У 2025 році тихе й непомітне на папері харківське угруповання раптом перетворилося на одного з рекордсменів держзакупівель. Компанія, пов’язана з родиною кримінального діяча Олега Кіяшка, нахапала державних контрактів більш ніж на 80 мільйонів гривень — на ремонти енергооб’єктів, які росія методично руйнує своїми обстрілами. Хто стоїть за цією історією? Той самий Кіяшко — персонаж із кримінальною біографією, підозрюваний у співучасті в банді «Князя», що раптом виринув у ролі співвласника холдингу «Харківенергоремонт».
ТОВ «Харківенергоремонт-холдинг» значиться частиною корпоративної групи «ХАЕР», що належить бізнесмену Сергію Кузярі — людині, яка довгі роки була наближена до клану Януковича та проходила у справах про постачання вугілля на окупований Донбас. У цій історії поруч із Кузярою фігурує і державний зрадник Медведчук.
У 2025 році «Харківенергоремонт-холдинг» буквально увірвався в державні тендери на ремонт ТЕС. Найщедріші замовники — Трипільська ТЕС та Зміївська ТЕС, обидві підконтрольні «Центренерго». Перша кинула харківській конторі 55,5 млн грн, друга — ще 7 млн грн. І це лише за один рік.
Партнером Кузяри в групі «ХАЕР» є все той же Олег Кіяшко. Інформація про це спливла не в реєстрах, а в декларації його дружини — судді Валерії Казарцевої. У звіті за 2024 рік вона вказала, що Кіяшко володіє 50% ТОВ «Харківенергоремонт». Офіційно ж у реєстрі йому належить тільки 25% у дочірній структурі «Спецтех-ХАЕР». Зрозуміло чому: кримінальне минуле краще не світити.
У 2020-му СБУ та ОГП затримали банду, що працювала під контролем харківського кримінального авторитета Вадима Казарцева на прізвисько «Князь». Їм інкримінували викрадення людей, незаконне позбавлення волі, розбої та заволодіння майном. Під час обшуків вилучили готівку: 8,4 млн грн, 170 тис доларів, 40 тис євро. Серед затриманих — Олег Кіяшко. «Князь» же, його тесть, отримав підозру заочно, бо втік за кордон.
У цій же справі був затриманий директор фірми Кіяшка — Руслан Колядинський. Його ім’я вже фігурувало у справі про видобуток піску, де держава недоотримала майже 1 мільярд гривень. Схема була банальною: фірма мала дозвіл на одну ділянку, а копала пісок ще й на сусідніх територіях, на які права не було. До неї були залучені три підконтрольні компанії. Ключовим фігурантом значився саме Колядинський. І хоча збитки — колосальні, у 2022 році він вийшов на волю під зобов’язання військової частини, бо мобілізувався до ЗСУ.
У справі «Князя» виринає ще один персонаж — Валерій Шелковін, у міжнародному розшуку за організацію замовного вбивства бізнесмена Ігоря Сала. У 2019 році під автівку Сала підклали вибухівку: загинув його охоронець, сам бізнесмен вижив. Слідство вважає, що замовником був саме Шелковін — соратник Кіяшка. За день до підозри він утік у Туреччину й з того часу не повертався.
Олег Кіяшко — не просто член банди «Князя». Він — його зять. Дочка Казарцева — Валерія — працює суддею й регулярно подає декларації. У документах за 2020 рік родина вказала 22 об’єкти нерухомості та 12 гектарів землі. Уже в 2021 році це майно зникло, але жодних доходів від його продажу в деклараціях не з’явилося. Так само й доходів Кіяшка, хоча у паперах фігурують фірми, які він де-факто контролює.
У декларації за 2024 рік Казарцева раптом зазначила, що отримала від чоловіка подарунки на понад 2,3 млн грн, а діти — ще майже 3 млн. Частину подарунків дала також її мати — вдова «Князя». На фоні повної відсутності офіційних доходів Кіяшка це більше схоже на банальне відмивання грошей.
У цьому кримінальному «колективі» був і ще один гравець — Михайло Гончаренко («Гончарик»). Він вимагав у Колядинського 250 тисяч доларів, погрожуючи «закрити» Кіяшка через суди. Але вийшло навпаки: завдяки впливу дружини-судді саме Гончаренка посадили на 7 років. Його навіть шукали рік, поки затримали. Він намагався вийти за статусом військовослужбовця, але суд відмовив.
Підсумок: зять кримінального авторитета, учасник банди, фігурант резонансних справ і людина з нульовими офіційними доходами отримує частку в підприємстві, яке ремонтує критичну інфраструктуру під час війни. Його ім’я ретельно ховають у реєстрах, хоча в реальності він має 50% бізнесу. Це означає, що половина прибутків із державних контрактів, які мали би відновлювати ТЕС, іде в кишеню людині, яка вже завдала державі збитків у розмірі мільярда. І це — не припущення, а факт.
