Днями журналісти «УП» випустили другу серію свого найцікавішого фільму про українських біженців, які влаштувалися на найдорожчому курорті Європи. Йдеться про розслідування «Батальйон Монако-2». Але цікаво у зв’язку й інше – реакція деяких героїв цього фільму.
Так, Едуард Кохан, який потрапив у поле зору журналістів «УП», якого у фільмі назвали «імовірним неофіційним бенефіціаром компанії «Євроенерготрейд»», звернувся до редакції «Української правди» з гнівним листом, вимагаючи спростування та вибачень. Він, зокрема, пише, що «не є громадянином України» і «не має відношення до компанії Євроенерготрейд», тому, мовляв, про нього сказали неправду.
Ну і, звісно, пригрозив судом.
Щодо реакції «УП» поки нічого невідомо, але здається, вона буде дуже неприємною для Кохана – там явно мають про нього ширшу інформацію, оскільки назвали його «членом батальйону Монако» та заявили про причетність до «Євроенерготрейду». Однак знайшлися й інші охочі придивитися до фігури Едуарда Кохана, який так люто стверджує, що він не він і хата не його.
Почнемо із ТОВ «Євроенерготрейд». Фірма зареєстрована в Черкасах і справді прізвища Кохан в її засновниках немає:
Проте фірма відрізняється дуже непоганими оборотами. І навіть міжнародні санкції тому не завада:
Займається ТОВ «Євроенерготрейд», як випливає із назви, торгівлею енергоресурсами. І раптово виявляється, що є найбільшим імпортером газу в Україну – 1,3 млрд кубометрів, а це – близько півтора мільярда доларів у нинішніх цінах. Зрозуміло, що краще таку фірму реєструвати на підставних осіб, якими, власне, є «бенефіціари», зазначені в реєстраційних документах. І зрозуміло, чому так збудився Кохан після того, як таке серйозне джерело, як «Українська правда», публічно назвало його «імовірним» бенефіціаром газового трейдера.
Але це не все, що викликало хвилювання Едуарда Кохана. Тому що він зрозумів очевидне – за його прізвище та назву фірми вже вчепилися. Йдеться зовсім не про правоохоронні органи України, де «все схоплено». А про тих, хто робить це добровільно, керуючись дещо іншими мотивами, аніж банальне бабло. І наслідки цікавості цих людей загрожують для Едуарда Кохана неприємними наслідками.
Тому що вже зараз з’ясувалося, принаймні, про це пише Vladimir Bondarenko, що за «Євроенерготрейдом» стоять цікаві персонажі, з якими тісно пов’язаний Едуард Кохан, який так невдало для себе потрапив у кадр.
ТОВ «Євроенерготрейд» прикрите «фунтами» досить надійно – про людей, які вважаються власниками, відомо мало. Однак ланцюжок змін прізвищ керівників дає деякі зачіпки. Так, директором фірми у 2016 році була Щербата Інна Ігорівна:
Яка також керувала фірмою «РЕМПРОМБУД-УКРАЇНА», якою володіла якась Мусієнко Ірина Миколаївна, 1967 року народження, яка «із вересня 2014 року до червня 2016 року була учасником злочинної організації, створеної та очолюваної колишнім нардепом Олександром Онищенком». Принаймні так випливає з матеріалів кримінальної справи.
Щодо Онищенка, то варто нагадати примітний факт – Онищенко і Сем Кіслін намагалися каламутити з ОВГЗ яника-арбузова. А Кіслін був одним із пайовиків TWG братів Чорних.
Брати Чорні – це Мишко та Льова (Михайло та Лев) Чорні, уламки недогромленої ФСБшниками російської мафії, які мають активи в Україні. Колись Миша та Льова Чорні через фірму TWG контролювали сибірські алюмінієві заводи, НЛМК, Сибур тощо. Завозили в Росію стегенця та спирт «Роял». Їхній російський бізнес менеджували Дерипаска та Лісін. Але потім брати побили горщики, а їхні колишні топи їх кинули та випнули з ерефії.
У Києві, крім іншого, у Михайла – «Київгума» (менеджує Діма Буряк, забудовує Ісаєнко), «Союзконтракт-Девіжн» (будівництво під скляним мостом Кличка, куди того тижня прилетіло), проект хмарочоса на Хрещатику 5 (на паях з табачниками) .Керують частиною заправок БРСМ, що відкололися, поставляють метанол на Укргазвидобування тощо тощо).
Тобто ланцюжок зв’язків Кохана виводить нас на російських бандитів Чорних та діячів із «сім’ї» Януковича. Але вона ріденька, згодні. Однак є інший ланцюжок. Вона теж досить хитка, але приводить нас туди і навіть трохи далі.
ТОВ «Євроенерготрейд» володіє майновим комплексом та земельною ділянкою за адресою місто Київ, вулиця Короленківська, 3 (кадастровий №8000000000:72:148:0001). Це майданчик колишньої швейної фабрики Вороніна між вулицями Жилянська, Тарасівська та Короленківська.
Нещодавно дочка покійного Вороніна продала фабрику компанії City Capital Group, яка переробила адмінкорпус під бізнес-центр «Платформа». City Capital Group у народі більш відома як власник арт-заводу «Платформа» та «Даринка» на метро Лісова. Офіційний власник цих активів — Офер Керцнер (Керзнер).
Тобто тут маємо ланцюжок Кохан-Євроенерготрейд-фабрика Вороніна-Офер Керцнер. Офер, звичайно, великий ізраїльський бізнесмен, майже олігарх, партнер тещі Ложкіна. Але є нюанс – де «Даринок» та де мільярдний газовий бізнес. Однак і цей нюанс трошки роз’яснимо – злі язики давно наклепували, що Офер – довірена особа Михайла Чорного у Києві.
Один збіг – це найчастіше справді збіг. Але два збіги – вже тенденція. Три – закономірність. Третього збігу ми поки що не маємо. Якщо не вважати таким дивним фактом раптового порушення Едуарда Кохана з приводу заяви журналістів «УП» про його причетність до «Євроенерготрейду». А саме ТОВ «Евроеенготрейд», як бачите, досить каламутна і дуже цікава лавочка.
Що стосується Едуарда Кохана, то його твердження про те, що він не є громадянином України, можливо, відповідає істині – про пана Кохана, крім вищевикладеного, відомо ще, що він незрозуміло, звідки з’явився в нашій країні незрозуміло коли. Невідомо навіть його по батькові. Громадянство, рід занять, біографія – все вкрите мороком. Що в поєднанні зі зв’язками з російською мафією та одним із найбільших газових трейдерів України наводить на цікаві думки.
