Отмечается, что наибольшая численность работников была в Государственной налоговой службе — 23,2 тысячи человек, а также в Пенсионном фонде — 20,3 тысячи человек.

На начало 2023 года всего в органах госвласти функционирует Секретариат КМУ и 18 министерств, 20 служб, 15 агентств, четыре инспекции, четыре комиссии, восемь других государственных органов, численность которых устанавливается Кабмином, а также девять государственных органов, численность которых не устанавливается правительством, 24 местных государственных администрации и шесть органов судебной власти.

Минфином разработана интерактивная аналитическая панель — дашборд, которая позволяет проанализировать информацию о предельной, фактической численности работников в госорганах, в том числе в органах судебной власти и местных государственных администрациях.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение В Украине за год количество чиновников сократилось на 5,2% появились сначала на Антикоррупционная правда.

Средняя выплата на одного депутата за январь 2023 года составила 48,8 тысяч гривен. Эта сумма включает в себя собственно оклад, 100% надбавку к окладу и вариативные выплаты — за почетное звание, за ученую степень, средства за отпуск, больничный или служебную командировку.

Наибольшие выплаты получили председатель парламента Руслан Стефанчук — 78,9 тысяч гривен и председатель комитета ВРУ по иностранным делам Александр Мережко, который недавно баллотировался в президенты ПАСЕ — 69,1 тысячи гривен.

Самые маленькие: депутат из группы «Довіра» Валерий Лунченко — 4,9 тысяч гривен и исключенный из фракции «слуг» Александр Дубинский — 5 тысяч гривен.

Из тех 19 депутатов, которые не получили надбавку за интенсивность работы, 17 в принципе не получили никаких выплат за январь. В основном это лишенные мандатов нардепы от запрещенной ОПЗЖ (Игорь Абрамович, Олег Волошин, Тарас Козак, Наталья Королевская, Ренат Кузьмин, Виктор Медведчук, Юрий Солод, внефракционный Андрей Деркач), а также несколько нардепов из других фракций и групп, в частности Лариса Билозир, Олесь Довгий, Ольга Стефанишина.

Еще двое нардепов, лишенный мандата от ОПЗЖ Андрей Аксенов и Сергей Шахов из группы «Довіра» не получили зарплату, но получили компенсацию за неиспользованный отпуск и возмещение за командировку соответственно.

Суммарно на все выплаты депутатам в январе 2023 года ушло 19,4 миллиона гривен — это почти вдвое больше, чем за аналогичный месяц прошлого года, когда на это из бюджета потратили 10,3 миллиона гривен.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение В январе почти все депутаты получили 100% надбавку к окладу появились сначала на Антикоррупционная правда.

«8 февраля 2023 по поручению руководителя САП прокурор с участием детективов НАБУ сообщил о подозрении действующему народному депутату в умышленном внесении субъектом декларирования заведомо недостоверных сведений в декларацию лица, уполномоченного на выполнение функций государства или местного самоуправления, недостоверных сведений», — говорится в сообщении.

Отмечается, что народный депутат в декларации за 2020 год не указал автомобиль Lexus 2020 выпуска, принадлежавший, по документам, его отцу, но которым он совместно с женой пользовался с момента покупки. Стоимость автомобиля — около 1,9 млн грн.

В САП сообщают, что местонахождение нардепа не установлено, о подозрении он уведомлен заочно.

САП не указывает имя депутата, но агентство Интерфакс-Украина, ссылаясь на свои источники в правоохранительных органах, пишет, что речь идет о Сергее Нагорняке.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Нардеп Сергей Нагорняк уведомлен о подозрении в недекларировании появились сначала на Антикоррупционная правда.

За її словами, Офіс генпрокурора погодив звернення САП, і дані до ЄРДР внесено наприкінці січня 2023 року.

Зазначимо, що згідно з розслідуванням видання, заступник керівника парламентської фракції «Слуга народу» Павло Халімон під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну придбав особняк, вартістю кілька мільйонів гривень, оформивши його на іншу особу.

Глава фракції «Слуга народу»Давид Арахамія заявив, що Халімона звільнять із посади заступника керівника фракції.

Пізніше глава партії «Слуга народу» Олена Шуляк повідомила, що ухвалила відставку Халімона з посади голови Чернігівської обласної організації партії.

«Антикорупційна правда»

Сообщение САП розслідує справу щодо заступника голови «Слуги народу» Павла Халімона появились сначала на Антикоррупционная правда.

З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну на фронт вирушили лише два народні депутати. Про це у вівторок, 31 січня, повідомив речник Верховної Ради України Руслан Стефанчук в ефірі національного телемарафону.

«Як мінімум, є двоє народних депутатів, які воюють на передовій — це Костенко та Лозинський. Вони фактично з першого дня пішли на фронт і дуже ефективно працюють і на фронті, і працюють у Верховній Раді України. Вони беруть участь у засіданнях як комітети, так і Верховної Ради», — розповів Стефанчук.

За словами речника парламенту, йдеться про перший заступник голови комітету ВР з питань організації державної влади Романа Лозинського, який за сумісництвом є матросом Сил спеціальних операцій Збройних сил України.

Нардеп Роман Лозінський на фронті

Другий нардеп, про якого говорив Стефанчук, — це Роман Костенко, секретар парламентського комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки, який також є полковником СБУ. У 2022 році він брав участь в обороні Миколаєва, а також у звільненні Снігурівки. З 2014 по 2019 Костенко брав участь в АТО/ООС, входить до числа «кіборгів» — захисників Донецького аеропорту.

Нардеп Роман Костенко в оточенні товаришів по службі

При цьому Стефанчук додав, що не знає випадків, коли на фронт вирушали діти народних депутатів. Спікер ВР пов’язує це із «молодим» складом парламенту.

«Що стосується дітей [нардепів], мені про таких не відомо. Напевно, в тому числі тому, що у нас достатньо молодий склад Верховної Ради. У когось ще просто немає дітей, у когось вони маленькі. Що стосується старшого покоління». , я про такі випадки не знаю», — додав Стефанчук.

«Антикорупцыйна правда»

Сообщение Мені невідомі випадки відправлення на фронт дітей нардепів, — спікер ВР Стефанчук появились сначала на Антикоррупционная правда.

«Керуючись положеннями п.9.1.22 статті 9 статуту партії Слуга народу, ухвалила рішення про виключення народного депутата Миколи Тищенка з партії», — написала голова партії Олена Шуляк у Telegram.

Своєю чергою, керівник фракції Слуга народу Давид Арахамія зазначив: «Бачу, що не всі розуміють, чим мають займатися народні депутати під час війни. Тому готуємо низку кадрових рішень».

Саме він звернувся до Олени Шуляк із проханням виключити Тищенка з партії.

«Упевнений, нікому не потрібно пояснювати, за що. Сподіваюся, після цього до всіх дійде остаточно, у чому полягає робота депутата країни, що воює», — написав він.

Також речник партії Юлія Палійчук повідомила, що Тищенка також звільнили з посади заступника голови фракції Слуга народу.

Як відомо, навіть після виключення із партії Микола Тищенко залишиться народним депутатом. Скласти мандат може лише за особистим бажанням.

Раніше у четвер стало відомо, що Микола Тищенко перебуває у Таїланді. Посольство України в цій країні повідомило, що нардеп має намір провести зустріч із українською громадою в одному з готелів Бангкока.

«Антикорупційна правда»

Сообщение «Котлета» зашкварилась… Скандального нардепа Колю Тищенка поперли зі «Слуги народу» появились сначала на Антикоррупционная правда.

«Якщо народні обранці обирають службу не народу України, а вбивцям, які прийшли  в Україну, то й наші дії будуть відповідними», — зазначив Зеленський.

«Антикорупційна правда»

Сообщение Четверо нардепів-зрадників втратили громадянство появились сначала на Антикоррупционная правда.

«Фракція Батьківщина майже у повному складі відмовилася ставити підписи під ініціативою, яка передбачає винесення цього питання на порядок денний найближчої сесії парламенту. Крім того, не хочуть позбавляти повноважень народних і місцевих депутатів від партій типу ОПЗЖ й представники фракції влади Слуга народу, зокрема голова фракції Давид Арахамія та його заступники, а також заступник спікера парламенту Олександр Корнієнко», – йдеться у повідомленні.

Сообщение Не всі нардепи підписали звернення про позбавлення мандатів депутатів ОПЗЖ, — ЧЕСНО появились сначала на Антикоррупционная правда.

Як відбудовувати Україну із системними прозорими процесами суспільство “подумає завтра” – після перемоги. Тим часом, 5 грудня ВАКС відмовився пришвидшити передачу до суду справи екснардепа Миколи Мартиненка, а влітку – попри нову підозру САП та НАБУ, відпустив під заставу та “чесне слово” підозрюваного топ-корупціонера додому.

Як відомо, колишній депутат Ради Микола Мартиненко підозрюється в організації двох схем з розкрадання 6,4 млн євро в НАЕК Енергоатом і 17,2 млн доларів на СхідГЗК. Є великі шанси що справа таки буде доведена до логічного завершення і покарання знайде свого героя. І це буде нетиповий приклад, коли замовника – покарано, а виконавці повернуться до корупційних оборудок засукавши рукава білих пальт. Адже на лавах підсудних досі немає екскерівництва НАЕК Енергоатом та поплічників Мартиненка зсередини компанії, які десятиліттями створювали умови для розкрадань та вимивання грошей.

Почесний президент

Чотирикратний президент НАЕК Енергоатом і “почесний енергетик” Юрій Недашковський свій перший термін на посаді ще у буремні двохтисячні завершував зі скандалом. Ще тоді – рівно двадцять років назад –  його підозрювали у потуранні офшорним компаніям-посередникам. Але це не завадило йому пізніше побути заступником Юрія Бойка в Кабміні і ще тричі сісти у президентське крісло Енергоатому. Під завершення третього терміну керування (2008-2012) Недашковського спіткала невдача і міжнародна кримінальна справа. У листопаді 2011 року на українсько-молдовському кордоні був затриманий глава юридичної служби ДП Енергоринок Олег Поліщук. Затримання відбулося згідно рішень судів Республіки Молдова протягом 2005-2010 років про стягнення близько 400 млн гривень з українських стратегічних підприємств енергетики та металургії на користь молдовських резидентів. В рамках цієї справи тоді проходив і сам Недашковський. Судячи з того, що у 2014-му Юрій Недашковський знову отримає енергобулаву, то інцидент вдалося зам’яти. Але, як відомо, спільна справа – особливо, кримінальна – об’єднує людей. Синхронно із останнім поверненням Юрія Недашковського, стрімко злетів кар’єрними сходинками і Олег Поліщук. Він був призначений директором із запобігання і протидії корупції НАЕК Енергоатом, і за сумісництвом — радником президента компанії. Тобто, Недашковського.

Не можеш побороти корупцію — очоль її

Вже наприкінці того ж року розпочалося кримінальне провадження стосовно зриву компанією Енергоатом контракту на постачання вітчизняного урану зі Східного гірничо-збагачувального комбінату за програмою імпортозаміщення. У 18-му році обвинувальний акт у цьому провадженні за обвинуваченням екс-народного депутата України та посадовців ДП СхідГЗК, Державного концерну Ядерне паливо, НАК Нафтогаз України, ПАТ Об’єднана гірничо-хімічна компанія та ДП НАЕК Енергоатом було скеровано до суду для розгляду по суті. Так, під пильним наглядом цілого директора із запобігання і протидії корупції Олега Поліщука, Микола Мартиненко провернув весь той схематоз, який нині розслідує НАБУ та САП і який стане для ВАКС, фактично, тестовим іспитом по роботі з корупціонерами найвищого державного рангу.

Невдаючись у подробиці інших, дрібніших зловживань тодішніх керівника підприємства Юрія Недашковського і його радника Олега Поліщука, один з найбільш кричущих фактів – та сама Škoda, яку, шкода, 5 грудня не передали до суду. Якщо коротко, то суть справи – Микола Мартиненко не безкоштовно лобіював інтереси компанії Škoda JS. За даними детективів НАБУ, Škoda JS на тендерах Енергоатому виставляла ціну з надбавкою до 20% і цю “надбавку” перераховувала після виграшу на рахунки третьої компанії у двох швейцарських банків. Бенефіціарним власником “третьої” компанії виявився тоді ще народний депутат Микола Мартиненко.

Але це –  лише “фантик” від цукерки

Сьогодні, коли росія тероризує Україну атаками на енергетичні об’єкти, це здається із розряду фантастики – але влітку 2018 року, коли вже чотири роки як йшла війна, компанію Škoda JS, без відкритого конкурсу і тендеру обрали виробником реакторних установок для будівництва третього та четвертого енергоблоків ХАЕС. І це більше, ніж банальний корупційний заробіток. Адже фактично, чеська компанія Škoda JS (Шкода – Ядерне машинобудування) належить російському газовому монополістові Газпромбанку. У той час – вже “підсанкційному” в Україні. Та й сама “чеська” Škoda JS була у санаційному списку, щоправда – тільки США.

Група “тайд”

Ці факти були підтверджені не тільки журналістськими розслідуваннями, а й кримінальними переслідуваннями та рішеннями міжнародних судів. Втім, як і у випадку з українськими правоохоронними органами, поза увагою так само лишився корупційний клубок всередині самої компанії.  По справі проходить лише один представник Енергоатому, і це – не її тодішній президент Юрій Недашковський і не його поплічник і корпоративний антикорупціонер Олег Поліщук. Хоча тим, хто знайомий з українськими реаліями, цілком зрозуміло що без їхньої згоди провернути ці оборудки Микола Мартиненко просто не зміг би.

Тим паче, що після початку кримінального переслідування Миколи Мартиненко, саме вони увійшли у групу “відбілювання” та підтасовки документів. В період з 2015 по 2016 роки група, до якої увійшов, зокрема, Олег Поліщук, мала сім відряджень до штаб-квартири Škoda JS де намагалася отримати документи та свідчення, які б дали можливість вплинути на хід розслідування і доказати невинуватість Миколи Мартиненка. Але чеська сторона не піддалася на пропозиції представників Енергоатому та відмовилася документально підтверджувати однаковість власних ціноутворень для Енергоатому та інших іноземних компаній. Подані пізніше адвокатами протоколи цих зустрічей, САП не долучила до справи, адже вони жодним чином не слугували доказом невинуватості екснардепа. Але якби не копії цих протоколів, ніхто б і досі не знав, які перемовини вів Олег Поліщук у штаб-квартирі Škoda JS a.s. під час своїх неодноразових неофіційних відряджень. Так само, як і не звернув би увагу на те, що у дружини Олега Поліщука у 2017-му році (на третій рік війни!) згідно з декларацією невідомо звідки і коли взялася  нерухомість у російській федерації. Нерухомість у 2018-му році дружина Олега Поліщука продала, але російський “осадочек” залишився.

Війна все спише?

Від початку повномасштабного вторгнення Олег Поліщук долучився до лав ЗСУ. Без жодної іронії, це дійсно великий вчинок. Так само, як волонтерство нардепа Олександра Трухіна чи раптовий приступ патріотизму Михайла Добкіна – сьогодні Україна дійсно потребує допомоги і внеску кожного. Але водночас, потрібно пам’ятати, що фронт –  не місце видачі індульгенцій. І після перемоги повернутися з “чистого листа” до корупційних оборудок розмахуючи УБД як офіційним дозволом на пограбунок країни і відбудову нових схематозів із російськими компаніями, суспільство не дозволить. В інакшому випадку – все було дарма.

«Антикорупційна правда»

Сообщение Що не так зі справою екснардепа Миколи Мартиненка? появились сначала на Антикоррупционная правда.

«Дійсно, Офіс генпрокурора доручив ДБР провести кримінальне розслідування за фактами, викладеними у заяві військовослужбовця ЗСУ. І таке розслідування проводиться», — зазначили у ДБР.

Зазначимо, що Юрій Гудименко опублікував пост із заявою про те, що проти депутатів ОПЗЖ ведеться досудове розслідування слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань.

«Стаття Кримінального кодексу («Державна зрада»). Відомості внесені до ЄРДР», — зазначив він.

«Антикорупційна правда»

Сообщение ДБР розслідує діяльність депутатів ОПЗЖ появились сначала на Антикоррупционная правда.

Інформацію про те, що новий посол у Болгарії не пов’язана з МЗС, «Європейській правді» підтвердили кілька джерел у дипкорпусі.

Як стверджується, новопризначена посол, указ щодо якої президент підписав 23 грудня, вже почала набувати досвіду за новим фахом – зокрема, брала участь у загальній нараді послів України, що відбувалася 22-25 грудня у Києві та Миколаєві.

Між тим, проблемою є те, що раніше вона взагалі не мала досвіду роботи у якості фахівця-міжнародника.

Біографія нового посла України у Болгарії наразі не оприлюднена, однак окремі деталі вона розкрила на двох профілях у Facebook, які не мають офіційної позначки верифікації, але на яких розміщені особисті фото та інша інформація Олесі Ілащук.

Один з них наразі тривалий час не оновлюється; у ньому Ілащук позиціонується як фахівчиня з питань обробки дорогоцінного каміння. Профіль стверджує, що вона є випускницею антверпенської Вищої ради з питань діамантів – авторитетної організації, що не є університетом чи освітнім центром, однак все ж надає певні освітні послуги.

В іншому профілі, що активно оновлювався до останнього часу, та сама людина позиціонується як «клінічний психолог, системно-сімейний терапевт, гештальт-терапевт, сексолог-консультант». Виходячи з публічної активності майбутньої представниці України у державі-члені ЄС і НАТО, вона до останнього часу переймалася питаннями гештальт-лікування та сексології.

У неділю ввечері цей профіль був заблокований.

На обох профілях були розміщені особисті фото та інші деталі щодо новопризначеного посла, які вдалося верифікувати, вподобання для яких з давніх часів проставляли профілі Ярослави Гресь (задіяна у президентській ініціативі United24) та Олеся Донія (політолог, що зараз співпрацює з владою).

Варто зауважити, що політичні призначення на посади посла осіб з-за меж МЗС не є винятковим; такі рішення практикувалися за багатьох президента, що нерідко викликало критику. Утім, призначення взагалі без публічно відомого досвіду у міжнародній сфері є одиничними. Також без детальнішої інформації про біографію нового посла складно зрозуміти, чи має вона зв’язок з Болгарією.

Але найцикавішим є те, що у сексолога-дипломата є кримінальний бек-граунд.

Мільярдер з Ржавинців, або Не дай, Боже, з Івана пана

Колишній генеральний директор МТК «Калинівський ринок», уродженець села Ржавинці Заставнівського району Іван Ринжук, затриманий правоохоронцями разом з двома поплічниками 16 квітня цього року за отримання хабара у розмірі 250 тисяч доларів, нині перебуває у загальній камері СІЗО.

Впродовж майже шести місяців правоохоронцями проводилися заходи щодо документування злочинної діяльності Івана Ринжука на території області та за її межами. За словам начальника управління ДСБЕЗ УМВС у Чернівецькій області Василя Хащука, отримано великий обсяг інформації та дозвіл на її оприлюднення. 2 червня порушено кримінальну справу стосовно заступника директора МТК «Калинівський ринок» Сергія Столяра. Оскільки він виїхав за межі області (за попередніми даними, перебуває в Росії), вирішується питання про оголошення його у розшук. Столяру інкримінується одержання хабарів на загальну суму 300 тисяч гривень за сприяння у встановленні в першому секторі павільйонів, котрі не були передбачені планом забудови ринку.

З’ясувалося, що без дозволів та відповідної документації встановлено 140-160 таких торговельних павільйонів.
17 травня правоохоронці затримали колишнього начальника відділу внутрішнього контролю ринку Володимира Ринжука. Стосовно нього також порушено кримінальну справу за розкрадання коштів у особливо великих розмірах. Саме ним була організована «чорна каса» за заїзд автотранспорту та запроваджене обілечування продавців з розкладних прилавків, з рук, з машин та автопричепів. За словами Василя Хащука, у 2004 році Іван Ринжук розробив нову схему отримання хабарів — у завуальованій формі. Для цього він розподілив ролі між двома «своїми» людьми – Березовським (Ринжук є його вінчальним батьком) — директором фірми «СІТІ-інвест» і ДП «Стрімко» та Божовським – директором фірми, що також мала стосунок до Калинівського ринку. Також у Києві виявлені підприємства, засновниками яких є Ринжук та Божовський.

Злочинна схема давала можливість через посередників отримувати шалені надприбутки. Встановлено, що Іван Ринжук причетний до 23 фірм. В одних він був засновником, у інших – директором, третіми – через близьких родичів — керував. У багатьох з них статутний фонд не набагато перевищує внесок самого Івана Ринжука.

Кілька фірм Ринжук записав на матір, кілька – на дружину. Він навіть «посприяв» у зміні материного прізвища на дівоче – Петрушко, аби, вочевидь, не так часто звучало прізвище Ринжук.

Його фірма «Джемма», що займається виготовленням та продажем ювелірних виробів, стала основним джерелом фінансових надходжень після 2007-2008 років, коли будівництво у Києві, яким він також займався, пішло на спад. Рекламувалася найдешевша ціна діамантів – мовляв, «Джемма» користується прямими поставками з Південно-Африканської республіки. Правоохоронці отримали довідку з митниці, що дорогоцінні камені походять зі Сьєрра-Леоне. Вилучено готової продукції, необроблених алмазів та обладнання на суму 24 мільйони гривень.

Після затримання Івана Ринжука в офісі «СІТІ-інвест» Березовського знайдено оригінал довідки з виплати Ринжукові дивідендів і доходів за підсумками роботи фірми «Джемма»: у 2008 році – 3 млн. 220 тис. дол., у 2009 році – 2 млн. 740 тис. дол.
За словами начальника УМВС в Чернівецькій області Миколи Харабари, оскільки «Калинка» не мала плану генеральної забудови, міська рада дозволила вирішувати ці питання дирекції. Таким чином, вранці ділянку «свої» люди купували за 8-10 тисяч гривень, а вже через годину її продавали підприємцям за 40 тисяч доларів.

У вирішенні питання заїздів та виїздів з території ринку міська влада у 2006 році не підтримала міліцію, а навести порядок тоді ще можна було. Хоча, за словами Миколи Харабари, це не було значною частиною прибутку ринку. Однак нині й на цих «копійках» завдяки виконуючому обов’язки гендиректора ринку Василя Максимюка надходження до міського бюджету за місяць збільшилися у шість разів. Стає очевидним, що за місяць можна було б довести їх до мільйона гривень. Та ринжуківські оборудки сягають значно вище…

— Якби, як раніше, торговельні місця йшли через аукціон, чернівчани ходили б тротуарами, вкритими сусальним золотом, — сказав Микола Харабара. – Мільйони доларів пішли до кількох кишень…

Неабиякі оборудки творилися навколо землі, відданої «СІТІ-інвесту» практично за копійки, а також ДП «Стрімко». У ході досудового розгляду з’ясовано, що у 2007 році саме «Стрімко» була віддана під реконструкцію Соборна площа міста Чернівці. Там передбачалося облаштування підземних паркінгів. Яким чином була виділена територія – невідомо. Бо жодних документів з цього приводу міська рада досі не надала. А у 2010 році «Стрімко» продовжує договір оренди… у зв’язку з кризою. Березовський зазначає про витрачені п’ять мільйонів гривень, однак і понині на Соборній площі розміщено лишень чотири павільйони. Тож питання, кому міські структури сприяли у бізнесі так, як Ринжукові, залишається риторичним.
Тим часом правоохоронці заспокоюють підприємців Калинівського ринку, які втридорога придбали торговельні контейнери. Їх відбирати не будуть.
Ну, а поки перевірки ще тривають. Та на цей час вже відомо, що Ринжук має не багато – не мало майна — на майже мільярд гривень.

 

«Антикорупційна правда»

Сообщение Колишня фігурантка кримінальної справи Олеся Ілащук стала… послом в Болгарії появились сначала на Антикоррупционная правда.

Серед тих, хто був останнім на прийомі у Мамояна, засвітився і Дмитро Вацнер. Ось він виходить із «Їжака» і у супроводі охорони сідає в машину:

Що обговорювали Мамоян та не менш одіозний діяч Вацнер – невідомо. Як невідомо, навіщо вони нещодавно разом літали до Дубаї. Причому народний депутат України Суто Мамоян заявив, що це було «службове відрядження». Що робив у цьому «відрядженні» Дмитро Вацнер – залишається загадкою.

Найвідомішим скандалом, пов’язаним з ім’ям Вацнера, була кримінальна справа щодо його участі у схемі розкрадання понад 51 мільйон гривень на тендерах державних вугледобувних підприємств.

Слідство встановило, що протягом 2016-2018 років група осіб організувала схему, внаслідок якої фактично встановила контроль за державними закупівлями трьох ДП «Селідіввугілля», «Мирноградвугілля» та «Шахтоуправління Южнодонбаське №1». Йдеться про весь ланцюжок – від моніторингу потреб держпідприємств у закупівлях, формування умов тендерів, комунікації з потенційними постачальниками до визначення очікуваної вартості закупівлі, переможця тендерів та контролю за розрахунками з ним.

Вугілля закуповувалося на фірмах, які належать бізнесменові Віталію Кропачову. Загалом у справі фігурувало десять осіб, але слідство однозначно називало організатором схеми саме Дмитра Вацнера. Коли справа дійшла до оголошення підозр, один із учасників схеми – екс-глава тендерного комітету ДП «Мирноградвугілля» Ігор Шмигуль – втік до «ДНР».

Організатор схеми Вацнер залишився та вийшов із СІЗО під заставу у сумі 1,26 мільйона гривень. Він спробував цю суму оскаржити, але досяг лише того, що заставу збільшили до 2,1 мільйона.

Мотивація адвокатів Дмитра Вацнера була простою і невигадливою – вони стверджували, що їхній клієнт, мовляв, бідний, як церковна миша. Нібито останні три роки його заробіток становить лише п’ять тисяч гривень (!) на рік. Але при цьому квартиру він орендує в житловому кварталі бізнес-класу «Новопечерські липки». А дружина Вацнера взагалі живе на соціальну допомогу від держави.

Однак детективи з’ясували, що на дружину Вацнера зареєстровано два елітні автомобілі: Porsche Cayenne з датою реєстрації 23 серпня 2019 року та BMW M6 з датою реєстрації 15 березня 2019 року.

Ну майже як в анекдоті: «на вулиці Михайла Драгомирова зіткнулися Porsche Cayenne безробітної В. та BMW M6 безробітного Д.». Це, звичайно, смішно, але водночас гидко – Дмитро Вацнер не лише обкрадає державу на мільйони, а й запускає руку до кишені жебраків пенсіонерів, оформляючи для своєї гламурної супутниці життя соціальну допомогу. Що, погодьтеся, характеризує моральний вигляд подружжя за всякі розумні схеми з видобутку вугілля.

Власне, ця гра в «жебрака» і спонукала суд збільшити тоді заставну суму. До того ж незрозуміло, за кого Вацнер тримав суддів – адже у справі є довідка про те, що Дмитро Вацнер є директором та засновником донецької фірми «АВ-Синергія» зі статутним капіталом 120 тисяч гривень.

Він цією фірмою володіє і зараз, а те, що ТОВ «АВ-Синергія» знаходиться у всіх мислимих списках санкцій, так на перевірку цього факту навіть не варто витрачати зусиль:

Власне, як не варто гаяти час на пошук результатів згаданої кримінальної справи за ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 КК, у якому Вацнер фігурував як організатор.

Справа, може, й не закрита – навіть не витрачатимемо зусиль на перелопачування судових реєстрів. І суть навіть не в тому, що через війну працювати в них важко. А суть у польоті Дмитра Вацнера у Дубай. Якщо його без проблем випустили з країни, це означає одне – звинувачення з нього зняті. І він чистий перед законом. Загалом, нехай живе найгуманніший суд у світі.

У цьому контексті цікаві дві речі. Перша стосується морального вигляду Вацнера і полягає в наступному: чи оформляв жебрак бізнесмен, який проводить час в одних із найдорожчих ресторанів Києва і пересувається столицею з охороною, соціальну допомогу на свою дружину у зв’язку з бойовими діями? І якщо так – скільки і від яких міжнародних донорів?

Ну а друге питання серйозніше. На зустрічі, яку зняли журналісти УП, окрім Вацнера та Мамояна, були й інші особи. Серед інших – голова фракції «Слуга Народу» у Верховній Раді України Давид Арахамія. І ось із цього приводу мучить найстрашніша цікавість – що обговорював представник президентської політсили, яка обіцяла «весною садити будемо», з тією людиною, яку з бордів так пафосно обіцяли посадити? Невже умови відсидки?

«Антикорупційна правда»

Сообщение Що Дмитро Вацнер та Давид Арахамія обговорювали на рауті у Суто Мамояна? появились сначала на Антикоррупционная правда.

Одночасно з його перебуванням у цьому закладі були помічені, зокрема, ексголова КМДА, чинний депутат Київради Олександр Попов, фігурант кримінальної справи про заволодіння 50 млн гривень вугледобуваних підприємств Дмитро Вацнер, а також Андрій Кравець – так званий завгосп експрезидента Віктора Януковича.

Крім того, з ним зустрічався голова фракції «Слуга народу» у Верховній Раді Давид Арахамія. Про це йдеться у розслідуванні УП.

За словами журналістів, Арахамія підтвердив їм зустріч із Суто Мамояном.

«За інформацією УП в бізнес-колах, в «Їшаку» народний депутат Мамоян використовує декілька приміщень. Одне – для перемовин, друге – для гри в карти і спілкування», – стверджують журналісти.

Другий брат Суто Мамояна, Сергій Мамоян, депутат Київради від ОПЗЖ, теж був помічений на зустрічах. До закладу заходив і Сергій Короткіх, один із колишніх лідерів партії «Національний корпус».

«Одного разу нам вдається зафіксувати візит до «Їшака» і колишнього голови Держінвестпроекту Владислав Каськіва, який у 2020 році був обраний депутатом Закарпатської обласної ради, і також від ОПЗЖ», – зазначили журналісти.

Після втечі Януковича Каськів був оголошений в розшук і екстрадований з Панами в Україну.

Журналісти також зазначили, що за кілька днів спостережень за «Їшаком» поліція декілька разів обшукувала знімальну групу.

Мамоян потрапляв у фокус журналістів кілька разів. Наприклад, коли декларував автівки Land Cruiser, які нібито купив за 20 000 гривень, бо «вони були биті», а також квартири, які «подарувала мама».

Вдруге – коли Мамоян купив Rolls Roys вартістю в 400 000 євро.

«І хоча деякі надбання трапилися в Мамояна ще до обрання до Верховної Ради, він та його колеги, схоже, не сильно комплексують стосовно витрат на охорону та розкішний спосіб життя», – вважають журналісти.

«Антикорупційна правда»

Сообщение Депутат від ОПЗЖ Суто Мамоян влаштував у столичному ресторані «тіньовий офіс», де зустрічався з Каськівом і Арахамією появились сначала на Антикоррупционная правда.

За матеріалами Національного агентства з питань запобігання корупції сьогодні, 15 грудня Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) повідомили народного депутата про підозру. Про це повідомляє прес-служба НАЗК.

Сообщение НАБУ висунула підозру чинному нардепу від партії «Слуга народу» Максиму Пашковському появились сначала на Антикоррупционная правда.

Також у НАЗК зазначили, що Королевська умисно внесла недостовірні дані до декларації за 2020 рік, що відрізняються від правдивих на 3,8 млн грн.

У декларації за 2020 рік Королевська зазначила право користування земельною ділянкою загальною площею 0,2258 га та розташованим на ній будинком загальною площею 614,6 кв.м. на Київщині. Ділянка і маєток належать батьку Королевської.

Водночас, як повідомляють у НАЗК, вказаний житловий будинок фактично розміщений у межах двох сусідніх ділянок. Крім того, у власності батька є ще одна земельна ділянка, що є частиною одного маєтку разом із цими трьома земельними ділянками.

У НАЗК додають, що всі чотири ділянки суміжні, а будинки та інші об’єкти складають єдиний комплекс, огороджений суцільним парканом.

Батько Королевської набув цей житловий комплекс, що складається з чотирьох земельних ділянок та двох будинків, через іпотечний договір від 2019 року.

У НАЗК з’ясували, що договір позики було укладено в 2013 році з кіпрською компанією на суму 2 млн доларів, що нібито надавалась на поворотній безвідсотковій основі батьком посадовиці. Представником компанії у Кіпрі виступав помічник Королевської.

Сума забезпечення за договором іпотеки становить приблизно 49 млн грн (згідно з курсом НБУ станом на 1 жовтня 2019). Водночас загальна сума доходів, отриманих батьком і матір’ю депутатки з 1998 року по 2013 рік, складає лише 165 тисяч грн без податків та витрат на проживання.

Як пояснила НАЗК нардепка, вона не знає, звідки у її батька з’явилися кошти на надання позики.

Попри це Королевська вказала факт користування домоволодінням в селі Лісники, що входить у комплекс, у своїй декларації за 2020 рік.

Крім того, у НАЗК виявили, що нардепка не вказала в декларації, що з 2005 року володіє земельною ділянкою в Московській області росії вартістю понад 2 млн рублів (563 860 грн за курсом НБУ станом на 31 березня 2021).

Також НАЗК підозрює, що Королевська ухилялася від сплати податків: вона задекларувала за 2020 рік близько 27 млн грн готівкою, що не підтверджено джерелами доходів.

«Антикорупційна правда»

Сообщение Наталія Королевська незаконно збагатилася майже на 50 млн грн появились сначала на Антикоррупционная правда.

«Зловмисником виявився колишній голова Пологівської районної ради Запорізької області, який входив до забороненої партії ОПЗЖ. Після захоплення частини регіону він один з перших підтримав загарбників», — йдеться в повідомленні.

Зазначено, що за це його призначили очільником місцевої окупаційної адміністрації і дозволи сформувати «штат» псевдооргану. Перебуваючи на «посаді», він виконував вказівки Кремля щодо перелаштування роботи українських підприємств на користь країни-агресора

Повідомляється, що насамперед ворога цікавили великі об’єкти хімічної та харчової індустрії. Саме їх потужності планували використовувати для забезпечення потреб воєнно-промислового комплексу та військових угруповань РФ.

Зазначено, що для цього колаборант здійснив «інвентаризацію» місцевого бізнесу і зобов’язав підприємців «перереєструватися» у створеній окупантами «военно-гражданской администрации».

Окрім того, він змушував менеджмент українських компаній сплачувати «податки» до бюджету РФ і постачати готову продукцію до країни-агресора. У разі незгоди зловмисник погрожував переслідуванням з боку каральних органів окупантів і фізичною розправою.

У СБУ з’ясували, що для координування роботи колаборанта за ним був «закріплений» російський куратор — заступник губернатора Пензенської області. Саме з ним ворожий поплічник погоджував питання «передачі» агресору українських підприємств, а також організації і проведення псевдореферендуму в захопленому районі.

Крім цього колаборант брав активну участь у пропагандистських проєктах Кремля і був «персонажем» псевдодокументальних фільмів одного з ідеологів рашизму Івана Охлобистіна

Повідомляється, що на підставі зібраних доказів слідчі Служби безпеки повідомили зловмиснику про підозру за ч. 5 ст. 111-1 (колабораційна діяльність) Кримінального кодексу України.

Наразі зловмисник намагається переховуватись від правосуддя на тимчасово окупованій території України. СБУ встановила місця його перебування і проводить заходи для притягнення до відповідальності.

«Антикорупційна правда»

Сообщение СБУ викрила у Запорізькій області депутата-колаборанта від ОПЗЖ появились сначала на Антикоррупционная правда.

Чи сидять вони цього разу – теж невідомо, ще більше запитань виникає з приводу того, чому за цих громадян не взялися раніше, проте стрічка новин рясніє прізвищами вищих чиновників, яких заарештовує СБУ. У даному випадку йдеться про голову Фонду соціального страхування від нещасних випадків та водночас заступника голови Федерації профспілок України Володимира Саєнка.

Якого відправили під арешт за підозрою у розтраті чужого майна, зловживанні посадовцем своїм службовим становищем, скоєним за попередньою змовою групою осіб, у особливо великих розмірах (ч. 5 ст. 191 КК України).

За цим формулюванням із Кримінального кодексу криється проста та геніальна схема – профспілковий чиновник у змові з посадовими особами Київської державної адміністрації організовував схеми, що дозволяють приватизувати державне майно, яке перебувало в оренді у профспілки. Як там казав Ілліч – «профспілки – школа комунізму»? А комунізм, як відомо, одним із принципів має «забрати та поділити». Ось Саєнко забирав та ділив. Забирав у держави, у членів профспілки, за чиї гроші — це майно колись було збудовано, і ділив із вузькою групою товаришів. Товаришів цих ГБР, яке разом із СБУ і розкрило схему, поки що не називає.

Натомість відомі деякі їхні об’єкти, приватизовані борцем за права трудящих Володимиром Саєнком. Серед привласненої нерухомості українські санаторії, реабілітаційні центри та навчально-спортивні установи.

Вульгарний профспілковий чиновник примудрився навіть приватизувати та продати те, що приватизувати та продати було неможливо. У 2019 році він «разом з іншими посадовими особами ухвалив рішення про незаконне відчуження на користь приватного підприємства будівлі державної курортної лікарні в Києві».

Згідно з висновком судової оціночно-будівельної експертизи, загальна вартість приміщення склала 138 млн 308 тис. гривень. Лікарня, яка взагалі не підлягала відчуженню, була продана ще й за значно нижчою вартістю.

Повідомляється, що завдяки правоохоронцям вже 440 незаконно приватизованих установ було передано до АРМА. Загальна вартість повернутого майна становить 25 млрд гривень.

І ось після цього повідомлення виникають цілком логічні питання до СБУ, Генпрокуратури, Нацполіції, ГБР, САП, НАБУ і хто там ще має. Пан Саєнко ставиться в висновок з державної власності 440 об’єктів. Це насправді величезна кількість. І ось у зв’язку із цим – увага, питання: куди ви дивилися? Схема була не просто масштабною, схема була гігантською. Чому ж її ніхто не помічав?

Звичайно, можна «з’їхати», як завжди, на «папіредніків», але ця «відмазка», як кажуть у тих місцях, де нині перебуває Володимир Саєнко, «не канає». Тому що звучить це надто безглуздо і надто вже набридло. І в такому разі хотілося б знати точно, хто ж саме за цих самих «папіредніків» прикривав Саєнко від каральної руки закону.

А що такі були, можна не сумніватися. Цілком можливо, що ниточки від них вели і до Порошенка, і до Януковича (схеми, за якою працював Саєнко як мінімум десять років), але хотілося б знати конкретні прізвища та конкретні обставини. І не лише «чотирьох чиновників КМДА», імена яких слідством не називаються. Вони явно не прикривали Саєнка зверху, вони просто виконували свій шматочок роботи.

На роль «стрілочників» ці люди годяться, але на роль «даху» — навряд чи. Судіть самі: у володінні профспілок раптово опинилися Будинок профспілок на Майдані – той, який відбудовували за державні гроші, і який належав державі; та будівлі Жовтневого палацу в центрі столиці. Яка доля на них чекала – здогадатися неважко. Але в те, що ці будинки передали з державної власності у володіння ФПУ клерки з КМДА, важко віриться. Отже кінці ведуть явно вище. Та й про кількість виведених із державної власності об’єктів теж не варто забувати.

Про те, що у профспілкового боса явно не все гаразд із законом, відомо було давно. Для цього достатньо було подивитися на його майно. За вісім років роботи на цій скромній посаді він придбав три квартири у Києві та два елітні будинки в Черкаській області на березі Дніпра, куди часто їздить на рибалку.

У сина Саєнко ціла колекція люксових авто – Lexus GS300, AUDI Q7 та BMW X6. Також у нього виявили авто BMW X7 2021 вартість 3 млн грн. А ще чиновник від профспілок та захисник соціальних інтересів трудящих має власну яхту, пришвартовану біля ТРЦ River Mall.

При цьому офіційний прибуток не покриває вартість навіть однієї квартири в столиці.

Ну і найцікавіше – Саєнко, як з’ясувалося, є власником мережі стрип-клубів у Києві: «Квітковий носоріг», «Яскравий носоріг», «М’ятний носоріг» та «Зоряний носоріг».

Цікаво, як для голови профспілок та Фонду соціального страхування. Взагалі незрозуміло, що людина з такою біографією робила у державних структурах. Але це ще не все.

Тут треба трохи повернутись в історію. Володимира Саєнка називають людиною Фірташа. І у ФПУ він потрапив у 2010 році, з приходом до влади Регіонів та Януковича. Але з’явився він біля профспілкового майна раніше — фірми Саєнко почали знаходитися навколо активів Федерації мало не з 2005 року, потроху відкушуючи від них ласі шматочки, до обурення профбосів, що не приховується, «віджимаючи» профспілкові санаторії та інші власні і здаючи їх .

Так, наприклад, Володимир Саєнко за допомогою «титушні» захопив дитячий санаторій «Пролісок» у Моршині, пізніше – санаторій «Україна» у Гаспрі, Будинок творчості письменників ім. Чехова в Ялті (після 2014-го на останніх двох об’єктах господарюють окупанти), та низка інших активів.

2013-го Саєнко стає заступником голови ФПУ (за фактом її «сірим кардиналом», яким досі залишається).

Але бурхлива діяльність призвела до того, що у листопаді 2013 року за Володимиром Саєнком прийшли «орли Захарченка». Причому при обшуках у будинку та офісах комбінатора знайшли не лише «чорну бухгалтерію», а й незареєстровану зброю та неабиякі запаси кокаїну. Досі незрозуміло, чи то «дур» підкинули Саєнко «пси режиму», щоб надійніше «закріпити», чи профспілковий бос справді любить «підбадьоритися».

Так чи інакше, Володимира Саєнка закрили. Але тут трапилася і перемогла Революція гідності, штабом якої став Будинок профспілок. Разом із режимом Януковича за безглуздим збігом обставин було поховано й кримінальну справу проти Саєнко. Його позиції у Федерації профспілок лише зміцніли.

Втім, не все було так райдужно і після втечі Януковича і перемоги Порошенка – проти заступника голови Федерації профспілок було заведено чотири кримінальні провадження. Починаючи з 2014 року, Володимир Саєнко фігурує у виробництві за фактом ухилення від сплати податків в особливо великому розмірі — заниження ПДВ на суму 4,7 млн. грн. податку на прибуток на суму 4,1 млн. грн. посадовими особами ТОВ «Росичі». Розслідується провадження за фактом перевищення посадових повноважень, захоплення будинку творчості ім. Чехова у Криму, протидії законній господарській діяльності Національної спілки письменників України та ПП «Позитив-Південь», підробки документів, незаконного поводження зі зброєю та незаконного зберігання наркотичних препаратів.

Заарештовано його в рамках кримінальної справи №12020000000000878, порушеної 14 вересня 2020 року за підозрою у розтраті чужого майна, зловживанні посадовою особою своїм службовим становищем, скоєним за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах (ч.1 ст.

Як бачите, справа триває вже понад два роки, але заарештували профспілкового боса лише зараз. Справа в тому, що, за інсайдерською інформацією СБУ, Володимир Саєнко потрапив у кампанію зачистки України від осіб, які співпрацюють із російськими окупантами. Про що конкретно йдеться – не ясно. Зважаючи на все, йому відгукнулися якісь старі справи з майном профспілок на тимчасово окупованих територіях. Можливо, йдеться про той самий Будинок творчості письменників ім. Чехова у Ялті, де тепер базуються окупанти.

Загалом, поки що не ясно. Але питання залишається відкритим – хто всі ці роки прикривав Володимира Саєнка від каральної руки закону? І йдеться про часи всіх трьох президентів, за яких Саєнко підім’яв під себе профспілкове майно – Януковича, Порошенка та Зеленського. Те, що зараз Саєнко таки потрапив у СІЗО, питань щодо того, хто прикриває його в системі нинішньої влади, не знімає – давайте не забувати, що «новій» владі вже три роки.

Швидше за все, коріння треба шукати десь серед вихідців з оточення Януковича, які зуміли домовитися з попередньою владою, а за нинішньої почуваються ще краще.

PS Те, що Володимир Саєнко зараз у в’язниці, нічого не означає – це лише арешт у рамках розслідування кримінальної справи, а не обвинувальний вирок. 2013 року він уже проходив подібну процедуру, і нічим це не закінчилося. Подивимося, як буде цього разу.

«Антикорупційна правда»

Сообщение Як Володимир Саєнко, який співпрацював з Росією і розкрадав майно профспілок, зміг десять років уникати в’язниці? появились сначала на Антикоррупционная правда.

Національне антикорупційне бюро оголосило в розшук колишнього депутата Верховної ради Олександра Грановського. Його вважають організатором корупційної схеми на суму 93,3 млн гривень. Про це повідомляє прес-служба НАБУ.

Сообщение Екс-нардепа Олександра Грановського оголосили в розшук появились сначала на Антикоррупционная правда.

Генеральний прокурор України повідомив про підозру у державній зраді народному депутату України Ренату Кузьміну. Про це повідомляє прес-служба ДБР.

Повідомляється, що депутат напередодні та після початку повномасштабного вторгнення Росії розміщував у ЗМІ пропагандистські антиукраїнські матеріали.

«Починаючи з березня 2021 року і навіть після повномасштабного вторгнення Росії в Україну Ренат Кузьмін озвучував у своїх виступах, повідомленнях у соціальних мережах та на власному сайті інформацію, яка мала пропагандистський характер. Їх метою було формування в суспільстві антиукраїнського настрою та інформаційного впливу на шкоду суверенітету, територіальній цілісності, недоторканності та безпеці держави», — йдеться у повідомленні ДБР.

Дії підозрюваного кваліфіковані як держзрада, за що передбачено позбавлення волі до 15 років із конфіскацією майна.

«Наразі встановлюється місцезнаходження Рената Кузьміна, зокрема, проведено понад 10 одночасних обшуків за місцями його можливого перебування. Досудове розслідування триває», — повідомляють у ДБР.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Нардепу Ренату Кузьміну повідомили підозру у держзраді появились сначала на Антикоррупционная правда.

Но так просто эту историю уже не удастся замолчать. Время не то. Как пишет политический эксперт Алексей Голобуцкий, «Слуги народа» обязаны потребовать от Холодова публичных объяснений. Если это не будет сделано – прекратить депутатские полномочия «бойца венского батальона» и извиниться за него перед украинским народом.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение «Слуга народа» Андрей Холодов – еще один вип-боец «заграничного батальона» появились сначала на Антикоррупционная правда.

Политики воспользовались депутатскими полномочиями по решению своих личных вопросов во время войны. Так, нардеп от «Слуги народа» Анатолий Остапенко благодаря депутатскому обращению к главе Житомирской областной военной администрации решил вопрос разрешений свободного передвижения своего сына по области на собственном транспорте во время комендантского часа, что представляло его частный интерес.

Два нардепа. Первый — Анатолий Остапенко

Кроме того, народный депутат Анатолий Петевка от группы «Доверие» обратился к председателю Закарпатской ОВА о предоставлении права свободного передвижения через государственную границу Украины для его сына, двоюродного брата и отца жены сына, что представляло его частный интерес.

Два нардепа. Второй — Василий Петевка

Оба коррупционера уведомлены об административном правонарушении по ч. 2. ст. 172-7 КУоАП.

«Анртикоррупционная правда»

Сообщение Нардепы Анатолий Остапенко и Василий Петевка незаконно использовали полномочия во время войны появились сначала на Антикоррупционная правда.

В САП сообщили, что завершили следствие еще 15 июля 2022 года и открыли материалы стороне защиты для ознакомления.

«23 сентября 2022 года обвинительный акт направлен в Высший антикоррупционный суд для рассмотрения по существу», — говорится в сообщении.

В то же время в НАБУ опубликовали видео вручения обвинительного акта депутату Кузьминых, который отказался брать документы и выбросил их из окна автомобиля.

«Закон «О статусе народного депутата» обязывает народных избранников «соблюдать общепризнанные нормы морали, всегда сохранять собственное достоинство, уважать честь и достоинство должностных и должностных лиц и граждан». Но у некоторых из них свой взгляд на эти обязанности. Например, народный депутат Украины, которого сегодня НАБУ и САП отправили на скамью подсудимых за получение 558 тыс. грн неправомерной выгоды», — прокомментировали действия депутата в бюро.

Народного депутата поймали с поличным во время получения взятки 28 января 2022 года сразу после передачи ему 558 тыс. гривен. Деньги он получил как выгоду за влияние на принятие решения о победе в ряде тендеров по закупке оборудования за счет бюджета, который проводил КП «Больница № 2 им. В.П. Павлусенко» Житомирского городского совета».

По данным следствия, по предварительной договоренности в 2021 году больница закупила оборудование на общую сумму более 40 млн. гривен, среди которых МРТ, системы ультразвуковой диагностики и лапароскопический набор для хирургических процедур. Уже после оплаты медучреждения стоимости оборудования, идет речь о системе ультразвуковой диагностики, депутат попросил передать ему при содействии в победе 558 тыс. гривен, что составляет 30% от суммы договора.

В дальнейшем депутат планировал применить такую же схему и после перечисления больницей средств в соответствии с другими договорами – 37,5 млн гривен (30% от стоимости оборудования для проведения МРТ составляет 11,25 млн гривен) и более 398 тыс. гривен – от стоимости лапароскопического набора для хирургических процедур.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение «Слуга народа» Сергей Кузьминых выбросил обвинительный акт по делу о взяточничестве прямо из окна машины появились сначала на Антикоррупционная правда.

Це не стало несподіванкою – чого ще можна очікувати від наскрізь продажних людей, для яких мандат народного депутата України потрібен лише для поповнення своїх кишень? Але ось влада України, яка з екранів телевізорів вустами, зокрема й президента, щодня мовить про необхідність безкомпромісної боротьби з Росією, пробиває дно за дном. Тому що поруч із безперечно правильними словами робить приголомшливі речі.

Прикладів маса, але один з найсвіжіших і обурливих. У гостях національного телемарафону «Єдині новини» масово замигали ті самі люди, які в нормальних умовах мали б уже давно сидіти у в’язницях. За звинуваченням у державній зраді. Йдеться про представників парламентської партії, яка ще півроку тому чи не відкрито закликала до нашої країни Путіна. А її члени просували всі кремлівські наративи.

Серед цього сонму ОПЗЖешников, які «змінили шапки», привертає увагу народний депутат України Тетяна Плачкова. Яка поряд зі своїми колегами по проросійській п’ятій колоні оперативно і завчасно відлетіла з нашої країни за тиждень до повномасштабного вторгнення – 13 лютого.

Відсидівшись у Відні та зрозумівши, що бліцкриг не вдався, а її господарі не взяли Київ за три дні, як обіцяли, народний депутат повернулася на Батьківщину. Де поряд з іншими своїми соратниками заявила, що виходить із ОПЗЖ (яку на той час вже заборонили) і створює нову фракцію – «Відновлення України». І заразом змінила риторику, почавши активно розповідати про свою допомогу армії та засудження Росії, яку вона ще вчора вихваляла.

Заодно змінилася мова на її офіційних сторінках у Фейсбук та Телеграм – якщо до кінця березня, коли вона ще сподівалася на диво, пости в соцмережах були російською, то з початку квітня, коли вже стало все зрозуміло, Тетяна Плачкова чомусь різко полюбила ненависну. «мову». Але це дрібниці на тлі всього, що відбувалося раніше. Говорить ця різка зміна мов тільки про її безпринципність, не більше.

Заодно вона трохи підчистила весь той бруд, який раніше лила в Україну – з його акаунтів зникли перепости Ківи та Рабіновича, які прямо змішували з лайном усе українське в Україні.

Та й президента, якого вона тепер похвалила, ще нещодавно Тетяна Михайлівна раніше не особливо жаліла.

Проте сьогодні всі свої антиукраїнські вчинки Тетяна Плачкова вважає за краще обходити мовчанням. Начебто й не було в її ще недавньому минулому ефірів на відверто українофобських каналах, де вона слухняно повторювала всі мантри кремлівських пропагандистів про «єдиний народ», «фашистів та нацистів, які захопили владу в Україні», «народі Донбасу» тощо.

Буквально за кілька місяців до повномасштабного вторгнення народний депутат України Плачкова активно просувала російські тези про відмову нашої країни від членства в НАТО:

Із проросійської діяльності Тетяни Плачкової можна згадати багато чого. Але все це меркне на тлі вояжу фракції ОПЗЖ до Москви. У складі делегації була й Тетяна Плачкова.

Так, візит відбувся досить давно – у березні 2020 року. Поки голова делегації Віктор Медведчук зустрічався з президентом РФ Володимиром Путіним, пересічні парламентарі, зокрема й Тетяна Плачкова, провели зустріч зі спікером Держдуми В’ячеславом Володіним.

Цей візит викликав обурення у значної частини українського суспільства і в червні 2020 року Офіс генерального прокурора повідомив, що відкрив кримінальне провадження за фактом поїздки депутатів «Опозиційної платформи – За життя» до Москви.

Однак, як ви самі здогадуєтеся, це була кістка, яка мала заспокоїти найактивніших «націоналістів» – кримінальна справа закінчилася нічим.

Що у світлі подій останніх місяців дуже засмучує – дуже хотілося б з’ясувати, які саме вказівки російські господарі давали своїм українським прислужникам напередодні запланованої «спецоперації».

Тому що риторика членів ОПЗЖ практично один на один збігалася з риторикою російських пропагандистів – ті ж поливання брудом української армії, висміювання президента України, обплювання всього українського.

Минуло півроку після 24 лютого. Найбільш одіозні члени ОПЗЖ на кшталт Ківи втекли до Росії, де продовжують витирати ноги про свою країну, Медведчук потрапив у СІЗО, де має шанс згадати долю свого підзахисного Стуса. Деякі (у тому числі й один із господарів Тетяни Плачкової – Вадим Столар) втекли на Лазурне узбережжя, де з’явився так званий «батальйон Монако». А деякі, серед яких і вчорашня українофобка та глашатай «російського світу» Тетяна Плачкова, змінили шапки і стали дедалі активніше з’являтися в ефірах українського телебачення.

І не на заборонених каналах своїх соратників, а в ефірі національного телемарафону. Поки що вони дуже обережні у своїй риториці. Але сам факт появи на екранах телевізорів представників п’ятої колони, завдяки якій ми маємо сотні тисяч смертей, дивує. І це дуже м’яко сказано.

І – питання. Що роблять усі ці люди у студіях? Особливо якщо згадати про кримінальні справи щодо хоча б генерала Марченка, який захищає Миколаїв чи генерала Кривоноса, який організував оборону аеропорту Жуляни. Чого досягає українська влада всім цим? Судів Лінча? Це так необхідно воюючій країні?

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Що українофобка із ОПЗЖ Тетяна Плачкова робить в ефірі національного телемарафону? появились сначала на Антикоррупционная правда.

Вот примеры откррвенных PR-материалов которые Приходько продвигает в СМИ:

Мы же напомним кто такой Борис Приходько — подельник Януковича, мошенник, который обвиняется в нелегальном выведении 2 миллиардов гривен. Против него Генпрокуратура в 2014 году возбудила уголовное дело. В то время Приходько еще не получил свою путевку и защиту от неприкосновенности в уголовных делах, за перевод средств его многие известные высокопоставленные лица, но ему досталось больше всего. Тогда его задержали и отправили в Лукьяновское СИЗО, а уже в августе 2014 года суд вынес решение относительно содержания Приходько под стражей и внесения залога в 200 млн. грн. Уже в конце того же года его выпустили.

Кто же такой Приходько Борис Викторович и как он следствие покупал?

Банкир Приходько Борис Викторович активно размещает фэйковые материалы о том, как несуществующий двойник-фотограф добивается успехов на узком поприще в Украине. Речь идет о раздвоении личности того самого банкира, который украл более 2,7 млрд гривен. Накануне нам на глаза попалась очередная статья по вытеснению негатива из поиска Google «Мгновенная живопись от Приходько Бориса Викторовича», СМИ взялся копать дальше и оказалось, что никакого фотографа с инициалами Приходько Б.В. не существует, а его сайт (prihodko-boris.com.ua) не принимает заявок и открыт сеошниками с одной единственной целью — спрятать из выдачи гугл реальную биографию Бориски Викторовича.

Как оказалось, банкир Борис Приходько умудрился замять уголовное дело и теперь этот уважаемый приспешник Виктора Федоровича делает все возможное для очистки репутации, пусть и смешными способами.

Прошло уже 4 года с той поры, как «семья» Януковича спешно покинула Украину. Почти столько же времени она была у власти.

Разбираться же в ее наследии, к большому сожалению, предстоит гораздо дольше. Притом не только правоохранительным органам, а, судя по всему, еще этнографам и антропологам. За короткий срок в Украине была выведена особая порода людей, сконцентрировавшихся во власти, и живших по своим неписаным на бумаге законам. Будто цыгане с их устным кодексом поведения «романипэ», пусть не обидится на автора эта уважаемая народность. Но сходство все же существует. Достаточно обратиться к основным вехам биографии заместителя главы Национального банка Украины Бориса Викторовича Приходько. Слово «бывшего» добавлять пока рано, но об этом чуть позже.

банкир Приходько Борис Викторович

«Семейные» связи Приходько Бориса Викторовича

Законы  «семьи» обязывали расставлять повсюду единомышленников, плетя невидимую паутину связей, не признавать за людей чужаков, по возможности, воровать и не бросать в беде своих. Чем не «романипэ»?  Борис Приходько набил руку на банковской деятельности. Около двух десятков лет он служил в различных коммерческих банках Украины и на этом поприще познакомился с Юрием Колобовым, которому суждено было занять пост министра финансов при президенте Януковиче. Беглец в Испанию Колобов, объявленный в розыск и сегодня празднующий прекращение уголовного дела в отношении него, был одним из членов «семьи». Таким же, как его шеф в правительстве Николая Азарова Андрей Клюев и собственный заместитель Вадим Копылов. Незримые толстые канаты связали Приходько и Колобова. На языке моряков один пристроился к другому в кильватер. Стоило Колобову покинуть место директора казначейства государственного «Ощадбанка», как в его кабинет тут же заселился Борис Викторович. Руководителем Министерства финансов Колобов стал после службы заместителем главы Национального банка Украины. Вакантное место опять же заполнил собой Борис Приходько. Случилось это, когда главным регулятором банковской системы Украины руководил еще один «донецкий», притом не только по духу, но и по месту рождения Сергей Арбузов.

Незаменимый заместитель Приходько Б.В.

В НБУ Приходько Борису Викторовичу пришлось пережить и его, и Игоря Соркина, и Степана Кубива. Почему то не возникло антипатии к своему заместителю, доставшемуся с прежних времен,  у Валерии Гонтаревой. Как первый заместитель Председателя Национального банка Украины, Борис Приходько занимался вопросами банковского надзора и курировал финансовые потоки в газовой и нефтяной отраслях национальной промышленности, которыми особо интересовалась «семья». Новый пост он занял в 2012 году в пору расцвета бизнеса еще одного члена «донецкой» команды Сергея Курченко. Молодое дарование, через сына Януковича вхожее в настоящую семью президента, быстро нашло общий язык с банкиром. Все было не просто. Назначение Приходько на столь высокий пост Юрий Колобов согласовывал с Сергеем Левочкиным ─ руководителем Администрации президента и олигархом Дмитрием Фирташем, очень заинтересованным в наличии в руководстве НБУ надежного человека. Судя по всему, голосование по кандидатуре Приходько у всех заинтересованных лиц было единогласным. Оказанное  доверие Приходько отработал сполна.

Высокий пост в НБУ Борис Приходько успешно сочетал с представительством в наблюдательном совете «Терра Банка», находящегося в долевой собственности еще у одного «донецкого» заместителя министра финансов Вадима Копылова. Этот банк еще «всплывет» в настоящем повествовании.

Приходько Борис Викторович банкир

Время «икс» для Борьки Приходько

Час Приходько Бориса Викторовича пробил в последние дни февраля 2014 года. «Семейная» властная пирамида рассыпалась под натиском взбунтовавшегося народа. Главные ее столпы решили «сделать ноги», но в чемодан, кроме носков, трусов и зубной пасты, бросить еще с десяток сотен миллионов долларов. Ушлое молодое дарование Курченко провернул искрометную комбинацию через «Брокбизнесбанк», который, будто предчувствуя неблагоприятное развитие событий, он прикупил за год до революции Достоинства. Сначала, пользуясь влиянием на высшем уровне, он добился того, чтобы НБУ вбухал на его безнадежное оздоровление пару миллиардов гривен, которым не суждено было вернуться назад. Суть операции состояла в следующем. ОАО «Аграрный фонд» перевел в «Брокбизнесбанк» 2069 млн гривен, которые затем ушли на счета подставных фирм Курченко, были немедленно конвертированы в валюту и мгновенно испарились. Роль Бориса Приходько состояла в том, что со своего высокого поста в НБУ он контролировал проведение всей операции за один банковский день. Время сильно поджимало. Банкир-профессионал справился. Он заставил подчиненных санкционировать перевод денег, несмотря на то, что в таких случаях требовалось разрешение Министерства аграрной политики, а его просто не могло быть. Курченко вступил в сговор с руководителями «Аграрного фонда», главой наблюдательного совета «Брокбизнесбанка» Денисом Бугаем и, конечно же, с Приходько.

Расплата была близка

По счетам пришлось платить в марте. Новая украинская власть сразу обнаружила утечку миллиардов гривен. Основные фигуранты исхода капиталов исчезли вместе с ними. Первым вышли на Дениса Бугая. Как уже ранее было сказано, «семья» своих в беде не бросает. За председателя Ассоциации юристов Украины заступилась омбудсмен Валерия Лутковская. Сам юрист-банкир успешно изображал из себя, если не жертву наступившей демократии, то точно ее ошибку. Через 2 месяца он вышел на свободу. Виновников мошенничества продолжали искать. Очередь дошла до Бориса Викторовича Приходько, успешно пережившего переходный период в НБУ и оставшегося на месте заместителя Гонтаревой. В последний вечер июля 2014 года за Приходько все же пришли. Он был арестован сроком на 2 месяца. Его также не бросили в беде. Чуть позже депутат Верхвной Рады Геращенко опубликует смс- переписку главы Киевского Апелляционного суда Антона Чернушенко, в которой муссировался вопрос об облегчении участи банкира и его скорейшем перемещении с нар СИЗО под домашний арест. Он все же попал домой, но за 200 млн гривен залога. Благодетель, заплативший деньги, так и остался неизвестным. Бугай в подобной ситуации постеснялся и, морщась, хлебал баланду положенные судом 2 месяца.

Как только Борис Приходько увели под руки, испустил дух «Терра Банк» еще одного «семейника» Вадима Копылова. Через несколько месяцев он возродится, как Феникс из пепла под новым именем «Кристалбанк» и окажется в руках почти у прежнего собственника. Им станет супруга Копылова Марина Ленинг. По «семейной» привычке она ввергнет его в череду следующих финансовых скандалов. Сопротивляться генетическому коду не так просто.

Приходько Борис Викторович фото

Два шага назад, два шага вперед

У Приходько все же получалось с переменным успехом. Его посадили на нары, но он вскоре вышел под залог. В октябре 2014 года в развитие принятого Верховной Радой закона «Об очищении власти» он попал в люстрационный список. Национальный банк Украины тут же с спохватился и издал приказ о его увольнении с поста заместителя председателя. Почему это Валерия Гонтарева не сделала ранее? Неизвестно. Ведь шила в мешке не утаишь. Сотрудники НБУ наверняка были в курсе и других проделок Приходько, пока оставшихся вне ведения правоохранительных органов. Ведь в феврале 2014 года ему не внезапно «сорвало крышу» и он неожиданно стал использовать служебное положение в угоду интересам Сергея Курченко. Его след можно увидеть во многих «скользких» инициативах времен Януковича. Например, будучи в «Ощадбанке» он курировал весьма сомнительные операции с облигациями внутреннего государственного займа.

На увольнение Приходько ответил иском, требовавшим немедленно восстановить его в правах. О чудо! Окружной административный суд Киева в октябре 2015 года полностью признал его доводы. Может быть, сработала паутина «семейных» связей? Приходько в марте месяце триумфально вернулся в свой кабинет в здании НБУ. Гонтарева с утра была ошарашена известием о том, что у нее появился еще один заместитель. Помимо возможности занять свой кабинет в здании НБУ у Приходько появилось право требовать заработную плату за время вынужденного отсутствия на рабочем месте и даже потребовать возмещения моральных издержек. Национальный банк Украины после некоторых раздумий написал апелляционную жалобу. Апелляционный суд Киева 3 апреля 2016 года приостановил действие решения Окружного административного суда. Создалась «патовая» ситуация, но украденных миллиардов то не вернуть!

Борис Приходько: как украсть миллиарды и получить прощение в Украине

Почему по Киеву до сих пор на свободе ходят люди, которые помогали режиму Януковича воровать у страны и народа миллиарды? Видимо потому, что потом они помогали воровать миллиарды уже новой власти. К такому выводу, поневоле, нас приводит история «чудесного спасения» от уголовной ответственности бывшего замглавы НБУ Бориса Приходько. Человека, который непосредственно участвовал в банковских аферах 2014 года, следствием чего стало падение гривны и экономики страны, проходил обвиняемым по делу о фактическом хищении 2 миллиардов, и долгие годя являлся доверенным лицом и компаньоном «донецких семей».

«Охотники на лис»

Приходько Борис Викторович. Его иногда путают с его тезкой Борисом Григорьевичем Приходько — бывшим главой правления «Государственной продовольственно-зерновой корпорации Украины. Тем более, что Борис Викторович тоже имеет какое-то отношение к аграрному бизнесу — ведь он обвиняется в хищении денег ОАО «Аграрный фонд». Но этим их сходство и ограничивается. Наш герой родился 23 января 1973 года в поселке Лосиновка Нежинского района Черниговской области. О своем детстве и юности Борис Приходько упорно не желает рассказывать, и даже в своей биографии скрывает день и месяц рождения, кто его родители, где и с кем учился, с помощью кого вышел в люди. Но зато в 2013 году, гордясь за своих бывших учеников, немного света на далекое прошлое замглавы Нацбанка пролил бывший руководитель кружка связистов Станции юных техников городка Носовка (Черниговская область). Именно под его руководством в 80-х годах активно занимался радиосвязью и «охотой на лис» школьник Боря Приходько.  Причем, не просто занимался, но и побеждал в республиканских соревнованиях. Однажды его фото даже напечатали в газете «Радянська освіта» (№38, 1988 год).

Но дело не только в том, что в СССР спортивные состязания «Охота на лис», представляющие собою любительское пеленгование спрятанных радиостанций, устраивались под патронажем КГБ – а победители этих состязаний привлекали внимание спецслужб как потенциальные молодые кадры. Интересно, что вместе с Борисом Приходько в ту же Носовскую СТЮ, в тот же кружок радиолюбителей, ходил его ровесник Валерий Давиденко — будущий владелец СП «Агродом», компаньон Бориса Приходько и Юрия Колобова по «Терра-банку», замминистра агрополитики Украины (2013-2014), ныне – депутат Верховной Рады, член фракции «Блок Петра Порошенко». Который недавно прославился тем, что купил себе новые швейцарские часы «Audemars Piguet» за 286 тысяч гривен.

Их пути после школы ненадолго разошлись. Борис Приходько в 1993 году поступил на работу в Агропромбанк «Украина» — тот самый скандальный банк, через который в 90-е «пилили» миллиарды, в котором работал будущий президент Виктор Ющенко. Еще раз повторим, что своё прошлое Приходько скрывает просто до неприличия, даже не указывая в биографии, служил ли он в армии, какой вуз окончил и где именно начинал свою карьеру банкира. По обрывчатой информации источников Skelet.Info, его первое место службы было не в киевском офисе «Украины», а в одном из его филиалов в Черниговской области. Кем туда вначале приняли 20-летнего парня (в лучшем случае студента-третьекурсника), можно лишь догадываться, но без чьей-то протекции тут явно не обошлось. В «Украине» Приходько проработал до 2001 года, вплоть до ликвидации банка, постепенно поднимаясь по служебной лестнице и перебравшись уже в столицу, где он обзавелся своей первой киевской квартирой в высотке по адресу Приречная 37. После того как банк «Украина» со скандалом приказал долго жить, Борис Приходько перевелся на работу в киевский банк «Крещатик», где проработал до 2003 года.

А вот его друга детства судьба помотала. Судя по биографии Валерия Давиденко, в 90-е он брался за все подряд: был директором агропредприятия, инженером в ООО «Украинский дом связи», в «нулевых» стал страховым менеджером. В общем, то ли дела у него шли неважно, то ли он просто не захотел признаваться, чем занимался на самом деле. Но судя по тому, что в Черниговской области у него остались очень широкие связи, в том числе среди коррупционеров, теневого бизнеса и хозяев местных «титушек», то есть большие сомнения насчет того, что в молодости Давиденко был простым инженером и страховым агентом. Кстати, в 2016 году Давиденко назвали куратором партии «Наш Край» в Черниговской области, а данный политический проект Банковой, созданный в противовес «Оппоблоку», опирается на самые коррумпированные и даже полукриминальные местные элиты.

Дела у наших «охотников на лис» резко пошли в гору с 2003 года. Борис Приходько тогда перевелся в «Ощадбанк», где он быстро сблизился с его директором казначейства Юрием Колобовым. За Колобовым уже тогда стояло очень много влиятельных лиц: мама и сын Арбузовы, Сергей Тигипко, Артемий Ершов и Сергей Левочкин. И вот в «Ощадбанке» Борис Приходько стремительно сблизился с Юрием Колобовым — так, что когда Колобова в 2008-м выжили из кресла директора казначейства банка, он передал его Приходько как своему приемнику. И Приходько потом работал на этой должности до 2012 года, перейдя потом в Нацбанк Украины (НБУ) на должность первого заместителя председателя. Напомним, что председателем НБУ тогда был Сергей Арбузов (а после него его доверенный человек Игорь Соркин), а пристроил Приходько в НБУ всё тот же Юрий Колобов, который тогда занимал пост министра финансов. И это уже не говоря о том, что троица Колобов-Арбузов-Приходько входила в ближний круг деловых связей Юрия Иванющенко (Юры Еникиевского).

Но разве мог Борис Приходько забыть о своем друге детства и товарище по радиоклубу?! И вот в 2004 году мытарства Валерия Давиденко закончились, потому что он учредил крупную агрофирму СП «Агродом» и заделался черниговским агробароном. Но вопрос о том, откуда бывший инженер и страховой менеджер взял многомиллионную сумму для создания «Агродома» (только его уставной фонд составляет полтора миллиона гривен), для скупки и поглощения других агропредприятий, для аренды земли и техники, никто никогда не поднимал. Может быть, он выиграл в лотерею, как нынешний генпрокурор Юрий Луценко? Или же ему помог с льготными кредитами казенными деньгами «Ощадбанка» его друг Борис Приходько?

Давиденко счастливо выращивал подсолнечник и кукурузу до весны 2013 года, а потом переписал «Агродом» и другие свои фирмы на свою маму Давиденко Валентину Николаевну и, при помощи Бориса Приходько и Юрия Колобова, сел в кресло замминистра агрополитики Украины. Став вскоре фигурантом международного скандала о китайском кредите (3 миллиарда долларов, за которые так и не расплатились), а также менее известного дела о создании собственного таможенного терминала в городе Козелец Черниговской области. Разумеется, что всё это Давиденко проворачивал не один, а как член большой команды, создававшей свои схемы с благословения и под «крышей» Юрия Иванющенко. Причем, журналисты подчеркнуто выделяли Давиденко, называя его «доверенным усердным исполнителем приказов Иванющенко». Что ж, сейчас он готов столь же усердно выполнять приказы «семьи» нынешнего президента, если та пристроит его на какую-то должность!

Борис Приходько, Валерий Давиденко, Юрий Колобов: схемы друзей-банкиров

Но Бориса Приходько, Валерия Давиденко и Юрия Колобова связывало еще кое-что: в 2007 году, уже будучи друзьями и компаньонами, они приобрели по дешевке (за долги) банк «Инвест-Кредит», переименованный ими в «Терра-Банк». Это выглядело вообще как-то подозрительно: ладно уж Давиденко был «независимым бизнесменом», но ведь Приходько и Колобов тогда рулили казначейством государственного «Ощадбанка», и у соответствующих органов должен был возникнуть к ним вопрос о том, за какие именно шиши они обзавелись собственным банком? Но этого вопроса не возникло, так как власть в стране тогда более чем наполовину принадлежала «антикризисной коалиции» и правительству Януковича-Азарова. Впрочем, когда власть вскоре сменилась, то об этом тоже никто не вспомнил. Зато мало чем примечательный ранее банк вдруг стал стремительно наращивать капитал путем дополнительной эмиссии акций (их начала постепенно скупать ЗАО «Украинская страховая группа»), а также за счет привлечение бюджетных средств государственных программ – например, ипотечной. И раздавать привлеченные деньги в виде кредитов нескольким фирмам.

Кредиты эти фирмы так и не вернули, но всё списали на кризис. В 2010-м году новые собственники банка (через «Украинскую страховую группу» ими стали Вадим Копылов и Кирилл Шевченко) даже якобы обнародовали список должников, однако ни одного конкретного имени в СМИ так и не появилось.

Было понятно, что Копылов и Шевченко вряд ли являлись лохами, купившими банк с безнадежными долгами. Во-первых, они особо и не паниковали, и спокойно отнеслись к наличию у приобретенного банка старых долгов. А во-вторых, они являлись опытнейшими финансистами: Копылов ранее работал в правительстве и возглавлял «Нафтогаз», а Шевченко 10 лет проработал в банке «Финансы и Кредит» (с 2014 года он возглавляет «Укргазбанк»). К тому же был еще один интересный нюанс: в декабре 2006 года Шевченко был назначен «коалицией» председателем правления Государственного ипотечного учреждения, а вскоре после этого Колобов с Приходько приобрели «Терра-Банк» и сделали его участником ипотечной программы. Копылов же тогда был заместителем министра финансов Николая Азарова (заодно являвшегося первым вице-премьером), а также его близким другом и участником многих совместных коррупционных проектов. Поэтому становилось совершенно очевидно, что троица Колобов-Приходько-Давиденко и дуэт Шевченко-Колов являются участниками одной схемы, возможно и не одной, осуществлявшейся под прикрытием высокопоставленных лиц «антикризисной коалиции» и правительства Януковича-Азарова. Но до сих пор делишки «Терра-Банка» в 2007-2009 г.г. почему-то не заинтересовали ни следователей, ни журналистов.

Молчат пока что СМИ и о подробностях деятельности Бориса Приходько на посту первого заместителя главы Нацбанка. Между тем, по данным СМИ, само его назначение было весьма любопытным. Итак, в конце 2012 года глава НБУ Сергей Арбузов засобирался в вице-премьеры, и начал подбирать себе замену. Своим преемником он сделал Игоря Соркина, более 15 лет прослужившего в Донецком управлении НБУ, являвшегося доверенным и надежным «кассиром» донецких «семей». А вот первым заместителем главы НБУ Арбузов назначил Бориса Приходько. Сообщалось, что его кандидатуру лично лоббировал Юрий Колобов – а ведь очень многие кланы и «семьи» хотели пристроить в руководство НБУ своих людей, так что конкуренция за место была бешеная. Кстати, тогда же Колобов был назначен министром финансов Украины. Так что Приходько стал членом команды, подмявшей под себя финансы Украины: Колобов и Арбузов в правительстве, а Приходько и Соркин в НБУ. И явно не за свои таланты, а за готовность усердно работать по схемам Арбузова и Колобова – поэтому Борис Приходько непосредственно причастен ко всем их махинациям и аферам, включая операции с облигациями.

Почему всё это не расследовала Генпрокуратура? Может быть потому, что в аферах с облигациями в качестве посредника участвовала финансовая группа Investment Capital Ukraine (ICU) Валерии Гонтаревой – будущей главы Нацбанка.

Приходько и Соркина рука закона попыталась ухватить за ягодицы только за самый последний эпизод их бурной совместной деятельности: скандальное дело о махинациях со средствами Аграрного фонда. Попыталась, потому что в итоге Соркин просто сбежал из Украины, а Приходько ловко выпутался. Итак, с начала февраля 2014 года «донецкие» начали активно паковать чемоданы, причем золотом и долларами. Кто обналичивал или выводил свои «кровно заработанные», а кто торопился в последний раз «хапнуть по-крупному». Практически все эти схемы поворачивались через НБУ, Минфин, государственные и частные банки, государственные структуры и фонды. В способах банальной кражи и вывода за границу денежных средств за основу были взяты схемы 2008-2009 г.г., по которым тогда банки «обули» государство и вкладчиков на десятки миллиардов гривен, заодно обрушив национальную валюту. Банки, близкие к «семьям» Януковича и Иванющенко, начали получать рефинансирование и красть деньги вкладчиков, меняя их на доллары и выводя за границу, уже с декабря 2013 года. При этом Борис Приходько был не просто в курсе, он непосредственно во всем этом участвовал.

Одним из «пылесосов», через который собирали (просто крали) деньги отовсюду, был тогда «БрокБизнесБанк», который незадолго до того Сергей Курченко купил у братьев Буряков. И этот банк начал лихорадочно брать кредиты где только можно, явно не собираясь их возвращать. Руководству НБУ (Соркин, Приходько) это было хорошо известно, но, тем не менее, в феврале 2014-го они выделили «БрокБизнесБанку» кредит в сумме 2,069 миллиарда гривен. На эти деньги банк купил у Агарного фонда облигации: сделку разрешило Минагрополитики (в этом участвовал Валерий Давиденко), а посредников ней выступила ICU Гонтаревой. Затем Аграрный фонд, с позволения же Минагрополитики, разместил эти 2,069 миллиарда гривен на депозите в том же «БрокБизнесБанке» — а банк их попросту стырил, раздав в виде кредитов своим подставным фирмам.

И вот «революция достоинства» свершилась. Ноги сделали Соркин, Арбузов, Курченко и еще очень многие «донецкие», унося с собою украденные миллиарды. Но их друзья, компаньоны и подельники остались. На своей должности до середины марта 2014-го оставался Валерий Давиденко. И еще несколько месяцев никто не спешил ни увольнять, ни привлекать к ответственности Бориса Приходько – его лишь понизили из первых в обычные заместители главы НБУ, которым после сбежавшего Соркина стал Степан Кубив. И вот что любопытно: Кубив тут же продолжил практику раздачи банкам стабилизационных кредитов и рефинансирования, хотя даже невооруженным глазом было видно, что эти деньги разворовываются и выводятся — причем, теперь уже не «донецкими», а олигархами Майдана. И если при Игоре Соркине НБУ подарил банкам 24 миллиарда гривен, то Степан Кубив за три месяца раздал 61 миллиард: из них 11,7 миллиарда «Приватбанку» и 10,9 миллиардов банкам Олега Бахматюка. Неудивительно, что курс гривны с 9,3 (конец февраля 2014) опустился до 14 (июнь 2014). Впрочем, потом НБУ возглавила Валерия Гонтарева, которая за несколько месяцев раздала банкам еще свыше ста миллиардов! Итог – гривна рухнула до нынешнего курса 25-26.

А Борис Приходько продолжал работать в НБУ – возможно потому, что давал Кубиву, а потом Гонтаревой советы, как лучше устраивать эти аферы с рефинансированием, которые обрушили и экономику Украины, и уровень жизни украинцев. И лишь в конце июля 2014 года Генпрокуратура задержала Приходько по делу о фактической краже 2,069 миллиарда гривен, которые Аграрный фонд разместил в «БрокБизнесБанке». 1 августа Приходько был арестован, а суд объявил размер залога, по которому он мог выйти на свободу – 200 миллионов гривен, сумма неслыханная в истории украинского правосудия! Но из НБУ его уволили лишь 22 октября, да и то лишь по списку люстрации, как «пособника режима», а не обвиняемого в колоссальных хищениях.

Но вот проходят внеочередные парламентские выборы, Валерий Давиденко получаем мандат и вскоре присоединяется к команде Петра Порошенко, и 10 декабря 2014 года его друга Бориса Приходько совершенно тихо, чуть ли не тайком выпускают на свободу, даже не взяв с него залога. Потом вдруг оказалось, что и обвинений ему как бы больше не предъявляют, хотя и о его невиновности Генпрокуратура тоже не сообщала.

Взбодрившийся таким исходом дела Борис Приходько даже пошел ва-банк и, набравшись наглости, решил попробовать восстановиться в Нацбанке, для чего подал иск на отмену свой люстрации. Этот иск был удовлетворен 28 января 2016 года Окружным административным судом Киева. Правда, освобождать для него уже занятое другими место в руководстве НБУ никто не собирался, поэтому Нацбанк подал апелляцию на решение Окружного суда. Но 2 марта 2016 года Апелляционный суд Киева остановил рассмотрение апелляции, фактически оставив в силе решение о «чистоте» Бориса Приходько перед законом, народом и совестью. Фактически это давало ему все основания не только восстановиться в должности, но и потребовать компенсацию за незаконное увольнение. Но, видимо, покровители Приходько посоветовали ему особо не «борзеть», а довольствовать своим всепрощением. Вот так еще один оператор коррупционных схем «донецких» ушел от заслуженной ответственности, что называется, весело насвистывая.

Сообщение Приходько Борис Викторович: Как подельник Януковича, новоровавший миллиарды, отмывает себя в интернете появились сначала на Антикоррупционная правда.

У грудні 2021 року працівники одного із закладів харчування в Одесі відмовилися обслуговувати  депутата через відсутність COVID-сертифіката. Після цього між ними виникла конфліктна ситуація. Він звернувся до ДСНС, Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та Одеського міського голови з депутатськими зверненнями, у яких порушувались питання, що становили його приватний інтерес.

У депутатських зверненнях йшла мова про надання відповідних документів та проведення перевірок діяльності закладів громадського харчування мережі, де відмовилися обслуговувати посадовця.

Відтак, як підтвердив суд, виник приватний інтерес, який полягав у прагненні народного депутата помститись за відмову в обслуговуванні. Печерський районний суд  Києва ухвалив рішення визнати винним народного депутата  у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7  КУпАП. Суд наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмір 3,4 тис. гривень.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение «Слугу народу» Олександра Гайду визнали винним у конфлікті інтересів появились сначала на Антикоррупционная правда.