Сообщение Депутатів двох міськрад Львівщини викрили на отриманні 800 тисяч “відкату” появились сначала на Антикорупційна правда.

“Щонайменше 54 депутати Верховної Ради IX скликання отримали підозри у кримінальних злочинах. Такими є дані лише від НАБУ. Фактично це кожен восьмий обранець. Водночас ДБР розслідує справи щодо 19 нардепів, яким було повідомлено про підозру. І це не враховуючи проваджень СБУ, Офісу генпрокурора та інших правоохоронних органів”, – ідеться в повідомленні.

Повідомляється, що точна кількість і прізвища нардепів, яких підозрювали у вчиненні кримінальних правопорушень,  невідомі, оскільки ім’я особи, підозрюваної у скоєнні злочину, не може бути оприлюднене до вироку суду.

Рух ЧЕСНО зібрав із відкритих джерел інформацію про 42 нардепів, щодо яких є підозри у кримінальних правопорушеннях від початку роботи Верховної Ради IX скликання. Серед них представники усіх парламентських фракцій та груп, окрім Голосу. Найбільше підозр отримали депутати від Слуги народу та нині забороненої ОПЗЖ, – йдеться далі в повідомленні.

За даними, зібраними рухом Чесно, 12 нардепів IX скликання мають підозри у злочинах проти нацбезпеки. Найбільше серед них представників забороненої проросійської партії ОПЗЖ, але є двоє і від Слуги народу, а також самовисуванець Андрій Деркач.

Зазначається, що всі 12 перелічених депутатів мають підозри в держзраді, а дехто одночасно підозрюється у посяганні на територіальну цілісність України, колабораціонізмі та намірах повалення влади.

Вісім імовірних зрадників уже втратили депутатські мандати, а п’ятеро ще й позбавлені українського громадянства. Але Нестор Шуфрич, Олександр Пономарьов та Олександр Дубінський залишаються чинними нардепами, незважаючи на підозру й перебування в СІЗО.

Повідомляється також, що п’ятий президент і лідер партії ЄС Петро Порошенко отримав підозру в державній зраді і сприянні діяльності терористичної організації у справі щодо постачання вугілля з окупованого Донбасу.

“До слова, у 2021-му суд зобов’язав ДБР відкрити справу про можливу держзраду чинного президента Володимира Зеленського через “справу вагнерівців”. Однак у цьому матеріалі йдеться лише про нардепів Верховної Ради України”, – зазначено в повідомленні.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Не менше 54 нардепів отримали підозри у скоєнні злочинів появились сначала на Антикорупційна правда.

За даними слідства, один із депутатів очолює постійну комісію з питань земельних відносин і архітектури та є чинним військовослужбовцем, а інший є членом постійної комісії з економічних питань, фінансів та бюджету органу місцевого самоврядування.

Встановлено, що вони вимагали від керівника підприємства хабар за погодження на профільній комісії документації щодо продовження довготривалої оренди земельної ділянки площею 1,5 га у Львівському районі.

При цьому зобов’язувались не створювати штучних перешкод у здійсненні підприємцем господарської діяльності.  Затриманими виявилися голова земельної комісії Андрій Альфавіцький та член комісії з питань фінансів та бюджету Мар’ян Наугольник. Їм повідомлено про підозру двом депутатам однієї із місцевих рад на Львівщині за фактом одержання неправомірної вигоди службовою особою (ч. 4 ст. 368 КК).

“Антикорупційна правда”

Сообщение На Львівщині два депутати міськради затримані на хабарі у 30 тисяч доларів появились сначала на Антикорупційна правда.

Причина в тому, що «куратори» Датій мають дуже сильний вплив на все, що відбувається зараз у Податковій. Це колишні поліцейські Сергій Вязмікін та Ігор Купранець і їхній компаньйон із забороненої «Опозиційної платформи – За життя» Ігор Абрамович, пише problematic.

Прізвища Вязмікіна та Абрамовича на слуху через розслідування «Батальйон Монако», адже цю парочку помітили на Сен-Жан-Кап Ферра. Журналісти з’ясували, що колишній в.о. начальника департаменту захисту економіки Національної поліції та ексдепутат від ОПЗЖ мешкають на спільній віллі.

Через це розслідування ДБР навіть відкрило справу щодо законності перетину кордону всіх учасників «батальйону Монако». Проте за рік жодних новин із цього приводу так і не чутно.

А от розмови про те, за рахунок чого Вязмікін та Абрамович можуть собі дозволити відпочинок в Монако, якраз були. Одразу після затримання та обшуків у любительки елітки з Київської податкової, у Верховній Раді відбулось засідання Тимчасової слідчої комісії щодо корупції в ДПС.

На ньому окремо заслухали журналіста Юрія Бутусова, який мовою цифр пояснив, на яких незаконних схемах найбільше наживаються податківці. За його словами, основа – це блокування податкових накладних, що повністю унеможливлює роботу підприємств. Розблокувати їх можна тільки за рахунок хабара.

Причому блокування відбувається мало не для половини всіх зареєстрованих компаній, які проходять перевірку.

Інша тема крутиться у департаменті акцизів, який за останній час розправив свої крила як Атлант. Саме в цьому контексті Бутусов і називає прізвища Вязмікіна, Абрамовича та колишнього начальника Департаменту захисту економіки Національної поліції України Ігоря Купранця.

Останній оскандалився ще у часи керівництва МВС Арсеном Аваковим. Йому приписували і незаконне збагачення, і причетність до фірм, які вигравали підряди на охорону портів, і постійне доїння бізнесу. Департамент захисту економіки в Поліції – це щось на кшталт скандального «відділу К» в СБУ.

По суті обидві ці установи повинні боротися з корупцією та захищати бізнес, а насправді можна тільки пригадати, як СБУшник Демчин записував свої квартири, машини та статки, зароблені за рахунок «роботи з бізнесом», на громадянську дружину.

Купранець працював в структурах МВС з кінця 90-х і вважається «ідейним засновником Департаменту захисту економіки», як пафосно повідомляє його сторінка у Вікіпедії. Однак, пропрацювавши в міністерстві до 2019 року він запам’ятався хіба що незадекларованими автівками, подарованою квартирою та незаконним бізнесом дружини у Чорнобильській зоні.

За даними ЗМІ, Купранець за часи роботи в МВС встиг зблизитися з Сергієм Вязмікіним, у якого був начальником. У «Департаменті кошмарення бізнесу», як його жартівливо називають, вони встигли напрацювати непогану базу підприємств, з яких продовжують «кормитися». Водночас, з 2019 року до їхнього угрупування приєднався ще один член – вже колишній депутат від проросійської ОПЗЖ Ігор Абрамович. Він же був членом Податкового комітету Верховної Ради, куди його люб’язно запросив голова цього комітету та особистий товариш Данило Гетманцев.

Приблизно в цей час тріо переключилось на роботу з акцизними товарами. За даними аналітиків та представників парламенту, сірий ринок тютюнових виробів минулого року досяг свого піку та почав складати більше 20%. Про те, що відбувається з нелегальним алкоголем, годі й говорити. Якщо Ігоря Абрамовича більше пов’язують із сигаретами, то Сергія Вязмікіна з алкоголем через його тестя Олександра Сітака.

Дружина Вязмікіна Оксана походить із заможної родини аграріїв Житомирщини. Вона очолює ТОВ «Перша українська аграрна компанія», на яку записаний Mercedes, яким колишній поліцейський пересувається по Монако. А от її батько керує «Бердичівською солодовою компанією», яка є великим виробником солоду.

Чи потрібно говорити про те, що в агрокомпаніях родини Сітак-Вязмікіних ніколи не виникає проблем із Податковою, тоді як інші бізнесмени-аграрії таких привілеїв не мають. І це не зважаючи на те, що родина родом з російської Федерації, а паспорт із двоголовим орлом у дружини Вязмікіна міг бути аж до 2016 року. Принаймні про її російське громадянство говориться в судовому рішенні, яке стосувалось порушень правил дорожнього руху.

Аби не випадати з податкової теми після скандального звільнення згаданої напочатку Оксани Датій, у Вязмікіна, Абрамовича та Купранця є й інші свої люди в системі. Зокрема, судячи з декларації, що була подана в січні 2024 року, мама Сергія Вязмікіна – Тетяна Никифорівна, працює заступником начальника відділу ДПС Голосіївського району міста Києва. До цього вона обіймала посаду Головного державного інспектора ДПС Києва.

У Абрамовича теж є свій перевірений кадр у Податковій Києва. Це заступниця звільненої Датій – Інна Якушко. В структурах ДПС жінка працює давно, і встигла навіть потрудитись на гаманець керівника Міністерства доходів і зборів, яке за часів Януковича очолював сумнозвісний Олександр Клименко. Документальний зв’язок Абрамовича та Якушко відслідкувати не вдалось, але ця інформація активно обговорюється в дотичних до податкової тематики Телеграм-каналах.

Колишній народний депутат Ігор Мосійчук ще минулого року писав про те, що за схемами в Податковій стоять Вязмікін, Купранець та Абрамович. І покриває її нібито голова Податкового комітету Верховної Ради Данило Гетманцев. Після того, як Абрамович склав мандат депутата українського парламенту Гетманцев навіть подякував тому за роботу, не дивлячись на його приналежність до забороненої «Опозиційної платформи – За життя».

З дружбою із ворогами у Гетманцева прослідковується певна тенденція. Річ у тому, що він три скликання поспіль був помічником «регіонала» Володимира Сівковича, підозрюваного нині в державній зраді. Сівковичу закидають не тільки персональне кураторство під час розгону мітингу Революції гідності, але й активну співпрацю з ФСБ росії ще з 90-х років. Українське слідство задокументувало зустріч Сівковича з секретарем РНБО росії ніколаєм патрушевим у жовтні 2013 року для координації дій щодо придушення ймовірних мітингів на підтримку європейської інтеграції України. Що подібній особі міг радити нинішній «Слуга народу» Данило Гетманцев, навіть важко уявити.

Згадує прізвища Вязмікіна, Купранця та Абрамовича в контексті можливих схем по акцизним товарам й інший член Податкового комітету, депутат від «Слуги народу» Мар’ян Заблоцький. Зокрема, ще в грудні 2022 року він розповідав:

«На мою думку, існують фабрики, на роботу яких Податкова звертає недостатньо уваги. Я не раз чув прізвища Купранець і Вязмікін, які згадувалися в репортажі про батальйон «Монако»… Я не можу надати жодних доказів, але можу сказати, що на податковому комітеті деякі депутати питали про це в голови комітету».

Всі ці активні обговорення серед вищих чиновників, чутки у Телеграм-каналах, шалені статки колишніх поліцейських Вязьмікіна та Купранця і їхнього товариша з проросійської партії Абрамовича не можуть не мати під собою підґрунтя. Усі нібито щось і знають, але якось із великою обережністю говорять про сірі схеми в Податковій. І чим далі правоохоронці спускатимуть на гальмах справу любительки писати листи бажання Оксани Датій, і тим паче розслідування по «батальйону Монако» – тим більше ці обговорення стануть сприйматися несерйозно. І що найгірше в цій ситуації, що це продовжить збагачення людей, які можуть мати зв’язок із країною-агресоркою.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Сергій Вязьмікін, Ігор Абрамович, Ігор Купранець мутять податкові схеми з Лазурового узбережжя появились сначала на Антикорупційна правда.

Хоча деякі хитрі «туристи» змогли приховати від українських митників купу кешу, європейським прикордонникам довелося розповісти правду. І от через майже два роки список «валютних» емігрантів, які вивозити з України більше 100 000 євро, став відомим. Журналісти отримали фрагмент відповіді Державної митної служби на запит Національного антикорупційного бюро України і змогли ідентифікувати осіб із нього, пише “Антикор“.

Хто вивіз найбільше?

Юрій Атаманюк

Першим, кого вдалося впізнати у списку – Юрій Атаманюк. Людина з таким же ім’ям і прізвищем була заступником начальника Головного управління податкової міліції в часи президента-втікача Віктора Януковича. Генерал-майор податкової вирішив приховати від українських митників, що вивіз майже 3 млн євро через два тижні після початку великої війни. Це найбільша сума, яка фігурує у списку, наданому Державною митною службою.

Кар’єру Атаманюк будував протягом 12 років, починаючи з 2000-го. Спочатку він працював на Рівненщині, а згодом перебрався в Київ і звідси вже в центральний апарат Податкової.

Після відставки генерал-майор, як це типово для українських чиновників, вирішив зайнятися бізнесом. Згідно з даними реєстрів зараз Атаманюк є засновником ТОВ «Ленд-кепітал». Ця фірма займається будівництвом та здачею приміщень в оренду. Також Атаманюк є 100% бенефіціаром ТОВ комерційно-виробнича фірма «Козак», ТОВ «Транзит-23» та ТОВ «Меблі-консалт». Усі ці компаній так чи інакше пов’язані з девелопментом.

Звісно, можна припустити, що Атаманюк заробив свої мільйони вже у бізнесі, і податкове минуле до цього не має жодного відношення. Але ж якщо все було зароблене «непосильною працею», але законно, навіщо було приховувати від митників, що насправді перед ними євровий мільйонер, який поїхав зберігати готівку десь у Європі.

Вино, казино і Chloe

Євгеній Черняк

Другим яскравим прізвищем серед валютних ухилянтів є Євген Черняк. Це власник компанії Global spirits, яка випускає горілку під відомими брендами – «Хортиця» та «Мороша». Його заводи виготовляють горілку та інші алкогольні напої не тільки в Україні, а й в тому числі в країні-агресорі – Росії. Саме цей епізод ліг в основу кримінальної справи, по якій Черняк отримав підозру у державній зраді. Звісно, сам він божиться, що вийшов з російського ринку ще у 2014 році, коли РФ окупувала Крим та почала бойові дії на Донбасі. Але полички магазинів у Москві не дають шансу цій версії. «Хортиця» і «Мороша» до 2023 року продавалися на російському ринку та, за даними ворожих ЗМІ, навіть були лідерами продажів.

Згідно з інформацією, якою володіє Митна служба України, людина з ім’ям Євген Черняк 8 березня 2022 року пересікала українсько-польський кордон, маючи при собі 1,9 мільйонів євро.

Олена Юшкова

Компанію Черняку 8 березня позаминулого року склала Олена Юшкова. Ймовірно, що вона може бути дружиною власника First casino та віцепрезидента Федерації боксу України Артема Юшкова. У 2020 році подружжя значилося засновниками ТОВ «Фьорст слотс».

First casino було одним із перших, хто отримав ліцензію після легалізації грального бізнесу в Україні. Це сталося попри те, що деякі фірми Юшкова, які так чи інакше дотичні до цього казино, були фігурантами кримінальних справ.

За даними ЗМІ, сам Юшков виїхав з України до Німеччини у 2022 році. Своїй дружині він, очевидно, довірив перевозити гроші. Адже, за даними Митниці, Юшкова Олена вивезла 585 000 євро, про які забула попередити митників.

Христина Храновська

Через день після Черняка та дружини казиношника Юшкова в напрямку Польщі їхала ще одна відома особа. Ідеться про Христину Храновську. Жінка з таким же ім’ям є власницею елітних магазинів Chloe та Bonpoint в Києві.

Храновська називає себе Христею і товаришує з українським бомондом давно. На її вечірках можна було побачити всіх – від Каті Осадчої до дружини Валіда Арфуша Ліди.

Після початку війни Храновська реалізувала проект «Щоденники війни: непочуті голоси українських дітей», який презентували в ПАРЄ і який підтримує, зокрема, Перша леді України Олена Зеленська.

9 березня Христина Храновська вивезла з України майже 204 тисячі євро без належного декларування.

Чиновники колишні і діючі

Оксана Будз

Було б дивно, якби у списку ухилянтів від декларування вивезених коштів не опинились депутати, судді та інші поважні люди. Серед них помітно виділяється жінка на ім’я Оксана Будз. 10 березня 2022 року вона вивезла з України 668 тисяч євро.

Ця жінка, ймовірно, може бути дочкою засновника ТОВ «Тернопільоблгаз», депутата Івано-Франківської обласної ради 6 скликання Володимира Будза. Родинна група компаній займається торгівлею паливом, сільським господарством і нерухомістю

Сестра Оксани Будз – Юлія Демчик була помічницею депутата та колишнього голови Нацбанку Степана Кубіва.

Ганна Бокало

Також бачимо у списку Ганну Бокало. Вона може бути матір’ю колишнього старшого інспектора Львівської митниці та депутата Львівської облради Івана Бокала. Зокрема його матір є серед засновників ТОВ «Автосвіт», яке є він вказував як місце роботи під час балотування на виборах.

У 2021 році Рада національної безпеки й оборони оприлюднила список 79 людей, яких вважають причетними до масштабної контрабанди. Серед «поважних» осіб був і Іван Бокало.

Жінка з таким же ім’ям, як у мами Бокала, 11 березня 2022 року вивезла з України 238 тисяч євро, але не задекларувала їх належним чином.

Ольга Мерцалова

У цей же день в напрямку Польщі їхала Ольга Мерцалова, яка везла із собою 344 тисячі євро. Вона може бути дружиною депутата Харківської міськради Олександра Лобановського. Подружжя є власниками торгових центрів «Класс», і місцева преса називає їх одними з найбагатших харків’ян.

У декларації за 2022 рік Лобановський вказав, що є власником семи земельних ділянок у Харкові, трьох величезних маєтків, декількох нежитлових приміщень і трьох квартир. Також він має величезну кількість годинників та ювелірних виробів.

Лобановський задекларував 56 млн гривен та 715 тисяч доларів готівки. Його дружина Ольга Мерцалова, згідно з декларацією, має 281 тисяч грн готівки.

Ганна Вишнякова

Цікавою особою у списку людей, які «забули» задекларувати вивезення коштів, є Ганна Вишнякова. Особа з таким же ім’ям і його написанням англійською була в оприлюднених декілька років тому офшорних документах Panama paper. Зокрема, Ганна Вишнякова з міста Дніпро була власницею компанії ADI Global Limited.

Але набагато цікавіше те, що Ганна Вишнякова була депутатом Дніпровської міської ради з 2006 по 2010 рік. Вишнякова балотувалась від Блоку Петра Порошенка і працювала заступником директора Дніпровського трубного заводу. Це підприємство належить колишньому олігарху, а нині депутату Верховної Ради Сергію Таруті.

8 березня 2022 року жінка на ім’я Ганна Вишнякова виїжджала з України зі 241 тисячею євро без декларування.

Юлія Бучацька

За день до неї на україно-польському кордоні була Юлія Бучацька. Вона, ймовірно, може бути одеським адвокатом і дочкою судді Саратського суду Одеської області Бучацької Алли Іванівна. Хоча декларація судді не майорить багатствами, проте її ймовірна дочка Юлія Бучацька при виїзді з України мала немало-небагато, а 138 135 євро.

Представники бізнесу

Любов Шелетецька

9 березня 2022 року, згідно з даними Митної служби, з України виїхала Любов Шелетецька. Вона везла із собою 200 000 євро. Ця жінка може бути колишньою дружиною засновника ТОВ «Київ проперті менеджмент» Олександра Шелетецького. Раніше ця фірма входила в групу «Південний».

Група «Південний» насамперед відома однойменним банком, який має одеську прописку. Контролюється місцевими бізнесменами Юрієм Родіним та Марком Беккером.

За даними «Наших грошей» станом на 2017 рік неофіційним власником банку міг бути бізнесмен Андрій Адамовський – бізнес-партнер нардепа від БПП Олександра Грановського. Утім, представники групи «Південний» відхрещуються від того, що мають якесь відношення до Адамовського.

Олена Фекліна

11 березня 2022 року на українсько-польському кордоні була також Олена Фекліна. Вона може бути одним із заступників голови компанії Reckitt Benckiser Україна. Фірма є міжнародним гігантом та виробником лікарських засобів, товарів для дому та засобів для здоров’я і гігієни: наприклад,  жарознижувальне Nurofen, контрацептиви Durex та жіночі засоби Contex.

Фекліна могла вивезти з України без декларування 239 тисяч євро.

Прокурорські

Марина Ільченко

За поганою українською традицією, жодна напівзаконна ситуація не може відбутись без представників прокуратури. Звісно, є вони і тут. Зв’язок виявлено через Марину Ільченко, яка в березні 2022 року везла до Польщі 332 тисячі євро.

Марина Володимирівна Ільченко з 2008 року по сьогодні є засновницею КУА «Сучасні фінансові ініціативи». Разом із нею у засновниках був Ілля Рафаловський. Він зять одіозного колишнього першого заступника Генпрокурора Володимира Гузира. Гузир відомий тим, що активно чинив тиск на розслідування у справі «діамантових прокурорів», а також швидко обростав нерухомістю.

Гузир повернувся в Генпрокуратуру при Віталії Яремі і Марина Ільченко також має з ним певний зв’язок. Так, жінка раніше очолювала ТОВ «Афродіта» і ТОВ «Житлово-сервісна компанія». Ці компанії займаються будівництвом, зокрема серед іншого будували ЖК «Scandia» в Броварах. У засновниках бачимо родичку лідера партії «Рух за реформи» Сергія Думчева, який є наближеною особою до колишнього Генпрокурора Віталія Яреми. Зокрема, за певними даними саме Ярема давав гроші на масштабну передвиборчу кампанію.

Згадане вище КУА «Сучасні фінансові ініціативи» є засновниками ТОВ «Курортіндустрія». Ця фірма у 2014 році потрапила в скандал із забудовою лісового заказника у Ворзелі під Києвом.

Більшість компаній, в яких працювала Марина Ільченко, прописані за однією адресою у столиці -на вулиці Лейпцизька. У цьому ж будинку розташовувався офіс скандально відомої БРСМ-нафта. Декілька років тому колишній голова СБУ Валентин Наливайченко розповідав, що незаконну діяльність компанії покривав заступник Генпрокурора Віталія Яреми Анатолій Даниленко. Коло замкнулося, і вважати, що Марина Ільченко насправді не пов’язана з Яремою, було б не розумно.

100% гарантії того, що всі вище ідентифіковані особи зі списку Митниці, дійсно ними є, дати не можна. Адже Митна служба надала виключно імена, прізвища та закордонні паспорти. Проте вірогідність того, що в цьому матеріалі названі справжні люди, які вивозили готівку в перші тижні початку війни, дуже висока.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Від депутатів і бізнесменів до «прокурорських»: Стало відомо, хто вивозив з України готівку на початку війни появились сначала на Антикорупційна правда.

У серпні 2023 року спецпрокурори спільно з ДБР повідомили про підозру чотирьом військовослужбовцям однієї із військових частин ТРО, троє з яких є столичними депутатами, а ще один – помічником депутата Київради, які упродовж року не з’являлись на військову службу, отримуючи грошове забезпечення із військової частини.

За даними слідства, вказаний посадовець був ініціатором незаконного відрядження підозрюваних до КМВА  та у подальшому своїми листами до ДВКР СБУ та прокуратури приховав їх злочинні дії, що є сприянням у приховуванні злочину.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Посадовець Київради допомагав депутатам ухилятися від служби в армії появились сначала на Антикорупційна правда.

Як пояснила голова комітету Верховної ради з питань бюджету Роксолана Підласа, зарплати депутатів збільшуються автоматично, тому що вони прив’язані до прожиткового мінімуму.

“Я особисто подавала правку про те, щоб заморозити всі виплати народним депутатам на рівні 2023 року. Тому що це справедливо, і, відповідно, не довелося б збільшувати фонд на оплату праці нардепів. Це програма, яка називається “Здійснення законотворчої діяльності Верховної ради”. Але депутати не підтримали цю ідею, з різних партій. Причому в усіх партіях, крім ОПЗЖ, у яких “дворцы золотые”, були люди, які казали, що живуть на зарплату і не мають фінансової подушки безпеки”, – розповіла вона.

Голосування відбулося це під час ухвалення бюджету на 2024 рік – постанову підтримали 263 нардепи.

Відповідно документ передбачає бюджетне фінансування для Управління справами Апарату Верховної Ради наступного року на загальну суму – майже 3 мільярди гривень, а це на понад 300 млн грн більше, ніж передбачалось на поточний рік.

“Прожитковий мінімум 2023 року становив 2684 гривні, якщо на прикладі, то відповідно у народного депутата і по сумісництву голови верховної ради, Руслана Стефанчука зарплата становить щонайменше 32 208 грн, у першого віцеспікера Верховної Ради Олександра Корнієнка – 30 866 грн, заступниця Голови Верховної Ради Олена Кондратюк має десь 29 524 грн, голови Комітетів і фракцій зароблять по 28 182 грн, а просто нардепи по 26 840 грн”, – йдеться у сюжеті.

У березні 2023 року майже всі депутати Верховної Ради за січень 2023 року отримали 100% надбавку до зарплати, так би мовити, за “інтенсивність праці”. Про це йшлося у відповіді на запит журналістів УП.

У середньому виплати на одного депутата за січень склали 48 800 гривень, а це 100% надбавка до окладу та варіативні виплати, наприклад, за почесне звання, за науковий ступінь, кошти за відпустку, лікарняне або службове відрядження.

Найменші надбавки дісталися депутату з групи “Довіра” Валерію Лунченку – 4,9 тисячі гривень та виключеному з фракції “Слуг народу” Олександру Дубінському – 5 тисяч гривень.

Найбільше отримали голова парламенту Руслан Стефанчук – майже 79 тисяч гривень та голова комітету Верховної Ради України у закордонних справах Олександр Мережко, який нещодавно балотувався у президенти ПАРЄ – понад 69 тисяч гривень.

Тож сумарно на всі виплати депутатам у січні 2023 року пішло майже 19,5 мільйонів гривень, що майже вдвічі більше, ніж за аналогічний місяць минулого року, коли на це з бюджету витратили 10,3 мільйона гривень.

Як зросте прожитковий мінімум 2024 року

Від 1 січня 2024 року прожитковий мінімум зросте до 3 028 грн, відповідно, у нардепів знову зростуть зарплати.

У березні 2023 року про зарплату народних депутатів вирішила висловитися нардепка Мар’яна Безугла. Вона розповіла, які насправді отримують зарплати народні обранці і порівняла це із заробітками військових.

“Особисто в мене з/п близько 40 тис грн на місяць. Від 24 лютого 2022 без відпусток, без вихідних, понад 5 місяців чистими в військах на сході і півдні. Структура нашої заробітної плати (з/п), як у військових, є базовий оклад, а все інше типу “премії”, насправді фактично частина постійної з/п. Особисто проти такого оформлення і подам звернення з цього приводу. Як і у військових має бути основна з/п (основну якраз підвищили), так і в нас, бо можна потім от так подати, маніпулювати і т.д”, – сказала Безугла.

Безугла також заявила, що нардепи не підвищували собі зарплати, і декілька місяців від 24 лютого 2022 половина коштів фактично була “заморожена”, а також вона дорікнула суспільству, яке хоче некорумповану владу.

“Ніколи не мовчу про реальні “комунярські” підходи: давайте нардепи будуть отримувати мінімум, “жеруть” багато, розберуться. Як тоді ви хочете некорупційних нардепів мати?”, – заявила вона.

Гучні скандали про корупцію нардепів 

Варто лише згадати останні скандали на мільйони у яких власне і були замішані народні обранці. Лише 23 листопада ми розповідали про двох нардепів, які отримали підозри від НАБУ. Мова йде про Андрія Одарченка від “Слуги народу”, члена комітету з питань антикорупційної політики. За даними слідства, він намагався підкупити голову Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури Мустафу Найєма біткоїнами в еквіваленті $50 тис.

З ним на пару викрили і нардепа від партії “За майбутнє” Сергія Лабазюка. Тут взагалі було прохання на мільярд, а за сприяння у справі він пообіцяв посадовцям “винагороду” у 3-5% від вартості кожного підряду, окрім цього просили допомоги нардепи у виділенні землі та коштів під відбудову.

“І чим тільки не заманювали топпосадовців: пропонували і гроші, і нерухомість і як Одарченко – криптовалюту. Наразі задокументовано три епізоди злочинної діяльності​​”, – йдеться у сюжеті.

Олександра Дубінського звинувачують у державній зраді, а за клопотанням прокуратури Печерський районний суд Києва наклав арешт і на майно підозрюваного, а також на статки його матері та колишньої дружини і от тут багато цікавого.

Ще 2020 року “Центр протидії корупції” звернувся до генпрокурора із заявою про те, що Дубінський та його близькі родичі протягом кількох останніх років стали власниками 24 квартир, 17 автомобілів, 2 будинків і 70 соток землі на загальну суму близько 2,5 мільйонів доларів.

При цьому офіційні доходи нардепа та його близьких родичів не могли дозволити їм набути таку кількість майна.

Нині у заяві Центру протидії корупції йдеться про те, що у власності нардеп має 2 квартири вартістю $100 тисяч у пентхаусі 5-зіркового Fairmont Grand Hotel на Подолі в Києві, 6 земельних ділянок у селі Хотів на Київщині, на двох із яких зведено маєток; земельну ділянку з будинком у Солом`янському районі Києва. Квартиру в елітному житловому комплексі “Французький квартал” у Печерському районі Києва; квартиру на масиві Теремки міста Києва.

Станом на листопад 2019 року йому належало 7 автомобілів, серед яких Mercedes-Benz, Porsche, Volkswagen, Honda та Subaru.

“Запакована” і його мати-пенсіонерка, в неї: 19 об’єктів нерухомості загальною вартістю близько 1 млн доларів; 2 автомобілі Mercedes-Benz, 2 автомобілі BMW; автомобілі Toyota Land Cruiser, Maserati та ЗАЗ Vida.

Не бідує і колишня дружина народного депутата. Вона має у власності 7 квартир у Києві, більшість з яких поруч з квартирами нардепа. За декілька останніх років вона стала власником нерухомості на суму понад $300 тисяч.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Депутати підвищили собі зарплати: скільки тепер отримуватимуть народні обранці появились сначала на Антикорупційна правда.

18 квітня нинішнього року Дарницький районний суд Києва несподівано закрив порушену проти нього кримінальну справу №42014000000001715, яка «бовталася» у судах аж з 2014 року. І от у квітні справу закрито … «у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування після повідомлення особи про підозру».

До чого тут розпад монобільшості? Щоб зрозуміти, доведеться повернутися у 2014 рік, коли проти Бориса Приходька, який на той момент був заступником голови Національного банку України, була порушена кримінальна справа за вивід в офшори понад двох мільярдів гривень. Короткий перебіг подій наступний.

31 липня 2014 Борис Приходько був затриманий Генеральною прокуратурою України. Йому інкримінувати статті 191 («Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем») та 209 («Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом») Кримінального кодексу.

Слідство стверджувало, що в лютому 2014 Приходько у змові з головою правління Аграрного фонду України та посадовими особами неплатоспроможного Брокбізнесбанку Сергія Курченка незаконно заволодів 2 мільярдами 69 мільйонами гривень (близько 250 мільйонів за тодішнім курсом) коштів Аграрного фонду. Тодішній генеральний прокурор України Віталій Ярема заявив, що Борис Приходько встиг перевести виведені гроші в Європу.

Увесь час, поки представники ГПУ скликали брифінги і заявляли про злочини, вчинені Борисом Приходьком, він продовжував виконувати свої службові обов’язки у Нацбанку. Приходька звільнили з посади заступника Голови НБУ лише 22 жовтня 2014 року, та й то – в порядку люстрації. Свою люстрацію він, як і тисячі інших посадовців часів Януковича, успішно оскаржить в майбутньому в Окружному адміністративному суді Києва, але це так, до речі.

Що стосується згаданої кримінальної справи, то її успішно загальмують в судах, де вона буде розглядатися цілих дев’ять років з перемінним успіхом. В 2019 році, щоб сховатися від кримінального переслідування, Борис Приходько балотується в депутати Верховної Ради України по 210 виборчому округу з центром у місті Прилуки Чернігівської області.

Вибори вийшли скандальними з усім класичним набором: підкупом, фальсифікаціями, тітушками, судами і взаємними звинуваченнями претендентів на депутатський мандат. Перемога Приходька була вкрай спірною – в результаті рішення Шостого адміністративного апеляційного адміністративного суду результати виборів на низці дільниць округу було скасовано, призначено перерахунок і Борис Приходько був визнаний переможцем виборів із перевагою в близько сто голосів над своїм найближчим конкурентом.

Його конкурентом був ще більш одіозний Сергій Коровченко, який відзначився тими ж методами, що й Приходько, тому якогось збурення в масах сумнівна перемога Приходька не викликала. Подейкують, що рішення суду про перерахунок обійшлося Борису Приходьку у один мільйон доларів, однак, як ви самі розумієте, документальних підтверджень цьому немає. Втім, як би там не було, а мандат народного депутата сильно полегшив долю Приходька – користуючись недоторканістю і новим статусом, він і далі успішно затягував судовий розгляд.

До того ж за дивним співпадінням тодішній Генеральний прокурор України Руслан Рябошапка цілих чотири місяці чомусь не підписував подання до ВР про надання згоди на притягнення народного депутат Бориса Приходька до кримінальної відповідальності. Однак у 2020 році Верховна Рада скасовує депутатську недоторканість, і у Приходька знову розпочинаються неприємності.

Втім, тут його рятує ще одне співпадіння – за досить дивних обставин у власному кабінеті застрелився ще один нардеп, Валерій Давиденко, який у 2014 році був заступником міністра аграрної політики та продовольства. Він не лише проходив у одній кримінальній справі з Приходьком, а й був його давнім бізнес-партнером. Ця смерть «вибила» із кримінальної справи, яка й без того все більше застрягала в судах, ще одного ключового фігуранта.

Проте кримінальну справу не збираються закривати, хоча й не доводять до логічного закінчення. Всі ці майже три роки обвинувачення робить вигляд, що активно бере участь у справі, а адвокати Бориса Приходька усілякими способами затягують її розгляд. При цьому ні суд, ні прокуратура ніяк не реагують на постійні неявки обвинуваченого у судовий розгляд, хоча на такі випадки існує механізм примусового приводу. Однак, попри деклароване скасування депутатської недоторканості, Приходька ніхто примусово до суду не приводить.

І ось тут ми й підійшли до того, яким чином Борису Приходьку допоміг фактичний розвал «зеленої» монобільшості. Як відомо, частина депутатів «Слуга народу», попри формальну приналежність до фракції, відмовляється голосувати так, як те наказує партія. І тому президент і його партія зіткнулися з катастрофічною нестачею голосів при голосуванні за необхідні для себе закони. Цим скористався не лише Приходько – частина колишніх членів ОПЗЖ отримала фактичну амністію за те, що голосують в унісон зі «слугами».

У випадку Приходька його голос виявся дійсно «золотою акцією» – він зумів конвертувати гостру потребу в голосах у закриття кримінальної справи проти себе. З ким конкретно в Офісі президента домовлявся Приходько і чого йому це коштувало, крім постійного голосування за президентські закони, невідомо.

Однак 18 квітня 2023 року у судовому засіданні в Дарницькому районному суді, на якому мало бути заслухане останнє слово підсудного (тобто Приходька) перед ухваленням вироку по справі, адвокати Бориса Приходька несподівано подають клопотання про закриття кримінальної справи проти нього «у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування після повідомлення особи про підозру».

Прізвища членів судової колегії, що розглядала справу, під приводом війни «слуги» засекретили ще у минулому році. Однак вони не є таємницею – за інформацією тих, хто був присутній на цьому судовому засіданні, всупереч позиції голови судової колегії Домарєва О.В., двоє інших членів колегії – судді Щасна Т.В. та Просалова О.М. – клопотання захисту несподівано підтримали.

І буквально за десять хвилин до того, як суд мав піти до нарадчої кімнати для ухвалення вироку по справі, проголосували за те, щоб клопотання адвокатів Приходька задовольнити. Результат – кримінальна справа, яка розслідувалася з 2014 року, а в провадженні Дарницького районного суду міста Києва перебувала з 2018 року, закрита.

Представники прокуратури, яка підтримувала державне обвинувачення, заявили, що рішення суду про закриття кримінального провадження у справі №42014000000001715 по обвинуваченню Бориса Приходька у привласненні 2 мільярдів 69 мільйонів гривень будуть оскаржувати.

Однак простий перегляд даних Єдиного державного реєстру судових рішень доводить те, що люди, обізнані зі справою, говорили ще в момент винесення рішення про закриття справи – ніякого оскарження не буде.

Останнє судове засідання по судовій справі №753/11924/18 у кримінальному провадженні №42014000000001715 щодо обвинувачення Бориса Вікторовича Приходька у злочинах, передбачених статтями 191 («Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем») та 209 («Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом») Кримінального кодексу, відбулося 18 квітня 2023 року.

Це – саме те засідання, у якому кримінальну справу закрили. Строк оскарження ухвали суду, якою закрили кримінальне провадження щодо Бориса Приходька, становив сім днів. Цей термін давно вже сплив. Жодних інших судових засідань не відбулося. Офіс генерального прокурора України з цього приводу нічого не повідомляв.

Скандальне і ганебне рішення Дарницького районного суду старанно обходять мовчанкою. Ухвала суду про закриття справи внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та оприлюднено. Що ж – вітаємо Бориса Вікторовича з успішним вирішенням складного питання. Бабло знову перемогло зло.

P.S. Варто зазначити, що головуючий колегії суддів Дарницького районного суду суддя Домарєв відмовився підписувати вказану Ухвалу, замість нього це зробили судді Щасна та Просалова. Яким чином Ухвалу було внесено до Реєстру – невідомо, однак вона там є і оприлюднена 21 квітня як така, що набула законної сили.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Бабло перемогло зло або Як поплічник Януковича нардеп Борис Вікторович Приходько під шумок закрив кримінальну справу проти себе появились сначала на Антикорупційна правда.

Щоправда, нинішніми героями стали тодішні другорядні персонажі – Андрій Татарченко та Ярослав Гордієнко.

2016 року виявилося, що агрохолдинг «Креатив» узяв у «Ощадбанку» 300 мільйонів доларів незабезпечених кредитів. Загалом кредитний портфель «Креативу» оцінювався в 630 мільйонів доларів, причому 495 з них власники холдингу були винні державним банкам. Окрім Ощадбанку, вони заборгували 100 мільйонів доларів Укрексімбанку та 95 мільйонів Укргазбанку.

До 2016 року, коли було розпочато процедуру банкрутства, «Креатив» був одним із найбільших переробників сільгосппродукції в Україні та належав народному депутату від «Партії регіонів» Станіславу Березкіну (нині покійному) та Юрію Давидову. За підсумками процедури банкрутства залишки компанії викупив Рісбек Токтомушев, колишній голова БТА-банку, а Юрія Давидова МВС оголосило у розшук.

Така, коротко, історія. Але були й деталі, які мали далекосяжні наслідки. Після продажу залишків «Креативу» нові власники з’ясували, що їх обдурили, підсунувши за підсумками не те майно, яке обговорювалося перед покупкою. Наприкінці лютого 2016 року в Харківській поліції було відкрито кримінальне провадження, фігурантами якого, окрім власників холдингу, стали колишні керівники агрохолдингу «Креатив» Вікторія Березкіна та її чоловік Андрій Татарченко.

На те майно, яке подружжя не встигло переоформити на підставних осіб, було накладено арешт. Перелік заарештованого майна дає розуміння, куди було витрачено гроші, взяті за допомогою тата-нардепа у державних банках.

Серед іншого були заарештовані: квартира в центрі Києва загальною площею 376 кв.м., зареєстрована на Татарченко Ганну Юріївну, яка припадає на свекруху Вікторії Березкіної, і цілу низку недешевих авто: MercedesCLS 63 AMGCoupe і PorscheCayenneS, автомобіль FerrariFF, на якому любив їздити Татарченко.

Представники нового менеджменту холдингу «Креатив» стверджували, що правоохоронці виявили далеко не все майно колишніх власників. Але й той перелік, який потрапив під арешти, вражає.

Проте частину активів сімейству Березкіна вдалося врятувати. Тут дуже активну участь взяв зять покійного депутата Андрій Татарченко. Так, відомо, що з холдингу перед продажем вдалося вивести фермерське господарство «Прибузьке», яке переоформили на якогось Ярослава Гордієнка. Він також встиг попрацювати у групі Креатив, з 2014 до 2015 р. був керівником управління розвитку продажу холдингу. А після банкрутства перейшов на роботу до української дочки швейцарського трейдера Mimier Trade SA.

Станом на квітень 2023 року борги із колишніх співвласників та керівників «Креативу» вибити так і не вдалося. Але успішна кар’єра Татарченка та Гордієнка на ниві оббирання свого ближнього на мільйони доларів після того, як у 2016 році було відкрито кримінальну справу проти першого, а 2021-го – проти другого, не перервалося.

Ярослав Гордієнко

Де знаходиться Ярослав Гордієнко зараз, достеменно невідомо. Остання звістка про нього надійшла з Польщі, де його було затримано минулого року, і вирішувалося питання про його екстрадицію до України. Зважаючи на все, цьому процесу завадила повномасштабна війна, і Гордієнко зараз тихо відсиджується в Польщі.

Заарештували його в рамках кримінальної справи, порушеної за фактом завдання збитків компанії Mimier Trade з 2019 по 2021 роки, в якій він працював. Докладно про схему, завдяки якій Ярослав Гордієнко «прокинув» свого роботодавця на кілька мільйонів доларів, можна прочитати тут: Справа ФГ «Прибузька»: Як аферист Андрій Татарченко та його друг Гордієнко в суді прикидаються жертвами рейдерів.

А суть полягала в тому, що Гордієнко створив компанію-двійник Mimier Trade і від її імені укладав контракти та отримував гроші. Так, наприклад, від компанії ADM Germany GmbH Гордієнко отримав на свою компанію-клон 1435000 доларів США авансом. Щоправда, за підсумком цієї «угоди» швейцарська прокуратура порушила кримінальну справу проти колишніх менеджерів компанії Mimier за фактом підробки банківських документів, тож у Ярослава Гордієнка тепер проблеми не лише з дуже зговірливою українською Фемідою, а й з швейцарською, яка чомусь не бере хабарів.

Відомо і про ще один епізод із діяльності Ярослава Гордієнка у цей період. Його клон Mimier отримав від мальтійського банку IIG Bank суму в 1454290 доларів як кредит на оплату нібито поставок 1034 тонни соняшникової олії. За цим фактом паном Гордієнком уже цікавиться прокуратура Мальти. Ну, а борг повис на справжній компанії Mimier.

У зв’язку з цими злочинами було заарештовано спільника Ярослава Гордієнка, колишнього фінансового директора компанії Mimier Максима Кириченка, тоді як сам Гордієнко втік до Польщі, де теж незабаром був заарештований.

Цікаво, що Гордієнко вкладав гроші не лише у розкішний автопарк – на його компанію ММТ купувалися дорогі автомобілі на сотні тисяч доларів: спортивна Alfa Romeo, представницький седан Mercedes S Class, гелендваген Mercedes G Class та навіть Lamborghini Huracan. Він вкладався і у бізнес:

Ну, із «Прибузьким» історія зрозуміла – тут він явний номінал, який прикриває інтереси Андрія Татарченка. А ось з рештою компаній бізнесменом він виявився не дуже щасливим, тут суцільні збитки:

Хоча, звичайно, перебуваючи в бігах і в розшуку трьох країн, керувати бізнесом, заснованим на викрадені гроші, якось не з руки.

Андрій Татарченко

Якщо з долею Ярослава Гордієнка все більш-менш зрозуміло – його посадять якщо не в Україні, то у Швейцарії – то з його спільником з виведення активів із холдингу «Креатив» та учасником кидку українських банків на 630 мільйонів доларів Андрієм Татарченком не так однозначно.

Фермерське господарство «Прибузьке», яке він встиг оформити на свого спільника Гордієнка, теж котиться до банкрутства:

Мабуть, без зв’язків тестя, який брав сотні мільйонів доларів нічим не забезпечених кредитів у державних банках, крутитись Татарченку важко. Хоча портфель його активів досить солідний:

Але й в інших фірмах Андрія Татарченка справи теж не тішать:

Вивчення всіх активів призводить до простої думки: весь успіх сімейства покійного Березкіна, спадкоємцем якого став Татарченко, був заснований на викачуванні грошей із держави. Які його дітки та зять успішно конвертували в машини та квартири. А от заробляти чи хоча б вміло брати нічим незабезпечені кредити, які потім мертвим вантажем лягали на державу, вони не навчилися.

До речі, у зв’язку з цим неможливо залишити без уваги одну з 23 юридичних осіб, у якій Андрій Татарченко значиться бенефіціаром:

Все сімейство Березкіних спільно з Татарченком, включаючи спільника покійного регіонала Давидова, має у володінні цілу парафію Російської православної церкви в Україні, яка маскується під назвою «Українська православна церква». Як це прокоментувати – навіть не знаємо.

Повертаючись до головної справи, фігурантами якої є Андрій Татарченко та його дружина, то вона, хоч і не привела до логічного кінця, все ж таки не закрита. Тож пан Татарченко теж має досить похмурі перспективи. До того ж стрімко тануть рештки грошей, що дісталися від покійного тестя.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Гучна афера холдингу “Креатив”: як зараз почуваються нащадки Андрій Татарченко та Ярослав Гордієнко появились сначала на Антикорупційна правда.

Суди тривають і досі: нові акціонери «Креативу», правоохоронні органи та держава намагаються стягнути борги з колишніх топ-менеджерів та нащадків Березкіна, пише “Антикор“.

Серед них і екс-зять померлого нардепа Андрій Татарченко, чоловік Вікторії Березкіної. З 2010 по 2015 рік Татарченко офіційно був директором «Креативу». Наразі більшість майна родини Березкіних заарештоване, але дещо вони встигли сховати від правоохоронних органів, переписавши на друзів або наближених людей.

Так у фермерського господарства «Прибужське», яке раніше належало родині Березкіних, з’явився новий власник, найкращий друг Андрія Татарченка – Ярослав Гордієнко. Він також встиг попрацювати у групі «Креатив», з 2014 по 2015 р. був керівником управління розвитку продажів холдингу. А після його банкрутства перейшов на роботу до української дочки швейцарського трейдера Mimier Trade S.A.

Андрій Татарченко та Ярослав Гордієнко товаришують не дарма: на новій посаді в швейцарській компанії Гордієнко організував аферу на кілька мільярдів гривень та «кинув» акціонерів. А тепер намагається представити себе жертвою рейдерів та кинути на гроші вже іншого бізнесмена.

Кидок на 6 млн доларів

У 2021 році компанії, якими керував Гордієнко, Mimier Trade S.A. та MMT Commodities заключили контракт на купівлю олії з Coraleni Trading LTD, яка є контрагентом агропідприємств групи “Формула Смаку”, що належить українському бізнесмену Олександру Табалову.

До цього часу Coraleni Trading LTD була достатньо давнім постачальником продукції Mimier Trade S.A., а згодом почали працювати і з MMT Commodities. Обидва трейдери спеціалізувалися на торгівлі олією. Обома компаніями керував особисто Ярослав Гордієнко. У першій він був на посаді директора, другу компанію Гордієнко представляв як таку, що входить до швейцарської групи Mimier Trade S.A.

З початку 2021 року Coraleni Trading LTD уклала два контракти на постачання олії для Mimier Trade S.A. та MMT Commodities. Обсяг поставок становив 4000 м/т олії на загальну суму $6,045 млн, з термінами виплат за контрактами у квітні та червні 2021 року відповідно.

Цього разу Mimier Trade S.A. та MMT Commodities вчасно за поставлену олію не розрахувалися та заявили про борги.

Сторони почали переговори, щоб врегулювати ситуацію. В результаті Ярослав Гордієнко запропонував кілька варіантів розрахунку за цю заборгованість.

«Спочатку Ярослав Гордієнко пропонував Олександру Табалову в якості компенсації за поставки врожай ранніх зернових, а пізніше – корпоративні права на фермерське господарство «Прибузьке», власником якого він на той момент був. Саме Гордієнко запропонував передати корпоративні права як гарантію виконання основного зобов’язання (не в рахунок погашення основного боргу). З нашого ж боку, йому пропонувалися як можливі шляхи погашення заборгованості — аграрні та фінансові розписки», — пояснювали суть спору в прес-службі «Формула смаку», де Олександр Табалов є головою правління.

У підсумку сторони домовилися обрати варіант передачі корпоративних прав на ФГ «Прибузьке» в якості гарантії. Після чого 13 липня 2021 року провели держреєстрацію змін до складу засновників господарства «Прибузьке», а підписи сторін на документах були засвідчені нотаріально.

А вже через 2 дні після проведення цієї угоди Ярослав Гордієнко звернувся до правоохоронних органів із заявою про те, що начебто господарство у нього забрали насильно.

У відповідь на такі кроки власник Coraleni Trading LTD Олександр Табалов також подав заяву до Кропивницького райуправління Національної поліції за подання Гордієнком заздалегідь неправдивої інформації про скоєння злочину. Нацполіція порушила за цим фактом кримінальне провадження, його розслідування триває.

А найближчим часом справу про фейкове рейдерство розгляне Ленінський районний суд міста Кропивницький, де суд розгляне правомірність дій нотаріуса.

Рейдер в овечій шкірі

Борг у 6 млн доларів перед компанією Олександра Табалова досі залишається непогашеним, а заяви про те, що начебто господарство атакували рейдери, є брехнею та спробою афериста прикинутися жертвою.

Написавши заяву до правоохоронних органів про те, що начебто ФГ «Прибузьке» у нього забрали примусово, Гордієнко точно знав, що втрачати йому нема чого, бо дуже скоро він покине Україну.

Влітку 2021 року, Гордієнко несподівано звільнився з Mimier Trade S.A. та виїхав за межі України. Причина втечі з’ясувалася дуже швидко: власники викрили аферу Гордієнка та ще кількох топ-менеджерів. Виявилося, що ММТ Commodities, яку вже екс-директор представляв на ринку як одне ціле з Mimier Trade, є просто клоном. Цю компанію було зареєстровано за тією ж юридичною адресою, що й Mimier Trade, але вона належала особисто Ярославу Гордієнку. Впродовж довгого часу всі прибуткові операції проводилися через компанію-клона, а Mimier Trade та швейцарським акціонерам залишалися лише збитки. Ця афера звучала на ринку не менш гучно за «Креатив» і наробила багато шкоди для бізнес-клімату України.

Сьогодні ж аферист Гордієнко не лише залишається без покарання, а й намагається ввести в оману Ленінський районний суд Кропивницького, прикидаючись жертвою. Але цього разу вийти сухим з води не вийде.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Справа ФГ «Прибузьке»: Як аферист Андрій Татарченко та його друг Ярослав Гордієнко в суді прикидаються жертвами рейдерів появились сначала на Антикорупційна правда.

Зверніть увагу на наголошене: у минулому тісно співпрацював із Народним Рухом України – у дев’яностих це була потужна партія, з величезним впливом на політичні процеси та кадрові призначення.

Коли після вбивства В’ячеслава Чорновола зірка Народного Руху зайшла, сталася така метаморфоза:

Коли Партія Регіонів – а всі три депутати, на яких працював колишній «рухівець» Колюх належали саме до неї, дружно втекла до сусідньої країни, Валерій Колюх подався до «Батьківщини», благо її лідер вийшла з в’язниці і партії світив успіх на майбутніх виборах:

Щоправда, ця спроба закінчилася, як і попередні дві – виборець і цього разу не захотів бачити у Парламенті рухівця-регіонала-батьківщинця Валерія Колюха.

Але, як писав ще Іван Франко, «лупайте цю скелю»: Валерій Колюх таки досяг свого – у нападі масового божевілля «найкращий нарід у світі» таки вручив йому жаданий мандат. Цього разу – від «Слуги народу»:

А тепер поверніться до першої пропозиції цього матеріалу та охарактеризуйте Валерія Вікторовича Колюха якось інакше. Як казав Остап Бендер, якщо хтось скаже, що ця людина має якусь ідею, окрім власного блага, нехай першою кине в автора матеріалу камінь.

За часів свого обрання Валерій Колюх запам’ятався своїми голосуваннями за скорочення фінансування армії та збільшення бюджету на дороги та мільярди дерев, які із захопленням нам пропонувала президентська фракція замість оборони країни, та ще й маленьким скандалом із бронюванням готелю в Домінікані, куди він зібрався летіти на відпочинок після праць праведних:

Але 2022 року він, як і його колеги, які ще вчора шукали світ в очах Путіна, різко став патріотом і борцем за Україну:

Втім, після того, як план здачі країни провалився, багато хто став прямо зразковими патріотами. Вистачило їх, щоправда, не надовго, але це інша історія.

Звісно, невідомо, як би склалася доля народного депутата України від партії «Слуга народу» Валерія Колюха у разі, якби все пішло за планом і країну таки здали б росіянам, але навряд чи мали б проблеми з окупаційною владою. Принаймні, він міг розраховувати на заступництво всіх трьох нардепів, у яких був у помічниках за часів Януковича – і Володимир Сівкович, і Володимир Олійник, і Олександр Онищенко втекли за Батею в Росію і цілком нормально там почуваються, благо ФСБ на цей якраз «своїх не кинуло».

Чи допомогли б вони своєму колишньому помічнику, який став «слугою народу»? Здається, цілком. Варто коротко нагадати, хто всі ці три колишні нардепи від Партії Регіонів, яких так довго обслуговував нинішній полум’яний борець із «російським світом» Валерій Колюх.

Володимир Сівкович – це той, який після того, як Віктор Янукович став президентом, був віце-прем’єром, відповідальним за силовий блок, а в першому уряді Миколи Азарова з жовтня 2010 року по грудень 2013 року – заступником Секретаря РНБО. Саме Сівкович один із тих, хто 14 грудня 2013 року був названий серед відповідальних за силовий розгін та побиття мітингувальників Євромайдану. Цього ж дня його усунули від виконання обов’язків та оголосили підозру. Після цього він утік до Москви.

Володимир Олійник – це саме той Олійник, який був автором так званих диктаторських законів 16 січня 2014 року, спрямованих проти акцій мирного протесту на Майдані. Також, за інформацією Служби безпеки України, зараз Олійник перебуває у Москві і є одним із фінансистів «ДНР» та «ЛНР».

Олександр Онищенко – це олігарх-мільярдер, який обвинувачується у державній зраді, організації злочинного угруповання та корупції. Після висунення підозр він втік від українських правоохоронних органів до Європи. На момент висування кандидатів у народні депутати від партії «Слуга народу» Валерій Колюх був його офіційним помічником.

На момент виборів 2019 року, коли під крики «гірше не буде» найкращий у світі народ голосував за Валерія Колюха на мажоритарному окрузі №92, усі три перелічені персонажі перебували в розшуку. Але нікому цей факт не завадив – усі хотіли «нових осіб». І обрали як такого Колюха.

Яка мораль цієї байки? А жодної. Просто хочеться ще раз від щирого серця привітати виборців «Слуги народу» з гідним вибором. Заодно нехай поцікавляться – як голосував їхній обранець, найдостойніший та найчесніший патріот України Валерій Колюх за зняття та повернення доплат солдатам, які, власне, і зірвали торішній план зі здачі України тим людям, до яких входять і колишні роботодавці народного депутата Колюха.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Колюх Валерій Вікторович: помічник зрадників України Сівковича, Онищенка та Олійника став «Слугою народу» появились сначала на Антикорупційна правда.

Про видатних бійців «територіальних оборон» Монако, Дубая, Куршевеля тощо нам регулярно оповідає «Українська правда». Українці (і не тільки) із захопленням стежать за «боротьбою» суркісів, тимошенок, столарів, жеваг, королівських та іншої «еліти», яка втекла з країни якраз напередодні російського вторгнення або одразу після нього.

Повторимося, це – обурює. Але не дивує, бо всі розуміють, звідки всі ці люди взяли гроші на розкішне життя. Однак під час чергового журналістського розслідування про життя українських «біженців» у Куршевелі УП натрапила на людину, присутність якої серед цієї розкоші викликає подив.

Це – Валерій Олексійович Зінкевич, депутат Володимирської міської ради Волинської області. Ось він, у компанії молодої особи, яку інтимно обіймає нижче за спину:

До цього вони вдвох довго ходили по місцевим бутікам:

Що дивовижного? Ні, не те, що депутат від партії великого стратега і патріота Ігоря Смешка, який невідомо куди подівся, «Сила і честь» зумів перетнути кордон України всупереч Указу Зеленського про заборону на виїзд у тому числі і депутатам. На цей випадок Володимир Зінкевич має відповідну довідку про погане здоров’я.

Можливо, так і є. Навіть не просто можливо, а, швидше за все, саме так і справи – Валерій Зінкевич справді хворий і знятий з військового обліку.

Але суть не в цьому, хоча саме на цьому моменті і зосередилися журналісти після того, як вийшло розслідування УП, а сам Зінкевич відмовився давати коментарі автору матеріалу Михайлу Ткачу.

Свою поїздку Зінкевич прокоментував уже потім, після того, як скандал набрав обертів. Але ніхто чомусь не поставив іншого питання – звідки у депутата міської ради з глибоко провінційного містечка гроші на поїздку до Куршевеля?

На жаль, декларацію Зінкевича побачити не можна – тут усі чиновники та депутати мають бути глибоко вдячні «слугам», які закрили доступ до декларацій. Але в державних реєстрах він значиться як скромна фізична особа-підприємець, що займається роздрібною торгівлею.

Причому, згідно з даними сервісу Юконтрол, є платником єдиного податку, що говорить про скромні обсяги бізнесу.

Будь-яких інших джерел доходу не виявлено, хоча, як заявив сам Зінкевич, його поїздка до Куршевеля була не поодинокою. Але й у момент, коли його в Куршевелі застала знімальна група УП, Зінкевич там явно не жебракував – він у компанії молодої особи довго блукав по бутікам. Які ціни явно відрізняються від магазинів Волині.

І саме це викликає найбільшу цікавість – звідки у скромного ФОП з провінції стільки грошей? Можливо, варто придивитися до його депутатської діяльності, чи добре Валерій Зінкевич є заступником в одній із «жирних» комісій Володимирської міськради – із земельних відносин?

На цьому цікавість не закінчується – як цей же скромний ФОП та депутат заштатної (нехай вибачать нас жителі Володимира) міської ради Валерій Зінкевич примудрився потрапити до всіх можливих санкційних списків?

Що робить депутат від суперпатріотичної партії супергероя-патріота Смішка Валерій Зінкевич у списку санкцій, наприклад, Японії? Як і за що він потрапив туди? За що на нього наклала санкції Рада національної безпеки і оборони України, яку очолює Зеленський?

І чому тоді ця людина досі депутат і розкочує по Куршевелям? Відповіді на ці питання немає. Але погодьтеся – вони набагато цікавіші, ніж те, як перетнув Валерій Зінкевич кордон України.

P.S. А де, до речі, колишній голова СБУ генерал-полковник Ігор Смешко, котрий набрав на минулих виборах президента України понад 6% голосів? Де цей герой-патріот, чиї депутати розкочують по Куршевелям?

“Антикорупційна правда”

Сообщение Звідки у звичайного депутата з райцентру Валерія Зінкевича гроші на походи по бутікам Куршевеля? появились сначала на Антикорупційна правда.