Війна і важкий опалювальний сезон допомогли “слугам” остаточно прибрати до рук вугільну галузь країни

Корисні копалини в Україні загалом коштують майже 15 трильйонів доларів. При чому більшу половину з цієї суми – 9,1 трильйонів доларів коштують запаси кам’яного вугілля. Тож саме вугільна галузь традиційно вважається однією з найкорумпованіших та найнепрозоріших в країні. І війна не просто не спинила корупцію, а навпаки, збільшила її масштаби. Адже саме представники “Слуги народу”, разом з повністю “ручним” міністром енергетики Германом Галущенко, вже кілька років є тим самим “корупційним дахом”, під який стікаються тіньові доходи, отримані від державних шахт і державного вугілля.

Про кого йде мова

Мова йде про голову парламентської фракції “Слуга народа” Давида Арахамію та його бізнес-партнера, нардепа Максима Єфімова – власника дата-центру “Парковий”, де збираються “слуги” на партійні з’їзди, кількох вугільних шахт і ПАТ “Донбасенерго” – одного з найбільших в Україні виробника електроенергії до війни. Єфімов в парламенті є головою депутатської групи «Відновлення України», яка об’єднує колишніх нардепів ОПЗЖ та «Слуги народу». Група голосує разом з більшістю, забезпечуючи “слугам” голоси для прийняття необхідних законопроектів. У вугільному тандемі Арахамія відповідає за політику і прямий доступ до президента, а Єфімов – за операційну діяльність.

Перерозподіл сфер впливу у вугільній галузі розпочався ще до війни. У 2020 році президент Володимир Зеленський заявив про те, що термін “смотрящі за шахтами” повинен зникнути разом із самими “смотрящими”. І доручив провести повний аудит усіх українських шахт. Представники “Слуги народу”, сприйняли це доручення як можливість поставити своїх “смотрящих” не тільки за шахтами, але й за галуззю в цілому. Допоміг їм у цьому спочатку колишній міністр енергетики Олексій Оржель, а потім і нинішній – Герман Галущенко.

Його роботою незадоволені ані у Офісі президента, ані у Кабміні. А учасники ринку вже давно називають Галущенка одним з найбільш некомпетентних міністрів. Чому ж його досі не звільнили, хоча це питання неодноразово спливало, як до війни, так і під час неї? Все просто. Галущенко не заважає Арахамії та іншим учасникам “вугільної команди” отримувати надприбутки на різних схемах, як от продаючи державне вугілля приватним підприємствам, поки ТЕС зимою ледь виживали.

“Розставляй і володарюй”

 Голова фракції “Слуга народу” намагався “увійти” у вугільну галузь ще з 2019 року. Однак вдалося йому це зробити лише через рік, після оголошеного Зеленським масштабного аудиту всієї галузі. Арахамія разом з бізнес-партнером Єфімовим, через тодішнього голову Міненерго Олексія Оржеля, спочатку добилися створення ДП “Укрвугілля”  – державної “прокладки” для торгівлі вугіллям між державними шахтами і державним “Центренерго”. А далі нові куратори вугільної галузі почали призначати “своїх” людей на посади керівників ключових підприємств і шахт. Схема руху грошей у вугільній сфері тепер працює наступним чином: «Центренерго» платить за вугілля ДП «Укрвугілля», а ця “прокладка” потім розраховується з держшахтами.

На даний момент під контролем Арахамії-Єфімова знаходиться вся вертикаль, починаючи від державних шахт до кінцевого споживача вугілля ДП «Центренерго».

До прикладу, ДП “Центренерго” керує Володимир Єгоров, який до призначення працював заступником комерційного директора ПАТ “Донбасенерго” та директором ТОВ “ДЕ Трейдінг” що належать нардепу Єфімову.

А ДП “Укрвугілля” очолює Олександр Хейло. Він також пов’язаний з Арахамією-Єфімовим через низку проектів, у тому числі, через шахту ДП «Селідоввугілля».

Її директором є Сергій Кобиляцький, що за часів екс-президента Віктора Януковича керував ТОВ «Шахта 1-3 «Новогродівська». Пізніше саме ця ТОВ перейшла у власність Єфімова.

Сімейний підряд

Про Олександра Хейла потрібно поговорити окремо. Адже він, разом з сім’єю, ще можуть повчити Арахамію, як потрібно робити махінації з державним розмахом.

Хейло також є  власником ТОВ “Селидівський машинобудівний завод” який виготовляє ролики для конвеєрів та ремонтує гірничо-шахтне обладнання. Тож після свого призначення керівником ДП “Укрвугілля”, він, за даними учасників ринку, почав вимагати у директорів шахт купувати обладнання саме у свого підприємства або у низці афілійованих фірм. Звичайно, за завищеними цінами.

Це можна побачити, до прикладу, на тій ж шахті “Селідоввугілля”, де, за дуже цікавим збігом, сестра Хейла Марія Хейло очолює тендерний комітет.

Одна з останніх гучних історій – купівля шахтою підшипників вдвічі дорожче, ніж, до прикладу, такі ж закупівлі “Волиньвугіллям”.

А підшипник NKI 50/35 виробництва шведської SKF “селидівці” купили за 19 800 гривень. Для порівняння: «Добропіллявугілля» замовило їх у 5,5 рази дешевше – по 3 387 гривень.

Те ж стосується і інших закупівель. До прикладу, ланцюг  СП-202В  “селідівці” придбали у фірми “Інтеко 2000” за ціною 96 230 грн за 1 м, що 2 рази вище, ніж на сусідніх шахтах.

Нижче – результати тендеру “селідівців” на придбання рудничної стійки хвойних порід д.10-19см L=2-4 м. Ціна за 1м3 складає 4 тисячі грн. А сусідні підприємства проводили такі ж закупівлі за ціною 3 400 грн.

Тобто, в цілому сімейна схема виглядає наступним чином: брат керує ДП “Укрвугілля”, яке закуповує вугілля на шахті, де у вищому керівництві є його сестра. А сестра, як керівник тендерного комітету шахти, закуповує обладнання для шахти за держкошти у афілійованих з братом підприємств за цінами, які в окремих випадках, завищені у 5 – 10 разів.

Робота з окупантами

 Сім’я Хейло, крім віртуозних корупційних оборудок відзначилась ще й роботою з окупантами. Так, у Марії Хейло є два підприємства, які зареєстровані та вільно працюють на непідконтрольних Україні територіях. Це ТОВ “Гарант-Груп” у Донецьку, та ТОВ “Пром Буд Ресурс” у Покровську.

За “дивним” збігом обставин, у цьому ж місті було розташоване ще одне цікаве підприємство – “Техномайн Інвест”, яке неодноразово продавало продукцію низці шахт, у тому числі, й ДП «Селідоввугілля».

Цікаво, що буквально кілька днів тому у дані про реєстрацію підприємства були внесені зміни, і воно “чарівним чином” опинилося у Запоріжжі.

До чого тут окупанти і “Техномайн Інвест”?

Справа в тому, що за даними ЗМІ, саме ця фірма стала “прокладкою” для чергової афери сім’ї Хейла – купівлі вживаного прохідницького комбайну КП-35/33 для ДП «Добропіллявугілля».

“Добропільці” на тендері купили новий комбайн за 45 млн грн. Однак після його обстеження виявилось, що комбайн не тільки не новий, але й має історію, що тягнеться з Росії.

Обладнання насправді належало російським підприємцям, які, для його продажу, привезли комбайн в “ДНР”. Все це відбувалось через структури скандального депутата від “Партії Регіонів” Віталія Борта –  одного з організаторів сепаратистського референдуму в Донецьку у 2014 році. Пізніше, за сприяння того ж Борта, комбайн переправили на підконтрольну територію України, де його поставили на облік на заводі Гірничого машинобудування та сервісу (ЗГМС). Його директором є Юрій Ртіщев. За даними ЗМІ, він заплатив за комбайн понад 600 тисяч доларів (близько 22 млн грн).

Після того, як “Добропіллявугілля” оголосило тендер на купівлю такого комбайну, Ртіщев, через «Техномайн Інвест», продає його державному підприємству за 45 мільйонів гривень. Тобто, удвічі дорожче, ніж купив.

І це лише один такий випадок, який став відомим широкому загалу. А скільки ще відбувалось і продовжує відбуватись таких оборудок на державних шахтах за мовчазною згодою Олександра Хейла – питання відкрите.

Наївно вважати, що про ці оборудки нічого не знають і шефи Хейла – тандем Арахамія-Єфімов. Просто вони мовчки дають Хелу “пиляти” державні кошти в одному секторі, поки самі отримують надприбутки в іншому – вугільному. І допомагають одне одному прикривати оборудки.

Чи займеться коли-небудь питанням тотальної безкарності і кричущих випадків корупції у вугільній сфері НАБУ – невідомо. Адже і Арахамія, і Єфімов у короткий час зробили все можливе для того, щоб знову зав’язати юридичний “гордіїв вузол” у цьому, неймовірно смачному для корупціонерів, секторі.

“Антикорупційна правда”