Публікації, що з’явилися в медіа, змальовують картину можливого входження Куршутова в оборонний сектор через наближених до Рустема Умєрова та Арсена Жумаділова осіб. Йдеться про постачання дронів із багатократною націнкою для АОЗ, а також про ймовірне відмивання коштів через франшизу Zielinski & Rozen в Україні та Австрії. Окремий акцент — на фінансуванні Віденського балу, що подається як демонстративний жест на тлі війни.

Замість стриманої юридичної відповіді Куршутов обрав агресивну інформаційну тактику. Кампанія проти Корбана, що розгорнулася у низці телеграм-ресурсів, виглядала хаотичною та позбавленою переконливої доказової бази. Кульмінацією стали публікації з елементами візуальних провокацій і глузування, які, замість нівелювати звинувачення, лише підсилили ефект резонансу.

На тлі згадок про кримінальні провадження БЕБ, ймовірні фінансові зловживання та російський паспорт, така стратегія виглядала як спроба відвернути увагу. Проте інформаційна логіка працює інакше: що емоційніша реакція — то більше запитань виникає.

Окремий поворот у цій історії — спроба прив’язати до Корбана резонансні події за кордоном, зокрема історію з Комаровим і Петровським на Балі. Аргументація зводилася до географічних збігів і припущень, що викликало нову хвилю критики через використання чужої трагедії у внутрішніх медійних розбірках.

Не вперше ім’я Куршутова фігурує у скандальних інформаційних кампаніях. Раніше його пов’язували з витоками даних, участю в організації розслідувань щодо Ігоря Котвіцького, Олексія Дідковського, Андрія Холодова, Олександра Тупицького, Олега Бахматюка та інших публічних осіб. Окрему увагу привертала діяльність телеграм-каналу «Джокер», який критикували за методи інформаційного тиску на бізнес — серед згаданих компаній і осіб були Артур Гранц, Андрій Матюха, Сергій Токарєв, подружжя Герег, Борис Філатов, Юрій Голик, Іван Рудий, Олексій Чернишов, Максим Шкіль, а також бренди Comfy, «Нова Пошта», Uklon, Fondy, «Цитрус», «Стилус», «Техно Їжак», «Монобанк».

Нині ж у фокусі — роль Ігоря Лаченкова (Лачена), який активно поширює матеріали проти Корбана. Критики вважають, що така співпраця може обернутися для нього репутаційними втратами, особливо якщо фактична база публікацій залишатиметься слабкою.

Питання, яке дедалі частіше лунає в експертному середовищі: чи не перетворилася ця медіавійна на процес саморуйнування для її ініціатора? Адже що масштабніша інформаційна атака без належної доказовості, то сильніше вона б’є по її автору.

У підсумку ситуація виходить за межі особистого конфлікту. Йдеться про репутації, довіру до оборонних закупівель і межу між журналістикою, піаром та маніпуляцією. І якщо найближчим часом не з’явиться переконливих відповідей по суті звинувачень, інформаційний тиск лише зростатиме — незалежно від того, хто саме стоїть по різні боки барикад.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Куршутов, Корбан і Лаченков: як Сеяр перетворив медіавійну на публічне самоспалення появились сначала на Антикорупційна правда.

Сєяр Куршутов, власник російського паспорта та співадміністратор Telegram-каналу “Джокер”, частку якого він начебто нещодавно придбав у Романа Кравця (за інформацією ЗМІ, той перебуває в Європі), поновлює активну медіакампанію, яка, за твердженнями журналістів, має ознаки цілеспрямованого тиску на український бізнес.

Раніше Forbes повідомляв, що канал “Джокер” використовувався як інструмент впливу: зокрема, компанія Uklon заявляла про вимагання 200 тисяч доларів за припинення інформаційної атаки. Тепер об’єктом критики стали менеджмент СКМ, Рінат Ахметов та магазин парфумерії та косметики “Ароматека” в київському ЦУМі.

Після втрати попередньої версії каналу Куршутов і Кравець, які зустрічалися у Відні, прагнуть відновити ресурс, який, за матеріалами ЗМІ, асоціюється із гучними публікаціями та сумнівною репутацією.

Наразі він звинувачує в продажі нібито фальсифікованої парфумерії та закликає бойкотувати магазин “Ароматека”.

“ЦУМ Ріната Ахметова здав перший поверх в оренду аферистам, які продавали в центрі Києва підробки світових брендів під виглядом оригіналів. Правоохоронці та митниця були в темі”, – пише “Джокер” Куршутов.

Ці звинувачення, зокрема щодо продажу нібито фальсифікованої продукції та заклики бойкотувати згаданий магазин, можуть мати додатковий контекст. Як зазначає видання Vector, в ЦУМі також розташований магазин “Zielinski & Rozen”, який пов’язують із Куршутовим.

Товари цього бренду, як стверджував Антон Одарюк (PR-директор Comfy), виробляються на території рф. Зокрема він порушував питання щодо цього ще у 2022 році, коли звернув увагу, що у Києві продавалася продукція з позначкою “Made in Russia”.

Фото етикеток продукції, виготовленої в росії

Слід також згадати, що, за інформацією РБК-Україна, родина Куршутова веде комерційну діяльність на території тимчасово окупованого Криму, а його брат публічно відзначався з боку російської влади. Також РБК-Україна повідомляло, що РНБО не продовжила санкції щодо низки осіб, зокрема й Куршутова.

За інформацією від обізнаних джерел, адміністрація ЦУМу розпочала процедуру розірвання орендного договору з магазином, пов’язаним із Куршутовим.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Співвласник “Джокера” Сєяр Куршутов почав медійну атаку на СКМ, Ріната Ахметова та “Ароматеку”, – ЗМІ появились сначала на Антикорупційна правда.

ТОВ «Будіндустрія-Сервіс ЛТД» до середини 2022 року належало Ігорю Наумцю, громадянинові РФ, який після початку повномасштабної війни втік до Росії. Усі його активи, у тому числі ТОВ «Будіндустрія-Сервіс ЛТД» та компанія «Юнігран», яка займалася видобуванням корисних копалин у Київській та Житомирській областях, було заарештовано. Через два роки виявилося, що компанії, зайняті в розробці корисних копалин, перейшли під контроль Сергія Шапрана, колишнього депутата Броварської міської ради від партії «За Майбутнє!» та власника Броварського алюмінієвого заводу.

У зв’язку з цим слід зазначити, що, незважаючи на кримінальні справи щодо Ігоря Наумця та арешти, накладені на його активи, спецдозволи на видобуток корисних копалин ніхто не відкликав, а компанії Наумця продовжували їх видобуток. Більше того – ТОВ «Будіндустрія-Сервіс ЛТД», яке здійснює видобуток піску в руслі Десни (родовище Спаське), отримало у 2023 році дозвіл на розширення місця видобутку терміном до 2029 року.

Через розширення Спаського родовища Держгеонедра у грудні 2023 року скасували аукціон із продажу сусідньої Південно-Літкінської ділянки, що вилилося у втрату бюджетом воюючої країни кількох сотень мільйонів гривень. Які, природно, осіли у кишені власника спецдозволу на видобуток піску – ТОВ «Будіндустрія-Сервіс ЛТД».

На той момент ТОВ «Будіндустрія-Сервіс ЛТД» вже контролював Сергій Шапран, хоча формальним власником ще залишався Володимир Наумець, який вийшов із бенефіціарів 2 квітня 2024 року. Ігор Наумець з-поміж бенефіціарів вийшов 14 листопада 2022 року, передавши своє право володіння Володимиру Наумцю. Наразі структура власників ТОВ «Будіндустрія-Сервіс ЛТД» виглядає так:

Фонд «Денмарк», який є серед співвласників, теж належить Сергію Шапрану.

Крім того, Сергій Шапран встановив контроль над компаніями ТОВ “Юні Сервіс”, ТОВ “Юні Люкс”, ТОВ “Юні Стоун Плент”. Структура володіння тут ідентична структурі володіння у ТОВ «Будіндустрія-Сервіс ЛТД»: 90% часток у цих фірмах належать Шапрану особисто, 10% – через АТ «ЗНІКІФ «Денмарк».

Ці фірми замінили собою ТОВ «Юнігран», що належить Ігорю Наумцю та веде видобуток граніту та щебеню в Житомирській області. Після того, як Наумець потрапив під санкції, ТОВ «Юнігран» було переоформлено на громадянку Великобританії Олену Калпу, а видобуток граніту продовжився. 2022 року в офісі ТОВ «Юнігран» з’явився Сергій Шапран у супроводі озброєних осіб та заявив, що всі питання тепер вирішуються через нього, а він є новим власником. Докладно ця історія описана у матеріалі “Як Сергій Шапран вивів з-під санкцій активи російського олігарха Ігоря Наумця”, але суть її зводиться до того, що Сергій Шапран наразі є фактичним власником усіх активів Ігоря Наумця, задіяних у розробці надр Київської та Житомирської областей.

На яких умовах Шапран отримав під свій контроль фірми Наумца – достеменно невідомо. За чутками, спочатку між ними була домовленість про те, що Сергій Шапран виводить з-під санкцій бізнес Ігоря Наумця та отримує за це 50%. Чи була ця домовленість насправді – невідомо, але за фактом справа зараз така, що фірми Ігоря Наумця контролюються Сергієм Шапраном і не лише продовжують працювати, а й розширюють свої обсяги.

У зв’язку з цим привертає увагу публічне звернення Михайла Бродського до президента України під назвою «Бізнес-мародерство знищує країну». У ньому Бродський, зокрема, говорить і про Сергія Шапрана, порівнюючи методи, якими той бере під контроль чужий бізнес, з часом Кучми та «орлів Кравченка»:

Виявляється, Михайлу Бродському надходили погрози від «бізнесменів у погонах» після того, як його бізнес-інтереси перетнулися з інтересами Сергія Шапрана на ринку видобутку піску. Ці погрози надходили не лише Бродському, а й іншим підприємцям, причому вони мали цілком конкретний характер і підкріплювалися масовими кримінальними справами щодо «нетямущих».

Звісно, ​​словами Михайла Бродського можна не довіряти, але слід врахувати кілька чинників. Крім того, що фірми Ігоря Наумця та його бізнес із видобутку корисних копалин справді перейшли під контроль Сергія Шапрана, звертає на себе увагу ціна питання. Формально Сергій Шапран закрив операцію з купівлі ТОВ «Будіндустрія-Сервіс ЛТД», заплативши колишньому номіналу 9 587 500 грн. Водночас активи Ігоря Наумця оцінюються щонайменше у 100 мільйонів доларів. Таким чином, виникає логічне припущення, що Сергій Шапран за допомогою силовиків та під прикриттям когось із вищих ешелонів влада просто захоплює величезний актив за копійки. Той факт, що Ігор Наумець перебуває під санкціями, проблему лише посилює – його активи вартістю 100 мільйонів доларів замість того, щоб стати власністю держави, йдуть у чужі руки.

Персона Сергія Шапрана також викликає запитання. Це, як уже згадувалося, власник Броварського алюмінієвого заводу, власник холдингу Alumeta Group та колишній голова фракції «За Майбутнє!» у Броварській міськраді. Сергій Шапран – фігурант багатьох скандалів, пов’язаних з рейдерством, несплатою податків, кидком інвесторів, які купили квартири в будинку, до будівництва якого був причетний Шапран, та багатьма іншими неприємними речами.

За даними державних реєстрів, Сергій Шапран є власником більш як двадцяти різних підприємств. Але це зараз. А ось історія його становлення як великого бізнесмена вкрита мороком та викликає багато питань. Виник Сергій Шапран у Броварах практично з нізвідки і майже одразу став керівником Броварського алюмінієвого заводу. Сталося це десь у 2008-2009 роках. Що цікаво в цьому зв’язку – завод незадовго до появи в його директорському кріслі Сергія Шапрана оголосив про банкрутство, його як банкрут за залишковою вартістю купила Industrial Property Investments, що належить британській Worldwide Industrial Properties та українській громадянці Світлані Миколаївні Костюк (Лопух). Яка, зважаючи на все, була звичайним номіналом для оточення Леоніда Черновецького – Світлана Костюк очолювала ТОВ «Юридична фірма «Правозахист», що належить Супруненку Олександру Івановичу та Супруненку В’ячеславу Івановичу. Молодший – В’ячеслав Іванович – триразовий депутат Київської міської ради, колишній зять Черновецького. Старший – Олександр – на той час був народним депутатом України.

Саме тоді виринув і Сергій Шапран, який за кілька років став олігархом. Чи є він насправді олігархом чи служить номіналом для когось іншого – питання відкрите. Бо Сергій Шапран ще якихось десять років тому справді був жебраком. Принаймні так говорить його декларація, яку він подав, балотуючись у народні депутати України як самовисуванець по 97 округу.

У депутати Шапран не потрапив, але після цього почалося його сходження до вершин бізнесу. Вже за кілька років матеріальне становище Сергія Шапрана разюче змінилося – він став власником «заводів та пароплавів». Причому в буквальному сенсі Шапран купив яхту «Принцеса Вікторія» кольору ультрамарин завдовжки 20 метрів, яка виявилася найбільшою в акваторії Дніпра, а її вартість перевищила два мільйони доларів.

Паралельно Сергій Шапран обростав бізнесом. Але питання все одно залишилися – річ у тому, що до 2018 року Сергій Шапран залишався керівником ТОВ «Перший український міжнародний траст-капітал» (код ЄДРПОУ 35135332).

І засвітився у судових справах за фактом видачі цією фірмою липових довідок про доходи громадянам, які беруть кредити:

У зв’язку з цим виникає логічне питання: як співвідноситься торгівля липовими довідками з офіційною діяльністю Сергія Шапрана як мільярдер? З одного боку – мільярди, яхти, заводи, пароплави; з іншого – папірець за пару сотень гривень. Наявна явна невідповідність. Адже це лише через вісім років колишні тамади та безробітні стали раптово «елітою нації». А тоді дрібний шахрай залишався дрібним шахраєм, винятків не було.

Що це було – незрозуміло. Але ця історія викликає питання у зв’язку із сьогоднішнім статусом Сергія Шапрана, який, як кажуть реєстри, є без п’яти хвилин олігархом, власником величезних активів та людиною, яка виводить чужий бізнес з-під санкцій РНБО. До того ж, як пише Михайло Бродський, ця людина має вплив на правоохоронні органи країни на найвищому рівні, а її загрози дуже серйозні люди сприймають цілком реально. Уся сукупність цих факторів породжує закономірне питання: хто стоїть за Сергієм Шапраном і в інтересах яких він працює?

“Антикорупційна правда”

Сообщение Хто стоїть за Сергієм Шапраном, котрий підім’яв під себе видобуток піску на Київщині? появились сначала на Антикорупційна правда.

І, незважаючи на численні обмеження, процес обороту нафти-долари продовжується. Можливо, деяким торговцям «чорним золотом» вдається уникати санкцій завдяки потужному лобі, зокрема й на найвищому рівні уряду РФ.

Наприклад, генеральний директор Зовнішньоекономічного об’єднання «Промсировинаімпорт» Михайло Силантьєв заручався підтримкою аж до найближчого оточення Володимира Путіна. Саме підприємство якимось дивом потрапило до українських санкцій ще до початку повномасштабного вторгнення російських окупантів. А ось головні його дійові особи досі спокійнісінько розгулюють без санкцій. Щоправда вже не все.

Про Силантьєва вже є низка проведених розслідувань громадськими організаціями та журналістами різних країн. Він майстерно маневрує між особливо наближеними до кремлівського диктатора і заручається підтримкою найближчого радника Путіна Владислава Суркова. То товаришує із заступником міністра енергетики РФ Анатолієм Тихоновим. Навіть влаштував до себе на роботу сина чиновника. Щоправда, як Тихонова старшого у 2021-му році поперли з посади – вилетів у заший з «Промсировиниімпорту» і його син.

Але найтривалішим покровителем Силантьєва є перший заступник міністра енергетики РФ Павло Сорокін. Правильніше навіть назвати їх бізнес партнерами, при цьому Сорокін опікується і лобіює, а Силантьєв «гаманець». Силантьєв та Сорокін, як ЗМІ вже писали раніше, ще у 2016-му році спільно розробили схему із постачання спочатку в ОРДЛО та захоплений Крим, а потім на всі на сьогодні окуповані території України пально-мастильних матеріалів та палива. Вже через півроку всі 100% поставок до ОРДЛО та Криму здійснювалось зовнішньоекономічним  об’єднанням «Промсировинаімпорт». Але влада чомусь досі не додає до санкційних списків постачальників палива для російської армії Силантьєва та Сорокіна.

Закономірно, що публікація розслідування про постачання нафтопродуктів на окуповані території України компанією «Промсировина-імпорт» викликала хвилю хейтингу у соціальних мережах.

Більшість користувачів були одностайними у своїх висновках і звинуватили владу в корупції. Так користувач Володимир Романюк пише: «Хороші відкати мають у РНБО, бо у них дітлахів та онуків за кордоном багато, усіх треба гідно забезпечити, бо роль бідних біженців їм не за статусом».

Таїсія Пасько радикальніша у своїх висловлюваннях.

«Бо ці Сорокін та Силантьєв, мабуть українці, а своїх шкода. Кацапи вбивають наших дітей, а влада досі з ними няньчиться. Напевно, добрий куш мають. А люди – це таке», – написала вона.

Львів’янка Надія Брунець вважає основною причиною відсутності Силантьєва та Сорокіна у списках тим, що «влада працює не на Україну, а на власне збагачення, якщо не на зраду!»

У телеграм-каналах не менш активно обговорювалася бездіяльність влади щодо внесення до санкційних списків російських постачальників нафтопродуктів на окуповані території України. Критика влади була навіть агресивнішою. І до звинувачень у корупції та своячництві РНБО і влади додалися прямі звинувачення президента України Володимира Зеленського.

Олександр зазначає: «А наш президент дивиться іноді на цю #уйню і жодної реакції». Користувач Софія задається риторичним питанням: кому вигідно не додавати до списків санкцій російських олігархів Силантьєва і Сорокіна. «Гроші не смердять блювотиною, смертю! Ця гидота від тимчасової влади? Зе за все відповість», – написала вона.

Загалом українці вбачають нагальну необхідність у тому, щоб санкції були накладені на постачальників ПММ на окуповані території України та прямо звинувачують владу у бездіяльності.

Політтехнолог, директор Агентства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький зазначає, що постачання палива окупантам, особливо в умовах військового конфлікту, є серйозним порушенням міжнародних норм та загрожує добробуту та безпеці українців.

«Нафтодолари, отримані від цього постачання, стають фінансовим інструментом для підтримки війни в Україні, що спричиняє гуманітарну кризу, страждання та загибель невинних людей. Це неприпустима ситуація, яка потребує негайного та рішучого реагування з боку української влади. Необхідно вжити всіх можливих заходів для припинення постачання палива та встановлення суворих санкцій проти осіб, які займаються цією незаконною торгівлею. Включення Михайла Силантьєва та Павла Сорокіна до списку санкцій є необхідним кроком у цьому напрямку», – резюмував Олексій Голобуцький.

Секретар міжнародної робочої групи незалежних експертів із санкцій щодо Росії Єрмака-Макфола Владислав Власюк також вважає, що необхідні жорсткі заходи щодо російських торговців нафтою.

«Те, як технічно росіяни виводять свої танкери з-під санкцій, доводить, що це для них дуже болісне питання. Тому слід продовжувати тиснути. Необхідно уточнити санкції щодо здійснення морських перевезень російської нафти», – зазначив він.

Владислав Власюк вважає, що необхідно заборонити заходити в порти судам, які належать російським резидентам, а також тим судам, яких громадяни РФ є судновласниками чи операторами, або щодо яких росіяни є кінцевими бенефіціарами.

«Це дозволить забезпечити виконання вже запроваджених обмежень, а також обговорюваного price cap на російську нафту. Суворість такого обмеження ціни означає невідкладність запровадження, контроль здійснення платежів (не більше встановленої ціни), контроль власників, судновласників та операторів танкерів аж до негативних для них наслідків, практична охорона судів (щоб не переливали нафту та не захоплювали судна)», – переконаний Владислав. Власюк.

За його словами, бажано обмежити можливість страхування суден, які здійснюють перевезення нафти поза встановленим price cap. «Таким чином РФ має бути повністю ізольована від світової морської торгівлі. Зрештою, необхідно визнати Росію державою-спонсором тероризму та внести до чорних списків Міжнародної групи з протидії відмиванню брудних грошей (FATF). Це закриє  агресору доступ до світової фінансової системи», – резюмував Власюк.

У зв’язку з цим хотілося б зауважити, що злочинна діяльність «Промсировинаімпорт» ще у 2018 році отримала вичерпну оцінку Мінфіну США) як «незаконна російсько-іранська нафтова мережа, що підтримує режим Асада, Хезболлу та Хамас». Але ці санкції США ніяк не завадили Силантьєву та Сорокіну продовжувати діяльність щодо підтримки терористичних організацій.

У нас в Україні, на жаль, поки що ці твердження лише на словах. Численні звернення щодо внесення до санкційних списків і до міжнародної групи Єрмака-Макфола та до РНБО, до Комітету ВР з питань національної безпеки, оборони та розвідки поки що не дали результатів. Національне антикорупційне бюро надало інформацію, що опрацювали наше звернення та надіслали відповідний лист до Служби безпеки України.

У свою чергу, в СБУ написали, що ведеться комплексна робота з метою блокування активів прокремлівських компаній і причетних до фінансування війни в Україні. Що за матеріалами Служби безпеки заарештовані корпоративні права та нерухомість десятків підприємств, кінцевими бенефіціарами яких є російські корпорації: “Роснефть”, “Росатом”, “Газпром”, “Ростех”, Русал”, “Татнафта”, “Група ГМС”, банківські установи , а також активи на десятки мільярдів гривень У питанні застосування санкцій щодо постачальників палива на окуповані території вони послалися на те, що остаточне рішення щодо застосування санкцій виносить РНБО.

У СБУ також повідомили, що відносно ЗО «Промсировинаімпорт» запроваджено санкції Указом президента України №266/2021 від 24.06.2021р. терміном три роки. І знову ж ні слова про розробників та реалізаторів схеми з постачання палива на окуповані території України. Тобто, юрособа отримала ознаки живої істоти і самостійно постачає нафтопродукти російським військам. Без участі генерального директора Михайла Силантьєва, його заступника Андрія Догаєва та покровителя Павла Сорокіна.

Малоймовірно, що у СБУ відсутні дані про їхню діяльність. Але чомусь правоохоронці вирішили послатися на те, що санкції до цих фізичних осіб є великою державною таємницею та взагалі компетенцією РНБО.

І доки українські санкціонники грають у чиновницький футбол, Британія діє. Співробітники Office of financial sanctions Implementation HM Treasury (Управління з реалізації фінансових санкцій Казначейства Її Величності) внесли до списків санкцій Павла Сорокіна за отримання вигоди від «підтримки уряду Росії, працюючи директором або еквівалентом «Совкомфлот», що здійснює діяльність у галузі уряду Росії (транспортна галузь Росії)».

Напередодні внесення Сорокіна до санкційного листа Британії американське видання The Wall Street Journal публікує розслідування «Секретна зброя Путіна в енергетиці: колишній банкір Morgan Stanley Молоді російські технократи, які добре знають Захід, прямують до найвищих ешелонів влади Кремля».  У статті докладно розповідають про роль Сорокіна у поповненні скарбниці Росії нафтодоларами. У тому числі й про те, що він домовився з президентом Конго Феліксом Чісекеді про продаж нафтопродуктів та будівництво російськими компаніями трубопроводу завдовжки 1000 км та вартістю 850 млн дол. Сорокін також зустрічався з делегацією руху Талібан. І почав постачати нафтопродукти до Афганістану.

20 липня 2023 року Держдеп США ввів санкції проти Павла Сорокіна. Також не скидається з рахунків і участь Сорокіна у схемах з постачання палива на окуповані території України та участі в ній генерального директора ВО «Промсировинаімпорт» Михайла Силантьєва.

Виходить, що діяльності Сорокіна для британської та американської влади цілком достатньо, щоб додати його до списків санкцій, а українській владі, яка має подавати приклад у застосуванні санкцій до фізичних та юридичних осіб російського походження, цього мало! Дуже цікавий пазл, який може вказувати на те, що хтось серед можновладців прямо зацікавлений у тому, щоб ні Силантьєва, ні Сорокіна в цих списках не було. Адже у РНБО, ВП, СБУ та низці міжвідомчих та міжнародних санкційних груп чудово мають розуміти, що саме Україна має першою вносити до санкційних списків людей, які загрожують її національній безпеці. А хто ще більше гідний бути в цих списках, якщо не ті, хто опосередковано фінансує війну, наповнюючи бюджет днями і ті, хто заправляє техніку, яка використовується проти українців? А так: той, хто розв’язав війну та ті, хто тримає в руках зброю.

P.S. І ще один результат нашого розслідування. Напад ХАМАС на Ізраїль з масовим ракетним обстрілом мирних міст та забезпечення життєдіяльності ХАМАС було би неможле без палива. За інформацією видання The New York Times, ХАМАС має сотні тисяч галонів ПММ для транспортних засобів і ракет. Не складно здогадатися, що й у цьому випадку працює «незаконна російсько-іранська нафтова мережа, яка підтримує режим Асада, Хезболли та ХАМАС».

Ми сподіваємося, що не лише українські чиновники нарешті побачать загрозу національній безпеці у подібних постачальниках палива як Силантьєв та Сорокін, а й посольство Ізраїлю в Україні зверне увагу на результати нашого розслідування.

«Антикорупційна правда»

Сообщение Як нафта російського олігарха Силантьєва та технократа Сорокіна обтікає санкції появились сначала на Антикорупційна правда.

Черних в Одесі представляв сина генпрокурора, нардепа Артема Пшонку. Завдяки особистому знайомству з ним молодий «наглядач» здійснив різкий кар’єрний зліт, за 10 років пройшовши шлях від слідчого до заступника прокурора області. Після Євромайдану Чорних встиг влаштуватися у ГПУ на посаду начальника відділу за підтриманням законів під час проведення досудового розслідування.  Надалі чоловіка люстрували. Після цього він опинився у партії «Єдина Росія» (Единая Россия), членами котрої можуть бути лише громадяни рф.

Попри підтримку дій країни-агресора та фінансування окупантів, проти Черних навіть не відкрито кримінальне провадження. Санкції РНБО на нього не накладені.

Прокурор Черних разом із родиною відвідує окупований Крим та веде там бізнес. Дружина експрокурора Ольга Черних володіє часткою в туристичній компанії «Білтур».

В Одесі дружина експрокурора за 20 днів до початку повномасштабного вторгення вийшла зі складу ТОВ «Соло груп», котре займається наданням майна в оренду. Компанію Черних заснував разом із партнером Юрієм Ісаєм. Наразі фірму з капіталом в 1,2 млн гривень переоформили на Лілію Потоню. Вона є власником торгових марок «золотое руно» та  alice place. Вони належать ресторану та готелю «Золоте руно», що знаходиться в Одесі напроти управління патрульної поліції Одеської області.

Також Черних має долю у ТОВ «ДеЧеІс-Консалтинг груп». Це спільна юридична компанія, заснована Миколою Демідовим, Денисом Черних та Юрієм Ісаєм. перші літери їхніх прізвищ складають назву «ДеЧеІс». Зараз прокурор вийшов зі складу  засновників, але залишив замість себе свого батька Сергія Черних.

Крім того, група Черниха, Демідова та Ісая контролюють рекламний ринок Одеси. Мова йде про компанії «Сайд медіа» та «Сеан». Їх контролює Лілія Рогачко, ексдепутат міської ради від ОПЗЖ. До цього вона декілька місяців працювала у «ДеЧеІс-Консалтинг груп». Нагадаємо, що ринок реклами Одеси за часів Януковича розділили на користь групи Пшонки.

Попри все це СБУ досі не відкрила кримінальну справу стосовно Черних та його партнерів в Україні. Редакція 368.media звертається до правоохоронних органів з вимогою надати оцінку викладеним у публікації фактам.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Експрокурор з «групи Пшонки» Денис Черних, котрий втік до Москви, досі веде бізнес в Україні появились сначала на Антикорупційна правда.