Забутий фігурант “справи Дихне”

Операція “Мідас” або “Міндічгейт” стала одним із найгучніших антикорупційних розслідувань у новітній історії України. Чи не вперше підозри у масштабних розкраданнях державних коштів отримали чинні та колишні міністри, топ-посадовці державних корпорацій і навіть особи, яких називають наближеними до президента. Вся країна була шокована подробицями справи із розмов фігурантів, записаних і оприлюднених Національним антикорупційним бюро (НАБУ). Передусім, людей вразив цинізм, із яким посадовці обговорювали свої оборудки. Також завдяки негласним слідчим діям правоохоронців стала наочною внутрішня механіка схем мільйонних “відкатів” у сфері енергетики.

Водночас, виникло закономірне питання: кого ще з-поміж українських високопосадовців “вели” або “ведуть” детективи НАБУ? Записи прослуховування чиїх телефонних розмов стануть надбанням громадськості у найближчому майбутньому? Адже немає сумнівів, що енергетика – це далеко не єдині корупційні “авгієві стайні” у секторах, дотичних до державних закупівель. Так, одне з найбільш резонансних розслідувань НАБУ до “Міндічгейту” стосувалося авіаційної сфери. У 2020 році слідчі вручили підозру колишньому генеральному директору ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” Євгенію Дихне та його підлеглій – керівниці служби орендних відносин Олесі Левочко – у зловживанні службовим становищем, що завдало збитків державі на 16,5 млн гривень. Йшлося про неправомірну здачу в оренду торгових площ на третьому поверсі терміналу D аеропорту двом компаніям – “Артерія Груп” і “Кофе Бар Плюс” – за заниженою ціною, без конкурсу та в обхід законної процедури. У березні 2023 року Вищий антикорупційний суд (ВАКС) визнав винними Дихне та Левочко, призначивши їм, відповідно, 5 і 4 роки позбавлення волі. Наразі справа на розгляді в Апеляційній палаті ВАКС.

Розслідування щодо екскерівництва аеропорту “Бориспіль”, хоч у ньому поки і немає остаточного судового вердикту, можна занести НАБУ в актив. Втім, як і випадку з “Міндічгейтом”, у спостерігачів виникають сумніви: чи справді всі причетні до корупційної схеми сіли на лаву підсудних? Саме у цій історії залишилась малопомічена постать. Це Георгій Зубко – чиновник із довгим корупційним шлейфом – експрезидент Федерації хокею України, – який у роки головування Євгенія Дихне у “Борисполі” був його заступником – директором із комерційної діяльності та стратегічного розвитку. Посада Зубка передбачала, що саме він безпосередньо курував процеси передавання в оренду торгових площ, що підтверджується його власними інтерв’ю у ЗМІ. Незважаючи на це, посадовець не тільки не отримав підозру НАБУ, але, як зі здивуванням зазначив журналіст KP.UA Євген Горін, нібито взагалі випав із поля зору правоохоронців.

Георгій Зубко

Проте, як виявляється, таке враження було оманливим. Судові матеріали у так званій “справі Дихне” свідчать: Георгій Зубко був одним із головних фігурантів розслідування НАБУ, ба більше – стосовно нього детективами проводилися негласні слідчі дії, що включали прослуховування телефонних дзвінків і зняття інформації з месенджерів. Чи означає це, що невдовзі на нас чекає новий “Міндічгейт” – цього разу у сфері авіації?

Дозвіл на прослуховування та невручена підозра

23 березня 2020 року Вищий антикорупційний суд виніс ухвалу, якою дав дозвіл детективам НАБУ на проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно Георгія Зубка. Рішення було внесене до судового реєстру, але його текст наразі недоступний до перегляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про доступ до судових рішень”. Разом з тим, завдяки інсайдерам нам вдалося отримати зміст цієї ухвали ВАКС.

У ній, зокрема, йдеться про те, що саме Георгій Зубко як директор ДП “МА “Бориспіль” із забезпечення дохідності від неавіаційної діяльності готував попередні договори із ТОВ “Артерія Груп” і “Кофе Бар Плюс”, виконував їх і продовжував їхню дію, а також скеровував підписані документи своїй підлеглій Олесі Левочко – майбутній підсудній у справі про розкрадання бюджетних коштів. Втім, як свідчать судові матеріали, саме Георгій Зубко на листі ТОВ “Артерія Груп” від 8 червня 2017 року про продовження строків попереднього договору надав резолюцію “Для опрацювання”, на підставі чого угоду було продовжено. Вже 17 січня 2018 року чиновник, “достовірно знаючи, що попередні договори протирічать законодавству” (згідно формулювання детективів НАБУ), своїм листом надав дозвіл ТОВ “Артерія Груп” продовжити користуватись майном аеропорту “Бориспіль” на невизначений термін.

Ухвала Вищого антикорупційного суду про дозвіл НАБУ прослуховувати Георгія Зубка

Термінал D аеропорту “Бориспіль”. Архівне фото

На підставі цих фактів Національне антикорупційне бюро вважало, що пан Зубко міг “незаконно використати майно підприємства”, в результаті чого держава недоотримала доходу на понад 30 млн гривень. У клопотанні НАБУ до Вищого антикорупційного суду прямо сказано, що детективи підозрювали чиновника у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу (зловживання службовим становищем, що призвело до тяжких наслідків), який карається позбавленням волі на строк від 3 до 6 років із забороною обіймати певні посади на строк до трьох років. Вивчивши надані детективами докази, слідчий суддя розцінив їх як достатньо вагомі, щоб дозволити НАБУ “знімати інформацію з транспортних телекомунікаційних мереж” за абонентським номером Георгія Зубка (прослуховувати телефон), а також – “знімати інформацію з електронних інформаційних систем” (відслідковувати його листування у месенджерах).

Як ми знаємо, результати цих слідчих дій досі не були оприлюднені, як і не була вручена практично готова підозра для заступника гендиректора ДП “МА “Бориспіль”, який таємничим чином “випав” зі списку головних фігурантів справи про незаконну оренду приміщень аеропорту.

Фіктивний ремонт: схему Зубка розслідує СБУ

У матеріалах судового реєстру (зокрема, тих, що мають відкритий доступ) є і інші кримінальні провадження, які безпосередньо стосуються оборудок Георгія Зубка на посаді заступника гендиректора ДП “МА “Бориспіль”. Так, у 2022-2024 роках Бориспільський міськрайонний суд Київської області видав низку ухвал, задовольнивши клопотання слідчих Бориспільського районного управління поліції на проведення обшуків і вилучення документів у справі №42022112100000024.

Як свідчать судові матеріали, провадження було розпочате 18 лютого 2022 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу (розкрадання майна службовою особою). Слідство здійснює Нацполіції разом із Головним управлінням контррозвідувального забезпечення об’єктів критичної інфраструктури та протидії фінансуванню тероризму Служби безпеки України (СБУ). У центрі справи – 10 договорів, укладених у 2019-2021 роках між ДП “МА “Бориспіль” (в особі заступника гендиректора Георгія Зубка) та ТОВ “Коста-Проект” на загальну суму 9 млн гривень. За ці кошти підрядник начебто здійснив ремонт у низці приміщень летовища, включаючи командно-диспетчерський пункт (КДП) – стратегічно важливий об’єкт критичної інфраструктури. Разом з тим, як з’ясували слідчі, ТОВ “Коста-Проект” на момент проведення робіт не мало необхідної будівельної техніки. Фактично ремонт не був виконаний у повному обсязі, що підтвердили експерти Українського науково-дослідного інституту СБУ. Втім, посадовці ДП “МА “Бориспіль” (Георгій Зубко та його підлеглі) підписували фіктивні акти виконаних робіт, забезпечивши повну оплату неякісно наданих послуг. У чиїх кишенях осіла “різниця” – предмет розслідування правоохоронців.

Із судових матеріалів справи СБУ та Нацполіції проти Георгія Зубка та ТОВ “Коста-Проект”

Варто зазначити, що ТОВ “Коста-Проект” раніше фігурувало у журналістських розслідуваннях. За підприємством тягнеться довгий кримінальний шлейф – загалом 78 документів у судовому реєстрі, у яких, переважно, йдеться про розкрадання бюджетних коштів у змові з чиновниками. У низці кримінальних проваджень “Коста-Проект” згадується поруч з іншими компаніями – “АЛД Інжиніринг та Будівництво”, “Укрбуд Домінанта”, “Авгеліт”, “Сіларк Прайм” тощо, що дає підстави журналістам припускати існування єдиного злочинного угруповання, яке стоїть за мережею фіктивних підрядників.

Корупційний “почерк”

Роль Георгія Зубка у цьому злочинному угрупованні ще має встановити слідство. Разом з тим, варто нагадати, що раніше посадовець фігурував у низці корупційних скандалів, проте кожного разу виходив “сухим із води”. Так, саме Зубко у 2018 році відповідав за масштабний проєкт реконструкції перону перед терміналом D аеропорту “Бориспіль”, що обійшовся українським платникам податків у 1,05 млрд гривень. До участі у тендері з надуманих причин не були допущені більшість охочих, включаючи турецький “Онур”, а перемогла фірма “Альтіс-Констракшн” Олександра Глімбовського – тестя одіозного ексглави ДФС Романа Насірова. Як встановили журналісти “Наших грошей”, бетон для робіт був закуплений за ціною, на третину дорожчою за ринкову. Ще раніше, у 2017 році, так само під кураторством Георгія Зубка, фірма Глімбовського розширила термінал D за 120 млн гривень, аналогічно закупивши для цього “золотий” пісок – втричі дорожче ринкової ціни.

Крім того, як встановили журналісти KP.UA, у роки каденції Зубка у “Борисполі” замовлення на сотні мільйонів гривень отримувала фірма “Гарант-Енерго” його свояка та бізнес-партнера Михайла Реви. Як і у випадку з “Коста-Проект”, йшлося про ремонт об’єктів критичної інфраструктури летовища – складу паливно-мастильних матеріалів, зливу нафтопродуктів. Корупційний “почерк” пана Георгія помітний і у тому, як проводились тендери: в окремих випадках, “Гарант-Енерго” була єдиним допущеним учасником, або ж перемагала, пропонуючи вищу ціну, ніж конкуренти.

Як бачимо, загалом йдеться про можливі зловживання на суму, співставну із “Міндічгейтом”: десятки, якщо не сотні мільйонів гривень, переплачених державою Зубку та його поплічникам. Де могли осісти всі ці кошти? Торік журналісти повідомляли про елітну нерухомість, яка з’явилась у колишнього чиновника за останні роки. Так, якщо згідно декларації за 2021 рік Георгій Зубко володів лише однією квартирою у Києві, то вже у 2025-му у нього з’явилось житло площею 228,6 кв. метрів в Одесі, а також – обширні площі в одному зі столичних торгівельно-офісних центрів.

Нерухомість Георгія Зубка. Дані з державного реєстру

Нові факти, виявлені у судових реєстрах, свідчать про те, що правоохоронні органи уважно відстежують і документують незаконну діяльність ексчиновника, застосовуючи, в тому числі, негласні слідчі дії. Проте чи побачимо ми підозри у згаданих кримінальних провадженнях? Складається враження, що пан Зубко або має дуже високих “покровителів”, або ж нова “інформаційна бомба”, схожа на “Міндічгейт”, буде оприлюднена, коли настане слушний момент.

Тим часом, колишній посадовець, попри кримінальні провадження, не відсиджується в тіні, а намагається активно піаритись на “допомозі ветеранам”. Нещодавно він втрапив у черговий скандал, нібито “подарувавши” військовослужбовцю квартиру, що фактично не була викуплена у забудовника. Чи покладуть правоохоронці кінець такій безкарності – покаже час.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Корупційна діра в аеропорту “Бориспіль”: НАБУ готує новий “Міндічгейт”? появились сначала на Антикорупційна правда.

Олег Проскурняк

За майже 34 роки Незалежності українське суспільство пережило багато змін. Проте, все ж, деякі речі, видається, не змінюються. Серед них – судова система, що залишається більмом на оці Української держави. Так, за даними грудневого дослідження Київського міжнародного інституту соціології суди вчергове стали антилідерами рейтингу довіри українців до публічних інституцій. Покладаються на вітчизняну Феміду лише 12% громадян, тоді як 63% – не ймуть їй віри. Останній показник зріс до максимального рівня за роки після початку повномасштабного вторгнення РФ.

В умовах великої війни судова реформа – це вже не примха чергового президента, а питання національної безпеки. Зміни в судочинстві – одна з ключових вимог ЄС на переговорах з Україною про членство в спілці. Як ми розуміємо, рух до Євросоюзу – наразі чи не єдина гарантія виживання нашої держави на тлі зміни зовнішньополітичного вектора Сполучених Штатів і НАТО. Та чи є надія на те, що наші суди коли-небудь стануть європейськими? Вона згасає, коли проаналізувати роботу окремих одіозних установ, серед яких виділяється Господарський суд Чернівецької області на чолі з суддею Олегом Проскурняком.

Буковина – один із стратегічно важливих регіонів під час протистояння російській агресії: відносно безпечний тиловий логістичний вузол, що має залізничне та автомобільне сполучення з Румунією – країною-членом НАТО і ЄС. Водночас, згідно з минулорічним дослідженням соціологічної групи “Рейтинг”, Чернівці – це місто, жителі якого найчастіше зустрічалися з проявами корупції. Місцевий господарський суд, своєю чергою, потрапив у низку скандалів, у центрі яких – постать його очільника. В “анамнезі” судді Олега Проскурняка за останні роки – секс-скандал, брехня в деклараціях, недбалість, використання службового становища в особистих інтересах, – таке “обличчя Феміди” бачать буковинці, що стикаються з судовою системою.

Як вигнати вагітну і зберегти крісло: історія “чесного” обрання

Олег Проскурняк працює суддею Господарського суду Чернівецької області з 2006 року. Має юридичну освіту та до складання суддівської присяги був юристом в обленерго. Не останню роль в отриманні посади, ймовірно, відіграли зв’язки його батька – генерал-майора міліції Георгія Проскурняка, – що з 2007 по 2010 роки очолював регіональне управління МВС. Суддівську мантію приміряв і рідний брат пана Олега Ігор, що наразі очолює Садгірський районний суд міста Чернівці.

Головою Господарського суду Буковини Олег Проскурняк був обраний 7 вересня 2020 року. Історія цього обрання виявилася скандальною: раніше, у квітні того ж року головою суду на трирічний термін був переобраний Борис Желік, проте згодом він раптово склав повноваження, звільнивши крісло для Проскурняка. За чутками, Желіка змусили піти у відставку обманом.

Ще більш одіозним стало переобрання Олега Проскурняка у вересні 2023 року – на другий трирічний термін. За даними видання “Дзеркало тижня”, посаду він отримав в обмін на звільнення вагітної керівниці апарату суду. Жінка працювала в установі з 2017 року. У березні 2023-го вона повідомила Проскурняка про свою вагітність. Проскурняк скликав збори суддів, на яких підняли питання про висловлення недовіри керівниці апарату через “нескромну поведінку”. Після цього голова суду поспішив звільнити підлеглу, що на той час була на лікарняному.

Колишній голова Господарського суду Чернівецької області Борис Желік і звільнена керівниця апарату суду Марія Пилип’як

Таким чином, суддя Проскурняк вирішив вигнати на вулицю вагітну жінку. Як пише “Дзеркало тижня”, збори суддів дозволили голові суду зберегти посаду та підчистити бруд у своєму суді. Більше схоже на середньовіччя й часи інквізиції, а не на країну, яка намагається стати частиною ЄС і НАТО. Не посперечаєшся. Проте варто додати, що поведінка Олега Проскурняка була не лише аморальною, а й протиправною, адже своїми діями він порушив норми Закону України “Про запобігання корупції”, що може вважатися корупційним правопорушенням. Наразі у справі керівниці апарату суду триває чотири судових провадження. З-поміж іншого, жінка оскаржує незаконне звільнення: цю справу розглядає Верховний Суд.

До слова, сам голова суду наразі розлучений зі своєю дружиною – матір’ю двох його дітей. Натомість, суддя мешкає з іншою жінкою, яку не згадує у деклараціях. У липні 2024 року “подруга” Олега Проскурняка “протаранила” іншу автівку, переплутавши педалі. Відео інциденту оприлюднили у соцмережі TikTok. Голова суду, користуючись службовим становищем в особистих інтересах, допоміг коханій “вирішити” проблему. Інший схожий інцидент відбувся за участі молодшого сина Проскурняка, який потрапив у ДТП на самокаті. За чутками, суддя “вибив” у винуватця аварії $5 тис. і айфон. Ґаджет передав сину.

Пропущені дні й відкриті доступи

Окрім моральних якостей, викликає питання і працездатність одіозного судді. За даними платформи “Опендатабот”, за останній рік Олег Проскурняк ухвалив 85 судових актів – ухвал, наказів і рішень. Це надзвичайно низький показник продуктивності для судді господарського суду, навіть з урахуванням його адміністративного навантаження як голови суду (норма – близько 300 рішень на рік). За словами колег, Проскурняк приходить на роботу не частіше, як двічі на тиждень, і то після обіду. За даними судових реєстрів, служитель Феміди часто заявляє про самовідвід від розгляду справ без вагомих причин.

Свідченням “компетентності” голови суду як менеджера, своєю чергою, є кейс 2023 року, коли Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області заявило про недбалість керівництва Господарського суду щодо захисту конфіденційної інформації. У листі СБУ до Олега Проскурняка від 12 квітня йшлося про те, що принаймні 20 колишніх працівників суду тривалий час після звільнення мали доступ до службових даних у внутрішній системі документообігу. Крім того, голова суду не видав наказів, які б дозволяли співробітникам офіційно мати доступ до електронної пошти. У таких діях СБУ вбачала ознаки адміністративного правопорушення – незаконного доступу до інформації, за що передбачена відповідальність за статтею 212-6 КУпАП. Зазначимо, що приблизно за місяць до появи цього листа російські хакери здійснили масштабну кібератаку на системи електронної пошти судової влади України.

Квартирне питання, “подаровані” гектари та майно в Гонконзі

Проте найцікавішим, безумовно, є питання матеріальних статків судді. Згідно з електронними деклараціями Олег Проскурняк бідний як церковна миша. Зі свого у служителя Феміди – лише земельна ділянка площею 60 квадратних метрів. Натомість, мешкає голова суду у квартирі, яка належить його батькові, – площею 115,5 кв.м у Чернівцях, – якою користується безоплатно. Їздить також на чужій автівці – BMW X5 2009 року випуску, що належить Володимиру Кавулі (до 2025 року це авто було оформлене на колишню тещу голови суду – Галину Стець, а після розлучення авто терміново було переоформлене вже на Володимира Кавулю), користуючись при цьому не своїм гаражем. У деклараціях до 2022 року Олег Проскурняк вказував взагалі чотири автівки, жодна з яких йому не належала (дві у власності дружини, одна – тещі, ще одна – громадянки Богдани Теодорович). Заощадив суддя, згідно з декларацією за 2024 рік, $23,5 тис. у готівці та 164,5 тис. грн на банківському рахунку.

При цьому, за наявною інформацією, старший син Олега Проскурняка навчається в університеті в Лондоні, де вартість навчання складає 32 тис. фунтів стерлінгів на рік. Тож є підстави вважати, що далеко не всі статки судді відображені у декларації.

Так, зокрема, згідно з даними Державного земельного кадастру, у 2020 році тесть і теща Олега Проскурняка (наразі колишні) – Олександр і Галина Стеці – отримали у “подарунок” від Мартинюка Володимира Васильовича 8 земельних ділянок у Кельменецькому та Сторожинецькому районах Чернівецької області. Згодом Олександр Стець дає довіреність на управління своїми ділянками Георгію Проскурняку – батькові судді. На очах – факти незаконного збагачення. Також, згідно з даними публічних реєстрів, у 2024 році мати голови суду Валентина Проскурняк оформила власність на групу приміщень, квартиру та паркомісце у Чернівцях по вулиці Кисловодській. У власності жінки – також дві квартири (!) у селі Поляниця на Івано-Франківщині – поруч з елітним курортом Буковель, крім того – нежитлове приміщення та земельна ділянка у Чернівцях по вулиці Героїв Майдану. Також у власності родини Проскурняків магазин за адресою Ентузіастів, 2г. Всі ці статки, ясна річ, ніяк не відображені у декларації служителя Феміди.

Натомість, у деклараціях за різні роки голова суду вказував різні адреси свого проживання у Чернівцях, а саме: вулиця Полєтаєва, 12, вулиця Достоєвського (Товстюка), 12а, кв. 11 та вулиця Надрічна, 3, кімната 13-б. Фактичне місце мешкання судді – квартира по вулиці Достоєвського (Товстюка), дві інші адреси – це гуртожитки, у яких насправді Олег Проскурняк ніколи не мешкав. У липні 2021 року, заявляючи про самовідвід у справі, суддя повідомив, нібито “прописаний, постійно проживає та займає жилу площу в гуртожитку Чернівецького учбово-виробничого підприємства українського товариства глухих”. За даними держреєстрів, вид діяльності цього підприємства – “Лісопильне та стругальне виробництво”. На якій підставі Олегу Проскурняку була надана кімната у його гуртожитку? Невже у вільний від суддівства час він підробляє на лісопилці? Пояснення, судячи зі всього, прозаїчне: суддя прикидається “бездомним”, адже стоїть на квартирному обліку у місті Чернівці, сподіваючись у майбутньому незаконно привласнити службове майно.

Питання у правоохоронців до голови Господарського суду Чернівецької області можуть і мають виникнути через наявність у власності його родини корпоративних прав на фірму в Гонконзі. Так, згідно Декларації про майновий стан з додатком КІК та Звіту про скоригований прибуток контрольованої іноземної компанії, колишня дружина Олега Проскурняка – Олеся, з 2015-го року є власницею ORIENTAL MINERAL HK LTD (Гонконг). Але жодних згадок про це в деклараціях судді ми не знайдемо. Проскурняк забув чи свідомо приховав цю інформацію?

Кейс Олега Проскурняка — це концентрат хронічних хвороб української судової системи: непрозоре кар’єрне зростання, ігнорування законів, формальне декларування майна. Його приклад показовий: маючи на руках системні порушення антикорупційного законодавства, грубі втручання в права підлеглих, занижену суддівську продуктивність – він не просто зберігає посаду, а вдруге переобирається головою суду.

Чи буде за це кримінальна відповідальність? Чи визнає Верховний Суд звільнення вагітної керівниці апарату дискримінаційним і незаконним? Чи перевірить НАЗК достовірність його декларацій? Питання відкриті. Але кожен день, коли подібні постаті залишаються недоторканими, – це ще один день, коли Україна лише імітує європейську державу.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Скандали, самовідводи і гуртожиток для глухих: як суддя з Чернівців перетворив мантію на привілей появились сначала на Антикорупційна правда.

Поліція та прокурори займаються справою щодо присвоєння бюджетних грошей в особливо великих розмірах. За інформацією правоохоронців, правочин проводили через фірми Владислава Володського.

У цій зухвалій схемі залучені люди з Міноборони – махінації з тендерами тривали щонайменше рік. Так довго “заробляти”, а просто кажучи, красти на харчуванні військових, фігурантам справи вдавалося не просто так, вважають розслідувачі. Діяли геть нахабно, з єдиною метою – урвати якомога більше.

Наприклад, військовій частині А1329 продали товарів у сумі 38 689 981.44 грн. Це чотири контракти, серед яких 600 000 пакетів перлової каші з яловичиною на суму понад 25 мільйонів. Це 2022 рік, коли вся країна фінансує фронт. Таким чином, ціна однієї порції становила 42,9 гривень, на той час на будь-якому маркетплейсі не складно знайти оптові від 50 порцій дешевше.

Таку зухвалість легко пояснити – у фігурантів справи щодо розкрадання бюджетних грошей був серйозний “дах”. Журналісти-розслідувачі з’ясували – за ділками, які обманюють державу, стоїть якийсь Сергій Чепурний. Мільйонні відкати на одній перловці для солдатів відбувались протягом місяців.

Завдяки Чепурному проводити такі афери почала фірма, яка взагалі нічого не виробляє, а працює там лише п’ять осіб.

Сергій Чепурний, за попередніми даними, не фігурує в жодній кримінальній справі, пов’язаній із такими зловживаннями. Воно й не дивно – саме його зв’язки з Офісом Президента і дозволили таким, як Владислав Володський з його численними фірмами красти у військових. Під прикриттям влади ця схема успішно функціонувала. Користувалися тим, що закупівлі товарів на той час здійснювалися за закритою системою.

Хоча справа й набула розголосу, ним уже займається Головне слідче управління Нацполіції, Сергій Чепурний досі залишається осторонь скандалу. Його роль, як посередника у передачі наживи, або “даху” у налагодженні схеми, посередництва та гаранта безкарності для виконавців чомусь не розглядається слідством. Хоча головні фігуранти – власник трьох фірм, які задіяні в угодах, Владислав Володський та його батько зовсім не приховують своїх зв’язків із Червоним. За інформацією джерел у правоохоронних органах, аферисти досі намагаються прикриватися ім’ям Сергія Чепурного та його зв’язками в Офісі Президента. Вони впевнені – розкрадання грошей, які держава виділяла на харчування військових ЗСУ, зійде їм із рук. Адже діяли під “якісною” ширмою та прикриттям від Сергія Чепурного.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Сергій Чепурний та Владислав Володський. Хто кришує ділків, котрі наживаються на схемах закупівлі продуктів для ЗСУ? появились сначала на Антикорупційна правда.