Цю історію можна назвати зразком класичної інвестиційної афери з українським відтінком. Її головний герой — Андрій Попов, який ще у 2008 році, прикриваючись образом успішного девелопера, провернув схему, що коштувала інвестору з Лондона $10 мільйонів. Сьогодні ж ця справа переросла у гучний судовий процес із рекордними претензіями — 1,2 мільярда гривень.
За даними слідства, Попов діяв хитро й продумано. Він створив ілюзію масштабного будівельного проєкту — бізнес-центру «Кусто», який нібито мав бути проданий індійській корпорації за $70 мільйонів. Для переконливості використовував готельно-ресторанний комплекс «Верховина» як майданчик для переговорів і демонстрації своєї “ділової активності”.
Попов представлявся власником низки компаній, зокрема Cominia Limited (нерезидентна структура) і підконтрольного ТОВ «ГРК «Столиця», через які і пропонував укласти “інвестиційну угоду”. Його ціль — переконати інвестора, керівника Ridge Trade and Invest Limited, що $10 мільйонів — це не просто позика, а “вхідний квиток” у прибутковий проєкт із гарантованим поверненням і 12% річних.
23 червня 2008 року сторони підписали договір. Гроші пішли на рахунок Cominia Limited, звідти — на депозит «Столиці». І все. На цьому «бізнес» закінчився. Ні обіцянок, ні повернення, ні будівництва.
Минуло 17 років. Ані бізнес-центру, ані грошей. Зате з’явилася сума боргу — 1,2 мільярда гривень, що включає як тіло позики, так і нараховані відсотки.
Слідство встановило, що Попов діяв не сам. Його спільником став директор ТОВ «ГРК «Столиця», який підписував фіктивні документи від імені іноземної компанії. Дії обох кваліфіковані за ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України — шахрайство в особливо великих розмірах. Потерпіла сторона подала цивільний позов на 1,2 млрд грн, і тепер суд має вирішити, чи сяде Попов за ґрати на 7 років, чи знову відкупиться, як це часто буває у великих грошових справах.
Бізнес-центр “Кусто” так і не став символом розвитку — лише нагадуванням, як легко у країні можна перетворити інвестицію на злочинну оборудку.
