К коррупционной схеме причастны депутаты Старосамборского и Яворовского городских советов области — они занимались подписанием договоров по закупке товаров и услуг на бюджетные средства.

Один из фигурантов лоббировал интересы некоторых коммерческих структур, а второй обеспечивал их победу на государственных закупках. Вознаграждение составляло 5-10% от общей суммы подписанных договоров.

Полицейские зафиксировали факты получения руководителем отдела от коллеги-депутата 275 тыс. грн и 546 тыс. грн неправомерной выгоды.

Во время обысков правоохранители изъяли более 1,6 млн грн, $14,5 тыс., EUR2,5 тыс., автомобиль, десятки банковских карт.

Обеим фигурантам доложено о подозрениях: депутату Яворивского городского совета — получение неправомерной выгоды, а депутату Старосамборского горсовета — предоставление неправомерной выгоды.

Депутату Яворивского городского совета избрана мера пресечения в виде содержания под стражей с возможностью внесения 908 тыс. 400 грн залога. Решается вопрос избрания меры пресечения второму подозреваемому.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Депутатов двух горсоветов Львовщины разоблачили на 800 тысячах отката появились сначала на Антикоррупционная правда.

«По меньшей мере 54 депутата Верховной Рады IX созыва получили подозрения в уголовных преступлениях. Таковы данные только от НАБУ. Фактически это каждый восьмой избранник. В то же время ГБР расследует дела в отношении 19 нардепов, которым было сообщено о подозрении. И это не учитывая производств СБУ и других правоохранительных органов», — говорится в сообщении.

Сообщается, что точное количество и фамилии нардепов, подозреваемых в совершении уголовных правонарушений, неизвестны, поскольку имя лица, подозреваемого в совершении преступления, не может быть обнародовано приговором суда.

Движение Честно собрало из открытых источников информацию о 42 нардепах, в отношении которых есть подозрения в уголовных правонарушениях с начала работы Верховной Рады IX созыва. Среди них представители всех парламентских фракций и групп, кроме голоса. Больше всего подозрений получили депутаты от Слуги народа и ныне запрещенной ОПЗЖ, — говорится в сообщении.

По данным, собранным движением Честно, 12 нардепов IX созыва имеют подозрения в преступлениях против нацбезопасности. Больше среди них представителей запрещенной пророссийской партии ОПЗЖ, но двое и от Слуги народа, а также самовыдвиженец Андрей Деркач.

Отмечается, что все 12 перечисленных депутатов имеют подозрения в госизмене, а некоторые одновременно подозреваются в посягательстве на территориальную целостность Украины, коллаборационизме и намерениях свержения власти.

Восемь вероятных предателей уже потеряли депутатские мандаты, а пятеро еще лишены украинского гражданства. Но Нестор Шуфрич, Александр Пономарев и Александр Дубинский остаются в силе нардепами, несмотря на подозрение и пребывание в СИЗО.

Сообщается также, что пятый президент и лидер партии ЕС Петр Порошенко получил подозрение в государственной измене и содействии деятельности террористической организации по снабжению угля из оккупированного Донбасса.

«К слову, в 2021-м суд обязал ГБР открыть дело о возможной госизмене действующего президента Владимира Зеленского из-за «дела вагнеровцев». Однако в этом материале речь идет только о нардепах Верховной Рады Украины», — говорится в сообщении.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Не менее 54 нардепов получили подозрения в совершении преступлений появились сначала на Антикоррупционная правда.

По данным следствия, один из депутатов возглавляет постоянную комиссию по земельным отношениям и архитектуре и является действующим военнослужащим, а другой является членом постоянной комиссии по экономическим вопросам, финансам и бюджету органа местного самоуправления.

Установлено, что они требовали от руководителя предприятия взятки за согласование на профильной комиссии документации о продлении долгосрочной аренды земельного участка площадью 1,5 га во Львовском районе.

При этом обязывались не создавать искусственные препятствия в осуществлении предпринимателем хозяйственной деятельности. Задержанными оказались председатель земельной комиссии Андрей Альфавицкий и член комиссии по финансам и бюджету Марьян Наугольник. Им сообщено о подозрении двум депутатам одного из местных советов во Львовской области по факту получения неправомерной выгоды должностным лицом (ч. 4 ст. 368 УК).

«Антикоррупционная правда»

Сообщение На Львовщине два депутата горсовета задержаны на взятке в 30 тысяч долларов появились сначала на Антикоррупционная правда.

Все известно, что еще в феврале 2023 года сотрудники Госбюро расследований разоблачили главу Налоговой службы Киева Оксану Датий на многомиллионных сделках. При обыске у женщины нашли записки желаний об 1 млн долларов, шубах и путешествиях. Прошел год, и дело понемногу начали забывать. Более того, женщина даже судилась за то, чтобы ее восстановили в должности, параллельно сочиняя книгу об этикете и даже не думая об ответственности за схемы, в которых фигурировали суммы в десятки миллиардов гривен.

Причина в том, что «кураторы» Датий оказывают очень сильное влияние на все, что происходит сейчас в Налоговой. Это бывшие полицейские Сергей Вязмикин и Игорь Купранец и их компаньон из запрещенной «Оппозиционной платформы – За жизнь» Игорь Абрамович, пишет problematic.

Фамилии Вязмикина и Абрамовича на слуху из-за расследования “Батальон Монако”, ведь эту парочку заметили на Сен-Жан-Кап Ферра. Журналисты выяснили, что бывший и.о. начальника департамента защиты экономики Национальной полиции и экс-депутат от ОПЗЖ проживают на общей вилле. Поэтому расследование ГБР даже открыло дело о законности пересечения границы всех участников «батальона Монако». Однако за год никаких новостей на этот счет так и не было слышно.

А вот разговоры о том, за счет чего Вязмикин и Абрамович могут позволить себе отдых в Монако, как раз были. Сразу после задержания и обысков у любительницы элитки из Киевской налоговой в Верховной Раде состоялось заседание Временной следственной комиссии по коррупции в ГНС. На нем отдельно заслушали журналиста Юрия Бутусова, который на языке цифр объяснил, на каких незаконных схемах больше всего наживаются налоговики. По его словам, основа – это блокировка налоговых накладных, что полностью делает невозможным работу предприятий. Разблокировать их можно только за счет взятки. Причем блокировка происходит чуть ли не для половины всех зарегистрированных компаний, проходящих проверку.

Другая тема крутится в департаменте акцизов, который в последнее время расправил свои крылья как Атлант. Именно в этом контексте Бутусов называет фамилии Вязмикина, Абрамовича и бывшего начальника Департамента защиты экономики Национальной полиции Украины Игоря Купранца.

Последний оскандалился еще во времена руководства МВД Арсеном Аваковым. Ему приписывали и незаконное обогащение, и причастность к фирмам, которые выигрывали подряды на охрану портов, и постоянное доение бизнеса. Департамент защиты экономики в Полиции – это нечто вроде скандального «отдела К» в СБУ. По сути оба этих учреждения должны бороться с коррупцией и защищать бизнес, а на самом деле можно только вспомнить, как СБУшник Демчина записывал свои квартиры, машины и состояние, заработанные за счет «работы с бизнесом», на гражданскую жену.

Купранец работал в структурах МВД с конца 90-х и считается “идейным основателем Департамента защиты экономики”, как пафосно сообщает о нем страница в Википедии. Однако проработав в министерстве до 2019 года, он запомнился разве что незадекларированными автомобилями, подаренной квартирой и незаконным бизнесом жены в Чернобыльской зоне.

По данным СМИ, Купранец за время работы в МВД успел сблизиться с Сергеем Вязмикиным, у которого был начальником. В «Департаменте кошмара бизнеса», как его шутливо называют, они успели наработать неплохую базу предприятий, из которых продолжают «кормиться». Вместе с тем, с 2019 года к их группировке присоединился еще один член – уже бывший депутат от пророссийской ОПЗЖ Игорь Абрамович. Он был членом Налогового комитета Верховной Рады, куда его любезно пригласил председатель этого комитета и личный товарищ Даниил Гетманцев.

Приблизительно в это время трио переключилось на работу с акцизными товарами. По данным аналитиков и представителей парламента, серый рынок табачных изделий в прошлом году достиг своего пика и начал составлять более 20%. О том, что происходит с нелегальным алкоголем, и говорить нечего. Если Игоря Абрамовича больше связывают с сигаретами, то Сергея Вязмикина с алкоголем из-за его тестя Александра Ситака.

Жена Вязмикина Оксана происходит из зажиточной семьи аграриев Житомирщины. Она возглавляет ООО «Первая украинская аграрная компания», на которую записан Merсеdes, на котором бывший полицейский передвигается по Монако. А вот ее отец руководит “Бердичевской солодовой компанией”, которая является крупным производителем солода.

Нужно ли говорить о том, что в агрокомпаниях семьи Ситак-Вязмикиных никогда не возникает проблем с Налоговой, в то время как у других бизнесменов-аграриев таких привилегий нет. И это несмотря на то, что семья родом из Российской Федерации, а паспорт с двуглавым орлом у жены Вязмикина мог быть до 2016 года. По крайней мере, о ее российском гражданстве говорится в судебном решении, которое касалось нарушений правил дорожного движения.

Чтобы не выпадать из налоговой темы после скандального увольнения упомянутой в начале Оксаны Датий, у Вязмикина, Абрамовича и Купранца есть и другие свои люди в системе. В частности, судя по декларации, поданной в январе 2024 года, мама Сергея Вязмикина – Татьяна Никифоровна, работает заместителем начальника отдела ГНС Голосеевского района города Киева. До этого она занимала должность Главного государственного инспектора ГНС Киева.

У Абрамовича тоже свой проверенный кадр в Налоговой Киева. Это заместительница уволенной Датий – Инна Якушко. В структурах ГНС женщина работает давно, и успела даже потрудиться на кошелек руководителя Министерства доходов и сборов, которое во времена Януковича возглавлял печально известный Александр Клименко. Документальная связь Абрамовича и Якушко отследить не удалось, но эта информация активно обсуждается в причастных к налоговой тематике Телеграмм-каналах.

Бывший народный депутат Игорь Мосийчук еще в прошлом году писал о том, что за схемами в Налоговой стоят Вязмикин, Купранец и Абрамович. И покрывает их якобы глава Налогового комитета Верховной Рады Даниил Гетманцев. После того, как Абрамович составил мандат депутата украинского парламента, Гетманцев даже поблагодарил его за работу, несмотря на его принадлежность к запрещенной «Оппозиционной платформе – За жизнь».

С дружбой с врагами у Гетманцева прослеживается определенная тенденция. Дело в том, что он три созыва подряд был помощником «регионала» Владимира Сивковича, подозреваемого ныне в государственной измене. Сивковича обвиняют не только в персональном кураторстве во время разгона митинга Революции достоинства, но и в активном сотрудничество с ФСБ России еще с 90-х годов. Украинское следствие задокументировало встречу Сивковича с секретарем СНБО России Николаем Патрушевым в октябре 2013 для координации действий по подавлению вероятных митингов в поддержку европейской интеграции Украины. Что подобному субъекту мог советовать нынешний «Слуга народа» Даниил Гетманцев, даже трудно представить.

Упоминает фамилии Вязмикина, Купранца и Абрамовича в контексте возможных схем по акцизным товарам и другой член Налогового комитета, депутат от «Слуги народа» Марьян Заблоцкий. В частности, еще в декабре 2022 года он рассказывал: «По-моему, существуют фабрики, на работу которых Налоговая обращает недостаточно внимания. Я не раз слышал фамилии Купранец и Вязмикин, которые упоминались в репортаже о “Батальоне «Монако»”… Я не могу предоставить никаких доказательств, но могу сказать, что на налоговом комитете некоторые депутаты спрашивали об этом председателя комитета».

Все эти активные обсуждения среди высших чиновников, слухи в Телеграмм-каналах, безумное состояние бывших полицейских Вязьмикина и Купранца и их товарища из пророссийской партии Абрамовича не могут не иметь под собой оснований. Все вроде бы что-то и знают, но как-то с большой осторожностью говорят о серых схемах в Налоговой. И чем дальше правоохранители будут спускать на тормозах дело любительницы писать письма желаний Оксаны Датий, и тем более расследование по «батальону Монако», – тем больше эти обсуждения станут восприниматься несерьезно. И что хуже всего в этой ситуации, что это продолжит обогащение людей, которые могут иметь связь со страной-агрессором.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Сергей Вязмикин, Игорь Купранец, Игорь Абрамович мутят налоговые схемы из Лазурного побережья появились сначала на Антикоррупционная правда.

Хотя некоторые хитрые «туристы» смогли скрыть от украинских таможенников кучу кэша, европейским пограничникам пришлось рассказать правду. И вот спустя почти два года список «валютных» эмигрантов, вывозящих из Украины более 100 000 евро, стал известен. Журналисты получили фрагмент ответа Государственной таможенной службы по запросу Национального антикоррупционного бюро Украины и смогли идентифицировать лиц из него, пишет «Антикор«.

Кто больше всего вывез?

Первым, кого удалось узнать в списке – Юрий Атаманюк . Человек с таким же именем и фамилией был заместителем начальника Главного управления налоговой милиции во времена беглого президента Виктора Януковича. Генерал-майор налоговой решил скрыть от украинских таможенников, что вывез почти 3 млн евро через две недели после начала войны. Это самая большая сумма, которая фигурирует в списке, предоставленном Государственной таможенной службой.

Карьеру Атаманюк строил в течение 12 лет, начиная с 2000 года. Сначала он работал в Ровенской области, а впоследствии перебрался в Киев, а отсюда уже в центральный аппарат Налоговой.

После отставки генерал-майор, как это типично для украинских чиновников, решил заняться бизнесом. Согласно данным реестров, сейчас Атаманюк является основателем ООО «Ленд-кепитал». Эта компания занимается строительством и сдачей помещений в аренду. Также Атаманюк является 100% бенефициаром ООО, коммерческо-производственная фирма «Казак», ООО «Транзит-23» и ООО «Мебель-консалт». Все эти компании так или иначе связаны с девелопментом.

Конечно, можно предположить, что Атаманюк заработал свои миллионы уже в бизнесе и налоговое прошлое к этому не имеет никакого отношения. Но если все было заработано «непосильным трудом», но законно, зачем было скрывать от таможенников, что на самом деле перед ними евровой миллионер, уехавший хранить наличные где-то в Европе.

Вино, казино и Chloe

Второй яркой фамилией среди валютных ухилянтов является Евгений Черняк . Это владелец компании Global spirits, выпускающей водку под известными брендами – «Хортица» и «Мороша». Его заводы производят водку и другие алкогольные напитки не только в Украине, но и в том числе в стране-агрессоре – России. Именно этот эпизод лег в основу уголовного дела, по которому Черняк получил подозрение в государственной измене. Конечно, сам он божится, что вышел с российского рынка еще в 2014 году, когда РФ оккупировала Крым и начала боевые действия в Донбассе. Но полочки магазинов в Москве не дают шанс этой версии. «Хортица» и «Мороша» до 2023 года продавались на российском рынке и по данным вражеских СМИ даже были лидерами продаж.

Согласно информации, которой владеет Таможенная служба Украины, человек с именем Евгений Черняк 8 марта 2022 года пересекал украинско-польскую границу, имея при себе 1,9 миллиона евро.

Компанию Черняку 8 марта позапрошлого года составила Елена Юшкова. Вероятно, она может быть женой владельца First casino и вице-президента Федерации бокса Украины Артема Юшкова. В 2020 году супруги числились учредителями ООО «Фьорст слотс».

First casino был одним из первых, кто получил лицензию после легализации игорного бизнеса в Украине. Это произошло, несмотря на то, что некоторые фирмы Юшкова, так или иначе приводящие к этому казино, были фигурантами уголовных дел.

По данным СМИ, сам Юшков выехал из Украины в Германию в 2022 году. Своей жене он, по-видимому, доверил перевозить деньги. Ведь по данным Таможни Елена Юшкова вывезла 585 000 евро, о которых забыла предупредить таможенников.

Через день после Черняка и жены казиношника Юшкова в направлении Польши ехал еще один известный человек. Речь идет о Кристине Храновской. Женщина с таким же именем является владелицей элитных магазинов Chloe и Bonpoint в Киеве.

Храновская называет себя Христей и дружит с украинским бомондом давно. На ее вечеринках можно было увидеть всех – от Кати Осадчей до жены Валида Арфуша Лиды.

После начала войны Храновская реализовала презентованный в ПАСЕ проект «Дневники войны: неуслышанные голоса украинских детей», который поддерживает, в частности, Первая леди Украины Елена Зеленская.

9 марта Кристина Храновская вывезла из Украины почти 204 тысяч евро без должного декларирования.

Чиновники бывшие и действующие

Было бы странно, если бы в списке уклонян от декларирования вывезенных средств не оказались депутаты, судьи и другие уважаемые люди. Среди них заметно выделяется женщина по имени Оксана Будз. 10 марта 2022 г. она вывезла из Украины 668 тысяч евро.

Эта женщина, вероятно, может быть дочерью основателя ООО «Тернопольоблгаз», депутата Ивано-Франковского областного совета 6 созыва Владимира Будза. Семейная группа компаний занимается торговлей топливом, сельским хозяйством и недвижимостью.

Сестра Оксаны Будз – Юлия Демчик была помощницей депутата и бывшего главы Нацбанка Степана Кубива.

Также видим в списке Анну Бокало. Она может быть матерью бывшего старшего инспектора Львовской таможни и депутата Львовского облсовета Ивана Бокала. В частности его мать среди учредителей ООО «Автомир», которое он указывал как место работы во время баллотирования на выборах.

В 2021 году Совет национальной безопасности и обороны обнародовал список 79 человек, которые считаются причастными к масштабной контрабанде. Среди «почтенных» лиц был и Иван Бокало.

Женщина с таким же именем, как у мамы Бокала 11 марта 2022 вывезла из Украины 238 тысяч евро, но не задекларировала их должным образом.

В этот же день в направлении Польши ехала Ольга Мерцалова, которая увозила с собой 344 тысячи евро. Она может быть супругой депутата Харьковского горсовета Александра Лобановского. Супруги являются владельцами торговых центров «Класс», и местная пресса называет их одними из самых богатых харьковчан.

В декларации за 2022 год Лобановский указал, что является владельцем семи земельных участков в Харькове, трех огромных поместий, нескольких нежилых помещений и трех квартир. Также у него огромное количество часов и ювелирных изделий.

Лобановский задекларировал 56 млн. гривен и 715 тысяч долларов наличных. Его жена Ольга Мерцалова, согласно декларации, имеет 281 тысяч грн наличных.

Интересным лицом в списке людей, которые «забыли» задекларировать вывоз средств, является Анна Вишнякова. Персона с таким же именем и его написанием по-английски была в обнародованных несколько лет назад оффшорных документах Panama paper. В частности, Анна Вишнякова из города Днепр была владелицей компании ADI Global Limited.

И что еще интереснее, так это то, что Анна Вишнякова была депутатом Днепровского городского совета с 2006 по 2010 год. Вишнякова баллотировалась от Блока Петра Порошенко и работала заместителем директора Днепровского трубного завода. Это предприятие принадлежит бывшему олигарху, а ныне депутату Верховной Рады Сергею Таруте.

8 марта 2022 года женщина по имени Анна Вишнякова уезжала из Украины с 241 тысячей евро без декларирования.

За день до нее на украино-польской границе была Юлия Бучацкая. Она может быть одесским адвокатом и дочерью судьи Саратского суда Одесской области Бучацкой Аллы Ивановна. Хотя декларация судьи не пышет богатствами, тем не менее ее вероятная дочь Юлия Бучацкая при выезде из Украины имела ни много ни мало, а 138 135 евро.

Представители бизнеса

9 марта 2022 года, согласно данным Таможенной службы, из Украины уехала Любовь Шелетецкая. Она увозила с собой 200 000 евро. Эта женщина может быть бывшей супругой основателя ООО «Киев проперты менеджмент» Александра Шелетецкого. Ранее эта фирма входила в группу «Южный».

Группа «Южный», прежде всего, известна одноименным банком, имеющим одесскую прописку. Контролируется местными бизнесменами Юрием Родиным и Марком Беккером.

По данным «Наших денег», по состоянию на 2017 год неофициальным владельцем банка мог быть бизнесмен Андрей Адамовский – бизнес-партнер нардепа от БПП Александра Грановского. Впрочем, представители группы «Южный» открещиваются от того, что имеют какое-то отношение к Адамовскому.

11 марта 2022 года на украинско-польской границе была также Елена Феклина. Она может быть одним из заместителей главы компании Reckitt Benckiser Украина. Фирма является международным гигантом и производителем лекарственных средств, товаров для дома и средств для здоровья и гигиены: например, жаропонижающее Nurofen, контрацептивы Durex и женские средства Contex.

Феклина могла вывезти из Украины без декларирования 239 тысяч евро.

Прокурорские

По плохой украинской традиции, ни одна полузаконная ситуация не может состояться без представителей прокуратуры. Конечно, есть они и здесь. Связь обнаружена через Марину Ильченко, которая в марте 2022 года везла в Польшу 332 тысяч евро.

Марина Владимировна Ильченко с 2008 года по сегодняшний день является основательницей КУА «Современные финансовые инициативы». Вместе с ней в основателях был Илья Рафаловский. Он зять одиозного бывшего первого зама Генпрокурора Владимира Гузыря. Гузырь известен тем, что активно оказывал давление на расследование по делу «бриллиантовых прокуроров», а также быстро обростал недвижимостью.

Гузырь вернулся в Генпрокуратуру при Виталии Яреме, и Марина Ильченко также имеет с ним определенную связь. Так, женщина ранее возглавляла ООО «Афродита» и ООО «Жилищно-сервисная компания». Эти компании занимаются строительством, в том числе среди прочего они строили ЖК «Scandia» в Броварах. В основателях видим родственницу лидера партии «Движение за реформы» Сергея Думчева, который является приближенным к бывшему Генпрокурору Виталию Яреме. В частности, по определенным данным, именно Ярема давал деньги на масштабную предвыборную кампанию.

Упомянутое выше КУА «Современные финансовые инициативы» является учредителями ООО «Курортиндустрия». Эта фирма в 2014 году попала в скандал с застройкой лесного заказника в Ворзеле под Киевом.

Большинство компаний, в которых работала Марина Ильченко, прописаны по одному адресу в столице по улице Лейпцигская. В этом же здании располагался офис скандально известной БРСМ-нефть. Несколько лет назад бывший глава СБУ Валентин Наливайченко рассказывал, что незаконную деятельность компании покрывал заместитель Генпрокурора Виталия Яремы Анатолий Даниленко. Круг замкнулся, и считать, что Марина Ильченко действительно не связана с Яремой, было бы не разумно.

100% гарантии того, что все выше идентифицированные лица из списка Таможни, действительно ими есть, дать нельзя. Ведь Таможенная служба предоставила исключительно имена, фамилии и загранпаспорта. Однако вероятность того, что в этом материале названы настоящие люди, вывозившие наличные в первые недели начала войны, очень высока.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение От депутатов и бизнесменов до «прокурорских»: Стало известно, кто вывозил из Украины наличные в начале войны появились сначала на Антикоррупционная правда.

В августе 2023 года спецпрокуроры совместно с ДБР сообщили о подозрении четырем военнослужащим одной из воинских частей ТРО, трое из которых являются столичными депутатами, а еще один – помощником депутата Киевсовета, которые в течение года не являлись на военную службу, получая денежное довольствие из военной части.

По данным следствия, указанное должностное лицо было инициатором незаконной командировки подозреваемых в КМВА и в дальнейшем своими письмами в УВКР СБУ и прокуратуры скрыл их преступные действия, что является содействием в сокрытии преступления.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Чиновник Киевсовета помогал депутатам уклоняться от службы в армии появились сначала на Антикоррупционная правда.

Как пояснила председатель комитета Верховной рады по бюджету Роксолана Пидласа, зарплаты депутатов увеличиваются автоматически, потому что они привязаны к прожиточному минимуму.

«Я лично подавала правку о том, чтобы заморозить все выплаты народным депутатам на уровне 2023 года. Потому что это справедливо, и, соответственно, не пришлось бы увеличивать фонд на оплату труда нардепов. Это программа, которая называется «Осуществление законотворческой деятельности Верховной рады». Но депутаты не поддержали эту идею из разных партий. Причем во всех партиях, кроме ОПЗЖ, у которых «дворцы золотые», были люди, которые говорили, что живут на зарплату и не имеют финансовой подушки безопасности», — рассказала она.

Голосование состоялось при принятии бюджета на 2024 год – постановление поддержали 263 нардепа.

Соответственно, документ предусматривает бюджетное финансирование для Управления делами Аппарата Верховной Рады в следующем году на общую сумму – почти 3 миллиарда гривен, а это более чем на 300 млн грн больше, чем предполагалось на текущий год.

«Прожиточный минимум в 2023 году составил 2684 гривны, если на примере, то соответственно у народного депутата и по совместительству председателя Верховной Рады, Руслана Стефанчука зарплата составляет по меньшей мере 32 208 грн, у первого вице-спикера Верховной Рады Александра Корниенко — 30 866 грн, заместитель председателя Верховной Рады Елена Кондратюк где-то 29 524 грн, председатели Комитетов и фракций заработают по 28 182 грн, а просто нардепы по 26 840 грн», — говорится в сюжете.

В марте 2023 года почти все депутаты Верховной Рады за январь 2023 года получили 100% прибавку к зарплате, так сказать, за «интенсивность труда». Об этом говорилось в ответе на запрос журналистов УП.

В среднем выплаты на одного депутата за январь составили 48 800 гривен, а это 100% прибавка к окладу и вариативные выплаты, например, за почетное звание, за научную степень, средства за отпуск, больничный или служебную командировку.

Наименьшие надбавки достались депутату из группы «Доверие» Валерию Лунченко — 4,9 тысяч гривен и исключенному из фракции «Слуг народа» Александру Дубинскому — 5 тысяч гривен.

Больше всего получили председатель парламента Руслан Стефанчук – почти 79 тысяч гривен и председатель комитета Верховной Рады Украины по иностранным делам Александр Мережко, недавно баллотировавшийся в президенты ПАСЕ – более 69 тысяч гривен.

Так что суммарно на все выплаты депутатам в январе 2023 года ушло почти 19,5 миллиона гривен, что почти вдвое больше, чем за аналогичный месяц прошлого года, когда на это из бюджета потратили 10,3 миллиона гривен.

Как вырастет прожиточный минимум в 2024 году

С 1 января 2024 года прожиточный минимум вырастет до 3028 грн, соответственно, у нардепов снова вырастут зарплаты.

В марте 2023 года о зарплате народных депутатов решила высказаться нардеп Марьяна Безуглая. Она рассказала, какие на самом деле получают зарплаты народные избранники и сравнила это с заработками военных.

«Лично у меня з/п около 40 тыс грн в месяц. С 24 февраля 2022 года без отпусков, без выходных, более 5 месяцев чистыми в войсках на востоке и юге. Структура нашей заработной платы (з/п), как у военных, есть базовый оклад, а все остальное типа «премии», на самом деле фактически часть постоянной з/п. Лично против такого оформления и подам обращение по этому поводу. Как и у военных должна быть основная з/п (основную как раз повысили), так и у нас, потому что можно потом вот так подать, манипулировать и т.д», — сказала Безуглая.

Безуглая также заявила, что нардепы не повышали себе зарплаты, и несколько месяцев с 24 февраля 2022 года половина средств фактически была «заморожена», а также она упрекнула общество, которое хочет некоррумпированную власть.

«Никогда не молчу о реальных «коммунарских» подходах: давайте нардепы будут получать минимум, «жрут» много, разберутся. Как тогда вы хотите некоррупционных нардепов иметь?», — заявила она.

Громкие скандалы о коррупции нардепов

Стоит лишь вспомнить последние скандалы на миллионы в которых и были замешаны народные избранники. Только 23 ноября мы рассказывали о двух нардепах, получивших подозрения от НАБУ. Речь идет об Андрее Одарченко от «Слуги народа», члене комитета по антикоррупционной политике. По данным следствия, он пытался подкупить главу Государственного агентства восстановления и развития инфраструктуры Мустафу Найема биткоинами в эквиваленте $50 тыс.

С ним на пару разоблачили и нардепа от партии «За будущее» Сергея Лабазюка. Здесь вообще была просьба на миллиард, а при содействии по делу он пообещал должностным лицам «вознаграждение» в 3-5% от стоимости каждого подряда, кроме этого просили помощи нардепы в выделении земли и средств под восстановление.

«И чем только не заманивали топ-чиновников: предлагали и деньги, и недвижимость и как Одарченко – криптовалюту. Сейчас задокументированы три эпизода преступной деятельности», — говорится в сюжете.

Александр Дубинский обвиняется в государственной измене, а по ходатайству прокуратуры Печерский районный суд Киева наложил арест и на имущество подозреваемого, а также на состояние его матери и бывшей жены и вот здесь много интересного.

Еще в 2020 году «Центр противодействия коррупции» обратился к генпрокурору с заявлением о том, что Дубинский и его близкие родственники в течение нескольких последних лет стали владельцами 24 квартир, 17 автомобилей, 2 домов и 70 соток земли на общую сумму около 2,5 миллиона долларов.

При этом официальные доходы нардепа и его близких родственников не могли позволить им приобрести такое количество имущества.

Сейчас в заявлении Центра противодействия коррупции говорится, что в собственности у нардепа есть 2 квартиры стоимостью $100 тысяч в пентхаусе 5-звездочного Fairmont Grand Hotel на Подоле в Киеве, 6 земельных участков в селе Хотов на Киевщине, на двух из которых возведено поместье; земельный участок с домом в Соломенском районе Киева. Квартиру в элитном жилом комплексе «Французский квартал» в Печерском районе Киева; квартиру на массиве Теремки города Киева.

По состоянию на ноябрь 2019 года ему принадлежало 7 автомобилей, среди которых Mercedes-Benz, Porsche, Volkswagen, Honda и Subaru.

«Упакована» и его мать-пенсионерка, у нее: 19 объектов недвижимости общей стоимостью около 1 млн. долларов; 2 автомобиля Mercedes-Benz, 2 автомобиля BMW; автомобили Toyota Land Cruiser, Maserati и ЗАЗ Vida.

Не бедствует и бывшая супруга народного депутата. Она владеет 7 квартирами в Киеве, большинство из которых рядом с квартирами нардепа. За последние несколько лет она стала владельцем недвижимости на сумму более $300 тысяч.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Депутаты повысили себе зарплаты: сколько будут получать народные избранники появились сначала на Антикоррупционная правда.

18 апреля нынешнего года Дарницкий районный суд Киева неожиданно закрыл возбужденное против него уголовное дело №42014000000001715, которое «болталось» в судах с 2014 года. И вот в апреле дело закрыто… «в связи с истечением срока досудебного расследования после уведомления лица о подозрении».

При чем здесь распад монобольшинства? Чтобы понять, придется вернуться в 2014 год, когда против Бориса Приходько, который на тот момент был заместителем председателя Национального банка Украины, было возбуждено уголовное дело за вывод в оффшоры более двух миллиардов гривен. Краткое течение событий следующее.

31 июля 2014 года Борис Приходько был задержан Генеральной прокуратурой Украины. Ему инкриминировать статьи 191 («Присвоение, растрата имущества или завладение им путем злоупотребления служебным положением») и 209 («Легализация (отмывание) доходов, полученных преступным путем») Уголовного кодекса.

Следствие утверждало, что в феврале 2014 года Приходько в сговоре с председателем правления Аграрного фонда Украины и должностными лицами неплатежеспособного Брокбизнесбанка Сергея Курченко незаконно завладел 2 миллиардами 69 миллионами гривен (около 250 миллионов по тогдашнему курсу) средств Аграрного фонда. Тогдашний генеральный прокурор Украины Виталий Ярема заявил, что Борис Приходько успел перевести выведенные деньги в Европу.

Все время, пока представители ГПУ созывали брифинги и заявляли о преступлениях, совершенных Борисом Приходько, он продолжал выполнять свои служебные обязанности в Нацбанке. Приходько был уволен с должности заместителя Председателя НБУ только 22 октября 2014 года, да и то – в порядке люстрации. Свою люстрацию он, как и тысячи других чиновников Януковича, успешно обжалует в будущем в Окружном административном суде Киева, но это так, кстати.

Что касается упомянутого уголовного дела, то его успешно затормозят в судах, где оно будет рассматриваться целых девять лет с переменным успехом. В 2019 году, чтобы скрыться от уголовного преследования Борис Приходько баллотируется в депутаты Верховной Рады Украины по 210 избирательному округу с центром в городе Прилуки Черниговской области.

Выборы получились скандальными со всем классическим набором: подкупом, подлогами, титушками, судами и взаимными обвинениями претендентов на депутатский мандат. Победа Приходько была крайне спорной – в результате решения Шестого административного апелляционного административного суда результаты выборов на ряде участков округа были отменены, назначен перерасчет и Борис Приходько был признан победителем выборов с преимуществом около ста голосов над своим ближайшим конкурентом.

Его конкурентом был еще более одиозный Сергей Коровченко, отличившийся теми же методами, что и Приходько, поэтому какого-либо возмущения в массах сомнительная победа Приходько не вызвала. Говорят, что решение суда о пересчете обошлось Борису Приходько в один миллион долларов, однако, как вы сами понимаете, документальных подтверждений этому нет. Впрочем, как бы то ни было, а мандат народного депутата сильно облегчил судьбу Приходько – пользуясь неприкосновенностью и новым статусом, он и дальше успешно затягивал судебное разбирательство.

К тому же, за странным совпадением тогдашний Генеральный прокурор Украины Руслан Рябошапка целых четыре месяца почему-то не подписывал представление в ВР о предоставлении согласия на привлечение народного депутата Бориса Приходько к уголовной ответственности. Однако в 2020 году Верховная Рада упраздняет депутатскую неприкосновенность, и у Приходько снова начинаются неприятности.

Впрочем, здесь его спасает еще одно совпадение – при довольно странных обстоятельствах в собственном кабинете застрелился еще один нардеп, Валерий Давыденко, который в 2014 году был заместителем министра аграрной политики и продовольствия. Он не только проходил по одному уголовному делу с Приходько, но и был его давним бизнес-партнером. Эта смерть «выбила» из уголовного дела, которое и без того все больше застряло в судах, еще одного ключевого фигуранта.

Однако уголовное дело не собираются закрывать, хотя не доводят до логического окончания. Все эти почти три года обвинение делает вид, что активно участвует в деле, а адвокаты Бориса Приходько всячески затягивают его рассмотрение. При этом ни суд, ни прокуратура никак не реагируют на постоянные неявки обвиняемого на судебное разбирательство, хотя на такие случаи существует механизм принудительного повода. Однако, несмотря на декларируемую отмену депутатской неприкосновенности, Приходько никто принудительно в суд не приводит.

И вот здесь мы и подошли к тому, каким образом Борису Приходько помог фактический развал «зеленого» монобольшинства. Как известно, часть депутатов «Слуга народа», несмотря на формальную принадлежность к фракции, отказывается голосовать так, как это предписывает партия. Поэтому президент и его партия столкнулись с катастрофической нехваткой голосов при голосовании за необходимые для себя законы. Этим воспользовался не только Приходько – часть бывших членов ОПЗЖ получила фактическую амнистию за голосование в унисон со «слугами».

В случае Приходько его голос оказался действительно «золотой акцией» – он сумел конвертировать острую потребность в голосах в закрытии уголовного дела против себя. С кем конкретно в Офисе президента договаривался Приходько, и чего ему это стоило, кроме постоянного голосования за президентские законы, неизвестно.

Однако 18 апреля 2023 года в судебном заседании в Дарницком районном суде, на котором должно было быть заслушано последнее слово подсудимого (т.е. Приходько) перед вынесением приговора по делу, адвокаты Бориса Приходько неожиданно подают ходатайство о закрытии уголовного дела против него «в связи с окончанием срока досудебного расследования после уведомления лица о подозрении».

Фамилии членов судебной коллегии, рассматривавшей дело, под предлогом войны слуги засекретили еще в прошлом году. Однако они не являются тайной – по информации присутствовавших на этом судебном заседании, вопреки позиции председателя судебной коллегии Домарева А.В., двое других членов коллегии – судьи Щасна Т.В. и Просалова Е.М. – ходатайство защиты неожиданно поддержали.

И буквально за десять минут до того, как суд должен был пойти в совещательную комнату для вынесения приговора по делу, проголосовали за то, чтобы ходатайство адвокатов Приходько удовлетворить. Результат – уголовное дело, которое расследовалось с 2014 года, а в производстве Дарницкого районного суда города Киева находилось с 2018 года, закрыто.

Представители прокуратуры, поддерживавшей государственное обвинение, заявили, что решение суда о закрытии уголовного производства по делу №42014000000001715 по обвинению Бориса Приходько в присвоении 2 миллиардов 69 миллионов гривен будут обжаловать.

Однако простой пересмотр данных Единого государственного реестра судебных решений доказывает, что люди, знающие дело, говорили еще в момент вынесения решения о закрытии дела – никакого обжалования не будет.

Последнее судебное заседание по судебному делу №753/11924/18 по уголовному производству №42014000000001715 по обвинению Бориса Викторовича Приходько в преступлениях, предусмотренных статьями 191 («Присвоение, растрата имущества или завладение им 2 вание ) доходов, полученных преступным путем») Уголовного кодекса, состоялось 18 апреля 2023 года.

Это именно то заседание, в котором уголовное дело закрыли. Срок обжалования определения суда, которым закрыли уголовное производство в отношении Бориса Приходько, составил семь дней. Этот термин давно уже истек. Никаких других судебных заседаний не состоялось. Офис генерального прокурора Украины на этот счет ничего не сообщал.

Скандальное и позорное решение Дарницкого районного суда усердно обходят молчанием. Определение суда о закрытии дела внесено в Единый государственный реестр судебных решений и обнародовано. Что ж, поздравляем Бориса Викторовича с успешным решением сложного вопроса. Бабло снова победило зло.

P.S.Стоит отметить, что председательствующий коллегии судей Дарницкого районного суда судья Домарев отказался подписывать указанное Постановление, вместо него это сделали судьи Щасна и Просалова. Каким образом Постановление было внесено в Реестр – неизвестно, однако оно там есть и обнародовано 21 апреля как вступившее в законную силу.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Бабло победило зло или Как пособник Януковича нардеп Борис Викторович Приходько под шумок закрыл уголовное дело против себя появились сначала на Антикоррупционная правда.

Суды продолжаются до сих пор: новые акционеры «Креатива», правоохранительные органы и государство пытаются взыскать долги с бывших топ-менеджеров и потомков Березкина, пишет «Антикор«.

Среди них и экс-зять умершего нардепа Андрей Татарченко, супруг Виктории Березкиной. С 2010 по 2015 год Татарченко официально являлся директором «Креатива». Большинство имущества семьи Березкиных арестовано, но кое-что они успели скрыть от правоохранительных органов, переписав на друзей или приближенных людей.

Так у фермерского хозяйства «Прибужское», ранее принадлежавшего семье Березкиных, появился новый владелец, лучший друг Андрея Татарченко – Ярослав Гордиенко. Он также успел поработать в группе Креатив, с 2014 по 2015 г. был руководителем управления развития продаж холдинга. А после его банкротства перешел на работу к украинской дочери швейцарского трейдера Mimier Trade SA

Андрей Татарченко и Ярослав Гордиенко дружат не зря: в новой должности в швейцарской компании Гордиенко организовал аферу на несколько миллиардов гривен и «бросил» акционеров. Теперь же пытается представить себя жертвой рейдеров и бросить на деньги уже другого бизнесмена.

Бросок на 6 млн долларов

В 2021 году компании, управляемые Гордиенко, Mimier Trade SA и MMT Commodities заключили контракт на покупку масла из Coraleni Trading LTD, которое является контрагентом агропредприятий группы “Формула Смака”, принадлежащей украинскому бизнесмену Александру Табалову.

К этому времени Coraleni Trading LTD была достаточно давним поставщиком продукции Mimier Trade SA, а затем начали работать и с MMT Commodities. Оба трейдера специализировались на торговле маслом. Обеими компаниями руководил лично Ярослав Гордиенко. В первой он был в должности директора, вторую компанию Гордиенко представлял как входящую в швейцарскую группу Mimier Trade SA

С начала 2021 года Coraleni Trading LTD заключила два контракта на поставку масла для Mimier Trade SA и MMT Commodities. Объем поставок составил 4000 м/т подсолнечного масла на общую сумму $6,045 млн, со сроками выплат по контрактам в апреле и июне 2021 года соответственно.

В этот раз Mimier Trade SA и MMT Commodities вовремя за поставленное масло не рассчитались и заявили о долгах.

Стороны начали переговоры по урегулированию ситуации. В результате Ярослав Гордиенко предложил несколько вариантов расчета за эту задолженность.

«Сначала Ярослав Гордиенко предлагал Александру Табалову в качестве компенсации за поставку урожая ранних зерновых, а позже – корпоративные права на фермерское хозяйство «Прибужское», владельцем которого он на тот момент был. Именно Гордиенко предложил передать корпоративные права как гарантию выполнения основного обязательства (не в счет погашения основного долга). С нашей стороны, ему предлагались как возможные пути погашения задолженности — аграрные и финансовые расписки», — объясняли суть спора в пресс-службе «Формула вкуса», где Александр Табалов является председателем правления.

В итоге стороны договорились выбрать вариант передачи корпоративных прав на ФХ «Прибужское» в качестве гарантии. После чего 13 июля 2021 провели госрегистрацию изменений в состав учредителей хозяйства «Прибужское», а подписи сторон на документах были заверены нотариально.

А уже через 2 дня после проведения этого соглашения Ярослав Гордиенко обратился в правоохранительные органы с заявлением о том, что якобы хозяйство у него забрали насильно.

В ответ на такие шаги владелец Coraleni Trading LTD Александр Табалов также подал заявление в Кропивницкое райуправление Национальной полиции за предоставление Гордиенко заведомо ложной информации о совершении преступления. Нацполиция возбудила по этому факту уголовное производство, его расследование продолжается.

А в ближайшее время дело о фейковом рейдерстве рассмотрит Ленинский районный суд города Кропивницкий, где суд рассмотрит правомерность действий нотариуса.

Рейдер в овечьей коже

Долг в 6 млн долларов перед компанией Александра Табалова до сих пор остается непогашенным, а заявления о том, что якобы хозяйство атаковали рейдеры, является ложью и попыткой афериста притвориться жертвой.

Написав заявление в правоохранительные органы о том, что вроде бы ФХ «Прибужское» у него забрали принудительно, Гордиенко точно знал, что терять ему нечего, потому что очень скоро он покинет Украину.

Летом 2021 года Гордиенко неожиданно уволился из Mimier Trade SA и выехал за пределы Украины. Причина побега выяснилась очень быстро: владельцы разоблачили аферу Гордиенко и нескольких топ-менеджеров. Оказалось, что ММТ Commodities, которую уже экс-директор представлял на рынке как одно целое из Mimier Trade, является просто клоном. Эта компания была зарегистрирована по тому же юридическому адресу, что и Mimier Trade, но принадлежала лично Ярославу Гордиенко. В течение долгого времени все прибыльные операции проводились через компанию-клона, а Mimier Trade и швейцарским акционерам оставались только убытки. Эта афера звучала на рынке не менее громко, чем «Креатив» и нанесла много вреда для бизнес-климата Украины.

Сегодня аферист Гордиенко не только остается без наказания, но и пытается ввести в заблуждение Ленинский районный суд Кропивницкого, притворяясь жертвой. Но на этот раз выйти сухим из воды не получится.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Дело ФХ «Прибужское»: Как аферист Андрей Татарченко и его кореш Ярослав Гордиенко в суде притворяются жертвами рейдеров появились сначала на Антикоррупционная правда.

О видных бойцах «территориальных оборон» Монако, Дубая, Куршевеля и так далее нам регулярно повествует «Украинская правда». Украинцы (и не только) с увлечением следят за «борьбой» суркисов, тимошенок, столаров, жеваг, королевских и прочей «элиты», которая сбежала из страны аккурат накануне российского вторжения или сразу после него.

Повторимся, это – возмущает. Но не удивляет, потому как все понимают, откуда все эти люди взяли деньги на роскошную жизнь. Однако во время очередного журналистского расследования о жизни украинских «беженцев» в Куршевеле УП наткнулась на человека, присутствие которого среди всей этой роскоши вызывает удивление.

Это – Валерий Алексеевич Зинкевич, депутат Владимирского городского совета Волынской области. Вот он, в компании молодой особы, которую интимно обнимает ниже спины:

До этого они вдвоем долго ходили по местным бутикам:

Что удивительного? Нет, не то, что депутат от партии неизвестно куда девшегося великого стратега и патриота Игоря Смешко «Сила и честь» сумел пересечь границу Украины вопреки Указу Зеленского о запрете на выезд в том числе и депутатам. На этот случай у Владимира Зинкевича имеется соответствующая справка о плохом здоровье.

Возможно, что так и есть. Даже не просто возможно, а, скорее всего, именно так и обстоят дела – Валерий Зинкевич действительно болен и снят с воинского учета.

Но суть не в этом, хотя именно на этом моменте и сосредоточились журналисты после того, как вышло расследование УП, а сам Зинкевич отказался давать какие-либо комментарии автору материала Михаилу Ткачу.

Свою поездку Зинкевич прокомментировал уже потом, после того как скандал набрал оборотов. Но никто почему-то не задался другим вопросом – откуда у депутата городского совета из глубоко провинциального городка деньги на поездку в Куршевель?

К сожалению, декларацию Зинкевича увидеть нельзя – тут все чиновники и депутаты должны быть глубоко благодарны «слугам», закрывшим доступ к декларациям. Но в государственных реестрах он значится в качестве скромного физического лица-предпринимателя, занимающегося розничной торговлей.

Причем, согласно данных сервиса Юконтрол, является плательщиком единого налога, что говорит о скромных объемах бизнеса.

Каких-либо иных источников дохода не обнаружено, хотя, как заявил сам Зинкевич, его поездка в Куршевель была не единичной. Но и в момент, когда его в Куршевеле застала съемочная группа УП, Зинкевич там явно не попрошайничал – он в компании молодой особы долго бродил по бутикам. Которые ценами явно отличаются от магазинов Волыни.

И именно это вызывает наибольшее любопытство – откуда у скромного ФОПа из провинции столько денег? Возможно, следует присмотреться к его депутатской деятельности, благо Валерий Зинкевич является заместителем в одной из самых «жирных» комиссий Владимирского горсовета – по земельным отношениям?

На этом любопытство не заканчивается – как этот же скромный ФОП и депутат заштатного (пусть простят нас жители Владимира) городского совета Валерий Зинкевич умудрился попасть во все мыслимые санкционные списки?

Что делает депутат от суперпатриотической партии супергероя-патриота Смешка Валерий Зинкевич в санкционном списке, например, Японии? Как и за что он туда попал? За что на него наложил санкции Совет национальной безопасности и обороны Украины, возглавляемый Зеленским?

И почему тогда этот человек до сих пор депутат и раскатывает по Куршевелям? Ответа на все эти вопросы нет. Но согласитесь – они куда более интересны, чем то, как пересек Валерий Зинкевич границу Украины.

P.S. А где, кстати, бывший глава СБУ генерал-полковник Игорь Смешко, набравший на прошлых выборах президента Украины более 6% голосов? Где этот герой-патриот, чьи депутаты раскатывают по Куршевелям?

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Откуда у обычного депутата из райцентра Валерия Зинкевича деньги на походы по бутикам Куршевеля? появились сначала на Антикоррупционная правда.

Конечно, в рамках декоммунизации изречение вождя, может, и не следует цитировать, а, тем более, начинать с него материал, но полюбуйтесь сами на следующую выдержку из биографии народного депутата Украины от партии «Слуга народа» по округу №92 Валерия Викторовича Колюха:

Обратите внимание на подчеркнутое: в прошлом тесно сотрудничал с Народным Рухом Украины – в девяностых это была мощная партия, с огромным влиянием на политические процессы и кадровые назначения.

Когда после убийства Вячеслава Чорновила звезда Народного Руха зашла, произошла следующая метаморфоза:

Когда Партия Регионов – а все три депутата, на которых трудился бывший «руховец» Колюх принадлежали именно к ней, дружно сбежала в соседнюю страну, Валерий Колюх подался в «Батькивщину», благо ее лидер как раз вышла из тюрьмы и партии светил успех на предстоящих выборах:

Правда, эта попытка закончилась, как и предыдущие две – избиратель и на этот раз не захотел видеть в Парламенте руховца-регионала-батькивщинца Валерия Колюха.

Но, как писал еще Иван Франко, «лупайте сю скалу»: Валерий Колюх таки добился своего – в приступе массового помешательства «найкращий нарід у світі» таки вручил ему вожделенный мандат. На сей раз – от «Слуги народа»:

А теперь вернитесь к первому предложению этого материала и охарактеризуйте Валерия Викторовича Колюха как-то по-другому. Как говаривал Остап Бендер, если кто-то скажет, что этот человек имеет какую-то идею, кроме собственного блага, пусть первым бросит в автора материала камень.

Во времена после своего избрания Валерий Колюх запомнился своими голосованиями за сокращение финансирования армии и увеличении бюджета на дороги и миллиарды деревьев, которые с упоением нам предлагала президентская фракция вместо обороны страны, да еще маленьким скандалом с бронированием отеля в Доминикане, куда он собрался лететь на отдых после трудов праведных:

Но в 2022 году он, как и его коллеги, еще вчера искавшие мир в глазах Путина, резко стал патриотом и борцом за Украину:

Впрочем, после того, как план по сдаче страны провалился, многие стали прямо образцовыми патриотами. Хватило их, правда, не надолго, но это другая истоирия.

Конечно, неизвестно, как бы сложилась судьба народного депутата Украины от партии «Слуга народа» Валерия Колюха в случае, если бы все пошло по плану и страну таки бы сдали русским, но вряд ли бы у него были проблемы с оккупационной властью. По крайней мере, он мог рассчитывать на заступничество всех трех нардепов, у которых был в помощниках во времена Януковича – и Владимир Сивкович, и Владимир Олейник, и Александр Онищенко сбежали вслед за Батей в Россию и вполне нормально там себя чувствуют, благо ФСБ на этот раз «своих не бросило».

Помогли бы они своему бывшему помощнику, ставшему «слугой народа»? Думается, вполне. Стоит вкратце напомнить, кто все эти три бывших нардепа от Партии Регионов, которых так долго обслуживал нынешний пламенный борец с «русским миром» Валерий Колюх.

Владимир Сивкович – это тот, который после того, как Виктор Янукович стал президентом, был вице-премьером, ответственным за силовой блок, а в первом правительстве Николая Азарова с октября 2010 по декабрь 2013 года – заместителем Секретаря СНБО. Именно Сивкович один из тех, кто 14 декабря 2013 был назван среди ответственных за силовой разгон и избиение митингующих Евромайдана. В этот же день его отстранили от исполнения обязанностей и объявили подозрение. После этого он бежал в Москву.

Владимир Олийнык – это именно тот Олейник, который был автором так называемых диктаторских законов 16 января 2014 года, которые были направлены против акций мирного протеста на Майдане. Также, по информации Службы безопасности Украины, сейчас Олейник находится в Москве и является одним из финансистов «ДНР» и «ЛНР».

Александр Онищенко – это олигарх-миллиардер, обвиняемый в государственной измене, организации преступной группировки и коррупции. После выдвижения подозрений он скрылся от украинских правоохранительных органов в Европу. На момент выдвижения в кандидаты в народные депутаты от партии «Слуга народа» Валерий Колюх являлся его официальным помощником.

На момент выборов 2019 года, когда под крики «хуже не будет» лучший в мире народ голосовал за Валерия Колюха на мажоритарном округе №92, все три вышеперечисленных персонажа находились в розыске. Но никому сей факт не помешал – все хотели «новых лиц». И избрали в качестве такового Колюха.

Какова мораль сей басни? А никакой. Просто хочется еще раз от души поздравить избирателей «Слуги народа» с достойным выбором. Заодно пусть поинтересуются – как голосовал их избранник, достойнейший и честнейший патриот Украины Валерий Колюх за снятие и возвращение доплат солдатам, которые, собственно, и сорвали прошлогодний план по сдаче Украины тем людям, в число которых входят и бывшие работодатели народного депутата Колюха.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Колюх Валерий Викторович: как помощник предателей Украины Сивковича, Онищенко и Олейника стал «Слугой народа» появились сначала на Антикоррупционная правда.

Що продавалося? На аукціони виставлявся «антикваріат» низької якості, який нікому не потрібний і роками не продається, при цьому ті, хто його передавав, отримували часткову грошову компенсацію за рахунок грошей, отриманих з цього ж аукціону. Підтвердження справжності і того, що товар раніше не було вкрадено, ясна річ, теж ніхто не вимагав. При цьому шахрай Трубіцин завжди наголошував, що всі зібрані кошти йдуть на ЗСУ.

Хто покупець? Шахрайська схема вибудовувалась навколо покупців з фінансовими можливостями, яким «впарювалися», часто заздалегідь це обговорювалося, ліві лоти за завищеними цінами. В обмін обіцялося заступництво із ОП. Під такий обман потрапили Василь Хмельницький та інші підприємці, котрі щиро хотіли внести свої пожертвування для ЗСУ.

При цьому третина гостей на кожному аукціоні – підставні люди, які беруть участь у торгах для підвищення вартості лотів, особливо за тими позиціями, за якими була попередня домовленість з ВІПами. У учасників Трубіцина було й інше завдання, скуповувати лоти, які нікому не потрібні, для правильної картинки. Потім продавалися на наступних аукціонах. Таким чином, нібито продані лоти і нібито виручені кошти, і нібито підтримка ЗСУ – все є фікцією схеми Трубіцина.

Реальні ж продажі здійснювалися за готівку, яка так і не надходила на рахунки заявлених благодійних фондів. І ясна річ не могли бути витрачені на підтримку ЗСУ. Зате були дуже добре і справедливо поділені під шампанське співучасниками схеми Трубіцина.

Нагадаємо, як писав «Антикор», вирішивши, що війна все спише, а у крайньому випадку друзі допоможуть відмазати, депутат Трубіцин організував серію аукціонів нібито на підтримку ЗСУ. Виявилося, що не ЗСУ зовсім, а на підтримку самого депутата-хабарника.

За 2022 рік Трубіцин встиг розпіарити та провести вже 4 описані аукціони. Проте гроші, одержані з продажу нібито антикваріату та старовинних книг, так і не зайшли на рахунки фонду «Рідна Оболонь».

Трубіцин головний підозрюваний у гучній справі про корупцію у Київраді. У лютому 2022 року Трубіцин з спільниками було спіймано НАБУ при отриманні понад 1,3 млн хабарів. Гроші були платою за право встановити торгову точку у Києві. Наразі цю справу передано до суду. Спільником Трубіцина є колишній в. о. директора КП «Київський міський магазин» Аман Моламов. Хабарники влаштовують псведоаукціони та явно не бояться судового вироку та відкрито знущаються з НАБУ.

«Антикорупційна правда»

Сообщение Як виглядає злочинна схема депутата-хабарника Владислава Трубіцина появились сначала на Антикоррупционная правда.

Бо як тоді пояснити масовий результат представників найвищого політикуму країни за кордон, зроблений саме напередодні фатальної дати? І результат цей був зовсім не панічною втечею – це була планова евакуація на заздалегідь підготовлені позиції. Одна частина осіла на блакитному узбережжі, їх навіть встигли назвати «батальйон Монако». Інша частина окопалася в Австрії. Цих влучно прозвали «тероборона Відня».

Серед останніх – Віктор Корж. Який у «теробороні Відня» займає аж ніяк не останнє місце. Тому що, як ви вже здогадуєтеся, втік сюди не голий і босий, як більшість його співвітчизників. Помилуйтесь:

Це – Роллс-Ройс сина Віктора Коржа від’їжджає від п’ятизвідкового Хілтона у Відні. За ним слідує Геландеваген з охороною:

Щоправда, за кермом Роллс-Ройса не син, а батько:

Ну, таку відданість синові можна тільки привітати – не пошкодував для батька найдорожчого.

Втім, якщо відкинути сарказм, картинка виглядає дуже непривабливо. Віктор Корж злетів на вершини влади за Януковича, утримався там за Порошенка і не впав за Зеленського. А почав свій важкий шлях за Кучми. Тож постать він дуже цікава. Ось тільки втекти з країни його змусила не підозра у хабарі, на якому його взяла СБУ у 2019 році, а навала тих, на кого він так чекав – росіян.

Але викликає запитання – звідки скромний віце-президент Олімпійського комітету, на посади якого трудиться нині Віктор Корж, знав про цю навалу заздалегідь?

І чому про це не знало найвище керівництво України? І якщо не знало, то чому Корж про це не повідомив? Адже як це зробити він, незважаючи на скромність посади, що здається, цілком знав.

Віктор Корж пішов до Олімпійського комітету після того, як його «прийняли» за здирництво хабара. А хабар він вимагав, будучи радником міністра внутрішніх справ Авакова. Так що як працює система і кому доповісти про підготовку вторгнення Віктор Петрович цілком розумів. Але вважав за краще «злиняти тишком-нишком». Прихопивши сина з Роллс-Ройсом та охорону на Геландевагені. Мабуть, є що охороняти.

А може, версія про те, що це була не евакуація, а тимчасова передислокація цінного кадру в майбутньому маріонетковому уряді «Малоросійської губернії», вірніша і точніше відображає дійсність? Не дарма ж за тиждень перед вторгненням з України виїхали практично всі проросійські діячі та ті, хто обіймав ключові пости за ще одного «світочка» нашої політики – Віктора Януковича.

Так це чи ні – судіть самі. Ми лише нагадаємо коротку біографію Віктора Коржа.

Виходець із Харкова, де він очолював базу «Динамо», у 2006 році Корж став народним депутатом від Парії Регіонів. Побував міністром у справах молоді та спорту (в уряді Януковича), потім знову депутатом (від ПР), заступником київського мера Попова. Після Майдану тихо влаштувався радником у Авакова та віце-президентом НОК.

Але це ще не все. Ось що пише про закулісну кар’єру Коржа «Генштаб»:

Віктор Корж, міліцейський генерал, колишній голова Міністерства у справах молоді та спорту, видатний регіонал.

У Харкові всі знають, що свою кар’єру Корж зробив на масажистах та масажистках. Лише рік пропрацював лікарем 27-ї клінічної лікарні Харкова. І одразу перейшов лікарем фіздиспансеру. І за три роки став головним лікарем. Подібна кар’єра ні за яким блатом не робиться. Окрім одного: знаючі харків’яни жартували, що місцевий фіздиспансер – це перший ступінь вендиспансеру. А деякі знатні генерали (харківські, зрозуміло) можуть багато розповісти про масажі з допослугами.

Завдяки такому сервісу міліцейські клієнти підвищили Коржа до начальника Харківської облради фізкультурно-спортивного товариства «Динамо». Так він дійшов генерал-майора.

Наприкінці 90-х Коржу запропонували посаду першого заступника голови ФСТ «Динамо» України. Він переїхав до Києва, працював до 2005 року, вийшов на генеральську пенсію.

З його ім’ям, як відомо, пов’язаний найбільший розпродаж (точніше, розкрадання) власності «Динамо».

Коли вирішувалося питання про переобрання Коржа на «Динамо», його підлеглі навіть зібрали прес-конференцію і розповіли про нього всю правду. Колишній перший заступник голови київської міської ради «Динамо» Володимир Сторожук заявив, що за участю Коржа з 1998 року було продано понад 50% майна ФСТ «Динамо».

За його словами, у Києві за умисно заниженими цінами було продано навчально-спортивну базу «Нивки», комплекс нежитлових приміщень та спортивних споруд бази «Конча-Заспа», тир, кінноспортивну базу, водноспортивну базу на Трухановому острові, а також під загрозою продажу. Будинок фізичної культури та спорту. Багато приміщень та зали проданих об’єктів порожні або знесені, а на їх місці збудовано інші споруди, зокрема розважальні заклади та паркування. Спортивні об’єкти було вкрадено також у Криму, Харківській, Одеській, Луганській та Київській областях.

Але Корж не просто продавав за гроші та відкати, він ще й пов’язував своїх партнерів загальними «банно-плутаними» стосунками. Найстрашніша історія зі зменшенням частки ФСТ «Динамо» у ЗАТ «Футбольний клуб “Динамо”» з більш ніж 50% акцій у 1994 році до 1% у 2004 році — це результат таких домовленостей. З розважальною програмою, в якій брали участь спецдівчата, доставлені за спецзамовленням до одного дуже відомого динамівського закладу (з різними видами масажу в репертуарі).

За взаємовигідною дружбою з Аделаджею він загнав спортивний комплекс, а спортивну базу майже задарма передало колишньому міністру внутрішніх справ Миколі Білоконю, який створив для цього спеціальне підприємство. Все це є у кримінальній справі, яку порушували на Коржа перед звільненням із «Динамо» під час першого пришестя Луценка.

Так ось, вкладати гроші наш герой збирався через Євгена Бродського — брата Михайла Бродського. З Євгеном Бродським Корж зв’язався через Еллу Барток, з якою на пару заснував громадську організацію «Українська федерація гімнастики», аби виштовхнути з гімнастичного бізнесу олімпійську чемпіонку Стелу Захарову. «Завдяки» цій Федерації результати українських гімнасток сильно впали, але справа не в цьому. А сама мадам Барток дивним чином причетна до завезення тієї самої індійської вакцини від кору та краснухи, яка вбила хлопчика та була заборонена. Причому дозвіл на ввезення цієї вакцини підписував саме Корж і він активно звалював свою провину на Проданчука.

Проектом, над яким працювали Корж, Бродський та Барток, був розважальний центр «Вій» у Кончі-Заспі, який планувалося використати для зустрічей мільйонерів «за тридцять» із кокетливими дівчатами «від 16-ти та старших». «Вій» не склався, але проект вдався. І взагалі: зусиллями таких як Корж Україна стала Меккою для секс-туристів з усього світу.

Геннадій Москаль якось сказав, що в Артеку були зґвалтування дітей знайомим Кучми та Кравчука. «Всі кажуть, що в «Артеку» такого бути не могло, але так можуть говорити ті, хто не працював у правоохоронних органах: вже було два факти зґвалтування неповнолітніх 9 та 10 років, і ці справи не розкрито. У цих справах випливло ім’я священика, який був в «Артеку» разом із колишніми президентами та їхніми дружинами, тобто почував себе як удома. Коли після зґвалтування дітей почали його перевіряти, він зник. А коли перевірили за базою МВС Російської Федерації, він виявився неодноразово засудженим за розбещення неповнолітніх, педофілію та інші злочини…». Священика-розпусника з Кучмою познайомив Корж.

Документи з тієї самої кримінальної справи щодо мужоложства (стаття 122-2 старого Кримінального Кодексу України стосується мужоложства щодо неповнолітніх), яку вкрав невідомий громадянин на вокзалі у Києві у начальника Сімферопольського поїзда, випливли саме у Коржа.

Потім було депутатство, міністерство, київська мерія начебто як відставка. І знову – міністерство (вже внутрішніх справ), НОК і все те саме «Динамо», де Віктор Корж досі працює першим заступником голови. І – готель «Хілтон» у Відні, де нині мешкає цей «спортсмен».

Ось таке чудове життя одного з не останніх «тероборонівців» Відня.

На наш погляд, це кар’єрне зростання цілком могло привести Віктора Коржа на якусь посаду в генерал-губернаторстві «Малоросія». Але, може, причина втечі криється в чомусь іншому. Як би там не було, Віктор Петрович явно не влаштувався на кухню «Хілтона» мийником посуду і не таксує на Роллсі сина по Відні.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Колишній регіонал Віктор Корж, причетний до педофілії в «Артеку», сплив у готелі «Хілтон» у Відні появились сначала на Антикоррупционная правда.

Це не стало несподіванкою – чого ще можна очікувати від наскрізь продажних людей, для яких мандат народного депутата України потрібен лише для поповнення своїх кишень? Але ось влада України, яка з екранів телевізорів вустами, зокрема й президента, щодня мовить про необхідність безкомпромісної боротьби з Росією, пробиває дно за дном. Тому що поруч із безперечно правильними словами робить приголомшливі речі.

Прикладів маса, але один з найсвіжіших і обурливих. У гостях національного телемарафону «Єдині новини» масово замигали ті самі люди, які в нормальних умовах мали б уже давно сидіти у в’язницях. За звинуваченням у державній зраді. Йдеться про представників парламентської партії, яка ще півроку тому чи не відкрито закликала до нашої країни Путіна. А її члени просували всі кремлівські наративи.

Серед цього сонму ОПЗЖешников, які «змінили шапки», привертає увагу народний депутат України Тетяна Плачкова. Яка поряд зі своїми колегами по проросійській п’ятій колоні оперативно і завчасно відлетіла з нашої країни за тиждень до повномасштабного вторгнення – 13 лютого.

Відсидівшись у Відні та зрозумівши, що бліцкриг не вдався, а її господарі не взяли Київ за три дні, як обіцяли, народний депутат повернулася на Батьківщину. Де поряд з іншими своїми соратниками заявила, що виходить із ОПЗЖ (яку на той час вже заборонили) і створює нову фракцію – «Відновлення України». І заразом змінила риторику, почавши активно розповідати про свою допомогу армії та засудження Росії, яку вона ще вчора вихваляла.

Заодно змінилася мова на її офіційних сторінках у Фейсбук та Телеграм – якщо до кінця березня, коли вона ще сподівалася на диво, пости в соцмережах були російською, то з початку квітня, коли вже стало все зрозуміло, Тетяна Плачкова чомусь різко полюбила ненависну. «мову». Але це дрібниці на тлі всього, що відбувалося раніше. Говорить ця різка зміна мов тільки про її безпринципність, не більше.

Заодно вона трохи підчистила весь той бруд, який раніше лила в Україну – з його акаунтів зникли перепости Ківи та Рабіновича, які прямо змішували з лайном усе українське в Україні.

Та й президента, якого вона тепер похвалила, ще нещодавно Тетяна Михайлівна раніше не особливо жаліла.

Проте сьогодні всі свої антиукраїнські вчинки Тетяна Плачкова вважає за краще обходити мовчанням. Начебто й не було в її ще недавньому минулому ефірів на відверто українофобських каналах, де вона слухняно повторювала всі мантри кремлівських пропагандистів про «єдиний народ», «фашистів та нацистів, які захопили владу в Україні», «народі Донбасу» тощо.

Буквально за кілька місяців до повномасштабного вторгнення народний депутат України Плачкова активно просувала російські тези про відмову нашої країни від членства в НАТО:

Із проросійської діяльності Тетяни Плачкової можна згадати багато чого. Але все це меркне на тлі вояжу фракції ОПЗЖ до Москви. У складі делегації була й Тетяна Плачкова.

Так, візит відбувся досить давно – у березні 2020 року. Поки голова делегації Віктор Медведчук зустрічався з президентом РФ Володимиром Путіним, пересічні парламентарі, зокрема й Тетяна Плачкова, провели зустріч зі спікером Держдуми В’ячеславом Володіним.

Цей візит викликав обурення у значної частини українського суспільства і в червні 2020 року Офіс генерального прокурора повідомив, що відкрив кримінальне провадження за фактом поїздки депутатів «Опозиційної платформи – За життя» до Москви.

Однак, як ви самі здогадуєтеся, це була кістка, яка мала заспокоїти найактивніших «націоналістів» – кримінальна справа закінчилася нічим.

Що у світлі подій останніх місяців дуже засмучує – дуже хотілося б з’ясувати, які саме вказівки російські господарі давали своїм українським прислужникам напередодні запланованої «спецоперації».

Тому що риторика членів ОПЗЖ практично один на один збігалася з риторикою російських пропагандистів – ті ж поливання брудом української армії, висміювання президента України, обплювання всього українського.

Минуло півроку після 24 лютого. Найбільш одіозні члени ОПЗЖ на кшталт Ківи втекли до Росії, де продовжують витирати ноги про свою країну, Медведчук потрапив у СІЗО, де має шанс згадати долю свого підзахисного Стуса. Деякі (у тому числі й один із господарів Тетяни Плачкової – Вадим Столар) втекли на Лазурне узбережжя, де з’явився так званий «батальйон Монако». А деякі, серед яких і вчорашня українофобка та глашатай «російського світу» Тетяна Плачкова, змінили шапки і стали дедалі активніше з’являтися в ефірах українського телебачення.

І не на заборонених каналах своїх соратників, а в ефірі національного телемарафону. Поки що вони дуже обережні у своїй риториці. Але сам факт появи на екранах телевізорів представників п’ятої колони, завдяки якій ми маємо сотні тисяч смертей, дивує. І це дуже м’яко сказано.

І – питання. Що роблять усі ці люди у студіях? Особливо якщо згадати про кримінальні справи щодо хоча б генерала Марченка, який захищає Миколаїв чи генерала Кривоноса, який організував оборону аеропорту Жуляни. Чого досягає українська влада всім цим? Судів Лінча? Це так необхідно воюючій країні?

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Що українофобка із ОПЗЖ Тетяна Плачкова робить в ефірі національного телемарафону? появились сначала на Антикоррупционная правда.

Сподіваємося, що їхні виборці, найбільша кількість яких зосереджена якраз на окупованих територіях та в зоні бойових дій, щасливі як до приходу свого кумира Путіна, так і від того, що їх обранці вчасно втекли з України.

Причому більшість із них дивним збігом зробили це заздалегідь і підозріло дружно. Що ніби натякає. Але фактів у нас немає, бо нічого стверджувати не будемо. Щоб не засмучувати виборців, яким на голови сипнеться саме те, що вони хотіли, голосуючи за своїх обранців.

Втім, достатньо філософії, перейдемо до конкретики. Народний депутат України від партії «Опозиційна платформа за життя» та член однойменної фракції Ігор Абрамович не просто злиняв завчасно, а прихопив із собою кілька десятків друзів та родичів. 13 лютого, сплачений Абрамовичем чартер відвіз всю цю компанію із Києва. Щоправда, чомусь не в таку улюблену Абрамовичем високодуховну і православну Рассеюшку, а в безблагодатну столицю Австрії Відень. Сам же Абрамович відлетів 12 лютого не менш неправославною Польщею і більше в Україні не показувався.

Загалом дні перед вторгненням були рекордними з країни народних обранців – лише 12 лютого з Києва вилетіло близько 20 чартерів і приватних літаків. Що характерно – відлітали здебільшого представники проросійських сил – Новинський, Суркіси, Ярославський, Ахметов, Колесников, Столар… Що також є досить дивним та симптоматичним «збігом».

Але повернемось до Ігоря Абрамовича. Виявився він через деякий час на чужині, у далекій і теж неправославній Франції. За шість кілометрів від Ніцци, в комуні Сен-Жан-Кап-Ферра 12 і 28 квітня журналісти фіксували Land Cruiser, який, за даними джерел «Схем» у Нацполіції, належить мільярдеру та народному депутату Ігорю Абрамовичу.

За «гейропою» борець за традиційні цінності пересувався на заробленому важкою працею Ленд Крузері з номером КА 2109 ІА:

І їздив він, знову ж таки дивним збігом, вулицею, на якій знаходиться вілла ще двох борців за «російський світ» (теж хто втік від цього світу чомусь не в Росію) Сергія та Юлії Льовочкіних.

Через деякий час історія здобула продовження – 17 серпня журналісти «Української правди» зняли репортаж під назвою «Батальйон “МОНАКО”. Як УП знайшла елітних біженців на Лазурному узбережжі»:

Один із сюжетів присвячений Ігорю Абрамовичу, якого журналісти УП знайшли у здоров’ї та явно задоволеного життям на віллі в Сен-Жан-Кап-Ферра. Це – курорт на південному сході Франції на мисі Лазурного Берега, що виступає в морі, неподалік Ніцци. У 2012 році Сен-Жан-Кап-Ферра посів друге місце у рейтингу після Монако з дорожнечі житла.

Живе Абрамович на віллі, що належить російському банкіру Борису Давлетьярову. На яких умовах – не знаємо, але сам факт досить промовистий. Але ще цікавіше те, що живе на цій віллі Абрамович не один, а в компанії колишнього виконувача обов’язків начальника департаменту захисту економіки Національної поліції та колишнього заступника начальника цього департаменту Сергія Вязмікіна.

Ні, це навряд чи те, що ви подумали. Дружать ці люди на суто економічній основі. Другий допомагав першому, прикриваючи від інтересу поліції різноманітні схеми Абрамовича, які дозволили йому посісти 21 місце в рейтингу найбагатших народних депутатів нинішнього скликання. Його статки тоді склали 106 мільйонів гривень, у тому числі 88 мільйонів готівкою. І це, крім 13 квартир, колекцій швейцарських годинників і пристойного автопарку.

Та й сам Вязмікін явно не бідує, розкочуючи Лазурним узбережжям на Мерседесі з «козирними» київськими номерами:

До речі, про транспорт – народний депутат України Ігор Абрамович його дещо оновив – у нього з’явився що один «крузак» із номерами КА 0088 СГ та два Мерседеси-Віано, зареєстровані на матір нардепа:

Тож крім чартеру, який вивіз за два тижні до повномасштабного вторгнення, яке виявилося чомусь несподіваним для влади, родичів та друзів Абрамовича з України, явно був і сухопутний кортеж. Що він віз і з чого складався – невідомо, але принаймні чотири машини Ігоря Абрамовича мають українську реєстрацію:

Заодно Ігор Абрамович допоміг своєму другові Вязмікіну вчасно злиняти з передвоєнної України, де останній, схоже, нажив непосильними працями вартового закону певний стан, що дозволяє жити на одному з найдорожчих курортів світу.

До речі, у Києві Абрамович пересувався виключно у супроводі враженої охорони, яку, можливо, йому забезпечував його нинішній співмешканець по віллі російського банкіра Давлетьярова:

Як показує вивчення непублічної частини біографії Ігоря Абрамовича, секрет його успіху досить простий – зв’язки України із потрібними людьми, встановлювані зазвичай у вигляді споріднених зв’язків.

Першим «хрещеним батьком» майбутнього політика безперечно можна назвати найвідомішого харків’янина Олександра Фельдмана, у якого у 2012-2015 роках працював Абрамович, насправді ж їхня співпраця розпочалася ще 2007 року. За даними ЗМІ, цього року Ігор Абрамович (як і його батько Олександр) став помічником на той момент народного депутата від БЮТ Олександра Фельдмана.

У 2007-2012 роках Абарамович працював у будівельному холдингу Фельдмана, який займався, зокрема, і будівництвом. Ймовірно, він став першим провідником і вчителем Ігоря Абрамовича в політичній сфері, адже Фельдман був народним депутатом 6 скликань.

А ось до газового бізнесу Ігор Абрамович зміг потрапити завдяки іншому харківському бізнесменові, до 2017 року громадянинові Російської Федерації – Павлу Фуксу. Саме його називали власником ТОВ «ДВ нафтогазовидобувна компанія», акціонером та президентом якої у 2015-2016 роках був Абрамович.

І саме Абрамовича «Економічна правда» називала людиною Фукса, яка займалася видачею спецдозволів на газовидобування через Держгеонедра у 2017-2018 роках.

Людиною, яка вивів Абрамовича на Фукса, видання вважало депутата харківської міськради Семена Сироту – тестя майбутнього нардепа, з дочкою якого – Мариною – і одружився Ігор Абрамович.

Семен Сирота людина для Харкова теж далеко не остання – член фракції «Довіряй справам» покійного мера Харкова Ігоря Кернеса, екс-заступника нинішнього градоначальника Ігоря Терехова. Призначення Сироти у 2020 році навіть викликало міні-скандал.

Один із депутатів міськради Ігор Черняк нагадав, що Сирота є фігурантом кримінального провадження про розкрадання 5 мільйонів гривень при купівлі 5 авто для КП «Харківське ремонтно-будівельне підприємство». Проте Сирота таки став заступником мера з питань ЖКГ і залишив цю посаду у жовтні 2021 року після операції на серці. І кримінальної справи, яка викликала цю операцію.

Прекрасні стосунки у Ігоря Абрамовича та з нинішнім мером Ігорем Тереховим — саме його мер називає людиною, яка з представників харківського бізнесу найбільше допомагає місту.

Цікаво чим? Листами з Ніцци «душою я з вами, у Харкові, під обстрілами росіян, яких я закликав на нашу землю, а тілом, на жаль, тут, на пляжі Лазурного берега»?

Чи тим, що коли над депутатами ОПЗЖ нависла загроза суду Лінча, оперативно заявив (з Ніцци) про свій вихід їх уже забороненій партії та створення нового блоку в парламенті – «Відродження України» у компанії з ще одним втікачом – Вадимом Столаром?

Що характерно, «відроджує» Україну Абрамович не з Харкова чи бодай Києва, а з вілли російського банкіра на Лазурному узбережжі. Що ж – сподіваємось, що виборців ОПЗЖ та Ігоря Абрамовича зокрема це тішить. І втішає, коли до їхнього будинку прилітає російська ракета, а російський солдат ґвалтує їх самих та їхніх дочок. У перервах між цим вони можуть помилуватися картинками краси Лазурного узбережжя, де живе їх обранець і представник «російського світу» Ігор Абрамович.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Ігор Абрамович, який боровся за «руський мір», знайшовся у Ніцці появились сначала на Антикоррупционная правда.

Політик Микола Томенко на своїй сторінці у Facebook звернув увагу на те, що це рішення фактично створило особливу «єдність» парламентарів. В умовах повномасштабної війни підтримати своє матеріальне становище погодилися 308 депутатів.

Гроші залучатимуть за рахунок допомоги, яку надають Україні міжнародні партнери.

«Поки найактивніші депутати виставляють свої фотки про героїчне волонтерство з Парижа, Лондона та інших столиць братніх держав, ВР нишком покращила їхнє фінансове забезпечення», – написав Томенко.

Саму постанову зареєстрував спікер Руслан Стефанчук разом із представниками всіх фракцій та груп. Із 18 по 20 липня документ пройшов усі етапи погоджень та голосування.

Хто підтримав документ:

— 203 депутати зі «Слуги народу»;

— 18 із ЄС;

— 17 із «Довіри»;

— 14 з екс-ОПЗЖ;

— 12 із «Батьківщини»;

— 11 із «Голосу»;

— 11 із «За майбутнє»;

— 11 із «Відновлення України»;

— 11 із позафракційних.

«Як бачимо, незважаючи на окремі критичні оцінки досі «таємної» (без журналістів) діяльності ВР, народні обранці від влади спільно з непримиренною, конструктивною та розумною опозиціями діють у повній єдності та злагоді!» – зазначив Томенко.

Зазначимо, згідно з постановою №7561, в Україні дозволили фінансувати надбавки для нардепів із коштів держбюджету, які надійдуть до скарбниці України як допомога від міжнародних партнерів.

 «Антикоррупционная правда»

Сообщение Нардепи дружно підвищили собі оклади майже вдвічі появились сначала на Антикоррупционная правда.

Як стало відомо KВ, 23 червня 2022 року Київрада на своєму засіданні погодила поновлення договору оренди земельної ділянки на вул. Лабораторній, 9-Б для ТОВ “Скайпроджект” на 5 років. 

Відповідний проєкт рішення №08/231-447/ПР від 17 лютого 2022 року в сесійній залі столичної міськради підтримали 66 депутатів. Суб’єктами подачі вказаного документу виступили заступник голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень Петро Оленич на Департамент земельних ресурсів КМДА.

Мова йде про ділянку площею 0,0095 га з цільовим призначенням “для експлуатації та обслуговування житлового комплексу з паркінгами” (кадастровий номер – 8000000000:79:031:0040). Цю землю ТОВ “Скайпроджект” орендує у столичної громади на підставі договору оренди від 2 лютого 2011 року (з урахуванням раніше укладених додаткової угоди про зміну сторін договору, про які мова йтиме далі, та з урахуванням угоди поновлення договору на новий термін).

У пояснювальній записці до затвердженого проєкту рішення повідомляється, що земельна ділянка вільна від капітальної забудови та використовується в якості будівельного майданчика житлового комплексу (ЖК) «Metropole», який будується на трьох суміжних ділянках. В документі уточнюється, що, згідно з Генеральним планом Києва, за функціональним призначенням ділянка на вул. Лабораторній, 9-Б відноситься до території житлової забудови та не відноситься до територій зелених насаджень.

Як повідомила депутатка Київради Ксенія Семенова (фракція “Слуга народу”), зазначена ділянка фактично є заїздом/виїздом на територію вказаного ЖК та примикає до ділянки за цією ж адресою, на якій раніше знаходилась нерухома пам’ятка України – так звана “Садиба”. Як відомо, в 2019 році дану будівлю було знесено, що викликало значний суспільний резонанс. Ксенія Семенова підтвердила, що її колеги не мали жодних претензій до цього проєкту рішення, і голосування по вказаному документу, як і по багатьом іншим скандальним земельним питанням, пройшло швидко. Однією з причин таких “мовчання» та «швидкості” народна обраниця назвала відсутність прямих трансляцій пленарних засідань Київради (міська влада посилається на воєнний стан та необхідність збереження життів депутатів від ракетних обстрілів), проти чого вона наразі регулярно виступає.

Історія знищення історії

Упродовж 2004-2009 років Київрада чотирма рішеннями передала ТОВ “Ковчег” сім суміжних ділянок загальною площею майже 1,15 га у кварталі, обмеженому вулицями Червоноармійською (нинішня назва – Велика Васильківська), Предславинською та Ульянових (нинішня назва – Лабораторна). Чотири земельних ділянки загальною площею 0,32 га столична влада передала вказаній компанії оренду на різний термін (одна з них – згадана вище ділянка площею 0,0095 га), три інших ділянки площею 0,83 га ТОВ “Ковчег” отримало у приватну власність. Згідно з прийнятими рішеннями, уся ця земля мала використовуватися для “будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу”. Однією з підстав для цього землевідводу у зазначених рішеннях було вказано наявність на цій землі будівель та споруд, які на той час належали ТОВ “Ковчег”.

Зазначимо, однією з будівель, якими на той час володіла вказана компанія, була садиба площею 276,4 кв. м. на вул. Лабораторній, 9-Б (на ділянці площею 0,15 га). Дана будівля була побудована наприкінці XIX століття. 15 вересня 2010 року наказом Міністерства культури і туризму України №706/0/16-10 цей об’єкт було внесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України за критерієм місцевого значення.

За даними порталу “Наші гроші”, у першому десятиріччі 00-х років згадана компанія отримали дозволи на реконструкції своїх будівель та забудову вказаної території (наприклад, дозвіл на виконання будівельних робіт №2008-Пч/Т від 18 травня 2010 року, який у відкритому доступі відсутній), після чого розпочала роботи. Проте, через кілька років вони були зупинені, і плани ТОВ “Ковчег”, схоже, змінилися.

Так, не дивлячись на наявність дозволу на виконання будівельних робіт, 25 червня 2014 року Департамент містобудування та архітектури КМДА видав ТОВ Ковчег” містобудівні умови та обмеження (МУО) №76/14/12/009-14 на будівництво житлового комплексу з паркінгами у кварталі, обмеженому вулицями Червоноармійською, Предславинською та Ульянових.

Згідно з документом, вказана компанія могла проєктувати будівництво трьох 25-поверхових будинків на вказаних 7 ділянках. Загальна площа комплексу мала скласти 112,9 тис. кв.м., кількість квартир – 374 (їхня площа – 43,1 тис. кв.м.), кількість паркомісць – 489. В МУО повідомлялося, що забудовники мали розробити заходи щодо захисту прилеглих будинків і споруд в тому числі будинку по вул. Предславинська, 24 від руйнації, забезпечити їх стійкість при будівництві. Також в документі уточнювалося, що територія майбутньої забудови знаходиться в межах Центрального історичного ареалу та в зонах охорони пам’яток археології та археологічних об’єктів, які були затверджені міською владою Києва та Міністерством культури і туризму. У звязку з цим забудовники мали отримати погодження Інститута археології Національної академії наук України, Департаменту охорони культурної спадщини КМДА та інших органів.

За інформацією порталу “Нерухомі”, надалі ТОВ “Ковчег” впродовж двох років через органи Державної архітектурно-будівельної інспекції внесло зміни до дозволу на виконання будівельних робіт від 18 травня 2010 року. Але в 2017 році “вектор освоєння” цієї території знову було змінено. Справа в тому, що ТОВ “Ковчег” продало належні йому будівлі на згаданих ділянках, а також безпосередньо самі ділянки площею 0,83 га – власником цього майна стало саме ТОВ “Скайпроджект”. Також у даний період ТОВ “Ковчег” передало цій компанії в суборенду чотири згаданих вище ділянки площею 0,32 га, а вже після цього міська влада і ТОВ “Скайпроджект” уклали угоди, відповідно до яких в орендних договорах було змінено орендаря, а термін оренди цих чотирьох ділянок було продовжено.

У зв’язку з цими змінами, ТОВ “Скайпроджект” стало офіційним замовником будівництва житлового комплексу з паркінгами у кварталі, обмеженому вулицями Червоноармійською, Предславинською та Ульянових. Приблизно тоді ж ЖК “Предславинська”, як цей комплекс називався раніше, отримав нову назву – багатофункціональний комплекс (БФК) “Metropole”. У цьому комплексу, за інформацією “Нерухомі”, мають бути побудовані три 25-поверхових будинки.

Восени 2018 року ТОВ “Скайпроджект” звернулося до Окружного адмінсуду Києва (ОАСК) із позовом до Міністерства культури України про визнання протиправним та скасування згаданого вище наказу цього відомства №706/0/16-10 від 15 вересня 2010 року (провадження №826/16077/18). У якості доводів компанія вказувала, серед іншого, на те, що садиба на вул. Лабораторній, 9-Б не відповідає критерію автентичності, за яким цю будівлю можна було б вважати нерухомою пам’яткою. При цьому позивач звертав увагу на те, що охоронний статус цього об’єкта не дозволяє компанії використати її право продати цю будівлю. Проте, найімовірніше, головною причиною цього судового спору був той факт, що ТОВ “Скайпроджект” планувало побудувати на землі під цим об’єктом паркінг для своего БФК “Metropole”.

Вказане провадження розглядалось судами усіх трьох інстанцій декілька разів. Так, 31 липня 2019 року Шостий апеляційний адмінсуд став на бік ТОВ “Скайпроджект”, фактично скасувавши зазначений наказ. Не дочекавшись рішень судів наступних інстанцій, 9 листопада 2019 року власник будівлі зніс її. Уже через два місяця, 9 січня 2020 року, Касаційний адмінсуд за скаргами Департаменту охорони культурної спадщини КМДА і Міністерства культури України направив цю справу на новий розгляд. 25 січня 2022 року, Шостий апеляційний адмінсуд знову став на бік вказаної компанії. І на даний момент у відкритих джерелах відсутня інформація про те, чи подавали профільні органи касаційну скаргу.

Скріншот із матеріалів справи

Варто зазначити, що позиція КМДА під час цього судового спору неодноразово викликала незадоволення як у експертів, так і представників вищих ешелонів влади. Наприклад, у лютому 2019 року народний депутат тодішнього VIII скликання Верховної Ради Наталія Новак (фракція “Блок Петра Порошенко”) звернулась до Департаменту культури КМДА із вимогою надання роз’яснень стосовно того, чому чиновники столичної міськдержадміністрації на той момент навіть не спромоглися подати відзив на позовну заяву ТОВ “Скайпроджект”. Яким чином свою бездіяльність пояснили у вказаному департаменті, у відкритих джерелах інформації немає. Надалі, у листопаді 2021 року, через кілька днів після знесення садиби, прес-служба КМДА повідомила про те, що Департамент охорони культурної спадщини КМДА готує звернення до поліції та Міністерства культури України стосовно вказаного факту. Проте, такі “обіцянки” та “зусилля” очевидно не мали жодного ефекту.

Упродовж 2019-2020 років ТОВ “Скайпроджект” двічі направляло до ДАБІ заяви про внесення змін до дозволу на виконання будівельних робіт від 18 травня 2010 року. Серед іншого, компанія вимагала збільшити поверховість будинків, які вона планує побудувати, до 37 поверхів. Проте, архбудінспекція двічі відмовляла ТОВ “Скайпроджект” у задоволенні таких заяв. Серед аргументів ДАБІ – заявлена поверховість об’єкта будівництва перевищує встановлені Генпланом Києва обмеження, згідно з якими у Центральній планувальній зоні заборонено нове будівництво понад 27 м від поверхні землі (тобто не вище 9 поверхів).

У липні 2020 року ТОВ “Скайпроджект” звернулося до ОАСК з позовом щодо визнання протиправною діяльності ДАБІ в частині її відмов і зобов’язання внести зміни до дозволу на будівництво. Відповідачем виступала саме ДАБІ. Врешті-решт 7 вересня 2020 року ОАСК задовольнив позов ТОВ “Скайпроджект”, а 9 жовтня 2020 року Шостий апеляційний адмінсуд, розглянувши апеляційну скаргу ДАБІ, залишив рішення суду першої інстанції без змін. Чи було внесено відповідні зміни до дозволу на проведення будівельних робіт та чи планує забудовник використати можливість збільшити поверховість свого БФК “Metropole”, у відкритих джерелах наразі інформації немає.

Хто у головних ролях

За даними аналітичної системи Youcontrol, київське ТОВ “Ковчег” було зареєстроване в липні 2001 року. Керівником, засновником та кінцевим бенефіціаром цієї компанії вказано мешканця столиці Владислава Шевченка.

Зазначимо, Владислав Шевченко з вересня 2019 року по січень 2021 року був офіційним власником АТ “ЗНВКІФ “Асборн”, яке система Youcontrol відносить до групи компаній “Мандарин Плаза Груп”. У портфель цієї групи входять торговий центр (ТЦ) «Мандарин Плаза», торгово-розважальний «Lavina Mall» та ін. Ключовою особою цієї групи є відомий бізнесмен Вагіф Алієв. Останній неодноразово входив до сотні найбагатших людей України (22 місце у рейтингу “Форбс” у 2021 році зі статком у розмірі 460 млн доларів). Також примітно, що до 2016 року згадане ТОВ “Ковчег” було зареєстровано у ТЦ “Мандарин-Плаза”.

Столичне ТОВ “Скайпроджект” було засноване в травні 2016 року. Керівником компанії вказано Максима Забігайла, засновниками та кінцевими бенефіціарами – мешканців смт Козин Обухівського району Київської області Олександра і Станіслава Глімбовських.

Система Youcontrol відносить ТОВ “Скайпроджект” до групи “Альтіс-Холдинг”, яка об’єднує сім десятків компаній, занятих переважно у сфері будівництва і супроводжуючих робіт. Ключовою особою даної групи є бізнесмен Олександр Глімбовський (на колажі праворуч).

Зазначимо, його дочка Катерина Глімбовська наразі є депутаткою діючого IX скликання Київради (обрана від “ВО “Батьківщина”). Народною обраницею вона офіційно стала лише на початку червня 2022 року – у зв’язку з тим, що її колега Михайло Ковальчук припинив свої повноваження депутата. Катерина Глімбовська є також є дотичною “до сімейних бізнесових справ” – вона є офіційною співвласницею декількох компаній, які система Youcontrol відносить до групи “Альтіс-Холдинг” (наприклад, ТОВ “Фонд будівельних ресурсів України”). Також вона є дружиною фігуранта декількох корупційних скандалів Романа Насірова (на колажі по центру) – ексголови Державної фіскальної служби України (2015-2017 роки) та народного депутата VIII скликання від “Блоку Петра Порошенка”.

Міська влада абсолютно не справляється із охороною історичних будівель та споруд Києва. Чиновники КМДА і депутати Київради регулярно обіцяють працювати над їхнім збереженням та наголошують на тому, що такі об’єкти не повинні зноситися заради будівництва чергових висоток житлового і комерційного призначення. Проте, більшість таких заяв не мають практичного втілення.

Наприклад, у серпні 2021 року Київрада з подачі КМДА “ввела мораторій” на будівництво та реконструкцію в Києві, яка може торкнутися 119 історичних будівель Києва. Тоді таке рішення було подано міської владою як революційне. Проте, експерти назвали цей мораторій звичайним популізмом чистої води та спробою приховати провальну політику столичної влади у сфері захисту цінної історичної забудови та присвоєння історичним об’єктам статусу нововиявлених пам’яток культурної спадщини. Адже замість практичних механізмів збереження історичних будівель міська влада лише рекомендувала їхнім власникам утриматися від проведення будівельних робіт, а чиновникам – враховувати відповідні положення.

Державні органи влади очевидно також не надто зацікавлені в тому, щоб столиця більше не втрачала пам’яток та об’єктів культурної спадщини. Для прикладу, у травні 2021 рок мер Києва Віталій Кличко звинуватив Міністерство культури та інформаційної політики у сприянні знищенню пам’яток та об’єктів культурної спадщини столиці. Таку заяву він зробив у зв’язку з тим, що за попередні три роки КМДА запропонувала міністерству внести до Державного реєстру нерухомих пам’яток 1509 об’єктів, але по факту чиновники вказаного органу ухвалили рішення лише щодо 23 таких об’єктів.

Нагадаємо, Департамент охорони культурної спадщини з 7 вересня 2018 року очолює Олександр Никоряк. Діяльність цієї структури з початку 2021 року контролю заступник голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень Володимир Прокопів (також є депутатом діючого IX скликання Київради від “Євросолідарності”).

Посаду директора Департаменту містобудування та архітектури КМДА з 1 листопада 2016 року обіймає Олександр Свистунов. Департамент земельних ресурсів КМДА з 29 червня 2021 року очолює Валентина Пелих (виконувала обов’язки керівника цієї структури з 2 квітня 2021 року). З 27 липня 2018 року по 1 квітня 2021 року, цим департаментом керував Петро Оленич, який з 2 квітня 2021 року обіймає посаду заступника голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень та курує в Києві земельні та містобудівні питання.

Треба зазначити, що на час воєнного стану вся повнота влади в Києві належить Київській міській військовій адміністрації (КМВА), яку з початку березня 2022 року очолює генерал Микола Жирнов. В голови КМВА є два заступники, одним з яких є голова КМДА, мер Києва Віталій Кличко.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Київрада і КМДА пробачили забудовнику знищення “Садиби” XIX століття появились сначала на Антикоррупционная правда.