Після появи серії журналістських розслідувань, у яких згадуються можливі зв’язки Ростислава Шурми та Павла Щербаня зі схемами навколо банку «Альянс», інформаційний простір почав стрімко змінюватися. Частина критичних матеріалів зникає, інші — оскаржуються, а пошукова видача поступово «очищується» від незручних згадок.
Втім, сам банк продовжує фігурувати у низці гучних історій. Однією з найбільш резонансних стала справа, пов’язана зі спробою передачі хабаря детективам НАБУ та прокурорам САП у контексті розслідування збитків «Укренерго». Крім того, у відкритих джерелах неодноразово з’являлася інформація про штрафи від Нацбанку за порушення правил фінансового моніторингу, проблеми з виконанням гарантій перед державними структурами та претензії до достовірності звітності.
Попри це, «Альянс» залишається на ринку. Серед можливих причин називають неформальний політичний вплив. Зокрема, йдеться про заступника голови Офісу Президента Ростислава Шурму, якого пов’язують із головою наглядової ради банку Павлом Щербанем. За словами джерел, саме ці зв’язки можуть забезпечувати банку певний рівень захисту як від регулятора, так і від правоохоронних органів.
Формально ключовим акціонером установи є Олександр Сосіс, однак у банківських колах давно вважається, що стратегічні рішення зосереджені в руках Павла Щербаня. Його кар’єра охоплює низку фінансових установ, частина з яких у різні роки асоціювалися з ризиковими або сумнівними операціями.
З 2018 року Щербань безпосередньо пов’язаний із «Альянсом», де пройшов шлях від топменеджера до голови наглядової ради. Паралельно він поступово нарощував свою частку в банку, отримавши дозвіл на придбання понад 25% акцій.
На ринку також циркулює думка, що «Альянс» може виконувати функції так званого «схемного банку» — інструменту для обслуговування тіньових фінансових потоків. Зокрема, мова йде про операції, пов’язані з гральним бізнесом, частина якого може працювати поза межами правового поля.
Окремий інтерес викликають бізнес-активи, пов’язані зі Щербанем. Серед них — газовидобувна компанія, аграрні активи та ІТ-напрям, що об’єднує кілька компаній, орієнтованих на фінансові технології. У деяких випадках джерела припускають, що реальними інвесторами цих проєктів можуть бути інші впливові особи, зокрема представники влади.
Попри значні інвестиції, частина бізнесів демонструє збитковість, що викликає додаткові питання щодо їхньої економічної доцільності та справжніх цілей.
У підсумку формується картина, де банківська установа, політичні зв’язки та різнопрофільні бізнес-інтереси переплітаються у складну систему. І хоча офіційно більшість процесів виглядає законною, накопичення скандалів і підозр створює підґрунтя для подальших розслідувань.
