Дмитро Торнер став широко відомим в Україні після того, як у 2019 році його зняли з виборів на вимогу МВС та СБУ.
Нагадаємо, тоді Торнер намагався потрапити до Верховної Ради за списками ОПЗЖ, але тодішні міністр внутрішніх справ Аваков та голова СБУ Баканов вимагали від ЦВК зняти його кандидатуру у зв’язку з тим, що Дмитро Торнер був фігурантом кількох кримінальних справ та мав підроблені документи:
Далі, до речі, ці кримінальні справи закрили, а в Генпрокуратурі заявили, що «претензій до Торнера не мають», пише «Антикор«.
Але це вже сталося пізніше, після того, як у 2021 році прізвище Дмитра Торнера спливло у набагато гучнішому скандалі – журналісти «Схем» опублікували інформацію про те, що в лютому 2021 року Торнер, який має досить дивну біографію, відвідував Офіс президента України Зеленського:
В ОПУ із цього приводу відмовчались. Але, на відміну від інформації МВС та СБУ щодо кримінального минулого Торнера, яку спростував Офіс генпрокурора, спростовувати нічого не стали.
Після цього візиту загадкова особа Торнера привернула загальну увагу – виявилося, що цю людину називають «переговорником» Фірташа, який після втечі до Австрії від українського та американського правосуддя намагався про щось домовитися в Офісі Зеленського. І зрозуміло, що візит Торнера до ОПУ пов’язали якраз із інтересами Фірташа.
У зв’язку з цим біографію Дмитра Торнера швидко розкопали і вона шокувала: виявилося, що людина, яка називає себе Дмитром Григоровичем Торнером, змінила як мінімум п’ять паспортів і кілька громадянств. І таки справді має кримінальне минуле, причому, всупереч очікуванням, це не судимість якогось авторитету, а те, що у кримінальному середовищі називають «гопництво».
Про це писали багато, тому нагадаємо лише коротко, для розуміння наступної низки подій. Дмитро Григорович Торнер народився в Молдавській РСР у 1980 році під ім’ям Дмитро Некрасов, у березні 2003 та лютому 2004 року був засуджений до 11 років в’язниці за розкрадання майна в особливо великих розмірах та шахрайство. Причому не варто тішитись «особливо великими розмірами» — сів Некрасов за крадіжки мобільних телефонів, вартість яких якраз підпадає під «особливо великі». Схема проста, як світ — «дай подзвонити». Здається, розповідати далі не треба. Ось, до речі, посилання на вирок для тих кому цікаво.
У зв’язку з цим зверніть увагу на його офіційну біографію:
Статтю у «Вікіпедії» створено у 2021 році, востаннє її редагували 20 жовтня 2022 року. Це означає, що Дмитро Торнер з усім у ній погоджується – тому що неугодні для себе матеріали він регулярно чистить як за допомогою органів юстиції, так і за допомогою грошей та скарг.
Тому давайте звернемо увагу у статті на дві речі: громадянство та величезну дірку в біографії – невиразно згадано вищу освіту, так само невиразно згадані підприємницька діяльність та інтерес до хімії та якихось технологій.
Перша (вона ж і остання) конкретна інформація свідчить, що «У 2019 році обіймав посаду начальника аналітичного відділу компанії «Хім-Трейд» (Україна), яка спеціалізується на постачанні газу та електроенергії. На даний момент є консультантом низки європейських компаній, які працюють у сфері енергетики, хімії та технологій». Одночасно праворуч красується фраза «спортивний функціонер». Що дещо суперечить попередньому абзацу.
Все пояснюється досить просто – інформація, яку пафосно спростувала українська Генпрокуратура після того, як «переговорником» Фірташа Торнер засвітився в Офісі Зеленського, відповідає істині. Торнер, тоді ще Некрасов, був судимий і термін відбував у так званій колонії відкритого типу №9 (Прункул), у якій треба було лише ночувати. Користуючись цими умовами, 11 листопада 2004 року Некрасов оформив шлюб із громадянкою Молдови Людмилою Божий, взяв її прізвище, отримав новий паспорт та виїхав із Молдови до України.
Хто допоміг людині з терміном у 11 років потрапити до такого табору – питання відкрите. Як і те, хто закрив кримінальну справу через шість років після втечі через «смерть розшукуваного». Довідку про смерть 9 листопада 2009 Дмитра Некрасова надав його брат Олег. Цей же брат у 2019-21 році супроводжував «мерця» під час зустрічей із президентом Молдови Додоном.
Після втечі з молдавської в’язниці Некрасов (тоді Божий) виникає в Україні. Де теж починає міняти прізвища. Цей процес досить докладно описаний в українській пресі, тому згадаємо лише, що всього з Божого він перетворився на Дмитра Григоровича Мальченка (паспорт ЄВ №169210), потім став Грозним (паспорт ЄВ 183214), після Грозного, 2015 року, він нарешті взяв свою нинішнє прізвище. Щоправда, у цьому проміжку був ще російський паспорт на прізвище Соколовський, але по це трохи нижче.
І незрозуміло робить величезний кар’єрний стрибок, якщо до дрібного афериста можна застосувати таке словосполучення. Ще Дмитром Грозним, наш герой потрапляє у вищі сфери української влади – заводить близькі стосунки із заступником міністра МВС генералом Ратушняком та головою Конституційного суду України Овчаренком.
В 2103 відбувається ще щось дивне — Дмитро Грозний раптом ховається в Свято-Успенській Почаївській Лаврі (УПЦ МП) і виникає через деякий час в Росії, в Борівському чоловічому монастирі в Калузької області. Там до нього приєдналася громадянка України Ольга Валеріївна Соколовська, з якою Грозний одружився. Але одружився він з нею вже як з громадянкою Російської Федерації (паспорт РФ 516131004). І взяв прізвище подружжя. Після цього отримав паспорт громадянина РФ Соколовського Дмитра Ігоровича, 28.08.1979 року народження.
І відлітає під цим прізвищем до Відня. Де незрозумілим чином потрапляє в оточення Фірташа, що відсиджується там, і займає становище його переговорника. Але вже під прізвищем Торнер, під яким ми його знаємо тепер. Паспорт, нагадаємо, на це прізвище у Дмитра Торнера український.
І як громадянин України Дмитро Торнер починає спілкуватися не просто з вищим прошарком бізнесу чи влади України, а з реально сильними світу цього. Він зустрічався з адвокатом Трампа Рудольфом Джуліані, це відбулося тоді, коли Трамп був президентом США. Що дуже цікаво – Дмитро Фірташ в Австрії ховається не так від продажного українського правосуддя, як від правосуддя американського.
І відразу з’являються дивні статті Фірташа про необхідність запуску «Північного потоку-2» та безумовного виконання Україною мінських домовленостей. Що узгоджувалося із позицією Трампа.
Після цього Торнер з’являється в Офісі Зеленського, але про що він там говорить і з ким – невідомо й досі. Але відразу після цього візиту з’являється інформація про якісь незрозумілі переговори глави президентського Офісу Єрмака з російськими маріонетками в ОРДЛО. У цей же час з’являється інформація про візити Дмитра Торнера до президента Молдови Ігоря Додона, який також був російською маріонеткою.
Як пов’язуються всі ці розрізнені епізоди – невідомо. У зв’язку з візитом Торнера до ОПУ варто ще звернути увагу на той факт, що «Схеми» опублікували фото цього візиту лише через вісім місяців після відвідин Торнером Офісу Зеленського. Звідси висновок – хтось цю інформацію журналістам злив, і це були ті, кому не подобалися капітулянтські настрої президента України та його оточення.
Приблизно в цей же час в адміністрації президента США Джо Байдена змінився курс щодо Росії, з якою перестали грати в піддавки. Щодо відповіді на запитання, чому інформація про візит Торнера до ОПУ з’явилася через вісім місяців після самої події, то ризикнемо припустити таке. Це розслідування з’явилося не тому, що журналісти ненароком помітили на Банковій карного злочинця та агента ФСБ Торнера. То був ще один привіт Зеленському від наших заокеанських партнерів. І за бізнес із олігархами, і за торгівлю на крові з Путіним та Лукашенком. І за розвал України, яка ще два з половиною роки тому була суб’єктом на міжнародній арені, а тепер перетворилася на паноптикум та загальне посміховисько.
Але в цей же час раптово виникає цілий шквал матеріалів про Дмитра Торнера, який виставляє його у вигідному світлі. А політтехнолог Ігор Мізрах стверджував у численних інтерв’ю, що проти Торнера велася інформаційна кампанія, організатором якої виступив банкір Денис Кірєєв.
При цьому Кірєєв нібито діяв не лише у власних інтересах, а й на користь своєї родички Тетяни Сергієнко, екс-дружини Торнера. Вона багато років працювала у центральному апараті МВС, була довіреною помічницею заступника міністра внутрішніх справ Віктора Ратушняка. Батько Тетяни, Євген Сергієнко, генерал-майор, за Кучми був заступником голови СБУ.
«Опонентом Торнера виступив Денис Кірєєв, який фактично формував цей конфлікт на користь родини Сергієнко. І тому, мабуть, у цих ситуаціях зрозуміліше, чому СБУ так уважно приділило увагу цьому опоненту (назвемо його так) у процесі», — заявив Мізрах. І заразом звинуватив тодішнього голову СБУ Баканова у змові з Кірєєвим.
Через цю змову, нібито, і зняли Торнера з виборів. Версія виглядала нехай і трохи притягнутою за вуха, але схожою на правду. Однак у 2022 році сталося те, чого Мізрах та інші захисники Торнера уявити не могли – Кірєєва застрелили співробітники СБУ. І тому версія про змову «суперагента» ГУР (принаймні так стверджує Буданов, хоча його версія і викликає сумніви) Кірєєва та співробітників СБУ під керівництвом Буданова (його діяльність на цій посаді теж викликає безліч питань) щодо «очорніння» Дмитра Торнера виглядає дуже сумнівно.
До того ж слід не забувати, що зі зміною влади у 2019 році обидві українські спецслужби (більше це стосується СБУ, проте) повернулися до свого стану часів Януковича – тобто стали повністю підконтрольні спецслужбам Росії. А за часів Януковича Торнер якраз і виник у великій політиці України. І сумнівно, що його почали зливати самі росіяни.
До того ж, як уже говорилося, злив інформації про візит Торнера до Офісу Зеленського, швидше за все, походить від спецслужб США. Так що версія Мізраха хоч і має місце, але не тримається купи. До того ж давайте не забувати, за чиїм списком намагався потрапити до Верховної Ради Торнер – ОПЗЖ є відвертою п’ятою колоною, а контролював її на той момент Медведчук. Ну і додамо – Кірєєва застрелили майже рік тому, але матеріали про Торнера продовжують з’являтися. Чи не з Байкового ж цвинтаря Кірєєв їх замовляє? Та й Баканів теж невідомо де.
Після початку повномасштабної війни діяльність Торнера теж дещо зменшила оберти. Точніше – після того, як стало зрозуміло, що бліцкриг явно не вдався. Саме в цей час з’являється стаття у Вікіпедії, де зазначено, що Дмитро Торнер – громадянин Молдови. Зараз більшість новин щодо імені Дмитра Торнера зосереджені переважно навколо його діяльності на посаді голови Федерації біатлону Молдови.
Але питань про те, хто ж він такий насправді і що робив в Офісі президента України, а також про те, як пробився у вищі сфери влади України та в оточення Дмитра Фірташа, це не знімає. Як і про причетність російських спецслужб (такі в Молдові та Україні можна в контексті Торнера розглядати як філію ФСБ) до долі та кар’єрного зльоту дрібного афериста Дмитра Некрасова-Торнера.
