У середині березня інформаційний простір сколихнула новина про можливе затримання Коваленка детективами НАБУ. Формального підтвердження не прозвучало, однак сам факт появи таких повідомлень витягнув на поверхню те, що роками залишалося в тіні — мережу контактів, яка веде як до підсанкційних осіб і сепаратистських історій, так і до людей у погонах.

Коваленко — не публічний олігарх, але його ім’я неодноразово спливало у контексті закупівель вугілля з окупованих територій. Замість пояснень — судові спроби зачистити інтернет. Паралельно він різко змінює профіль: з 2023 року заходить в аграрний сектор із холдингом «Гранова», далі — у видобуток, а потім отримує землю на Закарпатті під індустріальний парк. Саме там, в Ужгороді, за даними журналістів, його й могли затримати.

На папері — розвиток бізнесу. По факту — складна конструкція з компаній, офшорів і підставних осіб. Індустріальний парк «Енерджі груп» оформлюється через ТОВ «ВДЛ», де серед засновників — сам Коваленко, його кіпрська компанія та Леонід Іванов. Останній — ключова фігура, яка виводить історію на новий рівень.

Іванов пов’язаний із керівником Бюро економічної безпеки Полтавської області Олегом Пахніцем — вони разом засновували адвокатське об’єднання. І це вже не просто бізнес-контакт. Це потенційний міст між об’єктом розслідування і тим, хто його контролює.

Пахніц — типовий, але показовий кейс. Колишній прокурор, який після служби раптово стає успішним бізнесменом із сотнями об’єктів нерухомості, землею, автопарком і навіть приватним літаком. А згодом — очільник регіонального БЕБ. При цьому його родина продовжує бізнес-діяльність у зв’язці з тим самим Івановим — партнером Коваленка.

І тут виникає ключове питання: хто насправді контролює розслідування? Адже саме полтавський БЕБ веде справу проти «Гранови». Слідство підозрює компанії у масштабних схемах ухилення від податків — закупівлі зерна за готівку, фіктивні документи, експорт без повернення валютної виручки. Обшуки були, документи вилучали, але суд відмовився арештовувати майно. І справа фактично зависла.

На цьому фоні зв’язок між Коваленком і Пахніцем виглядає не просто дивним — він виглядає як класичний конфлікт інтересів.

Ще один рівень схеми — формальні власники. Значна частка «Гранова Україна» записана на Сергія Тіглого — начальника служби безпеки Коваленка. Той же Тіглий має бізнес-зв’язки з людьми, які виграють державні тендери, зокрема на постачання солі. У схемі фігурують і родичі, і колишні чиновники, і менеджери державних підприємств.

Далі — ще глибше. Коваленко заходить у газовидобуток, купуючи активи у скандальних бізнесменів, попри те що раніше фігурував у справах про незаконний видобуток бурштину. Тобто людина, яку підозрювали в нелегальній діяльності, знову отримує доступ до ресурсів — уже стратегічного рівня.

Його оточення також говорить багато про що. Співробітники, пов’язані з дубайськими структурами, контакти з російським бізнесом, зв’язки з особами з санкційних списків РНБО — усе це складається в єдину картину. У минулому — спільні підприємства з людьми, пов’язаними з так званою «ЛНР». І навіть після цього — жодної реальної ізоляції від української економіки.

Фінальний штрих — правоохоронний контур. Через родинні та бізнес-зв’язки люди з оточення Коваленка працюють у поліції та мають доступ до внутрішньої інформації. Це означає не просто вплив — це означає можливість контролювати ризики.

У підсумку маємо не історію одного бізнесмена, а симптом системи. Коли людина з підозрами у співпраці з окупованими територіями, офшорними схемами та нелегальним видобутком не лише уникає відповідальності, а й розширює бізнес і вплив.

І якщо підтвердиться, що такі зв’язки могли впливати на призначення в БЕБ, це вже не просто корупція. Це питання національної безпеки.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Офшори, БЕБ і газ: темна імперія Дмитра Коваленка появились сначала на Антикорупційна правда.

Швидке зростання і розширення мережі

ТОВ «Преміум фінанс» створено у 2015 році. Основний вид діяльності — фінансові послуги, зокрема валютний обмін. Бенефіціарами компанії є киянин Віктор Кисільов та уродженка Донеччини Олена Бондар.

Фінансові показники демонструють стрімке зростання:

• у 2023 році дохід компанії збільшився на понад 514%;

• у 2024-му — ще на 290%;

• за перші три квартали 2025 року виторг сягнув майже 534 млн грн.

Якщо за даними НБУ у першому півріччі мережа налічувала 244 обмінники, то зараз на сайті компанії заявлено понад 450 пунктів.

Кримінальні провадження: крипта, готівка, податки

З грудня 2022 року щодо компанії ведеться кримінальне провадження за статтями про незаконні дії з платіжними інструментами, легалізацію коштів та ухилення від сплати податків. Розслідування здійснюється за участі Офіс Генерального прокурора та Бюро економічної безпеки України.

Слідство вважає, що через низку підконтрольних юросіб, зокрема ТОВ «Преміум фінанс», організовано схему конвертації криптовалюти в готівку без відповідних дозволів НБУ та без відображення операцій у бухгалтерії. Для прийому заявок використовувалися Telegram-боти: клієнтам надсилали пароль, який вони повідомляли під час обміну.

У 2023–2025 роках правоохоронці неодноразово проводили обшуки в обмінниках компанії — у Києві та на Закарпатті. Вилучали готівку в різних валютах, техніку та документацію. Частину коштів суди арештовували, частину — згодом розблоковували.

700 тисяч доларів за закриття справ

Окреме провадження стосується ймовірної спроби “вирішити питання” із кримінальним переслідуванням за 700 тисяч доларів. За даними слідства, співробітник державного підприємства Міноборони «Агенція оборонних закупівель», який раніше працював у БЕБ, запропонував керівництву «Преміум фінанс» сприяння в закритті справ.

Під час зустрічі в липні 2024 року йому було передано перший транш — 100 тисяч доларів. Одразу після цього посадовця затримали співробітники Служба безпеки України.

50 тисяч за продовження ліцензії

Ще одна історія стосується 2019 року, коли компанії відмовили у продовженні валютної ліцензії через 81 суттєве порушення законодавства. Тоді, за версією слідства, власник компанії Віктор Кисільов намагався домовитися через знайомих у НБУ.

Менеджер одного з департаментів НБУ нібито погодився “посприяти” за 50 тисяч доларів. У жовтні 2019 року йому було передано 40 тисяч доларів. Того ж дня посадовця затримали. У 2025 році справу закрили через смерть обвинуваченого.

Регуляторні санкції

Компанія регулярно отримує зауваження від НБУ. У червні 2025 року її оштрафували на 200 тисяч грн за порушення правил торгівлі валютою під час воєнного стану — зокрема через відсутність систем відеоспостереження та неможливість надати записи перевіряючим.

Криптовалютний слід

У медіа також згадувалося ім’я криптопідприємця Ігоря Туника, затриманого в Польщі за підозрою в легалізації коштів. За даними журналістів, він міг співпрацювати з українськими обмінними структурами, зокрема з «Преміум фінанс». Йшлося про конвертацію криптовалюти в готівку не лише в Україні, а й у Польщі та ОАЕ.

Попри кримінальні справи, арешти готівки та затримання посередників, ТОВ «Преміум фінанс» продовжує працювати й нарощувати дохід. Питання залишається відкритим: яким чином компанія, що неодноразово потрапляла в поле зору правоохоронців, зберігає статус одного з лідерів ринку валютного обміну?

“Антикорупційна правда”

Сообщение 700 тисяч за “вирішення” справ і 50 тисяч за ліцензію: як обмінники «Преміум фінанс» опинилися в епіцентрі кримінальних проваджень появились сначала на Антикорупційна правда.

За матеріалами слідства, в Києві та Одеській області було зареєстровано близько півсотні підприємств із явними ознаками фіктивності. Саме через ці фірми-прокладки оформлювали безтоварні операції, які дозволяли клієнтам схеми мінімізувати податок на додану вартість.

Правоохоронці задокументували, що лише за період із січня по серпень 2025 року учасники конвертаційного центру сприяли умисному заниженню ПДВ на суму понад 53,8 млн гривень. Йдеться про особливо великі розміри, що автоматично переводить справу в категорію тяжких економічних злочинів.

Під час обшуків слідчі виявили класичні атрибути тіньової бухгалтерії — чорну документацію, електронні носії, а також значні суми готівки, які зберігали просто в салоні автомобіля. Гроші готувалися до подальшого «обналічування» та розподілу між учасниками схеми.

Печерська окружна прокуратура Києва спільно з СБУ оголосила підозри організатору конвертаційного центру, директору приватного товариства та двом бухгалтерам. Їхні дії кваліфіковано за ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України — ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах.

Після викриття схеми фігуранти були змушені компенсувати завдані збитки — до державного бюджету вже повернуто всі 53,8 млн гривень несплачених податків. Водночас досудове розслідування триває, і правоохоронці перевіряють можливу причетність до схеми інших осіб та компаній.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Готівка в багажнику та десятки «паперових» компаній: у Києві накрили конвертаційний хаб появились сначала на Антикорупційна правда.

Саме під час співбесіди, за інформацією, наданою Службою безпеки України, з’ясувалися обставини, які у воюючій країні мали б автоматично зняти кандидата з дистанції.

Паспорт РФ у родині кандидата

За даними СБУ, тесть Максима Пампури — Семикоп Іван Іванович, 1950 року народження, уродженець села В’язове Ракитянського району Бєлгородської області РФ — отримав російський паспорт №1419828166, виданий 18 лютого 2020 року, тобто вже після початку війни Росії проти України.

Семикоп є адвокатом з Донеччини. Саме він у деклараціях Пампури зазначений як власник автомобіля, яким користується дружина кандидата. Під час співбесіди Пампура підтвердив: родина має генеральну довіреність на розпорядження всім майном тестя, хоча, за його словами, наразі використовує лише транспортний засіб.

Родинний «російський шлейф»

На цьому зв’язки з РФ не закінчуються.
Брат тестя — Семикоп Михайло Іванович, 1941 року народження, також уродженець Бєлгородської області, за інформацією СБУ, має паспорт громадянина РФ №1417677451, виданий ще у 2017 році.

Тобто йдеться не про поодинокий випадок, а про стійке родинне коло з російським громадянством.

«ДНР» і SIM-картки окупаційного оператора

Окрема увага — до батька кандидата.
Пампура Валерій Валентинович, за даними СБУ, після 2014 року тривалий час проживав на території так званої «ДНР». У 2018 році він придбав SIM-картки незаконного оператора зв’язку «Фенікс», який працює виключно на окупованих територіях.

Серійні номери карток зафіксовані. Їхнє призначення — «комфортне перебування» в умовах окупації.

Закриті відповіді — замість публічних пояснень

Інформація СБУ викликала низку гострих запитань у членів робочої групи. Але замість відкритих відповідей суспільству — засідання вирішили перевести у закритий режим. Саме ту частину співбесіди, де обговорювалися російські паспорти, «ДНР» і зв’язки з окупованими територіями.

Що саме відповів кандидат — залишається таємницею.

Лобізм і тиша зверху

За інформацією джерел, голова ВРП Усик активно лобіює перемогу Пампури в конкурсі та намагається мінімізувати публічність оприлюднених СБУ фактів. Підтримка, за тими ж даними, йде за участі голови одного з депутатських комітетів Верховної Ради.

Рішення — вже за кілька днів

Фінальний етап конкурсу з визначенням переможця запланований на понеділок, 22 грудня, о 14:00.

І головне питання, яке сьогодні має поставити суспільство:
чи може очолювати Державну судову адміністрацію людина, чия найближча родина має паспорти РФ, досвід життя в «ДНР» і потребує закритих співбесід після матеріалів СБУ?

Бо у країні, яка воює, закритість — це не захист, а загроза.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Паспорти РФ, «ДНР» і закриті відповіді: як фаворит конкурсу на голову ДСА Максим Пампура пройшов співбесіду СБУ появились сначала на Антикорупційна правда.

Але на цьому історія не завершується. Італієць Марко Тозон — ще один «почесний консул» з паперовим статусом — перетворив дипломатію на бізнес із відмивання грошей. За даними СБУ, цей «дипломат» регулярно приїздив до України під приводом благодійних заходів, через які виводив готівку за кордон.

Одна з його схем — приїзд із групами «бізнесменів» із Падуї, нібито для зустрічей із українськими підприємцями. Насправді ж гроші просто обналювалися. З часом Тозон настільки осмілів, що вимагав від Міністерства культури України 200 тисяч євро за участь країни в Берлінале, а згодом «кинув» артистів Київської опери, не заплативши гонорари. Крапку в його авантюрах поставила спроба ввезти партію безакцизного вина, через що його й викрили.

Тим часом на Кіпрі спалахнув ще гучніший скандал — двоє самозванців видавали себе за «почесних консулів України». Один із них — людина без минулого, що зникла з радарів п’ять років тому. Інший — Христодулос Еллінас, персона з кримінальним шлейфом. Афінський суд визнав його винним у масштабному фінансовому шахрайстві, пов’язаному з компанією Astraia EPEY. Із рахунків зникло понад три мільярди доларів, а Еллінас особисто привласнив понад 200 мільйонів.

Попри це, суд на Кіпрі «оцінив його добру репутацію» й замінив реальний термін на два роки умовно з штрафом у 20 тисяч євро. Як бачимо, на Кіпрі «добра репутація» — поняття дуже прибуткове.

Саме цей «шанований» чоловік і почав називати себе «почесним консулом України» — без жодного офіційного призначення. Йому це вдалося, бо він був кумом тодішнього українського посла. Ба більше, попри порушення службової етики, цей екс-посол нині претендує на посаду керівника департаменту НАТО в МЗС України.

Еллінас, викритий як фейковий консул, продовжує публічно використовувати цей титул — навіть у соцмережах.

Колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко попереджав: росія активно використовує механізм «почесних консулів» для розбудови агентурної мережі по всьому світу. І саме Кіпр — одна з ключових точок російського впливу: тамтешнє посольство рф у тридцять разів перевищує українське.

Під виглядом дипломатії «почесні консули» з російського орбіту проводять повзучу експансію, просуваючи інтереси кремля в європейських державах. Український МЗС уже почав службове розслідування щодо незаконних «почесних консулів». Сподіваємось, цього разу безвідповідальні «дипломати» не сховаються за своїми фейковими посвідченнями.

Хто такі «фейкові почесні консули»

Так називають осіб, які:

• самопроголосили себе дипломатами без реального призначення від МЗС;

• користуються підробленими документами, печатками, дипломатичними номерами;

• прикривають злочинні схеми, відмивання грошей чи контрабанду «дипломатичним» статусом.

Світові приклади

Глобальне розслідування ICIJ / ProPublica виявило понад 500 почесних консулів, причетних до криміналу — від фінансування тероризму до торгівлі зброєю та наркотиками.

В Індії аферист Харшвардхан Джайн роками представляв неіснуючу «державу Вестарктика», відкрив офіс «почесного консульства» з фальшивими печатками та «дипломатичними паспортами».

У Польщі ще в 1969 році шахрай Чеслав Шліва створив підроблене «генеральне консульство Австрії», виготовив документи й навіть найняв «персонал».

“Антикорупційна правда”

Сообщение Фейкові «консули»: нова зброя російського впливу появились сначала на Антикорупційна правда.

Асоціація українських операторів грального бізнесу оцінює частку «сірого» ринку азартних ігор в Україні на рівні 39–53%. І ось що вражає: за даними асоціації, до 90% нелегальних казино мають російське походження. А хто допомагає переводити ці мільярди в «білий» вигляд? Часто — невеликі приватні банки, що стають для сірих гравців справжньою «пральнею».

Серед найгучніших кейсів — історії з банками IBOX та МТБ Банк, у яких свого часу працював банкір Дмитро Яковлєв. Про нього мало чують широкі кола, але серед фінансового істеблішменту його ім’я вагоме: за кар’єру — шість банків, чотири з яких пізніше опинилися в проблемах або під слідством.

«Мийник» для Клименка та казиношників — що про нього пишуть

В Інтернеті є згадки, що Яковлєв нібито працював «мийником» для бізнес-інтересів колишнього міністра доходів Олександра Клименка через банк «Юнісон». За повідомленнями ЗМІ, СБУ у вересні 2025 року заочно повідомила про підозру Клименку у створенні механізмів фінансування противника — і частина публікацій пов’язує це з грошовими потоками через банки, де працював Яковлєв.

Нині (за даними судових рішень і розслідувань) Яковлєв фігурує в контексті відмивання коштів для нелегального грального бізнесу: мерчанти-казино підключалися до платіжної інфраструктури банків, а потоки йшли на транзитні «дропові» рахунки, після чого виводилися через криптобіржі (Binance, Coinbase) та іноземні платіжні сервіси (PayPal, Skrill). У судових документах по «МТБ Банку» зазначено, що за період із 31.12.2022 по 10.04.2024 обсяг таких операцій становив понад 10 млрд грн.

МТБ, IBOX, Альпарі, Форвард, Юнісон — спільна нитка ризиків

Останнє місце роботи — одеський МТБ Банк. Реєстри показують, що Яковлєв працював керівником департаменту інноваційних проєктів і залишався в банку принаймні до травня 2025 року; у червні 2025 в його помешканні проводилися обшуки. Судові матеріали прямо описують механіку: еквайринг для високоризикових мерчантів, використання підставних осіб («дропів»), фальсифікація даних у Web Shield та ухиляння від фінансового моніторингу.

Раніше Яковлєв працював в IBOX — банку, ліквідованому у 2023 році після виявлення ризикових операцій на суму близько 3,5 млрд грн у період із лютого по грудень 2022 року; також фігурують «Альпарі», «Форвард» та «Юнісон» — установи з різними юридичними і кримінальними історіями. У низці випадків перевірки виявляли зв’язки з клієнтами з російських банків навіть після повномасштабного вторгнення.

Російський слід і сумнівні паспорти

У мережі ширяться твердження, що Яковлєв нібито має російський паспорт, отриманий на окупованих територіях, а також власність у непідконтрольних регіонах (квартира в Макіївці). Ці відомості потребують додаткової перевірки й офіційного підтвердження — однак у поєднанні з матеріалами слідства вони створюють тривожну картину.

Підсумок

Чи може одна людина постійно переходити з банку в банк, де згодом спалахують кримінальні історії? Досвід Дмитра Яковлєва показує: може. Причина — знання схем роботи з «дропами», еквайрингом високоризикових мерчантів та відмиванням через криптобіржі. І поки подібні фігури функціонують у фінсекторі, сірий ринок азартних ігор продовжує годувати тіньові потоки — з російським слідом у тілі цієї «індустрії».

“Антикорупційна правда”

Сообщение Банкір Дмитро Яковлєв і його тіньові ігри: 10 мільярдів для гральної індустрії з російським слідом появились сначала на Антикорупційна правда.

Про цю корупційну схему повідомило міжнародне детективне бюро Absolution.

До травня засновником «Нейролінку» значився уродженець села Красилівка Івано-Франківської області Михайло Зборовський. Його кар’єрний слід веде до компанії XGen Solutions LTD, яка вже фігурує у судових документах, пов’язаних із підсанкційним онлайн-казино Cosmolot. А за ним — тінь російського бізнесмена Сергія Токарєва.

Михайло Зборовський

Згідно з матеріалами кримінальної справи, поліцейський майор вступив у змову з метою наживи. У лютому 2025 року він отримав запит від МТБ Банку до СБУ щодо перевірки «Нейролінку» та його власника. Банкіри хотіли знати, чи є у компанії російський капітал або зв’язки з підсанкційними особами.

Замість законної перевірки офіцер запропонував «домовитися»: 20 тисяч доларів — за позитивну відповідь від СБУ. Ба більше, він гарантував, що надалі компанія щомісяця «заноситиме» від 100 до 200 тисяч гривень за прикриття її діяльності.

2 квітня афера досягла кульмінації. Представник «Нейролінку» отримав офіційний лист СБУ №14/1/1-112 від 31 березня, підписаний начальником департаменту оперативного підрозділу. У документі чорним по білому стверджувалося: жодних зв’язків із росією не виявлено. За цей «чистий папірець» майор отримав обумовлені 20 тисяч доларів.

Та вже невдовзі йому повідомили про підозру за корупційними статтями. А паралельно слідчі перевіряють роль самого Зборовського, який також може опинитися на лаві підсудних.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Керівники онлайн-казино Cosmobet намагалися «відкупитися» довідкою СБУ про нібито відсутність зв’язків із росією появились сначала на Антикорупційна правда.

Сообщение За втікачем Тимуром Міндічем розпочато полювання. Зеленський звернувся за допомогою до Буданова появились сначала на Антикорупційна правда.

Черговою жертвою стала фірма ТОВ “Інтеркоалтрейдінг”. Господарський суд Дніпропетровської області затвердив ліквідацію, офіційно визнавши, що у компанії нібито “немає активів”. Зате є борги на понад 162 млн грн, які Коваленко, звісно ж, сам на себе і повісив через свою ж швейцарську структуру. А все “майно” — це лише кілька боргових папірців, які на аукціоні продали за сміхотворні 69 тисяч гривень фірмі, теж підконтрольній Коваленку.

У результаті — податкова не отримала нічого, держава втратила сотні мільйонів, а бізнесмен чистить собі репутацію і готує новий виток оборудок. Суд навіть не побачив у цьому фіктивного банкрутства — усе списали на “об’єктивні труднощі”.

Але історія Коваленка — це не просто історія про фінансові махінації. Це про системний бізнес на крові. Ще у 2019 році його компанії почали постачати вугілля із захоплених шахт Донбасу на українські ТЕС. Схема “перерваного транзиту” виглядала так: паперами оформлювали експорт до ЄС чи Молдови, а вагони залишалися в Україні. Вугілля прямувало на Зміївську і Трипільську ТЕС, а на паперах усе виглядало як цивілізований імпорт “із Сибіру” чи “зі Швейцарії”.

Щоб заспокоїти громадськість, вигадали легенду про європейських постачальників. Насправді ж гроші текли через офшори, а прибутки осідали на рахунках у банках Монако.

СБУ ще у 2019 році офіційно викрила схему, підтвердивши: в Україні існувала мережа фірм-прокладок, які легалізували паливо бойовиків під виглядом російського чи білоруського. За цим стояли конкретні люди, конкретні прізвища — і Коваленко серед них ключова фігура.

Тепер він банкротить “Інтеркоалтрейдінг”, підчищаючи хвости. Завтра, напевно, створить нову компанію, яка знову торгуватиме з ворогом — під прикриттям красивих логотипів і швейцарських адрес.

Але факти лишаються фактами:

• бізнес Коваленка фінансував терористів,

• український бюджет втрачав мільйони,

• суди закривали очі,

• а країна продовжувала купувати “чорне золото” з окупованих територій.

Сьогодні нам продають казку про “банкрутство через кризу”. Насправді ж це — цинічна спроба втекти від відповідальності.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Власник Adelon AG Дмитро Коваленко банкротить власні схеми, щоб сховати сліди торгівлі з ворогом появились сначала на Антикорупційна правда.

За даними кримінального провадження, підконтрольні Пулі структури десятками створювали фіктивні угоди, малювали податкові накладні, які ніхто й не думав реєструвати, і ганяли “повітряні” кредити через підставні фірми. Лише за пів року 2021-го через цю “мутну кухню” пройшло 28 мільярдів гривень.

У схемі — ціла павутина фірм: «Агро-тех рупп», «Профтрейд груп», «Фінансовий холдинг. Термінал-П», «Дросгруп», «Лімітек Лідер», «Антанта Торггруп», «Динамітек», «Лейперс Торг», «Прайсус» та багато інших. Усі вони мали єдину місію — “крутити” фіктивний податковий кредит і передавати його далі, наче естафетну паличку.

Показовий приклад — ТОВ «Агроресурси Країни». У серпні 2020 року воно намалювало понад 440 млн грн штучного кредиту. Ланцюжок із фіктивних перекидань виглядав так: від «Агроресурсів» — до «Землеторгу», потім до «Агроопт-Сервісу», далі до «Украгро С», а фінальним бенефіціаром стало ТОВ «Анвітрейд» із операціями на 348 млн грн. Реального зерна тут не було жодного кілограма, лише схеми і фіктивні документи.

Але це ще не все. “ВАП Капітал” Пулі давно відомий податківцям: ще у 2018-му аудит показав мільйонні заниження податку на прибуток і маніпуляції з ПДВ. Компанія проганяла готівку через 682 (!) термінали самообслуговування, не залишаючи й сліду в офіційній звітності. А ще — обслуговувала клієнтів, які проводили операції на території псевдореспублік “Л/ДНР”. Фактично, йдеться про ризик фінансування терористичних структур.

Схема Пулі — це не просто ухилення від податків. Це системне відмивання грошей, легалізація злочинних доходів і удар по державному бюджету. У країні, яка воює, подібна діяльність рівносильна зраді.

Чи сяде Євген Пуля на лаву підсудних, чи й надалі “вирішуватиме питання” кулуарно — залежить від того, чи готова українська Феміда зламати хребет цій мафіозній системі. Бо 28 мільярдів у тіні — це не просто цифра, це плата за мовчання і безкарність.

“Антикорупційна правда”

Сообщение 28 мільярдів у тіні: як Євген Пуля побудував імперію фіктивних схем появились сначала на Антикорупційна правда.

Та справжній холод пробігає по спині, коли дізнаєшся, хто ще причетний до “Метробуду”. Серед власників — громадяни росії, пов’язані зі спецслужбами рф. Один із них — Сергій Кияшко, за даними журналістів, має прямий канал до ФСБ. Через офшор TA Industries він тримає 15% акцій компанії. Це не просто тривожний дзвіночок — це сирена повітряної тривоги, що волає про загрозу національній безпеці.

Ще один фігурант — росіянин Єлізаров, родич Микитася. Саме він, за інформацією ЗМІ, перетворює бюджетні кошти на готівку, яка, ймовірно, осідає у кишенях тих, хто планує диверсії та теракти проти нашої держави.

І ці люди отримують мільйони з державної кишені — через консорціум «Укргідроенерго». Чи продовжується співпраця з «Метробудом» — офіційно не підтверджено, але сама можливість такого сценарію викликає обурення.

СБУ діяла швидко: попередила державні установи та банки — жодних фінансових операцій з «Метробудом». Та Микитась, схоже, живе у своїй паралельній реальності. Він нахабно заявляє, що “питання вже вирішено”, буцімто домовився з представниками спецслужби, і вже скоро відновить співпрацю з консорціумом.

Українське суспільство чекає від СБУ жорсткої та принципової позиції. Бо якщо слова Микитася виявляться правдою — це буде удар не лише по економіці, а й по довірі до держави. Історія не пробачить тих, хто у воєнний час підписується під оборудками з ворогом.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Російський капітал під прикриттям: як “Метробуд” прокладає шлях ворогу в саме серце української енергетики появились сначала на Антикорупційна правда.

Після кар’єрних кульбітів у Полтаві, Василькові та столичному Офісі Генпрокурора він, мов справжній «рятівник Феміди», осів на чолі Кіровоградської обласної прокуратури. Але справжня діяльність цього “правника” значно цікавіша за будь-які сухі регалії.

Невидимка з декларацією в офшорі

НАЗК на запит пана Стрелюка тихцем вилучає його декларації за цілих 10 років. Причина? Мовляв, «оперативно-розшукова та контррозвідувальна діяльність». Серйозно? Це прокурор чи агент 007? А може, агент КДБ?

І ось головне: у цих деклараціях, поки їх не приховали від людського ока, встигли побачити доходи на 40–50 мільйонів гривень, елітне житло, закордонні активи, автопарк на заздрість арабським шейхам. І все це — на зарплату держслужбовця?

Чому ж їх прибрали? Бо там — сліди корупції, які більше не приховаєш білим папером. Бо там — відкритий доступ до брехні, яку більше не змогли контролювати.

Корупція — родинна традиція

Гроші, що з’являються магічно — саме тоді, коли Стрелюк керує Полтавською прокуратурою. Домовляється з Мосійчуком про «дах» піщаних кар’єрів. Закриває справи проти агрофірм і гірничих гігантів за мільйони. А потім — здивовано знизує плечима: мовляв, «просто щасливий випадок».

А тепер — Кіровоградщина. Там, де врожай — святе. Але святість — не для прокурора. В липні 2025-го на очах у всієї країни, всупереч рішенню суду, поліція на замовлення Стрелюка блокує збір урожаю фермерів. Техніка — арештована. Люди — в розпачі. А врожай — фактично вкрадений. Бо прокурор вирішив, що може.

Дружина-«русскомірка» — і це не анекдот

Але, як виявилось, гучні справи — не єдина темна пляма на його репутації. Людмила Курносова, його дружина, відкрито репостить кремлівську пропаганду, обіймається в коментарях з російськими акторами і поливає брудом Україну. І що? СБУ мовчить. Прокурор Стрелюк — мовчить. Бо, вочевидь, в цій сім’ї слово «зрада» — це не про любов.

Прослушка СБУ — або як прокурор стежив за тими, хто мав би стежити за ним

Пам’ятаєте 2015 рік? Коли Стрелюк ще був прокурором Полтавщини? Тоді він з начальником МВС організували прослуховування… СБУ. Не жарт. П’ятьох офіцерів антикорупційного підрозділу. Щоб дізнатися, чи не копають під нього.

Використовували спецзасоби, оформлені на фейкові дані. Генпрокуратура відкриває справу. СБУ проводить обшуки. Стрелюка — знімають з посади, але… вже через місяць він переводиться до Києва. І знову в крісло! Така от кара за незаконну прослушку спецслужб.

Герой Євромайдану? Ні, саботажник розслідувань

Влітку 2014-го добровольці штурмували прокуратуру у Василькові, вимагаючи відставки Стрелюка за зрив розслідувань. Його прямо звинувачували у фальсифікаціях і саботажі справ Майдану. Він злякався, написав заяву… але вже за місяць — нове призначення у Києві.

Матч із прокурором: «Тупа безтолочь» і «долбо*» перед дітьми**

Липень 2025-го. Футбольне поле, діти, глядачі. І ось — прокурор Стрелюк, зриваючи голос, матюкає підлеглих: «нахй ти вийшов», «тупа безтолочь», «долбо**». Це — обличчя правоохоронної системи в регіоні. І, судячи з усього, його це не турбує.

Під дахом великої сили

Хто прикриває Стрелюка? Це питання вже навіть не риторичне. Його досьє — це підручник з державної зради і системної корупції, але він спокійно продовжує керувати прокуратурою. Бо він не просто прокурор. Він — частина корупційної вертикалі, яку благословили зверху. Офіс Президента? ОГПУ? Хтось дуже сильний і дуже зацікавлений.

Це не просто історія про одного прокурора. Це — симптом. Ознака того, що гнійник у тілі держави давно прорвав. І поки суспільство мовчить, Стрелюк і такі, як він, перетворюють українську прокуратуру на приватний офшорний бізнес із захистом від самого закону.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Стрелюк Ян Володимирович: прокурор, шпигун чи господар корупційної імперії? появились сначала на Антикорупційна правда.

Сообщение В елітному підрозділі НАБУ викрили “крота” ФСБ появились сначала на Антикорупційна правда.

Сообщение СБУ викрила чинного нардепа Федора Христенка в зв’язках з Росією появились сначала на Антикорупційна правда.

Ця схема дозволяє як виводити валюту з країни, так і маскувати контрабанду під виглядом товару, імпорт якого звільнений від митних платежів і ПДВ.

Волинська митниця: понад 100 млн доларів фантомами

Аналіз митних декларацій свідчить, що найбільші обсяги фіктивного імпорту були зафіксовані на Волинській митниці. Серед фігурантів — Володимир Макар, Олександр Сухий, Андрій Шкаран, Наталія Савош та Олександр Волін. Через них оформлювалися вантажі нібито від іноземних компаній, таких як Wharvest Ltd, Starnine Sales Ltd, Latuna Limited та інші, на користь низки українських фірм, зокрема ТОВ “Сенфіджо Інд”, “Поліпром Контур”, “Лоялхілз Груп” тощо.

Львівська область: ще 100 мільйонів — в нікуди

На Львівщині підроблені декларації оформлювали митники Юрій Попов, Ольга Романів та Тарас Лещишин. За їх участі “ввозилися” дрони від компаній Borbit EU S.R.L., Universum – Baltyckie Centrum Logisticzne Sp. z o.o., M.D. and Partners Sp. z o.o., E-Trade Group Sp. z o.o. для українських компаній, які, як виявилося, не отримували жодного реального товару.

Одеська митниця: під дрони маскують іще й інші схеми

На півдні країни схема діяла за підписами Романа Гайдаржи та Олега Глаголєва. Через них оформлювалися постачання нібито від Optima Trade Ltd, Absales Group Ltd, Wharvest Ltd та інших на адресу компаній “Вітал Прогрес”, “Пеппер Стар”, “Сенфіджо Інд”, “Тедарік” і “Трансглобус”. Загальна сума таких операцій — понад 50 млн доларів.

Крім того, джерела повідомляють про ще одну схему, налагоджену начальником митниці Андрієм Колівером. Тамтовари свідомо перекваліфіковують: змінюють коди, підміняють назви або занижують вагу та вартість, що дозволяє уникати податків.

Чернівці та Закарпаття: ще десятки мільйонів в офшори

На Чернівецькій митниці Ілля Ткачук та Віталій Лахман легалізували фантомний імпорт на 20 мільйонів доларів. Псевдовантажі оформлювались на ТОВ “Пеппер Стар”, “Лоялхілз Груп”, “Нексус Торг” — від імені таких структур, як Torque Trade Ltd, Latuna Ltd, Neotrade Ltd.

На Закарпатті Дмитро Гончарук та Юлія Лазарчик сприяли оформленню декларацій для фіктивного імпорту від EUA Invest Group, Kamelot Sp. z o.o. — на компанії “Моті” та “Грейт Ентерпрайз”. Сума операцій — понад 15 млн доларів.

Київщина: ще десятки мільйонів — без реального товару

Митник Андрій Бєлов забезпечив оформлення “ввезення” дронів на десятки мільйонів доларів. Зокрема, від BFM Enterprises LLC, Cosenbase Ltd, Jet DP Sp. z o.o., Euro Line Sp. z o.o., Lemiurg LLC — на користь компаній “Тем-Ро”, “Анвер Торг”, “Експорт Мастер”, “Технопроф”, “Євро Стандарт Групп”, “Сейлкомтрейд” та “Білдінг Старс”.

Системна проблема

Усі перелічені митники, за даними джерел, не лише забезпечували фіктивне оформлення дронів, а й брали участь у схемах прикриття контрабанди техніки Apple. Така техніка завозиться автобусами з Європи під виглядом особистих речей.

До прикриття причетні й керівники регіональних митниць: очільник Львівської митниці Андрій Кузнік, керівник Чернівецької — Юрій Герасимов, Закарпатської — Ілля Ніжніков, Волинської — Дмитро Стасенко.

Ціна тіні: 3,3 млрд доларів втрат щороку

За оцінками фахівців, щорічний обсяг контрабанди в Україну сягає $10,8 млрд. Прямі втрати для державного бюджету становлять щонайменше $3,3 млрд. Схеми, подібні до “дронової”, — лише верхівка айсберга системної проблеми на українській митниці.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Фейковий ввіз дронів через митницю: хто потрапив до списку учасників схеми появились сначала на Антикорупційна правда.

«У тилу не може бути фронту для корупції», – українські військові вимагають зупинити російську спецоперацію в енергетиці.

Поки українські воїни на фронті щодня ризикують життям, стримуючи натиск ворога в окопах, у тилу — за державні кошти — реалізуються схеми, які загрожують не лише безпеці бюджету, а й національній обороні. Українські військові, ветерани та громадські активісти звертаються до керівництва держави з вимогою зупинити проникнення російського капіталу та агентури на стратегічні об’єкти енергетичної інфраструктури України.

У центрі скандалу — компанія ПрАТ «Метробуд», яка виконує роботи на Дністровській гідроакумулювальній електростанції — одному з ключових енергооб’єктів України. Як стало відомо, одним із бенефіціарів компанії є громадянин РФ Сергій Кияшко, що, за наявною інформацією, має зв’язки з ФСБ Росії. Через офшорну структуру ТА Industries він володіє 15% акцій «Метробуду».

Інший фігурант — громадянин РФ Єлізаров, родич Максима Микитася, який, за інформацією джерел, займається переведенням державних коштів у готівку для подальшого фінансування підривної діяльності проти України.

Формальним очільником цієї схеми називають Максима Микитася — фігуранта щонайменше п’яти кримінальних проваджень, пов’язаного з корупційними схемами у будівництві, підрядними роботами та держфінансуванням. При цьому він є спонсором підсанкційного Ігоря Мосійчука, який поширює проросійські меседжі під виглядом «патріотичних» блогів.

Найбільше занепокоєння викликає те, що ця група осіб отримує фінансування через державний консорціум «Укргідроенерго». Ймовірно, директорка підприємства Валентина Зіміна не проінформована про пов’язаність підрядника з громадянами РФ — тож ініціатори звернення готові передати усі наявні докази.

У своєму публічному зверненні військові закликають:

• Голову СБУ Василя Малюка — негайно зупинити проникнення російських агентів на стратегічні енергооб’єкти.
• Президента України Володимира Зеленського — дати принципову оцінку ситуації.
• Керівника Офісу Президента Андрія Єрмака — виявити осіб у владних структурах, які, ймовірно, «кришують» цю схему.

«У тилу не може бути фронту для корупції. Інакше наші герої гинуть марно», — підкреслюють ініціатори звернення.

Справу має бути невідкладно перевірено. У час війни — будь-яка співпраця з громадянами РФ у сфері критичної інфраструктури є загрозою національній безпеці.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Росіянин Сергій Кияшко і горе-бізнесмен Максим Микитась організували схему фінансування російських найманців через український бюджет появились сначала на Антикорупційна правда.

При цьому Zielinski & Rozen позиціонує себе як ізраїльський виробник косметики. Але споживачі вміють читати, і на упаковці товару чітко бачать напис: «зроблено в РФ». Усі ознаки злочину бачать і працівники СБУ, тож уже працюють за фактом.

Тим часом журналісти провели своє розслідування. За даними видання KP.UA, амбасадором і чи не офіційним обличчям бренду Zielinski & Rozen є пані Катерина Любчик. За сумісництвом бізнес-леді також є дружиною Сєяра Куршутова — контрабандиста, до якого впроваджено санкції РНБО.

У свідомості українського споживача бренд Zielinski & Rozen намагався закріпитися як ізраїльський виробник. Задля цього була запущена масштабна рекламна кампанія в Instagram, з налаштуванням переважно на Київську область. Спроби просувати свій товар в Україні не завадили дружині Куршутова також торгувати на іншому маркетплейсі — Wildberries, який активно підтримує Кремль.

Думали, що паралельні лінії забороненого в РФ Instagram і підсанкційного в Україні Wildberries не пересічуться? Можливо, але як пояснити той факт, що під час війни начебто ізраїльський продукт приходить до українського споживача з позначкою «Імпортер: ТОВ «Зелинский и Розен парфумерия», Росія, 11033, м. Москва»?

Останнім часом від Москви ми отримуємо лише дрони та ракети, які хоча б не маскуються так невдало і ганебно під щось інше. І якщо наші воїни мають справу з російським «продуктом», то в цілком зрозумілому сенсі, а не в якості презенту від торговця милом на мінімалках — підсанкційного Сєяра Куршутова та його дружини. Усе це виглядає не просто негарно, а злочинно.

І справа навіть не в бренді, і не в тому, що неприємно користуватися продуктом, зробленим у Росії. Хоч усе це так. За цими фактами стоять і інші — економічні та воєнні. Компанія, яка офіційно працює в РФ, сплачує там податки, які йдуть на фінансування війни проти України. І важко повірити, але частина цих надходжень — українські гроші. При цьому чи то споживач, чи то український військовий можуть і не знати, що спонсорують ворога щоразу, коли приймають душ.

Нагадаємо, санкції РНБО щодо Сєяра Куршутова були запроваджені ще в квітні 2021 року у зв’язку з обвинуваченням у контрабанді. Згодом, у 2024 році, журналістам стало відомо, що Куршутов цілком може мати паспорт громадянина Росії з 2014 року. Цікаво, що його родина також веде бізнес в окупованому Криму.

А дружина Катерина Любчик є також власницею білоруської компанії «Коко мама» з пошиття одягу. До слова, одяг бренду також продається на Wildberries. Лише сподіваємося, що спідню білизну для наших воїнів шють не на тій самій фабриці.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Тайлер Дерден на мінімалках – Сєяр Куршутов підсунув українським захисникам мило «мейд ін Раша» появились сначала на Антикорупційна правда.

Міністерство охорони здоров’я України спільно з правоохоронцями провело перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій (МСЕК) щодо посадовців. Загалом скасовані рішення щодо інвалідності у 445 осіб. Про це повідомляє прес-служба МОЗ.

Сообщение Перевірка рішень МСЕК: майже півтисячі посадовців позбавили інвалідності появились сначала на Антикорупційна правда.

Олег Проскурняк

За майже 34 роки Незалежності українське суспільство пережило багато змін. Проте, все ж, деякі речі, видається, не змінюються. Серед них – судова система, що залишається більмом на оці Української держави. Так, за даними грудневого дослідження Київського міжнародного інституту соціології суди вчергове стали антилідерами рейтингу довіри українців до публічних інституцій. Покладаються на вітчизняну Феміду лише 12% громадян, тоді як 63% – не ймуть їй віри. Останній показник зріс до максимального рівня за роки після початку повномасштабного вторгнення РФ.

В умовах великої війни судова реформа – це вже не примха чергового президента, а питання національної безпеки. Зміни в судочинстві – одна з ключових вимог ЄС на переговорах з Україною про членство в спілці. Як ми розуміємо, рух до Євросоюзу – наразі чи не єдина гарантія виживання нашої держави на тлі зміни зовнішньополітичного вектора Сполучених Штатів і НАТО. Та чи є надія на те, що наші суди коли-небудь стануть європейськими? Вона згасає, коли проаналізувати роботу окремих одіозних установ, серед яких виділяється Господарський суд Чернівецької області на чолі з суддею Олегом Проскурняком.

Буковина – один із стратегічно важливих регіонів під час протистояння російській агресії: відносно безпечний тиловий логістичний вузол, що має залізничне та автомобільне сполучення з Румунією – країною-членом НАТО і ЄС. Водночас, згідно з минулорічним дослідженням соціологічної групи “Рейтинг”, Чернівці – це місто, жителі якого найчастіше зустрічалися з проявами корупції. Місцевий господарський суд, своєю чергою, потрапив у низку скандалів, у центрі яких – постать його очільника. В “анамнезі” судді Олега Проскурняка за останні роки – секс-скандал, брехня в деклараціях, недбалість, використання службового становища в особистих інтересах, – таке “обличчя Феміди” бачать буковинці, що стикаються з судовою системою.

Як вигнати вагітну і зберегти крісло: історія “чесного” обрання

Олег Проскурняк працює суддею Господарського суду Чернівецької області з 2006 року. Має юридичну освіту та до складання суддівської присяги був юристом в обленерго. Не останню роль в отриманні посади, ймовірно, відіграли зв’язки його батька – генерал-майора міліції Георгія Проскурняка, – що з 2007 по 2010 роки очолював регіональне управління МВС. Суддівську мантію приміряв і рідний брат пана Олега Ігор, що наразі очолює Садгірський районний суд міста Чернівці.

Головою Господарського суду Буковини Олег Проскурняк був обраний 7 вересня 2020 року. Історія цього обрання виявилася скандальною: раніше, у квітні того ж року головою суду на трирічний термін був переобраний Борис Желік, проте згодом він раптово склав повноваження, звільнивши крісло для Проскурняка. За чутками, Желіка змусили піти у відставку обманом.

Ще більш одіозним стало переобрання Олега Проскурняка у вересні 2023 року – на другий трирічний термін. За даними видання “Дзеркало тижня”, посаду він отримав в обмін на звільнення вагітної керівниці апарату суду. Жінка працювала в установі з 2017 року. У березні 2023-го вона повідомила Проскурняка про свою вагітність. Проскурняк скликав збори суддів, на яких підняли питання про висловлення недовіри керівниці апарату через “нескромну поведінку”. Після цього голова суду поспішив звільнити підлеглу, що на той час була на лікарняному.

Колишній голова Господарського суду Чернівецької області Борис Желік і звільнена керівниця апарату суду Марія Пилип’як

Таким чином, суддя Проскурняк вирішив вигнати на вулицю вагітну жінку. Як пише “Дзеркало тижня”, збори суддів дозволили голові суду зберегти посаду та підчистити бруд у своєму суді. Більше схоже на середньовіччя й часи інквізиції, а не на країну, яка намагається стати частиною ЄС і НАТО. Не посперечаєшся. Проте варто додати, що поведінка Олега Проскурняка була не лише аморальною, а й протиправною, адже своїми діями він порушив норми Закону України “Про запобігання корупції”, що може вважатися корупційним правопорушенням. Наразі у справі керівниці апарату суду триває чотири судових провадження. З-поміж іншого, жінка оскаржує незаконне звільнення: цю справу розглядає Верховний Суд.

До слова, сам голова суду наразі розлучений зі своєю дружиною – матір’ю двох його дітей. Натомість, суддя мешкає з іншою жінкою, яку не згадує у деклараціях. У липні 2024 року “подруга” Олега Проскурняка “протаранила” іншу автівку, переплутавши педалі. Відео інциденту оприлюднили у соцмережі TikTok. Голова суду, користуючись службовим становищем в особистих інтересах, допоміг коханій “вирішити” проблему. Інший схожий інцидент відбувся за участі молодшого сина Проскурняка, який потрапив у ДТП на самокаті. За чутками, суддя “вибив” у винуватця аварії $5 тис. і айфон. Ґаджет передав сину.

Пропущені дні й відкриті доступи

Окрім моральних якостей, викликає питання і працездатність одіозного судді. За даними платформи “Опендатабот”, за останній рік Олег Проскурняк ухвалив 85 судових актів – ухвал, наказів і рішень. Це надзвичайно низький показник продуктивності для судді господарського суду, навіть з урахуванням його адміністративного навантаження як голови суду (норма – близько 300 рішень на рік). За словами колег, Проскурняк приходить на роботу не частіше, як двічі на тиждень, і то після обіду. За даними судових реєстрів, служитель Феміди часто заявляє про самовідвід від розгляду справ без вагомих причин.

Свідченням “компетентності” голови суду як менеджера, своєю чергою, є кейс 2023 року, коли Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області заявило про недбалість керівництва Господарського суду щодо захисту конфіденційної інформації. У листі СБУ до Олега Проскурняка від 12 квітня йшлося про те, що принаймні 20 колишніх працівників суду тривалий час після звільнення мали доступ до службових даних у внутрішній системі документообігу. Крім того, голова суду не видав наказів, які б дозволяли співробітникам офіційно мати доступ до електронної пошти. У таких діях СБУ вбачала ознаки адміністративного правопорушення – незаконного доступу до інформації, за що передбачена відповідальність за статтею 212-6 КУпАП. Зазначимо, що приблизно за місяць до появи цього листа російські хакери здійснили масштабну кібератаку на системи електронної пошти судової влади України.

Квартирне питання, “подаровані” гектари та майно в Гонконзі

Проте найцікавішим, безумовно, є питання матеріальних статків судді. Згідно з електронними деклараціями Олег Проскурняк бідний як церковна миша. Зі свого у служителя Феміди – лише земельна ділянка площею 60 квадратних метрів. Натомість, мешкає голова суду у квартирі, яка належить його батькові, – площею 115,5 кв.м у Чернівцях, – якою користується безоплатно. Їздить також на чужій автівці – BMW X5 2009 року випуску, що належить Володимиру Кавулі (до 2025 року це авто було оформлене на колишню тещу голови суду – Галину Стець, а після розлучення авто терміново було переоформлене вже на Володимира Кавулю), користуючись при цьому не своїм гаражем. У деклараціях до 2022 року Олег Проскурняк вказував взагалі чотири автівки, жодна з яких йому не належала (дві у власності дружини, одна – тещі, ще одна – громадянки Богдани Теодорович). Заощадив суддя, згідно з декларацією за 2024 рік, $23,5 тис. у готівці та 164,5 тис. грн на банківському рахунку.

При цьому, за наявною інформацією, старший син Олега Проскурняка навчається в університеті в Лондоні, де вартість навчання складає 32 тис. фунтів стерлінгів на рік. Тож є підстави вважати, що далеко не всі статки судді відображені у декларації.

Так, зокрема, згідно з даними Державного земельного кадастру, у 2020 році тесть і теща Олега Проскурняка (наразі колишні) – Олександр і Галина Стеці – отримали у “подарунок” від Мартинюка Володимира Васильовича 8 земельних ділянок у Кельменецькому та Сторожинецькому районах Чернівецької області. Згодом Олександр Стець дає довіреність на управління своїми ділянками Георгію Проскурняку – батькові судді. На очах – факти незаконного збагачення. Також, згідно з даними публічних реєстрів, у 2024 році мати голови суду Валентина Проскурняк оформила власність на групу приміщень, квартиру та паркомісце у Чернівцях по вулиці Кисловодській. У власності жінки – також дві квартири (!) у селі Поляниця на Івано-Франківщині – поруч з елітним курортом Буковель, крім того – нежитлове приміщення та земельна ділянка у Чернівцях по вулиці Героїв Майдану. Також у власності родини Проскурняків магазин за адресою Ентузіастів, 2г. Всі ці статки, ясна річ, ніяк не відображені у декларації служителя Феміди.

Натомість, у деклараціях за різні роки голова суду вказував різні адреси свого проживання у Чернівцях, а саме: вулиця Полєтаєва, 12, вулиця Достоєвського (Товстюка), 12а, кв. 11 та вулиця Надрічна, 3, кімната 13-б. Фактичне місце мешкання судді – квартира по вулиці Достоєвського (Товстюка), дві інші адреси – це гуртожитки, у яких насправді Олег Проскурняк ніколи не мешкав. У липні 2021 року, заявляючи про самовідвід у справі, суддя повідомив, нібито “прописаний, постійно проживає та займає жилу площу в гуртожитку Чернівецького учбово-виробничого підприємства українського товариства глухих”. За даними держреєстрів, вид діяльності цього підприємства – “Лісопильне та стругальне виробництво”. На якій підставі Олегу Проскурняку була надана кімната у його гуртожитку? Невже у вільний від суддівства час він підробляє на лісопилці? Пояснення, судячи зі всього, прозаїчне: суддя прикидається “бездомним”, адже стоїть на квартирному обліку у місті Чернівці, сподіваючись у майбутньому незаконно привласнити службове майно.

Питання у правоохоронців до голови Господарського суду Чернівецької області можуть і мають виникнути через наявність у власності його родини корпоративних прав на фірму в Гонконзі. Так, згідно Декларації про майновий стан з додатком КІК та Звіту про скоригований прибуток контрольованої іноземної компанії, колишня дружина Олега Проскурняка – Олеся, з 2015-го року є власницею ORIENTAL MINERAL HK LTD (Гонконг). Але жодних згадок про це в деклараціях судді ми не знайдемо. Проскурняк забув чи свідомо приховав цю інформацію?

Кейс Олега Проскурняка — це концентрат хронічних хвороб української судової системи: непрозоре кар’єрне зростання, ігнорування законів, формальне декларування майна. Його приклад показовий: маючи на руках системні порушення антикорупційного законодавства, грубі втручання в права підлеглих, занижену суддівську продуктивність – він не просто зберігає посаду, а вдруге переобирається головою суду.

Чи буде за це кримінальна відповідальність? Чи визнає Верховний Суд звільнення вагітної керівниці апарату дискримінаційним і незаконним? Чи перевірить НАЗК достовірність його декларацій? Питання відкриті. Але кожен день, коли подібні постаті залишаються недоторканими, – це ще один день, коли Україна лише імітує європейську державу.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Скандали, самовідводи і гуртожиток для глухих: як суддя з Чернівців перетворив мантію на привілей появились сначала на Антикорупційна правда.

За матеріалами справи, цей посадовець протягом повномасштабного вторгнення набув необґрунтованих активів на понад 1 млн доларів.

При цьому фігурант не відображав відповідне майно у своїй декларації та оформив його на свою дружину, доньку, синів та інших сторонніх осіб.

Як встановило розслідування, протягом 2022-2024 років підозрюваний придбав:

приватний будинок в Обухівському районі Київської області;
2 квартири в Києві;
1 квартиру в Одесі;
2 земельні ділянки в Обухівському районі Київської області;
BMW Х7 (2024);
BMW Х7 (2022);
BMW Х5 (2023);
BMW Х3 (2022);
а також інше майно.

Під час обшуків у нього слідчі СБУ знайшли також 152 тис. доларів  та 34 тис. євро.

Наразі фігуранту готується повідомлення про підозру за такими статтями КК: ст. 368-5 (незаконне збагачення); ст. 366-2 (декларування недостовірної інформації).

“Антикорупційна правда”

Сообщение Головного психіатра Збройних Сил України викрили на незаконному збагаченні появились сначала на Антикорупційна правда.

Служба безпеки України та Національне антикорупційне бюро (НАБУ) завершили розслідування ще однієї масштабної корупційної схеми, що стосувалася оборонного бюджету країни. Про це повідомляє прес-служба СБУ.

Мова йде про розкрадання, яке відбулося у березні 2022 року в рамках державного замовлення Міністерства оборони України на динамічний захист для танків Збройних сил України.

Згідно з розслідуванням, екскерівник державного підприємства та його головний бухгалтер завищили вартість замовленої продукції, а різницю вивели через підконтрольні комерційні структури. У результаті цієї оборудки державному бюджету завдано збитків у розмірі майже 12 мільйонів гривень.

Контррозвідка СБУ задокументувала злочинні дії осіб, причетних до схеми, та заблокувала її ще на початку 2023 року. Після тривалих експертиз і процесуальних дій, нині повідомлено про підозру колишньому генеральному директору державного підприємства, його бухгалтеру та головному фігуранту схеми – керівнику комерційної структури, через яку виводилися бюджетні кошти.

Зловмисникам інкримінують три статті Кримінального кодексу України:

• ч. 5 ст. 191 (привласнення або розтрата майна шляхом зловживання службовим становищем);
• ч. 3 ст. 209 (відмивання грошей, одержаних злочинним шляхом);
• ч. 2 ст. 366 (службове підроблення).

Керівника комерційної структури вже затримано у Києві, наразі вирішується питання щодо обрання йому запобіжного заходу. Заочні підозри також отримали екскерівник державної компанії та його бухгалтер, які наразі перебувають за кордоном.

Вживаються всі необхідні заходи для притягнення винних до відповідальності. За скоєні злочини їм загрожує до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Розікрали кошти на захист танків Сил оборони: СБУ повідомила про підозри організаторам схеми появились сначала на Антикорупційна правда.

Встановлено, що між навчальним центром та підприємцями було укладено вісім договорів на постачання 30 тис. 773 штук аптечок на загальну суму 58,5 млн гривень. При цьому військові посадовці не проконтролювали якість поставлених аптечок.

Згодом експертиза підтвердила, що аптечки не відповідають встановленим нормам, не мають належних компонентів, а наявні препарати – не належної якості. Таким чином застосування вмісту таких аптечок могло нанести шкоду здоров’ю наших військовослужбовців. Внаслідок постачання неякісної продукції державі було заподіяно шкоду у сумі 58,5 млн гривень.

Колишньому начальнику навчального центру повідомлено про підозру у бездіяльності військової влади (ч. 4 ст. 426 КК), начальнику медичної навчального центру – у недбалому ставленні до військової служби (ч. 4 ст. 425 КК). Приватним підприємцям, які поставили неякісні аптечки, повідомлено про підозру у шахрайстві, вчиненому у великих розмірах.

“Антикорупційна правда”

Сообщение В Україні групу посадовців викрили на закупівлі неякісних військових аптечок появились сначала на Антикорупційна правда.

Сообщение Андрій Балога та Михайло Лань: СБУ затримала посадовців на Закарпатті появились сначала на Антикорупційна правда.

За інформацією СБУ, учасники схеми облаштували підпільну студію, де на замовлення створювали відеоматеріали, які дискредитували українські Сили оборонні. Перед публікацією кожне відео проходило перевірку.

Керівником цієї групи виявився громадянин України Денис Жарких, який раніше працював на телеканалах Медведчука, а нині є директором проєкту “Другая Украина” та проживає в росії. Він особисто перевіряв і схвалював матеріали перед їхнім поширенням.

Серед ресурсів, які використовувалися для поширення цих відеороликів, були вебсайт “Другая Украина”, сторінки у соціальних мережах і YouTube.

Готівку за відео учасники отримували від родичів директора проєкту.

В ході обшуків виявлено численні докази їхньої діяльності, включно з комп’ютерною технікою і мобільними телефонами, які містили листування та фотоматеріали.

Ба більше, на основі цих доказів повідомлено про підозру двом учасникам групи та їхньому куратору Денису Жарких. Їм інкриміновано державну зраду, вчинену в умовах воєнного стану.

“Антикорупційнв правда”

Сообщение У Києві затримано пособників Медведчука, які працювали на користь росії появились сначала на Антикорупційна правда.

Підставою для проведення моніторингу став лист Державного бюро розслідувань за фактами можливого незаконного збагачення посадовця.

В червні 2022 року на прикордонному пункті Прешево на виїзді з Сербії в автомобілі BMW X6 xDrive40d, яким керував Наумов, було виявлено приховане від митного контролю майно, а саме:

• 592 990 євро (21 940 630 гривень);
• 120 102 доларів (4 203 570 гривень);
• два смарагди по 6 380 євро кожен (472 120 гривень).

Наумов тоді пояснив, що виявлене в автомобілі майно є власністю його близьких осіб, зокрема частина грошей була позичена його батьком у знайомого. Проте НАЗК з’ясувало, що фінансової спроможності позичити такі кошти батько не мав.

Крім того, сам Наумов також не мав доходів із законних джерел для набуття валютних коштів та смарагдів, які намагався приховати під час перетину державного кордону Сербії.

Також НАЗК не встановило законних джерел походження коштів на придбання автомобілів BMW X6 xDrive40d, вартістю 116 022 євро (3 875 135 гривень) та Toyota Land Cruiser 200 (2 234 700 гривень), які були оформлені на цивільну дружину колишнього працівника СБУ та її батька.

Матеріали щодо Наумова направлено до Офісу генерального прокурора для приєднання до матеріалів кримінального провадження, проведення досудового розслідування та притягнення його до кримінальної відповідальності.

“Антикорупційна правда”

Сообщение У ексгенерала СБУ Андрія Наумова знайшли необрунтованих активів на 33 млн появились сначала на Антикорупційна правда.