Під час розгляду запобіжного заходу Герман Галущенко спокійно заявив, що сама по собі підозра не є чимось критичним. У цих словах є певна логіка. Українська практика показує, що навіть резонансні корупційні справи можуть роками залишатися у судах без остаточного вироку, пише ЕП.

Чому підозра не означає швидкого покарання

Український досвід доводить, що масштабні корупційні справи часто розглядаються роками. Показовим є приклад колишнього голови Державної фіскальної служби Романа Насірова, якого обвинувачували у незаконному наданні розстрочок податкових платежів компаніям, пов’язаним із так званою «газовою схемою».

Збитки держави у цій справі оцінювалися майже у 3 мільярди гривень. Проте за майже десять років справа так і не завершилася остаточним рішенням. Якщо апеляційний розгляд не буде завершений найближчим часом, існує ризик, що обвинувачений взагалі уникне відповідальності через сплив процесуальних строків.

Чому корупційні активи залишаються у власників

Поки судові процеси тривають роками, фігуранти справ продовжують користуватися своїми активами. Саме ці кошти дозволяють їм фінансувати дорогих адвокатів, оплачувати судові витрати та підтримувати звичний рівень життя.

Такі активи часто включають нерухомість, дорогі автомобілі, рахунки за кордоном та інші фінансові інструменти. Вони забезпечують можливість вести розкішний спосіб життя, навчати дітей у престижних навчальних закладах за кордоном і водночас затягувати судові процеси.

За останні два десятиліття Україна фактично здійснила лише один великий випадок повернення корупційних активів із-за кордону. Саме тому підозра або навіть арешт не гарантують реального повернення коштів державі.

Що відомо про гроші у справі «Мідас»

За інформацією НАБУ, всі фінансові операції у межах схеми фіксувалися у так званій «чорній бухгалтерії» під назвою «Комплекс». У період з 2021 по 2025 роки через неї пройшло понад 112 мільйонів доларів.

За версією слідства, на користь Германа Галущенка було легалізовано понад 12,9 мільйона доларів через криптовалюту, готівку та рахунки у швейцарських банках. Олексій Чернишов, за даними слідства, отримав понад 1,2 мільйона доларів та близько 100 тисяч євро готівкою.

Це лише частина загального обсягу коштів. За оцінками слідства, ці суми становлять менше ніж 15 відсотків від усіх грошей, які могли пройти через схему.

Серед інших фігурантів справи називають бізнесменів Тимура Міндіча, Олександра Цукермана та Ігоря Фурсенка. Частина їхнього майна вже перебуває під арештом. Зокрема, арешт накладено на кілька квартир у Києві та Дніпрі, а під час обшуків вилучено понад мільйон доларів і євро готівкою.

Чому повернути гроші з офшорів дуже складно

Значна частина коштів у справі «Мідас» була виведена за кордон через офшорні структури. Для цього використовувалися компанії та фонди, зареєстровані в юрисдикціях із низьким рівнем прозорості.

Серед таких юрисдикцій називають Маршаллові Острови, острів Ангілья та Сент-Кітс і Невіс. У цих країнах корпоративна інформація часто є закритою, що суттєво ускладнює встановлення реальних власників активів.

У деяких випадках власниками компаній формально виступали родичі фігурантів справи, що дозволяло додатково ускладнювати процедури повернення коштів.

Роль США та Швейцарії

Частина коштів могла проходити через доларові розрахунки, що означає можливий зв’язок із фінансовою системою США. Американські правоохоронні органи мають потужні механізми боротьби з відмиванням грошей і можуть розслідувати такі справи навіть за межами своєї юрисдикції.

Водночас важливу роль може відіграти і Швейцарія, де частина коштів, за даними слідства, зберігалася на банківських рахунках. Швейцарія вважається одним із світових лідерів у сфері повернення незаконних активів.

Станом на 2026 рік ця країна повернула різним державам понад 2 мільярди доларів корупційних коштів.

Чому активи не можуть конфіскувати одразу

Українське законодавство фактично не дозволяє конфіскувати активи до винесення остаточного вироку у кримінальній справі. Через це майно фігурантів часто залишається лише під арештом протягом багатьох років.

Існує механізм цивільної конфіскації необґрунтованих активів, але він поширюється лише на обмежене коло посадовців. Багато учасників справи «Мідас» формально не підпадають під ці правила.

Що може змінити ситуацію

У багатьох країнах Європи та у США вже застосовується механізм конфіскації активів без остаточного вироку суду. Це дозволяє запобігти ситуації, коли гроші зникають ще до завершення судових процесів.

В Україні подібні механізми частково існують, наприклад санкційна конфіскація активів через Вищий антикорупційний суд. Проте вона застосовується переважно до осіб, пов’язаних із підтримкою агресії проти України.

У випадку справи «Мідас» цей механізм поки що не працює.

Справа «Мідас» як тест для держави

Сьогодні справа «Мідас» стала тестом для української антикорупційної системи. Йдеться не лише про оголошення підозр чи затримання окремих фігурантів.

Головне питання полягає в тому, чи зможе держава повернути сотні мільйонів доларів, які могли бути виведені через складні міжнародні фінансові схеми.

Якщо цього не станеться, справа ризикує перетворитися на ще одну довгу судову історію без реального фінансового результату для держави.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Справа «Мідас» Чернишова і Галущенка: чи зможе Україна повернути понад 112 мільйонів доларів появились сначала на Антикорупційна правда.

Ракул фігурує одразу у трьох кримінальних провадженнях, зокрема у справі №12021000000000510 за обвинуваченням за ч. 4 ст. 368 ККУ (одержання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі) та ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 368 ККУ (закінчений замах на отримання хабара).

Ключова справа — хабар у $1 млн, у якій Ракула судять разом із колишнім детективом НАБУ Романом Ковтуном. За версією слідства, Ракул — уже на посаді начальника управління капітального будівництва — разом із Ковтуном вимагав гроші у компанії «Мазаль Інвест» за перемогу в конкурсі на будівництво житла для військовослужбовців в Одесі. Спроба оскаржити підозру в Приморському районному суді успіху не мала.

Ще одна кримінальна історія тягнеться з 2019 року, коли Ракул, працюючи начальником юридичного відділу держпідприємства «Укрспецконверсія», очолював ліквідаційну комісію Одеського заводу будівельних матеріалів, що перебував у підпорядкуванні Міноборони.

За даними слідства, в ролі ліквідатора Ракул організував отримання кредиту на 20 млн грн від ТОВ «СК “Інтехбуд”», зареєстрованого на мешканку тимчасово окупованої території так званої «ЛНР». Кредит було взято під заставу нерухомості державного заводу, хоча компанія-кредитор не мала права здійснювати кредитну діяльність через відсутність відповідного КВЕД.

Далі — класична схема. Без жодних конкурсів Ракул уклав договори на постачання щебеню, піску та цементу з фірмами «Вінтер Ленд» і «Ренус Трейд», засновниками яких також є мешканці непідконтрольних районів Луганщини. Матеріали на підприємство так і не надійшли, постачальники швидко пішли в процедуру банкрутства, а нерухомість заводу фактично опинилася під кредитною заставою.

Більше того, кошти кредиту, перераховані на рахунок держпідприємства, не були задекларовані, через що державний бюджет недоотримав 3,3 млн грн податків. Таким чином, Ракулу інкримінують ще й умисне ухилення від сплати податків.

У травні 2024 року справу про хабар у $1 млн передали до Вищого антикорупційного суду, який ухвалив рішення зупинити судове провадження.

Формальною підставою стала військова служба. Ракул заявив, що з березня 2022 року проходить службу за мобілізацією. З листопада 2023-го він нібито обіймає посаду командира евакуаційного взводу евакуаційної роти в одній із військових частин. Суд отримав листи від Командування Сухопутних військ ЗСУ та командира частини з підтвердженням, що підрозділ виконує бойові завдання, а сам Ракул «не має можливості» брати участь у засіданнях.

У результаті — суд зупинений, відповідальність відкладена, а обвинувачений у мільйонному хабарі чиновник продовжує значитися керівником державної установи Міноборони.

Фактично ми маємо ситуацію, коли мобілізація перетворюється на універсальний імунітет від правосуддя, а система капітального будівництва в оборонному відомстві залишається під контролем людини з важким корупційним бекграундом.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Хабар на мільйон доларів і «броня» від правосуддя: як Василь Ракул залишається керівником МОУ попри кримінальні справи появились сначала на Антикорупційна правда.

Після звільнення з поліції у 2019 році Купранець не зник із публічного поля. Навпаки — журналісти дедалі частіше помічали його слід у різних бізнесах: від портів до кар’єрів. Родина ексчиновника володіє готелями в Буковелі, Пилипці та Трускавці, де його донька Діана керує готелем Raymond через ТОВ «Андрол». У 2021-му цей готель навіть вигравав державний тендер — формально, для розміщення учасників культурного заходу.

Саме 2021 рік став для Купранця переломним: пов’язані з ним фірми «переїхали» у новий столичний бізнес-центр «Айсберг». Будівлю зводило ТОВ «Елітбудгруп» — компанія, власником якої є батько поліцейського Михайло Купранець і фонд «Маркус Макс». Саме навколо цього будівництва відкривали кримінальне провадження — адже дозвіл видавався на реконструкцію, а не на повне знесення старої будівлі. По факту ж стару споруду знесли повністю, а на її місці виріс новий БЦ. Справу швидко «пригальмували», а Купранець безперешкодно ввів «Айсберг» в експлуатацію. Згодом Київрада узаконила це рішення, продавши землю під незаконною забудовою.

У новому офісі на вулиці Липківського, 14 оселилася ціла плеяда «своїх». Почала — донька Купранця Діана, очоливши «КУА Айсенс ессет менеджмент». Потім сюди потяглися інші фірми родини: фонд «Маркус Макс», «Укрнат 2020» (горіховий бізнес), «Солар блест» і «Санбімс енерджі» (сонячна енергетика), «Гірська мрія» (видобуток піску).

Та найцікавіше — сусіди Купранця. У жовтні 2021 року тут зареєструвався інвестиційний фонд «Лео інвест груп», серед засновників якого — сам колишній президент України Віктор Ющенко. До вересня 2022-го його партнеркою була колишня власниця «Айбокс банку», відомого участю у схемах відмивання грошей грального бізнесу. Інший співзасновник «Лео інвест груп» — Володимир Бєлоусов, який також має спільну компанію з Ющенком — «Трендс сістем», що належала до бізнес-групи підсанкційного олігарха Вадима Єрмолаєва «Алеф».

У «Айсберзі» оселилася й юридична компанія «УКРПРАВО», пов’язана з юристкою Ольгою Косолап і ТОВ «Тріонта стивідорінг». Косолап водночас є співзасновницею «Дельта шиппінг едженсі» в Миколаївському порту — частини бізнес-орбіти Леоніда Крючкова, брата колишнього нардепа Дмитра Крючкова. Останнього у 2025 році ВАКС засудив до 15 років в’язниці за корупцію, хоча сам він утік і нині проживає в Монако.

Журналісти ще у 2017 році фіксували зв’язки Купранця й Крючкова: фірма «Портосервіс-Миколаїв» перераховувала половину доходів компанії «Елітбудгруп» — тій самій, що володіє «Айсбергом».
Поруч розташувалась і «Тріонта логістікс» — ще одна структура з орбіти Крючкова, де серед бенефіціарів фігурує Олександр Ємельянов, колишній директор «Елітбудгруп».

Весною 2024 року в офіс Купранця заїхало ТОВ «Табін», пов’язане з газовою групою «Енерджі Трейд Груп» бізнесменів Бондаренка, Франчика та Шведкого. До травня 2024-го співзасновником «Табіну» був ексзаступник Генпрокурора й очільник САП Володимир Кривенко — фігурант скандалу про «злив» інформації підозрюваним. Його родинна компанія «ЕТГ Солар 5» пов’язана з Русланом Журилом, ексзаступником директора «СхідГЗК», якого звинувачували у масштабних розкраданнях.

У грудні 2024 року в «Айсберг» переїхало ТОВ «Бенкет», яким керує колишній голова київського управління ДБР і ексочільник Департаменту стратегічних розслідувань Нацполіції Руслан Марчук. Його бізнес-трійця — «Головинський камінь», «Габро ресурс» і «Габро плюс» — займається видобутком каменю на Житомирщині. Разом із Марчуком працює ще один колишній підлеглий Купранця — Сергій Глухенький, тепер співвласник «Форсажгазу» (мережа АЗС і видобувні активи в Житомирській області).

А фінальним штрихом стає ще один мешканець «Айсберга» — компанія «Харків ресторація». До квітня 2024-го вона належала подружжю Тарасу й Оксані Середюкам — власникам мережі ресторанів Mafia, Casta, БАО. Після продажу компанії її новий власник, Сергій Хмелевський із Нікополя, одразу прописав її у БЦ Купранця.

Ця історія — дзеркало українського постправоохоронного бізнесу. Будівля, зведена всупереч закону, стала притулком для колишніх слуг народу, які швидко змінили поліцейські жетони на сонячні батареї, кар’єри й ресторани. Вони не просто ділять офіс — вони ділять країну.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Експоліцейський Ігор Купранець: офіс для корупціонерів, нелегальне будівництво й компанія колишніх можновладців появились сначала на Антикорупційна правда.

Серед затриманих:

• Заступник Кличка Петро Оленич

• Голова земельної комісії Київради Михайло Терентьєв

• Членкиня земельної комісії Олена Марченко

• Заступник директора КП «Київблагоустрій» Олексій Мушта

• Перший заступник директора «Спецжитлофонду» Юрій Леонов

Уже 18 березня всі вони вийшли під заставу, а обіцянки про «посадки» розчинилися в повітрі.

Денис Комарницький

У березні журналісти знайшли Комарницького у Відні. Основний фігурант справи, який ще 10 лютого був у розшуку, залишив Україну на початку розслідування.

Джерела в правоохоронних органах повідомили, що для втечі Комарницького «організували супровід» із колишніх співробітників СБУ, поліції Закарпатської області та одного депутата. При цьому сама СБУ стверджує, що всі ці особи вже тиждень як не мали жодного стосунку до служби.

За словами приятеля Комарницького Юрія Довгаленка, який організував втечу, перед машиною ексдепутата рухався камуфльований автомобіль із табличкою «200», зазвичай призначеною для перевезення загиблих військових.

9 травня ВАКС ухвалив заочний арешт Комарницького. Адвокати намагалися оскаржити рішення, але Апеляційна палата залишила скаргу без задоволення. Після цього про подальшу долю розслідування інформація зникла.

Петро Оленич

Заступник Кличка вийшов під заставу 15 мільйонів гривень у кінці лютого. Сам Оленич заявляв про «необґрунтовану підозру» та «доброчесність», але вже 6 березня Кличко підписав його звільнення. Формально — «за угодою сторін», тому трудова книжка залишилася чистою, а компенсацію за невикористану відпустку виплатили.

За даними журналістів «В тіні каштана», Оленич отримував щомісяця від 60 до 400 тисяч гривень зарплати зі столичного бюджету.

14 жовтня НАБУ передало до суду справу про незаконну передачу 0,6 га парку «Нивки» під забудову. Хоч прізвище не повідомлялося, за посадою очевидно, що йдеться про Оленича. Посадовець ігнорував факт належності ділянки до природно-заповідного фонду і подав на розгляд Київради проєкт рішення для приватної компанії.

Михайло Терентьєв

Голова земельної комісії після виходу під заставу (19,98 млн грн) зіткнувся з публічною обіцянкою Кличка: «вичистити його з лав УДАРу». Обіцянка пролунала 13 березня, але повністю реалізована не була — лише 23 травня під час партійного з’їзду Терентьєва виключили.

Однак депутат подав до суду, і 10 червня рішення з’їзду призупинили. Формально Терентьєв досі залишається головою земельної комісії, хоча на засідання майже не ходить. Два рази намагався втрутитися в роботу комісії, але безуспішно — кворуму не зібрав.

Олена Марченко

Депутатка від «Батьківщини», яка вийшла під рекордну заставу 50 млн грн, теж зберегла мандат. Фракція її не відхрестилася, і на сайті Київради Марченко досі значиться як членкиня «Батьківщини».

30 вересня ВАКС зменшив заставу до 45 млн грн, частину коштів повернули компанії та фізичним особам. На майно Марченко та її чоловіка накладено арешт: три квартири, чотири земельні ділянки, садовий будинок, автомобіль Audi A3 2015 року випуску та рахунки в Приватбанку.

Звільнені «по-хорошому»

Частина інших фігурантів також залишила КМДА без плями в трудовій книжці:

• Валентина Святина

• Ігор Долинський

• Володимир Шарій

• Віктор Погребной

Опубліковані розпорядження говорять: Долинський звільнився за власним бажанням, Шарій — за угодою сторін, Погребний — через закінчення контракту. Навіть Михайло Терентьєв залишив КП «Інженерний центр» «по-хорошому».

Прізвищ Юрія Леонова, Олексія Мушти та Валентини Святиної на сайті КМДА не знайти. Проте на вебсторінках підприємств їхні імена зникли.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Дев’ять місяців після «Чистого міста»: куди зникли фігуранти найгучнішого корупційного скандалу року появились сначала на Антикорупційна правда.

Вищий антикорупційний суд (ВАКС) відправив народного депутата Олексія Кузнєцова під варту на 60 днів з можливістю внесення застави в розмірі 8 млн гривень. Його підозрюють у корупції під час закупівлі дронів та радіолокаційних систем. Про це повідомляє Telegram Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Сообщение Схеми на дронах і РЕБ: нардеп Олексій Кузнєцов отримав запобіжний захід появились сначала на Антикорупційна правда.

Спеціалізована антикорупційна прокуратура звернулась до ВАКС з позовом про визнання активів необґрунтованими та стягнення їх в дохід держави. Йдеться про 4,9 млн гривень готівкою та автомобіль Škoda Kodiaq вартістю понад 2 млн гривень.

Службовець у своїх поясненнях доводив, що частину готівки у розмірі 90 тис. доларів яку було вилучено у нього під час обшуку, йому позичили треті особи. Однак НАЗК встановило, що позичальники не мали для цього достатньо коштів із законних джерел.

Крім того, НАЗК з’ясувало, що автомобіль Škoda, власником якого наприкінці 2023 року став син співробітника сервісного центру, було придбано за дорученням його батька. Такі дії свідчать про наміри приховати реальні обставини набуття транспортного засобу.

“Антикорупційна правда”

Сообщение У Кривому Розі екс-керівник сервісного центру Олександр Савченко незаконно набув майна на 7 млн гривень появились сначала на Антикорупційна правда.

Суддя купила новий автомобіль BMW (2022) в серпні 2022 року. Його вартість склала 3,63 млн гривень.

За 2022 рік війни зарплата судді склала ,275 млн гривень. В тому ж році чоловік судді подарував їх спільному сину 50 тис. гривень. А син отримав від держави 4 тис. гривень єПідтримки.

Суддя зберігає 50 тис. доларів готівкою. Також варто зазначити, що Чорна взяла кредит в банку на купівлю автомобіля в розмірі 1,81 млн гривень, з яких вже погасила 121 тис. гривень.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Суддя ВАКС під час війни придбала BMW за 3,6 млн гривень появились сначала на Антикорупційна правда.

Але подив викликає не сам факт призначення, а взагалі – факт появи нікому невідомого менеджера середньої ланки, який кілька років пропрацював у різних приватних підприємствах на далеко не керівних посадах, у найбільшому транспортному підприємстві України – «Київпастрансі». Втім, секрет тут простий – вдале весілля. До «Київпастрансу» Дмитра Левченка просунув Роман Романюк, батько його дружини, депутат Верховної Ради, член кличківського «УДАРУ». Цей факт наводиться для розуміння того, як Левченко очолив комунальне підприємство, зайняте перевезенням киян. І для розуміння того, що ні про який професіоналізм чи інтереси міста при виборі кандидатури генерального директора «Київпастрансу» не йшлося. Потрібні були інші риси. Які саме – красномовно пояснюють заголовки у ЗМІ, що розповідають про альтернативну діяльність Дмитра Левченка:

Це про те, що лежить на поверхні – муніципальний службовець із не дуже високою зарплатою (згідно з останньою доступною декларацією, вона у нього становила лише 553 000 гривень на рік) має цілий автопарк розкішних машин, маєтки в елітному Козині та Старих Петрівцях, квартири у новобудовах преміум-класу, яхту, дорогий годинник (серед них – Rolex та Ulysse Nardin). Ну і так далі – загалом, всі атрибути багатого життя того класу наших співгромадян, який сам себе називає “елітою”.

Усі розуміють, що на зарплату, а вона як для чиновника такого рангу не дуже велика, хоча для середнього українця і здається позамежною, всі ці покладені за статусом «елітарія» речі не купиш – лише годинник коштує дорожче. А ще, вибачте, треба ж їсти. І всі розуміють, де ці гроші беруться. І ось це джерело (воно одне – «Київпастранс», точніше – схеми у ньому) описане куди як скупо. Інформацію про те, де ж “пиля”є бюджети підприємливий чиновник, знайти важче. Хоча лежить на поверхні. Достатньо вивчити у відкритих, до речі, джерелах закупівлі підприємства.

Це робота важка та невдячна – тендерів, оголошених «Київпастрансом», тисячі, але саме тут і криється той клондайк, який забезпечує Дмитру Левченку його яхти, вілли, машини та інші радощі багатого життя. У 2023 році сума грошей, витрачених на закупівлю послуг та обладнання для підприємства, склала 2 173 103 903 гривні; 2022-го – 2 736 090 927 гривень, 2021-го – 5 039 714 497 гривень. Суми величезні і всі вони йдуть з бюджету столиці.

Серед ТОП-10 тендерів від «Київпастрансу» в очі одразу впадає закупівля запчастин у ТОВ «МАЗтранссервіс» на мільйон з гривень. ТОВ «МАЗтранссервіс» підприємство українське, та ось торгує воно білоруськими запчастинами. Для білоруських автобусів і тролейбусів, яке купило КП «Київпастранс» у МАЗу. 2021 року ВАКС зобов’язав НАБУ відкрити кримінальну справу за фактом цієї закупівлі. Про долю цієї кримінальної справи нічого не чути, хоча постановити Левченку та Кличку мали розкрадання кількох сотень мільйонів гривень. Після 24 лютого минулого року ситуація посилилася – запчастини для цих МАЗів виготовляє Білорусія. Де їх беруть постачальники «Київпастрансу»? Шлях один – лише контрабанда. Чи знає директор «Київпастрансу», оголошуючи тендери на купівлю запчастин для білоруської техніки, звідки вони приїдуть до України? Питання риторичне.

Ще один тендер, про який мало хто знає, – покупка польських трамваїв фірми Pesa. Фірма польська, та тільки трамваї виготовлялися на “Уралвагонзаводі”. Було куплено 40 трамвайних вагонів за 61 мільйон євро. Кримінальної справи немає, хоча умови тендеру було прописано саме під цього виробника. З запчастинами та сама історія – чи виробляє їх Росія, де їх бере Левченко після початку великої війни?

За фактом ще одного тендеру – підряду на реконструкцію трамвайних переїздів у столиці на загальну суму понад 120 мільйонів гривень, який отримало ТОВ «Рейлбуд», ще у 2017 році було відкрито кримінальну справу № 12018100010007651. За матеріалами слідства, КП «Київпастранс» завищило ціну покупки рівно вдесятеро. Чистий прибуток Левченка порахувати неважко – 108 мільйонів. Справа є, та ось тільки останнє засідання суду щодо нього відбулося аж у березні 2021 року – термін досудового слідства продовжили на півроку, до 10 серпня 2021 року. Після цього – все, тиша. Справа розвалилася.

Це не єдина справа, розвалена у судах. Така доля, наприклад, спіткала справу про закупівлю палива у фіктивних постачальників на суму тридцять мільйонів гривень. Про розкриття схеми браво рапортувала СБУ, але цим все й закінчилося. Цим перелік не вичерпується, але про решту справ стосовно генерального директора КП «Київпастранс» писали, тому немає сенсу повторюватися. Так, буквально кілька днів тому кілька ЗМІ розмістили цікаве дослідження, присвячене саме майну скромного директора комунального підприємства «Київпастранс» Дмитра Левченка. Рекомендуємо перейти за посиланням і помилуватися його життям, якому можуть позаздрити багато вітчизняних мільйонерів.

Але в усьому цьому куди цікавіша позиція Національної поліції, Служби безпеки України, ДБР, НАБУ та ДФС, які всі без винятку мають претензії до Дмитра Левченка у вигляді відкритих кримінальних справ, в яких після відкриття та деякого ажіотажу не відбувається нічого.

PS Вишенька на тортику, навіть дві: Дмитро Левченко є кавалером ордена «Преподобного Нестора літописця» Російської православної церкви в Україні – «За заслуги перед українською православною церквою» та після запровадження військового стану в Україні та закриття кордонів виїжджав до Європи вісім разів.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Директор «Київпастрансу» Дмитро Левченко при невеликій зарплатні примудрився придбати для себе шикарний автопарк появились сначала на Антикорупційна правда.

Точніше, два скандали – перший пов’язаний з дерибаном землі у центрі Одеси, другий – з контрабандою трикотажу та липовим поверненням ПДВ за цей трикотаж. Перед тим, як перейти до цих скандалів, слід нагадати, що президент Володимир Зеленський назвав у 2019 році Альперіна «одним із хрещених батьків контрабанди в Україні», а у 2021 році позбавив його громадянства. У цей час Вадим Альперін був фігурантом кримінальної справи за звинуваченням у змові з головою Одеської митниці Володимиром Передерієм, який організував схему, завдяки якій Альперін не сплачував мита зі своїх вантажів. Альперіна звинувачували за трьома статтями: ч. 1 ст. 255 (створення злочинної організації), ч. 3 ст. 212 (ухилення від сплати податків), ч. 2 ст. 364 (зловживання службовими повноваженнями) КК України. Загальні збитки, за версією слідства, становили 63,8 мільйона гривень.

Але, як повідомив керівник Центру протидії корупції Віталій Шабунін, справу щодо Альперіна 12 жовтня було закрито Вищим антикорупційним судом.

Тим часом, крім активного юридичного захисту, Альперін продовжив «обробляти» Одесу, яка є його базовим регіоном. Тут виник скандал із забудовою Артилерійського парку, зведеного на землях колишнього Другого єврейського цвинтаря, знесеного 1978 року. На його місці виник парк та автогаражний кооператив. Що відчували родичі похованих на цьому місці – здогадатися нескладно, до того ж тут були могили євреїв, які загинули, зокрема, й від єврейських погромів 1905 року. Але це історія, хоча ставлення до неї місцевої влади, м’яко кажучи, вражає.

Забудова єврейського цвинтаря: інтереси Альперіна лобіює голова фракції «Слуга народу»

Ще більш вражаючою є історія зі спробою Альперіна захопити чотири гектари землі, на якій колись був розташований Другий єврейський цвинтар. І тут він вступив у конфлікт з іншою впливовою в Одесі людиною – грецьким забудовником Пантелісом Бумбурасом, чия девелоперська фірма «Гефест» в особі ТОВ «Екател Авто» намагається вкрасти в Одеси гектар землі на вулиці Краснова, 4 в оренду «під розміщення паркінгів на землях суспільної та житлової забудови», хоча з капітальних споруд на території є лише один об’єкт площею 60 кв. метрів, а решта 9 940 кв. метрів становлять навіси для автомобілів, які нині використовуються під стоянку. Але справа в тому, що ця земля закриває будівництво, яке запланував Альперін, вихід на центральну вулицю. Альперін зумів відтяпати свої чотири гектари у Міністерства оборони, але будівництво Бумбураса залишає Альперіну лише вузький проїзд завширшки два метри.

Звичайно, така ситуація Вадима Альперіна не влаштовує, тому в Одеській міській раді розпочалися жаркі баталії щодо виділення ТОВ «Екател Авто» землі. Одразу ж згадали про знесений єврейський цвинтар.

За всієї справедливості даного запиту, в якому згадуються видатні представники єврейського народу, поховані на спірній ділянці землі, очевидним є факт, що доля їхніх останків (як і сотень інших євреїв, похованих на Другому єврейському цвинтарі) не цікавила нікого рівно до того моменту, поки земля не сподобалася Альперіну. Але, що ще цікавіше, питання порушив депутат Одеської міської ради Вадим Мороховський, який є головою фракції «Слуга народу».

Що просто вражає на тлі заяв президента, на чиєму іміджі та імені представники «Слуг» влетіли і до парламенту, і до місцевих рад. Все пояснюється досить просто – Мороховського в Одесі називають одним із представників Альперіна і в Одеській міській раді, і партії «Слуга народу».

Контрабанда та повернення ПДВ

Цю історію доповнює інша, з контрабандою текстилю та липовими поверненнями ПДВ, гроші від яких Вадим Альперін якраз і вкладає у забудову Одеси та людей, які лобіюють його інтереси в Одеській міській раді.

Через ту саму Одеську митницю, яку Альперін продовжує так само контролювати, на фірми, підконтрольні Вадиму Альперіну, заходять вантажі з трикотажем. 90% цих вантажів декларуються як дешева поліетиленова плівка, що знижує вартість розмитнення у десятки разів, решта декларується як трикотаж. Що дозволяє потім отримувати від держави сплачений ПДВ, причому Альперін за цим поверненням не стоїть у нескінченній черзі, подібно до інших одержувачів ПДВ, що повертається. На даний момент відомо два «комплекти фірм», на які оформляється цей текстиль.

Такий підхід, за інформацією джерел інтернет-видання «Монітор» на одеській митниці, дозволяє Альперіну «піднімати» на одному контейнері від 80 до 100 тисяч доларів США. Але це не все. Ще кілька десятків фірм засвітилися в іншому скандалі, цього разу спричиненому дивними контрактами ТОВ «МІК» із Міноборони на пошиття форми. Ці фірми поставляють на адресу ТОВ «МІК» текстиль, отриманий від низки фірм, афілійованих з Альперіним.

Але річ у тому, що цей текстиль не використовується у виробництві форми, яку ТОВ «МІК» шиє на замовлення Міністерства оборони. Проте лише сума ПДВ у закупівлях ТОВ «МІК» від фірм, наведених на фото вище, становить 145 мільйонів гривень.

Як пише «Монітор», гроші, вкрадені через ці схеми, Вадим Альперін вкладає у забудову Одеси та депутатів, які лобіюють його інтереси в Одеській міській раді. І заразом – у суддів, які так гуманно закривають стосовно нього кримінальні справи. Саме тому Вадим Альперін, незважаючи на санкції, відібраний український паспорт (після чого, до речі, його мали депортувати) і кримінальні справи (які успішно закриваються, як ви пам’ятаєте) продовжує бути тим, ким його назвав свого часу Зеленський – королем контрабанди.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Хто допомагає королю контрабанди Вадиму Альперіну забудовувати Одесу та закривати кримінальні справи? появились сначала на Антикорупційна правда.

“Мова йде про квартиру у м. Києві та будинок у Київській області, що належать колишньому голові НКРЕКП, дві квартири у Києві та Донецьку, які перебувають у власності колишнього заступника директора з регуляторних питань ТОВ ДТЕК Енерго, а також квартиру у столиці, будинок та дві земельні ділянки, власником яких є колишній керівник департаменту з регуляторних питань ТОВ ДТЕК Енерго”, – йдеться у повідомленні.

Водночас суд відмовився заарештувати з метою забезпечення заявленого цивільного позову майнові права цивільних відповідачів у вигляді права вимоги до державних підприємств на суму понад 7,7 млрд грн.

Постанова суду набуває законної сили з моменту її проголошення й окремому оскарженню не підлягає. Її повний текст буде оголошено 9 жовтня.

Нагадаємо, у березні поточного року перший епізод справи Роттердам+ направили до суду за обвинуваченням шістьох осіб у заподіянні споживачам електроенергії збитків на більш як 19 млрд грн протягом 2016-2017 рр.

А рік тому було оголошено 15 нових підозр у справі Роттердам+.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Суд заарештував майно обвинувачених у справі Роттердам+ появились сначала на Антикорупційна правда.

ВАКС заочно заарештував колишнього міністра охорони здоров’я Максима Степанова. Його підозрюють в участі в корупційній схемі на 450 млн гривень за час правління на держпідприємстві “Поліграфічний комбінат “Україна”. Про це повідомляє прес-служба САП та джерела у правоохоронних органах.

Сообщение Екс-голову МОЗ Максима Степанова заочно арештували: деталі справи появились сначала на Антикорупційна правда.

Казьмін ідейний фанат «руського міра». Навіть після початку повномасштабної війни 24 лютого 2022 року він не змінив своєї думки. Підприємець зник з радарів. Невідомо, чи він чекає на прихід «своїх», або хвилюється за те, що у правоохоронців знову виникнуть питання до його проросійських поглядів. Незважаючи на те, що Казьмін потенційно є небезпечною постаттю для держави, на його бізнес це не впливає. Він і надалі продовжує отримати кошти з державного бюджету в якості підтримки «Комерційного індустріального банку», а також розвивати свої компанії, які радше схоже на «одноденки».

Бізнес із присмаком сепаратизму

Війна розставила все на свої місця — ті, хто в душі вболівав за «руській мір», продемонстрували себе у повній мірі. Багатьом публічним діячам, зокрема, політикам і бізнесменам удалося вчасно перефарбуватися, однак суспільство пам’ятає все.

У Казьміна склалася дещо інша ситуація — ще у 2016 році проти нього було розпочате досудове розслідування за ч. 3 ст. 110-2 Кримінального кодексу України («Фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України»).

Євген Казьмін

Питання у слідства до бізнесмена були надзвичайно серйозними. Як встановили правоохоронці, Казьмін особисто керував будівництвом житла на території тимчасово окупованого півострова Крим. Ключове, що це житло призначалося не для звичайних кримчан, а для представників окупаційних  структур — МВС РФ і ФСБ. Таким чином він підтримав легалізацію агресора в захопленій частині України.

Одразу після анексії Казьмін, не довго думаючи, перереєстрував свій бізнес за законодавством Росії. При чому йдеться не про одну компанію, а одразу про 7 різних юридичних осіб. Гроші для їхнього функціонування він заробляв в Україні, а потім виводив через офшорні компанії у Росію. Злочинний бізнес проіснував протягом 2 років, але вдача відвернулася від Казьміна — у серпні 2016 року його затримали. Але тут почався справжній цирк.

У суді Казьмін повідомив про те, що до моменту вручення йому підозри  він начебто повідомив слідство про те, що вчинив злочин, розкаявся і в суді готовий визнати свою провину. У свою чергу, прокуратура не заперечувала проти звільнення  зрадника від кримінальної відповідальності. Суд заслухавши доводи сторін вирішив усе ж таки закрити провадження, звільнивши Казьміна від відповідальності.

Рішення суду про звільнення Казьміна від кримінальної відповідальності

Але тут у ситуації відбувся неочікуваний поворот: Генеральна прокуратура раптово «прозріла», подавши апеляцію на рішення суду, однак Апеляційний суд міста Києва відмовив слідству, мотивуючи це тим, що вся інформація про звільнення Казьміна від відповідальності була відома представникам влади, і це саме вони винні у звільненні підприємця від кримінальної відповідальності.

Рішення Апеляційного суду у справі про фінансування тероризму

Але і на цьому «дивна» кримінальна епопея не завершилася. Усі забули про те, що на майно Казьміна був накладений арешт. Лише через 2 місяці суд постановив зняти обмеження з 6 елітних автомобілів підприємця, серед яких 5 коштовних Mercedes-Benz та 1 Audi A8L. Загальна вартість автопарку підприємця становить близько 1 мільйон доларів США.

Інформація про заарештоване майно Казьміна

Незважаючи на те, що Казьмін людина дуже не бідна, офіційних прибуткових бізнесів він не має. Станом на зараз згідно з українським законодавством на нього зареєстровані лише 2 підприємства, ще в одному він працює  керівником. Ті компанії, в яких Казьмін є власником, вочевидь не функціонують, адже вони були засновані ще на початку 2000-х років у Севастополі. Їхній статутний капітал становить всього 400 грн, але це не заважало бізнесу світитися в декількох гучних кримінальних історіях.

Офіційний бізнес Євгена Казьміна

Приватне підприємство «КВВМПУ» фігурувало у кримінальних провадженнях. Проти бізнесу Казьміна були висунуті звинувачення у фіктивній підприємницькій діяльності, ухиленні від сплати податків у великому розмірі та підробленні документів. Відомості про це містяться у кримінальному провадженні під № 12012000000000001. Але і в цьому випадку, як і в історії про фінансування тероризму, немає ніякого логічного фіналу — слідство триває, але, враховуючи строки давності, справа буде закрита.

«КВВМПУ» Казьміна має настільки багатий кримінальний бекграунд, що інформацію про злочини посадових осіб компанії можна знайти ще наприкінці 2000-х років. Як не дивно, всі провадження, які стосуються діяльності підприємства бізнесмена, залишилися не розкритими.

Приховати все

Раніше Євген Казьмін був власником великої трастової компанії «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ФЕУ ФІНАНС» (скорочена назва — «ЗНВКІФ «ФЕУ ФІНАНС»).

Після кримінального переслідування у справі про фінансування тероризму, Казьмін зрозумів, що рано чи пізно його зможуть «притиснути». Тому фінансова компанія, яка раніше належала йому, різко змінила власника. Засновницею бізнесу стала Валерія Євгенівна Казьміна (донька підприємця), вона ж і є керівницею підприємства.

Інформація про власників «ЗНВКІФ «ФЕУ ФІНАНС»

Незважаючи на те, що «ФЕУ ФІНАНС» виглядає достатньо солідною корпорацією, її фінансова звітність викликає безліч питань. Відповідно до офіційних даних, статутний капітал компанії складає 10 мільйонів гривень. У минулому році прибуток становив 30,5 мільйонів, але при цьому підприємство не задекларувало жодних доходів. Це нонсенс, адже прибутку без доходів не може бути, тому все йде до того, що «ФЕУ ФІНАНС», як й інші підприємства Казьміна, умисно маніпулюють фінансовою звітністю для ухилення від сплати податків.

Фінансова звітність «ЗНВКІФ «ФЕУ ФІНАНС»

«ФЕУ ФІНАНС» є засновником компанії «ФЕУ ДЕВЕЛОПМЕНТ». Незважаючи на свою назву і основний вид діяльності, підприємство займається зовсім іншим. У 2019 році поліція розкрила конвертаційний центр, який діяв під прикриттям декількох компаній, а його центром був банк «Комерційний інвестиційний банк» (КомІнБанк), який через номінальних власників  належить Казьміну.

Слідство встановило, що для реалізації злочинної схеми, підлеглі Казьміна знайшли громадян, які за невеликі кошти погодилися стати номінальними керівниками фірм, через які проводився обнал. Як свідчать дані з судового реєстру, одному з чоловіків пообіцяли «закрити» борг у ПриватБанку у розмірі 15 тисяч гривень, однак і тут «кинули». На суді він повідомив, що йому одноразово виплатили 13 тисяч гривень, більше грошей він не бачив.

Витяг із кримінального провадження № 42017000000004228

Загалом діяла наступна схема: десятки фіктивних фірм скуповували металобрухт сотнями тисяч тон, занижуючи його вартість, потім цей же метал реалізовувався вже за ринковою ціною. За 2 роки діяльність ОЗУ набула небачених масштабів. Розмір збитків, який Казьмін зі своїми спільникам завдав державі, становив понад 367 мільйонів гривень (по тогочасному курсу ~ 14 млн доларів США). Але ви не здивуєтеся, якщо ми скажемо, що і за цей злочин ніхто не  відповів — справа «загубилася» у бюрократії.

Схема ухилення від сплати податків підприємств Євгена Казьміна

Ключову роль у нелегальному бізнесі відіграла корпорація «КВВ». ТОВ «КВВ ГРУП» офіційно ніколи не належала Євгену Казьміну, але, як свідчать матеріали кримінальних проваджень, увесь час він працював на підприємстві виконавчим директором. Саме з офісу «КВВ» на бульварі Тараса Шевченка у Києві Казьмін давав розпорядження будувати багатоквартирні будинки у Криму для представників російських спецслужб (оригінальні записи розмов містяться у матеріалах кримінального провадження про фінансування тероризму).

До 2021 року власником і засновником промислової групи була Олена Казьміна (підозрюємо, що це дружина Євгена). Окрім великої компанії, яка займається вторинною переробкою відходів, Олена має ще один бізнес… як ФОП вона надає послуги  перукарням і салонам краси. Виходить, що вона на всі руки майстер: і нігті нафарбувати, і великим промисловим підприємством може керувати.

Інформація про ФОП Олена Казьміна

Кишеньковий банк

Щодо «Комерційного індустріального банку» склалася взагалі цікава історія. Офіційно Казьмін отримав дозвіл на придбання 100 % акцій банку у листопаді  2015 року (якраз у той момент проти нього розпочали досудове розслідування у справі щодо фінансування тероризму). Однак, розуміючи, що справа пахне смаженим, Казьмін спробував приховати своє відношення до фінансової установи, незважаючи на те, що на той час він обіймав посаду голови наглядової ради «КІБ»

У квітні 2016 року Нацбанк визнав його власником істотної участі незалежно від формального володіння, що давало «зелене світло» на арешт фінансової установи. За 4 місяці, у серпні 2016 року, Казьміна затримали, але минуло всього 3 місяці, і раптом у банка з’являється новий власник — британець Степан Пол Пінтер. Відповідно до інформації НБУ, йому належать майже 95 % акцій банку.

Інформація про власників «КомІнБанку»

Дивним чином ситуація залишилася незмінною: банк продовжив відмивати кошти холдингу «КВВ», що реально контролюється Казьміним. Це відображається не лише у кримінальних провадженнях, а й у штрафних санкціях НБУ. Найсвіжіший приклад: у серпні 2022 року Регулятор наклав стягнення на «КІБ» у розмірі 7 млн гривень за «незабезпеченні банком належної організації внутрішньобанківської системи запобігання, протидії та проведення первинного фінансового моніторингу». У лютому 2022 року «КомІнБанк» був помічений в ідентичній ситуації, але тоді на фінансову установу наклали символічний штраф — всього 200 тисяч гривень.

Але нещодавно «КІБ» перевершив сам себе. Виявляється, що банк брав участь у схемі з розкрадання коштів державного «Укргазбанку». Слідство встановило, що у період з 2014 по 2019 рік 15 посадових осіб фінансової установи вивели 206 мільйонів гривень із банку. Ключовим підозрюваним є ексголова правління «Укргазбанку» (він же колишній керівник НБУ) Кирило Шевченко. Більшість фігурантів втекли з країни, однак є і ті, кого слідство затримало.

Картка розшуку колишнього керівництва «Укргазбанку»

Прізвища осіб, яких заарештували, не повідомляється, але і це не головне. У березні 2022 року одному з членів злочинної групи банкірів обрали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою — застава у розмірі 6 441 600 грн. У подальшому про перебіг справи офіційна влада не повідомляла, однак, як стало відомо з судового реєстру, фігурант провадження про привласнення коштів в особливо великому розмірі, вийшов із СІЗО. За нього вніс заставу «КомІнБанк».

На минулому тижні фінансова установа підконтрольна Казьміну вирішила, що ці кошти все ж таки треба повернути. Тому вони звернулися до суду з вимогою про повернення внесеної застави за підозрюваного у розкраданні коштів «Укргазбанку», але Вищий антикорупційний суд відмовив у задоволенні клопотання.

Витяг з рішення ВАКС про відмову у поверненні застави «КІБ»

У результаті виходить якась дивна ситуація. Казьмін, який визнаний винним у фінансуванні російських спецслужб, не лише спокійно залишається на свободі, а й через фіктивних осіб керує багатомільйонними бізнесами і звільняє чиновників-корупціонерів з-під варти.

Тим часом починається 19-й місяць війни…

“Антикорупційна правда”

Сообщение Казьмін Євген Васильович: Банкір-сепаратист, як і раніше, заробляє десятки мільйонів доларів на «КомІнБанку» в ненависній йому Україні появились сначала на Антикорупційна правда.

Слідчий суддя частково задовольнив клопотання та змінив запобіжний захід колишньому заступнику Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури, підозрюваному в проханні та одержанні 400 тис. доларів.

Суд зважив на доводи, наведені прокурором САП, та ухвалив змінити підозрюваному запобіжний захід на тримання під вартою з альтернативою внесення 5 млн грн застави.

Строк дії запобіжного заходу – до 17 серпня.  У разі внесення застави Лозинській має не відлучатися зі Львова, здати закордонний паспорт, а також носити електронний засіб контролю.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Ексзаступника міністра інфраструктури арештували під заставу у 5 млн гривень появились сначала на Антикорупційна правда.

Але реакція в цьому випадку суто реактивна (вибачте за тавтологію) – людині, яку називали власником тіньової каси від поборів з точок вуличної торгівлі столиці ще задовго до її втечі, явно дали можливість зникнути, прихопивши із собою частину тієї самої каси.

Особливе обурення в суспільстві викликав той факт, що Трубіцин, який щотижня рапортував Татарову та Єрмаку про свої успіхи на терені зцілення вуличної торгівлі Києва, виїхав за кордон за дозволом Головного управління розвідки, підписаного Будановим. Але це лише зовнішній фактор, що підливає олії у вогонь і лягає плямою на Буданова.

Куди цікавіше те, хто ж попередив Трубіцина про небезпеку, що насувається, і допоміг організувати той самий лист від ГУР. За даними журналіста Володимира Бондаренка, у цьому брав активну участь голова Оболонської РДА Кирило Фесик, з яким Трубіцин пов’язаний через харківського олігарха Олександра Фельдмана.

Справа в тому, що свого часу Трубіцин був помічником у Фельдмана. А в нього був помічником і нинішній голова «Нафтогазу» Олексій Чернишов, який до цього очолював Мінрегіон. У той час, коли Чернишов був міністром, він активно лобіював інтереси ТОВ «Агрофірма Зодіак», яка за явно підробленими документами 1946 (!) року захопила 74 гектари землі на київських Осокорках:

До цієї фірми причетний відомий Василь Хмельницький, а співвласником ТОВ «Агрофірма Зодіак» значиться якийсь Твердохліб Михайло Григорович:

Цей Твердохліб є співзасновником юридичної фірми «Мітракс», в якій до призначення на посаду голови Оболонської РДА його партнером був Кирило Фесик:

До 2016 року фірма взагалі мала назву «Фесик, Сирко та партнери».

За часів Януковича цей Твердохліб був прокурором Деснянського району Києва та оббивав усі плавучі ресторани та готелі, щедрою рукою наставлені тоді біля берегів Дніпра. Після Революції Гідності намагався відсидітися у Київській обласній прокуратурі, але таки був люстрований і подався в адвокатуру, знайшовши собі притулок у конторі нинішнього «слуги народу» Фесика.

Це один бік медалі. Інша полягає в тому, що голова Оболонської РДА Кирило Фесик і депутат Київради від партії «Слуга народу» Владислав Трубіцин, який втік за квотою ГУР, ще 25 травня були співзасновниками благодійного фонду «Рідна Оболонь». 26 травня склад засновників та назва фонду змінилася.

Трубіцин і Фесик вийшли з засновників фонду 26 травня, якраз, коли по Турбіцину підняли шум. Тоді ж сам фонд перейменували на «Апшанську полонину». І ось – увага, питання: чи випадково? Відповідь, звичайно, очевидна.

Ось така цікава історія з Владиславом Трубіциним, якого «слуги» виключили з партії, але чомусь не позбавили мандата депутата. Втім, чому саме зрозуміло: не дарма ж Трубіцин щотижня доповідався в ОПУ особисто Татарову про розміри «каси». Крім того, судячи з матеріалів слідства, яке веде САП, його покривала ще одна людина, яка в нашій країні має найбільше значення. Йдеться, як ви здогадуєтеся, про керівника президента України Андрія Єрмака.

Ну й зовсім недивним на цьому тлі виглядають зв’язки Трубіцина з такими одіозними особистостями, як Фельдман, Хмельницький та прокурор часів Януковича Твердохліб, який на той час був одним із наближених Рената Кузьміна.

Ну і вже зовсім не дивно, що Владиславу Трубіцину не тільки дали всі розклади у кримінальній справі стосовно його персони, а й потурбувались щодо листа від ГУР, що дозволило йому покинути Неньку.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Хто допоміг втекти Владиславу Трубіцину? У справі спливають дедалі цікавіші імена появились сначала на Антикорупційна правда.

Також захист Нагорняка заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору і розпочав його оголошення.

За версією слідства, нардеп приховав авто Lexus (2020). Нагорняк не вказав у декларації за 2020 рік авто, яке належало його батьку, яким він разом із дружиною користувався з моменту купівлі.

Зазначається, що вартість Lexus становить майже 1,9 млн гривень.

“Антикорупційна правда”

Сообщение ВАКС відмовився закривати справу нардепа від «Слуги народу» Сергія Нагорняка появились сначала на Антикорупційна правда.

“Колегія суддів ВАКС задовольнила адміністративний позов Міністерства юстиції України до російського олігарха та його сина, а також ще двох російських громадян щодо конфіскації їхніх українських активів на підставі пункту 1-1 частини першої статті 4 Закону України “Про санкції””, – йдеться у повідомленні.

Як уточнює Економічна правда, йдеться про Аркадія Ротенберга, його сина Ігоря Ротенберга, а також російських бізнесменів Олександра Пономаренка та Олександра Скоробагатька.

За рішенням суду, у дохід держави буде стягнуто контрольовані ними частки у 100% статутного капіталу ТОВ Авангард Віларті та, відповідно, 66,65% статутного капіталу ТОВ ІС Либідь, право на яке зареєстровано за Авангард Віларті. Решта акцій контролюється українським девелопером UDP Holdings Limited бізнесмена Андрія Іванова.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Суд конфіскував київський ТРЦ Ocean Plaza появились сначала на Антикорупційна правда.

У кінці 2021 року НАЗК виявило недостовірні відомості у декларації Забродського. Він не вказав у декларації орендований ним житловий будинок. Його вартість оцінили у 1,54 млн гривень.

В листопаді 2021 року Забродський отримав грошову допомогу від управління справами апарату парламенту у сумі 522 тис. гривень.

Забродського обвинувачували у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК (в редакції Закону 04.12.2020 N1074-IX).

Клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на стадії судового розгляду передбачає, що особа фактично відмовляється від процедури дослідження доказів, а закриття кримінального провадження з цих підстав не підтверджує його винуватості чи невинуватості.

Справа Забродського надійшла на розгляд до Вищого антикорсуду 3 лютого 2023 року, а за версією сторони обвинувачення проступок був учинений 6 березня 2021 року. Строк давності – два роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Нардепа Михайла Забродського звільнили від покарання за недекларування майна появились сначала на Антикорупційна правда.

Зазначається, що депутат без поважних причин не з’являється на судові засідання. Зокрема, 22 листопада минулого року ВАКС зобов’язав нардепа сплатити понад 5 000 гривень штрафу за неявку на засідання та невиконання обов’язку коритися законним вимогам суду.

17 січня поточного року суд ухвалив аналогічне рішення про накладення на народного обранця двох максимально можливих грошових стягнень у розмірі понад 10 700 гривень. А 21 лютого депутат знову проігнорував засідання суду.

Зважаючи на неявку, суд постановив здійснити привід обвинуваченого до суду. Наступне засідання призначене на 1 березня.

У повідомленні не вказано прізвище нардепа, однак, за інформацією ЗМІ, йдеться про Сергія Шахова.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Депутата Сергія Шахова вирішили силою доставити до суду появились сначала на Антикорупційна правда.

31 січня 2023 року Вищий антикорупційний Конституційний суд призначив голові Харківського окружного адміністративного суду Ользі Панченко покарання: позбавлення волі на 5 років (прокурори САП просили 6 років в’язниці та конфіскацію майна). Судді ВАКС застосовувати проти обвинуваченої Панченко конфіскацію майна відмовилися, натомість її на 3 роки позбавили права обіймати посаду судді. Рішення ухвалили судді ВАКС Катерина Сікора, Олена Танасевич, Тетяна Гавриленко.

Нагадаємо, у вересні 2020 року СБУ спільно з НАБУ викрили голову Харківського окружного адмінсуду Ольгу Панченко на передачі 3000 доларів підлеглій судді. Панченко домовилася із забудовниками, що за 10000 доларів США, суд ухвалить «потрібне» рішення (а саме дозволить ЖБК «Слайс» забудувати 13 гектарів Лісопарку у Харкові).

Окрім того, що правоохоронці зловили Панченко на «гарячому» під час передачі грошей підлеглій судді, є і відеодокази подій, що цьому передували. На оприлюднених відео голова Харківського окружного адмінсуду обговорює з адвокатом забудовника суму хабара, що вони планували передати судді за «потрібне» рішення, і схиляє до корупції підлеглу суддю . В матеріалах справи йде мова про 10000 доларів США: 3000 $ Панченко планувала передати підлеглої судді, а 7000 $ — залишити собі.  На наступному відео, знятому в кабінеті голови Харківського окружного адмінсуду суду, адвокат передає Панченко конверт.

І це не єдиний корупційний скандал за участі голови Харківського окружного адмінсуду Ольги Панченко. Зокрема за інсайдерською інформацією нашої редакції  Панченко фігурує у провадженні НАБУ за процесуального керівництва Печерської окружної прокуратури Києва щодо розкрадання грошей виділених на ремонт суду. Мова йде про десятки мільйонів (ціна договорів становить 47 949 000 грн та 19 481 000 грн).

Як йдеться у матеріалах кримінального провадження № 42020101060000287 від 02.10.2020 року, службові особи ТОВ «Бренд Корвет», ТОВ «Хартвест Делфі, ТОВ «Макросейл», ТОВ «Староптторг», ТОВ «Оптрейд» мають відношення до данного кримінального провадження. Хто насправді привласнив кошти ДСА при проведенні ремонтних робіт в Харківському окружному адмінсуді?. Справа порушена за ч. 3 ст. 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем).

За даними, отриманими з власних джерел, затягує справу щодо розкрадання грошей виділених суду саме СБУ: матеріали експертизи проведеної «Інститутом судових експертиз ім. Бокаріуса» навмисно тривалий час не передають детективам НАБУ для завершення розслідування.

ІА “КПК ІНФО”  відправила запит голові Служби Безпеки України Василю Малюку з проханням призначити перевірку за фактом навмисного перешкоджання розслідування справи та повідомити хто з посадових осіб винен і які покарання понесли ці особи. Відповіді на запит на момент публікації матеріалу в СБУ поки не надали.

Також надіслали запит в.о. голови Харківського окружного адмінсуду з проханням надати акти (звіти) про виконання робіт укладених між судом та підрядниками, довідки вартості ремонту, кошторис робіт.

Активна громадськість України та ГО «Конституційно правовий конгрес» продовжує стежити за розвитком подій і робитиме все, щоб не дати уникнути відповідальності за корупцію в судах України.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Суддя Панченко, якій ВАКС дав 5 років в’язниці за хабар, фігурує у справі щодо  розкрадань десятків мільйонів, виділених на ремонт Харківського окружного адмінсуду появились сначала на Антикорупційна правда.