Публикации, появившиеся в медиа, рисуют картину возможного входа Куршутова в оборонный сектор через приближённых к Рустему Умерову и Арсену Жумадилову лиц. Речь идёт о поставках дронов с многократной наценкой для АОЗ, а также о возможном отмывании средств через франшизу Zielinski & Rozen в Украине и Австрии. Отдельный акцент — на финансировании Венского бала, что подаётся как демонстративный жест на фоне войны.

Вместо сдержанного юридического ответа Куршутов выбрал агрессивную информационную тактику. Кампания против Корбана, развернувшаяся в ряде телеграм-ресурсов, выглядела хаотичной и лишённой убедительной доказательной базы. Кульминацией стали публикации с элементами визуальных провокаций и насмешек, которые, вместо нивелирования обвинений, лишь усилили резонанс.

На фоне упоминаний о уголовных производствах БЭБ, возможных финансовых злоупотреблениях и российском паспорте такая стратегия выглядела как попытка отвлечь внимание. Однако информационная логика работает иначе: чем эмоциональнее реакция, тем больше возникает вопросов.

Отдельный поворот в этой истории — попытка связать с Корбаном резонансные события за рубежом, в частности историю с Комаровым и Петровским на Бали. Аргументация сводилась к географическим совпадениям и предположениям, что вызвало новую волну критики из-за использования чужой трагедии во внутренних медийных разборках.

Имя Куршутова уже не впервые фигурирует в скандальных информационных кампаниях. Ранее его связывали с утечками данных, участием в организации расследований в отношении Игоря Котвицкого, Алексея Дидковского, Андрея Холодова, Александра Тупицкого, Олега Бахматюка и других публичных лиц. Отдельное внимание привлекала деятельность телеграм-канала «Джокер», который критиковали за методы информационного давления на бизнес — среди упомянутых компаний и лиц были Артур Гранц, Андрей Матюха, Сергей Токарев, супруги Гереги, Борис Филатов, Юрий Голик, Иван Рудый, Алексей Чернышов, Максим Шкиль, а также бренды Comfy, «Новая Почта», Uklon, Fondy, «Цитрус», «Стилус», «Техно Ёж», «Монобанк».

Сейчас же в фокусе — роль Игоря Лаченкова (Лачена), который активно распространяет материалы против Корбана. Критики считают, что такое сотрудничество может обернуться для него репутационными потерями, особенно если фактическая база публикаций останется слабой.

Вопрос, который всё чаще звучит в экспертной среде: не превратилась ли эта медиавойна в процесс саморазрушения для её инициатора? Ведь чем масштабнее информационная атака без надлежащей доказательности, тем сильнее она бьёт по её автору.

В итоге ситуация выходит за рамки личного конфликта. Речь идёт о репутациях, доверии к оборонным закупкам и грани между журналистикой, пиаром и манипуляцией. И если в ближайшее время не появятся убедительные ответы по существу обвинений, информационное давление будет только расти — независимо от того, кто именно стоит по разные стороны баррикад.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Куршутов, Корбан и Лаченков: как Сеяр превратил медиавойну в публичное самосожжение появились сначала на Антикоррупционная правда.

Ранее Forbes сообщал, что канал «Джокер» использовался как инструмент влияния: в частности, компания Uklon заявляла о вымогательстве 200 тысяч долларов за прекращение информационной атаки. Теперь объектами критики стали менеджмент СКМ, Ринат Ахметов и магазин парфюмерии и косметики «Ароматека» в киевском ЦУМе.

После потери предыдущей версии канала Куршутов и Кравец, которые встречались в Вене, стремятся восстановить ресурс, который, по материалам СМИ, ассоциируется с громкими публикациями и сомнительной репутацией.

На данный момент Куршутов обвиняет «Ароматку» в продаже якобы фальсифицированной парфюмерии и призывает к бойкоту магазина.

«ЦУМ Рината Ахметова сдал первый этаж в аренду аферистам, которые продавали в центре Киева подделки мировых брендов под видом оригиналов. Правоохранители и таможня были в курсе», — пишет «Джокер» Куршутова.

Эти обвинения, в частности по поводу продажи якобы поддельной продукции и призывов к бойкоту упомянутого магазина, могут иметь дополнительный контекст. Как отмечает издание Vector, в ЦУМе также расположен магазин «Zielinski & Rozen», который связывают с Куршутовым.

Товары этого бренда, как утверждал Антон Одарюк (PR-директор Comfy), производятся на территории РФ. В частности, он поднимал этот вопрос еще в 2022 году, когда обратил внимание, что в Киеве продавалась продукция с маркировкой «Made in Russia».

Фото этикеток продукции, произведенной в России

Также стоит упомянуть, что, по информации РБК-Украина, семья Куршутова ведет коммерческую деятельность на территории временно оккупированного Крыма, а его брат был публично отмечен российскими властями. РБК-Украина также сообщало, что СНБО не продлило санкции против ряда лиц, в том числе и Куршутова.

По информации от осведомленных источников, администрация ЦУМа начала процедуру расторжения арендного договора с магазином, связанным с Куршутовым.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Совладелец «Джокера» Куршутов начал медиатаку на СКМ, Рината Ахметова и «Ароматеку», — СМИ появились сначала на Антикоррупционная правда.

ООО «Стройиндустрия-Сервис ЛТД» к середине 2022 года принадлежало Игорю Наумцу, гражданину РФ, после начала полномасштабной войны бежавшего в Россию. Все его активы, в том числе ООО «Стройиндустрия-Сервис ЛТД» и компания «Юнигран», занимавшейся добычей полезных ископаемых в Киевской и Житомирской областях, были арестованы. Два года спустя оказалось, что компании, занятые в разработке полезных ископаемых, перешли под контроль Сергея Шапрана, бывшего депутата Броварского городского совета от партии «За Будущее!». и владельца Броварского алюминиевого завода.

В этой связи следует отметить, что, несмотря на уголовные дела в отношении Игоря Наумца и аресты, наложенные на его активы, спецразрешения на добычу полезных ископаемых никто не отозвал, а компании Наумца продолжали их добычу. Более того – ООО «Стройиндустрия-Сервис ЛТД», осуществляющее добычу песка в русле Десны (месторождение Спасское), получило в 2023 году разрешение на расширение места добычи сроком до 2029 года.

Из-за расширения Спасского месторождения Госгеонедра в декабре 2023 отменили аукцион по продаже соседнего Южно-Литкинского участка, что вылилось в потерю бюджетом воюющей страны нескольких сотен миллионов гривен. Которые, естественно, осели в кармане владельца спецразрешения на добычу песка – ООО «Стройиндустрия-сервис ЛТД».

К тому моменту ООО «Стройиндустрия-Сервис ЛТД» уже контролировал Сергей Шапран, хотя формальным владельцем еще оставался Владимир Наумец, вышедший из бенефициаров 2 апреля 2024 года. Игорь Наумец среди бенефициаров вышел 14 ноября 2022 года, передав свое право владения Владимиру Наумцу. В настоящее время структура владельцев ООО «Стройиндустрия-Сервис ЛТД» выглядит так:

Фонд «Денмарк», который есть среди совладельцев, тоже принадлежит Сергею Шапрану.

Кроме того, Сергей Шапран установил контроль над компаниями ООО «Юни Сервис», ООО «Юни Люкс», ООО «Юни Стоун Плент». Структура владения здесь идентична структуре владения в ООО «Стройиндустрия-Сервис ЛТД»: 90% долей в этих фирмах принадлежат Шапрану лично, 10% – через АО «ЗНИКИФ «Денмарк».

Эти фирмы заменили собой ООО «Юнигран», принадлежащее Игорю Наумцу и ведущее добычу гранита и щебня в Житомирской области. После того, как Наумец попал под санкции, ООО «Юнигран» было переоформлено в гражданку Великобритании Елену Калпу, а добыча гранита продолжилась. В 2022 году в офисе ООО «Юнигран» появился Сергей Шапран в сопровождении вооруженных лиц и заявил, что все вопросы теперь решаются через него, а он новый владелец. Подробно эта история описана в материале «Как Сергей Шапран вывел из-под санкций активы российского олигарха Игоря Наумца», но суть ее сводится к тому, что Сергей Шапран является фактическим владельцем всех активов Игоря Наумца, задействованных в разработке недр Киевской и Житомирской областей.

На каких условиях Шапран получил под свой контроль фирмы Наумца – неизвестно. По слухам, сначала между ними была договоренность о том, что Сергей Шапран выводит из-под санкций бизнес Игоря Наумца и получает 50%. Была ли эта договоренность на самом деле – неизвестно, но по факту дело сейчас такое, что фирмы Игоря Наумца контролируются Сергеем Шапраном и не только продолжают работать, но расширяют свои объемы.

В этой связи привлекает внимание публичное обращение Михаила Бродского к президенту Украины под названием «Бизнес-мародерство уничтожает страну». В нем Бродский, в частности, говорит и о Сергее Шапране, сравнивая методы, которыми тот берет под контроль чужой бизнес, со временем Кучмы и «орлов Кравченко»:

Оказывается, Михаилу Бродскому поступали угрозы от бизнесменов в погонах после того, как его бизнес-интересы пересеклись с интересами Сергея Шапрана на рынке добычи песка. Эти угрозы поступали не только Бродскому, но и другим предпринимателям, причем они носили вполне конкретный характер и подкреплялись массовыми уголовными делами в отношении «непонятливых».

Конечно, словами Михаила Бродского можно не доверять, но следует учесть несколько факторов. Кроме того, фирмы Игоря Наумца и его бизнес по добыче полезных ископаемых действительно перешли под контроль Сергея Шапрана, обращает на себя внимание цена вопроса. Формально Сергей Шапран закрыл сделку по покупке ООО «Стройиндустрия-сервис ЛТД», заплатив прежнему номиналу 9 587 500 грн. В то же время активы Игоря Наумца оцениваются не менее чем в 100 миллионов долларов. Таким образом, возникает логичное предположение, что Сергей Шапран с помощью силовиков и под прикрытием кого-то из высших эшелонов власть просто захватывает огромный актив за копейки. Тот факт, что Игорь Наумец находится под санкциями, проблему только усугубляет – его активы стоимостью 100 миллионов долларов вместо того, чтобы стать собственностью государства, идут в чужие руки.

Персона Сергея Шапрана также вызывает вопросы. Это, как уже упоминалось, владелец Броварского алюминиевого завода, владелец холдинга Alumeta Group и бывший глава фракции «За Будущее!» в Броварском горсовете. Сергей Шапран – фигурант многих скандалов, связанных с рейдерством, неуплатой налогов, броском инвесторов, купивших квартиры в доме, к строительству которого был причастен Шапран, и многими другими неприятными вещами.

По данным государственных реестров, Сергей Шапран является владельцем более двадцати разных предприятий. Но это сейчас. А вот история его становления как крупного бизнесмена покрыта мраком и вызывает множество вопросов. Возник Сергей Шапран в Броварах практически из ниоткуда и почти сразу стал руководителем Броварского алюминиевого завода. Случилось это где-то в 2008-2009 годах. Что интересно в этой связи – завод незадолго до появления в его директорском кресле Сергея Шапрана объявил о банкротстве, его как банкрот по остаточной стоимости купила Industrial Property Investments, принадлежащая британской Worldwide Industrial Properties и украинской гражданке Светлане Николаевне Костюк (Лопух). Которая, судя по всему, была обычным номиналом для окружения Леонида Черновецкого – Светлана Костюк возглавляла ООО «Юридическая фирма «Правозащита», принадлежащее Супруненко Александру Ивановичу и Супруненко Вячеславу Ивановичу. Младший – Вячеслав Иванович – трехкратный депутат Киевского городского совета, бывший зять Черновецкого. Старший – Александр – в то время был народным депутатом Украины.

Именно тогда вынырнул и Сергей Шапран, за несколько лет ставший олигархом. Является ли он действительно олигархом или служит номиналом для кого-то другого – вопрос открытый. Потому Сергей Шапран еще каких-то десять лет назад действительно был нищим. По крайней мере, так говорит его декларация, которую он подал, баллотируясь в народные депутаты Украины как самовыдвиженец по 97 округу.

В депутаты Шапран не попал, но после этого началось его восхождение к вершинам бизнеса. Уже через несколько лет материальное положение Сергея Шапрана поразительно изменилось – он стал владельцем заводов и пароходов. Причем в буквальном смысле Шапран купил яхту «Принцесса Виктория» цвета ультрамарин длиной 20 метров, которая оказалась самой большой в акватории Днепра, а ее стоимость превысила два миллиона долларов.

Параллельно Сергей Шапран оброс бизнесом. Но вопросы все равно остались – дело в том, что до 2018 года Сергей Шапран оставался руководителем ООО Первый украинский международный траст-капитал (код ЕГРПОУ 35135332).

И засветился по судебным делам по факту выдачи этой фирмой липовых справок о доходах гражданам, принимающим кредиты:

В этой связи возникает логический вопрос: как соотносится торговля липовыми справками с официальной деятельностью Сергея Шапрана как миллиардер? С одной стороны – миллиарды, яхты, заводы, пароходы; с другой – бумажка за пару сотен гривен. Имеющееся явное несоответствие. Ведь только через восемь лет бывшие тамады и безработные стали внезапно «элитой нации». А тогда мелкий мошенник оставался мелким мошенником, исключений не было.

Что это было – непонятно. Но эта история вызывает вопрос в связи с сегодняшним статусом Сергея Шапрана, который, как говорят реестры, без пяти минут является олигархом, владельцем огромных активов и человеком, выводящим чужой бизнес из-под санкций СНБО. К тому же, как пишет Михаил Бродский, этот человек оказывает влияние на правоохранительные органы страны на самом высоком уровне, а его угрозы очень серьезные люди воспринимают вполне реально. Вся совокупность этих факторов рождает закономерный вопрос: кто стоит за Сергеем Шапраном и в интересах которых он работает?

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Кто стоит за Сергеем Шапраном, который подмял под себя добычу песка на Киевщине? появились сначала на Антикоррупционная правда.

Члены НАТО должны предоставить имена украинских коррупционеров, которые хоронят деньги на банковских счетах в странах Альянса. Ведь для членства в НАТО Украине нужно побороть коррупцию. Об этом заявил секретарь Совета национальной безопасности и обороны Алексей Данилов в эфире телемарафона.

Сообщение Данилов призвал НАТО предоставить информацию об украинских коррупционерах за границей появились сначала на Антикоррупционная правда.

В данный пакет санкций также попала скандально известная «Финансовая Компания Лео» специализирующаяся на схемах по расчету за онлайн игры и игровые продукты. Основной схемой является так называемый «мискодинг»  – вид мошенничества в банковской сети, которое заключается в замене назначения платежа. Поэтому государство видит эти финансовые операции не как ставки на игру, а как приобретение любых других товаров и услуг, пишет «Антикор».

В свою очередь, Национальный банк Украины отменил регистрацию международной платежной системы LEO и исключил информацию об этой платежной системе из Реестра платежной инфраструктуры. Такое решение было принято 20 марта 2023 года в связи с применением персональных специальных экономических и других ограничительных мер (санкций) в отношении ООО «ФК ЛЕО», которое является оператором этой платежной системы. В результате преступной деятельности данной компании государственный бюджет Украины недополучал десятки миллионов гривен ежемесячно. И это во время войны с российским агрессором.

При внимательном ознакомлении с данным решением наше внимание привлек очень интересный персонаж, являющийся соучредителем «Финансовой Компании Лео». Знакомьтесь, Гордиевский Вадим Иванович, который гордо себя величает инвестиционным банкиром и финансовым экспертом. Мы решили разобраться, так ли это на самом деле. Как оказалось, Вадим Иванович экс-чиновник с немалым коррупционным стажем и опытом, который и пригодился ему при «схематозах» в ЛЕО.

При Викторе Ющенко в 2008 году Гордиевский занимал пост заместителя главы Бориспольской РГА и курировал земельные вопросы. Имел самое непосредственное отношение к Виктору Балоге, который в то время возглавлял администрацию президента Ющенко. Именно при Гордиевском бориспольские земли подверглись самому масштабному распилу с дальнейшей распродажей. В том же 2008 году был со скандалом уволен с должности, но до уголовного разбирательства дело так и не дошло. Помогли большие деньги и связи во властных кабинетах, а наш герой стал долларовым миллионером.

Вадим Иванович всегда считался человеком держащим нос по ветру и после прихода к власти Януковича без долгих раздумий стал членом и его команды. И уже в 2012 году Гордиевский занимает кресло руководителя службы автомобильных дорог в Одесской области. Учитывая тот факт, что в облавтодор он прибыл исключительно как столичный «десант», связь с местными силовиками и чиновниками была налажена крайне оперативно. С некоторыми из них он состоит в дружеских отношениях и сейчас. В должности руководителя дорожной службы он состоял ровно до тех пор, пока была возможность пилить выделяемые на ремонт и обслуживание дорог деньги. А это многомиллионные денежные потоки. С этой должности он ушел самостоятельно после того, как было полностью прекращено финансирование данного ведомства, а коровка, как он любил выражаться, была выдоена до последней капли.

Как говорят знающие люди из ближайшего окружения Гордиевского, головокружительная карьера госслужащего, безнаказанность и свалившиеся на голову миллионы долларов окончательно сорвали ему крышу. Злоупотребление не только алкоголем, но и другими меняющими сознание человека веществами, только усугубили данную ситуацию. Вадим Иванович, в самом прямом смысле этого слова, начал крутить дули воробьям. В данном состоянии он пребывает, и по сей день.

Помимо попавшей под санкции СНБО компании Лео наш герой является соучредителем малоизвестной, но от этого не менее сомнительной, «Финансовой Компании Альта Капитал». И снова финансовая компания, как мы видим. Финансовый гений, не иначе. Одним из основных направлений компании является выдача денег в кредит для выхода подозреваемого в уголовном правонарушении под залог. Очень интересно, согласитесь.

Что-то нам подсказывает, что и эта финансовая компания Гордиевского имеет все шансы на санкции СНБО, в лучшем для него случае. А учитывая его послужной список, вполне вероятна и более серьезная реакция со стороны правоохранительных органов и действующей власти. Спокойны мы только в одном, что Вадим Иванович уж точно знает, как выйти под залог, когда денег нет, но есть элитная и дорогостоящая недвижимость. Вопрос только в том, чтобы она внезапно не оказалась под арестом.

А теперь мы хотим напомнить Вадиму Ивановичу Гордиевскому его счастливые бориспольские времена. Только счастливые ли? Время покажет.

Бориспольская мафия

Воры в Украине не только неистребимы, как колорадский жук, но они к тому же имеют удивительную способность бешено размножаться не только в спокойные времена, но и в период кризисов. И без автомата с этой нечистью разобраться, все-таки не удастся. Просто потому, что воры другого закона не понимают.

О земельных махинациях в Украине, и в Киевской области в частности, писалось немало, издавалось все-возможных приказов о борьбе с этими махинациями немеряно. Лидировал по числу скандалов Бориспольский район Киевской области. Тут и деятельность рейдера-наркоторговца Годунка, и убийство Олега Шеремета, ряд покушений на убийство, скандал с местным судьей, который в феврале 2007 года лишил около 500 крестьян паев на участки общей площадью более 1 тыс. га. Тогда в ситуацию был вынужден вмешаться лично Президент? И что? И ничего. Бориспольский район продолжает лидировать по числу преступлений, связанных с продажей земли. Однако, сейчас эти преступления совершаются по новой схеме, но все с теми же участниками. Ущерб, нанесенный государству в Бориспольском районе за один только последний год оценивается в миллионы долларов. Число жителей района, обворованных местной властью исчисляется тысячами. Поэтому не стоит удивляться, если в Бориспольском районе в скором времени опять прозвучат выстрелы.

Действующие лица

Руководит администрацией Бориспольского района друг и земляк Виктора Балоги Иосиф Главати. Еще в июле 2008 года на имя Президента Украины был направлен совместный депутатский запрос депутатов ВР от «Партии регионов» и «Нашей Украины» о земельных махинациях ставленников Балоги в Бориспольском районе Киевской области. Вот как прокомментировали тогда это событие депутаты: «В начале июля этого был направлен Президенту ряд депутатских запросов. В том числе ряд запросов был написан Балоге. Ответы на эти запросы не пришли. Нас проигнорировали – и мы понимаем, почему. Потому что там указываются люди, которых «крышует» Балога. Это, в первую очередь, глава райадминистрации Бориспольского района и его заместитель, которые обвиняется нами в коррупции и злоупотреблении служебным положением – фактически в способствовании воровству земель в Бориспольском районе. С конкретными фактами и уголовными делами.

Кроме того, писали запросы о том, что по фальшивым документам был назначен один из замов главы Бориспольского района . До этого он был назначен директором департамента управления капитального строительства МЧС. В это время Балога был там министром. Вот эти люди полностью покрываются Балогой.

В запросе также указывается, что незаконно приватизировано на якобы сотрудника Секретариата (сейчас проверяется, сотрудник или нет) около 400 гектаров земли. Это тоже Балога покрывает. Вмешивается и СБУ, и Генпрокуратура в покрытие этих преступлений. Зачем нам нужен такой глава Секретариата Президента, который обманывает Президента, ему это все не докладывает и способствует преступлениям в стране?

Дело в том, что этот запрос подписали не только представители Партии регионов, но и представители «Нашей Украины». Вот пусть теперь Президент сам думает, что ему делать. Или он возьмет на себя ответственность за действия Балоги и тоже станет человеком, который поощряет земельную мафию в стране – или он будет разбираться с Балогой».

Однако, сами жители Бориспольского района считают, что в земельных махинациях первую скрипку играет все-таки не Главати, а один из его заместителей – некто Вадим Гордиевский (он же Лазарев), возглавляющий организованную преступную группировку в которую входит известное в районе семейство Коржей, а также ряд криминальных авторитетов.

Вадим Гордиевский – личность весьма любопытная. Удивительно не только то, почему он до сих пор не сидит, но и каким образом он уже несколько лет занимает ответственные государственные должности.

Официальная биография Гордиевского довольно скупа:

1.Гордієвський Вадим Іванович – народився 14 березня 1974 року в м. Первомайську Миколаївської області. Громадянин України. Освіта вища: у 2007 році закінчив Горлівський інститут МАУП. З грудня 2005 року по січень 2006 року – старший менеджер ТОВ «Україна Агро — Трейд – Н» м. Черкаси. З лютого 2006 року по вересень 2006 року – заступник генерального директора ТОВ «Украгро-Н» м. Черкаси. З вересня 2006 року по березень 2007 року – директор Державного підприємства «Управління капітального будівництва при Міністерстві України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи» м. Київ. З жовтня 2007 року по теперішній час – заступник голови Бориспільської райдержадміністрації з питань реалізації в районі державної політики в агропромисловому комплексі, земельних відносинах.

Неофициальную он старательно прячет. По официальной версии Гордиевский родился в городе Первомайске Николаевской области 14 марта 1974 года. Однако, как свидетельствуют документы налоговой администрации , на самом деле он родился 14 марта 1974 года в Горловке Донецкой области и носил вплоть до 2000 года фамилию Лазарев. В той же квартире на улице Ленина, где был прописан в Горловке Вадим Лазарев проживает его мать Гордиевская Татьяна Валентиновна, чью фамилию уже в весьма зрелом возрасте взял Вадим Лазарев. Зачем и почему «путал следы» Вадим Лазарев (Гордиевский) нам не ведомо. Возможно, просто находился в розыске. Но страсть к двойной жизни проявлялась не только в ложных данных о месте рождения и в изменении фамилии, но и в других моментах биографии нашего героя.

Цитируем газету «Зеркало недели»:

История одного из заместителей Бориспольской райгосадминистрации имеет все шансы открыть новую страничку в жизнеописании представителей от власти с сомнительным образованием.

Хотя уровень фигурантов прежних разоблачений был значительно выше, но ситуация с Вадимом Гордиевским , курирующим в Борисполе земельные вопросы, имеет государственное значение. Ведь этого чиновника подозревают ни много ни мало в обмане президента Виктора Ющенко. Во всяком случае, именно так преподносятся события в депутатском обращении Геннадия Москаля, поступившем на днях в секретариат главы государства.

В документе утверждается, что В. Гордиевский «сознательно ввел в заблуждение» президента, предоставив «сфабрикованные документы о своем высшем образовании». Это позволило ему согласно соответствующему указу занять в октябре 2007 г. нынешнюю должность.

Причем чиновник воспользовался липовым документом о высшем образовании в третий раз. Впервые он предъявил его в Межрегиональную академию управления персоналом в 2005 г. В результате заочно за два года вместо пяти он получил второе высшее образование по специальности «экономист — финансовый менеджер». А в 2006 г. на основе купленного диплома В. Гордиевский получил должность директора госпредприятия «Управление капитального строительства» при МЧС, которую занимал до сентября 2007 г.

Провал студента

Вычислили лжестудента из-за его невнимательности. В одной из автобиографий для госучреждения он указал, что в 1992 году поступил и в 1996 году окончил Украинский государственный педагогический университет имени Драгоманова. Но этот вуз никогда так не назывался. Вместо «Украинский» надо было написать «Киевский».

Но если эту описку можно было пояснить человеческой забывчивостью, то факт получения диплома на фамилию Гордиевский окончательно развеял сомнения в подлинности документа. Дело в том, что до 2004 года Вадим Гордиевский носил фамилию Лазарев, на которую по идее и должен был быть оформлен диплом. Более того, в педагогическом университете нет сведений о том, что в 1996 году его заканчивал студент Гордиевский .

В безобидных, на первый взгляд, манипуляциях с документами о высшем образовании четко просматривается часть третья ст. 358 Уголовного кодекса — «Использование заведомо поддельных документов», предусматривающая наказание в виде штрафа в размере до 50 минимальных доходов граждан, арест на срок до полугода или ограничение свободы на срок до двух лет.

Поэтому в обращении к президенту народный депутат просит назначить служебное расследование, на время которого отстранить от исполнения обязанностей В. Гордиевского . Кроме того, по его мнению, Генеральная прокуратура должна возбудить уголовное дело по этим фактам.

Депутатское обращение на эту же тему поступило и в правительство. В нем премьера Юлию Тимошенко просят поручить Главному управлению государственной службы разобраться в ситуации. О реакции на этот сигнал пока ничего не известно. Но В. Гордиевский продолжает работать. Насколько его деятельность успешна, судить трудно. Но однозначно можно сказать, что скандал с дипломом не единственный, в котором фигурирует персонаж с этой фамилией.

Дело о номерках

Как тут не вспомнить любителя театра Ручечника из сериала «Место встречи изменить нельзя», известного способностью незаметно для жертвы вытащить гардеробный номерок. С Вадимом Гордиевским тоже связана история с номерками, правда, речь шла сразу о 47. Известно о ней стало из обращения жителей села Дударкив.

В апреле нынешнего года в этом селе проводилась жеребьевка по разделению земельных участков. Заместитель председателя Бориспольской райгосадминистрации якобы привез 620 номерков для жребия, хотя, согласно составленным спискам, участие в жеребьевке должны были принять только 573 человека. Как утверждают очевидцы, в ящик господин Гордиевский бросил 573 номерка, как и положено, а вот остальные 47 при всех положил себе в карман. Жители села подозревают, что за этими «лишними» жетонами были спрятаны лучшие земельные участки.

Если это правда, то налицо превышение служебных полномочий, что также требует реакции прокуратуры. Соответствующее обращение депутаты направили в мае, но ответа не получили. Повторный запрос они передали в июне. Но реакция была, вероятнее всего, та же. Запрос переправили в областную прокуратуру, где о нем, похоже, забыли.

Такая реакция, мягко говоря, настораживает. Ведь именно с Бориспольским районом связан наиболее резонансный и длительный земельный скандал, когда местный судья в феврале 2007 года лишил около 500 крестьян паев на участки общей площадью более 1 тыс. га. В ситуацию вынужден был вмешаться лично президент.

Казалось, что после этого о новых земельных аферах забудут. Но общественные организации продолжают искать правду и обращаться к руководству страны с просьбой помочь разобраться с фактами разворовывания земель сел Велика Александровка, Счастливое, Гора и других.

В этом нет ничего удивительного. Ведь до сих пор страна так и не услышала, какое же наказание понесли виновные в скандале с паями в Бориспольском районе. Т.е. наказание фактически отсутствует.

В этих условиях растет спрос на «своих людей» на государственной службе. Их не испугать статьей из Уголовного кодекса. У них есть нечто большее, чем образование, опыт работы или знания, — они привыкли решать любые проблемы, не задаваясь вопросом, насколько законны их методы достижения цели.

Гордиевский-Лазарев, Коржи и другие

Наш герой – Вадим Гордиевский, несмотря на то, что находится на госслужбе, является учредителем нескольких фирм:

БЛАГОДІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ «УКРАЇНСЬКИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ ФОНД 3000» – вместе с собственной супругой, Гордиевской Анной Сергеевной и неким Егоровым Алексндром Эдуардовичем. Это доверенное лицо Гордиевского имеет ряд фирм в Киеве и Черкассах: «ТЕХНІКС-95», «ЄВРОБУДИНОК-3000», «УКРАЇНААГРОТРЕЙД-Н», ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «ДАНАТ», «СЛУЖБАСПЕЦБУД-Н».

Все эти фирмы, так или иначе причастны к махинациям Гордиевского с землей Бориспольского района. Ноу-хау Гордиевского является способ перепродажи земли. Данные об уже проданном земельном участке просто удаляются из районного кадастра, в него вписываются новые владельцы, которые получают техническую документацию на землю и получают госакты. А когда предыдущие владельцы, шокированные подобным беспределом пытаются вернуть свою землю – им советуют не ходить ни в правоохранительные органы, ни в суд. Чтобы не оказаться однажды с проломленным черепом.

В подготовке технической документации и в силовой составляющей афер Гордиевскому помогает известное в бориспольском районе семейство Коржей. Основным предприятием Коржей является фирма «Широта», сменившая в 2004 году свое название на ООО «Агати-5». Именно эта фирма и занимается основными аферами с землей. В числе ее учредителей Иван и Михаил Коржи, Ирина Косянчук, Татьяна Печатнова, Василий Кушниренко и некий Бакиров Тумбат Самед Оглы. Господин Бакиров выполняет в ОПГ ответственную роль по связям с преступными сообществами азербайджанской диаспоры, которые осуществляют силовое прикрытие махинаторов. Также в число учредителей входит супруга Самеда Оглы – Бакирова Екатерина Сергеевна.

Еще одна фирма Коржей – ООО «Кроки -5», специализирующаяся на фальсификации землемерных, геодезических и гидрографических работ. В число ее учредителей входит Иван Корж, Александр Печатнов, Николай Кияшко и Василий Кушниренко. Также Коржи руководят Ассоциацией инвесторов Бориспольского района, которую правильнее было бы называть ассоциацией по обману инвесторов. В число учредителей Ассоциации входят помимо Коржей Владимир Сытник, Дмитрий Кутах, Петр Ключка, Владислав Червинский, Анатолий Бидюк, Александр Кондрашов, Михаил Герус и Дмитрий Кришталь.

Следующее предприятие Коржей – обслуживающий кооператив «Сакура», расположенный в Гнидине Киевской области и занимающийся якобы управлением недвижимостью. В числе его учредителей помимо Коржей некая Мария Боднар, проживающая в Винницкой области, Александр Лесничук, проживающий в Броварах, Игорь Макаренко, проживающий в Киеве и киевлянка Пелагея Кузьменко. Есть основания предполагать, что фирма является фиктивной и используется для обналичивания денег.

Наиболее интересной фирмой Коржей является компания «АЛТЛАНДС ОВЕРСІЗ КОРП.», находящаяся в государстве Белизе на улице ПРИНЦЕСС МАРГАРЕТ ДРАЙВ 5756. Для чего «скромным» бориспольским земельным махинаторам нескромная «оффшорка» в Белизе – вопрос глупый. Для того чтобы деньги выводить. Ведь рано или поздно придется убегать, и Коржи это прекрасно понимают. Учредители оффшорки помимо Коржей некая Куликова Наталья Евгеньевна, проживающая в Киеве, на Воздухофлотском проспекте 23, кв 61. К ней вроде бы уже выехали.

Продолжение следует…

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Гордиевский Вадим Иванович: почему мошенник из ФК «Альта Капитал» до сих пор на свободе? появились сначала на Антикоррупционная правда.

О видных бойцах «территориальных оборон» Монако, Дубая, Куршевеля и так далее нам регулярно повествует «Украинская правда». Украинцы (и не только) с увлечением следят за «борьбой» суркисов, тимошенок, столаров, жеваг, королевских и прочей «элиты», которая сбежала из страны аккурат накануне российского вторжения или сразу после него.

Повторимся, это – возмущает. Но не удивляет, потому как все понимают, откуда все эти люди взяли деньги на роскошную жизнь. Однако во время очередного журналистского расследования о жизни украинских «беженцев» в Куршевеле УП наткнулась на человека, присутствие которого среди всей этой роскоши вызывает удивление.

Это – Валерий Алексеевич Зинкевич, депутат Владимирского городского совета Волынской области. Вот он, в компании молодой особы, которую интимно обнимает ниже спины:

До этого они вдвоем долго ходили по местным бутикам:

Что удивительного? Нет, не то, что депутат от партии неизвестно куда девшегося великого стратега и патриота Игоря Смешко «Сила и честь» сумел пересечь границу Украины вопреки Указу Зеленского о запрете на выезд в том числе и депутатам. На этот случай у Владимира Зинкевича имеется соответствующая справка о плохом здоровье.

Возможно, что так и есть. Даже не просто возможно, а, скорее всего, именно так и обстоят дела – Валерий Зинкевич действительно болен и снят с воинского учета.

Но суть не в этом, хотя именно на этом моменте и сосредоточились журналисты после того, как вышло расследование УП, а сам Зинкевич отказался давать какие-либо комментарии автору материала Михаилу Ткачу.

Свою поездку Зинкевич прокомментировал уже потом, после того как скандал набрал оборотов. Но никто почему-то не задался другим вопросом – откуда у депутата городского совета из глубоко провинциального городка деньги на поездку в Куршевель?

К сожалению, декларацию Зинкевича увидеть нельзя – тут все чиновники и депутаты должны быть глубоко благодарны «слугам», закрывшим доступ к декларациям. Но в государственных реестрах он значится в качестве скромного физического лица-предпринимателя, занимающегося розничной торговлей.

Причем, согласно данных сервиса Юконтрол, является плательщиком единого налога, что говорит о скромных объемах бизнеса.

Каких-либо иных источников дохода не обнаружено, хотя, как заявил сам Зинкевич, его поездка в Куршевель была не единичной. Но и в момент, когда его в Куршевеле застала съемочная группа УП, Зинкевич там явно не попрошайничал – он в компании молодой особы долго бродил по бутикам. Которые ценами явно отличаются от магазинов Волыни.

И именно это вызывает наибольшее любопытство – откуда у скромного ФОПа из провинции столько денег? Возможно, следует присмотреться к его депутатской деятельности, благо Валерий Зинкевич является заместителем в одной из самых «жирных» комиссий Владимирского горсовета – по земельным отношениям?

На этом любопытство не заканчивается – как этот же скромный ФОП и депутат заштатного (пусть простят нас жители Владимира) городского совета Валерий Зинкевич умудрился попасть во все мыслимые санкционные списки?

Что делает депутат от суперпатриотической партии супергероя-патриота Смешка Валерий Зинкевич в санкционном списке, например, Японии? Как и за что он туда попал? За что на него наложил санкции Совет национальной безопасности и обороны Украины, возглавляемый Зеленским?

И почему тогда этот человек до сих пор депутат и раскатывает по Куршевелям? Ответа на все эти вопросы нет. Но согласитесь – они куда более интересны, чем то, как пересек Валерий Зинкевич границу Украины.

P.S. А где, кстати, бывший глава СБУ генерал-полковник Игорь Смешко, набравший на прошлых выборах президента Украины более 6% голосов? Где этот герой-патриот, чьи депутаты раскатывают по Куршевелям?

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Откуда у обычного депутата из райцентра Валерия Зинкевича деньги на походы по бутикам Куршевеля? появились сначала на Антикоррупционная правда.

Тем не менее, для широкой общественности тема масштабной лесной реформы, которую в разгар войны активно внедряет украинское правительство, остается «терра инкогнита». Так же малоизвестна фигура человека, который, вероятно, стоит по грандиозной коррупционной схеме, – миллиардер Леонид Юрушев, владелец элитных гостиниц в Киеве и тесть шоумена и бывшего нардепа от партии Зеленского — Александра Скичка, пишет ОРД.

Борьба с олигархами во время войны: власть взяла паузу

Деолигархизация в Украине поставлена на паузу. 24 февраля, в годовщину начала полномасштабного вторжения РФ, Кабинет министров Дениса Шмыгаля принял распоряжение, которым перенесло время введения Реестра олигархов – с апреля на неопределенный срок – три месяца после обнародования заключения Венецианской комиссии. Представители власти объяснили этот шаг желанием удовлетворить западных партнеров, требующих искоренить связи между крупным бизнесом и политикой. В то же время, один из провластных спикеров – нардеп от “Слуги народа” и представитель президента в Верховной Раде Федор Вениславский 1 марта в комментарии “Общественному радио” заявил, что сейчас вопрос деолигархизации якобы потерял “актуальность и остроту” на фоне широкомасштабной войны. «Вся страна, в том числе и представители олигархии, стоит совместно против российской агрессии», – отметил Вениславский. Но добавил, что на данном этапе не считает олигархат угрозой национальной безопасности Украины.

Действительно, за прошлый год целый ряд богатейших украинцев потерял большую часть активов, закономерно снизилось и их политическое влияние (по крайней мере, так это выглядит на поверхности) из-за концентрации власти в руках Верховного главнокомандующего во время военного положения. Отдельные олигархи отчитываются о миллионных и даже миллиардных пожертвованиях в поддержку Вооруженных сил и людей, пострадавших от боевых действий. Однако означает ли это, что явление олигархата больше не угрожает будущему нашего государства?

Существует известная пословица: «Кому война, а кому родная мать». Большинству украинцев вторжение РФ принесло горе и материальный ущерб. Это касается и многих бизнесменов и даже олигархов. Однако всегда там, где кто теряет, кто другой находит для себя новые возможности. Так же и сейчас отдельные представители крупного бизнеса, имеющие доступ к кабинетам власти, создают новые схемы для собственного обогащения, которые, в связи с тем, что внимание общества приковано к фронту, становятся еще более дерзкими и масштабными. Один из таких – непубличный Леонид Юрушев.

Лесная реформа от Кабмина: сначала монополизация, потом приватизация?

7 сентября в прошлом году Кабинет министров Украины дал старт масштабной реформе лесного хозяйства, приняв постановление №1003. На фоне громких известий с фронта эта новость тогда не попала в поле зрения ведущих СМИ.

Суть реформы лучше описывает одно слово – “оптимизация”. Именно этот термин чаще всего используют представители правительства, мотивируя необходимость введения изменений. «Лесная реформа» от Кабмина предусматривает объединение всех 158 государственных лесхозов в одно государственное предприятие «Леса Украины». Создание этого предприятия-гиганта завершилось месяц назад – 20 января. Также вместо 24 межрегиональных управлений лесного и охотничьего хозяйства образуют 9 региональных офисов.

Казалось бы: что изменится от того, что государство перекроит структуру управления своим лесным хозяйством? На самом деле меняется многое. Прежде всего, ГП «Леса Украины» фактически становится монополистом в отрасли, что означает конец конкурентного рынка древесины, который, хотя и не без труда, и заработал в последние годы после введения торгов на лицензированных биржах. Конкурентный рынок – это рыночные цены и равный доступ к сырью для крупных, средних и малых предприятий деревообрабатывающей отрасли. В то время как монополизация – это идеальное поле для «серых схем», которыми будет пользоваться, в первую очередь, крупный бизнес.

Еще более угрожающим выглядит то, что создание государственного монополиста может быть только промежуточным этапом, а следующим шагом будет приватизация ГП «Леса Украины», а значит — всех украинских государственных лесов. Об этой угрозе прямо говорят все лесоводы, мнения которых опросило профильное издание «Экополитика». О создании предпосылок для масштабной приватизации национального богатства говорится и в обращении народных депутатов к президенту, премьер-министру, министру защиты окружающей среды и главе Гослесагентства от 1 июля 2022 года. Обращение подписало более 100 избранников, среди которых и представители провластной «Слуги народа». Они прямо говорят: в случае реализации реформы «наиболее ценные леса Карпат и Полесья могут оказаться в частных руках».

В правительстве успокаивают: приватизировать леса государственной собственности пока нельзя, и это прямо прописано в постановлении №1003. Однако никто не может дать гарантии, что завтра государственное предприятие «Леса Украины» не трансформируется в публичное акционерное общество, акции которого приобретут «свои люди». По крайней мере, о существовании такого плана присвоения природных ресурсов заявлял в феврале прошлого года народный депутат, бывший слуга народа Александр Дубинский. Дубинский – фигура одиозная, однако описанная им схема не выглядит фантастически: «Покупатели акций государственной акционерной корпорации с условным названием Укрлес смогут получить, например, право аренды лесов на 50 лет и пользование земельными участками, на которых они находятся. Это право на заготовку, право на побочные продукты лесных хозяйств и продажу. Это грибы, мед, ягоды. Лесхозы производят много всего”.

Настораживает, что все изменения в сфере лесного хозяйства правительство проводит без публичного обсуждения, не показывая никому ни стратегии, ни плана реформы. Так, 13 декабря прошлого года Государственное агентство лесных ресурсов обнародовало законопроект «Об особенностях управления объектами государственной собственности в лесной отрасли…», предусматривающий ликвидацию не только государственных, но и коммунальных (бывших колхозных) лесных хозяйств, о чем раньше речь вообще не шла. Коммунальные лесхозы, которые находятся в управлении территориальных общин, правительство теперь также хочет присоединить к монополисту «Леса Украины». Такая инициатива столкнулась с решительным сопротивлением в регионах, где бюджеты общин в значительной степени формируются за счет поступлений от коммунальных лесхозов. Житомирский, Черниговский, Винницкий областные советы обратились к правительству и парламенту с требованием не допустить принятия скандального законопроекта, который, по мнению депутатов, противоречит Конституции Украины, нивелирует реформы местного самоуправления и децентрализации.

Олигарх с «семейными связями» с властью

Возникает логичный вопрос: кому это выгодно? Точнее, какая заинтересованная сила настолько влиятельна, чтобы решать судьбу национального богатства Украины в то время, когда на фронте украинские защитники отдают жизнь за каждый квадратный метр родной земли? Причем эта сила пока достигает своего, несмотря на протесты общин, которые, похоже, со временем будут только нарастать.

Имя человека, якобы стоящего по масштабной схеме присвоения украинских лесов, в один голос называют как лесоводы, так и журналисты-расследователи, а также отдельные народные депутаты. Это – миллиардер Леонид Юрушев – владелец одного из крупнейших в Украине лесоперерабатывающих комплексов «Украинской холдинговой лесопильной компании» и «Коростенского завода МДФ».

Юрушев, пожалуй, самый непубличный среди украинских олигархов. При том, что в большой бизнес он пришел еще в 90-х, входя, согласно сообщениям СМИ, в так называемую «енакиевскую группу» и будучи соратником донецкого криминального авторитета Ахатя Брагина («Алика Грека»). За все это время Юрушев не дал ни одного комментария или интервью печати. Зато создал крупную бизнес-империю, которая включает, кроме деревообрабатывающих предприятий, также гостиницы класса «люкс» в столице («Fairmont», «InterContinental Kyiv», «Riviera», «Alfavito»), машиностроительные заводы, девелоперскую компанию «Ярославов Вал» ”. Среди бывших активов олигарха – банк «Форум», Кременчугский сталелитейный завод, бизнес-центр «Леонардо».

В деревообрабатывающий бизнес Леонид Юрушев вошел в 2010 году, запустив первый в Украине завод по производству древесноволокнистых плит – «Коростенский завод МДФ». В настоящее время это крупнейшее предприятие такого профиля в стране. Место для размещения завода было выбрано неслучайно – Житомирщина богата хвойными лесами. Хотя по стандартам при производстве МДФ должны использоваться отходы древесины, на деле предприятие Юрушева вырубает гектары леса, о чем неоднократно заявляли экоактивисты, в частности Всеукраинская экологическая лига. Вообще экологию миллиардер никогда не беспокоился: в 2012 году работу его завода в Коростене временно приостанавливала Госэкоинспекция из-за массовой гибели рыбы в реке Уж, вызванной сбросами отходов.

По данным местных СМИ , в Коростене бизнесмен наладил взаимовыгодные отношения с местными чиновниками. В 2011-м компания Юрушева согласилась стать владелицей созданного под эгидой городского совета технопарка «Коростенский индустриальный парк». После этого предприниматель получил полное содействие от местных органов власти. В 2015-м, также в Коростене, Леонид Юрушев основал «Украинскую холдинговую лесопильную компанию». Сейчас это самый большой в Украине лесопильный комплекс, который ежегодно может перерабатывать 600 тысяч кубометров древесины. В общей сложности предприятия миллиардера способны потреблять до трех миллионов кубометров – это примерно 20% от всей заготовки леса в украинских государственных лесхозах. Интересно, что создание УХЛК совпало с другой реформой лесной отрасли в Украине – в апреле 2015-го в Украине ввели мораторий на экспорт необработанной древесины, а уже в мае Верховная Рада освободила от уплаты НДС импорт деревообрабатывающего оборудования. Обе законодательные новации оказали очень положительное влияние на рентабельность бизнеса Юрушева.

Арсений Яценюк

Вообще, миллиардеру всегда удавалось плодотворно сотрудничать с властями, заводя своих людей на должности в государственных органах. Во времена Януковича Юрушева называли приближенным к семье президента, его компании получали преференции и выгодные заказы от государства. После победы Революции достоинства ничего не изменилось, благодаря связям олигарха с тогдашним премьером Арсением Яценюком (Юрушева называли одним из основных спонсоров политика и его партии «Фронт перемен»). Впоследствии миллиардер нашел общий язык и с преемником Яценюка Владимиром Гройсманом. А уже с нынешней властью у Леонида Юрушева по-настоящему родственные связи: его зять, муж дочери Елизаветы Александр Скичко был народным депутатом от провластной «Слуги народа», позже занимал должность председателя Черкасской ОГА.

Александр Скичко с женой Елезаветой

Борьба за лес: как взять под свой контроль целую отрасль

Идея приватизации украинского леса возникла не сегодня и не вчера. Еще при премьерстве «компаньона» Леонида Юрушева Арсения Яценюка озвучивалась инициатива по передаче части лесного фонда в концессию. Уже в 2017 году Кабмин преемника Яценюка Владимира Гройсмана утвердил программу передачи лесхозов в частные руки. СМИ тогда также говорили об интересе Юрушева, имеющего целью создать вертикально интегрированный холдинг, объединяющий не только лесопильню, деревообработку и логистику, но и имеющую свою сырьевую базу. В 2017 году против таких планов выступила Европейская бизнес-ассоциация и отраслевые объединения деревообработчиков, поэтому программа не получила своей реализации. Сейчас ЕБА заняла сторону «реформаторов» — 2 августа 2022-го исполнительный директор Европейской бизнес-ассоциации Анна Деревянко выступила с заявлением в поддержку создания единого ГП «Леса Украины».

В следующем, 2018 году, Верховная Рада приняла закон о внесении изменений в Налоговый кодекс, усиливший налоговое давление на лесхозы. По данным политолога Петра Олещука, лоббистами закона были олигархи Леонид Юрушев и Юрий Косюк. Их цель – довести государственные лесхозы до банкротства для дальнейшей дешевой приватизации.

Юрий Косюк

Следующая попытка дать старт «реформе» состоялась в позапрошлом году. В августе 2021 года секретарь Совета национальной безопасности и обороны Алексей Данилов анонсировал заседание СНБО по лесному хозяйству, на котором должны, в частности, рассмотреть вопрос создания «промышленного леса» – фактически речь идет о реанимации идеи передачи лесхозов в концессию. Анонсированное заседание так и не состоялось. Заинтересованным в инициативе Данилова тогда также называли Юрушева. Следует отметить, что и у самого секретаря СНБО есть интересы в лесной отрасли – его жена владеет долей в ЧАО “Киевский деревообрабатывающий комбинат”.

В 2021 году профильное издание «Открытый лес» сообщало, что предприятия олигарха Юрушева испытывают нехватку сырья из-за роста оптовых цен на лес-кругляк в 1,5 — 3 раза. В частности, мощности компании-гиганта «УХЛК», по данным издания, были загружены не более чем на треть. Благодаря политическим связям миллиардер, как утверждал «Открытый лес», выкручивал руки лесхозам, заставляя поставлять лучшее сырье по минимальной цене. Однако это не решало проблему. Также 17 августа 2021-го предприниматели Житомирщины обращались к главе области Виталию Бунечке с требованием прекратить предоставлять преференции монополисту.

Преференции деревообрабатывающей компании Юрушева получают уже не первый год. Так, 15 сентября 2020 года «Коростенский завод МДФ» посетил премьер-министр Денис Шмигаль. Уже через месяц после этой экскурсии правительство ввело так называемые «редукционы» для продажи древесины. В отличие от аукционов, на редукционах стоимость лота с каждым шагом снижается, а не растет. По данным издания «Наши деньги», именно фирмы Юрушева лидировали по объемам закупок на редукционах. Так, только на торгах 31 января — 2 февраля 2021 они приобрели 155 тысяч кубометров древесины — это сопоставимо с годовым объемом заготовки леса в такой области как Кировоградская.

Лесная отрасль украинской промышленности уже давно играет по правилам, которые лоббирует олигарх Юрушев. Люди, аффилированные с монополистом, занимают высокие посты в профильных государственных органах. Так, Андрей Заблоцкий возглавлял Государственное агентство по лесным ресурсам с декабря 2019 по июль 2020 года. Сейчас он представляет юридические интересы «Украинской лесопильной холдинговой компании» миллиардера. Заместителем Заблоцкого был Сергей Власенко, которого в СМИ также называют «человеком» олигарха. Власенко был кандидатом на должность главы скандального ГП «Леса Украины», однако занял другой важный пост — заместителя министра защиты окружающей среды и природных ресурсов.

Бывший работник структур Юрушева, более 5 лет возглавлявший его инвестиционную компанию «Astrum Capital», Руслан Магомедов, в 2020 году стал внештатным советником руководителя Офиса президента Андрея Ермака, а в феврале 2021-го был назначен главой Национальной комиссии по ценным бумагам и фондовому рынку. . Эту должность до сих пор занимает. Нацкомиссия, возглавляемая Магомедом, среди прочего, выдает лицензии биржам, на которых продают древесину. Добавим, что неофициально куратором лесной отрасли Украины называют заместителя главы ОП Ростислава Шурму – бывшего менеджера группы Метинвест Рината Ахметова.

Андрей Ермак

Что мы имеем в итоге? Контроль над значительной частью национального богатства Украины хочет получить олигарх, организатор серых схем при любом правительстве и любом президенте, бывший соратник Януковича. Многие годы он получал преференции для своего бизнеса, при чем всегда оставался в тени, действовал непублично руками «своих людей» в нужных кабинетах. Это происходит в то время, когда западные партнеры Украины ждут от нас реальной деолигархизации, завершение которой является одним из условий вступления в ЕС. При этом власти делают вид, что этот вопрос «не актуален». Проторил ли Юрушев дорожку к главе офиса действующего президента, Андрею Ермаку, вопрос пока без ответа. Ситуация в лесной отрасли наглядно демонстрирует нам, что борьба с олигархическими влияниями – это борьба за то, чтобы Украина и ее ресурсы и дальше принадлежали украинскому народу, а не мародерам, привыкшим заботиться только о собственном обогащении.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Одиозный олигарх Леонид Юрушев хочет взять под контроль национальное богатство Украины появились сначала на Антикоррупционная правда.

Ракетні обстріли росіян призвели до критичного падіння частоти в енергосистемі, через що вперше були зупинені всі атомні енергоблоки країни. Ідеться про Рівненську, Хмельницьку та Південноукраїнську АЕС. Раніше було відключено і тимчасово окуповану Запорізьку АЕС, яка постраждала від терористичних актів російської федерації. Також, у рамках енергетичного терору зі сторони Росії, були атаковані пошкоджені українські ТЕС та ГЕС, які перестали віддавати електроенергію.

Зрозуміло всім, що головним винуватцем блекауту в Україні є терористичні атаки російської федерації, яка поступово втрачає залишки надії здолати українські збройні сили на полі бою. Але чи лише Росія несе відповідальність за масове знеструмлення українських міст і чи була в України можливість підготуватись до такого критичного сценарію? І якщо така можливість була, то хто і чому не вжив відповідних заходів аби захистити енергосистему країни чи хоча б мінімізувати наслідки того, що сталося.

Експерти стверджують, що проблема з якою зіштовхнулася Україна, полягає не лише в пошкодженнях від російських ракет.

Важливою проблемою є жахливий стан мереж, який унеможливлює швидке відновлення енергосистеми. Раніше вже неодноразово зазначалося, що енергомережі потребують модернізації, а тепер зношені ділянки мереж зіграли «злий жарт» — зросла аварійність на таких ділянках, оскільки ракетні удари розхитали енергосистему. Це своєю чергою спричинило ще більшу потребу в аварійних відключеннях. Крім того, як зауважує експерт Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук, ми зіткнулись з критичною відсутністю у нас у резерві необхідного для ремонту обладнання.

“Багато пошкоджених об’єктів, не працюють пристрої видавання електроенергії, пошкоджено підстанції, які складно відновити швидко, бо потрібного обладнання майже немає. Поки що те, що дарується чи купується, за кількістю цього недостатньо, щоб покрити наявні проблеми», — зауважує експерт.

За його словами українським енергетикам надзвичайно важлива наявність необхідного обладнання. І хоча багато країн-партнерів уже оголосили про допомогу у відновленні енергетики країни, деякі енергооб’єкти швидко відновити, якби цього не хотілося, не вдасться. Часу на виробництво потрібного обладнання може піти щонайменше від 3 до 6 місяців.

Виникає цілком логічне запитання! Чому про наявність в Україні відповідного обладнання не потурбувалися чиновники, які несуть безпосередню відповідальність за стабільну роботу енергетичної галузі?

Страшно уявити, що буде, якщо масовані ракетні удари по об’єктах енергетичної інфраструктури продовжуватимуться, з кожним разом дефіцит обладнання зростатиме, а шанси його отримати швидко, як випливає з думок експертів просто таки мізерні. Пів року на виробництво і заміну, того що вже втрачено це неприпустимо довго, особливо в умовах посилення зимових холодів.

Виходить так, що за старою доброю традицією, зима прийшла для Українських чиновників неочікувана.

Важливо зауважити, що вище керівництво держави ще влітку володіло інформацією про плани кремля завдати ударів по об’єктах енергетичної інфраструктури. Розвідка країн партнерів проінформувала своїх українських колег про таку загрозу вчасно. Окрім того, за інформацією з наших джерел, це питання обговорювали на засіданні Ради національної безпеки і оборони (РНБО) до складу якого ще з травня 2021 року безпосередньо входить і міністр енергетики України Герман Галущенко.

Вочевидь, людина яка тривалий час працювала віце-президентом НАЕК “Енергоатом” і є чинним міністром енергетики, не могла не розуміти до яких наслідків можуть призвести ракетні удари ворога по трансформаторним станціям і енергомережі. Припустимо, що не розуміла, то потрібно було негайно зібрати експертну групу для оцінки ризиків і розробки плану дій на випадок найгіршого сценарію. Натомість міністр вирішив проігнорувати кричущо важливу інформацію, власне кажучи, не зробив нічого для забезпечення галузі резервним обладнанням.

Вдумайтеся, лише через п’ять днів після найбільшого масованого ракетного удару по енергетичній інфраструктурі, міністр Галущенко додумався зустрітися зі своїм литовським колегою і домовитись про передачу Україні необхідних трансформаторів. Лише 28 листопада, так ніби перед тим не було кілька хвиль російських ракетних атак, так ніби удари 23 листопада були повною несподіванкою для його відомства і трапилися вперше.

Крім того, маленька Литва не лише змогла створити у себе необхідний резерв обладнання, а й знайшла можливість поділитися ним з Україною. Всього, уряд маленької балтійської країни, має намір в кілька етапів передати нам, 252 трансформатори різної потужності.

Залишається вкотре риторично запитувати, чому такого стратегічного запасу не виявилось у великої 40 мільйонної країни? Хочеться вірити, що коренем всіх теперішніх проблем української енергетики є банальна халатність чиновників. Втім, численні факти свідчать про інше.

Для тих, хто стежить за подіями в українській енергетиці не секрет, що впродовж останніх років у цій галузі корупційні скандали виникали як гриби після дощу. Служба Безпеки України неодноразово викривала відкатні схеми неймовірних масштабів, затримувала кур’єрів з астрономічними сумами готівки, відкривала кримінальні справи, за фактом в рази завищених цін на закупівлі обладнання і запчастин для українських енергогенеруючих станцій. На жаль, не змінилась така ситуація і в умовах війни.

Хоча, чому ні, змінилась! Жадібність причетних до корупційних схем осіб зросла. Запчастини та обладнання, які закуповувались в останні роки для енергетичної галузі зросли у ціні. Корупційна націнка яка становила 50-100% сягнула, за оцінками експертів, 200-250%. Тобто, від ціни яка може становити 100 умовних одиниць у постачальника, зростає в три, п’ять разів, за умови, що зайві кошти будуть переведені у готівку і передані “за призначенням”. Оскільки товар специфічний, придатний до продажу лише для спеціалізованих клієнтів, постачальники здебільшого змушені погоджуватися. Тим більше, що скаржитись у правоохоронні органи чи вищі інстанції судячи з попередньої практики просто немає сенсу.

Зрозуміло, що без “одобрямс” від вищих чинів такі оборудки неможливі. Хтось має користуватись достатнім впливом на державні структури, аби дані схеми продовжували існувати. Серед тих, кого неофіційно називають лобістами, імена все тих же Германа Галущенка і його ставленика в структурі НАЕК “Енергоатом” Олега Бояринцева. Що не дивно, журналісти розслідувачі цю пару пов’язують з постаттю майстра корупційних схем Андрія Деркача.

Останній відомий в якості викритого агента російських спецслужб, щодо якого США та РНБО України ввели персональні санкції.

На підставі кількох незалежних журналістських розслідувань, експерти наголошують на безпосередньому зв’язку Галущенка і Бояринцева з групою Деркача, а також стверджують, що Андрій Деркач, незважаючи на викриття його зв’язків з ГРУ РФ, продовжує впливати на стан справ в українській енергетиці.

Так, з 400 мільйонів виділених на погашення заборгованості українських АЕС перед постачальниками у жовтні поточного року, левову частку коштів було виділено на ті контракти, які стосуються окупованої Запорізької Атомної Електростанції (ЗАЕС). Парадокс! Наявний борг, за постачання комплектуючих повертають тим, хто постачав їх на станцію, що знаходиться поза контролем українського уряду.

З іншого боку дуже зручно, навіть після деокупації ЗАЕС, ніхто не зможе встановити які саме комплектуючі були поставлені підрядниками. По-факту доведеться просто списати все на війну та укомплектувати станцію ще раз. Крім того, за інформацією з неофіційних джерел, за погашення боргів постачальників “попросили” неофіційно повернути в потрібні кишені від 50 до 70%. Відкат цілком прийнятний якщо врахувати, що постачальники в умовах окупації станції опинились у патовій ситуації.

Краще повернути хоч частину коштів, ніж взагалі нічого не отримати!

Знову ж таки, здивування викликає той факт, що сотні мільйонів гривень пішли саме на погашення боргів окупованої станції, де частина працівників в тому числі призначених в останній період радо вітали окупантів. Свідченням тому стало затримання Бояринцева українською контррозвідкою у березні за звинуваченням у державній зраді. Учасниця колегії Держінспекції ядерного регулювання Ольга Кошарна, прямо звинуватила Бояринцева у тому, що посадовець куруючи кадрові призначення на українських АЕС, лобіював на посади російських колаборантів.

Попри те, що факт затримання було підтвердження, вже 22 червня ряд українських медіа поширили заяву від адвоката Бояринцева Сергія Лисенка. В повідомленні йшла мова про те, що його клієнт Бояринцев О.А. до кримінальної відповідальності взагалі не притягався, вироків судів щодо його причетності до злочинних дій не існує.

Цікавий факт! Який вкотре підтверджує, що за постаттю Бояринцева стоять впливові особи.

Джерела в оточені чиновника кажуть, що після затримання Бояринцева відправили до столиці, де його було звільнено уже протягом трьох днів. Сам арештант буцімто, хизувався в приватній розмові за чаркою, що сталося це за безпосереднього заступництва одіозного куратора силовиків Олега Татарова і його протеже Василя Малюка.

Встановити наскільки правдивими є ці свідчення звісно не є можливим, але обізнані люди кажуть відразу після свого звільнення Бояринцев зробив два дзвінки. Один з них керівнику “Енергоатому” Котіну, для того аби заспокоїти, інший невстановленій особі на Запорізькій АЕС.

Знову ж таки, встановити правдивість цих свідчень могли б та мали б українські спецслужби, адже лише вони мають відповідні повноваження і можливості. Але вже зараз, можна зробити висновки, що не все гаразд в українській правоохоронній системі, якщо екс-помічник російського агента Деркача, затриманий контррозвідкою, спокійно виходить сухим з води, а у приватних розмовах хизується своїми зв’язками з найвищими посадовими особами у силовій вертикалі влади.

Можливо не час розхитувати човен і в умовах війни робити передчасні висновки, щодо причетності вищих посадових осіб держави до колаборації з окупантами. Але для очищення честі українські правоохоронні структури могли б почати перевірку наведених у статті фактів. Принаймні хочеться вірити, що українські правоохоронці знайдуть в собі сили почати таке публічне розслідування. Якщо ж у СБУ, Нацполіції, Генпрокуратурі, не знайдеться для цього політичної волі та сміливості, буде зрозуміло, що покривання окремих сумнівних осіб все-таки має місце. Відразу хочемо звернути увагу на наведені факти і незалежних правоохоронних органів, таких як НАБУ та міжнародних партнерів і союзників України. Вся надана вами допомога, всі зусилля здійсненні урядами демократичних країн можуть бути знівельовані купкою недобросовісних чиновників-колаборантів і їхніми кураторами зі спецслужб російської федерації. Неупереджене розслідування фактів співпраці українських посадовців з кремлівськими агентами впливу, можуть допомогти стабілізувати ситуацію в Україні і припинити гуманітарну катастрофу спровоковану терористичними ракетними ударами по цивільній критичній інфраструктурі. Витрачаючи мільйони доларів та євро ваших платників податків ви маєте бути впевнені, що ці кошти справді будуть спрямовані на підтримку України її збройних сил та цивільного населення і не стануть частиною корупційних схем спланованих і реалізованих за безпосередньої участі розвідки країни агресора.

P.S.

Цікаво, що Олег Бояринцев, затриманий раніше за підозрою у співпраці з спецслужбами країни агресора, відтепер, відповідатиме за гуманітарні проекти НАЕК “Енергоатом”, які спрямовані на підтримку ЗСУ. Не будемо стверджувати, але виглядає така відповідальність, як «патріотичне алібі» на той випадок, коли українські Герої повернуться з фронту та поцікавляться особисто у Бояринцева та йому подібних персонажів чим він займався весь цей час, ведучи розкішне життя у тилу.

«Антикорупційна правда»

Сообщение Корупційний блекаут: Хто поставив на коліна українську енергетику? появились сначала на Антикоррупционная правда.

Нещодавно президент України Володимир Зеленський підписав закон, що дозволяє націоналізацію системно важливих банків без додаткової капіталізації фінустанов. Першим під дію документу може потрапити «Альфа-Банк Україна», частку у якому має російський мільярдер Михайло Фрідман. Олігарх перебуває під санкціями РНБО, тож говорить про бажання співпрацювати з українською державою.  Наприклад, Фрідман і компанія заявили про готовність докапіталізувати українську «доньку» «Альфа-Банку» на 1 млрд доларів або навіть передати акції нашій державі, якщо таке рішення ухвалить українська влада. Тим більше, що активи скандальних українських олігархів Коломойського, Боголюбова, Жеваго та інших уже перейшли у власність України.

Вочевидь, співпраця Михайла Фрідмана з українською державою дозволить вкладникам місцевого «Альфа-Банку» не переживати за свої кошти. Адже тут є бажання обох сторін знайти взаємовигідну позицію. Але є і ті банки, власники яких, плідно співпрацюючи з Росією та фінансуючи її терористичні акти, не хочуть іти на контакт з Україною. Один з таких — «БТА Банк (Україна)», материнською компанією якого давно володіє казахський олігарх Кенес Ракішев — рейдер, родич Нурсултана Назарбаєва та давній друг терориста Рамзана Кадирова.

Впливовий казах тісно пов’язаний із Росією бізнесовими справами. Зокрема, у грудні 2017 року він став найбільшим акціонером зареєстрованої у Великобританії російської золотодобувної компанії Petropavlovsk, придбавши у російського олігарха Віктора Вексельберга і АТ «Меткомбанк» 22,4% акцій. Угоду оформили через підконтрольну Ракішеву кіпрську фірму Fincraft Holdings Ltd.

Крім того, Кенес Ракішев володіє ТОВ «САТ-Москва», за скромною назвою якого ховаються значні активи та дозволи на газовидобуток, будівництво, послуги у сфері нерухомості, юридичні послуги та інше на території РФ. Саме «САТ-Москва» спонсорує чеченський футбольний клуб «Ахмат», бюджет якого постраждав через санкції, накладені на власника ФК — терориста Рамзана Кадирова, з яким Кенес Ракішев багато років має дружні стосунки.

ul-1067759659770-20221031174820 ul-1177746903839-20221031174913

Через зв’язки мільярдера із російськими окупантами кошти вкладників «БТА Банк (Україна)» опиняються під загрозою. Не стільки націоналізації згідно із українським законодавством, бо тоді громадянам виплачуватиме кошти Фонд гарантування вкладів. Ризики пов’язані саме з постаттю Кенеса Ракішева, який і в банківській, і в інших сферах своєї бізнесової діяльності прославився як шахрай та махінатор. Від дій олігарха, зокрема, сильно постраждав і бюджет його рідного Казахстану.

Novatus — сумнівна компанія для сумнівних інвестицій

Кілька років тому Кенес Ракішев, будучи власником казахського «БТА Банку», щедро фінансованого з бюджету цієї країни завдяки зв’язкам олігарха з вищим політичним керівництвом Казахстану, проводив секретні угоди з фінустановою, що збагатили його особисто і при цьому завдали істотних збитків самому банку. Договори із пов’язаними сторонами включали, зокрема, продаж «БТА» проблемних особистих активів бізнесмена за завищеними цінами, а також надання та подальше списання банківських кредитів для цих сумнівних фірм. У підсумку оборудки Ракішев привласнив близько 414 мільйонів доларів з «БТА Банку», який фінансувався за рахунок державних субвенцій.

Кенес Ракішев передав «БТА Банку» право власності двох своїх компаній:

1) Novatus Holding Pte Ltd («Novatus»), що базується в Сінгапурі;

2) Romaltyn Ltd («Romaltyn»), розташована на острові Мен в Ірландському морі.

Novatus була зареєстрована у травні 2012 року і на той момент повністю належала Ракішеву. Фірма використовувалася бізнесменом як інвестиційна холдингова компанія для низки фінансових операцій. Включаючи створення фонду прямих інвестицій, що базується в Сінгапурі, Singulariteam LP Pte («Singulariteam»). Фонд, у свою чергу, інвестував в основному в технологічні стартапи в Ізраїлі. Діловим партнером Ракішева у цьому підприємстві був ізраїльський підприємець Моше Хогег, заарештований за підозрою в шахрайстві, введенні інвесторів в оману та торгівлі людьми з метою сексуальної експлуатації.

Novatus також використовувався ділками для купівлі та утримання частки Ракішева в компанії Net Element, що котирувався на біржі NASDAQ. Але під час участі бізнесмена в Net Element компанія втратила майже всю свою ринкову вартість, і з тих пір Кенес Ракішев припинив інвестувати в неї.

Крім того, Novatus використовувався олігархом для здійснення банківського переказу у 142 тисячі доларів партнеру сина нинішнього президента США Джозефа Байдена — Хантера Байдена. Транзакція потім була піддана сумніву у звіті Сенату США як підозріла.

У 2017 році Кенес Ракішев продав Novatus своєму ж «БТА Банку». При цьому банк не мав вагомих комерційних причин для придбання такого спірного активу, діяльність якого не мала жодного відношення до основного бізнесу «БТА Банку».

Продаж Novatus був організований таким чином, щоб приховати той факт, що саме Ракішев, власник «БТА Банку», продавав компанію сам собі. Угоду провели із використанням третьої особи як корпоративного посередника, щоб Кенес Ракішев не фігурував як продавець. Компанія, яку використали для цієї мети, називалася TZVL Management Ltd і базувалася у Великій Британії.

Її кінцевим бенефіціаром є Ден Чернавський, юрист та податковий консультант із сумнівною репутацією, близький соратник українських олігархів Геннадія Боголюбова та Ігоря Коломойського, колишніх власників українського «Приватбанку». Боголюбов та Коломойський нині перебувають під слідством у США у справі про відмивання грошей, а останній також потрапив під санкції уряду США за свою діяльність проти Центрального банку України. Тим часом активи цих та інших українських олігархів перейшли державі.

Та повернемося до угоди з Novatus. Протягом одного місяця (з 3 травня 2017 року по 5 червня 2017 року) актив був переведений від Кенеса Ракішева до TZVL Management, а потім переданий до Sterling Trustees Limited, що базується на Британських Віргінських островах. Остання фірма володіла акціями Novatus від імені «БТА Банку» до 14 червня 2018, після чого банк став прямим акціонером компанії. Через короткий термін, протягом якого TZVL Management володіла Novatus (всього один місяць), очевидно, що Ракішев залучив цю фірму, щоб уникнути прямого продажу свого особистого активу своєму ж «БТА Банку», що могло б розглядатися як шахрайська угода зі зв’язаною стороною.

Інформація про ціну, за якою казахський олігарх продав Novatus, міститься у звітності TZVL Management за 2017 рік. Там згадуються інвестиції на суму 340 млн доларів. Враховуючи попередню історію компанії, можна припустити, що всі ці гроші пішли на купівлю акцій Novatus. Тож угода принесла Ракішеву чистий прибуток у розмірі 340 мільйонів доларів, і такий самий збиток його банківській установі.

Відразу після продажу Novatus Ракишевим, компанія почала втрачати ринкову вартість. Звітність «БТА Банку» за 2018 рік показує, що після отримання акцій Novatus банк зареєстрував збиток за цією інвестицією у розмірі близько 14,5 мільярда казахських тенге (приблизно 43 мільйони доларів США за обмінним курсом на червень 2017 року). Негативні показники Novatus також були відображені у звітності «БТА» за 2019 рік, де йдеться про те, що «у грудні 2019 року всі акції були повністю знецінені». Тобто, через два з половиною роки після придбання у Ракішева «БТА Банк» списав усю вартість Novatus, що спричинило фінустанові збиток у розмірі 340 мільйонів доларів (суму, яку банк і вклав у купівлю сумнівної компанії).

Romaltyn — гравець на ринку фіктивних тендерів

Другою компанією, яку продав Кенес Ракішев своєму ж «БТА Банку», стала Romaltyn. Вона зареєстрована на острові Мен, а створена у 2006 році як спільне підприємство між Kazakhgold та британською Oxus Gold для участі у фіктивному тендері на купівлю золотої копальні в Румунії. Пізніше право власності на компанію перейшло до компанії Polyus Gold.

Казахський мільярдер Кенес Ракішев придбав Romaltyn у квітні 2012 року за 20 мільйонів доларів, використовуючи фірму Mark Global Corporation із Британських Віргінських островів. У 2013 році бізнесмен передав 49% акцій Romaltyn колишньому прем’єр-міністру Молдови Іону Стурзі. Частка останнього в компанії, у свою чергу, була придбана через сейшельську фірму Millenium International Resources Corporation Ltd. Стурза залишався акціонером Romaltyn до листопада 2016 року, після чого всі права власності знову повернулися до Ракішева.

У січні 2018 року казахський «БТА Банк» отримав 100% акцій Romaltyn у вигляді «погашення боргу від позичальника». Тобто, позичальник — та сама Romaltyn або її материнська компанія, підконтрольна Ракішеву — отримав кредит від «БТА Банку» під заставу власних акцій. Як ви вже здогадалися, основна сума кредиту не була повернута кредитором «БТА Банку», тому фінансова установа змушена була забрати весь пакет акцій Romaltyn.

Відповідно до незалежної оцінки, що фігурує у річній звітності «БТА Банку», вартість інвестицій Romaltyn склала приблизно 24 млрд тенге (близько 74 мільйонів доларів США за обмінним курсом на той момент). Тобто, кредит, наданий «БТА Банком» позичальнику, мав дорівнювати або перевищувати цю суму.

Після його передачі акцій вартість Romaltyn, як і вищезгаданої Novatus, швидко пішла до низу. Станом на 31 грудня 2018 року «БТА Банк» визнав знецінення активів Romaltyn у розмірі 14,4 млрд тенге (тобто 60% вартості, оціненої раніше). Станом на грудень 2020 року інвестиції в Romaltyn були знецінені до нуля.

Таким чином, продаж Romaltyn дозволив Кенесу Ракішеву передати «БТА Банку» безперспективний актив, переклавши збиток у розмірі не менше 23,9 млрд тенге (74 млн доларів США) саме на «БТА Банк».

Компанії Novatus та Romaltyn були особистими інвестиціями Ракішева. Novatus заснована для приватних інвестицій, в основному в галузі інформаційних технологій, а Romaltyn володіла золотою копальнею в Румунії. «БТА Банк» не мав вагомих комерційних причин для придбання жодної з них, однак у період з 2017 по 2018 рік придбав Novatus за 340 мільйонів доларів та обміняв кредит у розмірі 74 мільйонів доларів на весь пакет акцій Romaltyn. Протягом двох років обидві компанії були знецінені до нуля, внаслідок чого сукупний збиток «БТА Банку» становив 414 мільйонів доларів. Фактично, Ракішев вкрав ці гроші з бюджету Казахстану, з якого йшли субвенції на роботу «БТА Банку».

Те саме може статися і з коштами вкладників українського «БТА Банку»

Дочірня компанія казахського олігарха — АТ «БТА Банк» (Україна) — продовжує працювати у нашій державі. Про можливу націоналізацію фінансової установи через те, що її власник співпрацює з Росією, українська влада поки що не заявляла. Проте кошти, що обертаються у місцевій «доньці» «БТА», далі йдуть у материнську компанію у Казахстані. А звідти або спрямовуються на підтримку російських терористів та їхніх злочинів на території України, або ж, як у цьому випадку, витрачаються на махінації, придумані власником банку Кенесом Ракішевим.

При цьому олігарх продовжує співпрацю з країною-агресором, але не внесений до санкційних списків РНБО чи ЄС. Тому нічого не заважає бізнесмену фінансувати, наприклад, терористичні загони Рамзана Кадирова. І поки офіційний Казахстан в обличчі президента Токаєва дистанціюється від Росії всіма способами, окремі представники держави продовжують вести бізнес на території країни-агресора та водити дружбу з тамтешніми діячами.

«Антикорупційна правда» 

Сообщение Власник «БТА Банку» Кенес Ракішев хоче обікрасти Україну на 1 млрд доларів появились сначала на Антикоррупционная правда.

Йдеться про систему HUMAN, яка позиціонується як український розробник EdTech-продуктів для навчальних закладів усіх рівнів, які поєднуються в єдиній освітній екосистемі. Компанія HUMAN є розробником системи управління навчанням «HUMAN Школа»:

На перший погляд, все добре – вітчизняна розробка, патріотичний текст презентації. Але він, як відомо, криється в деталях. Тому що власником системи HUMAN є ТОВ «Х’ЮМАН»:

Розробник системи, на якій навчаються українські школярі – фігурант восьми списків санкцій. У тому числі й від РНБО.

ому виникає законне питання – а чому так вийшло, що ТОВ «Х’ЮМАН» виграє тендери на надання послуг українським школам, адже Харків не єдиний у цьому списку.
Так, наприклад, 20 серпня 2019 року було проведено договірний тендер на закупівлю «Системи менеджменту навчального процесу закладів загального середнього освіти» від імені КП ДІВЦ на суму 3,7 млн грн. У торгах взяли участь лише дві компанії. Перша — ТОВ «ЕВОЛЮШН ГРУП» (згодом перейменована на ТОВ «Х’ЮМАН»), друга – ТОВ «ТРАСТ АС», підставна особа, яка не має жодного відношення до розробки програмного забезпечення. Судячи з історії, друга компанія використовується виключно у ролі «конкурента» на договірних торгах.

У своїй тендерній пропозиції ТОВ «ТРАСТ АС» представило кваліфікаційні документи про виконання аналогічного договору для пов’язаного ТОВ «ТРАСТЕД ЕДВАЙЗЕРС ГЛОБАЛ», не маючи ні досвіду роботи з освітнім ПЗ, ні самого освітнього ПЗ, яке закуповується в рамках цього тендеру. Але заявку на участь у тендері було схвалено.

8 липня 2020 року в Києві проводиться ще один тендер на суму 6 млн грн, у якому прямо вказується предмет закупівлі – «Система менеджменту навчального процесу закладів загального середнього освіти (EMS – educational management system) HUMAN». Не важко вгадати переможця, яким стає ТОВ Х’ЮМАН.

У чому секрет? Секрет успіху ТОВ «Х’ЮМАН» простий – за ним стоїть родина Юрія Бойка із ОПЗЖ, найближчого соратника Віктора Медведчука. А керує ТОВ «Х’ЮМАН» зять Юрія Бойка, одіозного київського діяча Юрія Назарова.

Формально ТОВ «Х’ЮМАН» належить якомусь мешканцю Чернігова Євгену Боровику. Який, ксати, теж є фігурантом списків санкцій. Проте особистість Боровика служить простою ширмою для ТОВ «Х’ЮМАН» та ще кількох фірм, де він виконує роль зиц-голови:

Деякі фірми цього переліку виглядають досить дивно:

В одній – білоруський слід, ще одна, як і ТОВ Х’ЮМАН, змінювала назву. Причому ця назва дуже співзвучна з попередньою назвою ТОВ «Х’ЮМАН»:

Що означають ці пертурбації – нехай розуміються правоохоронці. Тим більше що діяльністю ТОВ «Х’ЮМАН» зараз займаються НАБУ та СБУ. Оскільки з’ясувалося, що йдеться не лише про корупцію, а й про передачу інформації російським спецслужбам.

15 червня цього року СБУ заблокувала роботу однієї із київських IT-компаній Юрія Назарова. Правоохоронці встановили, що пов’язані із Назаровим розробники забезпечують програмним забезпеченням окупаційні адміністрації на сході країни. Самому Юрію Назарову поки що вдається уникнути відповідальності, оскільки напередодні війни він разом із Ярославою Бойком спішно виїхав до США. Назаров також створив ботоферми та керував ними для просування у соцмережах партії свого тестя Юрія Бойка.

Нагадаємо, Юрій Назаров найбільш відомий як ініціатор проекту Kyiv Smart City. Проте процес його впровадження супроводжувався численними скандалами та кримінальними справами. Діяльністю Назарова цікавилася, зокрема, і СБУ. Формально – за корупцію, а неформально – за витік даних до сусідньої країни. На початку 2020 року до нього до кабінету КМДА з’явилася з обшуком Служба безпеки України. Але закінчилася ця невелика пригода для Юрія Леонідовича легким переляком – йому довелося лише звільнитися з посади.

Врятувала Назарова одруження з дочкою лідера ОПЗЖ Ярославою Юріївною Бойко. І саме могутній тесть не просто прикрив Назарова від переслідувань, а й допоміг розвинутись кар’єрі.

Тут треба повернутися на кілька років тому. Як писали ЗМІ, саме тоді Юрій Бойко банально купив за 250 тисяч доларів у Кличка Департамент інформаційно-комунікаційних технологій КМДА для своєї доньки. А оскільки вона не дуже розбиралася в тому, чим мала займатися, на допомогу їй виділили Юрія Назарова, який давно і щільно співпрацював із представниками родини Януковича ще під час перебування того президента. Справа в тому, що в ті незабутні часи Назаров працював виконавчим директором у ТОВ «Конім груп», яка була банальною прокладкою у тендерних схемах, коли ліцензії та послуги технічної підтримки продавали державним підприємствам із накруткою 300%. Після втечі Януковича були кримінальні справи і з’ясувалося, що збитки держави оцінюються в 760 мільйонів гривень.

Одразу після одруження виявилося, що справу з розслідування діяльності Юрія Назарова з транспортного відділу СБУ раптом чомусь передали до Департаменту контррозвідувального захисту інтересів країни. Де воно також раптом чомусь розвалилося.

Недовго Назаров пробув і без роботи — 2020 року тесть допоміг йому влаштуватися на посаду голови Комітету громадської ради при Міністерстві цифрової трансформації України. Хоча вже тоді писали про російський слід у діяльності Назарова – він активно просував програмні продукти ТОВ SAP Україна. Який належить до групи «SAP СНД» з головним офісом у Москві, а один з її підрозділів курирує Владислав Сурков. Але нікого в Україні не бентежило, що SAP Україна обслуговувало вітчизняні держпідприємства та столичну адміністрацію в тому числі.

До речі, дуже сумнівно, що після 24 лютого всі ці програмні продукти оперативно замінили на вітчизняні. Тож які саме дані та в яких обсягах отримує російська розвідка в онлайн-режимі з українських комп’ютерів – це ще питання.

Хоча Назаров і втік із України, компанії, створені під протекцією його тестя Юрія Бойка, продовжують працювати. Тому підтвердження – ТОВ «Х’ЮМАН», що активно просуває «українські» освітні продукти. До чого призведе скандал у Харкові – питання відкрите. Бо Юрій Бойко, незважаючи на вісім місяців війни, аж ніяк не втратив свого впливу у нашій країні. А відповідь на запитання – «чому?» простий: правлячій «Слузі народу» банально бракує своїх голосів просування багатьох рішень. І тут їм на допомогу приходять уламки ОПЗЖ, контрольовані паном Бойком. Подивіться хоч би на останні голосування у парламенті.

Тож питання, чому ніхто не чистить російську погань у нашій країні, серед якої опинилася і ТОВ «Х’ЮМАН», розбивається про реалію української політики.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Компанії з російським слідом через зятя голови ОПЗЖ Бойка Юрія Назарова просувають освітні продукти для українських шкіл появились сначала на Антикоррупционная правда.

З одного боку, поява такої робочої групи свідчить про бажання влади якомога швидше притягнути до відповідальності спонсорів війни та ключових соратників Путіна, а з іншого – незрозуміло, чому цього досі не сталося.

Близько місяця назад в президента пройшла одна з багатьох нарад щодо санкцій, на якій були присутні керівники Офісу президента, Кабінету міністрів та деяких правоохоронних органів.

За словами співрозмовників ЕП, Володимир Зеленський на тій зустрічі був не в доброму гуморі і не приховував обурення. Причина такого настрою була якраз у санкційних питаннях. Мовляв, поки західний світ накладає санкції на російських олігархів та військових злочинців, Україна генерує білий шум та відмовки.

З російської версії рейтингу Forbrs «Топ-200 найбагатших» під санкціями в Україні 21 особа. У списках міжнародних партнерів їх удвічі більше. Більш того, після 24 лютого Україна «санкціонувала» лише одного російського олігарха.

На згаданій зустрічі президент озвучив чіткий меседж, що в України є політична воля для покарання «хороших росіян» і це слід робити, зазначає джерело. І певні результати вже є.

За даними джерел ЕП, НАЗК, голова якого входить у згадану робочу групу, запропонувало план, який передбачає оголошення всіх пакетів санкцій до до січня 2023 року. Перші в списках – російські олігархи.

Незабаром РНБО може ухвалити перші рішення. У них можуть бути прізвища власників Альфа-банку, найбагатшої людини Росії Володимира Лісіна та інших російських олігархів.

Хто під прицілом

У липні радник президента Олег Устенко відправив у найбільші світові банки гнівні листи іззвинуваченням у потуранні агресії Росії проти України. Радник Зеленського звинуватив JPMorgan, HSBC, Citigroup та Crédit Agricole у тому, що ті «затягують війну, фінансуючи компанії, які постачають російську нафту».

Він підкреслив, що Україна заблокує участь цих банків у повоєнній відбудові країни. «На мій погляд, вони скоюють військові злочини, бо таким чином допомагають режиму Путіна і підтримують режим», – наголосив Устенко.

19 вересня в Конгресі США відбулися публічні слухання, на яких генеральний директор JP Morgan Джеймі Даймон та генеральна директорка Citigroup Джейн Фрейзер ухилялися від прямих відповідей і не змогли вичерпно пояснити конгресменам, чи розірвали вони бізнес-зв’язки з Росією.

Історія з листом радника Зеленського тоді набула великого розголосу. Вказані банки нібито стали повільно згортати бізнес з росіянами, а світові лідери почали запроваджувати обмеження щодо торгівлі російськими енергоносіями.

Натомість українська влада не поспішала. Один з популярних закидів до Банкової – кейс власників «Альфа груп». Мовляв, США заборонили будь-які відносини з банком Михайла Фрідмана, і він з партнерами під міжнародними санкціями , а в Україні Альфа-банк працює навіть під час вторгнення.

Як стало відомо ЕП від одного із співрозмовників ОП, 19 вересня в Зеленського відбулася окрема нарада, присвячена виключно російським акціонерам Альфа-банку. Чим вона закінчилася, стане зрозуміло незабаром. Інший співрозмовник, з РНБО, підтвердив ЕП, що «готуються документи» щодо запровадження санкцій проти них.

Фрідману є що втрачати. Російський олігарх з львівським корінням володіє в Україні активами, які до війни оцінювалися мільярдами доларів.

Видання Wall Street Journal, посилаючись на голову наглядової ради українського Альфа-банку Романа Шпека, нагадало, що банк пропонував українській владі переказати в український банк 1 млрд дол особистих коштів Фрідмана. Як писала ЕП, ця пропозиція звучала у владних кабінетах ще навесні.

«Цю суму ми розглядаємо достатньою як для підтримки наявного балансу банку, так і для інвестицій у нові проєкти. 1 мільярд у капітал банку дозволить прокредитувати економіку на 8 мільярдів доларів», – зазначив Шпек.

За його словами, ідеться про фінансування проєктів, пов’язаних з інфраструктурою, логістикою, охороною здоров’я, продовольчою та енергетичною безпекою. При цьому Шпек наголосив, що акціонери «жодною мірою не розглядають цей крок як умову зняття з них персональних санкцій.

«Розмови про «купівлю індульгенції» не мають жодних підстав», – запевнив топменеджер. Він зазначив, що для залучення мільярда в Україну необхідно мати дозволи та згоду акціонерів, Нацбанку та регуляторних органів Європейського Союзу. «Саме цим ми зараз і займаємося», – пояснив Шпек.

Мільярд доларів – значна сума для докаптіалізації в українських умовах. Востаннє такі масштабні вливання у фінансову установу в Україні робили під час націоналізації Приватбанку.

Чи потребує Альфа-банк докапіталізації?

Загалом банківська система перебуває не в найкращих умовах. За прогнозами НБУ, через війну банки можуть втратити 20% кредитного портфеля. Експерти такі розрахунки називають оптимістичними й очікують втрат на рівні 30-35%.

За сценарію Нацбанку і виходячи з розміру капіталу Альфа-банку та його кредитного портфеля, необхідна сума докапіталізації не повинна перевищувати 8 млрд грн, вважає асоційований експерт «CASE-Україна» Євген Дубогриз, який у 2015-2019 роках займався стрес-тестуванням банків в НБУ.

«Навіть якщо Альфа-банк втратить 40% портфеля і все забезпечення, потреба становитиме 18-19 млрд грн. Це за найгіршого сценарію, коли кредити і застави знецінюються повністю, а таке трапляється дуже рідко», – зазначає він.

У самому банку говорять про більшу «подушку». «Банку можуть знадобитися 500-600 мільйонів доларів протягом наступного року для підтримки стабільно високих нормативів адекватності капіталу. Усе залежить від розвитку ситуації на фронті, стану економіки, доходів українців, активів клієнтів», – вважає Шпек.

Українським банкам, імовірно, з часом знадобиться докапіталізація, але економічної потреби вливати в Альфа-банк мільярд доларів та, відповідно, знімати з цих коштів санкції наразі немає. Для російського олігарха це має сенс, бо в західних установах у нього значно більше грошей.

Довідка. Фрідман та Авен прагнули пустити коріння на Заході. У 2013 році вони заснували в Лондоні фонд прямих інвестицій LetterOne. До їх європейської бізнес-імперії входять британська роздрібна мережа Holland & Barrett, німецька енергетична група Wintershall Dea та іспанські супермаркети Dia.

Напередодні у Верховній Раді навіть зареєстрували законопроєкт, який «регулює процес виведення системно важливого банку з ринку в умовах воєнного стану».

Можна припустити, що це підготовка до введення санкцій проти російських власників Альфа-банку, який належить до системно важливих. Проте один з високопосадовців НБУ запевняє, що цей документ готувався давно.

Як торгуються російські олігархи

Хоча представники українського банку наголошують, що не розраховують на індульгенції, десятки росіян воліють профінансувати Україну для виходу з-під санкцій і збереження частини статків, про що писали WSJ та Financial Times.

WSJ також цитує заступника голови Офісу президента Ростислава Шурму. Він заявив, що уряд у Києві розгляне пропозицію Фрідмана лише як частину ширшої структури, яка може включати фонд для допомоги Україні. «Це має бути загальний підхід до всіх підсанкційних росіян», – сказав Шурма.

У коментарі FT він наголосив, що Україна не використовує санкції як інструмент торгу і розгляне таку угоду щодо зняття санкцій лише після закінчення війни.

У червні голова НАЗК Олександр Новіков запевнив, що санкції з боку України будуть накладені на всіх російських олігархів. «Якщо вони публічно не засудять війну, Путіна та не визнають територіальну цілісність України включно з Кримом і Донбасом, вони втратять усе майно в Євросоюзі», – наголосив він.

Новіков також говорив про можливість створення процедури виходу з-під санкцій шляхом передавання коштів чи активів у «фонд покаяння».

В інтерв’ю Forbes керівник фракції «Слуга народу» Давид Арахамія визнав, що ця ідея обговорювалася, але не в Україні, а на рівні міжнародних партнерів.

«Можливо, це працюватиме щодо бізнесменів, які мають громадянство РФ, але весь бізнес у них в інших країнах. Від санкцій страждає не російський бюджет, а, наприклад, британський. Якщо такий бізнесмен віддасть на відновлення України певну суму, то я ставлюся до цього толерантно. Якщо бізнесмени платять податки в Росії і фінансують війну в Україні, я проти», – зазначив він.

На Заході російські олігархи також запускають лобістські кампанії для зняття санкцій. «Київстар» заплатив 240 тис дол вашингтонським лобістам з компанії Yorktown Solutions, щоб привернути увагу влади США та громадськості до чутливості діяльності свого клієнта як одного з провідних операторів України.

На початку вересня видання Politico повідомило про бажання проросійської Угорщини виключити з-під європейських санкцій партнера Фрідмана з «Альфи» Петра Авена, наближеного до Путіна Алішера Усманова та одного з найбільших металургійних магнатів Росії Віктора Рашнікова.

Чехія, яка головує в Раді ЄС, домовилася з угорцями про перенесення розгляду питання щодо цих осіб на два місяці. Якби Україна підготувала звинувачення і наклала санкції на росіян, то ЄС мав би більше аргументів, аби присоромити угорського лідера Віктора Орбана і продовжити блокування російських грошей.

Україна відстає від світу в накладанні санкцій на путінських олігархів. Утім, якщо Київ таки запровадить санкції проти олігархів та членів їх сімей, то питання про створення «фондів покаяння» може відійти на другий план. Прощати росіян – це погана історія для окопів, а саме в них зараз куються настрої українців.

Чому Офіс президента тримає санкції «в столі»

На відміну від західних партнерів, від яких Зеленський уже в другий день великої війни вимагав більшого для зупинки війни, Київ не поспішав накладати санкції на росіян. Не лише на олігархів, а й на кремлівських топпосадовців.

Україна оголосила санкції проти Путіна, Лаврова і Шойгу 9 червня, а сотні загарбників меншого рангу були покарані аж 7 вересня. Як з’ясувала ЕП, чимало санкційних списків тривалий час лежали в Офісі президента.

Довідка. Президент, Кабмін, СБУ, Верховна Рада і Нацбанк можуть пропонувати претендентів на внесення в санкційні списки. РНБО розглядає ці пропозиції та ухвалює остаточні рішення. Документи відправляють в Офіс президента, після чого глава держави вводить санкції своїм указом.

З лютого по серпень 2022 року РНБО проголосувала за низку санкційних списків, але президент їх не затвердив. Вони затрималися в заступника голови ОП, юриста Андрія Смирнова, який не передав їх на підпис Зеленському.

У розпорядженні ЕП є документи, які свідчать, що таких заблокованих рішень було мінімум десять. Співрозмовник, дотичний до санкційної політики, стверджує, що загальне їх число сягає 20. Ще 70 проєктів РНБО відправила на розгляд в Офіс президента, але не отримала назад на голосування.

Не всі списки стосувалися російської еліти. Серед імен були, наприклад, політики із Сербії, Чорногорії, Киргизії, Чехії, а також гравці російського КВК. Серед компаній – білоруська промисловість та російські видавництва.

Були там і російські депутати та сенатори, які роками легалізують путінські рішення, силовики і члени тамтешньої Ради нацбезпеки, які погоджували розв’язання війни проти України, російські оборонні підприємства.

2 червня РНБО проголосувала за санкції проти директорів ФСБ Олександра Бортнікова і Служби зовнішньої розвідки Сергія Наришкіна, голів Ради федерації Валентини Матвієнко та Держдуми В’ячеслава Володіна, генпрокурора Ігоря Краснова, начальника генштабу Валерія Герасимова, директора Нацгвардії Віктора Золотова і ще сотні кремлівських посіпак.

Однак у санкційних списках ці люди з’явилися лише через три місяці. Смирнов підтвердив ЕП, що низку рішень не передали на підпис президенту, бо в документах було чимало помилок, які унеможливлювали втілення санкцій.

«Були помилки в анкетних даних і транслітерації, неточності в установочних даних щодо юридичних і фізичних осіб, пропущені слова і речення. Робиться це умисно чи ні, доведеться ще розбиратися, але ми маємо давати на підпис ідеальний з юридичної точки зору документ», – запевнив Смирнов.

Заступник Єрмака пригадує, що за оновленим законом «Про санкції» можна не лише блокувати, а й конфіскувати активи ворогів. Таке рішення ухвалює Вищий антикорупційний суд. Оскільки новий закон набув чинності в травні, за всі запроваджені до цього санкції довелось би переголосувати.

Третій аргумент юриста – відсутність фільтра, який би перевіряв папери і підтверджував, що санкції обґрунтовані. Ідеться про державний орган, а він, Міжвідомча робоча група з питань санкцій, з’явився лише 30 серпня.

У новостворену комісію Офіс президента переслав рішення, що не дочекалися підпису глави держави. Перелічені вище прізвища кремлівських посіпак вдруге винесли на розгляд РНБО. Після цього вони нарешті потрапили під санкції.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Танці навколо санкцій. Що в ОП вирішили робити з Фрідманом та іншими російськими олігархами? появились сначала на Антикоррупционная правда.

Сообщение «Король» скруток и конвертаций Василий Костюк привлек к «схематозу» инвалидов появились сначала на Антикоррупционная правда.

Відомості щодо його професійної діяльності скупі – відомо, що право займатися адвокатурою він отримав у 2005 році, а обліковується у Раді адвокатів Львівської області. Прийом веде, принаймі так повідомляє Єдиний реєстр адвокатів України, у Львові, за адресою вулиця Пасічна, 95:

Існує ще якийсь доволі дивний канал на Ютубі з назвою «Адвокат Костюк Василий Васильевич», але його контент виклакає скоріше подив.

Крім того, відомо, що Василь Костюк є гривневим мільярдером. Принаймні, такі відомості про нього подавав генерал-майор податкової поліції Юрій Атаманюк у своему інтерв’ю «Гордону». Він назвав Василя Костюка «організатором злочинного угруповання, яке при обороті у 25 мільярдів гривень має прибуток у 2,5 мільярда». Було це у 2020 році, тобто прибуток ОЗУ Костюка, якщо вірити податківцю, становив сто мільйонів доларів. Банальне слово «вражає» тут просто недоречне.

Однак повернемося до персони Костюка – як же адвокату вдається при таких заробітках зберігати інкогніто? Секрет як і заробітків, так і анонімності досить простий. Заробляє свої мільярди Василь Васильович не у якості адвоката Василя Костюка, а у якості «широковідомого у вузьких колах» обнальщика і конвертатора Васі Львівського. Саме під таким «псевдонімом» і знають його клієнти та правоохоронці.

Відомостей про цей бік діяльності Костюка теж не дуже багато, зате багато чуток і домислів. Ми намагалися відділити перше від другого, але це не завжди вдається – треба визнати, що Василь-Вася Костюк-Львівський таки дуже розумна людина, тому зайвого намагається не говорити, а свої справи тримає в таємниці.

Однак при таких масштабах діяльності, хоче того чи не хоче Василь Васильович, а дещо таки стане відомим широкому загалу. Особливо, коли твоє прізвище згадує Юрій Бутусов у контексті заміни «Слугами народу» міністра фінансів.

Нагадаємо, 30 березня 2020 року ВР звільнила з посади міністра фінансів Ігоря Уманського, який на цій посаді пропрацював всього три тижні.

Звільнення відбулося після листа Уманського до прем’єр-міністра Шмигаля з вимогою звільнити главу податкової служби Сергія Верланова і главу митної служби Максима Нефьодова.

Особливу критику Уманського викликало різке збільшення обсягів схемних кредитів і здешевлення «обналу» із січня 2020 року. Він вважав це «явними ознаками широкої тінізації економіки» і наголошував, що «бюджет втратив близько 7 мільярдів гривень податків на місяць на схемних кредитах — схемах мінімізації податкових надходжень».

Одним з основних операторів тіньових схем, на думку джерел, близьких до керівництва міністерства фінансів, був саме Василь Костюк, відомий як «Вася Львівський».

Це не перша згадки Василя Костюка у якості «схемщика» і «обнальщика» — відомо, що він розпоичнав ще за часів Януковича, коли ці схеми квітли буйним квітом. Але перша на такому серйозному рівні, як Цензор.НЕТ, і перша у прив’язці до змін в уряді. І у зв’язці з прізвищами голови ДФС і ДМС.

Звісно, що після такого гучного ляпаса, завданого Бутусовим новій на той час «зеленій» владі, на який ця влада нічого не відповіла, а, як і передбачав автор, «на вимогу Васі Львівського» звільнила міністра фінансів, громадськість зацікавилася персоною Василя Костюка, який міг міняти міністрів, як шкарпетки.

Однак не треба думати, що почав свою діяльність Костюк саме за Зеленського – за влади «кварталівців» вона просто сягнула свого піку. Досі невідомо, чи внесла таки РНБО ім’я Василя Костюка до санкційного списку – у квітні минулого року його прізвище, як повідомляли інсайдери, було серед пропонованих конвертаторів під номером один, однак відразу після появи цієї інформації дивним чином звідти зникло. Втім, завдяки цьому «зливу» ми отримали уточнену інформацію щодо доходів Костюка – за даними РНБО, станом на квітень 2021 року оборот конвертаційних центрів Васі Львівського становив 50 мільярдів гривень на рік. Що вдвічі перевищує цифру, озвучену раніше виданням «Гордон».

А тепер спробуємо від всієї тієї полови, яку написала про Васю Львівського «жовта преса», відділити кілька незаперечних зерен істини. Одним із таких незаперечних фактів є зв’язок Василя Костюка з колишнім очільником ДПС Верлановим і екс-головним митником Нефьодовим. До обох з них у влади є маса запитань, Верланова навіть оголошували у розшук, однак пілся кількох гучних заяв справу чомусь спустили на гальмах.

Василь Костюк неодноразово згадувався у ЗМІ в якості «друга дитинства» Верланова. Так це чи ні, але відомо, що обидва навчалися на одному курсі у Львівському національному університеті та отримали в 2003 році дипломи за спеціальністю «Правознавство». Обоє отримали посвідчення адвокатів у 2005 році.

За однією з версій, саме Костюк «інвестував» у Верланова і всіляко сприяв його кар’єрі, піком якої стала посада голови податкової служби України. За іншою – і за Костюком, і за Верлановим, і за Нефьодовим стоїть інша особа.

«Куратором» всіх цих людей деякі спостерігачі називають такого собі Любомира Івановича Тхіра. Ця версія виглядає реальною принймні у частині «львівсього періоду» роботи Костюка і Верланова. Тхір, який є кумом Костюка, доволі одіозна особистість – виходець із МВС, він прославився тим, що методично збирає компроментуючі матеріали на свої колишніх колег і посадовців ДМС і ДПС Львівщини, які потім використовує для власних цілей.

За свідченнями людей, обізнаних із діяльністю Любомира Тхора, саме він через свої корупційні зв’язки створив перші структури, які дозволили Костюку невдовзі стати «королем конвертів». Саме він стоїть за схемами на львівській митниці, у яких свого часу засвітилося прізвище Костюка.

Так, під час розслідування кримінальної справи по факту незаконного відшкодування ПДВ, перевірялася діяльність фірм «Мотолайк» та «Любе Авто». Перша належить дружині племінника Любомира Тхіра, Андрія, який є колишнім працівником податкової служби, а друга – Андрію Дулику, колишньому співробітнику Тхора і близькому приятелю.

Щоправда, ця справа теж закінчилася нічим, але такі співпадіння насторожують.

У схемі, крім Костюка, брали участь тодішній голова ДПС Сергій Верланов і голова Львівської обласної ДПС Орест Вітик.

Це вже, звісно, до деякої міри історія. Наразі достеменно невідомо, які саме схеми застосовує Вася Львівський у своїй діяльності. Однак їх суть залишилася незмінною – структурно конвертаційний центр складається з фіктивних компаній, банків та «своїх» людей у владі. Останнє особливо важливе, оскільки дозволяє безперешкодно реалізовувати всі незаконні схеми.

Костюк Василь Васильович застосовує у своїх махінаціях стандартну та звичну схему. Заснує фальшиві компанії. Клієнтами стають великі львівські компанії. Оскільки великі підприємства не мають змоги вивести фінанси з обігу, то адвокат Костюк Василь Васильович із великою радістю надає свої послуги. Одним – гроші, іншим – зменшує обіг за допомогою фальшивих послуг.

На думку фахівців, те, що у тіньовому обороті більше половини доходів економіки, винні такі ось Костюки Василі Васильовичі. Від «майданчиків», за допомогою яких відмиваються брудні купюри для подальшого використання, дуже страждає державний бюджет.

Однак, судячи з того, що влада ніяк не реагує на діяльність Василя-Васі Костюка-Львівського, він після відставки Нефьодова і втечі Верланова таки знайшов підходи до людей, які прийшли їм на заміну. Втім, це було ясно ще тоді, коли на Костюка невдало спробував «наїхати» міністр Уманський, який або хотів «збити» з Васі Львівського відкат, або здуру повірив у все, що обіцяли «слуги» перед виборами.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Костюк Василь Васильович та Тхір Любомир Іванович: конвертатор та його «криша» появились сначала на Антикоррупционная правда.

Буквально в этом месяце не совсем простой уроженец столицы Западной Украины — Львова Сергей Верланов, который возглавляет Государственную налоговую службу страны, сообщил, что президент Владимир Зеленский и его команда скоро внесут поправку в Налоговый кодекс Украины. Также, Верховная Рада рассмотрит законопроект по BEPS -противодействию схемам уклонения от уплаты налогов. Простым языком, идётся об применении межнациональных офшоров для диверсификации финансов, подлежащих налогам, и вывода прибыли из-под обложения налогами.

Тут нужно обратить внимание на то, что это не новаторская мысль. Над это идеей потеют уже несколько лет. И среди этих людей – Сергей Верланов, который не один раз выступал за эту программу в то время, как был заместителем министра финансов. Но специалисты утверждают, что этих сил мало. Этому причина – большие возможности финансов страны прячутся ликвидации «конвертцентров». О таких «площадках» Сергей Верланов знает не по разговорам.

Как Костюк Василий Васильевич заработал сотни миллионов?

«Конверты» стали активно развиваться за Януковича и руководителя Минздоха Клименко. Но появление нового президента не прикрыло лавочку. Люди, связаны с «площадками» при «Партии регионов», слажено взаимодействовали с новыми, которые появились при Евромайдане. Система «смотрящие за обналом» и потоками конттрабанды в несколько миллионов была снова активирована. Потому что таможня и налоговая были в одном государственном органе. Каждой области по криминальной главе.

Когда правил ГФС Украины «кошелёк Гройсмана» – Мирослав Проданов – за львовскую обналичку отвечал адвокат Василий Васильевич Костюк. Стаж работы по профессии – 14 лет. Хотя был относительно молодым, имел авторитет. В СМИ называют держателем «конвертационных центров» в огромном количестве.

Костюк Василий Васильевич применяет в своих махинациях стандартную и привычную схему. Основывает фальшивые компании. В них и по сей день проводятся сделки с годовым оборотом больше миллиарда гривен. Хотя бывали дни, когда улов был около 5 миллиардов – при Януковиче. Клиентами становятся солидные львовские компании. Поскольку крупные предприятия не имеют возможности вывести финансы из оборота, то адвокат Костюк Василий Васильевич с большой радостью предоставляет свои услуги. Одним – деньги, другим – уменьшает оборот при помощи фальшивых услуг. А это уже идут статьи о уклонении от уплаты налогов, отмывании средств, фиктивном предпринимательстве, По мнению специалистов, то, что в теневом обороте почти половина доходов экономики, виноваты такие вот Костюки Василии Васильевичи. От «площадок», с помощью которых отмываются грязные купюры для дальнейшего использования, сильно страдает государственный бюджет. Эксперты соглашаются, что это миллиарды. Но вот только не гривен, а долларов.

Структурно конвертационный центр состоит из фиктивных фирм, банков и «своих» людей во власти. Последнее особо важно, поскольку позволяет беспрепятственно реализовывать все незаконные схемы.

Одним из «конвертов» Костюка Василия Васильевича эксперты называют ООО «Альтера Захид» (код 38933149). На сегодня оно уже прекратило свою деятельность. Но в свое время было эффективным инструментом незаконного обналичивания средств. А вот ООО «Фрутта опт торг» (код 41191557) работает по сей день. Даже уголовные производства, в которых оно фигурирует, никак на эту деятельность не влияют.

Для примера, в постановлении Шевченковского райсуда города Киева от 18.12.2017 года идет речь о том, что неустановленные лица зарегистрировали на подставных людей ряд фирм, которые занимались финансовыми махинациями. В частности, документе отмечается: «Во время досудебного расследования уголовного производства установлено незаконную схему, направленную на обналичивание денежных средств, минимизацию налоговых обязательств предприятий реального сектора экономики, путем отражения в налоговой отчетности несуществующих финансово-хозяйственных операций. В свою очередь, во время досудебного расследования установлено, что ООО «Фрутта опт торг» незаконно сформирован налоговый кредит по НДС за счет отражения финансово-хозяйственных операций с ООО «Ферро» (код 40952883)».

Конверты и конторки Как Костюка Василия Васильевича

Как мы говорили ранее подобные уголовные производства пока никак не препятствуют Костюку Василию Васильевичу осваивать «схемные кредиты». Но стоит отметить, что подконтрольная ему фирма «Фрутта опт торг» уже успела «засветится» на уровне ГПУ в другом деле. В частности, Печерский райсуд города Киева 25.01.2018 года своим постановлением удовлетворил ходатайство следователя по особо важным делам Главного следственного управления Генпрокуратуры Жицкого о доступе к вещам и документам указанной фирмы и других субъектов хозяйствования.

Главный фигурант дела ООО «Марселл» (код 40626381). А вот ООО «Фрутта опт торг» является одним из поставщиков товаров этой фирме. В обосновании постановления указывается, что следствие ведет дело «по факту злоупотребления служебным положением должностными лицами ГУ ГФС во Львовской области, которые в нарушение требований действующего законодательства не принимали меры по отношению к субъектам хозяйствования, в том числе ООО «Марселл», что в течение 2017 года привело к незаконному формированию налогового кредита по налогу на добавленную стоимость предприятиям реального сектора экономики на общую сумму более 4,2 миллиарда грн, то есть нанесло ущерб государству в особо крупном размере, по признакам уголовного преступления, предусмотренного ч. 2 ст. 364 УК Украины». Одним словом Костюку Василию Васильевичу все сходит с рук. Заострим ваше внимание на том, что в уголовном производстве фигурируют чиновники из главного управления ГФС во Львовской области. Хоть фамилии их и не названы, в тоже время факт наличия такого расследования важен. Почему, расскажем чуть позже.

Также «Фрутта опт торг» фигурирует и в другом уголовном производстве. Речь идет о деле по ООО «Прилуки-Агро» (код 39438023), которое ведет управление финансовых расследований ГУ ГФС в Черниговской области. В постановлении суда по доступу к необходимым документам в рамках следствия отмечается, что прилуцкая фирма в «своей хозяйственной деятельности использует документы предприятий с признаками фиктивности для прикрытия незаконной деятельности, направленной на уклонение от уплаты налогов». Среди таких фирм, собственно, и названа «Фрутта опт торг».

Всего в реестрах за последние 2 года накопилась информация о более чем 50 постановлений судов (в основном по уголовным делам) где фигурирует «Фрутта опт торг». Причем все они открыты в других регионах страны. Как ни странно, сотрудники ГУ ГФС во Львовской области нарушений в деятельности этой «мойки» почему-то не находят… И вот почему: наличие у Василия Костюка «своих» людей во власти – региональном подразделении ГФС. Как среди бывших сотрудников, так и ныне действующих.

Прежде всего речь идет об экс-налоговике из Львовского областного главка Викторе Кривуне. Вместе с ним Костюк создал целую сеть конвертационных центров. В него входило уже упомянутое нами ООО «Альтера Захид». Журналисты львовского информагентства «Коррупция Инфо», проводя собственное расследование деятельности этого криминального дуэта, так описывали работу сети конвертцентров: «Она состоит из многих фиктивных предприятий, руководители которых получают незначительную заработную плату за подписание документов. Однако, эти люди не ориентируются в ситуации, не управляют нею. Так одним из фиктивных предприятий, через которое отмываются «грязные деньги» является ООО «Альтера Захид», его директором числится Виталий Мандзяк. Как стало известно, данная фирма получает огромные доходы, однако по непонятным причинам ее директор Мандзяк вынужден работать дистрибьютором в совсем другой коммерческой компании. Годовой оборот капитала ООО «Альтера Захид» составляют миллионы гривен, а ее директор продает пылесосы немецкого производства в фирме «HYLA Львов».

Сразу же после выхода материалов этого журналистского расследования 27 февраля 2015 года возле офиса информагентства «Коррупция Инфо» был взорван автомобиль его директора. Коллектив тогда выступил с соответствующим заявлением, где связал взрыв авто со своей профессиональной деятельностью и вниманием к адвокату-обнальщику Костюку. «Нападения и совершение противоправных действий относительно нашего портала перешли в активную фазу. И если сначала ущерб был нанесен хакерскими атаками на сайт, то сегодня нападавшие осуществили прямое покушение на информационное агентство «Коррупция Инфо» и непосредственно на его директора. По нашему мнению, покушение совершено из-за ряда журналистских расследований о конвертационных центрах, которые действуют по всей Западной и Центральной Украине. Как мы сообщали ранее, теневым владельцем и идейным лидером обворовывания нашей многострадальной страны является адвокат Костюк Василий Васильевич», — заявили тогда журналисты.

А вот из ныне действующих сотрудников областной налоговой внимание стоит уделить Оресту Витыку. Он трудится заместителем начальника Главного управления ГФС во Львовской области, плотно сотрудничая с Костюком по вопросам «конвертов». В органах налоговой Витык работает уже девятнадцать лет с 2000 года. За это время сделал карьеру от старшего государственного налогового инспектора до целого зама областного налоговика. Обзавелся связями, которые помогают решать ему задачи не только Василия Костюка, но и помогать бизнесу отца, а также супруги.

Дело в том, что Дмитрий Витык, отец Ореста, является скандально известным во Львове застройщиком. Подконтрольная ему компания «Мега-Тех» не взирая на Генеральный план города, протесты жителей близлежащих домов, вознамерилась построить вместо двухуровневого паркинга высотный торгово-офисный центр. Решить вопросы с городскими властями отцу помог сын.

Жена налоговика также занимается строительным бизнесом. Ирина Витык является соучредителем компаний, объединенных под брендом «Auroom» (возводят ЖК «АУРУМ ТАУЭР»). Кстати, Орест Витык на своей странице в Фейсбук активно популяризирует ЖК.

Львовские застройщики обсуждают этот жилой комплекс в контексте истории, связанной с поставкой немецких лифтов в одно из зданий налоговой, расположенном по адресу Стрийская 35. Говорят, что вместо изделия немецкого производства (согласно выигранному тендеру), в итоге были установлены более дешевые изготовленные в Турции. А лифты, произведенные в Германии, якобы, переместили на один из объектов компании «Auroom».

Так вот, львовского налоговика Ореста Витыка обнальщик и контрабандист Костюк Василий Васильевич намерен продвинуть выше и за один миллион долларов готов купить должность начальника областного управления вновь созданной Государственной налоговой службы. В этом ему помогает некто Юрий, называющий себя доверенным лицом… Сергея Верланова. Говорит имеет добро на озвучивание прайсов за назначение на должности в налоговых органах. Юрий заверил Костюка в том, что через своего «патрона» уже помог решить ряд важных кадровых вопросов.

Не сложно понять, что «назначение» Витыка на главную в областной налоговой должность необходимо Костюку для дальнейшего прикрытия своей незаконной деятельности — продолжении беспроблемной работы многочисленных конвертационных центров. Ведь «отбить» инвестицию в миллион долларов благодаря Оресту Витыку схемщик Костюк Василий Васильевич сможет в предельно короткие сроки.

В этой связи, хочется верить, что именем Сергея Верланова лишь прикрываются разного рода «аферисты-решавчики», и в будущем мы не услышим сакраментальной фразы «я от…». Ведь чаяния миллионов украинцев, проголосовавших за Владимира Зеленского, были направлены на смену сложившейся системы, в том числе в сфере налогов и сборов. И может член команды президента Сергей Верланов все же решит нашумевшую проблему конвертационных центров. И начать он это может, как львовянин, со своей малой родины – Львовского региона.

Старые расследования по Костюку Василию Васильевичу — адвокату-конвертчику из Львова

Схема проста как полено: Костюк В.В. создает фиктивные компании, в которых за счет большого оборота средств проводятся транзакции с годовым оборотом более миллиарда гривен в год, а в лучшие времена власти беглого преступника Януковича — до 5000000000 гривен в год. Клиенты его компаний — это крупнейшие предприятия Львовщины и других регионов, однозначно понятно из за «непутевого» законодательства нашего государства крупные предприятия не могут вывести из оборота наличные и тут как тут господин Василий Васильевич Костюк, который одним продает наличные, а вторым тем самым уменьшает оборот, то есть предоставляет неоцененные услуги, уголовным правом трактуются как 205 фиктивное предпринимательство, ст. 209 ОД ст. 212 уклонения от уплаты налогов на миллиарды гривен во время войны.

После того как фиктивное предприятие где засветилось его с помощью налоговой администрации и суда банкротят и закрывают как сейчас происходит с компанией «Альтера — Запад» код ЕГРПОУ 38933149, зарегистрированной, но не существует по адресу Б. Котика 7 (где и находится офис одного из самых одиозных партнеров конвертаторами Костюка В.В. г Кривун В.)

Директором этой компании является Мандзяк Виталий торгующий товарами торговой марки «HULA» (ХЬЮЛЯ-УКРАИНА).

Таким образом, мы выкладываем список всех конвертационных центров Украины действующих и процветают:

1) ООО «ВМП СЕРВИС СОЛЮШНГ» ЕГРПОУ 39090306

2) ООО «ВЕСТ МЕТАЛЛ ГРУПП» ЕГРПОУ 39289556

3) ООО «НП« ХИМИЧ »ЕГРПОУ 38075025

4) ООО «УКР СЕРВИС ГРУПП» ЕГРПОУ 39123362

5) ООО «ЕКОДИТ» ЕГРПОУ 36958313

6) ООО «ГАРАНТ СТРОЙ» ЕГРПОУ 38751654

7) ООО «УСПЕХ ЮА» ЕГРПОУ 38689971

8) ООО «ПРАЙМ ФИШ» ЕГРПОУ 37786861

9) ООО «ЛЕКСМАЙНД» ЕГРПОУ 39350138

10) ООО «Компания ЛАНШЕРИ КЭПИТАЛ» ЕГРПОУ 38517030

11) ООО «СТИЛЬ МЕДИА» ЕГРПОУ 36858290

12) ООО «ИНВЕСТ ТРЕЙД ГРУПП» ЕГРПОУ 38402750

13) ООО «АЛЬТЕРА ЗАПАД» ЕГРПОУ 38933149

14) ООО «лендман ИНТЕРТРЕЙД» ЕГРПОУ 39402175

Прозрачная коррупция: как родственники Нефьодова зарабатывают на контрабанде

“Реформаторская” репутация в Facebook отнюдь не всегда говорит о честности и профессиональности человека. В Украине, к сожалению, достаточно часто надежды тысяч людей рушатся в один миг, когда добравшись до власти, новые чиновники продолжают старые схемы.

Аналогичная ситуация происходит и с нынешним главой Государственной таможенной службы Максимом Нефьодовым, ранее известным как создатель тендерной системы ProZorro.

Забегая вперед. Если допустить, что Нефьодов не знал, что его родственники нелегально возят в “евробляхах” тонны брендовой одежды, то как он может бороться с крупными схемами, если не в состоянии приструнить даже свою родню?

В своем расследовании, опубликованном на платформе telegra.ph, журналист Евгений Плинский показывает графическую схему связей в этой истории.

ЧТО СТРЯСЛОСЬ?

10 октября, примерно в час ночи, в пункт пропуска “Краковец” со стороны Польши заехало два автовоза, на которых суммарно было около пятнадцати автомобилей европейской и американской регистрации. “Евробляхи”.

Автомобили ввозила компания “МОТОЛАЙК” ЕДРПОУ 38696418, и со слов водителей автовозов, никаких товаров, подлежащих декларированию, кроме самих авто, они не перевозили.

Инспектор таможни Андрей Овчинников после проведения осмотра автомобилей в салонах и багажниках обнаружил целый клад.

В каждом авто, прямо на сидениях и в багажниках были мешки, забитые новой одеждой европейских брендов и пищевыми добавками американского производства.

На основании этого осмотра, 12 октября были составлены протоколы о нарушении таможенных правил.

Согласно протоколам, в автомобилях незаконно перевозилось:

1) 1958 упаковок витаминов и пищевых добавок производства Puritan’sPride общим весом 270 кг.

Рыночная стоимость не менее 700 тыс. грн.

2) 2158 единиц товара итальянской брендовой одежды TERRANOVA и PrettyLittleThing весом 472 кг.

3) 508 единиц итальянской брендовой одежды TERRANOVA и PrettyLittleThing весом 140 кг.

В общей сложности было выявлено около тонны нелегально ввозимого товара, конечная стоимость которого явно превышает пару миллионов гривен.

Прозрачная коррупция: как родственники Нефьодова зарабатывают на контрабанде

Все страницы протоколов по ссылке.

ЧТО ТАКОЕ “МОТОЛАЙК” И ЧЕЙ ОН БУДЕТ

Импортером б/у авто и собственно перевозчиком в них “товарной контрабанды” является ПП “Мотолайк” ЕДРПОУ 38696418.

Ежемесячно эта компания ввозит в Украину 150 -180 б/у автомобилей из ЕС и США. Она – достаточно крупный импортер авто, в которых, как оказалось, перевозит тонны незадекларированных товаров.

В общей сложности, при таком количестве авто за месяц они перевозят в них от одной до двух полных фур нелегальных грузов. Очень прибыльная тема.

“Мотолайк” – компания системная, и в этой схеме не случайная. Хотя и является всего лишь “прокладкой”.

Официально владеет “Мотолайком” некто Оксана Тхир. Правда, на фото она не очень похожа на любителя битых авто.

Очевидно, что компания на ней только числится. Но чья же она тогда и кто за ней стоит?

По совпадению, во Львове есть человек с такой же фамилией – Любомир Тхир. Он достаточно известен в кругах ГФС.

Любомир Иванович – экс-начальник отдела оперативного управления ГУ ГФС Львовской области, а ныне владелец трех охранных компаний: ООО “Львівська варта”, ООО “Охоронний альянс “Сворд” и ООО “Дедуктивна компанія “Мока”.

Совладелицей его охранного бизнеса является его же супруга Марьяна Тхир, которая до осени 2018 года также работала в ГУ ДФС Львовской области на должности оперативного сотрудника. Семья фискалов-оперативников. Так бывает.

Кстати, мои коллеги из программы “НАШІ ГРОШІ” делали расследование о том, где Тхир взял миллионы гривен на открытие своих охранных фирм.

Какой именно родственной связью с Любомиром Тхиром повязана владелица “Мотолайка” Оксана Тхир, пока неизвестно, но то, что Любомир Иванович к “Мотолайку” имеет прямое отношение – факт. И это очень важно в нашем расследовании.

Запомним его фамилию и идем дальше. Если ввести в гугл номер телефона ПП “МОТОЛАЙК” +38(067)192-38-59, то поисковик приведет нас не только к ней – он выдаст страничку другой компании ООО “Любе авто” и ее сайт. Информацию уже подчищают, но скрины не горят, а кэш гугла тем более.)

Это значит, что если на одном номере телефона ведут деятельность две компании, то у них скорее всего один бенефициар.

ТАЙНЫЙ БЕНЕФИЦИАР “МОТОЛАЙКА” И “ЛЮБЕ АВТО”.

“Любе авто” вполне легально занимается импортом, продажей и растаможкой авто из ЕС и США, хвастаясь лидирующей позицией в стране с объемом продаж около 200 авто/мес. Компания серьезная.

Ее директор и владелец Дулик Андрей Богданович – в прошлом сотрудник оперативного управления ГУ ДФС Львовской области по вопросам криминальных правонарушений на таможне, а ныне суперуспешный продавец “евроблях”.

Прозрачная коррупция: как родственники Нефьодова зарабатывают на контрабанде

Любомир Тхир и Андрей Дулик работали вместе в оперативном отделе ГФС.

Именно Любомир Тхир и втянул Андрея Дулика в “бизнес” по продаже авто “Любе авто” в роли зицпредседателя Фунта с маленькой долей от бизнеса.

Бенефициаром же всей схемы бизнеса по ввозу авто, продажам и основное – перевозкам в них контрабанды – является главный на сегодня смотрящий за обналом по всей Львовской области Василий Костюк.

Именно Костюк инвестировал деньги и в “Мотолайк”, и в “Любе Авто” под прикрытием “фунта” Дулика через Любомира Тхира.

Именно через Костюка последние годы проходят главные потоки по скруткам НДС, обналу и работа всех Львовских конвертационных центров.

Костюк – главный теневой налоговик Львовской области.

У него десятки теневых бизнесов и мутных компаний, а Любомир Тхир в бизнесе-империи Костюка – главный человек по безопасности, которой он занимается через три своих охранных компании: ООО “Львівська варта”, ООО “Охоронний альянс “Сворд” и ООО “Дедуктивна компанія “Мока”.

За деньги и в интересах Костюка эти охранные фирмы Тхир и открывал.

Вот и ответ на загадку, которую пытались разгадать мои коллеги из программы “НАШІ ГРОШІ” о том, откуда у Тхира миллионы на охранные фирмы. От Костюка.

Благодаря достаточно близким отношениям, он вхож к новому главе налоговой Сергею Верланову и подсказывает ему “правильные” и “нужные” решения как по распоряжениям, так и по кадрам.

Как выяснилось недавно, именно Костюк лоббировал назначение из Львова в Киев скандального Ореста Витыка. Назначение, которое после моих публикаций Верланов приостановил.

Если не читали, вот ссылка.

А ПРИ ЧЕМ ТУТ НЕФЬОДОВ И ЕГО РОДСТВЕННИКИ?

А дело в том, что супруга зицбенифициара “Любе Авто” и куратора работы “Мотолайк” Андрея Дулика – Юлия Калмыкова – родная сестра жены Максима Нефьодова.

Дулик и Нефьодов – свояки, которые достаточно близко общаются, в том числе и в вопросе работы бизнеса “Любе Авто”, которому Нефьодов оказывает посильную поддержку.

Сегодня, как один из крупнейших импортеров и продавцов “евроблях” в Украине, “Любе Авто” строит рядом со стадионом “Львов Арена” собственный АвтоХаб, который должен стать чуть не главной площадкой по растаможке “евроблях”.

Но в Украине открыть АвтоХаб без “поддержки” таможни – нереально. Построить ты можешь что угодно, но чтобы таможня открыла там свой пост – надо постараться.

Именно поэтому Дулик и обратился к Нефьодову за помощью и получил ее.

МОЖЕТ, НЕФЬОДОВ О СХЕМе НИЧЕГО НЕ ЗНАЕТ?

Нефьодов близко общается не только со свояком Дуликом, но и с главой налоговой Верлановым. Они даже бегают вместе.

Мог ли Нефьодов не знать о том, кто такой Василий Костюк и кем он является для Верланова? Вряд ли.

Мог ли Нефьодов не знать, что именно в интересах Костюка работает свояк Дулик и “его” компания “Любе Авто”?

Не мог. Как и то, что под прикрытием ввоза авто возят дорогостоящие товары.

То, что “МОТОЛАЙК” и “ЛЮБЕ АВТО” – это одна компания и что это – бизнес конвертатора Костюка на Львовской таможне и налоговой, знают все. Уточнял специально.

И все на таможенных постах знают, что заглядывать в салоны и багажники перевозимых “МОТОЛАЙКОМ” авто для “ЛЮБЕ АВТО” не стоит.

Поэтому, когда “МОТОЛАЙК” ввозит по 150-180 авто в месяц, их тихо пропускают, деловито отворачиваясь.

Нефьодов 100% в курсе этой схемы, и все в курсе, что он в курсе.

А ПОЧЕМУ ТОГДА 10 ОКТЯБРЯ ЗАДЕРЖАЛИ ДВА АВТОВОЗА “МОТОЛАЙКА”?

Когда силовики появились на пункте пропуска “Краковец”, таможенники растерялись. По чью душу, по какую схему они прибыли, никто не понимал. Предположили, что именно по “МОТОЛАЙК”, так как все знали, что тема их авто “мутная”.

Поэтому на свой страх и риск на таможне было решено два этих автовоза “хлопнуть” на упреждение, что и было поручено инспектору Андрею Овчинникову.

Нефьодову о задержании груза свояка Дулика доложили сразу, но решение было принято гениальное: затаиться и скандал пересидеть.

И.о. начальника Львовской таможни Сафонов даже ушел в отпуск). Думаю, что это совпадение.)

Когда 15 октябр, в 11:38, я написал анонс этого расследования в ТГ, началось движение.

Спустя ровно час, в 12:50, Максим Нефьодов выдал пост о том, что 10 числа на Краковце задержали автовозы с товарной контрабандой.

Сомнения в искренности главы таможни выразил даже экс-начальник Львовской таможни Левко Прокипчук, тонко потроллив Нефьодова:

Ну, в общем, ситуация выглядит абсурдной.

Глава таможни Нефьодов после случайного удара таможни по контрабандной схеме главного конвертатора области Костюка, которую обслуживает его родственник, сперва затаился, потом пытался перехватить инициативу, а теперь просто включает “дурака”, делая вид, что даже не знает, кто и что там вез.

И ЧТО ДАЛЬШЕ?

Что будет с грузом и машинами, мне не столь важно. Скорее всего, каким-то решением суда все вернут “правильным” людям. Важно другое.

Ситуация вокруг этой схемы и реакция на нее главы таможни очень показательна в разрезе реального желания и возможности Нефьодова что-то менять на таможне и с чем-то бороться.

Первый же реальный замес с участием приближенных к нему людей и сильных игроков контрабандного мира показал его лицо и, простите, отсутствие “яиц”.

Одними АйТи-аудитами и отсиживанием в кабинетах схемы не побороть. Нужно выходить “на улицу” и вести кулачный бой против схемщиков, которые будут тебе противостоять. А готов ли он к этому?

С приближением 100 дней его работы главой таможни можно смело ответить. Нет.

Как ни крути, а после этого случая вопрос целесообразности нахождения Нефьодова на посту Главы таможни стоит обсудить. На самом высоком уровне.

ЛЬВІВСЬКИЙ АФЕРЮГА ВАСИЛЬ КОСТЮК. БОРОТЬБА З «КОНВЕРТАМИ»: ЧИ ЗУМІЄ СЕРГІЙ ВЕРЛАНОВ ПРИКРИТИ В УКРАЇНІ КОНВЕРТАЦІЙНІ ЦЕНТРИ? ИЗБРАННОЕ

Чому Верланова Сергія Олексійовича називають хитрий BEPS і чи зможе чиновник вирішити проблему конвертаційних центрів в Україні? Як пов’язаний львівський конвертор та аферист Василь Костюк з Верлановим, та чи зможе голова ДФС навести лад у країні, починаючи з рідного міста та тамтешніх шахраїв.

Днями глава Державної податкової служби львів’янин Сергій Верланов заявив, що команда президента Зеленського готує чергові зміни до Податкового кодексу. Так вже восени на розгляд Верховної Ради буде подано законопроект по BEPS – протидії схемам ухилення від сплати податків. Якщо спрощено, то мова йде, в тому числі, про використання міжнародних юрисдикцій (офшорів) для розмивання бази оподаткування та виведення прибутку з-під оподаткування.

Справедливості заради варто відзначити, що ця ідея не нова. Нею займаються вже кілька років. У тому числі і Сергій Верланов, неодноразово виступав лобістом BEPS під час перебування заступника міністра фінансів. Однак, на думку багатьох експертів, цього недостатньо, оскільки величезний потенціал поповнення бюджету країни криється в викоріненні такого явища як «конвертаційні центри» ( «майданчика» ). Про що керівник відновленої Державної податкової служби також знає не з чуток.

Днями голова Державної податкової служби львів’янин Сергій Верланов заявив, що команда президента Зеленського готує чергові зміни до Податкового кодексу. Так вже восени на розгляд Верховної Ради буде поданий законопроект за BEPS – протидії схемам ухилення від сплати податків. Якщо спрощено, то мова йде, зокрема, про використання міжнародних юрисдикцій (офшорів) для розмивання оподатковуваної бази й виведення прибутку з-під оподаткування.

Справедливості заради варто відзначити, що ця ідея не нова. Нею займаються вже кілька років. В тому числі і Сергій Верланов, неодноразово виступав лобістом BEPS під час перебування заступника міністра фінансів. Однак, на думку багатьох експертів, цього недостатньо, оскільки величезний потенціал поповнення бюджету країни криється в викорінення такого явища як «конвертаційні центри» («майданчика»). Про що керівник відновленої Державної податкової служби також знає не з чуток.

ХТО ТАКИЙ ВАСИЛЬ КОСТЮК ТА ЧОМУ ЙОГО НАЗИВАЮТЬ КОРОЛЕМ КОНВЕРТІВ?

Свій бурхливий розвиток «майданчики» отримали в часи швидкого президента Януковича та керівника Минздоха Клименко. І навіть зміна влади не призвела до їх закриття. Навпаки, ділки, які мали відношення до «конвертах» при регіоналах, стали успішно працювати з новою командою, яка прийшла на хвилі Евромайдана. В країні знову була затверджена система «смотрящих за обналом» і оскільки податкова і митниця до недавно перебували в одному держоргані, то і за багатомільйонними потоками контрабанди. У кожній з областей знаходився свій головний по цим кримінальним напрямами.

Зокрема, в часи керівництва ГФС України Мирославом Проданом, званим в ЗМІ гаманцем Гройсмана, «відповідальним» за Львівську область у питаннях обналічки і контрабанди був Василь Костюк. Адвокат з 14 річним стажем. Особистість у своїй справі авторитетна не дивлячись на відносно молодий вік. Журналісти та аналітики протягом багатьох років називають його власником численних «конвертаційних центрів».

Костюк у своїй незаконній діяльності використовує класичну схему — створює фіктивні компанії, в яких на сьогодні проводяться транзакції з річним оборотом понад мільярд гривень на рік, а в кращі для нього часи при владі Януковича обороти доходили і до 5 мільярдів гривень. Клієнти компаній Василя Костюка — це найбільші підприємства Львівщини та інших регіонів. Оскільки великі компанії не можуть вивести з обороту готівкові кошти, їм у цьому охоче допомагає львівський адвокат. Одним він продає готівку, а другим зменшує обіг, надаючи фіктивні послуги. Кримінальним кодексом така діяльність кваліфікується як ст. 205 фіктивне підприємництво, ст. 209 відмивання коштів та ст. 212 ухилення від сплати податків.

За оцінками експертів, із-за таких як Костюк і реалізуються ним схем в тіньовому обороті сьогодні знаходиться мало не половина доходів української економіки. Держбюджет терпить величезні збитки від діяльності «конвертів», основною метою яких є «відмивання» та подальша легалізація «брудних» грошей. Фахівцями називаються мільярдні суми, але вже в доларах. Структурно конвертаційний центр складається з фіктивних фірм, банків і «своїх» людей у владі. Останнє особливо важливо, оскільки дозволяє безперешкодно реалізовувати всі незаконні схеми.

Одним з «конвертів» Костюка експерти називають ТОВ «Альтера Захід» (код 38933149). На сьогодні воно вже припинило свою діяльність. Але у свій час було ефективним інструментом незаконного переведення коштів у готівку. А от ТОВ «Фрутта опт торг» (код 41191557) працює донині. Навіть кримінальні провадження, в яких воно фігурує, ніяк на цю діяльність не впливають.

ЧИ БУДЕ СИДІТИ ЛЬВІВЬСКИЙ АФЕРИСТ ВАСИЛЬ КОСТЮК?

Для прикладу, в постанові Шевченківського райсуду міста Києва від 18.12.2017 року йдеться про те, що невстановлені особи зареєстрували на підставних осіб ряд фірм, які займалися фінансовими махінаціями. Зокрема, у документі зазначається: «Під час досудового розслідування кримінального провадження встановлено незаконну схему, спрямовану на переведення в готівку грошових коштів, мінімізацію податкових зобов’язань підприємств реального сектора економіки, шляхом відображення у податковій звітності неіснуючих фінансово-господарських операцій. У свою чергу, під час досудового розслідування встановлено, що ТОВ «Фрутта опт торг» незаконно сформований податковий кредит з ПДВ за рахунок відображення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Ферро» (код 40952883)».

Як ми говорили раніше подібні кримінальні провадження поки ніяк не перешкоджають Костюку освоювати «схемні кредити». Але варто відзначити, що підконтрольна йому фірма «Фрутта опт торг» вже встигла «засвітитися» на рівні ГПУ в іншій справі. Зокрема, Печерський райсуд міста Києва 25.01.2018 року своєю постановою задовольнив клопотання слідчого з особливо важливих справ Головного слідчого управління Генпрокуратури Жицкого про доступ до речей і документів зазначеній фірми та інших суб’єктів господарювання.

Головний фігурант справи ТОВ «Марселл» (код 40626381). А от ТОВ «Фрутта опт торг» є одним з постачальників товарів цієї фірми. В обґрунтування постанови вказується, що слідство веде справу «за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами ГУ ГФС у Львівській області, які в порушення вимог чинного законодавства не вживали заходи по відношенню до суб’єктів господарювання, в тому числі ТОВ «Марселл», що протягом 2017 року призвело до незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки на загальну суму понад 4,2 мільярда грн, тобто завдало збитків державі в особливо великому розмірі, за ознаками кримінального злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України». Загостримо вашу увагу на те, що у кримінальному провадженні фігурують чиновники з головного управління ГФС у Львівській області. Хоч прізвища їх і не названі, в теж час факт наявності такого розслідування важливий. Чому, розповімо трохи пізніше.

Також «Фрутта опт торг» фігурує і в іншому кримінальному провадженні. Йдеться про справу щодо ТОВ «Прилуки-Агро» (код 39438023), яке веде управління фінансових розслідувань ГУ ГФС в Чернігівській області. У постанові суду щодо доступу до необхідних документів у рамках слідства зазначається, що прилуцька фірма «своїй господарській діяльності використовує документи підприємств з ознаками фіктивності для прикриття незаконної діяльності, спрямованої на ухилення від сплати податків». Серед таких фірм, власне, і названа «Фрутта опт торг».

Всього в реєстрах за останні 2 роки накопичилася інформація про більш ніж 50 постанов судів (в основному по кримінальних справах) де фігурує «Фрутта опт торг». Причому всі вони відкриті в інших регіонах країни. Як не дивно, співробітники ГУ ГФС у Львівській області порушень у діяльності цієї «мийки» чомусь не знаходять… І ось чому: наявність у Василя Костюка «своїх» людей у владі – регіональному підрозділі ГФС. Як серед колишніх співробітників, так і нині діючих.

Насамперед мова йде про екс-налоговике з Львівського обласного главку Віктора Кривуне. Разом з ним Костюк створив цілу мережу конвертаційних центрів. До нього входило вже згадане нами ТОВ «Альтера Захід». Журналісти львівського інформагентства «Корупція Інфо», проводячи власне розслідування діяльності цього кримінального дуету, так описували роботу мережі конвертцентрів: «Вона складається з багатьох фіктивних підприємств, керівники яких отримують незначну заробітну плату за підписання документів. Однак, ці люди не орієнтуються в ситуації, не керують нею. Так одним з фіктивних підприємств, через які відмиваються брудні гроші» є ТОВ «Альтера Захід», його директором значиться Віталій Мандзяк. Як стало відомо, дана фірма отримує величезні доходи, проте з незрозумілих причин її директор Мандзяк змушений працювати дистриб’ютором в зовсім інший комерційної компанії. Річний оборот капіталу ТОВ «Альтера Захід» складають мільйони гривень, а її директор продає пилососи німецького виробництва у фірмі «HYLA Львів».

СКІЛЬКИ ЗАРОБЛЯЄ КОСТЮК ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ?

Відразу ж після виходу матеріалів цього журналістського розслідування 27 лютого 2015 року біля офісу інформагентства «Корупція Інфо» був підірваний автомобіль його директора. Колектив тоді виступив з відповідною заявою, де пов’язав вибух авто зі своєю професійною діяльністю і увагою до адвоката-обнальщику Костюку. «Нападу та вчинення протиправних дій щодо нашого порталу перейшли в активну фазу. І якщо спочатку збиток був нанесений хакерськими атаками на сайт, то сьогодні нападники здійснили прямий замах на інформаційне агентство «Корупція Інфо» і безпосередньо на його директора. На нашу думку, замах скоєно з-за ряду журналістських розслідувань про конвертаційні центри, які діють по всій Західній і Центральній Україні. Як ми повідомляли раніше, тіньовим власником і ідейним лідером обкрадання нашої багатостраждальної країни є адвокат Костюк Василь Васильович», — заявили тоді журналісти.

А ось з нині діючих співробітників обласної податкової увагу варто приділити Оресту Витыку. Він працює заступником начальника Головного управління ГФС у Львівській області, щільно співпрацюючи з Костюком з питань «конвертів». В органах податкової Вітик працює вже дев’ятнадцять років з 2000 року. За цей час зробив кар’єру від старшого державного податкового інспектора до цілого зама обласного податківця. Обзавівся зв’язками, які допомагають йому вирішувати завдання не тільки Василя Костюка, але і допомагати бізнесу батька, а також подружжя.

Справа в тому, що Дмитро Вітик, батько Ореста, є скандально відомим у Львові забудовником. Підконтрольна йому компанія «Мега-Тех» не дивлячись на Генеральний план міста, протести мешканців прилеглих будинків, намір побудувати замість дворівневого паркінгу висотний торгово-офісний центр. Вирішити питання з міською владою батька допоміг син.

Дружина податківця також займається будівельним бізнесом. Ірина Вітик є співзасновником компаній, об’єднаних під брендом «Auroom» (зводять РК «АУРУМ ТАУЕР»). До речі, Орест Вітик на своїй сторінці в Фейсбук активно популяризує РК.

Львівські забудовники обговорюють цей житловий комплекс у контексті історії, пов’язаної з постачанням німецьких ліфтів в одну з будівель податкової, розташованому за адресою Стрийська 35. Кажуть, що замість вироби німецького виробництва (згідно виграному тендеру), у результаті були встановлені більш дешеві виготовлені в Туреччині. А ліфти, вироблені в Німеччині, нібито, перемістили на один з об’єктів компанії «Auroom».

Так от, львівського податківця Ореста Вітика обнальщик і контрабандист Василь Костюк має намір просунути вище і за один мільйон доларів готовий купити посаду начальника обласного управління новоствореної Державної податкової служби. У цьому йому допомагає такий собі Юрій, який називає себе довіреною особою Сергія… Верланова. Говорить має добро на озвучування прайсів за призначення на посади в податкових органах. Юрій запевнив Костюка в тому, що через свого «патрона» вже допоміг вирішити ряд важливих кадрових питань.

Не складно зрозуміти, що «призначення» Вітика на головну в обласній податковій посаду необхідно Костюку для подальшого прикриття своєї незаконної діяльності — продовження безпроблемної роботи численних конвертаційних центрів. Адже «відбити» інвестицію в мільйон доларів завдяки Оресту Витыку схемщик Василь Костюк зможе в гранично короткі терміни.

У зв’язку з цим, хочеться вірити, що ім’ям Сергія Верланова лише прикриваються різного роду «аферисти-решавчики», і в майбутньому ми не почуємо сакраментальної фрази «я від…». Адже сподівання мільйонів українців, які проголосували за Володимира Зеленського, були спрямовані на зміну сформованої системи, в тому числі у сфері податків і зборів. І може член команди президента Сергій Верланов все ж вирішить гучну проблему конвертаційних центрів. І почати це він може, як львів’янин, зі своєї малої батьківщини – Львівського регіону.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Костюк Василий Васильевич: король контрабанды, конвертов и откатов появились сначала на Антикоррупционная правда.

Відомості щодо його професійної діяльності скупі – відомо, що право займатися адвокатурою він отримав у 2005 році, а обліковується у Раді адвокатів Львівської області. Прийом веде, принаймі так повідомляє Єдиний реєстр адвокатів України, у Львові, за адресою вулиця Пасічна, 95:

Існує ще якийсь доволі дивний канал на Ютубі з назвою «Адвокат Костюк Василий Васильевич», але його контент виклакає скоріше подив.

Крім того, відомо, що Василь Костюк є гривневим мільярдером. Принаймні, такі відомості про нього подавав генерал-майор податкової поліції Юрій Атаманюк у своему інтерв’ю «Гордону». Він назвав Василя Костюка «організатором злочинного угруповання, яке при обороті у 25 мільярдів гривень має прибуток у 2,5 мільярда». Було це у 2020 році, тобто прибуток ОЗУ Костюка, якщо вірити податківцю, становив сто мільйонів доларів. Банальне слово «вражає» тут просто недоречне.

Однак повернемося до персони Костюка – як же адвокату вдається при таких заробітках зберігати інкогніто? Секрет як і заробітків, так і анонімності досить простий. Заробляє свої мільярди Василь Васильович не у якості адвоката Василя Костюка, а у якості «широковідомого у вузьких колах» обнальщика і конвертатора Васі Львівського. Саме під таким «псевдонімом» і знають його клієнти та правоохоронці.

Відомостей про цей бік діяльності Костюка теж не дуже багато, зате багато чуток і домислів. Ми намагалися відділити перше від другого, але це не завжди вдається – треба визнати, що Василь-Вася Костюк-Львівський таки дуже розумна людина, тому зайвого намагається не говорити, а свої справи тримає в таємниці.

Однак при таких масштабах діяльності, хоче того чи не хоче Василь Васильович, а дещо таки стане відомим широкому загалу. Особливо, коли твоє прізвище згадує Юрій Бутусов у контексті заміни «Слугами народу» міністра фінансів.

Нагадаємо, 30 березня 2020 року ВР звільнила з посади міністра фінансів Ігоря Уманського, який на цій посаді пропрацював всього три тижні.

Звільнення відбулося після листа Уманського до прем’єр-міністра Шмигаля з вимогою звільнити главу податкової служби Сергія Верланова і главу митної служби Максима Нефьодова.

Особливу критику Уманського викликало різке збільшення обсягів схемних кредитів і здешевлення «обналу» із січня 2020 року. Він вважав це «явними ознаками широкої тінізації економіки» і наголошував, що «бюджет втратив близько 7 мільярдів гривень податків на місяць на схемних кредитах — схемах мінімізації податкових надходжень».

Одним з основних операторів тіньових схем, на думку джерел, близьких до керівництва міністерства фінансів, був саме Василь Костюк, відомий як «Вася Львівський».

Це не перша згадки Василя Костюка у якості «схемщика» і «обнальщика» — відомо, що він розпоичнав ще за часів Януковича, коли ці схеми квітли буйним квітом. Але перша на такому серйозному рівні, як Цензор.НЕТ, і перша у прив’язці до змін в уряді. І у зв’язці з прізвищами голови ДФС і ДМС.

Звісно, що після такого гучного ляпаса, завданого Бутусовим новій на той час «зеленій» владі, на який ця влада нічого не відповіла, а, як і передбачав автор, «на вимогу Васі Львівського» звільнила міністра фінансів, громадськість зацікавилася персоною Василя Костюка, який міг міняти міністрів, як шкарпетки.

Однак не треба думати, що почав свою діяльність Костюк саме за Зеленського – за влади «кварталівців» вона просто сягнула свого піку. Досі невідомо, чи внесла таки РНБО ім’я Василя Костюка до санкційного списку – у квітні минулого року його прізвище, як повідомляли інсайдери, було серед пропонованих конвертаторів під номером один, однак відразу після появи цієї інформації дивним чином звідти зникло. Втім, завдяки цьому «зливу» ми отримали уточнену інформацію щодо доходів Костюка – за даними РНБО, станом на квітень 2021 року оборот конвертаційних центрів Васі Львівського становив 50 мільярдів гривень на рік. Що вдвічі перевищує цифру, озвучену раніше виданням «Гордон».

А тепер спробуємо від всієї тієї полови, яку написала про Васю Львівського «жовта преса», відділити кілька незаперечних зерен істини. Одним із таких незаперечних фактів є зв’язок Василя Костюка з колишнім очільником ДПС Верлановим і екс-головним митником Нефьодовим. До обох з них у влади є маса запитань, Верланова навіть оголошували у розшук, однак пілся кількох гучних заяв справу чомусь спустили на гальмах.

Василь Костюк неодноразово згадувався у ЗМІ в якості «друга дитинства» Верланова. Так це чи ні, але відомо, що обидва навчалися на одному курсі у Львівському національному університеті та отримали в 2003 році дипломи за спеціальністю «Правознавство». Обоє отримали посвідчення адвокатів у 2005 році.

За однією з версій, саме Костюк «інвестував» у Верланова і всіляко сприяв його кар’єрі, піком якої стала посада голови податкової служби України. За іншою – і за Костюком, і за Верлановим, і за Нефьодовим стоїть інша особа.

«Куратором» всіх цих людей деякі спостерігачі називають такого собі Любомира Івановича Тхіра. Ця версія виглядає реальною принймні у частині «львівсього періоду» роботи Костюка і Верланова. Тхір, який є кумом Костюка, доволі одіозна особистість – виходець із МВС, він прославився тим, що методично збирає компроментуючі матеріали на свої колишніх колег і посадовців ДМС і ДПС Львівщини, які потім використовує для власних цілей.

За свідченнями людей, обізнаних із діяльністю Любомира Тхора, саме він через свої корупційні зв’язки створив перші структури, які дозволили Костюку невдовзі стати «королем конвертів». Саме він стоїть за схемами на львівській митниці, у яких свого часу засвітилося прізвище Костюка.

Так, під час розслідування кримінальної справи по факту незаконного відшкодування ПДВ, перевірялася діяльність фірм «Мотолайк» та «Любе Авто». Перша належить дружині племінника Любомира Тхора, Андрія, який є колишнім працівником податкової служби, а друга – Андрію Дулику, колишньому співробітнику Тхора і близькому приятелю.

Щоправда, ця справа теж закінчилася нічим, але такі співпадіння насторожують.

У схемі, крім Костюка, брали участь тодішній голова ДПС Сергій Верланов і голова Львівської обласної ДПС Орест Вітик.

Це вже, звісно, до деякої міри історія. Наразі достеменно невідомо, які саме схеми застосовує Вася Львівський у своїй діяльності. Однак їх суть залишилася незмінною – структурно конвертаційний центр складається з фіктивних компаній, банків та «своїх» людей у владі. Останнє особливо важливе, оскільки дозволяє безперешкодно реалізовувати всі незаконні схеми.

Костюк Василь Васильович застосовує у своїх махінаціях стандартну та звичну схему. Заснує фальшиві компанії. Клієнтами стають великі львівські компанії. Оскільки великі підприємства не мають змоги вивести фінанси з обігу, то адвокат Костюк Василь Васильович із великою радістю надає свої послуги. Одним – гроші, іншим – зменшує обіг за допомогою фальшивих послуг.

На думку фахівців, те, що у тіньовому обороті більше половини доходів економіки, винні такі ось Костюки Василі Васильовичі. Від «майданчиків», за допомогою яких відмиваються брудні купюри для подальшого використання, дуже страждає державний бюджет.

Однак, судячи з того, що влада ніяк не реагує на діяльність Василя-Васі Костюка-Львівського, він після відставки Нефьодова і втечі Верланова таки знайшов підходи до людей, які прийшли їм на заміну. Втім, це було ясно ще тоді, коли на Костюка невдало спробував «наїхати» міністр Уманський, який або хотів «збити» з Васі Львівського відкат, або здуру повірив у все, що обіцяли «слуги» перед виборами.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Хто кришує конвертатора Василя Костюка? появились сначала на Антикоррупционная правда.

Як повідомляє портал «Наші гроші», у травні-липні цього року дві будівельні фірми з Дніпра – «Будінвест інжиніринг» та «Автомагістраль 2016», що постачає перші будматеріали, отримали сукупно більше одного мільярда двохсот мільйонів гривень на «зміст доріг Дніпропетровської області».

Звичайно, дороги утримувати треба – це війна чи не війна. Під час війни – тим паче. Але порівняйте суми, які отримали афілійовані між собою «Будінвест інжиніринг» та «Автомагістраль 2016» із грошима, що дісталися іншим будівельникам доріг:

Так, на тлі фірми «Автомагістраль 2016» цифри не дуже вражають, чи вибивається із загальної картини лише «Будінвест інжиніринг» зі своїм мільярдом. Однак ці дві фірми тісно пов’язані між собою – перша протягом 2020-2021 років поставила другий на 150 мільйонів гривень будівельних матеріалів. І ось тепер – власний поспіль майже на двісті мільйонів.

Природне питання – що це за фірми і чому такі преференції? Особливо з огляду на те, що «довоєнні» гроші на дороги перерозподілялися дещо інакше – фаворитами «Великого будівництва» завжди були «Автомагістраль-Південь», «Онур».

Отже, ТОВ «Будінвест інжиніринг». Місце реєстрації – Дніпро. Засноване у 2015 році. Бенефіціари – Павло Миколайович Чухно та Яна Олександрівна Хланта:

Перед тим, як перейти до з’ясування особистостей «бенефіціарів» та пояснення, чому ці прізвища взяті в лапки, зверніть увагу на таку таблицю:

Це – суми, на які ТОВ «Будінвест інжиніринг» вигравало державні тендери з моменту заснування. До суми 24 мільйони за 2022 рік приплюсуйте і той мільярд, про який йшлося вище – ресурс, з якого взята ця таблиця, ще не встиг «підтягнути» дані.

Ну і трохи про те, як усі ці гроші освоювалися. Процитуємо «Наші гроші», які проводили власне розслідування діяльності ТОВ «Будінвест інжиніринг» якраз у 2021 році, коли ця фірма отримала від держави майже сімнадцять мільярдів гривень.

«За перше півріччя 2021 року «Будінвест інжиніринг» проплатив своїм контрагентам 726 млн. грн. за різні будматеріали та послуги. З них рівно половина – 360 млн грн пішли чотирьом постачальникам: «Дикат», «Смарт люкс компані», «БНМ», «Кірміком» за асфальт. Ще 25 млн грн пішло їм на бітумну емульсію та 94 млн грн на інші будматеріали (пісок, щебінь, бордюри, СФОВ тощо).

За підрахунками «Наших грошей», «будматеріали дорогою в Будінвест інжиніринг» подорожчали в середньому на 100% від початкової ціни виробників. На ці будматеріали припало 65% усіх виплат «Будінвест інжиніринг». Тобто якщо половина із виплачених за будматеріали коштів перетворилася на маржу, то це становить 30% усіх виплат «Будінвест інжиніринг».

Чи не від цих схем і пішла народна назва програми президента «Велике будівництво», яку, як відомо, влучно назвали «Велике крадівництво»?

Щодо ТОВ «Будінвест інжиніринг» ще варто згадати один дивний збіг – ця фірма була заснована у 2015 році, невдовзі після того, як Валентин Резніченко вперше став керівником Дніпропетровської ОДА, а його радником став Юрій Голік. Після обрання Зеленського у 2019 Резніченка було звільнено з посади. Однак невдовзі Голік став консультантом «Великого будівництва», і Резніченко повернули до губернаторського крісла. Саме у моменти кар’єрних зльотів Голіка-Резніченка «Будінвест інжиніринг» отримував найбільші підряди від Дніпропетровської ОДА та Укравтодору. Зрештою, ця фірма стала настільки великою, що увійшла до десятки найбільших шляховиків України у 2021 році.

Однак про це написано чимало, цікаві можуть самі погуглити. А ми повернемося до «бенефіціарів» «Будінвест інжиніринг» — Яни Хланте та Павла Чухна. У лапках це слово тому, що це звичайні «фунти».

Справжніми бенефіціарами – вже без жодних лапок – ТОВ «Будінвест інжиніринг» є брати Володимир та Леонід Дубинські, дуже відомі на Дніпропетровщині люди. Саме через них і потрапило ТОВ «Будінвест інжиніринг» до списків санкцій:

І саме через них на ці санкції не звертає уваги держава Україна, виділяючи десятки мільярдів їхній фірмі.

Володимир та Леонід Дубинські (не плутати з відомим нардепом Олександром Дубинським) – це відомі на Дніпропетровщині люди. Починали бізнес у Дніпропетровську у 90-ті роки. Мали свій місцевий телевізійний канал VLD-Brothers. На початку 2000-х емігрували до Ізраїлю, а потім до США. Після зацікавленості ФБР їхньою діяльністю через будівельну аферу в Сакраменто, 2009 року повернулися до України.

Згідно з офіційними даними Відділу міжнародного поліцейського співробітництва ГУ НП у Дніпропетровській області, Дубинські з 26.03.2013 перебувають у міжнародному розшуку з метою арешту та екстрадиції за шахрайство на території США. Але вони досі мають громадянство України, тому їх екстрадиція до Америки неможлива. Як бачите, Дніпропетровщина рятує від екстрадиції до США не лише Коломойського.

Щодо Яни Хланти – це звичайний фітнес-тренер. У неї зареєстрований ФОП із зазначенням саме цього виду діяльності:

Та й заразом Яна Олександрівна вважається «бенефіціаром» «Будінвесту». Але позиціонує і рекламує себе вона саме як фітнес-тренер:

Дивно, що власниця фірми з мільярдними оборотами та мільйонними доходами працює у звичайному спортклубі звичайним тренером, чи не так? Причому – далеко не найоплачуванішим:

Цікаво – Яна Олександрівна хоч здогадується, у що її втрутили Дубинські?

Щодо іншого «бенефіціара», Павла Чухна, то він до червня 2020 року був керівником Спортивного клубу «Прометей», власником якого є Володимир Дубинський:

Крім того, Павло Чухно є співзасновником місцевої федерації баскетболу:

В той же час в одному Чухна «бізнес-партнером»:

У чому полягає це «бізнес-партнерство» — до кінця незрозуміло: єдиним легальним бізнесом, який мав Павло Чухно, було ТОВ «Сталь-екс», визнане банкрутом ще 2012 року:

Втім, можливо, що Павло Миколайович не просто «фунт», а справді має якусь вагу в міні-імперії Дубинських – його родичка Олена Чухно є співвласником Царичанського та Криничанського асфальтобетонних комбінатів, які також є виробниками будматеріалів для «Будінвест інжинірінг» .

Щодо «Автомагістралі 2016», то її власником значиться якийсь Олег Анатолійович Логвиненко.

Зверніть увагу – «Автомагістраль 2016» закінчила 2020 рік із величезними збитками, незважаючи на вельми солідний портфель держзамовлень:

Що опосередковано підтверджує висновок «Наших грошей» про те, що на дорогах крадуть рівно половину виділених грошей. Так, власне, це заявляв у свій час і віце-прем’єр Олег Уруський.

ТОВ «Автомагістраль 2016» має асфальтобетонний завод у Новомосковському районі Дніпропетровської області – у смт. Меліоративне, вул. Заводська, 1. Це територія ВАТ «Новомосковський завод залізобетонних виробів», його директором є Логвиненко Віктор Миколайович (основний акціонер заводу – Іван Миронович Сосновський).

Також компанія має вкрай скандальну репутацію в медіа і включена до восьми списків санкцій:

Цікаво, навіщо РНБО взагалі грає в ці санкції, якщо потім підсанкційні фірми отримують мільярди з державного бюджету?

Щодо самого Олега Логвиненка, то інформації про нього вкрай мало. На сайті ТОВ «Добробуд» з Дніпра Олег Анатолійович Логвиненко значиться як головний інженер:

Це може бути простим збігом, але насторожує у світлі «фунтів» із «Будінвест інжиніринг». Цілком можливо, що і Олег Литвиненко – простий зиц-голова в афілійованій з «Будінжинірингом» компанії, яка роками постачає туди будматеріали.

Але стверджувати не беремося. Також не беремося стверджувати, що виділений місяць тому мільярд двісті мільйонів буде «розпиляний» навпіл, як це робилося у попередні роки «Великого крадівництва». Але щодо останнього виникають величезні та обґрунтовані сумніви.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Продовження «Великого крадівництва»: дорожня компанія з Дніпра отримала черговий мільярд з держбюджету появились сначала на Антикоррупционная правда.

Серед них — молоде дарування Владислав Криклій. Який, змінивши крісло директора ТОВ «Кіно-театр» на крісло радника міністра внутрішніх справ у 2014 році, зумів не просто втриматися при всій владі, а 2019 року пересісти з крісла депутата від «Слуги народу» (номер 12 у списку) у крісло міністра інфраструктури країни

Щоправда, у 2021 році після грандіозного скандалу з так званим «тіньовим офісом» міністерства інфраструктури Криклію довелося знову піти на вільні хліби. Втім, з коридорів влади він не загубився — невідомо, на яку посаду тепер мітить Владислав Артурович, але його неодноразово помічали в Офісі президента України.

Повертаючись до початку його стрімкої кар’єри, не можна залишити без уваги ТОВ «Кіно-театр», яке він очолював. Цинічний гумор ситуації полягає в тому, що у владу Криклій потрапив за п’ять років до того, як «слугами» було оголошено масовий заклик тамадів та весільних фотографів на державні посади. Може, саме у директорстві у фірмі з таким милим серцю нинішньої влади назвою і криється секрет успіху Криклія у 2019-му.

Щоправда, з кіно ТОВ «Кіно-теарт» не має нічого спільного — його основним видом діяльності є «оренда та управління власною чи орендованою нерухомістю». А володіють цим ТОВ Криклій Артур Станіславович та Бойко Олег Анатолійович:

І особливими фінансовими успіхами ТОВ «Кіно-театр» похвалитися не може — фірма є платником єдиного податку третьої групи. Грубо кажучи, так чинять дрібні торговці на ринку.

Це до того, що мільйонів, які декларує Владислав Криклій, він заробити на ТОВ «Кіно-театр» ніяк не міг. І його батько, який володіє половиною фірми, допомогти синові теж нічим не міг.

Ще під час роботи заступником начальника департаменту ДАІ у 2016 році виявилося, що Криклій не просто купив квартиру в центрі Києва площею 120 метрів (ОСББ «Фундукліївський»), а примудрився «придбати» це житло за ціною 6 500 гривень за метр, в той час час як ринкова вартість становила 50 тисяч гривень (2000 доларів) за метр.

У травні 2020 року Криклій, на посаді міністра інфраструктури, став фігурантом чергового скандалу. У своїй декларації він не вказав громадянську дружину Тетяну Декало, на яку, за даними ЗМІ, зареєстровані дорога нерухомість вартістю приблизно 355 тисяч доларів США та елітний автомобіль Mercedes GLC.

У декларації Криклій зазначив, що не одружений, однак у соцмережі Facebook зазначав, що одружений. Сама ж Тетяна Декало тоді підтвердила, що має стосунки із Криклієм, принаймні вже 10 років. Таким чином, він мав вказати дружину та її майно у своїй декларації.

Останню декларацію Криклій подав у 2021 році, вона відображає його майновий стан за 2020 рік. На той момент він мав уже згадувану квартиру в Києві площею 119,6 метрів, яку купив у серпні 2015 року за 768 782 гривні. До неї додалося паркомісце, але ні його ціна, ні площа вказані не були.

Криклій володів автомобілем Smart City Coupe 2018 випуску за 460 600 грн, а також мав право на безоплатне користування Toyota Highlander 2019 р.в., вартість якого оцінена в 981 200 грн. Цей автомобіль належав іноземному громадянину Руфату Шукюрову, який займається ресторанним бізнесом. Можливо, це чоловік сестри Владислава Криклія.

Серед приємних дрібниць — годинник Franck Muller Casablanca № 19642852 Сasablanca і Breitling Chronographe A23322. Ціну їх чиновник не вказав, але приклад:

Заробив при цьому Владислав Криклій не так багато — 362 506 гривень зарплати, 46 984 гривні відсотків від «ПриваБанку» та 48 100 гривень від «Універсал Банку».

Також екс-чиновник мав вклади у «ПриватБанку» — 1 575 005 гривень та в «Універсал Банку» — 1 528 800 гривень.

Готівкою Криклій зберігав 225 000 доларів, 3 000 євро та 210 000 гривень. Де це все взяла людина, яка з 2014 року працює на державній службі — питання риторичне.

Завершуючи тему з ТОВ «Кіно-театр», слід зазначити, що фірма з мінімальним оборотом та незрозумілими джерелами доходу примудрилася потрапити у списки санкцій, пов’язані з війною Росії проти України:

До того ж, має вкрай скандальну репутацію в медіа. Звичайно, син за батька не відповідає, але все ж таки — навіщо тоді РНБО вносить фірми вищих керівників країни до цих санкційних списків, якщо співпраця з країною агресором ніяк не впливає на призначення фігурантів цих списків на посади?

Ще один із скандалів пов’язаний із заступником міністра інфраструктури Олександрою Клітіною, яка обіймала посаду. Скандал спалахнув після оприлюднення записів розмови членів парламентської фракції «Слуга народу», зокрема Юрія Корявченкова. Серед іншого на записах говорилося, що Клітіна потрапила на посаду завдяки впливовому коханцю.

Згодом пранкер Джокер оприлюднив листування з Клітіною, де чиновниця заявила, що Криклій «бере на роботу корупціонерів» та «щось каламутить із тендерами на „Укрзалізниці“».

Цим скандальчиком не скінчилося. На початку березня 2021 року на Facebook-сторінці Тетяни Декало з’явився наступний запис:

Особисте життя міністра — справа спірна, але те, що він щільно сидить на кокаїні — твердження вкрай тривожне. Пізніше запис зник, а його появу пояснили «зломом сторінки».

Але це, швидше, стосується морального вигляду колишнього міністра. Набагато важливіше те, що Криклій неодноразово потрапляв у корупційні скандали.

У середині травня 2020 року Державне бюро розслідувань відкрило кримінальне провадження проти міністра інфраструктури Владислава Криклія. Виробництво було відкрито на підставі запиту народного депутата фракції «Слуга народу» Олександра Куницького. За даними нардепа, керівництво Мінінфраструктури ухвалило низку постанов, за якими сертифікація газоустаткування для автомобілів «заводилася» на шість фірм, а ціна такої сертифікації з 800 гривень зростала до 3 000 гривень.

Однак справа, як і слід було припускати, закінчилася нічим.

Крім того, за даними руху «Чесно», Криклій — колишній співвласник компанії, до якої свого часу виникли питання Державної фіскальної служби. Йдеться про ТОВ «Вебікс», яке підозрювали у тому, що воно діяло як конвертаційний центр.

Як зазначається, 28 липня 2015 року столичні фіскали відкрили кримінальне провадження № 32015110130000019 за фактом фіктивного підприємництва та сприяння ухилянню від сплати податків в особливо великих розмірах.

Криклій вийшов зі складу засновників компанії лише у липні 2016 року. Відкрите кримінальне провадження стосується періоду, коли він впливав на діяльність компанії як її співвласник. Однак Владислав Криклій заявив, що «справами фірми не цікавився». На тому претензії до нього закінчилися.

Втім, то це вже історія. З посади міністра Криклія «пішли» соратники з президентської фракції у 2021 році. А причиною став той самий «тіньовий офіс» Мінінфраструктури, який створив Криклій, і який приносив міністрові додаткові доходи, що дозволяють купувати елітні годинники, дорогі іномарки та проводити відпустки в Аммані.

Саме в цьому тіньовому офісі насправді вирішувалися всі важливі питання діяльності міністерства. Відомо, що він замикав на собі «вирішення питань» з авіакомпаніями, зокрема, в період пандемії саме через його функціонерів потрібно було отримувати «дозволи» на відновлення польотів, екстрені рейси або чартерні перевезення.

Крім того, і це точно встановлено СБУ, у «тіньовому офісі» було створено структуру, яка займалася поборами з моряків та підміняла собою таку саму структуру міністерства: «Фактично державний реєстр знаходився у володінні сторонніх приватних осіб. Це дозволяло зловмисникам незаконно оформляти дозвільні документи для моряків. Орієнтовний розмір неправомірної вигоди, яку злочинці отримували щорічно, сягав понад 150 млн доларів США. У цій схемі було об’єднано роботу мережі агентів-посередників, які за винагороду „допомагали“ морякам проходити регулярне підтвердження своєї кваліфікації, та несанкціоноване втручання до державного реєстру. Якщо моряки намагалися самостійно пройти тестування через особистий кабінет, йому створювали штучні перешкоди. Наприклад, затягували терміни видачі сертифікатів чи спотворювали результати тестів». З кожного моряка тут збивали від 3 до 8 тисяч доларів.

Ще один напрямок — клінінгові компанії, які обслуговують територію та будівлі вокзалів, а також напрямок оренди магазинів, кіосків та інших торгових площ. Наприклад, клінінгові компанії формують ціну на неофіційному рівні та їхній прибуток обчислюється сотнями мільйонів гривень на рік. Всі ці нечувані гроші текли в тіньовий офіс Криклія.

За даними нардепа Дубинського, саме Владислав Криклій був ініціатором та куратором побудови численних корупційних схем у міністерстві інфраструктури.

За короткий час він встиг підім’яти під себе всі підконтрольні Мінінфраструктурі напрямки, привівши до держструктур «справжніх професіоналів» державної корупції.

Втім, як говорилося, Криклія таки «зжерли». Хто конкретно стояв за «зливом» інформації про «тіньовий офіс» — достеменно невідомо. Але те, що інформацію він черпав від когось із найближчих співробітників Криклія у цьому «офісі» — безперечно. Тому що вона була настільки глибокою, що Владислав Криклій, ознайомившись із документами, що лежать у президента, швидко написав заяву про відставку. Ймовірно, умовою угоди було те, що жодних наслідків щодо неї не буде.

Судячи з подальшого розвитку подій, так і сталося.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Криклій Владислав: молоде дарування корупційних схематозів знову рветься до влади? появились сначала на Антикоррупционная правда.

Недавно Всеукраинский профсоюз юристов опубликовал разгромный аналитический материал по поводу скандального АО «АБ «Радабанк». Юристы заинтересовались, почему Национальный банк Украины выделил на рефинансирование небольшого и почти обанкротившегося банка целый миллиард. Откуда такая блажь?

И это притом, что «Радабанк» уже давно находится под санкциями, в том числе и от СНБО.

Добавьте к этой картине огромное количество судебных разбирательств. Так, в Едином судебном реестре Украины по разным вариантам поиска названия мы выявили 13245 документов:

— Радабанк – 8218 судебных документов;

—  Акціонерне товариство «Акціонерний банк «Радабанк» — 2667 судебных документов;

— АТ «АБ «Радабанк» — 2360 судебных документов.

Среди общего количества судебных документов предостаточно и криминальных дел. Вот лишь некоторые из них.

Но сегодня подробно изучим не финансовые показатели и уголовные дела, а реальные отзывы клиентов. Что они думают о «Радабанке»? И хотят ли продолжать сотрудничество?

Радабанк «пробивает дно» из года в год: шокирующие отзывы клиентов

Мы проанализировали сайты-отзовики в банковской сфере и отобрали отзывы реальных клиентов за разные годы. Не будем ничего комментировать, читайте и делайте выводы сами.

Так, к примеру, многие клиенты жалуются на крайне медленное обслуживание и длительное ожидание. Многие просто не выдерживают и уходят.

Получение депозита – сплошная мука!

Из свежего. Клиент, которому понравилась реклама, в конце июня хотел оформить депозит. Прождав в очереди час, ему предложили подождать еще полчасика, «но это не точно» … В итоге, только зря было потрачено время.

В марте этого года клиентка дважды пыталась получить в отделении небольшую сумму денег. Она жалуется, что для этого ей потребовалось потратить два часа, а то и больше.  Сотрудники очень медленные и непрофессиональные, неуважение к клиентам, за все снимается комиссия. Ни в одном банке женщина такого не встречала.

«Радабанк – мега отвратный банк»

Комментарий за 2020-й год. Клиентка сначала не смогла снять наличку ни в одном из банкоматов банка, а потом за час сотрудники «Радабанка» так и не смогли решить эту проблему. Девушка не рекомендует связываться с этой банковской структурой, особенно, если бывают ситуации, когда необходимо срочно снять деньги. А, как все прекрасно понимают, сейчас все сталкиваются с ситуациями, когда надо срочно получить свою наличность.

Радабанк під час війни не проводить платежі, навіть податок на прибуток

Отзыв от предприятия ПрАТ «ВЛКЗ». В марте были отправлены платежные поручения на оплату «життєво-необхідних тмц та газу», а также налог на прибыль за прошлый год. Ни один платеж не проведен, при этом для оплаты налога на прибыль был как раз последний день. С начала войны банк самостоятельно решает, когда и что ему оплачивать.

То есть, получается, что «Радабанк» осознанно саботирует работу? Подставляет не только физлиц, но и целые предприятия под удар? Далеко они пойдут с таким подходом к своим клиентам.

«Самый отвратный банк из всех!»

Отзыв, оставленный в январе 2022-го года. Клиент называет «Радабанк» «самым убогим» из существующих. Каким-то чудом эта структура нарисовала долги на некредитные карты. Комиссию требуют за всё без исключения, даже при переводе между собственными карточками. Техническая поддержка не решает никаких вопросов.

«Жахливий банк, який обманює!»

Жалобы поступают и относительно проблем с золотом, купленным там. Как пишет клиент, сначала при покупке штампованных золотых слитков кассир озвучивал, что его можно продать в Киевском отделении «Радабанка», а потом там заявили, что не покупают собственное золото.

При попытке также продать слитки из «Радабанка» в другие банки, людям отказывают по причине того, что золотые слитки «скорее сувенирные».

Клиент настоятельно не рекомендует покупать драгоценные металлы в «Радабанк».

Дырявый банк, обслуживанием недоволен!

Часто люди жалуются на обслуживание. Так, клиент, получив зарплату на карту «Радабанка», не мог перевести свои же деньги на карту другого банка Украины. В техподдержке заявили, что он сможет это сделать только через три дня. Что за бред?

«Радабанк, это вы та все бракованные!»

Также клиенты жалуются, что не могут «спрыгнуть» с банка, поскольку именно к нему привязаны заработные карты, хотя и считают его худшим из всех возможных.

Так, девушка пожаловалась в своем отзыве, что перевод с карты идет уже второй день. «Ничего не изменилось. Вы не умеете работать! Вы там все бракованные!», — обратилась она к «Радабанку».

Головная боль вам обеспечена! Категорически не рекомендую!

В этом отзыве за 2020-й год бывшая клиентка подытожила и перечислила ряд негативных моментов, с которыми сталкиваются все клиенты «Радабанка».

— получение карты стоит 75 грн, хотя везде бесплатно;

— карту получаешь не сразу, ее делают целый месяц, а в других банках выдают сразу;

— комиссия взымается всегда и везде, даже при переводах между своими картами «Радабанка»;

— любые денежные переводы по картам идут три дня.

При первой же возможности клиентка закрыла карту и прекратила любое сотрудничество с «Радабанком», которое приносило ей только головную боль.

«Это самый ***банк в моей жизни»

Женщина вспоминает свое сотрудничество с «Радабанком», как страшный сон. Кредитный лимит подключают к зарплатной карточке втихаря. Операторы проблем по телефону не решают и отправляют идти в ближайшее отделение.

«Я в шoке второй раз!»

Клиентка уже второй раз жалуется на «Радабанк». Потрачено по вине банка час времени на мелкую операцию. Безграмотный, непрофессиональный и неповоротливый персонал.

В своем отзыве она обратилась к работникам банка: «Где вас учат? Или, может, на вокзале набирают, прямо с электрички?»

«Не бaнк, а рaзвод!»

Клиентка также жалуется, к зарплатной карточки без разрешений и уведомлений подкрепили кредит, а потом начинался цирк…

«Этот конченный Радабанк даже меня сумел вывести из себя!»

Жалобы на то, что сотрудники банка постоянно дезинформируют. Сплошь бюрократия, никакой реакции на жалобы. Клиент призывает не связываться с «Радабанком», иначе потом однозначно пожалеете…

И немного еще отзывов со страницы банка на Фейсбуке…

На самом деле, это далеко не полный список негативных отзывов, их намного больше. Поэтому, прежде чем начать сотрудничество с «Радабанком», рекомендуем самостоятельно пройтись и почитать комментарии на разных сайтах. Иначе, как пишут люди, головная боль вам обеспечена.

Продолжение следует.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Радабанк плює на інтереси клієнтів і впевнено рухається до банкрутства появились сначала на Антикоррупционная правда.

Следствие установило, что 5-я служба федеральной службы безопасности создала преступную организацию для проведения разведывательно-подрывной деятельности против Украины. Возглавил ее начальник 9 («украинского») управления департамента оперативной информации 5-й службы ФСБ  Игорь Чумаков. В ее состав входили сотрудники ФСБ, в том числе Александр Чулиндин, Марина Терентьева и представители других государственных органов страны-агрессора.

К своей противоправной деятельности привлекли представителям бывшей власти в Украине, которые в 2014 году «перебрались» в Москву, в частности Владимира Сивковича. Также в преступную группу входил эксначальник ГУ СБУ в Крыму Олег Кулинич, в свою очередь привлекший в группу других граждан Украины.

Владимир Сивкович координировал работу с украинской частью группировки, которая собирала и передавала представителям РФ сведения, составляющие государственную тайну, а также пыталась влиять на кадровые решения в органах безопасности Украины.

Для прикрытия бывший заместитель секретаря СНБО создал в Москве «политический офис», работники которого вроде бы занимались общественно-политической деятельностью. А на самом деле проводили разведывательно-подрывную деятельность против Украины.

Владимиру Сивковичу сообщил о подозрении в совершении преступлений, предусмотренных ч. 1 ст. 255 (создание, руководство преступным сообществом или преступной организацией, а также участие в нем), ч. 1 ст. 111 (государственная измена), а сотрудникам 5-й службы ФСБ Игорю Чумакову, Александру Чулиндину и Марине Терентьевой по ч. 1 ст. 114 (шпионаж) УК.

Напомним, 16 июля разоблачили и задержали бывшего начальника СБУ в Крыму Олега Кулинича.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Экс-члена СНБО Владимира Сивковича подозревают в шпионаже появились сначала на Антикоррупционная правда.

Уже после оккупации части южных регионов Украины, компании Вадима Ермолаева, вероятно, пошли на коллаборацию с агрессором. Вопрос санкций СНБО и уголовного дела СБУ против бизнеса Ермолаева должен решиться в ближайшее время.

По данным последнего довоенного рейтинга самых богатых украинцев, который готовило издание НВ в ноябре 2021 года, предприниматель из Днепра Вадим Ермолаев занимал в топ-100 почетное 60-е место с состоянием в $173 млн. Годом ранее чуть выше его состояние оценил Forbes — в $220 млн. Деловые издания, как правило, берут в расчет только украинские активы предпринимателя, называя его основным бизнесом девелопмент — строительство торговых центров и жилой недвижимости. В Украине также занимается стройматериалами, сельским хозяйством, торговлей агротехникой.

Но незаслуженно забытым остается другой, не менее важный проект Вадима Ермолаева — бизнес в оккупированном Крыму и в России, который ведется по правилам оккупанта еще с 2014 года. И даже после начала полномасштабного вторжения, эти бизнес-связи не были свернуты.

Ермолаев не видит в этом противоречий.

«Вот уже третий месяц идёт война и она показала нам, что можно адаптироваться практически ко всему. И даже продолжать развиваться. Война сделает нас сильнее и мудрее, хоть мы и не выбирали стать сильными и мудрыми таким способом. … И сейчас у нас есть два варианта — или упасть в бездействие или делать то, что можешь делать сегодня. И я бы посоветовал не терять то, что можно сохранить», — написал Ермолаев на своей странице в Facebook 18 мая.

Предпринимателя сложно упрекнуть: своей бизнес-стратегии он четко придерживается, и, несмотря на введенную в стране уголовную ответственность за коллаборационизм, а также риск санкций СНБО, активно работает «на два фронта». А ведь сегодня платить налоги в Крыму и в Москве — это все равно, что самостоятельно вкладывать снаряды в орудия, которые расстреливают наших военных и мирных жителей. Судя по открытой отчетности российских компаний Ермолаева, несколько сел, которые россияне сравняли с землей на Донбассе, предприниматель из Днепра может смело записать на свой счет.

Винная карта Вадима Ермолаева

Один из флагманских проектов Вадима Ермолаева — это алкогольные бренды (вино, коньяки, водка), которые производились в Крыму и в городе Синельниково недалеко от Днепра. До 2014 года компания «Алеф-Виналь» управляла мощностями на обеих территориях. Но после аннексии полуострова бизнес в Крыму перерегистрировали по российским законам. Сейчас там работает компания «Алеф-Виналь-Крым». Большое расследование о том, как с помощью схем Ермолаев обходит санкции и экспортирует крымскую продукцию по всему миру, сделали несколько лет назад журналисты «Настоящего времени» и «Муниципального сканнера».

Мы решили проверить — изменилось ли что-то в структуре бизнеса Ермолаева в Крыму после вторжения россиян 24 февраля. Результат был ожидаемый. Не зря ведь предприниматель сам себе и своим читателям в соцсетях советует «не терять то, что можно сохранить».

Именно поэтому ООО «Алеф-Виналь-Крым, согласно выпискам из Единого реестра российских компаний, все еще продолжают контролировать связанные с Ермолаевым оффшоры: кипрские AD Vinal Investments Limited, Dreamdestiny Holdings Limited, Amadon Limited, а также Zapeto LTD с Британских Виргинских островов. Также эти же оффшоры контролируют еще одну крымскую компанию Ермолаева — ООО «Парквайн корпорейшн», ранее имевшую название «Алеф-Дистиллери».

Однако, как известно, преступлением является не столько владение бизнесом в Крыму — пускай и через кипрские прокладки — но именно ведение предпринимательской деятельности и уплата налогов. По украинскому законодательству это приравнивается к финансированию терроризма, подследственность Службы безопасности Украины. Кроме очевидного повода для открытия уголовного производства, уплата налогов в Крыму — это прямой путь в санкционный список, который СБУ предлагает Совету нацбезопасности. Особенно учитывая, что Ермолаев — гражданин Кипра, и особых вопросов о введении санкций против украинского гражданина это вызывать не будет.

Насколько «эффективно» Ермолаев поддерживает государственный терроризм, финансируя российскую армию через уплату налогов в российский бюджет?

Согласно открытым данным, «Алеф-Виналь-Крым» только в 2020 году заплатила в Крыму налогов на 390 млн рублей, а «Парквайн» — еще чуть более 3 млн руб. Схожие суммы налогов и сборов, вероятнее всего, уплачивались и в предыдущие годы. Кстати, на эти деньги можно купить 4-5 ракет «Калибр», которыми россия обстреливает украинские города и объекты инфраструктуры. А количество ракет «Точка У», которые можно купить на эти деньги и вовсе исчисляется десятками.

Кроме того, винно-коньячные компании Ермолаева брали взаймы деньги в банке РНКБ — специальном финучреждении для работы в Крыму, который находится во всех возможных санкционных списках. А также принимали участие в государственных тендерах страны агрессора, отгружая свою продукцию различным госструктурам России.

Двери в Крым для Вадима Ермолаева

После аннексии Крыма, несколько лет на местном рынке вольготно себя чувствовала и еще одна крупная фирма из орбиты Ермолаева — производитель мебельной фурнитуры Axor Industry. СМИ писали, что компания настолько плотно хотела закрепиться на российском рынке, что даже размещала на своей корпоративной странице поздравления с Днем России. После скандала, правда, российское представительство фирму — ООО «Аксор-Крым» — закрыли. Однако сегодня в Москве все еще работает ООО «Рокс» — консалтинговая фирма, которая выдает сертификаты на продукцию «Аксора» в России, занимается продвижением ее продукции. Фирма принадлежит кипрскому оффшору из «винно-коньячного» холдинга — Dreamdestiny Holdings Limited. Некоторое время назад адрес электронной почты гендиректора «Рокса» Елены Мелодиевой, который публиковался в российских каталогах, размещался на корпоративном домене украинской материнской компании. То есть бизнес вообще не скрывал, что имеет украинские корни, но при этом на голубом глазу продолжал платить налоги и развивать сеть в России.

Кроме журналистских материалов, на «двойную жизнь» фурнитурного бизнеса Ермолаева обращали внимание и коллеги по рынку на официальном уровне. В частности, скандал разгорелся во время обсуждения антидемпинговой политики в отношении фурнитуры: «Аксор» хотел защищать украинский рынок, при этом сам нарушая все возможные нормы международного торгового права и работая в подсанкционном Крыму.

Полевые работы

Еще об одной «коллаборации» стало известно буквально недавно, когда Херсонская и часть Запорожской области Украины временно перешли под контроль российских оккупантов. Как сообщают местные предприниматели, на территории областей продолжают работать филиалы компании «Агротек» — официального дилера импортной сельхозтехники. Он также входит в структуру корпорации «Алеф» Вадима Ермолаева. Согласно информации на сайте компании, у нее есть филиалы в оккупированных Мелитополе, Пологах Запорожской, Таврийске, Олешках Херсонской, а также в Волновахе Донецкой области. Ни на сайте, ни на Facebook странице компании сообщений о потере контроля над филиалами не было. В Олешках, к слову, есть филиал и у еще одной компании Ермолаева, которая поставляет и обслуживает сельхозтехнику — ООО «ТК Астерра». Понятно, что новая техника John Deer и других производителей в страну не поставляется и не продается. Но остатки на складах, а также запасные части и расходные материалы — вполне можно распродавать, способствуя подготовке техники для работы под дулами автоматов на условиях оккупантов.

Примечательно, что именно с выставочной площадки «Агротека» в начале апреля кадыровцами были украдены и вывезены в Крым и Чечню комбайны, которые затем были дистанционно заблокированы. Впрочем, имея опыт работы на две страны и обходя санкции, Ермолаев, по всей видимости, решил последовать собственному совету и «не терять то, что можно сохранить». Не исключено, что фермеры Херсонской и Запорожской областей будут продолжать обслуживаться в дилерских центрах «Агротека», а он будет продолжать зарабатывать на войне.

С трудом верится, что станет отпускать продукцию бесплатно. Можно предположить, что скорее всего, на дефицитном рынке и в условиях необходимости проведения полевых работ, цены на товары в торговых точках Ермолаева существенно вырастут.

В условиях открытой агрессивной полномасштабной войны заработок на торговле с оккупантами и по их правилам — не только «в тылу», но и на «свежеоккупированных» территориях — очевидно заслуживает большего, чем просто общественного резонанса и порицания. Во-первых, финансирование терроризма — это одна из тягчайших статей Уголовного кодекса, и тут есть все признаки, по которым СБУ может и должна возбуждать уголовное дело. Во-вторых, есть также уголовная ответственность за коллаборационизм на оккупированных территориях — эта часть касается конкретно «Агротека» — СБУ также должна проверить этот бизнес на предмет сотрудничества с оккупантами. И в-третьих, перечисленное выше это явный повод для введения санкций против Ермолаева лично с дальнейшей заморозкой его активов со стороны Совета нацбезопасности. Законы военного времени требуют действовать быстро и решительно. Этот случай должен стать показательным для всех, кто еще сомневается в целесообразности закрывать бизнес в России и кто уже потирает руки от возможности заработать на своих согражданах в оккупации. В этом случае совет «не терять то, что можно сохранить» должен касаться репутации и совести, а не материальных активов, о накоплении которых так печется предприниматель Вадим Ермолаев.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Крупнейший застройщик из Днепра Вадим Ермолаев фактически подает патроны оккупантам, ведя бизнес в России и Крыму появились сначала на Антикоррупционная правда.

От і Секретар РНБО Олексій Данілов повідомив про вже наявний певний реєстр таких нетямковитих, що має бути оприлюдненим найближчим часом. Як зазначив Данілов, у цьому списку колаборантів є навіть телеведучі.

«Там буде дуже багато дивних людей, які до 24 лютого виступали на всіх телеканалах. Вони були завсідниками та навіть ведучими деяких програм і на наших каналах кричали про нашу державу, свободу слова», — сказав Олексій Данілов.

Активно розгорається у медіапросторі України тема зрадників та колаборантів. І в нашій «Україні молодій» вона отримала продовження після статті «Ще один український фронт – внутрішні зрадники».

Саме читачі загострили увагу на особі нардепа Андрія Деркача, запитуючи, скільки й де може бути його людей на владних паралелях, котрі розстилають широкі доріжки перед окупантами? Про ставлеників агента кремля в прикордонних районах Сумщини, через яких окупантські танки легко вдерлися на територію України, ми писали. Та, власне, де зараз Деркач?

Нагадаємо, Андрій Деркач — головний фігурант минулорічних санкцій, запроваджених США проти громадян України. Він та ko дістали від Сполучених штатів «чорну мітку» — агенти російського впливу.

До кола «діячів» Деркача розслідування Управління контролю за іноземними активами (OFAC) Міністерства фінансів США віднесли екснардепа Олександра Онищенка, прокурора Костянтина Кулика, експрацівника посольства України у Вашингтоні АндріяТеліженка, нардепа від «Слуги народу» , ексжурналіста Олександра Дубінського, а також Антона Симоненка, Дмитра Ковальчуката Петра Журавля.

Цим фізичним та юридичним особам закидають, зокрема, втручання у вибори президента в США.

Де зараз перебуває Андрій Деркач ми можемо лише здогадуватись. Але він навряд чи в Україні. Адже нардепа Деркача Мінфін США називає агентом російських спецслужб з понад 10-річним стажем, який проводив кампанію з дезінформації американців, щоб вплинути на результати місцевих президентських виборів. Дубінський, Кулик, Теліженко та Онищенко, стверджують у американському відомстві, публічно підтримували цю кампанію.

Елітарна медіаповія кремлівського сутенера Деркача

І оскільки секретар РНБО Олексій Данілов у списку колаборантів згадує певних телеведучих, то й нам не зайве буде зупинитись на кремлядському телерупорі в Україні Олександрі Дубінському, проти якого запроваджено санкції 11 січня 2021 року також як щодо «агента російських впливів».

У згаданій виборчій історії США риторика Дубінського багато в чому нагадувала тези кремлівських пропагандистських каналів, і це стосується не тільки його виступів проти запровадження української мови в усіх публічних сферах. Можна пригадати, як у листопаді позаминулого року Дубінський, ніби повторюючи слова російського президента Путіна, стверджував, що не варто поспішати з визнанням перемоги Байдена, що треба дочекатися офіційних результатів. Хоча вже більшість світових лідерів привітали новообраного президента США.

Слід віддати Дубінському «належне»: за період з 2019 року він неодноразово потрапляв у скандальні історії. Пригадаймо, як ще восени 2019 року у програмі «Наші гроші» проєкту Bihus.info було оприлюднено інформацію про статки родини нардепа: 24 елітні квартири в Києві, два будинки, 70 соток землі, 17 автомобілів, зокрема Maserati і Porsche. Багато що із цих статків на мільйони доларів, зокрема чимало автівок, було записано на маму-пенсіонерку. Останній факт Дубінський пояснив веселою фразою, що стала мемом, — «Мама любит скорость».

Також Дубінському можна пригадати цькування колишньої виконувачки обов’язків міністра охорони здоров’я Уляни Супрун. Це саме він придумав їй прізвисько «доктор смерть». Він закидав їй розкрадання бюджету міністерства. Ще абсурднішим було звинувачення Супрун, що вона працює на американську розвідку, що її кузен є резидентом ЦРУ в Україні, і нібито саме він пропхав її на посаду.

Зрештою, таких «веселих» історій про Дубінського можна розповідати нескінченно. Але, звісно, усе це він робив під патронатом і за сторіччями відпрацьованим московщиною сценарієм: вербовка зрадників із середовища інтелігенції, залучення їх до боротьби із українськими патріотичними силами, доручення їм фальсифікації української історії, ошельмовування діячів національно-визвольного руху. І те, що ці моральні дегенерати повиповзали зі своїх кротячих нор і активізувались, свідчить про активізацію національно-визвольної боротьби, що почалася революцією на граніті 1991 року, запустила початок серйозного становлення української нації помаранчевою революцією 2004 — го та розставила всі крапки над «і» революцією гідності, 2013 — 2014 роки.

Отже, американські санкції є офіційним оголошенням українських громадян-фігурантів списку державними зрадниками у часи війни. Традиційно такі вчинки каралися якнайсуворіше.

І якщо війна на сході України не була достатнім аргументом для серйозних правових рішень щодо зрадницьких дій, то можливо, нинішня повномасшатна трагедія докорінно поміняє ситуацію.

Російський бізнес в Україні для кровопролиття українців

Тож сьогоднішня арена війни пролила чимало світла й вивела з сутіні перевертнів – прихвостнів окупантів. Днями, засвітились втечі від українського правосуддя ще двох відомих персонажів з оточення кума бункерного – Віктора Медведчука.

Нагадаємо,26 березня Служба безпеки України проводила в Погребинського обшук.

Далі ще цікавіше. Центр протидії корупції звинуватив заступника глави Офісу президента Татарова в тому, що він допоміг Андрію Портнову та Віктору Медведчуку втекти з України.

Також, за інформацією Центру, скандальний заступник Єрмака намагається розблокувати заморожені в Україні рахунки компанії путінського олігарха Дерипаски – Миколаївського глиноземного заводу.

«Чимало з вас питали, а куди подівся чорт Татаров? За нашою інформацією, він досі кермує правоохоронною системою України. Зокрема, Татаров від імені Офісу президента намагається розблокувати заморожені в Україні рахунки компанії путінського олігарха Дерипаски. Якщо точніше, то Миколаївський глиноземний завод», — ідеться у повідомленні.

Глиноземний завод – це видобуток алюмінію. Величезні грошища на українських землях заробили олігархи бункерного для того аби знищити Україну.

Про колаборацію почали рясніти офіційні повідомлення від Генпрокуратури та СБУ.

У суспільства наразі вже чималий запит на інформацію про прізвища та роль, яку виконував кожен з них на користь «руzzкому міру», цієї тваринно агресивної країни росія, де народ єдиний з владою, якою б вона не була – аби лише в чоботах. Бо якщо не в чоботах, то не порядок – немає «величі».

Де лише одна демократія: владний бардак і незгодні в автозаках.

Чоботи гріють душу. Разом з денатуратом, політурою та гальмівною рідиною.

«Велика країна» !

Де людське життя ніколи не було, не є і не буде самоцінністю. І немає значення для мокшана – одне життя чи помножене на мільйон. І не має різниці – за царя, вождя, генсека чи президента. Така країна.

І оце все недолуге, духовне убожество вирішило, що воно має право вказувати нам як жити і відбирати наше найцінніше — право на життя?!

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Андрій Деркач. Куди зник колаборант і чому про нього не згадує влада? появились сначала на Антикоррупционная правда.

На сайте Киевской облгосадминистрации любой желающий может найти распоряжение под номером 93 о создании областного оперативного штаба по проведению мероприятий правового режима чрезвычайного положения, датированное 23 февраля 2022 года. Распоряжение, подписанное главой КОГА Алексеем Кулебой, выдано на основании ряда законов и указа президента от того же 23 февраля. То есть, на 24 февраля, день начала войны, официально штаб в области уже был создан. Также утвержден персональный состав штаба – главы силовых структур в регионе, руководители инфраструктурных объектов, мэры ряда городов, главы райгосадминистраций. Главой штаба стал Алексей Кулеба, его замом – первый заместитель Дмитрий Назаренко, третьим ответственным лицом – директор департамента цивильной защиты, обороны и взаимодействия с правоохранительными органами КОГА Игорь Аксенов.

Однако в первые недели оккупации врагом части Киевщины штаб сработал откровенно плохо. Не были проработаны коридоры эвакуации мирного населения, не была, как следует, вооружена территориальная оборона, следствием чего стали огромные человеческие потери.

Сейчас, когда врага выгнали из Киевской области, у Победы появилось много отцов. Особенно среди чиновников. А что будем делать с теми, кто по своей халатности или из-за трусости виновен в трагедиях сотен тысяч жителей области, оказавшихся в оккупации?

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Оперативный штаб на Киевщине создали за день до начала войны. Но о мирных жителях «забыли». Или на них «забили»? появились сначала на Антикоррупционная правда.

Что означает военное положение

Военное положение – особый режим функционирования страны, который вводится в случае угрозы национальной безопасности, территориальной целостности, военной агрессии.

На период действия военного положения органы государственной и местной власти, военные командования получают дополнительные полномочия с целью скорейшей стабилизации ситуации.

В то же время могут ограничиваться многие права и свободы граждан.

Как военное положение может повлиять на жизнь украинцев

В законе о правовом режиме военного положения прописаны возможные ограничения для граждан Украины во время действия военного положения. Среди них:

• обязательная трудовая повинность,

• отчуждение личного имущества,

• ограничение передвижения граждан, транспортных средств,

• комендантский час,

• запрет на торговлю оружием, алкоголем и химическими препаратами,

• запрет на проведение массовых мероприятий, митингов, забастовок,

• контроль работы телевизионных и радио центров, средств массовой информации,

• ограничение пользования средствами связи, в т.ч. интернетом,

• запрет деятельности партий, общественных организаций, которые несут угрозу независимости страны ее территориальной целостности, подрывают безопасность, пропагандируют войну,

• запрет военнообязанным менять место жительства.

Однако не все указанные меры могут применяться в полном объеме. Список конкретных ограничений и запретов прописывается в указе президента.

Порядок введения военного положения

Изначально инициативу введения военного положения выдвигает СНБО. Затем президент издает соответствующий указ. На протяжении двух дней его должна утвердить Верховная рада, и после этого решение вступает в силу.

В указе главы государства должно быть прописано обоснование, сроки и территориальные границы действия военного положения.

Режим военного положения может закончиться раньше установленного срока, для чего главе государства достаточно издать соответствующий указ.

Почему вводят военное положение

На протяжении последних дней ситуация на Донбассе значительно обострилась. У границ Украины сосредоточен многотысячный военный контингент РФ. Боевики с оккупированных территорий ОРДЛО с прошлой недели обстреливают населенные пункты вдоль всей линии разграничения и осуществляют провокации.

К тому же, власти так называемых «ЛДНР» под предлогом якобы угрозы наступления украинских войск начали в «республиках» эвакуацию граждан в Россию и объявили о мобилизации мужчин 18-55 лет.

21 февраля лидеры «ЛНР» и «ДНР» обратились в президенту РФ Путину с просьбой признать независимость «республик» и заключить соглашение о военной помощи. После этого глава России провел внеочередное заседание Совбеза, по итогам которого выступил с обращением о признании «ЛДНР».

Сегодня вечером президент Украины Владимир Зеленский созвал экстренное заседание СНБО. На нем было принято решение ввести военное положение на подконтрольных территориях Донецкой и Луганской областей.

Военное положение в 2018 году

Режим военного положения в Украине был объявлен 28 ноября 2018 года. Это произошло после захвата российскими войсками трех кораблей украинских ВМС с членами экипажа в Керченском проливе. В плену оказались 23 военнослужащих.

На фоне сложившейся ситуации президент Петр Порошенко издал указ о введении военного положения сроком на 2 месяца на всей территории Украины. Однако во время утверждения документа Верховной радой в него внесли ряд изменений.

По итогам голосования парламента, военное положение в Украине было введено на 30 дней.

Масштаб его действия ограничивался 10 областями на границе с РФ, зоной ООС и у побережья Азовского и Черного морей (Винницкая, Луганская, Николаевская, Харьковская, Сумская, Черниговская, Одесская, Донецкая, Запорожская, Херсонская).

Режим военного положения не повлиял на жизнь мирных граждан. Школы, больницы, почта, органы соцзащиты, банки работали в обычном режиме. Все социальные выплаты производились без перебоев.

В рамках военного положения провели сборы резервистов, учения, увеличили количество патрулей, блокпостов, усилили охрану границ, стратегических объектов (вокзалов, портов). Также было введено ограничение въезда на территорию Украины мужчин от 16 до 60 лет, которые являются гражданами Российской Федерации. Въезд в Крым запретили для иностранцев.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Украина ввела военное положение. Что это значит и что нужно знать появились сначала на Антикоррупционная правда.

Сегодня, 23 февраля, на заседание Совбеза было принято решение ввести в Украине чрезвычайное положение . Максимальный срок действия ЧП в Украине составляет 60 дней. Подробнее о том, какие ограничения вводятся в случае чрезвычайного положения — далее в материале.

Где и когда вводят ЧП в Украине

Как сообщил на брифинге секретарь СНБО Алексей Данилов, чрезвычайное положение вводится по всей Украине, кроме Донецкой и Луганской областей. По словам Данилова, в этих областях с 2014 года действует отдельный правовой режим (ООС и все руководство находится у военных, все правовые вопросы решены).

«Обсуждался (на СНБО) вопрос введения чрезвычайного положения, решение было принято, согласно закону, Верховная рада должно это утвердить в течение 48 часов. Я сегодня буду иметь доклад в ВР по этому вопросу», — объяснил он.

Сроки ЧП в Украине

По словам Данилова чрезвычайное положение в Украине вводится сроком на 30 дней с возможностью продления еще максимум на 30 дней.

Комендантский час

Отвечая на вопрос о том, будет ли вводиться в Украине комендантский час на время чрезвычайного положения, Данилов заявил, что это будет зависеть от ситуации.

Какие ограничения

Данилов перечислил следующие ограничения, которые могут водиться при ЧП в Украине:

• усиление охраны общественного порядка,
• ограничение движения транспорта,
• досмотр транспорта,
• проверка документов.

Напомним, Путин признал «ЛДНР». Сразу после этого Российские танки и бронетехника в ОРДЛО выдвинулись к линии соприкосновения.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение В Украине вводят чрезвычайное положение: что нужно знать появились сначала на Антикоррупционная правда.

При поддержке лиц из Офиса президента был создан «бэк-офис» таможни, куда поступает «черный кэш» от нелегального импорта. Куратором офиса стал глава ОПУ Андрей Ермак, которому помогают его зам Андрей Смирнов и бизнесмен Сеяр Куршутов. Об этом в своей публикации «Не «стоп» контрабанда: кто и как в Украине контролирует таможню и при чем здесь Сеяр Куршутов и Андрей Ермак» пишет издание lenta.ua.

«Немного предыстории: как сообщают источники, в Офисе президента был создан так называемый «бэк-офис», который контролирует фактически все схемы на таможне, ответственным за который  был внештатный помощник Андрея Ермака Николай Беззубенко. Беззубенко поручили создать и воплотить схемы на таможне, которые бы генерировали наполнение «черной кассы» от контрабанды. Однако те же  источники отметили, что не все шло в работе Беззубенко гладко, а «касса» наполнялась очень слабыми темпами. «Бэк-офис» нуждался в сильном партнере», — пишут авторы статьи.

В материале объясняется, что замглавы ОПУ Андрей Смирнов предложил усилить таможенный «бэк-офис» привлечением своего бывшего клиента Сеяра Куршутова. И в прошлом году состоялась встреча Куршутова и главы ОПУ Андрея Ермака, где Ермак убедился в том, что опытный бизнесмен, благополучно курировавший много лет Одесскую таможню еще при президенте Порошенко, может действительно повлиять на рост поступлений от серого импорта в кассу «бэк-офиса».

«После указанной тайной встречи Андрей Ермак провел срочное совещание с рядом руководителей Гостаможни, где дал прямое указание: теперь взаимодействие с таможней от ОПУ будет осуществлять Сеяр Куршутов. Есть и еще одна интересная деталь: на этой же встрече Сеяр Куршутов настойчиво попросил главу Гостаможни  уволить руководителей шести региональных таможен, а вместо них назначить «своих» приближенных лиц», — говорится в материале.

Журналисты пишут, что, по данным источников, Куршутов и Беззубенко сейчас отвечают за наполнение кассы «черным кэшем» от контрабанды лично перед Андреем Ермаком. И даже подключившаяся к борьбе с контрабандистами СБУ пока не смогла повлиять на откровенные схемы лидеров контрабандного мира. Не повлияли на деятельность Сеяра Куршутова и санкции СНБО, в список которых он попал весной 2021 года.

«Сейчас на украинской таможне успешно процветают старые схемы, что долгое время очень эффективно работали при Петре Порошенко и в «Офисе Грановского» и с которыми, согласно заявлениям чиновников и политиков, с момента прихода новой власти в 2019 году шла долгая и отчаянная борьба», — резюмируют авторы статьи.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Глава ОП Андрей Ермак курирует контрабандные схемы на таможне с помощью санкционного Сеяра Куршутова появились сначала на Антикоррупционная правда.