На початку вересня прес-служба Національної поліції України повідомила, що на майно «російського паперового магната та екс-депутата Держдуми РФ» накладено арешт. Було заарештовано 169 об’єктів нерухомості на суму понад 10 мільярдів гривень.
Цим «російським паперовим магнатом» виявився Володимир Крупчак. Його знають насамперед по Київському картонно-паперовому комбінату (ККБК), який знаходиться в Обухові Київської області та виробляє дешевий туалетний папір.
Після поліції про грандіозну «перемогу» відрапортував і офіс Генерального прокурора. І додав, що всі заарештовані активи, ймовірно, будуть передані у розпорядження АРМА (Агентство з розшуку та менеджменту активів).
Сюжет про те, як відбувався арешт, дуже гарний і вражаючий.
І навіть хочеться вірити у неймовірне – за Крупчака, який веде бізнес в Україні, одночасно розширюючи свої операції в Росії, таки взялися серйозно. Якби не одне маленьке, але суттєве «але». А полягає воно в наступному – на сайті «Війна та санкції», який веде українське НАЗК, прізвище Крупчака розміщено у списку серед «фізосіб, на яких наразі не накладено санкцій».
Так, це саме те, що ви подумали – на Крупчака досі не накладено санкцій. Чому? На це питання відповісти досить просто – Володимир Крупчак завжди вмів домовитись із владою. І з українською, і з російською. Щоправда, з останньої у нього останнім часом не дуже – у Росії Крупчак оголошено у розшук у кількох кримінальних справах. Хоча розшук цей досить дивний – бізнесменові, який розшукується, не просто не поламали весь бізнес, а дозволяють його розширювати. Що для Росії досить дивно і наводить на думку.
Судіть самі. Основні російські активи Крупчака — Архангельський ЦПК, ДК «Титан» та ЗАТ «Лісозавод 25» — знаходяться в Архангельській області і активно працюють. Завод в Архангельську – один із найбільших у РФ виробників целюлози та картону. Виручка компанії у 2021 році, за її власною інформацією, склала $646 мільйонів, чистий прибуток – $190 мільйонів.
До того ж, Крупчак почав освоювати Ульянівську область, де він будує завод з виробництва гофротари. Заплановані інвестиції – близько 34 мільйонів доларів.
Тож досить дивно чути про «переслідування» Володимира Крупчака у Росії. Хоча він там намагається не з’являтись. Але причина – конфлікт із Дерипаскою (через якого Крупчак змушений був обзавестися спочатку українським паспортом, а потім і кіпрським) та банальна кримінальність. А це для Росії справа цілком звична і політикою тут не пахне.
До того ж, слід пам’ятати, що Володимир Крупчак був свого часу депутатом Архангельських обласних зборів депутатів та Державної Думи Російської Федерації. Від правлячої партії «Єдина Росія». Щоправда, мандат депутата не дуже захистив його від Дерипаски, тому Крупчак втік до України, де отримав паспорт із тризубом. І навіть намагався балотуватися до Верховної Ради від Партії Регіонів у 2012 році. Місце в нього було в прохідній частині списку, що теж багато про що говорить людям, які розуміють. Щоправда, з цим не зрослося – його зняли з реєстрації, оскільки не було витримано норми закону про безперервне проживання в Україні протягом останніх п’яти років.
Але це не завадило Володимиру Крупчаку розвивати у нашій країні бізнес. У 2013 році Крупчак потрапив до топ-100 найбагатших українців – його статки оцінювалися у 273 мільйони доларів. І якщо з часом Януковича все зрозуміло, то з наступними президентами, які (особливо Порошенка) не особливо шанували попередників, не все ясно. Втім, за Порошенка Крупчак намагався особливо «не відсвічувати». Але й влада його не помічала. Мабуть, існували якісь негласні домовленості.
Єдиний гучний скандал, у якому фігурував Крупчак у цей час, знову ж таки пов’язаний із кримінальністю. Стався він у 2017 році, коли Володимира Крупчака нібито намагалися викрасти у центрі Києва та вивезти до Росії. Нібито за цим стояв Дерипаска. Пікантності ситуації додавав той факт, що викрадачами керував новий начальник Обухівського райвідділу Національної поліції України, міста, в якому знаходиться основою актив Крупчака.
Викрадачі начебто розраховували отримати за свою роботу 17 мільйонів доларів. Що аж ніяк не стикується з версією замовлення викрадення Дерипаскою – не божевільний він платити такі гроші? Та й саме викрадення було виконане настільки незграбно і безглуздо, що викликало подив і пахло відвертим цирком.
Однак шум швидко стих, а Крупчак тим часом викупив останні акції Київського картонно-паперового комбінату і з 2018 року є його кінцевим бенефіціаром через Pulp Mill Holding.
Чергова зміна влади також не принесла російському бізнесменові проблеми. Навпаки, чи користуючись потуранням недосвідчених «нових осіб», чи (що ймовірніше) швиденько знайшовши серед них нових покровителів, Крупчак почав нарощувати активність в Україні. У листопаді 2019 року Палп Мілл Прінт, зареєстроване у супутнику Києва – місті Бровари, і належить Крупчаку, викупило все майно великої столичної поліграфічної компанії Бліц-Прінт, визнаної раніше банкрутом. Що цікаво – спочатку обладнання Бліц-Принту було оцінено у 4,12 мільярда гривень, але було продано лише за 49,59 мільйона гривень.
2020-го Forbes Україна розмістив Крупчака на 11-му місці в рейтингу найбагатших українців. На той момент статки бізнесмена оцінили в $660 мільйонів. Зокрема, Київський картонно-паперовий комбінат – $130 мільйонів. Решта припала на австрійську компанію Крупчака Pulp Mill Holding. Через неї бізнесмен контролює російський Архангельський целюлозно-паперовий комбінат. До початку повномасштабної війни (тобто до 24 лютого 2022 року) ККПК закуповував у нього целюлозу, наголошується на Facebook-сторінці підприємства.
Київський картонно-паперовий комбінат – один із лідерів у країні з виробництва упаковки. Його частка в сегменті гофрокартону та гофротари у 2021 році склала, за даними Pro-Consulting, 15–25%. Частка ККПК на українському ринку санітарно-гігієнічних виробів становила 2021 року 55% від загального обороту. Тож до тих людей, які забезпечували Володимиру Крупчаку «зелене світло» останні два-три роки, є великі питання. Якщо їх хтось, звичайно, шукатиме, цих людей.
Крім того, незважаючи на бравурні рапорти поліції та прокуратури, зовсім не факт, що арешт активів Крупчака – наслідок його зв’язків із Росією та виведення туди грошей. Компанії, ймовірно афілійовані з громадянами країни-агресорки, отримували санкції у справах про шахрайство, несплату податків, відмивання грошей. А Крупчак, за заявою представників Генпрокуратури, у 2019–2020 роках ухилився від сплати податків на 132 мільйони гривень.
У зв’язку з цим дуже симптоматично виглядає той факт, що НАЗК не наклало на Володимира Крупчака санкції, хоча про його російський слід давно й неодноразово писали. Проте ці питання залишалися без відповіді. Тож із нинішнім арештом активів теж залишається великий знак питання – до чого він приведе. Тим більше, що вміння знаходити спільну мову з владою як Росії, так і України Крупчак має.
Щодо українського громадянства, то, за заявою самого Володимира Крупчака, він відмовився від нього у 2019 році у зв’язку з набуттям громадянства Кіпру. У системі YouControl країною громадянства Крупчака вказано Кіпр. За даними Interfax Україна, він – підданий Великобританії. Проте, невідомо, чи залишив Крупчак російське громадянство. Принаймні щодо цього, на відміну від публічної заяви щодо українського паспорта, Крупчак нічого не говорив.
Та й те, що справи у нього в Росії йдуть у гору на тлі загальної стагнації російської економіки та кількох нібито відкритих кримінальних справ, теж натякає на очевидне.
