За наявними даними, така «зачистка» ведеться комплексно: через судові позови, скарги на авторські права та технічні маніпуляції з пошуковою видачею. Один із методів полягає у створенні фейкових «першоджерел», після чого подаються скарги на нібито порушення авторських прав, що дозволяє видаляти матеріали з пошукових систем.

На цьому тлі особливу увагу привертає низка скандалів, пов’язаних із банком. Один із найбільш резонансних — історія з боргом перед «Укренерго» на суму близько 1,2 мільярда гривень. Після того як компанія United Energy не виконала своїх зобов’язань, банк «Альянс», який виступав гарантом, відмовився погашати борг, що призвело до затяжних судових процесів.

Паралельно розслідується кримінальна справа, у межах якої фігурує колишня голова правління банку. Додатковий резонанс викликала спроба передачі хабаря представникам антикорупційних органів з метою вплинути на хід справи.

Окремий напрямок — так званий «Міндічгейт», у якому банк розглядається як можливий фінансовий інструмент для обслуговування потоків коштів, пов’язаних із енергетичними проєктами. У публікаціях припускається, що через фінансові операції могли здійснюватися схеми з переведення безготівкових коштів у готівку.

Також у відкритих джерелах з’являлися твердження про можливі операції з виведення коштів за межі України, включно з Російською Федерацією, а також про участь у фінансуванні структур на окупованих територіях. Ці звинувачення поки що залишаються предметом перевірок і дискусій.

Після серії скандалів, за даними джерел, почався процес диверсифікації активів. Кошти могли виводитися з банківського сектору та інвестуватися у нові напрями — зокрема в енергетику, аграрний бізнес і ІТ. Було створено низку компаній і фондів, через які здійснювався перерозподіл фінансових потоків.

Попри спроби зменшити інформаційний тиск, інтерес правоохоронних органів до діяльності банку не зникає. У різні періоди проводилися слідчі дії, включно з обшуками, а також тривають перевірки щодо фінансових операцій і можливих порушень.

У підсумку складається ситуація, в якій паралельно існують дві реальності: одна — публічна, де негативні згадки поступово зникають, інша — фактична, де накопичуються питання до діяльності банку та його менеджменту. І саме ця різниця стає ключовою причиною інформаційної боротьби навколо «Альянсу».

“Антикорупційна  правда”

Сообщение Павло Щербань і банк «Альянс»: як зачистка інтернету приховує гучні скандали появились сначала на Антикорупційна правда.

За даними слідства, у 2026 році було викрито корупційну схему в системі постачання продуктів для підрозділів ЗСУ. Ключову роль у ній відігравав начальник продовольчої служби однієї з військових частин, який отримував значні «відкати» за сприяння постачальникам. Йшлося не лише про фінансові махінації, а й про системні недопоставки та постачання неякісної продукції.

До цієї історії веде Буський консервний завод — підприємство, яке роками входило до числа ключових постачальників для армії. Серед його співзасновників — особи, тісно пов’язані з оточенням Плешкова, зокрема Роман Соловей, який є не лише його сусідом, а й партнером у низці бізнесів.

Через ці зв’язки простежується і ширша мережа. Соловей разом із Плешковим та іншими партнерами фігурував у компаніях, що потрапляли у поле зору правоохоронців через діяльність конвертаційних центрів. За матеріалами справ, такі структури забезпечували переведення коштів у готівку, мінімізацію податків та легалізацію доходів. Обіг одного з таких центрів, за оцінками, сягав близько 1,7 млрд гривень щомісяця.

Паралельно фіксуються інші епізоди. У попередні роки Буський консервний завод уже потрапляв у кримінальні провадження через постачання до військових частин продукції неналежної якості. Зокрема, йшлося про прострочені консерви та невідповідність стандартам, що, за даними перевірок, могло призвести до масових розладів здоров’я серед військових.

Ділові зв’язки Плешкова виходять далеко за межі одного підприємства. Через низку компаній та партнерів простежується зв’язок із представниками податкових органів, фармацевтичного бізнесу та іншими структурами, які фігурували у справах щодо ухилення від сплати податків і відмивання коштів.

Окремий пласт — політичні та історичні зв’язки. Тарас Плешков у минулому був помічником народного депутата Михайла Добкіна, а його родина понад два десятиліття мала стосунок до бізнесів, пов’язаних із представниками колишньої «Партії регіонів» та оточення Віктора Медведчука. Зокрема, мисливське господарство «Надбужжя», пов’язане з родиною, тривалий час асоціювали з так званою «дачею Медведчука».

Спроби зберегти контроль над активами тривають і зараз. Через нові компанії родина намагалася знову отримати в оренду значні земельні масиви на Львівщині, однак ці наміри були зупинені після розголосу.

Також у сфері інтересів партнерів фігурують об’єкти нерухомості, включно з військовими складами, які, за рішенням суду, довелося повернути державі після незаконної приватизації.

У підсумку вимальовується складна система, де бізнес-інтереси, державні закупівлі та старі політичні зв’язки переплітаються в єдину мережу. І поки країна витрачає мільярди на забезпечення армії, частина цих коштів, за версією слідства, могла осідати у приватних структурах через сумнівні схеми.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Мільярди на армії: як бізнесмен Тарас Плешков заробляє на тендерах і зв’язках з людьми Медведчука появились сначала на Антикорупційна правда.

Під час розгляду запобіжного заходу Герман Галущенко спокійно заявив, що сама по собі підозра не є чимось критичним. У цих словах є певна логіка. Українська практика показує, що навіть резонансні корупційні справи можуть роками залишатися у судах без остаточного вироку, пише ЕП.

Чому підозра не означає швидкого покарання

Український досвід доводить, що масштабні корупційні справи часто розглядаються роками. Показовим є приклад колишнього голови Державної фіскальної служби Романа Насірова, якого обвинувачували у незаконному наданні розстрочок податкових платежів компаніям, пов’язаним із так званою «газовою схемою».

Збитки держави у цій справі оцінювалися майже у 3 мільярди гривень. Проте за майже десять років справа так і не завершилася остаточним рішенням. Якщо апеляційний розгляд не буде завершений найближчим часом, існує ризик, що обвинувачений взагалі уникне відповідальності через сплив процесуальних строків.

Чому корупційні активи залишаються у власників

Поки судові процеси тривають роками, фігуранти справ продовжують користуватися своїми активами. Саме ці кошти дозволяють їм фінансувати дорогих адвокатів, оплачувати судові витрати та підтримувати звичний рівень життя.

Такі активи часто включають нерухомість, дорогі автомобілі, рахунки за кордоном та інші фінансові інструменти. Вони забезпечують можливість вести розкішний спосіб життя, навчати дітей у престижних навчальних закладах за кордоном і водночас затягувати судові процеси.

За останні два десятиліття Україна фактично здійснила лише один великий випадок повернення корупційних активів із-за кордону. Саме тому підозра або навіть арешт не гарантують реального повернення коштів державі.

Що відомо про гроші у справі «Мідас»

За інформацією НАБУ, всі фінансові операції у межах схеми фіксувалися у так званій «чорній бухгалтерії» під назвою «Комплекс». У період з 2021 по 2025 роки через неї пройшло понад 112 мільйонів доларів.

За версією слідства, на користь Германа Галущенка було легалізовано понад 12,9 мільйона доларів через криптовалюту, готівку та рахунки у швейцарських банках. Олексій Чернишов, за даними слідства, отримав понад 1,2 мільйона доларів та близько 100 тисяч євро готівкою.

Це лише частина загального обсягу коштів. За оцінками слідства, ці суми становлять менше ніж 15 відсотків від усіх грошей, які могли пройти через схему.

Серед інших фігурантів справи називають бізнесменів Тимура Міндіча, Олександра Цукермана та Ігоря Фурсенка. Частина їхнього майна вже перебуває під арештом. Зокрема, арешт накладено на кілька квартир у Києві та Дніпрі, а під час обшуків вилучено понад мільйон доларів і євро готівкою.

Чому повернути гроші з офшорів дуже складно

Значна частина коштів у справі «Мідас» була виведена за кордон через офшорні структури. Для цього використовувалися компанії та фонди, зареєстровані в юрисдикціях із низьким рівнем прозорості.

Серед таких юрисдикцій називають Маршаллові Острови, острів Ангілья та Сент-Кітс і Невіс. У цих країнах корпоративна інформація часто є закритою, що суттєво ускладнює встановлення реальних власників активів.

У деяких випадках власниками компаній формально виступали родичі фігурантів справи, що дозволяло додатково ускладнювати процедури повернення коштів.

Роль США та Швейцарії

Частина коштів могла проходити через доларові розрахунки, що означає можливий зв’язок із фінансовою системою США. Американські правоохоронні органи мають потужні механізми боротьби з відмиванням грошей і можуть розслідувати такі справи навіть за межами своєї юрисдикції.

Водночас важливу роль може відіграти і Швейцарія, де частина коштів, за даними слідства, зберігалася на банківських рахунках. Швейцарія вважається одним із світових лідерів у сфері повернення незаконних активів.

Станом на 2026 рік ця країна повернула різним державам понад 2 мільярди доларів корупційних коштів.

Чому активи не можуть конфіскувати одразу

Українське законодавство фактично не дозволяє конфіскувати активи до винесення остаточного вироку у кримінальній справі. Через це майно фігурантів часто залишається лише під арештом протягом багатьох років.

Існує механізм цивільної конфіскації необґрунтованих активів, але він поширюється лише на обмежене коло посадовців. Багато учасників справи «Мідас» формально не підпадають під ці правила.

Що може змінити ситуацію

У багатьох країнах Європи та у США вже застосовується механізм конфіскації активів без остаточного вироку суду. Це дозволяє запобігти ситуації, коли гроші зникають ще до завершення судових процесів.

В Україні подібні механізми частково існують, наприклад санкційна конфіскація активів через Вищий антикорупційний суд. Проте вона застосовується переважно до осіб, пов’язаних із підтримкою агресії проти України.

У випадку справи «Мідас» цей механізм поки що не працює.

Справа «Мідас» як тест для держави

Сьогодні справа «Мідас» стала тестом для української антикорупційної системи. Йдеться не лише про оголошення підозр чи затримання окремих фігурантів.

Головне питання полягає в тому, чи зможе держава повернути сотні мільйонів доларів, які могли бути виведені через складні міжнародні фінансові схеми.

Якщо цього не станеться, справа ризикує перетворитися на ще одну довгу судову історію без реального фінансового результату для держави.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Справа «Мідас» Чернишова і Галущенка: чи зможе Україна повернути понад 112 мільйонів доларів появились сначала на Антикорупційна правда.

Публікації, що з’явилися в медіа, змальовують картину можливого входження Куршутова в оборонний сектор через наближених до Рустема Умєрова та Арсена Жумаділова осіб. Йдеться про постачання дронів із багатократною націнкою для АОЗ, а також про ймовірне відмивання коштів через франшизу Zielinski & Rozen в Україні та Австрії. Окремий акцент — на фінансуванні Віденського балу, що подається як демонстративний жест на тлі війни.

Замість стриманої юридичної відповіді Куршутов обрав агресивну інформаційну тактику. Кампанія проти Корбана, що розгорнулася у низці телеграм-ресурсів, виглядала хаотичною та позбавленою переконливої доказової бази. Кульмінацією стали публікації з елементами візуальних провокацій і глузування, які, замість нівелювати звинувачення, лише підсилили ефект резонансу.

На тлі згадок про кримінальні провадження БЕБ, ймовірні фінансові зловживання та російський паспорт, така стратегія виглядала як спроба відвернути увагу. Проте інформаційна логіка працює інакше: що емоційніша реакція — то більше запитань виникає.

Окремий поворот у цій історії — спроба прив’язати до Корбана резонансні події за кордоном, зокрема історію з Комаровим і Петровським на Балі. Аргументація зводилася до географічних збігів і припущень, що викликало нову хвилю критики через використання чужої трагедії у внутрішніх медійних розбірках.

Не вперше ім’я Куршутова фігурує у скандальних інформаційних кампаніях. Раніше його пов’язували з витоками даних, участю в організації розслідувань щодо Ігоря Котвіцького, Олексія Дідковського, Андрія Холодова, Олександра Тупицького, Олега Бахматюка та інших публічних осіб. Окрему увагу привертала діяльність телеграм-каналу «Джокер», який критикували за методи інформаційного тиску на бізнес — серед згаданих компаній і осіб були Артур Гранц, Андрій Матюха, Сергій Токарєв, подружжя Герег, Борис Філатов, Юрій Голик, Іван Рудий, Олексій Чернишов, Максим Шкіль, а також бренди Comfy, «Нова Пошта», Uklon, Fondy, «Цитрус», «Стилус», «Техно Їжак», «Монобанк».

Нині ж у фокусі — роль Ігоря Лаченкова (Лачена), який активно поширює матеріали проти Корбана. Критики вважають, що така співпраця може обернутися для нього репутаційними втратами, особливо якщо фактична база публікацій залишатиметься слабкою.

Питання, яке дедалі частіше лунає в експертному середовищі: чи не перетворилася ця медіавійна на процес саморуйнування для її ініціатора? Адже що масштабніша інформаційна атака без належної доказовості, то сильніше вона б’є по її автору.

У підсумку ситуація виходить за межі особистого конфлікту. Йдеться про репутації, довіру до оборонних закупівель і межу між журналістикою, піаром та маніпуляцією. І якщо найближчим часом не з’явиться переконливих відповідей по суті звинувачень, інформаційний тиск лише зростатиме — незалежно від того, хто саме стоїть по різні боки барикад.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Куршутов, Корбан і Лаченков: як Сеяр перетворив медіавійну на публічне самоспалення появились сначала на Антикорупційна правда.

Суть проста й водночас цинічна: комунальне підприємство «ФК «Житло-Інвест» у 2022–2023 роках закуповує квартири за бюджетні кошти — але не напряму у забудовника, а через «посередників». І ці посередники дивовижним чином пов’язані з родиною Кушніра, бізнесменом Олександром Глімбовським та нардепом Дмитром Ісаєнком.

Схема виглядає так: спершу квартири у «Київміськбуду» купуються за близько 2,3–2,5 млн грн. Потім, уже після рішення Київради про виділення 2 млрд грн на закупівлю житла, ті самі об’єкти перепродаються «Житло-Інвесту» — але вже по 3,9–4,2 млн грн. Націнка — до 68%. І все це — в умовах повномасштабної війни.

Розслідування і тиша

Схему вивчало Бюро економічної безпеки у межах кримінального провадження №12023000000000905. Фігурантам попередньо інкримінували одразу низку тяжких статей — від розтрати майна до відмивання коштів і службового підроблення. Але з початку 2025 року про активні кроки у справі — тиша. Формально розслідування можуть відновити, якщо буде політична воля.

Юрист і правозахисник Олександр Дядюк публічно заявив: місто могло переплатити сотні мільйонів гривень. І поки Київ шукав гроші на укриття, генератори й захист енергетики, 2 млрд гривень пішли на квартири, які могли бути придбані значно дешевше.

Хто опинився в центрі

Серед компаній, через які продавалися квартири, фігурують:

• ПАТ «ЗНІКІФ «Ковернот»

• АТ «ЗНІКІФ «Амтел»

• АТ «ЗНІКІФ «Княгиня Ярославна»

• ПП «Агентство нерухомості «Ріел Київ»

• АТ «ЗНІКІФ «Мінкар»

• АТ «ЗНІКІФ «Вебер»

Частина з них пов’язана з родиною Кушніра — зокрема дружиною та дітьми. Інші — з бізнес-оточенням Глімбовського, Ісаєнка, представниками групи «Ліко-Холдинг», а також особами, яких раніше пов’язували з «Черновецький Інвестмент Груп».

Показовий приклад — історія з фондом «Ковернот», який придбав квартири за договорами з відстрочкою платежу. Тобто забудовник міг фактично не отримати кошти одразу. Натомість комунальне підприємство вже сплачувало повну, суттєво вищу вартість.

Голоси у Київраді

Під час повторного виділення коштів у листопаді 2023 року частина депутатів відкрито заявляла: ціна 55 тис. грн за квадрат — завелика, а ефективність використання попередніх 567 квартир — сумнівна. Проте голосів вистачило.

Водночас син Ігоря Кушніра — Ілля Кушнір — голосував за відповідне рішення. Згодом він склав депутатський мандат.

Кадрова чехарда і фінансова прірва

Після звільнення Кушніра «Київміськбуд» пережив кілька змін керівництва: Василь Олійник, Світлана Самсонова, Дмитро Никифоров, Валерій Засуцький. Місто докапіталізувало компанію на 2,56 млрд грн. Але будівництво багатьох об’єктів, зокрема й проблемної спадщини «Укрбуду», так і не відновилося в повному обсязі.

Ситуація нагадує замкнене коло: мільярди вливаються, але будмайданчики стоять, а нові закупівлі супроводжуються скандалами.

Висновок

Історія з «квадратними метрами» — це не просто про квартири. Це про управління столичними грошима в умовах війни. Про те, чиї інтереси стоять вище — громади чи вузького кола забудовників і пов’язаних осіб. І поки відповіді залишаються розмитими, кияни мають право запитувати: хто і на яких метрах збагачується?

“Антикорупційна правда”

Сообщение Розпил на «квадратах» “Київміськбуду”: як мільярди киян перетворюються на надприбутки для «своїх» появились сначала на Антикорупційна правда.

Сам Шухнін усі закиди категорично заперечує.

Конфлікт на 18 тисяч доларів чи інформаційна війна?

Історія почалася з бізнес-конфлікту навколо оренди приміщення в Києві. У листопаді 2024 року Шухнін нібито перерахував гарантійний платіж у розмірі 18 тисяч доларів компанії ТОВ «Алла плюс» за оренду приміщення площею 570 кв. м. За даними слідства (кримінальне провадження №12025100100000626 від 12.02.2025), приміщення передано не було, а кошти не повернули. Справу кваліфіковано як шахрайство.

Втім, суд відмовив навіть у накладенні арешту на об’єкт.

Паралельно в інформаційному просторі почали з’являтися матеріали, у яких згадувалося ім’я київського бізнесмена В’ячеслава Беліменка. У публікаціях його називали громадянином РФ та пов’язували з бізнесом у Росії. Проте жодних офіційних підтверджень цим звинуваченням наразі немає.

Сам Беліменко вимагає спростування таких матеріалів.

Окремий епізод — напад на Антона Шухніна 23 травня 2025 року. Бізнесмен пов’язує його з конфліктом, але доказів такої версії офіційно не оприлюднено.

Чому з’явилися звинувачення проти самого Шухніна?

11 серпня 2025 року Telegram-канал Absolution Leaks опублікував матеріал, у якому самого Антона Шухніна звинуватили в наявності бізнесу в Росії. Уже наступного дня в мережі з’явилися пости із заявами Шухніна про відсутність будь-яких російських активів.

Згідно з російськими реєстрами, у 2014–2018 роках у Криму діяло ТОВ «Домино групп», співвласником якого був Антон Сергійович Шухнін (50,28%). ПІБ повністю збігаються з даними власника української ТМ Domino.

Компанія перебуває в стані ліквідації з 2018 року. Заявлена діяльність — будівельні роботи, що не корелює з роздрібною торгівлею одягом.

Domino в Росії: збіг чи пов’язаний бізнес?

Окрему увагу привертає російський інтернет-магазин DOMINO PRINCIPLE, який продає брендовий одяг. Власницею торгової марки є ІП Крістіна Бутильченко (Краснодарський край), зареєстрована як підприємець лише у 2022 році.

При цьому бренд заявляє про існування з 2017 року.

Також у Ялті працює магазин Domino Eight, який раніше позиціонував себе як український.

Українські компанії та зв’язок із ліквідатором кримського бізнесу

За даними YouControl, Антону Шухніну належать:

• ТОВ «Домино УА»

• ліквідоване ТОВ «Домино групп» (Донецьк)

10% ТОВ «Домино УА» володіє Георгій Устинов. Особа з такими ж ПІБ є ліквідатором кримського ТОВ «Домино групп».

Це може свідчити про перетин бізнес-зв’язків між українською та кримською структурами.

Казахстанський напрямок

Також у 2022 році в Алмати зареєстровано ТОВ Domino Butik (БІН 220640020487), директор — Антон Шухнін. Компанія займається роздрібною торгівлею одягом.

Питання без відповіді

Офіційних рішень судів щодо наявності у Шухніна незаконного бізнесу в РФ немає. Однак наявність збігів у реєстрах, партнерство з особами, пов’язаними з кримськими структурами, та одночасна інформаційна кампанія проти опонентів викликають додаткові запитання.

Чи є зникнення публікацій із мережі спробою захисту репутації, чи це звичайний юридичний процес боротьби з наклепом — наразі відкрите питання.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Бренд Domino під тиском розслідувань: чому з мережі зникають згадки про російські сліди Антона Шухніна появились сначала на Антикорупційна правда.

Як повідомляє Elordainfo.kz, Агентство Республіки Казахстан з фінансового моніторингу встановило, що до незаконних операцій були залучені співробітники банків, платіжні організації та щонайменше 120 осіб із кількох країн. Кошти маскувалися під легальні транзакції, проходили через платіжних посередників і врешті-решт виводилися на користь нелегальних онлайн-казино.

Паралельно правоохоронці ліквідували масштабний Call-центр, який забезпечував технічну підтримку одразу чотирьох онлайн-казино. У ньому працювали як місцеві, так і іноземні громадяни. Саме через цей Call-центр клієнтам надавали інструкції щодо переказів коштів, обходу фінансового контролю та використання криптовалюти.

Більше того, організатори створили власну гемблінгову партнерську програму, через яку здійснювався прийом і виведення коштів у криптовалюті. Оборот цієї схеми перевищив 200 мільйонів USDT, що свідчить про промисловий масштаб операції.

У межах спецоперації правоохоронці провели понад 70 обшуків, вилучили техніку, сервери, фінансову документацію та затримали дев’ятьох підозрюваних.

За офіційною інформацією, ключовим організатором так званої схеми мікскодингу став українець Вадим Гордієвський (1974 року народження). Саме він, за версією слідства, координував діяльність організованого злочинного угруповання та використовував для цього казахстанську компанію Marginplus. Окрім Казахстану, Гордієвський співпрацював і з нелегальними російськими онлайн-казино, допомагаючи їм із платіжною інфраструктурою.

Біографія Гордієвського добре відома в Україні. У 2008 році він обіймав посаду заступника голови Бориспільської РДА та курував земельні питання. Саме в цей період Бориспільщина пережила один із найбільших «земельних розпилів». Попри гучні скандали, кримінального завершення ця історія не отримала — допомогли гроші та зв’язки.

У 2012 році, після приходу до влади Віктора Януковича, Гордієвський очолив службу автомобільних доріг в Одеській області, де, за даними джерел, освоював мільйонні бюджети, частину яких згодом інвестував у фінансові структури, зокрема у ФК «Альта Капітал».

Після відкриття кримінальних проваджень за фінансові злочини та шахрайство, а також оголошення його в розшук МВС України, Гордієвський поспіхом залишив країну, скориставшись підробленими документами.

Разом із ним, за версією слідства, працював його партнер Михайло Ковальов, який має бізнес-структури в ЄС, зокрема в Польщі, а також посвідку на проживання в Іспанії. Через фіктивні компанії в Польщі, зокрема STABLEX SOLUTION Sp. z o. o., він займався нелегальними платежами та «обналом» криптовалюти.

Окрему роль у схемі відігравала колишня співробітниця «Київстару» Олена Суворова (1983 року народження), яка після лютого 2022 року виїхала до Москви. Разом із нею в схемі працював IT-спеціаліст Денис Риков (1990 року народження), який нині мешкає в Санкт-Петербурзі.

У своїх соцмережах Суворова позиціонує себе як «підприємець, інвестор і криптотрейдер із досвідом понад 5 років». Вона заявляє, що понад десять років працювала у сфері FinTech, а у 2021 році заснувала бізнес з міжнародних криптопереказів і криптоакадемію «Лемонкоїн».

Наразі правоохоронні органи Казахстану звертаються до громадян із проханням повідомити будь-яку інформацію про місцезнаходження фігурантів справи. Найближчим часом Гордієвського, Суворову та їхніх спільників планують оголосити в міжнародний розшук. За законодавством Казахстану їм загрожує до 9 років позбавлення волі.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Онлайн-казино на мільярд доларів: як українські ділки побудували транскордонну гемблінг-імперію в Казахстані появились сначала на Антикорупційна правда.

Кожемяко — людина, яка роками ходила в приймальню Єрмака так, ніби це його власний кабінет. Заходив без дозволів і черг — за схемами, новими інструкціями, з приводу чергового дерибану. Там обговорювали, як відмити черговий мішок готівки, кому занести, як прикрити сліди, де прокласти новий канал для потоку. Так і формувався той самий «общак», який вибухнув у «Міндіч-гейті». Хтось мав забезпечити логістику та прикриття — і Кожемяко чудово підходив на роль головного «пральника». Під дахом Єрмака і його недоторканності.

Після 24 лютого креатура Банкової створює «Хартію». Формально — добровольче формування, що переросло в бригаду, а потім корпус НГУ. На поверхні — сильна історія про бізнесмена, що став на захист держави. Але за лаштунками — типовий політичний продюсерський проєкт. І навіть план перевести свого командиру Корнета у крісло головнокомандувача Нацгвардії, усунувши Олександра Півненка. Фактично — спроба захопити вертикаль силового органу. Але падіння Єрмака перекреслило цю багатоходівку.

До великої війни Кожемяко був звичайним полтавським агробароном — власником «Агротрейду», зі статками близько $100 млн і тісними зв’язками з криміналом, регіоналами на кшталт Тедеєва і Веревського, а згодом — із Банковою. Та сама траєкторія, по якій йшли всі, хто хотів заробляти не лише на врожаї, а й на державі.

«Хартія» стала для нього не лише підрозділом. Це — важіль впливу, щит і банкомат. Інструмент, який працював одночасно на фронті і в кабінетах, де достатньо було одного дзвінка Єрмака, аби закрити двері будь-кому і відкрити Кожемяку.

А далі з’явився Благодійний фонд «Хартія». На папері — допомога фронту. У реальності — зручна труба для прокачування грошей. Благодійні фонди можуть утримувати до 20% від зібраного — і якщо не звітувати, не публікувати суми й ціни, можна спокійно ховати десятки мільйонів. Саме так і працювало: гроші приносили «з приймальні», закидали у фонд, частину передавали на фронт, решту — розкладали між «своїми».

Докази часом вони самі дають. Кожемяко публічно заявляє, що «Мавік» коштує 200 тис. грн. Ті, хто купує дрони щодня, сміються крізь зуби: реальна ціна — 70–80 тис. грн. Різниця осідала не в бліндажах — а в кишенях. А потреба — 250 дронів на місяць. Це не волонтерство. Це бізнес. Дуже прибутковий. Дуже цинічний. На крові.

І ці гроші працюють на новий фронт — політичний. Кожемяко різко збільшив свою публічність: інтерв’ю, поїздки на фронт, красиві фото, правильні наративи. Все як за підручником: «з військовими» → «з народом» → «у бюлетені». За даними джерел в ОП, саме на цих грошах зараз будують партію «Хартія». Уже продаються квоти в списках, готуються штаби, підбираються регіональні лідери. Це проєкт, який зайде у владу на плечах справжніх воїнів — але працюватиме на зовсім інших людей. На тих, що сиділи в кабінетах Єрмака, а не в окопах.

Бізнес на війні — аморальний. Політика на крові — небезпечна. Бо коли в українську владу заходять ті, хто бачить у захиснику бренд, а в благодійності — офшор, країна отримує не оновлення, а реставрацію старої корупційної системи в новій камуфляжній упаковці.

Україна заплатила надто високу ціну, щоб дозволити перетворити війну на стартап для чергового олігарха. І час, коли за все це доведеться відповідати — неминучий.

“Антикорупційна правда”

Сообщение «Тінь Міндіч-гейту»: як ставленик Єрмака Всеволод Кожемяко перетворив благодійність на бізнес і прокладає шлях у політику появились сначала на Антикорупційна правда.

Саме після анексії Криму Беліменко раптом «знаходиться» в Криму й отримує російський паспорт — документ, який відкрив йому шлях до нових схем, про що пише Meinbezirk.at. Де він працював? Звідки гроші? Ніхто не знає. Але на безробітного він точно не був схожий — у центрі Москви він купує нерухомість у VIP-комплексі «Філі Гранд», де квартири стартують від 200 тисяч євро.

Це вже не історія про невдаху. Це історія про людину, що раптово отримала доступ до тіньових фінансових потоків.

Повернувшись до України, Беліменко вже мав купу відкритих проваджень за несплату кредитів. Але його це не зупинило. Зате дуже вчасно почалася нова глава — повномасштабна війна. Росія потребує «сірих» схем, бо санкції перекрили кисень її бізнес-еліті. І тут на сцену виходить Беліменко — з двома громадянствами, новими зв’язками та бажанням заробити на війні.

Він отримує дозволи на проживання в Іспанії та Словаччині, подаючи фіктивні документи й приховуючи російський паспорт. Паралельно він реєструє компанію Smart NV s.r.o. у Словаччині та створює підконтрольні підприємства в Казахстані — класичні «прокладки» для обходу санкцій.

Саме через цю схему він закуповує в Німеччині автомобілі преміум-класу. На папері вони направляються в Казахстан. У реальності — через ЄС їдуть у Білорусь, а звідти — прямісінько в Росію. Mercedes, придбані «словаками», уже ганяють московськими трасами. Спортивне BMW виставлене на продаж за понад 200 тисяч євро на російських сайтах.

Після заборони ЄС на експорт авто в Росію (червень 2023 року) такі діячі, як Беліменко, тільки збільшили свої заробітки. А коли Європа криміналізувала обходи санкцій (квітень 2024 року), він уже активно «прати» гроші в Іспанії.

На узбережжі Коста-дель-Соль Беліменко за копійки відмиває мільйони — скупив одразу п’ять дорогих ділянок у Марбельї на більш ніж 2 мільйони євро. Жоден чиновник не поцікавився, звідки у «громадянина України» такі статки. У міграційних документах — брехня. Податкові декларації — підробка.

Тепер Беліменко створює в Іспанії власну девелоперську компанію — SMART NV DEVELOPMENT SPAIN SL — і мріє забудувати елітні землі котеджами. Поблизу, до речі, у березні були затримані росіяни за схожими злочинами — підробка декларацій і ввезення заборонених товарів.

Поки іспанці роками працюють, щоб заробити кількадесят тисяч, Беліменко спокійно «окуповує» Марбелью за гроші, що пахнуть Росією та криміналом. Коста-дель-Соль дедалі більше нагадує кримський сценарій — росіяни масово скупляють нерухомість, поки правоохоронці заплющують очі.

Але це можна зупинити. Для цього достатньо розслідувати хоча б походження коштів Беліменка та достовірність його документів. Адже ця людина одночасно:

— приховала російське громадянство;
— обходить санкції;
— постачає машини для російської еліти;
— відмиває гроші в ЄС;
— забудовує Іспанію капіталами невідомого походження.

Після цього розслідування правоохоронці мають всі підстави зайнятися Беліменком, який уже давно перетворив Європу на майданчик тіньових схем, а Іспанію — на свою відмивну станцію.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Контрабандист VIP-формату. Українець із російським паспортом В’ячеслав Беліменко перетворив іспанське узбережжя на центр відмивання мільйонів появились сначала на Антикорупційна правда.

НАБУ і САП повідомили про підозру чинному народному депутату України Євгену Шевченку у відмиванні понад 9 млн гривень доходів, одержаних злочинним шляхом. Про це повідомляє пресслужба Національного антикорупційного бюро України.

Сообщение Нардепа Євгена Шевченка викрили на відмиванні понад 9 млн гривень появились сначала на Антикорупційна правда.

Асоціація українських операторів грального бізнесу оцінює частку «сірого» ринку азартних ігор в Україні на рівні 39–53%. І ось що вражає: за даними асоціації, до 90% нелегальних казино мають російське походження. А хто допомагає переводити ці мільярди в «білий» вигляд? Часто — невеликі приватні банки, що стають для сірих гравців справжньою «пральнею».

Серед найгучніших кейсів — історії з банками IBOX та МТБ Банк, у яких свого часу працював банкір Дмитро Яковлєв. Про нього мало чують широкі кола, але серед фінансового істеблішменту його ім’я вагоме: за кар’єру — шість банків, чотири з яких пізніше опинилися в проблемах або під слідством.

«Мийник» для Клименка та казиношників — що про нього пишуть

В Інтернеті є згадки, що Яковлєв нібито працював «мийником» для бізнес-інтересів колишнього міністра доходів Олександра Клименка через банк «Юнісон». За повідомленнями ЗМІ, СБУ у вересні 2025 року заочно повідомила про підозру Клименку у створенні механізмів фінансування противника — і частина публікацій пов’язує це з грошовими потоками через банки, де працював Яковлєв.

Нині (за даними судових рішень і розслідувань) Яковлєв фігурує в контексті відмивання коштів для нелегального грального бізнесу: мерчанти-казино підключалися до платіжної інфраструктури банків, а потоки йшли на транзитні «дропові» рахунки, після чого виводилися через криптобіржі (Binance, Coinbase) та іноземні платіжні сервіси (PayPal, Skrill). У судових документах по «МТБ Банку» зазначено, що за період із 31.12.2022 по 10.04.2024 обсяг таких операцій становив понад 10 млрд грн.

МТБ, IBOX, Альпарі, Форвард, Юнісон — спільна нитка ризиків

Останнє місце роботи — одеський МТБ Банк. Реєстри показують, що Яковлєв працював керівником департаменту інноваційних проєктів і залишався в банку принаймні до травня 2025 року; у червні 2025 в його помешканні проводилися обшуки. Судові матеріали прямо описують механіку: еквайринг для високоризикових мерчантів, використання підставних осіб («дропів»), фальсифікація даних у Web Shield та ухиляння від фінансового моніторингу.

Раніше Яковлєв працював в IBOX — банку, ліквідованому у 2023 році після виявлення ризикових операцій на суму близько 3,5 млрд грн у період із лютого по грудень 2022 року; також фігурують «Альпарі», «Форвард» та «Юнісон» — установи з різними юридичними і кримінальними історіями. У низці випадків перевірки виявляли зв’язки з клієнтами з російських банків навіть після повномасштабного вторгнення.

Російський слід і сумнівні паспорти

У мережі ширяться твердження, що Яковлєв нібито має російський паспорт, отриманий на окупованих територіях, а також власність у непідконтрольних регіонах (квартира в Макіївці). Ці відомості потребують додаткової перевірки й офіційного підтвердження — однак у поєднанні з матеріалами слідства вони створюють тривожну картину.

Підсумок

Чи може одна людина постійно переходити з банку в банк, де згодом спалахують кримінальні історії? Досвід Дмитра Яковлєва показує: може. Причина — знання схем роботи з «дропами», еквайрингом високоризикових мерчантів та відмиванням через криптобіржі. І поки подібні фігури функціонують у фінсекторі, сірий ринок азартних ігор продовжує годувати тіньові потоки — з російським слідом у тілі цієї «індустрії».

“Антикорупційна правда”

Сообщение Банкір Дмитро Яковлєв і його тіньові ігри: 10 мільярдів для гральної індустрії з російським слідом появились сначала на Антикорупційна правда.

За даними БЕБ і судових матеріалів, з грудня 2022-го по квітень 2024-го через систему, контрольовану департаментом Яковлєва, пройшли операції на суму понад 10 мільярдів гривень. Частина коштів опинялася на фіктивних «дропових» рахунках у банку, потім конвертувалася через криптобіржі (Binance, Coinbase та інші) або пролазила через іноземні платіжні сервіси — і в підсумку «чистилася».

Цікаво, що сам Яковлєв колись звітував про нібито «боротьбу з дропами» — але, здається, він вів цю «боротьбу» з обох сторін барикад. Дослідження кар’єри показує, що всі банки, де він довше працював на керівних позиціях (Forum, Unison, Forward, Alpari, IBOX), у підсумку опинялися у проблемах або були ліквідовані — і проти менеджменту деяких уже відкриті кримінальні справи.

Схема мала два ключові блоки. Перший — контроль над платіжними каналами: оператори грального ринку змушувалися користуватися «правильними» платіжними провайдерами (зокрема Diamond Pay), які концентрували близько 70% грошових переказів. Другий — банківський «дах», що дозволяв переводити гроші через «дропи», застосовуючи міскодинг (перекодування MCC) для заниження податкових відрахувань.

Матеріали справи прямо вказують: службові особи «МТБ» і «Ікс Пей Груп» не ідентифікували належним чином клієнтів, не повідомляли Держфінмоніторинг про підозрілі операції, фальсифікували результати перевірок у системі Web Shield та вносили недостовірні дані — тобто створювали технічну «аварію», яка приховувала масивні потоки брудних грошей.

Незважаючи на масштаби, поки що Яковлєв офіційно не отримав підозри — але його ім’я вже фігурує в матеріалах, а слідство продовжує розкручувати ланцюжок: крім Яковлєва, у справі проходять ще кілька працівників департаменту інновацій «МТБ», а також фігуранти з платіжних систем і, ймовірно, посадовець КРАІЛ.

Цей кейс — не лише про одного менеджера. Це виклик до власників банку (Парткевич, Аліхані, Кралов) та до регуляторів: як могли мільярдні «дірки» проходити під носом власників і наглядових органів? І де реакція нового регулятора ринку — агентства «ПлейСіті», яке досі мовчить замість запускати механізми захисту фінсистеми?

“Антикорупційна правда”

Сообщение Схемник Дмитро Яковлєв перетворив «МТБ Банк» у пральню для гральної мафії — відмито понад 10 млрд грн появились сначала на Антикорупційна правда.

За даними кримінального провадження, підконтрольні Пулі структури десятками створювали фіктивні угоди, малювали податкові накладні, які ніхто й не думав реєструвати, і ганяли “повітряні” кредити через підставні фірми. Лише за пів року 2021-го через цю “мутну кухню” пройшло 28 мільярдів гривень.

У схемі — ціла павутина фірм: «Агро-тех рупп», «Профтрейд груп», «Фінансовий холдинг. Термінал-П», «Дросгруп», «Лімітек Лідер», «Антанта Торггруп», «Динамітек», «Лейперс Торг», «Прайсус» та багато інших. Усі вони мали єдину місію — “крутити” фіктивний податковий кредит і передавати його далі, наче естафетну паличку.

Показовий приклад — ТОВ «Агроресурси Країни». У серпні 2020 року воно намалювало понад 440 млн грн штучного кредиту. Ланцюжок із фіктивних перекидань виглядав так: від «Агроресурсів» — до «Землеторгу», потім до «Агроопт-Сервісу», далі до «Украгро С», а фінальним бенефіціаром стало ТОВ «Анвітрейд» із операціями на 348 млн грн. Реального зерна тут не було жодного кілограма, лише схеми і фіктивні документи.

Але це ще не все. “ВАП Капітал” Пулі давно відомий податківцям: ще у 2018-му аудит показав мільйонні заниження податку на прибуток і маніпуляції з ПДВ. Компанія проганяла готівку через 682 (!) термінали самообслуговування, не залишаючи й сліду в офіційній звітності. А ще — обслуговувала клієнтів, які проводили операції на території псевдореспублік “Л/ДНР”. Фактично, йдеться про ризик фінансування терористичних структур.

Схема Пулі — це не просто ухилення від податків. Це системне відмивання грошей, легалізація злочинних доходів і удар по державному бюджету. У країні, яка воює, подібна діяльність рівносильна зраді.

Чи сяде Євген Пуля на лаву підсудних, чи й надалі “вирішуватиме питання” кулуарно — залежить від того, чи готова українська Феміда зламати хребет цій мафіозній системі. Бо 28 мільярдів у тіні — це не просто цифра, це плата за мовчання і безкарність.

“Антикорупційна правда”

Сообщение 28 мільярдів у тіні: як Євген Пуля побудував імперію фіктивних схем появились сначала на Антикорупційна правда.

Та справжній холод пробігає по спині, коли дізнаєшся, хто ще причетний до “Метробуду”. Серед власників — громадяни росії, пов’язані зі спецслужбами рф. Один із них — Сергій Кияшко, за даними журналістів, має прямий канал до ФСБ. Через офшор TA Industries він тримає 15% акцій компанії. Це не просто тривожний дзвіночок — це сирена повітряної тривоги, що волає про загрозу національній безпеці.

Ще один фігурант — росіянин Єлізаров, родич Микитася. Саме він, за інформацією ЗМІ, перетворює бюджетні кошти на готівку, яка, ймовірно, осідає у кишенях тих, хто планує диверсії та теракти проти нашої держави.

І ці люди отримують мільйони з державної кишені — через консорціум «Укргідроенерго». Чи продовжується співпраця з «Метробудом» — офіційно не підтверджено, але сама можливість такого сценарію викликає обурення.

СБУ діяла швидко: попередила державні установи та банки — жодних фінансових операцій з «Метробудом». Та Микитась, схоже, живе у своїй паралельній реальності. Він нахабно заявляє, що “питання вже вирішено”, буцімто домовився з представниками спецслужби, і вже скоро відновить співпрацю з консорціумом.

Українське суспільство чекає від СБУ жорсткої та принципової позиції. Бо якщо слова Микитася виявляться правдою — це буде удар не лише по економіці, а й по довірі до держави. Історія не пробачить тих, хто у воєнний час підписується під оборудками з ворогом.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Російський капітал під прикриттям: як “Метробуд” прокладає шлях ворогу в саме серце української енергетики появились сначала на Антикорупційна правда.

Міжнародна експансія та офшорні юрисдикції

Засновник і CEO Soft2Bet, ізраїльсько-український бізнесмен Урі Полявич, оперативно переніс діяльність компанії на Мальту та Кіпр — юрисдикції з лояльним корпоративним законодавством і низьким рівнем прозорості. Проте, за словами експертів, кіпрська гральна індустрія тісно пов’язана з російським капіталом та організованою злочинністю.

Пізніше Soft2Bet розширила діяльність через компанії Rabidi та Araxio Development, зареєстровані в офшорній зоні Кюрасао. У 2022 році їхній сукупний дохід склав €343 млн. Ці структури керували онлайн-казино, зокрема Wazamba, орієнтованими на вразливих користувачів — через VIP-програми та агресивну систему кредитування.

Один з таких випадків — німецький гравець, який після розлучення потрапив у залежність і втратив €245 тис. на платформі Wazamba. Замість допомоги йому надали статус VIP-клієнта, заохочуючи продовження гри. Попри рішення суду про повернення коштів, компанія Rabidi оголосила банкрутство, заздалегідь перевівши активи на Кіпр та до Дубаю.

Блокування, реклама і зв’язки з російським капіталом

Попри заборони в Італії, Іспанії та Греції, Soft2Bet продовжувала активну діяльність. У 2024 році її платформа Boomerang стала спонсором футбольного клубу AC Milan. У IV кварталі того ж року платформа зафіксувала 17 млн відвідувань, з яких 7 млн — з Німеччини, де компанія не мала ліцензії.

Офіційними власниками Boomerang є четверо громадян Росії з кіпрськими паспортами. Це ще більше ускладнює структуру власності та ставить під сумнів дотримання норм ліцензування.

Дивіденди, нерухомість і юридичні лазівки

У 2023 році Урі Полявич вивів з Soft2Bet €57,8 млн у вигляді дивідендів. Частину цих коштів він інвестував у елітну нерухомість на Кіпрі, у Празі та Софії, а також у колекцію автомобілів вартістю близько €1,3 млн. У той час постраждалі клієнти компанії так і не отримали компенсацій.

Soft2Bet активно користується мальтійським Законом 55, який дозволяє місцевим судам ігнорувати рішення європейських судів проти зареєстрованих на Мальті гральних компаній. Це дозволяє ухилятися від санкцій — наприклад, штрафу в €5 млн від Іспанії — і продовжувати просування заборонених брендів, таких як Elabet.

Політичні зв’язки та закриті справи

Розслідування також виявили зв’язки Soft2Bet з українськими бізнесменами Денисом Винокуром і Володимиром Гаркавим, останній із яких був пов’язаний зі студією «Квартал 95». За інформацією джерел, ТОВ «Arax Development» із статутним капіталом $1000 використовувалося для відмивання прибутків з нелегального гемблінгу. Справу було закрито, ймовірно, під політичним тиском.

Перенесення активів у непрозорі зони

Під тиском регуляторів Soft2Bet перевела частину активів із Кюрасао до юрисдикцій з нижчим рівнем прозорості — зокрема до Дубаю та на Анжуан (Коморські острови). Торгові марки Wazamba та House of Spades були перереєстровані в цих офшорних зонах, де майже відсутній захист прав споживачів.

Компанія користується нерівномірністю регулювання в ЄС: близько 70% ринку онлайн-гемблінгу залишається нелегальним, що дозволяє Soft2Bet зберігати значну частку. За даними моніторингу, компанія контролює 114 сайтів, заблокованих у Німеччині, Франції та Італії.

Перспективи і міжнародні розслідування

Європейські суди, зокрема в Німеччині та Нідерландах, підтвердили, що Rabidi та Araxio діяли без ліцензій. Проте через фіктивні процедури банкрутства постраждалі так і не отримали відшкодувань.

Розслідування виявили пряму причетність Полявича: компанію Araxio контролювала кіпрська Outono Ltd, а Rabidi належала його партнеру Денису Бутку. У період з 2017 по 2024 рік вони створили понад 550 доменів для онлайн-казино, заробивши сотні мільйонів євро на сірому ринку.

Зараз Полявич активно переносить операції в Дубай — один із центрів «сірої» фінансової діяльності. Його ізраїльське громадянство фактично захищає його від екстрадиції, хоча й обмежує пересування.

Зростаючий тиск на Мальту через сумнозвісний Закон 55 та хвиля судових позовів у ЄС поступово підривають позиції Soft2Bet. Але доки існують офшори та юридичні лазівки, подібні схеми залишатимуться життєздатними — залишаючи жертв без справедливості, а регуляторів — із завданням, на крок позаду.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Урі Полявич, Soft2Bet та офшорна імперія: як мільйони з онлайн-казино йдуть у тінь появились сначала на Антикорупційна правда.

1 березня 2023 року в Харкові було урочисто відкрито Почесне консульство Румунії. На заході були присутні заступник голови Харківської обласної військової адміністрації Євген Іванов, мер Харкова Ігор Терехов і посол Румунії в Україні Александру Віктор Мікула. Гості говорили про те, як важливо продовжувати плідну економічну співпрацю Румунії з Харківщиною і наскільки вагомим у цьому світлі є відкриття консульства.

Почесним консулом Румунії в Харкові було призначено Миколу Удянського, представленого як IT-підприємця. «Микола — відомий і дуже шанований представник IT-спільноти, і особливо IT-спільноти в Харкові. Він завжди підтримує тісний зв’язок з мешканцями цього регіону й постійно демонструє свою солідарність із Харковом», — заявив тоді посол Румунії в Україні Віктор Мікула.

Чи знав він тоді, що так розхвалює насправді громадянина росії та шахрая з багаторічним стажем і тісними зв’язками з бандитським світом, а зовсім не якогось там айтішника? Інше питання — куди дивилися в українському Міністерстві закордонних справ і МВС України, коли погоджували кандидатуру Удянського, по суті зробивши з бандита дипломата.

Хто такий Микола Удянський?

51-річний Микола Удянський народився в Харкові, де й зареєстрований до сьогодні за адресою провулок Зерновий, 5. Закінчив Харківський національний автомобільно-дорожній університет за спеціальністю «Автомобільні дороги та аеродроми», а також Харківський національний університет внутрішніх справ за спеціальністю «Право і кібербезпека». Відомо, що з 2003 по 2006 роки він працював комерційним директором торгового дому «Олівін», що займається торгівлею парфумерії та косметики, пізніше займався виробництвом і продажем торгових терміналів.

У 2013 році Удянський заснував IT-компанію «Prof-it», яка розробляє криптовалютні біржі, а також інші продукти на блокчейні. У 2014 році став засновником страхової компанії «Ассур». Далі, у 2016 році Микола Удянський разом зі своїм партнером Юрієм Полтавським заснував ТОВ «Єдінаркойн», яке запустило проєкт E-Dinar Coin — власну криптовалюту. Проте у 2020 році компанія збанкрутувала, а її криптовалюта знецінилася у 1000 разів.

У тому ж році Удянський разом із медіаменеджером Дмитром Колотом та IT-підприємцем Богданом Прилепою купили доменне ім’я parlament.ua, заснувавши медіахолдинг Parlament Media Group. Також Удянський відомий як засновник криптовалютних бірж CoinsBit і Qmall. У 2021 році український Forbes вніс його до списку найбагатших українців, у якому він зайняв 59 місце зі статками у 180 млн доларів США.

У 2015 році Микола Удянський намагався стати депутатом Харківської обласної та міської рад, балотувався від «Радикальної партії» Олега Ляшка, однак виборці не підтримали його кандидатуру. Судячи з наявності у соціальній мережі сторінки «Микола Удянський — Слуга народу» та останніх оновлень на ній у 2020 році, він готувався стати місцевим депутатом у Харкові на виборах у 2020 році, але вже від президентської партії «Слуга народу», однак і цього разу його план провалився. Зате, як уже згадувалося вище, у березні 2023 року його призначили почесним консулом Румунії в Харкові.

Проте вже на початку 2025 року Харківська обласна військова адміністрація почала відхрещуватись від Удянського, заявивши, що вони не мають жодного відношення до його призначення консулом. Що ж сталося? У листопаді 2024 року Микола Удянський був внесений до бази даних «Миротворець»: у його досьє йдеться про порушення ним законодавства України щодо громадянства, а також про причетність до відмивання грошей через блокчейн-платформи.

Більше того, у січні 2024 року громадська організація «Пробачте, що живі» подала заяву до СБУ з вимогою відкрити кримінальне провадження за фактом загроз національній безпеці з боку Миколи Удянського. У ній заявники вказували, що почесний консул Румунії в Харкові Микола Удянський мав і, цілком ймовірно, досі має російське громадянство, разом із судимими партнерами займається криптовалютним шахрайством, має зв’язки з харківським криміналітетом, а також з оточенням голови чеченської республіки рамзана кадирова.

«Ми вважаємо, що діяльність Миколи Удянського може куруватися співробітниками російських спецслужб і нести загрозу національній безпеці України», — йшлося у заяві.

Попри серйозні звинувачення, Служба безпеки України чомусь відмовлялася відкривати кримінальне провадження і розпочинати розслідування викладених фактів. У результаті в листопаді 2024 року Шевченківський районний суд Києва за заявою активістів все ж зобов’язав СБУ відкрити кримінальне провадження проти Удянського за статтями 111 (Державна зрада), 111-1 (Колабораційна діяльність), 190 (Шахрайство), 209 (Легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом) і 368 (Неправомірна вигода) Кримінального кодексу України. Тим не менш, станом на сьогодні, за даними BlackBox OSINT, в Єдиному реєстрі судових рішень немає жодної інформації про відкриття цієї справи та ведення щодо неї слідства.

Наскільки тісно Микола Удянський пов’язаний з росією: дружба з оточенням кадирова та донька в рф

І поки СБУ з якихось причин береже Миколу Удянського від кримінального переслідування, ми вирішили детально перевірити, чи дійсно почесний консул Румунії в Харкові причетний до всього, що йому приписують. Почнемо з російського громадянства та зв’язків з рф.

У листопаді 2024 року журналіст і військовослужбовець ЗСУ Кирило Данильченко опублікував на своїй сторінці у Facebook фото російського закордонного паспорта Миколи Удянського. Судячи з нього, термін дії цього паспорта закінчився лише в липні 2023 року, тобто він був чинним ще кілька місяців після того, як Удянський став почесним консулом.

«На момент отримання посади консула Удянський був громадянином росії. І зараз може ним бути, тому що закінчення строку дії паспорта не означає автоматичної втрати громадянства… Я розумію, що за гроші у нас можна стати інвалідом, вийти за УДЗ, полюючи на людей, стати депутатом, будучи бандитом і ресторатором. Але, на мою думку, російський громадянин на посаді почесного консула в країні, через яку йде транзит зерна, яка постачає нам важке озброєння і техніку — це вже занадто», — наголосив журналіст.

За даними BlackBox OSINT, у росії досі проживають колишня цивільна дружина Миколи Удянського Анжеліка Саркісова та їхня спільна 17-річна донька Анжеліна Саркісова. Анжеліка Саркісова має російський паспорт № 4607296401, російський мобільний номер і станом на 2020 рік працювала на російському підприємстві ТОВ «Продторгплюс».

Цікаво, що про наявність доньки Удянського в росії стало відомо тоді, коли майбутній почесний консул через суд домагався відстрочки від мобілізації, де доводив наявність опіки над трьома неповнолітніми дітьми. Тоді й з’ясувалося, що всі останні роки Микола Удянський фінансово забезпечував свою доньку-росіянку, яка проживає на території держави-агресора.

Щонайменше у 2015–2016 роках, коли рф уже вела загарбницьку війну проти України, Удянський продовжував літати до москви. За даними BlackBox OSINT, для цього він спочатку виїжджав до бєлгорода, де й сідав на літак до російської столиці.

Як з’ясувалося в рамках розслідування, на цьому зв’язки почесного консула з росією не закінчуються. У 2020 році відкрито на своїй сторінці в соціальній мережі Instagram Удянський публікував спільні фото з чеченськими блогерами, наближеними до рамзана кадирова, а також з його другом — рустамом керімовим, бійцем клубу «Ахмат», що належить тому ж кадирову.

Очевидно, нині Удянський видалив спільні фотографії з кадирівцями. Але факт залишається фактом — консул перебуває буквально на відстані одного рукостискання від одного з головних ворогів України. Та й що, в принципі, може пов’язувати українця з чеченським бійцем з оточення кадирова, щоб не соромитися публікувати з ним фото на шостому році війни рф проти України?

Безглуздя це чи ні, але точно промовисто: у листопаді 2024 року в одному з наближених до кремля російських телеграм-каналів було опубліковано пост про те, що Удянський у США неофіційно зустрічається з командою Трампа задля налагодження відносин з українською владою. У повідомленні Миколу Удянського росіяни називають «прийнятним для російської сторони посередником на майбутніх американо-російсько-українських переговорах, оскільки він має контакти з російськими елітами й досі не відмовився від російського громадянства».

Якщо вважати кадирова російською елітою, то зв’язок безумовно є. Як і спільний бізнес з росіянами. У 2021 році компанія Удянського Prof-IT разом з міжнародною компанією Yoola, засновником якої є громадянин росії Фуад Фатуллаєв, розробили блокчейн-платформу WeWay, якою керувала англійська операційна компанія WEWAY GROUP LIMITED, засновниками якої виступили партнер Удянського Богдан Прилепа та безпосередньо росіянин Фатуллаєв.

Після повномасштабного вторгнення рф в Україну Микола Удянський став публічно відхрещуватись від WeWay — ймовірно, саме через російського партнера Фатуллаєва, і почав запевняти, що вийшов із проєкту. Проте, за даними BlackBox OSINT, це не відповідає дійсності.

Як Микола Удянський створив фейкову криптовалюту E-DinarCoin та розвивав її в росії 

У Росії Микола Удянський працював і з іншими проектами. Як уже згадувалося, у 2016 році він запустив свою криптовалюту E-DinarCoin. По суті це була «фінансово-криптовалютна піраміда», яку «криптовізіонер» Удянський просував і реалізовував, починаючи з Індонезії, де жив тоді, а потім намагався підсадити на неї жителів афраканських Гани та Нігерії, а згодом представництва E-DinarCoin були відкриті в Україні, Китаї та, звичайно ж, росії. У Instagram досі «висить» сторінка Edinarcoin.rus, на якій, у тому числі, Удянський просував свій проект, не гидуючи обличчям колишнього президента росії дмитра медведєва.

Заманював наївних людей вкладатися в його криптовалюту Удянський як міг: презентації E-DinarCoin були наповнені оптимізмом і обіцянками багатого життя, у топових ЗМІ Індонезії, Нігерії та України виходили замовні публікації без позначки «реклама», а сам Удянський, проживаючи на Балі, розігрував по 10 тисяч доларів серед тих, хто вкладався у його схему. Інвесторів переконували, що купівля токенів E-DinarCoin застрахована компанією Assur, яка, як згадувалося вище, також була створена і управлялася Удянським. Чи не дивно, що страхові виплати в результаті ніколи і нікому не виплачувались.

Торги E-DinarCoin розпочалися у березні 2017 року, ціна на старті становила 0,25 долара, проте вже в липні вона впала нижче за $0,01. Незважаючи на проблеми з обміном та платежами, Удянський продовжував просувати проект, але у 2020 році він остаточно закрився. Усі вкладені гроші інвесторів перетворилися на пилюку, а саму компанію «Єдинаркоїн» було переписано на партнера Удянського зі страхової компанії Ассур Юрія Полтавського — засудженого на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна за розбій, незаконне поводження зі зброєю, поширення наркотиків та завдання тілесних ушкоджень.

Як Микола Удянський заробив на фінансовій піраміді Miya Holding

Історія з E-DinarCoin — ще найлайтовіша серед шахрайських схем, здійснених почесним консулом Румунії в Харкові. Чи то справа історія з крипто-біржею Coinsbit. У серпні 2020 року група невідомих осіб вирішила створити фінансову піраміду для шахрайського заволодіння грошей громадян під виглядом інвестицій у сертифікати компанії Miya.holding.

Miya.holding представлялася як проект, пов’язаний із бізнесом таксі та продажем побутової техніки. Шахраї пропонували вкластися у цей проект, обіцяючи високий пасивний прибуток, який залежав від суми вкладень та кількості залучених учасників. Тобто, типова схема з реферальною системою – приведи друга і отримай більше, а він – свого і таке інше. Гроші у наївних вкладників приймалися через платіжні системи зі спрощеною верифікацією і криптовалюту, що ускладнювало відстеження грошових потоків.

За умовами проекту його учасникам щодня нараховувалося 0,9% доходу від вартості сертифікату — нереально високий відсоток, що будь-яку хоч трохи розуміючу людину має відразу наштовхнути на підозру. Ось тільки це були не реальні гроші, а так званий «внутрішній актив» «Miya», який відображався у особистих кабінетах учасників. А їх назбиралося трохи чимало, а 55 тисяч людей.

На початку 2021 року, коли учасники піраміди почали намагатися виводити свої «внутрішні активи» у реальні гроші, у них це не вийшло, а організатори пояснили «технічними проблемами». Тоді для ще більшого введення вкладників в оману вони вирішили конвертувати їхні внутрішні активи «Miya» у криптовалюту «Eva» та оголосили, що ця крипта нібито торгується на криптобіржі Coinsbit, що належить Миколі Удянському.

Як з’ясували правоохоронці, які проводили розслідування кримінального провадження № 1202100000000365 від 4 березня 2021 року за фактом шахрайства, вчиненого групою осіб за попередньою змовою, організатори піраміди Miya.holding вступили в злочинну змову з біржею Удянського. = 1 USD, тоді як реальна вартість становила трохи більше 0,0005 USD.

Це штучне завищення відбулося за рахунок того, що Удянський дав згоду організаторам піраміди проводити валютні операції з криптовалютою «Eva»: ордери на продаж «Eva», які виставлялися на криптобіржі, з відома Миколи Удянського скуповувалися за завищеною вартістю самими організаторами Miya.holding для демонстрації. За ці шахрайські дії Удянський, за даними слідства, отримував певний відсоток від інвестованих грошей у фінансову піраміду.

Однак незабаром, коли, мабуть, інвестицій було зібрано достатньо, «Eva» знецінилася, більшість бірж відмовилася її приймати, і таким чином гроші інвесторів були втрачені. З 20 березня 2021 року криптовалютна біржа coinsbit заблокувала операції з виведенням Eva із особистих кабінетів учасників проекту на сайті https://miyaholding.com на свою біржу, чим фактично остаточно заблокувала можливість повернути учасникам інвестовані гроші. Гарно, правда? Негарно тільки, що Микола Удянський після цього сів не до в’язниці, а до дипломатичного крісла консула.

Як Удянський зі своїм партнером Богданом Прилепою «нагрілися» на дронах для ЗСУ

Однак, і це — ще не найогидніша історія. Крім криптобіржі Coinsbit, зареєстрованої в Республіці Сейшельські острови в 2020 році, Микола Удянський разом зі своїм другом і партнером Богданом Прилепою, з яким вони почали працювати разом ще з 2013 року, коли створили компанію Prof-it, заснували також ще криптобіржі «Tidex» (Кайманові острови) та «QMall», зареєстрована в Литві у 2021 році.

Наприкінці квітня 2024 року Національна поліція України спільно з київською міською прокуратурою відкрили кримінальне провадження №120241000000000540 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 КК України (Шахрайство в особливо великих розмірах), скоєне групою осіб за попереднім.

У рамках провадження слідчі з’ясували, що організатори згаданих криптобірж — Удянський та Прилепа — шахрайським шляхом заволодівали грошима в особливо великих розмірах як громадян України, так і іноземців — громадян країн ЄС та США. І робили це, заручившись підтримкою представників кримінального світу — вихідців з Росії, які взялися забезпечувати вирішення всіх проблемних питань, які виникають під час здійснення протиправної діяльності на території ОАЕ та ЄС.

У ході проведення досудового розслідування кримінального провадження було встановлено щонайменше 10 громадян України, які втратили свої гроші на криптобіржі «QMall» внаслідок шахрайських дій її організаторів Удянського та Прилепи на загальну суму 51 911 USDT. Але огидніше інше.

За даними слідства, 13 грудня 2023 року Удянський з Прилепою привласнили 390 тисяч доларів США, які зберігалися на їхній криптовалютній біржі «QMall», призначених для фінансування виробництва FPV-дронів для Збройних Сил України. Слідчі провели допит свідка військовослужбовця ЗСУ, який повідомив, що під час збору грошей на військові потреби він домовився зі своїм знайомим Миколою Удянським про те, що на рахунок останнього на криптобіржі QMall буде зараховано 500 тисяч USDT від іноземних інвесторів, призначених для оплати виробництва дронів.

Однак після виведення 110 000 USDT у грудні 2023 року здійснення транзакцій за рахунком Удянського та зняття з нього грошей було заблоковано. Очевидно, що самим Удянським.

Що вирішив зробити вже на той час Почесний консул Румунії у Харкові? Скинути всю відповідальність на свого друга та партнера. Коли слідчі допитали консула Удянського, той заявив, що, мовляв, Богдан Прилепа усунув його від прийняття будь-яких рішень щодо роботи вищевказаних бірж, а також нібито дав вказівки громадянам України Сараненко Андрію Миколайовичу та Шидловському Павлу Юрійовичу, які безпосередньо відповідають за технічне обслуговування криптовалютних бірж. їм виводити гроші. Мовляв, і його рахунок із грошима на дрони заблокували за вказівкою Прилепи.

Примітно, що версію Удянського підтримали ще низка опитаних свідків — колишніх співробітників компанії Prof-it. Усі вони, мабуть, є людьми Удянського. Як мінімум свідок у справі Віхарєв Ярослав Володимирович, згідно з даними додатка GetContact, підписаний у телефонних книгах абонентів як «Ярослав Від Колі Удянського».

Ось тільки те, що Удянський з Прилепою «посварилися» лише після того, як на них було заведено кримінальне провадження, тобто вже в 2024 році, а не раніше, підтверджує той факт, що весь 2023 вони однаково і нарівні згадувалися в статтях на замовлення в ЗМІ, разом піарячись на допомоги для військових. А ось уже в 2024 році, коли криптобіржами Удянського та Прилепи зайнялися правоохоронці, у ЗМІ, зокрема, на продажному сайті Antikor, який займається здирством і вимагає по 12 тисяч доларів США з героїв своїх публікацій за видалення наклепів про них, стали одна за одною виходити статті про афери на біржах QMall, Tidex та Coinsbit, але в яких згадувався лише Богдан Прилепа, на якого й перекладалася вся відповідальність за шахрайські схеми.

Крім цього, сам Удянський став давати інтерв’ю, в яких прямо звинувачував Прилепу в тому, що саме він заблокував рахунки і взагалі став представляти себе жертвою обману свого друга та партнера. Ось тільки знову-таки «заговорив» Удянський чомусь не одразу, не у грудні 2023 року, коли на його біржі зникли мільйони гривень на дрони для ЗСУ, а чи не за рік, коли цією справою активно займалися правоохоронці. Все це схоже на те, що почесний консул Удянський таким чином вирішив зберегти свою репутацію, для чого «злив» свого друга та партнера.

Елітний автопарк та нерухомість за кордоном: розкішний спосіб життя консула Удянського

І, схоже, Удянському це вдалося. Він продовжує обіймати свою дипломатичну посаду, незважаючи на всі скандали, кримінальні провадження та дані про його тісні зв’язки з росією. Цікавий факт, але почесний консул Румунії у Харкові Микола Удянський у вересні 2023 року різко продав всю свою нерухомість в Україні. А це дві квартири в Харкові, а також квартира з паркомісцем у центрі Києві на вулиці Саксаганського 70-А. Невже збирався їхати з країни? А їхати, зважаючи на все, є куди. Відомо, що у 2019 році Микола Удянський видавав доручення на придбання квартири у столиці Таїланду – місті Пхукет за адресою 456/222 Moo6 Rawai Muang.

На сьогодні, за даними реєстрів, Удянський в Україні володіє лише автомобілем LEXUS LX 500D 2022 року випуску. При цьому в липні 2024 року він видавав доручення на представника для купівлі на собі автомобіля за кордоном. Дуже схоже на те, що через відкрите кримінальне провадження за фактом афер з криптобіржами Удянський всерйоз збирався втекти з України, проте, мабуть, йому все ж таки вдалося «вирішити» цей питання з правоохоронними органами, і поки що цей план відкладено. Але в будь-якому разі виглядає все так, що почесний консул явно не має намірів пов’язувати своє майбутнє з Україною.

Тим більше, судячи з кількості його виїздів за кордон, довго перебувати в Україні Удянському не подобається. Причому цікаво: офіційне фактичне підґрунтя для виїзду з України він отримав лише в травні 2023 року, коли суд усвідомив наявність у нього трьох дітей (попри те, що перша його донька живе в Росії), але при цьому весь 2022 рік Микола Удянський вільно їздив до Дубаї, Іспанії, Монако, Франції, Італії, Швейцарії. У 2023-2024 роках він відпочивав у Єгипті, Турції, знову-таки в Саудівській Аравії і їздив, очевидно, за своїми консульськими справами до Румунії.

Дружина Миколи Удянського теж не дуже любить сидіти в Україні під ракетним обстрілом, і на своїй сторінці в Instagram регулярно демонструє свою часті перебування то в Каннах, то в Монако, то в Дубаї, то в тайському Пхукеті.

Але при цьому 30-річна Яна Удянська поки що не продає своє майно в Україні. На неї продовжують бути оформлені 11 земельних ділянок у Харківській області, куплені у 2018 році, а також три автомобілі: два Volksvagen Transporter та Toyota Land Cruiser 2022 року випуску. Однак при цьому Яна Удянська часто пересувається на елітнішому Mercedes-Benz Maybach S580 2022 року з модними номерами АХ7777ТН.

Це авто належить ТОВ «Баумман», співзасновниками якого є Валерія Гульчук, дружина рідного брата Миколи Удянського Андрія Удянського (підписана у GetContact як «Головний Бухгалтер Удянського», «Квартира від Колі Удянського») та Заславський А.А. – Тесть Миколи Удянського. На цьому автомобілі, зокрема, у серпні 2023 року дружина почесного консула Румунії у Харкові пересувалася Монако. На цю ж фірму оформлено ще один автомобіль Mercedes-Benz G 63 AMG з номерним знаком КХ0001РР, яким користується подружжя  Удянських.

Такі витрати вимагають великих доходів. А з огляду на те, що більшість криптовалютних проектів Удянського за підсумком провалилися, висновок напрошується один: вся ця розкіш — результат афер та шахрайських схем, провернених почесним консулом Румунії в Харкові. Вищеперелічене майно — далеко не все, чим володіє Удянський. За деякими даними, він також має нерухомість в Об’єднаних Арабських Еміратах та Чорногорії. Принаймні, саме в будинку Удянського в Чорногорії в 2019 році знайшли лідера організованого злочинного угрупування «Залютинські» Леоніда Митрова, який переховувався від правоохоронних органів, після чого його було екстрадовано в Україну.

І це — ще одна цікава частина життя харківського дипломата. Але про тісні зв’язки Миколи Удянського з кримінальним світом у наступній частині нашого розслідування.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Шахрай із дипломатичним паспортом або Як Микола Удянський сколотив статки на аферах з криптовалютою появились сначала на Антикорупційна правда.

Як повідомлялось, Concord Bank обслуговував чверть ринку грального бізнесу, який уникав оподаткування, використовуючи схеми міскодінгу — некоректного кодування транзакцій, через що бюджет України втрачав кожен рік шалені гроші.

Однак, засновниці банку Concord сестри Олена та Юлія Сосєдки вирішили сперечатись з НБУ та подали позов до Дніпропетровського окружного адмінстративного суду, який в травні 2024 року визнав протиправним та скасував рішення НБУ. Регулятор, в свою чергу, подав апеляцію. І поки продовжується судова тяганина навколо питання — бути чи не бути Concord банку на українському ринку, ми вирішили дослідити, чим дійсно ця фінансова установа займалась останні роки свого існування та чи дійсно є за що ліквідовувати ще один український банк.

Чим заробляє Concord Bank

Конкорд Банк — насправді зовсім невеликий банк. Основною статтею його доходів є не видача кредитів, а інтернет-еквайринг — прийом платежів з використанням платіжних карток в інтернеті. На цьому банк Сосєдок заробляв в певні роки в рази більше, ніж на кредитах. Так, у першій половині 2021 року ця стаття принесла Конкорду 612 млн грн доходу: майже вп’ятеро більше, ніж видача кредитів. Порівняно із січнем-червнем 2020 року доходи Конкорду від еквайрингу зросли на третину за останні роки.

Складова частина цих доходів – так звані high-risk-угоди: легальні, але ризикові транзакції, наприклад, на користь онлайн-казино та букмекерів. «Сюди входять усі операції, де є ризик, що покупець може вимагати гроші назад, — пояснювала голова Наглядової ради Конкорд банку Олена Сусідка. — Це не лише ставки та казино, а й, наприклад, авіаквитки».

Тож, не дивно, що в своєму рішенні про ліквідацію Конкорд Банку, що займав станом на 2021 рік 36-е місце серед 72 українських банків з активами у 5 млрд грн, Нацбанк України зазначив, що його вивід з ринку не вплине на стабільність банківського сектору країни, бо доля Конкорду складала всього 0,17% від активів всіх платіжоспроможних банків.

Однак, судячи з зазначеного нижче, Олена та Юлія Сусідки, вірогідно, і не ставили собі за мету розвивати кредитний портфель та розширювати базу клієнтів серед фізичних чи юридичних осіб, бо заробляти у банківській справі, як виявилось, можна не тільки цим, а, наприклад, наданням послуг по проведенню фіктивних фінансових операцій чи конвертації нелегальних грошей у готівку.

За що Нацбанк забрав ліцензію та ліквідував Concord Bank

В обґрунтуванні свого рішення ліквідувати Concord Bank під час судового розгляду Національний банк України зокрема зазначив, що в результаті аудиту банку було виявлено, що він систематично не здійснював відповідних заходів моніторингу ризику ділових відносин та не виявляв критеріїв ризику використання банку для легалізації незаконних коштів, неналежно здійснював або взагалі не здійснював переоцінку рівня ризику клієнтів і так далі. Тобто, простими словами, Concord Bank закривав очі на безліч фінансових операцій, якими незаконний бізнес легалізовував за допомогою банку нелегальні гроші.

Про яких клієнтів йшла мова? Серед них зазначені наступні: ТОВ «ФК Хантер», ТОВ «Парішат», ТОВ «Торпарі 2020», ТОВ «Ханой» та ТОВ «Латрікс Груп». У відкритому доступі про них — майже жодної інформації. Згідно даних Єдиного держвного реєстру юридичних осіб, засновником та директором трьох з них — «Парішат»,«Торпарі 2020» та «Ханой» — є Крамарчук Микола Володимирович. Він заснував ці три фірми в один період — в різні місяці 2020 року, та з одним й тим самим основним видом діяльності — Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов’язана з ними діяльність. Як відомо, саме в серпні 2020 року українська влада легалізувла гральний бізнес, тож, вірогідно, саме під його обслуговування і були створені ці фірми Крамарчука, що потрапили в аудит Нацбанку як ті, що відмивали разом з Concord банком нелегальні гроші казино та букмекерів.

Ще одна компанія, що потрапила до списку Нацбанку — фінансова компанія «Хантер», що надає послуги з переказу коштів. Як і Concord Bank, вона зареєстрована у Дніпрі, її засновницею з того ж таки 2020 року є Юлія Дьоміна. Саме під її керівництвом ФК почала отримувати шалені прибутки: від 192 до 642 млн грн за кожен рік. НБУ забрав ліцензію у фінансової компанії «Хантер» в травні 2023 року разом з ліцензією Concord Bank по тій же причині — відмивання коштів.

Як Конкорд Банк реалізував схему штучного «накруту» статутних капіталів своїх клієнтів

Це — не перший випадок, коли регулятор звертав увагу на банк Олени та Юлії Сосєдок. В 2016 році НБУ піймав Concord Bank на шахрайських фінопераціях. Тоді група з 19 клієнтів Конкорд банку проводили між собою фінансові операції за рахунок одного мільйона гривень. Це був мільйон гривень, отриманий як зворотня фінансова допомога одним з учасників групи. За один тиждень — з 5 по 13 липня 2016 року — ці фірми «прогнали» між собою цей мільйон гривень, провівши 30 циклів транзакцій по кілька хвилин кожен.

Таким чином в результаті 18 учасників афери «штучно» сформували статутний капітал у розмірі 420 мільйонів гривень. Ще один учасник одержав гроші за корпоративні права на суму 30 мільйонів гривень. Частково співучасників схеми, які сформували «штучний» статутний капітал, в подальшому використовували для переведення грошей в готівку, щоб потім вивести їх в інші банки з Concord Bank.

Але на той час керівництво Національного банку України було більш поблажливе до банку Конкорд, і за закриття очей на цю схему, а значить і пряму участь у ній, регулятор в 2018 році наклав на банк Сосєдок штраф всього лише у розмірі 1,2 млн грн.

Як Олена та Юлія Сосєдки допомагали бізнесу ухилятись від сплати податків

В опублікованій на сторінці в соціальній мережі Facebook засновниці Конкорд банку Олени Сосєдки позиції банку щодо рішення НБУ його ліквідувати було заявлено, що проти «АКБ Конкорд», Олени та Юлії Сосєдки не було і не має «жодного кримінального провадження». Що, звісно, не відповідає дійсності.

Ми нарахували як мінімум чотири кримінальні провадження, відкритих за останні десять років, в яких фігурантом виступав або Concord Bank, або його засновниці Олена та Юлія Сосєдки. Всі вони були відкриті за статтею 212 Кримінального кодексу України «Ухилення від сплати податків».

У жовтні 2016 року співробітники Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області виявили за адресою вулиця Січових Стрільців 94 в Києві приміщення, в яких фактично діяв конвертаційний центр. Дане приміщення належало Олені та Юлії Сосєдкам, а також їхнім бізнес-партнерам Дмитру та Олені Фоменко.

В цих приміщеннях слідчі в ході обшуків виявили документи, що підтверджують протиправну фінансово-господарську діяльність ТОВ «ГУТ», яке у період з 1 січян по 31 травня 2016 року шляхом приховування фактичних обсягів реалізованої продукції ухилилося від сплати податку на додану вартість у сумі 1 млн 905 тисяч 326 грн та податку на прибуток у сумі 1 млн 976 тисяч 285 грн.

Фактично дане підприємство в приміщеннях сестер Сосєдок займалось документальним покриттям безтоварних операцій та конвертацією безготівкових коштів у готівку.

Друге кримінальне провадження було відкрито у жовтні 2022 року за фактом умисного ухилення від сплати податків ПАТ «Укртатнафта», а також шахрайства. За даними слідства, посадові особи Укртатнафти 17 лютого 2022 року уклали фіктивний зовнішньоекономічний контракт з і швейцарською компанією «NORDWIND TRADE SA» на постачання нафти вартістю 20 мільйонів доларів США. На підставі цього фіктивного контракту ПАТ «Укртатнафта» зі свого банківського рахунку у банку Concord перерахувало ці 20 мільйонів доларів на рахунок NORDWIND TRADE SA, відкритий у Raiffeisen Bank International AG в Австрії.

В рамках даного кримінального провадження Олена та Юлія Сусідки, за даними BlackBox OSINT, проходили як учасниці схеми, за якими слідчі проводили негласні слідчі розшукові дії.

Третє кримінальне провадження № 3201510000000024 від 2 жовтня 2015 року щодо сестер Сосєдок було відкрито за фактом масштабної «пральні», що була розгорнута в банку Конкорд у 2015 році. Тоді, за даними слідства, Олена та Юлія Сосєдки разом зі своїм бізнес-партнером Вадимом Єрмолаєвим, що сьогодні знаходиться під санкціями РНБО України за перереєстрацію в анексованому Криму по російським законам свого бізнесу та багаторічну сплату податків країні-окупанту (чим також займався колишній очільник Вінницької ОДА Сергій Борзов, але не отримав за це санкцій), придумали схему з ухилення від сплати податків українськими компаніями.

Як виглядала ця схема? На рахунки компаній, відкриті в банку «Конкорд», учасники схеми переводили безготівкові гроші від українських бізнесів, які хотіли уникнути сплати податків. Щоб не привертати увагу податкової та правоохоронців, організатори схеми створювали фальшиві документи й звіти, щоб виглядало так, ніби операції були законними.

Далі ці гроші видавались представникам підприємств, що замовляли ці «послуги» в банку Конкорд. Для цього, як виявили слідчі, засновниці банку сестри Сосєдки, протягом 2014-2016 років зобов’язали працівників ПАТ «АКБ «Конкорд» орендувати у приміщеннях цього банку індивідуальні банківські сейфи. Згідно з розробленою злочинною схемою, власники цих сейфів — працівники банку — видали доручення на використання сейфів на інших осіб — представників конвертаційного центру.

Після надходження грошей на розрахункові рахунки підприємств з ознаками «фіктивності» та переведення їх в готівку працівник ПАТ «АКБ «Конкорд» розкладав ці кошти в індивідуальні банківські сейфи, які оформлені на співробітників Конкорд банку. Надалі представники конвертаційного центру, керівником якого виступав працівник банку Андрій Корчагін, на підставі довіреності, вилучали готівку з сейфів та перевозили їх. За все це банк отримував свій відсоток від суми.

Крім того, схему використовували не тільки українські, а й іноземні компанії, серед яких були Whitesboro Limited, Quinn Holdings Sweden АВ, Vinci Capital Management Ltd та інші. За кордоном Concord Bank проводив операції через кореспондентський рахунок в естонському Versobank Вадима Єрмолаєва. Це підтверджує той факт, що 5 березня 2015 року на сайті «Конкорду» з’явилося повідомлення про відкриття мультивалютного рахунку у Versobank.

«Зловмисники, маючи в розпорядженні установчі та реєстраційні документи, відкрили поточні рахунки на відповідні структури в естонському банку Versobank AS. Вони отримали ключі доступу до системи електронних платежів «Клієнт-Банк» і кліше з круглими печатками, що дозволило їм від імені цих підприємств створювати та видавати підроблені первинні фінансово-господарські документи щодо фіктивних угод із продажу (купівлі) товарів, виконання робіт, надання послуг підприємствам реального сектора економіки. Таким чином, вони отримували безготівкові кошти як оплату за нібито реалізовані товари чи послуги, після чого переводили ці гроші в готівку, уникаючи при цьому сплати податків і лімітів, встановлених Національним банком України. Крім того, клієнтам надавали незаконні послуги з купівлі валюти на міжбанківському валютному ринку України за фіктивними контрактами із використанням афілійованих компаній-нерезидентів», — йдеться в матеріалах кримінального провадження.

І ще в одному провадженні №3201504164000004 від 8 вересня 2015 року так само за ознаками вчинення ухилення від сплати податків фігурувало ТОВ «Прокард». ProCard — це процесингова компанія, що займається підтримкою карткових проєктів своїх партнерів у міжнародних платіжних системах Visa та MasterCard. З 2011 по 2024 рік єдиною засновницею ТОВ «Прокард» була Юлія Сосєдка, сьогодні компанія перереєстрована на Костянтина Петренко.

За даними слідства, фірма брала участь у фіктивних господарських операціях між низкою компаній, які призвели до незаконного формування податкового кредиту з ПДВ на суму понад 4 мільйони гривень.

Судячи з усього, якимось чином сестрам Сосєдкам вдалось уникнути покарання за вищезазначенні злочини. Хоча в нашій країні дивним було б як раз зворотнє. Тож, непокараність Concord Bank за сприяння ухиленню від сплати податків бізнесу та організацію на базі банку конвертаційного центру, закономірно, призвела до лише збільшення апетитів сестер Сосєдок.

Як Concord Bank обслуговував наркоторгівлю та незаконний гральний бізнес в рф

А саме — до обслуговування наркоторгівлі та незаконного грального бізнесу. Засновниці Конкорд банку, основною діяльністю якого є високоризикові операції, в якійсь момент зрозуміли, що можна проводити не тільки легальні high-risk-угоди, але й нелагальні.

21 вересня 2021 року США ввели санкції проти російсько-чеського сервісу з обміну криптовалюти Suex за те, що той допомагав проведенню транзакцій по угодах із незаконними доходами. Як заявляли в Міністерстві фінансів США, більше 40% транзакцій з участю Suex повʼязані з незаконною діяльністю. Серед них —  проведення платежів з купівлі наркотичних речовин на російському маркетплейсі  наркотиків Hydra, річний обіг якої становить не менше 1,5 млрд доларів США.

До чого тут Concord Bank? Російський громадський рух «Стопнаркотик» та Telegram-канал Badbank звинуватили український Конкорд Банк в тому, що той  через платіжний агрегатор HotPay приймав платежі у гривні для відомої у Східній Європі кріптобіржі ExMo, яка в свою чергу перенаправляла платежі до кріптообмінника SUEX, що співпрацює з наркоторговцями.

Окрім того, було повідомлено, що український Concord Bank через свій процесинговий центр «ProCard» та у співпраці з російським ПАТ «Промсвязьбанк», що є головним банком оборонного сектору рф, склад правління якого засекречений, надавали послуги нелегальним букмекерам у росії та колишніх країнах СРСР, а також сервісу обміну криптовалют FXCoin, який також фігурує в обслуговуванні наркоторгівців.

Співпраця з російськими незаконними структурами та законними банками, такий як Промсвязьбанк — не єдине, що пов’язує сестер Сосєдок з країною-агресором. Слід сказати, що, судячи з усього, Олена та Юлія Сосєдки не гребують в принципі зв’язками з росіянами і не особливо принципові в цьому питанні.

В 2018 році Олена Сосєдка реєструвала право власності на нерухомість в анексованому Криму. Для цього вона видала довіреність громадянці рф Ірині Шпортько. Крім того, близька подруга Олени та Юлії Сосєдок — громадянка рф Дарья Омельченко, яка має російський номер телефону і адресу реєстрації в Москві на вулиці Адмірала Лазарєва, 52. Омельченко була маркетинговим представником Concord bank, та, судячи з записів у соціальних мережах, знаходиться в близьких стосунках з Сосєдками.

Чоловік Олени Сосєдки В’ячеслав Мішалов має спільний бізнес з Євгеном Кривенко, довіреною особою Генадія Гуфмана, першого заступника голови Дніпропетровської обласної ради з 2020 по 2022 рік та депутата облради від проросійської партії ОПЗЖ, який втік з України в липні 2022 року. Гуфман відомий тим, що був фігурантом ряду розслідувань щодо незаканного виведення комунального майна з власності громади, а також своїми зв’язками з російськими агентами Олегом Царьовим та Віктором Медведчуком.

Як заробив свої статки В’ячеслав Мішалов, чоловік Олени Сосєдки

До речі, про чоловіка Олени Сосєдки. Він — також цікавий персонаж, і також, як і його дружина, «побував» фігурантом кримінальних проваджень. В’ячеслав Мішалов — депутат Дніпровської міської ради від партії «Самопоміч», з березня 2016 року по 2017 рік навіть побував секретерам міськради Дніпра. Співвласником інтернет-порталу I.UA, має невелику долю в розмірі 0,8% металургійного заводу ТОВ «НПО Дніпропрес», де раніше був головою Наглядової ради та генеральним директором, а також — співзасновник інтернет-провайдеру «Фрегат».

У своїй декларації за 2020 рік Мішалов вказав володіння одразу 18 тисячами біткойнів, що на той час становило понад 1 мільярд доларів, колекцією з 13 дорогих годинників відомих брендів Rolex, Jaeger-Leculter, Audemars Piguet, Breitling, Glashutte тощо та колекцією гвинтівок. Звідки такі статки? Можливо, з практики привласнення коштів з бюджету, в чому звинувачували Мішалова правоохоронці.

У січні 2020 року поліція та прокуратура розпочали розслідування можливого привласнення коштів компанією «Майстер-Буд» під час встановлення теплогенераторів і котелень у дитячих садках і школах Дніпра на суму 33,7 млн грн. У 2016 році комунальне підприємство «Комунжитлосервіс» замовило в «Майстер-Буд» встановлення 14 котелень різної потужності. Уся сума була сплачена — 33,7 млн грн. Проте розслідування встановило, що «Майстер-Буд» завищив вартість обладнання на 7,1 млн грн, а також включив до актів виконаних робіт безпідставні витрати на транспортування ґрунту, що могло додатково завищити вартість ще на 588 тисяч грн.

На той час В’ячеслав Мішалов, який обіймав посаду секретаря Дніпровської міської ради, мав прямий зв’язок із «Майстер-Буд», адже до 2018 року співвласником цієї компанії був його батько — Дмитро Мішалов, один із найвпливовіших бізнесменів Дніпра, компанія «Майстер-Буд» якого у 2010 році завоювала довіру віце-прем’єр-міністра Бориса Колеснікова і отримала підряд на будівництво даху над київським стадіоном «Олімпійський» на суму 100 млн доларів. До того ж, постачальником котлів для «Майстер-Буд» була компанія «Лібератор», власником торговельної марки якої є сам В’ячеслав Мишалов. Не дивно, що фінансові операції здійснювалися через банк «Конкорд».

У 2019 році міський голова Дніпра Борис Філатов публічно звинуватив родину Мішалових у корупції, пов’язаній зі зривом термінів ремонту моста у Дніпрі, який виконувала фірма «Завод Майстер-Профі» Дмитра Мішалова. Вона отримала за це 250 млн грн з міського бюджету. Філатов тоді відкрито висловив бажання, щоб родина Мішалових понесла кримінальну відповідальність за свої дії.

До слова, Дмитро Мішалов разом із сином В’ячеславом входили до опікунської ради Дніпропетровської єврейської громади, куди також входили Ігор Коломойський, Геннадій Боголюбов, Геннадій Корбан та інші впливові постаті. Після обрання В’ячеслава Мишалова депутатом Дніпровської міськради від партії «Самопоміч» у жовтні 2015 року, компанія «Майстер-Буд» отримала державних підрядів на загальну суму 2,03 млрд грн.

Як Олена Сосєдка вивела мільйони державного Укргазбанку в Австрію

За даними BlackBox OSINT, за три роки повномасштабної війни РФ проти України Олена Сусідка 26 разів виїжджала за кордон. Найчастіше вона їздить до Швейцарії, крім того відвідує Францію, Італію, Ізраїль, де мешкає її сестра Юлія Сусідка, а також Австрію.

З Австрією Олену Сосєдку пов’язує не тільки проживання там її дітей. Батько її другого сина Сергій Довгалюк, колишній керівник асоційованого об’єднання «Промислово-фінансова група Конкорд», в період 2010-2014 та 2020-2024 років був керуючим директором нині вже ліквідованих австрійських компаній Concord Engineering GmbH, APS Power Technology GmbH та Concord Solutions Lab GmbH, що пов’язані з Concord bank та сестрами Сосєдками.

APS Power Technology GmbH є засновником українського ТОВ «Біо Енерджі Дніпро». В 2018 році Олена Сосєдка виступила іпотекодавцем за кредитом «Біо Енерджі Дніпро», отриманим у ПАТ АБ «Укргазбанк» для реалізації проєкту заміщення природного газу — будівництва баогзової електростанції. Але скоріш за все, це був фіктивний проект, адже він так і не був реалізований. Зате кредит отриманий був і, згідно даних BlackBox OSINT, повернутий не був.

Згідно інформаціх з Єдиного державного реєстру судових рішень, станом на 2022 рік заборгованість ТОВ «Біо Енерджі Дніпро» перед ПАТ АБ «Укргазбанк» склала майже 3,4 млн євро, і суд видав примусовий наказ про стягнення заборгованості, яке планувалося за рахунок реалізації майна компанії на суму 18 млн грн, що на 2022 рік становило всього близько 493 тисяч євро — майже в 7 раз менше суми виданого кредиту. Частина з нього — 100 тисяч доларів США, згідно з відкритими даними з бази експортно-імпортних операцій, у листопаді 2019 року були перераховані ТОВ «Біо Енерджі Дніпро» компанії Concord Solutions Lab GmbH, також підконтрольній Олені Сосєдці. Вірогідно, інші кошти кредиту наздогнала та ж доля.

У підсумку суд заборонив компанії Олени Сосєдки та батька її другого сина Сергія Довгалюка ТОВ «Біо Енерджі Дніпро» будувати біогазову електростанцію. Тобто 3 млн євро від Укргазбанку не були використані за призначенням і не повернуті банку. З огляду на те, що в період 2016–2018 років директором компаній APS Power Technology GmbH і Concord Solutions Lab GmbH, підконтрольних групі «Конкорд», був Alexandre Egger, адвокат екс-прем’єр-міністра України Миколи Азарова у Європейському суді з прав людини, — з великою долею ймовірності Олена Сосєдка використала його як фахівця з виведення коштів державного банку з України до Австрії.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Конвертаційний Concord Bank або Як Олена Сосєдка та її сестра Юлія відмивали гроші та допомагали бізнесу ухилятись від податків появились сначала на Антикорупційна правда.

Як стало відомо медіа, фонд відмовляється перераховувати гроші без юридичних гарантій, а всередині організації виник конфлікт через фінансові операції, зокрема високі гонорари адвокатів. Крім того, виявилося, що один із адвокатів фонду є обвинуваченим у кримінальній справі. Чому судові процеси не дали конкретного результату, і яка доля грошей?

Подробиці непростої ситуації – у відеоматеріалі СтопКору.

У липні 2024 року після ракетного удару по Києву значних пошкоджень зазнала Національна дитяча спеціалізована лікарня “Охматдит”. Руйнівні наслідки атаки змусили українців та міжнародних партнерів об’єднатися заради відновлення медзакладу. Внаслідок масштабного збору було зібрано близько 378 мільйонів гривень, значна частина яких надійшла на рахунки благодійного фонду “Охматдит – Здорове дитинство”.

Проте, попри значний обсяг зібраних коштів, повноцінне відновлення лікарні так і не розпочалося. Конфлікт між адміністрацією “Охматдиту” та фондом, що акумулював благодійні внески, призвів до затримки їхнього перерахування на офіційні рахунки лікарні.

Чому зібрані гроші не дійшли до лікарні?

У серпні 2024 року генеральний директор “Охматдиту” Володимир Жовнір повідомив, що фонд “Охматдит – Здорове дитинство” не погоджується передати зібрані кошти лікарні. Водночас керівництво фонду аргументувало свою позицію юридичними аспектами:

“Наш фонд діє виключно в межах закону. Для перерахування таких значних сум необхідні офіційні гарантії їхнього цільового використання”, – заявили у фонді.

Додаткові ускладнення виникли через внутрішній конфлікт у самій організації. Голова фонду Євген Вембер звинуватив адвокатку Оксану Соколовську у фінансових маніпуляціях.

Юридичні суперечки та підозрілі рахунки

За словами Вембера, Соколовська ініціювала укладення контракту з адвокатським бюро Андрія Киченка, згідно з яким фонд мав сплатити 50 тисяч гривень за 5 годин юридичних послуг, а згодом ще 134 тисячі за 21 годину роботи.

Згодом фонд отримав додатковий рахунок на 396 тисяч гривень, що викликало серйозні підозри. Як з’ясували члени організації, сам Киченко є обвинуваченим у кримінальному провадженні, яке розглядає Вищий антикорупційний суд. Його адвокаткою у цій справі виступає Оксана Соколовська, що викликало конфлікт інтересів.

“Коли нам виставили рахунок ще на 396 тисяч гривень, це викликало серйозні підозри. Ми з’ясували, що адвокат, якому виписали ці суми, сам перебуває під кримінальним переслідуванням”, – заявив Вембер.

Після цього фонд ухвалив рішення про виключення Соколовської. Однак проблеми на цьому не завершилися.

Судові розгляди та заморожені кошти

Адвокатське об’єднання “Авер Лєкс” подало позов до Господарського суду Києва з вимогою змусити фонд перерахувати благодійні кошти на рахунок “Охматдиту”. Однак поки судові процеси не дали конкретного результату.

Водночас адвокатське бюро Андрія Киченка подало ще один позов – на стягнення 692 400 гривень із фонду та накладення арешту на його рахунки. Суд відмовив у забезпеченні цього позову, але суперечка триває.

На тлі цих подій Міністерство охорони здоров’я України ухвалило рішення тимчасово відсторонити генерального директора “Охматдиту” Володимира Жовніра від виконання обов’язків на період перевірки.

Що далі?

Попри гостру потребу в реконструкції лікарні, значна частина коштів залишається заблокованою через суперечки між фондом, лікарнею та юридичними структурами.

Водночас уряд ухвалив рішення виділити 6,3 мільйона гривень із державного бюджету на консервацію пошкоджених корпусів лікарні, щоб запобігти подальшій руйнації.

Однак без доступу до зібраних благодійних коштів повноцінне відновлення “Охматдиту” залишається під питанням. Судові процеси тривають, а лікарня продовжує працювати в умовах, коли вона гостро потребує ремонту.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Майже 400 млн на відновлення “Охматдиту”: куди поділись кошти благодійників? появились сначала на Антикорупційна правда.

У лютому 2012 року Віктор Янукович призначив Дмитра Перегудова главою ДК «Укроборонпром». Раніше Перегудов очолював Державну компанію «Укрспецекспорт». Експосадовець 11 листопада 2016 року покинув Україну рейсом Київ-Париж і повернувся.

Перегудов, перебуваючи на посаді гендиректора «Укрспецекспорту», знав про укладання контрактів між державним підприємством спеціалізована зовнішньоторгівельна фірма «Прогрес» і Міністерством оборони Іраку. Йшлося про ремонт вертольоту МІ-8Т на суму 3,6 млн доларів; постачання 6 літаків АН-32Б на суму 99 млн доларів та поставку 420 одиниць колісних бронетранспортерів БТР-4 і машин на його базі на суму 457,5 млн доларів.

Зловмисник уклав агентські угоди із компаніями Mirage Sarl, Paragon Impex Ltd та договір відступлення права вимоги із компанією Lionel Europe Corporation, низку додаткових угод до них та актів виконаних робіт за нібито надані консультаційні послуги, які насправді вказаними компаніями не надавались. У подальшому, на підставі даних договорів та підписаних актів виконаних робіт на рахунки компаній Mirage Sarl, Paragon Impex Ltd та Lionel Europe Corporation безпідставно перераховано грошові кошти у сумі 23,49 млн доларів, що належали українським підприємствам, за послуги, які фактично не надавались.

В межах розслідування НАБУ  виявлено, що підозрюваний колишній керівник одного з державних спецекспортерів у змові з іншими особами незаконно переказував кошти держпідприємств на рахунки іноземних компаній під виглядом «агентських послуг» з продажу української військової техніки.

Загальна сума таких переказів перевищує 46 млн доларів. Частина цих коштів – щонайменше 13 млн євро – була переведена через низку транзитних компаній і осіла на рахунках підозрюваного. Надалі він використав їх для купівлі елітної нерухомості у Франції, серед якої:

вілла – 86 млн грн;
виноробня, корпоративні права та 105 земельних ділянок – 229 млн грн;
ще 27 виноробних ділянок – 37 млн грн.

На згадане майно французьким судом накладено арешт. НАБУ домагатиметься екстрадиції підозрюваного в Україну.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Ексголова «Укроборонпрому» Дмитро Перегудов підозрюється у відмиванні коштів через Францію появились сначала на Антикорупційна правда.

Горбуненко відомий, перш за все, тим, що керував сумнозвісним «Родовід банком», з якого вдалося вкрасти багато мільйонів. Також його прізвище опинилось на слуху після того, як компанія Raga Establishment Limited через кіпрські та нідерландські суди змогла заморозити рахунки корпорації найбагатшої людини України Рината Ахметова на суму 820 млн мільйонів доларів. Справа стосувалась перепродажу компанії «Укртелеком» і саме Горбуненко був зазначений керівником Raga.

Зараз Денис Горбуненко тривалий час мешкає у Лондоні і має там власну фірму Union GF UK LTD на пару із дружиною Оленою та громадянином Латвії Андрейсом Демідовсом.

Нещодавно було виявлено, що ця компанія має зв’язок із британською фінансово-технологічною фірмою Dzing, у якої російські співвласники. Зокрема у звітностях Union GF UK LTD та Dzing фігурує компанія Dekiba Trading Fze. В декількох розслідуваннях вказується, що остання має реєстрацію ОАЕ. Про це власне говориться і на дуже скромному сайті фірми.

Хоча, виходячи з даних трейдінгового сайту Trademo, місцем її реєстрації є Румунія. Основними кодами експортної діяльності – «руди, шлаки та золи. Титанові руди та концентрати». Вони ж є цільовими для бізнеса олігарха Дмитра Фірташа.

Прізвище Горбуненка у схемах колишнього голови ФДМУ вдалося виявити завдяки офіційним реєстрам та соціальним мережам.

НАБУ викрило злочинну організацію на чолі з Дмитром Сенниченком у березні 2023 року. Детективи виявили, що впродовж 2019-2021 років її учасники заволоділи понад 500 млн грн коштів АТ «Одеський припортовий завод» та АТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія». Сума неправомірної вигоди, отримана членами «схематозу» за весь час контролю над «Одеським припортовим заводом», становить понад 2 млрд грн.

До офіційного повідомлення НАБУ були прикріплені листування між членам злочинного угрупування. На одному з них є згадка компанії «Агро газ трейдінг», яка підписувала договори з «Одеським припортовим заводом» по схемі «газ в обмін на добрива». «Підозрювані – тодішні голова ФДМУ, його наближена особа, два в.о. директора АТ «ОПЗ», два власники ТОВ – упродовж травня 2020-жовтня 2021 рр. незаконно продовжували дію додаткових угод з підконтрольним їм ТОВ про переробку газу в карбамід та аміак. Це було зроблено, щоб і далі платити менше заводу за переробку сировини», – говориться в матеріалах слідства.

За даними реєстрів, з червня 2018 року до сьогодні засновником ТОВ «Агро газ трейдінг» є Горбуненко Олександр Ігорович. На перший погляд може здатися, що цей Горбуненко не має ніякого відношення до представника Фірташа, адже в них навіть по-батькові різні. Але соцмережі видали зв’язок подільника ексголови Фонду держмайна і партнера олігарха.

На сторінці Олександра Горбуненка в соціальній мережі LinkedIN, яка заповнена дуже детально, можна побачити, що з 2006 по 2008 роки він працював старшим економістом, відповідальним за міжнародне фінансування в «Родовід банку». В цей же період там працював і фірташівський представник.

Але куди більш цікавим є досвід Олександра Горбуненка, який він здобув з 2014 по 2017 роки. В цей час він працював у компанії Burisma, яку контролює колишній міністр екології часів Януковича Микола Злочевський. Це та сама фірма, в якій працював син президента США Джо Байдена Хантер та експрезидент Польщі Олександр Квасневський. Факт щодо сина Байдена, який опинився в компанії українського міністра-корупціонера, активно розкручували прихильники Дональда Трампа під час минулої президентської кампанії. В Україні тему Байдена-молодшого активно «пушили» через державного зрадника, екснардепа Андрія Деркача, який днями став сенатором в Російській Федерації.

Британське видання Byline Times у 2021 році опублікувало величезний матеріал про те, як український олігарх Дмитро Фірташ викупив непрацюючу станцію метро в Лондоні поблизу свого будинку. Підписував угоду його представник – Денис Горбуненко. Перед цим він отримав довіреність від олігарха, який на той час вже мав проблеми з ФБР.

В матеріалі британські журналісти додають, що Дениса Горбуненка пов’язують зі спробою трампістів дискредитувати президента США Джо Байдена через участь його сина в наглядовій раді компанії Burisma. «Адвокат Трампа Руді Джуліані зустрівся з Горбуненком і командою юристів Фірташа в Лондоні в червні 2019 року, щоб знайти компромат на Хантера Байдена», – пише видання.

Отже, і Денис Горбуненко, який працює на Фірташа, і Олександр Горбуненко, який зараз фігурує у справі проти «резидента батальйону Монако» Дмитра Сенниченка – ланки одного ланцюга. Видання «Наші гроші» називає обох Горбуненків родичами, але знайти фактичного підтвердження цьому не вдалось.

Олександр Горбуненко, згідно з базою даних МВС, зараз перебуває у розшуку.

По другому епізоду щодо колишнього голови Фонду держмайна Дмитра Сенниченка без Фірташа теж не обійшлося. Слідство підозрює, що призначений за змовою фігурантів в.о. директора «Об’єднаної гірничо-хімічної компанії» впродовж 2020-2021 років уклав чотири контракти про продаж ільменітового концентрату із підконтрольною раднику голови ФДМУ чеською компанією за заниженими цінами, який потім перепродавали за ринковими. Концентрат поставляли в тому числі підприємствам РФ та на територію тимчасово окупованого Криму.

Скріншот із рішення суду по справі Сенниченка

Йдеться про компанію Belanto trade s.r.o. У 2021 році журналісти виявили її прямий зв’язок із віденським в’язнем Дмитром Фірташем.

Дениса Горбуненка та Дмитра Сенниченка може пов’язувати ще одна цікава деталь. Співвласником згаданого «Родовід банку» свого часу був банкір Сергій Дядечко. Окрім оборудок з українським банком, він відомий тим, що влітку 2016 року його квартиру в Монако пограбували. Французьке видання Nice-Matin писало, що з житла Дядечка було викрадено сейф вагою 250 кг, в якому зберігались коштовності вартістю не менш 2 мільйонів євро. Квартира розташована в елітному комплексі в центрі Монако, а сам Дядечко окрім всього іншого є президентом баскетбольного клубу «Монако».

Дмитро Сенниченко, як стало відомо з розслідування «Батальйон Монако», очевидно, теж проживає в Королівстві, ховаючись від українських правоохоронців.

Денис Горбуненко та Сергій Дядечко станом на зараз залишаються кінцевими бенефіціарними власниками української ТОВ «РБ Капітал-Груп».

Всі заплутані зв’язки між Горбуненком, Дядечком, Фірташем та колишнім головою Фонду держмайна Сенниченком доводять, що практично в будь-якому «схематозі», який вдається розкрити українським правоохоронцям, стирчать вуха олігархату. Щоправда, коли схема розкрилася, то фігуранти вже розбіглися: хто на Лазурове узбережжя, хто до Відня, а хто – в Лондон.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Як лондонський «проксі» Фірташа Денис Горбуненко допоміг відмити 2 мільярди гривень ексголові ФДМУ Дмитру Сенниченку появились сначала на Антикорупційна правда.

Це стало можливим завдяки спільній роботі детективів НАБУ, САП та співробітників Національного бюро розслідувань кримінальної поліції Фінляндської Республіки в межах механізму міжнародної правової допомоги у відповідному кримінальному провадженні.

Серед затриманих – представник приватної компанії, яка недопоставила Міноборони 50% від закуплених та повністю оплачених бронежилетів. Частину цих коштів затримані витратили на придбання елітних автівок та об’єкту нерухомості.

Зібрані докази будуть використані детективами НАБУ у власному кримінальному провадженні за фактом заволодіння коштами Міноборони при закупівлі бронежилетів. Вживаються заходи для забезпечення відшкодування заподіяних збитків.

“Антикорупційна правда”

Сообщение У Фінляндії затримали зловмисників, котрі відмивали кошти Міноборони появились сначала на Антикорупційна правда.

Чоловіка розшукують з кінця 2021 року за підозрою у керуванні злочинною організацією, привласненні та відмиванні коштів, а також зловживаннях. Це призвело до збитків Одеської громади на 689 млн гривень.

Галантернік має громадянство Ізраїлю. Його адвокат після оголошення підозрюваного у розшук опублікувала листа, де стверджувалося, що бізнесмен мешкає у місті Хайфа на вулиці Тигдар 15/6. При цьому він часто буває у британському Лондоні, де знаходиться його дружина та син. Мова йде про будівлю на 13 Bryanston square.

Але реально Галантернік наразі живе у Відні. Саме тут він проводить свої ділові зустрічі. Мова йде про готель Park Hyatt Vienna в районі Золотий квартал у центрі міста.

До послуг гостей розкішний оздоровчий центр із критим плавальним басейном, цілодобова стійка реєстрації та ресторан з обслуговуванням по меню. У старовинному барі-ресторані The Bank пропонують традиційні страви в стилі брассері та сучасні напої. У сигарному лаунжі Living Room пропонується великий асортимент віскі. У кафе Café Am Hof подають традиційну віденську каву, а в лаунжі – післяобідній чай.

Ніч у самому «звичайному» номері коштуватиме вам близька 35 тис. гривень.

За даними розслідувачів, у готель Галантернік приїздить, щоб проводити лише ділові зустрічі. В нього також є власне майно на території Відня. Сам тут він святкуватиме свій черговий день народження, котрий відбудеться 19 грудня. Йому виповниться 54 роки.

Редакція разом з OSINT-розслідувачами та International Consortium of Investigative Journalists продовжить інформувати вас щодо подальшої долі Галантерніка та його розшуком з боку НАБУ.

Нагадаємо, НАБУ і САП запідозрили 16 осіб у створенні злочинної організації та зловживаннях в Одесі на 689 млн гривень. Про підозру також повідомили: міському голові Одеси Геннадію Труханову; голові постійної комісії з питань комунальної власності міської ради Василю Шкрябаю; керівниці юридичного департаменту Інні Поповській; директору департаменту комунальної власності Олексію Спектору та його заступнику Володимиру Радіонову; виконувачу обов’язків заступника мера  Олегу Бриндаку  та ще трьом особам, які опікувалися функціями фінансового контролю, юридичного супроводу та координації дій між учасників злочинної організації.

Також підозру вручили ще шістьом особам (співучасникам), зокрема, заступнику Труханова; колишньому керівнику одного з комунальних підприємств; експрокурору Одеської області Олегу Жученку; власникам компанії-забудовниці «Будова» та її топменеджерам. Їхні дії кваліфікують за ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч.4 ст. 368, ч. 3 ст. 369 КК.

За даними НАБУ, вказані особи заволоділи шістьма земельними ділянками в Одесі за адресами: Гагарінське плато, 4 (житловий комплекс Sea View); Варненська, 27 з літерами А, В і Г (ЖК «Скай Сіті»); Жаботинського 54А (ЖК «Альтаїр-3») та Академічна, 30 (апарт-комплекс «Морська резиденція»). Всі вказані будинки збудувала компанія «Будова», яку пов’язують з Галантерніком. Окремо фігурантів підозрюють у заволодінні понад 131 млн грн на закупівлі земельної ділянки колишнього аеродрому «Застава» за завищеною вартістю.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Одеський бізнесмен Володимир Галантерник переховується від НАБУ у Відні появились сначала на Антикорупційна правда.

WhiteBIT позиціонує себе як українська біржа, створена у 2018 році. Її керівником, принаймні офіційним медійним обличчям, – є Володимир Носов. Його бізнес-партнерами на момент створення були Марія Репешко, Анна Янковська та Микита Шенцев. Останній – колишній депутат Харківської обласної ради від забороненої «Опозиційної платформи – За життя», а його батько – Дмитро, ексдепутат Верховної Ради від тієї ж проросійської ОПЗЖ.

Дмитро Шенцев склав мандат у вересні 2022 року, після 7 місяців з моменту повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України. За даними ЗМІ, зараз обидва Шенцеви перебувають у Росії. Українського громадянства Шенцева-молодшого позбавили напочатку цього року.

Офіційно Шенцев та Репешко продали свої акції WhiteBIT Володимиру Носову у березні 2023 року. Але інсайдери постійно говорять про те, що родина Шенцевих залишається вигодонабувачем доходів WhiteBIT і допомагає проводити через цю біржу російські гроші.

21 листопада була запланована довгоочікувана подія для учасників криптовалютного ринку. Біржа WhiteBIT оголосила про початок продажу нової монети – WorldToken (WORLD), яку презентувала ігрова студія World Challenge Game. Як розповідають учасники, монета вважалась достатньо надійною, тому багато людей вирішили стати так званими «ранніми пташками».

«Ранні пташки» – це перші інвестори, яким біржа надає можливість викупити частину монет ще до початку офіційних торгів. Зазвичай ці люди – давні учасники і вони вважаються надійними, тому й отримують від біржі такі привілеї. Згодом, коли торги починаються, «ранні пташки» продають частину своїх активів, повертаючи інвестиції і заробляючи на різниці. Потім торги йдуть як зазвичай», – пояснює гравець на криптобіржах.

Але 21 листопада сталось те, чого не передбачили інвестори. Біржа WhiteBIT “кинула” «ранніх пташок» на великі гроші. З’ясувалось, що одразу після того, як перші учасники отримали доступ до WorldToken, біржа дивним чином «забула» закрити можливість для учасників обмінюватись монетами до офіційного старту торгів. Таким чином виникла колізія, що коли торги почалися, ринок вже був перенасичений, і ситуація вийшла з-під контролю.

«Сталося дуже дивне. Зазвичай, біржа ніколи такого не робить, щоб обмін був можливий до старту торгів. А якщо подібна ситуація з тим, що обмін відкритий до старту лістингу, виникає, то це груба помилка. Фактично «earlybirds», які накупили заздалегідь WorldToken, зараз тримають на руках активи, що коштують копійку, хоча були куплені за долар. Після старту токен пішов наверх дуже слабенько і майже одразу впав», – говорить інший учасник ринку, який не приховує свого розчарування тим, яким чином повела себе WhiteBIT.

Сама ж українська біржа вступила в запеклу перепалку і з клієнтами, і з організаторами на платформі X (раніше Twitter). Її представники переконують, що не винні у тому, що торги пішли не так, як планувалось. І більше того, вони не визнають причиною одного з найбільших розчарувань на крипторинку за останній час, те, що обмін монетами не був закритий до старту лістингу.

Фактично, WhiteBIT «кинула» своїх клієнтів на великі суми грошей. І тепер вони не знають, що їм робити з монетами, які не лише не принесли очікуваного прибутку, а й загнали їх в мінус.

Проте скандал 21 листопада не єдиний, в який WhiteBIT встигла вскочити останнім часом. В середині місяця стало відомо, що Національний банк Грузії видав ліцензію цифровому банку Hash. В опозиційному Єдиному Національному русі заявили, що новий цифровий банк «має на меті легалізацію грошей з Росії та використання їх на виборах наступного року».

Справа в тім, що серед засновників банку Hash числяться одні з найбагатших людей Грузії Сулхан та Лаша Папашвілі, а також їхній український партнер Володимир Носов. Останній якраз і є медійним обличчям біржі WhiteBIT.

«Криваві та брудні російські гроші будуть використані у передвиборчих цілях та поповнять скарбничку партії Бідзини Іванішвілі на виборах 2024 року. Ми знаємо, що попереднє керівництво Нацбанку не надало компанії Папашвілі, що потрапила під санкції, банківську ліцензію, але Натія Турнава дала добро російським відмивачам кривавих грошей у Грузії», – заявляє грузинський опозиціонер Лаша Парулава і додає: «Після заступництва Отара Парцхаладзе, який потрапив під санкції Америки як російський шпигун, Натія Турнава безпосередньо взяла на себе оперативне управління російськими грошима, що викликає обґрунтовані підозри, що «Грузинська мрія» спробує використати електронні канали для отримання російських грошей для виборів».

Один із засновників цифрового банку Hash Лаша Папашвілі вже встиг заступитися за Володимира Носова, і заявити, що він «найчесніший з усіх людей, який допомагає ЗСУ та співпрацює з Міністерством оборони України». Жодного стосунку до російських грошей Носов нібито не має.

Володимир Носов часто говорить про те, що допомагає українській армії. Він навіть викупив легендарний мікрофон Євробачення в гурту Kalush за 900 тисяч доларів, аби направити ці кошти на Збройні сили України. Також він купив у Андрія Данилка Rolls-Royce Фредді Мерк’юрі за 11 мільйонів і заявляв, що «не може залишатися осторонь, тому що зараз кожен українець – це рівень».

От тільки російській слід у біржі WhiteBIT, який веде до відмивання грошей окупантів, нікуди не зник. В лютому 2023 року Вищий антикорупційний суд зобов’язав Національне антикорупційне бюро України розслідувати можливий незаконний вивід грошей з країни біржою WhiteBIT та її зв’язки з Росією. Чи призведе це розслідування до притягнення шахраїв до відповідальності, покаже час.

Але лякає той факт, як в українській владі іноді можуть легковажно ставитися до вибору партнерів. Адже минулого року було заявлено про інтеграцію та співробітництво криптобіржі WhiteBIT з державним порталом «Дія», на якому зберігаються документи та персональні дані мільйонів українців. В березні 2023 року Міністерство цифрової трансформації разом із низкою компаній, серед яких і WhiteBIT, запустило освітню програму з криптограмотності для українців. Долучитися до неї так само можна завдяки «Дії». От тільки навряд чи інтеграція державних структур із сумнівними криптовалютчиками є безпечною.

Фіналом згаданого напочатку матеріалу фільму «Dump money» стало те, що маленькі інвестори таки перемогли монстрів з Уолл-Стріт. Правила на фондовій біржі були переглянуті, а біржовики стали прислухатися до простих американців. Вони добилися цього за допомогою згуртованості та беззаперечних доводів на слуханнях в Конгресі США. Чи вдасться інвесторам крипторинку та звичайним українцям, які можуть стати заручниками махінацій біржі WhiteBIT, захистити себе, покаже розслідування антикорупційних органів України.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Криптобіржа WhiteBIT «кинула» клієнтів і потрапила у гучний скандал із відмиванням російських грошей появились сначала на Антикорупційна правда.

Казьмін ідейний фанат «руського міра». Навіть після початку повномасштабної війни 24 лютого 2022 року він не змінив своєї думки. Підприємець зник з радарів. Невідомо, чи він чекає на прихід «своїх», або хвилюється за те, що у правоохоронців знову виникнуть питання до його проросійських поглядів. Незважаючи на те, що Казьмін потенційно є небезпечною постаттю для держави, на його бізнес це не впливає. Він і надалі продовжує отримати кошти з державного бюджету в якості підтримки «Комерційного індустріального банку», а також розвивати свої компанії, які радше схоже на «одноденки».

Бізнес із присмаком сепаратизму

Війна розставила все на свої місця — ті, хто в душі вболівав за «руській мір», продемонстрували себе у повній мірі. Багатьом публічним діячам, зокрема, політикам і бізнесменам удалося вчасно перефарбуватися, однак суспільство пам’ятає все.

У Казьміна склалася дещо інша ситуація — ще у 2016 році проти нього було розпочате досудове розслідування за ч. 3 ст. 110-2 Кримінального кодексу України («Фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України»).

Євген Казьмін

Питання у слідства до бізнесмена були надзвичайно серйозними. Як встановили правоохоронці, Казьмін особисто керував будівництвом житла на території тимчасово окупованого півострова Крим. Ключове, що це житло призначалося не для звичайних кримчан, а для представників окупаційних  структур — МВС РФ і ФСБ. Таким чином він підтримав легалізацію агресора в захопленій частині України.

Одразу після анексії Казьмін, не довго думаючи, перереєстрував свій бізнес за законодавством Росії. При чому йдеться не про одну компанію, а одразу про 7 різних юридичних осіб. Гроші для їхнього функціонування він заробляв в Україні, а потім виводив через офшорні компанії у Росію. Злочинний бізнес проіснував протягом 2 років, але вдача відвернулася від Казьміна — у серпні 2016 року його затримали. Але тут почався справжній цирк.

У суді Казьмін повідомив про те, що до моменту вручення йому підозри  він начебто повідомив слідство про те, що вчинив злочин, розкаявся і в суді готовий визнати свою провину. У свою чергу, прокуратура не заперечувала проти звільнення  зрадника від кримінальної відповідальності. Суд заслухавши доводи сторін вирішив усе ж таки закрити провадження, звільнивши Казьміна від відповідальності.

Рішення суду про звільнення Казьміна від кримінальної відповідальності

Але тут у ситуації відбувся неочікуваний поворот: Генеральна прокуратура раптово «прозріла», подавши апеляцію на рішення суду, однак Апеляційний суд міста Києва відмовив слідству, мотивуючи це тим, що вся інформація про звільнення Казьміна від відповідальності була відома представникам влади, і це саме вони винні у звільненні підприємця від кримінальної відповідальності.

Рішення Апеляційного суду у справі про фінансування тероризму

Але і на цьому «дивна» кримінальна епопея не завершилася. Усі забули про те, що на майно Казьміна був накладений арешт. Лише через 2 місяці суд постановив зняти обмеження з 6 елітних автомобілів підприємця, серед яких 5 коштовних Mercedes-Benz та 1 Audi A8L. Загальна вартість автопарку підприємця становить близько 1 мільйон доларів США.

Інформація про заарештоване майно Казьміна

Незважаючи на те, що Казьмін людина дуже не бідна, офіційних прибуткових бізнесів він не має. Станом на зараз згідно з українським законодавством на нього зареєстровані лише 2 підприємства, ще в одному він працює  керівником. Ті компанії, в яких Казьмін є власником, вочевидь не функціонують, адже вони були засновані ще на початку 2000-х років у Севастополі. Їхній статутний капітал становить всього 400 грн, але це не заважало бізнесу світитися в декількох гучних кримінальних історіях.

Офіційний бізнес Євгена Казьміна

Приватне підприємство «КВВМПУ» фігурувало у кримінальних провадженнях. Проти бізнесу Казьміна були висунуті звинувачення у фіктивній підприємницькій діяльності, ухиленні від сплати податків у великому розмірі та підробленні документів. Відомості про це містяться у кримінальному провадженні під № 12012000000000001. Але і в цьому випадку, як і в історії про фінансування тероризму, немає ніякого логічного фіналу — слідство триває, але, враховуючи строки давності, справа буде закрита.

«КВВМПУ» Казьміна має настільки багатий кримінальний бекграунд, що інформацію про злочини посадових осіб компанії можна знайти ще наприкінці 2000-х років. Як не дивно, всі провадження, які стосуються діяльності підприємства бізнесмена, залишилися не розкритими.

Приховати все

Раніше Євген Казьмін був власником великої трастової компанії «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ФЕУ ФІНАНС» (скорочена назва — «ЗНВКІФ «ФЕУ ФІНАНС»).

Після кримінального переслідування у справі про фінансування тероризму, Казьмін зрозумів, що рано чи пізно його зможуть «притиснути». Тому фінансова компанія, яка раніше належала йому, різко змінила власника. Засновницею бізнесу стала Валерія Євгенівна Казьміна (донька підприємця), вона ж і є керівницею підприємства.

Інформація про власників «ЗНВКІФ «ФЕУ ФІНАНС»

Незважаючи на те, що «ФЕУ ФІНАНС» виглядає достатньо солідною корпорацією, її фінансова звітність викликає безліч питань. Відповідно до офіційних даних, статутний капітал компанії складає 10 мільйонів гривень. У минулому році прибуток становив 30,5 мільйонів, але при цьому підприємство не задекларувало жодних доходів. Це нонсенс, адже прибутку без доходів не може бути, тому все йде до того, що «ФЕУ ФІНАНС», як й інші підприємства Казьміна, умисно маніпулюють фінансовою звітністю для ухилення від сплати податків.

Фінансова звітність «ЗНВКІФ «ФЕУ ФІНАНС»

«ФЕУ ФІНАНС» є засновником компанії «ФЕУ ДЕВЕЛОПМЕНТ». Незважаючи на свою назву і основний вид діяльності, підприємство займається зовсім іншим. У 2019 році поліція розкрила конвертаційний центр, який діяв під прикриттям декількох компаній, а його центром був банк «Комерційний інвестиційний банк» (КомІнБанк), який через номінальних власників  належить Казьміну.

Слідство встановило, що для реалізації злочинної схеми, підлеглі Казьміна знайшли громадян, які за невеликі кошти погодилися стати номінальними керівниками фірм, через які проводився обнал. Як свідчать дані з судового реєстру, одному з чоловіків пообіцяли «закрити» борг у ПриватБанку у розмірі 15 тисяч гривень, однак і тут «кинули». На суді він повідомив, що йому одноразово виплатили 13 тисяч гривень, більше грошей він не бачив.

Витяг із кримінального провадження № 42017000000004228

Загалом діяла наступна схема: десятки фіктивних фірм скуповували металобрухт сотнями тисяч тон, занижуючи його вартість, потім цей же метал реалізовувався вже за ринковою ціною. За 2 роки діяльність ОЗУ набула небачених масштабів. Розмір збитків, який Казьмін зі своїми спільникам завдав державі, становив понад 367 мільйонів гривень (по тогочасному курсу ~ 14 млн доларів США). Але ви не здивуєтеся, якщо ми скажемо, що і за цей злочин ніхто не  відповів — справа «загубилася» у бюрократії.

Схема ухилення від сплати податків підприємств Євгена Казьміна

Ключову роль у нелегальному бізнесі відіграла корпорація «КВВ». ТОВ «КВВ ГРУП» офіційно ніколи не належала Євгену Казьміну, але, як свідчать матеріали кримінальних проваджень, увесь час він працював на підприємстві виконавчим директором. Саме з офісу «КВВ» на бульварі Тараса Шевченка у Києві Казьмін давав розпорядження будувати багатоквартирні будинки у Криму для представників російських спецслужб (оригінальні записи розмов містяться у матеріалах кримінального провадження про фінансування тероризму).

До 2021 року власником і засновником промислової групи була Олена Казьміна (підозрюємо, що це дружина Євгена). Окрім великої компанії, яка займається вторинною переробкою відходів, Олена має ще один бізнес… як ФОП вона надає послуги  перукарням і салонам краси. Виходить, що вона на всі руки майстер: і нігті нафарбувати, і великим промисловим підприємством може керувати.

Інформація про ФОП Олена Казьміна

Кишеньковий банк

Щодо «Комерційного індустріального банку» склалася взагалі цікава історія. Офіційно Казьмін отримав дозвіл на придбання 100 % акцій банку у листопаді  2015 року (якраз у той момент проти нього розпочали досудове розслідування у справі щодо фінансування тероризму). Однак, розуміючи, що справа пахне смаженим, Казьмін спробував приховати своє відношення до фінансової установи, незважаючи на те, що на той час він обіймав посаду голови наглядової ради «КІБ»

У квітні 2016 року Нацбанк визнав його власником істотної участі незалежно від формального володіння, що давало «зелене світло» на арешт фінансової установи. За 4 місяці, у серпні 2016 року, Казьміна затримали, але минуло всього 3 місяці, і раптом у банка з’являється новий власник — британець Степан Пол Пінтер. Відповідно до інформації НБУ, йому належать майже 95 % акцій банку.

Інформація про власників «КомІнБанку»

Дивним чином ситуація залишилася незмінною: банк продовжив відмивати кошти холдингу «КВВ», що реально контролюється Казьміним. Це відображається не лише у кримінальних провадженнях, а й у штрафних санкціях НБУ. Найсвіжіший приклад: у серпні 2022 року Регулятор наклав стягнення на «КІБ» у розмірі 7 млн гривень за «незабезпеченні банком належної організації внутрішньобанківської системи запобігання, протидії та проведення первинного фінансового моніторингу». У лютому 2022 року «КомІнБанк» був помічений в ідентичній ситуації, але тоді на фінансову установу наклали символічний штраф — всього 200 тисяч гривень.

Але нещодавно «КІБ» перевершив сам себе. Виявляється, що банк брав участь у схемі з розкрадання коштів державного «Укргазбанку». Слідство встановило, що у період з 2014 по 2019 рік 15 посадових осіб фінансової установи вивели 206 мільйонів гривень із банку. Ключовим підозрюваним є ексголова правління «Укргазбанку» (він же колишній керівник НБУ) Кирило Шевченко. Більшість фігурантів втекли з країни, однак є і ті, кого слідство затримало.

Картка розшуку колишнього керівництва «Укргазбанку»

Прізвища осіб, яких заарештували, не повідомляється, але і це не головне. У березні 2022 року одному з членів злочинної групи банкірів обрали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою — застава у розмірі 6 441 600 грн. У подальшому про перебіг справи офіційна влада не повідомляла, однак, як стало відомо з судового реєстру, фігурант провадження про привласнення коштів в особливо великому розмірі, вийшов із СІЗО. За нього вніс заставу «КомІнБанк».

На минулому тижні фінансова установа підконтрольна Казьміну вирішила, що ці кошти все ж таки треба повернути. Тому вони звернулися до суду з вимогою про повернення внесеної застави за підозрюваного у розкраданні коштів «Укргазбанку», але Вищий антикорупційний суд відмовив у задоволенні клопотання.

Витяг з рішення ВАКС про відмову у поверненні застави «КІБ»

У результаті виходить якась дивна ситуація. Казьмін, який визнаний винним у фінансуванні російських спецслужб, не лише спокійно залишається на свободі, а й через фіктивних осіб керує багатомільйонними бізнесами і звільняє чиновників-корупціонерів з-під варти.

Тим часом починається 19-й місяць війни…

“Антикорупційна правда”

Сообщение Казьмін Євген Васильович: Банкір-сепаратист, як і раніше, заробляє десятки мільйонів доларів на «КомІнБанку» в ненависній йому Україні появились сначала на Антикорупційна правда.

Що стосується скандалів з відмиванням та виведенням грошей, то про це пізніше. А поки що спростуємо версію про те, що «банк заснували жінки і саме завдяки цьому він настільки успішний». Так, дійсно, бенефіціарами банку «Конкорд», або, як свідчать його вивіски – ConcordBank, є дві сестри. Це – мешканки Дніпра (тоді ще Дніпропетровська) сестри Олена Сусідка та Юлія Сусідка.

Не заперечуючи їхніх талантів у підприємництві та банківській сфері, все ж таки хочеться уточнити деякі деталі щодо заснування ConcordBank «жінками». У момент заснування банку, у 2012 році, Олена Віліївна Сусідка мала прізвище Сусідка-Мішалова. На той час вона була депутатом Дніпропетровської облради від Партії регіонів, що було однією зі складових успіху.

Іншою складовою успіху був В’ячеслав Мішалов, чоловік пані Сусідки-Мішалової. Злі язики подейкують, що створення банку – саме його заслуга, а банк йому знадобився для виведення грошей, нажитих тяжкою та непосильною працею на посаді секретаря Дніпропетровської міської ради. Звісно ж, що обслуговував пан Мішалов не лише себе – конвертаційний центр у такому місті, як Дніпропетровськ, річ дуже затребувана.

Ці чутки підтверджуються тим, що у 2016 році банк потрапив до кримінальної справи. Як заявили тоді у поліції, «невстановлені особи, організувавши цілу низку фіктивних підприємницьких структур у Києві та Дніпропетровській області, вступили у змову з посадовими особами АКБ «Конкорд». Після чого на рахунки цих підприємств, відкриті у «Конкорді», почали надходити безготівкові кошти від фірм, які бажають ухилитися від сплати податків, а також безготівкових держпідприємств, керівники яких могли займатися фактичним розкраданням державних грошей». Хоча справа й затихла, але з формулювання поліції зрозуміло, що йдеться про звичайний «конверт», щоправда, із досить високими оборотами.

В’ячеслав Мішалов згодом ще неодноразово потрапляв у скандали та поле зору поліції, але все для нього закінчилося благополучно. Станом на сьогодні В’ячеслав Мішалов, його дружина Олена Сусідка та золовка Юлія Сусідка є особами, які входять до першої десятки списку власників біткоїнів в Україні. Принаймні десятку тих, про кого є відомості.

Останній скандал датований минулим роком – тоді «Конкорд» потрапив під штрафні санкції НБУ за причетність до «легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування поширення зброї масового ураження». Це цитата з прес-релізу Нацбанку, але «Конкорд» відбувся тоді дуже легко – штрафом 60,4 мільйона гривень, а також письмовим попередженням.

Що саме являла собою фраза «причетність до легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом», так і залишилося таємницею – крім штрафу, інших видимих наслідків для «Конкорду» не було. Але, можливо, цей штраф пов’язаний з тим, що у вересні 2021 року ConcordBank потрапив під штрафні санкції Сполучених Штатів Америки за роботу з російським криптообмінником SUEX. У схемі було задіяно криптообмінник SUEX, найбільшу криптовалютну біржу Східної Європи ExMo, групу компаній QIWI та український банк «Конкорд».

І що характерно – саме через банк «Конкорд» здійснювалися платежі російських громадян для найбільшої у даркнеті платформи з продажу наркотиків Hydra, оборот якої в Росії становить не менше півтора мільярда доларів на рік. Telegram-канал Badbank, який спеціалізується на розслідуванні підозрілих фінансових операцій, опублікував докладну інформацію про прийом платежів у гривнях для крипто-біржі ExMo, які здійснював банк «Конкорд» через платіжний агрегатор HotPay (hotpay.money), зареєстрований у юрисдикції Британськихі Віргінських островів.

Незважаючи на інтереси Мінфіну США та розслідування ФБР, «Конкорд» демонструє зростання показників і впроваджує все нові продукти:

Очевидно, що жодних наслідків принаймні від української влади для банку не було.

Що, можливо, пояснюється тим фактом, що «жінкам, які заснували банк», активно допомагає чоловік – той самий В’ячеслав Мішалов. Який у діяльності «Конкорд-банку» активно використовує досвід глави IBOX BANK, за результатами якого IBOX BANK у березні втратив ліцензію, а його керівництво чекає на вироки суду.

Цей банк отримав свою останню назву (він був заснований як банк «Авторитет» у 1993-му, потім власники схаменулися та перейменували його на «Агрокомбанк») від платіжних терміналів iBox. На яких і згорів. І ліквідували «Айбокс-банк» саме на підставі того закону, за яким минулого року «Конкорд» отримав штраф та попередження – Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню поширення зброї масової знищення».

У разі «Айбокса» йшлося про незаконне виведення грошей та обслуговування діяльності нелегальних онлайн-казино. Коли «Айбокс» звалився, прапор з його слабких рук треба було терміново підхоплювати. І підхопив його саме «Конкорд» – від того, що банк, який гнав нелегальні платежі для онлайн-казино, обвалився, самі казино існувати не перестали. Тобто спрацював ринок – є попит, буде й пропозиція.

Чим закінчиться ця пропозиція для «Конкорд-банку» – питання поки що відкрите. Але, у будь-якому разі, сам В’ячеслав Мішалов не постраждає – він у банку ніхто. Та й Олена та Юлія Сусідки теж у найгіршому випадку виявляться без банку – вони лише його бенефіціари, а всі рішення ухвалює правління на чолі з якимось Юрієм Анатолійовичем Задоєм.

якому й доведеться віддуватися за все, що відбувається у банку. Ну а Сусідки з Мішаловим навряд чи будуть сильно засмучені – з «Конкорду» вичавлено практично все, що можна, а біткоїн, значну колекцію яких вони мають, знову демонструє, нехай і повільне, але впевнене зростання. Та й за всього бажання вітчизняних правоохоронців їх конфіскувати, зробити це практично неможливо – на те й вигадано криптовалюту, щоб до неї не дотяглися руки держави. Та й бажання конфіскувати щось у Сусідок-Мішелових у наших правоохоронців не спостерігається, як взагалі щось розслідувати щодо діяльності ConcordBank.

“Антикорупційна правда”

Сообщение ConcordBank успадкував ринок з обслуговування підпільних казино, що залишився після ліквідації iBox-банку? появились сначала на Антикорупційна правда.