалося за цей весь період часу придбати таке майно і, зокрема, будинок на Київщині? – запитав журналіст в тестя Кириленка Олександра Матієнка.

– Я будував там, купував квартиру, робив ремонт, продав. Переїхав в іншу, зробив ремонт, жив там, потім будував дім, мені допомагали батьки жінки, у нас велика сім’я.

– Я правильно розумію, що вам вдалося просто домовитися і придбати цей будинок і земельну ділянку за ту вартість, яка зазначена в договорі, дешевше в два рази, ніж її виставляв продавець?

– Якщо він не продав, я би не купив, так?

Отже, сам Кириленко, і його родичі стверджують, що стартовий капітал сім’я заробила, зокрема, завдяки підприємницькій діяльності та продажу акцій у далекому 1997-році. Що стосується першого пункту – в офіційних реєстрах фізичних та юридичних осіб України такої інформації «Схеми» не знайшли.

Теща Наталія Матієнко ніколи не мала бізнесу. Як вдалося з’ясувати «Схемам» за допомогою джерел із доступом до бази даних про офіційні доходи, з яких сплачувались податки, єдина виплата, яку вона отримала, була у 2003 році – 185 грн від приватного підприємства.

За інформацією з податкової, після 2015-го року і до внесення грошей за дві столичні квартири, Матієнко отримувала лише соціальні виплати – загалом трохи менше 2,5 тисяч гривень.

Її чоловік, тобто тесть Кириленка, Олександр Матієнко переважно працював у ДАІ – державній автоінспекції, до її реформування у патрульну поліцію. У період з 2005-го по 2015 рік він отримав 223 тисяч гривень зарплати. Він також, як встановили журналісти, офіційно ніколи не був підприємцем. І вже 9 років, як ніде не працює.

Дружина Алла Кириленко, відповідно до декларацій посадовця, також офіційно не мала достатньо коштів, щоб допомогти батькам придбати численну нерухомість та авто. Як і сам голова Антимонопольного комітету, з огляду на його заробітну плату та заощадження.

Водночас дружина Кириленка задекларувала мільйон гривень доходу від підприємницької діяльності за 2022 рік – але цих грошей немає у податковій звітності і того року Алла Кириленко не була зареєстрована як ФОП.

Бабуся Альбіна Віннікова за останні чверть століття з офіційних нарахувань отримала лише 16 гривень від «Приватбанку» у 2013-му. І, згідно з даними з податкової з 2015 по 2017 рік – соцвиплати як внутрішньо переміщена особа – на суму трохи більше однієї тисячі гривень.

Що ж стосується акцій «Стиролу» – у кінці 1990-х їх здебільшого сконцентрував колишній червоний директор цього заводу Янковський, в тому числі скупивши їх у працівників заводу. Він давно залишив Україну. Його брат, який також працював на «Стиролі», таких тримачів акцій як Віннікови не пригадав, але очікувано порадив шукати старі реєстри акціонерів у Фонді держмайна.

Журналісти звернулися до Фонду держмайна з проханням надати доступ до архіву, в якому можуть зберігатися дані про міноритарних акціонерів «Стиролу» 1990 років.

У відомстві журналістам показали документи щодо тих акцій, якими оперував саме Фонд – це четверта частина від усіх цінних паперів горлівського заводу. Серед архіву – перелік співробітників керівної ланки, які працювали на «Стиролі», і між якими ці акції, в тому числі, і розподілялися. Утім прізвища Віннікових у ньому немає.

«Схеми» також звернулися до Національного депозитарію, який веде облік цінних паперів, але там повідомили, що їм не передавали інформацію щодо архівного реєстру акціонерів заводу за ті роки.

Самі ж родичі Кириленка не змогли пригадати ані кількість акцій заводу, якими вони володіли, ані вартість цінних паперів. Називають лише нібито виручену від їхнього продажу суму в 40 тисяч доларів. Але не змогли надати жодні документальні підтвердження цій версії походження статків родини.

Журналісти запитали також у Павла Кириленка про те, чи задекларує він нерухомість, якою по факту користується – адже в останній декларації згадується тільки майно дружини у Горлівці, спільна квартира у Львові та інша київська адреса.

– Чому ви не вказували у декларації квартиру в Києві площею 200 квадратних метрів? – запитав журналіст в Павла Кириленка.

– По-перше, ця квартира була придбана, і я не проживав там, дружина могла з’являтися там певний період часу, коли приводили до ладу ту квартиру, і в ній я точно не мешкав.

При цьому теща посадовця Наталія Матієнко на запитання, чи мешкала там родина Кириленка і як давно, відповіла: «З 2020 року постійно…тому так, там вони мешкали».

Журналісти запитали у голови Антимонопольного комітету і про автомобіль, на якому їздить його дружина – BMW X3, записаний на тещу Кириленка.

«Дружина моя користувалася автомобілем тим, який був у мене (мова про BMW 528 – ред.), який я придбав. У виняткових випадках вона користуватися тим автомобілем (BMW X3 – ред.), який не їй належить. А те, що вона на постійній основі не користується транспортними засобами, це точно», – сказав Кириленко.

Натомість власниця BMW Наталія Матієнко розповіла журналістам, що взагалі не користується своїм авто: «Я на ній не їжджу, на ній їздить моя дочка». На уточнення, чи їздить Алла Кириленко на цьому автомобілі з моменту його придбання, Матієнко відповіла: «Так вона і їздить, так. Ми хотіли залишити її чоловіку, чоловік сказав, я не хочу».

Якою може бути відповідальність за декларування недостовірної інформації?

«Може бути адміністративна та кримінальна відповідальність. Тут теж все залежить від суми. Від 1,34 мільйона до 5,3 мільйонів гривень – це буде штраф, громадські роботи, виправні роботи. Якщо вартість незадекларованих активів більша, ніж 5,3 мільйонів гривень, то це може бути санкція аж до позбавлення волі до двох років», – каже юрист «Центру протидії корупції» Вадим Валько.

Наявність у родини Кириленка майна, неспівставного офіційним доходам, може трактуватися як незаконне збагачення – це ще одна норма Кримінального кодексу.

«Якщо ця різниця між законними доходами і набутими активами, перевищує 8,5 мільйонів гривень на 2022 рік, то це може бути ознакою незаконного збагачення, відповідальність від 5 до 10 років тюрми», – зауважує Валько.

Вбачають у цьому експерти і підстави для цивільної конфіскації – це новий механізм, який запрацював у 2019 році.

«На міжнародному рівні прийнятним є підхід, що можна позбавляти посадовців, які вчиняли корупційні дії, фінансових вигод від їхньої діяльності. А це що? Це фактично гроші на рахунках, нерухомість, майно, щодо якого відсутні обґрунтовані підстави вважати, що воно отримане законним шляхом. Це необов’язково, щоб це майно було у власності, воно може також перебувати у власності осіб, діями яких може керувати цей посадовець. Воно записано на його тещу чи на його знайому, чи родича, але фактично посадовець користується цим майном щодня, а теща є лише фіктивним власником», – каже юридичний радник Transparency International Павло Демчук.

– Вартість майна, яким володіють ваші родичі, якщо оцінювати його ринкову вартість на момент придбання, це виходить 60-70 мільйонів гривень. Якщо у правоохоронних органів з’являться запитання, як ви зможете це пояснити? – уточнив журналіст «Схем».

– По-перше, ви такі суми називаєте, для мене вони звучать космічно, – відповів Павло Кириленко.

– Наприклад, серед цього майна офісне приміщення вартістю 12 мільйонів гривень.

– Я навіть щодо вартості, за яку придбали, поцікавлюсь, я дійсно не можу сказати, скільки воно коштує. Якщо будуть питання, я буду на них відповідати. Будуть питання до родичів – я впевнений, вони нададуть адекватну відповідь з цього приводу.

«Схеми» запитали у тещі Кириленка Наталії Матієнко, які вони мають документи на підтвердження продажу акцій «Стиролу».

«Воно все залишилося у Горлівці. Якщо б воно було, я б вам показала купу цих документів, які там залишилися, розумієте? Всі ці квитанції, розписки і все решта», – сказала Матієнко.

Чи відреагує президент на викриті журналістами факти? Адже саме йому, відповідно до закону, підконтрольне антимонопольне відомство, і саме Зеленський, як розповідав в інтерв’ю Кириленко, особисто запросив його стати головою цього державного органу.

Володимир Зеленський і Павло Кириленко

“Антикорупційна правда”

Сообщение Як родина голови АМКУ Павла Кириленка «обросла» елітним майном на 70 мільйонів під час війни появились сначала на Антикорупційна правда.

Татаров із 2020 року в Офісі Зеленського відповідає за роботу з правоохоронними органами, а точніше – роздає вказівки силовикам. Жодне призначення в силових структурах не проходить повз Татарова.

Водночас, у виданні Reuters у вересні 2023 року з’явився матеріал, у якому йдеться про те, що Татаров з 2014 по 2019 рр. займався хабарями компанії Укрбуд, які він передавав поліції, прокуратурі, суддям та владі, у тому числі за отримання дозволів на будівництво.

У червневому звіті МВФ йдеться, що донори та іноземні інвестори повинні “негайно” побачити реформи щодо покращення управління, прозорості та боротьби з корупцією. В оцінці шансів України на членство в ЄС, опублікованій у червні 2022 року, Єврокомісія назвала корупцію “серйозною проблемою, яка потребує постійної уваги”.

Дослідження двох київських соціологів, опубліковане 11 вересня, показало, що 78% українців вважають Зеленського відповідальним за корупцію у владі. В рамках дослідження було проведено опитування, яке показало, що 55% вважають, що західна військова допомога має залежати від успішності боротьби з корупцією.

Проте всі ці звіти не приймаються до уваги Татаровим, коли на кону – можливість швидко набити кишені, ще й маючи солідний дах в особі Зеленського.

У жовтні у Львові силовики провели обшуки у холдингу 60 ресторанів !FEST. Маски, бронежилети, автомати – все для того, щоб «потрясти» ресторанний бізнес, який в умовах війни ледве зводить кінці з кінцями.

Ці обшуки проводило Бюро економічної безпеки (БЕБ), яке повністю контролюється Татаровим, як і МВС, СБУ та прокуратура. Таким чином, весь тиск на бізнес, яким українську владу дорікають західні партнери, бізнес-організації відбувається або за потурання Татарова, або за його командою.

Сказати, що Татаров єдиний корупціонер у команді Зеленського – не можна. Так, авторитетні українські антикорупційні журналісти Бігус.інфо опублікували розслідування, згідно з яким партнер глави Офісу Президента України Андрія Єрмака з кінобізнесу Артем Колюбаєв, за останні півроку зумів отримати понад 20 мільйонів гривень на свої кінопродукти, а також різко “обріс” частками в успішних і не пов’язаних із кінобізнесами. Зокрема, він отримав частку у будівельному бізнесі Вадима Столара – одіозного проросійського депутата з партії Віктора Медведчука та увійшов у частку фірми, у якої президентська платформа United24 закуповує дрони.

Інший «колега» Татарова – Ростислав Шурма також потрапив у корупційний скандал. Його рідний брат Олег Шурма володіє рядом сонячних електростанцій у Запорізькій області. І, незважаючи на те, що вони вже давно знаходяться на окупованих територіях, держава з липня 2022 року по липень 2023 року заплатила їм понад 320 млн грн за зеленим тарифом, за вироблену електроенергію. Це не кажучи про те, що в березні 2022 року, під час масштабного ракетного обстрілу Києва, Шурма зареєстрував автомобіль Tesla, вартість якої на той час могла досягати 100 тис. дол.

Таким чином, саме корупція Татарова та його «колег» є причиною, через яку західним партнерам України все складніше переконувати своїх виборців у необхідності допомагати Україні у боротьбі з російським агресором. За нашими даними, щодо корупції Татарова найближчим часом буде опубліковано нове розслідування, яке може поставити хрест на допомозі Україні від США.

І якщо Зеленський не вживе заходів, звільнивши цих корупціонерів негайно, то будь-який наступний транш допомоги може стати останнім. І Україна залишиться наодинці з Росією та з корупцією.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Олег Татаров – головний корупціонер в офісі Зеленського, через якого допомога Україні опинилася під питанням появились сначала на Антикорупційна правда.

Верховна Рада проголосувала за документ минулого тижня, але провалила головну правку про негайне відкриття реєстру декларацій. Таким чином декларації нардепів і чиновників мали залишатися закритими для громадськості ще рік.

“Декларації мають бути відкриті одразу. Не через рік. Уже зараз реєстр потрібно відкривати. Власне, з цією головною правкою закон має бути проголосований. Бажано швидко”, – заявив Зеленський.

Нагадаємо, що ухвалений Радою документ викликав неабияку хвилю невдоволення в суспільстві і на сайті президента з’явилася петиція, в якій його закликали ветувати документ. Вона набрала 25 тисяч необхідних голосів усього за кілька годин. Новий законопроєкт у парламенті проголосують вже у вересні.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Зеленський ветував закон про відновлення електронного декларування появились сначала на Антикорупційна правда.

В Україні буде звільнено всіх обласних воєнкомів. Їх замінять військові, які пройшли фронт або які не можуть бути в окопах. Як повідомляє заявив президент Володимир Зеленський.

Президент провів засідання Ради національної безпеки, на якому заслухав доповіді від ДБР, СБУ, МВС, Генерального прокурора, НАЗК та НАБУ.

“Загалом уже 112 кримінальних проваджень щодо посадовців «військкоматів». 33 підозри. Обласні воєнкоми, міські, районні. Працівники ВЛК. Інші посадові особи. Зловживання в різних областях: Донецька, Полтавська, Вінницька, Одеська, Київська, Львівська. Хтось брав готівкою, хтось криптовалютою – хіба що в цьому різниця. Цинізм усюди однаковий”, – заявив Зеленський.

За його словами, по результатам засідання було прийнято рішення про звільнення всіх обласних воєнкомів. На думку президента, керувати військкоматами мають військові, які пройшли фронт або які не можуть бути в окопах, бо втратили здоров’я, втратили кінцівки, але зберегли свою гідність та не мають цинізму.

“Їм можна довірити цю систему комплектування. Реалізувати це рішення повинен Головком Залужний. Перед призначеннями нових керівників ТЦК буде перевірка Служби безпеки України. Кожен воєнком, щодо якого є кримінальне провадження, нестиме відповідальність. Цілком справедливу. Повну”, – сказав президент.

Він також зауважив, що ті воєнкоми й посадовці, які мають погони, але щодо яких не виявлено даних про злочини чи порушення у випадку, якщо вони хочуть зберегти звання та довести свою гідність мають відправитись на фронт.

“Підкреслю: армія не є й ніколи не буде заміною кримінальному покаранню. Посадовці, які переплутали погони й вигоду, точно – під суд”, – завершив він.

“Антикорупційна правда”

Сообщение В Україні звільнять всіх обласних воєнкомів появились сначала на Антикорупційна правда.

10 січня 2023 року В. Зеленський своїм указом позбавив громадянства А. Деркача, а 13 січня ВРУ на цій підставі, конституційною більшістю проголосувала за позбавлення його депутатського мандата.

Раніше Деркача двічі вносили до санкційного списку РНБО України у 2023 році (на 10 років) і 2021 році (на 3 роки). Однак, першими санкції застосували у США, де 2020 року Міністерство юстиції внесло Деркача до переліку осіб, до яких застосовують економічні санкції через “спробу вплинути на вибори президента США 2020 року”.

“Спробою вплинути” на перебіг президентських виборів у США були офіційні заяви (прес-конференції) нардепа Деркача щодо фактів підконтрольності НАБУ посольству США, незаконного звільнення Генпрокурора Шокіна, розслідування справи щодо М. Злочевського та його компанії Бурісма, у раді директорів якої значився син екс-віце-президента США Д. Байдена – Х. Байден, про розкрадання коштів МТП (і роль посольства США в цьому процесі), втручання вищих посадових осіб США у внутрішні справи України (записи телефонних розмов Байдена-Порошенка, так звані “плівки Деркача”), а також про створення інтерактивної платформи “Демокорапшен” із широким колом осіб, які беруть участь у міжнародних корупційних схемах у різних сферах в Україні.

Свої дії Деркач характеризував як боротьбу з узурпацією влади П. Порошенком, міжнародною корупцією і зовнішнім управлінням Україною.

Проте, вже після запровадження санкцій та закінчення виборчого процесу 2020 року в США, журналісти, правоохоронці та конгресмени почали знаходити підтвердження зазначеним А. Деркачем фактам корупції сім’ї Байдена в Україні. У Конгресі США створено дві Комісії з розслідування корупції та торгівлі впливом екс-віце-президентом США Д. Байденом, основним епізодом у якому є Україна та газовидобувна компанія Бурісма, а частину доказів оприлюднено саме Деркачем. Незважаючи на те, що в США його визначили як “агента Кремля” і звинуватили у втручанні у виборчий процес, озвучені ним факти знайшли своє підтвердження достовірності в роботі Комісій Конгресу США.

Примітно, що сам Деркач ще 2017 року звинуватив НАБУ у втручанні у вибори президента США 2016 року на боці кандидата від Демократичної партії Х. Клінтон, а також порушив кримінальну справу за вказаним фактом, за перевищення повноважень керівництвом НАБУ і використання антикорупційного правоохоронного органу в інтересах іншої держави. Після чого НАБУ завжди залишалося в центрі уваги правозахисної діяльності Деркача.

Нагадаємо, що саме НАБУ, у червні 2022 року, спільно з СБУ, звинуватили Деркача у скоєнні кримінального правопорушення – державної зради, що полягає у “підриві відносин між США та Україною”.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Екс-нардеп Андрій Деркач подав позов до президента Зеленського та ВРУ появились сначала на Антикорупційна правда.

Енергетичний сектор України за час війни втратив колосальні кошти не тільки через обстріли. На тому, що лишилося, наживаються топ-чиновники країни – починаючи з голови фракції «Слуга народу» Давида Арахамії, закінчуючи і прем’єр-міністром Денисом Шмигалем.

Останній, судячи з усього, вирішив, що може керувати на свій розсуд будь-якою галуззю, бо є незамінною фігурою у владі, адже заручився підтримкою Давида Арахамії та Максима Єфімова.

Адже сам президент Володимир Зеленський запрошував Єфімова до себе в кабінет, щоб привітати з Днем народження, тож Шмигаль вирішив підкоритися такій «впливовій» фігурі. Тож трійка Шмигаль/Єфімов/Арахамія користуючись довірою вищого керівництва держави, безсоромно тиснуть на різні сектори економіки. У тому числі, на енергетичний.

Так, Єфімов довів до банкрутства підконтрольну йому «Донбасенерго», яка має величезні борги перед НАК «Нафтогаз».

Але, “Нафтогаз” в особі його голови Чернишова за весь час жодного позову до Донбасенерго не подавав, що свідчить про черговий випадок політичної корупції та  лобізму.

Кричущими фактами корупції, яку покриває, чи може очолює Шмигаль – також є ситуація на Центренерго – крупного виробника електроенергії. Компанія керує трьома тепловими електростанціями – Вуглегірською, Зміївською та Трипільською. Фактично, Центренерго – це єдина енергетична компанія в Україні, яка належить державі, і постачає електроенергію з Трипільської ТЕЦ у Київ.

За останні роки нинішній уряд Дениса Шмигаля неодноразово намагався приватизувати її. Тобто, по факту, передати у власність комусь з олігархів. Однак поки ці спроби були безуспішними, незважаючи на неодноразові спроби доведення компанії до банкрутства. Схоже, уряд таки знайшов вихід. Тому прем’єр Шмигаль вирішив передати її в управління Міненерго. Іншими словами, віддати на поталу компанії нових вугільних магнатів – Арахамії і його бізнес-партнера Максима Єфімова, які зі своєї сторони тиснуть на міністерство.

ЗМІ неодноразово писали про їх корупційні оборудки у вугільній галузі. Варто лише згадати про те, що дует Арахамія – Єфімов розставили по всій вертикалі вугільної галузі «своїх» людей, починаючи від директорів державних шахт, закінчуючи центральними підприємствами, такими, як «Центренерго».

Цим підприємством донедавна керував Володимир Єгоров. До свого призначення на цю посаду він працював заступником комерційного директора ПАТ “Донбасенерго” та директором ТОВ “ДЕ Трейдінг” що належать нардепу Єфімову.

А директором «Донбасенерго» керує соратник Єфімова Едуард Бондаренко. Він був близьким соратником сім’ї екс-президента Віктора Януковича. І щільно сидів на вугільній темі, ще з 2012 року, а пізніше знайшов спільну мову з Арахамією через свого бізнес-партнера Єфімова.

Так, ще у 2019 році Єфімов та Бондаренко стали співвласниками ТОВ «Шахта 1-3 «Новогродівська», яка працює на вугільних пластах, що раніше належали однойменній державній шахті ДП «Селидіввугілля». Шахта неодноразово потрапляла до гучних корупційних скандалів. Один з останніх – скандал із закупівлею комбайну з «ДНР» для шахти «Допробіллявугілля». Нагадаємо, тоді підприємство купило удвічі дорожче вживаний комбайн, який спочатку працював в Росії, а потім був перевезений на непідконтрольну територію України, де, зрештою, був проданий за 45 мільйонів гривень, хоча купувався за ціною у 22 мільйони гривень.

На цей кричущий факт корупції прем’єр Шмигаль аж ніяк не відреагував. А тепер голова уряду намагається передати єдиного державного виробника електроенергії – «Центренерго» – в руки Арахамії-Єфімова-Бондаренка. Тобто, віддати на поталу підприємство, яке, з якого лише за 2022 рік викачано майже 10 мільярдів гривень коштів.

Тож замість того, щоб розробити чіткі плани по ліквідації заборгованості, Шмигаль віддає державне підприємство «сірим кардиналам» вугільної галузі. А ті, своєю чергою, отримуватимуть колосальні доходи, нарощуючи багатомільярдні збитки перед державою. А розраховуватися за їх оборудки доведеться бюджету і звичайним платникам комунальних послуг.

Іншим прикладом корупції – є ситуація на «Добропіллявугілля». Так, журналісти зробили ціле розслідування, де довели, що київські «смотрящі» за галузю Юрій Ларін, колишній заступник міністра енергетики Анатолій Корзун постійно збирають директорів державних шахт, зокрема «Добропіллявугілля», де роздають ЦУ, що як і де необхідно робити. Одна з таких зустрічей відбулася 8 квітня в київському ресторані. Журналісти дізналися, що державне «Добропіллявугілля», генеральним директором якого у лютому 2023 року призначено Володимира Сидорченка, може бути причетне до розкрадання державних коштів через тендерні схеми, зокрема через купівлю прохідницького комбайна з переплатою в 20 млн грн у структур із «ДНР».

Сам комбайн купили у компанії «Техномайн інвест», яка згідно з документами не може займатися виробництвом нових комбайнів. Основний напрямок її роботи – ремонт шахтного обладнання, а не виготовлення нового. Більше того, статутний капітал компанії складає 200 гривень! І все це – за благословення Ларіна та Корзуна, які відповідають перед Арахамією та Шмигалем.

Журналісти вже відправили всі зібрані матеріали до НАБУ та САП. Тож, чекаємо на порушення кримінальної справи, адже розкрадати країну під час війни – це мародерство. А за мародерство – покарання має бути одне.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Шмигаль разом з Арахамією намагаються довести енергосектор України до повного занепаду появились сначала на Антикорупційна правда.

Про кого йде мова

Мова йде про голову парламентської фракції “Слуга народа” Давида Арахамію та його бізнес-партнера, нардепа Максима Єфімова – власника дата-центру “Парковий”, де збираються “слуги” на партійні з’їзди, кількох вугільних шахт і ПАТ “Донбасенерго” – одного з найбільших в Україні виробника електроенергії до війни. Єфімов в парламенті є головою депутатської групи «Відновлення України», яка об’єднує колишніх нардепів ОПЗЖ та «Слуги народу». Група голосує разом з більшістю, забезпечуючи “слугам” голоси для прийняття необхідних законопроектів. У вугільному тандемі Арахамія відповідає за політику і прямий доступ до президента, а Єфімов – за операційну діяльність.

Перерозподіл сфер впливу у вугільній галузі розпочався ще до війни. У 2020 році президент Володимир Зеленський заявив про те, що термін “смотрящі за шахтами” повинен зникнути разом із самими “смотрящими”. І доручив провести повний аудит усіх українських шахт. Представники “Слуги народу”, сприйняли це доручення як можливість поставити своїх “смотрящих” не тільки за шахтами, але й за галуззю в цілому. Допоміг їм у цьому спочатку колишній міністр енергетики Олексій Оржель, а потім і нинішній – Герман Галущенко.

Його роботою незадоволені ані у Офісі президента, ані у Кабміні. А учасники ринку вже давно називають Галущенка одним з найбільш некомпетентних міністрів. Чому ж його досі не звільнили, хоча це питання неодноразово спливало, як до війни, так і під час неї? Все просто. Галущенко не заважає Арахамії та іншим учасникам “вугільної команди” отримувати надприбутки на різних схемах, як от продаючи державне вугілля приватним підприємствам, поки ТЕС зимою ледь виживали.

“Розставляй і володарюй”

 Голова фракції “Слуга народу” намагався “увійти” у вугільну галузь ще з 2019 року. Однак вдалося йому це зробити лише через рік, після оголошеного Зеленським масштабного аудиту всієї галузі. Арахамія разом з бізнес-партнером Єфімовим, через тодішнього голову Міненерго Олексія Оржеля, спочатку добилися створення ДП “Укрвугілля”  – державної “прокладки” для торгівлі вугіллям між державними шахтами і державним “Центренерго”. А далі нові куратори вугільної галузі почали призначати “своїх” людей на посади керівників ключових підприємств і шахт. Схема руху грошей у вугільній сфері тепер працює наступним чином: «Центренерго» платить за вугілля ДП «Укрвугілля», а ця “прокладка” потім розраховується з держшахтами.

На даний момент під контролем Арахамії-Єфімова знаходиться вся вертикаль, починаючи від державних шахт до кінцевого споживача вугілля ДП «Центренерго».

До прикладу, ДП “Центренерго” керує Володимир Єгоров, який до призначення працював заступником комерційного директора ПАТ “Донбасенерго” та директором ТОВ “ДЕ Трейдінг” що належать нардепу Єфімову.

А ДП “Укрвугілля” очолює Олександр Хейло. Він також пов’язаний з Арахамією-Єфімовим через низку проектів, у тому числі, через шахту ДП «Селідоввугілля».

Її директором є Сергій Кобиляцький, що за часів екс-президента Віктора Януковича керував ТОВ «Шахта 1-3 «Новогродівська». Пізніше саме ця ТОВ перейшла у власність Єфімова.

Сімейний підряд

Про Олександра Хейла потрібно поговорити окремо. Адже він, разом з сім’єю, ще можуть повчити Арахамію, як потрібно робити махінації з державним розмахом.

Хейло також є  власником ТОВ “Селидівський машинобудівний завод” який виготовляє ролики для конвеєрів та ремонтує гірничо-шахтне обладнання. Тож після свого призначення керівником ДП “Укрвугілля”, він, за даними учасників ринку, почав вимагати у директорів шахт купувати обладнання саме у свого підприємства або у низці афілійованих фірм. Звичайно, за завищеними цінами.

Це можна побачити, до прикладу, на тій ж шахті “Селідоввугілля”, де, за дуже цікавим збігом, сестра Хейла Марія Хейло очолює тендерний комітет.

Одна з останніх гучних історій – купівля шахтою підшипників вдвічі дорожче, ніж, до прикладу, такі ж закупівлі “Волиньвугіллям”.

А підшипник NKI 50/35 виробництва шведської SKF “селидівці” купили за 19 800 гривень. Для порівняння: «Добропіллявугілля» замовило їх у 5,5 рази дешевше – по 3 387 гривень.

Те ж стосується і інших закупівель. До прикладу, ланцюг  СП-202В  “селідівці” придбали у фірми “Інтеко 2000” за ціною 96 230 грн за 1 м, що 2 рази вище, ніж на сусідніх шахтах.

Нижче – результати тендеру “селідівців” на придбання рудничної стійки хвойних порід д.10-19см L=2-4 м. Ціна за 1м3 складає 4 тисячі грн. А сусідні підприємства проводили такі ж закупівлі за ціною 3 400 грн.

Тобто, в цілому сімейна схема виглядає наступним чином: брат керує ДП “Укрвугілля”, яке закуповує вугілля на шахті, де у вищому керівництві є його сестра. А сестра, як керівник тендерного комітету шахти, закуповує обладнання для шахти за держкошти у афілійованих з братом підприємств за цінами, які в окремих випадках, завищені у 5 – 10 разів.

Робота з окупантами

 Сім’я Хейло, крім віртуозних корупційних оборудок відзначилась ще й роботою з окупантами. Так, у Марії Хейло є два підприємства, які зареєстровані та вільно працюють на непідконтрольних Україні територіях. Це ТОВ “Гарант-Груп” у Донецьку, та ТОВ “Пром Буд Ресурс” у Покровську.

За “дивним” збігом обставин, у цьому ж місті було розташоване ще одне цікаве підприємство – “Техномайн Інвест”, яке неодноразово продавало продукцію низці шахт, у тому числі, й ДП «Селідоввугілля».

Цікаво, що буквально кілька днів тому у дані про реєстрацію підприємства були внесені зміни, і воно “чарівним чином” опинилося у Запоріжжі.

До чого тут окупанти і “Техномайн Інвест”?

Справа в тому, що за даними ЗМІ, саме ця фірма стала “прокладкою” для чергової афери сім’ї Хейла – купівлі вживаного прохідницького комбайну КП-35/33 для ДП «Добропіллявугілля».

“Добропільці” на тендері купили новий комбайн за 45 млн грн. Однак після його обстеження виявилось, що комбайн не тільки не новий, але й має історію, що тягнеться з Росії.

Обладнання насправді належало російським підприємцям, які, для його продажу, привезли комбайн в “ДНР”. Все це відбувалось через структури скандального депутата від “Партії Регіонів” Віталія Борта –  одного з організаторів сепаратистського референдуму в Донецьку у 2014 році. Пізніше, за сприяння того ж Борта, комбайн переправили на підконтрольну територію України, де його поставили на облік на заводі Гірничого машинобудування та сервісу (ЗГМС). Його директором є Юрій Ртіщев. За даними ЗМІ, він заплатив за комбайн понад 600 тисяч доларів (близько 22 млн грн).

Після того, як “Добропіллявугілля” оголосило тендер на купівлю такого комбайну, Ртіщев, через «Техномайн Інвест», продає його державному підприємству за 45 мільйонів гривень. Тобто, удвічі дорожче, ніж купив.

І це лише один такий випадок, який став відомим широкому загалу. А скільки ще відбувалось і продовжує відбуватись таких оборудок на державних шахтах за мовчазною згодою Олександра Хейла – питання відкрите.

Наївно вважати, що про ці оборудки нічого не знають і шефи Хейла – тандем Арахамія-Єфімов. Просто вони мовчки дають Хелу “пиляти” державні кошти в одному секторі, поки самі отримують надприбутки в іншому – вугільному. І допомагають одне одному прикривати оборудки.

Чи займеться коли-небудь питанням тотальної безкарності і кричущих випадків корупції у вугільній сфері НАБУ – невідомо. Адже і Арахамія, і Єфімов у короткий час зробили все можливе для того, щоб знову зав’язати юридичний “гордіїв вузол” у цьому, неймовірно смачному для корупціонерів, секторі.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Війна і важкий опалювальний сезон допомогли “слугам” остаточно прибрати до рук вугільну галузь країни появились сначала на Антикорупційна правда.

Суть у тому, що з січня 2023 року військовим скоротили надбавку 30 тис. грн. Однак парламент з подачі колишнього спікера Верховної Ради Дмитра Разумкова ухвалив закон, який повертає військовим цю премію. Голоси дала переважно партія Зеленського. Здавалося б – хепі-енд. Але ні. Це лише початок історії.

Одразу після голосування голова податкового комітету Ради Данило Гетьманцев заявив, що грошей немає і виплачувати їх не будуть. Проте закон відправили на підпис Зеленському.

Згідно з українською законодавчою процедурою, після ухвалення закону, він вирушає на підпис президенту, який має підписати або ветувати. Зеленський опинився на шпагаті – не роблячи ні того, ні того.

Як заявили джерела з Офісу президента, Зеленський не може підписати цей закон, тому що у бюджеті фактично немає грошей, щоб їх платити. Крім того, це викличе невдоволення головних кредиторів України – США та МВФ.

А не підписати закон Зеленський не може, оскільки це викличе невдоволення військових, які ціною надгероїчних зусиль утримують країну від російського нападу.

Таким чином, Зеленський щодня є мішенню для своїх політичних опонентів, таких як екс-спікер Разумков – який щодня вимагає від президента повернути військовим гроші та екс-президент Петро Порошенко, котрий разом із пулом підконтрольних йому ЗМІ критикує Зеленського за недофінансування армії.

На Банковій до такого розвитку подій виявилися неготовими. Як писала «Українська правда», Зеленський потрапив у таку ситуацію через свого давнього соратника у парламенті Давида Арахамії. Завдання Арахамії – організовувати та курувати парламентську більшість, стежити, щоб голосували лише за «правильні» законопроекти. Однак у цій ситуації Арахамія схибив. І підставив свого шефа.

Як нам розповіли джерела близькі до Арахамії, Зеленський та Єрмак нецензурно висловлюючись зажадали від нього негайно вирішити це питання у будь-який спосіб, щоб мінімізувати шкоду, яку вже завдано президенту.

І Арахамія вирішила питання. Шляхом створення ще більшої проблеми…

2 травня на телеграм-каналі Давида Арахамії https://t.me/David_Arakhamia/235  з’явився лист за підписом керівників усіх силових структур країни, а саме – міністра оборони, голови МВС, головнокомандувача ЗСУ, голови СБУ, Начальника Генштабу, голови Держприкордонслужби та керівника Національної гвардії із закликом до Зеленського скасувати підвищення зарплати для військових. Тобто військове керівництво нібито виступає за зниження фінансової мотивації своїх підлеглих.

Особливу делікатність цьому листу додає той факт, що він не був опублікований на жодному іншому джерелі, крім телеграм-каналу Давида Арахамії. Ще раз – жодна прес-служба, ані СБУ, ані МВС, ані Міноборони тощо, на момент підготовки цього матеріалу, не підтвердила справжність цього листа.

Наші джерела близькі до керівництва Верховної Ради заявляють, що Арахамія був у розпачі і міг просто придумати дані підписи, з упевненістю, що ніхто не заперечуватиме свого підпису, щоб не розколювати країну. А далі – Зеленський ветує закон, бо мовляв, «його попросили військові».

Якщо розрахунок Арахамії не виправдається, то це буде чудовим приводом для Зеленського, нарешті замінити Залужного на посаді головнокомандувача ВСУ на підконтрольного Банкової Сирського. Сирського немає серед підписантів, хоча він є головнокомандувачем сухопутних сил України.

Зазначимо, що цей скандал відбувається на тлі чергових публікацій про завищені закупівлі на харчування в армії, коли керівництво Міноборони вкотре викрили можливу корупцію при закупівлі харчування для армії. Якщо перший скандал ще був резонансним і спричинив звільнення майже всього вищого складу Міноборони, то зараз скандал вдалося зам’яти, мовляв – ну крадуть і крадуть. Втім, це одна з причин, чому міністр Рєзніков не виступатиме проти Банкової – мабуть, на нього є щось.

Таким чином, замість повернення українським військовим гідного фінансування за їхній щоденний подвиг, влада займається перекиданням цього питання з рук у руки, у пошуках, кого зробити цапом-відбувайлом.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Влада скоротила фінансування військових, переклавши відповідальність на керівництво армії появились сначала на Антикорупційна правда.