За даними слідства, поліцейський вимагав у підприємця та його родички кошти за нестворення штучних перешкод у здійсненні підприємницької діяльності.

Підприємець через свою родичку мав сплачувати 150 доларів щомісяця за кожну точку продажу. Також обіцяв виплачувати по 300 гривень у день за кожну машину, на якій здійснюють пересувну реалізацію риби.

Співробітника поліції затримали у його службовому кабінеті одразу після одержання 1,2 тис. доларів.

«Антикорупційна правда»

Сообщение На Одещині поліцейський вимагав гроші від бізнесменів появились сначала на Антикоррупционная правда.

За даними УП, операція відбулася у червні минулого року. Формально власницею особняка біля Ботанічного саду є Анастасія Котеленець, але Павло Халімон постійно проживає в цьому будинку.

Хто така Анастасія Котеленець і що пов’язує її із народним депутатом від «Слуги народу» Павлом Халімоном, з’ясувати не вдалося. Так само як і походження грошей, за які вона придбала особняк вартістю 10 300 000 гривень – пані Котеленець після закінчення МАУП офіційно ніде не працює і в реєстрах суб’єктів підприємницької діяльності не значиться.

Натомість вдалося з’ясувати, що Анастасія Котеленець за рік до покупки особняка – 2021 року – раптово стала земельною латифундисткою у Чернігівській області, яку донедавна курирував Халімон. Вона придбала 45 земельних ділянок на Чернігівщині загальною площею близько 80 гектарів.

Від імені кількох продавців землі діяв Зорій Андрій Васильович. Це співзасновник компанії «Агро-Хаус», директором якої був Павло Халімон.

Крім того, Андрій Зорій був партнером екс-дружини нардепа – Оксани Халімон – по фірмі «Прометей-Газ». Також він став власником фірми «Прометей-Газ 1» після Павла Халимона, коли той пішов до Верховної Ради.

Анастасію Котеленець у цих угодах представляла Ропчан Наталія Володимирівна. Вона працювала помічницею нардепа Павла Халімона та отримувала зарплату з бюджету. Раніше Халімон та Ропчан працювали у Головному територіальному управлінні юстиції у Чернігівській області (2012) у місті Прилуки.

Ціна купівлі землі виявилася немаленькою: наприклад, за одну ділянку площею 2 гектари Анастасія Котеленець заплатила 29,8 тис. грн, за іншою, аналогічною площею – 30 тис. грн. З походженням цих грошей та ж історія, що і з грошима на купівлю будинку.

Щодо ціни, сплаченої за будинок, то з нею теж не все так просто. Згідно з даними сайтів із продажу нерухомості, будинки поблизу Ботанічного саду аналогічної площі коштують близько 50-60 мільйонів гривень.

Це далеко не перша історія, коли «слуги» набувають елітної нерухомості за ціною хрущовки на Борщагівці. Втім, домовиться про занижену оцінку ніколи в нашій країні не було проблемою, особливо з урахуванням рівня покупців.

Те, що з цією оцінкою погодився продавець, не дивує – ціна угоди впливає на податки під час її здійснення і це звичайна практика – різницю просто доплачують готівкою. Ризики в такому разі падають на покупця — угоду можна скасувати через суд і в такому разі покупець отримає ті гроші, які зазначені в договорі купівлі-продажу. Але, певне, Анастасія Котеленець явно не боїться такого результату. Точніше – Павло Халімон, оскільки в тому, що саме він є власником будинку на Печерську, можна не сумніватися.

Щоправда, особистість продавця теж викликає цікавість – це ієрей ПЦУ Олександр Драбинко, який запевнив, що його ціна цілком влаштовує і він розумів, що підписує.

Щодо Анастасії Котеленець, то вона також проживає в новому будинку. Ось вона на фото з дитиною на руках:

А це Павло Віталійович Халімон біля свого нового будинку веде з кимось переговори:

«Жигулі» на фото не його — він їздить, як і належить «слузі народу», на Лексусі:

Ані сам Халімон, ані «власниця» землі та будинку Котеленець прокоментувати свої покупки та своє ставлення до даних УП не захотіли.

Про Павла Халімона відомо, що це колишній зять колишнього голови Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області. Народним депутатом Халімон став 2019 року від партії «Слуга народу».

Історія його потрапляння в прохідну частину списку дуже романтична, але швидше нагадує ту локшину, яку «слуги» вішали на вуха своїм виборцям, ніж є правдою. За розповідями Халімона, він зателефонував у 2019 році президенту Зеленському, з яким якось випадково грав у хокей, та запропонував свою допомогу. А той включив його до прохідної частини списку «Слуги народу» за №55. Що ж – якщо виборці проковтнули цю маячню, то й ми не заперечуватимемо.

Доповнимо лише тим, що, ставши народним депутатом, Павло Халімон негайно засвітився у скандалі з колишнім нардепом Олегом Дмитренком, з якого вимагав 40 мільйонів гривень за те, що не чіпатиме його бізнес. Дмитренко написав заяву до правоохоронних органів, але результат, як ви самі розумієте, був передбачуваним – «слугу» Халімона прикрила інша «слуга» — колишня Генпрокурор Венедиктова.

Коли за фактом заяви Дмитренка до Венедиктової звернулися детективи НАБУ з проханням розпочати кримінальне провадження, в рамках якого вони збиралися зафіксувати отримання хабара заступником глави президентської фракції «Слуга народу» Павлом Халімоном, та відмовила, і спецоперацію було зірвано.

І ось тепер новий гучний скандал – розслідування УП щодо придбання Халімоном маєтку у центрі Києва за заниженою ціною на підставну особу. У ході якого вийшли на світ інші подробиці діяльності «слуги» Халімона.

Чи зійде йому все це з рук? Відповідаємо з повною впевненістю – так. Тому що «слуга» «слузі» очей не виклює. А незадоволеним рекомендуємо «поржати», адже саме цього хотіли 73% виборців три з лишком роки тому.

«Антикорпційна правда»

Сообщение Звідки заступник голови фракції «Слуг народу» Павло Халімон взяв мільйони доларів? появились сначала на Антикоррупционная правда.

За даними слідства, правоохоронець вимагав та одержав 600 доларів за безперешкодний проїзд вантажних транспортних засобів з лісопродукцією через територію обслуговування його відділу, а також стаціонарний пост патрульної поліції в Сарнах.

Поліцейського затримали після отримання чергової суми коштів. Мічені купюри, вилучено.

Наразі правоохоронцю повідомлено про підозру, обрано запобіжний захід та відсторонено від займаної посади.

«Антикорупційна правда»

Сообщение У Сарнах патрульний вимагав 600 доларів з водіїв вантажівок появились сначала на Антикоррупционная правда.

Тоді невідомі люди спортивної статури не дали людям можливості виїхати з котеджного містечка «Сонячна Долина», перегородивши мешканцям усі проїзди. Відео зняла журналістка Анастасія Кошман і воно потрапило у поле зору проекту «Ісландія» та телесюжет ТРК «Київ».

За словами Кошман, злочинне угруповання, що захопило дороги до будинків котеджного містечка, робить провокації, щоб вибити з мешканців гроші. Щоб мешканці не змогли нормально пересуватися, прямо на дорогах встановлені шлагбауми, не пропускають навіть комунальні та аварійні служби, а також швидку допомогу.

Головач – архітектор свавілля

Кошман стверджує, що ці злочинні дії відбуваються під прямим керівництвом колишнього начальника Державної податкової служби часів Януковича Андрія Головача, який уже раніше підозрювався у величезній кількості незаконних дій, у тому числі незаконному придбанні ЖК «Сонячна Долина» під Києвом. У 2016 році Генпрокуратура навіть досягла арешту котеджного містечка, але незабаром справа зійшла нанівець.

Головач довгий час був одним із важливих силовиків орбіти екс-президента Віктора Януковича, який був втіком, був заступником одіозного міністра доходів і зборів Клименка і генерал-полковником податкової міліції. Проросійський режим Януковича, здавалося, пішов у минуле, але його відлуння досі чути у селах Київщини. Клименко став обличчям корупції та здирництва, а Головач — одним із найзначніших здирників в Україні часів Януковича.

За даними Генеральної прокуратури, будучи грошовим пилососом Януковича в ті роки Клименко та його люди сконцентрували мільярди доларів, по суті видавлених із бізнесу, у 2013-2016 роках через рахунки сім’ї Головач пройшло сумарно 1,6 млрд грн.

Генерал податкової міліції ніколи не зміг би так швидко назбирати подібну суму, якби був просто чесним офіцером. Головачу також належить дорогий комплекс «Арена-Сіті» у самому центрі Києва. Власник великої торгової мережі Rozetka.UA Владислав Чечеткін прямо заявляв, що за часів Януковича Головач вимагав у нього гроші у розмірі 1 млн доларів, проте жодної відповідальності не поніс.

Чому Головач не відповідає за свої злочини?

Після 2014 року на адресу Головача було порушено цілу низку кримінальних справ, і в 2016 його було затримано військовою прокуратурою та СБУ. У 2017 році генпрокурор Луценко зазначив, що Головач дав зізнання, які ляжуть в основу звинувачень на адресу міністра доходів і зборів, що втік при Януковичі Олександра Клименка.

Проте зв’язки Головача та корупційні методи допомогли йому уникнути відповідальності. 2020 року син Головача навіть зміг забрати у держави 130 млн грн, які раніше були внесені його батьком як заставу за його звільнення.

Рішення було винесено Печерським районним судом, який уже давно активно критикується за цілий вал судових рішень з явним присмаком корупції та потурання соратникам Януковича. При цьому Головач-молодший посилався на те, що це було «помилковим рішенням», і навіть зажадав відсотки за перебування суми в держказначействі за кілька років. Таким чином, гроші вкрадені у людей висмоктуються ще й у держави безпосередньо, вважає Кошман.

Колаборант на прізвище Головач

Під час обшуку у 2016 році у Андрія Головача було виявлено погруддя Януковича-втікача, що дуже барвисто натякає на його погляди, лояльність до Росії та зрадників України. «Погруддя Януковича, на яке, очевидно, на ніч молився гр. Головач, йому не допоміг. Суд погодив його арешт із можливістю застави 200 млн грн. Клопотання про арешт інших затриманих суд розгляне завтра», — повідомив тодішній генеральний прокурор Юрій Луценко.

Чи можна таким людям давати тероризувати людей під час війни? На чиєму боці був би Головач, якби окупанти закріпилися на Київщині надовго? Де Головач ховає свій другий паспорт із гербом РФ? Запитує журналістка Кошман.

Соратник Януковича та колишній податківець продовжує перебувати на волі та тероризувати людей. Здебільшого колеги Андрія Головача за злочинним режимом Януковича втекли з України після Майдану – адже по суті були не просто казнокрадами, а й активними проросійськими діячами.

«Ці події відбуваються під час війни прямо зараз. Коли невідомі люди з ОЗУ Головача займаються рейдерством у тилу, порушують закон і чекають на повернення Януковича щоб награбувати ще більше. Потрібно якнайбільше уваги до злочинних схем проросійських діячів на кшталт Андрія Головача, щоб наша країна програла війну і в країну повернулися порядки Януковича», — стверджує журналістка.

Ми не маємо жодного морального права допускати таке свавілля, тоді як наші солдати тисячами гинуть за кращу країну – безпечну, правову, демократичну та європейську.

«Антикорупційна правда»

Сообщение Соратник Януковича з податкової Андрій Головач продовжує тероризувати українців появились сначала на Антикоррупционная правда.

Бо як тоді пояснити масовий результат представників найвищого політикуму країни за кордон, зроблений саме напередодні фатальної дати? І результат цей був зовсім не панічною втечею – це була планова евакуація на заздалегідь підготовлені позиції. Одна частина осіла на блакитному узбережжі, їх навіть встигли назвати «батальйон Монако». Інша частина окопалася в Австрії. Цих влучно прозвали «тероборона Відня».

Серед останніх – Віктор Корж. Який у «теробороні Відня» займає аж ніяк не останнє місце. Тому що, як ви вже здогадуєтеся, втік сюди не голий і босий, як більшість його співвітчизників. Помилуйтесь:

Це – Роллс-Ройс сина Віктора Коржа від’їжджає від п’ятизвідкового Хілтона у Відні. За ним слідує Геландеваген з охороною:

Щоправда, за кермом Роллс-Ройса не син, а батько:

Ну, таку відданість синові можна тільки привітати – не пошкодував для батька найдорожчого.

Втім, якщо відкинути сарказм, картинка виглядає дуже непривабливо. Віктор Корж злетів на вершини влади за Януковича, утримався там за Порошенка і не впав за Зеленського. А почав свій важкий шлях за Кучми. Тож постать він дуже цікава. Ось тільки втекти з країни його змусила не підозра у хабарі, на якому його взяла СБУ у 2019 році, а навала тих, на кого він так чекав – росіян.

Але викликає запитання – звідки скромний віце-президент Олімпійського комітету, на посади якого трудиться нині Віктор Корж, знав про цю навалу заздалегідь?

І чому про це не знало найвище керівництво України? І якщо не знало, то чому Корж про це не повідомив? Адже як це зробити він, незважаючи на скромність посади, що здається, цілком знав.

Віктор Корж пішов до Олімпійського комітету після того, як його «прийняли» за здирництво хабара. А хабар він вимагав, будучи радником міністра внутрішніх справ Авакова. Так що як працює система і кому доповісти про підготовку вторгнення Віктор Петрович цілком розумів. Але вважав за краще «злиняти тишком-нишком». Прихопивши сина з Роллс-Ройсом та охорону на Геландевагені. Мабуть, є що охороняти.

А може, версія про те, що це була не евакуація, а тимчасова передислокація цінного кадру в майбутньому маріонетковому уряді «Малоросійської губернії», вірніша і точніше відображає дійсність? Не дарма ж за тиждень перед вторгненням з України виїхали практично всі проросійські діячі та ті, хто обіймав ключові пости за ще одного «світочка» нашої політики – Віктора Януковича.

Так це чи ні – судіть самі. Ми лише нагадаємо коротку біографію Віктора Коржа.

Виходець із Харкова, де він очолював базу «Динамо», у 2006 році Корж став народним депутатом від Парії Регіонів. Побував міністром у справах молоді та спорту (в уряді Януковича), потім знову депутатом (від ПР), заступником київського мера Попова. Після Майдану тихо влаштувався радником у Авакова та віце-президентом НОК.

Але це ще не все. Ось що пише про закулісну кар’єру Коржа «Генштаб»:

Віктор Корж, міліцейський генерал, колишній голова Міністерства у справах молоді та спорту, видатний регіонал.

У Харкові всі знають, що свою кар’єру Корж зробив на масажистах та масажистках. Лише рік пропрацював лікарем 27-ї клінічної лікарні Харкова. І одразу перейшов лікарем фіздиспансеру. І за три роки став головним лікарем. Подібна кар’єра ні за яким блатом не робиться. Окрім одного: знаючі харків’яни жартували, що місцевий фіздиспансер – це перший ступінь вендиспансеру. А деякі знатні генерали (харківські, зрозуміло) можуть багато розповісти про масажі з допослугами.

Завдяки такому сервісу міліцейські клієнти підвищили Коржа до начальника Харківської облради фізкультурно-спортивного товариства «Динамо». Так він дійшов генерал-майора.

Наприкінці 90-х Коржу запропонували посаду першого заступника голови ФСТ «Динамо» України. Він переїхав до Києва, працював до 2005 року, вийшов на генеральську пенсію.

З його ім’ям, як відомо, пов’язаний найбільший розпродаж (точніше, розкрадання) власності «Динамо».

Коли вирішувалося питання про переобрання Коржа на «Динамо», його підлеглі навіть зібрали прес-конференцію і розповіли про нього всю правду. Колишній перший заступник голови київської міської ради «Динамо» Володимир Сторожук заявив, що за участю Коржа з 1998 року було продано понад 50% майна ФСТ «Динамо».

За його словами, у Києві за умисно заниженими цінами було продано навчально-спортивну базу «Нивки», комплекс нежитлових приміщень та спортивних споруд бази «Конча-Заспа», тир, кінноспортивну базу, водноспортивну базу на Трухановому острові, а також під загрозою продажу. Будинок фізичної культури та спорту. Багато приміщень та зали проданих об’єктів порожні або знесені, а на їх місці збудовано інші споруди, зокрема розважальні заклади та паркування. Спортивні об’єкти було вкрадено також у Криму, Харківській, Одеській, Луганській та Київській областях.

Але Корж не просто продавав за гроші та відкати, він ще й пов’язував своїх партнерів загальними «банно-плутаними» стосунками. Найстрашніша історія зі зменшенням частки ФСТ «Динамо» у ЗАТ «Футбольний клуб “Динамо”» з більш ніж 50% акцій у 1994 році до 1% у 2004 році — це результат таких домовленостей. З розважальною програмою, в якій брали участь спецдівчата, доставлені за спецзамовленням до одного дуже відомого динамівського закладу (з різними видами масажу в репертуарі).

За взаємовигідною дружбою з Аделаджею він загнав спортивний комплекс, а спортивну базу майже задарма передало колишньому міністру внутрішніх справ Миколі Білоконю, який створив для цього спеціальне підприємство. Все це є у кримінальній справі, яку порушували на Коржа перед звільненням із «Динамо» під час першого пришестя Луценка.

Так ось, вкладати гроші наш герой збирався через Євгена Бродського — брата Михайла Бродського. З Євгеном Бродським Корж зв’язався через Еллу Барток, з якою на пару заснував громадську організацію «Українська федерація гімнастики», аби виштовхнути з гімнастичного бізнесу олімпійську чемпіонку Стелу Захарову. «Завдяки» цій Федерації результати українських гімнасток сильно впали, але справа не в цьому. А сама мадам Барток дивним чином причетна до завезення тієї самої індійської вакцини від кору та краснухи, яка вбила хлопчика та була заборонена. Причому дозвіл на ввезення цієї вакцини підписував саме Корж і він активно звалював свою провину на Проданчука.

Проектом, над яким працювали Корж, Бродський та Барток, був розважальний центр «Вій» у Кончі-Заспі, який планувалося використати для зустрічей мільйонерів «за тридцять» із кокетливими дівчатами «від 16-ти та старших». «Вій» не склався, але проект вдався. І взагалі: зусиллями таких як Корж Україна стала Меккою для секс-туристів з усього світу.

Геннадій Москаль якось сказав, що в Артеку були зґвалтування дітей знайомим Кучми та Кравчука. «Всі кажуть, що в «Артеку» такого бути не могло, але так можуть говорити ті, хто не працював у правоохоронних органах: вже було два факти зґвалтування неповнолітніх 9 та 10 років, і ці справи не розкрито. У цих справах випливло ім’я священика, який був в «Артеку» разом із колишніми президентами та їхніми дружинами, тобто почував себе як удома. Коли після зґвалтування дітей почали його перевіряти, він зник. А коли перевірили за базою МВС Російської Федерації, він виявився неодноразово засудженим за розбещення неповнолітніх, педофілію та інші злочини…». Священика-розпусника з Кучмою познайомив Корж.

Документи з тієї самої кримінальної справи щодо мужоложства (стаття 122-2 старого Кримінального Кодексу України стосується мужоложства щодо неповнолітніх), яку вкрав невідомий громадянин на вокзалі у Києві у начальника Сімферопольського поїзда, випливли саме у Коржа.

Потім було депутатство, міністерство, київська мерія начебто як відставка. І знову – міністерство (вже внутрішніх справ), НОК і все те саме «Динамо», де Віктор Корж досі працює першим заступником голови. І – готель «Хілтон» у Відні, де нині мешкає цей «спортсмен».

Ось таке чудове життя одного з не останніх «тероборонівців» Відня.

На наш погляд, це кар’єрне зростання цілком могло привести Віктора Коржа на якусь посаду в генерал-губернаторстві «Малоросія». Але, може, причина втечі криється в чомусь іншому. Як би там не було, Віктор Петрович явно не влаштувався на кухню «Хілтона» мийником посуду і не таксує на Роллсі сина по Відні.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Колишній регіонал Віктор Корж, причетний до педофілії в «Артеку», сплив у готелі «Хілтон» у Відні появились сначала на Антикоррупционная правда.

Нагадаємо – кримінальну відповідальність за незаконне збагачення в Україні було запроваджено у 2015 році. Це було однією з вимог ЄС щодо виконання Плану дій щодо візової лібералізації, а також одним із зобов’язань України перед МВФ, закріпленого меморандумом. Така активна участь Палатного у діях, спрямованих на декриміналізацію відповідальності за приховування доходів, наводить на однозначні висновки.

Тому природний інтерес, що такого приховує у своєму матеріальному становищі колишній народний депутат України, голова виконавчого комітету партії «Удар» Артур Леонідович Палатний, що не посоромився піти в розріз із політикою своєї партії (тоді він був членом фракції БПП) і підписав явно скандальне і відверто смердюче корупцією представлення?

У далекі часи та дослідження декларацій, які подавав Палатний як народний депутат поглиблюватися сенсу немає – якщо Артур Леонідович так добивався скасування покарання за брехню у декларації, то його декларація показує лише те, що він захотів показати сам. Набагато цікавіше те, чому він так не хотів писати там правду.

Можлива відповідь у неофіційній діяльності кума Віталія Кличка та почесного президента Київської міської організації Федерації боксу України. Минулого року прізвище Палатний засвітилося у новині про те, що Київська міська прокуратура спільно з СБУ проводила обшуки в рамках розслідування діяльності злочинної групи, яка вимагала гроші у підприємців за оренду нелегальних торгових точок у підземних переходах Києва. Складалася група з-поміж співробітників міської влади та спортсменів, а організував цю групу, як стверджувало слідство, саме Артур Палатний.

Як виявилося, Палатний ще під час перебування депутатом Київради у 2012 році створив «злочинне угруповання, яке систематично вимагало та отримувало гроші від суб’єктів господарювання «за незаконну оренду торгових точок у підземних переходах центральних районів Києва»». За версією слідства, всього до складу злочинного угруповання могли входити близько 20 осіб, які щомісяця отримували від 5 до 7 мільйонів гривень (це за курсом тодішнього). Усього в процесі обшуків було вилучено $350 000, з яких $250 000 знайшли у Артура Палатного.
Звісно, яке тут декларування? Як задекларуєш ці гроші? Як зарплата народного депутата? І це не єдине джерело доходу Артура Леонідовича, це лише одне з пояснень того, чому він пішов на явний конфлікт із керівництвом фракції БПП, підписуючи скандальне звернення до Конституційного суду.

Але, і всі це розуміють, це лише один епізод з діяльності Артура Палатного, причому досить дрібний. І обшуки в нього пройшли не тому, що правоохоронці нарешті почали наводити лад у країні, а тому, що нова (на той момент) влада просто перерозподіляла таким чином потоки кримінальних грошей столиці. Доказом тому є той факт, що після гучних заяв ГПУ з Палатним не сталося зовсім нічого. Потоки успішно перерозподілили, частки перекроїли, все вгамувалося.

Однак повномасштабне вторгнення Росії до України сплутало карти всім. У тому числі й криміналітету. Нещодавній скандал, коли у готелі «Хрещатик» було виявлено арсенал зброї, призначений для кадировських бойовиків, з яких сформовано «сплячі» ДРГ у столиці, знову змусив говорити про Артура Палатного.

Хоча у ЗМІ одним із головних організаторів цього складу називають Кирила Шевченка (не плутати з головою НБУ) – президента Федерації боксу України, але адвокат Костянтин Бідовий, колишній старший товариш Віталія Кличка та його кума Артура Палатного, колишній депутат від «Удару», який близько знайомий як з кримінальним світом Києва, так і з його авторитетами, стверджує, що Шевченко – лише «права рука» Палатного.

Бідовий називає Кирила Шевченка «найближчим зв’язком» Артура Палатного з організованою злочинністю та так званими злодіями в законі: «— Палатний має двох таких людей. З питань «гроші занести, гроші забрати» та поспілкуватися зі злочинцями – екс-народний депутат Олег Великін, екс-учасник злочинного київського угруповання, який придумав собі прізвисько «Дон». Але Великін – це більше валізи з грошима носити. А Кирило Шевченко за простотою своєї душі – він людина, на яку злочинне угруповання Кличка-Палатного спихає все те, що пахне лайном. Все, що прямо пов’язане з криміналітетом, усе, що прямо пов’язане з організацією злочинних діянь.

Також у зв’язці з Артуром Палатним виринає прізвище Михайла Маймана, з яким теж стався публічний скандал. Одна з версій свідчить, що СБУ затримала «блогера та ветерана АТО Михайла Маймана у зв’язку з нападами та викраденнями на Дніпропетровщині, а результатом такого затримання стала протизаконна «профілактична бесіда»». Сам Майман стверджує, що 31 травня його «викрали на замовлення Кирила Шевченка, який підробив документи і став головою федерації боксу України, а також адвоката Андрія Циганкова». За його словами, викрадачі вимагали вибачень перед Кадировим та погрожували вбивством.

Проте, як каже Костянтин Бідовий, насправді Майман не поділив щось із Палатним: «- Моня, він же Михайло Помагайбо, він же Михайло Майман, він же громадянин, якого угруповання це «кинуло під лід», і він на помсту каже багато. Коли він говорить про свою злочинну діяльність, він говорить правду – це все було. Але через те, що жертвами пограбування ставали люди, близькі до силових структур, Артуру Палатному ці структури висунули претензії – «Артур, він грабує не тих людей, він грабує вже наших людей. Це твоя людина, ми хочемо з неї запитати». І Артур Моню здав, але попросив не вбивати. І ніхто його не вбив. Його били, принижували, забрали те, що забрав у інших людей. Але для Кадирова його ніхто не викрадав».

За словами Бєдового, Майман у своїх одкровеннях не говорить ні про Палатного, ні про Кличка, мабуть, розраховуючи на щось від них. Замість прізвища Палатний він зосередився на Кирилі Шевченко – «вище не лізе, бо розуміє, що загине. Але він каже правду, коли говорить про злочинну діяльність».

Як стверджує Бідовий, «у Моні забрали бізнес та віддали Шевченко». Бізнес полягав у тому числі в наркотрафіку з-за кордону та виведення туди величезних сум готівки. Але при цьому адвокат не називає прямо, що цей «бізнес» у Маймана забрав Палатний, хоч і дає зрозуміти, що керує цим усім Артур Леонідович.

Щодо колосального арсеналу зброї, вилученої в готелі «Київ», то це вилучення теж не спричинило жодних наслідків. Оскільки «організоване мафіозне угруповання Кличка-Палатного має найвищих покровителів у найвищих кабінетах і сплелося з чинною владою таким чином, що може витворяти будь-що». Ця версія адвоката Бєдового підтверджується тим, що торішні обшуки у Палатного, про які так голосно заявила Генпрокуратура, теж закінчилися нічим – усі справи було закрито.

Щоправда, тиждень тому частину цієї справи знову почали розслідувати – щодо Кирила Шевченка Державне бюро розслідувань 22 липня розпочало розслідування про розкрадання грошей з бюджету Київської міської федерації боксу. Насправді під приціл знову потрапив Артур Палатний, оскільки Шевченко є лише виконавцем, хоч і з числа наближених.

Однак сподіватися на те, що ГБР доведе слідство до логічного завершення, не варто – на думку людей, які входять у владні кабінети, знову йдеться лише про банальне розбирання між оточенням президента та угрупуванням Кличка-Палатного. І все знову закінчиться прийнятним для обох сторін компромісом. Навряд чи в цьому компромісі пожертвують навіть Кирилом Шевченком, хоча такий варіант і не виключається. Однак у будь-якому разі Палатний залишиться на всіх потоках, які замикаються на нього в столиці, хіба що їх дещо скоригують у бік президента.

Крім того, якщо версія про те, що Кирило Шевченко є лише підручним Палатного, вірна, то вкрай цікаву інтерпретацію отримує інформація про те, що на запрошення Шевченка в 2020 році в Україну прибули двоє громадян РФ, наближених до Кадирова (співробітник спецзагону Рустам Чичаєв. та заступник начальника оперативно-розшукової частини при МВС Чечні Валід Айдаміров) – нібито для працевлаштування тренерами, яких надалі виправили з України.

А Михайло Майман в історії з легалізацією кадировців як українські дитячі тренери виступав як особа, яка передавала кадировцям необхідні документи.

Те, що внаслідок цієї спроби інфільтрації кадировських силовиків так і не було жодних виразних заяв українських спецслужб щодо результатів розслідування щодо запрошуючої сторони, теж наводить на думку про те, що Костянтин Бедовий, який часто цитується в цьому матеріалі, недалекий від істини, говорячи про «жахливе зрощення угруповання Палатного-Кличка з вищою владою країни» та переплетення криміналу з правоохоронцями.

На тлі цього звернення до Конституційного суду з пропозицією скасувати кримінальну відповідальність за брехню в декларації – невинна дитяча витівка.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Артур Палатний і його кадирівський слід появились сначала на Антикоррупционная правда.