ООО «Стройиндустрия-Сервис ЛТД» к середине 2022 года принадлежало Игорю Наумцу, гражданину РФ, после начала полномасштабной войны бежавшего в Россию. Все его активы, в том числе ООО «Стройиндустрия-Сервис ЛТД» и компания «Юнигран», занимавшейся добычей полезных ископаемых в Киевской и Житомирской областях, были арестованы. Два года спустя оказалось, что компании, занятые в разработке полезных ископаемых, перешли под контроль Сергея Шапрана, бывшего депутата Броварского городского совета от партии «За Будущее!». и владельца Броварского алюминиевого завода.

В этой связи следует отметить, что, несмотря на уголовные дела в отношении Игоря Наумца и аресты, наложенные на его активы, спецразрешения на добычу полезных ископаемых никто не отозвал, а компании Наумца продолжали их добычу. Более того – ООО «Стройиндустрия-Сервис ЛТД», осуществляющее добычу песка в русле Десны (месторождение Спасское), получило в 2023 году разрешение на расширение места добычи сроком до 2029 года.

Из-за расширения Спасского месторождения Госгеонедра в декабре 2023 отменили аукцион по продаже соседнего Южно-Литкинского участка, что вылилось в потерю бюджетом воюющей страны нескольких сотен миллионов гривен. Которые, естественно, осели в кармане владельца спецразрешения на добычу песка – ООО «Стройиндустрия-сервис ЛТД».

К тому моменту ООО «Стройиндустрия-Сервис ЛТД» уже контролировал Сергей Шапран, хотя формальным владельцем еще оставался Владимир Наумец, вышедший из бенефициаров 2 апреля 2024 года. Игорь Наумец среди бенефициаров вышел 14 ноября 2022 года, передав свое право владения Владимиру Наумцу. В настоящее время структура владельцев ООО «Стройиндустрия-Сервис ЛТД» выглядит так:

Фонд «Денмарк», который есть среди совладельцев, тоже принадлежит Сергею Шапрану.

Кроме того, Сергей Шапран установил контроль над компаниями ООО «Юни Сервис», ООО «Юни Люкс», ООО «Юни Стоун Плент». Структура владения здесь идентична структуре владения в ООО «Стройиндустрия-Сервис ЛТД»: 90% долей в этих фирмах принадлежат Шапрану лично, 10% – через АО «ЗНИКИФ «Денмарк».

Эти фирмы заменили собой ООО «Юнигран», принадлежащее Игорю Наумцу и ведущее добычу гранита и щебня в Житомирской области. После того, как Наумец попал под санкции, ООО «Юнигран» было переоформлено в гражданку Великобритании Елену Калпу, а добыча гранита продолжилась. В 2022 году в офисе ООО «Юнигран» появился Сергей Шапран в сопровождении вооруженных лиц и заявил, что все вопросы теперь решаются через него, а он новый владелец. Подробно эта история описана в материале «Как Сергей Шапран вывел из-под санкций активы российского олигарха Игоря Наумца», но суть ее сводится к тому, что Сергей Шапран является фактическим владельцем всех активов Игоря Наумца, задействованных в разработке недр Киевской и Житомирской областей.

На каких условиях Шапран получил под свой контроль фирмы Наумца – неизвестно. По слухам, сначала между ними была договоренность о том, что Сергей Шапран выводит из-под санкций бизнес Игоря Наумца и получает 50%. Была ли эта договоренность на самом деле – неизвестно, но по факту дело сейчас такое, что фирмы Игоря Наумца контролируются Сергеем Шапраном и не только продолжают работать, но расширяют свои объемы.

В этой связи привлекает внимание публичное обращение Михаила Бродского к президенту Украины под названием «Бизнес-мародерство уничтожает страну». В нем Бродский, в частности, говорит и о Сергее Шапране, сравнивая методы, которыми тот берет под контроль чужой бизнес, со временем Кучмы и «орлов Кравченко»:

Оказывается, Михаилу Бродскому поступали угрозы от бизнесменов в погонах после того, как его бизнес-интересы пересеклись с интересами Сергея Шапрана на рынке добычи песка. Эти угрозы поступали не только Бродскому, но и другим предпринимателям, причем они носили вполне конкретный характер и подкреплялись массовыми уголовными делами в отношении «непонятливых».

Конечно, словами Михаила Бродского можно не доверять, но следует учесть несколько факторов. Кроме того, фирмы Игоря Наумца и его бизнес по добыче полезных ископаемых действительно перешли под контроль Сергея Шапрана, обращает на себя внимание цена вопроса. Формально Сергей Шапран закрыл сделку по покупке ООО «Стройиндустрия-сервис ЛТД», заплатив прежнему номиналу 9 587 500 грн. В то же время активы Игоря Наумца оцениваются не менее чем в 100 миллионов долларов. Таким образом, возникает логичное предположение, что Сергей Шапран с помощью силовиков и под прикрытием кого-то из высших эшелонов власть просто захватывает огромный актив за копейки. Тот факт, что Игорь Наумец находится под санкциями, проблему только усугубляет – его активы стоимостью 100 миллионов долларов вместо того, чтобы стать собственностью государства, идут в чужие руки.

Персона Сергея Шапрана также вызывает вопросы. Это, как уже упоминалось, владелец Броварского алюминиевого завода, владелец холдинга Alumeta Group и бывший глава фракции «За Будущее!» в Броварском горсовете. Сергей Шапран – фигурант многих скандалов, связанных с рейдерством, неуплатой налогов, броском инвесторов, купивших квартиры в доме, к строительству которого был причастен Шапран, и многими другими неприятными вещами.

По данным государственных реестров, Сергей Шапран является владельцем более двадцати разных предприятий. Но это сейчас. А вот история его становления как крупного бизнесмена покрыта мраком и вызывает множество вопросов. Возник Сергей Шапран в Броварах практически из ниоткуда и почти сразу стал руководителем Броварского алюминиевого завода. Случилось это где-то в 2008-2009 годах. Что интересно в этой связи – завод незадолго до появления в его директорском кресле Сергея Шапрана объявил о банкротстве, его как банкрот по остаточной стоимости купила Industrial Property Investments, принадлежащая британской Worldwide Industrial Properties и украинской гражданке Светлане Николаевне Костюк (Лопух). Которая, судя по всему, была обычным номиналом для окружения Леонида Черновецкого – Светлана Костюк возглавляла ООО «Юридическая фирма «Правозащита», принадлежащее Супруненко Александру Ивановичу и Супруненко Вячеславу Ивановичу. Младший – Вячеслав Иванович – трехкратный депутат Киевского городского совета, бывший зять Черновецкого. Старший – Александр – в то время был народным депутатом Украины.

Именно тогда вынырнул и Сергей Шапран, за несколько лет ставший олигархом. Является ли он действительно олигархом или служит номиналом для кого-то другого – вопрос открытый. Потому Сергей Шапран еще каких-то десять лет назад действительно был нищим. По крайней мере, так говорит его декларация, которую он подал, баллотируясь в народные депутаты Украины как самовыдвиженец по 97 округу.

В депутаты Шапран не попал, но после этого началось его восхождение к вершинам бизнеса. Уже через несколько лет материальное положение Сергея Шапрана поразительно изменилось – он стал владельцем заводов и пароходов. Причем в буквальном смысле Шапран купил яхту «Принцесса Виктория» цвета ультрамарин длиной 20 метров, которая оказалась самой большой в акватории Днепра, а ее стоимость превысила два миллиона долларов.

Параллельно Сергей Шапран оброс бизнесом. Но вопросы все равно остались – дело в том, что до 2018 года Сергей Шапран оставался руководителем ООО Первый украинский международный траст-капитал (код ЕГРПОУ 35135332).

И засветился по судебным делам по факту выдачи этой фирмой липовых справок о доходах гражданам, принимающим кредиты:

В этой связи возникает логический вопрос: как соотносится торговля липовыми справками с официальной деятельностью Сергея Шапрана как миллиардер? С одной стороны – миллиарды, яхты, заводы, пароходы; с другой – бумажка за пару сотен гривен. Имеющееся явное несоответствие. Ведь только через восемь лет бывшие тамады и безработные стали внезапно «элитой нации». А тогда мелкий мошенник оставался мелким мошенником, исключений не было.

Что это было – непонятно. Но эта история вызывает вопрос в связи с сегодняшним статусом Сергея Шапрана, который, как говорят реестры, без пяти минут является олигархом, владельцем огромных активов и человеком, выводящим чужой бизнес из-под санкций СНБО. К тому же, как пишет Михаил Бродский, этот человек оказывает влияние на правоохранительные органы страны на самом высоком уровне, а его угрозы очень серьезные люди воспринимают вполне реально. Вся совокупность этих факторов рождает закономерный вопрос: кто стоит за Сергеем Шапраном и в интересах которых он работает?

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Кто стоит за Сергеем Шапраном, который подмял под себя добычу песка на Киевщине? появились сначала на Антикоррупционная правда.

И, несмотря на многочисленные ограничения, процесс оборота нефть-доллары продолжается. Возможно, некоторым торговцам «черным золотом» удается уходить от санкций благодаря мощному лобби в том числе и на высшем уровне правительства РФ. К примеру, генеральный директор Внешнеэкономического объединения «Промсырьеимпорт» Михаил Силантьев заручался поддержкой вплоть до ближайшего окружения Владимира Путина.

Само предприятие каким-то чудом попало под украинские санкции еще до начала полномасштабного вторжение российских оккупантов. А вот главные его действующие лица до сих преспокойно разгуливают без санкций. Правда уже не все.

О Силантьеве уже есть ряд проведенных расследований общественными организациями и журналистами разных стран. Он искусно маневрирует между особо приближенными к кремлевскому диктатору и то заручается поддержкой ближайшего советника Путина Владислава Суркова. То плотно дружит с замминистра энергетики РФ Анатолием Тихоновым. Даже устроил к себе сына чиновника. Правда, как уволили Тихонова старшего в 2021-м году поперли с должности – вылетел взашей с «Промсырьеимпорта» и его отпрыск.

Но наиболее продолжительным покровителем Силантьева является первый замминистра энергетики РФ Павел Сорокин. Правильнее даже назвать их бизнес партнерами, при этом Сорокин покровительствует и лоббирует, а Силантьев «кошелек». Силантьев и Сорокин, как мы уже писали ранее, еще в 2016-м году совместно разработали схему по снабжению сначала в ОРДЛО и захваченный Крым, а потом на все на сегодняшний день оккупированные территории Украины горюче-смазочных материалов и топлива.  Уже через полгода все 100% поставок в ОРДЛО и Крым осуществляла ВО «Промсырьеимпорт». Но власти почему-то до сих пор не добавляет в санкционные списки поставщиков топлива для российской армии Силантьева и Сорокина.

Примечательно, что публикация расследования о поставках нефтепродуктов на оккупированные территории Украины компанией «Промсырьеимпорт» вызвало волну хейтинга в социальных сетях.

Большинство пользователей были единодушны в своих выводах и обвинили власть в коррупции. Так пользователь Владимир Романюк пишет: «Хорошие откаты имеют в СНБО, потому что у них детишек и внуков за границей много, всех надо достойно обеспечить, потому что роль бедных беженцев им не по статусу». Таисия Пасько более радикальна в своих высказываниях.

«Потому что эти Сорокин и Силантьев, видимо украинцы, а своих жалко. Кацапы убивают наших детей, а власть до сих пор с ними нянчится. Наверное, хороший куш имеют. А люди – это такое», – написала она.

Львовянка Надежда Брунец считает основной причиной отсутствия Силантьева и Сорокина в списках тем, что «власть работает не на Украину, а на собственное обогащение, если не на измену!»

В телеграм-каналах не менее активно обсуждалось бездействие властей в вопросах внесения в санкционные списки российских поставщиков нефтепродуктов на оккупированные территории Украины. Критика власти была даже более агрессивной. И к обвинениям в коррупции и своячничестве РНБО и власти, добавились прямые обвинения президента Украины Владимира Зеленского.

Александр отмечает: «А наш президент смотрит иногда на эту #уйню и никакой реакции». Пользователь София задается риторическим вопросом: кому выгодно не добавлять в санкционные списки российских олигархов Силантьева и Сорокина. «Деньги не воняют блевотиной, смертью! Эта мерзость от временной власти?  Зе за все ответит», – написала она.

В целом украинцы видят насущную необходимость в том, чтобы санкции были наложены на поставщиков ГСМ на оккупированные территории Украины и прямо обвиняют власти в бездействии.

Политтехнолог, директор Агентства моделирования ситуаций Алексей Голобуцкий отмечает, что снабжение топливом оккупантов, особенно в условиях военного конфликта, является серьезным нарушением международных норм и угрожает благосостоянию и безопасности украинцев.

«Нефтедоллары, полученные от этой поставки, становятся финансовым инструментом для поддержки войны в Украине, что влечет гуманитарный кризис, страдания и гибель невинных людей. Это недопустимая ситуация, которая нуждается в немедленном и решительном реагировании со стороны украинской власти. Необходимо принять все возможные меры для прекращения поставок топлива и установления строгих санкций против лиц, занимающихся этой незаконной торговлей. Включение Михаила Силантьева и Павла Сорокина в санкционный список является необходимым шагом в этом направлении», – резюмировал Алексей Голобуцкий.

Секретарь международной рабочей группы независимых экспертов по санкциям в отношении России Ермака-Макфола Владислав Власюк также считает, что необходимы жесткие меры по отношению к российским торговцам нефтью. «То, как технически россияне выводят свои танкеры из-под санкций, доказывает, что это для них крайне болезненный вопрос. Поэтому следует продолжать давить. Необходимо уточнить санкции по осуществлению морских перевозок российской нефти», – отметил он.

Владислав Власюк считает, что необходимо запретить заходить в порты судам, принадлежащим российским резидентам, а также тем судам, каких граждане РФ являются судовладельцами или операторами, или в отношении которых россияне являются конечными бенефициарами.

«Это позволит обеспечить выполнение уже введенных ограничений, а также обсуждаемого price cap на российскую нефть. Суровость такого ограничения цены означает неотложность введения, контроль осуществления платежей (не более установленной цены), контроль владельцев, судовладельцев и операторов танкеров вплоть до негативных для них последствий, практическая охрана судов (чтобы не переливали нефть и не захватывали суда)», – убежден Владислав Власюк.

По его словам, желательно ограничить возможность страхования судов, осуществляющих перевозку нефти вне установленного price cap. «Таким образом, РФ должна быть полностью изолирована от мировой морской торговли. Наконец, необходимо признать Россию государством-спонсором терроризма и внести в черные списки Международной группы по противодействию отмыванию грязных денег (FATF). Это закроет агрессору доступ к мировой финансовой системе», – резюмировал Власюк.

В этой связи хотелось бы заметить, что преступная деятельность «Промсырьеимпорт» еще в 2018 году получила исчерпывающую оценку Минфина США как «незаконная российско-иранская нефтяная сеть поддерживающая режим Асада, Хезболлы и Хамас». Но эти санкции США никак не помешали Силантьеву и Сорокину продолжать деятельность по поддержке террористических организаций.

У нас в Украине, к сожалению, пока эти утверждения только на словах. Многочисленные обращения по внесению в санкционные списки и к международной группе Ермака-Макфола и к СНБО, в Комитет ВР по вопросам национальной безопасности, обороны и разведки пока не дали результатов. Национальное антикоррупционное бюро дали информацию, что проработали наше обращение и отправили соответствующее письмо в Службу безопасности Украины.

В свою очередь в СБУ написали, что ведется комплексная работа з целью блокирования активов прокремлевских компаний и причастных к финансированию войны в Украине. Что по материалам Службы безопасности арестованы корпоративные права и недвижимость десятков предприятий, конечными бенефициарами которых являются российские корпорации: «Роснефть», «Росатом», «Газпром», «Ростех», Русал», «Татнефть», «Группа ГМС», банковские учреждения, а также активы на десятки миллиардов гривен. В вопросе ж применения санкций относительно поставщиков топлива на оккупированные территории они сослались на то, что окончательное решение по применении санкций выносит СНБО.

В СБУ также сообщили, что в отношении ВО «Промсырьеимпорт» введены санкции Указом президента Украины №266/2021 от 24.06.2021г. сроком на три года. И опять же ни слова о разработчиках и реализаторах схемы по поставках топлива на оккупированные территории Украины. Т.е. предприятие само поставляет нефтепродукты российским войскам. Без участия генерального директора Михаила Силантьева, его заместителя Андрея Догаева и покровителя Павла Сорокина.

Весьма сомнительно, что в СБУ отсутствуют данные об их деятельности. Но почему-то они решили сослаться на то, что санкции к этим физическим лицам большая государственная тайна и вообще компетенция СНБО.

И пока украинские санкционщики играют в чиновничий футбол, Британия действует. Сотрудники Office of financial sanctions Implementation HM Treasury (Управления по реализации финансовых санкций Казначейства Ее Величества) внесли в санкционные списки Павла Сорокина за получение выгоды от «поддержки правительства России, работая директором или эквивалентом «Совкомфлот», осуществляющий деятельность в отрасли, имеющей стратегическое значение для правительства России (транспортная отрасль России)».

В преддверии внесения Сорокина в санкционный лист Британии американское издание The Wall Street Journal публикую расследование «Секретное оружие Путина в энергетике: бывший банкир Morgan Stanley Молодые российские технократы, хорошо знающие Запад, устремляются в высшие эшелоны власти Кремля». В статье подробно рассказывают о роли Сорокина в пополнении казны России нефтедолларами. В том числе и о том, что он договорился с президентом Конго Феликсом Чисекеди о продаже нефтепродуктов и строительстве российскими компаниями трубопровода длиной 1000 км и стоимостью 850 млн долл. Сорокин также встречался с делегацией движения Талибан. И начал поставлять нефтепродукты в Афганистан.

20 июля 2023 года также Госдеп США ввел санкции против Павла Сорокина. Также не сбрасывается со счетов и участие Сорокина в схемах по поставках топлива на оккупированные территории Украины и участия ней генерального директора ВО «Промсырьеимпорт» Михаила Силантьева.

Получается, что деятельности Сорокина для британских и американских властей вполне достаточно, чтобы добавить его в санкционные списки, а украинским властям, которые должны подавать пример в применении санкций к физическим и юридическим лицам российского происхождения, этого мало! Весьма интересный пазл, который может указывать на то, что кто-то среди власть имущих прямо заинтересован в том, чтобы ни Силантьева, ни Сорокина в этих списках не было.

Ведь в СНБО, ОП, СБУ и ряде межведомственных и международных санкционных групп прекрасно должны понимать, что именно Украина должна первой вносить в санкционные списки людей, которые угрожают ее национальной безопасности. А кто еще больше достоин быть в этих списках, раз не те, кто косвенно финансирует войну, наполняя бюджет деньками и те, кто заправляет технику, которая используется против украинцев? А да: тот, кто развязал войну и те, кто держат в руках оружие.

P.S. И еще один результат нашего расследования. Нападение ХАМАС на Израиль с массовыми ракетными обстрелами мирных городов и обеспечением жизнедеятельности ХАМАС было бы невозможно без топлива. По информации издания The New York Times ХАМАС имеет сотни тысяч галлонов топлива для транспортных средств и ракет. Не сложно догадаться, что и в этом случае работает «незаконная российско-иранская нефтяная сеть, поддерживающая режим Асада, Хезболлы и ХАМАС».

Мы надеемся, что не только украинские чиновники наконец-то увидят угрозу национальной безопасности в подобных поставщиках топлива как Силатньев и Сорокин, но и посольство Израиля в Украине обратит внимание на результаты нашего расследования.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Как нефть российского олигарха Силантьева и технократа Сорокина обтекает санкции появились сначала на Антикоррупционная правда.

Правоохоронці затримали шахрая, який видавав себе за співробітника Служби безпеки України. Зловмисник обіцяв одній із комерційних структур «уникнення» економічних санкцій РНБО за хабар у 500 тисяч доларів. Про це повідомляє прес-служба СБУ.

Затриманий також «гарантував» використати свої «зв’язки» у правоохоронних органах для закриття кримінальної справи щодо представників компанії, до керівного складу якої раніше входив громадянин Росії. Шахрай запевняв, що начебто зможе «вирішити» ці питання з Офісом генерального прокурора, СБУ та РНБО.

Для маскування злочинних дій він представлявся співробітником СБУ і використовував підроблене «службове посвідчення».

Проте правоохоронця вдалося своєчасно викрили шахрая, задокументували його незаконні дії та затримали під час передачі йому 250 тисяч доларів.

Слідчі встановили, що затриманим виявився злочинець, який вже перебуває у загальнодержавному розшуку за підозрою в умисному вбивстві.

У межах кримінальної справи, розпочатого за ч. 4 ст. 190 (шахрайство) Кримінального кодексу, чоловіку повідомлено про підозру та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

«Антикорупційна правда»

Сообщение У Києві затримали шахрая, який представлявся працівником СБУ та обіцяв уникнути санкцій РНБО появились сначала на Антикоррупционная правда.

Йдеться про систему HUMAN, яка позиціонується як український розробник EdTech-продуктів для навчальних закладів усіх рівнів, які поєднуються в єдиній освітній екосистемі. Компанія HUMAN є розробником системи управління навчанням «HUMAN Школа»:

На перший погляд, все добре – вітчизняна розробка, патріотичний текст презентації. Але він, як відомо, криється в деталях. Тому що власником системи HUMAN є ТОВ «Х’ЮМАН»:

Розробник системи, на якій навчаються українські школярі – фігурант восьми списків санкцій. У тому числі й від РНБО.

ому виникає законне питання – а чому так вийшло, що ТОВ «Х’ЮМАН» виграє тендери на надання послуг українським школам, адже Харків не єдиний у цьому списку.
Так, наприклад, 20 серпня 2019 року було проведено договірний тендер на закупівлю «Системи менеджменту навчального процесу закладів загального середнього освіти» від імені КП ДІВЦ на суму 3,7 млн грн. У торгах взяли участь лише дві компанії. Перша — ТОВ «ЕВОЛЮШН ГРУП» (згодом перейменована на ТОВ «Х’ЮМАН»), друга – ТОВ «ТРАСТ АС», підставна особа, яка не має жодного відношення до розробки програмного забезпечення. Судячи з історії, друга компанія використовується виключно у ролі «конкурента» на договірних торгах.

У своїй тендерній пропозиції ТОВ «ТРАСТ АС» представило кваліфікаційні документи про виконання аналогічного договору для пов’язаного ТОВ «ТРАСТЕД ЕДВАЙЗЕРС ГЛОБАЛ», не маючи ні досвіду роботи з освітнім ПЗ, ні самого освітнього ПЗ, яке закуповується в рамках цього тендеру. Але заявку на участь у тендері було схвалено.

8 липня 2020 року в Києві проводиться ще один тендер на суму 6 млн грн, у якому прямо вказується предмет закупівлі – «Система менеджменту навчального процесу закладів загального середнього освіти (EMS – educational management system) HUMAN». Не важко вгадати переможця, яким стає ТОВ Х’ЮМАН.

У чому секрет? Секрет успіху ТОВ «Х’ЮМАН» простий – за ним стоїть родина Юрія Бойка із ОПЗЖ, найближчого соратника Віктора Медведчука. А керує ТОВ «Х’ЮМАН» зять Юрія Бойка, одіозного київського діяча Юрія Назарова.

Формально ТОВ «Х’ЮМАН» належить якомусь мешканцю Чернігова Євгену Боровику. Який, ксати, теж є фігурантом списків санкцій. Проте особистість Боровика служить простою ширмою для ТОВ «Х’ЮМАН» та ще кількох фірм, де він виконує роль зиц-голови:

Деякі фірми цього переліку виглядають досить дивно:

В одній – білоруський слід, ще одна, як і ТОВ Х’ЮМАН, змінювала назву. Причому ця назва дуже співзвучна з попередньою назвою ТОВ «Х’ЮМАН»:

Що означають ці пертурбації – нехай розуміються правоохоронці. Тим більше що діяльністю ТОВ «Х’ЮМАН» зараз займаються НАБУ та СБУ. Оскільки з’ясувалося, що йдеться не лише про корупцію, а й про передачу інформації російським спецслужбам.

15 червня цього року СБУ заблокувала роботу однієї із київських IT-компаній Юрія Назарова. Правоохоронці встановили, що пов’язані із Назаровим розробники забезпечують програмним забезпеченням окупаційні адміністрації на сході країни. Самому Юрію Назарову поки що вдається уникнути відповідальності, оскільки напередодні війни він разом із Ярославою Бойком спішно виїхав до США. Назаров також створив ботоферми та керував ними для просування у соцмережах партії свого тестя Юрія Бойка.

Нагадаємо, Юрій Назаров найбільш відомий як ініціатор проекту Kyiv Smart City. Проте процес його впровадження супроводжувався численними скандалами та кримінальними справами. Діяльністю Назарова цікавилася, зокрема, і СБУ. Формально – за корупцію, а неформально – за витік даних до сусідньої країни. На початку 2020 року до нього до кабінету КМДА з’явилася з обшуком Служба безпеки України. Але закінчилася ця невелика пригода для Юрія Леонідовича легким переляком – йому довелося лише звільнитися з посади.

Врятувала Назарова одруження з дочкою лідера ОПЗЖ Ярославою Юріївною Бойко. І саме могутній тесть не просто прикрив Назарова від переслідувань, а й допоміг розвинутись кар’єрі.

Тут треба повернутися на кілька років тому. Як писали ЗМІ, саме тоді Юрій Бойко банально купив за 250 тисяч доларів у Кличка Департамент інформаційно-комунікаційних технологій КМДА для своєї доньки. А оскільки вона не дуже розбиралася в тому, чим мала займатися, на допомогу їй виділили Юрія Назарова, який давно і щільно співпрацював із представниками родини Януковича ще під час перебування того президента. Справа в тому, що в ті незабутні часи Назаров працював виконавчим директором у ТОВ «Конім груп», яка була банальною прокладкою у тендерних схемах, коли ліцензії та послуги технічної підтримки продавали державним підприємствам із накруткою 300%. Після втечі Януковича були кримінальні справи і з’ясувалося, що збитки держави оцінюються в 760 мільйонів гривень.

Одразу після одруження виявилося, що справу з розслідування діяльності Юрія Назарова з транспортного відділу СБУ раптом чомусь передали до Департаменту контррозвідувального захисту інтересів країни. Де воно також раптом чомусь розвалилося.

Недовго Назаров пробув і без роботи — 2020 року тесть допоміг йому влаштуватися на посаду голови Комітету громадської ради при Міністерстві цифрової трансформації України. Хоча вже тоді писали про російський слід у діяльності Назарова – він активно просував програмні продукти ТОВ SAP Україна. Який належить до групи «SAP СНД» з головним офісом у Москві, а один з її підрозділів курирує Владислав Сурков. Але нікого в Україні не бентежило, що SAP Україна обслуговувало вітчизняні держпідприємства та столичну адміністрацію в тому числі.

До речі, дуже сумнівно, що після 24 лютого всі ці програмні продукти оперативно замінили на вітчизняні. Тож які саме дані та в яких обсягах отримує російська розвідка в онлайн-режимі з українських комп’ютерів – це ще питання.

Хоча Назаров і втік із України, компанії, створені під протекцією його тестя Юрія Бойка, продовжують працювати. Тому підтвердження – ТОВ «Х’ЮМАН», що активно просуває «українські» освітні продукти. До чого призведе скандал у Харкові – питання відкрите. Бо Юрій Бойко, незважаючи на вісім місяців війни, аж ніяк не втратив свого впливу у нашій країні. А відповідь на запитання – «чому?» простий: правлячій «Слузі народу» банально бракує своїх голосів просування багатьох рішень. І тут їм на допомогу приходять уламки ОПЗЖ, контрольовані паном Бойком. Подивіться хоч би на останні голосування у парламенті.

Тож питання, чому ніхто не чистить російську погань у нашій країні, серед якої опинилася і ТОВ «Х’ЮМАН», розбивається про реалію української політики.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Компанії з російським слідом через зятя голови ОПЗЖ Бойка Юрія Назарова просувають освітні продукти для українських шкіл появились сначала на Антикоррупционная правда.

Чудово, що СБУ багато накопала на Клюєва і Сівковича, але чомусь люди, які вели бізнес із цими зрадниками досі є тримачами їхніх активів в Україні. З великою долею ймовірності, саме ці особи перебувають у списку тих, кого окупанти хотіли поставити гауляйтерами на Київщині. Далі мова піде про них і про корупційний спрут, що діє в регіоні. Його злочину діяльність вперто не помічають ні спецслужби, ні ДБР, ні Офіс Генпрокурора, ні керівництво Нацполіції й МВС.

Сергій Панченко – тримач земельних активів Клюєва

Панченко намагається зайвий раз не світитися, але через свій бандитський стиль ведення справ та завдяки членам родини це у нього вдається не завжди. Восени 2016 року таблоїди повідомили смажену новину: колишнього футболіста київського «Динамо» Олександра Алієва відлупцювали бізнесмен Панченко та його охоронці. Виявляється, Алієв, відомий своїми скандальними походеньками, тоді закрутив роман з жінкою на ім’я Людмила, колишньою дружиною Панченка. І ревнивець вирішив влаштувати ловеласу прочухана. Алієв все спростовував. Мовляв, його не били, а олігарх, як він назвав кривдника, сам живе з молоденькою. «Він педофіл», — затаврував бізнесмена екс-футболіст.

Як часто буває, жовта преса швидко втратила інтерес до бійки між публічною особою, себто Алієвим, і маловідомим підприємцем. Тоді журналісти навіть не намагалися покопатися, а хто ж такий той Панченко. Вдруге він потрапив у поле зору медіа завдяки неочікуваній популярності своєї доньки Ірини. Коли «слуги народу» у 2019-му оприлюднили передвиборчі списки, прискіпливі опоненти Зе-команди виявили на 73-й позиції ноунейма Ірину Панченко. Можливо, молодиця і проскочила б до парламенту, серед «слуг» кого тільки нема, якби не пристрасть до фотографування у стилі «ню». Світлини блондинки виклали в мережу і здійнявся хайп. Тоді писали, що її татусь – виходець із Кіровоградщини, бізнесмен із кримінальним минулим. А сама Ірина – випускниця університету імені Тараса Шевченка, відома не своїми успіхами в навчанні, а їздою на дорогому «Бентлі» та участю у тусовках. Одним словом – мажорка.

Після ославлення доньки в пресі, Сергій Панченко вирішив піти з тузів і надав журналістам її резюме. Прекрасне резюме: у графі «досвід роботи» вказаний один рядок – працювала юристом у ТОВ «Торговий дім «Фінпром», а потім приватним нотаріусом. До речі, Ірина Панченко ще й співзасновниця цього торгового дому. Зрештою в парламент вона не потрапила, її зі списків виключили. При цьому не змогли пояснити, як гламурна дівиця туди потрапила. Ще б пак, довелося б визнати, що місця у списку продавалися.

Наступного, 2020-го року татусь вирішив прилаштувати доню в депутати Київської облради. Вже не від «слуг», а від «Батьківщини». Цього разу фокус вдався. Ірина Панченко входить до складу «хлібної» комісії з питань капітального будівництва, архітектури, транспорту, зв’язку, паливно-енергетичного забезпечення та розвитку інфраструктурних об’єктів. А ще є засновницею або власницею цілої низки фірм. Вочевидь, де-факто це фірми її батька. Який просто диверсифікував свій бізнес.

Як діє корупційна схема Панченка і його компаньйонів

У тримача земельних активів Клюєва є діловий партнер Леонід Катаєв. Він засновник і власник майже десятка аграрних підприємств. Катаєв дружить сім’ями з Олексієм Ковбасою, через якого вирішує делікатні питання з правоохоронцями. Ковбаса — заступник начальника райуправління поліції у Білій Церкві. Його батько заробив шалені гроші на спекуляціях навколо поставок сировини та продажу продукції Білоцерківського шинного заводу. Ковбаса-джуніор робить кар’єру в поліції — за рахунок батька можна жити на одну зарплату, а тіньову отримувати за вирішення питань для своїх друзів.

Хто ще у схемі? Секретар Білоцерківської міськради Дмитро Киришун. Панченко купив йому місце у партії «Слуга народу» через «рот Коломойського» Олександру Дубінського, який до вигнання зі складу фракції курував Київщину у Зе-команді. Киришуна у Білій Церкві знають не за добрими ділами, а за кримінальним прізвиськом «Діма-Звєзда». Він організовував тітушок на Антимайдан під куроторством тодішнього голови Білоцерківської РДА Андрія Немни та одного із найбільш авторитетних бандитів міста Олександра Подольського. Обидва куратори нині покійні. Після Революції Гідності Киришун замість тюрми зайнявся агрорейдерством і політикою. Почав розкручувати на Білоцерківщині Аграрну партію під шефством Олега Корбана. Своїх підручних тітушок Киришун направив на «віджим» землі та урожаїв по всій Україні. У тому числі прислужують вони й Панченку.

До речі, цікава і зовсім свіжа історія про Киришуна. У нього є дружок, заступник Білоцерківського міського голови Руслан Руденко. Дуже мутний персонаж: і ресторатор, і семінарист московського патріархату. На початку війни Руденко разом із Киришуном вляпався в гучний скандал – стало відомо про зникнення 100 автоматів та 5000 доз наркотичного знеболювального. Аби «змити ганьбу кров’ю», а насправді просто з переляку, що випруть з крісел та ще й посадять, обидва братка пішли воювати.

Йдемо далі. Через Киришуна Панченко вирішує питання із заступником начальника райуправління поліції у Білій Церкві полковником Сергієм Мерзлюком. «Чесний» поліцейський будує сину — слідчому приватний будинок у центрі Білої Церкви. Кажуть, старий Мерзлюк давно мітить у міністерство. І планує замість себе залишити на посаді синка. Не менш «чесна» і його дружина, Людмила (в народі просто Мальвіна) — голова Білоцерківської РДА. В Білій Церкві подейкують, що тітонька підсиджує голову ОДА Олексія Кулебу. Сімейка Мерзлюків вже і квартирку прикупила у столиці. Народ каже, що на керівну посаду її поставив Киришун. Так само, як і голову райради Василя Зеленського.

Мерзлюки – інваліди Чорнобиля. Містяни пам’ятають поголос, коли виявилося, що ці двоє знаних у Білій Церкві діячів – ліквідатори на ЧАЕС, хоча за віком на момент аварії на атомній станції були школярами. Чого не зробиш заради пільг.

Схема не була б довершеною без зв’язків нагорі. У полковника Мерзлюка є брат Олександр, який тривалий час працює в Манагрополітики, очолює управління внутрішнього аудиту. Він володіє значним об’ємом конфіденційної інформації про агробізнес по країні, то ж має можливість «здавати» агрорейдерам «клієнтів».

Киришун розповідає в колі своїх братків про крутий «дах» — генерала Віталія Ярему. Колишнього Генпрокурора, тісно пов’язаного з кримінальним світом. Насправді Киришун «заливає»: він товаришує з братом Яреми Олександром, на якого генерал записав аграрні активи. У 2016 році були гучні судові розбірки, коли цей Ярема, який значиться власником ПП «Земля Переяславщини» і ПП «Євро-Нива», відсудив 62 га землі на Київщині. Ще б не відсудити з таким впливовим родичем! Так от, Киришун їздить з братом Яреми на полювання та на веселі «паті», а потім нахваляється, який у нього «дах».

І, зрештою, незаслужено буде не згадати про Сергія Князєва. Він не в схемі, але будучи шефом Нацполіції палець об палець не вдарив для припинення діяльності білоцерківських «тітушок». Зараз Князєв будує на Білоцерківщині розкішний маєток на 10 га з приватним зоопарком, а Киришун, Панченко та їм подібні багатіють.

На жаль, в СБУ повторюють помилки поліції часів попередників. Якщо маєте достовірну інформацію про плани, які були у Клюєва, чому б не притиснути до стінки пов’язаних із ними людей, котрі зараз розширюють бізнес зрадника? Ну бо дивно виглядає, коли звучать гучні заяви, але далі них не йдуть…

А далі ми розкажемо як Панченко та компанія віджимають землі. Типовий приклад схеми:

Ми прийшли від «партії регіонів» віджати вашу землю. Рейдери Панченко, Молошний та Горох орудують на Вінничині.

Ще під час Революції Гідності в ПСП «Авангард», що знаходиться в Оратівському районі Вінницької області приїжджає Боря «Лєксус», відомий на Вінниччині представник партії Регіонів по віджимну землі.
Він пропонує власникам продати землю або «будуть проблеми». Потім він залишає візитку якогось адвоката «Партії Регіонів» .

Власники активно підтримують Євромайдан і звісно не погоджуються на пропозиції рейдерів.

Тоді рейдери починають втілювати свій план по «віджиму» ПСП «Авангард».

4 лютого 2014 року, слідчий Оратівського РВ УМВС України у Вінницькій області лейтенант міліції Ревера П.В. вилучає установчі документи ПСП «Авангард».

І вже 5 лютого підприємство було перереєстровано на Сміщука Р.О. –  племінника колишнього губернатора Вінницької області Мовчана І.М. – регіонала та прибічника Януковича, що втік з України 20 лютого 2014-року після перемоги Революції Гідності.

6 лютого підприємство перереєстровано на Богуна В.В.

І тут вже з’являється агрофірма «Корвет», засновник Горох Анатолій Іванович

10 лютого 2014 року в село Осична, де знаходиться агрофірма «Авангард» приїжджають «тітушки» від “Корвета” оточують та намагаються захопити офіс «Авангарду».

Після перемоги Революції Гідності рейдери-регіонали трохи затихають.

Відбувається ряд експертиз які доводять, що підпис та печатки були підроблені, а дії рейдерів незаконні.

Доведено, що печатка була зроблена рейдерами на кольоровому лазерному принтері. Ця експертиза звісно так і не була оскаржена рейдерами.

В 2015 році судовим рішенням підприємство «Авангард» було повернуто законним власникам.

Здавалося, що рейдерські махінації «Корвету» його власника Гороха А.І., Молошного, та регіонала Мовчана зазнають поразку.

На якийсь час корупціонери та рейдери часів Януковича зачаїлися та «впали на дно». Схоже на те, що шукали вихід на «кришу» в новій владі для того, щоб повернутись до звичних для себе рейдерських схем.

І невдовзі вони знайшли цю «кришу» вже в новій владі

В червні 2016 року в село Осичну знову приїжджає з Києва у формі з шевронами якоїсь парамілітарної псевдопатріотичної громадської організації близько 40 «тітушок» та показують копію якогось рішення апеляційного суду, що підприємство знову повернулось у власність рейдерів.

Справжні власники заходять в реєстр на сайті міністерства юстиції, і дійсно підприємство «Авангард» знову перереєстровано на Богуна В.В.

Потім аферисти з «Корвету» пишуть клопотання слідчому, що також був у початковій рейдерській «схемі», Ревері П.В., щоб він направив підпис на експертизу до Києва. При цьому слідчий приховує, що вже є така саме експертиза, яка зроблена у Вінниці.

Корумпований слідчий звісно не заперечує проти проведення експертизи, навіть не поцікавившись навіщо це робиться.

І що робить експерт? Він  знищує підпис! Всі експертні дії проводяться з грубим порушенням, не запросивши навіть власника підпису Ковтун Г.І, не взявши у власника навіть зразки підпису.

Не прийнявши до уваги те, що існує два висновка експертизи, апеляційний суд в змові з рейдерами скасовує попереднє судове рішення. Навіть не звернувши до уваги, що печатка також була підроблена, тобто надрукована на кольоровому принтері.

Після цього рейдери на підставі рішення суду звертаються до державного реєстратора в селі Петрик Вінницької області, що неодноразово приймав участь в рейдерських захватах. Та незаконно реєструють підприємство «Авангард» знову на Богуна В.В.

Село Петрик знаходиться зовсім в інший частині Вінницької області. Навіщо їхати реєструвати саме туди?

Головний організатор рейдерського захвату – Молошний Костянтин Васильович – керівник агрофірми «Корвет». Відомий рейдер з м. Васильків. По нашим данним він ще з 90-х років активно займається рейдерством по всій Україні.

Під час зустрічі з власниками «Авангарду» він хизувався, що він вже віджав пів України і буде віджимати далі. З ним працює відомий шахрай Панченко Сергій Миколайович, директор та власник Фінансового Дому «Фінпром» що замішаний в величезних розкраданнях власності агрофірм  Він фінансує всі захвати не тільки на Вінничині, а і по всій Україні.

Молошний також неодноразово був замішаний в подібних рейдерських схемах з підробкою підписів. Наприклад випадок у Мізяківських Хуторах на Вінниччині

Також рейдери неодноразово хизувалися, що в «отжимах» їх кришують олігархи та екс-регіонали Геннадій Бобов та Віталій Хомутинник.

Бобов неодноразово був звинувачений в рейдерстві, вбивствах та сепаратизмі 

Теперішній, нібито, «власник» «Авангарду» Скляренко проходить в кримінальній справі разом з Бобовим по вбивству лідера самооборони міста Каланчак, що не давав возити «тітушок» з Криму на «антимайдан».

Що відбувається зараз.

Після того, як була «віджата» агрофірма «Авангард», власники та пайовики створили агрофірму «Альянс».

Регулярно, особливо під час посівної в Осичну приїжджає безліч різноманітних бандформувань для перешкоджання діяльності агрофірми, постійного психологічного та фізичного тиску.

Представники агрофірми «Корвет» неодноразово здійснюють провокації та перешкоджають посівній «Альянсу»

Місцеві пайовики звертались в поліцію, прокуратуру навіть в СБУ. Виходили на акції мирного протесту вимагаючи розслідування діяльності зловмисників.

Наразі Молошному починає допомагати начальник поліції Вінницької області Педос Юрій Володимирович. Всі заяви та звернення про злочинну діяльність рейдерів ігноруються. А натомість на «Альянс» відбувається тиск з боку поліції.

На відео Вінницький батальйон особливого призначенння охороняє рейдерів

Підчас посівної в Осичну приїзжає начальник поліції Оратівського району Сомик Олександр Григорович з батальйоном спецпризначення з Вінниці. Вони вилучають  техніку на штрафмайданчик і запускають на поля техніку агрофірми «Корвет».

На відео поліція вилучає техніку законних власників “Авангарду”

Поліція відкриває кримінальні справи на власників та працівників «Альянсу» за надуманими звинуваченнями. Разом з представниками «Корвету» вони наразі роблять в господарстві, що хочуть.

Також рейдери підключили відомого хабарника та за сумісництвом радника міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, Михайла Апостола, що засвітився в отриманні $1,142 млн. від «регіоналів»

Його привозить в Осичну один з власників «Корвета» Горох А.І., на власному авто.

Наразі неодноразово відбуваються провокації. Під прикриттям та охороною поліції неодноразово на поля засіяні «Альянсом» приїжджають комбайни наняті «Корветом» та збирають урожай який вони не засівали.

Рейдери Панченко, Молошний та Горох не дають селянам збирати врожай

Все почалось с того, що завдяки злочинній схемі рейдери-регіонали незаконно заволоділи агрофірмою «Авангард», що знаходиться в селі Осична Оратівського району на Вінничині. Подробиці рейдерского захвату описані в статті: «Ми прийшли від «партії регіонів» віджати вашу землю. Рейдери Молошний, Горох та Панченко орудують на Вінничині.»
Командир першої штурмової роти 24 ОШБ “АЙДАР” Володимир Хитрич, позивний – Бача – родом з Оратівщини був одним із пайовиків «Авангарду». Доброволець пройшов майже 3 роки війни. Поки він воював рейдери «віджимали» його землю.

Наразі легендарний командир Айдару повернувся на свою малу батьківщину. Повернувся працювати на своїй рідній землі. Але рейдери не дають працювати, ні йому, ні іншим пайовикам.

Селянам вдалося провести посівну компанію на своїх полях.
Але зараз, коли треба збирати врожай, рейдери не дають це зробити.
Аферисти з агрофірми «Корвет», це та фірма через яку здійснювався захват агрофірми «Авангард» – Молошний, Горох та їх спонсор Панченко, постійно проводять провокації.

Рейдери домоглися того, що поліція відкрила кримінальну справу проти Володимира Хитрича (Бачи), щоб дозволити “Корвету” без перешкод збирати врожай на “віджатій” землі.

Зупиняють техніку що збирає врожай, виводять свою техніку на поля. Привозять різноманітних «тітушок» які перешкоджають збору врожаю.

Селяни неодноразово писали заяви в поліцію, прокуратуру, навіть в СБУ. Виходили на мирний протест, але все марно. Поліція та прокуратура не реагує на злочинні дії рейдерів.

Комбайн рейдерів збирає зерно. Вкрадено 5 тонн пшениці. Заява в поліцію

Навіть допомагає їм.

Наприклад рейдерська агрофірма «Корвет» винайняла поліцію охорони для того, щоб вони супроводжували техніку яку вони «загоняють» на поля.

На резонне питання, на який підставі вони охороняють рейдерів, поліцейські відповідають, що в них буцім-то договір на «охорону громадського порядку» з фірмою «Корвет».

Показувати цей договір вони не хочуть. Та й великі сумніви, що може існувати договір з таким формулюванням.

Одного разу рейдери прислали спецпідрозділ «Сокіл» для розгону пайовиків. Героїв війни поклали обличчям в землю!

Цією статтею ми хочемо привернути увагу компетентних органів які зупинять рейдерів.
Не повинно відбуватися свавілля рейдерів в країні де перемогла Революція Гідності.
Анатолій Молошний, Костянтин Горох та Сергій Панченко – працюють від депутатів Бобова та Хомутинника. Вони неодноразово цим хизувались.

Хомутинник та Бобов колишні регіонали що голосували за «диктаторські закони». Деякий час вони ховались, боялися повернутися до своєї звичної діяльності. Але зараз відчули вседозволеність. Молошний вже заявляє, що «віджав пів України».

Рейдери працюють в зв’язці з поліцією. Наприклад, нещодавно вони привезли «порєшать вопрос» радника міністра внутрішніх справ – Михайла Апостола. А найнятий рейдерами “журналіст” зняв сюжет.

Пост Апостола в Facebook в якому він підтримує рейдерів, та розповсюджує відверту брехню – версію яку придумали зловмисники.

Сообщение Сергій Панченко: чому посібник рашистів і агрорейдер досі продовжує махінації? появились сначала на Антикоррупционная правда.

Утім, зараз у нього можуть початися серйозні проблеми. Саме Смірнов блокував санкції проти російських олігархів. Рішення не лише НАЗК, але і РНБО тупо стопорилися цим персонажем. Є сподівання, що зараз за портновського ставленика таки візьмуться. Тим паче, що активів, які можна потрусити – більш ніж достатньо. Чого лише вартують обленерго VS Energy тріо «лужніковських» Бабаков-Гінер-Воєводін.

Смірнов отримує подяки за те, що блокує санкції. Але пора це завершувати…

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Чим в ОП займається портновська нишпорка Андрій Смірнов? появились сначала на Антикоррупционная правда.

Поки наші оборонці успішно знищують русню, в тилу, на півдні Київщини місцеві бандити злигалися з правоохоронцями і разом грабують українців. Про це пише «Київ Кримінальний».

Наприкінці червня речник Служби безпеки України Артем Дехтяренко повідомив, що колишні голова Адміністрації президента Віктора Януковича Андрій Клюєв та екс-заступник секретаря РНБОУ Володимир Сівкович (він курував путіна, коли той був шпигуном КДБ у Німеччині) створили у Москві так званий політичний офіс, діяльність якого координується п’ятою службою ФСБ (Служба оперативної інформації та міжнародних зв’язків). Саме вона готувала агентурну мережу в Україні, яку задіяли під час масштабного вторгнення орків на нашу землю. За словами Дехтяренка, Сівкович і Клюєв через свої зв’язки підбирають громадян України, яких ФСБ може залучити до підривної діяльності. Вони ж і сформували список лояльних до росії осіб, яких планувалося використати в окупаційних органах влади.

Чудово, що СБУ багато накопала на Клюєва і Сівковича, але чомусь люди, які вели бізнес із цими зрадниками досі є тримачами їхніх активів в Україні. З великою долею ймовірності, саме ці особи перебувають у списку тих, кого окупанти хотіли поставити гауляйтерами на Київщині. Далі мова піде про них і про корупційний спрут, що діє в регіоні. Його злочину діяльність вперто не помічають ні спецслужби, ні ДБР, ні Офіс Генпрокурора, ні керівництво Нацполіції й МВС.

Сергій Панченко – тримач земельних активів Клюєва 

Для широкого загалу ім’я Сергія Панченка маловідоме. Він агробарон не рівня скоробагатьків, які давно у всіх на слуху. Проте аграрний бізнес цього чолов’яги росте, наче на дріжджах. Панченко має плодючі землі на Київщині, Вінничині, Черкащині та в інших регіонах нашої держави. У столичному регіоні найбільший його актив — ТОВ «Узин-Агроінвест». Він здавна працював під «дахом» Клюєва, а коли той накивав п’ятами після Майдану, фактично тримає земельні активи втікача.

Панченко намагається зайвий раз не світитися, але через свій бандитський стиль ведення справ та завдяки членам родини це у нього вдається не завжди. Восени 2016 року таблоїди повідомили смажену новину: колишнього футболіста київського «Динамо» Олександра Алієва відлупцювали бізнесмен Панченко та його охоронці. Виявляється, Алієв, відомий своїми скандальними походеньками, тоді закрутив роман з жінкою на ім’я Людмила, колишньою дружиною Панченка. І ревнивець вирішив влаштувати ловеласу прочухана. Алієв все спростовував. Мовляв, його не били, а олігарх, як він назвав кривдника, сам живе з молоденькою. «Він педофіл», — затаврував бізнесмена екс-футболіст.

Як часто буває, жовта преса швидко втратила інтерес до бійки між публічною особою, себто Алієвим, і маловідомим підприємцем. Тоді журналісти навіть не намагалися покопатися, а хто ж такий той Панченко. Вдруге він потрапив у поле зору медіа завдяки неочікуваній популярності своєї доньки Ірини. Коли «слуги народу» у 2019-му оприлюднили передвиборчі списки, прискіпливі опоненти Зе-команди виявили на 73-й позиції ноунейма Ірину Панченко. Можливо, молодиця і проскочила б до парламенту, серед «слуг» кого тільки нема, якби не пристрасть до фотографування у стилі «ню». Світлини блондинки виклали в мережу і здійнявся хайп. Тоді писали, що її татусь – виходець із Кіровоградщини, бізнесмен із кримінальним минулим. А сама Ірина – випускниця університету імені Тараса Шевченка, відома не своїми успіхами в навчанні, а їздою на дорогому «Бентлі» та участю у тусовках. Одним словом – мажорка.

Після ославлення доньки в пресі, Сергій Панченко вирішив піти з тузів і надав журналістам її резюме. Прекрасне резюме: у графі «досвід роботи» вказаний один рядок – працювала юристом у ТОВ «Торговий дім «Фінпром», а потім приватним нотаріусом. До речі, Ірина Панченко ще й співзасновниця цього торгового дому. Зрештою в парламент вона не потрапила, її зі списків виключили. При цьому не змогли пояснити, як гламурна дівиця туди потрапила. Ще б пак, довелося б визнати, що місця у списку продавалися.

Наступного, 2020-го року татусь вирішив прилаштувати доню в депутати Київської облради. Вже не від «слуг», а від «Батьківщини». Цього разу фокус вдався. Ірина Панченко входить до складу «хлібної» комісії з питань капітального будівництва, архітектури, транспорту, зв’язку, паливно-енергетичного забезпечення та розвитку інфраструктурних об’єктів. А ще є засновницею або власницею цілої низки фірм. Вочевидь, де-факто це фірми її батька. Який просто диверсифікував свій бізнес.

Як діє корупційна схема Панченка і його компаньйонів

У тримача земельних активів Клюєва є діловий партнер Леонід Катаєв. Він засновник і власник майже десятка аграрних підприємств. Катаєв дружить сім’ями з Олексієм Ковбасою, через якого вирішує делікатні питання з правоохоронцями. Ковбаса — заступник начальника райуправління поліції у Білій Церкві. Його батько заробив шалені гроші на спекуляціях навколо поставок сировини та продажу продукції Білоцерківського шинного заводу. Ковбаса-джуніор робить кар’єру в поліції — за рахунок батька можна жити на одну зарплату, а тіньову отримувати за вирішення питань для своїх друзів.

Хто ще у схемі? Секретар Білоцерківської міськради Дмитро Киришун. Панченко купив йому місце у партії «Слуга народу» через «рот Коломойського» Олександру Дубінського, який до вигнання зі складу фракції курував Київщину у Зе-команді. Киришуна у Білій Церкві знають не за добрими ділами, а за кримінальним прізвиськом «Діма-Звєзда». Він організовував тітушок на Антимайдан під куроторством тодішнього голови Білоцерківської РДА Андрія Немни та одного із найбільш авторитетних бандитів міста Олександра Подольського. Обидва куратори нині покійні. Після Революції Гідності Киришун замість тюрми зайнявся агрорейдерством і політикою. Почав розкручувати на Білоцерківщині Аграрну партію під шефством Олега Корбана. Своїх підручних тітушок Киришун направив на «віджим» землі та урожаїв по всій Україні. У тому числі прислужують вони й Панченку.

До речі, цікава і зовсім свіжа історія про Киришуна. У нього є дружок, заступник Білоцерківського міського голови Руслан Руденко. Дуже мутний персонаж: і ресторатор, і семінарист московського патріархату. На початку війни Руденко разом із Киришуном вляпався в гучний скандал – стало відомо про зникнення 100 автоматів та 5000 доз наркотичного знеболювального. Аби «змити ганьбу кров’ю», а насправді просто з переляку, що випруть з крісел та ще й посадять, обидва братка пішли воювати.

Йдемо далі. Через Киришуна Панченко вирішує питання із заступником начальника райуправління поліції у Білій Церкві полковником Сергієм Мерзлюком. «Чесний» поліцейський будує сину — слідчому приватний будинок у центрі Білої Церкви. Кажуть, старий Мерзлюк давно мітить у міністерство. І планує замість себе залишити на посаді синка. Не менш «чесна» і його дружина, Людмила (в народі просто Мальвіна) — голова Білоцерківської РДА. В Білій Церкві подейкують, що тітонька підсиджує голову ОДА Олексія Кулебу. Сімейка Мерзлюків вже і квартирку прикупила у столиці. Народ каже, що на керівну посаду її поставив Киришун. Так само, як і голову райради Василя Зеленського.

Мерзлюки – інваліди Чорнобиля. Містяни пам’ятають поголос, коли виявилося, що ці двоє знаних у Білій Церкві діячів – ліквідатори на ЧАЕС, хоча за віком на момент аварії на атомній станції були школярами. Чого не зробиш заради пільг.

Схема не була б довершеною без зв’язків нагорі. У полковника Мерзлюка є брат Олександр, який тривалий час працює в Манагрополітики, очолює управління внутрішнього аудиту. Він володіє значним об’ємом конфіденційної інформації про агробізнес по країні, то ж має можливість «здавати» агрорейдерам «клієнтів».

Киришун розповідає в колі своїх братків про крутий «дах» — генерала Віталія Ярему. Колишнього Генпрокурора, тісно пов’язаного з кримінальним світом. Насправді Киришун «заливає»: він товаришує з братом Яреми Олександром, на якого генерал записав аграрні активи. У 2016 році були гучні судові розбірки, коли цей Ярема, який значиться власником ПП «Земля Переяславщини» і ПП «Євро-Нива», відсудив 62 га землі на Київщині. Ще б не відсудити з таким впливовим родичем! Так от, Киришун їздить з братом Яреми на полювання та на веселі «паті», а потім нахваляється, який у нього «дах».

І, зрештою, незаслужено буде не згадати про Сергія Князєва. Він не в схемі, але будучи шефом Нацполіції палець об палець не вдарив для припинення діяльності білоцерківських «тітушок». Зараз Князєв будує на Білоцерківщині розкішний маєток на 10 га з приватним зоопарком, а Киришун, Панченко та їм подібні багатіють.

На жаль, в СБУ повторюють помилки поліції часів попередників. Якщо маєте достовірну інформацію про плани, які були у Клюєва, чому б не притиснути до стінки пов’язаних із ними людей, котрі зараз розширюють бізнес зрадника? Ну бо дивно виглядає, коли звучать гучні заяви, але далі них не йдуть…

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Земельний банк Андрія Клюєва: Як тітушки та поліція примножують бізнес зрадника появились сначала на Антикоррупционная правда.

Единственный в Украине шинный завод «Росава» из Белой Церкви заявил, что финансовая компания «Инвестохилс Веста» пытается обойти законный механизм банкротства и как можно скорее разобрать имущество предприятия на металлолом.

Более того, дело касается и Белоцерковской ТЭЦ, которая обеспечивает горожан горячей водой и отоплением.

«Имущество обоих предприятий пытаются распродать, что приведет к их уничтожению. А еще интереснее стало, когда мы обнаружили, что за этим стоит подсанкционный бизнесмен Павел Фукс«, – рассказывает расследователь.

Павел Фукс – украинско-российский предприниматель, основатель девелоперской компании Mos City Group. В 2021 году он занял 67 строчку в рейтинге самых состоятельных украинцев от Forbes с состоянием 167 млн долларов. Весь свой основной капитал олигарх заработал в российской федерации, но в 2014 году перебрался в Украину. А в июне 2021 года СНБО наложил на него санкции.

Несмотря на это, некоторые фирмы по орбите Фукса продолжают беспрепятственно работать в Украине даже во время войны. Одна из них – ООО «ФК «Инвестохилс Веста», которое и выкупило у банка «Финансы и кредит» долги двух белоцерковских предприятий. Цена вопроса – почти 18 млрд грн.

И теперь фирма Фукса через суды пытается взыскать имущество обеих компаний. Большой промышленный комплекс «Росава», обеспечивающий тысячи рабочих мест для жителей Киевщины, оказался под угрозой прекращения деятельности. А жители Белой Церкви рискуют останется не только без источника доходов, но и в холодных домах.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Белая Церковь может остаться без тепла и воды из-за фирмы подсанкционного олигарха Павла Фукса появились сначала на Антикоррупционная правда.

От і Секретар РНБО Олексій Данілов повідомив про вже наявний певний реєстр таких нетямковитих, що має бути оприлюдненим найближчим часом. Як зазначив Данілов, у цьому списку колаборантів є навіть телеведучі.

«Там буде дуже багато дивних людей, які до 24 лютого виступали на всіх телеканалах. Вони були завсідниками та навіть ведучими деяких програм і на наших каналах кричали про нашу державу, свободу слова», — сказав Олексій Данілов.

Активно розгорається у медіапросторі України тема зрадників та колаборантів. І в нашій «Україні молодій» вона отримала продовження після статті «Ще один український фронт – внутрішні зрадники».

Саме читачі загострили увагу на особі нардепа Андрія Деркача, запитуючи, скільки й де може бути його людей на владних паралелях, котрі розстилають широкі доріжки перед окупантами? Про ставлеників агента кремля в прикордонних районах Сумщини, через яких окупантські танки легко вдерлися на територію України, ми писали. Та, власне, де зараз Деркач?

Нагадаємо, Андрій Деркач — головний фігурант минулорічних санкцій, запроваджених США проти громадян України. Він та ko дістали від Сполучених штатів «чорну мітку» — агенти російського впливу.

До кола «діячів» Деркача розслідування Управління контролю за іноземними активами (OFAC) Міністерства фінансів США віднесли екснардепа Олександра Онищенка, прокурора Костянтина Кулика, експрацівника посольства України у Вашингтоні АндріяТеліженка, нардепа від «Слуги народу» , ексжурналіста Олександра Дубінського, а також Антона Симоненка, Дмитра Ковальчуката Петра Журавля.

Цим фізичним та юридичним особам закидають, зокрема, втручання у вибори президента в США.

Де зараз перебуває Андрій Деркач ми можемо лише здогадуватись. Але він навряд чи в Україні. Адже нардепа Деркача Мінфін США називає агентом російських спецслужб з понад 10-річним стажем, який проводив кампанію з дезінформації американців, щоб вплинути на результати місцевих президентських виборів. Дубінський, Кулик, Теліженко та Онищенко, стверджують у американському відомстві, публічно підтримували цю кампанію.

Елітарна медіаповія кремлівського сутенера Деркача

І оскільки секретар РНБО Олексій Данілов у списку колаборантів згадує певних телеведучих, то й нам не зайве буде зупинитись на кремлядському телерупорі в Україні Олександрі Дубінському, проти якого запроваджено санкції 11 січня 2021 року також як щодо «агента російських впливів».

У згаданій виборчій історії США риторика Дубінського багато в чому нагадувала тези кремлівських пропагандистських каналів, і це стосується не тільки його виступів проти запровадження української мови в усіх публічних сферах. Можна пригадати, як у листопаді позаминулого року Дубінський, ніби повторюючи слова російського президента Путіна, стверджував, що не варто поспішати з визнанням перемоги Байдена, що треба дочекатися офіційних результатів. Хоча вже більшість світових лідерів привітали новообраного президента США.

Слід віддати Дубінському «належне»: за період з 2019 року він неодноразово потрапляв у скандальні історії. Пригадаймо, як ще восени 2019 року у програмі «Наші гроші» проєкту Bihus.info було оприлюднено інформацію про статки родини нардепа: 24 елітні квартири в Києві, два будинки, 70 соток землі, 17 автомобілів, зокрема Maserati і Porsche. Багато що із цих статків на мільйони доларів, зокрема чимало автівок, було записано на маму-пенсіонерку. Останній факт Дубінський пояснив веселою фразою, що стала мемом, — «Мама любит скорость».

Також Дубінському можна пригадати цькування колишньої виконувачки обов’язків міністра охорони здоров’я Уляни Супрун. Це саме він придумав їй прізвисько «доктор смерть». Він закидав їй розкрадання бюджету міністерства. Ще абсурднішим було звинувачення Супрун, що вона працює на американську розвідку, що її кузен є резидентом ЦРУ в Україні, і нібито саме він пропхав її на посаду.

Зрештою, таких «веселих» історій про Дубінського можна розповідати нескінченно. Але, звісно, усе це він робив під патронатом і за сторіччями відпрацьованим московщиною сценарієм: вербовка зрадників із середовища інтелігенції, залучення їх до боротьби із українськими патріотичними силами, доручення їм фальсифікації української історії, ошельмовування діячів національно-визвольного руху. І те, що ці моральні дегенерати повиповзали зі своїх кротячих нор і активізувались, свідчить про активізацію національно-визвольної боротьби, що почалася революцією на граніті 1991 року, запустила початок серйозного становлення української нації помаранчевою революцією 2004 — го та розставила всі крапки над «і» революцією гідності, 2013 — 2014 роки.

Отже, американські санкції є офіційним оголошенням українських громадян-фігурантів списку державними зрадниками у часи війни. Традиційно такі вчинки каралися якнайсуворіше.

І якщо війна на сході України не була достатнім аргументом для серйозних правових рішень щодо зрадницьких дій, то можливо, нинішня повномасшатна трагедія докорінно поміняє ситуацію.

Російський бізнес в Україні для кровопролиття українців

Тож сьогоднішня арена війни пролила чимало світла й вивела з сутіні перевертнів – прихвостнів окупантів. Днями, засвітились втечі від українського правосуддя ще двох відомих персонажів з оточення кума бункерного – Віктора Медведчука.

Нагадаємо,26 березня Служба безпеки України проводила в Погребинського обшук.

Далі ще цікавіше. Центр протидії корупції звинуватив заступника глави Офісу президента Татарова в тому, що він допоміг Андрію Портнову та Віктору Медведчуку втекти з України.

Також, за інформацією Центру, скандальний заступник Єрмака намагається розблокувати заморожені в Україні рахунки компанії путінського олігарха Дерипаски – Миколаївського глиноземного заводу.

«Чимало з вас питали, а куди подівся чорт Татаров? За нашою інформацією, він досі кермує правоохоронною системою України. Зокрема, Татаров від імені Офісу президента намагається розблокувати заморожені в Україні рахунки компанії путінського олігарха Дерипаски. Якщо точніше, то Миколаївський глиноземний завод», — ідеться у повідомленні.

Глиноземний завод – це видобуток алюмінію. Величезні грошища на українських землях заробили олігархи бункерного для того аби знищити Україну.

Про колаборацію почали рясніти офіційні повідомлення від Генпрокуратури та СБУ.

У суспільства наразі вже чималий запит на інформацію про прізвища та роль, яку виконував кожен з них на користь «руzzкому міру», цієї тваринно агресивної країни росія, де народ єдиний з владою, якою б вона не була – аби лише в чоботах. Бо якщо не в чоботах, то не порядок – немає «величі».

Де лише одна демократія: владний бардак і незгодні в автозаках.

Чоботи гріють душу. Разом з денатуратом, політурою та гальмівною рідиною.

«Велика країна» !

Де людське життя ніколи не було, не є і не буде самоцінністю. І немає значення для мокшана – одне життя чи помножене на мільйон. І не має різниці – за царя, вождя, генсека чи президента. Така країна.

І оце все недолуге, духовне убожество вирішило, що воно має право вказувати нам як жити і відбирати наше найцінніше — право на життя?!

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Андрій Деркач. Куди зник колаборант і чому про нього не згадує влада? появились сначала на Антикоррупционная правда.

Це абсолютно нічим не вмотивована, юридично безграмотна, пафосно-показушна ІМІТАЦІЯ боротьби з корупцією і контрабандою, а публіка, обрана на роль «жертовних баранів», підбиралась за принципом дитячої гри «чу-ва-чі», або за прогнозовано диким бажанням поміняти «чужих пацанів», які сидять на кримінальних потоках, на «своїх пацанів», які МАЮТЬ сидіти на контрабандних потоках. Оскільки в жертовній десятці, яку поклали на олтар зеленого популізму, є прізвища і двох мешканців Львівщини, то ця тема має бути для їхніх земляків дуже цікавою…

Отже, 2 квітня, в Україні було запроваджено персональні санкції щодо осіб, яких, «за аналітичними даними СБУ та апарату РНБО», називають топ-десяткою української контрабанди. В санкційному переліку Ради національної безпеки та оборони опинилися двоє львів’ян — бізнесмен Володимир Дідух, якого в кримінальних колах знають на прізвисько «Вова Морда», та колишній митник і депутат Львівської облради Іван Бокало. РНБО повідомила, що в них, як і в решти восьми гіпотетичних «контрабасівців», заблоковано активи та майно. Секретар РНБО Олексій Данілов назвав імена цих людей: Бокало Іван, Пересоляк Валерій, Кушнір Юрій, Єрімічук Олександр, Фірманюк Орест, Альперін Вадим, Чудаков Олександр, Шерман Віктор, Кравченко Олександр, Дідух Володимир. Окрім цих людей, санкції ввели проти 68 компаній, пов’язаних із ними.

Після засідання Ради національної безпеки і оборони від роботи відсторонили понад 100 працівників Держмитслужби, серед яких — 17 керівників митниць і митних постів.

У Держмитслужбі повідомляють, що, окрім персональних санкцій щодо кола осіб, діяльність яких пов’язують із контрабандою, вживають заходів щодо посадових осіб митних органів, що можуть бути причетними до корупційних діянь. Зокрема, у територіальних органах відсторонені:

— на Одеській митниці — 22 працівники;

— на Закарпатській — 23 працівники;

— на Київській — 8 працівників;

—  на Волинській — 23 працівники;

— на Галицькій — 46 працівників;

— на Буковинській — 3 працівники.

Для тих, хто в темі, ця цифра — смішна. 100 співробітників митниці з 12 ТИСЯЧ — це смішно. 60 відсотків з них — просто статисти. Їм згори надходить дзвінок: «Цю фуру (в якій, скажімо, сигарети) не чіпати!» Вони й не чіпають. А їхнє пряме начальство на митниці, яке передало їм вказівку з Києва, теж ніхто не чіпає. Бо, борони Боже, заговорять…

Такі рішення РНБО прокоментував голова Служби безпеки України Іван Баканов на сайті СБУ: «За матеріалами Служби безпеки України буде вжито низку заходів щодо припинення діяльності контрабандних угруповань, до яких входять як юридичні, так і фізичні особи. Служба безпеки чудово розуміє, наскільки важливою для держави є боротьба з контрабандою. Саме тому ми приділяємо їй особливу увагу. І результати роботи це підтверджують. Так, упродовж

2020-го та двох місяців 2021-го року за матеріалами СБУ вилучено предметів контрабанди та порушень митних правил на 534 млн гривень», — заявив Іван Баканов.

Але лейтенант Баканов чомусь забув згадати, що один із його підлеглих генералів безпосередньо причетний («в долі») до так званої «поштової контрабанди» (підказка — фірма у своїй назві має слово «пакет»), та ще й курує регулярне вивезення з України літаками бурштину! Чому ж він до нього не вжив «низку заходів»? Гомеричний сміх.

Ці «санкції» — за результативністю як «Ганьба!» на мітингу

Спочатку дозволю собі висловити емоційний ряд щодо самого факту цієї події. Перед нами типовий зразок викличного, примітивного, пустопорожнього і мерзенного популістичного шоу зразка «95 Кварталу» з елементами ідіотизму та клоунади. Тепер давайте я це все вмотивую. Для того, щоб РЕАЛЬНО запакувати за ґрати цілу низку осіб, які справді причетні до процесів контрабанди ((італ. contrabando, від contra «проти» і bando «урядовий указ») — незаконне перевезення (та ін. переміщення) товарів або/та інших предметів через митний кордон (державний кордон)), потрібні тривалі розслідування, документування фактів, рішення судів — це процес довгий, зважаючи на наявність фінансів у звинувачуваних — непростий і довгий, і не факт, що у висліді буде обвинувачувальний вирок. А так уклоніст Зеленський, який РОКАМИ виконував волю Коломойського, почав робити «сєріал про санкції», як він уже робив серіали про закінчення війни («Главноє — пєрєстать стрєлять!»), зниження тарифів («Кінець епохи бідності!»), перемоги над коронавірусом («Чемпіони з боротьби проти ковіду!»), і тепер кожної п’ятниці народ бігтиме до телевізійного «ящика Пандори» плескати в долоні! Не вірите? Цитую: «Президент України Володимир Зеленський шкодує, що засідання Ради національної безпеки і оборони (РНБО), на яких традиційно запроваджують санкції, проходять лише раз на тиждень. «Після кожного п’ятничного засідання РНБО я шкодую тільки про одне — що в нас не сім п’ятниць на тиждень», — написав він у своєму Instagram у суботу, 3 квітня. «Чорна п’ятниця настала для низки юридичних і фізичних осіб. Передусім мова про контрабанду», — радісно повідомив електоратові Зеленський і додав, що «в Україні з’явилась «своя версія чорної п’ятниці — в цей день особи, що займались великим розпродажем стратегічних підприємств України, природних ресурсів, високих державних посад, торгували безпекою, стабільністю та майбутнім нашої країни, отримують по заслугах». Зеленський також додав, що «українська чорна п’ятниця проходить не раз на рік, а майже щотижня».

Читайте также: Дідух Володимир: Митниця нова, а «морди» ті самі. Частина 1

Якщо так піде далі, то незабаром почнуть застосовувати санкції і проти вбивць та ґвалтівників, а після повторного вбивства чи зґвалтування — сакції 3-ї, 2-ї та 1-ї категорій! Уявіть собі, санкції проти 10 топ-вбивць,

10 топ-розбійників, 10 топ-ґвалтувальників. Пам’ятаєте як ексшоумен кричав на митників: «Ану, вийди звідси, розбійнику!»? То — the show must go on?  Бо, погодьтесь, ситуація парадоксальна: СБУ знає про ЗЛОЧИНИ, які коять певні люди через свої фірми, але наслідком цих глибоких і, не побоїмось цього слова, аналітичних знань стали не кримінальні справи і нари для винуватців, а якісь міфічні «санкції», вислідом яких є звичайне клоунське кривляння і більше НІЧОГО! Це просто новітній юридичний прецедент, бо як так піде й далі, то настане час, і санкції Зеленський вводитиме і замість штрафів за порушення ПДР, чи санкції РНБО запроваджуватимуть за завищені ціни за опалення і всю комуналку! Те, що комусь подобається знущатися над здоровим глуздом, стає не витребеньками зеленого шапіто, в загальноукраїнською серйозною проблемою.

Не відкидаю, що вся ця бурхлива «діяльність» РНБО з боротьби з контрабандистами, яких Зеленський обіцяв побороти до кінця 2019 року, спрямована на те, щоби відволікти увагу від провалів Зе-команди і мінімізувати наслідки майбутньої прем’єри розслідування Bellingcat щодо «вагнерівців»; спробувати замінити на контрабандній шахівниці активних «пішаків», бо недавній скандал замовлення одним зеленим полковником СБУ іншому зеленому полковнику СБУ побиття зеленого генерала, начальника управління внутрішньої безпеки СБУ Андрія Наумова,  який нібито «віджимав» «їхні» контрабандні потоки під себе, — яскравий приклад цього. Між іншим, частина коштів від контрабанди знаєте куди йде? Правильно – в Росію! Хтось з есбеушниників відважиться мені заперечити? Думаю –  не ризикне… А ви, хлопці з СБУ, як маєте ДОКАЗИ — то затримуйте корумпованих митників і садіть у в’язницю з конфіскацією майна, а не вводьте фейкові санкції «надутих щік»!!! Бо так же можна і не зупинитись і випадково загнати всіх підсанкційних бізнесменів на стадіон, перетворений на концтабір!

Юридичний «прикол» як основа антикорупційної бутафорії

Експерти вмотивовано вважають, що за українським законодавством контрабанда може розглядатися як економічний злочин, передбачений Кримінальним кодексом, або як адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене відповідними статтями Митного кодексу. Контрабандистом може бути визнана тільки та особа, вина якої у незаконному переміщенні через митний кордон культурних цінностей, зброї чи різноманітних товарів встановлена судом.  Що ж можуть отримати фізичні особи і фірми, які потрапили під жорна зеленого популізму? В мотиваційній частині юристи зеленої сваволі прогнозовано посилаються на… попередників!!! Зокрема згадується указ президента Петра Порошенка від

28 квітня 2017 року, яким вводилось у дію рішення РНБО, що містило перелік з 1228 осіб, проти яких Україна застосовувала санкції. Частина з цих осіб — це справді громадяни України. Також наводиться перелік українців, проти яких були запроваджені санкції в 2017 році, наприклад, Бідняк В’ячеслав Васильович, керівник громадських радикальних рухів «Лівий сектор» та «Дніпро, вставай», Білоус Діна Володимирівна, Бойченко Олександр Борисович, Бондарець Оксана Володимирівна.

Але одночасно зазначено, що більшість із них отримали санкції ЗА АКТИВНІСТЬ В ОКУПАЦІЙНИХ СТРУКТУРАХ так званих «ДНР» і «ЛНР»!!! Вводити санкції дозволено і проти громадян України, якщо вони є суб’єктами, які ведуть ТЕРОРИСТИЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ, або належать до кола суб’єктів, які створюють загрози національній безпеці, сприяють терористичній діяльності.  То що, Дідух і Бокало, попри всі свої гріхи вольнії і невольнії, теж брали участь у таких окупаційних структурах?!! Звичайно — ні!!! В терористичних? Теж ні. То чи ЗАКОННО були введені санкції проти перелічених кумедним п’ятничним глашатаєм псевдоправди? Відповідь однозначна: НІ. Все, що зробила РНБО під проводом колишнього шоумена, — імітація, бутафорія, яка в разі торжества букви закону призведе тільки до величезних виплат державою з ДЕРЖАВНОГО бюджету величезних компенсацій звинувачуваним, які, не встигнеш оком кліпнути, стануть потерпілими!

Які правові наслідки може мати рішення РНБО про «контрабандистів», адже для боротьби з контрабандою в Україні передбачені інші інструменти? DW звернулась до фахівця з кримінального права, доктора юридичних наук, експерта Центру політико-правових реформ Миколи Хавронюка.

DW: Пане Хавронюк, чи поширюється закон про санкції на громадян в Україні, якщо їхня ймовірна діяльність не пов’язана з загрозами національній безпеці чи тероризмом?

— Якщо це злочин чи адмінправопорушення, то вчинення діяння має бути підтверджене доказами, тобто є відповідний юридичний порядок притягнення до відповідальності. Якщо ж цього немає, то викликає певну підозру, що без дотримання цього порядку накладені якісь санкції. У чому вони полягають? Важко пояснити за браком інформації.

— Окрім санкцій, повідомляється ще й про відсторонення митників від роботи…

— Якщо відсторонені від посад близько ста митників, то це також мало б бути лише у контексті дисциплінарної відповідальності за відповідними процедурами. Або могло б бути застосоване антикорупційне законодавство, яке також передбачає тимчасове відсторонення співробітника від виконання своїх посадових обов’язків. Якщо цього немає, то виникає питання — за якими законами діють представники РНБО?

— Як офіційно повідомляє Державна митна служба України, від виконання своїх посадових обов’язків після засідання РНБО на підставі листа управління внутрішньої безпеки Держмитслужби відсторонені понад 100 працівників митниць, серед яких 17 — керівники митниць та митних постів.

— На підставі «листа» жодну особу не можуть притягнути до відповідальності.

До відповідальності можна притягнути в порядку, передбаченому Митним кодексом України щодо роботи митників. За цією процедурою має бути створена певна комісія, в особи мають бути взяті пояснення, повинні бути свідки, вивчені документи. РНБО не може втручатися в цей порядок і чинити по-своєму, бо ж є закон.

— Яка ймовірність того, що фігуранти цього списку РНБО оскаржуватимуть і успішно оскаржать у судах це рішення РНБО?

— Те, що вони оскаржуватимуть це рішення, сумнівів немає. Однак чи позитивно для себе, треба мати більше інформації, аби сказати про це ствердно.

— У довгостроковій перспективі такий підхід виправданий? Адже зараз відзвітували, що контрабанду перекрили чи побороли, а через рік люди з санкційного списку виграють у судах чи у ЄСПЛ щодо неправомірності застосування санкцій, і державі доведеться сплачувати компенсацію за такі швидкі і сумнівні рішення про санкції.

— Рано чи пізно в правовій площині усе має стати на своє місце. Якщо не було правових підстав до застосування санкцій, то рано чи пізно суди поставлять усе на місце. Однак за цей час на відповідному ринку можуть змінитися гравці й правила. Можливо, розрахунок на це: витиснути одних, аби зайшли інші.

— Тобто відбувається своєрідний переділ цього тіньового ринку руками РНБО?

— Ймовірно і таке.  Аби не гадати, президент і секретар РНБО  повинні щоразу виходити і розповідати детально про правові підстави для  вчинення цих дій, про ризики, про те, на чому ґрунтується їхня впевненість, що це не буде скасовано судами тощо. А ми ж лише чуємо заклики та пафосну риторику без конкретних пояснень».

Керівник адвокатського об’єднання «Кравець і партнери» Ростислав Кравець каже, що навіть наявність списку «топ-корупціонерів», про яких в СБУ, виявляється, знали, зумовлює питання. «За контрабанду можна спокійно притягати згідно з ККУ, статей вистачає. Це й ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, і організація схем тощо. Тобто, і без санкцій РНБО контрабандистів уже давно можна було пустити по етапу. Але цього не зробили, а це означає, що до певного етапу все всіх влаштовувало.. Що могло статись тепер? Тільки те, що куратори в якийсь момент виявились незадоволеними віддачею від митниці й захотіли системно перебудувати цей бізнес, прибравши одних «менеджерів» і замінивши їх  іншими», — каже Кравець.

Дідух і Бокало: санкції для тих, «кого не шкода»

Тепер, власне, про наших земляків, які потрапили в ТОП-10. Обидвох знаю особисто.  Грошей в них НІКОЛИ не брав. Ні сольдо. Тому спробую бути максимально лаконічним. І, перемагаючи почуття остраху, — об’єктивним. Спершу про Володимира Дідуха, знаного в кримінальних колах як «Вова Морда».

Народився у 1967 році. Реально тюремних нар не «нюхав», через що мені не зовсім зрозуміло, чому його називають «кримінальним авторитетом». Перебуває у тривалому і затяжному багаторічному конфлікті з львівським бізнесменом Богданом Копитком. Не раз його затримували співробітники міліції за низкою звинувачень, але, окрім відсидки 8 місяців в СІЗО у 2001-му, — жодного іншого досвіду спілкування із заґратованим світом у Володимира Дідуха нема. На перші ролі Дідух вибився після вбивства в 1998 році Олександра Пстиги, якого у Львові знали на прізвисько «Птєнєц» і до «бригади» якого «Морда» мав пряму причетність. Дідух пережив кілька замахів на своє життя, під час яких діставав кульові поранення з пістолета і автомата в руку, плече та голову. Вважається фінансовим підґрунтям українського «злодія в законі» Андрія Нєдзєльського («Львівського», або «Нєдєлі»). Перебував також у затяжному бізнес-конфлікті з колишнім народним депутатом від ВО «Свобода» Ігорем Кривецьким, якого багато хто в кримінальному світі називає «Пупс». Подробиць конфлікту, з метою самозбереження, не буде. На мою думку, однією з причин появи прізвища «Дідух» у Зе-санкційному списку є його хороші стосунки з олігархом Ігорем Коломойським. «Морда»-контрабандист – це інформація на рівні анекдоту. Чи причетний Дідух до контрабандних «двіжів»? Будьмо максимально точними: через Львів і Волинь контрабандними схемами займався ЗЯТЬ «Морди» пан Г., але оскільки когось треба було вписати в документ, то вирішили, що це буде Дідух. Бо «Какая разніца?» А чому ніхто не згадав про “Шегині”, через які на Львівщині йшли основні потоки “контрабасу”?! Може хтось з оперативників СБУ, які готували списки для РНБО, з них пояснить, а яким чином в документі з’явився «Морда», але чомусь не потрапив наш земляк з прізвиськом «Дипломат», який має термінал на кордоні з Польщею?! Бо повірити в те, що це знаю я, але не знають «бійці невидимого фронту» — НЕРЕАЛЬНО!

Івана Бокала знаю менше. Народився 1965 року. Загалом був відомий як старший інспектор відділу технічних засобів контролю Львівської митниці. Ексначальник Рави-Руської митниці та колишній депутат Львівської обласної ради від тигіпківської «Сильної України». Є доволі заможною людиною. Один із найрезонансніших скандалів, який зворохобив громадськість — через інформацію про пишне весілля доньки митника Івана Бокала у Трускавці, для якого біля готелю «Ріксос-Прикарпаття» на урочистостях побудували цілу стіну з живих квітів, столи бенкетної зали оформили блискучим камінням, а в готель молода пара прибула на вертольоті. Виправдовуючи цей нечуваний розмах, Іван Бокало тоді зазначив, що не працює у «Львівській митниці» з грудня 2010 року,  останнім часом має приватний бізнес і працює юрисконсультом на фірмі «Автосвіт». Мої джерела з ноткою заздрощів кажуть, що «Іван Бокало знав на митниці все і всіх і міг би кредитувати Україну не гірше від МВФ». Чому САМЕ ТЕПЕР ексмитник потрапив у Зе-санкційні списки — ніхто з втаємничених достеменно не розуміє, хоча й підтверджують, що він останні роки активно «возив» через Краківець, і саме через це його ім’я в середовищі контрабандистів і митників стало просто крилатим. Власне через це воно і потрапило в Зе-санкційні формуляри. Бо в Україні настала пора міняти відомі імена на ще не «засвічені». Це і є одним із наріжних каменів зелених псевдореформ.

Більшість спостерігачів висловлюють здогад, що і Дідух, і Бокало потрапили в Зе-списки за принципом «запишемо тих, кого не шкода», бо треба ж світові показати хоч якусь роботу?

ПОВНА ЗАЧИСТКА! Під «своїх»?

За інформацією джерел «Ратуші», імен «бізнес-прокажених» (саме так в кулуарах називають тих, хто потрапив у цей дивний документ) мало бути значно більше, в тому числі і з числа наших земляків. Але справжніх кураторів і засновників «схематозних» тем там просто нема. Є три головні особи до яких в цій царині найбільше питань:: Ігор Калєтнік, Ігор Павлюк (друг Зеленського ще з часів 95 Кварталу) і Степан Дериволков – професіонали своєї справи. Вони, перепрошую, чому відсутні в цьому списку? А ви як думаєте? Маєте сумнів, що, як стверджують нині вороги Зеленського і К, деякі прізвища злітали просто на засіданні РНБО? Я — ні. І твердо переконаний — ЧОМУ САМЕ. Точніше — чому їм випала саме така ДОЛЯ… Для любителів простоти — вони просто відкупились. Бо принаймні «допущені до столу» кажуть, що панам Шерману і Альпєріну перед засіданням РНБО телефонували і пропонували за грубі гроші зняти їх прізвища зі списку, але ті з невідомих відмовились, не виключено, що вважали це «розводняком». Виявляється, усю цю дурю з санкційним списком (на замовлення зацікавлених осіб, котрі просто таким чином прибирали конкурентів) організував П, один з товаришів Зеленського, якого небезпідставно в ОП вважають алкоголіком і примітивним аферистом. Всі, хто в «темі» над Зе-санкційним папірцем просто нестримно реготали. А Зе, не виключено, щиро вважав ці усмішки проявом радості хоч від них чогось РЕАЛЬНО зробленого, хоча насправді це була люта підстава і шоумена просто використали всліпу на підтанцьовках!

Плюс — спроба централізувати контрабандні потоки в ОДНИХ руках, а не розпорошувати їх між «митними феодалами». Знаєте, КОЛИ САМЕ такі спроби вже робились? Все правильно — коли митницю курував мій земляк зі села Сокільники, нині підсанкційний Тарас Козак. Вам смішно? Мені щось не дуже.

Перебування в списку типу-контрабандного «Морди» (який порівняно з Альперіним — мала дитина) чи «секонд-митника» і «місцевого ескобара контрабасу» Бокала — це звичайне окозамилювання, головною метою якого є перерозподіл контрабандних потоків «під своїх» із використанням санкційної димової завіси для «лохів» за якою, насамперед, сховались спеціально навчені «есбеушники» (які дуже часто й є першими особами в контрабандних схемах) і зелені від вірнопідданства бізнесмени, котрі просто сплять і мріють «грабувати награбоване»! Санкції накладені за рішенням суду? Ні. За оперативною інформацією СБУ? Так! Для того, щоб стало зрозуміліше: скажімо, у мене є оперативна інформація, що громадянин Володимир Олександрович Зеленський перебуває в тісних ділових стосунках з громадянином Ігорем Валерійовичем Коломойським, якого судова система США підозрює в скоєнні низки серйозних фінансових злочинів проти громадян США та інших країн. У зв’язку з цим, пропоную РНБО накласти санкції на громадянина Володимира Олександровича Зеленського і блокувати всі його активи, а, про всяк випадок, і пасиви. Абсурд? Поза всяким сумнівом. Моя так звана «оперативна інформація» правдива? На 100 відсотків!!! Ці псевдосанкції, як місячні у жінок: завдають тимчасових незручностей, але потім минають. Бісить інше: багато справді розумних людей сидять з опущeними блідими обличчями й зиркають на оратора зі змішаним почуттям страху, огиди і нeдовіри. Мовляв, невже ТАКЕ може відбуватися наяву?!! Усі вони розуміють, що це примітивна вистава для «лохів» і президента США Байдена, якого теж наївно вважають «лохом», а її режисерами є купка невдах із провінційного шапіто. До речі, американці регулярно отримують інформацію про ВСІ  КОНТРАБАНДНІ ТРАНСАКЦІЇ, тому спроба накидання їм локшини на вуха буде суворо покарана вже найближчим часом

Політолог Тарас Чорновіл: «РНБО. Санкції проти контрабандистів? Приїхали… Які ще санкції? Є докази, то садити треба. Нема доказів — шукати, розкопувати й потім садити. Або закривати оперативні справи, якщо не підтвердиться. А не ганьбитися цією показухою. Та не гратися в настільки неприховані мафіозні ігри. Там же все РНБО було присвячене зачистці кримінально-корупційного поля від конкурентів (усіляких пригодованих Альперіним митників) у інтересах Павлюка. Жодних змін у плані економічної безпеки, чим мало б займатися РНБО. Тільки створення тепличних умов для своїх наближених корупціонерів та контрабандистів з павлюківського клану, що контролює кілька десятків нардепів у фракції Слуг Зеленського. Мафія і не більше. Та ще й мафія з примітивною клоунадою».

Ніхто ніколи не зважиться поставити керівника (керівників) митниці, який не піде на змову з контрабандистами з метою особистої наживи. Ніхто не відважиться порушити «закон контрабандної омерти», бо може отримати за це надприбуток – кулю в голову. Ми повинні розуміти — ставки у цій грі надвисокі. На кону — МІЛЬЯРДИ доларів США!!! І мова не про поповнення бюджету України, адже основні обігові кошти корупційних митних схем — це «чорний нал», який підрахувати чи на який накласти «санкції» НЕМОЖЛИВО!  А от змінити порядок обігу цих божевільних коштів — запросто. Саме тому в незрозуміло за яким принципом складений список не потрапили «аграрні барони», «сигаретні герцоги» (по Львову з Києва, щоправда, надійшла команда: «Дим — повний STOP!!!»), «спиртові падишахи» і «нафтові королі». Їм намагаються тонко натякнути, що в головному Офісі держави — амбіційні плани. Щоправда, там, на жаль, під керівництвом єрмаків змінюються не основні правила гри, а лише «смотрящі» та головні тримачі «злодійського общака».

Микола САВЕЛЬЄВ, «Власть»

«Санкції проти контрабандистів» передбачають:

— обмеження на розпорядження власним майном;

—  заборону на торговельні операції, перевезення чи транзит вантажів;

—  обмеження на виведення коштів з України;

—  припинення виконання зобов’язань за контрактами;

—  відкликання ліцензій та дозволів;

—  заборону на видання нових ліцензій та дозволів;

—  недопуск до приватизації, оренди, ринку цінних паперів;

—  припинення торговельних угод, спільних проєктів та заборона на передачу технологій;

—  заборону на використання суден в територіальних водах України.

Які львівські підприємства потрапили під санкції за рішенням РНБО

13 компаній, пов’язаних, з Іваном Бокалом та Володимиром Дідухом, потрапили до списку юридичних осіб, стосовно яких застосовані санкції, що передбачають блокування активів, припинення торговельних операцій, анулювання ліцензій та дозволів на діяльність компаній та інші заходи.

Перелік фірм, щодо яких застосовані санкції, зазначаються в Указі президента України:

— ТзОВ «Грумбо». Основний вид діяльності —  посередництво у торгівлі текстильними виробами, одягом, хутром, взуттям і шкіряними виробами. Її власник — львів’янин Андрій Юр.

— ТзОВ «Магнез». Основний вид діяльності — неспеціалізована гуртова торгівля. Кінцевий бенефіціарний власник — львів’янин Владислав Олесюк.

— ТзОВ «Равтранс Логістик». Основна діяльність — сфера ремонту та надання в оренду вантажного транспорту. Засновники фірми — мешканці Жовківщини Ганна та Василь Бокало.

— ТзОВ «Спільне українсько-польське підприємство «Равтранс». Основна діяльність — обслуговування, ремонт та надання в оренду вантажних автомобілів. Власники — мешканці Жовківщини Ганна Бокало та Віктор Гнідець.

— ТзОВ «Екогарант». Основний вид діяльності — надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Засновник фірми — мешканець Жовківщини Михайло Сліпець.

— ТзОВ «Фючерайз». Основний вид діяльності — посередництво у торгівлі текстильними виробами, одягом, хутром, взуттям і шкіряними виробами. Кінцевий бенефіціарний власник — львів’янин Ігор Огоновський.

— ТзОВ «Сервісцентробуд». Основний вид діяльності — «загальне прибирання будинків». Серед інших видів діяльності — гуртова торгівля та надання в оренду нерухомості. Її засновники — мешканці Жовківщини Ганна та Мар’яна Бокало.

— ТзОВ «Екогарант». Основний вид діяльності — надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Засновник фірми — мешканець Жовківщини Михайло Сліпець.

— ТзОВ «Імперопт Торг». Основний вид діяльності — посередництво у торгівлі текстильними виробами, одягом, хутром, взуттям і шкіряними виробами. Кінцевий бенефіціарний власник — мешканець Хмельницької області Ігор Лавров.

— ТзОВ «Експром-Торг». Основний вид діяльності — посередництво у торгівлі текстильними виробами, одягом, хутром, взуттям і шкіряними виробами. Кінцевий бенефіціарний власник — львів’янка Олександра Даниляк.

— ТзОВ «Воллі Вест». Основний вид діяльності  — посередництво у торгівлі текстильними виробами, одягом, хутром, взуттям і шкіряними виробами. Кінцевий бенефіціарний власник — львів’янка Стефанія Бокало.

— ТзОВ «Джарум». Основна діяльність у сфері неспеціалізованої гуртової торгівлі. Кінцевий бенефіціарний власник — мешканець Хмельницького Сергій Біда.

— ТзОВ «Інтерімп». Основний вид діяльності  — посередництво у торгівлі текстильними виробами, одягом, хутром, взуттям і шкіряними виробами. Кінцевий бенефіціарний влансик — мешканка прильвівського села Липники Тетяна Кіц.

ratusha.lviv.ua

Сообщение Як Володимир Дідух «Вова Морда», незважаючи на санкції Зеленського, утримує контроль над митницею появились сначала на Антикоррупционная правда.

Список контрабандистів, до якого потрапили 46 львівських митників, виявився гучним піаром, за яким прослідували фейкові перевірки і відновлення усіх «потерпілих» на посадах. Так і прізвище Володимира Дідуха (Вови Морди) в санкційному списку було гучною маніпуляцією, адже всім відомо, що митницю курує його зять, який як «сірий кардинал» визначає кадрові політику і контрабандні потоки.

Керівником новоствореної Львівської митниці став Ніжников Ілля Михайлович, котрий переміг у відкритому конкурсі, перебуваючи на посаді начальника управління боротьби з митними правопорушення Департаменту Боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил державної митної служби України. Ілля Ніжников на митниці людина нова, ще на початку 2020 року він був перспективним працівником СБУ і чоловіком судді Черкаського окружного суду Київської області Білоноженко Марини Анатоліївни. Станом на сьогодні в Києво-Святошинському районному суді Київської області перебуває дві справи за позовом колишньої дружини Іллі Ніжникова: про стягнення заборгованості та пені по аліментам, та про поділ спільного майна подружжя. З власності  у родини: земельна ділянка у с. Дружня на Київщині, земельна ділянка в с. Шпитьки Київської області і там же будинок у садовому товаристві, частина земельної ділянки в Ялті, частина будинку в с. Слов’янське в Криму, а також квартира у Києві.

Читайте также: Казус Руслана Черкасского, или Как матерый схемщик был послан бороться с контрабандой в Гостаможне

У блозі Юрія Ніколова видання «Наші гроші» Іллю Ніжникова пов’язують з «групою Семочко» — колишніми контррозвідниками, які засвітилися в корупційних скандалах, а зараз увійшли до керівної ланки в Держмітслужбі. Скандально відомий Сергій Семочко, який був за часів президентства Петра Порошенка спочатку начальником Головного управління СБУ у Києві та Київській області, а потім на посаді першого заступника голови Служби зовнішньої розвідки,  займався вимаганням хабарів з фармацевтичних компаній. Журналісти також з’ясували, що Семочко володіє нерухомістю вартістю понад 200 млн грн, а у членів його родини — російське громадянство та бізнес у Криму.

Отже, перші кілька днів роботи оновленої філії Львівської митниці Держмитслужби під керівництвом колишнього СБУшника і ми маємо від зятя Володимира Дідуха пріоритетну зміну на Краківці, який очолює Баран Олег Мирославович. Досвідчений «контрабандист» і фігурант кримінальних справ не залишився «за бортом» нової митниці, Адже об’єми проґавленої контрабанди саме такі, як треба новій владі. Так, всередині листопада 2020 року, працівники митниці, якими керували Олег Баран на митному посту «Краківець» намагались пропустити цілу «фуру» нового одягу під виглядом плитки. Вартість затриманого товару ставила  10 мільйонів гривень. Кримінальне провадження № 62020140000001268 від 27.10.2020 року розслідує ДБР і Львівська обласна прокуратура, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. За рік перед тим, в кінці січня 2019 року під керівництвом Олега Барана митники намагались пропустити 4 тонни дорогої електроніки в фурі з поштовими посилками вартістю  2 мільйона гривень. Кримінальне провадження № 62019140000000096 від 08.02.2019 року розслідує ДБР и Львівська обласна прокуратура, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. Повідомляється, що тривають слідчі дії і вирішується питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу та відсторонення його від посади.

Читайте также: «Касса» таможенника Бурдейного: ГБР прикрывает Рябикина от СБУ

У цьогоріч поданій декларації Барана Олега вказано, що у 2020 році за спробу контрабанди він отримав понад 395 тис.грн. офіційної зарплатні (це майже 40 тис. грн. щомісячно). У той же час зумівши «наскладати» майже 998 тис. грн.  готівкою. У 2019 році за самовіддану працю на митниці Олег Баран мав дещо менше зарплатні: трішки більше, ніж 250 тис.грн. за рік, але при цьому вже тоді йому бракувало якихось 10 тис. до мільйону готівкою. Скромний митник має у спільній власності за з мамою квартиру у Львові площею 80 кв.м і дві земельні ділянки у с. Мшана на Городоччині площею 10488 кв.м. Щоб приховати зароблене, Олег Баран відкрив більше десятка рахунків в банківських установах, де за графу «не застосовується» може бути розміщено до 50 тис.грн. на кожному рахунку.

До старих «мордівських» кадрів належить і Качмарський Володимир Миколайович, який очолює оперативний відділ управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці. До слова, Качмарський завжди боровся з контрабандою на митниці. Про статки «Митного антикорупціонера Володимира Качмарського» журналісти ще рік тому розмістили відеоролик на youtube з назвою «Хто як живе?» , де наочно можна побачити будиночок площею 440 кв.м в Городку з озброєною охороною та безномерний Land Rover останньої моделі. Досвідчений митник, який весь час займався боротьбою з контрабандою, не лише знає табличку ділення, але й знає, як приховати майно. За «іншим» майном, яким володіє дружина Володимира Качмарського, криється овочева база в Городку площею 740 кв.м, дружина також є власницею квартири у Львові площею 115 кв.м, а невеликі земельні ділянки у власності за всіх членів родини є справжнім ранчо під садиба Качмарського .

Читайте также: Александр Щуцкий и несостоявшаяся взятка в $700 тыс. ГБР всерьез взялось за таможенного схемщика

Це прізвища ще від «старих» призначенців на новій митниці, які, незважаючи на кримінальний шлейф і статки на рівні з власниками великого бізнесу, жодним чином не фігурували в наказах на відсторонення, і недоторкані до санкцій РНБО. Однак ці люди очолюють керівні посади, які покликані боротися чи то «очолити» контрабанду. Далі буде інформація про тих, хто із санкційного списку стоїть за керівником Львівської митниці и список реформованих надійних митників, які знову знашли «місце під сонцем».

Сообщение Дідух Володимир: Митниця нова, а «морди» ті самі. Частина 1 появились сначала на Антикоррупционная правда.