• У 2019 році Торнер балотувався до Верховної Ради України від проросійської партії “Опозиційна платформа – За життя”.
• У 2020 році Торнер був присутній на зустрічі з Руді Джуліані, адвокатом Дональда Трампа. Зустріч відбулася в Києві та була присвячена можливому втручанню Росії в президентські вибори в США.
• У 2021 році Торнер став президентом Федерації біатлону Молдови. Він обіцяв реформувати федерацію та зробити біатлон більш популярним у Молдові.
• У 2023 році Торнер був обраний головою Національного олімпійського спортивного комітету Молдови. Однак через кілька місяців він був змушений піти у відставку через скандал з його кримінальним минулим.
• Торнер також відомий своїми зв’язками з проросійськими олігархами. Його дружина Ольга Торнер є колишньою телеведучою телеканалу NewsOne, який належав куму Путіна Віктору Медведчуку.

Родина Торнера має нерухомість в Австрії та Дубаї.

Які питання можуть бути у молдовських, українських та європейських спецслужб до Торнера

Яким чином Торнеру вдалося вийти з в’язниці та почати нове життя?

Дмитро Торнер був засуджений до 11 років в’язниці за крадіжки. Він відбув лише 8 років, після чого був звільнений умовно-достроково. Причини його звільнення невідомі. Можливо, він отримав помилування або його було умовно-достроково звільнено за хорошу поведінку.

Після звільнення з в’язниці Торнер змінив ім’я на Торнер і переїхав до України. Він заснував кілька бізнесів, зокрема компанію з імпорту автомобілів. Також він почав займатися спортом, зокрема біатлоном.

Які були його мотиви для балотування до Верховної Ради України?

Торнер балотувався до Верховної Ради України від проросійської партії “Опозиційна платформа – За життя”. Він обіцяв боротися за інтереси російськомовного населення України.

Мотиви Торнера для балотування до парламенту невідомі. Можливо, він хотів використовувати свою популярність для просування своїх бізнес-інтересів. Також він міг бути заангажований у російські спецслужби і хотів впливати на політику України.

Які були його стосунки з Руді Джуліані?

Торнер був присутній на зустрічі з Руді Джуліані, адвокатом Дональда Трампа. Зустріч відбулася в Києві та була присвячена можливому втручанню Росії в президентські вибори в США.

Точна природа стосунків Торнера з Джуліані невідома. Можливо, вони були просто знайомі. Також можливо, що Торнер був залучений до російської операції з втручання в американські вибори.

Які були його плани щодо реформування Федерації біатлону Молдови?

Торнер обіцяв реформувати Федерацію біатлону Молдови та зробити біатлон більш популярним у Молдові. Він планував побудувати нову біатлонну трасу в Кишиневі, а також залучити більше спонсорів.

Однак Торнер не встиг реалізувати свої плани. Він був змушений піти у відставку через скандал з його кримінальним минулим.

Як він потрапив у скандал з його кримінальним минулим?

Торнер був змушений піти у відставку з посади голови Національного олімпійського спортивного комітету Молдови після того, як його кримінальне минуле стало предметом розслідування.

У 2003 році Торнер був засуджений до 11 років в’язниці за крадіжки. Він відбув лише 8 років, після чого був звільнений умовно-достроково. Ця інформація була прихована від громадськості, коли Торнер балотувався до парламенту і обіймав посаду голови федерації біатлону.

Які його справжні мотиви та цілі?

Справжні мотиви та цілі Дмитра Торнера невідомі. Він є неоднозначною фігурою, яку критикують за його кримінальне минуле, зв’язки з олігархами та спроби маніпулювати політикою.

П’ять паспортів і щонайменше чотири різних прізвища: екшн про переговірника Фірташа Дмитра Торнера

У всесвітньо відомому фільмі «Ідентифікація Борна» Джейсон Борн, який насправді є агентом ЦРУ, тісно переплітається з кримінальним світом і навіть створює міф про те, що він вбивця на прізвисько «Кейн».

Борн має одразу декілька паспортів різних країн, користується ними в якості прикриття і виходить на переговори з впливовими особами. В це важко повірити, але в Україні є людина, яка надивившись шпигунських бойовиків, ймовірно теж вважає себе певним Джейсоном Борном. Це 44-річний Дмитро Торнер, який за своє життя встиг поміняти кілька паспортів, побувати на зустрічах з адвокатом Дональда Трампа, балотуватися до Верховної Ради і втягнутися у дискредитаційну історію з убитим банкіром-агентом, який попередив СБУ про заплановане повномасштабне вторгнення РФ в Україну. Нічогенький сюжет для справжнього екшну, егеж?

Дмитро Торнер вперше став відомий в українському медіа-просторі напередодні виборів до Верховної Ради у 2019 році. Тоді він балотувався під №44 від нині забороненої в Україні партії «Опозиційна платформа – За життя». У біографічній довідці зазначалось, що Торнер працює керівником ТОВ «Хім-трейд», прямим кінцевим бенефіцаром якої є Дмитро Фірташ та його австрійська газова компанія Zangas Hoch – und Tiefbau GMBH.

З Верховною Радою у Торнера не склалось, адже МВС та СБУ України звернулись зі спільною заявою до Центральної виборчої комісії із закликом зняти його з виборів. Причина полягала у тому, що він нібито перебуває у розшуку. В ході досудового розслідування з’ясувалось, що особа, яка представляється Дмитром Торнером, 1980 року народження, з 2007-го встигла змінити п’ять паспортів на різні прізвища. Справжнє ж його ім’я – Дмитро Григорович Некрасов, і він є громадянином Молдови, який був засуджений за крадіжки в особливо великих розмірах.

Некрасов-Торнер у 2003 та 2004 роках дійсно був засуджений на 11 років в’язниці та відбував покарання у молдавських тюрьмах. Його визнали винним у неодноразових крадіжках мобільних телефонів та меблів. Інформацію з судових рішень знайшла молдавська агенція журналістських розслідувань Rise Moldova.

А от далі починається справжній детектив. Сидіти у в’язниці Некрасов-Торнер не мав наміру, тож у 2004 році одружився з власним адвокатом Людмилою Божий та взяв її прізвище. Отримавши нові документи, він за незрозумілих обставин зможе покинути в’язницю та переїхати в Україну. За декілька років правоохоронні органи Молдови закриють його справу, а сам же Дмитро в Україні встигне ще декілька разів одружитись і отримати паспорти на такі прізвища як Мальченко, Грозний і нарешті Торнер.

Справу в Молдові, щоправда закриють за досить дивних обставин. Молдавські журналісти з Rise Moldova знайшли документ, в якому нібито говориться про смерть Дмитра Некрасова, на той момент вже Божого, у 2009 році. Згодом молдавське слідство з’ясувало підробку цього документа, тому фігуранта оголосили в розшук.

Останнє прізвище Торнер він отримав від нової дружини – української поп-співачки, телеведучої телеканалів NewsOne та Інтер, а також власниці титулу Місіс Всесвіт – 2016 Ольги Торнер.

Якщо читач може подумати, що це якась маячня, то сам Торнер і його нинішній адвокат Андрій Циганков підтверджують те, що він декілька разів брав прізвища своїх дружин і таким чином міняв паспорти.

«Зараз багато говорять, що він кілька разів брав собі прізвища дружин. Я не буду коментувати його мотивацію, це особисті речі. Важливо, що щоразу, коли він отримував паспорт, це відбувалося офіційно за встановленою процедурою через органи МВС. Тобто якщо є якісь твердження про підробку паспортів, вони фактично стосуються не мого клієнта, а відповідних підрозділів Міністерства внутрішніх справ», – говорив адвокат у січні 2022 року.

«Я всю жизнь искал свою семью и нашел ее. Что касается предыдущих браков и смены фамилий, то на то были мои личные причины, которые к вымышленной истории в СМИ никакого отношения не имеют. Они точно не связаны с желанием от кого-то скрываться», – розповідає Торнер в інтерв’ю у грудні 2023 року.

Ситуація з паспортами і частими змінами прізвищ дійсно дуже дивна. І ані сам Торнер, ані його адвокат так і не надали роз’яснень, навіщо це було потрібно. Тим паче, що в Україні зазвичай дружина бере прізвище чоловіка, а не навпаки.

Тим не менш, судячи із даних судового реєстру України влітку 2021 року Торнеру вдалося добитися визнання того, що інформація МВС та СБУ щодо нібито підробки ним документів не відповідає дійсності. І суд навіть вимагав спростування цих тез. Подібний позов щодо спростування інформації подавала і його дружина Ольга Торнер.

2019-2021 роки для Дмитра Торнера стали справжнім екшном, достойним Голлівуду. Так, у 2020 році він стає героєм великої статті у Washington Post про спроби українського олігарха Дмитра Фірташа «порішати» за те, аби його не екстрадували в США. Для цього була організована зустріч із тодішнім адвокатом Дональда Трампа Руді Джуліані. На ній були присутні американські бізнесмени радянського походження Лев Парнас та Ігор Фруман. Також обіймався з Джуліані в елітному сигарному клубі і Дмитро Торнер.

Washington Post зауважує, що з боку українських переговірників була пропозиція посприяти зупиненню можливої екстрадиції Дмитра Фірташа в США. В свою чергу за цю послугу для Джуліані міг бути зібраний компромат на Джо Байдена, в той час лише кандидата в президенти США.

Парнас, Фруман і ймовірно Торнер мали що запропонувати Джуліані, адже в той час почала розкручуватися історія з сином Байдена Хантером і його роботою в українській компанії Burisma колишнього міністра часів Януковича Миколи Злочевського.

Тема компромату, як то кажуть, пішла швидко. В Україні над нею працювати екснародний депутат, підозрюваний у державній зраді, Андрій Деркач та колишній прокурор Костянтин Кулик. Створювались замовні статті, які розміщувались у тому числі на закордонних ресурсах. Також монтувались цілі сюжети та фільми для телебачення і YouTube.

У цьому контексті хотілося б зауважити роль дружини Дмитра Торнера – Ольги. Як зазначалось, вона раніше працювала на телеканалі NewsOne, що належав куму Путіна Віктору Медведчуку. Саме на ньому та на його сайті, які тоді ще спокійно працювали без санкцій, можна було часто помітити матеріали щодо Хантера Байдена та корупції у фірмі Burisma.

Тоді ж була розкручена історія про нібито знайдений ноутбук сина Байдена, на якому містилися докази того, що він вживав наркотики та користувався секс-послугами.

Так от, хрещеною мамою дітей Ольги та Дмитра Торнера є телеведуча та дочка згаданого екснардепа Андрія Деркача – Тетяна Терехова. Про це у коментарі для преси у 2017 році заявляла сама Ольга після народження першачків.

Отже, Дмитро Торнер та Андрій Деркач дружать родинами. В той же час перший зустрічався з Руді Джуліані влітку 2019-го, другий – з ним же у Києві у грудні того ж року. Після цих зустрічей почалась українська антикампанія проти Джо Байдена і його родини. У свою чергу Дмитро Фірташ, як ми знаємо, все ще перебуває в Австрії і екстрадиції до США поки не сталось.

Але повернемось до Дмитра Торнера і його подальших пригод. Відомо, що зараз він з родиною проживає в Австрії. При тому в січні 2021 року його неочікувано обирають главою Федерації біатлону Молдови. А восени 2023 року він навіть очолив Національний олімпійський спортивний комітет Молдови. Щоправда, після того, як місцева преса почала піднімати інформацію про кримінальне минуле Торнера та його махінації з паспортами і прізвищами, то йому довелось покинути цю посаду.

Торнер і його український адвокат говорять, що кампанію з дискредитації нібито замовила одна з його колишніх дружин – Тетяна Грозна. Вона тривалий час працювала в МВС, а її рідним братом є нібито банкір-агент Денис Кірєєв, який першим повідомив СБУ про час вторгнення РФ в Україну. Слід зауважити, що Кірєєва було вбито у березні 2022 року під час операції українськими спецслужбами. При тому і голова ГУР, і президент Володимир Зеленський відмічають велику роль Кірєєва в захисті України.

То що ж це виходить, що Торнер, вже будучи головою спортивної організації в Молдові, при цьому проживаючи в Австрії, підозрює у наклепі колишню дружину з України? Такому сценарію позаздрив би не один іменитий сценарист.

Але і це ще не все. За певною інформацію, окрім проживання в Австрії, родина Торнера також має нерухомість в Дубаї. Судячи зі сторінки Ольги Торнер в Instagram, родина чи не щомісяця проводить час в будівлі Address beach resort.

Будинок складається з готелю, апартаментів та закладів відпочинку. Він славиться тим, що на 77 поверсі розташований один з найвищих басейнів в ОАЕ, і з якого відкривається вражаючий вид на Перську затоку та найбільше в світі оглядове колесо – Dubai ain. Також поруч із будинком є приватний пляж з басейнами та барами.

Address beach resort розташований в елітному районі Dubai marina. Він вважається так званою «резервацією» для росіян. Місцеві блогери часто жартують у соцмережах, що в Dubai marina не живуть люди, в яких немає російського паспорта.

Тим не менш, у цій же будівлі, наприклад, проживає колишня депутатка Верховної Ради України від забороненою «Опозиційної платформи – За життя» Наталія Королевська з чоловіком Юрієм Солодом та дітьми.

Найдешевша квартира в Address beach resort у стартовій ціні складає 2 500 000 дирхам, або 680 000 доларів. І це просто за однокімнатне помешкання. Навряд чи Дмитро Торнер з дружиною і трьома дітьми туляться в одній спальні.

Як бачимо, зараз Дмитро Торнер максимально намагається дистанціюватися від України і нібито подався розвивати спорт в Молдові. Однак і спільні родичі, і балотування від проросійської партії, і зв’язки з Дмитром Фірташем навряд чи дозволять йому скоро повністю щезнути зі шпальт преси. Хіба що він вирішить вчергове одружитись і взяти нове прізвище дружини.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Торнер Дмитро Григорович: П’ять паспортів і, як мінімум, чотири різних прізвища. Екшн про переговірника Фірташа появились сначала на Антикорупційна правда.

Громадянка України, уродженка  рф, поширювала матеріали із публічними закликами до повалення конституційного ладу та посягання на територіальну цілісність України з розпалюванням національної ворожнечі, виправдовуванням російської військової агресії проти України, глорифікацією її учасників та поширення комуністичної символіки (ч. 2 ст. 109, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 161, ч. 1 ст. 436-1, ч. 2 ст. 436-2 КК).

Прокурором в суді доведено, що обвинувачена, будучи держслужбовцем та працюючи у одному з центрів надання адміністративних послуг міста Києва, після початку повномасштабного вторгнення адмініструвала під псевдонімом акаунт у популярній соцмережі. Вона публікувала матеріали, що виправдовували злочини окупантів та містили заклики до насильницької зміни меж території України.

Крім того, обвинувачена розміщувала на своїй сторінці пропагандистські матеріали та дописи із закликами до окупації України, а також поширювала комуністичну символіку.

Свою вину жінка визнала частково. Вироком Оболонського районного суду обвинувачену визнано винною в інкримінованих злочинах та засуджено до покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, що належить їй на праві приватної власності, крім житла.

“Антикорупційна правда”

Сообщение У Києві держслужбовця засудили до 5 років за заклики до знищення України появились сначала на Антикорупційна правда.

Служба безпеки та БЕБ викрили на корупції колишнього керівника стратегічного підприємства оборонного-промислового комплексу у Львівській області. Він “роззброював” українську ППО напередодні вторгнення Росії. Про це повідомляє пресслужба СБУ.

За даними слідства, незаконна діяльність посадовця призвела до фактичного “роззброєння” декількох комплексів української ППО на суму майже 2,4 млн гривень бюджетних коштів.

Встановлено, що до початку 2022 року фігурант давав необґрунтовані вказівки підлеглим на розукомплектування комплексів ППО, які привозили на це підприємство для ремонту та модернізації. Потім він привласнював “списані” деталі, які містили значну частину дорогоцінних металів.

Ініційована Службою безпеки експертиза підтвердила факти злочинної схеми.

Зазначається, що таким чином, цей посадовець підривав обороноздатність України напередодні повномасштабного вторгнення РФ.

Наразі фігуранту повідомлено про підозру за ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем).

Триває розслідування для встановлення всіх обставин злочину. Зловмиснику загрожує до 12 років тюрми з конфіскацією майна. Крім того, перевіряєтеся інформація про можливу причетність фігуранта до співпраці з російськими спецслужбами.

“Антикорупційна правда”

Сообщение У Львові викрили ексочільника оборонного заводу, який роззброював українську ППО появились сначала на Антикорупційна правда.

Прокурори просили максимально можливе покарання ‒ довічне ув’язнення. Суд, врахувавши наявні доводи та позиції обох сторін, призначив йому покарання – довічне позбавлення волі з конфіскацію належного майна.

У суді прокурори довели, що на початку березня 2022 року, колишній керівник окружної прокуратури з власної ініціативи сприяв державі-агресору у веденні війни проти України. Він надавав представникам рф наявну в його розпорядженні інформацію військового та оперативно-службового характеру щодо поточної ситуації у Миколаєві та Миколаївській області.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Ексголова Миколаївської окружної прокуратури Геннадій Герман отримав довічне за держзраду появились сначала на Антикорупційна правда.

Коли ж кримінальне провадження про державну зраду Чорнобука нарешті дійшло до отримання ордера на арешт, екссуддя зник. Його затримали у київському дворі будинку, де він переховувався.

Провадження щодо судді слухається в Печерському районному суді Києва дуже повільно. Навіть підготовче засідання суддя Віта Бортницька не могла провести вісім місяців — з січня до вересня 2020 року. Після цього засідання відбувалися, час від часу на них навіть пускали журналістів. Після 24 лютого було невідомо чи взагалі продовжується розгляд справи.

В судовий реєстр ніякі ухвали суддя не вносить з моменту призначення розгляду по суті. Хоча вносити є що. За інформацією Центру журналістських розслідувань, розгляд кримінального провадження за обвинуваченням Валерія Чорнобука зупинено у зв’язку з тим, що він був мобілізований до лав Збройних Сил України. Однак відповідної ухвали суду у судовому реєстрі ми не знайшли, а на наш запит відповіді поки що не отримали.

Журналіст та громадський діяч з Дніпра Іван Красіков ще 30 березня писав у facebook про службу Чорнобука в Амур-Нижньодніпровському районному центрі комплектування Дніпра.

“Мої джерела, які на рівні керівництва, пов’язаного з військовими частинами, із обласною адміністрацією, сказали, що пан Валерій Чорнобук служить в Амур-Нижньодніпровському територіальному центрі комплектації та соціальної підтримки”, – заявив Красіков.

Як повідомили у прокуратурі, сторона захисту заявила клопотання про зупинення судового провадження у зв’язку з призовом обвинуваченого на військову службу. Була відповідна довідка з центру комплектації, що він мобілізований, однак жодних деталей сторона захисту не надавала.

Валерій Чорнобук служить юристом в Амур-Нижньодніпровському військоматі. А відтак має доступ до дуже чутливої інформації, що стосується мобілізаційних та персональних даних.

Варто пригадати, що у Чорнобука вже є  військовий досвід, набутий у 2014 році, і статус учасника бойових дій. Після повернення до Дніпра із окупованого Криму, де голова суду зганьбився співпрацею з окупантами, він пішов до війська добровольцем. Він був начальником бані у тилу. І навіть написав про це книжку.

Відповідно до ст. 335 КПК, перебування обвинуваченого на військовій службі є однією з поважних причин, щоб зупинити кримінальне провадження. Для цього адвокату потрібно подати відповідне клопотання з довідкою або витягом з наказу військової частини.

Чорнобук скористався можливістю, яку надає закон. Однак зупиняти розгляд справи з причини мобілізації закон суддю не зобов’язує. Суд має оцінювати такі обставини: де саме перебуває цей мобілізований, який цей рід військ, чи виконує він бойові завдання, яка його посада і взагалі чим він займається. Не в окопі — значить можна розглядати справу далі.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Екссуддя з Криму Валерій Чорнобук, обвинувачений у держзраді, працює у військкоматі Дніпра появились сначала на Антикорупційна правда.

Ворожим поплічником виявився палкий прихильник комунізму, який у 2001 році отримав шість років тюрми за планування державного перевороту.  Після виходу «на волю» вступив до місцевого осередку забороненої компартії і у 2015 році майже пів року був депутатом Запорізької міської ради.

За наведенням від депутата російські загарбники здійснили серію ракетних ударів по місту у квітні та травні поточного року.

Тоді внаслідок ворожих обстрілів загинуло троє місцевих жителів. Також було зруйновано 30 приватних будинків і пошкоджено одне з промислових підприємств регіону.

Для виконання ворожих завдань російський агент сформував власну інформаторську мережу. До її складу ввійшли колишні «однопартійці» фігуранта, які проживають у Запоріжжі.

Через них він «в темну» отримував інформацію про діючі промислові підприємства і технічний стан критичної інфраструктури. Потім зрадник особисто виїжджав на місцевість і проводив приховану фото- та відеофіксацію українських об’єктів.

Фігуранту повідомили про підозру за ч. 2 ст. 111 КК.

“Антикорупційна правда”

Сообщение У Запоріжжі за державну зради затримали ексдепутата від КПУ Юрія Петровського появились сначала на Антикорупційна правда.

У 2002-2019 роках Святаш був народним депутатом ВР та членом політичних партій «Відродження» та «Партія регіонів». Як повідомляє СБУ, зрадник із листопада 2019 року переховується від слідства у рф.

Святаш спілкувався зі своїм однодумцем, екснардепом Олегом Царьовим. Знаючи про зв’язки останнього з високопосадовцями Міністерства оборони рф, Святаш почав повідомляти йому актуальну інформацію про обстановку в Україні.

Так, 31 березня 2022 року, політик передав Царьову отримані від керівництва Кременчуцького нафтопереробного заводу ПАТ «Укртатнафта» відомості про успішну роботу підприємства та про впевненість керівників у тому, що їх потужності не будуть обстріляні росією.

Святаш водночас наголосив Царьову, що Кременчуцький НПЗ треба знищити, щоб позбавити підрозділи ЗСУ на території Донецької та Луганської областей забезпечення пальним. У квітні російська армія обстріляла завод.

Того ж дня Святаш передав Царьову отримані від керівництва підприємства детальні відомості про результати обстрілу, пошкоджені та знищені об’єкти та можливості їх відновлення.

За державну зраду в умовах воєнного стану Святашу загрожує 15 років увʼязнення або довічно.

У грудні минулого року йому повідомили підозру за  посягання на територіальну цілісність і недоторканність України. Раніше зловмиснику повідомили про підозру за фактом незаконного відчуження понад 200 об’єктів нерухомості та корпоративних прав трьох українських компаній.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Екснардепу Дмитру Святашу за держзраду оголосили третю підозру появились сначала на Антикорупційна правда.

В Україні заочно арештували колишнього народного депутата-втікача Рената Кузьміна від забороненої політичної партії “Опозиційна платформа – За життя”, підозрюваного у державній зраді. Про це повідомляє ДБР.

“За матеріалами ДБР колишньому народному депутату Ренату Кузьміну суд обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (заочно) без альтернативи у вигляді застави”, – йдеться в повідомленні.

Дії підозрюваного кваліфіковано за ч. 1 ст. 111 КК України (державна зрада), за що передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 15 років з конфіскацією майна.

За даними Офісу генпрокурора, колишній народний обранець напередодні та після повномасштабного вторгнення РФ в Україну розміщував у соціальній мережі та мобільному додатку пропагандистські матеріали на шкоду країні.

“З березня 2021 по березень 2022 років колишній народний депутат озвучував у своїх виступах, повідомленнях у соціальних мережах, на власному сайті та Telegram-каналі інформацію, яка мала пропагандистський характер”, – додали в відомстві.

За даними Офісу генпрокурора, таким чином він формував у суспільстві антиукраїнський настрій та інформаційно впливав на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, надаючи представникам РФ допомогу в проведенні підривної діяльності проти України.

“Антикорупційна правда”

Сообщение В Україні заочно заарештували колишнього нардепа від ОПЗЖ Рената Кузьміна, підозрюваного у держзраді появились сначала на Антикорупційна правда.

Частину розмов Богуслаєва з російськими підприємствами, включаючи державний концерн «Ростєх», вже було опубліковано. За даними правоохоронних органів, вдалося отримати доступ до неопублікованих раніше розмов, підтверджених західною експертизою, здійсненої Національним центром медіаекспертиз – освітньо-науковим центром Університету Колорадо в Денвері.

Під час розмов Богуслаєв скаржився на обстріли з боку російської армії та мародерство російських солдатів, але не припиняв вести бізнес-справи з окупантами, навіть у розпал повномасштабного вторгнення в Україну, переконуючи себе, що перебуває у безпеці.

Про бізнес-інтереси Богуслаєва, його погляд на війну в Україні, співпрацю з підсанкційним Іраном та лобістів у владі – у розслідуванні «Схем».

«Ми Вʼячеслава Олександровича бережемо, як око»

17 березня 2022-го. Британська розвідка звітує про те, що російське вторгнення «застопорилось на всіх фронтах». Водночас армія РФ продовжує гатити з артилерії по українських регіонах.

За кілька хвилин до 9-ї ранку цього дня президент корпорації «Мотор Січ» В’ячеслав Богуслаєв телефонує Анатолію Сітнову.

Сітнов – російський генерал-полковник у відставці, голова ради директорів московської компанії «Двигуни «Володимир Клімов – Мотор Січ», що здавна займається ремонтом двигунів українського виробництва «Мотор Січ», зокрема для військових РФ.

«Анатолію Петровичу, вітаю. Передай привіт усім там, починаючи від колишнього міністра. «Іскандер-М» впав на територію заводу», – каже Богуслаєв Сітнову.

«Колишній міністр», якому передає вітання Богуслаєв – це його знайомий, Сердюков Анатолій Едуардович, ексміністр оборони Росії. Нині – індустріальний директор авіаційного кластера «Ростєха» – головного виробника озброєнь для армії Росії.

– Нічого собі! «Іскандер» не може туди прилетіти, – реагує Сітнов.

– Ну, прилетіло до нас. Били вже вдруге по нас, бл***. Так що все це балачки, що мирне населення не треба чіпати. Все це ху*** (дурниці – ред.). Зараз ремонтую будівлю, вікна, приміщення, бл***. «Дякую» друзям передай там всім, бл***, – каже Богуслаєв.

– Передам обовʼязково.

– Якщо можеш якось вплинути… У Запоріжжі немає військ. На**я вони х***ять (бʼють – ред.) по Запоріжжю? Ідіоти, бл***.

Більше ніж за півтори години Богуслаєв набирає Петра Кононенка, щоб також повідомити про обстріл.

На момент розмови Кононенко обіймав посаду члена ради директорів «Мотор Січі». Нині досі керує російським підприємством «Борисфен», яке займається ремонтом та обслуговуванням авіадвигунів. Одним із засновників цієї російської компанії є «Мотор Січ».

– До нас на «Мотор Січ» прилетів «Іскандер-М», ракета прилетіла. Повибивала скло нам, а кажуть, що по мирному населенню не стріляють, бл***, – сказав Богуслаєв Кононенку.

– **б твою матір. Зараз передам, – відреагував Кононенко.

– Ви запускайте це серед Лєонова. Скажіть усім, що «Мотор Січ» бомблять. Зателефонуй йому, скажи: що ж ви, бл***, робите? І хай на нараді у міністра скаже, що Вʼячеслав Санич вам привіт всім передає. Він познайомився з «Іскандером-М», це ракета з кульками.

Згаданий Богуслаєвим Лєонов – це командувач протиповітряною обороною сухопутних військ Росії Олександр Лєонов.

Ще через годину після цієї розмови Богуслаєв знову набирає Кононенка і той повідомляє: його почули.

– Я йому подзвонив, він каже: «Ми знаємо, і завод тут ні до чого, ми завод бережемо, як зіницю ока», – прозвітував Коненко.

– Ну, добре-добре. Дякую, що ти вже повідомив там всім.

– Він каже: «Нехай Вʼячеслав Олександрович не переживає. Ми його бережемо, як око. Щоб людей зберіг».

«Народ же чекав визволителів, а прийшли, бл***, окупанти»

18 березня 2022-го. Цього дня в Росії влаштовують концерт на честь річниці незаконної окупації Криму та на підтримку «великої» війни проти України. Путін виступає у Москві і тішиться тому, як багато громадян Росії вітають повномасштабне вторгнення.

Тим часом в українському Маріуполі Донецької області в цей день з-під завалів зруйнованого армією РФ драмтеатру продовжують діставати загиблих та поранених.

В цей же день Богуслаєв обговорює обстановку в країні з Петром Кононенком, директором російського «Борисфену».

– Зараз спокійно у нас, тихо в Україні. Тихо сьогодні, – каже Богуслаєв.

– Я думаю, через Крим ми швидше до вас прийдемо. І як тільки пересунеться туди за Запоріжжя, і… Вони вже сплять і бачать, коли почнемо працювати, – розповідає йому Кононенко.

– Сьогодні, Петре, буде розмова китайського лідера Сі Цзіньпіна з Путіним. Його просили, щоб він на Путіна повпливав. Щоб Путін…

– Позиция Путіна – однозначно «ні», – перериває Богуслаєва Кононенко.

– Якщо Путін кінчить, потім націоналісти нас кінчать, бл***.

– Він не кінчить, він закінчить. Ну добре, – каже Кононенко.

– Дай Бог! – відповідає Богуслаєв.

Богуслаєв, судячи з розмов, підтримує дії російського режиму, хоч і потерпає від нього. Спочатку армійці РФ обстріляли його завод, а потім взагалі пограбували.

Ось розмова, датована 22 березня. Богуслаєв скаржиться Сітнову.

– Зайшли хлопці ваші. Грабіж страшний, бл***. Навіть я не думав, що таке буде, – сказав Богуслаєв.

– Наші не можуть грабувати, – відповів йому Сітнов.

– Я вам кажу, в мене взяли. Я не кажу по країні – у мене. В Херсонській області, Херсон, у мене Новотроїцький район, моє господарство «Айленд», паї. Заїхали в формі, два «Урали», завантажили сільгоспобладнання, два генератори, взяли мою вантажну машину, завантажили її та поїхали, – продовжує скаржитись Богуслаєв.

– Ну як завжди – грабуй награбоване, – каже на це Сітнов.

Богуслаєв значився бенефіціарним власником підприємства «Айленд», яке займається вирощуванням зернових, до кінця 2021 року. Про те, що Росія незаконно вивозить український врожай з окупованих територій, «Схеми» розповідали і раніше.

Тепер вже особисто Богуслаєв, на записаній правоохоронцями розмові, нарікає, як зерно крадуть у нього у Бердянську.

– У мене дев’ятий причал в Бердянському порту, я купив його. Позабирали компʼютери всі, хліб забрали з елеваторів, чужий, я ж на зберігання взяв. Все зсипали, вивезли. Взагалі незрозуміло. Я в шоці, бл***. Я не думав, що можуть. Ми можемо так. Мабуть, змовилися з бандитами, бл***, – сказав Богуслав Сітнову.

– Війна є війна, – відповів на це Сітнов.

– Ні, ну зачекай, я не вірю в це. Не повинно цього бути. Не повинно.

У розпорядженні «Схем» є супутникові знімки за той період, на яких можна побачити рух суден окупантів біля згаданого Богуслаєвим девʼятого причалу.

«Ні сіяти, ні орати не можу. Ні, це ху*** (дурня – ред.) повна. Треба про це не боятися говорити. Не по телевізору. Це ганьба, бл***, щоб я по телевізору ще говорив. А шепнути, сказати, що припиніть, бл***, щоб по армії пройшли чутки, що так не можна вчиняти. Народ обурюється. Народ же чекав визволителів, а прийшли, бл***, окупанти», – казав у тій же розмові 22 березня 2022 року Богуслаєв Сітнову.

Виходить, ані мародерство окупантів, ані обстріли Росією заводу не вплинули на позицію Богуслаєва.

Відповідно до розмов, які є у розпорядженні «Схем», український підприємець з російським паспортом знав, що завжди може звернутися до впливових товаришів в РФ і вирішити свої питання. Бо в основі цього – давня і грошовита співпраця.

«Скільки нам Росія замовила?»

«Нам забороняють працювати з білорусами та росіянами. Коли це закінчиться?» – казав в одному з інтервʼю Богуслаєв у 2019 році.

СБУ затримала В’ячеслава Богуслаєва наприкінці жовтня минулого року. Разом із цим правоохоронці вилучили у нього раритетні автомобілі, вогнепальну зброю, скіфське золото та предмети античних часів та часів Київської Русі.

Премія від російського уряду, ордени – Дружби та від РПЦ, подяка від Путіна за співпрацю та фото з ним же – а це вже те, що знайшли правоохоронці у близької Богуслаєву людини. Це все він залишив перед своїм затриманням на зберігання.

Публічно також можна зустріти прояви взаємної симпатії Богуслаєва з російською церквою, зокрема.

Наприклад, у 2014 році, президент «Мотор Січі» отримав від патріарха Кирила медаль – за внесок у відродження монастиря РПЦ.

В Україні Богуслаєва підозрюють у тому, що корпорація «Мотор Січ» за його керівництва незаконно постачала товари військового призначення для російської штурмової авіації.

Ще у 2019 році журналісти Bihus.Info розповідали, що «Мотор Січ», попри заборону на експорт, продовжувала постачати деталі для двигунів до військової техніки російської армії. Через іншу країну – Боснію і Герцеговину.

Судячи з розмов Богуслаєва, які відбувалися із його бізнес-партнерами з Росії, після 24 лютого він також залишався зацікавленим у співробітництві з країною-агресором.

– Ти список надіслав мені ось цих країн, які Росія… – казав Богуслав Сітнову в одній з розмов.

– Так, так, так, – відповідав Сітнов.

– Треба обходити цю справу. Шукайте. Друзів своїх шукайте.

Ця розмова між Сітновим та Богуслаєвим відбулась 17 березня 2022 року. За декілька днів російський бізнес-партнер Богуслаєва звітує: питання вирішили, «друзі» є.

– Як справи? Ви визначились з країною? Куди і як? – вже 22 березня запитував Богуслаєв у Сітнова.

– Так, ми визначились, готові реалізовувати вже. Тому як тільки буде команда – одразу все організуємо.

– Ми «вікно» знайшли. Давай, кажи нам, там Дзюба від вас їде сьогодні чи вже, може, поїхав. Ти повідомляй країну – і ми відправимо. Переводь гроші і все. У нас все буде нормально, – каже Богуслаєв.

– Все, домовились, – відповідає Сітнов.

– Реалізація йде нормально.

Згаданий Богуслаєвим Дзюба – це начальник департаменту зовнішньоекономічної діяльності «Мотор Січі» Олег Дзюба. Він був затриманий в один день з Богуслаєвим. Дзюбу теж підозрюють у роботі на державу-агресора.

Хоча сам він, вже в суді, обвинувачення заперечує.

«Я вважаю її (підозру – ред.) цілком необґрунтованою. І я вважаю, що її готували нашвидкуруч. Буквально нашвидкуруч», – сказав Дзюба на судовому засіданні.

У розпорядженні «Схем» є розмова, яка також свідчить про інше. У серпні 2022 року, на 8-й місяць повномасштабної війни Росії проти України, Дзюба та Богуслаєв віч-на-віч обговорюють схему постачання двигунів для цієї країни – називаючи їх «шпульками».

– Скільки нам Росія замовила? Я з Ватагіним говорив, – запитав Богуслаєв в Дзюби в розмові 5 серпня 2022-го.

– По «шпульках»? – уточнив Дзюба.

– Так, скільки ти хочеш відвантажити до кінця року?

– У мене близько 20 готових лежать у Волочиську, ми їх вивезли.

На Хмельниччині знаходиться Волочиський машинобудівний завод, який належить «Мотор Січі».

А згаданий Ватагін – це член ради директорів «ОДК-Климов». Це пітерське підприємство, яке, як зазначено на офіційному сайті, займається розробкою, виробництвом і обслуговуванням авіадвигунів, зокрема для військової авіатехніки, і входить до державного концерну «Ростєх».

– Ми не боїмося? Минулого разу вирішив з грошима Ватагін? Ця схема…, – каже в тій же розмові Богуслаєв.

– Схема робоча, так. Вони, коротше, через китайців. Китайцям – юані, китайці – нам. Але одразу скажу, що вони розрахувались, десь близько 9 мільйонів, – відповідає Дзюба.

Китайська компанія, ймовірно, це – China Taly Aviation Technologies (CTAT) Corp. (також відома під назвами «Тяньли» та «Китайская торгово-промышленная компания по авиационной науке и технике Тяньли» – ред.), якій у квітні 2022 року «Мотор Січ» відправляла запчастини для капітального ремонту декількох типів авіадвигунів.

І ця компанія з Китаю давно співпрацює з російською «ОДК-Климов», що входить до державного «Ростєху».

«Схеми» знайшли щонайменше одну публічну згадку про контракт між двома цими фірмами у 2012 році на капітальний ремонт двигунів вертольотів Мі-8, Мі-17 та Мі-24.

Про тривале співробітництво китайської компанії з оборонним комплексом Росії свідчать і дані з бази імпортно-експортних операцій ImportGenius. В тому числі і за 2022 рік.

Про співпрацю з російським концерном «Ростєх» у 2014 році публічно говорив і сам Богуслаєв.

«Не тільки ми просимо створити спільне підприємство, нас просять створити його», – казав Богуслаєв в інтервʼю у 2014-му.

Взагалі до 2014-го і після Богуслаєв вряди-годи згадував в інтерв’ю про плідне співробітництво з Росією.

Але після 24 лютого, судячи з розмов, записаних правоохоронцями, волів свій інтерес до російського ринку приховати.

Далі – розмова датована 27 липня 2022 року. Богуслаєв в кабінеті говорить із Павлом Касаєм, директором з маркетингу та торгівлі «Мотор Січі» та керівником дочірньої компанії цієї корпорації «Вертольоти МСБ».

– Сьогодні завезти і відвантажити «девʼятку» – теж проблема? – запитав Богуслаєв в Касая.

– Поки ні, але буде проблема, – відповів Касай.

– Ну, в нас просять нові «девʼятки», ми нічого не відповідаємо.

– Так, тому що, Вʼячеславе Саничу, туди боязко, так, як вони просять. Ось зараз прийшов до нас лист по цій «девʼятці», яку знайшли на збитому гелікоптері. Дайте все: контракт, кому відвантажували, коли відвантажували. За ними зараз ходять, за «девʼятками». Їх же знайшли в гелікоптерів. Тільки через це їх не даємо.

«Девʼятка» – це неофіційна назва моделі українського двигуна АІ-9, встановленого на ударному російському гелікоптері Ка-52.

На фото одного з таких збитих українськими силами навесні минулого року гелікоптера можна побачити назву моделі двигуна, виробленого «Мотор Січ» – згаданої «девʼятки».

«Нас затиснуть. Тим більше, треба йти з «девʼятки». Ми маємо маркування змінити, я казав вам про це. Щоб не було «МС». Просто номер – і все», – казав у тій же розмові 27 липня 2022-го Богуслаєв Касаю.

Під час судового засідання 25 січня 2023 року журналіст «Схем» Кирило Овсяний запитав у колишнього начальника департаменту зовнішньоекономічної діяльності «Мотор Січі» Олега Дзюби, як він може пояснити, що двигуни цього підприємства опинились у військових гелікоптерах РФ. Але той нічого не відповів.

Двигуни для Ірану

У розпорядженні «Схем» є документи, які свідчать про те, що «Мотор Січ» також раніше продавав таку модель двигунів – АІ-9 – підсанкційному підприємству Ірану. Це випливає з листування Богуслаєва та керівника іранської компанії за два роки.

Так, восени 2020-го іранський бізнесмен, директор компанії Turbine Engine Manufacturing Industries (також відома під назвою Design and Manufacturing of Aircraft Engines – ред.) пише на ім’я Богуслаєва листа, в якому пропонує узгодити всі питання щодо постачання та модернізації продукції «Мотор Січі». Мова йде про двигуни, які встановлюють як на невеликі транспортні літаки, так і на військові гелікоптери, зокрема типу Ка-52.

Примітно, що на момент листування ця іранська фірма вже перебувала під санкціями Євросоюзу, Британії та Канади. Через те, що знайшли зв’язки між нею та державною оборонною промисловістю Ірану. На сайті НАЗК ця компанія також вказана як виробник іранських дронів Shahed.

Судячи з відповіді Богуслаєва, про санкції він знає. А тому пропонує залучити посередника з Білорусі. А саме – державну компанію «Бєлвнєшпромсєрвіс». З якою торгувати українським підприємцям не заборонено.

У США ця білоруська фірма вже давно під санкціями – за торгівлю з військово-промисловим комплексом Сирії та Ірану.

Бізнес-партнер з Ірану погоджується як з ідеєю посередництва, так і з пропозицією зустрітися у Мінську.

У складі переговорників від «Мотор Січі» – згаданий раніше Олег Дзюба, нині обвинувачений у посібництві державі-агресору разом з Богуслаєвим.

«Олеже, ти теж? Надовго тебе?»

На момент публікації розслідування В’ячеслав Богуслаєв перебував у буцегарні. Сторона обвинувачення – Офіс генерального прокурора – клопотала про продовження терміну тримання його під вартою до 6 квітня.

– Офіційно посада почесний президент «Мотор Січі» не передбачає будь-яких адміністративно-господарських функцій. Керування підприємства будь-якого офіційно немає, – сказав журналістам «Схем» адвокат Богуслаєва Руслан Волинець.

– А яку він вів діяльність?

– Він як почесний президент… Розумієте, в чому суть його роботи була – що багато хто його знає, він когось знає. А ви розумієте, що договір можна укласти, а можна довго його не виконувати, а якщо ти маєш якийсь особистий рівень контакту з якимось директором українського підприємства, так? То можна йому зателефонувати, з ним поспілкуватись, і тому цей договір і працює.

– Він підписував якісь документи, звертався до представників інших компаній?

– Ні. Ці функції виконує спеціальна структура «Мотор Січі».

Судові засідання відбуваються у закритому форматі – через оголошення даних, які вважаються військовою таємницею. Тож поспілкуватись особисто з Богуслаєвим журналісти мають можливість лише тоді, коли на нього вдягають кайданки.

– Пане Богуслаєве, можете прокоментувати…?– звернувся до Богуслаєва журналіст «Схем» після судового засідання.

– До адвоката, – відповів Богуслаєв.

– А щодо російського паспорта можете прокоментувати? – запитав журналіст, проте Богуслаєв сказав, що всі запитання – «до адвоката».

Ця розмова відбулась 14 грудня минулого року. На той момент «Схемам» вже вдалось з’ясувати і опублікувати дані про те, що Богуслаєв з 2000 року приховував своє російське громадянство та нерухомість у Москві, яку мав із 2002-го.

Вдруге поговорити з Богуслаєвим, після засідання 25 січня цього року, журналістам також не вдалось.

– Пане Богуслаєве, а чи були представники влади, які допомагали лобіювати інтереси «Мотор Січі» у найвищих колах, зокрема, у Генеральному штабі чи Верховній Раді? – запитав журналіст.

В цей момент Богуслаєв зустрів у коридорі свого колишнього підлеглого Олега Дзюбу.

– Олеже, ти теж? Надовго тебе? – сказав Богуслаєв, звертаючись до Дзюби.

– Пане Богуслаєве? – повторив журналіст.

– Потім-потім, – сказав Богуслаєв.

«Ця жінка ніколи не підвела нікого»

Питання щодо лобістів, яке поставили журналісти «Схем», має підґрунтя. Слухаючи розмови керівника «Мотор Січі» та вивчаючи його діяльність, журналісти поспілкувались з десятками людей, дотичних до військової сфери, та з фахівцями із питань авіаційної галузі. Всі вони вказують на те, що Богуслаєву вдалось зібрати команду лобістів його бізнес-інтересів як за межами країни – в Росії, Китаї, Ірані, Білорусі, так і всередині України.

«Мотор Січ» – велика потужна компанія-корпорація, яка мала багато людей, які її просували», – каже військовий аналітик та голова фонду «Повернись живим» Тарас Чмут.

«Схемам» вдалось ідентифікувати декількох впливових осіб, наближених до Богуслаєва.

«Мотор Січ» мав активних лобістів, які… Я не буду називати ім’я та прізвище цієї жінки, але в воєнних колах її всі знають. Вона активно просувала і лобіювала саме «Мотор Січ». На відміну від державного «Авіакону», наприклад. За відгуками, «Авіакон» робив більш якісну продукцію», – розповів Тарас Чмут.

Розмови Богуслаєва та джерела «Схем» дозволили встановити ім’я лобістки «Мотор Січі» на найвищому державному рівні – це Наталія Борисівна Ульяненко.

Публічно можна знайти згадки про декілька посад, які вона обіймала або продовжує обіймати. Керівниця київської філії «Мотор Січі», помічниця ще народного депутата Богуслаєва, співробітниця «Укрспецекспорту», до 2020-го – радниця начальника Генштабу на громадських засадах. Але ключове – вона завжди з’являлась там, де це було потрібно для корпорації і Богуслаєва.

Вплив та заслуги Ульяненко Богуслаєв цінить настільки високо, що в ефірі запорізького телеканалу, який належить «Мотор Січі», у 2021 році з нагоди вручення їй президентської нагороди навіть присвятили окремий випуск.

«Вона працювала у нас в офісі в Києві і працювала в «Укроборонпромі», «Укрспецекспорті». Її знають, памʼятають ще з Радянського Союзу, памʼятають всі ці 30 років. І завжди кажуть, що ось ця жінка ніколи не підвела нікого», – казав Богуслаєв у цьому промо-відео і додавав: Наталія Борисівна вміє працювати із замовниками.

«Її робота – найголовніше. Вона вміє працювати з замовниками, яких ми шукаємо. Щодня», – розповідав Богуслаєв про Ульяненко.

Ім’я Ульяненко часто лунає у розмовах Богуслаєва як тієї людини, яка може вирішувати питання на рівні Генерального штабу України. Від контрактів – до розв’язання проблем корпорації.

«Наталія Борисівна зʼясовує. По-перше, треба начальнику дати телеграму… Начальнику Генштабу?» – казав в одній з розмов Богуслаєв.

– У чому саме полягала ваша роль в діяльності «Мотор Січі»? – запитав журналіст «Схем» в Ульяненко.

– Коли я вже прийшла працювати на основну роботу в «Мотор Січ», я займалась виключно силовиками. Тобто, виконанням держоборонзамовлення. Замовлення, які потрібні були для силових структур: прикордонники, МВС, Нацгвардія, Міністерство оборони. Тобто, контролювала всі ці контракти, які підписували.

– Ви обіймаєте зараз якусь посаду у Генеральному штабі?

– Я була радником на громадських засадах ще у Муженка, потім у Хомчака, потім у Залужного. У Залужного… до усіх цих подій. Жовтень 2022-го. 22 жовтня його (Богуслаєва – ред.) заарештували, а 25 жовтня мене звільнили.

– Як ви можете прокоментувати звинувачення Богуслаєва у посібництві державі-агресору?

– Не можу дати цьому оцінку. Мені самій це якось, мʼяко кажучи, боляче чути. Але коментувати я не можу. Тому що я не була в курсі цих питань.

Лобісти «Мотор Січі» у «Слузі народу»

Ще двоє впливових вихідців з «Мотор Січі» – нині народні депутати, «слуги народу».

Один з них – це Геннадій Касай, брат директора з маркетингу підприємства – Павла. Згадана Наталія Ульяненко значиться помічницею цього народного депутатата.

Геннадій Касай – член комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Через цей комітет проходять погодження оборонних замовлень, зокрема в авіаційній галузі, а також питання, пов’язані з різноманітними потребами військових.

Раніше на заводі Геннадій Касай відповідав за виробничі питання, нині і досі очолює однойменний спортивний клуб.

Колега Касая по президентській фракції – народний депутат з бюджетного комітету Артем Кунаєв – також працював на керівних посадах у «Мотор Січі» до депутатства і прямо вказує це в своїй біографії.

«Схеми» знайшли депутатський запит, ініційований Касаєм і підписаний, в тому числі, Кунаєвим. У ньому парламентарі, звертаючись до тодішнього прем’єр-міністра, просять зменшити кількість гелікоптерів, куплених за кордоном, та «перерозподілити вивільнені кошти» на закупівлю «вертольотів вітчизняного виробництва». Згадуючи повітряні борти, які розробляють на «Мотор Січі».

«Радянська школа вертольотів, вона досить специфічна – це важкі машини броньовані, ставка робиться на некерованість озброєння, реактивні гармати, реактивні снаряди. Західна техніка, вона орієнтована на використання високоточної зброї з більших відстаней. Тобто за критеріями якість-вартість продукція «Мотор Січі» сильно поступається», – каже член правління «Українського мілітарного центру» Юрій Збанацький.

«Схеми» звернулись за коментарями до народних депутатів. Артем Кунаєв на дзвінки та повідомлення поки не відреагував. А ось що пояснив «Схемам» Геннадій Касай.

– Я там опікувався тим, щоб були замовлення у підприємства «Мотор Січ», а не закуповували їх за кордоном. Я не бачу тут ніяких конфліктів інтересів. Тому що за підприємством «Мотор Січ» стоять люди. Це наші виборці, які за нас голосували, і якщо в них не буде роботи, то що вони будуть робити, я не знаю, – сказав Геннадій Касай.

– Як ви ставитесь до того, що В’ячеслава Богуслаєва звинувачують у пособництві державі агресору? – запитав журналіст.

– Я чекаю… Якщо там буде доказана його провина – значить, зрадник. А якщо не буде доведена, то, значить, хтось там робить помилку. Але в час війни неприпустимо ані фінансувати тероризм, ані щось робити, якісь справи з країною-агресором. Суд доведе – ну тоді…

«Мотор Січ» – одне з найбільших українських підприємств у світі з випуску двигунів для літаків та гелікоптерів, а також промислових газотурбінних установок.

У листопаді, вже після затримання Богуслаєва, президент Зеленський заявив про перехід цього важливого підприємства під контроль держави. На «Мотор Січі» призначили нового керівника та переобрали наглядову раду.

За даними джерел «Схем», з заводу вже була звільнена частина лояльного Богуслаєву менеджменту.

І, як зазначили у Міноборони, «відтепер стратегічне підприємство працюватиме у режимі 24/7 на задоволення оборонних потреб держави».

“Антикорупційна правда”

Сообщение Анатомія зради: Таємні розмови президента «Мотор Січі» про армію Росії і бізнес з агресором появились сначала на Антикорупційна правда.

Але яка штука – ці дані не оновлювалися вже кілька років. А передостаннього керівника пароплавства, Олексія Хом’якова, було звільнено з величезним скандалом після того, як сплив факт безоплатної передачі флоту УДП до статутного фонду угорської фірми, пише “Антікор“.

Сталося це наприкінці квітня 2021 року, а за цим фактом СБУ відкрило кримінальне провадження за ознаками статті 111 КК України (Державна зрада).

Однак справа висить мертвим вантажем уже майже рівно два роки, а скільки ж залишилося від колишнього гіганта дунайських річкових перевезень, що замикав на себе п’яту частину вантажопотоку річки, ніхто не знає.

Тим, хто вникав у ситуацію, вона дещо нагадує те, що сталося на зорі Незалежності з флотом Чорноморського морського пароплавства, яке з благословення Кравчука було продано на метал. І від найпотужнішого морського флоту колишнього СРСР, який дістався Україні, залишилися спогади та рахунки у швейцарських банках.

Мабуть, приклад родичів першого президента надихнув організаторів схеми розпилювання Дунайського пароплавства. Щоправда, вони вирішили чинити не так тупо, як Кравчук, а вивести з пароплавства найкращі судна та найцікавіші активи, переоформивши їх на підставні фірми з метою подальшої експлуатації.

Саме тому в УДП у 2019 році міністр інфраструктури Криклій і призначив Олексія Хомякова, спочатку з приставкою в.о., директором Українського дунайського пароплавства:

Щоправда, судилося йому керувати підприємством недовго, але почав Хом’яков, як і всі нові начальники, з критики «папиредників» та обіцянок перетворити пароплавство на золоте джерело для держави.

Продовжив він також, як і всі призначенці нової влади (а 2019 року влада у нас якраз змінилася) – з безмежного крадіжки. Яке відрізнялося таким же безмежним нахабством. Тому що схема з виведення флоту УДП з державної власності, хоч і була ефективною (у разі удачі), але відрізнялася прямолінійністю та повною зневагою до правоохоронних органів країни.

Втім, підстави для таких дій були – куратор і покровитель Олексія Хомякова, Владислав Криклій, який прийшов на посаду міністра інфраструктури з надр МВС, де він створював схематози у структурах сервісних центрів, користувався підтримкою могутнього на той момент Авакова, який зумів вчасно перевзутися і залишитись. зміною влади.

Схема розкрадання пароплавства полягала в наступному. Хом’яков спільно зі своїми спільниками створив угорську компанію BSC Business Shipping Company, щоб передати до статутного фонду цієї компанії, яка нібито є єдиним оператором, весь флот УДП.

Згідно з його планом, флот мав піти під угорський прапор, стати заставним майном у забезпеченні фіктивних кредитів, які ніхто не збирався повертати. Після цього заставне майно мало залишитися у володінні кредиторів, за якими стояли Криклій і Хом’яков.

Від схеми Кравчука це відрізнялося тим, що флот Дунайського пароплавства, а це на той момент кілька сотень суден, не різався за підсумками його крадіжки на метал, а продовжував працювати. Але вже на кишеню не держави Україна, а її нових власників. Також обидва аферисти накинули оком на будівлю головного агентства пароплавства в столиці Угорщини за адресою Marcius 15 sguare вартістю 16 мільйонів доларів.

Для здійснення плану Хом’яков створив дві угорські доньки УДП: TRANSHOLD Kft (96% – УДП) та TRANSSHIP Kft (40% – УДП, 60% – TRANSHOLD Kft).

Після цього, в обхід процедури, без необхідних погоджень із Фондом держмайна, дорога будівля Хом’яков передає на баланс «TRANSHOLD Kft». І ось уже будівлею розпоряджається не держава Україна, а простий угорець Pal Sovag, за сумісництвом товариш по чарці Хомякова.

Однак, як завжди, щось пішло за планом. Чи то Криклій переоцінив свої можливості, чи знайшлися інші охочі на майно пароплавства, але в кабінет до Олексія Хом’якова раптово нагрянули оперативники СБУ та ГБР. Схему було заблоковано, нехай і частково.

Результатом стала відставка Хомякова з посади та кримінальна справа, яку, втім, ніхто не розслідує – Криклій таки зміг прикрити свого спільника, рятуючи свою власну дупу. Хоча й поплатився кріслом міністра. Заради справедливості варто зазначити, що Криклія «пішли» з міністра не лише за аферу з Дунайським пароплавством, що невдала, але вона теж була причиною.

Наразі, як уже говорилося, Олексій Хом’яков є фігурантом кримінальної справи за статтею «Державна зрада», яка висить мертвим вантажем у надрах СБУ та ГБР.

А Українське дунайське пароплавство намагається повернути собі бодай частину того, що в нього було вкрадено. Для цього воно звернулося до угорських правоохоронців:

У справі фігурує один із виконавців, проте цілком можливо, що угорська поліція таки доведе хоча б цей епізод до кінця – навряд чи угорські правоохоронці настільки корумповані, як їхні українські колеги, і сумнівно, щоб Криклій мав вплив на Угорщину.

Тим більше, що вивести весь флот із власності України на підставну угорську фірму не вийшло. Що саме, окрім будівлі пароплавства в Будапешті, вдалося вкрасти з пароплавства під керівництвом Олексія Хомякова, а що вкрасти не встигли, поки що точно невідомо. Це має показати аудит підприємства, який чомусь затягується.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Як Олексій Хом’яков під керівництвом Владислава Криклія пограбував Українське дунайське пароплавство появились сначала на Антикорупційна правда.