В мае Президент Владимир Зеленский своим указом ввел в действие решение СНБО, где в перечне физических лиц, на которые наложены санкции, фигурирует Игорь Наумец – президент группы компаний UNIGRAN, занимающейся добычей полезных ископаемых и производством стройматериалов на Житомирщине и Киевщине.

Санкции СНБО были применены к ряду физических и юридических лиц, владеющих или владеющих компаниями группы UNIGRAN:

• Westgrinite Holdings Limited (Кипр), владеющая 99% капитала ООО «Юнигран» и 10,53% ООО «Юнигран-Сервис».
• Елена Калпа, гражданка Британии, указанная конечной бенефициарной владелицей ООО «Юнигран», ООО «Юнигран-Сервис», АО «Малинский Камнедробильный завод» (АМ МКДЗ), ЧАО «Пинязевицкий карьер».
• Калпа контролирует их через Smartdixi Limited (Кипр), которая тоже под санкциями.
• E.S. Mining Company Limited (Кипр). Компания с похожим названием – S Mining Company Limited – указана как владелица 80,45% АО МКДЗ, 97,17% ЧАО «Пинязевичский карьер» и 61,68% АО «Коростенский карьер».

Игорь Наумец — гражданин России, бежавший из Украины накануне полномасштабного вторжения. В январе-феврале 2023 г. он успел переоформить свои доли в компаниях на Елену Калпу. Это было сделано во избежание санкций. Но их все-таки ввели.

Еще задолго до применения санкций правоохранители открыли дело в отношении бизнес-группы Наумца. Россиянин, осознавая возможную конфискацию активов в случае признания виновным, а также специальной конфискации за совершение других уголовных правонарушений, наличия предварительных решений следственных судей об аресте имущества, 30 ноября и 27 января осуществил перерегистрацию конечных бенефициаров Елену Калпу сразу после отмены. Речь идет о «Малинский Камнедробильный завод», ООО «Коростенский карьер», ООО «Пенизевичи», ООО «Юнигран», ООО «Шатрище», ООО «Пенизевичи».

При этом бизнес Наумца продолжает работать. По данным следователей, проходит уклонение от уплаты налогов путем совершения сделок с аффилированными компаниями на территории страны агрессора — российской федерации и Республики Кипр. Кроме того, добыча ископаемых больше не является легальной, а также приводит к ущербу окружающей среде.

Лычаковский райсуд Львова наложил арест на 356 вагонов компании UNIGRAN и все вышеперечисленные предприятия.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение В Украине арестовали активы добывающей группы «Юнигран» российского бизнесмена Игоря Наумца появились сначала на Антикоррупционная правда.

Тем не менее, для широкой общественности тема масштабной лесной реформы, которую в разгар войны активно внедряет украинское правительство, остается «терра инкогнита». Так же малоизвестна фигура человека, который, вероятно, стоит по грандиозной коррупционной схеме, – миллиардер Леонид Юрушев, владелец элитных гостиниц в Киеве и тесть шоумена и бывшего нардепа от партии Зеленского — Александра Скичка, пишет ОРД.

Борьба с олигархами во время войны: власть взяла паузу

Деолигархизация в Украине поставлена на паузу. 24 февраля, в годовщину начала полномасштабного вторжения РФ, Кабинет министров Дениса Шмыгаля принял распоряжение, которым перенесло время введения Реестра олигархов – с апреля на неопределенный срок – три месяца после обнародования заключения Венецианской комиссии. Представители власти объяснили этот шаг желанием удовлетворить западных партнеров, требующих искоренить связи между крупным бизнесом и политикой. В то же время, один из провластных спикеров – нардеп от “Слуги народа” и представитель президента в Верховной Раде Федор Вениславский 1 марта в комментарии “Общественному радио” заявил, что сейчас вопрос деолигархизации якобы потерял “актуальность и остроту” на фоне широкомасштабной войны. «Вся страна, в том числе и представители олигархии, стоит совместно против российской агрессии», – отметил Вениславский. Но добавил, что на данном этапе не считает олигархат угрозой национальной безопасности Украины.

Действительно, за прошлый год целый ряд богатейших украинцев потерял большую часть активов, закономерно снизилось и их политическое влияние (по крайней мере, так это выглядит на поверхности) из-за концентрации власти в руках Верховного главнокомандующего во время военного положения. Отдельные олигархи отчитываются о миллионных и даже миллиардных пожертвованиях в поддержку Вооруженных сил и людей, пострадавших от боевых действий. Однако означает ли это, что явление олигархата больше не угрожает будущему нашего государства?

Существует известная пословица: «Кому война, а кому родная мать». Большинству украинцев вторжение РФ принесло горе и материальный ущерб. Это касается и многих бизнесменов и даже олигархов. Однако всегда там, где кто теряет, кто другой находит для себя новые возможности. Так же и сейчас отдельные представители крупного бизнеса, имеющие доступ к кабинетам власти, создают новые схемы для собственного обогащения, которые, в связи с тем, что внимание общества приковано к фронту, становятся еще более дерзкими и масштабными. Один из таких – непубличный Леонид Юрушев.

Лесная реформа от Кабмина: сначала монополизация, потом приватизация?

7 сентября в прошлом году Кабинет министров Украины дал старт масштабной реформе лесного хозяйства, приняв постановление №1003. На фоне громких известий с фронта эта новость тогда не попала в поле зрения ведущих СМИ.

Суть реформы лучше описывает одно слово – “оптимизация”. Именно этот термин чаще всего используют представители правительства, мотивируя необходимость введения изменений. «Лесная реформа» от Кабмина предусматривает объединение всех 158 государственных лесхозов в одно государственное предприятие «Леса Украины». Создание этого предприятия-гиганта завершилось месяц назад – 20 января. Также вместо 24 межрегиональных управлений лесного и охотничьего хозяйства образуют 9 региональных офисов.

Казалось бы: что изменится от того, что государство перекроит структуру управления своим лесным хозяйством? На самом деле меняется многое. Прежде всего, ГП «Леса Украины» фактически становится монополистом в отрасли, что означает конец конкурентного рынка древесины, который, хотя и не без труда, и заработал в последние годы после введения торгов на лицензированных биржах. Конкурентный рынок – это рыночные цены и равный доступ к сырью для крупных, средних и малых предприятий деревообрабатывающей отрасли. В то время как монополизация – это идеальное поле для «серых схем», которыми будет пользоваться, в первую очередь, крупный бизнес.

Еще более угрожающим выглядит то, что создание государственного монополиста может быть только промежуточным этапом, а следующим шагом будет приватизация ГП «Леса Украины», а значит — всех украинских государственных лесов. Об этой угрозе прямо говорят все лесоводы, мнения которых опросило профильное издание «Экополитика». О создании предпосылок для масштабной приватизации национального богатства говорится и в обращении народных депутатов к президенту, премьер-министру, министру защиты окружающей среды и главе Гослесагентства от 1 июля 2022 года. Обращение подписало более 100 избранников, среди которых и представители провластной «Слуги народа». Они прямо говорят: в случае реализации реформы «наиболее ценные леса Карпат и Полесья могут оказаться в частных руках».

В правительстве успокаивают: приватизировать леса государственной собственности пока нельзя, и это прямо прописано в постановлении №1003. Однако никто не может дать гарантии, что завтра государственное предприятие «Леса Украины» не трансформируется в публичное акционерное общество, акции которого приобретут «свои люди». По крайней мере, о существовании такого плана присвоения природных ресурсов заявлял в феврале прошлого года народный депутат, бывший слуга народа Александр Дубинский. Дубинский – фигура одиозная, однако описанная им схема не выглядит фантастически: «Покупатели акций государственной акционерной корпорации с условным названием Укрлес смогут получить, например, право аренды лесов на 50 лет и пользование земельными участками, на которых они находятся. Это право на заготовку, право на побочные продукты лесных хозяйств и продажу. Это грибы, мед, ягоды. Лесхозы производят много всего”.

Настораживает, что все изменения в сфере лесного хозяйства правительство проводит без публичного обсуждения, не показывая никому ни стратегии, ни плана реформы. Так, 13 декабря прошлого года Государственное агентство лесных ресурсов обнародовало законопроект «Об особенностях управления объектами государственной собственности в лесной отрасли…», предусматривающий ликвидацию не только государственных, но и коммунальных (бывших колхозных) лесных хозяйств, о чем раньше речь вообще не шла. Коммунальные лесхозы, которые находятся в управлении территориальных общин, правительство теперь также хочет присоединить к монополисту «Леса Украины». Такая инициатива столкнулась с решительным сопротивлением в регионах, где бюджеты общин в значительной степени формируются за счет поступлений от коммунальных лесхозов. Житомирский, Черниговский, Винницкий областные советы обратились к правительству и парламенту с требованием не допустить принятия скандального законопроекта, который, по мнению депутатов, противоречит Конституции Украины, нивелирует реформы местного самоуправления и децентрализации.

Олигарх с «семейными связями» с властью

Возникает логичный вопрос: кому это выгодно? Точнее, какая заинтересованная сила настолько влиятельна, чтобы решать судьбу национального богатства Украины в то время, когда на фронте украинские защитники отдают жизнь за каждый квадратный метр родной земли? Причем эта сила пока достигает своего, несмотря на протесты общин, которые, похоже, со временем будут только нарастать.

Имя человека, якобы стоящего по масштабной схеме присвоения украинских лесов, в один голос называют как лесоводы, так и журналисты-расследователи, а также отдельные народные депутаты. Это – миллиардер Леонид Юрушев – владелец одного из крупнейших в Украине лесоперерабатывающих комплексов «Украинской холдинговой лесопильной компании» и «Коростенского завода МДФ».

Юрушев, пожалуй, самый непубличный среди украинских олигархов. При том, что в большой бизнес он пришел еще в 90-х, входя, согласно сообщениям СМИ, в так называемую «енакиевскую группу» и будучи соратником донецкого криминального авторитета Ахатя Брагина («Алика Грека»). За все это время Юрушев не дал ни одного комментария или интервью печати. Зато создал крупную бизнес-империю, которая включает, кроме деревообрабатывающих предприятий, также гостиницы класса «люкс» в столице («Fairmont», «InterContinental Kyiv», «Riviera», «Alfavito»), машиностроительные заводы, девелоперскую компанию «Ярославов Вал» ”. Среди бывших активов олигарха – банк «Форум», Кременчугский сталелитейный завод, бизнес-центр «Леонардо».

В деревообрабатывающий бизнес Леонид Юрушев вошел в 2010 году, запустив первый в Украине завод по производству древесноволокнистых плит – «Коростенский завод МДФ». В настоящее время это крупнейшее предприятие такого профиля в стране. Место для размещения завода было выбрано неслучайно – Житомирщина богата хвойными лесами. Хотя по стандартам при производстве МДФ должны использоваться отходы древесины, на деле предприятие Юрушева вырубает гектары леса, о чем неоднократно заявляли экоактивисты, в частности Всеукраинская экологическая лига. Вообще экологию миллиардер никогда не беспокоился: в 2012 году работу его завода в Коростене временно приостанавливала Госэкоинспекция из-за массовой гибели рыбы в реке Уж, вызванной сбросами отходов.

По данным местных СМИ , в Коростене бизнесмен наладил взаимовыгодные отношения с местными чиновниками. В 2011-м компания Юрушева согласилась стать владелицей созданного под эгидой городского совета технопарка «Коростенский индустриальный парк». После этого предприниматель получил полное содействие от местных органов власти. В 2015-м, также в Коростене, Леонид Юрушев основал «Украинскую холдинговую лесопильную компанию». Сейчас это самый большой в Украине лесопильный комплекс, который ежегодно может перерабатывать 600 тысяч кубометров древесины. В общей сложности предприятия миллиардера способны потреблять до трех миллионов кубометров – это примерно 20% от всей заготовки леса в украинских государственных лесхозах. Интересно, что создание УХЛК совпало с другой реформой лесной отрасли в Украине – в апреле 2015-го в Украине ввели мораторий на экспорт необработанной древесины, а уже в мае Верховная Рада освободила от уплаты НДС импорт деревообрабатывающего оборудования. Обе законодательные новации оказали очень положительное влияние на рентабельность бизнеса Юрушева.

Арсений Яценюк

Вообще, миллиардеру всегда удавалось плодотворно сотрудничать с властями, заводя своих людей на должности в государственных органах. Во времена Януковича Юрушева называли приближенным к семье президента, его компании получали преференции и выгодные заказы от государства. После победы Революции достоинства ничего не изменилось, благодаря связям олигарха с тогдашним премьером Арсением Яценюком (Юрушева называли одним из основных спонсоров политика и его партии «Фронт перемен»). Впоследствии миллиардер нашел общий язык и с преемником Яценюка Владимиром Гройсманом. А уже с нынешней властью у Леонида Юрушева по-настоящему родственные связи: его зять, муж дочери Елизаветы Александр Скичко был народным депутатом от провластной «Слуги народа», позже занимал должность председателя Черкасской ОГА.

Александр Скичко с женой Елезаветой

Борьба за лес: как взять под свой контроль целую отрасль

Идея приватизации украинского леса возникла не сегодня и не вчера. Еще при премьерстве «компаньона» Леонида Юрушева Арсения Яценюка озвучивалась инициатива по передаче части лесного фонда в концессию. Уже в 2017 году Кабмин преемника Яценюка Владимира Гройсмана утвердил программу передачи лесхозов в частные руки. СМИ тогда также говорили об интересе Юрушева, имеющего целью создать вертикально интегрированный холдинг, объединяющий не только лесопильню, деревообработку и логистику, но и имеющую свою сырьевую базу. В 2017 году против таких планов выступила Европейская бизнес-ассоциация и отраслевые объединения деревообработчиков, поэтому программа не получила своей реализации. Сейчас ЕБА заняла сторону «реформаторов» — 2 августа 2022-го исполнительный директор Европейской бизнес-ассоциации Анна Деревянко выступила с заявлением в поддержку создания единого ГП «Леса Украины».

В следующем, 2018 году, Верховная Рада приняла закон о внесении изменений в Налоговый кодекс, усиливший налоговое давление на лесхозы. По данным политолога Петра Олещука, лоббистами закона были олигархи Леонид Юрушев и Юрий Косюк. Их цель – довести государственные лесхозы до банкротства для дальнейшей дешевой приватизации.

Юрий Косюк

Следующая попытка дать старт «реформе» состоялась в позапрошлом году. В августе 2021 года секретарь Совета национальной безопасности и обороны Алексей Данилов анонсировал заседание СНБО по лесному хозяйству, на котором должны, в частности, рассмотреть вопрос создания «промышленного леса» – фактически речь идет о реанимации идеи передачи лесхозов в концессию. Анонсированное заседание так и не состоялось. Заинтересованным в инициативе Данилова тогда также называли Юрушева. Следует отметить, что и у самого секретаря СНБО есть интересы в лесной отрасли – его жена владеет долей в ЧАО “Киевский деревообрабатывающий комбинат”.

В 2021 году профильное издание «Открытый лес» сообщало, что предприятия олигарха Юрушева испытывают нехватку сырья из-за роста оптовых цен на лес-кругляк в 1,5 — 3 раза. В частности, мощности компании-гиганта «УХЛК», по данным издания, были загружены не более чем на треть. Благодаря политическим связям миллиардер, как утверждал «Открытый лес», выкручивал руки лесхозам, заставляя поставлять лучшее сырье по минимальной цене. Однако это не решало проблему. Также 17 августа 2021-го предприниматели Житомирщины обращались к главе области Виталию Бунечке с требованием прекратить предоставлять преференции монополисту.

Преференции деревообрабатывающей компании Юрушева получают уже не первый год. Так, 15 сентября 2020 года «Коростенский завод МДФ» посетил премьер-министр Денис Шмигаль. Уже через месяц после этой экскурсии правительство ввело так называемые «редукционы» для продажи древесины. В отличие от аукционов, на редукционах стоимость лота с каждым шагом снижается, а не растет. По данным издания «Наши деньги», именно фирмы Юрушева лидировали по объемам закупок на редукционах. Так, только на торгах 31 января — 2 февраля 2021 они приобрели 155 тысяч кубометров древесины — это сопоставимо с годовым объемом заготовки леса в такой области как Кировоградская.

Лесная отрасль украинской промышленности уже давно играет по правилам, которые лоббирует олигарх Юрушев. Люди, аффилированные с монополистом, занимают высокие посты в профильных государственных органах. Так, Андрей Заблоцкий возглавлял Государственное агентство по лесным ресурсам с декабря 2019 по июль 2020 года. Сейчас он представляет юридические интересы «Украинской лесопильной холдинговой компании» миллиардера. Заместителем Заблоцкого был Сергей Власенко, которого в СМИ также называют «человеком» олигарха. Власенко был кандидатом на должность главы скандального ГП «Леса Украины», однако занял другой важный пост — заместителя министра защиты окружающей среды и природных ресурсов.

Бывший работник структур Юрушева, более 5 лет возглавлявший его инвестиционную компанию «Astrum Capital», Руслан Магомедов, в 2020 году стал внештатным советником руководителя Офиса президента Андрея Ермака, а в феврале 2021-го был назначен главой Национальной комиссии по ценным бумагам и фондовому рынку. . Эту должность до сих пор занимает. Нацкомиссия, возглавляемая Магомедом, среди прочего, выдает лицензии биржам, на которых продают древесину. Добавим, что неофициально куратором лесной отрасли Украины называют заместителя главы ОП Ростислава Шурму – бывшего менеджера группы Метинвест Рината Ахметова.

Андрей Ермак

Что мы имеем в итоге? Контроль над значительной частью национального богатства Украины хочет получить олигарх, организатор серых схем при любом правительстве и любом президенте, бывший соратник Януковича. Многие годы он получал преференции для своего бизнеса, при чем всегда оставался в тени, действовал непублично руками «своих людей» в нужных кабинетах. Это происходит в то время, когда западные партнеры Украины ждут от нас реальной деолигархизации, завершение которой является одним из условий вступления в ЕС. При этом власти делают вид, что этот вопрос «не актуален». Проторил ли Юрушев дорожку к главе офиса действующего президента, Андрею Ермаку, вопрос пока без ответа. Ситуация в лесной отрасли наглядно демонстрирует нам, что борьба с олигархическими влияниями – это борьба за то, чтобы Украина и ее ресурсы и дальше принадлежали украинскому народу, а не мародерам, привыкшим заботиться только о собственном обогащении.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Одиозный олигарх Леонид Юрушев хочет взять под контроль национальное богатство Украины появились сначала на Антикоррупционная правда.

Еще тогда реалисты говорили: не спешите радоваться бравурному рапорту – арест еще не значит конфискация. И, конечно, как в воду глядели: как сообщило 17 февраля информагенство NADRA.INFO, арестованные активы тихо сменили владельца – вместо гражданина России Игоря Наумца бенефициаром его основных активов в январе стала гражданка Великобритании Елена Калпа, пишет «Антикор«.

Она теперь значится владельцем ООО «Юнигран», ООО «Юнигран-сервис», АО «Малинский камнедробильный завод» и ЧАО «Пинязевицкий карьер»:

Это не все – в ноябре 2022 года Игорь Наумец вышел из капитала ООО «Стройиндустрия-Сервис ЛТД». По состоянию на 17.02.2023 конечный бенефициарный владелец этой компании – Наумец Владимир. Также в ноябре в пользу Владимира Наумца Игорь Наумец уступил долю в ООО «ДСК «Модуль». Еще раньше, в сентябре 2022 года, Игорь Наумец вышел из ООО «Альянс-Союз» (сегодня контролируют Владимир Соцков и Кобылянский Александр).

Таким образом большинство активов Игоря Наумца в Украине успешно выведены из-под удара – они тихо сменили владельцев. Напомним, согласно данным реестров, гражданин российской федерации Игорь Наумец по состоянию на начало 2022 года владел в Украине 16 предприятиями:

В его владении (полном или частичном) находились: ООО «Будиндустрия Сервис ЛТД», ООО «Альянс-Союз», ООО «Любовичи», ООО «Бриззо», АО «МКДЗ», АО «Коростенский карьер», ЧАО «Пинязевитский карьер», ООО «Юнигран-Сервис», ОДО «Бахчисарайский консервный завод», ООО «Спортивно-охотничье общество «Барвинковское», ООО «Укрвзрывстрой», ЧАО «Беховский спецкарьер», ООО «Максиком плюс», ООО «Монроз», кредитный союз «Поступ-кредит».

За несколько дней до 24 февраля прошлого года Игорь Наумец покинул Украину, но его предприятия продолжили работу. В том числе ОДО «Бахчисарайский консервный завод», находящееся в оккупированном Крыму. Именно через него и связан Игорь Наумец с новой «владелицей» основной части его бизнесов в Украине – гражданкой Великобритании Еленой Калпа.

Хотя сам Наумец утверждает, что свои предприятия он продал «представителям европейского бизнеса», владельцев которого не знает, но существуют весьма сильные сомнения в искренности его заявления.

По данным Единого государственного реестра Елена Калпа осуществляет контроль над украинскими компаниями через компанию СМАРТ ДИКСИ ЛИМИТЕД. А компания СМАРТ ДИКСИ ЛИМИТЕД владела долей в ООО «Бахчисарайский консервный завод», часть которого имел также Игорь Наумец. По данным Единого государственного реестра, более четверти капитала этого общества до сих пор контролирует Хиздер Владимир, указанный как гражданин РФ.

Так что можно с достаточной долей вероятности утверждать, что активы, якобы проданные Наумцом «европейскому бизнесу», просто переписаны на «фунтов», которыми в данном случае являются гражданка Великобритании Елена Калпа, Владимир Наумец, Владимир Соцков и Кобылянский Александр.

Каким же образом произошла передача арестованных активов? А самым простым – после того, как СБУ браво отрапортовало об аресте собственности Игоря Наумца, в дело вмешался самый гуманный и честный суд в мире. То есть – украинский. Куда обратился Игорь Наумец с иском о незаконности арестов. И, конечно, выиграл – с активов аресты были тихо сняты, а он оперативно «продал» свои доли в самых доходных предприятиях.

Поскольку теперь этими предприятиями «владеют европейские бизнесмены», то, естественно, что добыча песка и гранита – а именно это составляет основу бизнеса Игоря Наумца в нашей стране – продолжается. Куда идут деньги – догадаться несложно: туда же, куда они шли раньше, то есть в карманы гражданина России Игоря Наумца. Правда, теперь более сложным путем.

В связи со всем этим хочется напомнить состав «правительства» молодой, гордой и независимой от бандеровцев «Луганской народной республики»:

Где «министром ЖКХ» значится Сергей Наумец. Который по странному совпадению является совладельцем кипрской Westgrinite Holdings Limited. Которая, в свою очередь, значится в качестве учредителя большинства «проданных» Игорем Наумцом фирм:

На фоне всего этого стоит акцентировать внимание еще на одном факте: во время судебных заседаний по снятию арестов с активов о Наумце сначала писали исключительно как о гражданине Украины. А уже через несколько месяцев «ОСОБА_1» (так в реестре судебных решений обезличивают участников дела) получила характеристику «гражданин российской федерации (имеет также украинское гражданство)». Причем некоторые решения с такой формулировкой в Едином государственном реестре судебных решений почему-то закрыли для пересмотра рядовыми гражданами.

В связи со всем этим возникает законный вопрос – каким образом «гражданин российской федерации (имеет также украинское гражданство)» Игорь Наумец добился снятия арестов со своих активов? Сколько и кому конкретно он заплатил за возможность переписать эти активы на подставных «фунтов»? И почему об этом молчит СБУ, столь пыжившаяся прошлогодними арестами?

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Сколько олигарх с российским паспортом Игорь Наумец заплатил за возможность переписать свой бизнес на фунта из Великобритании? появились сначала на Антикоррупционная правда.

Речь идет о Демуринском горно-обогатительном комбинате и агрохолдинге «Инвест Агро», которые ВАКС передал в собственность государства.

После решения суда бывшие российские владельцы этих предприятий пытались незаконно скрыть более 100 единиц автомобильной и специализированной техники, шесть вагонов с агропродукцией, более 5,5 тыс. контейнеров с льменитовой рудой, необходимой для изготовления титана, почти 1,2 тыс. тонн минеральных удобрений и других сельскохозяйственных товаров

По информации СБУ, общая стоимость продукции составляет 150 млн. гривен. Для реализации сделки задействовали аффилированные коммерческие структуры, ранее осуществлявшие формальное управление обеими украинскими компаниями.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение СБУ предотвратили попытки российских олигархов избежать национализации имущества появились сначала на Антикоррупционная правда.

Рішення суду стосується Демурінського гірничо-збагачувального комбінату, оптового виробника труб ТОВ «ВСМПО Титан», компанії з торгівлі металами ТОВ «Тай-Мінералс» та агрохолдингу «Інвест Агро». Вартість переданого Україні майна становить щонайменше 2 млрд гривень.

Чемезов та Шелков, які входять до найближчого оточення військово-політичного керівництва рф, керували українськими підприємствами через російського монополіста з виробництва титану ПАТ «Корпорація ВСМПО-АВІСМА».

Ця компанія входить до структури воєнно-промислового комплексу країни-агресора і бере участь у процесах виробництва озброєнь для окупаційних угруповань.

Після початку повномасштабного вторгнення Шелков і Чемезов хотіли приховати своє відношення до українських активів.

Для цього намагалися передати формальне управління компаніями підконтрольним комерційним структурам у Дніпропетровській та Сумській областях.

Правоохоронці викрили оборудки, своєчасно їх заблокували та ініціювали передачу 100% російського майна в дохід України.

«Антикорупційна правда»

Сообщение Активи російських олігархів на 2 млрд гривень перейшли у власність держави появились сначала на Антикоррупционная правда.

Таку відповідь, як повідомляється в сюжеті-розслідуванні «Бізнес Цензора», видання отримало від Офісу генерального прокурора (ОГП) у відповідь на журналістський запит.

«Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62019000000000890 за підозрою Ж. у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. З ст. 209 КК України. Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні зупинено у зв’язку з міжнародним розшуком підозрюваного. Органом досудового розслідування проводиться ряд слідчих та інших процесуальних дій, спрямованих на встановлення місцезнаходження підозрюваного, у тому числі в межах міжнародного співробітництва», – йдеться у відповіді ОГПУ.

Як нагадує видання, підозру у кримінальному провадженні Жеваго оголосили у вересні 2019 року. Олігарх тоді не з’явився на допит в ДБР, виїхавши за кордон. Мова йде про кримінальне провадження (ДБР) щодо виведення $113 млн (зараз еквівалент більше 4 млрд грн.) з підконтрольного йому збанкрутілого банку «Фінанси та Кредит» («ФіК»). У липні 2021 року ДБР офіційно заявило, що Інтерпол опублікував червоне оповіщення щодо Жеваго. Пресслужба олігарха цю інформацію заперечувала.

У серпні 2022 року Українська правда оприлюднила розслідування «Батальйон Монако». Журналісти знайшли Костянтина Жеваго на його власній яхті з назвою «Z» вартістю близько $70 мільйонів. Після цього у ДБР заявили, що вживають заходів для затримання та екстрадиції до України одного з фігурантів журналістського розслідування УП, який є підозрюваним у кримінальному провадженні Бюро у незаконній розтраті коштів.

ДБР, ОГП та Нацполіція на змогли підтвердити «Бізнес Цензору» чи був Костянтин Жеваго раніше оголошений у міжнародний розшук через Інтерпол та чи намагаються слідчі екстрадувати його в Україну зараз. ДБР написало відписку про таємницю слідства.

Із відповіді Нацполіції випливає, що якісь спроби це зробити були: «В обліках… кореспонденції… наявне листування в рамках заходів з координації та забезпечення взаємодії правоохоронних органів України з компетентними органами іноземних держав стосовно зазначеної у вашому запиті особи з питань, що належать до сфери діяльності Інтерполу».

Водночас ОГП та ДБР проігнорували запитання журналістів щодо того, чому до Жеваго не була застосована процедура спеціального досудового розслідування, яка дозволяє провести кримінальне провадження та передати звинувачення в суд навіть у разі переховування підозрюваного від слідства.

Журналісти БЦ роблять висновок, що «справа Жеваго вже більше трьох років топчеться на місці. Ніхто через Інтерпол в реальності втікача-олігарха не шукає. Суспільству згодовуються піарні заяви. Інакше як пояснити, що Жеваго у Європі легко знаходять журналісти, а він вже більше року як не затриманий Інтерполом та не екстрадований в Україну».

Як йдеться в розслідуванні, абсурдність ситуації у тому, що у держави Україна в розпорядженні є багато доказів причетності олігарха та менеджменту його компаній до шахрайських схем. Але складається враження, що ДБР та Офіс генпрокурора роблять все неможливе для того, щоб Жеваго і далі безтурботно вештався на яхті між дорогими курортами.

БЦ нагадує, що завдані банкрутством підконтрольного Жеваго банку «Фінанси та Кредит» збитки набагато більші, ніж $113 млн (4 млрд грн). За повідомленням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, банк був винен кредиторам 31 млрд грн. З них вони не отримали 27,5 млрд грн. Зокрема, перед ФГВФО заборгованість олігарха складає 7,5 млрд грн. Борг перед НБУ біля 6 млрд грн. Ці кошти до банкрутства йшли на фінансування бізнес-імперії власника банку – Жеваго.За оцінками Фонду, із 40 млрд грн кредитного портфелю понад 23 млрд грн було видано пов’язаним із Жеваго особам.

«Антикорупційна правда»

Сообщение ДБР та Офіс генпрокурора зупинили розслідування справи на 4 млрд грн проти бійця батальйону «Монако» Костянтина Жеваго появились сначала на Антикоррупционная правда.

Команда StateWatch у рамках проєкту Trap Aggressor не тільки промоніторила Єдиний державний реєстр судових рішень, спробувавши знайти арешти, накладені на активи, які належать особам із країни-агресорки чи її білоруським сателітам, а й зафіксувала кейси, де ці арешти було знято. Бо насправді накласти заборону на відчуження, припустимо, мережі автозаправних станцій можна з помпезністю, ніби ми вже й кремль зруйнували, однак потім цей арешт тихо знімається й майно переходить під повний контроль оточення Путіна. Причини зняття арештів різні, здебільшого процесуальні, а найгірше, що через недоступність реєстрів їх навіть знайти часом важко, зазначає видання ZN.ua.

Команда StateWatch обрала найбільш знакові кейси, одіозних персон і відомих юридичних осіб, що володіють майном, яке було заарештоване і з якого потім повністю або частково заборону на розпорядження цим активом було знято.

Перш за все  увагу привернув один із ключових російських олігархів — Олег Дерипаска, що контролює об’єднану компанію «Русал», яка належить до найбільших виробників алюмінію у світі. Нагадаємо, як ще в липні цього року один із судів наклав арешт і передав в управління Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА), корпоративні права у вигляді статутного капіталу ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» та інших компаній на 3,6 млрд грн. Цей завод є другим подібним найбільшим активом Дерипаски у структурі «Русалу». Нині складно зрозуміти, чи встановлено над зазначеним активом повноцінний державний контроль.

Однак є й цілком однозначні історії, де арешти накладали, а потім знімали. Наприклад, так відбувалося з майном «Білоруської нафтової компанії» та державного виробничого об’єднання «Бєлоруснафта», активами олігарха з найближчого оточення Путіна Аркадія Ротенберга, «молочного» бізнесмена Олександра Сліпчука, що визнавав обов’язком платити хабарі за поставки в Росію, та його партнера Сергія Євланчика. Двоє останніх контролюють дочірнє підприємство «Старокостянтинівський молочний завод», на яке також накладався арешт. Далі можна згадати Сергія Ільчука і Павла Штутман, а також відомого готельєра Ігоря Аківісона.

Почнемо з найбільш впливових і близьких до ключового злочинця світу олігархів — Аркадія Ротенберга та Олега Дерипаски. Перший із них поряд із Путіним уже не один десяток років, його справедливо розцінюють як очільника однієї з двох «башт Кремля». На чолі другої — брати Ковальчуки. Саме всі вони разом із Путіним і меншою мірою із секретарем радбезу РФ Ніколаєм Патрушевим керують найбільшою за площею країною світу.

Дружба Ротенберга з Путіним почалася ще в дитинстві, коли вони разом займалися спортом. Наразі його справедливо вважають мільярдером і зазначали власником структури «Мостотрест» (96,7%), компанії «Минудобрения» (80%), про яку, до речі, згадують у контексті поставок аміаку через аміакопровід Тольятті—Одеса, компанії TPS Avia (35%), що контролює міжнародний аеропорт «Шереметьево», «СМП Банка» (50%) та іншого. Та лише кількістю грошей не оцінити, наскільки брати Ротенберги мають вплив на президента Росії. Зрозуміло, що саме Аркадій Ротенберг з березня 2014 року, коли відбувалася окупація українського Криму, перебуває під санкціями США, з липня 2014-го — Євросоюзу, з червня 2018-го — України, а з березня 2022-го — вже під повномасштабними і всеосяжними заборонами.

Яким же майном володіє в Україні з десяток років родина Ротенбергів? Ключовий інтерес — ТРЦ Ocean Plaza, що розташований майже в центрі української столиці, поблизу станції метро Либідська. Генпрокурор Андрій Костін уже звітував, що в рамках кримінального провадження було арештоване відповідне майно і передане до АРМА. Також генпрокурор зазначав, що кошти, отримані від роботи ТРЦ Ocean Plaza, перераховувалися за ланцюгом фінансових операцій на адресу громадян Росії.

Нагадаємо, що російська «ТПС Недвижимость» купила Ocean Plaza 2012 року у забудовника цього об’єкта — компанії українських бізнесменів Василя Хмельницького та Андрія Іванова. Лілія Ротенберг, одна з власників російської компанії, є донькою олігарха Аркадія Ротенберга.

Після анексії Криму росіяни продали половину ТРЦ попереднім власникам, другою частиною стали володіти два громадянина Швейцарії. За нашою інформацією, 2019 року Лілія Ротенберг вийшла зі складу бенефіціарів ТОВ «Інвестиційний союз «Либідь», яке володіє Ocean Plaza. Але це було схоже на номінальну, а не фактичну зміну власників. Ба більше, вищезгаданий бізнесмен Василь Хмельницький розповідав Forbes, що в Ocean Plaza є бенефіціари-росіяни.

Провідний експерт у сфері комерційної нерухомості з компанії Colliers Ukraine Ігор Заболоцький також зазначав, що вищезгадана «ТПС Недвижимость» ніколи і не втрачала контролю над Ocean Plaza. Питання конфіскації зазначеного активу досі стоїть на порядку денному. Механізм створено вже майже пів року тому, позов до Вищого антикорупційного суду від Мінюсту і передача до державної власності.

Стосовно іншого російського олігарха Олега Дерипаски, якого вже згадували вище в контексті «Миколаївського глиноземного заводу», в Єдиному державному реєстрі судових рішень знайдено кілька рішень про арешт активів, ймовірно, пов’язаних із ним. В одному з таких рішень слідчого судді йшлося про арешт 17799 вагонів, якими користувалися підприємства — резиденти Росії та Білорусі.

Потім один із арештів, накладений 6 квітня 2022 року, зняли, як це стандартно буває, оскільки сторону-власника прокурори в процес не запросили. Очевидним є процесуальне порушення, бо, мабуть, складно було перечитати Кримінальний процесуальний кодекс. Але кількість вагонів, що їх мали повернути, — 97. Водночас, і на цьому наголошували аналітики Trap Aggressor, хоча арешт і скасований, але ухвали про повернення вагонів власнику у реєстрі не опублікували. Загалом зазвичай до завершення заходів з організації управління майном АРМА вагони передають на відповідальне зберігання до АТ «Укрзалізниця».

Цікава також історія склалася з накладенням і подальшим зняттям арешту з майна ТОВ «БНК-Україна», де серед співвласників були ЗАТ «Білоруська нафтова компанія» (56,53%) і державне виробниче об’єднання «Бєлоруснафта» (43,47%). Ухвалою слідчого судді згодом, 10 червня 2022 року, було накладено арешт ще й на грошові кошти — 455 тис. євро та кількасот гривень, які перебували на рахунках ТОВ «БНК-Україна». Це рішення стосувалося банків «Альянс» і «Південний». Але вже 11 та 16 серпня наша команда StateWatch знайшла додатково дві ухвали суду, де скасовувалися арешти в «Райффайзен Банку» та «ПУМБ» для покриття окремих соціальних зобов’язань, зокрема сплати податків і зарплат.

Логіку у таких процесах знайти важко. У представників українських органів правопорядку і прокуратури просто відсутній алгоритм відповідних дій. Нацполіція діє одним способом, БЕБ — іншим, СБУ — ще якось, і так далі…

Не менш захоплююча історія з майном компанії ТОВ «АЕРОК», яка займається виробництвом бетону та відповідних конструкцій. Щоб не ускладнювати юридичного взаємозв’язку, зауважу, що через певне німецьке коріння за цією компанією проглядається інтерес російського олігарха і власника «Группы «ЛСР» Андрєя Молчанова. Він не чужа людина для ключової партії РФ «Единая Россия», був спонсором їхніх передвиборних кампаній, а також перебував у списках так званої кремлівської доповіді Мінфіну США, що була представлена у січні 2018 року. Аналітики StateWatch довідалися, що і в цьому разі з деякого майна ТОВ «АЕРОК» арешти було знято.

Тепер про славнозвісну українську Одесу. Там, що недивно, також перебуває доволі багато російського майна. Зокрема, правоохоронці з прокурорами домоглися накладення арешту на чотири готелі, власниками яких, за даними офіційної української влади, є громадяни Російської Федерації — родина Аківісонів. Так, ішлося про готель «Аркадія», арешт на майно якого було накладено 6 червня 2022 року, а вже 13 вересня — знято. Також нами було знайдено факти накладення арештів на цілу низку пов’язаних юридичних осіб: ВКФ «Вікторія», ТОВ «П.А.Л.А.Д.А.», ТОВ «Одеський готель Центральний» та їхнього зняття.

Наостанок просто перелічимо ще кілька кейсів, коли накладалися і знімалися арешти. Це стосується майна, яке українські правоохоронці асоціювали з Олександром Сліпчуком і Сергієм Євланчиком. Зокрема, цікаво, що ще 2014 року слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Сумській області проводилося досудове розслідування.

Тоді було встановлено, що ПрАТ «Кролевецький маслозавод» (належить Євланчику та Сліпчуку) з метою ухилення від сплати податку на прибуток підприємства в 2012 році формувало валові витрати та переховувало грошові кошти на розрахункові рахунки ПрАТ «Компанія з управління активами «Довіра-Капітал», які було відкрито в ПАТ «ОТП Банк». Сума переказаних на розрахункові рахунки ПрАТ «КУА «Довіра-Капітал» коштів становить 1,17 млн грн.

Ще один російський бізнесмен Сергій Ільчук має зв’язок із ТОВ «Август-Україна». Це невичерпний список випадків. Їх набагато більше.

Арешти можуть і мають накладатися, а також подеколи зніматися, якщо існують явні процесуальні порушення. Тільки якщо органи влади так яскраво звітують про «перемоги», коли відповідним рішенням слідчого судді арешт накладено, то чому ж вони мовчать, коли ця «перемога» тихо перетворюється на «поразку»? І бажано мати не лише політичну волю та очолювати змагання «бути найулюбленішою дружиною» від правоохоронців на Банковій.

Ще треба розробити чіткий спільний механізм накладення арешту без процесуальних порушень, щоб згодом не тільки довести винуватість російських і білоруських бізнесменів або їхніх партнерів, а й націоналізувати відповідне майно. Та й виключно арештом не має закінчуватися процедура, бо фінальна стадія — конфіскація. Найпростіше – через рішення вже згаданого Вищого антикорупційного суду.

«Антикорупційна правда»

Сообщение З активів путінських олігархів в Україні дивним чином знімаються арешти появились сначала на Антикоррупционная правда.

Журналісти протягом кількох годин фіксували автомобілі з українською реєстрацією на одному з найжвавіших відрізків однієї з доріг французького Сен-Жан-Кап-Ферра. Усього їх було близько 30, а за кермом перебували виключно чоловіки.

Дім Віталія Хомутинніка

Зокрема, журналісти розшукали будинок Віталія Хомутинніка, колишнього нардепа п’яти скликань Верховної Ради, який займає 21-е місце у списку найзаможніших громадян України.

Його будинок розташований край мису, на другій лінії від берега. У минулому розслідуванні журналісти показали люксові автомобілі Bentley Continental та Lamborghini Urus загальною вартістю близько 600 тисяч доларів, які належать бізнесменові.

Журналісти також показували брата Хомутинніка Юрія, який приїжджав до колишнього парламентаря.

Колишній депутат помітив увагу до себе журналістів й за кілька днів його вже було не видно на Кап-Ферра. Через деякий час яхта «Апостроф», що належить Хомутинніку, почала дрейфувати між грецькими островами.

Виїхати з України Хомутиннік зміг напередодні масштабного вторгнення РФ. Бізнесмен володіє компанією UNB, яка, за інформацією на її сайті, є лідером у галузі нафтогазодобування в Україні. Також вона продає електроенергію.

Минулого року приватний літак Хомутинніка потрапив під санкції РНБО через зв’язки з компанією-оператором літака з РФ. Попри це він зміг продати цей борт. Наразі літак використовується переважно у США.

На виїзді з Кап-Ферра було помічено Mercedes-Benz Geländewagen, зареєстрований на дружину представника нині забороненої в Україні партії ОПЗЖ, а зараз депутатської групи «Відновлення України» Вадима Столара.

На автомобілі забирали дітей депутатів Столара та Ігоря Абрамовича, які навчаються у Монако.

Будівництво Ріната Ахметова

За даними журналістів, які посилаються на джерела у ділових колах, бізнесмен Павло Фукс має віллу на Кап-Ферра, яка носить ім’я його дочки Анастасії. Володіє віллою, за даними французької влади, компанія Ріната Ахметова.

У 2016 році Ахметов купив її у Фукса за 55 млн євро.

За даними «УП», з початку масштабного вторгнення Рінат Ахметов не виїжджав з України.

За даними журналістів, житло українських бізнесменів і депутатів часто зазнає крадіжок, але постраждалі не завжди звертаються до поліції, оскільки в такому разі їм довелося б пояснювати походження коштів.

Останнім часом чисельність українських громадян у Монако значно зросла. Зокрема, було помічено Олександра Давтяна, президента ТОВ «Інвестиційна група ДАД».

Владислав Гельзін, колишній депутат Донецької облради від Партії регіонів та президент ФК «Олімпік». За даними журналістів, Гельзіну належить тютюнова фабрика, хоча сам ексдепутат каже, що заробляє на сільському господарстві.

Мерседеси ФК «Динамо» Київ

Також журналісти помітили Maybach GLS 2021 вартістю близько 250 тисяч доларів. Автомобіль зареєстрований на футбольний клуб «Динамо» Київ, а користується ним дочка президента «Динамо» Григорія Суркіса Світлана.

Є і Мерседес «Гелендваген», який також зареєстрований на футбольний клуб.

Крім того, до об’єктива журналістів також потрапив пасинок покійного мера Харкова Геннадія Кернеса Родіон Гайсинський.

Також вдалося знайти житло, зареєстроване на компанію колишньої дружини нардепа та соратника Ігоря Коломойського Ігоря Палиці. Будинок ідентифікували завдяки фото, які публікувала, у тому числі під час російського вторгнення, дочка бізнесмена.

Сам же власник був тут на початку серпня.

Поруч із будинком Палиці знаходиться будинок соратника колишнього президента України Петра Порошенка Олександра Третьякова. Його вілла також зареєстрована на дружину.

Як стверджують журналісти, раніше на дверях будинку значилися ім’я родини політика. Однак зараз надпис прибрали.

У Каннах також було помічено яхту політика Валерія Хорошковського, чий приватний автомобіль один раз прилітав до аеропорту Ніцци.

Крім того, на VIP-курорті у Франції журналісти помітили чоловіка, схожого на колишнього прокурора часів Януковича Ігоря Проценка, який керував Одеською та Житомирською прокуратурою. Нині він працює адвокатом.

Водночас вдалося знайти чоловіка, схожого на банкіра Ростислава Матяша. 2021 року він увійшов до правління російського «Альфа-банку» в Україні.

«Антикорупційна правда»

Сообщение «Батальйон Монако-2»: Друга частина про елітних українських біженців на Лазурному узбережжі появились сначала на Антикоррупционная правда.

З одного боку, поява такої робочої групи свідчить про бажання влади якомога швидше притягнути до відповідальності спонсорів війни та ключових соратників Путіна, а з іншого – незрозуміло, чому цього досі не сталося.

Близько місяця назад в президента пройшла одна з багатьох нарад щодо санкцій, на якій були присутні керівники Офісу президента, Кабінету міністрів та деяких правоохоронних органів.

За словами співрозмовників ЕП, Володимир Зеленський на тій зустрічі був не в доброму гуморі і не приховував обурення. Причина такого настрою була якраз у санкційних питаннях. Мовляв, поки західний світ накладає санкції на російських олігархів та військових злочинців, Україна генерує білий шум та відмовки.

З російської версії рейтингу Forbrs «Топ-200 найбагатших» під санкціями в Україні 21 особа. У списках міжнародних партнерів їх удвічі більше. Більш того, після 24 лютого Україна «санкціонувала» лише одного російського олігарха.

На згаданій зустрічі президент озвучив чіткий меседж, що в України є політична воля для покарання «хороших росіян» і це слід робити, зазначає джерело. І певні результати вже є.

За даними джерел ЕП, НАЗК, голова якого входить у згадану робочу групу, запропонувало план, який передбачає оголошення всіх пакетів санкцій до до січня 2023 року. Перші в списках – російські олігархи.

Незабаром РНБО може ухвалити перші рішення. У них можуть бути прізвища власників Альфа-банку, найбагатшої людини Росії Володимира Лісіна та інших російських олігархів.

Хто під прицілом

У липні радник президента Олег Устенко відправив у найбільші світові банки гнівні листи іззвинуваченням у потуранні агресії Росії проти України. Радник Зеленського звинуватив JPMorgan, HSBC, Citigroup та Crédit Agricole у тому, що ті «затягують війну, фінансуючи компанії, які постачають російську нафту».

Він підкреслив, що Україна заблокує участь цих банків у повоєнній відбудові країни. «На мій погляд, вони скоюють військові злочини, бо таким чином допомагають режиму Путіна і підтримують режим», – наголосив Устенко.

19 вересня в Конгресі США відбулися публічні слухання, на яких генеральний директор JP Morgan Джеймі Даймон та генеральна директорка Citigroup Джейн Фрейзер ухилялися від прямих відповідей і не змогли вичерпно пояснити конгресменам, чи розірвали вони бізнес-зв’язки з Росією.

Історія з листом радника Зеленського тоді набула великого розголосу. Вказані банки нібито стали повільно згортати бізнес з росіянами, а світові лідери почали запроваджувати обмеження щодо торгівлі російськими енергоносіями.

Натомість українська влада не поспішала. Один з популярних закидів до Банкової – кейс власників «Альфа груп». Мовляв, США заборонили будь-які відносини з банком Михайла Фрідмана, і він з партнерами під міжнародними санкціями , а в Україні Альфа-банк працює навіть під час вторгнення.

Як стало відомо ЕП від одного із співрозмовників ОП, 19 вересня в Зеленського відбулася окрема нарада, присвячена виключно російським акціонерам Альфа-банку. Чим вона закінчилася, стане зрозуміло незабаром. Інший співрозмовник, з РНБО, підтвердив ЕП, що «готуються документи» щодо запровадження санкцій проти них.

Фрідману є що втрачати. Російський олігарх з львівським корінням володіє в Україні активами, які до війни оцінювалися мільярдами доларів.

Видання Wall Street Journal, посилаючись на голову наглядової ради українського Альфа-банку Романа Шпека, нагадало, що банк пропонував українській владі переказати в український банк 1 млрд дол особистих коштів Фрідмана. Як писала ЕП, ця пропозиція звучала у владних кабінетах ще навесні.

«Цю суму ми розглядаємо достатньою як для підтримки наявного балансу банку, так і для інвестицій у нові проєкти. 1 мільярд у капітал банку дозволить прокредитувати економіку на 8 мільярдів доларів», – зазначив Шпек.

За його словами, ідеться про фінансування проєктів, пов’язаних з інфраструктурою, логістикою, охороною здоров’я, продовольчою та енергетичною безпекою. При цьому Шпек наголосив, що акціонери «жодною мірою не розглядають цей крок як умову зняття з них персональних санкцій.

«Розмови про «купівлю індульгенції» не мають жодних підстав», – запевнив топменеджер. Він зазначив, що для залучення мільярда в Україну необхідно мати дозволи та згоду акціонерів, Нацбанку та регуляторних органів Європейського Союзу. «Саме цим ми зараз і займаємося», – пояснив Шпек.

Мільярд доларів – значна сума для докаптіалізації в українських умовах. Востаннє такі масштабні вливання у фінансову установу в Україні робили під час націоналізації Приватбанку.

Чи потребує Альфа-банк докапіталізації?

Загалом банківська система перебуває не в найкращих умовах. За прогнозами НБУ, через війну банки можуть втратити 20% кредитного портфеля. Експерти такі розрахунки називають оптимістичними й очікують втрат на рівні 30-35%.

За сценарію Нацбанку і виходячи з розміру капіталу Альфа-банку та його кредитного портфеля, необхідна сума докапіталізації не повинна перевищувати 8 млрд грн, вважає асоційований експерт «CASE-Україна» Євген Дубогриз, який у 2015-2019 роках займався стрес-тестуванням банків в НБУ.

«Навіть якщо Альфа-банк втратить 40% портфеля і все забезпечення, потреба становитиме 18-19 млрд грн. Це за найгіршого сценарію, коли кредити і застави знецінюються повністю, а таке трапляється дуже рідко», – зазначає він.

У самому банку говорять про більшу «подушку». «Банку можуть знадобитися 500-600 мільйонів доларів протягом наступного року для підтримки стабільно високих нормативів адекватності капіталу. Усе залежить від розвитку ситуації на фронті, стану економіки, доходів українців, активів клієнтів», – вважає Шпек.

Українським банкам, імовірно, з часом знадобиться докапіталізація, але економічної потреби вливати в Альфа-банк мільярд доларів та, відповідно, знімати з цих коштів санкції наразі немає. Для російського олігарха це має сенс, бо в західних установах у нього значно більше грошей.

Довідка. Фрідман та Авен прагнули пустити коріння на Заході. У 2013 році вони заснували в Лондоні фонд прямих інвестицій LetterOne. До їх європейської бізнес-імперії входять британська роздрібна мережа Holland & Barrett, німецька енергетична група Wintershall Dea та іспанські супермаркети Dia.

Напередодні у Верховній Раді навіть зареєстрували законопроєкт, який «регулює процес виведення системно важливого банку з ринку в умовах воєнного стану».

Можна припустити, що це підготовка до введення санкцій проти російських власників Альфа-банку, який належить до системно важливих. Проте один з високопосадовців НБУ запевняє, що цей документ готувався давно.

Як торгуються російські олігархи

Хоча представники українського банку наголошують, що не розраховують на індульгенції, десятки росіян воліють профінансувати Україну для виходу з-під санкцій і збереження частини статків, про що писали WSJ та Financial Times.

WSJ також цитує заступника голови Офісу президента Ростислава Шурму. Він заявив, що уряд у Києві розгляне пропозицію Фрідмана лише як частину ширшої структури, яка може включати фонд для допомоги Україні. «Це має бути загальний підхід до всіх підсанкційних росіян», – сказав Шурма.

У коментарі FT він наголосив, що Україна не використовує санкції як інструмент торгу і розгляне таку угоду щодо зняття санкцій лише після закінчення війни.

У червні голова НАЗК Олександр Новіков запевнив, що санкції з боку України будуть накладені на всіх російських олігархів. «Якщо вони публічно не засудять війну, Путіна та не визнають територіальну цілісність України включно з Кримом і Донбасом, вони втратять усе майно в Євросоюзі», – наголосив він.

Новіков також говорив про можливість створення процедури виходу з-під санкцій шляхом передавання коштів чи активів у «фонд покаяння».

В інтерв’ю Forbes керівник фракції «Слуга народу» Давид Арахамія визнав, що ця ідея обговорювалася, але не в Україні, а на рівні міжнародних партнерів.

«Можливо, це працюватиме щодо бізнесменів, які мають громадянство РФ, але весь бізнес у них в інших країнах. Від санкцій страждає не російський бюджет, а, наприклад, британський. Якщо такий бізнесмен віддасть на відновлення України певну суму, то я ставлюся до цього толерантно. Якщо бізнесмени платять податки в Росії і фінансують війну в Україні, я проти», – зазначив він.

На Заході російські олігархи також запускають лобістські кампанії для зняття санкцій. «Київстар» заплатив 240 тис дол вашингтонським лобістам з компанії Yorktown Solutions, щоб привернути увагу влади США та громадськості до чутливості діяльності свого клієнта як одного з провідних операторів України.

На початку вересня видання Politico повідомило про бажання проросійської Угорщини виключити з-під європейських санкцій партнера Фрідмана з «Альфи» Петра Авена, наближеного до Путіна Алішера Усманова та одного з найбільших металургійних магнатів Росії Віктора Рашнікова.

Чехія, яка головує в Раді ЄС, домовилася з угорцями про перенесення розгляду питання щодо цих осіб на два місяці. Якби Україна підготувала звинувачення і наклала санкції на росіян, то ЄС мав би більше аргументів, аби присоромити угорського лідера Віктора Орбана і продовжити блокування російських грошей.

Україна відстає від світу в накладанні санкцій на путінських олігархів. Утім, якщо Київ таки запровадить санкції проти олігархів та членів їх сімей, то питання про створення «фондів покаяння» може відійти на другий план. Прощати росіян – це погана історія для окопів, а саме в них зараз куються настрої українців.

Чому Офіс президента тримає санкції «в столі»

На відміну від західних партнерів, від яких Зеленський уже в другий день великої війни вимагав більшого для зупинки війни, Київ не поспішав накладати санкції на росіян. Не лише на олігархів, а й на кремлівських топпосадовців.

Україна оголосила санкції проти Путіна, Лаврова і Шойгу 9 червня, а сотні загарбників меншого рангу були покарані аж 7 вересня. Як з’ясувала ЕП, чимало санкційних списків тривалий час лежали в Офісі президента.

Довідка. Президент, Кабмін, СБУ, Верховна Рада і Нацбанк можуть пропонувати претендентів на внесення в санкційні списки. РНБО розглядає ці пропозиції та ухвалює остаточні рішення. Документи відправляють в Офіс президента, після чого глава держави вводить санкції своїм указом.

З лютого по серпень 2022 року РНБО проголосувала за низку санкційних списків, але президент їх не затвердив. Вони затрималися в заступника голови ОП, юриста Андрія Смирнова, який не передав їх на підпис Зеленському.

У розпорядженні ЕП є документи, які свідчать, що таких заблокованих рішень було мінімум десять. Співрозмовник, дотичний до санкційної політики, стверджує, що загальне їх число сягає 20. Ще 70 проєктів РНБО відправила на розгляд в Офіс президента, але не отримала назад на голосування.

Не всі списки стосувалися російської еліти. Серед імен були, наприклад, політики із Сербії, Чорногорії, Киргизії, Чехії, а також гравці російського КВК. Серед компаній – білоруська промисловість та російські видавництва.

Були там і російські депутати та сенатори, які роками легалізують путінські рішення, силовики і члени тамтешньої Ради нацбезпеки, які погоджували розв’язання війни проти України, російські оборонні підприємства.

2 червня РНБО проголосувала за санкції проти директорів ФСБ Олександра Бортнікова і Служби зовнішньої розвідки Сергія Наришкіна, голів Ради федерації Валентини Матвієнко та Держдуми В’ячеслава Володіна, генпрокурора Ігоря Краснова, начальника генштабу Валерія Герасимова, директора Нацгвардії Віктора Золотова і ще сотні кремлівських посіпак.

Однак у санкційних списках ці люди з’явилися лише через три місяці. Смирнов підтвердив ЕП, що низку рішень не передали на підпис президенту, бо в документах було чимало помилок, які унеможливлювали втілення санкцій.

«Були помилки в анкетних даних і транслітерації, неточності в установочних даних щодо юридичних і фізичних осіб, пропущені слова і речення. Робиться це умисно чи ні, доведеться ще розбиратися, але ми маємо давати на підпис ідеальний з юридичної точки зору документ», – запевнив Смирнов.

Заступник Єрмака пригадує, що за оновленим законом «Про санкції» можна не лише блокувати, а й конфіскувати активи ворогів. Таке рішення ухвалює Вищий антикорупційний суд. Оскільки новий закон набув чинності в травні, за всі запроваджені до цього санкції довелось би переголосувати.

Третій аргумент юриста – відсутність фільтра, який би перевіряв папери і підтверджував, що санкції обґрунтовані. Ідеться про державний орган, а він, Міжвідомча робоча група з питань санкцій, з’явився лише 30 серпня.

У новостворену комісію Офіс президента переслав рішення, що не дочекалися підпису глави держави. Перелічені вище прізвища кремлівських посіпак вдруге винесли на розгляд РНБО. Після цього вони нарешті потрапили під санкції.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Танці навколо санкцій. Що в ОП вирішили робити з Фрідманом та іншими російськими олігархами? появились сначала на Антикоррупционная правда.

Утім, зараз у нього можуть початися серйозні проблеми. Саме Смірнов блокував санкції проти російських олігархів. Рішення не лише НАЗК, але і РНБО тупо стопорилися цим персонажем. Є сподівання, що зараз за портновського ставленика таки візьмуться. Тим паче, що активів, які можна потрусити – більш ніж достатньо. Чого лише вартують обленерго VS Energy тріо «лужніковських» Бабаков-Гінер-Воєводін.

Смірнов отримує подяки за те, що блокує санкції. Але пора це завершувати…

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Чим в ОП займається портновська нишпорка Андрій Смірнов? появились сначала на Антикоррупционная правда.

Хто така Лариса Черток

Лариса Валеріївна, 1975 року народження, є рідною сестрою скандально відомого українського олігарха І.Коломойського. Нині вона насолоджується розкішним життям на швейцарських теренах. Вона заміжня. Чоловік – Володимир Черток.

Знайти фотографії Лариси Валеріївни в інтернеті дуже складно, але нам вдалося. Так, газета «Трибуна Женеви» від 13.12.2019 опублікувала матеріал із однієї розкішної швейцарської вечірки, на якій також була присутня і Лариса Черток. На гламурному заході вона представляла свою галерею Artvera’s.

Лариса Черток – брюнетка, на фото крайня справа.

Три роки тому було опубліковано журналістське розслідування про розкішне життя Лариси Валеріївни, яке допомогло пролити світло на багато чого.

Як упродовж десятиліть Лариса Черток допомагала братові укладати багатомільйонні договори у Швейцарії

Як повідомляють розслідувачі, вона веде справи від імені відомого брата, зокрема, укладаючи договори, вже як мінімум протягом 18 років.

Так, наприклад, 15 років тому на документах про купівлю частки в компанії «Central Europеan Media Entеrprises Ltd», вартість якої склала 110 мільйонів доларів, коштує саме її підпис як свідок угоди. До речі, ця угода допомогла її братові-олігархові згодом оволодіти відомим рейтинговим телеканалом «1+1».

Також через фірму «Gehold SA», як розуміємо, швейцарську, де засновником була саме Лариса Валеріївна, їй брат зміг частково приватизувати потужне гірничодобувне підприємство «Суха балка».

Як розповіли журналісти, ще до 2008 року право власності на вищезгадану компанію знаходилося під керівництвом офшорної компанії Palmrose Ltd. А сам цей офшор контролювався олігархами Коломойським та Боголюбовим. Потім фірма Palmrose Ltd була продана за мільярд доларів російській компанії, яка частково належить олігарху Абрамовичу, EVRAZ Group.

Володимир Маркович Черток: що відомо про чоловіка Лариси Валеріївни

У Швейрцарії Володимир Маркович має свій бізнес. Його компанія «Укрмайнінг СА» була зареєстрована у Женеві п’ять років тому. У ній офіційно числиться 4 працівники, а річний дохід становить 406 тисяч доларів.

В Україні у В.М. Чертока також свої дві компанії. Обидві входять до 8 списків санкцій.

Так, він є співвласником Нікопольського товариства з обмеженою відповідальністю з однойменною назвою «Укрмайнінг».

Йому належить 90% компанії. Статусний капітал складає лише тисячу гривень.

Це товариство з обмеженою відповідальністю відбувається за шістьма документами Єдиного судреєстру України.

Друга українська фірма, що належить чоловікові, це ТОВ «Сентоза-тур». Статусний фонд складає майже 404 тисячі гривень.

У цьому туристичному бізнесі Володимир Маркович не лише засновник, а й бенефіціар.

Турфірма також перебуває в 11 документах Єдиного судового реєстру.

Також відомо, що Володимир Черток разом із Ігорем Коломойським входять до керівного складу такої відомої структури, як Європейська рада Єврейського товариства, яка має женевську реєстрацію.

Як живе сестра скандального українського олігарха

Що тут скажеш, живе Лариса Валеріївна розкішно. У її володіннях, нинішніх чи колишніх, багато визначних об’єктів на території Швейцарії, а також Франції. Їй доступні ексклюзивні блага: елітні вілли на березі Женевського озера, люкс-яхти, що знаходяться у гавані на Лазурному Березі, і не тільки.

Прибережна вілла Лариси має площу 1200 кв. і була спроектована на ексклюзивне замовлення. Ця нерухомість обійшлася їй в 32 лями доларів.

Лариса є керівником фірми, яка володіє будинком на березі Женевського озера. Примітно, що ця фірма є власником розкішного гірськолижного шале, ціна якого становить 16 лямів євро.

Також у неї є апартаменти в Женеві, ціна яких становить 6 млн доларів. Але при цьому Лариса Валеріївна має французьку прописку. У Франції вона має гарний заміський «будиночок», який, до речі, належить компанії його брата «SCI Мedal».

При цьому всім і кожному зрозуміло, що дозволити собі таку розкіш ні Лариса, ні її чоловік Володимир, не можуть. Також цей факт підтвердила консалтингова фірма зі США Kroll, яка провела судовий фінансовий аудит фінансів її брата.

Розкіш у всьому!

Лариса керує ексклюзивним бізнесом організації якісного дозвілля та супутніх послуг для найбагатших людей. Також вона має елітну галерею в Женеві, клієнтами якої також є багатії і ніяк інакше.

Так, Лариса керує нішевою фірмою «Сad Cool», яка надає консультаційні послуги для заможних людей, допомагаючи їм «витрачати» бабло із задоволенням. Так, адвокат, який брав участь у справі про позов Боголюбова, підтвердив , що вищезгадана компанія насправді є дітищем Ігоря Валерійовича. Також послугами цієї фірми користується близьке оточення олігарха.

Наприклад, ця компанія надає послуги:

— VIP-рейси для «дорогих» клієнтів;

— розкішні авто найелітніших марок;

— вітрильні прогулянки просторами озера;

— Тижневий круїз на елітній яхті і т.д.

Під час розслідування, яке було проведено у 2019 році міжнародною мережею OCCRP, журналісти приїхали до розкішного пентхаузу сімейства олігарха біля Женевського озера. Там вони виявили, що «Сad Cool» та ще одна фірма, якою також керує Лариса Валеріївна, отримують кореспонденцію на поштову скриньку того самого пентхаузу.

Сестра Коломойського також є співвласником елітної арт-галереї у Женеві «Artvera’s». Про цю галерею йдеться і на сайті «Сad Cool», а її клієнтами є не лише члени родини Коломойського, а й його друзі та партнери. На тему мистецтва є також багато компрометуючих матеріалів, але сьогодні не будемо вдаватися до подробиць.

До речі, саме на одній із гламурних швейцарських вечірок, де Лариса Валеріївна представляла свою галерею, папараці і зняли її на фото.

І на останок

Наприкінці лютого цього року з’явилася інформація , що суд Швейцарії відхилив позов Лариси Черток, обґрунтовуючи своє рішення розслідуванням, яке провела міжнародна організація OCCRP.

Позов вона подала проти імміграційних органів Швейцарії, оскільки ті їй відмовили в натуралізації у зв’язку з сумнівами щодо законності її капіталів.

Крім цього, суд також обґрунтував своє рішення, посилаючись і на доповідь FIS (Федеральна служба розвідки у Швейцарії). У цій доповіді йдеться про зв’язки Л. Черток та І. Коломойського.

Крім того, представники суду заявили про те, що натуралізація цієї панночки може «поставити під загрозу безпеку Швейцарії, як внутрішню, так і зовнішню».

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Що відомо про рідну сестру Ігоря Коломойського Ларису Черток, за допомогою якої він ховав свої капітали появились сначала на Антикоррупционная правда.

Коли в ситті та законослухняній Швейцарії на березі Женевського озера раптом з’явилася громадянка Ізраїлю Лариса Черток і почала скуповувати вілли, яхти, квартири, гелікоптери та літаки, влада країни відразу взяла її на замітку – офіційний рівень доходів та спосіб життя Лариси Валеріївни вступали у явну суперечність. з другом.

Коли Лариса Черток звернулася з проханням про натуралізацію, її фінансовим становищем зайнялися у фінансовому відділі Федеральної служби розвідки Швейцарії (FIS). І наполегливо рекомендували у проханні пані Черток відмовити. Заявивши, що вона є лише прикриттям для непрозорих угод і приховання майна свого брата. Братом Лариси Валеріївни виявився Ігор Валерійович Коломойський, що одразу прояснило невідповідність у способі життя Лариси Черток.

Вона спробувала опротестувати відмову про надання громадянства в суді, але натомість отримала публічне розслідування своєї причетності до афер свого куди більш відомого брата. У суді Лариса Черток повідомила, що розкішні вілли та апартаменти у Швейцарії вона придбала на чесно зароблені гроші, які їй позичив батько та банк Claridon Leu (нині Credit Suisse). Суд, у свою чергу, пояснив, що вона «не надала жодних податкових документів про свої доходи та активи».
Заодно співробітники FIS з’ясували, що Ігор Коломойський мав «тісні зв’язки з російсько-українською організованою злочинністю», а Лариса Черток мала «доступ до нелегальних засобів і злочинних кіл». Крім цього, за даними FIS, Черток «допомагала Коломойському грошима невідомого походження», коли його активи заморозили. «Між діяльністю Коломойського та діяльністю його сестри немає жодного кордону», — встановила FIS, яка цитується у рішенні суду.

У результаті в лютому 2022 року суд вирішив, що натуралізація сестри олігарха «поставить під загрозу внутрішню чи зовнішню безпеку Швейцарії».

Далі персоною такої цікавої особистості, як сестра олігарха, що розшукується Штатами, зацікавилася преса і публіці стали відомі інші подробиці з її життя та діяльності. Водночас трохи прояснилося походження «чесно зароблених грошей».

Власне, розслідування про Ларису Черток вже не перше – ще у 2019 році, коли вона потрапила у поле зору журналістів Швейцарії, OCCRP (Центр з дослідження корупції та організованої злочинності – Organised Crime and Corruption Reporting Project) – об’єднання ЗМІ та окремих репортерів, які займаються журналістськими розслідуваннями. ) провів власне розслідування.

Частина цього розслідування теж стала основою відмови у натуралізації Ларисі Черток. Як повідомляв OCCRP, «Коломойський відкрито зізнався у дачі хабарів на мільйони доларів Коломойський відкрито зізнався у дачі хабарів на мільйони доларів». Черток намагалася оскаржити цей факт, але суд визнав це повідомлення вірним і заявив, що немає причин сумніватися в незалежності журналістського колективу OCCRP.

Як встановили журналісти, Лариса Черток веде справи від імені Коломойського як мінімум з 2004 року. І неодноразово допомагала йому укладати угоди. Наприклад, у 2007 році вона розписалася як свідок купівлі частки у Central European Media Enterprises Ltd. за $110 млн. Ця угода допомогла Коломойському надалі оволодіти українським телеканалом 1+1. Судячи з подальшого розвитку подій в Україні, ця угода окупилася сторицею.

А через швейцарську фірму Gehold SA, засновником якої була Лариса Черток, Коломойський приватизував частку у найбільшому українському гірничодобувному підприємстві «Суха Балка».

У суді Лариса Валеріївна заявила, що гроші на купівлю нерухомості у Швейцарії їй також виділяє чоловік, громадянин Ізраїлю Володимир Маркович Черток. Проте перевірка фінансового стану Володимира Чертока показала, що його доходи не дозволяють купити і десяту частину того, чим володіє його дружина.

Володимир Черток у 2017 році зареєстрував у Женеві фірму «Укрмайнінг СА». Сфера діяльності – індустрія інженерних послуг, штат – 4 співробітники, а річний дохід 406 тисяч доларів, що за швейцарськими мірками дуже середньо. В Україні Черток є співвласником фірми з такою самою назвою. Вона зареєстрована у Нікополі, а сфера діяльності – інжиніринг, геологія, геодезія та посередництво у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами.

Розмір статутного капіталу фірми – одна тисяча гривень, особливими фінансовими результатами фірма також не може похвалитися.

Ще один бізнес зятя Коломойського – туристичний. Він є бенефіціаром компанії «Сентоза-Тур», сайт якої не працює.

Судячи з звітності, справи тут не кращі, тому грошей від «бізнесу» чоловіка на все майно Лариси Валеріївни у Швейцарії явно не вистачає.

Крім того, Черток, Коломойський та Вадим Рабінович значаться в керівництві Європейської ради Єврейської громади , зареєстрованій у Женеві.

Володимир Черток має сторінку в соцмережах, завдяки якій ми дізнаємося, що їздить він на автомобілі «Тесла» і часто подорожує світом:

Сторінка малоактивна, тому почерпнути звідти якусь інформацію складно.

Щодо самої сестри Коломойського, то в Україні в неї зареєстрованих бізнесів немає. Що, втім, логічно – виходець із СРСР Коломойський явно зарезервував свою сестру для того, щоб виводити на неї майно, і не хотів світити її ім’я на будь-яких підприємствах.

Висновок про те, що єдине джерело доходу, що пояснює походження активів Лариси Черток у Швейцарії та Франції – від вілл на березі Женевського озера до мега-яхт, пришвартованих на Лазурному березі – гроші Коломойського, підтверджується експертизою фінансів олігарха, проведеної Kroll, американською фірмою. що займається корпоративними розслідуваннями та консультуванням з ризиків. Згідно з висновками Kroll, «ні Лариса Черток, ні її чоловік Володимир не мали незалежної кар’єри в бізнесі, яка могла б самостійно створити такі активи».

У той же час портфель майна та інвестицій Лариси Черток вказує на те, що він великий: від її ролі в управлінні сімейною консьєрж-службою для надбагатих до її зв’язків із художньою галереєю, яка обслуговує багатих у Старому місті Женеви.

Наприклад, вона була генеральним директором Cad Cool, нішевою компанією, яка допомагає багатим людям витрачати свої гроші. За словами англійського юриста , який брав участь у позові проти компаньйона Коломойського, Боголюбова, «Cad Cool насправді є офісом сімейного бізнесу Коломойського, чиї послуги також надаються сім’ї та друзям». Реклама компанії говорить про те, що її «парк автомобілів включає Aston Martin, Lamborghini, Porsche та Ferrari». З одного переліку можна зрозуміти, що активи Cad Cool становлять щонайменше мільйони доларів.

Крім того, в результаті розслідування OCCRP стало відомо деяке інше майно, яким володіє (або володіла), принаймні – формально Лариса Черток. Це – вілла на березі озера Леман (також відомого як Женевське озеро) у фешенебельному селі Аньєр.

Будинок Черток площею 1200 квадратних метрів було збудовано за індивідуальним замовленням у період з 2008 по 2010 рік. У ньому є критий та відкритий басейни, автономний спа-центр та підвальні приміщення для домашнього персоналу.

На супутникових знімках видно три моторні яхти, що пришвартовані біля вілли.

Згідно зі звітом Kroll, Черток купила будинок за 32 мільйони доларів. Їй також належить квартира у Женеві вартістю 6 мільйонів доларів.

Інші записи вказують, що Черток діяла від імені Коломойського принаймні з 2004 року. До 2016 року вона була 51-відсотковим власником кіпрської фірми Titan Fleet Holdings Ltd., яка у свою чергу володіє французькою яхтовою фірмою Titan Fleet Management Sarl зі штаб-квартирою на французькому курорті Гольф-Жуан на Лазурному березі. На сайті Titan Fleet вона описувалася як «компанія з управління яхтами». Лариса Черток також зазначалася як партнер Cad Cool на сайті цієї компанії .

У 2016 році Чертока у структурі власності Titan Fleet Holdings замінили кіпрські юристи, які мають тісні зв’язки із бізнесом Коломойського. Потім право власності перейшло до менеджерів компанії, двох капітанів яхт, Ніколаса Сев’єра та Чарлі Беттелла. На сайті Titan Fleet Holdings стверджувалося, що два капітана започаткували компанію «у відповідь на особливі потреби групи власників суперяхт, які відчували, що їхні вимоги ігноруються».

Ми не дарма наводимо всі гіперпосилання вище — спробуйте перейти по них. І ви побачите, що вони неактивні, а вся інформація ретельно підчищена. Кіпрську Titan Fleet Holdings ліквідовано 30 грудня 2021 року.

Після того, як Ігорем Коломойським та його партнером Геннадієм Боголюбовим активно зацікавилися фінансові органи США, Коломойський почав активно скорочувати присутність свого бізнесу у Швейцарії.

Сам олігарх ховається від міжнародного правосуддя в Україні, влада якої завзято не помічає запитів свого стратегічного партнера – США – про видачу їм Ігоря Коломойського.

Однак рішення про виведення частини активів зі свого володіння та реєстрація їх на свою сестру Ларису Черток було дуже далекоглядним кроком олігарха. Хоча в сучасному світі неможливо сховати все і подружжя Черток сильно поплескали останнім часом, сестрі Коломойського значною мірою вдалося зберегти активи свого брата.

P.S. У 2018 році в Нацбанку заявили, що міжнародна детективна компанія Kroll за підсумками аудиту Приватбанку підтвердила, що перед націоналізацією колишні акціонери вивели з банку 5,5 мільярда доларів.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Лариса Черток, або куди Ігор Коломойський ховав свої капітали появились сначала на Антикоррупционная правда.

Фірма NIBULON SA багато років намагається відсудити $22 млн у компанії Райз, яка входить до агрохолдингу «Укрландфармінг» яйцевода Олега Бахматюка. Купи судів, кримінальних справ та злитого компромату.

— Бахматюк – мільярдер?

— Ага, кілька мільярдів доларів винен, і це тільки державі.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Як олігарх Олег Бахматюк, який втік від НАБУ, обікрав убитого окупантами Вадатурського на $22 млн появились сначала на Антикоррупционная правда.

І хоча, за деякими даними, Фукс втік до Лондона ще до початку повномасштабної війни, а Віталій Хомутиннік приєднався до нього вже після 24 лютого, через втечу за кордон українські олігархи «іноземними інвесторами» не стали.

Про те, хто насправді стоїть за розслідуванням та яку схему розкрила СБУ, читайте у матеріалі OBOZREVATEL.

Схемники погрожують скаргами до ЄС та США

Компанія «Інвестохіллс Хеліантус», яка за численними свідченнями може бути пов’язана з Фуксом і Хомутинніком, розмістила в низці ЗМІ заяву про те, що збирається написати скарги на СБУ до посольств ЄС та США через обшуки. Своє повідомлення вона розмістила у десятках українських онлайн-ЗМІ.

«Напередодні війни з Росією СБУ займалася не розшуком шпигунів та диверсантів, а відкриттям кримінальних проваджень у держзраді проти бізнесу», – заявили в компанії. Що цікаво, розслідування розпочалося ще торік і після низки великих скандалів.

Чому ми знаємо про те, що за компанією «Інвестохіллс Хеліантус» можуть стояти Фукс і ХомутиннікДо схем, які розслідувала СБУ, було залучено десятки компаній. Найчастіше їх оформлено на різних підставних осіб. Проте, щоб зберегти контроль, Хомутиннік практично в усіх фірмах уповноваженою особою, директором чи бенефіціаром оформлював свого партнера Андрія Волкова. Також, найімовірніше, він є і уповноваженою особою «Інвестохіллс Хеліантус».

У той же час Волков є власником компанії «Інвестохіллс Веста» (фірми пов’язані між собою і назвою, і самим Волковим). Саме «Веста» була однією з ключових фірм Фукса. Станом на квітень 2021-го лише «Веста» без її афілійованих структур взяла участь у 75 аукціонах на Prozorro.Продажі із загальною сумою покупок понад 421 млн грн.

Зв’язок із Фуксом можна довести завдяки його ж словам. Як зазначали журналісти, «Веста» купила шинний завод «Росава» та компанію «Яблучний дар», яка випускає соки Galicia. А ось що сказав Фукс у своєму інтерв’ю: «Я купую дуже багато дистрес-активів (дистрес-активи – те, що продається зі знижкою або дисконтом. – Ред.)… Купую також у Фонді гарантування вкладів. Різні активи, купа боргів різних. «Росава», «Яблучний дар». Багато дрібних. Є пули, які продає Фонд. Я беру участь у різних як інвестор».

Тобто Фукс фактично визнав, що він стоїть за угодами «Вести». Хоча серед офіційних власників Фукса немає. Волков у червні 2020 року отримав дозвіл на опосередкований контроль над 24,74% «Вести». Він представляв інтереси «Австро-Угорської лізингової компанії» Фукса під час підписання мирової угоди з «Київським метрополітеном». У результаті цієї угоди, як уже неодноразово писав OBOZREVATEL, компанія Фукса отримає з кожної поїздки у підземці близько 2 грн, а борг комунального підприємства з незрозумілої причини збільшили на 2 млрд грн.

Як працювала схема Фукса-Хомутинніка

Міністерство юстиції з 2020-го вже позбавило свідоцтв десятків нотаріусів, пов’язаних зі схемою Фукса, йдеться у розслідуванні «Наші гроші». Сама ж злочинна схема, зважаючи на все, продовжиться доти, доки відповідальність не понесуть її головні бенефіціари.

Журналісти під час розслідування з’ясували, що головним клієнтом нотаріусів, у яких забрали реєстрацію, є компанія «Веста». «Веста» скуповує проблемну заборгованість банків на Prozorro.Продажі. Лише у 2019-2020 роках компанія придбала понад 50% проблемної заборгованості, виставленої на аукціони Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО), який керує активами банків-банкрутів.

А потім пов’язані з «Вестою» нотаріуси забирали майно у боржників. Самі активи купували з величезними знижками. Тепер же СБУ розслідує вказану схему та приховує зв’язки десятків компаній із російським олігархом Павлом Фуксом та його партнером Віталієм Хомутинніком.

У цій ситуації ймовірні схемники намагаються тиснути на СБУ, називають себе іноземними інвесторами та погрожують скаргами.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Фукс і Хомутиннік погрожують СБУ? Олігархи хочуть скаржитися ЄС та США через розкриті схеми появились сначала на Антикоррупционная правда.

Но это поражение — сирота. А у любой победы — десятки отцов. И, пожалуй, никто не сделал так много для переиздания государства Украина как плешивый диктатор с Севера.

В 2014 году Путин заставил жителей Украины наконец-то  почувствовать себя политической нацией.

В 2022-ом — буквально физически уничтожил Юго-Восток, выдернув из под реальных хозяев страны их любимый — электоральный, финансовый, политический и медийный — коврик. Лишившись былых ресурсов, социальная группа “украинских олигархов”, и так находившаяся на стадии переживания персонального климакса (55+), решила окончательно повесить перчатки на гвоздь. Недаром тот же Ахметов перешел на скоромное и начал активно готовиться к свиданию с Пророком.

Безусловно воскрешение Зеленским истории с реестром олигархом задало опеределенную временную рамку. Но давайте признаем — главным разрушителем олигархического статус-кво стала именно война.

Возьмем медиа-холдинг, от которого сегодня пытается откреститься Ахметов. С точки зрения финансов — это было сплошное “обязательство”, и ни в коей мере ни “актив”. В тот момент, когда “Метинвест” лишился львиной, а ДТЭК — значительной части своих мощностей на Юго-Востоке, финансировать “зомбоящик” стало необходимо исключительно за счет кипрских отложений прежних периодов.

Да и можно ли его считать собственным “зомбоящиком” ту же “Украину 24” в условиях существования “Единого телемарафона”. Да, власть кидает каналам олигархов подачки, но они ни в какое сравнение не идут с затратами, которые необходимо нести. Тот же “МГУ” только на зарплаты отслюнявливает 5 млн долларов в месяц. И это при практически мертвом рынке рекламы.

Но текущие затраты это полбеды. Главная — исчезновение собственно “ядерной аудитории” каналов Ахметова. Традиционно она была сосредоточена на Юго-Востоке. А теперь одних уж нет, а те далече. Поэтому зря Ринат халуется на 6 месяцев, которые ему не хватило для продажи, — это очевидный блеф. Фактически с началом войны и по мере расширения ареала боевых действий из его медиа-активов выпустили всю капитализацию. Это не починишь ни за полгода, ни за ближайшее десятилетие.

И похожая ситуация сейчас в любом секторе, которым занимался Уважаемый. Понимая, что для восстановления прежнего статуса понадобятся сверхусилия, к которым в свои 55-ть он уже морально не готов, а на Дамира, испорченного Лондоном, надежды нет, Ахметов решил сосредоточиться на претензионно-исковой работе, чтобы поквитаться если не с человеком, который отправил его на пенсию, то с лежащей под его пятой страной.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Как Путлер отправил на пенсию украинских олигархов появились сначала на Антикоррупционная правда.

По словам Гетманцева, государственная налоговая служба в июне перевыполнила план сбора акцизного налога на 14,9%, в том числе с алкоголя на 12,3%. При этом один из производителей алкогольной продукции в Полтаве заплатил в 4 раза больше акцизного сбора, чем в 2021 году. Также один известный оптовый торговец табачными изделиями погасил в июне налоговые около 300 млн грн долга, который накопился еще в довоенный период.

“К сожалению, некоторые крупные игроки рынка, несмотря на войну, продолжают ошибочную практику неуплаты акциза армии, что абсолютно обоснованно ведет к прекращению их противоправной антинародной деятельности в отдельно взятом регионе Желтых Вод”, — отметил Гетманцев.

В Желтых Водах Днепропетровской области находится табачная фабрика ООО “Юнайтед Табако”, которая неоднократно становилась предметом внимания представителей разных силовых ведомств в прошлые годы. Обыски на фабрике в 2018-2021 годах проводились Государственной фискальной службой, Нацполицией и СБУ.

Табачная фабрика “Юнайтед табако”, которая в 2017 году начала работу в Желтых Водах на Днепропетровщине, выпускает сигареты с поддельными акцизными марками.

Фабрика открылась при содействии на то время народного депутата от “Народного фронта” Олега Крышина. Также причастен к управлению предприятием Николай Журило, близкий к “Народному фронту”. Он — родной брат Руслана Журило, ранее работавшего на руководящей должности на государственном предприятии “Восточный горно-обогатительный комбинат”, а также фигурировавшего как организатора хищений на миллионы долларов в этом госпредприятии по делу НАБУ, вместе с экс-депутатом и одним из спонсоров партии “Народный Фронт” Николаем Мартыненко. Бывший нардеп Сергей Лещенко утверждал, что братья Журило — ближайшие бизнес-партнеры Мартыненко, в частности, на ОГХК.

В ноябре 2019 СБУ провела обыски как на фабрике в Желтых Водах, так и в офисах налоговой и фискальной служб Днепропетровской области. В СБУ заявили, что налоговики начали сговор с производителями нелегальных сигарет и “прикрывали” противозаконный бизнес.

В январе 2020 года Прокуратура Полтавской области объявила о ликвидации незаконного производства сигарет на оборудовании табачной фабрики в Желтых водах, однако уже в конце апреля того же года после очередных обысков на фабрике в Желтых Водах о прекращении противоправной деятельности преступной группы, организовавшей незаконное производство заявила уже СБУ.

В мае 2020 года СБУ также обвиняла заместителя руководителя подразделения управления ГФС в Днепропетровской области и его подчиненного в сокрытии налоговых нарушений на табачной фабрике в Желтых Водах.

В августе 2021 года сотрудники ГФС несколько дней проводили обыски на фабрике “Юнайтед Табако” с целью документирования преступной схемы, получения доказательств и приостановки производства контрафактных сигарет.

В июне нынешнего года Руслан Журило сообщил: “Служу Украине в 175 батальоне теробороны”.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Табачный магнат с серьезной «крышей» Руслан Журило «кидает» государство на крупные деньги появились сначала на Антикоррупционная правда.

Отмечается, что ООО с иностранными инвестициями «Новофарм» имело долгов перед кредиторами на сумму 10,44 миллиарда гривен. В ходе ликвидационной процедуры компания погасила задолженность в 2,7 миллиона гривен. Остальную сумму компании, которую признали банкротом 22 апреля 2021 года, можно сказать, что «простили».

«Согласно ч. 7 ст. 64 Кодекса Украины по процедурам банкротства требования, не погашенные в связи с недостаточностью имущества, считаются погашенными», – говорится в определении суда.

В судебных материалах есть данные Генпрокуратуры о том, что Нацбанк признал «Новофарм» лицом, связанным с «ПриватБанком». В документах говорилось, что перед национализацией банка (16 декабря 2016) он открыл кредитную линию для компании с лимитом 3,2 миллиарда гривен под 10,5%. В качестве обеспечения по кредитным обязательствам Pointex Sale LLP предоставила «ПриватБанку» евробонды на сумму 80 миллионов долларов, которые банк выпустил через UK SPV Credit Finance plc. Эти бумаги при национализации банка попали под списание.

Журналист Юрий Николов на своей странице в Facebook объяснил схему с компанией «Новофарм» гораздо проще. По его словам, в свое время олигарх Игорь Коломойский заключил между «ПриватБанком» и разными фирмами-«прокладками» соглашений на 160 миллиардов гривен и последние успели забрать кредитные деньги. А когда банк национализировали, эти фирмы попросили вернуть кредиты, которые они взяли, но те уже не имели из чего возвращать.

«В том числе отказалась возвращать 4,3 миллиарда фирма «Новафарм», которую в рамках уголовного производства Генпрокуратура признала связанной с «Приватом». И вот пока мы все отвлеклись на какую-то войну, на какие-то там смерти, на какое-то уничтожение государства Украина…суд взял и хлопнул эту фирму «Новафарм», списав ее долги перед уже государственным «Приватом», — отметил журналист.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Фирме олигарха Игоря Коломойского списали долги на 4,3 миллиарда появились сначала на Антикоррупционная правда.

Президент разрешил ввести в действие решение Совета национальной безопасности и обороны Украины от 29 июня 2022 года «Об утверждении Положения о Реестре лиц, имеющих значительный экономический и политический вес в общественной жизни (олигархов), порядок его формирования и ведения».

Положение определяет порядок формирования и ведения реестра олигархов. Он ведется в электронной форме на государственном языке. В реестр не вносятся сведения, содержащие государственную тайну и служебную информацию, а сведения об олигархах, вносимых в реестр, не могут быть признаны конфиденциальными. Реестр может создаваться и вводиться в эксплуатацию поэтапно, в частности модульно, в соответствии с приоритетностью задач и доступностью ресурсов. Положение также определяет порядок внесения в реестр сведений об олигархах и получения информации из реестра.

Напомним, 23 сентября 2021 года Верховная Рада приняла закон по олигархам. Согласно документу, критериями для признания человека олигархом есть значительное влияние на СМИ; активное участие в политической жизни; должен быть конечным бенефициарным собственником предприятия, который занимает монопольное положение на рынке и в течение года поддерживать или усиливать такое положение; имеет подтвержденную стоимость активов (и субъектов хозяйствования, бенефициаром которых она является) более 2,27 млн гривен.

В декабре 2021 года секретарь СНБО  Алексей Данилов прогнозировал, что если закон об олигархах запустится по плану, то уже 20-25 мая 2022 года на заседании СНБО будут рассматриваться первые официально определенные олигархи Украины.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Зеленский разрешил запустить реестр олигархов появились сначала на Антикоррупционная правда.

Источники в банковской системе говорят, что «Альянс» — банк-банкрот, а НБУ не спешит вводить туда временную администрацию и наказывать виновных в хищении средств вкладчиков.

«Альянс» был основан в 1992 году в Донецке. В 2015 году банк якобы выкупил выходец из страхового бизнеса Александр Сосис, а по факту — Дмитрий Фирташ. Клиентами банка стали облгазы, агро- и химпредприятия Фирташа («Твой Газсбыт», «ЗТМК», «Ника-Агротрейд», «Йе Энергия», «Хим Трейд»). Генпрокуратура считает, что «Альянс» помог структурам Фирташа украсть у «Нафтогаза» более 4 млрд грн. В материалах производства говорится, что через банк в 2017-2018 руководством облгазов Фирташа выводились средства, что привело к увеличению задолженности перед НАК «Нафтогаз». Журналисты рассказали о кейсе с «Глобалмани» — прокуратура и НАБУ подозревают «Альянс» в отмывании денег, в том числе из ОРДЛО и Крыма.

Есть сведения, что через «Глобалмани» и «Альянс» совершаются транзакции оплаты покупки наркотиков. Нацполиция выявила схему отмывания средств и перевод 6,5 млрд грн в РФ в 2019-2020. В 2018 НБУ оштрафовал «Альянс» на 2,6 млн грн за отмывание денег. СБУ обнаружила, что должностные лица промышленных и энергопредприятий запорожского региона занимались подрывной деятельностью, а полученные средства переводились в банк «Альянс». Под подозрением был «Запорожский титано-магниевый комбинат» Фирташа. Суд арестовал более 360 млн грн — почти половину капитала банка. Прокуратура разрешила снять арест со счетов банка, а когда Кабмин поручил выплатить зарплаты сотрудникам ЗТМК из этих средств, «Альянс» не смог этого сделать и ГБР открыло уголовное производство о подкупе прокуроров.

«Фишкой» банка «Альянс» стали махинации с невыполнением банковских гарантий — банк выступает гарантом выполнения подрядчиком условий гостендера, но когда подрядчик получает предоплату и исчезает, «Альянс» отказывается компенсировать убытки.

В реестре судебных решений банк «Альянс» фигурирует в 11,5 тыс. дел. Среди пострадавших — «Государственное инновационное кредитно-финансовое учреждение» (на 17,3 млн грн); «Администрация морских портов Украины» на (76 млн банковских гарантий). Источники в НБУ сообщают, что у банка невыполненных гарантий на 3,2 млрд грн, откуда 1,2 млрд грн – долг ООО «Юнайтед Энерджи» из орбиты олигарха Коломойского перед «Укрэнерго», а более 2 млрд грн – долги облгазов Фирташа перед «Нафтогаз Трейдинг» и «Укргаздобычей».

На депозитах в «Альянсе» Минфин держит 364 млн грн, а КГГА – 326 млн грн. Еще 178 млн грн – это средства ЗТМК, который государство отобрало у Фирташа и возвращает в госсобственность. «Альянс» не выполняет норматив ликвидности резервирования денег, нарушает норматив валютной позиции. В «Альянсе» кредитный портфель составляет 5,5 млрд грн, около половины — плохие кредиты. Около 2 млрд грн выданы компаниям Фирташа, многие без залога. В отчетах «Альянс» указывает, что в кассах отделений есть 480 млн грн, а на корсчетах 1,05 млрд грн. При этом если бы с финансами у банка был порядок, то он не обращался бы за рефинансом НБУ под 27% годовых. Если банк лопнет, Фонд гарантирования вкладов физлиц должен будет выплатить вкладчикам 1,6 млрд грн.

Как нам стало известно, журналисты одного из ведущих телеканалов Украины готовят детальное расследование, посвященное данной теме.

«Видимо, «Альянс» кому-то очень нужен, если ему позволяют существовать при таком положении дел. И никого не смущает тот факт, что государство в этом банке одномоментно может потерять около 1 млрд на депозитах госструктур, 3,2 млрд грн – на невыполненных гарантиях и 1,6 млрд грн – на погашении убытков вкладчиков-физлиц. Итого, около 6 млрд», — говорится в материале.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Дмитрий Фирташ довел банк «Альянс» до банкротства появились сначала на Антикоррупционная правда.

Сегодня банк «Альянс» не выполняет своих обязательств перед клиентами. По данным источника в финучреждении, объем невыполненных платежных поручений клиентов превысил 1 млрд грн. Забрать деньги из банка не могут как частные предприятия, так и госструктуры. От собственных источников в НБУ и банке нам удалось выяснить реальное финансовое положение банка «Альянс» — оно катастрофическое. Нормативы регулятора не выполняются, денег в хранилище нет, а кредиты выданы связанным лицам, многие без залогов.

Совершенно очевидно, что «Альянс» — банк-банкрот, но при этом регулятор не спешит вводить туда временную администрацию и наказывать виновных в хищении миллиардов гривен вкладчиков. Об этом говорится в материале на сайте европейского издания LuxembourgHerald, сообщает «Телеграф».

Конвертцентр Фирташа

«Альянс» был основан в далеком 1992 году в Донецке. Все эти 30 лет работы на рынке он был известен лишь узкому кругу лиц и не имел отделений. После Революции Достоинства, в 2015 году банк якобы выкупил выходец из страхового бизнеса Александр Сосис. Но он является лишь номинальным владельцем, а по факту за финучреждением стоит Дмитрий Фирташ. Подсанкционному олигарху нужен был банк для обслуживания своего бизнеса. «Альянс», который и ранее занимался финансовыми махинациями, отлично подходил для этих целей. Клиентами банка стали облгазы, агро- и химические предприятия Фирташа («Твой Газсбыт», «ЗТМК», «Ника-Агротрейд», «Йе Энергия», «Хим Трейд» и др.). При новом владельце «Альянс» занялся привычным делом – отмыванием и хищением средств. Как и прежде – под молчаливое согласие регулятора и правоохранителей.

Так, Генпрокуратура считает, что «Альянс» помог структурам Фирташа украсть у «Нафтогаза» более 4 млрд грн. В материалах уголовного производства говорится, что через банк в 2017-2018 гг. руководством облгазов Фирташа при участии азотных предприятий олигарха незаконно выводились средства, что привело к существенному увеличению задолженности перед государственным НАК «Нафтогаз». Однако расследование до сих пор не доведено до конца.

Еще один скандальный кейс связан с компанией «Глобалмани». Прокуратура и НАБУ подозревают банк «Альянс» в отмывании грязных денег, в том числе на оккупированных РФ территориях Донбасса и Крыма. Поскольку «Альянс» выступал расчетным банком и эмитентом электронных денег «Глобалмани», его подозревали в причастностик финансированию российских террористов на Донбассе.

Также журналистами было доказано, что через «Глобалмани» и банк «Альянс» совершаются транзакции оплаты покупки наркотиков. Финучреждения принимали деньги у клиентов без идентификации, нарушая требования НБУ и способствуя криминальной деятельности наркоторговцев.

Позже Нацполиция выявила масштабную схемуотмывания средств и перевод 6,5 млрд грн в Россию в течение 2019-2020 годов. Через все те же «Глобалмани» и банк «Альянс».

В 2018 году НБУ оштрафовал «Альянс» на 2,6 млн грн за отмывание преступных денег.

В том же году СБУ обнаружила, что должностные лица крупных промышленных и энергогенерирующих предприятий запорожского региона занимались подрывной деятельностью в интересах России, а полученные от агрессора средства переводились на счета в банке «Альянс», где успешно легализировались. Среди компаний, которые оказались под подозрением, был «Запорожский титано-магниевый комбинат» Фирташа. Это предприятие было одним из главных партнеров-клиентов «Альянса», храня в нем все свои средства. В итоге суд арестовал эти средства – более 360 млн грн, что составило почти половину всего капитала банка.

Несмотря на то, что убытки от таких схем нанесли десятки миллиардов гривен украинскому бюджету, а государственная измена это особо тяжкое преступление, расследование ведется до сих пор, никто из виновных не привлечен к ответственности и даже не взят по стражу. Вместе с этим, должностные лица предприятия и банка «порешали» вопрос с прокуратурой, которая в свою очередь разрешила снять арест с имущества и счетов. А когда Кабмин поручил выплатить зарплаты сотрудникам ЗТМК из этих средств, «Альянс» не смог этого сделать – деньги уже были разворованы. По этому факту Государственное бюро расследований отдельно открыло уголовное производство и расследует подкуп прокуроров.

К слову, по нашим данным, «Альянс» сотрудничал с россиянами, в частности, с «Транскапиталбанком», до самого начала полномасштабной войны, о чем сообщал в НБУ. Регулятор не возражал.

Ни гарантий, ни денег

Настоящей «фишкой» банка «Альянс» стали махинации с невыполнением банковских гарантий. Схема, которая была бы невозможна без серьезной «крыши» в Нацбанке, тем не менее процветает много лет. Ее суть проста: банк выступает гарантом выполнения подрядчиком условий гостендера, но когда подрядчик получает предоплату и исчезает, «Альянс» тоже отказывается компенсировать возникшие убытки госкомпаний. В итоге, деньги попросту разворовываются участниками схемы, а государство остается ни с чем.

В этой связи стоит вспомнить историю 2018 года с закупками топлива для Вооруженных сил Украины, в которой банк «Альянс» был гарантом. Топливо должна была поставить фирма «Фидея» (входит в орбиту скандальной «Трейд Коммодити» из окружения Петра Порошенко), но в срок этого не сделала. Но когда Минобороны попыталось взыскать с банка то, что он гарантировал, «Альянс» платить отказался. В итоге армия осталась и без топлива, и без денег.

В реестре судебных решений банк «Альянс» фигурирует в 11,5 тыс. дел

В будущем эта схема проворачивалась многократно. Несмотря на огромное количество уголовных дел, в которых фигурирует банк «Альянс», некоторые государственные структуры продолжают хранить в нем деньги и соглашаться на банковские гарантии «Альянса» в государственных тендерах. Среди других пострадавших — «Государственное инновационное кредитно-финансовое учреждение», требующее возврата 17,3 млн грн у «Банк Альянс» в связи с неисполнением взятых обязательств; «Администрация морских портов Украины», которая несколько лет безуспешно пытается получить от «Альянса» 76 млн банковских гарантий.

Если посмотреть отчеты банка «Альянс», в них вы не найдете упоминания о невыполненных обязательствах. Однако источники в НБУ сообщают, что на данный момент у банка невыполненных гарантий как минимум на 3,2 млрд грн. Из этой суммы 1,2 млрд грн – долг ООО «Юнайтед Энерджи» из орбиты олигарха Игоря Коломойского перед «Укрэнерго», а более 2 млрд грн – долги облгазов Фирташа перед «Нафтогаз Трейдинг» и «Укргаздобычей». Что интересно, НБУ в своих ответах на жалобы госкомпаний демонстрирует двойные стандарты – по гарантиям Коломойского Нацбанк просит «Альянс» погасить долг, а по гарантиям Фирташа лишь обещает разобраться в ситуации.

А между тем, очевидно, что государство уже не увидит этих денег: те же облгазы Фирташа были переданы в управление «Нафтогаза», и олигарх не будет платить по их долгам.

Пациент мертв, но признавать этого не хочет

Сегодня банк «Альянс» — это финансовая дыра, в которую безвозвратно ушел как частный капитал, так и около 0,9 млрд грн средств государства и города Киева. На депозитах в «Альянсе» Минфин держит 364 млн грн, а КГГА – 326 млн грн. Еще 178 млн грн – это средства упомянутого выше ЗТМК, который государство отобрало у Фирташа и сейчас возвращает в госсобственность. С ЗТМК понятно – это предприятие еще недавно принадлежало олигарху, а вот кто надоумил чиновников Минфина и КГГА держать деньги в банке, прославившемся сотнями уголовных дел, тот еще вопрос. По давней украинской традиции, в этом деле все решают взятки, которые чиновники получают от банкиров.

Сегодня денег в банке нет, он практически пуст и живет исключительно за счет рефинанса НБУ. «Альянс» не выполняет норматив ликвидности резервирования денег, нарушает норматив валютной позиции (78,3% при максимально допустимых 5%).

Структуры Фирташа, Григоришина за три месяца войны вывели из банка 2,5 млрд грн. В «Альянсе» на сегодняшний день кредитный портфель составляет 5,5 млрд грн, около половины этого объема – плохие кредиты. По данным источника в НБУ, около 2 млрд грн выданы компаниям Дмитрия Фирташа, многие без залога. По факту, эти деньги были попросту разворованы. Банк еще и тратит рефинанс на покупку валюты на Межбанке и затем выводит ее в интересах структур Фирташа за рубеж.

При этом в своих отчетах «Альянс» рисует приемлемые цифры. Мол, в кассах отделений есть 480 млн грн, а на корсчетах 1,05 млрд грн. В том числе, 12 млн евро якобы лежат в итальянском Banca popolare di sondrio.

Все это фикция, говорят наши источники. Согласно общепринятым нормативам, в кассах «Альянса» должно находиться около 200 млн грн в эквиваленте. Банкиры не позволяют деньгам без дела лежать в хранилище, особенно, если эти средства можно положить на овернайт в НБУ под 23%. То есть, на самом деле заявленных денег нет, они существуют только на бумаге.

Идентичная история была подробно описана в 2015 году ,тогда еще директором по банковскому надзору НБУ Екатериной Рожковой. Union Standard Bank уверял регулятора, что имеет в киевском хранилище 108 млн грн, но когда НБУ пришел в банк с проверкой, очень быстро вскрылся обман, и Union Standard был ликвидирован.

В нашем случае, по данным источника в НБУ, номинальный владелец банка Александр Сосис покинул Украину, прихватив с собой наличными 8 млн долларов – практически все, что было в центральном хранилище банка.

Возможно, нет никаких 12 млн евро и в итальянском банке. Очень похоже, что это фиктивный остаток, который наверняка является гарантией кредита, который никогда не будет возвращен, и итальянцы просто спишут эти деньги. Типичная схема, по которой ранее работали нечистые на руку украинские банки в кооперации с печально известным австрийским Meinl Bank.

Если бы с финансами у банка «Альянс» был порядок, он не обращался бы за рефинансом НБУ под 27% годовых. Это невыполнимые условия в ситуации, когда нет инструментов для инвестирования, перекрывающих этот высокий процент займа. На 1 июня у банка «Альянс» в обязательствах перед НБУ висело 4,1 млрд грн. И к этой сумме банк должен выплатить более миллиарда грн в виде процентов. Это неподъемные суммы для столь небольшого банка. И зачем ему новый рефинанс под настолько невыгодные условия, если у него есть деньги? Очевидно, денег все же нет.

Зная все эти факты, Нацбанк, тем не менее, не предпринимает никаких действий, чтобы прекратить этот беспредел. Если банк лопнет (а он по факту уже лопнул, просто об этом еще не объявили), Фонд гарантирования вкладов физлиц должен будет выплатить вкладчикам 1,6 млрд грн.

Видимо, «Альянс» кому-то очень нужен, если ему позволяют существовать при таком положении дел. И никого не смущает тот факт, что государство в этом банке одномоментно может потерять около 1 млрд на депозитах госструктур, 3,2 млрд грн – на невыполненных гарантиях и 1,6 млрд грн – на погашении убытков вкладчиков-физлиц. Итого, около 6 млрд.

Как нам стало известно, журналисты одного из ведущих телеканалов Украины готовят детальное расследование, посвященное данной теме.

* * *

Украина живет в условиях войны, а коррумпированные банки и чиновники продолжают грабить государство. Нацбанк просто обязан гарантировать стабильную работу банковской системы. И в ней не должно быть места столь откровенным конвертцентрам под вывеской банка. Банк «Альянс» должен быть ликвидирован, а все причастные к этой преступной схеме – привлечены к ответственности.

Для профилактики и выявления подобных мошеннических схем в украинских банках НБУ стоило бы проверить хранилища всех финучреждений и удостовериться, что их отчеты соответствуют реальному состоянию финансов. Стоило бы выяснить, не убежал ли кто из акционеров вместе с содержимым кассы. Также не лишним будет проверить состояние корсчетов украинских финучреждений в малоизвестных иностранных банках. В 2014 году с помощью нехитрых схем банкиры вывели за рубеж 2,5 млрд долларов. Сегодня, в условиях полномасштабной войны повторение подобного сценария будет иметь катастрофические последствия.

Сообщение Пустышка Дмитрия Фирташа или Кто разрешил банку «Альянс» разворовать государственные миллиарды? появились сначала на Антикоррупционная правда.

«Итак, за производство «единого телемарафона», который безальтернативно транслируется в цифровом эфире Т2, из наших налогов мы все вместе заплатим:

• Ренату Ахметову (Медиагруппа «Украина») – 48 498 034 грн
• Виктору Пинчуку («Старлайт Медиа») – 41 641 320 грн
• Игорю Коломойскому (1+1 Продакшн) – 41 860 800 грн
• Дмитрию Фирташу (Телеканал Интер) – 32 999 805 грн

Итого – 165 млн грн», — написал он.

Такое решение поняло Государственное предприятие «Мультимедийная платформа иновещания Украины».

«Большие люди должны зарабатывать большие деньги… Особенно в условиях войны», — подытожил журналист.

За какой период были оплачены эти деньги — не сообщается.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение «Единый телемарафон» уже принес олигархам из бюджета более 160 млн грн появились сначала на Антикоррупционная правда.

Чистый доход предприятия за год вырос на 68,9% по сравнению с предыдущим годом — до 11,16 млрд грн.

Выпуск товарной железной руды на КЖРК со средним содержанием железа 58,32% за год составил 4,298 млн т. При этом 30% товарной руды поставили на ММК им. Ильича, но уже в первом квартале 2022 года доля поставок на мариупольский комбинат снизилась до 18%.

В текущем году КЖРК начал поставки на «Запорожсталь» (5,6% от общего объема за первый квартал), а также нарастил поставки на «Каметсталь» и зарубежным клиентам, в частности, Чехию и Словакию.

В планах предприятия на 2022 год, с учетом корректировки из-за военной агрессии, ожидается производство продукции в объеме 4,33 млн т, а объем реализации — 4,6 млн т. На внутренний рынок планируется отгрузить 1,55 млн т руды, а на экспорт — 3,05 млн т.

Комбинат рассчитывает получить в 2022 году 3,98 млрд грн чистой прибыли при чистом доходе 12,42 млрд грн.

Фактическая численность персонала КЖРК на конец марта составляла 6,451 тыс. чел. В ряды ВСУ мобилизованы 630 чел.

Напомним, по итогам 2021 года КЖРК сократил производство товарной железной руды на 12,8% по сравнению с 2020 годом — до 4,3 млн т.

В 2020 году комбинат нарастил чистую прибыль на 7,1% по сравнению с 2019 годом — до 1,699 млрд грн. Чистый доход КЖРК за год вырос на 0,7%, до 6,6 млрд грн.

Криворожский железорудный комбинат (КЖРК) — крупнейший производитель агломерационной руды в Украине. Большая часть продукции экспортируется в страны Восточной Европы. В структуру предприятия входят 4 шахты. Балансовые запасы составляют 210 млн т богатых железных руд со средним содержанием железа в породе 58,6%.

КЖРК принадлежит на паритетных началах группам «Метинвест» и «Приват». При этом оперативное управление комбинатом осуществляют менеджеры Игоря Коломойского

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Совместный бизнес Коломойского и Ахметова нарастил чистую прибыль более чем в 2 раза появились сначала на Антикоррупционная правда.

Багаторічна клептократична система генерує прізвища, статки та вплив на всіх рівнях. Цей процес завжди відбувався без таких важливих компонентів розподілу загальних ресурсів, як контроль та відповідальність.

Можливо, саме тому протягом останніх восьми років під час війни на Донбасі українські еліти не закуповували бронежилети та танки, а продовжували шукати можливість заробити, отримати дозвіл, вплив, ліцензії, активи, менеджмент, депутатів або міністрів.

Не всі з них були готові назвати Путіна вбивцею, а Росію — агресором після 2014-го року. Деякі не готові й дотепер.

Часто це пояснюється бізнесовими відносинами з країною агресором. Дехто з таких бізнесменів під час війни перебуває не в Україні.

«Українська правда» публікує другу частину розповіді про головних бізнесменів країни під час війни. Перший матеріал «Олігархічна евакуація. УП з’ясувала, де зараз українські олігархи та їхні літаки» було опубліковано на початку березня.

Олександр Ярославський

У липні 2015-го року британське видання «Daily Mail» опублікувало фото відпустки російського олігарха Романа Абрамовича в Шотландії. Чоловіків, які прогулювались поряд із одним із головних путінських олігархів, журналісти «через широкі шиї та похмурі погляди» спочатку ідентифікували як охорону Абрамовича.

У колі російських бізнесменів та близьких друзів Абрамовича опинився український олігарх Олександр Ярославський.

В тому ж 2015-му році Ярославський був помічений поряд із Абрамовичем у віп-ложі на одному з матчів футбольного клубу Абрамовича — «Челсі».

Історія взаємин Ярославського з Абрамовичем триває понад десять років.

І згадана спільна відпустка не перша. У 2012- му році олігархи разом відпочивали в Туреччині.

Фото з Шотландії свідчать, що Ярославський і Абрамович залишались у близьких стосунках і через рік після початку військової агресії Росії на Донбасі та окупації Криму.

Джерела «Української правди» у бізнесових колах стверджують, що Ярославський захищав інтереси великого російського бізнесу в Україні. Зокрема, називають прізвища Романа Абрамовича та Олега Дерипаски.

У 2017-му році Антимонопольний комітет надав дозвіл на покупку компанією Ярославського одного з провідних гірничодобувних підприємств в Україні «Суха Балка», яке належало саме структурам Романа Абрамовича. У травні того ж року була підписана угода про продаж.

За інформацією джерел УП у правоохоронних органах, у квітні цього року поліція розпочала досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінальних правопорушень одразу по трьох статтях кримінального кодексу. Це фінансування дій, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, умисне ухилення від сплати податків і зборів. І що найцікавіше — вчинення махінацій з коштами або майном.

Однак слідство має інформацію, що ПрАТ «Суха балка» вивозить видобуту руду до Білорусі, а звідти вона прямує до країни-агресора. Обладнання для шахт закуповується в Росії. А менеджмент, який працював у Абрамовича, продовжив майже в тому ж складі працювати і після зміни власника в особі Ярославського.

Це все може свідчити, що Абрамович міг передати Ярославському важливий актив на зберігання. Адже після початку війни у 2014-му році у російського олігарха виникли складнощі з продовженням дозволів на користування українськими надрами.

Показовою є і поведінка Ярославського після 24-го лютого цього року. Нагадаємо, що олігарх раптово залишив Україну 10-го лютого після ДТП, в якому його позашляховик вбив людину.

Пресслужба бізнесмена одразу заявила, що поїздка до Лондона має плановий характер та здійснюється, щоб провести час із сім’єю, оскільки у дітей починаються канікули:

«11 лютого об 11.00 за часом Лондона син Володимир виступає на концерті, а з 12 по 19 лютого заплановано сімейний лижний відпочинок під час шкільних канікул».

Однак шкільні канікули закінчилися давно, а Ярославський так і не повернувся.

Наразі слідчі чекають на експертизи у справі з ДТП. При цьому офіційному слідству декілька разів перешкоджали. З автівки олігарха намагались зачистити сліди ДТП, згодом з моргу зникли речові докази і, за даними джерел у правоохоронних органах, спроби перешкоджати слідству тривають.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії, в тому числі нападу на його рідне місто Харків, Ярославський взяв довгу паузу в чотири дні й лише 1-го березня зробив заяву без жодних згадок про війну:

«Дорогие Харьковчане!

Я обещаю и клянусь, что мы восстановим наш город. Не просто поднимем все из руин, а сделаем намного больше — на зависть всему миру.

Для этого я не пожалею ни сил, ни денег.

Сейчас DCH делает все возможное, чтобы помочь городам, где есть наши предприятия, и Харьков — наш приоритет».

Далі бізнесмен прозвітував, що його компанія перерахувала у бюджет Харкова 25 мільйонів гривень для забезпечення лікарень.

За два дні Ярославський заявив, що продає свою яхту «Kaiser», аби розпочати гуманітарну допомогу Харкову.

Згодом прозвітував, що його банк Кредит Дніпро надав кредитне фінансування «Укрзалізниці» для забезпечення евакуації жителів України. А футбольний клуб «Металіст» почав передавати спортивні речі мешканцям міста.

На 9-ий день війни Ярославський знову зробив заяву, другу і наразі останню, в якій не засудив ані дії Росії, ані дії Путіна. Із заяви Ярославського взагалі не зрозуміло, що відбувається, і хто винен.

Ярославський пообіцяв зібрати з друзями мільярд доларів не так для захисту, як на відновлення Харкова. Натомість наразі відомо про дві партії «швидких» для міста за ініціативою його фонду, близько тридцяти автівок.

У березні редакція «Економічної правди» зверталася до Ярославського з питанням, чи готовий він допомагати українській армії, але у пресслужбі бізнесмена відповіли:

«Ми вирішили не реагувати на запити медіа. Усе, чим Олександр хоче поділитися з громадськістю, є на його особистій Facebook-сторінці».

Чим ще займається Ярославський на відстані від батьківщини?

Якщо за допомогою відкритих даних онлайн-радарів простежити за літаком Ярославського, то можна помітити цікаву обставину — за час повномасштабної війни його Bombardier Challenger 300 постійно курсує між Лондоном та голландським Роттердамом і двічі літав до Тбілісі (Грузія).

Грузія — одна з небагатьох країн, яка не вводила жодних санкцій або обмежень по відношенню до російських олігархів, і тому туди досі літають представники російських еліт.

Наразі точне місцезнаходження бізнесмена невідоме.

Борис Колесніков

23-го лютого, за лічені години до нападу Росії, колишній державний діяч і бізнесмен Борис Колесніков залишив Офіс президента на Банковій. Він ішов із зустрічі президента Володимира Зеленського з представниками великого бізнесу.

Тоді на виході з ОП «Українська правда» поцікавилась у бізнесмена, чи вважає він Росію агресором.

ДОСЬЕ: Борис Колесников: что мы забыли или не знали о донецком торгаше. ЧАСТЬ 1

Колесніков відповів цитатою, мовляв, зараз треба шукати «не кто виноват, а что делать».

Результати зустрічі з президентом, який скликав бізнесові еліти для того, щоб ознайомити їх із безпековою ситуацією та закликати підтримувати країну в разі нападу Росії, Колесніков резюмував ще однією цитатою: «Якщо не хочете утримувати свою армію, то будете годувати чужу».

Нерішучість Колеснікова у дефініціях на восьмому році війни з Росією може пояснювати один факт. Приватний літак бізнесмена Embraer Legacy 600 з невідомих причин 11 разів літав до Москви лише за 2021-ий рік і одного разу встиг злітати до столиці Росії вже цього року.

Неабияка активність джету в російському напрямку може пояснюватись можливими бізнесовими інтересами Бориса Колеснікова. Рік тому у російських ЗМІ з’явилася інформація, що «Конті» Колеснікова купує кондитерську фабрику в РФ.

Борис Колесніков одразу спростував цю інформацію в коментарі УП:

«Як я можу купувати будь-які фабрики в РФ, якщо перебуваю в списку санкцій РФ з 2018-го року? Це, звичайно, неправда».

Пізніше у червні Колесніков заявив, що продав бізнес в Росії ще у 2017-му році.

«У меня нет никакого бизнеса в России уже давным-давно. [Я продал представительство Конти в РФ] в 2016-ом или в 2017-ом году. У меня вообще нет никаких активов [там]».

Але журналіст проєкту «СХЕМИ» Максим Савчук згодом помітив, що, відповідно до інформації з сайтів української компанії «Конті» та російської компанії «Конті-Рус», заступник генерального директора з продажу в країни СНД та далекого зарубіжжя спільний у цих двох компаній — Заболотський Олександр.

Також журналіст встановив, що в української та російської компаній у деяких випадках співпадає й інший менеджмент.

За інформацією джерел УП у правоохоронних органах, Колесніков не залишав країну після початку повномасштабного наступу Росії і більше місяця перебував в одному з п’ятизіркових готелів в одній із західних областей України.

За інформацією джерел УП у владних колах, Колесніков бере участь у допомозі країні разом з багаторічним партнером Рінатом Ахметовим. На сторінці бізнесмена у Фейсбук можна побачити декілька звітів про гуманітарну допомогу фонду Колеснікова українцям.

Валерій Хорошковський

2015-ий рік. Мадрид. Іспанія. Півфінальний матч баскетбольної Євроліги. Московський ЦСКА проти грецького «Олімпіакоса». З першого ряду за грою спостерігає генерал-полковник Сергій Іванов.

У Росії складно знайти високу посаду, яку не обіймав цей чоловік. Зараз він — член Ради безпеки та спеціальний представник президента Росії з питань природоохоронної діяльності, екології та транспорту.

Тієї самої Ради безпеки, яка 21-го лютого вирішила визнати так звані ДНР та ЛНР, що передувало повномасштабній війні Росії проти України.
Свого часу Іванов встиг побути й керівником адміністрації президента, і міністром оборони Росії, і заступником прем’єр-міністра, і секретарем Ради безпеки.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Іванов цілком заслужено потрапив під санкції Євросоюзу, Великобританії та США.

Поряд з Івановим на тому самому матчі сидить президент ЦСК Андрій Ватутін. А через декілька людей від Іванова позаду — один із найбагатших людей України Валерій Хорошковський.

Валерій Хорошковський побував на посаді головного митника за президентства Ющенка та за каденції Януковича — в кріслі віцепрем’єра та голови СБУ. В період панування останнього загадково виїхав з країни.

Як пізніше з’ясувалося, Хорошковський перебрався жити у Монако, отримав там вид на проживання і у тому самому 2015-му році, за твердженнями джерел «Української правди» у бізнесових колах, обзавівся дороговартісною сорокаметровою супер’яхтою Х5.

За два роки до того, у 2013-му році, Хорошковський придбав один із найдорожчих приватних літаків вартістю 50 мільйонів доларів FALCON 7X, на хвості якого можна побачити герб із першими двома літерами прізвища Хорошковського англійською К і H.

Після приходу до влади Володимира Зеленського Хорошковський почав частіше з’являтися в Україні та в Офісі президента. Щоправда, намагаючись залишитись непоміченим.

За словами самого президента, Хорошковський навіть хотів стати прем’єр-міністром, але обмежився консультуванням голови митниці.

Літак Хорошковського в той час регулярно відвідував Москву. Хоча сам Хорошковський у відповідь на питання про бізнесові інтереси в країні-агресорі вдавав, що не розуміє про що йдеться, а згодом повідомив, що має у Росії друзів та бізнес-партнерів.

Однак джерела УП повідомляють, що Хорошковський через зв’язки в Росії зміг стати куратором російських банків в Україні.

Це опосередковано підтверджується тими фактами, що дорогою до Києва Хорошковський брав до себе на борт і радника голови правління державного російського Сбєрбанку в Україні Ярослава Порохняка (Порохняк працює у бізнесових структурах Хорошковського з 2000-х років — УП), і Олександра Луканова, члена правління та президента вже іншого російського банку в Україні — Альфа банку.

Тоді Хорошковський назвав ці перельоти приватними та відмовився визнати, що курує російські банки в Україні.

Через пів року Хорошковський знову зник з інформаційного простору, набагато рідше відвідував Україну, але частіше почав бувати у Москві. Так, наприклад, у 2021-му борт Хорошковського 9 разів прилітав до Москви і лише одного разу до Києва.

Зазвичай борт бізнесмена перебував у столиці Росії один-два дні. Але останній раз перед початком повномасштабного наступу Росії літак Хорошковського прилетів до Москви 30-го січня і залишив Російську Федерацію 5-го лютого.

За майже три місяці від початку так званої військової спеціальної операції джет жодного разу не навідався до Росії.

Літак Хорошковського за час війни не відвідував і Лондон, до якого той раніше літав декілька разів на місяць. За весь цей час він лише одного разу злітав у Європейський Союз у Ніццу і жодного разу не відвідав Швейцарію, куди до війни літав мало не щотижня.

Натомість борт постійно курсує між країнами, які наразі не засостосували жодних санкцій та обмежень відносно олігархів, наближених до президента Росії Володимира Путіна.

Під час війни літак неодноразово був у Ізраїлі, турецькому Стамбулі та переважно перебуває у Дубаї — головному центрі російської еліти та російських грошей. Що може свідчити про те, що Валерій Хорошковський через зв’язки з російським режимом не може бути впевненим, що Великобританія або Євросоюз не застосують санкції і проти нього.

Жодної публічної заяви на захист України, громадянином якої він є, та у сотні найбагатших людей якої перебуває, від Хорошковського не пролунало.

Натомість нам вдалося знайти яхту Хорошковського на одному з сайтів, який спеціалізується на продажу та оренді суден. Там зазначено, що яхта не здається в оренду.

Однак повідомляється: «У нас є додаткова інформація про зручності, власника та ціни на яхту X5, тому, будь ласка, запитуйте додаткову інформацію».

На сайті також опубліковані фото яхти, що може свідчити про те, що Хорошковський виставив судно на продаж.

8-го травня яхту перегнали з порту Монако до італійського міста Імперія.

Літак Валерія Хорошковського точно виставлений на продаж. Відповідне оголошення можна знайти на одному з профільних сайтів.

Щоправда, джерела УП в авіаційній сфері переконують, що Хорошковський вирішив продати свій приватний літак задовго до початку «спеціальної операції» Путіна.

Джерела «Української правди» в Офісі президента повідомляють, що наразі їм нічого невідомо ані про Хорошковського, ані про його допомогу країні.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Ярославський, Колесніков, Хорошковський: Де знаходяться найбагатші люди країни під час війни появились сначала на Антикоррупционная правда.

Яркий пример — украинский латифундист, «яичный король» и бывший банкир с газовыми корнями Олег Бахматюк. Который прячется в Вене от интереса украинских правоохранителей — уже почти три года Национальное антикоррупционное бюро обвиняет Бахматюка в разворовывании 1,2 миллиарда гривен стабилизационного кредита, который он получил в 2014 году от Нацбанка для своего «VAB банк». Последний все равно обанкротился, но кредит не был отдан. В итоге в 2020 году Высший антикоррупционный суд заочно арестовал Бахматюка, но тот, сидя в Австрии, пытается оттянуть встречу с детективами НАБУ и заодно всяческими способами отбивается от кредиторов, которым основной актив олигарха — UkrLandFarming — должен более двух миллиардов долларов.

Заодно Олег Романович раздает интервью, в которых утверждает, что все обвинения против него — надуманы, а сам он — бизнесмен с кристально чистой репутацией. Ну, кто бы сомневался.

Правда, когда изучаешь его биографию, приходит на ум классическая фраза, сказанная кем-то из американских миллионеров — «я готов рассказать вам о происхождении всех своих денег, кроме первого миллиона». Однако с поправкой — Олег Бахматюк вряд ли готов рассказать подлинную историю не только своего первого миллиона, но и всех остальных.

Единственное, что он не скрывает — это то, что его бизнес ныне может выйти из пике, только если избавится от обвинений НАБУ. Именно они являются препятствием, из-за которого для UkrLandFarming уже который год перекрыт финансовый кислород.

Версии НАБУ и Бахматюка о причинах такого положения дел, естественно, кардинально противоположны. По версии Бахматюка, обвинения надуманы, а таким образом команда Зеленского вынуждает продать UkrLandFarming представителям окружение президента за бесценок.

Однако проблемы у Бахматюка в связи с суммой, выделенной на рефинансирование «VAB банка» начались еще при Порошенко. По версии Олега Романовича, он получил от НБУ 1,2 миллиарда гривен под залог завода в Ивано-Франковске, который стоил более 20 миллионов долларов. Что превышало, по словам Бахматюка, сумму кредита в несколько раз. Однако простой арифметический подсчет (курс доллара тогда был где-то 25 грн.) показывает, что в гривне завод стоил не более полумиллиарда гривен.

Но это не все — в НАБУ утверждают, что и эта стоимость была завышена в 25 раз — экспертиза, проведенная во время досудебного расследования, установила, что реальная стоимость заложенной недвижимости составляет 72,62 миллиона гривен против 1,8 миллиардов, заявленных «VAB банком». Тем не менее, деньги банк получил. И не вернул, как и предыдущие три миллиарда гривен, полученные от НБУ на те же цели.

40 дней спустя, в ноябре 2014 года, НБУ признал «VAB банк» неплатежеспособным. Стоит отметить, что Бахматюк причастен к банкротству еще одного банка — «Финансовая инициатива». По данным НБУ, число вкладчиков обеих банков, которые обанкротил Олег Бахматюк, составляло около 400 тысяч человек.

Кстати, в 2019 году, когда дело о банкротстве «VAB банка» реанимировали, вместе с Бахматюком в розыск объявили и его сестру, Наталию Василюк, бывшую в «VAB банке» главой наблюдательного совета. Она обвиняется по ст. 191 ч. 5 (Присвоение, растрата имущества или завладение им путем злоупотребления служебным положением), ст. 209 ч. 3 (Легализация (отмывание) доходов, полученных преступным путем) Уголовного кодекса Украины.

Ну и завершая банковскую тему, стоит отметить, что владельцем «VAB Банка» Бахматюк стал в 2011 году. А акции банка Бахматюку бывший владелец Сергей Максимов согласился продать только после того, как провел день в СИЗО.

Проблемы с правоохранителями не ограничились невозвращенными деньгами на рефинансирование. В группу Ukrlandfarming, которая зарегистрирована на Кипре, входят украинские управленческие компании «Авангард» и «Укрлендфарминг», которые, в свою очередь, управляют более чем 400 компаний.

В 2015 году «Авангард» построил две фабрики по производству яиц в Херсоне и Каменец-Подольске. Согласно отчетов «Авангарда», это обошлось в 500 миллионов долларов, а самой группе полагалось возвращение НДС от государства в сумме около 300 миллионов гривен, на что были поданы соответствующие документы. Но в Госказначействе засомневались в подлинности документов, подтверждающих затраты и передали дело в НАБУ, которое и затормозило выплату фиктивных затрат по НДС.

С НДС Олег Романович работает давно — схема по возврату фиктивного налога на добавленную стоимость была отлажена еще во времена Кучмы, когда Бахматюк занимался торговлей газовым конденсатом. Тогда он оставил компанию «Итера» и основал собственный бизнес в Ивано-Франковской области.

С НДС Бахматюк переключился на «газификацию населенных пунктов области», получив от государства на это деньги в рамках программы по газификации населенных пунктов Западной Украины. Известно, что в 2005-м году на газификацию этого региона государство выделило 410 миллиардов гривен. В результате было проведено всего несколько газопроводов, но не за бюджетные деньги. Средства на реализацию были незаконно собраны с местных жителей.

В этот же период Бахматюк стал делать первые шаги в аграрном бизнесе — купил птицефабрику «Авангард», которая стала основой его яичного производства и дала название группе компаний.

Для покупки фабрики он взял кредит в один миллион долларов в банке «Аваль». По словам самого Бахматюка, в этом ему помог некий друг из правления банка. Как бы там ни было — кредит дали, и Олег Романович купил «Авангард», который в итоге превратился в одного из лидеров рынка по производству яиц.

В 2005 году Бахматюк попал на должность зампредседателя правления компании «Нафтогаз Украины». Через год успел выкупить контрольные пакеты областных газораспределительных компаний, функционирующих на Западной Украине. Спустя год он продал их компании «РосУкрЭнерго», которой заправлял Дмитрий Фирташ.

В 2010-ом году украинский предприниматель приобрел активы американской компании «Townsends Inc», занимающейся переработкой куриного мяса. Ее задачей являлась координация ряда птицеводческих компаний. Олег Бахматюк уговорил их взять кредиты для расширения бизнеса. После он вывел деньги за границу и присвоил их. В результате американский суд запретил ему въезд в США.

В 2011-ом году Олег Бахматюк учредил агрохолдинг UkrLandFarming. Основными направлениями компании стали производство зерна и разведение крупного рогатого скота.

Именно в это время UkrLandFarming стает лидером сельскохозяйственного рынка — его земельный банк достиг 670 тысяч гектаров, группа владеет 24 элеваторами, 23 птицефабриками, восемью комбикормовыми заводами и 40 животноводческими фермами. Наблюдатели отмечают, что дела у Бахматюка пошли в гору после того, как он согласился продать свои доли в облгазах Фирташу.

Сам Бахматюк тему комментирует общими фразами, но период правления Януковича характеризует как «более конкретный» и «имеющий правила». Именно в этот период его бизнес-империя достигла пика развития.

После все пошло на спад. В 2015 году начались проблемы с невозвращенными деньгами, выделенными НБУ для рефинансирования, возникли проблемы с попыткой получить возврат НДС по фиктивным документам, упали объемы производства и реализации сельхозпродукции.

Что характерно — тогда Бахматюк заявил, что в его проблемах виноват Порошенко. В своем большом интервью изданию «Гордон» Бахматюк сообщил, что виновным в своих неудачах считает не кого-нибудь, а пятого президента Украины Петра Порошенко. В частности, по словам Бахматюка, решение о ликвидации банков принимались именно в кабинете у президента в присутствии с Валерии Гонтаревой.

Однако со сменой власти в стране изменились и виновники — не далее как в конце января нынешнего года Олег Романович дал пространное интервью «Экономической правде», в котором назвал причиной своих неудач уже Владимира Зеленского и бывшего главу президентского офиса Андрея Богдана.

В этом же интервью он опять заверил кредиторов, что вернет все долги, как только «решит проблемы с НАБУ». Решить же эти проблемы ему мешает нынешняя власть. Также Бахматюк заверил, что бизнес в Украине, которым он управляет из Австрии, хотя и значительно сократился, но находится под «полным контролем».

Вообще — интервью интересное, рекомендуем. Но веет от него какой-то безнадегой. Виноваты все, кроме него самого. Но кто виноват — пусть решает сам Олег Романович. А вот другой вопрос — «что делать?» стоит куда как более остро. И в первую очередь — для его кредиторов, которых, по собственным словам Бахматюка, он вот уже несколько лет уговаривает «не рвать группу UkrLandFarming на куски», обещая расплатиться с долгами.

По его же словам, кредиторы «терпят» и верят в его обещание вернуть долги. Однако кажется, что на самом деле UkrLandFarming «не рвут на куски» потому, что «рвать» там уже давно нечего. Опыт по выводу активов у Олега Бахматюка огромный.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Группа UkrLandFarming — банкрот. А ее владелец Олег Бахматюк скрывается от НАБУ и кредиторов в Австрии появились сначала на Антикоррупционная правда.

Война «смоет» олигархов?

Олигархи отреагировали на российское вторжение по-разному. Самый богатый украинец Ринат Ахметов жестко осудил агрессию, назвав Владимира Путина военным преступником. Другие представители олигархата (братья Суркисы, Вадим Рабинович, Сергей Левочкин и Александр Ярославский) покинули Украину, рискуя утратить былое влияние.

Игорь Коломойский, хоть и оставшись в стране, ушел из публичного пространства. Кум российского президента Виктор Медведчук, который до санкций СНБО был «полноценным» олигархом, сидит в изоляторе СБУ, ожидая приговора суда.

Влияние «олигархического цеха» в силу объективных причин ослабло, из чего представители команды президента Владимира Зеленского сделали далеко идущие выводы. Глава президентской партии «Слуга народа» Елена Шуляк высказала мнение, что к завершению войны в Украине олигархат как явление может исчезнуть.

«Я напомню, что закон об олигархах был первым и самым сложным шагом к изменению существующей экономической и политической основы страны. После реестра, который должен был заработать в мае, последовали бы и другие шаги. Включая изменения антимонопольного законодательства и подходов к финмониторингу», – заявила народный депутат в интервью «Зеркалу недели».

Елена Шуляк не смогла ответить, как «антиолигархический закон» будет работать в условиях боевых действий и какой в нем сейчас смысл, но она уверен, что к концу войны в стране естественным путем может вообще не остаться олигархов. Причем без всяких «раскулачиваний».

«Я уверена, что нам удастся выстроить абсолютно цивилизованную систему координат для сосуществования государства и крупного бизнеса. Однако если быть совсем честными, то у нас и сейчас есть антимонопольное законодательство и институции в этой сфере. Где, к сожалению, всегда присутствовали если не ставленники олигархов, то люди, через которых они защищали свой интерес и влияли на государственные и политические процессы», – отметила Елена Шуляк.

Определенная логика в мыслях главы «Слуги народа» имеется. Рашисты методично разрушают промышленные объекты и инфраструктуру, уничтожая не только украинскую экономику, но и материальную базу тех же олигархов.

С другой стороны, как настаивают политические наблюдатели, война сама по себе не может отделить крупный бизнес от политики и госуправления.

«Наивно полагать, что олигархическая система исчезнет на фоне боевых действий. Персоны, ставшие олигархами на волне 90-х годов, обрели такой статус, в том числе, потому что оказались умнее, решительнее и смелее остальных. Они сполна воспользовались возможностями, открывшимися после краха СССР. Ничто не мешает этим же персонам воспользоваться возможностями уже послевоенной Украины. Тем более сейчас, когда основным игроком в экономике становится государство. В условиях, условно говоря, «казенного капитализма» новыми олигархами могут оказаться персоны, обогатившиеся на госзаказах», — говорит политический аналитик Александр Кочетков.

Вывихи «антиолигархической политики»

Найти «управу» (в своем понимании) на олигархов пытались все президенты, кроме двух: Леонида Кравчука и Леонида Кучмы. При первом главе государства олигархов еще не было, а «красные директора» не имели такого политического веса.

При Леониде Кучме олигархат и возник. Причем на то были и объективные причины. В условиях становления рыночной экономики власти приняли решение отдать стратегические отрасли в руки нескольких персон. Пять-десять крупных бизнесменов проще контролировать, нежели сотню и больше. С другой стороны, новым хозяевам самим пришлось ломать голову над тем, кто будет производить и куда сбывать продукцию в условиях отсутствия советских министерств-распорядителей и всесильного Госплана.

Государство в лице Администрации президента ушло из активной экономики, но осталось в роли надсмотрщика и относительно нейтрального арбитра. Второй срок Леонида Кучмы – завершающий период формирования «классического» украинского олигархата.

Виктор Ющенко на волне первого Майдана обещал отделить крупный бизнес от политики, уменьшив влияния мафиозных структуру на экономику (известный лозунг «Бандитам – тюрьмы»). В итоге его «любі друзі» (к их числу относили и Петра Порошенко) из миллионеров стали миллиардерами.

Именно при Викторе Ющенко и укрепилась порочная система, при которой олигархи, используя медиа и демократические процедуры, заводят своих людей во власть, создают или получают контроль над монополиями и садятся на потоки.

«У нас любого крупного бизнесмена называют «олигархом», что не совсем правильно. Ведь дело не только в финансовом состоянии. В наших реалиях, олигархи – это люди, располагающие одновременно высоким статусом в бизнесе, существенными активами, медийные активы (прежде всего, телевидение) и имеющие политическое влияние: собственную партию или политический инструмент», — говорил глава Центра прикладных политических исследований «Пента» Владимир Фесенко.

Виктор Янукович «боролся» с олигархатом, пытаясь заставить всех работать на свою «Семью». Все закончилось Евромайданом и российской агрессией, продолжающейся до сих пор.

Слово «деолигархизация» громко произнес пятый президент Порошенко, но все свелось лишь к «раскулачиванию» его противника Игоря Коломойского. Вопрос – как Петр Порошенко, сам будучи олигархом, реально мог ликвидировать клановую систему – абсолютно риторический.

«Бороться с отдельными олигархами бессмысленно, нужно воздействовать на систему, их породившую. На уровне села «олигархом» может быть даже хозяин продуктового ларька. Просто только ему одному разрешили поставить такой ларек, так как он — кум главы сельсовета. Надеюсь, что сейчас, когда перед нами замаячила перспектива вступления в ЕС, власти вместо «войны» с олигархами предложит им модель отношений, выгодную для всех – систему прозрачных правил игры. Бизнес должен получить возможность богатеть вместе со страной, а не благодаря близости к власти. Сейчас такой шанс появился», — говорит старший экономист аналитического центра CASE Украина Владимир Дубровский.

Финал олигархического консенсуса

Наиболее активно против политического влияния крупного бизнеса выступил действующий глава государства Владимир Зеленский. С подачи Банковой был принят так называемый «антиолигархический закон», содержащий массу политических противоречий и юридических коллизий. Нежелание тогдашнего спикера Дмитрия Разумкова принимать проект в таком виде и не дожидаясь выводов Венецианской комиссии, в итоге стоило ему кресла главы парламента.

«Деолигархизация» от Владимира Зеленского быстро начала давать сбой. В итоге Офис президента обвинили в том, что его руками Игорь Коломойский расправляется с конкурирующими олигархами (прежде всего, с Петром Порошенко, Виктором Медведчуком и Ринатом Ахметовым), в то время как лояльные к власти олигархи «второго дивизиона» систематически получают разные «плюшки».

Политические и экономические эксперты настаивали, что для реальной «деолигархизации» Баковой следовало бы начать с модернизации антимонопольного законодательства, дабы у отдельных кланов не было преимуществ перед другими. Сейчас из слов Елены Шуляк следует, что вопрос корректировки антимонопольной политики оставили «на потом», что лишний раз заставляет усомниться в искренности «слуг».

Пока украинский олигархат после каждого политического катаклизма выходил еще более организованным и окрепшим. Неужели масштабная война с РФ никак не отразилась на кланово-олигархической системе?

«Мы наблюдаем не крах олигархической модели, а завершение олигархического консенсуса и статус-кво в отношениях крупного бизнеса и власти. «Промышленные» олигархи оказались в ситуации, когда их индустриальные объекты уничтожаются или уже уничтожены. Вторая группа олигархов, бизнес-модели которых не базируются на промышленности, заинтересованы в «переучреждении» Украины, дабы избавиться от старого «хвоста» в виде судебных исков, колоссальны долгов и предприятий-банкротов», — отметил финансовый и экономический аналитик Алексей Кущ.

Как только ситуация с войной более-менее стабилизируется, Офису президента придется вновь стать арбитром между конкурирующими кланами. И тут возможны два варианта: либо власть и бизнес договариваются о четких правилах взаимодействий ради восстановления страны или продолжается старая игра в «своих» и «чужих», которая уже стоила Украине существенных политических и экономических потерь.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Война смоет всех: когда вымрут олигархи в Украине появились сначала на Антикоррупционная правда.