З власних інсайдерських джерел журналістам стали відомі деталі можливих домовленостей на користь російських нафтовиків, до яких безпосередньо причетна родина чинного голови Міноборони України – Рустема Умєрова.

Рустем Умєров

17 липня 2024 року в Анкарі відбулася зустріч брата міністра оборони України Умерова – співвласника та одного з керівників інвестиційної компанії ASTEM, співзасновника БФ «Astem Foundation» Омєра Киримли Аслана (Omer Kirimly Aslan) – з представником американсько-дубайської компанії 2Rivers (стара назва – Coral Energy). Це – нафтотрейдингова компанія з Дубая, що займається продажем та експортом російської нафти та нафтопродуктів, та перебуває під американськими та з грудня 2024 року – британськими санкціями.

Омєр Аслан Киримли

Coral Energy Group було засновано громадянином Азербайджану Тахіром Гараєвим 2010 року, компанія мала офіси в Женеві, Дубаї й Сингапурі. За даними ринкових джерел, до травня 2023 року Гараєв продовжував володіти 100% акцій компанії через складну корпоративну структуру. Його холдингова компанія Novus Middle East DMCC (ОАЕ) контролювала Coral Energy через Vetus Investments Limited (ОАЕ).

На початку 2024 року менеджери Coral – гендиректор Талат Сафаров, фінансовий директор Ахмед Керімов і Анар Мадатлі – завершили купівлю частки Гараєва, яка становила на той момент 40%, і провели ребрендинг, перейменувавши Coral Energy на 2Rivers.

До цього топменеджери вже забезпечили собі 60% акцій у 2023 році, перш ніж викупити 40% акцій, що залишалися у Гараєва. Відомо, що Сафаров приєднався до Coral у 2015 році, а Керімов – у 2017 році.

Тахір Гараєв, Ахмет Карімов та Ігор Сєчин

Як припускають розслідувачі видання «Гордон», така реструктуризація капіталу та ребрендинг були спричинені зростаючим тиском на компанії, що сприяють обходу західних санкцій, однак попри формальну передачу акцій у липні 2024 року, Гараєв продовжує контролювати Coral Energy через довірених осіб. На користь цієї гіпотези говорить той факт, що одним із ключових менеджерів «оновленої» організації залишився Анар Мадатлі, родич Гараєва.

У 2021-2022 роках Coral Energy стала одним із найбільших покупців російської нафти та нафтопродуктів, у тому числі у державного гіганта «Роснафта» з орбіти путініста Ігоря Сєчина. В Україні Coral Energy була відома як один із великих постачальників дизельного й авіапального виробництва «Роснафти» й Мозирського НПЗ.

За даними західних медіа, холдинг і досі здійснює постачання російської нафти до Азії, Європи та США за ціною, що перевищує встановлений ліміт у $60 за барель. Видання Le Monde, яке отримало у своє розпорядження внутрішню документацію компанії Coral Energy, повідомляє про використання офшорних структур та зміну митних кодів для реалізації цих поставок.

Як зазначають журналісти, підприємства, що входять до складу холдингу, умовно розділені на дві групи — «сині» та «червоні». Перші працюють у країнах Заходу, співпрацюють із французькою Total і мають доступ до пільгового кредитування від європейських банків, серед яких Société Générale, UBS та Raiffeisen. У той час як «червоні» компанії займаються нелегальними операціями, використовуючи схеми із підміною митних кодів. При цьому офіційний зв’язок між цими групами відсутній.

Співзасновник і директор економічних програм Українського інституту майбутнього Анатолій Амелін зазначає, що основним «смотрящим» Кремля, який відповідає за «тіньовий флот» і «тіньові нафтодолари» диктатора Путіна є саме Гараєв.

На початку 2024 року The Wall Street Journal повідомив, що Coral Energy контролює не менше 100 суден через неафілійовані підставні компанії, включаючи Gatik Ship Management, Gaurik Ship Management та Buena Vista Shipping. Щонайменше п’ять із цих судів потрапили під санкції Великої Британії та ЄС. Ці судна продовжують перевозити нафту і нафтопродукти, придбані торговими компаніями 2Rivers з порушенням західних санкцій. Хоча у самій Coral Energy стверджували, що нібито розірвали контракти з російськими нафтовими компаніями одразу після 24 лютого 2022 року.

Судно Coral Energy

17 грудня 2024 року Британія додала 2Rivers до списку компаній, на які поширюються санкції. Офіс прем’єр-міністра Кіра Стармера заявив, що ці компанії були «ключовими ланками у забезпеченні торгівлі дорогоцінною нафтою Путіна» і що санкції спрямовані на обмеження «нафтових доходів, яких він так відчайдушно потребує фінансування своєї незаконної війни».

За нашою інформацією, зустріч представників 2Rivers із паном Омєром Киримли Асланом, який проживаючи в США працює в представництві Меджлісу кримськотатарського народу, є радником уповноваженого президента та рідним братом міністра оборони та, таким чином, асоціюється з українською владою, організовував колишній депутат Державної Думи РФ – Руслан Бальбек.

Останній, як стверджують джерела, запропонував Омєру семизначну суму у доларовому еквіваленті за те, що держава Україна не введе санкції проти компанії Coral Energy.

Нагадаємо, 8 березня 2022 року президент США Джозеф Байден оголосив про заборону імпорту російської нафти, зрідженого природного газу та вугілля: «Ми забороняємо будь-який імпорт російської нафти, газу та енергії», – заявив він.

Слідом за США імпорт енергоресурсів із Росії заборонила і Велика Британія, яка планувала відмовитися від постачання з РФ до кінця 2022 року – Борис Джонсон назвав такий крок «ще одним економічним ударом по путінському режиму після незаконного вторгнення в Україну».

Водночас сама держава Україна, що як ніхто зацікавлена у блокуванні російських нафтових надприбутків, чомусь вже майже три роки заплющує очі на однозначну позицію західних донорів стосовно внесення Coral Energy чи її правонаступниці 2Rivers до «чорного списку». Станом на кінець січня 2025 року українська влада так і не запровадила санкції стосовно структур Гараєва.

А от сім’я міністра Умєрова ймовірно збагатилась на семизначну суму, номіновану у доларах США, стверджують джерела. За даними декларації за 2023 рік, 5 млн грн сам міністр отримав від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, а ще понад 9,1 млн грн Умєров задекорував як суму дисконту від конвертації договору SAFE в акції. Наразі декларація за 2024 рік ще не оприлюднена, але можна припустити, що в ній знову будуть «легалізовані» чималі кошти сумнівного походження.

Найцікавіше: цими «витівками» Умєрова та його команди вже зацікавились американські спецслужби, а от чи в курсі подій президент України? Питання залишається відкритим.

«Антикорупційна правда»

Сообщение За спиною Зеленського: родина Умєрових допомагає російським нафтогігантам обходити західні санкції? появились сначала на Антикорупційна правда.

У жовтні 2024 року видання писало про те, що Вадим Столар почав будівельний бізнес у Дубаї. Там він разом із колишнім заступником Київської міської державної адміністрації Дмитром Давтяном зареєстрував фірму Enso investment, яка планує будівництво двох багатоповерхівок у респектабельному районі з видом на найбільш значущі будівлі цього Емірату. Назва фірми співзвучна із українською будівельною компанією Enso, яка реалізовує в Києві три будівельні проекти, активності на яких від початку повномасштабного вторгнення не спостерігається.

На відміну від столичних забудов, на дубайських ділянках Столара активність почалась. Якщо місяць тому земельні ділянки фактично залишались пустими, то зараз на одній із них з’явилася будівельна загорожа, що може свідчити про початок будівельних робіт.

На профільних сайтах з продажу нерухомості в Дубаї почали з’являться перші дані про будинки Enso, в тому числі і ціни. Так, квартири в проєкті Enso Jade продають від 1 млн 450 тис дирхамів, що за актуальним курсом валют складає близько 400 000 доларів. Потрібно враховувати, що це ціна за найдешевшу однокімнатну квартиру в будинку Enso. Вартість великої трикімнатної в ньому ж точно перевалить за 1 млн доларів.

Брокерські дубайські компанії повідомляють, що будівництво Enso Jade мало початись в серпні 2024 року та завершиться влітку 2026-го. Тобто компанія Столара планує за два роки завершити проект та заселити жильців.

Водночас українські проєкти Enso просуваються на так обнадійливо. На форумах інвестори ЖК «Poetica» обговорюють, що будинки комплексу, які вже збудовані, не підключені до води, а отже, ремонти розпочинати неможливо.

Офіційно головою Enso в Україні є Раміль Мехтієв, і на форумах інвестори активно обговорюють те, «скільки бабла за останні 2-3 місяці він влив у замовні статті». Ймовірно, що платив він за них не з власної кишені, адже його зв’язки вивели журналістів з одного боку на Віктора Медведчука та Вадима Столара, а з іншого – на Офіс Президента та «95 квартал».
Згідно з реєстрами, Раміль Мехтієв є засновником та керівником низки фірм і фондів. Серед них Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Стандарт інвестментс груп». З квітня 2021-го по квітень 2022 року засновниками цього фонду також були Артем Колюбаєв та Ельнур Мехтієв.

Другий, як можна здогадатися, це брат Раміля Мехтієва. Він же в грудні 2023 року був позаштатним радником Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР). Метою діяльності НКЦПФР є «створення, шляхом своїх регуляторних і наглядових функцій, умов для належного та ефективного функціонування ринку цінних паперів, забезпечення грошовим капіталом потреб економіки країни шляхом створення механізму акумулювання, розподілу та перерозподілу фондів коштів від особи, яка володіє вільними інвестиційними ресурсами до особи, якій необхідні такі ресурси для розвитку, створення умов для становлення потужних внутрішніх інвесторів та забезпечення захисту прав інвесторів». Тобто фактично Ельнур Мехтієв має працювати на захист інвесторів, які вклали гроші в будівництва в тому числі компанії Enso, що керується його братом, але це є повним конфліктом інтересів.

Куди цікавіша особа Артема Колюбаєва. Він є кіношним бізнес-партнером голови Офісу Президента Андрія Єрмака. Разом вони фінансували декілька кінострічок ще до приходу Єрмака в політику.

З 2019 року Колюбаєв був засновником ТОВ «Компанія з управління активами «Ессетс файненшл груп». Ця фірма фінансувала деякі будівельні проекти Enso і має з компанією Столара чималі зв’язки. Колюбаєв залишався в структурі «Ессетс файненшл груп» до січня 2024 року. Разом із ним співзасновником був Олександр Дев’ятко.

Як повідомляли раніше журналісти, Олександр Дев’ятко також був підписантом договорів на продаж квартир Enso через фонд «Апеліот» Артема Колюбаєва і фонд «Ево інвест». Останній із вересня 2021 року по сьогодні очолює громадянин Естонії Олексій Чулец, через фірми якого Віктор Медведчук постачав бітум з Росії в Україну.

У минулому керівником «Ево інвест» був такий собі Олексій Прокопенко. Він же свого часу керував фондами «Стрім інвестмент» та «Стрім інвест» (останню фірму варто запам’ятати, про неї ще буде згадка. – Ред.). Перший прямо записаний на дружину Вадима Столара Інну Майструк, другий –  пов’язаний із його бізнес-партнером Сергієм Турчіновим.

Складна схема зв’язків доводить, що в будівельній фірмі Enso тісно переплелися інтереси Вадима Столара і товариша по бізнесу голови Офісу Президента Артема Колюбаєва. Брати Мехтієви в цій історії потрібні, скоріше за все, просто для запису в реєстрі, а також для впливу на Комісію з цінних паперів.

Частина компаній Колюбаєва-Мехтієва зареєстрована за адресою м. Київ, вулиця Срібнокільська, 22. Зокрема, це Фонд «Стандарт інвестментс груп», Фонд «Апеліот», Фонд «Голдман», Фонд «Фіндіс» (раніше «Квантор проджект») та ТОВ «7 ПІКЧЕРЗ».

«7 ПІКЧЕРЗ», як можна здогадатись із назви, займається виробництвом фільмів. Разом із Колюбаєвим компанією керує Сергій Кравець. Він колишній виконавчий продюсер Студії «Квартал-95» та чоловік найближчої подруги родини Президента України Володимира Зеленського – Олени Кравець.

Отже, в одному офісі в Києві зібрались фонди, що інвестують у будівельний бізнес Столара, кінопродюсери, наближені до Офісу Президента і… ще щонайменше одна компанія, яка має прямий зв’язок із Віктором Медведчуком.

Ідеться про ТОВ «Академ-клуб». Серед її засновників є кіпрська Pilawer Limited, яка, за даними міжнародної групи журналістів-розслідувачів, належить куму Путіна. «Академ-клуб» є учасником договору на довгострокову оренду 40 гектарів землі на столичних «Осокорках», де планується будівництво житлового комплексу. Як нещодавно повідомляли журналісти, активи Медведчука в компаніях, які орендують ці землі, поступово почали переходити до Вадима Столара, хоча повинні бути під арештом за рішенням суду.

Якщо ви думали, що 40 гектарами інтереси Столара, Медведчука та неочікувано товариша голови Офісу Президента Артема Колюбаєва обмежилися, то це не так. У травні 2024 року Київська міська рада відправила на розгляд Комісії проект рішення про поновлення договору оренди для ПрАТ «Київрибгосп» земельної ділянки в Голосіївському районі столиці. Там планується будівництво, експлуатація та обслуговування офісних і торгово-розважальних комплексів з об’єктами соціального й оздоровчого призначення.

Ідеться до 66 гектарів землі з виходом до водойми. За даними реєстрів, «Київрибгосп» входить до сфери інтересів групи сина колишнього мера Києва Леоніда Черновецького – Степана та одного із ексзаступників голови КМДА Дениса Басса. Однак, станом на другий квартал 2024 року однією з компаній-засновниць «Київрибгоспу» є інвестиційний фонд «Стрім інвест». Серед його керівників був згаданий раніше Сергій Прокопенко, який також працював у фонді, що прямо належить дружині Вадима Столара Інні Майструк.

Фактично Київрада, пролонгуючи договір оренди, хоче дозволити компаніям Черновецького та Столара забудувати 66 гектарів столичної землі офісними та розважальними комплексами.

Вищеописані схеми та зв’язки доводять спільність інтересів проросійського депутата Вадима Столара та людей, пов’язаних з Офісом Президента і «95 кварталом». Можливо, саме це і є причиною того, чому Столар залишається народним депутатом попри продовження бізнесу із державним зрадником Віктором Медведчуком. Водночас запасним аеродромом для себе Столар обрав Дубай, де його компаньйоном виступає колишній заступник мера Києва Дмитро Давтян. Враховуючи активність на дубайських будівництвах і водночас ухвалення відповідних рішень в інтересах Столара в Україні, можна констатувати, що справи в нього йдуть дуже непогано.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Вадим Столар, Віктор Медведчук, Дубай і «95 квартал»: які зв’язки допомагають проросійському нардепу зберігати депутатський мандат появились сначала на Антикорупційна правда.

Точніше, два скандали – перший пов’язаний з дерибаном землі у центрі Одеси, другий – з контрабандою трикотажу та липовим поверненням ПДВ за цей трикотаж. Перед тим, як перейти до цих скандалів, слід нагадати, що президент Володимир Зеленський назвав у 2019 році Альперіна «одним із хрещених батьків контрабанди в Україні», а у 2021 році позбавив його громадянства. У цей час Вадим Альперін був фігурантом кримінальної справи за звинуваченням у змові з головою Одеської митниці Володимиром Передерієм, який організував схему, завдяки якій Альперін не сплачував мита зі своїх вантажів. Альперіна звинувачували за трьома статтями: ч. 1 ст. 255 (створення злочинної організації), ч. 3 ст. 212 (ухилення від сплати податків), ч. 2 ст. 364 (зловживання службовими повноваженнями) КК України. Загальні збитки, за версією слідства, становили 63,8 мільйона гривень.

Але, як повідомив керівник Центру протидії корупції Віталій Шабунін, справу щодо Альперіна 12 жовтня було закрито Вищим антикорупційним судом.

Тим часом, крім активного юридичного захисту, Альперін продовжив «обробляти» Одесу, яка є його базовим регіоном. Тут виник скандал із забудовою Артилерійського парку, зведеного на землях колишнього Другого єврейського цвинтаря, знесеного 1978 року. На його місці виник парк та автогаражний кооператив. Що відчували родичі похованих на цьому місці – здогадатися нескладно, до того ж тут були могили євреїв, які загинули, зокрема, й від єврейських погромів 1905 року. Але це історія, хоча ставлення до неї місцевої влади, м’яко кажучи, вражає.

Забудова єврейського цвинтаря: інтереси Альперіна лобіює голова фракції «Слуга народу»

Ще більш вражаючою є історія зі спробою Альперіна захопити чотири гектари землі, на якій колись був розташований Другий єврейський цвинтар. І тут він вступив у конфлікт з іншою впливовою в Одесі людиною – грецьким забудовником Пантелісом Бумбурасом, чия девелоперська фірма «Гефест» в особі ТОВ «Екател Авто» намагається вкрасти в Одеси гектар землі на вулиці Краснова, 4 в оренду «під розміщення паркінгів на землях суспільної та житлової забудови», хоча з капітальних споруд на території є лише один об’єкт площею 60 кв. метрів, а решта 9 940 кв. метрів становлять навіси для автомобілів, які нині використовуються під стоянку. Але справа в тому, що ця земля закриває будівництво, яке запланував Альперін, вихід на центральну вулицю. Альперін зумів відтяпати свої чотири гектари у Міністерства оборони, але будівництво Бумбураса залишає Альперіну лише вузький проїзд завширшки два метри.

Звичайно, така ситуація Вадима Альперіна не влаштовує, тому в Одеській міській раді розпочалися жаркі баталії щодо виділення ТОВ «Екател Авто» землі. Одразу ж згадали про знесений єврейський цвинтар.

За всієї справедливості даного запиту, в якому згадуються видатні представники єврейського народу, поховані на спірній ділянці землі, очевидним є факт, що доля їхніх останків (як і сотень інших євреїв, похованих на Другому єврейському цвинтарі) не цікавила нікого рівно до того моменту, поки земля не сподобалася Альперіну. Але, що ще цікавіше, питання порушив депутат Одеської міської ради Вадим Мороховський, який є головою фракції «Слуга народу».

Що просто вражає на тлі заяв президента, на чиєму іміджі та імені представники «Слуг» влетіли і до парламенту, і до місцевих рад. Все пояснюється досить просто – Мороховського в Одесі називають одним із представників Альперіна і в Одеській міській раді, і партії «Слуга народу».

Контрабанда та повернення ПДВ

Цю історію доповнює інша, з контрабандою текстилю та липовими поверненнями ПДВ, гроші від яких Вадим Альперін якраз і вкладає у забудову Одеси та людей, які лобіюють його інтереси в Одеській міській раді.

Через ту саму Одеську митницю, яку Альперін продовжує так само контролювати, на фірми, підконтрольні Вадиму Альперіну, заходять вантажі з трикотажем. 90% цих вантажів декларуються як дешева поліетиленова плівка, що знижує вартість розмитнення у десятки разів, решта декларується як трикотаж. Що дозволяє потім отримувати від держави сплачений ПДВ, причому Альперін за цим поверненням не стоїть у нескінченній черзі, подібно до інших одержувачів ПДВ, що повертається. На даний момент відомо два «комплекти фірм», на які оформляється цей текстиль.

Такий підхід, за інформацією джерел інтернет-видання «Монітор» на одеській митниці, дозволяє Альперіну «піднімати» на одному контейнері від 80 до 100 тисяч доларів США. Але це не все. Ще кілька десятків фірм засвітилися в іншому скандалі, цього разу спричиненому дивними контрактами ТОВ «МІК» із Міноборони на пошиття форми. Ці фірми поставляють на адресу ТОВ «МІК» текстиль, отриманий від низки фірм, афілійованих з Альперіним.

Але річ у тому, що цей текстиль не використовується у виробництві форми, яку ТОВ «МІК» шиє на замовлення Міністерства оборони. Проте лише сума ПДВ у закупівлях ТОВ «МІК» від фірм, наведених на фото вище, становить 145 мільйонів гривень.

Як пише «Монітор», гроші, вкрадені через ці схеми, Вадим Альперін вкладає у забудову Одеси та депутатів, які лобіюють його інтереси в Одеській міській раді. І заразом – у суддів, які так гуманно закривають стосовно нього кримінальні справи. Саме тому Вадим Альперін, незважаючи на санкції, відібраний український паспорт (після чого, до речі, його мали депортувати) і кримінальні справи (які успішно закриваються, як ви пам’ятаєте) продовжує бути тим, ким його назвав свого часу Зеленський – королем контрабанди.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Хто допомагає королю контрабанди Вадиму Альперіну забудовувати Одесу та закривати кримінальні справи? появились сначала на Антикорупційна правда.

В Україні закінчилася ера “збройових баронів”, які заробляють надприбутки на постачанні зброї з чорних ринків Балкан та країн пострадянського простору. Втім, деякі одіозні особи як Сергій Пашинський намагаються інтегруватися в структуру МО і залишитися в схемах не лише щодо закупівлі зброї, а й щодо її виробництва.

Як повідомляє The New York Times у статті, присвяченій корупційним схемам та спекулятивним доходам отриманим Сергієм Пашинським на постачанні зброї української армії, пов’язана з екс-нардепом “Українська Бронетехніка” стала найбільшим приватним постачальником зброї в Україні. У статті детально розбираються не лише схеми постачання зброї через Пашинського, а й зазначаються причини, через які український уряд та Володимир Зеленський були змушені на початку великої війни звернутися за допомогою у купівлі зброї до “символу корупції минулого”.

Якщо звернути увагу на таймінг, стаття в NYT про Сергія Пашинського виходить 13 серпня 2023 року, коли серед істеблішменту США вже не було секретом призначення нового міністра оборони в Україні. У цей час кандидатура Рустема Умєрова вже була узгоджена з основними акторами в США, а українське МО на чолі з Олексієм Резніковим трясли гучні корупційні скандали, що передували його відставці. У цьому контексті стаття в NYT дає чітке посилання про необхідність не лише заміни Резнікова, а й вимогу відсунути всі токсичні фігури від коштів, що виділяються США на купівлю та виробництво зброї в Україні.

Більше того, у своєму розслідуванні NYT згадує також роботу сина Сергія Пашинського Антона в оборонному секторі країни. У статті непрозоро натякають, що Антон Пашинський не може обіймати посаду у державній компанії з виробництва зброї у зв’язку з корупційною діяльністю батька. За інформацією наших джерел, єдина причина, з якої молодший Пашинський досі має відношення до держпідприємства – незавершене розслідування правоохоронців щодо його діяльності на посаді в КБ “Луч”. Нагадаємо, на запит правоохоронців роботу КБ “Луч” перевіряє Держаудитслужба. Вважаємо, що найближчим часом на нас чекають новини від правоохоронців з оцінкою заслуг Антона Пашинського в КБ “Луч”, або, як мінімум, усунення його з посади.

За інформацією наших джерел у Кабміні, Сергій Пашинський добре розуміє ситуацію, що склалася, але намагається зберегти вплив на МО шляхом політичних інтриг та медійного шантажу. Найяскравіший приклад – це скандал навколо підконтрольної Пашинському Дани Ярової, яку просували у заступники Рустему Умєрову. Варто зазначити, що Дана Ярова, будучи членом громадської антикорупційної ради при МО, сама потрапила до корупційного скандалу, пов’язаного з лобізмом компаній близьких до Пашинського. Зокрема, Ярова публічно захищала ТОВ “АТОМСЕРВІС”, яка у системі “Прозорро” влітку цього року виграла 22 публічні аукціони для забезпечення харчуванням ЗСУ.

Після невдалої спроби Сергія Пашинського поставити на посаду заступника міністра свою людину, Дані Ярової дали нове завдання – стати хедлайнером медійної атаки на голову Держаудитслужби Аллу Басалаєву. Тут два аспекти: перший, бажання Пашинського змінити близьку до нинішньої влади главу Держаудитслужби Басалаєву на більш поступливу кандидатуру. Другий: зберегти контроль за державним виробником озброєнь КБ “Луч”.

Сьогодні Пашинський хоч і став токсичним для української влади, але все ще “в обоймі” і продовжує займатися постачанням зброї, де-факто контролюючи роботу державного КБ “Луч”. Втім, час надприбутків Сергія Пашинського на українській армії добігає кінця: доведеться або піти вчасно і добровільно, або сісти надовго. Стаття у NYT останнє попередження.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Сумний кінець “збройового барона” Сергія Пашинського появились сначала на Антикорупційна правда.

Не встигла країна оговтатися від іспанської вілли одеського військкома і поїздок по берегу Світязя на елітному позашляховику його київського колеги, як виявилося, що голова Вінницького ТЦК Роман Потерлевич отримав квартиру, яка спочатку призначалася для бійця. Утім, за Потерлевичем стояв голова Вінницької обласної військової адміністрації Сергій Борзов, пише “Антикор“.

Це підтвердив місцевий забудовник та волонтер Володимир Хоменко. Саме він виділив сім’ям героїв житло, всього було вісім квартир. Про це Хоменко розповів у Facebook. Головним призвідником, як він стверджує, є голова Вінницької ОВА Сергій Борзов. Волонтер минулого року звернувся до нього, щоб провести в квартири газ, проте на відповідні документи він чекав дуже довго.

Хоменко вже підготував заяви до потрібних органів, щоб вони розібралися з корупціонером. Також він заявив, що місцевий військком Роман Потерлевич, котрий заволодів квартирою, просто виконував наказ голови ОВА Сергія Борзова.

Сама суть справи щодо віджиму у бійця тиловим «хєроєм» квартири цікава, однак ще цікавіша особистість голови Вінницької ОВА Сергія Борзова. Який є (хто би міг подумати?) вихідцем із КВН і починав кар’єру у команді «Вінницькі перці».

Подальша кар’єра Борзова теж дуже цікава – тут і робота на росії у Алєксандра Маслякова, і робота в Державному управлінні справами за Порошенка, і призначення головою ДУС за Зеленського:

Політичні вподобання Борзов змінював частіше, ніж шапки у «Весіллі в Малинівці»: тут і «Фронт змін», і «Ліберальна Україна», і «Слуга народу»:

Правда, зі «Слугою народу» не пощастило – під час виборів мера у Вінниці у 2020 році Борзов набрав аж 6% голосів – вінничанам явно набрид КВК і вони хотіли чогось іншого.

У цьому йому ніщо не завадило, як не завадив і перед призначенням Сергія Борзова головою ДУС, скандал із незаконним отриманням останнім службової кварти у майже 200 метрів у Києві.

Як писали тоді ЗМІ, «прийшовши до ДУС, Борзов безкоштовно приватизував елітну 187-метрову квартиру на столичному Печерську.

Розташована вона у багатоповерхівці на бульварі Лесі Українки, а коштує “конфіскована” біля Головного управління з обслуговування іноземних диппредставництв “скромна” квартира загалом близько 10 млн грн. За цим фактом НАБУ навіть порушило кримінальне провадження, яке, втім, нічим так і не закінчилося».

Перед призначенням на посаду голови Вінницької ОДА до Зеленського намагалися апелювати щодо персони Борзова, але він відповів так:

Причинами такого настрою президента було не лише те, що ключові посади в Україні роздавалися колишнім гравцям у КВК. Причиною було й те, що дружиною людини, яка з тріском програла вибори мера у Вінниці, є народний депутат від партії «Слуг неукраїнського народу» (ще одна несподіванка) Ірина Наумівна Борзова:

Яка, своєю чергою, теж змінила цілу низку політичних партій: На місцевих виборах 2015 року Ірина Борзова балотувалася до Вінницької міської ради від партії Володимира Гройсмана «Вінницька Європейська стратегія», досі є головою Вінницької міської організації політичної партії «Український дім», однак депутаткою стала саме від «Слуги народу».

І це – не менше, а може, навіть і більш цікава персона, ніж її чоловік, який всього-на-всього зумів віджати пару квартир – одну у держави, іншу – у солдата. Бо в Ірини Наумівни та її батька, Наума Йосиповича Барулі, є бізнес як в окупованому Криму, який вони переоформили у 2016 році згідно з російським законодавством, так і на території самої російської федерації:

В одному з них – ТОВ «Профіль-Н» (ООО «Профиль-Н») – народний депутат України Ірина Наумівна Борзова є співвласником разом із своїм батьком, Наумом Йосиповичем Барулею.

Правда, у минулому році підприємство було збитковим, але суть від цього не змінюється. Підприємства тестя голови Вінницької військово-цивільної адміністрації в інших регіонах росії компенсують ці збитки. Крім того, цікаво, що до 2018 року Наум Баруля був власником і керівником телерадіокомпанії, зареєстрованої у Москві:

Наум Баруля не цурається і смішного бізнесу – із 1999 по 2013 рік він керував фірмою «АМіК» (“Олександр Масляков та компанія”), яка володіє правами на найвідоміший на пострадянському просторі гумористичний телепродукт – КВК.

Після початку війни на Донбасі «АміК» поділилася надвоє. Наум Баруля спільно з «95 кварталом» у 2014 році став одним із засновників «Ліги сміху» – вітчизняного аналога КВК. Прописалася «Ліга сміху» на телеканалі 1+1, яким володіє бенефіціар Володимира Зеленського Ігор Коломойський.

Так що секрет того, яким чином Ірина Баруля-Борзова стала народним депутатом, очевидний. Таким же очевидним є і секрет стрімкої кар’єри «Веселого перця» Сергія Борзова, якому Зеленський пробачив навіть роботу у Порошенка.

Тому, ознайомившись із біографією голови Вінницької обласної військової адміністрації, чомусь не видається дивним факт того, що він віджав квартиру у солдата. Зрештою, «какая разніца», хто в тій квартирі живе. Головне, «чтоби в нєй било свєтло».

“Антикорупційна правда”

Сообщение Голова Вінницької ОВА Сергій Борзов віджимає квартири у солдатів і держави появились сначала на Антикорупційна правда.

У цей пакет санкцій також потрапила скандально відома «Фінансова Компанія Лео», що спеціалізується на схемах розрахунку за онлайн ігри та ігрові продукти. Основною схемою є так званий «міскодинг» – вид шахрайства у банківській мережі, яке полягає у заміні призначення платежу. Тому держава бачить ці фінансові операції не як ставки на гру, а як придбання будь-яких інших товарів та послуг, пише “Антикор”.

У свою чергу, Національний банк України скасував реєстрацію міжнародної платіжної системи LEO та виключив інформацію про цю платіжну систему з Реєстру платіжної інфраструктури. Таке рішення було ухвалено 20 березня 2023 року у зв’язку із застосуванням персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо ТОВ «ФК ЛЕО», яке є оператором цієї платіжної системи. Внаслідок злочинної діяльності даної компанії державний бюджет України недоотримував десятки мільйонів гривень щомісяця. І це під час війни із російським агресором.

При уважному ознайомленні з цим рішенням нашу увагу привернув дуже цікавий персонаж, який є співзасновником «Фінансової компанії Лео». Знайомтеся, Гордієвський Вадим Іванович, який гордо величає себе інвестиційним банкіром і фінансовим експертом. Ми вирішили розібратися, чи це так насправді. Як виявилося, Вадим Іванович екс-чиновник із чималим корупційним стажем та досвідом, який і став у нагоді йому при «схематозах» у ЛЕО.

За Віктора Ющенка у 2008 році Гордієвський обіймав посаду заступника голови Бориспільської РДА і займався земельними питаннями. Мав безпосереднє відношення до Віктора Балоги, який на той час очолював адміністрацію президента Ющенка. Саме за Гордіївського бориспільські землі зазнали наймасштабнішого розпилу з подальшим розпродажем. Того ж 2008 року його зі скандалом звільнили з посади, але до кримінального розгляду справа так і не дійшла. Допомогли великі гроші та зв’язки у владних кабінетах, а наш герой став доларовим мільйонером.

Вадим Іванович завжди вважався людиною, яка тримала носа за вітром і після приходу до влади Януковича без довгих роздумів стала членом і його команди. І вже у 2012 році Гордієвський займає крісло керівника служби автомобільних доріг на Одещині. Враховуючи той факт, що до облавтодору він прибув виключно як столичний «десант», зв’язок із місцевими силовиками та чиновниками був налагоджений вкрай оперативно. З деякими з них він полягає у дружніх стосунках і зараз. На посаді керівника дорожньої служби він перебував рівно доти, доки була можливість пиляти гроші, що виділяються на ремонт і обслуговування доріг. А це багатомільйонні грошові потоки. З цієї посади він пішов самостійно після того, як було повністю припинено фінансування даного відомства, а корівка, як він любив висловлюватися, була видоєна до останньої краплі.

Як кажуть обізнані люди з найближчого оточення Гордієвського, карколомна держслужбовця, безкарність і мільйони доларів, що звалилися на голову, остаточно зірвали йому дах. Зловживання не тільки алкоголем, а й іншими речовинами, що змінюють свідомість людини, тільки посилили цю ситуацію. Вадим Іванович, у прямому значенні цього слова, почав крутити дулі горобцям. У цьому стані він перебуває, і досі.

Крім компанії Лео, що потрапила під санкції РНБО, наш герой є співзасновником маловідомої, але від цього не менш сумнівної, «Фінансової Компанії Альта Капітал». І знову фінансова компанія, як ми бачимо. Фінансовий геній, не інакше. Одним із основних напрямків компанії є видача грошей у кредит для виходу підозрюваного у кримінальному правопорушенні під заставу. Дуже цікаво, погодьтеся.

Щось нам підказує, що і ця фінансова компанія Гордієвського має всі шанси на санкції РНБО у кращому для нього випадку. А враховуючи його послужний список, цілком імовірна й серйозніша реакція з боку правоохоронних органів та чинної влади. Спокійні ми тільки в одному, що Вадим Іванович точно знає, як вийти під заставу, коли грошей немає, але є елітна і дорога нерухомість. Питання лише в тому, щоб вона раптово не опинилася під арештом.

А тепер ми хочемо нагадати Вадиму Івановичу Гордієвському його щасливі бориспільські часи. Тільки чи щасливі? Час покаже.

Бориспільська мафія

Злодії в Україні не лише незнищенні, як колорадський жук, а й до того ж мають дивовижну здатність шалено розмножуватися не лише у спокійні часи, а й у період криз. І без автомата з цією нечистю розібратися, таки не вдасться. Просто тому, що злодії іншого закону не розуміють.

Про земельні махінації в Україні, і в Київській області, зокрема, писалося чимало, видавалося всіляких наказів про боротьбу з цими махінаціями неміряно. Лідирував за кількістю скандалів Бориспільський район Київської області. Тут і діяльність рейдера-наркоторговця Годунка, і вбивство Олега Шеремета, низка замахів на вбивство, скандал із місцевим суддею, який у лютому 2007 року позбавив близько 500 селян паїв на ділянки загальною площею понад 1 тис. га. Тоді в ситуацію був змушений особисто втрутитися Президент? І що? І нічого. Бориспільський район продовжує лідирувати за кількістю злочинів, пов’язаних із продажем землі. Проте зараз ці злочини скоюються за новою схемою, але все з тими ж учасниками. Збитки, завдані державі в Бориспільському районі, за один лише останній рік оцінюються в мільйони доларів. Число жителів району, обкрадених місцевою владою, обчислюється тисячами. Тож не варто дивуватися, якщо у Бориспільському районі незабаром знову пролунають постріли.

Діючі лиця

Керує адміністрацією Бориспільського району друг та земляк Віктора Балоги Йосип Головаті. Ще у липні 2008 року на ім’я Президента України було направлено спільний депутатський запит депутатів ВР від «Партії регіонів» та «Нашої України» щодо земельних махінацій ставлеників Балоги у Бориспільському районі Київської області. Ось як прокоментували тоді цю подію депутати: «На початку липня цього було направлено Президенту низку депутатських запитів. У тому числі низку запитів було написано Балозі. Відповіді на ці запити не надійшло. Нас проігнорували – і ми розуміємо чому. Бо там зазначаються люди, яких «кришує» Балога. Це, насамперед, голова райадміністрації Бориспільського району та його заступник, які звинувачуються нами у корупції та зловживанні службовим становищем – фактично у сприянні крадіжкам земель у Бориспільському районі. З конкретними фактами та кримінальними справами.

Крім того, писали запити про те, що за фальшивими документами було призначено одного із заступників голови Бориспільського району. До цього його було призначено директором департаменту управління капітального будівництва МНС. У цей час Балога був міністром. Ось ці люди повністю покриваються Балогою.

У запиті також зазначається, що незаконно приватизовано на нібито співробітника Секретаріату (зараз перевіряється, чи співробітник ні) близько 400 гектарів землі. Це також Балога покриває. Втручається і СБУ, і Генпрокуратура у покриття цих злочинів. Навіщо нам потрібен такий глава Секретаріату Президента, який дурить Президента, йому це все не повідомляє і сприяє злочинам у країні?

Справа в тому, що цей запит підписали не лише представники Партії регіонів, а й представники «Нашої України». От нехай тепер Президент сам думає, що робити. Або він візьме на себе відповідальність за дії Балоги і теж стане людиною, яка заохочує земельну мафію в країні – або розбиратиметься з Балогою».

Проте, самі жителі Бориспільського району вважають, що в земельних махінаціях першу скрипку грає все-таки не Главаті, а один із його заступників – хтось Вадим Гордієвський (він же Лазарєв), який очолює організоване злочинне угруповання, до якого входить відоме в районі сімейство Коржів, а також низка кримінальних авторитетів.

Вадим Гордієвський – особистість дуже цікава. Дивно не лише те, чому він досі не сидить, а й яким чином він уже кілька років обіймає відповідальні державні посади.

Офіційна біографія Гордієвського досить скупа:

1.Гордієвський Вадим Іванович – народився 14 березня 1974 року у м. Первомайську Миколаївської області. Громадянин України. Освіта вища: у 2007 році закінчив Горлівський інститут МАУП. З грудня 2005 року до січня 2006 року – старший менеджер ТОВ «Україна Агро — Трейд – Н» м. Черкаси. З лютого 2006 року до вересня 2006 року – заступник генерального директора ТОВ «Украгро-Н» м. Черкаси. З вересня 2006 року до березня 2007 року – директор Державного підприємства «Управління капітального будівництва при Міністерстві України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи» м. Київ. З жовтня 2007 року по теперішній час – заступник голови Бориспільської райдержадміністрації з питань реалізації у районі державної політики в агропромисловому комплексі, земельних відносинах.

Неофіційну він старанно ховає. За офіційною версією, Гордієвський народився в місті Первомайську Миколаївської області 14 березня 1974 року. Проте, як свідчать документи податкової адміністрації, насправді він народився 14 березня 1974 року у Горлівці Донецької області та носив аж до 2000 року прізвище Лазарєв. У тій же квартирі на вулиці Леніна, де було прописано у Горлівці Вадим Лазарєв проживає його мати Гордіївська Тетяна Валентинівна, чиє прізвище вже у вельми зрілому віці взяв Вадим Лазарєв. Навіщо і чому «плутав сліди» Вадим Лазарєв (Гордієвський) нам не відомо. Можливо, просто перебував у розшуку. Але пристрасть до подвійного життя виявлялася у хибних даних про місце народження та зміні прізвища, а й у інших моментах біографії нашого героя.

Цитуємо газету «Дзеркало тижня»:

Історія одного із заступників Бориспільської райдержадміністрації має всі шанси відкрити нову сторінку у життєписі представників від влади із сумнівною освітою.

Хоча рівень фігурантів колишніх викриттів був значно вищим, але ситуація з Вадимом Гордієвським, який займається у Борисполі земельними питаннями, має державне значення. Адже цього чиновника підозрюють не мало не мало в обмані президента Віктора Ющенка. У всякому разі, саме так подаються події у депутатському зверненні Геннадія Москаля, який днями надійшов до секретаріату глави держави.

У документі стверджується, що В. Гордієвський «свідомо ввів в оману» президента, надавши «сфабриковані документи про свою вищу освіту». Це дозволило йому згідно з відповідним указом обійняти у жовтні 2007 р. нинішню посаду.

Причому чиновник скористався липовим документом про вищу освіту втретє. Вперше він пред’явив його до Міжрегіональної академії управління персоналом у 2005 р. У результаті заочно за два роки замість п’яти він здобув другу вищу освіту за спеціальністю «економіст — фінансовий менеджер». А 2006 р. на основі купленого диплома В. Гордієвський отримав посаду директора держпідприємства «Управління капітального будівництва» при МНС, яку обіймав до вересня 2007 р.

Провал студента

Вирахували лжестудента через його неуважність. В одній із автобіографій для держустанови він зазначив, що у 1992 році вступив і у 1996 році закінчив Український державний педагогічний університет імені Драгоманова. Але цей виш ніколи так не називався. Натомість «Український» треба було написати «Київський».

Але якщо цю описку можна було пояснити людською забудькуватістю, факт отримання диплома на прізвище Гордієвський остаточно розвіяв сумніви в справжності документа. Справа в тому, що до 2004 року Вадим Гордієвський носив прізвище Лазарєв, на яке за ідеєю і мав бути оформлений диплом. Більше того, у педагогічному університеті немає відомостей про те, що у 1996 році його закінчував студент Гордієвський.

У нешкідливих, на перший погляд, маніпуляціях із документами про вищу освіту чітко проглядається частина третя ст. 358 Кримінального кодексу — «Використання свідомо підроблених документів», що передбачає покарання у вигляді штрафу у розмірі до 50 мінімальних доходів громадян, арешт терміном до півроку або обмеження волі терміном до двох років.

Тому у зверненні до президента народний депутат просить призначити службове розслідування, на час якого усунути від виконання обов’язків В. Гордієвського. Крім того, на його думку, Генеральна прокуратура має порушити кримінальну справу за цими фактами.

Депутатське звернення на цю тему надійшло й до уряду. У ньому прем’єра Юлію Тимошенко просять доручити Головному управлінню державної служби розібратися у ситуації. Про реакцію цей сигнал поки що нічого не відомо. Але В. Гордієвський продовжує працювати. Наскільки його діяльність успішна, важко судити. Але однозначно можна сказати, що скандал із дипломом не єдиний, у якому фігурує персонаж із цим прізвищем.

Справа про номерки

Як тут не згадати любителя театру Ручечника із серіалу «Місце зустрічі змінити не можна», відомого здатністю непомітно для жертви витягнути вбиральню. З Вадимом Гордієвським теж пов’язана історія з номерками, щоправда, йшлося одразу про 47. Відомо про неї стало зі звернення мешканців села Дударків.

У квітні цього року в цьому селі проводилося жеребкування щодо поділу земельних ділянок. Заступник голови Бориспільської райдержадміністрації нібито привіз 620 номерків для жеребкування, хоча, згідно зі складеними списками, участь у жеребкуванні мали взяти лише 573 особи. Як стверджують очевидці, в ящик пан Гордієвський кинув 573 номерки, як і належить, а ось решту 47 при всіх поклав собі в кишеню. Мешканці села підозрюють, що за цими «зайвими» жетонами було заховано найкращі земельні ділянки.

Якщо це правда, то є перевищення службових повноважень, що також вимагає реакції прокуратури. Відповідне звернення депутати направили у травні, але відповіді не отримали. Повторний запит вони передали у червні. Але реакція була, найімовірніше, та сама. Запит переправили до обласної прокуратури, де про нього, схоже, забули.

Така реакція, м’яко кажучи, насторожує. Адже саме з Бориспільським районом пов’язаний найрезонансніший і найтриваліший земельний скандал, коли місцевий суддя в лютому 2007 року позбавив близько 500 селян паїв на ділянки загальною площею понад 1 тис. га. У ситуацію змушений був втрутитися президент.

Здавалося, що після цього про нові земельні афери забудуть. Але громадські організації продовжують шукати правду та звертатися до керівництва країни з проханням допомогти розібратися з фактами розкрадання земель сіл Велика Олександрівка, Щасливе, Гора та інших.

У цьому нічого дивного. Адже досі країна так і не почула, яке ж покарання зазнали винні у скандалі з паями у Бориспільському районі. Тобто. покарання фактично відсутнє.

У умовах зростає попит на «своїх людей» на державній службі. Їх не злякати статтею Кримінального кодексу. Вони мають щось більше, ніж освіта, досвід роботи чи знання, — вони звикли вирішувати будь-які проблеми, не задаючись питанням, наскільки законними є їх методи досягнення мети.

Гордієвський-Лазарєв, Коржі та інші

Наш герой – Вадим Гордієвський, незважаючи на те, що перебуває на держслужбі, є засновником кількох фірм:

БЛАГОДІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ «УКРАЇНСЬКИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ ФОНД 3000» – разом із власною дружиною, Гордіївською Ганною Сергіївною та якимсь Єгоровим Олександром Едуардовичем. Ця довірена особа Гордієвського має низку фірм у Києві та Черкасах: «ТЕХНІКС-95», «ЄВРОБУДИНОК-3000», «УКРАЇНААГРОТРЕЙД-Н», ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «ДАНАТ», «СЛУЖБАСПЕЦБУД-Н».

Всі ці фірми так чи інакше причетні до махінацій Гордіївського із землею Бориспільського району. Ноу-хау Гордієвського є спосіб перепродажу землі. Дані про вже продану земельну ділянку просто видаляються з районного кадастру, до нього вписуються нові власники, які отримують технічну документацію на землю та отримують держакти. А коли попередні власники, шоковані подібним свавіллям, намагаються повернути свою землю – їм радять не ходити ні до правоохоронних органів, ні до суду. Щоб не виявитися одного разу з проломленим черепом.

У підготовці технічної документації та в силовій складовій афер Гордієвському допомагає відоме у бориспільському районі сімейство Коржів. Основним підприємством Корж є фірма «Широта», яка змінила в 2004 році свою назву на ТОВ «Агаті-5». Саме ця фірма і займається основними аферами із землею. Серед її засновників Іван та Михайло Коржі, Ірина Косянчук, Тетяна Печатнова, Василь Кушніренко та Бакіров Тумбат Самед Огли. Пан Бакіров виконує в ОЗУ відповідальну роль у зв’язках із злочинними спільнотами азербайджанської діаспори, які здійснюють силове прикриття махінаторів. Також до засновників входить дружина Самеда Огли – Бакірова Катерина Сергіївна.

Ще одна фірма Коржей – ТОВ «Кроки -5», що спеціалізується на фальсифікації землемірних, геодезичних та гідрографічних робіт. До її засновників входять Іван Корж, Олександр Печатнов, Микола Кияшко та Василь Кушніренко. Також Коржі керують Асоціацією інвесторів Бориспільського району, яку правильніше було б називати асоціацією з обману інвесторів. До засновників Асоціації входять крім Коржей Володимир Ситник, Дмитро Кутах, Петро Ключка, Владислав Червінський, Анатолій Бідюк, Олександр Кондрашов, Михайло Герус та Дмитро Кришталь.

Наступне підприємство Коржей – обслуговуючий кооператив «Сакура», розташований у Гнидині Київської області та займається нібито управлінням нерухомістю. Серед його засновників крім Коржі якась Марія Боднар, яка проживає у Вінницькій області, Олександр Леснічук, який проживає в Броварах, Ігор Макаренко, який проживає в Києві та киянка Пелагея Кузьменка. Є підстави припускати, що фірма є фіктивною і використовується для переведення в готівку грошей.

Найцікавішою фірмою Коржей є компанія «АЛТЛАНДС ОВЕРСІЗ КОРП.», що знаходиться в державі Белізі на вулиці ПРИНЦЕС МАРГАРЕТ ДРАЙВ 5756. Для чого «скромним» бориспільським земельним махінаторам нескромна «офшорка» в Белі. Для того, щоб гроші виводити. Адже рано чи пізно доведеться тікати, і Коржі це чудово розуміють. Засновники офшорки окрім Коржі якась Куликова Наталія Євгенівна, яка проживає в Києві, на Повітрофлотському проспекті 23, кв 61. До неї начебто вже виїхали.

Далі буде…

“Антикорупційна правда”

Сообщение Гордієвський Вадим Іванович: чому шахрай з ФК «Альта Капітал» досі на волі? появились сначала на Антикорупційна правда.

Після того, як днями виявилося, що Юрій Голик отримав від голови Дніпропетровської обласної військової адміністрації дозвіл на виїзд з України як водій Благодійного фонду «Пісні, народжені в АТО», до мережі потрапили документи про те, що фірма, пов’язана з Голиком, отримувала величезні виплати із держбюджету, пише “Антикор“.

Йдеться про фірму «Будінвест інжиніринг», зареєстровану на фітнес-тренера та баскетболіста, яка торік отримала з державного бюджету мільярди гривень.

Як повідомив на своєму Facebook народний депутат України Гео Лерос, «незважаючи на розголос про скандальний корупційний асфальтний контракт у 1,5 млрд грн з фітнес-тренеркою Резниченка та Голика, про який стало відомо у листопаді 2022 року, влада Зеленського все одно продовжувала щедро виплачувати бюджетні кошти компанії “Будінвест інжиніринг”, якою вона володіє. Десятки мільйонів гривень виведені з бюджету, навіть більше, укладали нові контракти!».

Сума, отримана минулого року з державного бюджету ТОВ «Будінвест інжиніринг», вражає уяву – 1 мільярд 550 мільйонів 342 тисячі 627 гривень та 57 копійок.

Тут уже хочеш чи не хочеш, але мимоволі згадаєш президентський пасаж про те, що «якщо ми фінансуватимемо армію, то ми не матимемо грошей на дороги». А розібравшись із фірмою «Будінвест інжиніринг», цей пасаж сам собою уточнюється: не буде грошей на розкішне життя координатора програми Зеленського «Велике будівництво» Юрія Голика.

Тому що – і про це чудово відомо всім – ТОВ «Будінвест інжиніринг», що щедрою рукою одержують вкрадені (давайте називати речі своїми іменами) в армії гроші, оформлене на двох безумовних «фунтів». За якими стоять відомі у Дніпрі брати Володимир та Леонід Дубинські, яких Україна ось же кілька років ніяк не спроможеться зловити та передати до США, де їх розшукує ФБР, та Юрій Голик із Валентином Резниченком.

Згідно з даними реєстрів, власником ТОВ «Будінвест інжиніринг» значиться Павло Миколайович Чухно:

Одноосібним «бенефіціаром» він став нещодавно після торішнього скандалу з бюджетними вливаннями у фірму, після якого САП навіть порушила кримінальну справу. Щоправда, на потік грошей із держбюджету воно ніяк не вплинуло – подивіться на документи, наведені вище, та на фінансові результати фірми.

А на момент виникнення скандалу та відкриття кримінальної справи у ТОВ «Будінвест інжиніринг» бенефіціарів було два: згаданий Чухно та Яна Олександрівна Хланта, яку оперативно прибрали із «власників» у листопаді минулого року:

Суть від цього не змінилася – замість двох “фунтів” залишився один. Чому ми стверджуємо, що Чухно та Хланта – звичайні номінали, на яких оформлено ТОВ «Будінвест інжиніринг»? Все просто треба просто знати, хто ці люди.

Річ в тому, що Яна Хланта – це звичайний фітнес-тренер із зареєстрованим ФОПом із зазначенням виду діяльності:

Реклама у соцмережах це підтверджує:

Дуже сумнівно, що власниця фірми, яка отримала з держбюджету кілька мільярдів гривень, на дозвіллі за недорого підробляє тренером у спортзалі.

Щодо іншого «бенефіціара», Павла Чухна, то він до червня 2020 року був керівником Спортивного клубу «Прометей», власником якого є Володимир Дубинський:

Крім того, Павло Чухно є співзасновником місцевої федерації баскетболу:

Водночас в одному з інтерв’ю Володимир Дубинський назвав Павла Чухна «бізнес-партнером»:

У чому полягає це “бізнес-партнерство” – до кінця незрозуміло: єдиним легальним бізнесом, який мав Павло Чухно, було ТОВ “Сталь-екс”, визнане банкрутом ще у 2012 році:

Втім, можливо, що Павло Миколайович не просто «фунт», а справді має якусь вагу в мініімперії Дубинських – його родичка Олена Чухно є співвласником Царичанського та Криничанського асфальтобетонних комбінатів, які також є виробниками будматеріалів для «Будінвест інжинірінг» .

Отже, Чухно пов’язаний із братами Дубинськими. До речі, не варто їх плутати із народним депутатом Дубинським, це просто однофамільці. Репутацію вони мають дуже скандальну, а після афери з будівельною компанією у США їх активно розшукує ФБР. Точніше – просить Україну про видачу вульгарних братів із 2019 року. Але влада вдає, що не знає, про кого йдеться.

Щодо Яни Хланти, то вона пов’язана з Юрієм Голиком і (на той момент) головою Дніпропетровської ОДА Валентином Резниченком.

Як з’ясували «Схеми», Яна Хланта – подруга Валентина Резниченка, багаторічного голови Дніпропетровської ОДА та багаторічного партнера з бізнесу Юрія Голика.

Після скандалу, який спалахнув у результаті публікації «Схем», проти Резниченка порушили кримінальну справу, а в січні цього року йому довелося піти у відставку. Ключовими епізодами цієї справи є діяльність ТОВ «Будінвест інжиніринг», яке отримувало багатомільярдні підряди від держави на будівництво доріг.

Але, як випливає з публікації та Гео Лероса, кримінальна справа була ні чим іншим, як фіговим листком, покликаним заспокоїти громадськість. Ні сам Резниченко, ні брати Дубинські, ні Голик, ні номінали Хланта та Чухно жодним чином не постраждали від так званого «наслідку».

Утім, у Юрія Голика якісь проблеми, можливо, почалися. Як повідомили цими днями ЗМІ, він оформив собі дозвіл на виїзд за кордон.

Але цілком можливо, що цей дозвіл, отриманий від голови Дніпропетровської ОВ Володимира Орлова, послужить не для втечі. А для того, щоби просто впорядкувати фінансові питання в європейських банках, куди виводяться гроші від крадіжки на дорогах. Втім, це ми невдовзі дізнаємось. Цілком імовірно, що батальйони Монако та Куршевель поповняться ще одним бійцем – Юрієм Голиком, координатором програми Володимира Зеленського «Великого крадівництва».

“Антикорупційна правда”

Сообщение Фірма, пов’язана з Юрієм Голиком та Валентином Резниченком, отримує мільярди з держбюджету, незважаючи на кримінальну справу появились сначала на Антикорупційна правда.