Будівництво вітрової електростанції на Полонині Руна в Закарпатській області стало одним із найбільш резонансних енергетичних проєктів останніх років. Після тривалих обговорень Міністерство економіки України надало позитивний висновок щодо оцінки впливу на довкілля, що фактично відкрило шлях до реалізації проєкту.
Про плани будівництва повідомляв міністр Олексій Соболєв, зазначивши, що проєкт передбачає встановлення до 30 вітроустановок сумарною потужністю до 156 МВт. Водночас він визнав, що навколо ініціативи виникла значна суспільна дискусія: до міністерства надійшли сотні звернень від громадськості та природоохоронних організацій.
Чому рішення викликало суперечки
Частина екологів і активістів висловлювала побоювання щодо можливого впливу масштабного будівництва на гірську екосистему та туристичну привабливість регіону. Водночас у міністерстві наголосили, що ділянка формально не входить до природно-заповідного фонду і вже зазнавала антропогенного впливу в минулому.
Окрему увагу привернув і той факт, що реалізація проєкту відбувалася поетапно, із поділом на кілька частин — підхід, який у професійному середовищі називають salami slicing. Міністр визнав, що інвестор розпочав підготовчі роботи ще до завершення всіх процедур, хоча прямої заборони на це чинне законодавство не містить.
Хто стоїть за проєктом
Будівництвом займається компанія Вітряний Турянський парк, яка, за відкритими реєстрами, пов’язана з інвестиційними структурами, що працюють у сфері відновлюваної енергетики.
Серед осіб, чиї імена згадуються у зв’язку з цими структурами, — колишній народний депутат Максим Єфімов. Згідно з даними відкритих джерел, низка компаній, залучених до проєкту, мають спільних керівників або бенефіціарів, зокрема Ірина Максименкова, яка фігурує у структурах, пов’язаних із вітропарками.
Також у партнерських структурах згадується Едуард Мкртчан, який через компанії, зареєстровані в офшорних юрисдикціях, бере участь у проектах вітрової енергетики в Україні.
Фінансування і масштаби
Проєкт передбачає не лише встановлення десятків турбін, а й можливе подальше розширення потужностей. Фінансування, за оприлюдненими даними, може здійснюватися за участі державного банку Ощадбанк.
Паралельно з будівництвом розвивається виробнича база галузі: до проєктів вітроенергетики причетний виробник турбін Фурлендер Віндтехнолоджі, який після початку повномасштабної війни переніс виробництво на Закарпаття.
Ширший контекст
Історія з Полониною Руною стала прикладом складного балансу між розвитком «зеленої» енергетики та збереженням природних територій. З одного боку, Україна потребує нових джерел електроенергії та інвестицій. З іншого — суспільство дедалі уважніше ставиться до того, як саме реалізуються подібні проєкти, хто стоїть за ними і наскільки прозоро ухвалюються рішення.
Саме ці питання, а не лише технічні параметри вітряків, і стали головною причиною резонансу навколо будівництва в Карпатах.
