Фактичний розпад зеленої монобільшості приніс неочікувану вигоду для нардепа-мажоритарника Бориса Приходька, обраного по 210 виборчому округу на Чернігівщині – він позбувся кримінальної справи за розкрадання двох мільярдів гривень, пише Антикор.
18 квітня нинішнього року Дарницький районний суд Києва несподівано закрив порушену проти нього кримінальну справу №42014000000001715, яка «бовталася» у судах аж з 2014 року. І от у квітні справу закрито … «у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування після повідомлення особи про підозру».
До чого тут розпад монобільшості? Щоб зрозуміти, доведеться повернутися у 2014 рік, коли проти Бориса Приходька, який на той момент був заступником голови Національного банку України, була порушена кримінальна справа за вивід в офшори понад двох мільярдів гривень. Короткий перебіг подій наступний.
31 липня 2014 Борис Приходько був затриманий Генеральною прокуратурою України. Йому інкримінувати статті 191 («Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем») та 209 («Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом») Кримінального кодексу.
Слідство стверджувало, що в лютому 2014 Приходько у змові з головою правління Аграрного фонду України та посадовими особами неплатоспроможного Брокбізнесбанку Сергія Курченка незаконно заволодів 2 мільярдами 69 мільйонами гривень (близько 250 мільйонів за тодішнім курсом) коштів Аграрного фонду. Тодішній генеральний прокурор України Віталій Ярема заявив, що Борис Приходько встиг перевести виведені гроші в Європу.
Увесь час, поки представники ГПУ скликали брифінги і заявляли про злочини, вчинені Борисом Приходьком, він продовжував виконувати свої службові обов’язки у Нацбанку. Приходька звільнили з посади заступника Голови НБУ лише 22 жовтня 2014 року, та й то – в порядку люстрації. Свою люстрацію він, як і тисячі інших посадовців часів Януковича, успішно оскаржить в майбутньому в Окружному адміністративному суді Києва, але це так, до речі.
Що стосується згаданої кримінальної справи, то її успішно загальмують в судах, де вона буде розглядатися цілих дев’ять років з перемінним успіхом. В 2019 році, щоб сховатися від кримінального переслідування, Борис Приходько балотується в депутати Верховної Ради України по 210 виборчому округу з центром у місті Прилуки Чернігівської області.
Вибори вийшли скандальними з усім класичним набором: підкупом, фальсифікаціями, тітушками, судами і взаємними звинуваченнями претендентів на депутатський мандат. Перемога Приходька була вкрай спірною – в результаті рішення Шостого адміністративного апеляційного адміністративного суду результати виборів на низці дільниць округу було скасовано, призначено перерахунок і Борис Приходько був визнаний переможцем виборів із перевагою в близько сто голосів над своїм найближчим конкурентом.
Його конкурентом був ще більш одіозний Сергій Коровченко, який відзначився тими ж методами, що й Приходько, тому якогось збурення в масах сумнівна перемога Приходька не викликала. Подейкують, що рішення суду про перерахунок обійшлося Борису Приходьку у один мільйон доларів, однак, як ви самі розумієте, документальних підтверджень цьому немає. Втім, як би там не було, а мандат народного депутата сильно полегшив долю Приходька – користуючись недоторканістю і новим статусом, він і далі успішно затягував судовий розгляд.
До того ж за дивним співпадінням тодішній Генеральний прокурор України Руслан Рябошапка цілих чотири місяці чомусь не підписував подання до ВР про надання згоди на притягнення народного депутат Бориса Приходька до кримінальної відповідальності. Однак у 2020 році Верховна Рада скасовує депутатську недоторканість, і у Приходька знову розпочинаються неприємності.
Втім, тут його рятує ще одне співпадіння – за досить дивних обставин у власному кабінеті застрелився ще один нардеп, Валерій Давиденко, який у 2014 році був заступником міністра аграрної політики та продовольства. Він не лише проходив у одній кримінальній справі з Приходьком, а й був його давнім бізнес-партнером. Ця смерть «вибила» із кримінальної справи, яка й без того все більше застрягала в судах, ще одного ключового фігуранта.
Проте кримінальну справу не збираються закривати, хоча й не доводять до логічного закінчення. Всі ці майже три роки обвинувачення робить вигляд, що активно бере участь у справі, а адвокати Бориса Приходька усілякими способами затягують її розгляд. При цьому ні суд, ні прокуратура ніяк не реагують на постійні неявки обвинуваченого у судовий розгляд, хоча на такі випадки існує механізм примусового приводу. Однак, попри деклароване скасування депутатської недоторканості, Приходька ніхто примусово до суду не приводить.
І ось тут ми й підійшли до того, яким чином Борису Приходьку допоміг фактичний розвал «зеленої» монобільшості. Як відомо, частина депутатів «Слуга народу», попри формальну приналежність до фракції, відмовляється голосувати так, як те наказує партія. І тому президент і його партія зіткнулися з катастрофічною нестачею голосів при голосуванні за необхідні для себе закони. Цим скористався не лише Приходько – частина колишніх членів ОПЗЖ отримала фактичну амністію за те, що голосують в унісон зі «слугами».
У випадку Приходька його голос виявся дійсно «золотою акцією» – він зумів конвертувати гостру потребу в голосах у закриття кримінальної справи проти себе. З ким конкретно в Офісі президента домовлявся Приходько і чого йому це коштувало, крім постійного голосування за президентські закони, невідомо.
Однак 18 квітня 2023 року у судовому засіданні в Дарницькому районному суді, на якому мало бути заслухане останнє слово підсудного (тобто Приходька) перед ухваленням вироку по справі, адвокати Бориса Приходька несподівано подають клопотання про закриття кримінальної справи проти нього «у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування після повідомлення особи про підозру».
Прізвища членів судової колегії, що розглядала справу, під приводом війни «слуги» засекретили ще у минулому році. Однак вони не є таємницею – за інформацією тих, хто був присутній на цьому судовому засіданні, всупереч позиції голови судової колегії Домарєва О.В., двоє інших членів колегії – судді Щасна Т.В. та Просалова О.М. – клопотання захисту несподівано підтримали.
І буквально за десять хвилин до того, як суд мав піти до нарадчої кімнати для ухвалення вироку по справі, проголосували за те, щоб клопотання адвокатів Приходька задовольнити. Результат – кримінальна справа, яка розслідувалася з 2014 року, а в провадженні Дарницького районного суду міста Києва перебувала з 2018 року, закрита.
Представники прокуратури, яка підтримувала державне обвинувачення, заявили, що рішення суду про закриття кримінального провадження у справі №42014000000001715 по обвинуваченню Бориса Приходька у привласненні 2 мільярдів 69 мільйонів гривень будуть оскаржувати.
Однак простий перегляд даних Єдиного державного реєстру судових рішень доводить те, що люди, обізнані зі справою, говорили ще в момент винесення рішення про закриття справи – ніякого оскарження не буде.
Останнє судове засідання по судовій справі №753/11924/18 у кримінальному провадженні №42014000000001715 щодо обвинувачення Бориса Вікторовича Приходька у злочинах, передбачених статтями 191 («Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем») та 209 («Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом») Кримінального кодексу, відбулося 18 квітня 2023 року.
Це – саме те засідання, у якому кримінальну справу закрили. Строк оскарження ухвали суду, якою закрили кримінальне провадження щодо Бориса Приходька, становив сім днів. Цей термін давно вже сплив. Жодних інших судових засідань не відбулося. Офіс генерального прокурора України з цього приводу нічого не повідомляв.
Скандальне і ганебне рішення Дарницького районного суду старанно обходять мовчанкою. Ухвала суду про закриття справи внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та оприлюднено. Що ж – вітаємо Бориса Вікторовича з успішним вирішенням складного питання. Бабло знову перемогло зло.
P.S. Варто зазначити, що головуючий колегії суддів Дарницького районного суду суддя Домарєв відмовився підписувати вказану Ухвалу, замість нього це зробили судді Щасна та Просалова. Яким чином Ухвалу було внесено до Реєстру – невідомо, однак вона там є і оприлюднена 21 квітня як така, що набула законної сили.
