У структурі НАК «Нафтогаз України» сформувалася система, яку джерела називають тіньовим «бек-офісом». За їхніми словами, він контролює закупівлі в ключовій дочірній компанії — АТ «Укргазвидобування» — і може впливати на розподіл мільярдних потоків.
Журналісти зверталися до керівництва «Нафтогазу» та особисто до Сергія Корецького із запитами щодо можливих зловживань, однак відповіді не отримали. За інформацією зсередини компанії, звернення дійшли до керівництва, але були проігноровані.
Ключовою фігурою у закупівлях називають директора напрямку Романа Власенка. Разом із ним у неформальній групі можуть бути представники безпеки, операційного управління та контролю етики закупівель. Така конфігурація дозволяє повністю контролювати процес — від умов тендерів до перевірки їх результатів.
Схема виглядає просто: у тендер закладаються специфічні вимоги під «свого» постачальника, дешевших конкурентів відхиляють, а якщо Антимонопольний комітет втручається — справа затягується через суди до скасування процедури.
Окремий епізод — закупівлі труб у китайських постачальників на сотні мільйонів доларів. За оцінками, це могло призвести до недоотримання бюджетом мільярдів гривень податків, а також додаткових витрат через валютні коливання.
Не менш суперечливими виглядають інвестиції у буріння свердловин. На окремі проєкти витрачаються мільярди гривень, попри сумнівні перспективи видобутку. Водночас ремонт існуючих свердловин роками відкладається через нестачу фінансування.
Приклад із тендером на баритовий концентрат демонструє, як навіть великі компанії можуть втрачати перемогу через формальні причини, тоді як контракт отримує інший учасник із вищою ціною.
У підсумку журналісти ставлять питання: чи є ці процеси окремими зловживаннями, чи системною моделлю управління закупівлями. І чи може мовчання керівництва свідчити про відсутність контролю або про свідому позицію.
