За даними розслідування, Пекар обійняв посаду заступника директора ДБР у 2025 році, однак відомостей про проведення відкритого конкурсу немає. Попри це, він отримує значний дохід — понад 3 мільйони гривень на рік, а також користується службовим автомобілем преміум-класу.

До переходу в ДБР посадовець понад два десятиліття працював у податковій міліції. За кілька років у Бюро він, за інформацією джерел, пройшов шлях від рядового співробітника до керівної посади. Таке стрімке кар’єрне зростання відбувалося паралельно зі змінами у фінансовому становищі його родини.

Зокрема, бізнес дружини Анна Пекар демонстрував активне зростання. Вона розширила діяльність, запустила власне виробництво косметики та навіть зареєструвала компанію за кордоном. На цьому фоні почали з’являтися й значні інвестиції у нерухомість.

Упродовж кількох років родина придбала квартиру у центрі Києва, офісне приміщення та будинок у котеджному містечку «Золоче». Загальна вартість цих активів оцінюється у сотні тисяч доларів.

Водночас дорогі об’єкти нерухомості з’явилися і у близьких родичів посадовця. Його батько придбав комерційне приміщення, а теща стала власницею нерухомості у столичному житловому комплексі бізнес-класу. При цьому джерела фінансування цих покупок залишаються неясними.

Додаткові питання викликають і можливі зв’язки із приватними компаніями. За інформацією журналістів, після призначення Пекаря в ДБР одна з фірм почала отримувати контракти від відомства на значні суми. Її діяльність пов’язана з кібербезпекою, а керівник має професійний бекграунд, подібний до самого посадовця.

Сам Пекар у відповідь на запити заперечує будь-які неформальні зв’язки з представниками компанії та зазначає, що не бере участі у закупівельних процедурах.

У підсумку розслідування піднімає питання щодо прозорості кадрових призначень, відповідності доходів і витрат, а також можливих конфліктів інтересів у діяльності посадовців ДБР.

“Антикорупційна правда”

Сообщение «Таємний» заступник ДБР: як Ростислав Пекар отримує мільйони і приховує посаду появились сначала на Антикорупційна правда.

Згідно з оприлюдненими даними, у портфелі політика іноземні державні та корпоративні облігації оцінюються приблизно у 2,3 мільярда гривень, тоді як вкладення в ОВДП становлять близько 1,1 мільярда гривень.

Найбільша частка інвестицій припадає на облігації уряду США. Також значні суми розміщено у державних паперах Туреччини. Окрім цього, у портфелі присутні боргові інструменти низки європейських країн, зокрема Німеччини, Румунії, Австрії та Угорщини, а також інших держав.

Корпоративний сегмент інвестицій представлений широким переліком міжнародних компаній. Йдеться про фінансові, енергетичні та телекомунікаційні корпорації світового рівня, що формують диверсифікований інвестиційний портфель.

Фінансові показники політика також демонструють значне зростання доходів. За 2024 рік його задекларовані прибутки перевищили 4,6 мільярда гривень, що суттєво більше порівняно з попередніми роками. Основними джерелами доходу залишаються дивіденди, прибуток від цінних паперів та надходження від корпоративних активів.

Окрему увагу привертає зростання обсягів інвестицій за кордон. Якщо раніше йшлося про сотні мільйонів гривень, то за останній звітний період ця сума перевищила мільярд гривень. Частина таких операцій здійснювалася через іноземні фінансові інструменти, зокрема із залученням швейцарських структур.

На цьому тлі варто враховувати й політичний контекст: у 2025 році щодо Порошенка були застосовані санкції рішенням РНБО. Водночас він залишається одним із найбагатших українців, посідаючи провідні позиції у рейтингах статків.

Загалом структура його активів демонструє орієнтацію на глобальні фінансові ринки та диверсифікацію ризиків через іноземні інструменти.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Петро Порошенко виводить мільярди за кордон: іноземні облігації вдвічі більші за ОВДП появились сначала на Антикорупційна правда.

Ключову роль у цій історії відіграє компанія ТОВ «2К», яка раніше діяла під назвою ТОВ «ПРЕ МАТЧ». Попри значний статутний капітал — понад 56 мільйонів гривень — структура була переоформлена на нову власницю за суму, яка виглядає непропорційно малою, що може свідчити про формальний характер угоди.

Додаткові питання викликає факт отримання ліцензії на домен prematch.com.ua, незважаючи на судову заборону, пов’язану зі спором щодо бренду. Таким чином, компанія продовжила діяльність, фактично ігноруючи обмеження, встановлені судом.

Формальна власниця бізнесу має бекграунд у сфері мікрокредитування, де працювала в компанії, пов’язаній із Романом Катеринчуком. Її професійне середовище тісно переплітається з рядом фінансових структур, у яких фігурують особи з його орбіти.

У схемі також простежуються компанії, що мають ознаки транзитних або технічних підприємств. Через них могли здійснюватися фінансові операції, спрямовані на перерозподіл коштів і маскування їх походження.

Розслідування вказує і на ширші зв’язки — зокрема, з політичними та бізнесовими колами, які мають досвід роботи в державних структурах і великих корпораціях. Ці контакти можуть пояснювати стійкість бізнесу та його здатність працювати попри формальні обмеження.

Окремий напрямок — участь у схемі компаній із мінімальною діяльністю, де фігурують особи без очевидного досвіду у фінансовій сфері. Це може свідчити про використання номінальних керівників або підставних структур.

Також простежується регіональний аспект, де окремі фігуранти пов’язані з бізнесом і політичними колами, що раніше фігурували у гучних справах.

У підсумку ця історія демонструє багаторівневу систему, в якій гральний бізнес поєднується з фінансовими інструментами, кадровими зв’язками та політичним впливом. Саме така комбінація, за версією авторів розслідування, дозволяє подібним структурам функціонувати навіть у складному регуляторному середовищі.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Казино під прикриттям: як Prematch обходить закон і судові рішення появились сначала на Антикорупційна правда.

Публічно Штілерман позиціонує себе як інженера, який залишив роботу в РФ після початку війни. Однак дані з відкритих реєстрів свідчать, що його бізнес-активність у Росії могла тривати значно довше. Зокрема, під своїм попереднім прізвищем Данилов він був пов’язаний із низкою компаній у РФ, включно з аграрними та нерухомими проєктами, і залишався серед засновників деяких із них до 2021 року.

Окремий інтерес викликає його участь у компаніях, пов’язаних із земельними активами у Підмосков’ї. Судові процеси щодо цих активів тривали навіть у 2023–2024 роках, що свідчить про збереження інтересу до бізнесу в Росії.

Крім того, у російських джерелах фігурують дані про продаж активів, пов’язаних із Штілерманом, включно із заставним майном та корпоративними правами, що реалізовувалися вже після початку повномасштабної війни.

Станом на 2026 рік він також залишається пов’язаним із компанією, зареєстрованою в Москві, що здійснює комерційну діяльність. Це створює додаткові питання щодо фактичного розриву з бізнесом у країні-агресорі.

Особиста історія Штілермана також містить суперечності. Він навчався у Москві, мав російське громадянство та працював у структурах, пов’язаних із оборонною сферою РФ. Сам він заявляє, що відмовився від російського паспорта, однак ці твердження частково не узгоджуються з відкритими даними.

В Україні його діяльність пов’язана не лише з оборонною сферою, а й з бізнес-партнерами з різних галузей — від ІТ і фінансів до медіа та кіноіндустрії. Частина з цих зв’язків виглядає нетипово для класичного інженерного середовища.

Додаткову увагу привертає участь його оточення у нових компаніях і громадських організаціях, де фіксуються різкі зміни фінансових показників або відсутність зрозумілої діяльності.

У підсумку формується складний і суперечливий портрет: з одного боку — розробник сучасного озброєння, з іншого — людина з тривалими бізнес-зв’язками в Росії та неоднозначною біографією. І саме ця подвійність стає ключовим предметом уваги журналістів.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Розробник «Фламінго» і російський слід: що відомо про бізнес Дениса Штілермана появились сначала на Антикорупційна правда.

За наявними даними, така «зачистка» ведеться комплексно: через судові позови, скарги на авторські права та технічні маніпуляції з пошуковою видачею. Один із методів полягає у створенні фейкових «першоджерел», після чого подаються скарги на нібито порушення авторських прав, що дозволяє видаляти матеріали з пошукових систем.

На цьому тлі особливу увагу привертає низка скандалів, пов’язаних із банком. Один із найбільш резонансних — історія з боргом перед «Укренерго» на суму близько 1,2 мільярда гривень. Після того як компанія United Energy не виконала своїх зобов’язань, банк «Альянс», який виступав гарантом, відмовився погашати борг, що призвело до затяжних судових процесів.

Паралельно розслідується кримінальна справа, у межах якої фігурує колишня голова правління банку. Додатковий резонанс викликала спроба передачі хабаря представникам антикорупційних органів з метою вплинути на хід справи.

Окремий напрямок — так званий «Міндічгейт», у якому банк розглядається як можливий фінансовий інструмент для обслуговування потоків коштів, пов’язаних із енергетичними проєктами. У публікаціях припускається, що через фінансові операції могли здійснюватися схеми з переведення безготівкових коштів у готівку.

Також у відкритих джерелах з’являлися твердження про можливі операції з виведення коштів за межі України, включно з Російською Федерацією, а також про участь у фінансуванні структур на окупованих територіях. Ці звинувачення поки що залишаються предметом перевірок і дискусій.

Після серії скандалів, за даними джерел, почався процес диверсифікації активів. Кошти могли виводитися з банківського сектору та інвестуватися у нові напрями — зокрема в енергетику, аграрний бізнес і ІТ. Було створено низку компаній і фондів, через які здійснювався перерозподіл фінансових потоків.

Попри спроби зменшити інформаційний тиск, інтерес правоохоронних органів до діяльності банку не зникає. У різні періоди проводилися слідчі дії, включно з обшуками, а також тривають перевірки щодо фінансових операцій і можливих порушень.

У підсумку складається ситуація, в якій паралельно існують дві реальності: одна — публічна, де негативні згадки поступово зникають, інша — фактична, де накопичуються питання до діяльності банку та його менеджменту. І саме ця різниця стає ключовою причиною інформаційної боротьби навколо «Альянсу».

“Антикорупційна  правда”

Сообщение Павло Щербань і банк «Альянс»: як зачистка інтернету приховує гучні скандали появились сначала на Антикорупційна правда.

У фокусі — компанії під назвою «Водолія», пов’язані з родиною Логачових та їхнім бізнес-партнером Віталієм Виборновим, який має громадянство Російської Федерації. За наявною інформацією, одна з таких структур могла діяти на окупованій території Луганської області ще з 2015 року і не припинила роботу після 2022 року.

Паралельно компанія з аналогічною назвою функціонувала на підконтрольній Україні території та демонструвала значні фінансові показники. За кілька років її дохід перевищив сотні мільйонів гривень. Водночас, за даними російських реєстрів, бізнес на окупованій території також приносив прибуток, хоча і значно менший за масштабами.

Низка фактів може свідчити про збереження контролю над активами. Зокрема, родичі посадовця брали участь у судових процесах на окупованій території, а окремі члени родини отримували ідентифікаційні номери, видані окупаційною владою. Бізнес-партнер родини проживає в Криму, має російський паспорт і регулярно відвідує Луганськ.

Додатково привертає увагу створення у 2023 році нової компанії «Водолія груп», засновниками якої стали представники родини Логачових разом із тим самим партнером.

Водночас офіційна позиція Генеральної прокуратури полягає в тому, що бізнес на окупованих територіях було втрачено ще у 2014 році, а подальші зміни в реєстрах є наслідком дій окупаційних адміністрацій.

Попри це, зібрані журналістами дані дозволяють припустити, що зв’язок із бізнесом на тимчасово окупованих територіях міг зберігатися і після початку повномасштабної війни.

У підсумку ця історія піднімає питання не лише про економічну діяльність, а й про можливі ризики подвійної присутності бізнесу в умовах війни.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Бізнес на дві сторони: як родина замгенпрокурора Віктора Логачова могла працювати і в Україні, і в «ЛНР» появились сначала на Антикорупційна правда.

За матеріалами слідства, посадові особи військової частини А0312 у Полтавській області організували закупівлю регенеративних патронів РП-5М у змові з представниками приватної компанії. Загальна сума контракту склала понад 3,2 мільйона гривень.

Після перерахування коштів постачальнику вони були розподілені між низкою підприємств із ознаками фіктивності. Серед них — компанії, які не здійснювали реальної господарської діяльності, але використовувалися для транзиту фінансів і створення видимості законних операцій.

Податковий аналіз показав, що окремі фірми не мали підтверджених закупівель товару, а документи, які б засвідчували походження продукції, взагалі були відсутні. Це вказує на можливу схему легалізації коштів через підставні структури.

Ключовим елементом справи стала експертиза, яка встановила походження продукції. Згідно з висновками фахівців, регенеративні патрони були виготовлені на підприємстві в Російській Федерації. Йдеться про завод «Тамбовмаш».

Цей факт може свідчити про ймовірне незаконне ввезення військової продукції на територію України в умовах збройного конфлікту, що додає справі особливої ваги.

До кола причетних слідство відносить не лише представників бізнесу, а й низку посадових осіб військової частини. Зокрема, йдеться про керівництво частини, відповідальних за технічні рішення, фінансовий контроль, проведення тендерів, а також осіб, які підписували документи про приймання продукції.

Окрему роль у схемі, за версією слідства, відіграв директор компанії-постачальника та пов’язані з ним структури, які могли забезпечувати фінансову частину операцій.

У підсумку ця справа демонструє складну багаторівневу систему, де оборонні закупівлі перетинаються з фінансовими махінаціями, а походження продукції викликає серйозні питання щодо безпеки та контролю.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Патрони з Росії і фіктивні фірми: деталі справи Євгена Пулі появились сначала на Антикорупційна правда.

Втім, сам банк продовжує фігурувати у низці гучних історій. Однією з найбільш резонансних стала справа, пов’язана зі спробою передачі хабаря детективам НАБУ та прокурорам САП у контексті розслідування збитків «Укренерго». Крім того, у відкритих джерелах неодноразово з’являлася інформація про штрафи від Нацбанку за порушення правил фінансового моніторингу, проблеми з виконанням гарантій перед державними структурами та претензії до достовірності звітності.

Попри це, «Альянс» залишається на ринку. Серед можливих причин називають неформальний політичний вплив. Зокрема, йдеться про заступника голови Офісу Президента Ростислава Шурму, якого пов’язують із головою наглядової ради банку Павлом Щербанем. За словами джерел, саме ці зв’язки можуть забезпечувати банку певний рівень захисту як від регулятора, так і від правоохоронних органів.

Формально ключовим акціонером установи є Олександр Сосіс, однак у банківських колах давно вважається, що стратегічні рішення зосереджені в руках Павла Щербаня. Його кар’єра охоплює низку фінансових установ, частина з яких у різні роки асоціювалися з ризиковими або сумнівними операціями.

З 2018 року Щербань безпосередньо пов’язаний із «Альянсом», де пройшов шлях від топменеджера до голови наглядової ради. Паралельно він поступово нарощував свою частку в банку, отримавши дозвіл на придбання понад 25% акцій.

На ринку також циркулює думка, що «Альянс» може виконувати функції так званого «схемного банку» — інструменту для обслуговування тіньових фінансових потоків. Зокрема, мова йде про операції, пов’язані з гральним бізнесом, частина якого може працювати поза межами правового поля.

Окремий інтерес викликають бізнес-активи, пов’язані зі Щербанем. Серед них — газовидобувна компанія, аграрні активи та ІТ-напрям, що об’єднує кілька компаній, орієнтованих на фінансові технології. У деяких випадках джерела припускають, що реальними інвесторами цих проєктів можуть бути інші впливові особи, зокрема представники влади.

Попри значні інвестиції, частина бізнесів демонструє збитковість, що викликає додаткові питання щодо їхньої економічної доцільності та справжніх цілей.

У підсумку формується картина, де банківська установа, політичні зв’язки та різнопрофільні бізнес-інтереси переплітаються у складну систему. І хоча офіційно більшість процесів виглядає законною, накопичення скандалів і підозр створює підґрунтя для подальших розслідувань.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Банк «Альянс» і тінь Ростислава Шурми: як фінансова установа намагається зачистити сліди скандалів появились сначала на Антикорупційна правда.

За даними слідства, у 2026 році було викрито корупційну схему в системі постачання продуктів для підрозділів ЗСУ. Ключову роль у ній відігравав начальник продовольчої служби однієї з військових частин, який отримував значні «відкати» за сприяння постачальникам. Йшлося не лише про фінансові махінації, а й про системні недопоставки та постачання неякісної продукції.

До цієї історії веде Буський консервний завод — підприємство, яке роками входило до числа ключових постачальників для армії. Серед його співзасновників — особи, тісно пов’язані з оточенням Плешкова, зокрема Роман Соловей, який є не лише його сусідом, а й партнером у низці бізнесів.

Через ці зв’язки простежується і ширша мережа. Соловей разом із Плешковим та іншими партнерами фігурував у компаніях, що потрапляли у поле зору правоохоронців через діяльність конвертаційних центрів. За матеріалами справ, такі структури забезпечували переведення коштів у готівку, мінімізацію податків та легалізацію доходів. Обіг одного з таких центрів, за оцінками, сягав близько 1,7 млрд гривень щомісяця.

Паралельно фіксуються інші епізоди. У попередні роки Буський консервний завод уже потрапляв у кримінальні провадження через постачання до військових частин продукції неналежної якості. Зокрема, йшлося про прострочені консерви та невідповідність стандартам, що, за даними перевірок, могло призвести до масових розладів здоров’я серед військових.

Ділові зв’язки Плешкова виходять далеко за межі одного підприємства. Через низку компаній та партнерів простежується зв’язок із представниками податкових органів, фармацевтичного бізнесу та іншими структурами, які фігурували у справах щодо ухилення від сплати податків і відмивання коштів.

Окремий пласт — політичні та історичні зв’язки. Тарас Плешков у минулому був помічником народного депутата Михайла Добкіна, а його родина понад два десятиліття мала стосунок до бізнесів, пов’язаних із представниками колишньої «Партії регіонів» та оточення Віктора Медведчука. Зокрема, мисливське господарство «Надбужжя», пов’язане з родиною, тривалий час асоціювали з так званою «дачею Медведчука».

Спроби зберегти контроль над активами тривають і зараз. Через нові компанії родина намагалася знову отримати в оренду значні земельні масиви на Львівщині, однак ці наміри були зупинені після розголосу.

Також у сфері інтересів партнерів фігурують об’єкти нерухомості, включно з військовими складами, які, за рішенням суду, довелося повернути державі після незаконної приватизації.

У підсумку вимальовується складна система, де бізнес-інтереси, державні закупівлі та старі політичні зв’язки переплітаються в єдину мережу. І поки країна витрачає мільярди на забезпечення армії, частина цих коштів, за версією слідства, могла осідати у приватних структурах через сумнівні схеми.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Мільярди на армії: як бізнесмен Тарас Плешков заробляє на тендерах і зв’язках з людьми Медведчука появились сначала на Антикорупційна правда.

Правоохоронці офіційно не розкривають ім’я фігуранта, однак за інформацією з відкритих джерел, підозру отримав народний депутат Олександр Качний. Йому інкримінують статтю 368-5 Кримінального кодексу України — незаконне збагачення.

За версією слідства, упродовж 2020–2021 років депутат набув у власність майно, яке суттєво перевищує його фінансові можливості. Йдеться про квартиру в центрі Києва площею понад 130 квадратних метрів, вартістю понад 5,6 млн гривень, а також дорогий ремонт і облаштування цього житла, що обійшлися ще приблизно в таку ж суму. Додатково фігурує котедж із земельною ділянкою в курортному Коблевому, вартістю майже 1,7 млн гривень.

Загальна сума цих активів, за оцінками слідства, перевищує задекларовані доходи депутата на 12,7 млн гривень.

Окрему увагу слідство приділяє способу оформлення майна. Формально всі активи були записані на іншу особу, однак фактично користувався ними сам депутат. Зокрема, встановлено, що з кінця 2021 року він проживав у київській квартирі, особисто контролював ремонтні роботи та розраховувався за них готівкою.

Таким чином, за версією правоохоронців, могла використовуватися схема з оформленням майна на підставних осіб з метою приховування реального власника.

Олександр Качний є народним депутатом України IX скликання. До парламенту він потрапив у 2019 році від партії «Опозиційна платформа — За життя». Після заборони цієї політичної сили у 2022 році увійшов до депутатської групи «Платформа за життя та мир». У Верховній Раді працює в комітеті з питань бюджету.

Раніше Качний обіймав посаду голови Київської обласної ради, а також був її першим заступником. Протягом політичної кар’єри представляв різні політичні сили, зокрема Соціалістичну партію, Партію регіонів та Опозиційний блок.

Справa може стати черговим тестом для антикорупційної системи, адже йдеться про діючого депутата і значні суми, походження яких викликає запитання.

“Антикорупційна правда”

Сообщение 13 мільйонів «зайвих»: у чому підозрюють Олександра Качного появились сначала на Антикорупційна правда.

Йдеться про херсонських бізнесменів, яких правоохоронці пов’язують із міжнародною мережею, що спеціалізувалася на фінансових операціях, включно з криптовалютами. За даними слідства, вони могли бути серед ключових фігур у структурі, яка обслуговувала злочинні угруповання з різних країн.

Операція YUZUK тривала близько року та проводилася за участі правоохоронців одразу кількох держав за координації Європолу. У її межах було проведено десятки обшуків, арештів і фінансових блокувань. Зокрема, лише на Кіпрі вилучили значні обсяги готівки, коштовностей, а також заморозили криптовалютні активи на десятки мільйонів євро.

Слідчі встановили, що мережа працювала за принципом «злочин як сервіс», пропонуючи клієнтам — від наркоторговців до контрабандистів — інструменти для переміщення та легалізації коштів. Основою схеми були так звані «грошові мули», які перевозили великі суми готівки між країнами Європи, користуючись спрощеними процедурами для біженців.

Саме цей фактор став одним із ключових: учасники мережі, за даними Європолу, зловживали статусом тимчасового захисту, що дозволяло переміщувати кошти без належного контролю. Частина клієнтів — зокрема українські біженці — могла навіть не підозрювати, що стає частиною ширшої схеми.

Після серії затримань логістика змінилася. Якщо спочатку гроші перевозили фізично, то згодом мережа перейшла на криптовалютні операції, що значно ускладнило відстеження фінансових потоків. Саме в цьому сегменті, за версією слідства, і діяли Гіріни.

За попередніми оцінками, лише за неповний рік через цю систему могло пройти щонайменше 75 млн євро. Частину активів уже арештовано: готівка, рахунки, нерухомість, автомобілі преміум-класу. Проте значна частина коштів, ймовірно, залишилася поза досяжністю правоохоронців.

Попри це, паралельно розгортається інша боротьба — за інформаційний простір. Замість відкритої комунікації фігуранти обирають стратегію витіснення негативу: через суди, медіа та репутаційні інструменти. У результаті створюється ілюзія відсутності проблем, тоді як сама справа продовжує розвиватися на міжнародному рівні.

У підсумку ця історія демонструє не лише масштаби фінансових схем, а й те, як паралельно працюють механізми приховування — від криптовалют до інформаційної зачистки.

“Антикорупційна правда”

Сообщение 75 млн євро і зачистка інтернету: як брати Гіріни ховають сліди появились сначала на Антикорупційна правда.

Популярність U420 зростає стрімко: точки відкриваються по всій країні, їх активно просувають блогери, а відгуки клієнтів прямо натякають на реальний ефект продукції. І хоча зовні це виглядає як легальний продаж CBD-товарів, результати експертиз свідчать про інше. Ще влітку 2025 року дослідження показали наявність психотропних речовин, а нові перевірки лише підтвердили ці висновки.

Водночас судова практика демонструє протилежну картину. У низці випадків суди відмовляли у відкритті кримінальних проваджень або повертали вилучений товар власникам, посилаючись на відсутність прямих доказів порушення закону. Аргументація стандартна: продукція не входить до офіційного переліку заборонених речовин, а отже формально залишається легальною.

Саме тут і з’являється ключовий елемент — юристи. Є підстави вважати, що діяльність мережі супроводжується правниками, які допомагають адаптувати склад продукції під чинне законодавство. Синтетичні наркотики, відомі як «дизайнерські», дозволяють змінювати формулу так, щоб нова речовина ще не була внесена до списків заборонених. Фактично це гра на випередження держави.

За брендами U420, Joint Point та Green State стоїть ТОВ «Богеміус+», бенефіціаром якого є Андрій Юшко. Заснував компанію у 2024 році Віктор Дружинський. Водночас ще раніше він створив юридичну фірму ТОВ «Делина». Обидві структури мають спільну адресу і навіть перетиналися за контактними даними. Таким чином, продаж «сувенірів» і юридичний супровід фактично зосереджені в одному місці.

Подальший аналіз зв’язків лише поглиблює картину. До управління «Делиною» була причетна Лариса Сисоєнко, яка має спільне майно з працівницею апарату Верховної Ради Наталією Сисоєнко. Згодом серед засновників з’являється Ярослав Куц — адвокат і чинний депутат Ірпінської міськради.

Через інші компанії простежуються зв’язки з представниками поліції, фармацевтичного бізнесу та структурами, що працюють у сфері замісної терапії. За тією ж адресою, що і ключові фірми, зареєстрований центр терапії, пов’язаний з адвокатом Максимом Святненком, який фігурував у гучних корупційних справах.

Окрему роль відіграють і адвокати, що представляють інтереси бренду. Зокрема, у справах інтелектуальної власності U420 фігурує Віта Пономарьова, яка паралельно бере участь у кримінальних процесах, пов’язаних із корупцією.

У матеріалах кримінальних справ прямо зазначається: під виглядом CBD-продукції реалізуються речовини, що містять заборонені психотропні компоненти. Під час контрольних закупок було виявлено MDMB-4en-PINACA — особливо небезпечну речовину, обіг якої заборонено.

Попри це, навіть після обшуків і вилучень товар повертається власникам за рішенням суду. У березні 2026 року суд зобов’язав повернути продукцію, включно з речовинами рослинного походження, попри наявні підозри.

Слідство встановило щонайменше 14 ФОПів, через яких забезпечується діяльність мережі у Києві. Суд уже дозволив перевірку їхніх банківських операцій, однак це поки не призвело до зупинки бізнесу.

У підсумку маємо систему, яка працює на стику законодавчих прогалин, юридичного супроводу та потенційного впливу з боку пов’язаних осіб. І поки держава реагує постфактум, мережа продовжує масштабуватися.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Юристи, політики і «кайф»: як працює мережа U420 появились сначала на Антикорупційна правда.

Замість прозорої історії розвитку, бренд Domino дедалі частіше асоціюється з конфліктами, непрозорими схемами та репутаційними ризиками.

Фінансові конфлікти: історія з 18 тисячами доларів

Одним із найгучніших кейсів, пов’язаних із Domino, став конфлікт навколо оренди комерційного приміщення.

Суть ситуації:

• було сплачено 18 тисяч доларів;
• приміщення орендарю так і не передали;
• кошти не повернули;
• відкрито кримінальне провадження за фактом шахрайства.

Подібні історії формують репутацію бренду Domino як ризикового партнера. Відсутність швидкого врегулювання ситуації лише підсилює підозри щодо методів ведення бізнесу Антоном Шухніним.

Domino і російський слід: бізнес у Криму та за його межами

Одна з найчутливіших тем — можливі зв’язки Антона Шухніна з бізнесом у Росії та окупованому Криму.

У відкритих даних згадується:

• компанія «Домино групп» у Криму після 2014 року;
• значна частка Антона Шухніна у цьому бізнесі;
• діяльність у будівельній сфері вже після початку окупації.

Попри те, що компанія згодом була ліквідована, сам факт її існування в цей період викликає серйозні питання.

Додатково згадуються:

• проєкти Domino Principle у Росії;
• Domino Eight у Ялті;
• Domino Butik у Казахстані.

У сукупності це виглядає як мережа, яка могла працювати одразу в кількох юрисдикціях, включно з країнами та територіями з підвищеними політичними ризиками.

Зачистка репутації: як Domino бореться з негативом

Після появи критичних матеріалів у медіа почала простежуватися чітка тенденція — зникнення або витіснення негативної інформації про Domino.

Серед ознак:

• масове розміщення позитивних матеріалів про бренд Domino;
• спроби витіснити розслідування з пошукової видачі;
• формування контрольованого інформаційного поля.

Такі дії можуть свідчити не про відкритість бізнесу, а навпаки — про намагання приховати незручні факти.

Партнери та заплутані бізнес-зв’язки

Ще один тривожний сигнал — структура власності та партнери бренду Domino.

Зокрема:

• наявність співвласників у різних юрисдикціях;
• перетин із компаніями, що діяли в Криму;
• складна та непрозора бізнес-мережа.

Подібна структура ускладнює перевірку реальних фінансових потоків і підсилює підозри щодо можливого приховування активів.

Domino як приклад репутаційного ризику

Сукупність фактів і згадок формує доволі негативний образ бренду Domino:

• фінансові конфлікти з партнерами;
• кримінальні провадження;
• ймовірні зв’язки з російським бізнесом;
• спроби маніпуляції інформаційним полем;
• непрозора структура власності.

Навіть без остаточних судових рішень така кількість сигналів є серйозним фактором ризику для клієнтів і партнерів.

Висновок

Історія бренду Domino та Антона Шухніна виглядає як приклад бізнесу, де репутаційні проблеми накопичуються швидше, ніж з’являються відповіді.

Замість прозорості — складні зв’язки і суперечливі факти.
Замість відкритого діалогу — інформаційна боротьба.
Замість довіри — дедалі більше запитань.

У такій ситуації бренд Domino ризикує залишитися не символом моди, а прикладом того, як репутаційні скандали можуть визначати сприйняття бізнесу.

Сообщение Брудний бренд Domino та Антон Шухнін: розслідування про бізнес, російські зв’язки і репутаційні війни появились сначала на Антикорупційна правда.

Вищий антикорупційний суд уже готується розглядати справу по суті: Дубневича обвинувачують у заволодінні газом на понад 2,1 млрд грн та легалізації цих коштів. Але ключова деталь — підозру йому вручили лише після того, як він залишив Україну. Відтоді він з’являється лише на екранах судових відеоконференцій, ретельно приховуючи будь-які ознаки свого місцеперебування.

Його втеча виглядає не просто вдалою — майже ідеальною. Офіційно невідомо, як саме він перетнув кордон: у жодному пункті пропуску його не зафіксували. Єдиний задокументований слід — показаний паспорт на румуно-угорському кордоні. Далі — лише цифрові «відбитки» у вигляді входів у «Дію» з різних європейських країн.

Формально Дубневич перебуває у міжнародному розшуку. Але без активного «червоного повідомлення» Інтерполу цей статус виглядає радше символічним: де-юре його шукають, де-факто — майже ні.

Тим часом його родина рухається зовсім іншим маршрутом — не ховається, а методично будує нове життя за кордоном. Центром цієї історії стає донька Роксолана Пиртко, яка фактично контролює значну частину бізнесу родини. Саме її сліди приводять до Латинської Америки.

Роксолана та її чоловік уже стали громадянами Аргентини. Вони оселилися у престижному районі Буенос-Айреса, а згодом туди почали підтягуватись і родичі — від матері до сватів. Виглядає так, ніби родина послідовно переносить центр свого життя на інший континент.

Ще до втечі Дубневича гроші почали активно виводити за кордон. Один із найбільш показових епізодів — понад 2,3 млн євро готівкою, які Роксолана вивезла з України на початку повномасштабного вторгнення. Походження цих коштів вона пояснювала по-різному — від продажу нерухомості до доходів від бізнесу. Але переконливої версії так і не надала. У підсумку рахунок у словацькому банку арештували.

Попри це, інвестиції продовжилися. Словаччина, ОАЕ, нерухомість, бізнес — родина системно розподіляє активи по різних юрисдикціях. У Дубаї — квартира за понад мільйон євро. У Європі — бізнес і житло. Але остаточним пунктом призначення, схоже, стала Аргентина — країна, де простіше отримати громадянство і складніше відстежити походження капіталів.

Паралельно простежуються й старі зв’язки. Через бізнес і партнерів історія виводить на колишніх топменеджерів «Укрзалізниці» та інші фігури, які стояли біля витоків фінансових схем родини. Саме ці зв’язки, за версією слідства, допомогли вибудувати систему, через яку державний газ перетворювався на мільярдні прибутки.

Схема виглядала простою: пільговий газ, який мав іти на тепло для населення, використовували для виробництва електроенергії з подальшим продажем. Різниця осідала у вигляді прибутків, які потім «прокачували» через офшори і повертали в Україну вже як інвестиції — у торгові центри, сонячну енергетику та інші активи.

І навіть після початку розслідування система не зупинилася — вона трансформувалася. Частина грошей залишилась за кордоном, частина — легалізована, а частина — досі циркулює через пов’язані компанії.

Останній штрих — репутаційна зачистка. В інформаційному полі почали масово з’являтися позитивні публікації про Роксолану Пиртко та її чоловіка — без жодних згадок про кримінальну справу. Паралельно — спроби через суди видалити негативні матеріали.

У підсумку маємо класичну історію: гроші виведені, активи диверсифіковані, родина інтегрується в іншу країну, а ключова фігура залишається недосяжною. І питання тут уже не лише в одному депутаті — а в системі, яка дозволяє зникати разом із мільярдами.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Ярослав Дубневич у тіні: як мільярди «переїхали» до Аргентини появились сначала на Антикорупційна правда.

Ткач — людина системи «Енергоатома», яка роками будувала кар’єру всередині компанії: від роботи на Запорізькій АЕС до керівної посади на Рівненській. Його ім’я з’являється у прослуховуваннях у справі «Мідаса», де обговорюється призначення на посаду, що вже само по собі ставить питання про реальний механізм кадрових рішень у стратегічній галузі.

Офіційна картина виглядає стримано: квартира на Позняках, старий Mitsubishi і ділянка в Ходосівці. Але саме ця ділянка виявляється ключем до розуміння масштабу — вона розташована в елітному котеджному містечку «Обрій Фемелі Клаб», де вже зведено повноцінний маєток. У реєстрах про нього — жодного слова. Немає ні площі, ні вартості. Проте ще у 2020 році ціни на такі будинки стартували приблизно від 11 мільйонів гривень, що дорівнює сотням тисяч доларів. Для родини Ткача це означало б витратити практично всі офіційні доходи за кілька років — без залишку.

Сам посадовець заявляє, що не знає ні точної площі будинку, ні його вартості. За його словами, будівництво фінансувалося поступово, без чітких підрахунків. Ба більше — будинок нібито досі не введений в експлуатацію. Однак факти говорять інше: за зовнішнім виглядом це повністю завершений і обжитий об’єкт. Фото і відео забудовника свідчать, що ще у 2023–2024 роках там уже були готові фасади, благоустрій, спортивні зони і навіть інтер’єрні елементи.

Паралельно нерухомість оформлюється на родичів. У 2022–2025 роках на батьків Ткача записують квартиру в столичному ЖК «Тайм» площею близько 160 квадратів — ймовірно, дворівневий пентхаус — а також паркомісця. І що показово: житло продають буквально перед виходом справи «Мідаса» в публічну площину.

Схожа історія й з автопарком. На матір оформлюються дорогі авто: спочатку BMW X6, а згодом — BMW X7 вартістю понад 140 тисяч доларів. При цьому сама власниця нібито не пам’ятає, скільки вони коштували. Саме на цьому авто, за даними джерел, Ткач у 2025 році виїжджав за кордон.

Пояснення стандартне — все придбано батьками, які після виходу на пенсію працювали на будівництві АЕС в Індії та отримували високі доходи. Дійсно, ці заробітки можуть пояснити окремі покупки — житло в Борисполі чи автомобіль. Але масштаби витрат на маєток, пентхаус і преміальні авто виглядають значно більшими за задекларовані можливості.

У підсумку маємо типову, але показову історію: мінімум майна на папері і максимум активів у реальному житті. І все це — на тлі справи, яка може пролити світло не лише на походження статків, а й на механізми управління енергетичною галуззю країни.

“Антикорупційна правда”

Сообщение «Мідас» очільника Рівненської АЕС Тараса Ткача: маєток, пентхаус і авто поза деклараціями появились сначала на Антикорупційна правда.

У середині березня інформаційний простір сколихнула новина про можливе затримання Коваленка детективами НАБУ. Формального підтвердження не прозвучало, однак сам факт появи таких повідомлень витягнув на поверхню те, що роками залишалося в тіні — мережу контактів, яка веде як до підсанкційних осіб і сепаратистських історій, так і до людей у погонах.

Коваленко — не публічний олігарх, але його ім’я неодноразово спливало у контексті закупівель вугілля з окупованих територій. Замість пояснень — судові спроби зачистити інтернет. Паралельно він різко змінює профіль: з 2023 року заходить в аграрний сектор із холдингом «Гранова», далі — у видобуток, а потім отримує землю на Закарпатті під індустріальний парк. Саме там, в Ужгороді, за даними журналістів, його й могли затримати.

На папері — розвиток бізнесу. По факту — складна конструкція з компаній, офшорів і підставних осіб. Індустріальний парк «Енерджі груп» оформлюється через ТОВ «ВДЛ», де серед засновників — сам Коваленко, його кіпрська компанія та Леонід Іванов. Останній — ключова фігура, яка виводить історію на новий рівень.

Іванов пов’язаний із керівником Бюро економічної безпеки Полтавської області Олегом Пахніцем — вони разом засновували адвокатське об’єднання. І це вже не просто бізнес-контакт. Це потенційний міст між об’єктом розслідування і тим, хто його контролює.

Пахніц — типовий, але показовий кейс. Колишній прокурор, який після служби раптово стає успішним бізнесменом із сотнями об’єктів нерухомості, землею, автопарком і навіть приватним літаком. А згодом — очільник регіонального БЕБ. При цьому його родина продовжує бізнес-діяльність у зв’язці з тим самим Івановим — партнером Коваленка.

І тут виникає ключове питання: хто насправді контролює розслідування? Адже саме полтавський БЕБ веде справу проти «Гранови». Слідство підозрює компанії у масштабних схемах ухилення від податків — закупівлі зерна за готівку, фіктивні документи, експорт без повернення валютної виручки. Обшуки були, документи вилучали, але суд відмовився арештовувати майно. І справа фактично зависла.

На цьому фоні зв’язок між Коваленком і Пахніцем виглядає не просто дивним — він виглядає як класичний конфлікт інтересів.

Ще один рівень схеми — формальні власники. Значна частка «Гранова Україна» записана на Сергія Тіглого — начальника служби безпеки Коваленка. Той же Тіглий має бізнес-зв’язки з людьми, які виграють державні тендери, зокрема на постачання солі. У схемі фігурують і родичі, і колишні чиновники, і менеджери державних підприємств.

Далі — ще глибше. Коваленко заходить у газовидобуток, купуючи активи у скандальних бізнесменів, попри те що раніше фігурував у справах про незаконний видобуток бурштину. Тобто людина, яку підозрювали в нелегальній діяльності, знову отримує доступ до ресурсів — уже стратегічного рівня.

Його оточення також говорить багато про що. Співробітники, пов’язані з дубайськими структурами, контакти з російським бізнесом, зв’язки з особами з санкційних списків РНБО — усе це складається в єдину картину. У минулому — спільні підприємства з людьми, пов’язаними з так званою «ЛНР». І навіть після цього — жодної реальної ізоляції від української економіки.

Фінальний штрих — правоохоронний контур. Через родинні та бізнес-зв’язки люди з оточення Коваленка працюють у поліції та мають доступ до внутрішньої інформації. Це означає не просто вплив — це означає можливість контролювати ризики.

У підсумку маємо не історію одного бізнесмена, а симптом системи. Коли людина з підозрами у співпраці з окупованими територіями, офшорними схемами та нелегальним видобутком не лише уникає відповідальності, а й розширює бізнес і вплив.

І якщо підтвердиться, що такі зв’язки могли впливати на призначення в БЕБ, це вже не просто корупція. Це питання національної безпеки.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Офшори, БЕБ і газ: темна імперія Дмитра Коваленка появились сначала на Антикорупційна правда.

Забутий фігурант “справи Дихне”

Операція “Мідас” або “Міндічгейт” стала одним із найгучніших антикорупційних розслідувань у новітній історії України. Чи не вперше підозри у масштабних розкраданнях державних коштів отримали чинні та колишні міністри, топ-посадовці державних корпорацій і навіть особи, яких називають наближеними до президента. Вся країна була шокована подробицями справи із розмов фігурантів, записаних і оприлюднених Національним антикорупційним бюро (НАБУ). Передусім, людей вразив цинізм, із яким посадовці обговорювали свої оборудки. Також завдяки негласним слідчим діям правоохоронців стала наочною внутрішня механіка схем мільйонних “відкатів” у сфері енергетики.

Водночас, виникло закономірне питання: кого ще з-поміж українських високопосадовців “вели” або “ведуть” детективи НАБУ? Записи прослуховування чиїх телефонних розмов стануть надбанням громадськості у найближчому майбутньому? Адже немає сумнівів, що енергетика – це далеко не єдині корупційні “авгієві стайні” у секторах, дотичних до державних закупівель. Так, одне з найбільш резонансних розслідувань НАБУ до “Міндічгейту” стосувалося авіаційної сфери. У 2020 році слідчі вручили підозру колишньому генеральному директору ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” Євгенію Дихне та його підлеглій – керівниці служби орендних відносин Олесі Левочко – у зловживанні службовим становищем, що завдало збитків державі на 16,5 млн гривень. Йшлося про неправомірну здачу в оренду торгових площ на третьому поверсі терміналу D аеропорту двом компаніям – “Артерія Груп” і “Кофе Бар Плюс” – за заниженою ціною, без конкурсу та в обхід законної процедури. У березні 2023 року Вищий антикорупційний суд (ВАКС) визнав винними Дихне та Левочко, призначивши їм, відповідно, 5 і 4 роки позбавлення волі. Наразі справа на розгляді в Апеляційній палаті ВАКС.

Розслідування щодо екскерівництва аеропорту “Бориспіль”, хоч у ньому поки і немає остаточного судового вердикту, можна занести НАБУ в актив. Втім, як і випадку з “Міндічгейтом”, у спостерігачів виникають сумніви: чи справді всі причетні до корупційної схеми сіли на лаву підсудних? Саме у цій історії залишилась малопомічена постать. Це Георгій Зубко – чиновник із довгим корупційним шлейфом – експрезидент Федерації хокею України, – який у роки головування Євгенія Дихне у “Борисполі” був його заступником – директором із комерційної діяльності та стратегічного розвитку. Посада Зубка передбачала, що саме він безпосередньо курував процеси передавання в оренду торгових площ, що підтверджується його власними інтерв’ю у ЗМІ. Незважаючи на це, посадовець не тільки не отримав підозру НАБУ, але, як зі здивуванням зазначив журналіст KP.UA Євген Горін, нібито взагалі випав із поля зору правоохоронців.

Георгій Зубко

Проте, як виявляється, таке враження було оманливим. Судові матеріали у так званій “справі Дихне” свідчать: Георгій Зубко був одним із головних фігурантів розслідування НАБУ, ба більше – стосовно нього детективами проводилися негласні слідчі дії, що включали прослуховування телефонних дзвінків і зняття інформації з месенджерів. Чи означає це, що невдовзі на нас чекає новий “Міндічгейт” – цього разу у сфері авіації?

Дозвіл на прослуховування та невручена підозра

23 березня 2020 року Вищий антикорупційний суд виніс ухвалу, якою дав дозвіл детективам НАБУ на проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно Георгія Зубка. Рішення було внесене до судового реєстру, але його текст наразі недоступний до перегляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про доступ до судових рішень”. Разом з тим, завдяки інсайдерам нам вдалося отримати зміст цієї ухвали ВАКС.

У ній, зокрема, йдеться про те, що саме Георгій Зубко як директор ДП “МА “Бориспіль” із забезпечення дохідності від неавіаційної діяльності готував попередні договори із ТОВ “Артерія Груп” і “Кофе Бар Плюс”, виконував їх і продовжував їхню дію, а також скеровував підписані документи своїй підлеглій Олесі Левочко – майбутній підсудній у справі про розкрадання бюджетних коштів. Втім, як свідчать судові матеріали, саме Георгій Зубко на листі ТОВ “Артерія Груп” від 8 червня 2017 року про продовження строків попереднього договору надав резолюцію “Для опрацювання”, на підставі чого угоду було продовжено. Вже 17 січня 2018 року чиновник, “достовірно знаючи, що попередні договори протирічать законодавству” (згідно формулювання детективів НАБУ), своїм листом надав дозвіл ТОВ “Артерія Груп” продовжити користуватись майном аеропорту “Бориспіль” на невизначений термін.

Ухвала Вищого антикорупційного суду про дозвіл НАБУ прослуховувати Георгія Зубка

Термінал D аеропорту “Бориспіль”. Архівне фото

На підставі цих фактів Національне антикорупційне бюро вважало, що пан Зубко міг “незаконно використати майно підприємства”, в результаті чого держава недоотримала доходу на понад 30 млн гривень. У клопотанні НАБУ до Вищого антикорупційного суду прямо сказано, що детективи підозрювали чиновника у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу (зловживання службовим становищем, що призвело до тяжких наслідків), який карається позбавленням волі на строк від 3 до 6 років із забороною обіймати певні посади на строк до трьох років. Вивчивши надані детективами докази, слідчий суддя розцінив їх як достатньо вагомі, щоб дозволити НАБУ “знімати інформацію з транспортних телекомунікаційних мереж” за абонентським номером Георгія Зубка (прослуховувати телефон), а також – “знімати інформацію з електронних інформаційних систем” (відслідковувати його листування у месенджерах).

Як ми знаємо, результати цих слідчих дій досі не були оприлюднені, як і не була вручена практично готова підозра для заступника гендиректора ДП “МА “Бориспіль”, який таємничим чином “випав” зі списку головних фігурантів справи про незаконну оренду приміщень аеропорту.

Фіктивний ремонт: схему Зубка розслідує СБУ

У матеріалах судового реєстру (зокрема, тих, що мають відкритий доступ) є і інші кримінальні провадження, які безпосередньо стосуються оборудок Георгія Зубка на посаді заступника гендиректора ДП “МА “Бориспіль”. Так, у 2022-2024 роках Бориспільський міськрайонний суд Київської області видав низку ухвал, задовольнивши клопотання слідчих Бориспільського районного управління поліції на проведення обшуків і вилучення документів у справі №42022112100000024.

Як свідчать судові матеріали, провадження було розпочате 18 лютого 2022 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу (розкрадання майна службовою особою). Слідство здійснює Нацполіції разом із Головним управлінням контррозвідувального забезпечення об’єктів критичної інфраструктури та протидії фінансуванню тероризму Служби безпеки України (СБУ). У центрі справи – 10 договорів, укладених у 2019-2021 роках між ДП “МА “Бориспіль” (в особі заступника гендиректора Георгія Зубка) та ТОВ “Коста-Проект” на загальну суму 9 млн гривень. За ці кошти підрядник начебто здійснив ремонт у низці приміщень летовища, включаючи командно-диспетчерський пункт (КДП) – стратегічно важливий об’єкт критичної інфраструктури. Разом з тим, як з’ясували слідчі, ТОВ “Коста-Проект” на момент проведення робіт не мало необхідної будівельної техніки. Фактично ремонт не був виконаний у повному обсязі, що підтвердили експерти Українського науково-дослідного інституту СБУ. Втім, посадовці ДП “МА “Бориспіль” (Георгій Зубко та його підлеглі) підписували фіктивні акти виконаних робіт, забезпечивши повну оплату неякісно наданих послуг. У чиїх кишенях осіла “різниця” – предмет розслідування правоохоронців.

Із судових матеріалів справи СБУ та Нацполіції проти Георгія Зубка та ТОВ “Коста-Проект”

Варто зазначити, що ТОВ “Коста-Проект” раніше фігурувало у журналістських розслідуваннях. За підприємством тягнеться довгий кримінальний шлейф – загалом 78 документів у судовому реєстрі, у яких, переважно, йдеться про розкрадання бюджетних коштів у змові з чиновниками. У низці кримінальних проваджень “Коста-Проект” згадується поруч з іншими компаніями – “АЛД Інжиніринг та Будівництво”, “Укрбуд Домінанта”, “Авгеліт”, “Сіларк Прайм” тощо, що дає підстави журналістам припускати існування єдиного злочинного угруповання, яке стоїть за мережею фіктивних підрядників.

Корупційний “почерк”

Роль Георгія Зубка у цьому злочинному угрупованні ще має встановити слідство. Разом з тим, варто нагадати, що раніше посадовець фігурував у низці корупційних скандалів, проте кожного разу виходив “сухим із води”. Так, саме Зубко у 2018 році відповідав за масштабний проєкт реконструкції перону перед терміналом D аеропорту “Бориспіль”, що обійшовся українським платникам податків у 1,05 млрд гривень. До участі у тендері з надуманих причин не були допущені більшість охочих, включаючи турецький “Онур”, а перемогла фірма “Альтіс-Констракшн” Олександра Глімбовського – тестя одіозного ексглави ДФС Романа Насірова. Як встановили журналісти “Наших грошей”, бетон для робіт був закуплений за ціною, на третину дорожчою за ринкову. Ще раніше, у 2017 році, так само під кураторством Георгія Зубка, фірма Глімбовського розширила термінал D за 120 млн гривень, аналогічно закупивши для цього “золотий” пісок – втричі дорожче ринкової ціни.

Крім того, як встановили журналісти KP.UA, у роки каденції Зубка у “Борисполі” замовлення на сотні мільйонів гривень отримувала фірма “Гарант-Енерго” його свояка та бізнес-партнера Михайла Реви. Як і у випадку з “Коста-Проект”, йшлося про ремонт об’єктів критичної інфраструктури летовища – складу паливно-мастильних матеріалів, зливу нафтопродуктів. Корупційний “почерк” пана Георгія помітний і у тому, як проводились тендери: в окремих випадках, “Гарант-Енерго” була єдиним допущеним учасником, або ж перемагала, пропонуючи вищу ціну, ніж конкуренти.

Як бачимо, загалом йдеться про можливі зловживання на суму, співставну із “Міндічгейтом”: десятки, якщо не сотні мільйонів гривень, переплачених державою Зубку та його поплічникам. Де могли осісти всі ці кошти? Торік журналісти повідомляли про елітну нерухомість, яка з’явилась у колишнього чиновника за останні роки. Так, якщо згідно декларації за 2021 рік Георгій Зубко володів лише однією квартирою у Києві, то вже у 2025-му у нього з’явилось житло площею 228,6 кв. метрів в Одесі, а також – обширні площі в одному зі столичних торгівельно-офісних центрів.

Нерухомість Георгія Зубка. Дані з державного реєстру

Нові факти, виявлені у судових реєстрах, свідчать про те, що правоохоронні органи уважно відстежують і документують незаконну діяльність ексчиновника, застосовуючи, в тому числі, негласні слідчі дії. Проте чи побачимо ми підозри у згаданих кримінальних провадженнях? Складається враження, що пан Зубко або має дуже високих “покровителів”, або ж нова “інформаційна бомба”, схожа на “Міндічгейт”, буде оприлюднена, коли настане слушний момент.

Тим часом, колишній посадовець, попри кримінальні провадження, не відсиджується в тіні, а намагається активно піаритись на “допомозі ветеранам”. Нещодавно він втрапив у черговий скандал, нібито “подарувавши” військовослужбовцю квартиру, що фактично не була викуплена у забудовника. Чи покладуть правоохоронці кінець такій безкарності – покаже час.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Корупційна діра в аеропорту “Бориспіль”: НАБУ готує новий “Міндічгейт”? появились сначала на Антикорупційна правда.

Перереєстрації активів і роль нотаріусів

Після запровадження санкцій проти Вадима Єрмолаєва, які передбачають блокування активів і заборону їх відчуження, у державних реєстрах почали з’являтися зміни щодо компаній, пов’язаних із бізнесменом.

Схема виглядала як ретроспективне оформлення угод. Наприклад, кіпрська компанія Licita Trading Co LTD, яка володіла венчурним фондом «Технологии», формально передала активи дочці Єрмолаєва Софії Кононенко. При цьому документи датувалися періодом до введення санкцій, хоча фактично з’явилися вже після.

Українські нотаріуси вносили зміни до реєстрів, переписуючи десятки компаній. Згодом частина з них заявила про можливе несанкціоноване використання електронних підписів, після чого Міністерство юстиції скасувало ці дії. Однак вже за кілька місяців процес повторився через іншого нотаріуса, а власником активів став новий номінальний бенефіціар.

Санкції і реакція Мін’юсту

Міністерство юстиції втрутилося в ситуацію та визнало окремі реєстраційні дії незаконними. Нотаріуса, який проводив повторні зміни, було позбавлено доступу до реєстрів.

Водночас у відомстві наголосили: у разі наявності санкцій будь-які зміни власників мають блокуватися незалежно від поданих документів.

Однак масштаб мережі компаній та кількість учасників процесу ускладнюють швидке повернення всіх активів у попередній стан.

Військове кладовище і бізнес-інтереси

Паралельно зі скандалом навколо активів, пов’язані з Єрмолаєвим структури фігурують у державних проєктах.

Зокрема, консорціум із участю компанії «Акам» отримав підряд на будівництво першої черги Національного військового кладовища під Києвом. Частка цієї компанії пов’язана з фондом «Технологии», який раніше контролювався структурами Єрмолаєва.

Крім того, інша компанія з орбіти групи стала постачальником граніту для цього об’єкта, що фактично забезпечує участь бізнес-групи у реалізації стратегічного проєкту.

Фактичний контроль і формальні зміни

Попри формальне зникнення прізвища Єрмолаєва з реєстрів, журналісти та перевірки вказують на можливе збереження фактичного контролю над активами.

Система з багаторазовими перереєстраціями дозволяє створити юридичну дистанцію між підсанкційною особою і бізнесом, що ускладнює перевірки та відкриває можливості для участі у тендерах.

На цьому тлі активна зачистка інформаційного простору виглядає як спроба зменшити увагу до цих процесів і мінімізувати репутаційні ризики.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Вадим Єрмолаєв і «кримські податки»: як підсанкційний олігарх переписує активи і зачищає інтернет появились сначала на Антикорупційна правда.

Як працювала схема

Євген Пуля, якого називають організатором однієї з найбільших конвертаційних мереж в Україні, вибудував систему через десятки підконтрольних компаній. Серед них — ТОВ «Фінансовий холдинг Термінал-П», ТОВ «Агро-тех груп», ТОВ «Дросгруп», ТОВ «Динамітек», ТОВ «Прайсус» та інші.

Ці структури використовувалися для проведення фіктивних безтоварних операцій. Через них формувався штучний податковий кредит з ПДВ, який у подальшому передавався реальним підприємствам. Таким чином бізнес отримував можливість зменшувати податкове навантаження, а організатори схеми — контролювати значні фінансові потоки.

За даними слідства, лише за перше півріччя 2021 року оборот цієї мережі перевищив 28 мільярдів гривень.

Ключові епізоди і масштаби

Одним із центральних епізодів стала схема з виведенням 440 мільйонів гривень через ТОВ «Агроресурси Країни». Кошти проходили через ланцюг компаній, у результаті чого податковий кредит був переданий до ТОВ «Анвітрейд».

У цій операції сума сформованого ПДВ перевищила 58 мільйонів гривень. Такі транзакції свідчать про масштабність і системність використаних механізмів.

Правоохоронці розглядають цю діяльність як частину більшої схеми ухилення від сплати податків і легалізації доходів.

Реакція правоохоронців

За фактами можливих порушень поліція Полтавської області відкрила кримінальне провадження №12025170000000709 за статтею 364 Кримінального кодексу України.

Слідство має встановити всі обставини функціонування мережі, її учасників та кінцевих вигодоотримувачів.

Висновок

Історія Євгена Пулі демонструє масштаби тіньових фінансових схем, які можуть діяти роками через складні мережі компаній.

Ключовим залишається питання ефективності розслідування та притягнення до відповідальності всіх учасників схеми.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Євген Пуля і 28 млрд у тіні: як працювала схема конвертаційного центру появились сначала на Антикорупційна правда.

Спроби зачистки і дивні інструменти

Ім’я Дмитра Коваленка регулярно з’являється у медіа — як у контексті вугільних схем, так і через затримання правоохоронцями.

Однак останнім часом увагу привертають інші дії бізнесмена — масові скарги на публікації з вимогою видалення матеріалів. Як підставу вказують «порушення авторських прав», а джерелом скарг стають навіть нетипові платформи.

Суть методу — створення копій матеріалів і подання скарг на оригінальні джерела, що призводить до їхнього зникнення з пошукової видачі.

Вугільний бізнес і зв’язки з РФ

За даними розслідувань, Дмитро Коваленко був пов’язаний із масштабними поставками вугілля з окупованих територій та Росії.

Схеми почали формуватися ще після 2014 року і включали використання мережі компаній у різних юрисдикціях.

Серед ключових структур згадуються швейцарська Adelon AG, кіпрські офшори та польські посередники.

Як працювала схема

Механізм базувався на багатоетапних транзакціях, які приховували походження вугілля.

Офшорні компанії «перепродавали» ресурс одна одній, створюючи фіктивну географію постачання.

Фактичний маршрут залишався простим — вугілля з Росії потрапляло до Білорусі, а звідти — до Європи.

Міжнародні контракти і фінансові потоки

У схемах фігурують також компанії з ОАЕ, зокрема Azurit DWC-LLC, через які здійснювалися поставки до Азії.

Операції включали складні фінансові інструменти, зокрема переуступку боргів і транзитні платежі через кілька країн.

Це дозволяло проводити значні обсяги коштів, ускладнюючи їх відстеження.

Причини інформаційного тиску

Активні спроби видалити публікації можуть свідчити про чутливість теми для самого Коваленка.

Йдеться про матеріали, які детально описують участь у торгівлі російським вугіллям і обхід санкцій.

Такі дії можуть бути спрямовані на мінімізацію репутаційних ризиків і зниження уваги до старих схем.

Висновок

Історія Дмитра Коваленка поєднує одразу кілька напрямів — бізнес, міжнародні поставки та інформаційні війни.

Попри складність схем, ключове питання залишається незмінним: чи отримають ці процеси належну правову оцінку.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Вугілля, офшори і скандали: історія Дмитра Коваленка та його схем появились сначала на Антикорупційна правда.

Ігровий ринок і механіка прибутків

Онлайн-казино в Україні активно використовують рекламу, стріми та блогерів для залучення гравців.

Система побудована таким чином, що постійні втрати користувачів формують стабільний фінансовий потік для операторів.

Cosmolot і структура бізнесу

Cosmolot працює через компанію ТОВ «Спейсикс» і позиціонується як український продукт.

Однак у розслідуваннях згадується зв’язок із особами, які мають досвід роботи в російському гральному бізнесі.

Після 2020 року компанія інтегрувалася у правове поле України, зокрема через статус Дія.City.

Мережа платформ і офшорів

Cosmolot і Cosmobet, за наявною інформацією, можуть діяти як пов’язані структури.

Фінансові операції можуть здійснюватися через мережу компаній і офшорних інструментів, включаючи платформи на кшталт XGen Solutions.

Частина коштів оформлюється як платежі за маркетинг або роялті.

Фінансові потоки і платежі

У схемах фігурують фінансові компанії, через які здійснюється обробка платежів.

Кошти можуть дробитися та переводитися за кордон, що ускладнює відстеження їхнього походження та кінцевих отримувачів.

Також згадуються механізми «повернення депозитів», які можуть використовуватися для оптимізації податкових зобов’язань.

Судові рішення і блокування

У разі блокування діяльності компанії використовують судові механізми для розблокування рахунків.

Це дозволяє відновлювати роботу навіть після втручання правоохоронних органів.

Роль регулятора

Регуляторні органи впровадили інструменти контролю ринку, однак ефективність цих заходів залишається предметом дискусії.

Частина експертів вважає, що існуючі механізми не перекривають повністю тіньовий сегмент.

Публічний імідж і комунікації

Компанії створюють імідж легального бізнесу через партнерства, публічні заяви та міжнародні зв’язки.

Водночас критики зазначають, що це не завжди відображає реальні фінансові процеси.

Розслідування і правоохоронці

Правоохоронні органи розслідують можливі порушення у сфері грального бізнесу.

Відкриті кримінальні провадження мають встановити обставини руху коштів і відповідність діяльності законодавству.

Висновок

Ситуація навколо Cosmolot і пов’язаних структур демонструє складність контролю грального ринку.

Ключовим питанням залишається прозорість фінансових потоків і ефективність державного нагляду.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Cosmolot і офшори: як онлайн-казино виводить мільярди українців за кордон появились сначала на Антикорупційна правда.

Хто такі брати Гіріни

Владлен і Геннадій Гіріни — вихідці з Херсонської області, які починали з бізнесу та спроб побудувати політичну кар’єру.

Владлену — 58 років, Геннадію — 50. У рідному регіоні вони мали неоднозначну репутацію, поєднуючи підприємництво з політичними амбіціями.

Невдалі спроби в політиці

Політична діяльність братів розпочалася ще у 2010 році.

Вони змінювали партії, балотувалися у різні органи влади, але найвищим досягненням стало депутатство у Херсонській міській раді.

Бізнес і перші скандали

Офіційно брати займалися продажем дверей, однак згодом перейшли до будівельного бізнесу.

У 2018 році вони створили компанію «Строй Сіті», яка опинилася у скандалі через забудову території археологічної пам’ятки «Олешківська Січ».

Зв’язки з проросійськими діячами

Серед партнерів братів був колишній народний депутат Олексій Журавко, який відкрито підтримав окупаційну владу.

За даними розслідувань, через його рахунки могли проходити кошти, пов’язані з діяльністю компаній братів, частина яких могла спрямовуватися на фінансування «ДНР» і «ЛНР».

Втеча за кордон і активи

Ще до повномасштабного вторгнення брати почали облаштовуватися за кордоном, зокрема на Кіпрі.

Перед виїздом Владлен Гірін став власником близько 100 квартир у житловому комплексі під Києвом.

Також Геннадій Гірін через свою компанію придбав великий логістичний комплекс на Київщині.

Різке збагачення

Масштаб активів братів викликав питання щодо джерел їхнього походження.

Офіційний бізнес не пояснював можливість здійснювати угоди на десятки мільйонів доларів.

Відмивання грошей і Європол

У 2024 році Європол провів масштабну операцію проти мережі відмивання коштів.

За даними слідства, через схеми, пов’язані з братами Гіріними, було відмито понад 75 мільйонів євро.

Владлена Гіріна, його дружину та сина затримали, тоді як Геннадію вдалося уникнути арешту.

Арешти і майно

Правоохоронці арештували значні активи, включаючи криптовалюту на десятки мільйонів євро.

Також було вилучено інше цінне майно, пов’язане з діяльністю мережі.

Висновок

Історія братів Гіріних — приклад стрімкого переходу від локального бізнесу до міжнародних фінансових схем.

Розслідування триває, а масштаби діяльності можуть виявитися ще більшими.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Владлен і Геннадій Гіріни: від політики до відмивання мільйонів і фінансування «ЛДНР» появились сначала на Антикорупційна правда.

Закупівля дронів і кримінальна справа

Ім’я Романа Клічука з’явилося у розслідуванні щодо закупівлі дронів для армії за завищеною ціною.

Йдеться про контракт на 8 мільйонів гривень із компанією, яка спеціалізується на пошитті одягу. За висновками експертизи, переплата могла скласти близько 1,34 мільйона гривень.

Спочатку суд відмовив у доступі до документів, однак після суспільного резонансу у справу втрутився Офіс генерального прокурора.

Сумнівний підрядник

Компанія «Головна мануфактура», яка отримала контракт, не має профільного досвіду у постачанні дронів.

Основний вид її діяльності — торгівля тканинами та пошиття одягу. Водночас вона вигравала тендери і в інших громадах.

У тендерах у Чернівцях також були учасники, які пропонували аналогічну продукцію за нижчими цінами.

Активи і декларації Клічука

Згідно з деклараціями, Роман Клічук володіє значними активами: нерухомістю, грошовими накопиченнями та бізнесом.

Зокрема, він задекларував понад 8,8 млн грн, 193 тисячі доларів і понад 200 тисяч євро готівкою.

При цьому його офіційний річний дохід становить близько 1,6 млн грн.

Бізнес і реальні прибутки

Клічук пов’язаний із компаніями, які мають значні обороти.

Однак, наприклад, ТОВ «Рома» показало збиток понад 41 млн грн, тоді як ТОВ «Гойра груп» має прибуток близько 7,8 млн грн.

Це не дає чіткої відповіді, як формувалися великі грошові накопичення.

Оточення мера і скандали

Питання викликає і команда Клічука.

Заступник мера Ігор Крохмаль фігурував у списках НАЗК через порушення антикорупційного законодавства.

Юрій Лисюк задекларував значні готівкові кошти, що перевищують його офіційні доходи.

Ще один заступник, Маховик, також задекларував значні сімейні заощадження.

Кримінальні провадження

Окремі чиновники міської ради отримали підозри у завищенні вартості робіт.

Йдеться про переплати на ремонтах доріг і закупівлях обладнання.

Серед фігурантів — керівники департаментів та комунальних підприємств.

Бюджет і витрати

Видатки департаменту інфраструктури значно зросли — до понад 1,6 млрд грн у 2024 році.

Деякі проєкти викликають питання через можливі завищення цін на матеріали.

Висновок

Сукупність фактів навколо діяльності Романа Клічука та його команди формує картину системних ризиків у використанні бюджетних коштів.

Ці питання потребують подальшої перевірки та оцінки з боку правоохоронних органів.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Мер Чернівців Роман Клічук під тиском скандалів: дрони, тендери та мільйонні активи появились сначала на Антикорупційна правда.

Декларація Каптєлова і нерухомість у Москві

Народний депутат Роман Каптєлов у своїй декларації за 2025 рік не зазначив інформацію про нерухоме майно його родини у Москві.

Водночас раніше журналісти повідомляли, що родина депутата володіє часткою квартири у столиці Росії ще з 2015 року. За оцінками, йдеться про третину житла площею понад 100 квадратних метрів.

Родина в РФ і робота дружини

За даними розслідувань, родина Каптєлова залишила Україну ще до початку повномасштабного вторгнення Росії.

З грудня 2023 року дружина депутата Євгенія Каптєлова отримує заробітну плату від установи «Об’єднання культурних центрів південно-західного адміністративного округу» у Москві.

Однак у декларації депутат не вказав точне місце розташування цієї організації, обмежившись формулюванням «юридична особа, зареєстрована за кордоном».

Відсутність даних про доходи і майно

У декларації також відсутня інформація про заробітну плату дружини. Замість цього зазначено, що член сім’ї не надав відповідних даних.

При цьому Каптєлов задекларував грошові активи дружини — понад 1,25 млн рублів готівкою.

Водночас жодної інформації про нерухомість чи місце проживання дружини в Росії у документі немає.

Пояснення депутата

У коментарях журналістам Каптєлов заявив, що його дружина не володіє нерухомістю у Москві.

Щодо відсутності інформації про її місце проживання, він зазначив, що вона не надала йому таких даних.

Також депутат пояснював, що його дружина не перебуває в Україні з моменту введення воєнного стану через «правові та фактичні обставини».

Дані реєстрів і суперечності

Водночас, згідно з державними реєстрами, Каптєлов продовжує значитися батьком своїх дітей і перебуває у шлюбі з Євгенією Каптєловою.

Журналісти також зазначають, що родина депутата продовжує володіти часткою нерухомості у Москві.

Поїздки за кордон

За інформацією журналістів, під час повномасштабної війни Каптєлов кілька разів виїжджав за кордон.

Дати цих поїздок збігалися з переміщеннями його дружини між Росією та Туреччиною.

Сам депутат пояснював ці поїздки службовими та особистими обставинами, однак не надав підтверджуючих документів.

Питання безпеки

На запитання щодо можливих ризиків для державної безпеки через проживання його родини в Росії, Каптєлов відповів, що його особисте життя не впливає на виконання депутатських обов’язків.

Він також наголосив, що діє в межах закону та в інтересах держави.

Висновок

Ситуація з декларацією Романа Каптєлова піднімає питання прозорості, повноти звітності та потенційних ризиків, пов’язаних із зв’язками посадовців із країною-агресором.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Роман Каптєлов і російська нерухомість: декларація депутата викликала нові питання появились сначала на Антикорупційна правда.

Хто такий Ілля Павлюк

Ілля Павлюк — бізнесмен із Чернівецької області, якого у медіа тривалий час називають «королем контрабанди» західного регіону. Свою бізнес-діяльність він розвивав у сферах транспорту, сільського господарства та нерухомості.

У 2007–2011 роках Павлюк працював помічником народного депутата Ігоря Калєтніка, який згодом очолював митницю. Саме з цим періодом пов’язують формування його впливу у митній сфері.

Політичний вплив без мандата

Попри відсутність депутатського статусу, Павлюка пов’язують із неформальною групою народних депутатів у Верховній Раді, яку в медіа називають «групою Павлюка».

За різними оцінками, до неї можуть входити від 30 до 40 представників фракції «Слуга народу». Формальним представником цієї групи називають його племінника — народного депутата Максима Павлюка.

Сам Ілля Павлюк, за даними журналістів, міг відігравати роль організатора регіональних штабів під час виборчої кампанії Володимира Зеленського у 2019 році.

Закритий стиль і гучні історії

Павлюк веде непублічний спосіб життя, однак окремі деталі його біографії неодноразово потрапляли у ЗМІ.

Зокрема, журналісти повідомляли про можливі проблеми з алкоголем, які, за словами джерел, могли впливати навіть на політичні процеси.

Також у минулому згадувався інцидент із викраденням бізнесмена у Києві, коли за його звільнення вимагали викуп.

«Бек-офіс» і кулуарні зустрічі

Журналісти фіксували так званий «бек-офіс» Павлюка поблизу Офісу президента, де відбувалися зустрічі з народними депутатами перед важливими голосуваннями.

Також повідомлялося про контакти бізнесмена з особами, пов’язаними з проросійськими політичними колами.

Окремо згадуються зустрічі у готелях, які, за даними журналістів, можуть мати зв’язок із російським бізнесом.

Родина і політика

До політичних процесів залучена і родина Павлюка.

Його племінник Максим Павлюк є народним депутатом та обіймає посаду заступника голови парламентського комітету з правоохоронної діяльності.

Брат бізнесмена також був пов’язаний із політикою та балотувався від різних партій, зокрема тих, що мали проросійську риторику.

Бізнес і кримінальні провадження

Окремі компанії, пов’язані з Павлюком або його родиною, фігурували у кримінальних провадженнях.

Серед них підприємства у сфері сільського господарства, які підозрювалися у незаконному використанні державних земель.

Також згадується бізнес, пов’язаний із готельним комплексом, який отримував ліцензію на організацію азартних ігор і, за даними слідства, міг використовуватися з порушеннями.

Розкішне життя і скандальні події

У 2020 році Павлюк організував для своєї доньки розкішне весілля у Стамбулі, бюджет якого оцінювали у мільйони доларів.

Серед гостей були представники політичних та бізнесових кіл, а також відомі виконавці.

Згодом стало відомо про розлучення пари, однак ця інформація вже не отримала широкого розголосу.

Нерухомість і активи

За даними відкритих реєстрів, Ілля Павлюк та його родина володіють значною кількістю нерухомості.

Серед активів — будинки у Чернівцях, земельні ділянки, а також маєток у Київській області.

Члени родини також володіють нерухомістю у передмісті Києва та іншими активами, включаючи автомобілі та бізнеси.

Висновок

Ілля Павлюк залишається однією з найбільш закритих фігур української політики та бізнесу.

Водночас численні журналістські розслідування свідчать про його значний вплив на політичні процеси, зв’язки у владних колах та участь у бізнес-проектах, які неодноразово ставали предметом уваги правоохоронних органів.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Ілля Павлюк, маєтки і нардепи: що відомо про тіньовий вплив чернівецького бізнесмена появились сначала на Антикорупційна правда.