Навіть із того фрагмента переговорів, який виклало у відкритий доступ НАБУ, зрозуміло, що, по-перше, Денис Комарницький повністю контролює Володимира Бондаренка, а по-друге, останній слухняно виконує всі вказівки першого. Звісно, після прослуховування того, як Комарницький принижує Бондаренка, всі почали смакувати цей уривок. Але ситуація, на жаль, набагато глибша і страшніша, ніж всі думають.

І суть не в тому, що Денис Комарницький, не маючи жодного відношення до Київради, вказує його секретарю Володимиру Бондаренку, що робити. Суть у тому, що у будь-якій місцевій раді (а такою є і Київська міська рада) його секретар – ключова фігура. Іноді навіть важливіша, ніж міський голова. Секретар місцевої ради, серед іншого, «організовує підготовку сесій ради, питань, які виносяться на розгляд ради», «забезпечує своєчасне доведення рішень ради до виконавців, організовує контроль за їх виконанням», а у разі, якщо міський голова відсутній або не може виконувати обов’язки, – замінює його.

Тобто секретар будь-якої місцевої ради – ключова фігура. Адже у разі необхідності може замінити міського голову, і всі рішення, підписані секретарем ради у такому разі, мають законну силу. Тому за посаду секретаря у будь-якій раді завжди йде боротьба. І будь-який притомний міський голова всіма шляхами намагається поставити на цю посаду свою людину. Віталій Кличко та Київрада не є винятками. Тут секретарем після довгих торгів і домовленостей став Володимир Бондаренко.

І тому вказівки, які дає Володимиру Бондаренку Денис Комарницький, не просто звичайний корупційний зв’язок депутата і «смотрящого»: від того, що включить у порядок денний сесії і як проведе сесію секретар ради, залежить те, за що і як голосуватимуть депутати. Сесія, про яку йдеться на плівках НАБУ, відбулася 20 лютого. Уже після того, як в офісах Комарницького відбулися обшуки, а сам був оголошений у розшук. Як цей розшук ведеться – свідчить дзвінок Комарницького Бондаренку з вимогою закрити сесію. Сесія 20 лютого була зірвана після того як фракція Євросолідарності заблокувала трибуну, вимагаючи ухвалити звернення щодо недопустимості тиску на опозицію, військових і п’ятого Президента України, але рішення не набрало потрібної кількості голосів.

Але суть не в цьому. А в тому, що сесія залишилася незакритою. Відмовився це робити саме Володимир Бондаренко, оскільки Віталія Кличка в Києві не було і сесію вів секретар. Але незакрита сесія означає те, що її рішення не можна підписувати. І вони не набувають чинності. Що чудово розумів колишній депутат Київради Денис Комарницький. За що і виписав прочуханку Володимиру Бондаренку.

Є ще один нюанс – на момент проведення цієї сесії, окрім обшуків у Комарницького, вже були затримані кілька фігурантів справи, зокрема чиновники КМДА та депутати Київради. Але на сесії про це не сказали ні слова і, якби не Євросолідарність з її блокуванням трибуни, то потрібні для Комарницького рішення були б ухвалені та підписані. Євросолідарність зі своєю вимогою прийняти звернення про недопустимість репресій з’явилася дуже невчасно, а Бондаренко не зміг вирішити ситуацію, покинувши своє місце у президії. За що й отримав від Комарницького стягнення.

Що стосується Віталія Кличка, то складається враження, що він всіма способами дистанціюється від своєї правої руки у Київраді. І від тих рішень, які Бондаренко в ній просуває. Останнім часом Кличко весь у закордонних поїздках: Мюнхен, Лондон, Брюссель. Нещодавно київський голова повернувся в Україну, однак він досі залишається окремою політичною фігурою, яка перебуває у відокремленому інформаційному просторі від всього цього скандалу з земельними аферами.

Світиться у всіх аферах Володимир Бондаренко. Однак навряд чи він діє без відома свого формального начальника Віталія Кличка. Оскільки останній, після скандалу, що вибухнув, звільнив чиновників КМДА, які потрапили на плівки НАБУ, а про Володимира Бондаренка вважає за краще мовчати. Мовляв, той сам повинен скласти мандат. При цьому Віталій Кличко скромно умовчує про той факт, що Володимир Бондаренко був обраний від партії Кличка УДАР. І в законі про вибори є норма, що дозволяє відкликати депутата від будь-якої партії. Для цього потрібна тільки воля та бажання глави партії.

Однак про цю можливість Кличко скромно змовчав. Не була навіть скликана позачергова сесія – а це прямі повноваження міського голови – про відставку секретаря Київради та обговорення всього того, що розповіло НАБУ і пишуть розслідувачі. Ба більше – зараз, за відомостями з коридорів Київради, Володимир Бондаренко активно бігає по кабінетах, намагаючись домовитися та відкупитися.

А тим часом варто нагадати, що злиття НАБУ – це не спонтанна акція. Фігурантів слухали як мінімум вісім місяців, а всі їхні дії ретельно документували. Тож епізодом зі стягненням від Комарницького за незакриту сесію участь Бондаренка у кримінальній справі явно не обмежується.

Але навіть із того, що потрапило у відкритий доступ, зрозуміло, що Володимир Бондаренко є ключовим учасником ОЗГ Дениса Комарницького, він активно працював на нього, вносив на розгляд Київради потрібні рішення та забезпечував їх затвердження та втілення в життя. Саме Бондаренко проводив через Київраду всі земельні афери, які готував заступник Кличка Оленич і голова земельної комісії Київради Терентьєв.

Варто нагадати, що Володимир Бондаренко був нещодавно викритий журналістами на земельній афері в Голосіївському районі Києва, організував репресії проти екологічних громадських організацій, і це саме Бондаренко розробив і провів (разом із депутатом від Кличка Лимарем) через Київраду корупційне рішення про блокування створення в Києві заповідних зон.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Секретар Київради Володимир Бондаренко – ключовий член банди втікача Комарницького? появились сначала на Антикорупційна правда.

І ось днями журналіст Володимир Бондаренко опублікував пост під заголовком «Гонзик» – сірий кардинал Кличка», в якому йшлося про те, що Антимонопольний комітет порушив справу за змову на аукціоні з передачі в оренду київського комунального «Житнього ринку» структурам, якими насправді (через низку прокладок) володіє Ігор Кучеренко.

Останнього знають насамперед як чоловіка екс-«віагри» Санти Дімопулос:

Небагато хто у зв’язку з цим можуть повідомити, що Ігор Іванович Кучеренко – співвласник мережі клубів Sport Life, є співвласником будівельної компанії, одним із керівників фонду VEK capital Partners та президентом міжнародної гірничо-геологічної компанії MPG Global, яка займається золотовидобуванням. Кучеренко веде активний спосіб життя – він капітан збірної мережі SportLife, разом із командою підкоряв пустелю Сахару та гору Кіліманджаро.

На цьому біографія «обранця Санти» вичерпується. Принаймні – у відкритих джерелах. Володимир Бондаренко дає якийсь натяк на те, що за цією блискучою обкладинкою криється щось набагато глибше, ніж те, що лежить на поверхні.

І пояснює причину, через яку особистість Ігоря Кучеренка намагаються оминати всі, хто з ним пов’язаний: «Жити-то хочеться…». До цього він додає фразу «такий ось сірий кардинал у нашого майбутнього президента».

Бути Кличку президентом чи не бути – питання спірне. Але той факт, що за людиною, яка очолює ось уже багато років столицю і присутня у великій політиці країни теж чимала кількість років, стоїть людина, яку явно бояться зовсім не останні в нашій країні люди (серед таких – голова «Укрбуду» Максим Микитась), дуже цікавий.

І ще цікавіша його особистість. Як уже згадувалося, про Ігоря Кучеренка відомостей дуже мало. Принаймні – достовірних. Як він виник в угрупуванні покійного київського авторитету Віктора Рибалка (Вітя Рибка) – до кінця незрозуміло. До того ж його плутають із ще однією людиною з орбіти Рибки – Олексієм Кучеренком, який згодом став політиком і міністром в уряді Юлії Тимошенко.

Однак ця плутанина викликана не лише збігом прізвищ, а й низкою об’єктивних факторів. Окрім Рибки, обох Кучеренків пов’язував ще один відомий персонаж української політики – Ігор Бакай, у чиїх газових схемах брали участь Кучеренки.

Де і за що Ігор Кучеренко отримав свою прізвисько «Гонзік» – встановити не вдалося. Але відомо, що отримав він його в інший ОЗУ – Володимира Киселя, де входив до бригади Олександра Кадирова та вимагав гроші з підприємців на Володимирському ринку. Потім перейшов до ОЗУ Рибки. Дехто навіть стверджує, що це саме він познайомив братів Кличків із Рибкою, але це неправда – авторитет уже давно придивлявся до талановитих кікбоксерів (обидва брати починали саме в цьому виді спорту).

Але йдеться про Ігоря Кучеренка. Якому став благоволити Рибка, і той піднявся кар’єрними сходами – з рядового братка став контролером (або, якщо хочете, «дивлячимся») ритуальної служби «Спецкомбінату комунально-побутового обслуговування».

Крім того, Ігор Кучеренко став учасником схем Бакая, ось чому його плутають із Олексієм Кучеренком. Після того, як Бакай та Рибка вступили у стадію жорстокого конфлікту, Ігор Кучеренко став на бік Бакая. Чи це було причиною того, що Кучеренко кинув Рибку на 42 мільйони доларів, чи, навпаки, кидок став причиною зміни суверена, досі незрозуміло. Але зрештою Ігорю Кучеренку довелося тікати з України.

Хто йому допоміг стати там співвласником фонду VEK capital Partners та президентом міжнародної гірничо-геологічної компанії MPG Global – до кінця незрозуміло, але можна сміливо стверджувати, що Ігор Бакай приклав до цього руку. Згодом Кучеренко став співвласником великої столичної мережі спортивних клубів Sport Life, тож втеча в США була дуже вдалим ходом. Тим паче, що йому вдалося оформити громадянство цієї країни, що у нинішньому світі дуже корисна річ.

Подейкують, що Ігор Кучеренко був одним із організаторів замаху (невдалого) на Рибку, якому, само собою, не сподобався кидок на великі гроші, та ще й від людей, яких він підніс своїми руками – Кучеренко в афері був не один, з ним у ній брав участь Михайло Пантелеєр, який, за чутками, займався у Рибки ліквідаціями. Але це чутки, а ось те, що Пантелеєра дуже боялися в угрупуванні Рибки, яке складалося аж ніяк не з випускників музичного училища, – факт. Зараз Пантелеєр став Майком Пантелеєром та громадянином Німеччини, має дуже непоганий бізнес як там, так і в Україні. З Кучеренком, за чутками, у добрих стосунках.

Тож, якщо вірити версії Володимира Бондаренка, що Ігор Кучеренко є «сірим кардиналом» Віталія Кличка, то ситуація справді цікава. Тому що виходить, що з дев’яностих все мало змінилося. Більше того – посилилося. Тому що один із членів ОЗУ Рибки став міським головою, а інші неостанні члени ОЗУ впливають не лише на процеси в столиці, а й на політику та бізнес країни загалом.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Ігор Кучеренко на прізвисько «Гонзік»: Хто такий сірий кардинал Віталія Кличка? появились сначала на Антикорупційна правда.

Але реакція в цьому випадку суто реактивна (вибачте за тавтологію) – людині, яку називали власником тіньової каси від поборів з точок вуличної торгівлі столиці ще задовго до її втечі, явно дали можливість зникнути, прихопивши із собою частину тієї самої каси.

Особливе обурення в суспільстві викликав той факт, що Трубіцин, який щотижня рапортував Татарову та Єрмаку про свої успіхи на терені зцілення вуличної торгівлі Києва, виїхав за кордон за дозволом Головного управління розвідки, підписаного Будановим. Але це лише зовнішній фактор, що підливає олії у вогонь і лягає плямою на Буданова.

Куди цікавіше те, хто ж попередив Трубіцина про небезпеку, що насувається, і допоміг організувати той самий лист від ГУР. За даними журналіста Володимира Бондаренка, у цьому брав активну участь голова Оболонської РДА Кирило Фесик, з яким Трубіцин пов’язаний через харківського олігарха Олександра Фельдмана.

Справа в тому, що свого часу Трубіцин був помічником у Фельдмана. А в нього був помічником і нинішній голова «Нафтогазу» Олексій Чернишов, який до цього очолював Мінрегіон. У той час, коли Чернишов був міністром, він активно лобіював інтереси ТОВ «Агрофірма Зодіак», яка за явно підробленими документами 1946 (!) року захопила 74 гектари землі на київських Осокорках:

До цієї фірми причетний відомий Василь Хмельницький, а співвласником ТОВ «Агрофірма Зодіак» значиться якийсь Твердохліб Михайло Григорович:

Цей Твердохліб є співзасновником юридичної фірми «Мітракс», в якій до призначення на посаду голови Оболонської РДА його партнером був Кирило Фесик:

До 2016 року фірма взагалі мала назву «Фесик, Сирко та партнери».

За часів Януковича цей Твердохліб був прокурором Деснянського району Києва та оббивав усі плавучі ресторани та готелі, щедрою рукою наставлені тоді біля берегів Дніпра. Після Революції Гідності намагався відсидітися у Київській обласній прокуратурі, але таки був люстрований і подався в адвокатуру, знайшовши собі притулок у конторі нинішнього «слуги народу» Фесика.

Це один бік медалі. Інша полягає в тому, що голова Оболонської РДА Кирило Фесик і депутат Київради від партії «Слуга народу» Владислав Трубіцин, який втік за квотою ГУР, ще 25 травня були співзасновниками благодійного фонду «Рідна Оболонь». 26 травня склад засновників та назва фонду змінилася.

Трубіцин і Фесик вийшли з засновників фонду 26 травня, якраз, коли по Турбіцину підняли шум. Тоді ж сам фонд перейменували на «Апшанську полонину». І ось – увага, питання: чи випадково? Відповідь, звичайно, очевидна.

Ось така цікава історія з Владиславом Трубіциним, якого «слуги» виключили з партії, але чомусь не позбавили мандата депутата. Втім, чому саме зрозуміло: не дарма ж Трубіцин щотижня доповідався в ОПУ особисто Татарову про розміри «каси». Крім того, судячи з матеріалів слідства, яке веде САП, його покривала ще одна людина, яка в нашій країні має найбільше значення. Йдеться, як ви здогадуєтеся, про керівника президента України Андрія Єрмака.

Ну й зовсім недивним на цьому тлі виглядають зв’язки Трубіцина з такими одіозними особистостями, як Фельдман, Хмельницький та прокурор часів Януковича Твердохліб, який на той час був одним із наближених Рената Кузьміна.

Ну і вже зовсім не дивно, що Владиславу Трубіцину не тільки дали всі розклади у кримінальній справі стосовно його персони, а й потурбувались щодо листа від ГУР, що дозволило йому покинути Неньку.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Хто допоміг втекти Владиславу Трубіцину? У справі спливають дедалі цікавіші імена появились сначала на Антикорупційна правда.